РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Киї1
Работа добавлена на сайт samzan.net:
10
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ім. П.Л. ШУПИКА
БИШОВЕЦЬ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК: 616-089.5-032:611.14:615.211
ЯКІСНА ТА КІЛЬКІСНА ІНТЕРАКЦІЯ ПРЕПАРАТІВ
ДЛЯ ТОТАЛЬНОЇ ІНТРАВЕНОЗНОЇ АНЕСТЕЗІЇ
14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Шлапак Ігор Порфирійович,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Біляєв Андрій Вікторович,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,
професор кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії;
доктор медичних наук, професор Чепкий Леонард Петрович,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
професор кафедри анестезіології, реаніматології та медицини катастроф.
Провідна установа:
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,
кафедра анестезіології та інтенсивної терапії, м. Дніпропетровськ.
Захист дисертації відбудеться 25.12.2002 р. о ..9... годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (вул. Дорогожицька, 9, м. Київ, Україна, 04112).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (вул. Дорогожицька, 9, м. Київ, Україна, 04112).
Автореферат розісланий 22.11.2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Романенко Т.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку анестезіології характеризується відновленням інтересу до тотальної інтравенозної анестезії (ТІВА) (I. Smith, P. White, 2002). Це обумовлено введенням до анестезіологічної практики нових внутрішньовенних препаратів із короткою тривалістю дії, специфічних антагоністів анестетиків і наркотичних аналгетиків (А.А. Бунатян, 1998), а також негативним впливом інгаляційних анестетиків як на хворих, так і на операційний персонал (Л.П. Чепкий, 1987). Під ТІВА розуміють такі методи анестезії, коли всі складові загального знеболювання вводять внутрішньовенно (G.E. Morgan jr., M.S. Mikhail, 2000). Адекватна анестезія, враховуючи сучасну антиноцицептивну концепцію знеболювання, має бути багатокомпонентною (Л.В. Усенко, Г.А. Шифрін, 1993). ТІВА складається з ряду компонентів: гіпнотичний, аналгетичний, вегетативна стабілізація та інші (A.R. Aitkenhead, G. Smith, 1999).
Одна з найважливіших проблем ТІВА –досягнення адекватного гіпнотичного компоненту, особливо при застосуванні міорелаксантів
(J.S. Mallon, G. Edelist, 1990). Неналежне забезпечення цієї умови нерідко проявляється пробудженням хворих під час операції або тривалою наркозною післядією (М.Д. Вікерс, 1990). Після проведення ТІВА, на відміну від інгаляційної анестезії, пацієнти пред’являють численні скарги на стан присутності під час оперативного втручання (A.R. Aitkenhead, 1991; I. Smith, P. White, 2002). Частота інтраопераційного відновлення свідомості складає 12,4 на 10000 анестезій (M.M. Cohen і співавт., 1986), за іншими даними 5 випадків із 1727 ТІВА (R. Sandlin, O. Nordstrom, 1993).
Гіпнотичний компонент ТІВА може бути досягнуто за рахунок одного анестетика (моно-варіант), але доцільніше його забезпечити за рахунок поєднання препаратів (I. Smith, P. White, 2002). Цим досягається гарна керованість глибиною ТІВА та відсутність або мінімальна виразність як побічних ефектів, що залежать від доз препаратів, так і тривалість наркозної післядії (C. Prys-Roberts, B.R. Brown jr., 1996). Так, премедикацію та базову седацію проводять, наприклад, бензодіазепінами, клофеліном, а основним гіпнотиком виступає короткодіючий анестетик –пропофол, тіопентал-натрій, кетамін, тощо. Комбінування гіпнотиків з клофеліном або мідазоламом, що має окрім гіпнотичних ще й потужні амнезійні властивості (A. De Roode та співавт., 1995), сприяє профілактиці стану присутності під час ТІВА. Тому визначення якісної та кількісної інтеракції препаратів, що використовують для забезпечення гіпнотичного компоненту ТІВА, є актуальним.
