Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Для ефективного вкладення капіталу необхідна попередня підготовка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інноваційного проекту. Значне місце цього етапу в інноваційному процесі обумовлюється тим, що чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержить інвестор, тим менше на нього чекає ризику на етапі реалізації проекту.
Оскільки інновації за своїм змістом і складом наближаються до реальних інвестицій, то насамперед реальні інвестиційні проекти потребують розробки ТЕО.
ЦЕ У ПЕРШУ ЧЕРГУ:
інвестування виробничих фондів з тривалими строками амортизації;
Попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза), до якої належить:
визначення інвестиційних можливостей;
аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір;
попереднє техніко-економічне обґрунтування;
розробка техніко-економічного обґрунтування;
дослідницьке забезпечення проекту.
Інвестиційна фаза:
проведення узгоджень;
укладення контрактів;
розробка проектно-кошторисної документації;
будівництво, реконструкція або переоснащення;
забезпечення керівника проекту;
витрати на авторський нагляд та контроль;
підготовка експлуатаційних кадрів;
пуско-налагоджувальні роботи.
Експлуатаційна фаза:
введення в експлуатацію;
доведення до проектної потужності;
витрати на підтримання діючих потужностей;
витрати на оновлення основних фондів.
Розробка техніко-економічного обґрунтування залежить від структури джерел фінансування проекту. Як свідчить практика зарубіжних країн, ТЕО розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій. Це пояснюється тим, що розробка ТЕО здійснюється за всіма варіантами альтернативних проектів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значними, вони не враховуються при фінансовій оцінці ефективності проекту. За умов України ТЕО для великих та важливих проектів розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок державних капітальних вкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх періодів. Ці витрати зумовлюються у відповідних титульних списках проектно- дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.
Передінвестиційна фаза може вміщувати декілька паралельних видів діяльності та робіт, деякі з яких можуть переходити у наступні фази.
СКЛАД РОБОЧОЇ ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНОЇ ФАЗИ
|
• визначення інвестиційних можливостей (експрес-оцінка всіх доступних даних і факторів); |
|
|
• |
аналіз альтернативних варіантів та попередній вибір (формування проекту); |
|
• попереднє техніко-економічне обгрунтування доцільності та здійсненності проекту; |
|
|
• |
розробка техніко-економічного обгрунтування; |
|
• |
дослідження забезпечення проекту всіма видами ресурсів; |
|
• |
підготовка оціночного висновку (рішення про фінансування проекту). |
Експрес-оцінка проекту здійснюється з метою попереднього виявлення умов реалізації та визначення його рентабельності, ґрунтуючись на укрупнених оцінках. Оцінки витрат приймаються на підставі проектів-аналогів, інколи на підставі фактичних матеріалів. Дослідження спрямоване на виявлення попередніх умов та вивчення можливостей реалізації конкретного проекту.
На цьому етапі передінвестиційної фази вивчається інформація про район реалізації проекту: його географічне положення, економічну характеристику, оцінку зайнятості та рівня доходів населення, засвоєння та потенційні фактори виробництва, природні ресурси та можливості їх використання (витрати на освоєння), наявність інфраструктури, експорт та імпорт продукції, можливості матеріальної бази будівництва.
Можливості здійснення окремих проектів визначаються на підставі вивчення передумов інвестування та реального аналізу заданих умов інноваційного проекту, а саме: попиту на конкретну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках; наявності джерел сировини; характеру технологічних процесів; потреби у кваліфікованих кадрах; строків реалізації проекту; рівня витрат виробництва.
За результатами визначення інвестиційних можливостей складається висновок, проте остаточне рішення щодо доцільності інвестування у більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-економічного обґрунтування проекту.
НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОГО ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ВИВЧАЮТЬСЯ РІЗНІ ЕКОНОМІЧНІ АЛЬТЕРНАТИВИ:
ринку та потужності підприємства;
попиту та ринку;
маркетингу та збуту;
виробничої програми підприємства та матеріальних витрат;
технологічної частини проекту;
економічних наслідків, включаючи розрахунки комерційної ефективності.
