Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
НАЗАРОВА Людмила Володимирівна
УДК 338.1:636.23
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
І ПЕРЕРОБКИ ЯЛОВИЧИНИ
(на матеріалах підприємств Миколаївської області)
Спеціальність 08.07.02 –економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Миколаївській державній аграрній академії
Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник —доктор економічних наук
Офіційні опоненти : доктор економічних наук
Поліщук Микола Петрович професор, завідувач кафедри менеджменту організацій, Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України
Провідна установа –Кримський державний аграрний університет, кафедра економіки.
Захист відбудеться “_15_” березня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 Миколаївської державної аграрної академії за адресою: 54021, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зал.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївської державної аграрної академії за адресою: м. Миколаїв, вул.Карпенка, 73.
Автореферат розісланий “14”лютого 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради КЛОЧАН В.Ф.
Актуальність теми досліджень. Формування ринку м’яса та м’ясо-продуктів є одним із головних завдань продуктового підкомплексу аграрного сектору економіки України. Адже в останні роки виробництво м’яса у розрахунку на одного жителя зменшилось на 56 %, у тому числі яловичини –на 52 %. Скорочення поголів’я худоби і птиці, зменшення їх продуктивності обумовило зниження м’ясного потенціалу в Україні з 6465 тис. т в 1990 році до 2334 тис. т в 2000 році, в тому числі м’яса великої рогатої худоби –відповідно з 3248 тис. т до 1065 тис. т. Це призвело до неприпустимо низького загального рівня споживання м’яса в країні, а саме –до 34 кг на душу населення, що надає цій проблемі не тільки економічну, а і соціальну значимість.
Поряд із зменшенням виробництва м’яса значно знизились показники економічної ефективності його виробництва. Основними причинами, які зумовили такий стан, є: значне зменшення вирощування та реалізації на забій худоби та птиці у суспільному секторі, що вплинуло на обсяги переробки та виготовлення м’ясопродуктів; відсутність стимулюючих економічних взаємовідносин між виробниками сировини та її переробниками; зниження платоспроможності попиту населення; поглиблення загальної кризової ситуації в країні.
Тому головним завданням на найближчий період є стабілізація розвитку продуктового підкомплексу, особливо в галузі тваринництва, стримування негативних процесів, що охопили галузь, забезпечення нарощування виробництва продовольчих ресурсів, в тому числі м’ясних. У розробку теоретично-методичних проблем розвитку продуктового підкомплексу значний внесок зробили вітчизняні вчені-економісти Бойко В.І., Гайдуцький П.І., Дем’яненко М.Я., Лукінов І.І., Руснак П.П., Саблук П.Т., Шпичак О.М. та багато інших. Безпосередньо у розробку теорії і практики проблеми економіки тваринництва –Дяченко С.Г., Омельяненко А.А., Радченко В.В., Радченко П.М., Рижков В.Г., Топіха І.Н. та ін.
Але в основному ці дослідження було проведено в дореформений період. В тих умовах стосунки між виробниками продукції і її переробниками регулювалися переважно адміністративними методами. При переорієнтації економіки України на нові умови господарювання зросла потреба в розробці та відпрацюванні нових ринкових підходів, перш за все, до взаємовідносин між виробниками сировини та її переробниками, які забезпечували б паритетний рівень економічної ефективності партнерів. До того ж комплексних досліджень виробництва яловичини та її переробки в південному регіоні країни в умовах реформування відносин власності та формування ринкового середовища майже не проводилося. Цим обумовлена актуальність вибраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи економічного факультету Миколаївської державної аграрної академії та є складовою підпрограми “Розробка оптимальних параметрів і економічного механізму функціонування основних продуктових підкомплексів АПК” (державний реєстраційний номер 01. 01.04) Програми Інституту аграрної економіки УААН “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз економічної ефективності виробництва і переробки яловичини в регіоні в умовах ринкових відносин і розробка шляхів щодо її підвищення. Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
Предмет та об’єкти дослідження. Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва і переробки яловичини в південному регіоні в умовах реформування відносин власності, формування ринку та економічних взаємовідносин виробників і переробників яловичини. Об’єктом дослідження є підприємства всіх форм власності по виробництву та переробці яловичини Миколаївської області. Відпрацювання окремих положень ефективного виробництва і переробки яловичини як конкурентоздатної продукції проводилося в окремих господарствах: державному підприємстві “Степове” Миколаївського району, ТОВ “Вознесенська продовольча компанія” та АТ “Миколаївський м’ясокомбінат”.
Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є надбання позитивної та нормативної економічної теорії, наукові розробки українських та зарубіжних учених про закономірності формування економічної ефективності виробництва та переробки продукції сільського господарства і економічних відносин між виробниками і переробниками яловичини, функціонування підприємств в умовах формування ринкового середовища.
В залежності від спрямованості вирішуваних задач при дослідженні використовувалися як традиційні методи економічних досліджень –абстрактно-логічний, статистичних групувань, монографічний, балансовий, анкетування, розрахунково-конструктивний, кореляційно-регресійне моделювання, –так і сучасні економіко-статистичні прийоми з використанням ПЕОМ і стандартних пакетів прикладних програм. Інформаційною базою слугували офіційні документи, статистичні та інші інформаційні матеріали органів державного управління, сільськогосподарських та переробних підприємств, наукових та інформаційно-публіцистичних видань, власних досліджень.
Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується використанням значного фактичного матеріалу.
Наукова новизна отриманих результатів. В процесі дослідження були отримані результати що мають наукову новизну:
Практичне значення отриманих результатів. Полягає в обґрунтуванні і розробці конкретних рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва і переробки яловичини на регіональному рівні в умовах формування ринкової економіки. Отримані результати досліджень можуть бути використані в практичній діяльності сільськогосподарських та м’ясопереробних підприємств області, а також на рівні районних та обласної державної адміністрації при плануванні та формуванні ресурсів м’яса і м’ясопродуктів.
Особистий вклад в досліджувану проблему. Всі наукові положення обгрунтовані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені в доповідях автора на регіональній науково-практичній конференції: “Причорномор’я: підсумки реформ і стратегія розвитку” (м. Миколаїв, 24-26 квітня 2001 року); “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 17-18 травня 2001 року), “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 22-23 листопада 2001 року), міжнародній конференції “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (м. Миколаїв, 29-30 листопада 2001 року)
Публікація отриманих результатів. За результатами досліджень в фахових виданнях опубліковано 7 наукових Основні результати дослідження автора опубліковані в 7 наукових та спеціальних виданнях загальним обсягом 2,2 друкованих аркушів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на 144 сторінках комп’ютерного тексту, містить 50 таблиць, 4 рисунки, 15 додатків. Список використаних джерел налічує 175 назв.
У першому розділі “Теоретичні і методологічні основи ефективності виробництва і переробки сільськогосподарської продукції” розглядаються питання сутності ефективності виробництва і переробки яловичини, обґрунтовуються показники та критерії їх вибору.
Ефективність виробництва представляє собою економічну категорію, що відображає широкий комплекс умов функціонування виробничих сил і виробничих відносин, які у сукупності забезпечують процес розширеного відтворення. Ця категорія висвітлюється з двох позицій: потреб народного господарства; вимог критерію ефективності агропромислового виробництва, а саме можливостей самофінансування. Але ефективність не припускає збільшення обсягу виробництва за рахунок погіршення умов праці, нанесення шкоди навколишньому середовищу, зниження інших показників життєдіяльності людини.
Особливості сільського господарства пов’язані з використанням у виробництві біологічних факторів, а тому названа категорія відображає ступінь раціональності їх використання. Сільськогосподарське виробництво пов’язане з живими організмами –рослинами і тваринами. Ця особливість вимагає пошуку і використання таких технологій вирощування культур, утримання тварин, які б створювали в комплексі найбільш сприятливе поєднання факторів для досягнення найвищої ефективності.
Сучасна методологія оцінки ефективності ґрунтується на співставленні результатів конкретного виробництва із витратами. Така методологія не дозволяє оцінити потенційно можливий результат виробництва, тобто визначити наскільки фактичний результат даного виробництва нижче потенційно можливого при однакових витратах, виявити причини, які вплинули на зниження фактичного результату і сфери діяльності людини, які призвели до цих причин.
Останнє обумовлює два напрямки оцінки економічної ефективності виробництва сільськогосподарської сировини. Перший передбачає оцінку економічної ефективності на основі системи показників. Недоліком його є відсутність єдиної тенденції їх зміни і неминучості суб’єктивного підходу до визначення ролі окремих показників, оцінка є розпливчастою і невизначеною. Другий - використання інтегрального показника економічної ефективності, який визначає отриманий ефект (вихід продукції) на одиницю поєднаних найважливіших факторів виробництва (землі, виробничих фондів, живої праці). Недоліком цього методу є несумірність таких різнорідних величин.
Тому для оцінки економічної ефективності необхідний узагальнюючий показник, який передбачав би розрахунок таких його складових як продуктивність праці, фондовіддача, ефективність капіталовкладень, матеріаломісткість, а також якість продукції, її відповідність суспільним потребам.
