Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

це сукупність юридичних і принципів що регулюють відносини між державами у різноманітних галузях економі

Работа добавлена на сайт samzan.net:


Міжнародне право - це сукупність юридичних і принципів, що регулюють відносини між державами у різноманітних галузях (економічної, культурної, військової техніки та інших), дотримання яких забезпечується добровільно, а разі потреби індивідуальним чи колективним примусом. Ці норми та організаційні принципи закріплені у міжнародних договорах, угодах і конвенціях, що є джерелами міжнародного права. У цьому предметом регулювання міжнародного права стосунки між державами, серед яких велике останнє місце посідають відносини у військової області. Суб'єктами міжнародного права є суверенні держави, міжнародні органи влади й організації, і навіть деякінемеждународние організації.

У міжнародне право важливе значення мають його принципи, які представляють систему загальновизнаних і загальнообов'язкових норм міждержавного спілкування. До них належать такі принципи як: суверенне рівність держав, сумлінне виконання узятих він зобов'язань, мирне вирішення міжнародних суперечок, незастосування сили та загрози силою, невтручання у внутрішні справи держав, територіальну цілісність держав, непорушність державних кордонів.

Міжнародне право, поруч із національним правом (>внутригосударственним правом), належить до правову систему держави. Відповідно до статтею 15 Конституції Російської Федерації загальновизнані принципи і норми міжнародного правничий та міжнародні договори Російської Федерації є складовою її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ведучи мову про військових аспектах міжнародного права, передусім, необхідно розглянутиміжнародне гуманітарний право, що називається також правом збройних конфліктів, а раніше було відомо під назвою право війни. Воно є особливою розділом міжнародного права, які у умовах збройних конфліктів. Метою міжнародного гуманітарного права є пом'якшення наслідків війни: обмеження засобів і методи ведення бойових дій, і навіть захист жертв війни.

Основними джерелами міжнародного гуманітарного права єГаагские конвенції 1907 року, чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р., два Додаткових протоколи ним від 12 серпня 1949 р. і двоє Протоколу від 8 червня1977г.

Женевська Конвенція про поліпшення долі поранених, з онкозахворюваннями та осіб, потерпілих аварію корабля, зі складу Збройних Сил на море (Женева, 12 серпня 1949 р.)

Женевська Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих на діючих арміях (Женева, 12 серпня 1949 р.)

Женевська Конвенція про обертання з військовополоненими (Женева, 12 серпня 1949 р.)

Женевська Конвенція про захист цивільного населення в часи війни (Женева, 12 серпня 1949 р.)

Додатковий протокол до Женевських конвенцій, від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол II)

Додатковий протокол до Женевських конвенцій, від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)

Конвенція про відкриття бойових дій (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про обертання торгових суден в суду військові (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про застосування до морської війні почав Женевської конвенції (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про права та обов'язки нейтральнихДержав у разі морської війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про права та обов'язки нейтральнихДержав й з у разі сухопутної війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про постановку підводних, автоматичновзривающихся від дотику хв (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про стан ворожих торгових суден при початок військових дій (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про деякі обмеженнях в користуванні правом захоплення морської війні (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про розв'язання міжнародних сутичок (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція про закони і звичаї сухопутної війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Конвенція пробомбардировании морськими силами в часи війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Додаток до Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)

Одним із найважливіших міжнародно-правових норм, які у у військовій сфері, є правові норми, що визначають поняття агресії та моральний стан війни. Визначення агресії дається в резолюції Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р. 3314 (>XXDC). Відповідно до цього визначенню під агресією розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності й політичної незалежності іншої іноземної держави, чи іншим чином несумісним із Статутом ООН (стаття 1 резолюції).

Як особливо важливого ознаки агресії виділяється застосування збройної сили першим. Разом про те, передбачається, що також Рада Безпеки може з урахуванням Статуту ООН дійти невтішного висновку, що, попри яке має місце застосування збройної сили, констатація агресії нічого очікувати виправданою у світі відповідних обставин, насамперед із огляду на те, що відповідні акти чи його наслідки носять серйозного характеру (стаття 2 резолюції). Тим самим було проводиться різницю між дрібними військовими конфліктами, прикордонними інцидентами, з одного боку, і збройної агресією - з іншого.

До дій, вчинення яких складає акт агресії, ставляться (стаття 3 резолюції):

а) вторгнення чи напад Збройних Сил держави щодо територію іншої іноземної держави. Як акт агресії кваліфікується будь-яка військова окупація, хоч яким короткочасною вона була, що є результатом вторгнення або нападу. Це саме можна сказати до анексії із сили території держави або її частки;

б) застосування будь-якого зброї одним державою проти території іншої держави, навіть якщо вона супроводжується вторгненням Збройних Сил;

в) блокада портів чи берегів держави збройних сил іншої іноземної держави;

р) напад Збройних Сил держави щодо Збройні сили іншої іноземної держави;

буд) застосування Збройних Сил держави, що є за згодою з країною перебування з його території, з порушенням умов, передбачених угодою. Сюди віднесено випадки продовження перебування таких Збройних Сил біля іноземної держави після припинення дії відповідної угоди про їхнє перебування. Це саме можна сказати до будь-яких діям іноземних Збройних Сил, які виходять далеко за межі таких угод;

е) надання території іншій державі з метою використання з метою актів агресії проти третіх держав

ж) засилання державою збройних банд, груп, і навіть регулярних сил чи найманців завезеними на територію іншої іноземної держави з метою застосування проти збройної сили.

