Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
24
укоопспілка
ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ
ШАЛЕВА Олександра Іванівна
УДК 339.146.4
ЕКОНОМІКО–ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПТОВОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ РЕСУРСІВ АПК
Спеціальність 08.07.05 –Економіка торгівлі та послуг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
ЛЬВІВ-2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі комерційної діяльності і підприємництва Львівської комерційної академії Укоопспілки
Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор
Апопій Віктор Володимирович,
Львівська комерційна академія,
проректор з наукової роботи,
завідувач кафедри комерційної діяльності і
підприємництва
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Фролова Лариса Володимирівна,
Донецький державний університет
економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського,
кафедра економіки підприємства
кандидат економічних наук, доцент
Маринич Іраїда Андріївна,
Львівська комерційна академія Укоопспілки,
кафедра економіки підприємства
Провідна установа: Полтавський університет споживчої
кооперації України,
кафедра економіки підприємства,
м. Полтава
Захист дисертації відбудеться 17 січня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 35.840.01 Львівської комерційної академії за адресою: 79005, м. Львів, вул. М. Туган-Барановського, 10, ауд. 205.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської комерційної академії за адресою: 79005, м. Львів, вул. М. Туган-Барановського, 10.
Автореферат розісланий “12” грудня 2006 року
Вчений секретар
спеціалізованої Вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Блонська В.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Стратегія економічного зростання об’єктивно вимагає оновлення трансформаційних механізмів, поглиблення структурної перебудови національної економіки і створення нових ринкових інститутів, у тому числі в сфері обігу.
У зв’язку з цим формування і забезпечення ефективного функціонування ринку агропродовольчих ресурсів стає важливим стратегічним завданням соціально-економічного розвитку АПК і національної економіки в цілому. Однак становлення агропродовольчого ринку відбувається повільно і безсистемно, з серйозними деформаціями, зокрема оптової реалізації агропродовольчих ресурсів. Це дестабілізує систему товарно-грошового обміну, стримує виробництво і попит, сповільнює відтворювальний процес аграрного виробництва і знижує ефективність функціонування АПК України.
Слід зазначити, що наукові дослідження у цьому напрямку обмежені і відносяться, головним чином, до перебудовного періоду. Вітчизняні дослідники аграрної економіки і сфери товарного обігу В.Г. Андрійчук, В.В. Апопій, О.В. Березін, І.О. Бланк, В.І. Бойко, Я.А. Гончарук, М.Я. Дем’яненко, О.В. Крисальний, І.І. Лукінов, І.А. Маринич, Т.О. Осташко, Б.Й. Пасхавер, П.Т. Саблук, Л.В. Фролова, Г.В. Черевко, розглядають методологічні підходи і теоретичні аспекти організації обороту агропродовольчих ресурсів, однак глибинних процесів оптимізації товаропотоків, трансформації інфраструктури аграрного ринку, механізмів оптового збуту агропродовольчих ресурсів, по суті, не зачіпають. Зарубіжні автори, зокрема Р.А. Голдберг, Дж.Х. Девісон, А. Зінченко, З.М. Ільїна, У. Кокрейн, Г. Кремер, В.А. Матусевич, Джон Дж. Мерфі, І.В. Мірочицька, А. Петриков, М. Райан, І.Г. Ушаков, І. Фогелер та інші розкривають окремі елементи інфраструктури агробізнесу із врахуванням національних особливостей АПК відповідних країн.
Таким чином у науково-теоретичному плані проблеми забезпечення товарно–грошового обміну і формування ефективно функціонуючої моделі оптової реалізації агропродовольчих ресурсів не розроблені. Не узагальнений і практичний досвід діяльності інфраструктури аграрного ринку. Проте актуальність організації ефективних форм обміну аграрної продукції в товарно-грошовій формі суттєво посилюється по мірі поглиблення ринкових процесів в АПК, глобалізації економіки, інтеграції в міжнародні організації, насамперед в СОТ.
Отже, актуальність теми дисертації обумовлена зростанням масштабів обміну аграрної продукції, які вимагають створення сучасної оптово-збутової моделі на аграрному ринку, обмеженістю наукових досліджень і відсутністю узагальненого практичного досвіду щодо оптової реалізації продукції АПК.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії у межах наступних тем: „Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (реєстраційний № 0197UA017310), Формування кооперативного сектору в багатоукладній економіці України” (реєстраційний № 0103UA006650), “Методологія трансформації ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” (на замовлення Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні інфраструктури аграрного ринку, обґрунтуванні ефективної моделі оптової реалізації агропродовольчих ресурсів та її економіко-організаційному забезпеченні.
Для досягнення вказаної мети були поставлені і вирішені такі завдання:
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є ринок агропродовольчих ресурсів України. Предметом дослідження - економіко-організаційне забезпечення системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів АПК.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дисертаційної роботи стали наукові методи, що ґрунтуються на діалектичному методі вивчення економічних явищ і процесів, індукції та дедукції, абстрагуванні і конкретизації, аналізі та синтезі, аналогії та порівнянні для виявлення закономірностей, тенденцій, особливостей інфраструктурного забезпечення аграрного ринку. Використовувались також балансові та нормативні методи, методи економічного, економіко-статистичного, економіко-математичного, структурного аналізу, математичного моделювання, організаційного проектування.