Важливе значення повинно приділятися аналізу співвідношень вартість/перевага та вартість/ефективність для оптимізації анестезіологічного забезпечення, особливо в умовах планування й розподілення обмежених ресурсів (A. Rodloff, 1998; Д. Афанасьєв, 2001).
Гіпнотична взаємодія компонентів ТІВА або аналгоседації (АС) теоретично може мати три варіанти (В.Г. Кукес і співавт.; 1991): підсумовування гіпнотичних ефектів (адітивна інтеракція), що абстрактно можна виразити як 1+1=2; синергізм (супраадітивний тип взаємодії) або 1+1>2; антагонізм або 1+1<2. Хибами засобу, що дозволяє визначити гіпнотичну взаємодію інтравенозних анестетиків, який було розроблено
S. Loewe ще у 1955 р. і яким користуються по теперішній час (I. Smith,
P. White, 2002), є громіздкість, необхідність дослідження великої кількості хворих і відносна точність. Крім того, метод S. Loewe підходить лише для визначення якісної гіпнотичної інтеракції інтравенозних анестетиків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Робота є частиною тем, що розроблялися Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф: Особливості діагностики та хірургічного лікування сполучених уражень органів грудної та черевної порожнин (державна реєстрація № 0195V027858) та Науково обґрунтувати систему та стандартизовані протоколи надання медичної допомоги постраждалим з поєднаною травмою (державна реєстрація
№ 0100V02784).
Мета та задачі дослідження. Удосконалення анестезіологічного забезпечення шляхом визначення оптимальної інтеракції найбільше перспективних препаратів, які доцільно поєднувати для утворення гіпнотичного компоненту загального внутрішньовенного знеболювання.
Відповідно до мети дослідження вирішували наступні завдання:
- Розробити науково-обгрунтований спосіб, що дозволяє визначати якісну та кількісну гіпнотичну інтеракцію препаратів, які застосовуються для ТІВА та АС;
- Визначити інтеракцію мідазоламу та пропофолу;
- Дослідити взаємодію мідазоламу та тіопентал-натрію;
- Визначити інтеракцію мідазоламу та кетаміну;
- Дослідити взаємодію мідазоламу та буторфанол-тартрату;
- Визначити інтеракцію клофеліну та кетаміну;
- Проаналізувати клінічне значення отриманих параметрів інтеракції препаратів для ТІВА й АС.
Об’єкт дослідження –пацієнти, фізичний статус яких відповідав I-II класу класифікації Товариства анестезіологів США (ASA), на етапі введення в ТІВА.
Предмет дослідження –характеристики інтеракції ряду перспективних для гіпнотичного компоненту ТІВА препаратів.
Методи дослідження –власний розроблений спосіб для визначення інтеракції препаратів для ТІВА й АС, клінічні, інструментальні неінвазійні (моніторинг артеріального тиску, пульсу, оксиметрії) та статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено оригінальний спосіб, що дозволяє визначити не тільки якісну, а й кількісну гіпнотичну інтеракцію препаратів, які застосовуються в анестезіології та інтенсивній терапії. На основі цього методу визначені гіпнотичні характеристики препаратів, що використовують для ТІВА й АС. Складено номограми гіпнотичних еквіпотенційних доз інтравенозних анестетиків. Визначено клінічне значення отриманих параметрів взаємодії препаратів для загального знеболювання.
Практичне значення одержаних результатів. Дано практичні рекомендації у відношенні доцільності застосування поєднань препаратів для ТІВА й АС. На підставі номограм гіпнотичних еквіпотенційних доз інтравенозних анестетиків можливе визначення необхідної кількості препаратів для ТІВА й АС без збільшення частоти та виразності побічних ефектів і токсичної дії. Практичні пропозиції, що викладені в дисертації, знайшли застосування у відділеннях анестезії та інтенсивної терапії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Результати дисертаційної роботи впроваджено в педагогічний процес на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.