Для галузі скотарства показниками ефективності виробництва приростів живої маси, які відповідають поставленим вимогам, є показники використання виробничих ресурсів і окупності виробничих затрат, а також доходності виробництва продукції. У ході розвитку ринкових відносин їх кількість зростатиме з урахуванням кон’юнктури ринку, стратегічних цілей підприємства і інших причин, характерних для ринкової економіки.
Розрахунок інтегрального показника економічної ефективності переробних підприємств має особливості, які заключаються в обов’язковому врахуванні вартості оборотних фондів, які залежать від тривалості виробничого циклу і розмірів виробничих запасів.
На відміну від сільськогосподарського, промислове підприємство може активно впливати на деякі з них. Так, для зменшення виробничого циклу потрібно збільшити ритмічність роботи шляхом впровадження потокових ліній, зменшити запаси на складах, що вплине на величину зв’язаних в обороті засобів.
Ефективність промислового виробництва, зокрема підприємства по переробці яловичини, в значній мірі залежить від ефективності галузі тваринництва. Затрати переробного підприємства формуються, в основному, в тваринництві, а ціни залежать від середньогалузевих затрат на виробництво і реалізацію. Ціни на промислову продукцію повинні представляти собою визначену систему узгоджених цін в цілому по народному господарству.
Вважаємо, що в сучасних умовах доцільніше використовувати такі показники: затрати праці на одиницю продукції, собівартість продукції, прибуток, отриманий на одиницю продукції, рівень рентабельності.
У другому розділі “Сучасний стан економічної ефективності виробництва і переробки яловичини в Миколаївській області” проаналізовані стан, основні чинники та тенденції виробництва яловичини в господарствах Миколаївської області, досліджені основні проблеми розвитку підприємств м’ясної промисловості в умовах реформування аграрного сектору.
Основною тенденцією в галузі скотарства є значне зменшення поголів’я на вирощуванні і відгодівлі, що показано в таблиці 1.
Таблиця 1
Поголів’я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі, тис. гол
|
Господарства |
Роки |
2000 р. у % до |
|
1990 |
|||||||
|
Господарства суспільного сектору |
492,9 |
,6 |
,6 |
,9 |
,2 |
,1 |
,5 |
|
в тому числі: - колективні - державні |
319,8 ,1 |
,9 ,7 |
,3 ,3 |
,9 ,4 |
,4 ,8 |
,1 ,3 |
,6 ,3 |
|
Особисті підсобні госпо-дарства населення |
46,3 |
,1 |
,2 |
,5 |
,4 |
,0 |
,7 |
|
Фермерські господарства |
- |
,6 |
,5 |
,2 |
,2 |
- |
,0 |
|
Разом |
539,2 |
,2 |
,1 |
,5 |
,4 |
,8 |
,5 |
Дані таблиці 1 свідчать, що поголів’я великої рогатої худоби за десять років в області зменшилося в 7,2 рази. При цьому слід зауважити, що його зменшення відбувалося в господарствах усіх форм власності.
Основними причинами скорочення поголів’я є непродуманість, непослідовність в проведенні ринкових реформ. Займатися тваринництвом в умовах, що склалися, стало економічно невигідно. В результаті у більшості господарств була переглянута структура посівних площ в бік скорочення кормової групи. В 2000 році тварини на вирощуванні і відгодівлі були забезпечені кормами на 85,3 %, при цьому були перевитрачені грубі і зелені корми, а концентрати згодовані в недостатній кількості.
В таблиці 2 представлено вплив забезпеченості концентрованими кормами на продуктивність худоби і економічну ефективність виробництва приростів живої маси.
Аналіз даних таблиці 2 показує, що в 21 господарстві питома вага концентрованих кормів в структурі кормового раціону складає від 11 до 15% (середнє значення 13,4%), в 23 господарствах –від 15,1 до 19% (середнє значення 17,1%), в 25 господарств –понад 19% (середнє значення 20,4%).
В господарствах ІІ групи з середньою питомою вагою концентрованих кормів в структурі кормового раціону спостерігаються найкращі показники продуктивності і економічної ефективності виробництва яловичини. Тут виробництво приросту живої маси на 1 середньорічну голову худоби знаходиться на рівні 94 кг, що на 36,2 і на 8% більше, ніж в господарствах ІІ і ІІІ групи відповідно. Витрати кормів на 1 ц приросту живої маси, собівартість виробництва 1 ц приросту і трудомісткість 1 ц приросту знаходяться на середньому рівні. В господарствах ІІ групи спостерігається найменший рівень збитковості –,7%, що на 2,7 і 0,4% менше, ніж в господарствах І і ІІІ груп.