Дослідження базується на даних статистичної звітності, обстежень Держкомстату України, звітів Міністерства аграрної політики та Міністерства економіки і з питань євроінтеграції України, Укоопспілки, фактографічної інформації, зібраної автором особисто. Інформаційною базою є законодавчі та нормативні акти, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, тематичні періодичні видання, матеріали науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових наукових підходів до організаційно-економічного забезпечення та функціонування системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів. За підсумками дослідження отримані наступні наукові результати:
вперше:
- розкрито сутність і організаційно–економічний зміст оптової реалізації агропродовольчих ресурсів як системи міжгосподарських та міжгалузевих зв’язків господарюючих суб’єктів та їх відносин в процесі товарно–грошового обміну у формі купівлі–продажу, що збагачує теоретичні основи торгівлі агропродовольчими ресурсами;
- теоретично обґрунтовано і запропоновано модель інфраструктурного забезпечення оптового агропродовольчого ринку, яке базується на принципово нових, перспективних для вітчизняної економіки організаційних формах: оптових продовольчих ринках, агробіржах, аукціонах, торгових домах;
- розроблено методику аналізу експортного потенціалу агропродовольства, яка дає змогу визначати основні пріоритети зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного АПК з урахуванням національних інтересів.
удосконалено:
- економіко–організаційний механізм взаємовідносин суб’єктів оптового ринку агропродовольчих ресурсів у плані підвищення ролі договорів, цінових паритетів, економічних стимулів та організаційних чинників у процесі реалізації агропродовольчих ресурсів;
- балансовий метод визначення фондів споживання основних видів агропродукції і розрахунку перспективних потреб агропродовольства із врахуванням сукупного поточного та потенційного попиту.
одержали подальший розвиток:
- методичні підходи і прикладні аспекти оптимізації організованих каналів оптової реалізації агропродовольчих ресурсів за критеріями еквівалентного відшкодування витрат у грошовій формі, що дозволить усунути диспропорції у міжгалузевому обміні;
- структурна модель оптових продовольчих ринків як новостворених інфраструктурних елементів агропродовольчого ринку, а також нормативна база для організаційного проектування таких ринків;
- шляхи покращення діяльності агробірж на базі більш широкого використання форвардних, ф’ючерсних контрактів та опціонів замість торгівлі реальним товаром.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні пропозицій та заходів, спрямованих на формування та ефективне функціонування системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів АПК. Одержані результати дослідження знайшли впровадження у наступних розробках:
- для Управління промисловості і підприємництва Львівської міської ради в межах розробки „Програми розвитку торгівлі у м. Львові до 2010 р.” запропоновано перспективні напрямки розвитку роздрібної торгівлі продовольчими товарами, обґрунтовано заходи оптимізації структури оптової торгівлі агропродовольчими ресурсами, розроблено методичні підходи до підвищення конкурентоспроможності торговельних підприємств (довідка 19/01-1564 від 28.09.2006 р.);
- для Львівської обласної спілки споживчих товариств України у межах науково–дослідної теми „Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (напрямок „Посилення ролі споживчої кооперації в АПК України”) обґрунтовано методичні підходи до розрахунку балансів агропродовольчих ресурсів у Львівській області, розроблено методичні рекомендації щодо підвищення ефективності залучення в оборот сільськогосподарської продукції з господарств населення, запропоновано заходи підвищення конкурентоспроможності торговельних підприємств споживчої кооперації в регіоні (довідка № 07/08 від 28.09.2005 р.);
- на замовлення Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України у межах науково–дослідної теми „Методологія трансформації ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” обґрунтовано перспективні засади формування і базові моделі оптових продовольчих ринків, розроблено методичні підходи до формування оптових продовольчих ринків, нормативно–правове забезпечення роботи ОПР (правила торгівлі на ОПР, примірний статут АТ „Оптовий продовольчий ринок”, примірне Положення про порядок акредитації оптових торговців на ОПР) (довідка № 773/01-1.08 від 27.09.2006 р.);
- у навчальному процесі Львівської комерційної академії при вивченні курсу „Комерційна діяльність на ринку товарів і послуг” студентами товарознавчо–комерційного факультету (довідка № 773/01-1.08 від 27.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, в якому викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання - поглиблення теоретико–методологічних підходів до дослідження проблем економіко–організаційного забезпечення системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів. Усі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, належать особисто автору. Внесок дисертанта в публікації відображено в переліку опублікованих робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та отримали схвальну оцінку на науково-практичних конференціях: “Інтеграція економічних інтересів споживчої кооперації в національно-державні інтереси України” (Львів, ЛКА, 1997 р.), “Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (Київ, Укоопспілка, 1998 р.), “Дослідження та оптимізація економічних процесів” (Харків, ХДПУ, 2000 р.), “Стратегія соціально–економічного розвитку України і формування механізмів зростання” (Львів, ЛКА, 2003 р.), “Актуальні проблеми економічного зростання, духовного відродження і стратегічного розвитку України в умовах глобалізації” (Львів, ЛКА, 2005 р.), “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (Тернопіль, 2006 р.), “Розвиток наукових досліджень-2006” (Полтава, 2006 р.).