Особистий внесок здобувача. Автором на підставі аналізу літератури й особистого клінічного досвіду були визначені мета та задачі дослідження. Здобувач розробив і впровадив до практики спосіб дослідження, особисто виконав усі дослідження інтеракції запланованих препаратів. Дисертант виконав статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, обґрунтував висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні матеріали та положення дисертаційної роботи повідомлені та обговорені на: XVIII науково-практичній конференції молодих учених та фахівців Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (Київ, 1990 р.), XIX науково-практичній конференції молодих учених та фахівців Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (Київ, 1991 р.), науково-практичній конференції Актуальні проблеми подання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах (Київ, 1995 р.), III Національному конгресі (VIII з'їзді) анестезіологів України (Одеса, 2000 р.). Апробацію дисертації проведено 25 грудня 2001 р. на спільному засіданні кафедр Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (анестезіології та інтенсивної терапії, дитячої анестезіології та інтенсивної терапії, медицини катастроф), Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (анестезіології, реаніматології та медицини катастроф, хірургії стоматологічного факультету) та фахівців Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, в тому числі 5 у вигляді статей у фахових журналах, що рекомендовано ВАК України (4 із них –самостійно), 1 стаття у часопису Анестезиология и реаниматология (Росія) та 3 роботи у вигляді тез і доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Роботу викладено на 138 сторінках друкованого тексту. Вона складається із вступу, огляду літератури, клінічних характеристик пацієнтів, матеріалів і методів досліджень, двох розділів власних досліджень, узагальнення, висновків і практичних рекомендацій. Текст ілюстровано 21 таблицями та 12 рисунками. Список використаних джерел містить 137 посилань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт, методи та методологія дослідження. Роботу виконано у відділенні анестезії Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Клінічний матеріал склали 147 пацієнтів (108 жінок і 39 чоловіків) з фізичними параметрами: вік –,02,7 років, маса тіла (МТ) –,73,5 кг, індекс МТ –,81,1 кг/м, фізичний статус –I-II клас ASA. Досліджені були рандомізовані в 13 клінічних груп. Розбіжностей між групами за віком, МТ та індексом МТ не було. У хворих 1-ї групи було визначено ефективну дозу мідазоламу (ЕДМ). У пацієнтів 2-ї групи визначали ефективну дозу пропофолу (ЕДП). В 3-й і 4-й групах досліджували інтеракцію мідазоламу та пропофолу при різних їх поєднаннях і, відповідно, визначали ефективну дозу пропофолу на фоні дії 25% ЕДМ (ЕДП,25М) і ефективну дозу пропофолу на фоні дії 50% ЕДМ (ЕДП,5М). У хворих 5-ї групи було визначено ефективну дозу тіопентал-натрію (ЕДТ). В 6-й і 7-й групах досліджували взаємодію мідазоламу та тіопентал-натрію при різних їх комбінуваннях і, відповідно, визначали ефективну дозу тіопентал-натрію на фоні дії 25% ЕДМ (ЕДТ,25М) і ефективну дозу тіопентал-натрію на фоні дії 50% ЕДМ (ЕДТ,5М). У хворих 8-ї групи визначали ефективну дозу кетаміну (ЕДК). В 9-й і 10-й групах вивчали інтеракцію мідазоламу та кетаміну при різних їх поєднаннях і, відповідно, визначали ефективну дозу кетаміну на фоні дії 25% ЕДМ (ЕДК,25М) і ефективну дозу кетаміну на фоні дії 50% ЕДМ (ЕДК,5М). У хворих 11-ї групи, після введення фіксованої дози буторфанол-тартрату (ДБТ), проводили інфузію мідазоламу та визначали ефективну дозу мідазоламу на фоні дії буторфанол-тартрату (ЕДМБ). В 12-й групі досліджено гіпнотичний ефект, при введенні розрахованої ефективної дози буторфанол-тартрату (ЕДБТ). У хворих 13-ї групи, після введення фіксованої дози клофеліну (ДКл), проводили інфузію кетаміну та визначали ефективну дозу кетаміну на фоні дії клофеліну (ЕДККл).
