Методологія та організація юридичних досліджень Укладач- к.html

Работа добавлена на сайт samzan.net:

юридичний факультет

кафедра теорії права і держави

МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

КИЇВ-2012

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«Методологія та організація юридичних досліджень»

Укладач:

к.ю.н., доц. Машков Андрій Дмитрович

Рецензент:

д.ю.н., проф. Берзін П. С.

д.ю.н.. доц. Дзейко Ж.О.

Лектори:

к.ю.н., доц.. Машков А.Д.

Викладачі:

Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол № ___

від „___”_________ 201_ р.

Декан факультету

________ Гриценко І.С.

Погоджено

з науково-методичною комісією

З М І С Т

Загальна характеристика навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»	5
Мета і завдання викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету	7
Система контролю знань, отриманих студентами юридичного факультету, у ході вивчення навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»	9
Тематичний план навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»	13
Зміст лекцій, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи студентів за окремими темами навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»	15
Змістовний модуль І «Методологія юридичної науки, її структура та зміст. Характеристика окремих методів, що використовуються у юридичних дослідженнях»	15
Тема 1. Методологія права (поняття, структура). Методологічні принципи, як складова методології юридичної науки, їх загальна характеристика	15
Тема 2. Категоріально – понятійний апарат науки, як засіб юридичного дослідження	17
Тема 3. Загальнонаукові методи (загальна характеристика та правила застосування)	20
Тема 4. Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування)	22
Тема 5. Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування)	24
Контрольні запитання до змістовного модуля І	27
Змістовний модуль ІІ «Новітні методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку»	31
Тема 6. Методологія позитивізму (загальна характеристика, етапи розвитку, вплив на державно – правову науку)	31
Тема 7. Методологія системного підходу (загальна характеристика та її вплив на сучасні державно – правові дослідження	34
Тема 8. Діалектика, як методологія пізнання, в тому числі пізнання державно - правової дійсності	38
Тема 9. Особливості та специфіка синергитичного підходу. Спроби застосувати синергитичну методологію у юридичній науці	41
Тема 10. Особливості герменевтики та феноменології, як основи розуміння та тлумачення державо – правової дійсності	44
Контрольні запитання до змістовного модуля ІІ	47
Змістовний модуль ІІІ «Організація та методика проведення юридичних досліджень»	52
Тема 11. Необхідність, цілі та значення проведення юридичних досліджень (проблема актуальності та новизни юридичних досліджень)	52
Тема 12. Організація та структура наукового юридичного дослідження	53
Тема 13. Загальна характеристика вимог щодо написання та оформлення дипломних і магістерських робіт	54
Контрольні запитання до змістовного модуля ІІІ	55
Орієнтовний перелік питань, які виносять на іспит з навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»	57

Загальна характеристика навчальної дисципліни

«Методологія та організація юридичних досліджень»

Нормативна навчальна дисципліна «Методологія та організація юридичних досліджень» вивчається студентами першого курсу магістратури юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в першому семестрі. Планом навчального процесу для вивчення курсу цієї дисципліни відведено 108 годин учбових занять. З них на лекції відведено - 36 годин, на практичні заняття – 18 годин, на самостійну роботу – 54 годин.

Формою контролю є іспит.

Дисципліна вивчається з застосуванням кредитно-модульної системи (КМС) і складається з трьох змістових модулів:

перший змістовний модуль (ЗМ-1) – ««Методологія юридичної науки, її структура та зміст. Характеристика окремих методів, що використовуються у юридичних дослідженнях» - складають теми 1 – 5;
другий змістовний модуль (ЗМ-2) – «Новітні методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку»» - складають теми 6 – 10;
третій змістовний модуль (ЗМ-3) – «Організація та методика проведення юридичних досліджень» - теми 11 – 13.

З найбільш важливих тем курсу проводяться семінарські заняття. На них можуть використовуватись різні форми та методи контролю знань студентів: доповіді, експрес-опитування, доповнення відповіді, вільна дискусія, співбесіда, обговорення рефератних повідомлень, розв’язання казусів, виконання самостійних і контрольних робіт, індивідуальні завдання та інші.

Рівень знань та підготовленості студентів на семінарах оцінюється самостійно викладачем, який проводить семінарські заняття.

Для оцінки знань за ЗМ-1 та ЗМ-2 викладачем, який проводить семінарські заняття, самостійно або разом з лектором можуть проводитись колоквіуми, результати яких враховуються при визначені загальної оцінки знань студентів (див. розділ «Система контролю знань, отриманих студентами юридичного факультету, у ході вивчення навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень»).