Таблиця 2
Вплив забезпеченості концентрованими кормами на продуктивність
худоби і економічну ефективність виробництва яловичини
в господарствах Миколаївської області (1999 –роки)
|
Показники |
Групи господарств за питомою вагою концентрованих кормів у структурі кормового раціону, % |
Всього і в середньому |
||
|
І |
ІІ |
ІІІ |
||
|
до15 |
від 15,1 до 23 |
понад 23 |
||
|
Кількість господарств в групі |
21 |
|||
|
Питома вага концентрованих кормів у структурі кормового раціону, % |
13,4 |
,1 |
,4 |
,4 |
|
Вироблено приросту живої маси на 1 середньорічну голову, кг |
69 |
|||
|
Витрати кормів на 1 ц приросту живої маси, ц корм.од. |
17,1 |
,4 |
,2 |
,1 |
|
Собівартість виробництва, грн.: |
||||
|
- 1 ц корм.од. |
26,1 |
,3 |
,6 |
,3 |
|
- 1 ц приросту живої маси |
593,2 |
,1 |
,1 |
,2 |
|
Трудомісткість виробництва 1 ц живої маси, люд.-год. |
81,2 |
,3 |
,2 |
,8 |
|
Рівень рентабельності (+), збитковості (-),% |
-52,4 |
- 49,7 |
-50,1 |
- 50,1 |
Зменшення поголів’я худоби супроводжується зменшенням щільності тварин на одиницю сільськогосподарських угідь, що призводить до зменшення ефективності їх використання. Дослідження показують, що низькі середньодобові прирости живої маси на дорощуванні і відгодівлі молодняка великої рогатої худоби подовжує їх термін утримання, а це, в свою чергу, підвищує питому вагу молодняка у структурі стада і негативно впливає на ефективність виробництва яловичини. Адже, окрім неповного використання потенційних можливостей виробництва м’яса, виробники втрачають значні грошові надходження, по-перше, через недоотримання від кожної тварини потенційної живої маси, по-друге, через низьку ціну реалізації невгодованого молодняка. Собівартість приросту живої маси молодняка через недогодовування значно вища, ніж інтенсивного. Якщо прийняти собівартість центнера приросту живої маси за умови отримання 700 г середньодобового приросту за 100 %, то при прирості 350 г вона складе 171 %. В господарствах області в 2000 році в порівнянні з 1996 роком середньодобовий приріст живої маси молодняка великої рогатої худоби зменшився на 23,2%, витрати праці на 1 ц приросту живої маси збільшилася на 65,3 %, виробнича собівартість 1 ц приросту зросла в 4,7 рази.
Проведені розрахунки свідчать, що підвищення продуктивності тварин позитивно впливає на показники економічної ефективності. Збільшення продуктивності від 130 г до 320 г на добу і більше зменшує витрати праці на 1 ц на 62,9 %, виробничу собівартість на –,9 %. Зменшується збитковість підприємств. Збільшення концентрації поголів’я на 100 га сільськогосподарських угідь також сприяє покращенню показників економічної ефективності: витрати праці при щільності поголів’я понад 15 голів на 100 га сільськогосподарських угідь найменші, і складають 106,7 люд.-год., що на 36,1% менше, ніж в господарствах з щільністю від 7 до 15 гол. на 100 га сільськогосподарських угідь, а тому подальше зменшення поголів’я тварин є неприпустимим. Рішення кореляційно-регресійного рівняння свідчить, що збільшення поголів’я на 100 голів в господарстві призводить до зменшення собівартості 1 ц приросту живої маси на 8,3 грн. Підвищення поголів’я худоби є одним з резервів зменшення собівартості виробництва приростів.
Скорочення виробництва в 2000 році порівняно з 1990 роком на 58,1%, призвело до зменшення фонду споживання м’яса та м’ясопродуктів. Наслідком цього є низька забезпеченість населення м’ясом і м’ясопродуктами: напівфабрикатами –на 1%, ковбасами –на 26 %, м’ясом –на 17,9 %.
Неврегульованість цін на продукцію сільськогосподарського виробництва змусила сільськогосподарські підприємства будувати економічно необґрунтовані м’ясопереробні цехи, оскільки основна маса прибутку закладена в кінцевій продукції. В результаті великі підприємства втратили сировинну базу, їх потужності завантажені лише на 25 %, що, природно, впливає на собівартість м’ясопродукції та на її ціну. Наслідком є великі втрати сировини, яких можна уникнути, одночасно збільшивши переробку понад 2 тис.т худоби за добу на великих переробних підприємствах.