Перелік публікацій за науковими результатами дисертації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць у фахових та інших виданнях, загальним обсягом 2,1 друкованих аркушів, в т.ч. 1 праця у співавторстві і 7 –самостійно.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаної літератури, містить 36 таблиць, 18 рисунків та 34 формули. Робота викладена на 238 сторінках друкованого тексту, основний текст викладено на 215 сторінках. Список використаних джерел включає 278 найменувань. Додатки займають 9 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет мету і завдання дослідження, його методологічну базу, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів, особистий внесок здобувача та апробацію одержаних результатів.
У першому розділі роботи „Сутність, економічний зміст агропродовольчого ринку та його оптова інфраструктура” обґрунтовано засади, механізми, концептуальні підходи до суті економічних відносин та пріоритетів розвитку вітчизняного агропродовольчого ринку.
На основі аналітичного огляду сучасної економічної літератури та систематизації досліджень щодо суті соціально-економічних відносин у сфері обміну агропромислового комплексу дано авторське визначення поняття агропродовольчого ринку.
Проведено аналіз основних елементів агропродовольчого ринку (співвідношення попиту і пропозиції, баланс цін), доведено необхідність їх тісної взаємодії та узгодженості з іншими чинниками –організацією ринку, інфраструктурним забезпеченням, економічним механізмом.
Визначено, що український агропродовольчий ринок володіє рядом функціональних особливостей порівняно з ринками розвинутих країн, зокрема спонтанністю (тобто позбавленням цілеспрямованого зовнішнього впливу) характеру формування та функціонування, відсутністю ефективних засобів попередження деструктивних проявів ринкової стихії, обмеженою “прозорістю”, незадовільним рівнем інституціонального та інфраструктурного забезпечення, відсутністю єдиного національного ринкового середовища.
Об’єктами товарно-грошового обміну на агропродовольчому ринку є товарні ресурси. Із врахуванням мети даної роботи особливий інтерес становлять обсяги і структура тієї частини ресурсів, яка формує товарно–ресурсний потенціал агропродовольчого ринку. У зв’язку з цим одним із регуляторів, що має найбільш позитивний вплив на сучасний стан агропродовольчого ринку, є моніторинг ринку та формування продуктових балансів, аналіз яких свідчить, що головними проблемами функціонування ринків агропродовольчих ресурсів є їх низька ємність, розширене самозабезпечення (фонд споживання наполовину натуралізований за рахунок концентрації виробництва агропродовольства у господарствах населення - в середньому за останні 5 років 70,8% усієї продукції) та обмеження експорту. Також проблемою при формуванні товарних ресурсів є значні втрати (в деяких випадках до 30% одержаної продукції), що свідчить про недосконалу організацію процесів виробництва, зберігання, транспортування, переробки та реалізації агропродовольства.
Порівняння даних щодо насичення внутрішнього ринку та потенційного споживчого попиту дає підстави стверджувати про нераціональну структуру агропродовольчих ресурсів (платоспроможний попит задовольняється на 62,7 % від потреби). Товарна пропозиція формується в умовах низького рівня товарного виробництва та суттєвого зниження обсягів споживання основних видів продовольчих товарів (в середньому обсяг споживання складає 71,7% від норми). Одночасно знижується купівельна спроможність населення. Тому подальший ефективний розвиток агропродовольчого ринку України можливий лише за наявності зростаючого платоспроможного попиту, який, в свою чергу, зумовлюється пропорцією динаміки доходів і цін на агропродовольство та продукти його переробки.
ca
Сучасний розвиток агропродовольчого ринку України вимагає створення раціональної та ефективно функціонуючої інфраструктури (рис. 1).
Рис. 1. Інфраструктура організованого ринку агропродовольства
Аналіз тенденцій розвитку інфраструктури та основних каналів оптової реалізації агропродовольства свідчить про відсутність послідовності у стратегії формування інфраструктури та узгодження дій по спрямуванню у прозорий ринок потоків агропродовольчих ресурсів. В основному на ринку діють неорганізовані посередницькі структури. У вітчизняній системі збуту агропродовольства фактично відсутні механізми вирівнювання обсягів попиту і пропозиції та нівелювання сезонних коливань цін.
Таким чином масштаби розвитку агропродовольчого ринку України не є адекватними потребам національної економіки і сфери споживання. В зв’язку з цим доведено об’єктивну необхідність впровадження заходів правового, фінансово–економічного, організаційного та технічного характеру для розширення агропродовольчого ринку.
У другому розділі „Аналіз форм та методів оптової реалізації аграрної продукції” на основі розроблених методичних підходів здійснено аналіз динамічних змін, які відбулися в процесі реформування агропродовольчого ринку в контексті особливостей та перспектив застосування основних форм та каналів оптової реалізації агропродовольчих ресурсів в Україні (рис.2.).