Застосовувалися препарати: тіопентал-натрій (Киевмедпрепарат, Україна), клофелін (Укрмедбиопром, Львовфарм, Україна), кетамін (Фармак, Україна), каліпсол (Гедеон Ріхтер А.О., Угорщина), кетанест (Parke Devis, Німеччина), флормідал (Galenika, Югославія), морадол (Galenika, Югославія), діпріван (Zeneca, Канада).
Для введення препаратів користувалися шприцевим насосом Lineomat (VEB MLW Injecta Klingenthal, Німеччина). Моніторинг фізичних параметрів досліджених здійснювався за допомогою мультифункціонального пристрою Datascope Accutorr Plus (Datascope Corporation Paramus, США).
Отримані цифрові результати опрацьовано статистично з використанням методів обробки середніх значень (Student) та (Pirson, Fisher).
Дослідження інтеракції препаратів, які використовуються в сучасній практиці для ТІВА, проводили у пацієнтів без премедикації. Для визначення так званої повної гіпнотичної ефективної дози (ЕД) анестетиків залучено критерії, що характеризують стан хворого як без свідомості –утрата відповідної реакції на команду Заплющити –розплющити очі! та рефлексу з повіки.
Основні результати дослідження та їх обговорення. Розроблено принципово нову методику, що значно спрощує існуючий прототип, підвищує його точність, потребує невеликої кількості пацієнтів, скорочує час дослідження й визначає не тільки якісну, а також і кількісну інтеракцію препаратів для ТІВА. Відповідно до запропонованого способу досліджують чотири групи хворих. Інфузія анестетиків здійснюється дозатором у периферичні вени. Критерієм припинення введення препаратів є безсвідомий стан пацієнтів. Отримана доза визначається як ЕД. При дослідженні інтеракції двох препаратів розробленим способом виділяють анестетики А та Б. Як правило, роль препарату А приділяється анестетику з довшим часом дії, а в якості препарату Б виступає короткодіючий гіпнотик. 1-й групі, після болюсного введення плацебо, інфузують анестетик А, 2-й –аналогічно –Б і визначають ЕД препаратів А (ЕДА) та Б (ЕДБ). 3-й групі болюсом вводиться 25% ЕДА (ЕД,25А), яку було отримано у хворих 1-ї групи (термін введення –
/4 часу, що було витрачено на інфузію ЕДА), і починають інфузію дозатором анестетика Б. Визначають ЕД гіпнотика Б на фоні дії введеної дози анестетика А (ЕДБ,25А). В 4-й групі алгоритм дослідження аналогічний 3-й, але болюсом вводиться 50% ЕДА (ЕД,5А) протягом 1/2 часу, що було витрачено на інфузію ЕДА, і визначають ЕД гіпнотика Б на фоні дії введеної дози анестетика А (ЕДБ,А). Частини від ЕДА –% та 50% –взяті довільно для зручності розрахунків і побудови графіків. Об’єми плацебо та розчинів анестетиків тотожні один до одного.
Гіпнотична інтеракція анестетиків А й Б теоретично може мати три варіанти:
- якщо ЕДБ,25А<ЕД,Б і ЕДБ,5А<ЕД,Б, то гіпнотична взаємодія характеризується як синергізм, причому відношення ЕД,75Б до ЕДБ,25А та ЕД,Б до ЕДБ,5А дозволить визначити в скільки разів препарат А потенціює Б;
- коли ЕДБ,25А=ЕД,Б і ЕДБ,5А=ЕД,Б, то має місце підсумовування гіпнотичних ефектів анестетиків А й Б;
- якщо ЕДБ,25А>ЕД,Б і ЕДБ,5А>ЕД,Б, то гіпнотична взаємодія буде антагоністичного характеру.
Коли один із двох препаратів має недостатню гіпнотичну властивість або необхідно ввести дози, що значно перевищують припустимі, застосовують наступний варіант способу. Вивчають три групи пацієнтів, порівняних за згаданими вище стандартами. 1-й групі, після введення плацебо, інфузують дозатором анестетик А до досягнення хворими безсвідомого стану і визначають ЕДА. 2-й групі вводять болюсом дозу препарату Б (ДБ) із слабими гіпнотичними властивостями. ДБ відповідає, як правило, звичайній разовій дозі, що рекомендовано фармакопеєю. Потім, аналогічно умовам 1-ї групи, інфузують препарат А й одержують ЕД анестетика А на фоні дії препарату Б (ЕДАБ). Об’єм ДБ і час, що витрачено на введення, ідентичні плацебо. Визначають відсоток гіпнотичного ефекту, що припадає на ДБ, і розраховують так звану очікувану ЕД препарату Б (ЕДБ) методом пропорцій по відомим ЕДА, ЕДАБ й ДБ. Якщо, при введенні 3-й групі очікуваної ЕДБ, втрата свідомості не наступає, то гіпнотична інтеракція препаратів А й Б буде характеризуватися як синергізм. Коли ЕДАЕДАБ, то взаємодія буде антагоністичного характеру. У деяких ситуаціях вводити очікувану ЕД не варто, тому що не слід випробувати хворих відносно великою дозою сильнодіючого препарату. Можна звернутися до даних літератури та порівняти розраховану очікувану ЕД з кількістю зазначеного препарату, що викликає втрату свідомості, із літературного джерела.
Для підтвердження коректності розробленого способу визначення інтеракції препаратів було порівняно отримані результати запропонованим методом з літературними даними, що одержані способом-прототипом
S. Loewe. Визначена ступінь синергізму між мідазоламом і тіопенталом по методу S. Loewe в організмі хворих дорівнювала 2,0 (M. Tverskoy і співавт., 1988). Коефіцієнт інтеракції цих же препаратів у пацюків –,6 (I. Kissin і співавт., 1987). Власні дані дуже близькі до наведених вище й характеризують тип взаємодії як синергізм з коефіцієнтом потенціювання –,8. Отже, у дисертації правомірно використовування нового способу дослідження відповідного явища.
Досліджено характеристики інтеракцій таких пар препаратів для ТІВА та АС: мідазолам і пропофол, мідазолам і тіопентал-натрій, мідазолам і кетамін, мідазолам і буторфанол-тартрат, клофелін і кетамін.
Результати дослідження взаємодії мідазоламу та пропофолу. ЕДМ –,490,05 мг/кг МТ –була отримана у хворих 1-ї групи. Відповідно 25% ЕДМ (ЕД,25М) дорівнювали 0,12 мг/кг МТ і 50% ЕДМ (ЕД,5М) –,24 мг/кг МТ. ЕДП –,260,14 мг/кг МТ –була отримана у пацієнтів 2-ї групи. Відповідно 50% ЕДП (ЕД,5П) дорівнювали 1,13 мг/кг МТ і 75% ЕДП (ЕД,75П) –1,70 мг/кг МТ. ЕДП,25М –0,630,03 мг/кг МТ –була отримана у хворих 3-ї групи. У пацієнтів 4-ї групи визначили ЕДП,5М, яка склала 0,290,03 мг/кг МТ. Для досягнення безсвідомого стану зазначеним способом достовірно було потрібно менше препаратів при їх поєднанні (p<0,01). Порівнянням 75% і 50% розрахункових ЕДП з отриманими в експерименті в результаті комбінування пропофолу з 25% та 50% ЕДМ, одержано: ЕДП,25М (0,63 мг/кг МТ)ЕД,75П (1,70 мг/кг МТ), ЕДП,5М (0,29 мг/кг МТ)ЕД,5П (1,13 мг/кг МТ). Співставляючи величини ЕД,75П з ЕДП,25М, установили, що відношення їх – 1,70/0,63 (мг/кг МТ) –відповідає 2,7. Аналогічна операція з відношенням ЕД,5П до ЕДП,5М –,13/0,29 (мг/кг МТ) –виявляє результат –,9. Отже, мідазолам і пропофол є явними синергістами, причому перший потенціює гіпнотичний ефект другого приблизно у 3,3 (2,7-3,9) рази. Графічну характеристику гіпнотичної інтеракції мідазоламу та пропофолу подано на рис. 1.