Завершується вивчення навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентами юридичного факультету проведенням письмового іспиту у вигляді тесту.

До іспиту допускаються ті студенти, які

відпрацювали всі пропущені заняття;
виправили незадовільні оцінки, отримані на семінарських заняттях;
набрали мінімальну кількість балів;
успішно здали змістові модулі.

Мета і завдання викладання навчальної дисципліни

«Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету

Основна мета викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету полягає у формуванні у студентів, які навчаються у магістратурі, системи знань про основи методології дослідження юридичних феноменів, про правила організації та оформлення дослідницької діяльності у сфері дослідження державно – правової дійсності.

Головними завданнями викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету курсу є:

усвідомлення та розуміння студентами магістратури специфіки предмету навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень», місця та значення методу та методології для здійснення науково – пізнавальної та практичної діяльності вченого – правознавця та юриста - практика;
ознайомлення студентів магістратури з основними методологічними напрямками, які мають місце у сучасній юридичній науці;
оволодіння студентами магістратури категоріально – понятійним апаратом методології науки в цілому та методології права зокрема;
формування у студентів магістратури навичок застосування у процесі дослідницької та практичної діяльності основних методів та методик;
тощо.

Мета і завдання лекційних занять полягають в узагальненому викладанні основних тем курсу, забезпеченні студентів необхідними знаннями для самостійного вивчення питань курсу.

Мета і завдання самостійної роботи, яка не виключає, а, навпаки, у певних випадках передбачає участь у цьому процесі професорсько-викладацького складу, студентів магістратури полягають у

поглибленому опрацьовуванні змісту лекцій;
самостійному вивченні проблем, що виходять за межі обсягу лекційного матеріалу;
набутті навичок самостійної творчої науково-дослідної діяльності;
здобутті вміння застосування знань та умінь, отриманих у ході вивчення навчальної дисципліни у власній практичній на науковій діяльності.

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ,

отриманих студентами юридичного факультету, у ході вивчення навчальної дисципліни

«Методологія та організація юридичних досліджень»

Навчальна нормативна дисципліна «Методологія та організація юридичних досліджень» викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).

Ця система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних та систематичних знань, ритмічної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).

Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:

підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;
відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;
відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;
подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;
розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.

Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістових модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти магістратури в першому семестрі складають іспит. На екзамен виносяться вузлові питання, типові і комплексні задачі, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань.

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають (а) поточний (модульний ЗМ1, ЗМ2, ЗМ3), (б) семестровий (СК), якщо він передбачений навчальним планом, та (в) підсумковий (КПМ) контроль.

Результати оволодіння студентом програмою навчальної дисципліни оцінюються за 100–бальною системою.

За результатами оволодіння студентом змістом кожного змістовного модуля студентам виставляються бали.

Максимальна кількість балів, що може набрати студент за три ЗМ дорівнює 40 балів, які додаються до наступних максимально можливих 60 балів, що може бути одержана ним за комплексний підсумковий модуль (КПМ) - іспит.

Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів або в усній формі або у формі письмового тестування. Максимальна оцінка, яку студент може отримати за ці опитування складає 20 балів, які є складовими КПМ.

Параметри

ЗМ -1

ЗМ -2

ЗМ -3

КПМ

Разом (підсумкова

оцінка)

Оцінка в балах

0 - 10

0 - 20

0 - 10

0 - 60

0 - 100

Орієнтовні форми контролю знань на семінарських заняттях та їх оцінка:

доповідь (виступ на задану тему) – до 5 балів;
доповнення доповіді – до 3 бал;
експрес опитування – до 3 балів;
колоквіум – до 4 балів;
самостійна робота – до 4 балів;
домашня робота – до 4 балів;
есе (короткі відповіді на запитання) – до 3 балів;
тестування (з набору суджень вибрати вірні) – до 3 балів;
реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) – до 3 балів;
участь в дискусії – до 2 балів;
підсумкова контрольна робота - до 5 балів.

У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він зобов’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах. За 10 днів до початку екзаменаційної сесії викладач припиняє приймати відпрацювання.

Таким чином, за цю дисципліну студентом може бути отримано максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання студента відображаються у заліковій книжці, за шкалою оцінювання, що наведена нижче. Підсумкова оцінка з дисципліни в балах (шкала Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка) переводиться у чотирибальну (національну) шкалу, а також може переводитись у оцінку за шкалою ECTS.

