Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
_______________________________________________
(назва установи)
|
№ з/п |
Назва структурного підрозділу та посад |
Кількість штатних посад |
Посадовий оклад, грн |
Фонд зарплати на місяць, грн |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Керівник ________________________________________________
(підпис) (ініціали і прізвище)
Головний бухгалтер
(начальник планово-фінансового
відділу) ________________________________________________
(підпис) (ініціали і прізвище)
М.П.
Складені проекти кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань бюджетні установи подають для розгляду та затвердження головним розпорядникам у встановлені строки.
Після затвердження відповідних бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність із показниками цих бюджетів.
У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки.
Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.
Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених для них обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, приводять у відповідність до них свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведена у відповідність із певним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідність із іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання функцій, покладених на установу.
Отже, бюджетні установи на підставі отриманої від вищої організації лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань, штатні розписи (розклади) і подають ці документи до вищої організації у встановлені терміни. При цьому дані про витрати, наведені бюджетними установами в проектах кошторисів і планах асигнувань, мають відповідати встановленим для них лімітам бюджетних асигнувань.
Проекти кошторисів і планів асигнувань, направлені до вищої організації, мають розглядатися за необхідності у присутності керівників відповідних установ.
При цьому установи, що розглядають проекти кошторисів і планів асигнувань, повинні:
Вищі організації протягом трьох тижнів після отримання лімітних довідок складають і подають уточнені проекти зведених кошторисів і проекти зведених планів асигнувань до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів для складання і затвердження річного розпису призначень відповідних бюджетів (розпису річних бюджетних призначень, затверджених у відповідному бюджеті для загального і спеціального фондів у розрізі головних розпорядників, за повною економічною класифікацією, що відповідає зведенню усіх проектів кошторисів) і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів (розпису річних бюджетних призначень, затверджених у відповідному бюджеті для загального фонду в розрізі головних розпорядників, за скороченою економічною класифікацією помісячно, що відповідає зведенню усіх планів асигнувань).
Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам.
Міністерство фінансів України надсилає для реєстрації, обліку і виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету і помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству, яке у триденний термін доводить до головних розпорядників витяги із зазначених документів, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань усіма розпорядниками.
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затверджених річного розпису призначень відповідного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного бюджету, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань розпорядниками.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищої організації залежно від того, в підпорядкованості якого органу виконавчої влади перебуває та чи інша бюджетна організація, за винятком:
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищої галузевої організації (центральні районні, центральні міські лікарні тощо) затверджуються районними держадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.
Кошториси і плани асигнувань на проведення централізованих заходів затверджуються окремо за кожним заходом керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, за планами яких виконуватимуться зазначені заходи. Такі кошториси і плани асигнувань можуть бути затверджені на загальний обсяг видатків. При цьому для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі календарних планів.
Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним (старшим) бухгалтером установи (централізованої бухгалтерії).
Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розписи бюджетних установ скріплюються гербовою печаткою і підписом керівників організацій, уповноважених затверджувати такі документи, із зазначенням дати затвердження.
Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в організації, що їх затвердила.
Установи, які одержують призначення з державного бюджету і відповідно до законодавства самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у тритижневий термін після затвердження бюджету подають Міністерству фінансів України затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани асигнувань і штатні розписи.
Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумах, які перевищують затверджені бюджетом асигнування, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.
Скорочення зайвих і завищених асигнувань, виявлених у результаті перевірки правильності складання кошторисів, проводиться Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.
Вивільнені асигнування спрямовуються на інші пріоритетні заходи, що плануються цим самим розпорядником, за рішенням Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого фінансового органу на підставі обґрунтованого подання головного розпорядника.
У зазначених випадках в установленому порядку вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань.
Бюджетні установи в процесі виконання покладених на них функцій можуть вносити зміни до кошторисів у випадках:
У кожному випадку внесення змін до кошторисів і планів асигнувань складаються відповідні довідки. При цьому перезатвердження кошторисів і планів асигнувань необов’язкове.
У разі внесення установою змін до спеціального фонду кошторису довідка затверджується керівником установи, яка затвердила кошторис.
Форма довідки затверджується Міністерством фінансів України.
Після перегляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року, виходячи з фактичного виконання плану щодо цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення сум зайвих і завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів.
Право скорочення асигнувань надається Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.
Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань подаються у порядку та за формою, встановленими Державним казначейством.
Висновки
Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування яких є бюджетні кошти, називаються бюджетними.
До них належать установи освіти, охорони здоров'я, науки, державної влади й управління, оборони і правоохоронних органів.
Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.
У бюджетному плануванні розрізняють такі види кошторисів: індивідуальний кошторис, загальний кошторис, кошторис на проведення централізованих заходів, зведений кошторис. Аналогічно до видів кошторисів розрізняють види плану асигнувань із загального фонду бюджету.
Індивідуальний кошторис є основним елементом кошторисного планування і має дві складові загальний фонд та спеціальний фонд.
До кошторису також додаються розрахунки та обґрунтування видатків і доходів у розрізі видів доходів і елементів витрат за кожним фондом кошторису.
Під видатками бюджетної установи розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними або невідплатними.
Розрізняють чотири групи видатків бюджетної установи — поточні та капітальні видатки, кредитування з вирахуванням погашення і нерозподілені видатки.
Групи видатків поділяються на предметні статті видатків кошторису, які, у свою чергу, містять підстатті видатків. Останні поділяються на елементи витрат.
Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і нормативів.
Питання для самоперевірки
Тема 7 Планування видатків за окремими статтями (підстаттями, елементами видатків) кошторису
Питання лекції
7.1 Планування видатків на оплату комунальних послуг.
7.2 Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки.
7.3 Видатки на відрядження (код 1140).
7.4 Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд.
7.5 Загальні засади формування витрат на оплату праці у бюджетних установах.
Специфіка роботи різноманітних бюджетних установ визначає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні.
Водночас ряд підстатей кошторису видатків, наприклад видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, відрядження, капітальний ремонт будівель та споруд, визначаються за єдиною для всіх установ методикою. У цій темі ми розглянемо єдині для всіх бюджетних установ види видатків та основи їх планування.
7.1 Планування видатків на оплату комунальних послуг
Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1160) є найбільшими за обсягом і містять переважно видатки на оплату теплопостачання (КЕКВ 1161), водопостачання і водовідведення (КЕКВ 1162), постачання електроенергії (КЕКВ 1163), природного газу (КЕКВ 1164). Розраховуються вони у процесі планування кожний окремо, а інші види енергоносіїв та комунальних послуг, як правило, в загальній сумі входять до елементів витрат «Оплата інших комунальних послуг та енергоносіїв» (код 1165).
Серед видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв найбільшою є питома вага витрат, пов'язаних з опаленням будівель (приміщень). їх величина і методи планування залежать насамперед від системи теплопостачання (опалення) будівель.
Зараз бюджетні установи користуються послугами теплоцентралей або мають власне (пічне чи котельне) опалення. У першому випадку сума видатків бюджетної установи визначається відповідно до укладеної угоди з опалювальною організацією, в другому – плановий розрахунок складніший: видатки на опалення розраховують згідно з установленими нормами витрат палива, діючих цін і тарифів на нього, даних про кубатуру опалювальних приміщень.
У розрахунках бюджетних асигнувань на опалення одним із найважливіших показників є показник об'єму (кубатури) приміщень. Кубатура будівель визначається за зовнішнім обміром. Необхідно мати на увазі, що при плануванні видатків на опалення цей показник відрізняється від аналогічного показника, який використовується під час планування видатків на капітальний ремонт будівель і споруд. Різниться і методика їх використання.
Кубатура опалювальних приміщень визначається за формулою
(7.1)
де В0 — середньорічна кубатура будівель, за якою визначаються видатки на опалення;
В1 — кубатура будівель на початок року;
В2 — кубатура будівель на кінець року;
М1 — тривалість опалювального сезону в місяцях;
М2 — число місяців опалювального сезону, протягом яких
функціонує нова кубатура.
Приклад. Тривалість опалювального сезону в районі, де розташована школа, становить 7 місяців (з 15 жовтня до 15 травня). Об'єм будівель за зовнішнім обміром на початок року – 15 000 м3 . З 1 вересня очікується введення нових приміщень сумарним об'ємом 600 м3 .
За наведеною вище формулою середньорічний об'єм опалювальних приміщень становить 15 214 м , тобто
Якщо протягом року не передбачається зміна кубатури опалювальних приміщень, видатки на опалення визначаються, виходячи з фактичної кубатури будівель на початок планового року.
Потреба в паливі розраховується окремо на опалення будівель, приготування (розігрів) їжі, кип'ятіння води тощо.
Ця потреба визначається в кілограмах умовного палива на 1 м3 будівель за зовнішнім обміром, а при пічному опаленні — на 1 м2 опалювальної площі.
Норми витрат умовного палива встановлюються, як правило, обласними органами державної влади. Переведення умовного палива в натуральне (сорт вугілля, мазуту, дров та ін.) здійснюється за встановленими коефіцієнтами. Якщо установа одержує один вид палива, то потреба визначається за нормами на цей вид палива, без застосування таких показників, як умовне паливо і коефіцієнти переведення. При використанні двох і більше видів палива попередньо визначається питома вага кожного виду в загальній кількості палива.
Норми витрат палива для приготування (розігріву) їжі, санітарно-гігієнічних та інших потреб установлюються в кілограмах на одного учня, одне ліжко чи інші розрахункові одиниці на рік.
Приклад. Загальноосвітня школа використовує два види палива: вугілля Донецького басейну (85 %) і дрова (15 %). Норма витрат вугілля для підігріву їжі і кип'ятіння води – 2 кг на одного учня. У школі навчається 900 учнів. Коефіцієнт умовного палива для донецького вугілля дорівнює 1,11, а для дров — 5,387.
Умовного палива на 1 м2 приміщень витрачається 7,14 кг. Потреба в паливі буде визначена в результаті такого розрахунку:
(15 214 · 7,14) + (2 · 900)= 110 428 кг умовного палива.
Необхідний об'єм натурального палива становить: 104,2 т вугілля (110,428 · 0,85 · 1,11) і 89,2 м3 дров (110 428 · 0,15 · 5,387).
Загальна сума видатків на паливо визначається множенням потреби в паливі на вартість 1 т або 1 м3 палива і додаванням до одержаного добутку вартості його перевезення та вартості рубання дров.
Приклад такого розрахунку показаний в табл. 7.1.
Таблиця 7.1 – Розрахунок вартості палива
|
Показник |
Усього |
У тому числі |
|
|
вугілля |
дрова |
||
|
Загальна потреба в паливі, т або м3 |
110,428 |
104,2 |
89,2 |
|
Ціна за 1 м3 або 1 т, грн |
X |
32,0 |
9,5 |
|
Ціна за перевезення 1 т або 1 м3, грн |
X |
4,0 |
3,0 |
|
Ціна за рубання 1 м3 дров, грн |
X |
— |
3,8 |
|
Загальна вартість палива, грн |
5205,16 |
3751,2 |
1453,96 |
Другим за величиною видом видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв бюджетних установ є витрати на оплату електроенергії.
Їх розмір залежить від площі освітлювальних приміщень, функціонального їх призначення (класна кімната, коридор, вестибюль тощо), тарифів на електроенергію, а також від кількості годин природного освітлення (географічні райони, в яких розташована установа, і число змін її роботи).
Планування витрат на освітлення здійснюється за двома позиціями: освітлення приміщень і витрати електроенергії для технічних потреб. При визначенні витрат на освітлення із загальної площі виокремлюється площа підсобних приміщень, оскільки на їх освітлення електроенергії витрачається значно менше.
Витрати на освітлення визначаються залежно від площі будівель, фактичних витрат електроенергії та діючих норм і тарифів. Потреба в електроенергії на освітлення визначається за встановленими нормами на 1 м2 площі або на одну освітлювальну точку в рік.
Витрати на оплату електроенергії для технічних потреб визначаються, виходячи з потужності апаратури, терміну її використання і встановленого тарифу, а також з урахуванням фактичних витрат. За нововведеними в дію електроприладами витрати електроенергії визначаються на основі даних про їх потужність і число годин роботи.
Оскільки ці витрати призначені на оплату електроенергії, яка використовується бюджетними установами для своїх основних цілей, то державою встановлені для них нижчі тарифи, ніж на електроенергію, яка використовується іншими споживачами.
Витрати на оплату електроенергії визначаються на основі даних спеціальних лічильників, які встановлюються окремо для обліку електроенергії на освітлення і на технічні потреби. Коли в установі немає роздільного обліку витрат електроенергії, обсяги електроенергії, спожитої на технічні потреби, визначаються керівником бю джетної установи разом із організацією електропостачання.
У кошторисі бюджетної установи розрахунок видатків на оплату електроенергії складається приблизно за такою формою (табл. 7.2):
Таблиця 7.2 – Розрахунок видатків на оплату електроенергії
|
Показник |
Ураховано в кошторисі на поточний рік |
Визначено на плановий рік |
|
Витрати електроенергії для освітлення 1 м2 або на одну точку в рік, кВт • год |
10,5 |
10,5 |
|
Витрати електроенергії на всю площу робіт і на всі освітлювальні точки, кВт • год |
45 900 |
45 900 |
|
Витрати електроенергії для технічних потреб, кВт • год |
7000 |
7000 |
|
Загальна вартість електроенергії (вартість 1 кВт • год х Кількість електроенергії), грн |
2592,1 |
2592,1 |
Третім видом видатків установ освіти й охорони здоров'я, розташованих у сільській місцевості, які визначаються за окремим розрахунком під час індивідуального кошторисного планування за кодом 1343, є витрати, пов'язані з наданням керівним, педагогічним і медичним працівникам та членам їхніх сімей, що проживають разом з ними, безплатних квартир і комунальних послуг.
Квартира, а також опалення й освітлення надаються в натурі за нормами, що діють у даній місцевості.
За рахунок бюджетної установи здійснюється оплата за квартиру, опалення й освітлення. Усі інші послуги оплачуються за рахунок доходів працівників цих установ.
У кошторисах бюджетних установ розрахунок видатків на оплату безплатно наданих квартир і комунальних послуг здійснюється за такою формою (табл. 7.3):
Таблиця 7.3 – Розрахунок вартості житлово-комунальних послуг
|
Прізвище, ім'я, по батькові |
Посада |
Число членів сім'ї |
Площа квартири, м |
Кількість палива, т |
Ціна 1т палива, грн. |
Оплата палива за рік, грн. |
Квартирна плата за рік, грн. |
Оплата освітлення за рік, грн. |
Оплата за житло, усього за рік, грн. |
Для розрахунку цього виду видатків основним показником є розмір житлової площі, яку займає працівник. При цьому до уваги беруться всі члени сім'ї працівника незалежно від того, перебувають вони на його утриманні чи мають самостійні заробітки.