Рис. 2. Основні канали реалізації сільськогосподарської продукції в Україні
За останні 10 років структура каналів реалізації агропродовольчих ресурсів зазнали суттєвих змін. Основним каналом збуту стала реалізація посередницьким структурам (часто неорганізованим), що призвело до непрозорості збуту, заниження цін на продукцію та їх несприятливої кон’юнктури, проблем з визначенням реальної кількості та якості реалізованої продукції
Суттєве значення для забезпечення ефективного та стабільного функціонування вітчизняного АПК та гарантування продовольчої безпеки країни мають такі форми оптової реалізації агропродовольчих ресурсів, як реалізація переробним підприємствам (у тому числі системи споживчої кооперації), закупівлі для державних потреб та експорт агропродовольства (табл.1).
Таблиця 1
Основні напрямки оптової реалізації агропродовольства
в Україні у 1995 –рр.
|
Напрямок оптової реалізації агропродовольства |
Обсяги реалізації |
до 1995, % |
|
Реалізація переробним підприємствам (тис. т) |
89030,6 |
,7 |
,7 |
,6 |
,5 |
,2 |
,7 |
10,2 |
|
Закупівлі для державних потреб (млн. грн.) |
- |
- |
- |
,7 |
,4 |
,1 |
,2 |
... |
|
Експорт (тис. дол. США) |
2662 |
,7 |
,1 |
,1 |
,2 |
у 6,9 разів більше |
Агропродовольство реалізується переробним підприємствам, які функціонують майже у 30 галузях промисловості. Дослідження показали, що за останні 10 років обсяги реалізації ресурсів за даним каналом різко зменшились під впливом ряду факторів, зокрема:
- загальна криза у сільському господарстві (особливо у тваринництві);
- переорієнтація виробників сільгосппродукції на інші канали збуту та створення власної переробної бази;
- незадовільний рівень матеріального, фінансового, техніко-технологічного забезпечення переробних підприємств (особливо у інвестиційно непривабливих сферах переробної промисловості);
- застосування нераціональної маркетингової стратегії на ринку;
- недотримання паритету цін на сировину та готову продукцію.
Проведено дослідження системи комерційних зв’язків та механізму дотування тваринництва як однієї із основних складових економіко-організаційного механізму взаємодії між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними підприємствами, що на даному етапі засвідчили їхню неефективність (рівень збитковості у сільськогосподарських підприємствах у 2005 р. для м’яса ВРХ склав 33,8%, свинини –,3%). Запропоновано застосування методики цінового регулювання шляхом встановлення максимальних та мінімальних цін на сировинну та кінцеву продукцію агропродуктового підкомплексу. Тому значна увага переробних підприємств повинна приділятися інтеграції з сільськогосподарськими виробниками всіх форм власності та створенню кооперативних підприємств із замкнутим технологічним циклом „виробництво агропродовольства –закупівля –переробка –реалізація”, створенню холдингових компаній та участі в них закупівельних та переробних підприємств (зокрема кооперативних) поряд зі спеціалізованими господарствами, сервісними та торговими підприємствами, банківськими структурами різних форм власності, в тому числі кооперативних.
Одним з перспективних напрямків ефективного використання бюджетних коштів є впровадження в сферу закупівель товарів та послуг єдиної структурованої системи, що заснована на принципах децентралізації, прозорості та конкуренції. Таким елементом в сфері регулювання економіки є закупівлі для державних потреб. Дослідження показали, що у цій сфері за останні три роки відбулися певні позитивні зрушення. Так, за останні 4 роки обсяги державних закупівель товарів зросли на 88%, в тому числі закупівлі продовольства –у 3,2 рази. Разом з тим негативний стан економіки суттєво впливає на сферу державних закупівель, що може бути виражене у наступних явищах:
- зменшенні обсягів необхідного фінансування закупівель та втрати довіри до державних контрактів у зв'язку з затримкою їх фінансування;
- гальмуванні розвитку біржової мережі як елемента інфраструктури ринку і одночасно системи державних закупівель;
- зниженні конкурентноздатності продукції, що постачається для державних потреб;
- обмеженні кола конкурентноздатних постачальників, корупційних явищ у сфері державних закупівель.
Перспективним напрямком розвитку системи державних закупівель є впровадження електронних торгів, що може істотно зменшити кількість зловживань при здійсненні держзакупівель, підвищити імовірність виявлення і прямого доказу неправомірності тих чи інших операцій та підсилити стимули до чесної конкуренції. Суттєве значення має також приведення вітчизняної нормативно –правової бази до вимог світових стандартів, зокрема до Угоди про державні закупівлі COТ (Agreement on Government Procurement) у контексті інтеграції у міжнародний та європейський економічний простір.
Одним з основних джерел фінансування розвитку аграрного виробництва є агропродовольчий експорт. Обґрунтовано методику аналізу експортного потенціалу агропродовольства України на основі розрахунку ряду загальних та специфічних показників (табл.2).
