а- ознайомити курсантів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом з загальним поняттям та систем

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Мета лекції (навчальна): ознайомити курсантів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, з загальним поняттям та системою складів злочинів розділу VIIІ Особливої частини КК України, а також навчити курсантів відрізняти конкретні склади злочинів проти довкілля.

 Мета лекції (виховна): виховання у студентів поважного ставлення до Конституції та чинного законодавства України, розуміння ними необхідності чіткого дотримання вимог та правильного застосування норм закону про кримінальну відповідальність з метою прийняття правильних процесуальних рішень, зміцнення законності у цій діяльності.

 Місце проведення: учбова аудиторія за розкладом занять.

 Час: 2 години.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

   Вступ.

1.  Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти довкілля.
2.  Деякі види злочинів проти довкілля.

   Висновки.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Конституція України, ст. ст. 13, 16, 42, 66, 67.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. -  ст. ст.199-254.

3. Земельний кодекс України // ВВР. – 2002. № 3-4. – Ст. 27.

4. Лісовий кодекс України // ЗУ. – К., 1996. – Т. 7. С. 3-37.

5. Закони України:

- «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р. // ВВР. -2002. - № 8.

- «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р.

- «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. - № 31.

- «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. // ВВР. – 2002. - № 14. – Ст. 250.

- «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 р. (станом на 2004 р.) // ВВР. – 1991. - № 41.

- «Про Червону  книгу  України» від  7 лютого 2002 р. // ВВР. – 2002. - № 30. – Ст. 201.

- «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. // ВВР. – 2003. - № 39. – Ст. 349.

- «Про екологічну експертизу» від  9 лютого 1995 р. //  ВВР. – 1995. - № 8.. – Ст. 54.

- «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (станом на 2004 р.)// ВВР. - 2000. - № 18. – Ст. 132.

- «Про охорону атмосферного повітря»  від 21 червня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 48. – Ст. 252.

Додаткова:

1. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17.

2. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 780 // ЗП України. — 1996. — № 15. — Ст. 397.

3. Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192 // ЗП України. — 1996. — № 18. — Ст. 516.

4. Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 566 // ЗП України. — 1996. — № 12. — Ст. 336.

5. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 559 // ОВУ. — 1999. — № 14. — Ст. 579; 2002. — № 1. — Ст. 13.

6. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 // ОВУ. — 1999. — № 9. — Ст. 347; 2000. — № 33. — Ст. 1408. — 2001. — № 44. — Ст. 1974; 2002. — № 1. — Ст. 8; № 4. — Ст. 136; № 27. — Ст. 1274; 2003. — № 14. — Ст. 613; № 30. — Ст. 1554; № 52. — Ст. 2815; 2004. — № 24. — Ст. 1558.

7. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269 в редакції від 29 березня 2002 р. № 431 // ОВУ. — 2002. — № 14. — Ст. 741.

8. Правила рубок головного користування в лісах України: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559 // ЗП України. — 1995. — № 10. — Ст. 255; ОВУ. — 2000. — № 48. — Ст. 2090.

9. Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України: Затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 грудня 1996 р. № 157 // ОВУ. — 1997. — Число 8. — Кн. 2. — С. 299—305.

10. Правила любительського і спортивного рибальства: Затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 р. № 19 // ОВУ. — 1999. — № 19. — Ст. 847; 2001. — № 38. — Ст. 1738.

11. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: Наук. вид. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002. — 635 с.

Вступ

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).

З метою охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини в Україні має здійснюватися екологічна політика, спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища регулюються Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», а також виданими на його розвиток законами «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічну експертизу», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», «Про рослинний світ», Лісовим кодексом України, Земельним кодексом України, Кодексом України «Про надра», Водним кодексом України, Повітряним кодексом України, постановами КМ, актами місцевих органів влади та самоуправління тощо.

1. Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти довкілля

Родовим об'єктом злочинів проти довкілля є екологічна безпека довкілля, тобто навколишнього природного середовища, в якому живуть люди, безпека повітря, води, землі, флори, фауни тощо.

Більшість статей розділу VIII Особливої частини КК мають бланкетні диспозиції. Це означає, що для визначення ознак об'єктивної сторони описаного в них складу злочину необхідно звернутися до відповідного закону або іншого нормативно-правового акта.

Здебільшого злочини проти довкілля вчиняються як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Це пояснюється тим, що механізм спричинення шкоди екологічній безпеці полягає у невиконанні або неналежному виконанні відповідних правил (правил проведення екологічної експертизи, правил охорони надр, правил охорони вод), вимог законодавства (порушення законодавства про континентальний шельф України, порушення законодавства про захист рослин тощо). Низка злочинів цієї категорії може вчинюватися тільки шляхом активних дій. Це, зокрема, стосується незаконної порубки лісу, незаконного полювання, незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом тощо. Окремі з цих злочинів можуть бути вчинені тільки шляхом бездіяльності (наприклад, забруднення моря - ч. З ст. 243).

Ряд статей розділу VIII Особливої частини КК сконструйовано так, що передбачений у них злочин вважається закінченим за наявності (настанні) суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, з моменту настання злочинного наслідку вважаються закінченими злочини, передбачені статтями 236, 237, ч. 2 ст. 239, ч. 2 ст. 241, ч. 2 ст. 242, ч. 2 ст. 243, ч. 1 і ч. 2 ст. 245, статтями 246, 247, 249, 251, 252, ч. 2 ст. 253, ст. 254. Водночас приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238), порушення законодавства про континентальний шельф України (ч. 2 ст. 244), проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів            (ст. 250) вважаються закінченими злочинами незалежно від того, настали якісь наслідки в результаті їх вчинення чи ні. Сам факт вчинення чи невчинення вказаних у диспозиціях зазначених статей дій утворює закінчений склад злочину.

Вісім диспозицій статей цього розділу сконструйовано таким чином, що порушення спеціальних правил або відповідного законодавства вважається злочином тільки за умови, що це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей, або настання інших тяжких наслідків. Наприклад, забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил визнається злочином, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля (ч. 1 ст. 239). Для притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини необхідно встановити, що небезпека існує в реальній дійсності та її реалізація залежить лише від часу та (або) певних обставин, що ще не привели на час припинення злочину до реального настання відповідних наслідків. До зазначених злочинів належать діяння, передбачені частинами першими статей 239, 240, 241, 242, 243, 244, 253 та ч. З ст. 243.

Декілька складів злочинів цієї групи сформульовані як формально-матеріальні. Вони вважаються закінченими як при вчиненні (не вчиненні) певних дій, так і тоді, коли настали вказані у диспозиції відповідної статті (її частини) суспільно небезпечні наслідки (у т. ч. й у виді створення небезпеки їх настання). Йдеться про юридичні склади злочинів, в яких дається опис двох чи більше можливих фактичних складів злочину, при цьому один із них сконструйований як матеріальний, а інший (інші) - як формальний. Наприклад, незаконним полюванням є: 1) порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також 2) незаконне полювання в заповідниках або інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України (ч. 1 ст. 248). Припускається, що у другому випадку незаконне полювання завжди або заподіює істотну шкоду, наявність якої не потребує доказів, або хоча й не заподіяло, але могло її заподіяти, реальність чого також не потребує доказів.

До цієї групи віднесено (крім вказаного вище) юридичні склади злочинів, передбачені ч. 2 ст. 238, ч. 1 ст. 240, ч. 2 ст. 240 (в якій для наявності формально-матеріального складу під тими самими діяннями треба розуміти лише незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених), ч. 1 ст. 243, ч. 2 ст. 243 (де під тими самими діяннями треба розуміти незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених у ч. 1 цієї статті матеріалів, речовин та відходів), ст. 246.