Оплата квартир проводиться згідно з їх фактичною площею. Якщо в наданих квартирах житлова площа перевищує встановлені нормативи, то установа оплачує і надлишки, тобто за надлишки житлової площі плата з працівників не утримується.
Працівники, які мають право на безплатну житлову площу, забезпечуються паливом для опалення та електроенергією для освітлення їхніх квартир, виходячи з фактичних витрат палива та електроенергії і тарифів (цін) на них. Витрати на опалення й освітлення квартир працівників освіти й охорони здоров'я визначаються за тими самими місцевими нормами, за якими визначаються відповідні витрати на опалення та освітлення будівель бюджетних установ. Необхідно підкреслити, що комунальні послуги цим працівникам надаються тільки в натуральній формі, заміна їх грошовою компенсацією не допускається.
Якщо немає можливості надати квартири зазначеним вище працівникам у будинках, які належать місцевим органам влади чи відповідним державним установам, житлова площа надається за нормами місцевої влади в найманих приміщеннях. Укладання угод щодо наймання квартир та видатки на їх оплату здійснюють органи місцевого самоврядування або відповідні установи. При цьому вартість наймання квартири ці установи оплачують безпо середньо особі, яка здала житлову площу в найм.
Працівники, які проживають у власних будинках, мають право на безплатне отримання тільки палива й електроенергії за встановленими нормами.
За медичними та педагогічними працівниками і членами їхніх сімей зберігається право на безплатні квартири з опаленням та освітленням у разі виходу їх на пенсію за умови, що загальний стаж роботи кожного з цих працівників в установі освіти або охорони здоров'я становить не менше 10 років.
Право на безплатну квартиру (незалежно від розміру житлової площі) з опаленням та освітленням зберігається за членами сім'ї померлого пенсіонера, якщо на момент його смерті вони користувалися цими пільгами і після смерті пенсіонера отримували пенсію, яка є для них єдиним джерелом існування.
Видатки на водопостачання і водовідведення, утримання в чи стоті будівель (приміщень), вулиць і дворів установ визначаються на підставі фактичних середніх витрат на розрахункову одиницю (одного учня, одне ліжко тощо).
7.2 Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки
видатки на поточний ремонт будівель визначаються за нормами на 1 м3, а видатки на поточний ремонт інвентарю та обладнання — в розмірі 2—4 % від його балансової вартості. Така методика розрахунків дає змогу забезпечити високу якість планування. А тому, коли необхідна особлива точність розрахунків цих видатків, найзначніші із них плануються окремо. При цьому виділяються витрати на водопостачання і водовідведення, поточний ремонт будівель і споруд, поточний ремонт інвентарю та обладнання, на заходи з охорони праці й техніки безпеки, на утримання і наймання автотранспорту, на позавідомчу охорону, а також видатки на канцелярське приладдя, матеріали й предмети для поточних господарських потреб.
Розрахунок господарських та інших поточних видатків здійснюється в кошторисах установ за такою формою (табл. 7.4).
Таблиця 7.4 – Розрахунок господарських та інших поточних видатків
|
Види видатків |
Ураховано в кошторисі на поточний рік, тис. грн |
Передбачено на плановий рік, тис. грн |
|
Канцелярське приладдя |
||
|
Оплата теплопостачання |
||
|
Оплата водопостачання і водовідведення |
||
|
Оплата електроенергії |
||
|
Оплата безплатно наданих квартир і комунальних послуг |
||
|
Поточний ремонт обладнання, інвентарю, будівель і споруд |
||
|
Інші поточні видатки |
||
|
Усього |
7.3 Видатки на відрядження (код 1140)
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника підприємства, організації, установи за розпорядженням керівника на певний строк для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз'їзний характер, не може розглядатись як відрядження. Розрахунок видатків на відрядження детально вивчається у курсі бухгалтерського обліку, тому в курсі «Бюджетна система» приділяти увагу ми їм не будемо.
За кодом 1140 кошторису видатків бюджетних установ «Видатки на відрядження» плануються тільки видатки, пов'язані з оплатою проїзду, виплатою добових і квартирних працівникам при відрядженнях та оплатою підйомних, проїзду, добових при переміщеннях працівників. Заробітна плата відрядженим працівникам виплачується за рахунок коштів, передбачених за підстаттею статті 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».
Бюджетні асигнування за цією підстаттею в кошторисах бюджетних установ передбачаються, як правило, на рівні сум, запланованих на попередній рік. У разі необхідності різкого збільшення бюджетних асигнувань на відрядження порівняно з попереднім роком (у зв'язку з виробничими потребами) бюджетна установа дає детальне обґрунтування і методом прямого розрахунку визначає суму видатків на зазначені цілі.
Визначаючи кошти на оплату видатків на відрядження, необ хідно врахувати можливість подальшого скорочення цих витрат у зв'язку з більш раціональною організацією відряджень, скороченням їх числа і терміну, а також зниженням витрат на оплату видатків за службовими переміщеннями.
7.4 Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд
Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд (код 2130) для бюджетних установ визначає вища організація, спеціалісти якої проводять обстеження технічного стану будівель і споруд, складають перелік ремонтних робіт, необхідних для першочергового виконання. На основі дефектних актів і технічної документації на кожну будівлю складається кошторис витрат на капітальний ремонт.
Необхідно мати на увазі, що за кошти, виділені на капітальний ремонт будівель і приміщень, в установленому порядку можуть здійснюватися розширення, реконструкція та благоустрій об'єктів освіти й охорони здоров'я.
За рахунок цих коштів дозволено (надано право) здійснювати роботи з приєднання зазначених будівель (приміщень) до водопроводу, каналізації, електроосвітлювальних мереж, з улаштування центрального опалення замість пічного й упорядкування у зв'язку з цим споруд для котельних, з побудови споруд для дров, об ладнання ліфтів.
Роботи з капітального ремонту, як правило, повинні виконува ти ремонтно-будівельні організації, які здобули це право за конкурсом. На практиці невеликі за обсягом роботи з капітального ремонту можуть здійснювати працівники цих установ із залученням інших осіб зі сторони.
7.5 Загальні засади формування витрат на оплату праці у бюджетних установах
Витрати на оплату праці в бюджетних установах плануються за КЕКВ 1110 (підстатті 1111 – Заробітна плата, 1112 – Грошове утримання військовослужбовців). Планування видатків проводиться шляхом множення кількості посад за групами персоналу бюджетної установи на середню заробітну плату за цими самими групами.
Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників і відображаються у тарифікаційному списку.
Єдина тарифна сітка посадових окладів працівників бюджетної сфери встановлена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 та була введена в дію тільки з 1 вересня 2005 року.
Уведення тарифної сітки проводилось в Україні у три етапи, які відрізнялися тарифними коефіцієнтами та міжрозрядними співвідношеннями. Перший та другий етапи впровадження Єдиної тарифної сітки були успішно пройдені, а з 1 вересня 2008 року впроваджено третій (кінцевий) етап введення Єдиної тарифної сітки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №74 від 22 лютого 2008 року).
Розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду встановлюється починаючи з 1 квітня 2007 р. на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. З жовтня 2008 року ставка 1-го тарифного розряду була «заморожена» на рівні мінімальної заробітної плати на 1 жовтня 2008 року і підвищувалась починаючи з цього періоду на рівні меншому, ніж встановлена по країні мінімальна заробітна плата. Протягом 2009 року розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду становив 545 грн, або менше мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на відповідні періоди, на 10-26,7 відсотка. З 1 січня 2010 року цей розмір становив 555 грн, з 1 квітня - 567 грн, з 1 липня - 570 грн, або майже на 36 відсотків менше від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати на відповідні періоди. Це відбулося тому, що посадові оклади тих розрядів, що були менші мінімальної зарплати зростали до мінімальної зарплати, а інші зростали тільки відповідно до зростання ставки 1-го тарифного розряду.
Як наслідок, у кінці 2009 року однакові посадові оклади у розмірі мінімальної зарплати було встановлено працівникам з 1-го по 5-й тарифний розряд, а у 2010 році вже з 1-го по 7-й розряд включно. Це підриває основи диференціації оплати праці залежно від кваліфікації працівників та є зрівнялівкою.
з 1 грудня 2010 року посадовий оклад працівника 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки був підвищений до 600 гривень. Керівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери було доручено забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, для яких визначені однакові посадові оклади, за рахунок встановлення доплат, надбавок та премій. При цьому з 1 грудня 2010 року мінімальну зарплату встановлено вже на рівні 922 гривні.
У 2011 році ситуація не покращилася, так мінімальна зарплата на 2011 рік встановлена у таких розмірах: з 1 січня – 941 грн, з 1 квітня – 960 грн, з 1 жовтня – 985 грн, з 1 грудня – 1004 грн, а для вирахування окладів розмір 1-го розряду Єдиної тарифної сітки дорівнює на цей рік лише: 613 грн з 1 січня, 625 грн – з 1 квітня, 635 грн – з 1 липня, 641 грн. – з 1 вересня, 660 грн. – з 1 жовтня, 704 грн. – з 1 грудня. Таким чином на 1 січня однаковий посадовий оклад мали працівники 1-7-го розрядів, а, наприклад, хірург 1-ї кваліфікаційної категорії (13 тарифний розряд) тільки з посадового окладу недоотримував (941-613)*2,27=745 грн.
11 травня 2011 року прийнята постанова КМУ №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» згідно з якою збільшуються посадові оклади 2-7-го розрядів, щоб відрізнялись від окладу 1-го тарифного розряду (табл. 7.5):
Таблиця 7.5 – Посадові оклади працівників 1-7-го розрядів на 2011 р.
|
розряд |
Посадовий оклад на 2011 р. з |
||
|
1 липня |
1 жовтня |
1 грудня |
|
|
1 |
960 |
985 |
1004 |
|
2 |
965 |
990 |
1009 |
|
3 |
975 |
1000 |
1019 |
|
4 |
985 |
1010 |
1029 |
|
5 |
995 |
1020 |
1039 |
|
6 |
1005 |
1030 |
1049 |
|
7 |
1015 |
1040 |
- |
У цій постанові уряд планує повернутися до ефективного співвідношення між посадовими окладами та наголошує на необхідності передбачити під час підготовки проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" необхідні видатки для поетапного збільшення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з метою наближення його розміру до мінімальної заробітної плати.
Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі, коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначений у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище - заокруглюються до однієї гривні. Якщо отриманий шляхом розрахунку оклад менший за мінімальну заробітну плату, працівнику виплачується мінімальна заробітна плата.
Таблиця 7.6 – Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери
|
Тарифні розряди |
Тарифні коефіцієнти, що запроваджені з 1 вересня 2008 року (ІІІ етап) |
|
1 |
1 |
|
2 |
1,09 |
|
3 |
1,18 |
|
4 |
1,27 |
|
5 |
1,36 |
|
6 |
1,45 |
|
7 |
1,54 |
|
8 |
1,64 |
|
9 |
1,73 |
|
10 |
1,82 |
|
11 |
1,97 |
|
12 |
2,12 |
|
13 |
2,27 |
|
14 |
2,42 |
|
15 |
2,58 |
|
16 |
2,79 |
|
17 |
3,0 |
|
18 |
3,21 |
|
19 |
3,42 |
|
20 |
3,64 |
|
21 |
3,85 |
|
22 |
4,06 |
|
23 |
4,27 |
|
24 |
4,36 |
|
25 |
4,51 |
Так Єдиною тарифною сіткою визначено тарифні розряди ректорів вищих навчальних закладів на рівня 22-24-го розряду, викладачів вищих навчальних закладів – 18-22-го розряду, головних лікарів лікарень – 14-18-го розрядів, головних медичних сестер – 10-12-го розрядів тощо. Штатним розкладом встановлюється конкретний посадовий оклад працівника бюджетної установи.
посадові оклади проректорів, заступників керівників бюджетних установ, закладів та організацій, заступників керівників структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій встановлюються на 5-15 відсотків, головних бухгалтерів - на 10-30 відсотків, помічників керівників - на 30-40 відсотків нижче ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів.
працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки, культури, які мають статус національних, академічних закладів культури, може зберігатися при визначенні максимальних розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати, тарифних ставок) та ставок погодинної оплати праці додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, що застосовувався для зазначених працівників до введення Єдиної тарифної сітки.
Крім того, працівники бюджетних установ мають право на надбавки та доплати до посадових окладів.
надбавки працівникам:
а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):
за високі досягнення у праці;
за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);
за складність, напруженість у роботі.
Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;
б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР "народний" - у розмірі 40 відсотків, "заслужений" - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
в) за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту" - у розмірі 20 відсотків, "майстер спорту міжнародного класу" - 15 відсотків, "майстер спорту" - 10 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюються за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації;
г) за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської - 10, однієї східної, угро-фінської або африканської - 15, двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено відповідним документом;
Доплати працівникам:
а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):
за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;
за суміщення професій (посад);
за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам;
б) у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку;
в) за вчене звання:
професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати);
доцента, старшого наукового співробітника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;
г) за науковий ступінь:
доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);
кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.
Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.
Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством;
ґ) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу;
Підвищення посадових окладів водіям автотранспортних засобів:
надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків, водіям I класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час;
доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час.
Приклад. Розрахуємо заробітну плату доцента вищого навчального закладу, кандидата наук, що не має вченого звання доцента на 1 вересня 2011 року. Цьому працівнику встановлено 18-й тарифний розряд.
Тарифна ставка 1 розряду з 1 жовтня 2011 року становить 660 грн.
660·3,21=2118,60 грн., якщо округлити як потребує нормативний акт, то посадовий оклад становитиме 2119 грн.
2119·0,15=317,85 грн. – доплата за науковий ступінь (доплати не округлюються).
Разом: 2119+317,85=2436,85 грн.
Працівникам установ освіти можуть також встановлюватися надбавки за стаж науково-педагогічної діяльності, але це вже відноситься до галузевої специфіки планування витрат у бюджетних установах у цій темі розглядати не будемо.
Висновки
Специфіка роботи різноманітних бюджетних установ визначає особливості планування їх фінансово-господарської діяльності. Відмінності в методах розрахунків аналогічних показників кошторису неоднотипових установ часом дуже значні.
Водночас ряд підстатей кошторису видатків, наприклад видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, відрядження, капітальний ремонт будівель та споруд, визначаються за єдиною для всіх установ методикою.
Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1160) є найбільшими за обсягом і містять переважно видатки на оплату теплопостачання (КЕКВ 1161), водопостачання і водовідведення (КЕКВ 1162), постачання електроенергії (КЕКВ 1163), природного газу (КЕКВ 1164). Розраховуються вони у процесі планування кожний окремо, а інші види енергоносіїв та комунальних послуг, як правило, в загальній сумі входять до елементів витрат «Оплата інших комунальних послуг та енергоносіїв» (код 1165).
Серед видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв найбільшою є питома вага витрат, пов'язаних з опаленням будівель (приміщень). їх величина і методи планування залежать насамперед від системи теплопостачання (опалення) будівель.