Дослідження свідчать як про наявність частково позитивних тенденцій в діяльності України на світових ринках, так і про сировинний характер експорту та невідповідність у пріоритетах розвитку зовнішньої торгівлі України
та світу в цілому. Причинами такої ситуації є обмеження потенціалу вітчизняної
Таблиця 2
Показники
оцінки експортного потенціалу агропродовольства України
у 2000 –5 рр.
|
Показники |
Роки |
|
2000 |
2001 |
2005 |
||||
|
Обсяг чистого експорту агропродовольства (млн. дол. США) |
469,2 |
698,6 |
,4 |
594,4 |
,4 |
1681,3 |
|
Експорт агропродовольства на душу зайнятого населення (дол. США) |
68,3 |
,3 |
148,5 |
,4 |
,1 |
,6 |
|
Частка вітчизняного експорту агропродовольства в світовому експорті (%) |
,2 |
,4 |
,6 |
, 6 |
,5 |
,6 |
|
Показник спеціалізації |
4,3 |
4,9 |
5,6 |
,2 |
,5 |
5,5 |
агропродовольчої спеціалізації геоекономічними факторами, неможливістю продовження практики інтенсивного розвитку агровиробництва, нерозвиненість інфраструктури галузевої переробки аграрної сировини, що призводить до імпортної залежності та незахищеності від коливань світової ринкової кон’юнктури.
Тому при формуванні розвинутої конкурентоспроможної експортної бази слід гарантувати внутрішню продовольчу безпеку, підтримку вітчизняного виробника економічними засобами на основі паритетності цін на ресурси для АПК та сільгосппродукції.
У третьому розділі „Шляхи покращення організації та підвищення ефективності оптової реалізації аграрної продукції” обґрунтовані перспективні напрямки розвитку та підвищення ефективності функціонування вітчизняного агропродовольчого ринку у контексті залучення прогресивних, ефективно діючих елементів оптової інфраструктури, зокрема аграрних бірж та оптових продовольчих ринків.
Здійснено аналіз основних напрямків діяльності сучасного біржового ринку агропродовольства України, що свідчить про невиконання вітчизняними агробіржами специфічних функцій, притаманних традиційній біржовій торгівлі в ринкових умовах (табл.3).
З метою активізації діяльності вітчизняного біржового ринку запропоновано ряд заходів, пов’язаних з проведенням стандартизації бірж,
Таблиця 3
Основні показники діяльності
бірж України у 1991 –рр.
|
Роки |
Кількість бірж |
Обсяги біржового обороту |
|
всього |
в т.ч. агропромислові |
Всього, млн.грн. |
в тому числі: |
Ф’ючерсні угоди, млн. грн. |
% |
||||
|
агро-продовольство |
продукти харчування |
||||||||
|
млн.грн. |
% |
млн.грн. |
% |
||||||
|
1995 |
,9 |
,8 |
,4 |
,3 |
,9 |
- |
- |
||
|
2000 |
,1 |
,5 |
,9 |
,4 |
,3 |
- |
- |
||
|
2001 |
,64 |
,4 |
,1 |
,3 |
,9 |
- |
- |
||
|
2002 |
,8 |
,1 |
,6 |
,6 |
,4 |
- |
- |
||
|
2003 |
,2 |
,5 |
,5 |
,9 |
,5 |
,0 |
|||
|
2004 |
,8 |
,4 |
,1 |
,3 |
,4 |
,0 |
|||
|
2005 |
,1 |
,2 |
,7 |
,1 |
,2 |
,0 |
зміною правил і механізмів біржової торгівлі, широким використанням форвардних, ф’ючерсних контрактів та опціонів.
Обґрунтовані основні моделі аналізу та прогнозування стану біржового ринку агропродовольства з урахуванням прогресивного світового досвіду та сучасних вітчизняних реалій, що дозволяє, зокрема, прогнозувати біржові ціни на агропродовольство:
,
де - ринкова ціна на агропродовольство в прогнозованому періоді;
- ринкова ціна на агропродовольство в попередньому періоді;
- обсяг попиту на j-й вид агропродовольства з боку підприємств i-ї галузі (j=1,2,...,m; i=1,2,......,n);
- пропозиції j-го виду агропродовольства;
- додатній коефіцієнт коректування.
Діяльність оптових продовольчих ринків (ОПР) потребує серйозного вдосконалення та врегулювання у сфері створення ефективного механізму взаємодії основних елементів інфраструктури шляхом забезпечення належного нормативно-правового, економічного, фінансового, інформаційного режиму функціонування. З цією метою обґрунтовано їх типологію, механізм організації, розміщення і розвитку оптових продовольчих ринків, запропоновано схеми інфраструктури та економічних механізмів їх функціонування в сфері товарного обігу України, заходи регулювання, нормативи створення оптових ринків (табл.4).