Питома вага поголів’я в особистих підсобних господарствах в загальному поголів’ї худоби на вирощуванні і відгодівлі в 2000 році склала 28,1%. У розрахунку на 1 га земельної площі в особистих підсобних господарствах одержують в 3 рази більше продукції порівняно з господарствами суспільного сектору.
Значно погіршилася і якість сировини, що надходить на переробку. Так, питома вага великої рогатої худоби вищої вгодованості, що поступила на забій в 2000 році в порівнянні з 1990 роком зменшилася на 19,4 %, а худої зросла на 7,5 %. Переробка м’яса скоротилося на 35,7%, субпродуктів яловичини І категорії –на 21,3 %, ковбас –на 11%.
Дослідження конкурентоспроможності окремих асортиментних груп ковбас за допомогою методу експрес-аналізу показали, що споживачі надають перевагу напівкопченим і варенокопченим ковбасам. Даний ринок дуже чутливо реагує на попит. Це створює значні невикористані резерви які підприємства можуть використати для просування своєї продукції на ринки.
Встановлено, що в м’ясній промисловості спостерігається збільшення вартості основних фондів за рахунок підвищення цін і диспропорція між активною і пасивною їх частинами. Знос складає 60-75 %, з них 40 % підлягає списанню. Середній термін використання обладнання досяг 9,8 років.
У третьому розділі “Основні напрямки підвищення ефективності виробництва і переробки яловичини” обґрунтовано основні чинники підвищення конкурентоспроможності виробництва продукції, накреслено шляхи удосконалення розвитку м’ясопродуктового підкомплексу регіону; розрахована оптимальна закупівельна ціна яловичини, розроблено модель оптимізації виробничої структури м’ясного підкомплексу.
Для відродження галузі в регіоні, враховуючи ситуацію що склалася в підкомплексі та виходячи з кон’юнктури і конкуренції на внутрішньому ринку, необхідно використати виграшну позицію, яку матимуть підприємства, що забезпечать в найкоротший термін нарощування виробництва яловичини. Орієнтуючись на можливість одержання прибутку від реалізації продукції для підприємств і господарств настав момент скористатися з вигідної кон’юнктури на ринку м’яса.
Нами розв’язана задача оптимізації м’ясопереробного комплексу Миколаївщини, яка була вирішена на максимум кінцевої продукції. При цьому була врахована умова повного забезпечення потреб населення і вивезення м’яса і м’ясопродуктів за межі області.
Для виконання завдання отримання визначеної кількості приросту живої маси необхідно використати 56,1 % наявних площ під кормовими культурами та природними угіддями. Потреба тварин на вирощуванні і відгодівлі в концентрованих кормах вимагає 267,3 тис.га або 39,3 % від посівів зернових культур. Згідно з проведеними розрахунками середньої врожайності зернових за 10 попередніх років, на кормові цілі припадає 12,8 % від всього отриманого зерна. Для отримання визначеної кількості продукції необхідно 36,4 % площ кукурудзи на силос і зелений корм, 86,6 % однорічних трав на зелений корм, 57,7 % багаторічних трав на зелений корм, 81,9 % багаторічних трав на сіно, 50,8 % площ природних сінокосів. Природні пасовища для цілей отримання приростів живої ваги використовуються майже повністю –на рівні 92,5 %. Це свідчить, що зонами з найсприятливішими умовами ведення галузі є ті, де можливе випасання та вигул худоби. Цього вимагає біологія тварин, а також технології отримання продукції.
Для завантаження наявних потужностей м’ясопереробних підприємств Миколаївської області на переробку необхідно направляти 81,8% виробленого м’яса в забійній вазі. У цьому випадку завантаженість потужностей буде знаходитись на економічно обґрунтованому рівні –,4%.
В умовах формування ринкової економіки пропорції у споживанні продовольчих товарів взагалі і м’ясопродуктів, зокрема, в Миколаївській області зазнали значних змін. Торгівля продовольчими товарами, як головне джерело задоволення щоденних потреб населення у м’ясопродуктах, протягом останнього часу розвивалася під негативним впливом щорічного скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва продуктів переробки м’яса; зменшення попиту населення, зумовленого зниженням його реальних грошових доходів; розвитку власних підсобних господарств населення; скорочення обсягів і погіршення якості споживання м’ясопродуктів та інших факторів.
Оскільки останнім часом рівень споживання продуктів харчування, насамперед м’яса і м’ясопродуктів, зменшився, особливо актуальною є проблема цілеспрямованої маркетингової політики в м’ясному підкомплексі. За умов зниження доходів населення та інших причин найважливішим фактором успішного функціонування підприємства є чітко налагоджена система вивчення поточного попиту населення, яка б повністю відповідала потребам ринку.