Планування витрат на освітлення здійснюється за двома позиціями: освітлення приміщень і витрати електроенергії для технічних потреб. При визначенні витрат на освітлення із загальної площі виокремлюється площа підсобних приміщень, оскільки на їх освітлення електроенергії витрачається значно менше.
Витрати на оплату електроенергії для технічних потреб визначаються, виходячи з потужності апаратури, терміну її використання і встановленого тарифу, а також з урахуванням фактичних витрат.
Третім за розміром видом видатків установ освіти й охорони здоров'я, розташованих у сільській місцевості, які визначаються за окремим розрахунком під час індивідуального кошторисного планування за кодом 1343, є витрати, пов'язані з наданням керівним, педагогічним і медичним працівникам та членам їхніх сімей, що проживають разом із ними, безплатних квартир і комунальних послуг. Квартира, а також опалення й освітлення надаються в натурі за нормами, що діють у даній місцевості.
видатки на поточний ремонт будівель визначаються за нормами на 1 м3, а видатки на поточний ремонт інвентарю та обладнання – в розмірі 2—4 % від його балансової вартості.
За кодом 1140 кошторису видатків бюджетних установ «Видатки на відрядження» плануються тільки видатки, пов'язані з оплатою проїзду, виплатою добових і квартирних працівникам при відрядженнях та оплатою підйомних, проїзду, добових при переміщеннях працівників. Заробітна плата відрядженим працівникам виплачується за рахунок коштів, передбачених за підстаттею статті 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».
Асигнування на капітальний ремонт будівель і споруд (код 2130) для бюджетних установ визначає вища організація, спеціалісти якої проводять обстеження технічного стану будівель і споруд, складають перелік ремонтних робіт, необхідних для першочергового виконання. На основі дефектних актів і технічної документації на кожну будівлю складається кошторис витрат на капітальний ремонт.
Витрати на оплату праці в бюджетних установах плануються за КЕКВ 1110 (підстатті 1111 – Заробітна плата, 1112 – Грошове утримання військовослужбовців).
Розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій).
Планування видатків проводиться шляхом множення кількості посад за групами персоналу бюджетної установи на середню заробітну плату за цими самими групами.
Питання для самоперевірки
Тема 8 Кошторисне планування видатків на освіту
Питання лекції
8.1 Загальна характеристика видатків на освіту.
8.2 Особливості кошторисного планування у середніх загальноосвітніх школах.
8.3 Особливості кошторисного планування у вищих закладах освіти.
8.4 Особливості кошторисного планування у дошкільних установах.
Специфіка діяльності окремих бюджетних установ, як уже зазначалося, обумовлює значні відмінності в методиці розрахунків інших статей кошторису. Найважливішим у кошторисних розрахунках є визначення суми витрат за підстаттею 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ». У більшості бюджетних установ ці витрати становлять понад 50 %, а їх розрахунок є найбільш складною і трудомісткою частиною роботи зі складання кошторису, у всіх бюджетних установ при розрахунку зазначених витрат є певні особливості.
8.1 Загальна характеристика видатків на освіту
Видатки на фінансування освіти включають витрати на заходи щодо середньої освіти, виховання дітей і підлітків, підготовки кадрів у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах.
Видатки на освіту здійснюються за такими групами закладів і заходів:
Основними оперативно-виробничими показниками для планування бюджетних видатків у навчальних закладах є:
по школах - кількість класів й учнів;
по дитячих установах - число місць;
по школах-інтернатах - кількість груп і вихованців;
по професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах - кількість навчальних груп, учнів, студентів.
8.2 Особливості кошторисного планування у середніх загальноосвітніх школах
Основну частину видатків бюджетів на освіту становить фінансування середніх загальноосвітніх шкіл. В основі визнана обсягів фінансування лежать такі показники:
вихідний - кількість учнів;
похідний - кількість класів.
Кількість класів визначається, виходячи з граничної наповнюваності одного класу. Остання встановлюється на такому рівні: 1-9 класи – 30 учнів; 10-11 класи – 35 учнів.
Показники контингенту відображаються окремо станом на 1.01 та 1.09 планового бюджетного року, оскільки бюджетний не збігається з навчальним. Кількість учнів на 1 вересня планового року розраховується по 1-4-х і 5-9-х класах відповідно до кількості учнів, яких планується прийняти, та наповнення класів, а по інших класах – на основі плану переходу учнів з класу до класу.
Приклад. У школі на 1 січня планового року навчається 805 учнів. За даними вивчення кількості дітей дошкільного віку, у новому навчальному році до першого класу підуть 80 осіб. Разом з тим 35 учнів після закінчення 9 класу вступлять до інших навчальних закладів (професійно-технічних училищ, коледжів тощо). Із 9-го класу до 10-го буде випущено 35 учнів. З урахуванням цього на 1 вересня в школі навчатимуться 815 осіб (прийнято 80 і випущено 70 учнів). Розрахунок цих показників додають до кошторису.
У школах з поглибленим вивченням іноземної мови з першого класу число учнів у класі встановлено 24—30 осіб. Якщо в школі є групи з подовженим днем, то їх наповненість установлюється в кількості 35 учнів, а у малокомплектних школах — 20.
У невеликих населених пунктах, особливо в сільській місцевості, за рахунок обмеженого контингенту учнів не завжди можна сформувати класи з установленою наповненістю. У цих випадках початкові класи з невеликою наповненістю об'єднують у класи-комплекти, до яких входять кілька класів. З таким класом-комплектом заняття проводить один учитель. Так, якщо в 1-му класі є 15 учнів, у 2-му — 33, у 3-му — 18, у 4-му — 30, то для проведення занять 1-ші і 3-ті класи об'єднуються в один комплект. У цьому разі в школі будуть чотири класи із загальною кількістю учнів 96 осіб, а класів-комплектів, урахованих у кошторисі, — три.
Визначаючи кількість класів, необхідно враховувати можливості об'єднання паралельних класів певної школи або класів найближчих шкіл, для чого організовується підвезення учнів або створюються інтернати.
Передбачається така кількість обов’язкових навчальних годин на тиждень: для 1-4-х класів – 24, для 5-9-х – 36, для 10-11-х класів – 32. Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України затверджує типовий навчальний план початкової, основної і старшої середньої загальноосвітніх шкіл.
Для окремих класів кількість оплачуваних годин занять на тиждень може бути більшою, ніж передбачено навчальним планом. Так, учителям 1-4 класів, які не можуть проводити уроки фізичного виховання і співу за станом здоров’я та з інших причин, виплачується повна місячна ставка за умови довантаження їх іншою навчально-виховною роботою.
При визначенні кількості оплачуваних годин на тиждень для 5-11-х класів потрібно брати до уваги, що на заняттях з трудового виховання та іноземної мови клас може бути поділений на 2 групи, якщо в ньому більше ніж 25 учнів. Поділ класу на групи для проведення занять з іноземної мови здійснюється у разі наявності кваліфікованих вчителів іноземної мови й необхід них приміщень. У 5—11-х класах заняття з фізичної культури проводяться окремо з хлопцями й дівчатами за наявності в кожній групі не менше восьми хлопців чи дівчат.
З метою одержання учнями поглиблених знань з фізико-математичних, природничих і гуманітарних наук, а також розвитку різнобічних інтересів і здібностей школярів, у школах починаючи з 7-го класу в навчальних планах передбачаються факультативні заняття.
Є й інші умови збільшення кількості навчальних годин на тиждень. У підсумку додаткова кількість годин може становити для 1-4-х класів – 3, для 5-11-х – 6 годин.
Порядок планування видатків у загальноосвітніх школах здійснюється за кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ).
Код 1110 – оплата праці. До фонду заробітної плати працівників школи входить заробітна плата вчителів за проведені уроки і перевірку зошитів; заробітна плата за додаткову та інші види праці вчителів; заробітна плата керівних працівників (навчально-допоміжного персоналу), адміністративно-господарських працівників. За кожною категорією працівників у кошторисі школи складається окремий розрахунок.
Розрахунок витрат на оплату праці починається з визначення фонду заробітної плати педагогічного персоналу, який охоплює оплату учителям за години навчальних занять, перевірку зошитів та інші види робіт.
Посадовий оклад визначається єдиною тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетної сфери (див. тему 7)). Розмір посадового окладу залежить від атестаційної категорії вчителя і встановлюється, виходячи з граничного педагогічного навантаження у розрахунку на тиждень, яке становить:
1 -4-ті класи - 20 год.;
5-11-ті класи - 18 год.
Фонд заробітної плати учителів планується виходячи з кількості педагогічних ставок і розміру середньої ставки вчителя на місяць. Визначення кількості педагогічних ставок (а не числа учителів) обумовлено тим, що оплата праці учителів здійснюється пропорційно виконаному навчальному навантаженню, встановленому на повну ставку.
На основі тарифікаційного списку по кожній групі класів (1-4-ті, 5-9-ті, 10-11-ті) визначається середня ставка заробітної плати вчителя (Сср) на місяць, що розраховується за такою формулою:
Сср = Ф/К, (8.1)
де Ф - фонд заробітної плати вчителів відповідної групи класів за місяць (без додаткової оплати за класне керівництво, завідування кабінетами й ін.).
Тарифікаційний список служить основним вихідним документом для визначення фонду заробітної плати вчителів та інших працівників школи. Посадовий оклад визначається тарифікаційним списком і штатним розписом. У тарифікаційному списку зазначаються такі реквізити:
Тарифікація вчителів — важливий і відповідальний момент у житті школи. Вона служить не тільки для визначення заробітної плати, а й для раціонального та об'єктивного розподілу навчального навантаження, з тим щоб педагогічні кадри були використані найактивніше.
Головна роль у проведенні тарифікації належить директору школи. Він перевіряє документи про освіту і кваліфікаційну категорію вчителів, вихователів та інших працівників разом із працівниками профспілкової організації, розподіляє навчальне навантаження і визначає ставки заробітної плати та посадові оклади.
Тарифікаційний список за затвердженою формою складає директор школи разом із представником централізованої бухгалтерії (бухгалтером школи), після чого подає його до вищої організації, де його затверджують у встановленому порядку.
У тарифікаційному списку вказуються всі працівники школи (директор, його заступники, вчителі, вихователі, лікарі, бібліотекарі та ін.), ставки заробітної плати і посадові оклади, які залежать від освіти та кваліфікаційної категорії працівників.
Кількість педагогічних ставок на всі класи по даній групі класів (К) у середніх школах визначають за такою формулою:
К=Кг/Нг, (8.2)
де Кг - загальна кількість годин навчальних занять на тиждень за діючим навчальним планом;
Нг - норма навчального навантаження вчителя на тиждень.
Місячна заробітна плата вчителя за навчальні години (Знг) розраховується за такою формулою:
Знг = (З*Кг)/Нг, (8.3)
де Знг - установлена тарифна ставка з урахуванням підвищень;
Кг - фактичне число годин роботи вчителя на тиждень;
Нг - норма навчального навантаження вчителя на тиждень.
Місячний фонд заробітної плати визначається множенням середньої ставки на кількість педагогічних ставок, установлених за числом класів, планованих на 1 січня і 1 вересня.
Знаючи місячний фонд заробітної плати вчителів, який повинен виплачуватись у поточному і в наступному навчальних роках, можна обчислити фонд заробітної плати на відповідне число місяців і на рік.
Річний фонд заробітної плати за кошторисом міської школи визначається множенням місячного фонду заробітної плати на 1 січня на 8,5 і на 1 вересня — на 3,5 місяця, а в сільських школах — відповідно на 8 і 4 місяці. Це обумовлено тим, що заробітна плата вчителям міських шкіл виплачується два рази на місяць, і тому за другу половину грудня вона виплачується в січні наступного бюджетного року. Вчителі ж сільських шкіл переважно одержують заробітну плату один раз (20-го числа кожного місяця), у зв'язку з чим усі виплати проводяться протягом одного бюджетного року.
Фонд заробітної плати педагогічного персоналу (Фпед) по міських школах розраховується за такою формулою:
, (8.4)
де К1і, К2і, — кількість класів на 1 січня й 1 вересня планового року відповідно по і-й групі класів (1-4, 5-9, 10-11);
Чі- число педагогічних ставок на один клас по і-й групі класів;
Рсрі- середні витрати на перевірку зошитів в одному класі і-ї групи, установлений, виходячи з тарифікації.
Крім заробітної плати за години навчальних занять, вчителі одержують додаткову оплату за перевірку зошитів і письмових робіт учнів. Учителям 1—4-х класів загальноосвітніх шкіл додаткова оплата за перевірку зошитів учнів проводиться в розмірі 15 % ставки заробітної плати за місяць. Вона виплачується тільки основному вчителю класу, незалежно від обсягу педагогічного навантаження.
Учителям 5—11-х класів загальноосвітніх шкіл доплата за перевірку письмових робіт учнів здійснюється в таких розмірах: мова і література — 20 %; математика — 15 %; іноземна мова — 10 % ставки заробітної плати.
Якщо кількість учнів у класі менша 15 осіб, перевірка письмо вих робіт учнів оплачується вчителям у розмірі 50 % установленої доплати.
Додаткова оплата за перевірку письмових робіт учнів 5—11-х класів проводиться пропорційно навчальному навантаженню учителів. При цьому розмір одержуваних кожним вчителем доплат за перевірку письмових робіт у місяць визначається під час тарифікації і не перераховується у зв'язку зі зміною кількості учнів у класі протягом року.
Загальне число годин на перевірку зошитів у 5—11-х класах обчислюється на підставі числа годин, передбачених навчальним планом на предмети, згідно з якими здійснюється оплата за перевірку зошитів.
Видатки на перевірку зошитів за місяць визначаються за даними тарифікаційного списку. У кошторисі школи планування видатків на оплату за перевірку зошитів проводиться, виходячи із середніх витрат на один клас відповідно до тарифікації. Середні витрати за перевірку зошитів на один клас за тарифікацією визначаються діленням місячного фонду заробітної плати на перевірку зошитів на кількість класів за відповідними групами.
Визначаючи кількість ставок, необхідно мати на увазі, що класне керівництво оплачується вчителям 1—4-х класів у розмірі 20 %, а 5—11-х класів — у розмірі 25 % ставки заробітної плати. Причому вчитель може здійснювати класне керівництво тільки в одному класі.
Питання про доплату за завідування конкретним кабінетом вирішується директором школи, виходячи із наявності в кабінетах необхідного для проведення навчальних занять обладнання. За наявності в школі навчально-дослідної ділянки, доплата за завідування нею передбачається тільки на період сільськогосподарських робіт учнів. У школах, де є теплиці або парникове господарство, доплата за завідування здійснюється протягом усього року. Ці та інші дані для розрахунку фонду оплати праці вчителів наведені у табл. 8.1.