Обов'язковою ознакою двох основних (статті 236 та 237) та восьми кваліфікованих складів злочину (частини другі статей 238, 239, 240, 241, 242, 243, 245, 252) закон називає загибель людей (тобто смерть хоча б однієї людини), а чотирьох основних (статті 236, 237, 247, 251) та дев'яти кваліфікованих (частини другі статей 238, 239, 240, 241, 242, 243, 245, 252, 253) - інші тяжкі наслідки. Під останніми пропонується розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості), зникнення, масові загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння великих матеріальних збитків юридичній або фізичній особі. Залежно від виду злочину, це може бути: тривалий простій підприємств або їх виробничих дільниць, загибель або пошкодження великої кількості сільгосппродукції, пошкодження на значних площах посівів, насаджень, втрата рекреаційного значення значних територій тощо.

Істотна шкода як ознака об'єктивної сторони названа у чотирьох статтях - 244, 246, 248 та 249. Це оціночне поняття, яке в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням всіх обставин справи.

Суб'єктивна сторона злочинів проти довкілля характеризується, як правило, необережною або змішаною формою вини. Це стосується всіх злочинів, передбачених у статтях із бланкетною диспозицією. Необережна форма вини має місце, коли психічне ставлення суб'єкта злочину до порушення спеціальних правил чи вимог відповідного законодавства та до наслідків, що настали внаслідок такого порушення, характеризується тільки необережною формою вини. При змішаній формі вини дії чи бездіяльність особи характеризуються умисною формою вини, а психічне ставлення до заподіяних наслідків - необережною.

Вчинення передбачених у розділі VIII Особливої частини КК діянь з умислом на спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків може утворювати (за наявності інших необхідних ознак) злочини проти основ національної безпеки України, проти власності, проти життя та здоров'я особи тощо.

Злочини, якими створюється небезпека настання передбачених у відповідних статтях наслідків (небезпека для життя, здоров'я, довкілля тощо), можуть характеризуватися й умисною формою вини. Це може мати місце у випадках, коли порушення певних правил, вимог законодавства чи вчинення інших дій (бездіяльності), передбачених у окремих статтях розглядуваного розділу, характеризується прямим умислом, а до створення небезпеки психічне ставлення винного характеризується непрямим умислом.

Кілька злочинів та окремих діянь юридичних складів злочину характеризуються умисною формою вини. До них належать злочини, передбачені ст. 238 (крім випадків, коли приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки - ч. 2 ст. 238), ст. 240 (видобування корисних копалин, крім загальнопоширених, у тому числі вчинене на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно і за умови, що воно не спричинило передбачених у ч. 2 ст. 240 наслідків), ч. 1 ст. 243 (незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених у цій статті матеріалів, речовин і відходів), ч. 2 ст. 244, ст. 246 (незаконна порубка лісу у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах), ч. 1 ст. 252.

Злочини, передбачені ч. 1 ст. 245, статтями 248, 249 та 250, можуть вчинюватися як умисно, так і через необережність.

Суб'єктом значної частини злочинів проти довкілля може бути лише спеціальний суб'єкт. Його ознаки або прямо називаються у диспозиціях відповідних статей (наприклад, вчинення злочину службовою особою - ст. 238, службовою або спеціально уповноваженою особою - ст. 253, особою, на яку покладено обов'язок проведення заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення,- ст. 237), або випливають із її змісту. Так, вчинення злочину шляхом порушення спеціальних правил (статті 241, 243 та ін.) свідчить про те, що його суб'єктом може бути лише особа, на яку покладено обов'язок дотримуватися вимог цих правил. Порушити порядок проведення екологічної експертизи (ст. 236) може лише особа, на яку чинним законодавством покладено обов'язок дотримуватися відповідних приписів щодо її проведення. На вчинення злочину спеціальним суб'єктом вказує (хоча і не прямо) наявність у санкції відповідної статті покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Злочини проти довкілля треба відмежовувати від інших злочинів і, зокрема, від злочинів у сфері службової діяльності. При цьому треба враховувати, по-перше, ознаки суб'єкта відповідного злочину проти довкілля, випадки, коли такий злочин вчиняється шляхом зловживання владою або службовим становищем, чи перевищенням влади або службових повноважень, чи службовою недбалістю, наслідки, що настали в результаті вчинення злочину проти довкілля, і, по-друге, санкції відповідних статей про злочини проти довкілля та у сфері службової діяльності.

Якщо діяння, передбачене розділом VIII Особливої частини КК, вчинюється службовою особою з використанням свого службового становища і потягло за собою, крім наслідків, передбачених у статтях про злочини проти довкілля, ще й заподіяння істотної шкоди або тяжкі наслідки, воно завжди утворює сукупність злочинів - відповідного злочину проти довкілля і злочину, передбаченого статтями 364, 365 чи 367. За сукупністю злочинів треба кваліфікувати і випадки, коли службова особа, вчинюючи злочин проти довкілля, крім створення небезпеки життю, здоров'ю людей чи довкіллю, заподіяла ще й істотну шкоду або тяжкі наслідки, що охоплюються злочинами у сфері службової діяльності.

Подібним чином треба кваліфікувати дії службової особи і у випадку, коли зазначені наслідки були заподіяні при вчиненні злочину проти довкілля з формальним складом. Якщо заподіяні службовою особою наслідки за своїм змістом збігаються із наслідками відповідного злочину проти довкілля і відповідного злочину у сфері службової діяльності, скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів лише у випадку, коли санкція статті про злочин у сфері службової діяльності є більш суворою, ніж санкція статті про злочин проти довкілля. Наприклад, дії службових осіб, які допустили внаслідок перевищення влади або службових повноважень забруднення моря, чим було заподіяно істотну шкоду, утворює сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 243 і ч. 1 ст. 365.

 Дії службових осіб, які не є відповідальними за додержання відповідних (спеціальних) правил охорони навколишнього природного середовища і допустили (заподіяли), внаслідок зловживання владою чи службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень або внаслідок службової недбалості істотну шкоду довкіллю або тяжкі наслідки (у т. ч. передбачені статтями про злочини проти довкілля), необхідно кваліфікувати тільки як злочини у сфері службової діяльності.

Аналіз санкцій статей про злочини проти довкілля свідчить про те, що до особливо тяжких злочинів віднесено лише кваліфікований склад умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ч. 2 ст. 252); до тяжких - порушення правил екологічної безпеки (ст. 236) та кваліфікований склад знищення або пошкодження лісових масивів (ч. 2 ст. 245); до злочинів середньої тяжкості - передбачені статтями 237, 243, 245, 246, 250, 251, та кваліфіковані склади злочинів, передбачених статтями 238, 239, 240, 241, 242, 248, 249, 253. Всі інші злочини проти довкілля є злочинами невеликої тяжкості.

Залежно від безпосереднього об'єкта злочини проти довкілля можна поділити на такі групи:

     1. Злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238, 253);

1.  Злочини, що посягають на встановлений порядок використання землі та її надр (статті 239, 239-1, 239-2, 240, 254);
2.  Злочини, що посягають на встановлений порядок використання водних ресурсів та атмосферного повітря (статті 240, 241, 242, 243, 244).
3.  Злочини, що посягають на встановлений порядок використання флори і фауни (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252).

