Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
12. Загальні правила вчинення нотаріального провадження з іноземним елементом.
Іноземним елементом, відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим законом, та виявляється в одній з кількох таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; - об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; - юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Правила вчинення нотаріального провадження визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами та Законом України «Про нотаріат».
Вимоги щодо місця і строку вчинення нотаріальної дії з іноземним елементом є такими самим, як і при вчиненні нотаріальної дії без нього. Установлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина (в тому числі при вчиненні нотаріального провадження з іноземним елементом). Визначення обсягу цивільної дієздатності та правоздатності фізичних та юридичних осіб здійснюється за особистим законом фізичної та юридичної особи, ст. ст. 17, 18, 26 ЗУ «Про міжнародне приватне право» (особистий закон – право держави, громадянином якої є фізична особа, та право держави місцезнаходження юридичної особи). Установлення волевиявлення та дійсних намірів особи при вчиненні нотаріального провадження з іноземним елементом здійснюється за загальним правилом, відповідно до Глави 6 Розділу І Порядку: нотаріус зобов’язаний встановити волевиявлення особи та дійсність намірів кожної із сторін шляхом встановлення однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків. Якщо до нотаріуса для вчинення нотаріального провадження звернулось подружжя для посвідчення шлюбного договору, або в інших випадках коли перевірка сімейного стану є необхідною умовою при вчиненні правочину перевірка факту укладення шлюбу здійснюється за пред’явленням свідоцтва про реєстрацію шлюбу. У відносинах з іноземним елементом є певна особливість, визначена ст. 58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», де вказано, що шлюб між громадянами України, між громадянином України та іноземцем, або особою без громадянства, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави є дійсним на території України за умови додержання вимог Сімейного Кодексу щодо підстав недійсності шлюбу. Отже, нотаріусу будуть пред’являтись документи, встановлені законодавством іноземної держави, щодо підтвердження шлюбу.
18. Застосування нотаріусом норм іноземного права: підстави, умови та межі.
Застосування нотаріусом норм іноземного права здійснюється на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Це, зокрема, може бути положення про визначення обсягу цивільної дієздатності та правоздатності фізичної та юридичної особи (за особистим законом фізичної чи юридичної особи), при встановленні наявності чи відсутності шлюбних відносин – ст. 58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», де вказано, що шлюб між громадянами України, між громадянином України та іноземцем, або особою без громадянства, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави є дійсним на території України за умови додержання вимог Сімейного Кодексу щодо підстав недійсності шлюбу. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя, або право держави, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, в якій це майно знаходиться. Це положення також може відноситись до підстав застосування нотаріусом норм іноземного права. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена. Встановлення батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження, а отже також може регулюватись законодавством інших країн. Відповідно до ст. 70 ЗУ «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилось. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно. Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Виходячи з цих положень можна зробити висновок, що спадкування також може здійснюватись не за українським законодавством.
25. Правовий режим визнання та виконання іноземних нотаріальних актів у договорах про правову допомогу.
Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах. Що стосується безпосередньо діяльності нотаріуса, у ст. 13 Договору (дійсність документів)сказано: Документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на
території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.
Документи, що на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території другої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.
Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах. Відповідно до ст. 22 Договору (Звільнення від обов'язкового засвідчення) у процесі застосування Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами (в нашому випадку нотаріусами) однієї з Договірних Сторін у рамках своєї компетенції та правомочності, при умові, якщо вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують.
Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Відповідно до ст. 2 Договору (надання правової допомоги) органи Договірних Сторін, компетентні в цивільних та
кримінальних справах, звертаються за наданням правової допомоги за
посередництвом власних установ юстиції. Відповідно до ст. 15 (визнання документів): документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це
стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Відповідно до ст. ст. 45,46 Договору: Документи, які були складені або засвідчені судом чи іншою компетентною установою однієї Договірною Сторони, дійсні при наявності підпису та офіційної печатки. У такому вигляді вони можуть прийматися судом чи іншою компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації. На виконання даного Договору, компетентні установи однієї Договірної Сторони на прохання, що надійшли дипломатичними каналами, безкоштовно державною мовою своєї країни або в перекладі на російську мову пересилають другій Договірній Стороні свідоцтва про реєстрацію актів громадянського стану, свідоцтва про освіту, трудовий стаж та інші документи, які стосуються особистих прав громадян другої Договірною Сторони.