Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
“Затверджено”
на методичній нараді
_________________________
Завідувач кафедри №4 д.м.н.,
академік НАМН України
професор В.Г.Майданник
“_____”____________2012 р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ
|
Навчальна дисципліна |
Догляд за хворими |
|
Модуль № |
3 |
|
Змістовий модуль № |
1 |
|
Тема заняття |
Догляд за дітьми з захворюваннями шкіри та підшкірної основи. Семіотика захворювань шкіри, підшкірної основи, лімфатичних вузлів. Методика |
|
Курс |
2 |
|
Факультет |
Медичний |
Київ 2012
Знання анатомо-фізіологічних особливостей шкіри, підшкірної клітковини. Вміння розпізнавати початкові прояви захворювання і своєчасно лікувати їх, організація правильного догляду за дітьми попереджає розвиток складних захворювань дитячого віку.
Знати: (а=ІІ)
Вміти (а=ІІІ)
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчання теми (міждисциплінарна інтеграція)
|
Назви попередніх дисциплін |
Отримані навички |
|
Латинська мова |
Володіти медичною термінологію, вміти трактувати латинську медичну термінологію |
|
Гістологія |
Знати гістологічну будову шкірного покриву, підшкірної основи, придатків шкіри. |
|
Біологічна хімія |
Знати хімічний склад жирової тканини |
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
|
Термін |
Визначення |
|
Пітниця |
Поширене ураження шкіри у дітей раннього віку при недостатності умов догляду за дитиною |
|
Шкіра |
Складний і важливий орган, який відіграє важливу роль у житі здорової дитини |
|
Екзема |
Найбільш поширене у дітей захворювання шкіри алергічного генеза |
4.2.Теоретичні питання до заняття:
Анатомо-фізіологічні особливості будови епідермісу у дітей
4.3. Практична робота (завдання), яка виконується на занятті:
Обробка шкіри при гнійнічкових ураженнях, огляд і пальпація шкіри, підшкірної основи, лімфатичних вузлів.
Зміст теми:
До функціональних особливостей шкіри відносяться:
—найбільш інтенсивно у дитини розвинута дихальна функція шкіри, у новонародженого вона в 8 разів сильніша, ніж у дорослої людини;
—секреторна функція :у шкірі утворюються вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини;
—пігментоутворююча функція: виробка меланіну;
—резорбційна (всмоктувальна) функція у дітей грудного віку виявляється більш інтенсивно, про що не можна забувати, призначаючи їм шкірні лікарські препарати;
— шкіра: орган відчуття;
—видільна функція шкіри у дітей раннього віку не дорозвинута; у дорослого виділяється 700 — 1 300 мл поту;
— терморегуляторна функція у новонародженої дитини розвинута слабко, про що необхідно пам’ятати при догляді за малюком (купання, сповивання); ця функція цілком вступає у свою діяльність лише через кілька місяців після народження;
— шкіра є захисним бар’єром, проте у дітей ця функція виражена слабко;
— для лікаря шкіра є ознакою порушень стану внутрішніх органів (гіпертермія, порушення водного обміну та ін.).
Відмінні риси анатомо-фізіологічних особливостей шкіри:
—товщина різних шарів шкіри дитини в 2-3 рази менша, ніж у старших осіб;
—особливістю базального шару епідермісу у новонародженого є неповне утворення меланіну, чим обумовлений більш світлий колір шкіри відразу після народження (і у новонароджених чорної раси відразу після народження вона світла і має червонуватий відтінок);
—зернистий шар епідермісу v грудних дітей виражений дуже слабко, у новонароджених в клітинах відсутній кератогіалін, який надає шкірі білий колір; всім цим обумовлена прозорість і рожевий колір шкіри дитини;
—у маленьких дітей роговий шар тонкий, складається з 2-3 шарів зроговівших клітин; він пухкий, схильний до легкого поранення, насичений водою;
—дерма у дітей відрізняється перевагою клітинних елементів, у дорослого — перевагою волокнистої структури.
Тільки в 6-літньому віці гістологічна будова шкіри наближається до складу дорослої людини.
Після народження шкірні покриви малюка блідо-цианотичного кольору, з невеликим набряком (англ. edema), в ділянці лопаток покриті пушковим волоссям (зародковий пушок — Ianugo). Катар виражений в перші два дні життя дитини і особливо характерний для недоношених дітей. На другий-третій день життя у більшості дітей шкіра набуває жовтуватого відтінку — фізіологічна жовтяниця новонародженого (icterus neonatorum), обумовлена гіпербілірубінемією.
Сальні залози розміщені по всій шкірі новонародженого, крім долонь і стоп. Функція їх виявляється вже на 7 місяці внутрішньоутробного розвитку.
Потові залози при народженні недорозвинені. Іноді на шкірі малюка зустрічаються miliaria — це закупорені вивідні протоки потових залоз, схожі на краплини води. Процес потовиділення найбільш активний протягом перших двох місяців життя. Становлення цієї функції відбувається протягом 7 років. І тільки у дітей раннього шкільного віку відзначається адекватна реакція потовиділення на температуру зовнішнього середовища.