                     2. Деякі види злочинів проти довкілля

Ст. 239 Забруднення або псування земель

Об'єктивна сторона складу злочину полягає у: а) забрудненні або псуванні внаслідок порушення спеціальних правил земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, б) створенні небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, в) причинного зв'язку між забрудненням або псуванням землі і створеною небезпекою для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Загальне поняття забруднення і псування земель дається у Законі «Про охорону земель». Забруднення - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що спричиняє їх кількісні або якісні зміни. Псування - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Землі вважаються забрудненими чи зіпсованими, коли перевищені граничнодопустимі нормативи концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах і їх не можна використовувати за цільовим призначенням (сільськогосподарським, природоохоронним, оздоровчим, рекреаційним тощо).

Забруднення та псування земель кваліфікується за ст. 239 лише тоді, коли воно здійснене шкідливими для життя та здоров'я людей та довкілля речовинами, відходами і матеріалами. Забруднення або псування земель нешкідливими засобами, механічний вплив на землю, заболочування, підтоплення тощо не утворюють складу даного злочину.

Порушення спеціальних правил - це невиконання або неналежне виконання вимог нормативно-правових актів, спрямованих на охорону і збереження земельного фонду України. Наприклад, вимог Закону України «Про відходи» щодо безпечного розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Кваліфікуючими ознаками злочину є загибель людей, їх масове захворювання, інші тяжкі наслідки.

Суб'єктом злочину може бути тільки особа, на яку покладено обов'язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239, може характеризуватися як непрямим умислом, так і необережністю. Ставлення винного до наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 239, характеризується тільки необережною формою вини.

Ст. 240 Порушення правил охорони надр

Стаття передбачає відповідальність фактично за два самостійних склади злочинів: 1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля; 2) незаконне видобування корисних копалин, крім загальнодержавного значення.

Основним безпосереднім об'єктом першого злочину є відносини, що забезпечують безпечне використання надр, а другого - встановлений законодавством порядок видобування корисних копалин. Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованого складу розглядуваних злочинів можуть бути здоров'я, життя, власність тощо.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра).

Об'єктивна сторона складу першого злочину включає в себе: а) дію чи бездіяльність (порушення встановлених правил охорони надр), б) створену цим діянням небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, в) причинного зв'язку між діянням і створеною небезпекою.

Порушення встановлених правил охорони надр може полягати, наприклад, у здійсненні користувачем надр комплексної розробки родовищ корисних копалин з порушенням умов спеціального дозволу (ліцензії), з таким же порушенням - консервації наданого в користування родовища корисних копалин, забрудненні надр при підземному зберіганні нафти, погіршенні якості корисних копалин або промислової цінності родовищ тощо. Вимоги в галузі охорони надр встановлені Кодексом України про надра та в інших нормативно-правових актах.

Об'єктивна сторона складу незаконного видобування корисних копалин може полягати у вилученні із родовищ корисних копалин (крім загальнодержавного значення) без спеціального дозволу (ліцензії) або за межами наданого відводу, продовження видобування корисних копалин після тимчасової їх заборони або припинення спеціально уповноваженими державними органами.

Кваліфікуючими ознаками як порушення встановлених правил охорони надр, так і незаконного видобування корисних копалин є вчинення їх на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

До природно-заповідного фонду України належать: 1) природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.1

Відповідно до ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Тому суб'єктом порушення встановлених правил охорони надр може бути, як правило, службова особа спеціалізованого підприємства, установи, організації або громадянин, який одержав ліцензію на користування надрами. Не виключається відповідальність за порушення вказаних правил і особи, яка не мала спеціального дозволу на видобування корисних копалин.

Суб'єктивна сторона першого злочину може характеризуватися як необережною, так і змішаною формами вини. Психічне ставлення до незаконного видобування корисних копалин характеризується прямим умислом, а до загибелі людей, їх масового захворювання чи до інших тяжких наслідків - може бути тільки необережним.

Ст. 241 Забруднення атмосферного повітря

Основним безпосереднім об'єктом злочину є екологічно безпечний природний стан атмосферного повітря, який забезпечує сприятливі умови для життєдіяльності людини, екологічну безпеку, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Додатковим, безпосереднім об'єктом кваліфікованого складу злочину є життя, здоров'я, власність і т. п. Предметом - атмосферне повітря, тобто природна суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) порушенні спеціальних правил, 2) забрудненні або іншій зміні природних властивостей атмосферного повітря, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля, 3) наявності причинного зв'язку між порушенням спеціальних правил і забрудненням або іншою зміною природних властивостей атмосферного повітря і станом небезпеки для життя, здоров'я людей або довкілля.

Спеціальні правила - це обов'язкові норми, правила, вимоги до охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпечення екологічної безпеки. Вони стосуються екологічної безпеки атмосферного повітря, граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, охорони атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами тощо.

Порушення спеціальних правил - це невиконання або неналежне виконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони атмосферного повітря. Згідно зі ст. 33 Закону «Про охорону атмосферного повітря», порушенням є: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону тощо. Проектування і будівництво об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря може (за певних умов) кваліфікуватися за ст. 253.

Забруднення атмосферного повітря - зміна складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.1 Інша зміна природних властивостей - це негативне відхилення від оптимального стану атмосферного повітря в частині його фізичних, хімічних та біологічних властивостей, що не вважається забрудненням, але негативно впливає на погоду, клімат, здоров'я людей та довкілля.

Речовини, відходи та матеріали, шкідливі для життя, здоров'я людей або довкілля,- домішки в атмосферному повітрі, які є продуктом промислового чи іншого, наприклад, сільськогосподарського чи транспортного, виробництва і можуть негативно впливати на здоров'я людей або навколишнє середовище (пил; діоксид сірки; оксид вуглецю; діоксид азоту; бензапірен; формальдегід; радіоактивні речовини, промислові відходи тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину є загибель людей та інші тяжкі наслідки.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути тільки особа, на яку покладено обов'язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва.

Суб'єктивна сторона злочину може характеризуватися умисною, змішаною або необережною формами вини. Психічне ставлення суб'єкта до наслідків у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків характеризується тільки необережною формою вини.

Ст. 242  Порушення правил охорони вод

Об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері охорони та раціонального і науково обґрунтованого використання водних ресурсів. Предмет - поверхневі (річка, озеро, водосховище, ставок, канал) та підземні (що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах) води, водоносні горизонти1, джерела питних і лікувальних вод.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) порушенні правил охорони вод; 2) настанні наслідків у вигляді забруднення вод, зміни їхніх природних властивостей або виснаження водних джерел, що, у свою чергу, створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля; 3) наявності причинного зв'язку між порушенням правил охорони вод та вказаними наслідками.

Порушення правил охорони вод (водних об'єктів) - це невиконання або неналежне виконання вимог нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони вод (водних об'єктів).2 Воно може полягати, зокрема, у перевищенні лімітів та нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин у води; використанні на території водоохоронних зон стійких та сильнодіючих пестицидів, розміщенні кладовищ, могильників для худоби, звалищ, полів фільтрації, порушенні правил складування й утилізації промислових та побутових відходів, (наприклад, скиданні неочищених стічних вод з використанням рельєфу місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо)); скиданні підігрітих вод, невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони та використання води.

Забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин. Джерелами забруднення води є об'єкти, які внаслідок господарської діяльності людини привносять у воду (водоймище) шкідливі речовини (відходи виробничої сировини, напівфабрикатів, отрутохімікати, мінеральні добрива тощо), мікроорганізми (бактерії, віруси, здатні викликати захворювання людей, риб інших водних ресурсів) або енергію (скажімо, скидання підігрітих вод, що порушує тепловий режим і викликає зміну біоценозів, загибель водних тварин і рослин, розмноження шкідливих мікроорганізмів) і тим самим погіршують якість води.

Крім забруднення вод, ч. 1 ст. 242 передбачає відповідальність також за зміну їх природних властивостей та виснаження водних джерел. Під зміною природних властивостей слід визнавати втрату або значне погіршення їх лікувальної, питної, іншої екологічної цінності внаслідок змін їх фізичних, хімічних, біологічних, лікувальних, органолептичних показників. Зміна природних властивостей води може статися і внаслідок засмічення вод, тобто привнесення у водні об'єкти сторонніх, як правило, нерозчинних предметів і матеріалів. Під виснаженням водних джерел треба розуміти стійке, тобто таке, що не може бути подолане природним шляхом, скорочення запасів водних джерел або повне припинення виходу з них вод, що призвело до повної або часткової непридатності їх для водокористування.

Забруднення вод, зміна їхніх природних властивостей або виснаження водних джерел визнаються злочином (ч. 1 ст. 242), якщо вони створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля.

Кваліфікуючими ознаками злочину є загибель або захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного або рослинного світу та інші тяжкі наслідки.

Захворювання людей - хвороба двох чи більше осіб, викликана забрудненням вод, зміною їхніх природних властивостей тощо.

Масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу - це загибель всієї популяції відповідного виду диких тварин чи птахів або значної її частини, бджолосімей, всієї або більшої частини риби у водоймі або на значній його площі, великої кількості цінних порід риб, ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, знищення або пошкодження посівів, рослин на значних площах угідь тощо. При цьому враховується екологічна цінність знищених об'єктів фауни і флори, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для ліквідації негативних наслідків, тощо.

Суб'єктом злочину є особа, якій на момент його вчинення виповнилося 16 років. Найчастіше, це працівники підприємств, що скидають промислові води до водних об'єктів.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 242, може характеризуватися як умисною, так і змішаною формами вини, а також необережністю. Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 242, є необережним.

Ст. 243 Забруднення моря

Основним безпосереднім об'єктом злочину є екологічна безпека морських вод: внутрішніх, територіальних, в межах виключної (морської) економічної зони України, а у разі скидання зазначених у ч. 1 ст. 243 предметів - і вод відкритого моря. Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованого складу розглядуваного злочину може бути здоров'я та життя людей, власність, порядок законного використання моря тощо. Предмет - зазначені вище морські води.

Внутрішні морські води України - це морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль; води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні.

Територіальне море (територіальні води) України - прибережні морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки.2

Виключна (морська) економічна зона України - морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної економічної зони знаходиться на відстані до 200 морських миль, що відраховуються від тих же вихідних ліній, що й територіальне море України3.

Відкрите море - це всі частини моря, які не входять до виключної (морської) економічної зони, територіального моря та внутрішніх морських вод будь-якої держави і на які не поширюється і не може поширюватися суверенітет будь-якої держави. Воно є відкритим для загального, рівного та вільного користування усіма державами.4

Частина 1 ст. 243 передбачає відповідальність за два можливих злочини: 1) забруднення моря матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, і 2) незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Об'єктивна сторона першого різновиду злочину виражається у: а) порушенні спеціальних правил, б) забрудненні моря, яке створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря, для законних видів використання моря, в) наявності причинного зв'язку між порушенням спеціальних правил та забрудненням моря і станом небезпеки для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря, для законних видів використання моря.

Порушення спеціальних правил - це невиконання або неналежне виконання вимог ВК, Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення (затверджені постановою КМ від 29 лютого 1996 р. № 269), а також інших нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення.

Під забрудненням моря як ознаки розглядуваного складу злочину треба розуміти привнесення людиною безпосередньо чи побічно у морське середовище будь-яких небезпечних, отруйних або інших речовин чи мікроорганізмів, здатних викликати таке забруднення моря, яке створює загрозу загибелі чи захворюванню людей, живих ресурсів моря, перешкоду для законних видів використання моря, Це можуть бути радіоактивні матеріали, господарсько-фекальні стічні води, нафта, пестициди, солі важких металів тощо.

Небезпека для живих ресурсів моря - це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Небезпека законним видам використання моря - це загроза зайняттю рибництвом, добуванню з моря сировини (наприклад, для харчової чи фармацевтичної промисловості), відпочинку людей на морських курортах тощо,

Об'єктивна сторона другого злочину може проявлятися у незаконному викачуванні, змиванні, зсипанні, закопуванні, складуванні на морському дні в контейнері або інших видах скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі матеріалів чи речовин, шкідливих для життя чи здоров'я людей, або відходів. Створення загрози для здоров'я та життя людей, живих ресурсів моря тощо не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.

Кваліфікуючими ознаками розглянутих злочинів є загибель або захворювання людей, масова загибель об'єктів тваринного і рослинного світу та інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 243).

Частина 3 ст. 243 передбачає відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Суб'єктом злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 243, можуть бути особи, на яких покладено обов'язок дотримуватися спеціальних правил щодо охорони моря. Це, зокрема: капітани та члени команди морських і повітряних суден, службові особи інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, службові особи промислових, комунальних, сільськогосподарських та інших підприємств та організацій, які здійснюють забруднення моря з берега.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. З ст. 243, може бути особа, спеціально відповідальна за повідомлення адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі чи організації інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби чи невідворотне забруднення моря. Як правило, такими особами є капітани суден, службові особи споруд, що знаходяться у морі, та ін.

Суб'єктивна сторона першого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 242, може характеризуватися непрямим умислом, змішаною формою вини та необережністю, а другого та передбаченого ч. З ст. 243 - умислом.

Психічне ставлення до загибелі або захворювання людей, масової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу, інших тяжких наслідків характеризується тільки необережною формою вини (ч. 2 ст. 243).

Ст. 245 Знищення або пошкодження лісових масивів

Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що знищенням чи пошкодженням лісових масивів спричиняється шкода їх корисним властивостям - тобто здатності зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують охорону лісових масивів, та громадська безпека. Додатковим безпосереднім об'єктом можуть бути власність і здоров'я людей. Обов'язковим додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованого складу злочину можуть бути життя або здоров'я людей, власність, тваринний світ тощо, або будь-яке їх сполучення. Предмет - лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів та вздовж залізниць та інші такі насадження, площею не менше 0,1 гектара (ст. 4 ЛК). До лісових масивів належать ліси та лісові насадження.

Не можуть бути предметом цього злочину зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ст. 4 ЛК). їх знищення чи пошкодження може кваліфікуватися за певних умов як злочин проти власності або проти громадського порядку.

Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 ЛК). Лісові насадження - це захисні та інші штучні насадження дерев і чагарників, які у сукупності набувають корисних властивостей дикоростучих лісів. Зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць - це ліси, розташовані за міською межею навколо населених пунктів або поблизу них, які виконують важливі захисні, санітарно-гігіє- нічні, оздоровчі, рекреаційні функції. До інших зелених насаджень належать захисні лісові насадження на смугах відводу каналів, захисні смуги лісів вздовж автомобільних доріг, полезахисні лісові смуги тощо.

Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні лісових масивів. Під знищенням треба розуміти повну втрату лісовим масивом своїх корисних властивостей (втрата господарського, кліматичного, культурно-естетичного та іншого значення). Під пошкодженням - погіршення якості, зменшення цінності лісу чи зелених насаджень. Наприклад, втрата на певний час однієї з властивостей пошкодженої ділянки лісу, скажімо, сприяння оздоровленню людей.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є спосіб його вчинення: вогнем чи іншим загально небезпечним способом, тобто способом, внаслідок якого створюється загроза для життя чи здоров'я невизначеного кола людей або заподіяння великих матеріальних збитків (скажімо, влаштування пожежі, вибуху, затоплення, застосування дефоліантів, забруднення радіоактивними речовинами тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину закон називає загибель людей, масову загибель тварин (загибель всіх або значної частини тварин певної популяції, великої кількості рідкісних тварин тощо) та інші тяжкі наслідки.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона може характеризуватися як умисною, так і необережною формами вини. Психічне ставлення до загибелі людей чи інших тяжких наслідків у виді тілесних ушкоджень - тільки необережністю.

Ст. 248 Незаконне полювання

Полювання - це дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах.

Порядок здійснення полювання визначається Законом України «Про мисливське господарство та полювання» та низкою відомчих нормативно-правових актів, зокрема, Положенням про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань, затвердженим наказом Державного комітету лісового господарства від 2 квітня 2007 р. № 129, та щорічними наказами: Міністерства охорони навколишнього природного середовища Про затвердження лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитних та хутрових звірів у відповідний сезон полювання; Державного комітету лісового господарства України Про затвердження строків проведення полювання на хутрових звірів на території України в певний мисливський сезон.

За законом, до полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у т. ч. на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), із будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або із собаками мисливських порід чи ловчими звірами й птахами, або із продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Об'єктом злочину є встановлений порядок раціонального використання й відтворення диких звірів та птахів, предметом - дикі звірі й птахи, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, включені в державний мисливський фонд, та які перебувають у мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення. Це лише ті птахи й звірі, полювання на яких заборонене або регламентоване

законами та підзаконними актами. Не є предметом цього злочину звірі та птахи, які не охороняються законом. До них, зокрема, належать: сірі ворони, сороки, бродячі собаки і коти, ховрахи.

Протиправний відстріл (відлов) птахів чи звірів, які знаходяться у вольєрі, на звіро- або птахофермі, у зоопарку тощо, треба кваліфікувати як злочин проти власності або як хуліганство.

Об'єктивну сторону злочину утворюють: \) порушення правил полювання; 2) незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; 3) полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, які занесені до Червоної книги України.

Порушення правил полювання - це полювання: а) без належного на те дозволу; б) в заборонених для цього місцях (інших, ніж заповідники та інші території та об'єкти природно-заповідного фонду); в) у заборонений час; г) із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами.

Полювання без належного на те дозволу — це полювання без ліцензії чи відстрільної картки, на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин (крім вовка, добування якого дозволяється здійснювати за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на добування інших мисливських тварин), або понад встановлену в цих дозволах норму.

За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів, благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць, лісову та кам'яну, норку американську, тхора лісового.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю.

Ліцензія з незаповненими реквізитами, виправленнями, простроченими термінами полювання або не зареєстрована у журналах, вважається недійсною, а полювання за нею - незаконним.

Полювання у заборонених для цього місцях (інших, ніж заповідники та інші території та об'єкти природно-заповідного фонду) - це полювання: на відтворювальних ділянках; у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів АРК, обласних. Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей.

Полювання у заборонений час - це полювання: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу). Строки полювання на відповідних тварин і птахів визначає Закон «Про мисливське господарство та полювання» (ст. 19).

Конкретна дата відкриття та закриття полювання на той чи інший вид мисливських тварин, дні полювання та порядок його здійснення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання. Полювання в інші строки є незаконним.

Полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами (крім способів, які призводять до масового знищення тварин, та з використанням транспортних засобів, про що йдеться в ч. 2 ст. 248) передбачає застосування або використання з цією метою: клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; приладів нічного бачення; немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони.

Забороняється полювання на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю; на хутрових звірів (крім вовка та ведмедя) з нарізною вогнепальною зброєю калібром більш як 5,6 міліметра; на копитних тварин та ведмедя із використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом; полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта з допуском до полювання.

Забороняється також колективне полювання на ліцензійні види хутрових звірів, а також на оленячих, під час гону, оскільки дозволяється лише індивідуальне полювання на них; використання при індивідуальному полюванні на ліцензійні види хутрових звірів собак мисливських порід, на яких немає паспорта з відміткою про допуск до полювання у поточному році.

Порушенням правил полювання вважається також: колективне та облавне полювання на парнокопитних тварин, особливо по чорно тропу, з використанням собак мисливських порід, на яких немає паспорта з відміткою про допуск до полювання у поточному році; колективне та облавне полювання в складі більше двадцяти мисливців, включаючи розпорядника та нагоничів; транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування; допускання собак у мисливські угіддя без нагляду; полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання.

Незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. За КК 1960 р. (ч. 2 ст. 161), полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду у всіх випадках вважалось злочином. Стаття 248 КК 2001 р. добування тварин у зазначених місцях вважає злочином, якщо воно вчиняється незаконно. Це пояснюється тим, що навіть у заповідниках полювання може бути законним. Наприклад, добування лисиць і єнотовидних у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду може здійснюватись за дозволом місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за письмовою заявою користувача мисливських угідь (ст. 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). Незалежно від строків мисливського сезону проводиться селекційний та вибірковий діагностичний відстріли мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи. Таке добування належить до службових обов'язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь.

Полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Об'єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного світу, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Вони належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні.

Полювання на таких звірів і птахів заборонено. До них, зокрема, належать: бабак, балобан, білка, бобер, борсук, видра звичайна, глухар, горностай, дербник, дрохва, журавель сірий, зубр, кеклик, кулик-ходулочник та шилодзьоб, куниця, ласок, лебідь, лежень, лелека, великий, малий та хохлатий баклани, мартин, пелікан, рябчик, сіра куріпка, стрепет, тхір (перев'язок і світлий), фазан, хохуль.

Полювання (відстріл) ведмедів може здійснюватися з дозволу відповідних органів тільки у випадку нападу на свійську худобу.

Незаконне полювання характеризується активними діями, які можуть полягати у вистежуванні з метою добування звірів та птахів; переслідуванні і самому добуванні звірів та птахів; перебуванні у мисливських угіддях із зброєю, з капканами та іншими знаряддями полювання; знаходженні у межах мисливських угідь поза дорогами загального користування з мисливською зброєю у зібраному вигляді; знаходженні в мисливських угіддях із здобутими тваринами тощо.

Порушення правил полювання (та його кваліфіковані види) - злочин із матеріальним складом. Він вважається закінченим з моменту заподіяння порушенням правил полювання істотної шкоди. Незаконне полювання в заповідниках або на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду, а також незаконне полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України (та їх кваліфіковані види) - з моменту вчинення дій, які спрямовані на добування звірів та птахів.

Питання про заподіяння незаконним полюванням істотної шкоди визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому необхідно враховувати такі критерії: 1) велика вартість предмета незаконного полювання (за таксовими цінами); 2) велика кількість добутого; 3) особлива цінність звірів і птахів (в силу їх зникнення); 4) значна екологічна цінність фауни; 5) незначна поширеність породи у даній місцевості; 6) трудність відтворення певної породи.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною.

Суб'єктами злочину є особи, які досягли 16-річного віку. Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають службові особи органів охорони природи чи самі самостійно вчинюють незаконне полювання, вони повинні нести відповідальність за ст. 248 та відповідний службовий злочин.

Частина 2 ст. 248 передбачає відповідальність за п'ять кваліфікованих видів незаконного полювання, а саме за дії, передбачені ч. 1 ст. 248, якщо вони вчинені: 1) службовою особою з використанням службового становища, 2) за попередньою змовою групою осіб, 3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, 4) з використанням транспортних засобів, 5) особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 248.