Необхідність вдосконалення взаємовідносин між підприємствами, що входять до м’ясопереробного комплексу, обумовлена наявністю нових умов їх існування на ринку м’яса і м’ясопродуктів; важливою передумовою цього є виробництво високоякісної конкурентоспроможної продукції в широкому асортименті.
Здатність товаровиробників задовольняти вимоги споживачів продукцією за якісними та ціновими ознаками в умовах конкуренції характеризує її конкурентоспроможність. Останню визначають два основні чинники –ціна та якість. Оскільки ціну продукції формують, в основному, витрати на її виробництво, то за умов низької купівельної спроможності більшості населення регіону зниження витрат на виробництво –один з найважливіших факторів реалізації продукції.
Закупівельна ціна на сировину є одним з чинників механізму взаємовідносин виробників яловичини і переробних підприємств. При визначенні її рівня необхідно виходити з того, що ціна повинна забезпечувати сільськогосподарському підприємству прибуток, достатній для розширеного відтворення, і не погіршити інвестиційні можливості переробного підприємства. Рішення цієї проблеми зводиться до визначення внесення кожного учасника у випуск кінцевої продукції переробки на принципах еквівалентності обміну.
Використання моделі оптимізації виробничо-галузевої структури продуктового підкомплексу дозволяє здійснити необхідні науково обгрунтовані структурні зрушення, які забезпечуватимуть пропорційність його розвитку. Але така модель дає можливість привести у відповідність рівні розвитку галузей підкомплексу на визначений період часу, і тому результати рішення не можуть бути прийняті назавжди.
Встановлено, що найвища ефективність досягається при об’єднанні виробників і переробників сільськогосподарської сировини в єдиний підкомплекс, який включає галузі з виробництва, заготівлі, переробки і реалізації м’яса і м'ясопродуктів. Основною ланкою у цьому ланцюзі є виробники сировини, від результатів діяльності яких, в кінцевому підсумку, залежить розвиток всього підкомплексу.
Таким чином, розвиток м’ясопереробного підкомплексу повинен ґрунтуватися на поєднанні економічних інтересів аграрних товаровиробників і промислових переробників. Таке поєднання –головна складова повноцінного використання сільськогосподарської сировини і створення умов для досягнення виробництва конкурентоспроможної продукції.
В роботі зроблені розрахунки м’ясного контингенту області і проведена оптимізація виробничо-галузевої структури продуктового підкомплексу.
Розрахункова ефективність виробництва і переробки яловичини в області відображена в таблиці 3.
Таблиця 3
Рівень ведення і ефективність галузі виробництва і переробки м’яса
|
Показники |
Факт рік |
Прогноз |
Факт до прогнозу (+,-) |
|
Витрати праці, люд.-год. - на 1 голову |
134,1 |
,3 |
,8 |
|
- на 1 ц приросту |
188,9 |
,9 |
,0 |
|
- на 1 ц м’яса в забійній вазі |
205,8 |
,5 |
,3 |
|
Виробничі витрати, грн. - на 1 голову |
1028,9 |
,3 |
,6 |
|
- на 1 ц приросту |
730,55 |
,9 |
,65 |
|
- на 1 ц м’яса в забійній вазі |
341,5 |
,6 |
,9 |
|
Витрати кормів, ц корм. од. - на 1 голову |
13,03 |
,4 |
-13,37 |
|
- на 1 ц приросту |
18,4 |
,4 |
,0 |
Удосконалення виробничо-економічних відносин між сільськогосподарськими і промисловими підприємствами можливо через їх об’єднання. Агропромислова інтеграція забезпечує комплексність виробничих процесів виробництва сировини, її заготівлі і переробки і містить як механічну, так і господарську сторону розвитку суспільного поділу праці.
Однією з умов, що забезпечує необхідний зв’язок між сільськогосподарськими і переробними підприємствами є створення в зоні діяльності кожного переробного підприємства сталої сировинної бази.
Цехи сільськогосподарських підприємств, кооперативи і інші, потужність яких менша 3 т за добу, збільшують площу сировинної зони існуючих великих підприємств, потужностей яких досить, щоб переробляти абсолютно всю сировину, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами. Мала щільність сировини призводить до збільшення площі сировинної зони, радіусу доставки, граничної відстані і транспортних витрат.