Відмінності підшкірно-жирового шару у дітей:
Висипи на шкірних покривах:
Різноманітні висипи на шкірі патологічного характеру можуть бути не- запального і запального генезу. А також висипи розділені на:
— первинні — виникають на незміненій шкірі, і саме з висипу проявляється початок захворювання;
— вторинні — виникають найчастіше на фоні первинних елементів.
При описуванні елементів висипу після першого огляду необхідно вказати:
— місце їх локалізації:
— кількість:
— колір (білий, рожевий, червоний, коричневий тощо);
— розмір (мм, см);
— форму (при висипах значних розмірів);
— наявність чи відсутність чіткого краю;
— консистенція (м’яка, дещо щільна, тверда);
- можлива болючість при пальпації.
До первинних елементів відносяться: пляма, папула, піхур, горбок, вузол, пухирець, піхур, пустула.
До вторинних елементів відноситься: лусочка, кірка, садно, ерозія, тріщина, виразка, рубець, пігментація, ліхінефікація, вегетація.
ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ
Лімфатичні вузли розташовуються по ходу лімфатичних судин і разом із ними складають лімфатичну систему. Всі лімфатичні вузли організму діляться на 2 групи: парієтальні (периферичні) — розташовані підшкірно на різних частинах тіла; вісцеральні, через які протікає лімфа від внутрішніх органів.
Групи периферичних лімфатичних вузлів за місцем їх розташування наступні:
—потиличні;
—задньо- і передньошийні (відповідно ззаду і спереду m.sterno-cleido- mastoideus зверху вниз);
—глибокі і поверхневі привушні;
— підщелепні, підборідні
—надключичні, підключичні;
— пахвові;
— торакальні (вони розташовані усередину від передньої підм’язової лінії під нижнім краєм m. pectoralis major);
— ліктьові;
— пахвинні, підколінні.
Методика пальпації периферичних лімфатичних вузлів.
Лікар розташовується стосовно хворого в зручному для обох положенні. Проводиться пальпація м’якими ковзними колоподібними рухами фаланг II—III пальців, іноді одного пальця, обох рук (якщо обстежуються симетрично розташовані вузли з двох боків) або однієї руки (при пальпації підборідних лімфатичних вузлів, вузлів одного боку).
Критеріями оцінки лімфатичних вузлів будуть локалізація, розміри, кількість, рухомість при пальпаціії, спаяність вузлів між собою (або утворення конгломерату), щільність еластичність, болючість, зовнішеій вигляд шкіри та температура в місті вузлів, що пальпуються.
Особливості пальпації:
—порядок пальпації вузлів відповідає порядку описування їх груп; при занепокоєнні дитини необхідно притримувати однією рукою відповідну частину тулуба, а пальпацію проводити іншою рукою спочатку з одного боку, після чого, переставивши положення рук, провести аналогічну процедуру з іншого боку;
— при послідовному обстеженні правих і лівих ліктьових лімфатичних вузлів необхідно покласти верхню кінцівку дитини на руку лікаря, на- півзігнувши її в ліктьовому суглобі, що зменшить напругу м’язів і дозволить краще пропальпувати вузли в медіальній борозні. Можна, теж зігнувши кінцівку в ліктьовому суглобі, притримати її однією рукою за зап’ясток, пропальпувати ліктьові вузли — на правій руці хворого лівою рукою, на лівій руці хворого — правою рукою;
— при пальпації підколінних лімфатичних вузлів по тій же причині для зменшення напруги м’язів необхідно, щоб хворий зігнув нижню кінцівку, поставивши її на край стільця, або проводити обстеження в сидячому положенні дитини.
При різних захворюваннях (лімфаденіт, лімфосаркома та ін.) одержувані дані значно відрізняються від перерахованих критеріїв: лімфатичні вузли можуть пальпуватися в неназваних ділянках (шийній, потиличній, ліктьовій та ін.), стати болючими, щільними, їх кількість може бути збільшена до 10-15 і більше, вузли можуть бути спаяними, візуально може визначатися випинання шкіри і т.д.
При запаленні лімфатичних вузлів необхідно дотримуватись призначень лікаря. Гріти, видавлювати вміст вузлів категорично заборонено.
СЕМІОТИКА ПОРУШЕНЬ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ ОСНОВИ:
Алергічний діатез — це конституційна особливість, при якій виражена підвищена ранимість шкіри і внутрішніх органів.
Піодермія — група гострих і хронічних запальних процесів на шкірі, що викликаються найчастіше коковою флорою (стафіло-, стрептококи).
Везикулопустульоз — стафілококове ураження вивідних протоків потових залоз.
Склерема (слово запозичене з грецької мови, що означає—твердий) — це порушення консистенції у вигляді ущільнення шкіри і підшкірної жирової клітковини.
Склередема — це захворювання, при якому ущільнення шкіри і підшкірного жирового шару одночасно супроводжусться набряком.
Пітниця — поширене ураження шкіри у новонароджених та дітей перших місяців життя, особливо при недотриманні умов догляду за дитиною.
Підпрівання — запальний процес в місцях де вона найбільш вражається дією сечі та калу, або використання грубих пелюшок, тобто в ділянці сідниць, нижньої частини живота, пахвових та стегнових складок.
Екзема — найбільш поширене у дітей захворювання шкіри алергічного генезу.
Основна література:
В.Г. Майданник, В.Г. Бурлай. Ваша дитина (догляд та виховання). - Київ 2004.-298 с.
Додаткова література: