Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Активи високоліквідні – активи в готівковій та безготівковій фор мі. У банку – це готівка в касі, кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та інших банках-кореспондентах.
Активи з негативною класифікацією включають сумнівну та безнадійну щодо повернення заборгованість за кредитними операціями та дебіторську заборгованість; прострочені понад 30 днів та сум нівні щодо отримання нараховані доходи; кошти, розміщені на кореспон дент ських рахунках банків, що визнані банкрутами, ліквідуються або зареєстровані в офшорних зонах.
Активи короткострокові – ліквідні активи банку з кінцевим строком повернення до одного року.
Активи ліквідні – будь-які активи, які можуть бути конвертовані в готівкову чи безготівкову форму.
Активи первинної та вторинної ліквідності – це грошові кошти та вимоги банку, що здатні з мінімальною втратою часу та вартості бути конвертовані у готівкові чи безготівкові гроші та використовуватись банком для виконання своїх зобов’язань.
Активи поточні – активи первинної та вторинної ліквідності з кін цевим строком повернення до 30 днів.
Активи, зважені на ризик – підсумок вартості активів банку, кож на позиція яких за балансом і позабалансовими статтями відкоригована (помножена) на притаманний їй коефіцієнт ризику (коефіцієнт зважування) за шкалою НБУ.
Активні операції центрального банку – операції з розміщення банківських ресурсів. Включають операції, пов’язані з вкладами вгрошові та матеріальні активи, із золотовалютними резервами, держав ними цінними паперами та кредитами, наданими комерційним банкам та уряду.
Базельський комітет з банківського нагляду (Міжнародний комітет з банківського нагляду) – найавторитетніша на сьогодні організація з питань визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду, яка на базі власного досвіду розробляє рекомендації, що не мають директивного характеру. Створений у 1974 р. при Банкові міжнародних розрахунків у Швейцарії, у м. Базелі. Мета діяльності комітету – по-перше, надати можливість кожній країні користуватись його досвідом і рекомендаціями з урахуванням особливостей націо нальних економік; по-друге, зблизити системи банківського регулювання та нагляду з метою створення уніфікованої системи.
Банк Англії – один з найстаріших центральних банків світу. Створений у 1694 р. До ХІХ ст. банк виконував функції, аналогічні функціям інших банків. Згідно з банківським актом 1844 р. він поступово пе ретворюється в емісійний банк, а у ХХ ст. набуває статусу центрального банку.
Банк Міжнародних розрахунків (БМР) – заснований у 1930 р. від повідно до міжурядових угод шістьма центральними банками і групою банків США. Сьогодні банк успішно виконує свою основну функ цію – координатора діяльності центральних банків провідних країн світу.
Банки регіональні – банки, які здійснюють свою діяльність у межах одного регіону (області).
Банківська ліквідність – здатність банку швидко і без втрат перетворити свої активи в пасиви.
Банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.
Банківська операція – конкретна дія банку, пов’язана з його основною діяльністю у певний момент, стосовно певного клієнта.
Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована та субородинована сукупність банківських установ, що діють на професійній основі і функціонально пов’язані у самостійну економічну структуру.
Банківські метали – це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Безвиїзний нагляд – це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому з метою своєчасного адекватного реагування на проблеми і недоліки в діяльності банків.
Бездокументарна форма цінного папера – здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.
Бундесбанк (Німецький федеральний банк) – один з найбільш авторитетних центральних банків світу завдяки своїй виваженій антиінфляційній політиці. У зв’язку зі створенням єврозони делегував функцію розроблення і реалізації грошово-кредитної політики, а також функцію емісії грошових знаків Європейському центральному банку. З 1999 р. Бундесбанк повинен підтримувати загальноекономічну політику уряду, якщо вона не суперечить завданням Європейської системи центральних банків.
Бюджетні кредити – бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договорів з розпорядниками цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.
Валовий кредитний ризик (ВКР) – загальна заборгованість за кредитними операціями перед банком-кредитором.
Валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, що використовуються в міжнародних розрахунках.
Валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначей ських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Валютна позиція – співвідношення між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.
Валютна позиція відкрита – сума балансових і позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.
Валютна позиція відкрита довга – сума балансових і позабалансових вимог банку у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «+».
Валютна позиція відкрита коротка – сума балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових вимог у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «–».
Валютна позиція закрита – тотожність між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.
Валютна політика – це сукупність заходів, які проводять держави та центральні банки у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну силу грошей, валютні курси та на економіку країни в цілому.
Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютний ринок – сукупність обмінних і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.
Валютні відносини – відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.
Валютні зони – валютні угруповання держав, створені для проведення узгодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин.
Валютні обмеження – законодавчо визначені обмеження на здій снення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб’єктів, видів операцій, валют тощо).
Виїзне інспектування – це метод банківського нагляду, який передбачає перевірку на місцях та оцінку діяльності окремого банку кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду.
Використання іноземної валюти як засобу платежу – це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Випуск цінних паперів – зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.
Відокремлений спосіб зберігання цінних паперів – спосіб, згідно з яким зберігач цінних паперів зобов’язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак.
Готівка в обігу – сума грошей, що циркулює серед суб’єктів економіки поза банками. Важливий компонент пропозиції грошей.
Грошова база (монетарна база; гроші підвищеної потужності) – гроші центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, джерело формування грошової маси в обігу. Включає запаси готівки у позабанківській системі та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на рахунках у центральному банку. Зростання грошової бази відбувається внаслідок проведення центральним банком операцій з цінними паперами на відкритому ринку, операцій на валютному ринку та рефінансування комерційних банків.
Грошова маса – вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів економіки (крім банків) у певний момент.
Грошовий агрегат – показник грошової маси, що характеризує пев ний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.
Грошовий оборот – процес безперервного руху грошей між суб’єк тами економічних відносин у суспільному відтворенні.
Грошовий ринок – сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.
Грошово-кредитна (монетарна) політика – один із видів макро економічної політики. Сутність монетарної політики полягає у регулюванні центральним банком країни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.
Демонетизація золота – вилучення з обігу золотих монет і припинення обміну неповноцінних грошей на золото.
Депозит довгостроковий – кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк понад один рік.
Депозит короткостроковий – кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк до одного року.
Депозитарій цінних паперів – юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахун ки за угодами щодо цінних паперів.
Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарний договір – договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.
Депозитарний облік – облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.
Депонент – юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.
Державний банк Росії – заснований у 1860 р. Здійснював як комер ційні операції, так і операції, покладені на нього Міністерством фінансів, зокрема розміщення державних цінних паперів, кредитування Дворянського і Селянського поземельного банків, обслуговування уряду. Із завершенням грошової реформи в Росії у 1895–1897 рр. банк дістав статус емісійного банку. Йому було надано монопольне право емісії кредитних білетів (банкнот), розмінних на золото. На початку ХХ ст. Держбанк поступово відмовляється від кредитування промисловості, торгівлі, сільського господарства. Основними позичальниками банку стають комерційні банки. Після жовтневих подій 1917 р. Держбанк був перетворений у кредитну установу нової влади.
Державний банк СРСР – заснований у 1921 р. Виконував функції єдиного емісійного, розрахункового, касового центру держави, здій сню вав планове кредитування соціалістичної економіки, був підпорядкований уряду. На початку реформ 1990-х років на базі Російської республіканської контори Держбанку СРСР було засновано Держбанк РСФСР, якому після ліквідації Держбанку СРСР були передані його функції.
Державний внутрішній борг країни – строкові боргові зобов’я зання уряду країни у грошовій формі.
Дефлятор ВВП – показник, що відображає загальну тенденцію зміни цін в економіці. Розраховується відношенням ВВП у фактичних цінах до ВВП у порівнянних цінах.
Договір про відкриття рахунку в цінних паперах – договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передання власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.
Договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів – договір між фондовою біржею або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обраним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Договір про обслуговування емісії цінних паперів – договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) – це частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не є постійною за обсягом, а піддається змінам.
Документарна форма цінного папера – сертифікат цінних паперів (далі – сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.
Електронна торговельно-інформаційна мережа – сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.
Емісійний банк – банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.
Емісійний дозвіл – розпорядчий документ НБУ, який надає право територіальним управлінням на одержання підкріплень готівкою від Центрального сховища або інших територіальних управлінь та на вивіз її надлишків.
Емісійний дохід – сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав над їх номіналом.
Емісійний результат – різниця між надходженням готівки до кас банків та видачею її з кас банків.
Емісія грошей – випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.
Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) – дворівнева банківська система, що складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ) і національних центральних банків країн Європейського Союзу. Створення ЄСЦБ було логічною передумовою запровадження євро.
Європейський валютний (монетарний) інститут – попередник Європейського центрального банку (ЄЦБ), створений згідно з Маастрихтським договором. Головна мета діяльності – визначення правових, організаційних, матеріально-технічних передумов, необхідних ЄЦБ для виконання своїх функцій.