Вчинення незаконного полювання службовою особою з використанням свого службового становища припускає використання для добування об'єктів мисливства службового становища всупереч інтересам служби. За цією ознакою треба кваліфікувати дії службових осіб органів виконавчої влади (незалежно від рівня) у галузі мисливського господарства та полювання, у галузі охорони навколишнього природного середовища, користувачів мисливських угідь тощо, а також дії службових осіб правоохоронних органів, органів виконавчої, законодавчої та судової влади, які використали для вчинення цього злочину авторитет відповідного відомства, певної службової особи тощо.

Під способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу слід розуміти таке полювання, яким знищується повністю або майже повністю предмет полювання на території мисливського угіддя чи його певної частини. До нього належать: полювання на хутрових звірів і птахів «котлом», «підковою», «засідками», стрільбою з-під фар, розкопуванням нір; на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо). За цією ознакою треба кваліфікувати також полювання за допомогою електричного обладнання для добування тварин, штучних світлових джерел, дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин, вибухових речовин, полювання шляхом руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів, полювання із застосуванням газу та диму, шляхом заливання нір звірів тощо за умови, що таке полювання призводить до знищення великої кількості тварин, у тому числі тих, на яких не здійснювалось полювання.

Під незаконним полюванням, вчиненим із використанням транспортних засобів, розуміється застосовування їх при вистежуванні або добуванні звірів і птахів (полювання з під'їзду на автомототранспорті; на плавучих засобах з працюючим двигуном; із літаків та вертольотів тощо).

Ст. 249 Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

На території України, відповідно до законодавства, може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство (ст. 25 Закону України «Про тваринний світ»).

Порядок та правила промислового рибальства регламентуються, крім зазначеного Закону, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства Правилами промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, щорічними наказами того ж відомства про режим промислового рибальства на певному водному об'єкті (див., наприклад, Режим промислового рибальства в басейні Азовського моря у 2007 р.; Режим промислового рибальства в дніпровських водосховищах у 2007 році) та іншими нормативними актами.

Порядок здійснення любительського й спортивного рибальства регламентується Правилами любительського й спортивного рибальства, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства 15 лютого 1999 р. № 19.

Порушення правил промислового та любительського рибальства, якщо воно заподіяло істотну шкоду, є незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують науково обґрунтоване, раціональне використання і охорону риб та інших водних тварин і їх відтворення, предметом - риби різних порід, дельфіни, раки, креветки, кальмари, восьминоги та інші водні тварини, а також деякі морські водорості і морські трави, які мають промислове значення. Такі рослини широко застосовуються як продукти харчування, для виробництва добрив, виготовлення медичних препаратів.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами, організаціями або окремими громадянами в спеціально влаштованих чи пристосованих водоймищах, або викрадення чи незаконне заволодіння іншим способом рибою, водними тваринами, відловленими цими підприємствами, організаціями або громадянами, підлягають кваліфікації як злочини проти власності.

Вилов бобра, ондатри, хохулі, видри, які є хутровими звірами, кваліфікується за ст. 248 як незаконне полювання.

Об'єктивна сторона злочину полягає в: а) незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, б) заподіянні істотної шкоди, в) причинному зв'язку між ними.

Про незаконність зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом свідчить порушення правил промислового чи любительського рибальства, яким заподіяна істотна шкода. Порушення правил може полягати у невиконанні вимог законів та підзаконних актів щодо охорони, раціонального використання й відтворення об'єктів тваринного світу. Воно може виражатись у добуванні риби понад встановлені ліміти використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення в певному басейні (наприклад, в Азовському та Чорному морях, у водних об'єктах Харківської області), забороненої для вилову риби, інших водних тварин, у здійсненні промислу без належного дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, забороненими способами та знаряддями лову тощо.

Поняттям промислу охоплюються випадки вилову риби і водних тварин із використанням промислових знарядь (сіток, неводів тощо). Промислом може бути визнаний як одиничний акт добування водних живих істот, так і дії, що складаються з ряду актів.

Добування забороненої для вилову риби, інших водних тварин означає, що їх вилов (добування) або взагалі заборонено, або заборонено на певний строк, або добування яких заборонено певним видом рибальства або в певних водоймах. Наприклад, забороняється промисловий лов водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України. Забороняється любительський лов дельфінів, усіх видів осетрових та їх гібридів, лосося, камбали-калкана (у Чорному морі), вирезуба, кутума, шемаї (у Чорноморському регіоні), річкової міноги, форелі, харіуса, чопа, рибця звичайного, вусача (крім нижнього Дніпра), минька, всіх видів крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної книги України. Забороняється промисловий вилов осетрових видів риб та промисловий лов оселедця в басейні Азовського моря).

Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом без належного дозволу буде у випадках, коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без одержання права на промисел. Дозвіл видається органами рибоохорони у виді: а) власне дозволу; б) білета на право вилову риби або інших водних тварин;

в) угоди на відвід рибопромислової ділянки або водосховища;

г) ліцензії на спортивний і любительський вилов риби цінних видів.

Названий вилов у заборонений час означає, що він здійснюється тоді, коли будь-яка риболовля або зайняття іншим водним добувним промислом заборонені, або в строки, заборонені для добування певних видів і в конкретних водоймищах. Так, забороняється будь-яка риболовля у новостворених водоймах - до певного розпорядження, а вилов вузькопалого рака - в усіх водоймах з 20 квітня до 1 червня. Забороняється промислове рибальство у Канівському водосховищі із затоками й протоками в межах зони підтоплення - з 1 квітня до 10 червня.

До недозволених для промислу місць належать ті, де вилов риби або інших водних тварин заборонено взагалі або обмежено певним періодом часу. Так, у певних водоймах риболовля зовсім заборонена (в заповідниках, заказниках, у зимувальних ямах тощо), в деяких вона дозволяється лише після нересту, а в інших допускається тільки любительський вилов.

Забороняється рибальство протягом всього року біля гребель і шлюзів, у районі насосних станцій питного та промислового водопостачання, а також станцій, які перекачують ґрунтові та поверхневі води у водосховища на відстані ближче 500 м, а біля мостів, які охороняються,- в межах відомчих охоронних зон.

До заборонених способів здійснення зазначеного промислу віднесено добування риби або інших водних тварин із застосуванням вогнепальної зброї, зайняттям будь-якими засобами та знаряддями лову водних живих ресурсів більше 2/3 ширини русла річки, струмка або протоки, гоном (способом багрення, за допомогою брязкал та бовтання) тощо.

До заборонених знарядь здійснення промислу риби або інших водних тварин належать: вогнепальна, пневматична зброя, остроги, сітки із дрібним перерізом, саморобні гачкові сітки, накидні сітки тощо.

Так, забороняється застосовувати: електроловильні пристрої, колючі знаряддя лову, частикові трали, тюлькові неводи і волокуші у всіх водних об'єктах протягом усього року, частикові закидні неводи і волокуші у водосховищах Дніпра та Сіверського Донця - з кінця весняної заборони до 20 вересня, сітки з вічком 52-68 мм у дніпровських водосховищах, в усіх інших водних об'єктах - сітки з вічком 42-68 мм, сітки довжиною більше 35 метрів у малих річках та інших водних об'єктах площею до 5000 га і більше, 70 метрів - у водних об'єктах, площа яких перевищує 5000 га.