2. В умовах формування ринкових відносин для галузі скотарства регіону характерним є скорочення поголів’я, спад виробництва і істотне зниження ефективності. Так, у 2000 році в порівнянні з 1996 роком, продуктивність тварин зменшилася на 23,2 %, затрати праці на 1 ц приросту живої маси збільшилися на 65,3 %, виробнича собівартість збільшилася в 4,7 рази. Все це –результат економічної незацікавленості виробників яловичини, зниження платоспроможного попиту населення, підвищення роздрібних цін на основні ресурси, що використовуються в галузі.
3. Різкий спад розвитку скотарства в суспільному секторі обумовив скорочення обсягів виробництва переробних підприємств та неефективне використання їх потужностей. Переробні потужності використовуються в області у середньому на 25%. Зросла розбалансованість між тваринницькими і переробними галузями, суттєво послабились економічні інтереси і відносини між виробниками і переробниками яловичини. В 2000 році в порівнянні з 1997 роком виробництво м’яса скоротилося на 35,7 %, субпродуктів яловичини І категорії –на 13 %, ІІ категорії –на 16 %, ковбас –на 7,6 %. Мала завантаженість потужностей призвела до того, що за останні два роки спостерігається збитковість виробництва м’ясопродуктів. В 2000 році в цілому вона складала –,7 %.
. Особлива роль в нарощуванні обсягів виробництва яловичини та зміцненні сировинної бази переробних підприємств належить особистим господарствам населення. Їх діяльність забезпечує найбільш повне використання біологічного потенціалу тварин для одержання прибутку. У 2000 році питома вага особистих підсобних господарств в реалізації яловичини складала 41,5% при питомій вазі поголів’я 28%. Інтенсивність вирощування худоби в цих господарствах значно вища, ніж в сільськогосподарських підприємствах інших форм господарювання.
. Комплекс факторів соціально економічного, ресурсного, енергетичного, екологічного характеру обумовлює необхідність розвитку галузі м’ясного скотарства в області. У м’ясному скотарстві, як правило використовуються енергозберігаючі технології –безприв’язне та пасовищне утримання худоби всіх вікових груп; мають місце менші витрати праці на виробництво 1 ц приросту живої маси; відсутня потреба в капітальних приміщеннях та окремих засобах механізації виробничих процесів (наприклад, засобів механізованого доїння); знижується матеріалоємність продукції –в 1,3-1,4 рази.
. Основними чинниками впливу на збільшення середньодобових приростів молодняка великої рогатої худоби на дорощуванні і худоби на відгодівлі є рівень годівлі і повноцінність їх раціонів. У свою чергу, підвищення продуктивності забезпечує зростання всіх показників ефективності виробництва яловичини. Встановлено, що з підвищенням середньодобових приростів живої маси молодняка в господарствах з найнижчими значеннями цього показника (80 г) до 357 г середнього рівня кращих господарств, затрати праці на 1 ц приросту зменшуються на 63%, собівартість –на 76 %, а збиток –на 74 %.
. Основними факторами підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробної промисловості в умовах формування ринкових відносин є використання високоефективні технологій переробки м’яса, розширення асортименту та виробництво продукції з гарантованою якістю та безпечністю. Вивчення ринкового попиту за допомогою новітніх методик дозволить підприємствам виробляти продукцію, якої споживач потребує найбільше.
. Сучасні економічні взаємовідносини між виробниками і переробниками продукції тваринництва недостатньо обгрунтовані. Удосконалення економічних відносин може бути досягнуто шляхом інтегрування виробників і переробників яловичини, а також шляхом створення переробними підприємствами власної сировинної бази або застосуванням в розрахунках оптимальної ринкової ціни, яка заключається в тому, що вона повинна забезпечувати рівень рентабельності, достатній як мінімум для простого відтворення При сучасній виробничій собівартості 1 т приросту живої ваги та оптимальному рівні рентабельності така ціна повинна дорівнювати 5323,7 грн. Для зниження собівартості мусять бути задіяні наявні резерви в господарствах.
. Оптимізація м’ясопродуктового підкомплексу Миколаївської області на максимум кінцевої продукції, вираженої в грошових одиницях засвідчує, що область має змогу забезпечити власне населення ковбасними виробами в кількості 15540 т, жиром яловичим –т, м’ясом –т. Є великі можливості вивозу продукції переробки м’яса за межі регіону. Інтенсивне використання тварин на вирощуванні і відгодівлі, ефективне використання і оптимальний розподіл кормів, достатність коштів, раціональне використання переробних потужностей дозволить скоротити витрати праці на 1ц приросту живої маси на 59,3 %, собівартість –на 69,8 %. Рівень рентабельності виробництва приросту при виконанні всіх умов оптимізаційної задачі складе 35%, м’ясопереробної промисловості –%.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Назарова Л.В. Економічна ефективність виробництва і переробки яловичини (на матеріалах підприємств Миколаївської області). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 –економіка сільського господарства і АПК. –Миколаївська державна аграрна академія, Миколаїв, 2002.