Таблиця 4
Приблизні нормативи створення
оптових продовольчих ринків в Україні
|
№ п\п |
Вид ринку за територіальною ознакою |
Норматив |
Прогноз кількості ринків (од) |
|
1 |
Сільський |
Один багатопрофільний ринок на населений пункт або групу поселень з чисельністю постійного населення не менше 3 тис. осіб |
10.000-12.000 |
|
2 |
Міський |
Один оптовий ринок на місто з населенням 100-200 тис. осіб |
35-40 |
|
Два оптові ринки на кожний 300 тис. осіб міського населення |
80-85 |
||
|
3 |
Міжрайонний |
Один ринок на 2-3 райони |
140-150 |
|
4 |
Міжрегіональний |
Один ринок на велику товарну зону, де розташовані продуктові підкомплекси АПК |
35-45 |
На основі проведених в роботі досліджень обґрунтовано агреговану систему взаємодії різних типів організаційно–економічних механізмів на агропродовольчому ринку та виділено і охарактеризовано їх основні регулятори: фінансово-економічні методи, фінансові та організаційно-економічні важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення, господарська, соціальна та фінансова політика держави.
Підвищення ефективності функціонування ринку агропродовольства пропонується забезпечити шляхом створення сприятливого економічного механізму його регулювання, основними методами якого є кредитування, фінансові і товарні інтервенції, заставні операції, дотації на виробництво окремих видів продукції. Суттєве значення в цьому контексті має наближення вітчизняного правового поля до міжнародних стандартів (з врахуванням вимог СОТ та вітчизняних пріоритетів розвитку ринку).
На підставі аналізу сучасного стану вітчизняного ринку агропродовольства об’єктивною необхідністю є створення Програми розвитку агропродовольчого ринку з опрацюванням таких моментів:
- удосконалення нормативно-правової бази АПК та агропродовольчого ринку, її адаптації до законодавства Європейського Союзу;
- визначення шляхів підвищення ефективності агропродовольчих ринків та формування стабільно функціонуючих систем агропродовольчих ринків;
- оцінка стану науково-методичного та інформаційного забезпечення агропродовольчих ринків, визначення пріоритетних напрямків і завдань відповідних наукових досліджень;
- удосконалення державної системи регулювання та контролю господарської діяльності суб’єктів агропродовольчих ринків та захисту споживачів;
- концентрація зусиль органів державної виконавчої влади на пріоритетності забезпечення функціонування агропродовольчого ринку та створення умов підвищення добробуту населення;
- забезпечення належного рівня інформування про стан та кон’юнктуру агропродовольчого ринку;
- розширення міжнародного співробітництва та використання світового досвіду.
ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційного дослідження є визначення сутності, змісту, механізмів та форм оптової реалізації агропродовольства України, а також обґрунтування напрямків підвищення їх ефективності. Проведене дослідження дає можливість зробити ряд висновків та пропозицій. До них можна віднести наступні положення:
. Ринок агропродовольства визначається нами як сукупність виробничих, економічних та соціальних зв’язків та відносин, за допомогою яких здійснюється обмін та перерозподіл продукції, виробленої в аграрному секторі АПК. Агропродовольчий ринок є опосередковуючою ланкою між сільськогосподарським виробництвом та споживанням продовольства, покликаною забезпечувати еквівалентний та ефективний обмін агропродовольчих ресурсів АПК у товарно–грошовій формі, збалансувати платоспроможний попит на продовольство з пропозицією, динамізувати агропромислове виробництво та споживання.
. Визначальними чинниками функціонування агропродовольчого ринку є попит на продовольство та платоспроможний попит населення. Проте в силу економічної та функціональної специфіки даного ринку сучасний механізм саморегулювання не в змозі забезпечити абсолютну рівновагу попиту і пропозиції, в результаті чого в Україні виникають суттєві диспропорції, для усунення яких необхідним є проведення політики державного регулювання аграрного ринку, що включає в себе створення та удосконалення відповідної нормативно–законодавчої бази, формування системи цін, розроблення кредитної та маркетингової політики.
. Проведено аналіз структури товарно–ресурсного потенціалу агропродовольчого ринку України із застосуванням балансового методу. На основі даних досліджень та прогнозів можна стверджувати, що сучасна структура аграрних товарних ресурсів є нераціональною, про що свідчить низька ємність вітчизняного ринку, розширене самозабезпечення, обмеження видів та обсягів експорту, суттєве зменшення обсягів внутрішнього виробництва і споживання населенням основних видів агропродовольства. Для усунення таких диспропорцій необхідне застосування заходів, що спрямовані в першу чергу на підвищення платоспроможного попиту населення і передують діям щодо розвитку агропромислового виробництва;
. За останні 15 років інфраструктура агропродовольчого ринку зазнала суттєвих змін, що проявилися у зменшенні кількості традиційних інфраструктурних елементів (баз, коопзаготпромів, кооперативів тощо). Сучасний розвиток ринку агропродовольства потребує створення та розвитку раціонально та ефективно функціонуючої інфраструктури, основними структурними елементами якої є оптові підприємства, організації та структури сфери заготівель, оптові продовольчі ринки, аграрні біржі, аукціони, торгові доми, посередницькі структури різних форм. Уточнено теоретичну сутність інфраструктури агропродовольчого ринку, обґрунтовано і запропоновано модель оптової інфраструктури ринку України, яка базується на принципах конкурентності, ефективності товарно–грошового обміну агропродовольчими ресурсами, диверсифікації каналів товарного руху, захищеності товаровиробника і містить основні організаційно-економічні елементи агробізнесу.