Істотна шкода - поняття оціночне. При його визначенні враховуються всі обставини справи, в тому числі: а) завдання незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом шкоди на значну суму; б) вилов цінних порід риби або знищення популяції однієї з них; в) вилов великої кількості риби та інших водних тварин; г) знищення місць нересту.

Визначення розміру шкоди здійснюється з урахуванням встановлених КМ такс. При застосуванні цих такс треба мати на увазі, що шкода, заподіяна незаконною заготівлею ікри осетрових і лососевих риб, відшкодовується в розмірі 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 кілограм цієї продукції, а шкода, заподіяна внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення риб та інших водних тварин на території природно-заповідного фонду чи незаконного добування (збирання) або знищення риб та інших водних тварин, занесених до Червоної книги України,- за спеціальними таксами для відшкодування такої шкоди (див.: абз. 2 п. 21 постанови ПВСУ від 26 січня 1990 р. № 1).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 249) є: а) вчинення його способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу і б) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Спосіб масового знищення має місце у випадках, коли для добування певної кількості риби чи інших об'єктів тваринного світу використовується спосіб, за якого гине велика кількість риби, водних звірів чи цінних водоростей, чи гине вся популяція у певній водоймі, чи знищується певний вид тваринного світу, чи добувається така кількість риби або водних звірів певного виду, що спричиняє поступове його зникнення. Спосіб масового знищення може полягати у штучному збезводненні водойми, використанні для добування риби великої кількості отруйних речовин, вибухових речовин, електричного струму на великій території тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу або необережності.

Суб'єкт злочину - загальний.

Ст. 251 Порушення ветеринарних правил

Об'єктом злочину є ветеринарне та епізоотичне благополуччя, тобто оптимальні умови для життя тварин, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові факторів довкілля на їх здоров'я, продуктивність, забезпечують профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей.

Предметом злочину є об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. До них належать тварини - тобто біологічні об'єкти, що віднесені до фауни, продовольча сировина тваринного походження, корми тваринного і рослинного походження, кормові добавки - тобто поживні органічні та неорганічні речовини, продукти рослинного та тваринного походження, сировина тваринного походження і харчові продукти тваринного походження - продукти, що вживаються людиною в натуральному вигляді чи після відповідної обробки продовольчої сировини тваринного походження. До предмета злочину належать також штами мікроорганізмів, ветеринарні препарати і субстанції, об'єкти утримання тварин, їх забою, переробки, зберігання та реалізації, транспортні засоби, об'єкти громадського харчування тощо.

Об'єктивна сторона злочину полягає в: а) порушенні ветеринарних правил, б) поширенні епізоотії чи спричиненні інших тяжких наслідків та в) наявності причинного зв'язку між діянням і злочинним наслідком.

Порушення ветеринарних правил може полягати у невиконанні або неналежному виконанні їх приписів особою, для якої вони є обов'язковими. Наприклад, не перешкоджання черговими карантинного ветеринарно-міліцейського поста ввозити в карантинну зону або вивозити з неї тварин; нездійснення у випадку захворювання тварин на сибірку ізоляції і ліквідації епізоотичного вогнища, знищення шляхом спалювання забрудненої збудником продукції, трупів тварин, що загинули від сибірки або вимушено забиті, інактивації збудника в приміщеннях, на обладнанні і контамінованій території.

Порушення може здійснюватись шляхом вчинення дій, протилежних за змістом вимогам, що містяться у ветеринарних правилах. Наприклад, продаж заражених продуктів і сировини тваринного походження; вивіз власниками чи іншими особами хворих тварин за межі карантинної зони; використання з метою прискорення росту і збільшення продуктивності (лактації) худоби біологічних стимуляторів і гормонів, що мають тиреостатичну, екстрогенну, андрогенну або гестагенну дію.

Ветеринарні правила - це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність юридичних і фізичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Ці вимоги містяться в Законі України «Про ветеринарну медицину» та інших нормативно-правових актах.

Епізоотія - це розповсюдження заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що характеризується безперервністю епізоотичного процесу. Під поширенням епізоотії треба розуміти як первісне зараження тварини епізоотичною хворобою, так і розповсюдження хвороби, наприклад, за межі території, на якій введено карантинний режим.

До інших тяжких наслідків належать: втрата поголів'я худоби чи птиці від хвороб, падежу; зниження якості продукції й сировини тваринного походження, масова загибель дичини, бджіл, риби; захворювання людей на хвороби, спільні для людей і тварин тощо. Питання про визнання наслідків порушення ветеринарних правил тяжкими вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується щодо наслідків - необережною виною, порушення ветеринарних правил може бути умисним або необережним.

Суб'єктом злочину можуть бути як службові, так і приватні особи, що досягли 16-річного віку, на яких законом чи іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язок додержання ветеринарних правил.

Ст. 252 Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

Об'єктом злочину є екологічна безпека, тобто такий стан територій, взятих під охорону, та об'єктів природно-заповідного фонду, за якого забезпечується попередження погіршення на них екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Предметом злочину є лише ті природні території та об'єкти, які взяті під особливу охорону. До них належать: 1) ділянки природних ландшафтів, як частина єдиної територіальної системи - екологічної мережі (природні коридори, буферні зони, охоронні зони пам'яток природи тощо), 2) території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території, інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного й рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

До природно-заповідного фонду України належать: 1) природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися в активних діях або в бездіяльності. Знищення або пошкодження території чи об'єкта, що охороняються, може бути вчинено шляхом підпалу, за допомогою вибухівки, з використанням бойової техніки під час маневрів, будівництвом шляхів сполучення, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, влаштуванням місць відпочинку населення, стоянок транспорту, геологорозвідувальними роботами, розробкою корисних копалин, порушенням ґрунтового покриву та гідрологічного й гідрохімічного режимів, руйнуванням геологічних відслонень, застосуванням хімічних засобів, лісокористуванням тощо.

Бездіяльність може проявитися у невиконанні дій, які особа повинна була й могла виконати, щоб не допустити знищення чи пошкодження території, взятої під особливу охорону держави, чи об'єкта природно-заповідного фонду.

Під знищенням треба розуміти приведення предмета злочину до такого стану, коли використання його за цільовим призначенням стає неможливим. Наприклад, на території знищеного природного заповідника не можна проводити наукові дослідження й спостереження; на території знищеної зони регульованої рекреації неможливо проводити короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць.

Під знищенням треба розуміти також повне виведення із користування не тільки всієї території, взятої під особливу охорону держави, чи всього об'єкта природно-заповідного фонду, але і його частини.

Під пошкодженням території чи об'єкта природно-заповідного фонду треба розуміти приведення його в стан, коли втрачається частково його культурна, історична, екологічна, рекреаційна або інша цінність, яка або повністю не відновлюється, або для її відновлення потрібен певний час (наприклад, кілька років), або значна сума коштів. Скажімо, внаслідок пошкодження композиції дерев і кущів у дендрологічному парку частково втрачена культурна його цінність та спричинена матеріальна шкода у розмірі, необхідному для відновлення вказаної композиції.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єкт злочину - загальний.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є знищення чи пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження згаданих предметів злочину шляхом підпалу має місце у випадках, коли вогонь застосовується для знищення великих за площею територій або великих за обсягом об'єктів, або коли іншим способом досягти такого злочинного наслідку було проблематичним, або коли такий спосіб знищення чи пошкодження був небезпечним для життя чи здоров'я людей, або

створював загрозу заподіяння великої матеріальної шкоди й іншим територіям (об'єктам).

Під іншим загально небезпечним способом треба розуміти такий спосіб, який є небезпечним для життя чи здоров'я людей, а також іншого майна, що належить власникові об'єкта, який знищується чи пошкоджується, або майна, що належить іншій особі (наприклад, шляхом вибуху, затоплення, застосуванням отруйних речовин).