Приблизна схема розробки ТЕО інноваційного проекту наведена в табл. 4.1.
ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПОПЕРЕДНЬОГО ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ РОБЛЯТЬСЯ ТАКІ ВИСНОВКИ:
Інноваційне інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;
Інформації достатньо для висновку про те, що проект життєздатний;
Концепція реалізації проекту свідчить про необхідність більш поглибленого аналізу та подальшої розробки техніко-економічного обґрунтування.
Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інновацій є основним документом, що доводить доцільність та ефективність інвестицій в зазначений проект. У ньому деталізується та уточнюються рішення, прийняті на стадії передпроектних обґрунтувань інвестицій: технологічні, проектно-кошторисні, конструктивні, природоохоронні; достовірно оцінюються екологічна, санітарно-епідеміологічна та експлуатаційна безпека проекту, а також його економічна ефективність та соціальні післядії.
Якісне проведення техніко-економічного обґрунтування пов’язане з досить тривалим періодом переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок, які здійснюються майже всіма суб’ єктами інвестиційної діяльності.
Техніко-економічне дослідження може проводитися багато разів, повторюватися з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, доцільно коригувати окремі параметри, особливо у виробничій частині програми, а також матеріальних факторів виробництва, внести зміни до проекту з метою підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.
В ОСТАТОЧНОМУ ВИСНОВКУ ВИСВІТЛЮЮТЬСЯ ТАКІ ПАРАМЕТРИ ПРОЕКТУ:
загальна характеристика підприємства, його активи та основний капітал, період освоєння інвестицій, міра економічної та юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;
виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;
характеристика допоміжних та обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;
база сировини, постачальники основних та допоміжних матеріалів, передбачувані форми матеріально-технічного забезпечення;
екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;
організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;
фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, включаючи зовнішньоекономічну, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);
економічна частина проекту;
обсяг інвестицій за роки реалізації проекту та джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати;
етапи реалізації проекту і передбачувані прибуток, інвестори та учасники проекту;
оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;
загальні висновки щодо переваг та недоліків проекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.
У додатках до ТЕО наводяться документи узгодження, графічні матеріали, таблиці, діаграми, кошториси тощо.
ПРИ РОЗРОБЦІ ТЕО ІНВЕСТИЦІЙ НЕОБХІДНО:
передбачити для складних та значних об’єктів альтернативні варіанти досягнення мети, встановленої замовником, включаючи різні варіанти фінансування інвестицій;
враховувати податкову, амортизаційну та кредитну політику, що проводиться державою та місцевими органами влади, вимоги законодавства та нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність, умови користування землею та іншими природними ресурсами;
забезпечити захист інтересів інвестора, з одного боку, та загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону), — з другого;
при виборі показників для оцінки ефективності інвестицій віддавати перевагу дисконтним показникам, що враховують фактори часу;
встановити розрахунковий період, в межах якого повинні виконуватися економічні розрахунки (розрахунковий період складається в період будівництва, освоєння проектної потужності та експлуатації підприємства до першої його реконструкції або завершення терміну окупності капітальних вкладень).
Державний інноваційний фонд відповідно до покладених на нього завдань проводить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних проектів.
Передінвестиційні дослідження проектів здійснюються різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними). Тривалість дослідження коливається від декількох місяців до 1—2 років залежно від складності, вартості та новизни проекту.
У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ ІСНУЮТЬ ДЕЯКІ ОРІЄНТИРИ, ЗГІДНО З ЯКИМИ ВИТРАТИ НА ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАЮТЬСЯ:
дослідження можливостей — від 0,2 до 1 % від загальної вартості проекту;
попереднє техніко-економічне дослідження — від 0,25 до 1,5 %;
техніко-економічне обґрунтування — від 0,2 до 3,0 %.
В Україні у зв’язку з відсутністю нормативної бази за багатьма параметрами проектів ці витрати можуть бути вищими.
Техніко-економічне обґрунтування невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису проекту. Це, як правило, виключає можливість проектування на конкурентних засадах. Тому попереднє ТЕО і розробка поглибленого ТЕО в умовах України належить до інвестиційної фази і фінансується інвестором.