. Проведений аналіз системи оптової реалізації агропродовольства України свідчить про значні диспропорції та деформації в основних каналах оптової реалізації агропродовольчих ресурсів (нецивілiзована комерціалізація ринку, його тінізація, відсутність заходів вирівнювання обсягів попиту і пропозиції та нівелювання коливань цін), що обумовило непрозорість збуту, диспаритет цін на продовольство. Обґрунтовано методологію використання заходів правового, фінансово–економічного, організаційного, технічного характеру для забезпечення ефективного формування та розвитку ринку агропродовольства.
6. Основні проблеми підприємств переробної промисловості та споживчої кооперації України у сфері оптових закупівель агропродовольства на сучасному етапі викликані кризою сільськогосподарського виробництва, скороченням обсягів виробничої діяльності, незадовільним станом матеріально–технічної бази, концентрацією інвестицій у основний капітал у обмежену кількість високотехнологічних галузей, ускладненням процедури закупівель, недосконалою ціновою стратегією та невідповідністю готової продукції вимогам світового рику. Обґрунтовано і запропоновано відповідні механізми гармонізації відносин із застосуванням кооперування та налагодження ефективних комерційних зв’язків з сільськогосподарськими товаровиробниками на взаємовигідних умовах, впровадженням гнучкої виробничої, маркетингової, цінової політики та із застосуванням економічних стимулів.
. Для належного забезпечення суспільних потреб в продовольстві, стимулювання конкурентного середовища, створення ефективної системи реалізації агропродовольства, підвищення якості закуповуваної продукції, зниження витрат в державному секторі економіки суттєве значення мають закупівлі для державних потреб. Проведений аналіз даного сегмента засвідчив існування ряду проблем, зокрема недостатню прозорість ринку агропродовольства, обмеження кола конкурентноздатних постачальників, недостатнє інформаційне забезпечення учасників державних закупівель, недосконале нормативно–законодавче забезпечення, зменшення обсягів необхідного фінансування закупівель. Проте ситуація у даній сфері має певні позитивні тенденції з огляду на процеси накопичення досвіду ефективної діяльності з врахуванням відповідності вимогам СОТ та застосування запропонованих прогресивних економіко–організаційних механізмів та технічних засобів.
. Суттєвими перспективами володіє Україна на зовнішньому ринку, про що свідчить проведений розрахунок структури та обсягів експортного потенціалу агропродовольства з визначенням ряду економічних показників та аналіз організаційного механізму здійснення експортних операцій. Проте дана сфера підпорядкована впливу ряду негативних чинників, що суттєво впливає на становище України на світовому ринку. Подолання даних проблем повинно здійснюватися з врахуванням необхідності першочергового забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки та виходу на нові перспективні ринки з пріоритетною перспективою членства у СОТ.
. Практично завершився в Україні процес становлення бірж, які у світовій практиці є потужним інструментом ліквідації тіньових процесів на ринку, індикатором ринкових цін та збалансування попиту і пропозиції. Проте для сучасного біржового ринку України характерні суттєві диспропорції кількості бірж та за напрямками і результатами їх функціонування. З метою активізації його діяльності запропоновано ряд заходів, пов’язаних з проведенням стандартизації бірж, зміною правил і механізмів біржової торгівлі, широким використанням форвардних, ф’ючерсних контрактів та опціонів. Обґрунтовані основні моделі аналізу та прогнозування стану біржового ринку агропродовольства з урахуванням прогресивного світового досвіду та сучасних вітчизняних реалій.
. Одним з прогресивних елементів оптової інфраструктури ринку є оптові ринки продовольства, функціонування яких дозволяє враховувати інтереси та забезпечувати численні потреби сільськогосподарських товаровиробників, оптових посередників та споживачів агропродовольства. Проте на даному етапі їх діяльність потребує серйозного вдосконалення та врегулювання у сфері створення ефективного механізму взаємодії основних елементів інфраструктури шляхом забезпечення належного нормативно-правового, економічного, фінансового, інформаційного режиму функціонування. З цією метою обґрунтовано їх типологію, механізм організації, розміщення і розвитку оптових продовольчих ринків, запропоновано схеми інфраструктури та економічних механізмів їх функціонування в сфері товарного обігу України, заходи регулювання і підтримки.
. В дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано агреговану систему взаємодії різних типів організаційно–економічних механізмів на аграрному ринку. Запропоновано комплекс основних заходів по впровадженню такого механізму, до яких слід віднести поліпшення нормативно–правового регулювання ринкових відносин, державне регулювання ціноутворення (включаючи дотування цін реалізації агропродовольства), запровадження кредитування, фінансових та товарних інтервенцій, заставних операцій, дотацій на виробництво агропродовольства, наближення вітчизняного правового поля до міжнародних стандартів (з врахуванням вимог СОТ та вітчизняних пріоритетів розвитку ринку). Дані заходи мають на меті створення дієвого механізму реалізації агропродовольчих ресурсів для забезпечення ефективного функціонування агропродовольчого ринку.
Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що масштаби розвитку агропродовольчого ринку України не повністю відповідають потребам національної економіки. Сучасний стан забезпечення системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів вітчизняного АПК характеризується значними диспропорціями та деформаціями, проте володіє реальним позитивним потенціалом за умови впровадження розглянутих в роботі економічних і організаційних заходів підвищення ефективності функціонування та розвитку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях
В інших виданнях
Анотація
Шалева О.І. Економіко–організаційне забезпечення системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів АПК . –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 8.07.05 –Економіка торгівлі та послуг. Львівська комерційна академія. Львів. 2006.
У дисертаційній роботі розглядаються теоретичні засади формування та функціонування агропродовольчого ринку України в ринкових умовах, виявляються причини відсутності очікуваних результатів, обґрунтовуються цілі та пріоритети системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів з метою підвищення її ефективності та забезпечення створення сучасної, ефективно діючої інфраструктури агропродовольчого ринку.
Охарактеризовано стан формування та споживання агропродовольчих ресурсів в Україні та виявлено їх нераціональну структуру. Проведено аналіз результатів функціонування основних форм та каналів оптової реалізації агропродовольчих ресурсів у сучасних умовах, які характеризуються наявністю значних диспропорцій та деформацій, що значною мірою обумовлює непрозорість збуту, диспаритет цін на продовольство.
У зв’язку з цим розроблено методологію використання заходів правового, фінансово–економічного, організаційного, технічного характеру для забезпечення ефективного формування та розвитку ринку агропродовольства, запропоновано шляхи покращення організації системи реалізації агропродовольчих ресурсів на основі створення принципово нових, перспективних для вітчизняної економіки організаційних форм, обґрунтовано агреговану систему взаємодії різних типів організаційно–економічних механізмів на агропродовольчому ринку із застосуванням прогресивного світового досвіду при врахуванні вітчизняних реалій.
Ключові слова: агропродовольчий ринок, агропродовольчі ресурси, ринкова інфраструктура, оптова реалізація, товарно–ресурсний потенціал, баланси продовольства, експортний потенціал, державні закупівлі, агробіржі, оптовий продовольчий ринок, економіко –організаційний механізм.
Аннотация
Шалева А.И. Экономико-организационное обеспечение системы оптовой реализации агропродовольственных ресурсов АПК. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 8.07.05 –Экономика торговли и услуг. Львовская коммерческая академия. Львов. 2006.
В диссертационной работе рассматриваются теоретические положения формирования и функционирования агропродовольственного рынка Украины в рыночных условиях, определяются причины отсутствия ожидаемых результатов, обосновываются цели и приоритеты системы оптовой реализации агропродовольственных ресурсов с целью повышения их эффективности и обеспечения создания современной, эффективно действующей инфраструктуры агропродовольственного рынка.
Автором дана характеристика состояния сферы формирования и потребления агропродовольственных ресурсов в Украине и раскрыта нерациональная структура последних. Проведен анализ результатов функционирования основных форм и каналов оптовой реализации агропродовольственных ресурсов в современных условиях, которые характеризируются наличием существенных диспропорций и деформаций, что в значительной мере обусловливает непрозрачность сбыта, диспаритет цен на продовольствие. В связи с вышеизложенным в диссертационной работе разработана методология использования мер правового, финансово–экономического, организационного, технического характера для обеспечения эффективного формирования и развития рынка агропродовольствия, предложено направления улучшения организации системы реализации агропродовольственных ресурсов на основе создания принципиально новых, перспективных для отечественной экономики организационных форм, обоснована агрегированная система взаимодействия различных типов организационно–экономических механизмов на отечественном агропродовольственном рынке с применением прогрессивного мирового опыта и учетом отечественных реалий.
Ключевые слова: агропродовольственный рынок, агропродовольственные ресурсы, рыночная инфраструктура, оптовая реализация, товарно-ресурсный потенциал, экспортный потенциал, государственные закупки, агропродовольственные биржи, оптовый продовольственный рынок, экономико-организационный механизм.
Summary
Shaleva O.I. Economic and Organizational Providing оf System of Agrofoodstaffs Resources Wholesale Realization of Agrarian – Industrial Complex. –Manuscript.
Thesis for obtaining of academic degree of a candidate of economic science for speciality 8.07.05 –Economy of trade and service. Lviv academy of commerce. 2006.
Theoretical aspects of development and functioning of Ukrainian agrofoodstaffs market are investigated in this work. Aims and priority of wholesale realization of agrofoodstaffs resources are motivated for efficiency increasing and for modern, effective market infrastructure creating.
Processes of creating and using of agrofoodstaffs resources in Ukraine are described with it irrational structure is stated.
Dates about functioning results of agrofoodstaffs wholesale realization main forms with it disproportions are analyzed.
Legal, financional, economic, organizational and technical methods of an agrofoodstaffs market are elaborated.
Improving trends of organizing wholesale system with progressive word experience and new economic and organizational mechanism are suggested.
Key words:, agrofoodstaffs resources, market infrastructure, commodity and resources potential, export potential, state purchasing (tenders), agrarian exchange, wholesale food market, economic and organizational mechanism of the agrofoodstaffs market