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, великих матеріальних збитків чи іншої шкоди (наприклад, втрата популяції тварин, занесених до Червоної книги України, без можливості її відновлення).

Психічне ставлення до загибелі людей чи інших тяжких наслідків характеризується необережною формою вини або непрямим умислом. В останньому випадку скоєне, залежно від наслідку, що настав, треба кваліфікувати додатково ще й як умисний злочин проти життя, здоров'я або власності.

Ст. 254 Безгосподарське використання земель

Земля є невід'ємною складовою навколишнього природного середовища. Вона належить до невідтворюваних засобів виробництва. Основна продуктивна властивість землі - її родючість.

Об'єктом злочину є суспільні відносини в галузі раціонального використання й охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Предмет - земля, а саме: поверхня, що охоплює родючий шар ґрунту.

Ґрунт - природне утворення, яке складається з генетично зв'язаних горизонтів, що формуються в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери під впливом повітря, води і живих організмів, володіє родючістю.

Об'єктивна сторона злочину виражається у безгосподарському використанні земель. Воно може полягати у: 1) використанні земель не за призначенням (вирощування сільськогосподарської культури, яка призводить до виснаження ґрунту; розорювання ділянок землі, непридатних для вирощування сільськогосподарських культур або призначених для випасу худоби тощо), без сівозміни, заходів щодо захисту земель від бур'янів; 2) недбалому ставленні до збереження іригаційних систем; 3) порушенні агротехнічних правил, додержання яких було обов'язковим; 4) непроведенні протиерозійних, меліоративних заходів; 5) незбереженні захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд; 6) невиконанні заходів щодо попередження та ліквідації процесів засолення і заболочування ґрунтів, заростання кущами та мілколіссям сільськогосподарських угідь, заходів щодо попередження ерозії ґрунтів, забруднення їх відходами промислових підприємств, стічними водами при будівництві, розробці корисних копалин, проведенні дослідницьких робіт; 7) нездійсненні зняття та зберігання родючого шару ґрунту підприємством при виконанні робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриття та непроведенні своєчасної та повноцінної рекультивації ділянок земель, відведених у тимчасове користування для добування корисних копалин; 8) непроведенні терасування схилів; 9) невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення ґрунтів та охороні ґрунтів від вітрової ерозії, водної ерозії та інших процесів, які погіршують стан ґрунтів; 10) в екологічно необґрунтованому використанні у недопустимо великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів; 11) непопередженні селей, підтоплення, затоплення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу.

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення тривалого зниження або втрати родючості землі, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змиву гумусного шару, порушення структури ґрунту.

Тривале зниження родючості землі - це зменшення врожайності (наприклад, через ґрунтовтому) будь-якої сільськогосподарської культури на три і більше років. При цьому рентабельність вирощування сільськогосподарських культур наближається до критичної позначки, тобто рівня, коли вирощування сільськогосподарських культур стає економічно недоцільним.

Ґрунтовтома - різке зниження врожайності сільськогосподарських культур при беззмінному вирощуванні на тому самому полі і частому поверненні на те саме місце. Основні причини: накопичення специфічних хвороботворних мікроорганізмів, насіння бур'янів.

Родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах харчування, воді, забезпечувати їхні кореневі системи достатньою кількістю повітря, тепла і сприятливим фізико-хімічним середовищем для нормальної діяльності. Розрізняють потенційну (природну) і ефективну (придбану під впливом обробки, добрив, меліорації і т. п.) родючість ґрунту. За умов правильного використання ґрунту його родючість підвищується.

Втрата родючості землі означає повну втрату родючості або втрату її до такого рівня, коли вирощування сільськогосподарських культур стає економічно нерентабельним.

Виведення земель із сільськогосподарського обороту — це тимчасове припинення (консервація) використання земель або вилучення земель із використання назавжди внаслідок приведення їх у такий стан, за якого вони не можуть бути використані для вирощування сільськогосподарських культур через їх засолення, ерозію, забруднення, отруєння тощо або внаслідок економічної збитковості їх використання за призначенням.

Консервація земель - виведення з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та екологічно задовільного стану ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конкретному регіоні.

Змивання гумусного шару - це таке використання земель, коли внаслідок неправильного зрошування, недотримання правил догляду за іригаційними спорудами тощо змивається верхній шар ґрунту або з нього потоками води вимивається перегній.

Гумус - високомолекулярні темнозабарвлені органічні речовини ґрунту, що утворюються внаслідок гуміфікації продуктів розпаду органічних залишків. Містить елементи живлення рослин, які після розкладу переходять у доступну для них форму. Ґрунти, багаті на гумус,- родючі.

Порушення структури ґрунту - це така зміна його механічного та хімічного складу, яка впливає на фізичні та водні властивості ґрунту, внаслідок чого ґрунт втрачає (повністю або частково) властивості засобу сільськогосподарського виробництва (родючість).

Поняття «тривале зниження або втрата родючості землі», «виведення земель із сільськогосподарського обороту», «змив гумусного шару», «порушення структури ґрунту» - певною мірою оціночні. Визнання їх ознакою об'єктивної сторони розглядуваного злочину здійснюється з урахуванням: ступеня зниження родючості землі, площі ділянки, на якій втрачена родючість, регіону, в якому довелось вивести землі із сільськогосподарського обороту, типу ґрунту, структура якого порушена, і т. ін. Для визначення розміру шкоди, заподіяної цим злочином, можуть бути використані: кадастрова оцінка земель, матеріали екологічної експертизи, вартість робіт щодо відновлення втрачених властивостей земель тощо.

Суб'єкт - особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років і є відповідальною за раціональне (господарське) використання земель. Ними можуть бути представники керівного складу сільськогосподарських підприємств, орендарі землі, власники земельних ділянок, іригаційних споруд тощо.

Суб'єктивна сторона характеризується як умисною, так і необережною формою вини до наслідків.

Безгосподарське використання земель, яке створило небезпеку для життя, здоров'я або для об'єктів довкілля (крім землі) чи спричинило загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, може утворювати сукупність злочинів, передбачених статтями 254 та 239.

Висновки

Відповідно до Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) і зобов’язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66).

Злочини та інші правопорушення проти довкілля посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

1. Тамбовский государственный университет имени Г.
2. Теоритические основы занятости и безработицы населения 1
3. Тема 2. Виникнення релігії та первісні вірування народів Первісні народні вірування та їх еволюція
4. Лекция 2 Возбудители кровяных вирусных инфекций ВИЧ Гепатитов ВДСН Гепатиты Вирусные гепатиты ~ гр
5. Дипломная работа- Місце та роль української греко-католицької церкви в процесі національно-духовного відродження України
6. Рептилии и амфибии
7. на тему- Роль людського капіталу у суспільному відтворенні Студента I курсу другої групи с
8. Лабораторна робота 19 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РІВНЯННЯ БЕРНУЛЛІМета роботи Дослід
9. тематики Протокол
10. Новая экономическая теория Дж
11. Расчет механизма подъема стрелы
12. серебряного века
13. Реферат- Боевые действия русского флота на Балтийском море в 1914-1917 гг
14. КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА Правительство в системе органов государственной власти в зарубежных странах.html
15. Виды юридических лиц
16. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук Київ ~5 Д
17. Структура школьного курса экономики и методика его преподавания
18. тема ~ обличение помещиков
19. тема и связь с другими науками
20. таблица присутствия позитивная инстанция ~ сбор достаточного количества разнообразных случаев явления п

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе