1944 10061944 Біографія Народився в Житомирі 21 липня 8 липня ст
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Олег Ольжич
Оле́г О́льжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба), * 8 (21) липня 1907, Житомир — † 10 червня 1944, концтабір Заксенгаузен) — український поет, археолог і політичний діяч, очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939-41), заступник Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з 05.1942), Голова ПУН ОУН (01.1944—†10.06.1944).
Біографія
Народився в Житомирі 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907. Батько — відомий в Києві ветеринар, поет та письменник Олександр Іванович Кандиба Олександр Олесь, мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька. Родина в 1912-1919 жила заможно та мешкала в дохідному будинку Файбишенко на Новій будові, вул. Антоновича, 64/16, (на розі вул. Антоновича (Горького) та Івана Федорова). Будинок вцілів, але знаходиться в аварійному стані.
Навчання та наукова діяльність
У 1919-1923 здобував середню освіту в трудовій школі, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Наприкінці 1922 він разом із матір'ю виїздить з України у Берлін, де 3 січня 1923 року нарешті зустрівся з батьком, який ще у лютому 1919 вимушений був поспіхом емігрувати до Австрії, користуючись придбаним дипломатичним паспортом з повноваженням атташе по культурі при консульстві УНР у Будапешті. Біографи повідомляють: «Поет виїхав 1919 року нібито з дипломатичним завданням від буржуазно-демократичного уряду Української Народної Республіки (УНР). Та заради істини слід сьогодні нагадати: О. Олесь не був ні політичним діячем буржуазно-демократичних урядів, ні тим паче дипломатом. Саме тоді, коли С. Петлюра почав прибирати владу до своїх рук, немало української інтелігенції під приводом дипломатичних місій емігрувало з країни. Виїхав за кордон і поет».
Того ж 1923 родина Кандиб переїхала до Праги. Влітку родина переїхала до Ржевниців під Прагою, згодом далі - до Горніх Черношинець. Восені 1923 Олег разом з матір'ю повертається до Праги. Батько залишається в Горних Черношинцях, де він організував гурток з науковців, поетів та письменників.
Олег Кандиба поступає на платні річні матуральні курси Українського Громадського Комітету в Празі, які закінчує 11 грудня 1924 з відзнакою. Це надавало йому можливість записатись вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який вищій учбовий заклад.
Олег записується слухачем на літературно-історичний відділ Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова в Празі. Цей інститут був заснований влітку 1923 року Українським Громадським Комітетом і до нього брали всіх бажаючих. Слідів навчання О. Кандиби в цьому закладі, що випустив за весь період існування (до 1931 року) всього 178 чоловік, не виявлено. Не згадував про навчання там і сам Олег Кандиба. Одночасно юнак записується на лекції в Український вільний університет. За непідтвердженими даними в числі засновників був його батько Олександр Олесь (Кандиба). У самому університеті відомостей про це немає. В Українському Вільному Університеті відвідував лекції з археології проф. Щербаківського В.М. Тоді ж записався вільним слухачем філософського факультету Карлового університету в Празі. Влітку 1926 року, склавши додаткові іспити по латині, став звичайним студентом університету. Роки навчання 1924-29. Будучи студентом (1928) отримав грант від Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові на експедицію в Більче Золоту. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх».
Восени 1930 захистив дисертацію на звання доктор філософії на тему «Неолітична мальована кераміка Галичини».
З жовтня 1930 по травень 1932 - асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею Чехословаччини, також здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, в Німеччину і Балканські країни. Навесні 1932 року в Празі відбувся II Український науковий з'їзд, на якому працювала підсекція археології та історії мистецтв, де головував В. М. Щербаківський. Олег Кандиба робив дві доповіді. Обидва були присвячені українській мальованій кераміці. Після виниклих серйозних теоретичних розбіжностей на конференції зі Щербаківський та іншими послідовниками школи Любора Нідерле був вимушений звільнитись з кафедри археології УВУ і з числа співробітників археологічного відділу музея. З цієї причини вважатися в цілому послідовником школи Любора Нідерле не може. З тих пір і до кінця життя офіційно ніде не працював. На I Міжнародний конгрес доісторичних і Протоісторічних наук, що відбувся в тому ж році в Лондоні, Олег Кандиба не поїхав, обмежившись передачею тез своєї доповіді. Надалі його участь у історичних конференціях звелося до передачі тез своїх робіт для ознайомлення. Публікував статті, розвиваючі окремі положення своєї дисертації. Нетривалий час працював у музеях Відня і Берліна. Це була діяльність самостійного дослідника.
З літа 1932, завдяки протекції доктора Володимира Фавкса (Vladimir Fawkes), який в 1932 захищав дисертацію в Празі, першого директора Американської школи доісторичних досліджень (АШДІ), Кандиба зміг взяти участь у роботі 12-го польового семестру цієї школи. Там протягом 3-4 тижнів він знайомив американських студентів з особливостями проведення розкопок та культурою регіонів Європи в епоху неоліту. Ця робота давала пристойний заробіток (близько 1000 долл.), що дозволяв скромно прожити до наступного сезону. Відтепер участь в щорічних літніх експедиціях студентів АШДІ (до 1938 включно) стає джерелом його доходів.