Таблиця 8.1 - Дані для розрахунку фонду оплати праці вчителів
1. Ставки заробітної плати у розрахунку на місяць, виходячи з граничного тижневого навантаження:
|
№ з/п |
Категорія |
Тарифний розряд |
|
1 |
Вища категорія |
12 |
|
2 |
Перша категорія |
11 |
|
3 |
Друга категорія |
10 |
|
4 |
Спеціаліст без категорії, що має освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, спеціаліст без категорії, спеціаліст без освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст |
8-9 |
2. Надбавки до заробітної плати вчителів:
|
1 |
За звання "Народний вчитель" |
40 % посадового окладу |
|
1.1 |
За звання "Заслужений вчитель", "Заслужений працівник народної освіти" |
20% посадового окладу |
|
1.2 |
За звання «Вчитель-методист», "Викладач-методист" |
15 % посадового окладу |
|
1.3 |
За звання "Старший вчитель", "Старший викладач", "Вихователь-методист", "Педагог-організатор-методист", "Старший вожатий-методист", "Практичний психолог-методист", "Керівник гуртка-методист", "Старший вихователь» |
10 % посадового окладу |
|
2 |
Керівникам фізичної культури, викладачам та вчителям фізичної культури за звання "Заслужений працівник фізичної культури і спорту України", "Заслужений тренер України", "Заслужений майстер спорту України" |
20% посадового окладу |
|
2.1 |
Керівникам фізичної культури, викладачам та вчителям фізичної культури, керівникам гуртків за звання "Майстер спорту України міжнародного класу" |
15% посадового окладу |
|
2.2 |
Керівникам фізичної культури, викладачам та вчителям фізичної культури, керівникам гуртків за звання "Майстер спорту України". |
10% посадового окладу |
Продовж. табл. 8.1
|
3 |
За вислугу років: |
|
|
3.1 |
3-10 років |
10% посадового окладу |
|
3.2 |
10-20 років |
20% посадового окладу |
|
3.3 |
понад 20 років |
30% посадового окладу |
3. Доплати до заробітної плати вчителів:
|
1 |
За класне керівництво: |
|
|
1.1 |
1-4-ті класи |
20 % посадового окладу |
|
1.2. |
5-11-ті класи |
25 % посадового окладу |
|
2. |
За перевірку зошитів: |
|
|
2.1. |
початкові класи |
15% посадового окладу |
|
2.2. |
з мов та літератури |
20% посадового окладу |
|
2.3. |
з математики |
15% посадового окладу |
|
2.4. |
з іноземної мови |
10% посадового окладу |
|
3 |
За суміщення професій, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника |
до 50 % посадового окладу |
|
4 |
За керівництво предметними і цикловими комісіями |
10-15% посадового окладу |
|
5 |
За завідування навчальними кабінетами |
10-13% посадового окладу |
|
6 |
3а завідування навчально-дослідними ділянками |
10% посадового окладу |
|
7 |
За завідування майстернями |
10-15 % посадового окладу |
Після того як розраховано фонд заробітної плати за додатковими видами оплати праці вчителів, визначається загальна сума фонду оплати праці вчителів, а також загальна сума фонду заробітної плати керівного, адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу школи.
До загальної суми річного фонду заробітної плати цієї категорії працівників включаються виплати допомоги у разі тимчасової непрацездатності. Планування фонду заробітної плати цієї категорії працівників має деякі особливості, обумовлені встановленим порядком визначення штатів і посадових окладів.
Штатні розписи шкіл визначаються на основі затверджених Міносвіти України типових штатів, де кількість штатних одиниць залежить переважно від кількості класів.
Штатні розписи шкіл затверджуються відповідними органами освіти згідно з типовими штатами.
Ставки заробітної плати і посадові оклади керівних працівників залежать від кількості учнів у школі, адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу шкіл. Вони встановлюються згідно з чинними нормативами залежно від освіти та кваліфікаційної категорії окремих працівників. типові штатні нормативи адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу денних середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів наведені у табл. 8.2.
Таблиця 8.2 – типові штатні нормативи адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу денних середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів
|
Посада |
Кількість посад, умови відкриття |
|
Директор школи |
1 посада |
|
Заступник директора школи з навчальної роботи, навчально-виховної роботи |
за наявності 8-10 класів – 0,5 посади; за наявності 11-24 класів – 1 посада; за наявності 25-37 класів – 1,5 посади; за наявності 38 і більше класів – 2 посади |
|
Заступник директора з господарської роботи |
понад 600 учнів – 1 посада |
|
Завідуючий господарством |
від 100 до 600 учнів – 1 посада |
|
Педагог-організатор |
8-37 (1-9 кл.) класів – 1 посада; 38 і більше (1-9 кл.) – 2 посади |
|
Керівник гуртка |
5-15 класів – 0,5 посади; 16-30 класів – 1 посада; 31 і більше – 1,5 посади |
|
Секретар-друкарка |
10 і більше класів – 1 посада |
|
Бібліотекар |
від 30 до 37 класів – 0,5 посади; від 38 і більше класів – 1 посада |
|
Лаборант |
в обладнаних кабінетах хімії та фізики – 0,5 посади на кожні 5 класів (7-11 кл.) |
|
Гардеробник |
наявність обладнаного гардеробу на 200 і більше місць при однозмінній роботі – 1 посада; 2 зміни – додатково 1 посада на 200 учнів |
|
Сторож |
1 посада в зміну |
|
Робітник з обслуговування і поточного ремонту |
8-20 класів – 1 посада; 21-37 класів – 1,5 посади; 38 і більше класів – 2 посади |
|
Прибиральник приміщень |
0,5 посади на 250 м2 площі |
|
Двірник |
1 посада на норму площі |
|
Вихователь групи подовженого дня (ГПД) |
1 посада на 1 групу |
|
Медична сестра |
1 посада на 200 і більше учнів, якщо поліклінікою не виділено персонал |
|
Кухар |
1 посада, якщо харчується 90 і більше дітей |
Ставки заробітної плати адміністративного та допоміжного персоналу наведені у табл. 8.3.
Таблиця 8.3 – Схема тарифних розрядів адміністративного персоналу
|
Найменування посад |
Кількість студентів, учнів |
Тарифні розряди |
|
Директор |
до 300 |
13-14 |
|
від 301 до 800 |
14-15 |
|
|
понад 800 |
15-16 |
|
|
Зав. навчальним відділом |
5-15% менше ставки директора |
|
|
Завідувач відділення |
11 |
|
|
Завідувач виробничої практики |
10 |
|
|
Завідувач: навчально-виробничої майстерні, навчально-методичного кабінету, лабораторії |
11 |
|
|
Керівник фізичного виховання |
11 |
Схема тарифних розрядів посад керівників інших структурних підрозділів, фахівців і технічних службовців навчальних закладів і установ освіти та наукових установ наведена у таблиці 8.4.
Таблиця 8.4 – Схема тарифних розрядів посад керівників інших структурних підрозділів, фахівців і технічних службовців навчальних закладів і установ освіти та наукових установ
|
Найменування посад |
Тарифні розряди |
|
Провідні фахівці |
10 |
|
Фахівці: I категорії |
9 |
|
II категорії |
8 |
|
без категорії |
7 |
|
Техніки всіх спеціальностей: |
|
|
I категорії |
7 |
|
II категорії |
6 |
|
без категорії |
5 |
|
Майстер, майстер контрольний, механік, виконавець робіт |
5-7 |
|
Завідувач: центрального складу, канцелярії, господарства |
7-8 |
|
Завідувач: гуртожитку, архіву, складу, приймального пункту в навчально-виробничих майстернях, які надають послуги населенню |
6-7 |
|
Завідувач: копіювально-розмножувального бюро, фонотеки, експедиції, фотолабораторії, камери схову, машинописного бюро |
6 |
|
Старший виконавець робіт, начальник дільниці, майстер, майстер контрольний |
6-8 |
|
Старші: товарознавець, інспектор, диспетчер, адміністратор, касир; шеф-кухар |
5-6 |
|
Інспектор навчального (навчально-методичного) відділу |
5 |
|
Оператор копіювальних і розмножувальних машин, підбирач довідкового та інформаційного матеріалу, диспетчер, диспетчер факультету |
4-5 |
Продовж. табл. 8.4
|
Найменування посад |
Тарифні розряди |
|
Товарознавець, стенографістка I категорії, друкарка, яка працює з іноземним текстом, перекладач-секретар сліпого викладача (вчителя), старший лаборант вищого навчального закладу |
5 |
|
Касир, стенографістка II категорії, друкарка I категорії, адміністратор, інспектор, інкасатор, комендант, секретар-друкарка, діловод, коректор, секретар навчального (навчально-методичного) відділу, лаборант, друкарка II категорії, секретар-стенографістка, старший табельник, статистик, секретар навчальної частини, агент з постачання, експедитор, нарядник, архіваріус |
4-5 |
|
Табельник, обліковець, рахівник, калькулятор |
4 |
У табл. 8.5 наведено тарифні розряди робітників навчальних закладів.
Таблиця 8.5 – Схема тарифних розрядів посад робітників навчальних закладів і установ освіти, науково-дослідних інститутів (центрів), їх філіалів, інших наукових установ і організацій
|
Найменування посад |
Тарифні розряди |
|
Кур'єр, вантажник, робітник з обслуговування лазні, робітник; опалювач, конюх, підсобний робітник, гардеробник, швейцар, двірник, садівник, світлокопіювальник, склографіст (ротаторник), склопротиральник, прибиральник території, натирач підлоги |
1 |
|
Сторож, дезінфектор, кастелянка, комірник, монтажник фільмокопій, палітурник, прибиральник сміттєпроводів, прибиральник службових приміщень |
1-2 |
|
Ліфтер при швидкості руху ліфтів: |
|
|
від 2, 5 до 5 м/с |
1 |
|
від 5 до 7 м/с |
2 |
|
понад 7 м/с |
3 |
|
Старший комірник, водій самохідних механізмів, водій електро- та автовізка, водій транспортно-прибиральної машини, перукар, швачка, оператор пульта керування кіноустановкою, реставратор фільмокопій, електроосвітлювач, копіювальник, черговий гуртожитку |
1-3 |
|
Машиніст із прання та ремонту спецодягу (білизни) |
2 |
|
Оператор: електронно-обчислювальних машин, обчислювальних машин, апаратів мікрофільмування та копіювання, лісник |
2-4 |
|
Старший оператор електронно-обчислювальних машин |
4-5 |
|
Зоолаборант серпентарію, комірник, зайнятий на складах кислот і хімікатів, оператор газових котелень, робітник з благоустрою (на роботах з прибирання нечистот уручну), ремонтник висотних частин будинків, ремонтник спортивної зброї, ремонтник спортивних суден, робітник з комплексного обслуговування і ремонту будинків, споруд і обладнання, при виконанні робіт з 2-5 професій |
2-5 |
Продовж. табл. 8.5
|
Помічник вихователя |
5-6 |
|
Робітник, зайнятий комплексним обслуговуванням і ремонтом будівель, споруд і обладнання, при виконанні робіт з 6 і більше професій, настроювач музичних інструментів |
5-8 |
|
Робітники I-VI кваліфікаційних розрядів, зайняті: ремонтом та обслуговуванням водопровідних та каналізаційних систем, ремонтом та виготовленням меблів та інших виробів з деревини, ремонтом та виготовленням взуття, експлуатацією та обслуговуванням котелень; ремонтом та обслуговуванням технологічного обладнання та електрообладнання; у будівництві, на ремонтно-будівельних і ремонтно-монтажних роботах, та робітники навчально-виробничих (навчальних) майстерень |
2-5 |
|
Кухарі: 3 кваліфікаційного розряду |
3 |
|
4 кваліфікаційного розряду |
4 |
|
5 кваліфікаційного розряду |
5 |
|
6 кваліфікаційного розряду |
6 |
|
Інші виробничі робітники громадського харчування |
2-5 |
Чисельність педагогічного та адміністративного персоналу на початок планового року визначається з урахуванням його фактичної наявності й можливостей доукомплектування в межах типових штатів, а на кінець року – з урахуванням зміни числа класів, учнів та інших показників, залежно від яких установлюються штати. У зв'язку з цим для кошторису школи розраховують середньорічну кількість ставок. Під час розрахунку цього показника враховується місцезнаходження школи (місто або село). Для міських шкіл розрахунок здійснюється за 8,5 і 3,5 місяця, а для сільських – із розрахунку 8 і 4 місяці.
Для деяких категорій цього персоналу розрахунок середньорічної кількості ставок проводиться з урахуванням сезонного характеру роботи.
Приклад. У школі є чотири ставки машиніста (кочегара). Тривалість опалювального сезону – 7 місяців. На ремонт котельні і надання відпустки зазначеним працівникам передбачено ще 1 місяць. Середньорічне число ставок кочегарів у цьому разі становить 2,667 одиниць (4 ставки х 8 місяців /12 місяців).
У школах, що знову відкриваються, посади директора школи і заступника директора з адміністративно-господарських питань вводяться не раніше ніж за 2 місяці до відкриття школи, а інших працівників – не раніше ніж за 2—3 тижні.
До фонду заробітної плати навчально-допоміжного персоналу входить також додаткова оплата за виконання вчителями обов'язків, не пов'язаних безпосередньо з проведенням навчальних занять. Фонд заробітної плати за додатковими видами оплати визначається, виходячи із середньорічного числа ставок і середньої ставки за місяць.
Видатки за підстаттею «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) показують витрати, пов'язані зі єдиного соціального внеску.
Розмір відрахувань визначено у відсотках до суми фонду заробітної плати. До підстатті «Нарахування на заробітну плату» видатків шкіл входять тільки нарахування на суми асигнувань, передбачених за підстаттею 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».
Обсяг видатків за кодом 1120 визначається множенням фонду оплати праці за кодом 1110 на тариф єдиного соціального внеску, який встановлено чинним законодавством.
1130 "Придбання товарів та послуг". У загальноосвітніх школах за цим кодом плануються такі видатки:
6. Придбання м'якого інвентарю, спецодягу. Розраховується за встановленими нормами.
7 Оплата послуг бюджетних установ (зв'язок, поліграфічні послуги, поточний ремонт тощо). Визначається на основі чинних тарифів.
Якщо таких не існує, за основу беруться фактичні середні витрати на одного учня за минулий рік. Зокрема так розраховуються видатки на дезінфекцію та технічне обслуговування.
Видатки на продукти харчування (код 1133) плануються в кошторисі школи за рахунок бюджетних асигнувань на харчування учнів, які перебувають на режимі подовженого дня і повністю або частково звільнені від плати за харчування.
Виконавчим органам місцевих органів влади надано право звільняти від оплати за харчування дітей малозабезпечених сімей у кількості до 25 % до загального числа учнів школи (групи) з подовженим днем, з них до 10 % – повністю, до 15 % – половина розміру плати. Число днів харчування одного учня на рік визначається з урахуванням звітних даних за минулі роки.
У зв'язку з тим, що протягом року кількість учнів, що перебувають у групах подовженого дня, може змінюватись, у кошторисі розраховується середньорічна кількість учнів. Розрахунок видатків на харчування ведеться в перерахунку на повністю звільнених від плати за харчування.
