Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Семестр 1. Практичне заняття 20.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПАЦІЄНТАМИ. ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ПАЦІЄНТА МЕДСЕСТРОЮ
ПЛАН
ОЧИСНА КЛІЗМА 1
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ КЛІЗМИ ДІТЯМ 2
ПРОВЕДЕННЯ ОЛІЙНОЇ КЛІЗМИ 2
ПРОВЕДЕННЯ ГІПЕРТОНІЧНОЇ КЛІЗМИ 2
ПРОВЕДЕННЯ ЕМУЛЬСІЙНОЇ КЛІЗМИ 2
ПРОВЕДЕННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КЛІЗМИ 3
ВИКОРИСТАННЯ СИФОННОЇ КЛІЗМИ 3
ЖИВИЛЬНА КЛІЗМА 4
ДОДАТКИ 4
Клізма — це введення в нижній відрізок товстої кишки різних рідин з лікувальною та діагностичною метою. Розрізняють очисну, сифонну, послаблювальну, медикаментозну (лікувальну мікроклізму та крапельну) і харчувальну клізми.
Очисну клізму застосовують при закрепах, підготовці хворих до планових операцій на органах травлення і малого тазу, рентгенологічного дослідження тонкої і товстої кишок, жовчного міхура, нирок, рентгенографії нижнього відділу хребта і кісток малого тазу, при підготовці до ендоскопічного дослідження кишок, перед лікувальною та харчовою клізмами.
Протипоказання: гострий апендицит, гострі запальні процеси товстої кишки з нахилом до кровотечі, тріщини відхідника, випадання прямої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, розпад пухлини прямої кишки.
Для очисної клізми використовують кухоль Есмарха. Закривають кран на гумовій трубці кухля Есмарха, насаджують продезінфікований наконечник на трубку, наповнюють кухоль водою 1—1,5 л. Відкривають кран на гумовій трубці, заповнюють усю систему водою, кран на трубці закривають і підвішують кухоль Есмарха на штатив.
Хворого вкладають на лівій бік на край ліжка або кушетки з підігнутими ногами, що сприяє розслабленню м'язів черевного преса і полегшує введення рідини в кишку.
Під сідниці хворого кладуть клейонку, яку звішують у миску або у відро, на клейонку стелять пелюшку. Поряд ставлять судно на випадок, якщо хворий не зможе утримати воду. Змазують наконечник вазеліном. Пропонують пацієнтові відвести праву сідницю догори. Легкими обертальними рухами вводять наконечник у відхідник і долають легкими коловими рухами опір зовнішнього сфінктера. При наявності виступаючих складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник обережно проводять між ними. Спочатку наконечник вводять у напрямку до пупка на глибину 3—4 см, а потім паралельно до куприка на глибину 10—12 см. Якщо на шляху зустрічаються перешкоди, наконечник упирається у стінку кишки або в щільний кал, його витягують на 1—2 см і відкривають кран, намагаються струменем води розмити калові маси. Іноді калові маси бувають такими твердими, що провести клізму не вдається. У такому разі необхідно видалити кал з прямої кишки другим пальцем правої руки у гумовій рукавичці, змащеним вазеліном.
Потрібно стежити за швидкістю надходження води у кишечник, регулюючи цей процес висотою положення кухля Есмарха. Швидке надходження води може спричинити появу болю, позив до дефекації.
При закрепі, який супроводжується млявою перистальтикою кишок, ставлять прохолодну (температури 20 °С) клізму. При спастичному закрепі застосовують теплі (39—40 °С) клізми.
Треба пам'ятати, що прохолодна вода подразнює слизову оболонку кишок і посилює їхню перистальтику, але застосування холодної води не бажане, оскільки вона може спричинити спазм кишок, біль у животі і затримку випорожнень при спастичному закрепі. Доцільніше всього для очисної клізми застосовувати воду температури 28—32 °С.
Випускають воду із кухля Есмарха не до кінця, на дні кухля залишають трохи води, закривають кран на гумовій трубці і виводять наконечник із відхідника.
Після введення рідини хворому пропонують лягти на спину, глибоко подихати і затримати акт дефекації протягом 5—10 хв, а потім випорожнити кишечник, перевірити результативність клізми. Якщо процедура виявилась неефективною, то її повторюють через кілька годин.