Залишкові претензії – це претензії до банку, за якими банк не зобов’язаний сплачувати визначений дохід, але має право проводити виплати, проте тільки після повного задоволення контрактних претензій.
Заявка – офіційна пропозиція учасника аукціону щодо придбання фіксованої кількості облігацій на відповідних умовах. Заявки можуть задовольнятись лише за тих умов, що визначені в них.
Заявка неконкурентна – заявка щодо придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.
Зберігач – комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди.
Здійснення розрахунків через уповноважені банки – здійснення розрахунків у безготівковій формі, якщо інше прямо не встановлено законодавством.
Зобов’язання короткострокові – зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до одного року.
Зобов’язання НБУ – сукупність коштів, мобілізованих НБУ на від повідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.
Зобов’язання поточні – зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30-ти днів.
Золотий стандарт – грошова система, в якій золото слугує як гроші, а всі інші види грошей розмінні на золото.
Золото (млн тройських унцій) – вага золота в тройських унціях. Одна тройська унція дорівнює 31.103480 г золота
Золото монетарне – високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління.
Золотовалютний резерв – офіційний запас золота (у злитках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку держави з метою проведення валютних інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках і отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом.
Індекс цін споживчого ринку – загальний макроекономічний показних зміни цін і тарифів на споживчі товари та платні послуги. Розраховується на базі щомісячної реєстрації певного набору товарів (послуг).
Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.
Істотна участь – пряме або опосередковане, самостійно або з іншими особами володіння 10 % статутного капіталу і більше або праваголосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від фор мального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Кліринг – отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Кліринговий депозитарій – депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.
Коефіцієнт депонування грошей – відношення готівки до банківських депозитів.
Коефіцієнт зважування (коефіцієнт ризику) – виражений у числовому значенні відсоток імовірності несвоєчасного повернення активів банку. Наприклад, коефіцієнт ризику 0,5 означає, що із 100 % вартості активів, яким він притаманний, 50 % мають імовірність несвоє часного повернення.
Коефіцієнт резервування депозитів – відношення банківських резервів до банківських депозитів.
Консолідований кореспондентський рахунок – кореспондент ський рахунок, відкритий в територіальному управлінні НБУ, на якому об’єднуються кошти комерційного банку та його філій з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю.
Консолідований кореспондентський рахунок – кореспондент ський рахунок, відкритий в територіальному управлінні НБУ, на якому об’єднуються кошти комерційного банку та його філій з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю.
Контрактні претензії – це зобов’язання банку перед кредиторами, вкладниками, інвесторами, за якими банк повинен сплатити певну суму у визначений час за рахунок доходів від активних операцій.
Кореспондентський рахунок – рахунок одного банку, відкритий в іншому банку, для проведення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.
Кредит овернайт – кредит, що надається центральним банком комерційному банку за визначеною процентною ставкою на один робочий день через постійно діючу лінію рефінансування.
Кредитна емісія – перевищення обсягу випущених центральним банком платіжних засобів над повернутими з обігу.
Кредитор останньої надії (інстанції) – постачальник резервів банкам, коли ніхто інший не може забезпечити їх, щоб запобігти банкрутству.
Ліквідність банку – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками та сумами погашення розміщених активів і строками та сумами виконання банком своїх зобов’язань.
Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) – граничний розмір готівки, що може залишитися в касі підприємства наприкінці робочого дня, який встановлюється установою банку.
Ліміт початкових оборотів – сума, що визначає максимальний обсяг початкових платежів, які установа комерційного банку може виконати за певний період.
Майнові права – права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором.
Маса грошей – сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, які є в економічних суб’єктів у певний момент.
Міжнародна ліквідність країни – спроможність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги.
Міжнародні резерви (резервні активи) – частина зовнішніх активів Національного банку України, що перебуває під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір цього дефіциту. До складу міжнародних резервів входять монетарне золото, резервна позиція України в Міжнародному валютному фонді, спеціальні права запозичення (СПЗ), що належать Україні, та іноземна валюта.
Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП – сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через СЕП.
Монетарне (грошове) правило – правило, що сформували монетаристи: необхідно підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції.
Нагляд за діяльністю банків (банківський нагляд) – це система контролю та економічних і правових заходів, які здійснюють органи державної влади або уповноважені органи, спрямованих на забезпечення дотримання банками у процесі їх діяльності чинного законодавства і встановлених нормативів.
Недоступність вкладів – неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку – учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Номінальний утримувач – депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Націо нальній депозитарній системі.