Приклад. У школі на 1 січня планового року в групах подовженого дня перебувало 200 учнів, а з 1 вересня планується довести їх кількість до 290; середньорічна кількість учнів у групах подовженого дня становить 230 осіб, тобто .
Число учнів, повністю звільнених від плати за харчування, – 23. У перерахунку на повністю звільнених від плати за рахунок бюджету харчування буде надаватися 40 учням (23+ 34,5 • 50 %).
Загальна сума видатків на харчування визначається множенням середньорічної кількості учнів, звільнених від плати за харчування (у перерахунку на повністю звільнених), на кількість днів харчування в році й на вартість харчування одного учня на день.
Обсяг витрат на придбання обладнання та інвентарю з терміном служби менше одного року (код 1131) і придбання невиробничого обладнання та предметів довгострокового користування (код 2110) установлюється згідно з кошторисом школи вищою організацією в межах асигнувань, передбачених на ці потреби з бюджету. При цьому враховується кількість наявного інвентарю та обладнання, а також розглядається перелік і вартість основних предметів та обладнання, яке підлягає придбанню в плановому році. Останній перелік необхідного школі обладнання та інвентарю складається з виділенням кількості намічених до придбання предметів і вартості одиниці кожного предмета. Асигнування на придбання м'якого інвентарю та обмундирування (код 1131) передбачаються в кошторисі школи з подовженим днем і кошторисах шкіл, які мають групи з режимом подовженого дня.
На основі цих даних визначається сума видатків на придбання предметів кожного конкретного виду. Підсумувавши отримані величини, одержимо загальну суму витрат на ці потреби. Зауважимо, що витрати з доставки, монтажу та інші роботи щодо цих предметів і обладнання передбачаються також у межах асигнувань на ці потреби. У кошторисі розрахунок здійснюється за такою формою, наведеною у табл. 8.6.
Таблиця 8.6 – Розрахунок вартості придбання обладнання та інвентарю
|
Назва обладнан-ня та інвентарю |
Належить за нормою |
Фактична наявність обладнання |
Передбачається придбати в плановому році |
|||
|
Усього |
У тому числі минає строк експлуатації |
Кількість |
Ціна |
Сума |
||
До переліку предметів, що підлягають придбанню в плановому році, може входити тільки те обладнання та інвентар, яке передбачене затвердженими нормативами. Типовий перелік навчального обладнання для загальноосвітніх шкіл затверджується Міносвіти. Включати до списків обладнання та інвентарю предмети, не передбачені в цих переліках, не завжди правомірно. Придбання таких предметів за рахунок бюджетних коштів вважається порушенням фінансової дисципліни.
Планування видатків на придбання інших матеріалів і предметів здійснюється на основі середньорічної кількості класів і встановлених норм видатків на класи. Таким методом, наприклад, плануються видатки на придбання книг, періодичних, довідкових та інформаційних видань для бібліотечних фондів. Решта видатків на придбання матеріалів та інвентарю для господарських цілей планується методом прямого розрахунку, а також виходячи із фактичного виконання кошторису за зазначеним видом видатків у поточному році.
8.3 Особливості кошторисного планування у вищих закладах освіти
В Україні діють такі види вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації:
До вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації належать:
Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:
1) бюджет;
2) платне навчання.
У професійно-технічних навчальних закладах та вищих закладах освіти першого рівня акредитації основними оперативно-сітьовими показниками є кількість учнів, навчальних груп і педагогічних ставок. Особливість визначення кількості педагогічних ставок полягає в тому, що розрахунок проводиться на загальну кількість годин, які підлягають оплаті, і виходячи з норми річного навантаження на одного викладача, що становить 720 год.
Для вищих навчальних закладів другого – четвертого рівнів акредитації основними показниками їх діяльності є: кількість студентів за формою навчання (денна, вечірня, заочна); кількість аспірантів та норма річного навантаження у максимальному розмірі на ставку 900 годин.
У планах економічного і соціального розвитку показники мережі навчальних закладів і контингентів учнів та студентів затверджуються на кінець планового року. Для вищих і професійно-технічних навчальних закладів установлюється показник прийняття і випуску. А тому в процесі складання кошторису видатків на утримання окремих типів установ освіти дуже важливо правильно визначити перехідний і попереднього року контингенти учнів та студентів. Пояснюється це тим, що найбільші суми витрат у плановому році припадають на утримання перехідного контингенту, оскільки він, як правило, значно перевищує приріст контингенту в плановому році. Перехідний на початок планового року контингент учнів та студентів визначається на підставі даних статистичних і фінансових звітів.
Приріст контингентів навчальних закладів та інших установ, як правило, відбувається не одночасно з початком бюджетного року. До нового навчального року діє зазвичай перехідний на плановий рік контингент, а потім до кінця бюджетного року — розширений контингент. Цим викликана необхідність подвійного розрахунку усіх видатків — на перехідний контингент до моменту його розширення і на новий — до кінця року. Тому кошторисні розрахунки виконуються на середньорічні контингенти, які визначаються аналогічна загальноосвітнім школам за такою формулою:
(8.5)
де Кс— середньорічний контингент;
К1 — контингент на початок планового року;
М1 — число місяців функціонування перехідного контингенту;
К2— контингент після розширення (або скорочення);
М2— число місяців функціонування нового контингенту.
Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:
1) професорсько-викладацький склад;
2) адміністративно-управлінський персонал;
3) навчально-допоміжний персонал;
4) обслуговуючий персонал;
5) фонд погодинної оплати праці викладачів.
Штати професорсько-викладацького персоналу формуються за нормативом кількості студентів на одного викладача, який затверджує Міносвіти.
Розміри посадових ставок професорсько-викладацького складу залежать від посади, наукового ступеня і вченого звання.
Фонд заробітної плати професорсько-викладацького персоналу визначається множенням кількості штатних одиниць на середню ставку заробітної плати одного викладача в поточному році, а фонд оплати праці викладачів з погодинною оплатою — множенням кількості навчальних годин на вартість оплати однієї академічної години. Погодинний фонд заробітної плати не повинен перевищувати 4 % фонду заробітної плати професорсько-викладацького складу.
Дані для розрахунку фонду оплати праці професорсько-викладацького, навчально-допоміжного, обслуговуючого, керівного персоналу, фонду погодинної оплати праці у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації наведені у таблиці 8.7.
Погодинний фонд заробітної плати використовується також для оплати праці голів державних екзаменаційних комісій, рецензентів дипломних робіт і дисертацій. Ставки погодинної оплати наведені у табл. 8.8.
Таблиця 8.7 – Схема тарифних розрядів у ВНЗ
|
№ пор |
Посада |
Тарифний розряд |
|
1 |
Професорсько-викладацький склад: |
|
|
1.1 |
асистент стажист |
15 |
|
1.2 |
асистент викладач |
16 |
|
1.3 |
старший викладач |
17 |
|
1.4 |
доцент |
19 |
|
1.5. |
професор |
20 |
|
2 |
Керівний персонал |
|
|
2.1 |
ректор |
23-24 |
|
2.2 |
проректор |
22 |
|
2.3 |
директор філіалу |
19-20 |
|
2.4 |
декан |
20-22 |
|
2.5 |
завідувач кафедри: |
|
|
- |
доктор наук або професор |
21 |
|
- |
без наукового ступеня доктора наук |
20 |
|
3 |
Навчально-допоміжний персонал: |
|
|
3.1 |
завідувач кабінетом |
11 |
|
3.2 |
старший лаборант |
10 |
Таблиця 8.8 – Ставки погодинної оплати праці у відсотках до окладу працівника І тарифного розряду
|
Контингент |
Ставки погодинної оплати у відсотках до окладу (ставки) працівника I тарифного розряду |
|||
|
професор |
доктор наук |
доцент або кандидат наук |
особи, які не мають наукового ступеня |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Учні шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, гімназій, ліцеїв, студенти вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації та інші аналогічні категорії учнів, робітники, працівники, слухачі курсів, які займають посади, що вимагають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра. Перепідготовка кадрів з видачею диплома молодшого спеціаліста, бакалавра |
5,04 |
3,99 |
3,40 |
2,82 |
Продовж. табл. 8.8
|
Студенти вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації |
9,35 |
7,39 |
5,70 |
4,55 |
|
Аспіранти, слухачі курсів, які займають посади, що вимагають освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра. Перепідготовка кадрів з видачею диплома спеціаліста, магістра |
10,78 |
8,53 |
6,82 |
5,70 |
Примітки: 1. Ставки погодинної оплати включають оплату за дні відпустки.
2. Ставки погодинної оплати праці лікарів-консультантів, які залучаються установами охорони здоров'я для проведення консультацій з інших установ (організацій), установлюються для професора, доктора наук у розмірі 10, 91 відсотки окладу (ставки) працівника I тарифного розряду.
3. Демонстраторам пластичних поз, які беруть участь у проведенні навчальних занять, ставки погодинної оплати праці встановлюються у таких розмірах : за позування без одягу або в складній позі - 2, 85 відсотка, за позування в одязі - 1, 72 відсотка окладу (ставки) працівника I тарифного розряду.
4. Оплата праці членів журі конкурсів та оглядів, а також рецензентів конкурсних робіт здійснюється за ставками погодинної оплати праці, передбаченими для осіб, які проводять навчальні заняття із студентами вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації.
5. Ставки погодинної оплати праці дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів академій наук підвищуються на 25 відсотків.
Витрати на виплату стипендій студентам денної форми навчання (код 1342) розраховуються на основі встановленої норми охоплення студентів стипендією і середнього розміру стипендії на одного студента.
Норма охоплення може встановлюватися і доводитися Міносвіти до кожного державного вищого навчального закладу залежно від обсягу бюджетних асигнувань, які виділяються Міністерством фінансів України на зазначені цілі. Міносвіти може диференціювати норму охоплення з метою заохочення молоді до вступу на спеціальності, що визначені державою як пріоритетні.
На цей час норма охоплення визначається у вигляді середнього бала, який дає право на отримання стипендії, що встановлений Кабінетом Міністрів України.
Планова сума витрат на виплату стипендій визначається множенням кількості студентів та процент охоплення і на середню стипендію.
Мінімальний розмір стипендії встановлений відповідною Постановою Кабінету Міністрів і становить:
для ВНЗ 1-2 рівнів акредитації – 25% прожиткового мінімуму;
для ВНЗ 3-4 рівнів акредитації – 30% прожиткового мінімуму.
За умови абсолютної успішності (середній бал - "5") розмір стипендії підвищується на 25%. За особливі успіхи у навчанні можуть встановлюватися персональні стипендії. Розмір останніх не може перевищувати:
у ВНЗ 1-2 рівнів акредитації – 38% прожиткового мінімуму;
у ВНЗ 3-4 рівнів акредитації – 42% прожиткового мінімуму.
Стипендії виплачуються у межах доведених лімітів стипендіального фонду.
Стипендіальний фонд аспірантів планується, виходячи із кількості аспірантів і середньої стипендії.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено такі розміри мінімальної стипендії:
для учня професійно-технічного навчального закладу - 200 гривень на місяць,
– для студента вищого навчального закладу I-II рівня акредитації – 400 гривень на місяць,
– для студента вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації – 530 гривень на місяць.
Величина витрат на прання білизни для гуртожитків залежить від кількості студентів, які проживають у гуртожитку, періодичності прання білизни і вартості послуг з прання. Розрахунок ви трат здійснюється за формою, наведеною в табл. 8.9.
Таблиця 8.9 – Розрахунок вартості послуг з прання
|
Найменування |
Число комплектів білизни, які здаються одноразово |
Вага комплектів, кг |
Число разів здавання білизни в пральню за рік |
Вартість прання (чистки) 1 кг білизни, грн |
Сума витрат за рік, тис. грн |
|
1. Постільна білизна (простирадла, підодіяльники, наволочки, рушники) |
|||||
|
2. Покривала |
|||||
|
3. Ковдри |
|||||
|
4. Інший м'який інвентар (штори, скатерки та ін.) |
|||||
|
Усього |
Примітка. Число комплектів білизни має відповідати кількості мешканців гуртожитку.
Сума витрат на утримання позавідомчої охорони залежить від режиму роботи працівників правоохоронних органів і визначається на основі договору, який укладається між цими органами і навчальним закладом.
Витрати на утримання автотранспорту залежать від кількості одиниць наявних транспортних засобів за видами і середніх ви трат на їх утримання, що склалися за минулий період. Витрати на наймання автотранспорту для постійного обслуговування навчального закладу визначаються за договором між сторонами. Планування витрат на наймання автотранспорту для виконання разових робіт здійснюється на рівні фактичних витрат за попередній рік.
Планування витрат на науково-дослідну роботу здійснюється за такими напрямами:
— наукова робота кафедр;
— наукові відрядження;
— видатки на захист дисертацій.
Сума витрат за кожним напрямом розраховується, виходячи із загальної величини наявних бюджетних асигнувань і конкретних заходів, які передбачає здійснити навчальний заклад у плановому році.
Так, перший напрям передбачає фінансування фундаменталь них і прикладних наукових досліджень, передбачених державними програмами економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, які виконують кафедри вищого навчального закладу. Розмір асигнувань визначається методом прямого розрахунку залежно від обсягу науково-пошукових і дослідно-проектних робіт, кошторисних норм та цін.
За цим напрямом здійснюється фінансування підготовки навчальних підручників і посібників, іншої навчально-методич ної літератури. Сума асигнувань розраховується на основі плану підготовки і видання зазначеної навчальної літератури і необхідних витрат за кожною позицією видання. При цьому навчальний заклад виходить із можливостей бюджетного і позабюджетного фінансування цих робіт.
Витрати на наукові відрядження розраховуються на основі плану участі професорсько-викладацького складу, стажерів, аспірантів, докторантів у наукових конференціях, симпозіумах, семінарах, проведення наукових досліджень та експериментів, за межами місцевості, де розташований навчальний заклад, та ін. При цьому сума витрат розраховується методом прямого розрахунку, виходячи із відстані й часу виконання цього виду робіт.
За відсутності інформації і неможливості прямого розрахунку сума асигнувань обчислюється на підставі фактичних витрат на зазначені цілі в поточному році.
Видатки на захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук розраховуються, виходячи із передбачуваного в плановому році числа захистів дисертаційних робіт і середньої норми витрат на одну роботу, що склалась у поточному році. Сума видатків може плануватися за показниками фактичних витрат поточного року.
Основою впровадження механізму застосування платних послуг у вищих навчальних закладах є Закон України «Про освіту», де визначено, що додатковими джерелами фінансового забезпечення освіти можуть виступати кошти від надання платних послуг. Перелік платних послуг у системі вищої освіти досить широкий і залежить від конкретних можливостей відповідного навчального закладу, попиту населення та потреб економіки.
8.4 Особливості кошторисного планування у дошкільних установах
Штати вихователів і обслуговуючого персоналу формуються залежно від кількості дітей, числа груп за строком перебування дітей у дошкільному закладі — садку чи яслах. За строком перебування дітей у дошкільному закладі створюють групи: 10,5-годинні; 12-годинні та цілодобові.