Дітям для проведення клізм застосовують м'які гумові або поліетиленові наконечники.
Рідину вводять повільно без великого тиску.
Після видалення наконечника на кілька хвилин стискають сідниці дитині, допомагаючи цим на певний час затримати випорожнення.
Кількість введеної рідини дітям залежить від віку:
новонародженим вводять 30 мл;
дитині віком 1—3 міс — 60 мл;
дитині віком 3—6 міс — 90 мл;
дитині віком 6—9 міс — 120—150 мл;
дитині віком 9—12 міс — 180 мл;
дитині віком 1—2 роки — 200 мл;
дитині віком 3—5 років — 300 мл;
дитині віком 6—9 років — 400 мл;
дитині віком 10—14 років — 500 мл.
Механізм дії. Послаблювальний ефект олійної клізми полягає в тому, що олія обволікає кал і полегшує його виведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори та шлункового соку олія частково розщеплюється і жирні кислоти, що утворюються, справляють на кишкову стінку подразнювальну дію, яка сприяє нормалізації перистальтики.
Показання: стійкий закреп, запальні та виразкові процеси у товстій кишці.
Проводять олійну клізму зазвичай на ніч. Використовують 100—200 мл підігрітої до температури 37—38 °С будь-якої рослинної олії (соняшникової, кукурудзяної). Олію вводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане з приєднаною до нього тонкою газовивідною трубкою, яку вводять у пряму кишку на глибину 12—15 см. Після введення олії, щоб вона не витікала, хворий має деякий час полежати. Такі клізми доцільніше робити ввечері, а випорожнення частіше відбуваються вранці.
Механізм дії. Дія гіпертонічної клізми має осмотичний характер: для розведення гіпертонічного розчину до ізотонічної концентрації у пряму кишку через кишкову стінку інтенсивно надходить міжклітинна рідина, яка розріджує кал. Крім цього, міцний сольовий розчин активізує перистальтику і внаслідок такої поєднаної дії приблизно через 20 хв відбувається випорожнення.
Показання: атонічний закреп, парез кишок після хірургічних втручань на органах черевної порожнини, універсальні набряки.
Протипоказання: гострі запальні та виразкові захворювання нижніх відділів кишечника, тріщини в ділянці відхідника.
Для гіпертонічної клізми використовують 10 % розчин натрію хлориду, 25—30 % розчин магнію сульфату. Гіпертонічний розчин вводять у пряму кишку підігрітим до 37—38 °С у кількості 100— 200 мл за допомогою гумового балона або шприца Жане і газовивідної трубки. Бажано, щоб хворий затримав акт дефекації після клізми протягом 20—30 хв.
Емульсійна клізма дає хороший випорожнювальний ефект. Застосовують зазвичай у тяжкохворих, які перебувають на ліжковому режимі. Емульсію готують таким чином: змішують 0,5 столової ложки натрію гідрокарбонату і 1 столову ложку риб'ячого жиру, додають 50—100 мл води. Суміш вводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане і газовивідної трубки. Емульсію можна приготувати іншим способом: заздалегідь готують 2 склянки настою ромашки (1 столова ложка сухої ромашки на 1 склянку окропу), збивають жовток 1 яйця з 1 чайною ложкою гідрокарбонату натрію, заливають настоєм ромашки і додають 2 столових ложки вазелінової олії або гліцерину. Через 15—20 хв настає випорожнення кишечника.
Медикаментозні клізми служать для введення в організм деяких лікарських препаратів. Розрізняють клізми місцевої і загальної дії. Клізми місцевої дії застосовують для зменшення подразнення, запалення в товстій кишці, для усунення спастичного стану в цій ділянці, загоєння ерозій та виразок, а також для лікування запального процесу в параректальній клітковині. Клізми загальної дії застосовують для ректального введення в організм ліків.