Норматив обов’язкового резервування – встановлена уповноваженим органом норма (у відсотках) резервування від обсягу залучених банком коштів, у розмірі якого банки 2-го рівня зобов’язані тримати обов’язкові резерви у центральному банку.
Облігації внутрішньої державної позики – це визначені чинним законодавством України цінні папери, якими оформлюються боргові зобов’язання України, що розміщуються на її території. Облігації випускаються відповідно до умов, визначених постановами Кабінету Міністрів України.
Облікова ставка процента – плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.
Обліковий процент – процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.
Обов’язкові резерви – мінімальний розмір вкладу банку 2-го рівня у центральному банку (на окремому депозитному чи на кореспондентському рахунку), установлений відповідно до норми (нормативу) обо в’яз кового резервування та фактичного обсягу залучених банком коштів.
Оборотна каса – комплекс кас установ НБУ, які здійснюють видачу готівки, її приймання та оброблення.
Операції на відкритому ринку – купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів централь ним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Це, у свою чергу, впливає на грошову масу в обігу.
Організаційно оформлений позабіржовий ринок – організація, що об’єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку.
Передавальний (трансмісійний) механізм грошово-кредитної політики – канали, через які пропозиція грошей впливає на ділову (підприємницьку) активність.
Переказування грошових коштів за межі України – перерахування грошових коштів у банківсько-кредитну установу, що не є суб’єктом господарської діяльності України, незалежно від того, на користь якої особи перераховуються ці кошти.
Підкріплення – поповнення запасів готівки у сховищах, оборотних касах, касах банків.
Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).
Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
Платоспроможність банку – здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.
Політика грошово-кредитної експансії (дешевих грошей) – полі тика розширення пропозиції грошей у країні, яку проводить центральний банк з метою активізації підприємницької діяльності, збільшення інвестицій, а отже, і ВВП, а відтак — зменшення безробіття.
Політика грошово-кредитної рестрикції («дорогих грошей») – політика скорочення або обмеження зростання пропозиції грошей у країні, яку проводить центральний банк з метою зниження рівня інфляції та підвищення курсу національної валюти.
Політика дезінфляції – повільне контрольоване зростання пропозиції грошей, а отже, і поступове зниження рівня процентної ставки, що стимулює економічне зростання, підвищення рівня зайнятості.
Політика дефляції – різке скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки зростає, що, у свою чергу, провокує різке зниження економічної активності.
Політика інфляції – неконтрольоване зростання пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки стрімко падає, що веде до швидкого зростання темпів інфляції.
Політика рефляції – повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процентної ставки, що м’яко гальмує економічну актив ність.
Постійно діюча лінія рефінансування – оперативне надання НБУ комерційним банкам кредитів з метою короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.
Програма капіталізації – план заходів щодо порядку і строків від новлення рівня регулятивного капіталу відповідно до вимог законодав чих актів нормативно-правових актів НБУ.
Пропозиція грошей – запас грошей, який суб’єкти економіки гото ві надати в тимчасове користування позичальникам. Природною межею пропозиції грошей є фактична маса грошей в обороті.
Регулювання банківської діяльності – це створення правового поля для банківської діяльності, тобто системи норм і правил, які визначають принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду та відповідальність за порушення банківського законо давства.
Регулятивний капітал – найбільш стійка частина фінансового капіталу комерційного банку, визначена нормативно-правовими актами НБУ, яка використовується ним для регулювання банківської діяльності через економічні нормативи.
Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльно сті, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Резервна позиція у МВФ – це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за вирахуванням грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.
Резервний фонд – створений за рахунок відрахувань від чистого прибутку фонд, кошти якого використовуються банками для покриття збитків від банківської діяльності та виплати дивідендів за привілейованими акціями в разі недостатності прибутку.
Резервні фонди НБУ – стратегічний запас банкнот і монет національної валюти у Центральному сховищі для обслуговування потреб комерційних банків та економіки країни.
Реінвестовані дивіденди – не виплачені дивіденди, що використовуються для збільшення статутного капіталу.
РЕПО – операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов’язанням зворотного продажу-ку пів лі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.
Рівень доларизації економіки – відношення депозитів в іноземній валюті у банківській системі до грошової маси в обороті (М3).
Рівень дохідності встановлений – дохідність облігацій, що визначається Міністерством фінансів України, вище якої конкурентні заявки не задовольняються.
Рівень монетизації економіки – відношення грошової маси (М3), що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.