cc, /
d0. 1. f2 .
Гіпотетично гіпнотичний супраадітивний тип взаємодії між мідазоламом і пропофолом можна пояснити наступним. Бензодіазепінові рецептори, ГАМК-рецептори й зони, що зв’язують пропофол, входять складовою частиною в єдиний комплекс. Зв'язування препарату з відповідними зонами комплексу здатне модулювати бензодіазепінові рецептори. Пропофол стимулює зв'язування мідазоламу з бензодіазепіновими рецепторами, сам по собі гіпнотично діє. Цим можна пояснити синергізм у гіпнотичній взаємодії між мідазоламом і пропофолом. Вірогідно, шлях реалізації синергізму між мідазоламом і пропофолом –ГАМКА-хлорид-іонні канали.
Поєднання мідазоламу та пропофолу для ТІВА дозволяє знизити абсолютні дози кожного із препаратів, особливо дороговартісного пропофолу, при той самій ефективності загального знеболювання та уникнути необхідності у кошторисному антагоністі бензодіазепінів –флюмазенілу, а це дозволяє зменшити витрати коштів на анестезіологічне забезпечення. Тому значно покращуються співвідношення вартість/перевага та вартість/ефективність. В якості прикладу приведено розрахунки тільки гіпнотичної частки коіндукції ТІВА. Умовна МТ пацієнта дорівнює 70 кг. Для індукції ТІВА потрібно 158,2 мг пропофолу. Вартість кількості цього анестетика складає 34,72 гривні ($6,49). А якщо для коіндукції ТІВА використовувати поєднання, що утворює 25% ЕДМ і ЕДП,25М, то необхідно 8,4 мг мідазоламу та 44,1 мг пропофолу. Ціна такого введення в ТІВА буде 19,58 гривень ($3,66). Тобто економічна маржа складає +15,14 гривень ($2,83). Умовно, як приклад, в Київський міський клінічній лікарні швидкої медичної допомоги за 2001 р. розрахункова позитивна економія тільки етапу коіндукції ТІВА складала би 111687,78 гривень ($20876,91).
Зміни гемодинаміки у пацієнтів 1-ї групи, після введення ЕДМ, були недостовірними. А у хворих 2-ї групи, після інфузії ЕДП, відмічались депресії систолічного артеріального тиску (АТС) на 13,9% (p<0,05), діастолічного артеріального тиску (АТД) на 21,4% (p<0,01), середнього артеріального тиску (САТ) на 18,0% (p<0,01). Коливання пульсу у пацієнтів цієї групи були недостовірними. У хворих 3-ї групи, після введення ЕДП,25М, спостерігались депресії АТС і САТ відповідно на 9,7% (p<0,05) і 10,4% (p<0,05). Коливання пульсу у цій групі були незначимими. Зміни гемодинаміки у пацієнтів 4-ї групи, після інфузії ЕДП,5М, були недостовірними. Отже, депресія гемодинаміки, при порівнянні чотирьох груп, за порядком значимості: 2, 3, 4 і 1.