До клізм місцевої дії належать: олійні (30—50 мл теплої маслинової або обліпихової олії); крохмальні (5 г крохмалю розводять у 100 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу). Використовують також настій ромашки (1 столову ложку висушених квіток ромашки заливають 200 мл окропу, настоюють 2 год і проціджують через марлю). За 30—40 хв до застосування медикаментозної клізми роблять очисну. Лікувальні клізми в основному є мікроклізмами, вміст рідини в них не повинен перевищувати 50—100 мл. Температура лікувального засобу має бути не нижчою 40 °С, оскільки низька температура сприяє позивам на дефекацію, внаслідок чого ліки не всмоктуються. Медикаментозну клізму виконують за допомогою шприца Жане і газовивідної трубки або катетера. Повільно витискують лікарський засіб із шприца. Далі, притримуючи і стискуючи зовнішній кінець катетера, щоб з нього не витікала рідина, обережно знімають шприц, всмоктують у нього повітря, знову з'єднують з катетером і за допомогою повітря витискують шприцом залишки рідини з катетера.
Щоб запобігти механічному, термічному та хімічному подразненню кишки, ліки вводять разом з ізотонічним розчином натрію хлориду або з 50 мл відвару крохмалю.
Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або парентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невеликий об'єм ліків (до 200 мл) можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, препарати хлоралгідрату (1 г препарату розводять у 25 мл молока чи дистильованої води і додають 25 г крохмалю) застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.
Лікарські речовини об'ємом 1—2 л вводять краплинним способом для компенсації великої втрати організмом рідини. При цьому слід пам'ятати, що в нижній частині товстої кишки всмоктується вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози та розчинені в них ліки, а також розчин алкоголю, частково амінокислоти та білки. За 30 хв до проведення краплинної клізми роблять очисну клізму.
Для ректального введення великої кількості рідини (1—2 л) доцільно використати одноразову систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на глибину 15—17 см газовивідної трубки. Частота крапель повинна становити 60—80 за 1 хв. Щоб ліки потрапляли в теплому вигляді у пряму кишку і швидше всмоктувались, на нижню трубку системи треба покласти теплу грілку і накрити її ковдрою або подушкою. При такому введені рідини пацієнт може лежати на спині, на правому або лівому боці.
Механізм дії. Сифонний метод промивання кишок заснований на використанні принципу сполучних посудин. Сифонна клізма не лише механічно вимиває кал, вона справляє подразнювальну дію на стінки кишок, активізуючи їхню перистальтику.
Показання: відсутність ефекту від очисної та послаблювальних клізм, непрохідність товстої кишки, тяжкі отруєння та інтоксикації.
Слід урахувати, що сифонна клізма — це тяжка процедура для ослабленого хворого. Тому потрібно потурбуватись, щоб голова пацієнта лежала на подушці, верхню частину тіла необхідно прикрити ковдрою, у разі потреби хворого обкласти грілками і стежити, щоб у ході виконання процедури він не промок.
Пацієнта кладуть на край кушетки на лівий бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами або на спину. Під таз підстеляють клейонку і пелюшку. Біля кушетки ставлять таз чи відро для зливання промивних вод, відро з водою та кухоль. У разі отруєння використовують воду температури 32—34 °С. При непрохідності кишок — 37—38 °С.
Медичний працівник надягає маску, фартух із пластикату і гумові рукавички. Сліпий кінець товстого кишкового зонда змазує вазеліном і поступово вводить зонд у пряму кишку на відстань 20—30 см. Приєднує перехідну скляну та гумову трубки завдовжки не менше 1 м та лійку.
Тримаючи лійку на рівні тіла хворого в нахиленому положенні, повільно тоненькою цівочкою наповнюють її рідиною, щоб вийшло з трубок повітря. Поступово піднімають лійку над хворим на висоту 1—1,5 м, при цьому вода переходить із системи в кишку. Воду доливають до тих пір, поки не зупиниться її рівень. Лійку опускають нижче рівня хворого, не перевертають її до того часу, поки вода з кишок не заповнить лійку. У такому положенні добре видно пухирці газу, які виходять із кишечника, та шматочки калу. Вміст лійки зливають у таз і знову лійку наповнюють водою. При непрохідності кишечника в разі результативності сифонної клізми спочатку надходять у лійку гази, наступає помутніння промивної води, а згодом калове забарвлення води, надходження шматочків калу. Все це свідчить про ефективність клізми. Процедуру повторюють доти, доки з кишки не припиниться виділення газів і калу. Закінчуючи процедуру сифонної клізми, від'єднують скляний перехідник, гумову трубку та лійку, а гумовий зонд залишають у кишечнику на 15—20 хв для відходження залишків вмісту і газів, опустивши його кінець у таз. Обережно витягають зонд, здійснюють туалет шкіри навколо відхідника та промежини. Транспортують хворого в палату, перекладають його у ліжко і тепло вкривають, у разі потреби зігрівають за допомогою грілок.