Дошкільні заклади, які забезпечують санаторно-курортне лікування, формують санаторні групи, які за кількістю дітей значно менші за звичайні.
Групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими, сімейними та родинними ознаками.
Наповнюваність груп у дошкільних навчальних закладах становить:
У дошкільних навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість дітей у групах визначається засновником (власником) залежно від демографічної ситуації.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності відповідно становить:
Фонд заробітної плати навчально-виховного й адміністративно-обслуговуючого персоналу розраховується множенням числа штатних посад на середню заробітну плату. Середня зарплата визначається на основі штатного розпису. Крім того, планується фонд заробітної плати, призначений для залучення додаткового персоналу, пов'язаного зі заміною окремих категорій працівників на період чергової профспілкової відпустки (вихователі, кухарі та ін.). Цей фонд визначається методом прямого розрахунку: мно женням кількості днів відпустки працівників, яких замінюють на період відпустки, на середню зарплату. Середньоденна заробітна плата визначається діленням місячної заробітної плати на кількість робочих днів на місяць.
Витрати на харчування плануються за нормативами, диференційованими за групами залежно від терміну перебування дітей у садках і яслах. Розрахунок здійснюється за формою, наведеною в табл. 8.10.
Таблиця 8.10 – Розрахунок вартості харчування дітей
|
Групи за терміном перебування |
Кількість дітей |
Кількість днів функціонування групи |
Кількість діто-днів (гр. 2 х гр. 3) |
Норма витрат на 1 діто-день, грн |
Сума витрат, грн (гр. 4 х гр. 5) |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
10,5 год. 12 год. 24 год. |
|||||
|
Усього |
Кількість посад вихователів та їхніх помічників установлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователі + 2 помічники. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі.
Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.
Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.
За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого, цілодобового перебування дітей, а також чергові групи у вихідні, неробочі та світкові дні.
Висновки
Видатки на фінансування освіти включають витрати на заходи щодо середньої освіти, виховання дітей і підлітків, підготовки кадрів у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах.
Основними оперативно-виробничими показниками для планування бюджетних видатків у навчальних закладах є:
по школах - кількість класів й учнів;
по дитячих установах - число місць;
по школах-інтернатах - кількість груп і вихованців;
по професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах - кількість навчальних груп, учнів, студентів.
Основну частину видатків бюджетів на освіту становить фінансування середніх загальноосвітніх шкіл.
Показники контингенту відображаються окремо станом на 1.01 та 1.09 планового бюджетного року, оскільки бюджетний не збігається з навчальним. Кількість учнів на 1 вересня планового року розраховується по 1-4-м і 5-9-м класам відповідно до кількості учнів, яких планується прийняти, та наповнення класів, а по інших класах – на основі плану переходу учнів з класу до класу. Кількість класів визначається, виходячи з граничної наповнюваності одного класу. Остання встановлюється на такому рівні: 1-9-ті класи - 30 учнів; 10-11-ті класи-35 учнів.
До фонду заробітної плати працівників школи входить заробітна плата вчителів за проведені уроки і перевірку зошитів; заробітна плата за додаткову та інші види праці вчителів; заробітна плата керівних працівників (навчально-допоміжного персоналу), адміністративно-господарських працівників. За кожною категорією працівників у кошторисі школи складається окремий розрахунок.
Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:
1) бюджету;
2) платного навчання.
Штати професорсько-викладацького персоналу формуються за нормативом кількості студентів на одного викладача, який затверджує Міносвіти. Кількість посад встановлюється за нормативом числа студентів на одного викладача в розрізі форм навчання.
Витрати на виплату стипендій студентам денної форми навчання (код 1342) розраховуються на основі встановленої норми охоплення студентів стипендією і середнього розміру стипендії на одного студента.
на 2011 рік встановлено такі розміри мінімальної стипендії: для учня професійно-технічного навчального закладу - 200 гривень на місяць, для студента вищого навчального закладу I-II рівня акредитації – 400 гривень на місяць, для студента вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації – 530 гривень на місяць.
Планування витрат на науково-дослідну роботу у ВНЗ здійснюється за такими напрямами: наукова робота кафедр; наукові відрядження; видатки на захист дисертацій.
Штати вихователів і обслуговуючого персоналу формуються залежно від кількості дітей, числа груп за строком перебування дітей у дошкільному закладі — садку чи яслах. За строком перебування дітей у дошкільному закладі створюють групи: 10,5-годинні; 12-годинні та цілодобові.
Дошкільні заклади, які забезпечують санаторно-курортне лікування, формують санаторні групи, які за кількістю дітей значно менші за звичайні.
Групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими, сімейними та родинними ознаками.
Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.
Питання для самоперевірки
Тема 9 Особливості кошторисного планування в установах охорони здоров'я
Питання лекції
9.1 Основні оперативно-сітьові показники бюджетних установ охорони здоров’я.
9.2 Особливості планування видатків на оплату праці в установах охорони здоров’я.
9.3 Планування інших видатків медичних установ.
9.1 Основні оперативно-сітьові показники бюджетних установ охорони здоров’я
Витрати на фінансування установ охорони здоров'я включають витрати на лікувально-профілактичні установи (лікарні, поліклініки, диспансери, станції швидкої допомоги й ін.), витрати на санітарно-профілактичні установи, центри здоров'я й т.п.
Під час перевірки правильності планування витрат на охорону здоров'я особлива увага звертається на розрахунок середньорічних показників, які характеризують діяльність установ охорони здоров'я: кількість ліжок у лікувальних установах і період їх функціонування; число лікарських посад у них; число лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічній мережі.
У стаціонарних медичних закладах - кількість ліжок і число ліжко-днів.
Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну і фактичну їх наявність.
Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації на рік:
(9.1)
де Пн - потреба в ліжках нормативна;
П - відсоток госпіталізації;
Н - чисельність населення;
О - оборот ліжка, який, у свою чергу, розраховується:
(9.2)
де Дл - кількість днів використання ліжка в році;
Т - середня тривалість перебування хворого в лікарні.
Фактична наявність характеризує кількість встановлених у медичному закладі ліжок. Якщо час введення ліжок визначити неможливо, вважається, що вони використовуються протягом півріччя.
Кількість ліжко-днів - це добуток кількості ліжок та кількості днів використання ліжка у році. Вказаний показник розраховується з метою планування видатків на придбання предметів і матеріалів (КЕК 1130), насамперед таких його складових, як види харчування та видатки на медикаменти і перев'язувальні матеріали.
У поліклініках основний показник - кількість лікарських відвідувань. Визначається як добуток чисельності жителів у районі на середню кількість відвідувань лікарні на рік. Загальна кількість відвідувань диференціюється в розрізі окремих лікарських спеціальностей.
Середньорічна кількість ліжок у лікувальних установах (К) визначається за формулою:
К=П+В1·М1/12-В2·М2/12, (9.3)
де П - перехідна кількість ліжок на початок планового року;
В1 - кількість нових ліжок, які вводяться в дію в плановому році;
М1 - кількість місяців функціонування нових ліжок протягом року;
В2 - кількість ліжок, що виводяться з обігу протягом року;
М2 - кількість місяців, коли виведені ліжка не працювали протягом року.
По амбулаторно-поліклінічних установах число лікарських посад визначається на основі штатних нормативів, які затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.
Число відвідувань лікаря відповідного профілю за день визначається за підсумком таких нормативів:
— прийому хворих у поліклініці;
— обслуговування хворих на дому;
— профілактичних оглядів населення в установлені дні або години в поліклініці і на виїздах.
Число лікарських відвідувань Вн визначаємо за формулою
(9.4)
де Вn - загальне число лікарських відвідувань у даній поліклініці;
n - число лікарських спеціальностей;
Лс, - середньорічне число лікарських посад i-й спеціальності;
Чi - число годин роботи на день лікаря i-й спеціальності;
Нi - норма прийому хворих на день лікарем і-й спеціальності;
Д - число робочих днів у році.
9.2 Особливості планування видатків на оплату праці в установах охорони здоров’я
Порядок планування видатків за КЕКВ: Оплата праці медичних працівників (1110).
Система заробітної плати встановлюється у розрізі категорій:
За цими категоріями розраховується фонд оплати праці, виходячи із кількості штатних одиниць та середньої заробітної плати за кожною категорією медичного персоналу.
Річний фонд заробітної плати працівників медичної установи (Фрік) розраховується за формулою
(9.5)
де Зсі, – середньомісячна ставка заробітної плати, визначена для і-ї групи медичного персоналу за тарифікаційним списком, а для адміністративно-господарських й інших працівників — виходячи зі штатного розпису й установлених посадових окладів;
Ссі – середньорічна кількість посад по і-й групі працівників;
n – 4 (чотири групи персоналу: лікарі, середній медичний персонал, молодший медичний персонал, адміністративно-господарський та інший персонал).
Кількість посад керівного та обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.
Штати лікарського персоналу по стаціонару формуються залежно від потужності лікарняної установи, тобто обсягу медичних послуг, які потенційно може надати ця установа.
Потужність лікарняної установи визначається не тільки кількістю ліжок, а й оснащеністю сучасним медичним обладнанням і апаратурою як необхідного засобу лікування та діагностики. Тому Міністерство охорони здоров'я України має розробити такі науково обґрунтовані штатні нормативи лікарського персоналу, які б відповідали сучасним вимогам.
Штати лікарського персоналу за амбулаторно-поліклінічною установою формуються залежно від кількості населення, яке вона обслуговує. Нормативи штатної кількості лікарів відповідного профілю на 10 тис. жителів розробляє Міністерство охорони здоров'я України.
Середня заробітна плата лікаря, за якою розраховується фонд заробітної плати лікарського персоналу, обчислюється на основі тарифікаційного списку. Він є основним документом, який визначає місячний розмір заробітної плати кожного лікаря. Середня ставка розраховується діленням місячного фонду заробітної плати всього лікарського персоналу за тарифікацією на його чисельність. Фонд заробітної плати лікарського персоналу на місяць обчислюється множенням кількості штатних одиниць на середню зарплату одного лікаря.
Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару та поліклініки.
По стаціонару - виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря, який диференціюється за відділеннями: терапевтичне - 1 посада на 20-25 ліжок, хірургічне - 1 посада на 20-25 л: гінекологічне - 1 посада на 15 ліжок, урологічне - 1 посада 15-20 ліжок, дермовенерологічне - 1 посада на 30 ліжок тощо.
У поліклініці - на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому одного лікаря.
Кількість посад середнього медичного персоналу стаціонару розраховується, виходячи з кількості цілодобових постів. Число останніх визначається за встановленими Міністерством охорони здоров'я України нормативами на кількість ліжок у відділеннях відповідного профілю.
Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюють у розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Приклад розрахунку посад на один пост наведено в табл. 9.1.
Аналогічно визначається кількість посад молодшого персоналу. Відмінність у більшому нормативі кількості ліжок на один пост.
Таблиця 9.1 - Розрахунок кількості посад середнього медичного персоналу на 1 пост
|
Показники |
Робочий день, годин |
||
|
7 |
6,5 |
6 |
|
|
1 Кількість годин роботи на рік |
7х282* = 1974 |
6,5x282* = 1833 |
6х282* =1692 |
|
2 Кількість годин роботи на рік з урахуванням скороченого робочого дня у передсвяткові дні |
1974-57= 1917 |
1833-28,5= 1804,5 |
1692 |
|
3 Кількість посад на один пост |
8760/1917=4,57 |
8760/1804,5 = 4,85 |
8760/1692=5,18 |
282* - робочі дні на рік. Розраховані: 365 - 52 (вихідні дні) – 7 (святкові дні) – 24 (тривалість відпустки) =282
8760* - загальна кількість робочих годин: 365 · 24 = 8760.
У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів. Наприклад, дві посади медсестри на одну посаду лікаря-хірурга, одна посада медсестри на одну посаду лікарів інших спеціальностей.
Заробітна плата кожного працівника цього персоналу встановлюється на базі тарифікаційного списку. На його основі й розраховується середня заробітна плата середнього медичного працівника. Вона визначається діленням загальної суми місячного фонду заробітної плати за тарифікацією на чисельність середнього медичного персоналу. Фонд заробітної плати середнього медичного персоналу на місяць обчислюється множенням числа штатних одиниць на середню зарплату одного середнього медичного працівника.
Штати молодшого медичного персоналу залежать переважно від кількості лікарів, а також від обсягу медичних послуг, які надає установа. Ставки заробітної плати такого персоналу встановлюються на основі чинного законодавства з оплати праці. Фонд заробітної плати розраховується як добуток кількості штатних одиниць молодшого медичного персоналу і його середньої заробітної плати.
Розмір заробітної плати лікарів залежить від посадового окладу (встановлюється на основі атестаційної категорії) та системи надбавок і доплат.
Кваліфікаційною категорією також визначається заробітна плата середнього і молодшого медичного персоналу. Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати. Схеми тарифних розрядів для розрахунку фонду оплати праці лікарів та іншого медичного персоналу наведені у табл. 9.2, а у табл. 9.3 – надбавки медичному персоналу.
Таблиця 9.2 - Дані для розрахунку фонду оплати праці лікарів та іншого медичного персоналу
|
Посада |
Тарифний розряд |
|
1 Лікарі хірургічного профілю: |
|
|
вища категорія |
14 |
|
перша категорія |
13 |
|
друга категорія |
12 |
|
без категорії |
11 |
|
2 Лікарі-інтерни хірургічного профілю |
10 |
|
3 Лікарі інших спеціальностей: |
|
|
вища категорія |
13 |
|
перша категорія |
12 |
|
друга категорія |
11 |
|
без категорії |
10 |
|
4 Медичні сестри, зубні техніки: |
|
|
вища категорія |
9 |
|
перша категорія |
8 |
|
друга категорія |
7 |
|
без категорії |
6 |
|
5 Акушерки; медсестри операційних, перев’язочних, пологових відділень, відділень швидкої допомоги, загальної практики; фельдшери; лаборанти: |
Продовж. табл. 9.2
|
вища категорія |
10 |
|
перша категорія |
9 |
|
друга категорія |
8 |
|
без категорії |
7 |
|
6 Реєстратори, дезінфектори |
5 |
|
7 Молодші медсестри операційних та пологових відділень, сестри-господині |
4 |
|
8 Допоміжний та інший молодший медичний персонал |
3 |
Таблиця 9.3 – Надбавки до заробітної плати лікарів і середнього медичного персоналу
|
1 За здійснення оперативних втручань лікарям хірургічного профілю: |
|
|
в амбулаторно-поліклінічних закладах |
до 15% посадового окладу залежно від обсягу, складності, характеру праці |
|
у денному стаціонарі хірургічного профілю |
до 25% посадового окладу |
|
в стаціонарі |
до 40% посадового окладу |
|
2 Лікарям, що отримали диплом з відзнакою |
5% посадового окладу протягом 5 років |
|
3 Лікарям-керівникам структурних підрозділів: |
|
|
при кількості лікарських посад до трьох одиниць |
10% посадового окладу |
|
при кількості лікарських посад від трьох до шести одиниць |
20% посадового окладу |
|
при кількості лікарських посад більше шести одиниць |
25% посадового окладу |
|
Доплати лікарям: |
|
|
1 За почесні звання: |
|
|
"Заслужений лікар" |
20% посадового окладу |
|
"Народний лікар" |
40% посадового окладу |
|
Середньому медперсоналу за звання старшого |
10% посадового окладу |
|
2 За роботу в нічний час |
40% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час |
|
3 За суміщення професій |
До 50% посадового окладу відсутнього працівника |
|
4 За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника |
50% посадового окладу відсутнього працівника |
9.3 Планування інших видатків медичних установ
Планування видатків за КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату", 1130 "Придбання товарів та послуг", 1140 "Видатки на відрядження", 1160 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв", капітальних видатків здійснюється аналогічно іншим бюджетним організаціям.