Достовірно (p<0,01) депресія зовнішнього дихання була характерна для хворих усіх груп. Так, частота дихання (ЧД) у пацієнтів 1-ї, після введення ЕДМ, та 2-ї, після інфузії ЕДП, груп відповідно уповільнилась на 37,6% і 45,6%, а показники оксиметрії (SpO) відповідно зменшилися на 10,0% і 10,1%. При порівнянні з 1-ю й 2-ю групами, у хворих 3- ї групи, після введення ЕДП,25М, та 4-ї групи, після інфузії ЕДП,5М, дані показники були кращими. Так, депресія ЧД відбулася відповідно на 34,7% і 33,9%, а SpO знизилась відповідно на 7,6% та 7,9%.
Результати дослідження інтеракції мідазоламу та тіопентал-натрію. ЕДТ – 6,540,20 мг/кг МТ – була отримана у хворих 5-ї групи. Відповідно 50% ЕДТ (ЕД0,5Т) дорівнювали 3,27 мг/кг МТ і 75% ЕДТ (ЕД0,75Т) – 4,91 мг/кг МТ. ЕДТ0,25М – 1,980,25 мг/кг МТ – була отримана у пацієнтів 6-ї групи. У хворих 7-ї групи визначили ЕДТ0,5М, яка склала 1,020,21 мг/кг МТ. Для досягнення безсвідомого стану зазначеним способом достовірно було потрібно менше препаратів при їх поєднанні (p<0,01). Порівнянням 75% і 50% розрахункових ЕДТ з отриманими в експерименті в результаті комбінування тіопентал-натрію з 25% і 50% ЕДМ, одержано: ЕДТ0,25М (1,98 мг/кг МТ)<ЕД0,75Т (4,91 мг/кг МТ), ЕДТ0,5М (1,02 мг/кг МТ)<ЕД0,5Т (3,27 мг/кг МТ). Співставляючи величини ЕД0,75Т з ЕДТ0,25М і ЕД0,5Т з ЕДТ0,5М, установили, що відповідні відношення їх – 4,91/1,98 (мг/кг МТ) і 3,27/1,02 (мг/кг МТ) – дорівнюють коефіцієнтам 2,5 й 3,2. Отже, мідазолам і тіопентал-натрій є явними синергістами, причому перший потенціює гіпнотичнй ефект другого приблизно у 2,8 (2,5-3,2) рази. Графічну характеристику гіпнотичної інтеракції мідазоламу та тіопентал-натрію подано на рис. 2.
d2-, /
cc, /
2. История христианизации Сибири
3. Московский колледж управления и новых технологий RESERCH OF RELIBILITY UGMENTTION OF STORGE ND INFORMTION HIDING BY MENS OF STEGNOGRFY SYSTEMS K
4. Курсовая работа- Место конфликтов и войн в жизни мирового сообщества
5. статья ГК РФ которую с полным правом как в свое время и такую же статью Гражданских Кодексов РСФСР 1922 и 1964 г
6. Hve you ny notion how mny books re written bout women in the course of one yer Hve you ny notion how mny re written by men re you wre tht you re perhps the most discussed niml in the universe
7. Мужская сексуальность
8. ~ылмысты~ за~ны~ т~сінігі ~ызметтері
9. Понятие диалектики, ее основные принципы, категории, законы
10. Тенденции развития контроллинга
11. ТЕЛЕВИДЕНИЕ КАК СРЕДСТВО ВОСПИТАНИЯ ПОДРОСТКОВ
12. вступу Рік закінчення або вибуття Якщо не закінчив та з якого курсу вибув Яку сп
13. ет 3 тзрения на соотнош понятий- 1Тур ресурсы рекреац ресуры
14. Дипломная работа- Отражение выручки
15. Астральные культы Причерноморья
16. Визначте хронологічну тривалість Великого розселення слов~ян- а VI ~ V ст
17. Понятие вектора
18. РОССИЙСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ТУРИЗМА И СЕРВИСА РЕГИОНАЛЬНЫЙ ФАКУЛЬТЕТ СЕРВИСА В Г
19. Российский исламский институт Утверждаю Проректор по учебной работе М
20. вариант. 1.Кто предложил термин экология