Розрахунковий банк – банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Середній за період курс гривні щодо долара США визначається: для місячних значень як середньозважена вартість долара США в грив нях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоариф метичне від місячних значень.
Сертифікат – бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або най менування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує право влас ності на цінний папір (цінні папери).
CAMELS – система рейтингової оцінки діяльності банку за сукупним критерієм достатності капіталу, якості активів, прибутковості, ліквідності та кваліфікації менеджерів, назва якої походить від перших букв цих термінів англійською мовою (Capital adequacy, Assetquality, Management competence and control, Earnіngs, Liquidity, sensibility).
Система електронних платежів (СЕП) – комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.
Система паперово-кредитного грошового обігу – грошова систе ма, в якій обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості
Стабілізаційний кредит – кредит, що може надаватися НБУ комер ційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення на умовах, визначених Правлінням НБУ.
Ставка овернайт – ставка за кредитами овернайт, що надаються Національним банком України комерційним банкам згідно з умовами укладених між ними угод через постійно діючу лінію рефінансування.
Ставка овернайт (ломбардна ставка) – процентна ставка, що встановлюється НБУ щоденно для надання банкам кредиту овернайт.
Ставка рефінансування – процентна ставка, що встановлюється НБУ під час проведення кредитних тендерів залежно від попиту банків на кредити.
Стагфляція – інфляція, що супроводжується стагнацією вироб ництва і високим рівнем безробіття в країні.
Субординований борг банку – зобов’язання банку перед юридичними особами – резидентами та нерезидентами як у національній, так і в іноземній валюті, які виникли на певних умовах.
Субординований капітал – це кошти, залучені банком на умовах субординованого боргу, які включаються до складу додаткового капіталу банку.
Сумнівні щодо їх отримання вважаються нараховані доходи за активними операціями, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.
Тендер кількісний – тендер, на якому центральний банк наперед оголошує процентну ставку, за якою банки можуть одержати кредит.
Тендер процентний (ціновий) – тендер, на якому комерційні банки пропонують центральному банку процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кредит.
Тендер центрального банку – форма задоволення центральним банком попиту на кредит з боку комерційних банків через їх відбір за встановленими критеріями.
Тіньова економіка – економічна діяльність, яку приховують, щоб ухилитися від сплати податків або внаслідок її незаконного характеру.
Український державний банк – заснований у 1917 р. згідно з Законом Української Центральної Ради, функціонував у роки Україн ської Народної Республіки. Банку було надано право емісії кредитових білетів Української Народної Республіки під забезпечення майном республіки до утворення золотого фонду. Статут банку визначав основні його завдання: забезпечення функціонування грошової системи; установлення високого обмінного курсу української валюти; полегшення грошового обороту за допомогою короткострокового кредитування промисловості, торгівлі, сільського господарства в Україні.
Уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
Федеральна резервна система – специфічна установа у банків ській системі США, ядром якої є система центрального банку, що складається з Ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, федерального комітету відкритого ринку і федеральної консультативної ради. ФРС проводить грошово-кредитну політику, регламентує діяльність банків.
Фідуціарна емісія – емісія грошових знаків, не забезпечених золотом.
Фінансовий капітал банку – це залишкова вартість активів банку після вирахування його зобов’язань. Пасив банківського балансу включає капітал банку (К) та його зобов’язання (З). Оскільки пасив балансу повинен відповідати за обсягом його активам (А), то фінансовий капітал розраховується як різниця: К = А – З.
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – один з основних засобів макроекономічної політики, який зводиться до регулювання податків і урядових видатків з метою забезпечення стабільного еконо мічного розвитку країни.
Функції агента валютного контролю – обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Центральний банк – державний орган, головне призначення якого – регулювання грошового обороту з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Регулювання здійснюється за допо могою додаткової емісії грошей чи вилучення зайвої маси грошей з обороту.
Ціна аукціону середньозважена – ціна, яка визначається під час проведення аукціону на підставі цін за конкурентними заявками за умови, що ці ціни за значенням вищі або дорівнюють ціні відсікання.
Ціна відсікання – ціна, що встановлюється Міністерством фінансів України, нижче якої конкурентні заявки не задовольняються.
Ціна грошей – процент, що формується на грошовому ринку в результаті взаємодії попиту на гроші і пропозиції грошей.
Чистий кредитний ризик – це валовий кредитний ризик, зменшений на вартість визначеного договором забезпечення за кредитом з урахуванням коефіцієнта коригування за шкалою НБУ.
Шредер – пристрій для знищення зношеної готівки.
[До змісту] [Попереднє] [Наступне]