Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Договір факторенгу
1. Договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) — це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)
Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.
Юридична природа договору факторингу є складною. Він ґрунтується на положеннях про відступлення права вимоги за правочином (цесії). Крім того, йому властиві деякі ознаки інших договорів: кредитування, страхування, агентування (посередництва), застави, поруки, гарантії. Тому в літературі стверджують, що договір факторингу є змішаним договором. Окрім основного зобов´язання - надати грошові кошти - фактор також може брати на себе зобов´язання щодо надання клієнтові додаткових послуг, пов´язаних із обслуговуванням грошової вимоги, що відступається. Повний пакет факторингових послуг, крім фінансування, включає страхування ризику неплатежу, адміністрування (управління дебіторською заборгованістю), інформаційні послуги. Однак надання додаткових послуг не є обов´язковим для договору факторингу.
2. Види договорів факторингу:
• договір купівлі грошової вимоги; 1) купівля права грошової вимоги, коли здійснюється безпосередньо фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги. У такому разі весь ризик невиконання боржником обов´язків щодо сплати грошових коштів покладається на фактора, і клієнт не відповідає перед фактором за невиконання або неналежне виконання боржником переданої грошової вимоги, що є предметом договору факторингу;
• договір із метою забезпечення виконання зобов'язання. 2) забезпечення виконання зобов´язань, коли в договорі йдеться лише про можливість відступлення клієнтом права грошової вимоги з метою забезпечення виконання його зобов´язання перед фактором. У цьому випадку факторинг є одним із видів забезпечення виконання зобов´язань, що відповідає ч. 2 ст. 546 ЦК України. Через те, що договори факторингу можуть мати різноманітні вияви, їх класифікують за різними підставами (критеріями): 1) за правовим режимом учасників - внутрішній і міжнародний; 2) за наявністю повідомлення боржника - відкритий і закритий; 3)за наявністюрегресної вимоги –регресний і безрегресний; 4) за способом фінансування фактором клієнта - договір факторингу з фінансуванням і без попереднього фінансування; 5) за предметом договору - простий та вексельний.
3. Суб’єктний склад договору факторингу: вимоги законодавця та правовий статус.
Сторони у договорі факторингу
1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Сторонами договору факторингу є виключно фактор та клієнт. Боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не належить до складу учасників цього договору.факторинг не належні до банківських операцій, які можуть здійснюватися на підставі ліцензії.Таким чином, факторингові операції можуть здійснюватись банками та іншими фінансовими установами, а також фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, при чому ліцензія на здійснення таких операцій не вимагається.
4. Порядок укладення та форма договору факторингу
Форма договору факторингу визначається нормами ст. 513 ЦК України, згідно з якою договір факторингу має бути вчинений у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право грошової вимоги за яким передається клієнтом фактору. Договір факторингу, предметом якого є відступлення права грошової вимоги, яка виникла з правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований у порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. За домовленістю сторін будь-який договір факторингу може бути укладений у письмовій нотаріальній формі
Під час укладення договору передання права вимоги слід звернути увагу на таке. У ЦКУ перелік істотних умов таких договорів не передбачений. Однак, згідно з ст. 512 - 519 ЦКУ, такими умовами можуть бути:
Якщо договір передання права вимоги укладається між суб'єктами господарювання, то, за ст. 180 ЦКУ, для будь-якого господарського договору, зокрема і передання права вимоги, істотними умовами є предмет, ціна і термін дії договору.
Істотною умовою договору відступлення вимоги буде і умова про компенсацію первинному кредитору вартості переданих прав і плата новому кредитору.
5. Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином.
ЦК містить цілу низку правових норм щодо факторингу, які істотно відрізняються від регулювання відступлення вимоги за іншими договорами.Як уже зазначалося, клієнту прямо надана можливість відступити фактору майбутню вимогу (ст. 1078 ЦК), що, безумовно, пов'язано з вимогами комерційного обороту.Клієнта також наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами (ст. 1080 ЦК). Водночас із метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким выступлениям, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови, тобто має відшкодувати пов'язані з цим збитки.Крім того, законодавець установив як загальне правило неприпустимість подальшого відступлення грошової вимоги, придбаної на підставі договору факторингу. Однак з огляду на диспозитивний характер цього правила сторони можуть не дотримуватися його, передбачивши можливість відступлення вимоги в договорі факторингу (ст. 1083 ЦК).Відзначимо також, що ЦК установлює й деякі інші особливості договору факторингу. Зокрема клієнт відповідає перед фактором лише за чинність вимоги, що відступається. Однак ст. 1081 ЦК дійсність вимоги пов'язує з двома обставинами: по-перше, клієнт повинен мати право на передачу грошової вимоги, а по-друге, якщо клієнту в момент відступлення не відомі причини, з яких боржник має право не виконувати цю вимогу. Таким чином, на фактора покладено додатковий ризик, оскільки змусити відповідати за нечинність грошової вимоги сумлінного клієнта вкрай обгрунтовано. При цьому договором можуть бути передбачені й інші умови відповідальності клієнта.
Отже, за своєю природою договір факторингу є своєрідним поєднанням кредитного договору (надання фінансування) і договору про надання послуг. До договору факторингу можуть субсидіарно застосовуватися норми ЦК про відступлення вимоги, якщо в цьому виникає потреба (прогалини в регулюванні факторингових відносин) і якщо норми про відступлення не суперечать суті правовідносин, що склалися між сторонами в рамках договору факторингу.
6. Виконання зобов’язань за договором факторингу
фактор зобов´язаний: 1) передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ч. 1 ст. 1077 ЦК України); 2) надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов´язання клієнта перед фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 2 ст. 1084 ЦК України); 3) надати у встановлених випадках додаткові послуги. Фактор має право: 1) наступного відступлення права грошової вимоги, якщо це допускається договором факторингу (ст. 1083 ЦК України); 2) на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги (ч. 1 ст. 1084 ЦК України); 3) на отримання винагороди в розмірі й порядку, передбачених договором. Клієнт зобов´язаний: 1) відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (ч. 1 ст. 1077 ЦК України); 2) сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги (ч. 2 ст. 1084 ЦК України). При купівлі права грошової вимоги за договором факторингу клієнт має право вимагати від фактора сплати обумовленої договором суми коштів за відступлене право грошової вимоги.
7. Відповідальність сторін договору факторингу
Відповідальність сторін договору факторингу за невиконання або неналежне його виконання визначається на основі загальних положень ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов´язань та умов договору факторингу.Однак необхідно зауважити, що однією з особливостей договору факторингу є те, що клієнт відповідає за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, коли інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога ж є дійсною, якщо клієнт має право відступити право на неї і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник мав право не виконувати її (ст. 1081 ЦК України).У випадку фінансування клієнта шляхом купівлі в нього права грошової вимоги він не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).