У плануванні витрат бюджету в розрізі окремих напрямків кодів витрат (за економічною класифікацією) вони визначаються однотипно за формулою
В=М·Р (9.6)
де В - витрати на поточне утримання установ за певним кодом витрат;
М - сітьові показники, прийняті за розрахункову одиницю для даного коду витрат;
Р - середні витрати на розрахункову одиницю за певним кодом витрат.
Особливістю медичних установ є висока питома вага видатків на харчування (1133), медикаменти (1132), м'який інвентар (1131), які встановлюються за нормами до річної кількості ліжко-днів.
Планування витрат на харчування здійснюється на основі нормативів, що диференційовані за профілями відділень. Нормативи встановлюються відповідно до чинного законодавства.
Сума витрат на харчування по кожному відділенню розраховується множенням кількості ліжок у відділенні на число днів їх функціонування протягом року і на грошову норму витрат на один ліжко-день.
Витрати по стаціонару на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів плануються за грошовими нормативами на один ліжко-день, що встановлюються відповідно до чинного за конодавства з диференціацією за профілем відділень.
Планування цих самих витрат по амбулаторно-поліклінічних установах здійснюється на основі грошових нормативів на одне лікарське відвідування, які затверджуються в установленому порядку. Сума витрат розраховується множенням кількості лікарських відвідувань за рік на норму витрат на одне відвідування. Кількість лікарських відвідувань за рік визначається множенням числа лікарських посад на число відвідувань у день і на кількість робочих днів у плановому році.
Середні витрати на харчування (код 1133) і придбання медикаментів (код 1132) обчислюються за формулою:
(9.7)
де Нсв — середньозважена норма витрат;
Ні — індивідуальна норма для ліжок і-ї спеціалізації;
Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації в загальній структурі ліжко-фонду.
Для розрахунку середніх витрат на придбання м'якого інвентарю (Нм) використовують дві норми — для нової й діючої мереж:
(9.8)
де Ннj – індивідуальна норма витрат на придбання м'якого інвентарю, установлена для нової мережі ліжок j-ї спеціалізації;
Ндj – індивідуальна норма витрат на придбання м'якого інвентарю, установлена для діючої мережі ліжок j-й спеціалізації;
Уj – питома вага ліжок j-ї спеціалізації в загальній структурі ліжко-фонду.
Бюджетне фінансування медицини є недостатнім. З огляду на це постає питання запровадження страхової медицини. На відміну від особистого страхування страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування у медичному закладі.
Страховиками можуть бути: при обов'язковому страхуванні – держава; при добровільному – недержавні страхові компанії.
як страхувальники будуть виступати:
Висновки
Витрати на фінансування установ охорони здоров'я включають витрати на лікувально-профілактичні установи (лікарні, поліклініки, диспансери, станції швидкої допомоги й ін.), витрати на санітарно-профілактичні установи, центри здоров'я й т.п.
Під час перевірки правильності планування витрат на охорону здоров'я особлива увага звертається на розрахунок середньорічних показників, які характеризують діяльність установ охорони здоров'я: кількість ліжок у лікувальних установах і період їх функціонування; число лікарських посад у них; число лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічній мережі; у стаціонарних медичних закладах - кількість ліжок і число ліжко-днів.
Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну і фактичну їх наявність.
Кількість ліжко-днів - це добуток кількості ліжок та кількості днів використання ліжка у році. Цей показник розраховується з метою планування видатків на придбання предметів і матеріалів (КЕК 1130), насамперед таких його складових, як види харчування та видатки на медикаменти і перев'язувальні матеріали.
У поліклініках основний показник - кількість лікарських відвідувань. Визначається як добуток чисельності жителів у районі на середню кількість відвідувань лікарні на рік. Загальна кількість відвідувань диференціюється в розрізі окремих лікарських спеціальностей.
Система заробітної плати у медичних установах встановлюється у розрізі категорій: лікарі; середній медичний персонал; молодший медичний персонал; адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.
За цими категоріями розраховується фонд оплати праці, виходячи із кількості штатних одиниць та середньої заробітної плати за кожною категорією медичного персоналу.
Кількість посад керівного та обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.
Штати лікарського персоналу по стаціонару формуються залежно від потужності лікарняної установи, тобто обсягу медичних послуг, які потенційно може надати ця установа.
Штати лікарського персоналу за амбулаторно-поліклінічною установою формуються залежно від кількості населення, яке вона обслуговує. Нормативи штатної кількості лікарів відповідного профілю на 10 тис. жителів розробляє Міністерство охорони здоров'я України.
Середня заробітна плата лікаря, за якою розраховується фонд заробітної плати лікарського персоналу, обчислюється на основі тарифікаційного списку.
Фонд заробітної плати лікарського персоналу на місяць об числюється множенням кількості штатних одиниць на середню зарплату одного лікаря.
Штати середнього медичного персоналу по стаціонару формуються залежно від кількості лікарів цілодобових постів. Число останніх визначається за встановленими Міністерством охорони здоров'я України нормативами на кількість ліжок у відділеннях відповідного профілю.
По поліклініках кількість штатних одиниць середнього медич ного персоналу залежить переважно від кількості лікарів відпові дної спеціальності.
Штати молодшого медичного персоналу залежать переважно від кількості лікарів, а також від обсягу медичних послуг, які надає установа.
Розмір заробітної плати лікарів залежить від посадового окладу (встановлюється на основі атестаційної категорії) та системи надбавок і доплат.
Планування витрат на харчування здійснюється на основі нормативів, що диференційовані за профілями відділень. Нормативи встановлюються відповідно до чинного законодавства.
Сума витрат на харчування по кожному відділенню розраховується множенням кількості ліжок у відділенні на число днів їх функціонування протягом року і на грошову норму витрат на один ліжко-день.
Витрати по стаціонару на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів плануються за грошовими нормативами на один ліжко-день, що встановлюються відповідно до чинного законодавства з диференціацією за профілем відділень.
Планування цих самих витрат по амбулаторно-поліклінічних установах здійснюється на основі грошових нормативів на одне лікарське відвідування, які затверджуються в установленому порядку. Сума витрат розраховується множенням кількості лікарських відвідувань за рік на норму витрат на одне відвідування. Кількість лікарських відвідувань за рік визначається множенням числа лікарських посад на число відвідувань у день і на кількість робочих днів у плановому році.
Питання для самоперевірки
Тема 10 Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу
Питання лекції
10.1 Склад видатків на соціальний захист і соціальну сферу. Житлові субсидії населенню.
10.2 Фінансування культурно-освітніх закладів.
10.3 Фінансування закладів соціального забезпечення.
10.1 Склад видатків на соціальний захист і соціальну сферу. Житлові субсидії населенню.
Видатки на соціальний захист населення і соціальну сферу включають:
• фінансування:
• кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.
Одним із видів державної соціальної допомоги є надання громадянам щомісячної адресної безготівкової грошової субсидії для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлова субсидія є безповоротною та її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Надання населенню житлових субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та палива провадиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, зі змінами та доповненнями.
Згідно із чинним законодавством житлові субсидії видаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо (в межах норм споживання) і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового процента платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються, виходячи з 21 кв. метра на кожного прописаного у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, — на загальну площу незалежно від розміру квартири.
В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії, можуть призначатися органами праці та соціального захисту населення незалежно від розміру загальної площі житла за рішеннями районних, районних у містах Києві й Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або комісій, які ними утворюються. Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а рішення стосовно призначення (непризначення) субсидій одиноким непрацездатним громадянам, які обслуговуються територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, - на підставі клопотання територіального центру.
Норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, згідно з якими призначаються субсидії, визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Субсидія не призначається, якщо:
1) у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані працездатні громадяни працездатного віку, які не працювали і не навчалися у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації за денною формою навчання та не були зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу, протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги);
2) уповноважений власник (співвласник) житла, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що зареєстрована разом із ним у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення (будинок);
3) уповноважений власник (співвласник) житла, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом із ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені норми володіння чи користування загальною площею житла.
У випадках придбання житлового приміщення (будинку) субсидія для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається не раніше ніж через рік із місяця придбання;
4) уповноважений власник (співвласник) житла, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні їхніх дружин (чоловіків, неповнолітніх дітей) більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). При цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу).
Наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб іншого житлового приміщення (будинку) та більше ніж одного автомобіля, транспортного засобу (механізму) декларується під час подання заяви про призначення субсидії;
5) будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатив послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо, крім житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для зазначених осіб. При цьому враховується прожитковий мінімум, установлений та затверджений відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;
6) під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім'ї державним соціальним інспектором з'ясовано, що будь-хто із складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здає у найм (оренду) житлове приміщення (будинок) або його частину; працює без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; отримує дохід від утримання худоби, птиці, інших тварин, дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо).
Субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації.
Субсидія розраховується, виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.
Кількість осіб визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії.
Розрахунок сукупного доходу для призначення субсидії провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату.
Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного (за останні шість місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії) сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - на основі річного за попередній календарний рік.
До сукупного доходу включаються:
1) нарахована заробітна плата. Премії та щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;
2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз'їзний і рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження і підйомних);
3) стипендії, пенсії, допомога (крім одноразової цільової допомоги), в тому числі допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики, кредитів;
4) доходи від підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, реалізації товарів, худоби, птиці тощо, які визначаються місцевими органами виконавчої влади. При цьому враховуються доходи, отримані із земельної ділянки площею понад 0,06 гектара;
5) доходи від заняття кустарно-ремісничими промислами, приватною практикою, літературною, художньою, музичною, артистичною та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються кустарно-ремісничими промислами або приватною практикою, визначаються на підставі даних районних державних податкових адміністрацій про розміри оподатковуваного доходу цих осіб;
6) усі види винагород, які виплачуються штатним (нештатним) літературним працівникам, художникам, фотокореспондентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів. При цьому розмір доходу визначається як середньомісячний розмір гонорару за рік, що передує зверненню за призначенням субсидії, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати;
7) усі види заробітків адвокатів;
8) виплата допомоги по безробіттю;
9) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) в найм або в оренду (на підставі довідок державних податкових адміністрацій);
10) натуральна оплата праці (за вільними (ринковими) цінами даного регіону на період проведення оплати праці);
11) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;
12) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;
13) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з постійною роботою на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання;
14) суми, які виплачуються за час вимушеного прогулу;
15) одержувані аліменти і тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе. Одержання (неодержання) аліментів підтверджується довідкою суду або заявою особи, яка утримує дитину;
16) фактичний заробіток осіб, зайнятих роботою в окремих громадян або колективах громадян;
17) інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до чинного законодавства.
Доходи, отримані в іноземній валюті, перераховуються в валюту України за курсом Національного банку на час їх отримання.
До сукупного доходу також включаються певні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До сукупного доходу не включаються:
1) сплачувані особою аліменти;
2) субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива;
3) цільова одноразова допомога;
4) грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби.
У разі відсутності доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, або місячний дохід менший за неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у розрахунок житлової субсидії за кожний такий місяць включається місячний дохід, що дорівнює одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.
За умови призначення житлової субсидії за користування житлом, його утримання та оплату послуг водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот (житлово-комунальні послуги) в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та відповідно до нормативів користування зазначеними послугами громадяни, прописані у житловому приміщенні (будинку), сплачують 15 % середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива — 15 % їх річного сукупного доходу.
Якщо у складі зареєстрованих та таких, що проживають у житловому приміщенні (будинку), осіб є діти, інваліди першої або другої групи і середньомісячний сукупний дохід на одного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) громадянина не перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані й проживають тільки непрацездатні громадяни, розмір плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування зазначеними послугами за умови призначення житлової субсидії становить 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 10 відсотків річного сукупного доходу.
Розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг у межах норм споживання та розмір субсидій визначаються окремо за кожний вид послуг. При цьому розмір витрат на оплату послуги визначається пропорційно частці вартості цієї послуги у загальній сумі вартості житлово-комунальних послуг. У випадках, коли протягом терміну призначення субсидії фактична плата за окремий вид послуг змінюється, перерахунок розміру витрат та розміру субсидій на оплату житлово-комунальних послуг у межах норм споживання здійснюється лише за цим окремим видом послуг.
Якщо обсяг витрачання води, тепла, газу та електроенергії вимірюється засобами їх обліку, під час підтвердження права на отримання субсидії на наступний строк розмір витрат громадян на оплату житлово-комунальних послуг (15 чи 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) зменшується на 2 відсотки, але не більш як на 6 відсотків відповідно за кожні 10 відсотків зменшення загальної суми вартостей фактично використаних послуг у попередньому періоді проти суми їх вартостей за встановленими нормами споживання.
Розрізняють кілька алгоритмів розрахунків за певними видами житлових субсидій:
1) визначення розміру субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг здійснюється у такій послідовності:
• середньомісячний сукупний дохід та обов'язкова частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході;
• загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норми забезпеченості житлом і встановлених нормативів користування комунальними послугами у конкретному населеному пункті;
• розмір субсидії як різниця між вартістю плати за житлово-комунальні послуги у межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів споживання комунальних послуг і сумою визначеного обов'язкового платежу;
2) визначення розміру субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива здійснюються у такій послідовності:
• річний сукупний дохід громадян, прописаних у житловому приміщенні (будинку) і обов'язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у цьому доході;
• розмір плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах встановлених норм споживання;
• розмір субсидії як різниця між вартістю плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах норм споживання і сумою визначеного обов'язкового платежу;
3) визначення розміру субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і житлово-комунальні послуги здійснюється у такій послідовності:
• річний сукупний дохід і обов'язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги у цьому доході;
• розмір плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги на календарний рік у межах встановлених норм споживання;
• розмір субсидії як різниця між вартістю плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і комунальні послуги на календарний рік у межах норм споживання і сумою ви значеного обов'язкового платежу;
• розмір щомісячної субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
4) для призначення субсидій за розрахунковими нормами розрахунок щодо визначення розміру субсидії здійснюється в такій послідовності:
• сукупний дохід і обов'язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і житлово-комунальні послуги;
• вартість розрахункової норми для призначення субсидії залежно від кількості прописаних на житловій площі та послуг, які надаються;
• розмір субсидії як різниця між розрахунковою вартістю житлово-комунальних послуг і сумою визначеного обов'язкового платежу.
Розмір призначеної субсидії не може перевищувати розмір житлово-комунальних платежів. При цьому головною умовою є обов'язкова сплата визначеного процента платежу самим власником або наймачем житла.
Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає органу праці та соціального захисту населення довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні, за формами, затвердженими Мінпраці.
В органі праці та соціального захисту населення громадянин заповнює заяву та декларацію про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, за формами, затвердженими Мінпраці.
Зазначені заява та декларація можуть бути надіслані поштою органу праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації заявника.
Громадянин несе відповідальність за надані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.
На запит органів праці та соціального захисту населення відомості для нарахування субсидій надають:
про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях - житлово-експлуатаційні організації; у сільській місцевості - сільські (селищні) ради;
про забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами за формами, затвердженими обласними держадміністраціями, - житлово-експлуатаційні організації, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та організації, що надають житлово-комунальні послуги, у п'ятиденний строк з дня отримання запиту;
про фактичне витрачання за попередній період газу, води, електричної та теплової енергії за наявності засобів обліку - організації, які надають ці послуги.
Рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, зазначених вище.
Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на шість місяців. Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян.
Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається на календарний рік. При цьому субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного року.
Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу (електроенергії), що використовуються для індивідуального опалення, надається на опалювальний період починаючи з місяця звернення за її призначенням. У разі коли оплата послуг з теплопостачання провадиться лише в опалювальний період, субсидія призначається на цей період починаючи з місяця звернення за її призначенням. Як виняток, за умови звернення із заявою про призначення субсидії протягом двох місяців з початку опалювального сезону, вона надається на весь опалювальний період.
Якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані й проживають тільки пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи від особистого селянського господарства, пенсія та інші соціальні виплати, субсидія за бажанням призначається на дванадцять місяців. Про збільшення доходу або зміну у складі зареєстрованих громадяни, яким призначено таку субсидію, обов'язково інформують органи праці та соціального захисту населення.
По закінченні терміну отримання субсидії громадяни повинні підтвердити право на призначення субсидії на наступний період. Для цього вони подають до органів праці та соціального захисту населення тільки довідки про доходи зареєстрованих громадян та заяву, в якій підтверджується відсутність змін у складі зареєстрованих та у характеристиці житла і послуг з моменту попереднього призначення субсидії.
Якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані лише пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, для підтвердження права на призначення субсидії подається лише заява, в якій підтверджується незмінність сукупного доходу, складу зареєстрованих та характеристики житла і послуг з моменту попереднього призначення субсидії.
Перерахунок субсидії у межах установленого терміну її призначення без звернень громадян провадиться у разі:
зміни цін і тарифів на послуги, на оплату яких призначено субсидію;
встановлення Кабінетом Міністрів України нового розміру витрат громадян на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
внесення змін до законодавства в частині надання окремим категоріям громадян пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
В інших випадках перерахунок субсидії в межах установленого терміну її призначення провадиться за особистим зверненням громадян.
У разі затвердження нових тарифів і цін на житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо субсидії призначаються протягом трьох місяців із часу підвищення розміру платежів.
Якщо громадяни, зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), з незалежних від них причин (відрядження, хвороба, смерть близької людини тощо), що підтверджується відповідними документами, не змогли своєчасно звернутися за призначенням субсидій, в окремих випадках субсидії можуть призначатися з дня виникнення права, але не більше ніж за три місяці до звернення за призначенням субсидії.
Видатки на соціальну сферу включають фінансування:
• освіти;
• охорони здоров'я;
• культури;
• засобів масової інформації (телебачення і радіомовлення; преса, книговидання);
• фізичної культури і спорту.
Про фінансування освіти й охорони здоров’я йшлося у темах 8 та 9, тому у настпуному питанні зупинимося на фінансуванні культури і спорту.
10.2 Фінансування культурно-освітніх закладів
Відповідно до бюджетної класифікації за функціональною ознакою до закладів культури й мистецтва належать:
- у мистецтві - театри, філармонії, музичні колективи, ансамблі, творчі спілки тощо;
- у культурі - бібліотеки, музеї, заповідники, палаци і будинки культури, клуби, школи естетичного виховання дітей;
- заклади кінематографії;
- організації, які займаються архівною справою.
Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку. Поряд із державним фінансуванням створюються державно регіональні фонди розвитку культури; широко використовують позабюджетні джерела фінансування.
У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші й послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї, заповідники.
Клуби, палаци та будинки культури на сьогодні фінансуються на мінімальному рівні.
Комерційний розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає повну самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покриттям витрат як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.
Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприклад, стосовно театрів загальнонаціонального значення.
Фінансування бібліотек ґрунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.
В аналогічному порядку фінансуються музеї. Чисельність штатних працівників-спеціалістів визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за рахунок встановленої вхідної плати.
Клуби, палаци і будинки культури фінансуються у змішаному порядку, тобто за рахунок бюджету й отримання доходів від платних послуг. За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому функціонують.
Фінансування фізичної культури й спорту здійснюється такими функціональними напрямами:
- утримання національних збірних команд України;
- проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань;
- підготовка та участь національних збірних в олімпійських параолімпійських іграх;
- навчально-тренувальна робота спортивних організацій;
- утримання апарату управління спортивних організацій;
- фінансова підтримка спортивних споруд;
- інші видатки (перепідготовка кадрів, міжнародне співробітництво, придбання медичного обладнання);
- фінансова підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Особливості планування видатків:
1 При розрахунках витрат на оплату праці до уваги беруть посадові оклади працівників бюджетних установ та організацій фізичної культури й спорту, затверджені Кабінетом Міністрів. До заробітної плати встановлюються надбавки за майстерність (почесні, спортивні звання, науковий ступінь), премії (кандидати до Олімпійської збірної) та доплати за шкідливі умови праці.
2 Під час проведення спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів застосовуються певні норми витрат - на харчування та медикаменти, на нагородження. Вони встановлюються на 1 особу на добу (медичне забезпечення і забезпечення продуктами харчування).
3 Учасникам спортивних заходів за наявності підтверджуючих документів відшкодовуються витрати на проживання, виплату добових, проїзд (1140).
4 Видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл визначаються, виходячи із середньорічної кількості учнів спортивних шкіл усіх типів і середнього розміру витрат на одного учня.
У сучасних умовах більшість закладів та установ фізкультури, спорту, рекреації, туризму фінансують свою діяльність самостійно, за рахунок надання відповідних платних послуг, коштів спонсорів та меценатів.
10.3 Фінансування закладів соціального забезпечення.
Соціальне забезпечення — це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об'єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.
До системи соціального забезпечення належать:
1) будинки-інтернати для престарілих та інвалідів;
2) притулки для неповнолітніх;
3) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров'ї).
Фінансування зазначених закладів здійснюється у кошторисному порядку. В основу складання кошторису покладені показники кількості ліжок і ліжко-днів.
Висновки
Видатки на соціальний захист населення і соціальну сферу включають: виплату пенсій та допомоги; пільги ветеранам війни і праці; допомогу сім'ям з дітьми; інші види соціальної допомоги; фінансування дитячих закладів-інтернатів; притулків для неповнолітніх; програм соціального захисту неповнолітніх; будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів; інших закладів і заходів у галузі соціальної політики; молодіжних програм; а також кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.
Одним із видів державної соціальної допомоги є надання громадянам щомісячної адресної безготівкової грошової субсидії для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлова субсидія є безповоротною та її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Видатки на соціальну сферу включають фінансування: освіти; охорони здоров'я; культури; засобів масової інформації (телебачення і радіомовлення; преса, книговидання); фізичної культури і спорту.
Відповідно до бюджетної класифікації за функціональною ознакою до закладів культури й мистецтва належать театри, філармонії, музичні колективи, ансамблі, творчі спілки, бібліотеки, музеї, заповідники, палаци і будинки культури, клуби, школи естетичного виховання дітей, заклади кінематографії, організації, які займаються архівною справою.
Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.
У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші та послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї, заповідники.
Клуби, палаци та будинки культури сьогодні фінансуються на мінімальному рівні.
Комерційний розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає повну самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покриттям витрат як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.
Фінансування фізичної культури й спорту здійснюється такими функціональними напрямами утримання національних збірних команд України; проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань; підготовка та участь національних збірних в олімпійських параолімпійських іграх; навчально-тренувальна робота спортивних організацій; утримання апарату управління спортивних організацій; фінансова підтримка спортивних споруд; інші видатки (перепідготовка кадрів, міжнародне співробітництво, придбання медичного обладнання); фінансова підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
У сучасних умовах більшість закладів та установ фізкультури, спорту, рекреації, туризму фінансують свою діяльність самостійно, за рахунок надання відповідних платних послуг, коштів спонсорів та меценатів.
До системи соціального забезпечення належать будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; притулки для неповнолітніх; дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров'ї).
Фінансування зазаначених закладів здійснюється у кошторисному порядку. В основу складання кошторису покладені показники кількості ліжок і ліжко-днів.
Питання для самоперевірки
Тема 11 Інші види видатків бюджету
Питання лекції
11.1 Видатки на економічну діяльність.
11.2 Видатки бюджету на науку.
11.3 Видатки на національну оборону.
11.4 Видатки на управління.
11.1 Видатки на економічну діяльність
Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:
• капіталовкладення;
• операційні витрати;
• кредити і дотації.
Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за двома напрямами:
а) у відомчому розрізі;
б) у розрізі інвестиційних проектів.
Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень спрямовується міністерствам і відомствам, які, у свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів.
Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.
Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:
• можливостями бюджету;
•наявністю необхідних та ефективних проектів.
Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення сьогодні не має жодної нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону України «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10 % національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень іде від досягнутого рівня, а не від потреб.
Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:
1 На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значущість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.
2 Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.
В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зрос тання (приріст ВВП).
Операційні витрати, які є видатками бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:
Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. Із бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.
Фінансування бюджетом геологорозвідувальних робіт забезпечується спеціальним компенсаційним доходом — відрахуваннями на геологорозвідувальні роботи, які вносять до бюджету підприємства видобувної промисловості. Обсяги фінансування і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані. Щороку існують незначні відхилення між цими по казниками. Залишок відрахувань використовується у поточному році на фінансування інших видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються іншими доходами бюджету. Вартість геологорозвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.
Утримання лісового і водного господарства віднесене на видатки бюджету в зв'язку з тим, що сьогодні ці ресурси — загальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів. Проте, на відміну від геологорозвідувальних робіт, доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.
Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).
Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.
Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні витрати — безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.
Нагадаємо, що бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектору на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою, а державна дотація є виділенням з бюджету коштів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави у сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).
Остання може надаватись у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється як різниця між витратами і доходами підприємств. Виділення коштів може проводитися на підставі планових чи фактичних розрахунків.
11.2 Видатки бюджету на науку
В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Всі науково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загальнонаукового профілю знаходяться у віданні НАН України займаються розробленням теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. До галузевих належать науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядковані різним міністерствам та відомствам, які займаються розробленням проблем прикладного характеру.
Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:
• фундаментальні;
• прикладні.
Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.
Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і методів упровадження в практику результатів фундаментальних досліджень, які завершилися певними винаходами. Оскільки в даному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, установлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійснюватися за рахунок коштів замовника.
В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бюджету. В частині прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином за рахунок замовника.
Другу групу становлять відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні дослідження, спрямовані на розвиток цієї галузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих коштів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету.
Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:
• фінансування наукових закладів;
• фінансування наукової тематики.
Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка склалась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.
У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.
11.3 Видатки на національну оборону
Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Існують три основні її типи:
1 Повна відмова від військових видатків.
2 Створення могутньої воєнної супердержави.
3 Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.
Фінансування видатків на національну оборону в Україні здійснюється на основі третього принципу. Переважна частина видатків фінансується з Державного бюджету, в тому числі утримання військових комісаріатів.
Оборонні видатки поділяються на три групи: прямі, побічні та приховані.
Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і становлять основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, військової техніки та майна, військові науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші. Прямі оборонні видатки поділяються на поточні та капітальні.
До поточних відносяться витрати, пов’язані в основному з підтримкою бойової могутності Збройних сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом військової техніки).
До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД І ДКР, купівля озброєння та військової техніки, військове будівництво).
Побічні оборонні видатки – це витрати, пов’язані з утриманням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки на погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).
Приховані оборонні видатки за своїм характером та значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств та відомств.
Згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий:
Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно ЗУ «Про державний бюджет України на хххх рік».
Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису. Основні статті видатків — грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманих. Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підрозділів (взводів, рот, батальйонів і т. д.). Розмір грошового утриман ня залежить від двох основних чинників — посади та військового звання. Також установлюється надбавка за вислугу років. Важливе місце в кошторисі займають видатки на утримання військовослу жбовців — харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки (навчання, стрільби, польоти).
Фінансування придбання озброєння та військової техніки визначається потребами, пов'язаними з постійною заміною техніки та озброєння у зв'язку із закінченням термінів експлуатації та мораль ним старінням.
11.4 Видатки на управління
До видатків бюджету на управління належать три напрями фінансування:
Державне управління включає:
Міжнародна діяльність включає:
Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави включає:
Фінансування органів управління здійснюється за кошторисом. В основі фінансування лежить штатний розпис. Чисельність персоналу та ставки зарплати встановлюються відповідними керівними структурами. У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (близько 75 %). Працівники органів державного управління мають статус державних службовців, оплата їх праці складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Особливе місце займають видатки на утримання та експлуатацію автотранспорту і поштові й телеграфні витрати.
Висновки
Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування: капіталовкладення; операційні витрати; кредити і дотації.
Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:
а) у відомчому розрізі;
б) у розрізі інвестиційних проектів.
Операційні витрати, які є видатками бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають: фінансування геологорозвідувальних робіт; фінансування лісового і водного господарства; землевпорядкувальні роботи; заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями; утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.
бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою, а державна дотація є виділення з бюджету коштів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави у сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).
В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень: фундаментальні; прикладні.
В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бюджету. У частині прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином за рахунок замовника.
Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами: фінансування наукових закладів; фінансування наукової тематики.
Згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий: утримання Збройних вил України; закупівля озброєння та військової техніки; капітальне будівництво; фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; інші видатки в галузі оборони.
Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету України. Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису.
До видатків бюджету на управління належать три напрями фінансування: державне управління; міжнародна діяльність; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.
Фінансування органів управління здійснюється за кошторисом. В основі фінансування лежить штатний розпис. Чисельність персоналу та ставки зарплати встановлюються відповідними керівними структурами.
Питання для самоперевірки
180