Перелік актів агресії містить їх основні види, а не вичерпним (стаття 4 резолюції).

Ніякі міркування будь-якої політичної, економічного, військового чи іншого плану що неспроможні служити виправданням агресії (стаття 5 резолюції).

Стаття 51 Статуту ООН закріплює право держави щодо індивідуальну чи колективну самооборону від агресії. Рада безпеки ООН виходячи з Статуту ООН проти неї визначати акт агресії і виносити рішення щодо вжиття заходів підтримки або відновлення міжнародного світу.

Стан війни означає припинення із державою (групою держав) мирних, відносин із моменту оголошення стану війни чи фактичного воєнних дій до закінчення військових дій або до укладання з-поміж них мирний договір.

Відповідно до нормами міжнародного права оголошення стану війни тягне у себе ряд юридичних наслідків:

а) початок війни означає кінець мирних відносин між державами, тобто з-поміж них перериваються дипломатичні і консульські відносини. Персонал посольств і консульств відгукується (Віденська конвенція про дипломатичні відносини 1961 року);

б) початок війни впливає дії за міжнародні договори, існуючих між воюючими державами. Політичні, економічні та інші договори, розраховані мирні відносини, припиняють свою дію. Починається фактичне виконання угод, регулюючих закони та звичаї ведення великої війни (наприклад. Женевські конвенції 1949 року). Ці угоди неможливо знайти денонсовані в часи війни що у збройному конфлікті сторонами;

в) на громадянстрани-противника може бути застосований спеціальний режим; їх декларація про вибір місце проживання обмежується, є підстави інтерновано чи примусово поселені у певному місці (ст. 41, 42 Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення в часи війни);

р) майно, те що безпосередньогосударству-противнику конфіскують (крім майна дипломатичних і консульських представництв). Це не поширюється на майно громадянгосударства-противника.

Як уже відзначалося вище галуззю міжнародного права, визначального правила ведення бойових дій, є міжнародне гуманітарний право чи, як він інколи іменують, право збройних конфліктів. Під міжнародним гуманітарним правом розуміються міжнародні правила, договірні чи засновані на звичаї, що спрямовані влади на рішення гуманітарних завдань, у результаті збройних конфліктів міжнародного інемеждународного характеру, і який з міркувань гуманного характеру обмежують право що у конфлікті сторін вибирати методи і засоби ведення великої війни чи захищають осіб і вилучати майно, яким завдано чи то, можливо завдано збитків конфліктом.

Основними джерелами міжнародного гуманітарного права єГаагские конвенції 1907 р., Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни" та Додаткові протоколи 1 і II до них 1977 р.

У цієї й інших джерелах права сформульованими закріплені норми та організаційні принципи ведення збройної боротьби.

Міжнародне гуманітарний право визнає дві категорії збройних конфліктів: міжнародні інемеждународние збройні конфлікти.

Міжнародним збройним конфліктом визнається конфлікт, у якому беруть участь двоє чи кілька держав. Унемеждународном збройному конфлікті беруть участь протиборчі сили всередині однієї держави.

Як було зазначено раніше, міжнародне гуманітарний право є особливої гілкою права, що належить до ситуації збройних конфліктів. Відповідно до Женевських конвенцій їхнього економічного становища придадуться на випадок війни чи від іншого конфлікту між двома чи декількома державами. Ряд норм міжнародного гуманітарного права слід застосовувати й у збройних конфліктівнемеждународного характеру. Застосування міжнародного гуманітарного права припиняється після завершення конфлікту, і по тому, як буде розв'язано все гуманітарні проблеми, яких він має ставлення (будуть репатрійовані військовополонені, звільнені інтерновані обличчя і окуповані території).




1. Типовое проектирование ИС
2. Нравственное прозрение Дмитрия Нехлюдова по роману Л Н Толстого Воскресение
3. Расчет поездной радиосвязи дальности связи в гектометровом метровом и дециметровом диапазонах
4. вариант прогноза 2000 2005 2010
5. ТЕМАТИЧЕСКАЯ СТАТИСТИКА Лекции 1
6. заповнити нескладну анкету формуляр чи опитувальний лист; написати привітальну листівку зарубіжному ровес
7. жить для обозначения самых различных режимов движений коллективных и индивидуальных действий и образо
8. старый скучный волчок
9. Управление денежными потоками
10. ТЕМАТИКА Под
11. тема менеджмента качества РИ 02-02-020912 Рабочая инструкция Технолог
12. а МНСКНовогодний тур1314Античная ГрецияЭврика4н
13. Якутия
14. Контрольная работапо таможенному правуВариант 3 Выполнила-
15. Тема- Факторы влияющие на условия труда и их классификация Цель- изучение факторов влияющих на условия
16. .ПР.15.ПЗ Лист Пров Щепина Е.
17. ВП 5 2013 Стрітення
18. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Сім
19. Реферат- Сравнительная политология
20. 20 року слідчий посада найменування органу ініціали п