У 1938 за завданням Проводу ОУН в складі делегації (Віктор Курманович, Ярослав Барановський, Роман Сушко) Олег Кандиба в перший раз направляється в США. Мета їхнього візиту - організація Українського наукового інституту в Америці (УНІА). УНІА ніколи створений не був. Засновникам (професор університету в Міннеаполісі О. А. Неприцький - Грановський і провідник ОУН Олег Кандиба) не вдалося узгодити необхідні документи, насамперед, статут новостворюваного університету. Читання лекцій у Гарвардському університеті є непідтвердженою гіпотезою. Жодних документальних свідчень цьому немає. У рамках підготовки збірки під егідою неіснуючого УНІА відготував та опублікував статтю з археології. Збірка вийшла друком лише у жовтні 1939. Стаття до цього збірника стала останньою прижиттєвою науковою працею Кандиби.
Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник», «Пробоєм».
Діяльність у лавах ОУН
Із молодих літ Олег Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Євгена Коновальця. В цей же час, як такий, що входить в найближче оточення Коновальця, потрапив у поле зору спецслужб Німеччини. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів.
В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. У 1938-1939 брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення - Карпатської України - в її збройній боротьбі проти угорських окупантів. Був заарештований солдатами угорської армії і провів три дні у Тячівський в'язниці. Після втручання німецьких спецслужб, було організовано лист угорських вчених на захист вченого та уряд Угорщини розпорядився випустити Олега Кандибу та Уласа Самчука. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.
На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту Андрія Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та шлюб був недовгим.
25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).
Олег Кандиба — автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).
Твори
Археологія
(Л. Мосендзові)
Поважна мова врочистих вітрин.
Уривчасті передвіку аннали.
— Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали.
— Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сім'єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторій залі мудрого музею?
Так виразно ввижається Мені
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому курені
Над озером з ясними берегами.
Воно зросло з шукання і розпуки
А гострозоре, мужнє покоління
Уже росте на молодій землі.
П.Филипович
Воно зросло з шукання і розпуки,
Безжурно-мужнє, повне буйних сил,
Закохане в свої тугії луки
І в бронзу власних мускулястих тіл.
Так солодко в передчуванні бою,
Не знаючи благання і квилінь,
Покірну землю чути під ногою
І пити зором синю далечінь.
Рінь
Де шлях у жовті врізується стіни
І урвище над закрутом стремить,
Наш погляд неуважливий на мить
Затримує жорсткий прошарок ріни.
Вода суха і сіра. Але вії
Примкнеш перед камінням у піску.
І раптом чуєш силу вод рвучку
І різкість вітру, що над ними віяв.
Шякунтала
Все нижче сонце потойбіч дороги,
А тут, в тиші, ростуть платани скраю,
Смагляві і сухі дівочі ноги
Дрібні сліди у пилі залишають.
Гарбу двоколу тягнуть до оселі
Бики слухняні, і минають люди,
А у лісах пустельники веселі
Ще й досі відають блаженства й чуда.
В твоїх очах вся мудрість незглибима.
Ходім, нехай я спробую, закутий,
Своїми недовірами-очима
Її до дна пізнати і збагнути.
Захочеш і будеш! В людині, затям
Захочеш і будеш! В людині, затям,
Лежить невідгадана сила —
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
...Вперед, Україно! В Тебе — тяжкі стопи,
Пожари хат димляться з-під них.
Ні Росії, ні Європі
Не зрозуміти синів Твоїх!
Коментар
Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, із якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі її народу часто не збагнути іншим.
Господь багатий нас благословив
І вірити, і прагнуть — не вотще.
Безсмертне — і величне, і ясне-бо.
Ось лине хмара з літеплим дощем,
І розверзається врочисте небо.
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не одняти:
Любов і творчість; туга і порив,
Одвага і вогонь самопосвяти.
Солодких грон і променистих вин —
Доволі на столах Його веселих.
Іди ж сміливо і бери один,
Твойому серцю найхмельніший келих.
Коментар
Наш народ Господь наділив любов'ю і творчістю, одвагою й готовністю до самопожертви заради великої справи. Віра й прагнення до дії, до боротьби — не порожні слова, не «вотще», тому автор устами ліричного героя закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.
2. Курсовая работа- Составление расписания встреч участников соревнований
3. по теме Россия под скипетром Романовых по истории.html
4. Декларация смерти
5. Учетные измерители и их виды
6. почта- guruit@mil.ru Сайт- www
7. Алексей Алексеевич Бирилев
8. реферату- Конституційні акти ЗУНРРозділ- Історія України Конституційні акти ЗУНР 18 жовтня 1918 p
9. одна из Ваших главных обязанностей и Вы должны заранее изучить вкусовые пристрастия тех рыб и беспозвоночн
10. Призыв работника на военную или альтернативную службу что должно быть подтверждено справкой военкомата
11. Визначення швидкості руху автомобілів
12. а торгзадержки платежей непоставки финден потери
13. Александр III и его окружение
14. Тема 1 Роль и место политики в жизни общества
15. Контрольная работа- Ценности воспитания и образовани
16. Труд и капитал поиски возможности для партнерства
17. Нота это документ дипломатической переписки Антарктида является территорией с международным режимом
18. вариантом решить задачу.html
19. Тема 11 Понятие задачи и система уголовного права
20. ОРГАНИЗАЦИЯ УПРАВЛЕНИЯ МОБИЛИЗАЦИОННОЙ ПОДГОТОВКОЙ И МОБИЛИЗАЦИЕЙ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ Управление мобили