Примітка. Після виконання різного виду клізм необхідно продезінфікувати усе використане оснащення, ретельно вимити руки і висушити їх.
Живильну (харчувальну) клізму використовують у тих випадках, коли поживні речовини не можна ввести через рот або парентеральним шляхом. Проте застосування харчувальних клізм дуже обмежене, оскільки в нижньому відділі товстої кишки не всмоктуються білки, жири і полісахариди. Поживні клізми можуть служити лише допоміжним способом введення поживних речовин в організм.
За 30—40 хв до харчувальної клізми ставлять очисну клізму. Поживні речовини об'ємом до 200 мл вводять за допомогою гумового балона або шприца Жане через газовідвідну трубку. Якщо треба ввести більшу кількість поживних речовин, користуються системою для крапельної клізми.
ВИКОРИСТАННЯ ОЧИСНОЇ КЛІЗМИ
Очисну клізму призначають для розрідження та вилучення вмісту нижнього відділу товстої кишки.
Показання до використання очисної клізми
Протипоказання до використання очисної клізми
1. Гострий апендицит.
Місце виконання процедури. Якщо дозволяє стан хворого, процедуру очисної клізми виконують у спеціальній туалетній кімнаті, де є кушетка, штатив-стійка для підвішування кухля Есмарха, раковина, маркіровані ємкості для чистих і використаних наконечників, дезінфекційні розчини, вазелін. Хворим, які перебувають на ліжковому режимі, процедуру виконують у ліжку.
Послідовність дій під час виконання процедур
Підготовка медичної сестри та хворого до процедури
Якщо хворому заборонено повертатись, то процедуру виконайте в положенні лежачи на спині, але під таз підкладіть валик з ковдри. Запропонуйте йому розвести стегна й зігнути ноги в колінах.
Процедура використання очисної клізми
За наявності складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник проведіть обережно між ними.
Запам'ятайте! Не можна грубо й швидко вводити наконечник, оскільки це спричинює поранення стінки прямої кишки.
4. Забезпечте течію рідини. Регулюйте інтенсивність її надходження таким чином, щоб не завдати сильного болю і відчуття раптового переповнення кишок.
Якщо вода не надходить у кишки (що видно з рівня рідини в кухлі) підніміть кухоль вище і змініть положення наконечника: проведіть його глибше або трохи виведіть назовні. Якщо й це не допоможе (можливо, наконечник забитий каловими масами), вийміть наконечник, промийте його водою з кухля Есмарха і введіть знову в пряму кишку.
Іноді калові маси настільки щільні, що поставити клізму практично неможливо. У такому випадку їх видаляють пальцем у гумових рукавичках, змазаним вазеліном, і лише після цього ставлять клізму.
7. Запропонуйте хворому випорожнити кишечник у туалеті.Якщо процедуру виконували у ліжку, то швидко подайте хворому судно.
Процедуру вважайте успішною, якщо з водою через кілька хвилин вийдуть калові маси.
8. Продезінфікуйте використане обладнання, гумові рукавички. Ретельно вимийте та висушіть руки.
Якщо процедура виявилася неефективною, її можна повторити через кілька годин.
Запам'ятайте! Медична сестра обов'язково повинна простежити за дією клізми. У разі виникнення сильного болю слід повідомити лікаря.
Особливості використання клізми дітям
4. Кількість введеної дітям рідини залежить від віку: новонародженим уводять 30 мл;
дитині віком 1-3 міс - 60 мл;
3-6 міс - 90 мл;
6-9 міс - 120-150 мл;
9-12 міс - 180 мл;
1-2 роки - 200 мл;
3-5 років - 300 мл;
6-9 років - 400 мл;
10—14 років — 500 мл.
Дезінфекція приладдя для очисної клізми
ВИКОРИСТАННЯ ПОСЛАБЛЮВАЛЬНИХ КЛІЗМ (ОЛІЙНА, ГІПЕРТОНІЧНА, ЕМУЛЬСІЙНА)
Показання до використання олійної клізми
Механізм дії олійної клізми. Послаблювальний ефект олійної клізми полягає в тому, що олія обволікає кал і полегшує його виведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори та шлункового соку олія частково розщеплюється і жирні кислоти, що утворюються, справляють на кишкову стінку слабку подразнювальну дію, яка сприяє нормалізації перистальтики.