В дисертації досліджуються теоретичні і практичні проблеми підвищення економічної ефективності виробництва та переробки яловичини в умовах трансформації агропромислового комплексу у напрямку до ринку.
Проаналізовано результати і витрати у скотарстві, визначено основні тенденції, їх зміни, виявлено закономірності формування економічної ефективності виробництва і переробки, та фактори, що впливають на її рівень, а також досліджено кількісну значимість цього впливу.
Розроблені та економічно обгрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва і переробки яловичини у взаємозв’язку основних ланок м’ясопродуктового підкомплексу АПК і формування ринку м’яса в Миколаївській області.
Ключові слова: виробництво, переробка, реалізація, ефективність, попит, пропозиція, ринок, ціна, собівартість, рентабельність.
Назарова Л.В. Экономическая эффективность производства и переработки говядины (на материалах Николаевской области). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 –экономика сельского хозяйства и АПК. –Николаевская государственная аграная академия, Николаев, 2002.
В диссертации исследуються теоретические и практические проблемы повышения экономической эффективности производства говядины в условиях трансформации агропромышленного комплекса в направлении к рынку. Разработаны и экономически обоснованы предложения по повышению эффективности производства и переработки говядины во взаимосвязи основных звеньев мясопродуктового подкомлпекса АПК и формирования рынка мяса и мясопродуктов в Николаевской области.
В первом разделе “Теоретические и методологические основы эффективности производства и переработки говядины” розкриты характерные черты рыночной экономики и необходимость перехода к ней, сущность и теоретические основы экономической эффективности производства и переработки говядины, пути ее повышения в условиях перехода к рыночным отношениям.
Во втором разделе “Экономическая эффективность производства и переработки говядины в Николаевской области” проанализированы результаты и издержки в скотоводстве, определены основные тенденции их изменения. Исследованы закономерности формирования экономической эффективности производства и переработки говядины, и факторы, которые влияют на ее уровень в условиях реформирования АПК.
Значительное внимание уделено проблемам реализации скота и формирования рынка мясных ресурсов, повышению рентабельности отрасли.
В третьем разделе “Основные направления повыщения эффективности производства и переработки говядины” обосновывается прогноз развития отрасли и пути ее экономического обеспечения, предложения по реформированию собственности и развитию новых организациооных форм в скотоводстве.
Разработаны направления по совершенствованию экономических отношений при реализации и переработке говядины.
В работе сделан вывод, что увеличение производства говядины в области возможно на основе повышения откормочной и воспроизводительной продуктивности скота. С этой целью необходимо улучшить использование имеющихся ресурсов. На основе использования экономико-статистической модели отрасли скотоводства, базирующейся на корреляционно-регресивном анализе, разработаны параметры модельных хозяйств по производству говядины на перспективу.
Одним из направлений совершенствования экономических взаимоотношений между сельскохозяйственными предприятиями,
поставляющими сырьё, и мясоперерабатывающими предприятиями является использование оптимальной закупочной цены.
В работе делается акцент на том, что остновить падение производства и достичь экономического роста в скотоводстве можно только на основе осуществления комплекса мероприятий микро- и макроэкономического характера. Среди последних важное место занимает поддержка отечественного производителя.
Полученные результаты исследования внедрены в хозяйствах Николаевской области.
Ключевые слова: производство, переработка, реализация, эффективность, спрос, предложение, рынок, цена, себестоимость, рентабельность.
Nazarova L.V. An economic efficiency of manufacture and processing of a beef (on materials of the enterprises of the Nikolaev area). - Manuscript.
The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences till a speciality 08.07.02 –economic of agriculture and AIC. - Nikolaev state agrarian academy, Nikolaev, 2002.
In the dissertation the theoretical and practical problems of increase of an economic efficiency of manufacture and processing of a beef in conditions of transformation of agriculture are investigated in the direction of the market.
The results and expenses in cattle breeding are analysed, the basic tendencies, their change are determined, is revealed laws of formation of an economic efficiency of manufacture both processing, and factors, which influence his(its) level, and also the quantitative importance of this influence is investigated.
Developed the offers concerning increase of a production efficiency and processing of a beef in interrelation of the basic parts of meat production subcomplex AIC and formation of the market of meat in the Nikolaev area also are economically justified.
Keywords: manufacture, processing, realization, efficiency, demand, offer, market, price, cost price, profitability.