Показання до використання гіпертонічної клізми
Протипоказання до використання гіпертонічної клізми
Механізм дії гіпертонічної клізми. Дія гіпертонічної клізми має осмотичний характер: для розведення гіпертонічного розчину до ізотонічної концентрації у відхідник через кишкову стінку інтенсивно надходить міжклітинна рідина, яка розріджує кал. Крім цього, міцний сольовий розчин активізує перистальтику і в результаті такої поєднаної дії приблизно через 20 хв відбувається випорожнення.
Показання до використання емульсійної клізми.
Емульсійну клізму використовують у разі закрепів у тяжкохворих.
Послідовність дій під час виконання процедур
Використання олійної клізми
Використання гіпертонічної клізми
Використання емульсійної клізми
Запам'ятайте! Медична сестра повинна: простежити за дією клізми; у разі виникнення болю повідомити лікаря; у кінці процедури здійснити тяжкохворому туалет шкіри навколо відхідника та в ділянці промежини.
Дезінфекція приладдя для постановки клізм
ВИКОРИСТАННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КЛІЗМИ
Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми місцевої дії. Клізми місцевої дії (лікувальні мікроклізми) справляють протизапальну та обволікальну дію і вміст їх не перевищує 200 мл. Використовують їх у випадках запальних процесів у товстій кишці. До клізм місцевої дії належать олійні (30—50 мл теплої обліпихової або оливкової олії), крохмальні (5 г крохмалю розводять у 5 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу) тощо.
Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або парентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невелику кількість ліків (до 200 мл) можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгідрат (1г препарату розводять у 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду й додають 25 мл крохмального клейстеру) застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.
Введення лікарських розчинів об'ємом 1—2 л. Лікарські розчини об'ємом 1—2 л вводять краплинним способом для компенсації великої втрати організмом рідини. При цьому слід пам'ятати, що в нижній частині товстої кишки всмоктуються вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчини глюкози та розчинені в них ліки, а також розчин алкоголю, частково білки та амінокислоти.
Послідовність дій під час виконання процедур
Підготовка хворого
Методика виконання медикаментозної клізми (мікроклізми)
Методика виконання медикаментозної клізми з введенням 1—2 л рідини
Для ректального введення великої кількості рідини можна використати систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на глибину 15—17 см газовідвідної трубки.
Запам'ятайте!
1. Протипоказаннями до всіх видів клізм є:
а) гострі запальні процеси в ділянці відхідника;
б) злоякісні пухлини прямої кишки в стадії розпаду;
в) шлунково-кишкові кровотечі;
г) гострий живіт.
ВИКОРИСТАННЯ СИФОННОЇ КЛІЗМИ
Механізм дії сифонної клізми. Сифонний метод промивання кишок заснований на використанні принципу сполучних посудин. Одною з них є кишки, а другою — лійка на зовнішньому кінці гумової трубки. Сифонна клізма не лише механічно вимиває кал, вона справляє подразнювальну дію на стінки кишок, активізуючи перистальтику.
Показання до використання сифонної клізми
Послідовність дій під час виконання процедур
Стан та підготовка хворого
1. Урахуйте, що сифонна клізма — це тяжка процедура для ослабленого хворого. Тому потурбуйтеся, щоб голова його лежала на подушці, верхню частину тіла прикрийте ковдрою, у разі потреби обкладіть хворого грілками і стежте, щоб у ході виконання процедури він не промок.
Введення гумового зонда в пряму кишку
Простежте, щоб зонд не звернувся в прямій кишці, контролюючи положення зонда пальцем.
3. Приєднайте наконечник, гумову трубку та лійку.
Методика промивання кишок
Дія сифонної клізми спочатку проявляється помутнінням, каловим забарвленням води, надходженням у лійку газів, а потім шматочків калу, що свідчить про ефективність клізми.
Дезінфекція приладдя для сифонної клізми. Після процедури всі складові приладдя для сифонної клізми дезінфікують так само, як і наконечник для постановки клізм.
Запам'ятайте! Після виконання різного виду клізм необхідно ретельно продезінфікувати усе використане обладнання, фартух та гумові рукавички, ретельно вимити руки і висушити їх.