Шкала оцінювання

За шкалою університету 100-бальній системі	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
90-100	Відмінно	5	А – відмінно
85-89	Добре	4	В - дуже добре
75-84			С – добре
65-74	Задовільно	3	D – задовільно
60-64			E - задовільно (достатньо)
0-59	Незадовільно	2	FX - (незадовільно з можливістю повторного складання

Приклад розрахунку оцінки знань студента:

15 балів ЗМ-1 + 10 балів ЗМ-2 + 10 балів ЗМ-3 + 57 балів КПМ = 92 балів (оцінка знань студента за стобальною університетською школою).

За національно шкалою оцінювання зазначена кількість балів відповідає оцінці «5» („відмінно”), а за школою ЕCTS – «А» («відмінно»).

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

«МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

№ теми	назва теми	кількість годин
		лекції	семінари	сам. робота
ЗМИСТОВНИЙ МОДУЛЬ І Методологія юридичної науки, її структура та зміст. Характеристика окремих методів, що використовуються у юридичних дослідженнях
1.	Методологія права (поняття, структура). Методологічні принципи, як складова методології юридичної науки, їх загальна характеристика	4	-	4
2.	Категоріально – понятійний апарат науки, як засіб юридичного дослідження	2	-	6
3.	Загальнонаукові методи (загальна характеристика та правила застосування)	2	2	4
4.	Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування)	2	2	4
5.	Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування)	2	2	4
Всього за змістовим модулем 1	12	6	22

ЗМИСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ Новітні наукові методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку
6.	Методологія позитивізму (загальна характеристика, етапи розвитку, вплив на державно – правову науку)	6	4	4
7.	Методологія системного підходу (загальна характеристика та її вплив на сучасні державно – правові дослідження	2	2	4
8.	Діалектика, як методологія пізнання, в тому числі пізнання державно - правової дійсності	3	2	4
9.	Особливості та специфіка синергетичного підходу. Спроби застосувати синергетичну методологію у юридичній науці	3	2	4
10.	Особливості герменевтики та феноменології, як основи розуміння та тлумачення державо – правової дійсності	4	2	4
Всього за змістовим модулем 2:	18	12	20

ЗМИСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ Організація та методика проведення юридичних досліджень
11.	Необхідність, цілі та значення проведення юридичних досліджень (проблема актуальності та новизни юридичних досліджень)	2	-	4
12.	Організація та структура наукового юридичного дослідження	2	-	4
13.	Загальна характеристика вимог щодо написання та оформлення дипломних і магістерських робіт	2	-	4
Всього за змістовим модулем ІІІ:	6		12
Всього годин 108, з них:	36	18	54

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ,

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

за окремими темами навчальної дисципліни

«Методологія та організація юридичних досліджень»

ЗМИСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Методологія юридичної науки, її структура та зміст. Характеристика окремих методів, що використовуються у юридичних дослідженнях

Тема 1. Методологія права (поняття, структура). Методологічні принципи, як складова методології юридичної науки, їх загальна характеристика (8 години)

Лекція 1. Поняття та структура юридичної методології (2 години)

Значення методології для системи наукового знання та її місце у цій системі.

Сучасне розуміння методології науки та її складових. Співвідношення методології та об’єкту (предмета) науки (наукового дослідження). Визначення поняття «методологія права».

Лекція 2. Методологічні принципи, як складова та системоутворююча частина методології юридичного дослідження. Проблема належності, допустимості, доцільності та істинності методу (2 години)

Зміст та визначення поняття “методологічний принцип”. Місце та значення методологічних принципів для формування та функціонування методології як системи, яка забезпечує процес пізнання.

Методологічні принципи науково-дослідної діяльності в юридичних науках та їх групи. Належність, допустимість, доцільність та істинність методу, методики та засобів пізнання. Проблеми цінності методу.

Самостійна робота по темі «Методологія права (поняття, структура). Методологічні принципи, як складова методології юридичної науки, їх загальна характеристика» (4 години)

1.Критичній аналіз найбільш поширених у юридичній науці визначень понять «методологія» та «методологія права».

2. Основні методологічні принципи сучасної української юридичної науки.

Список рекомендованої літератури:

Андреева Г.М. Социальное познание: проблемы и перспективы. – М., 1999.
Баксанский О.Е. Методология науки. – М., 2004.
Берков В.Ф. Философия и методология науки. –М., 2004.
Введение в историю и философию науки. Под ред. С.А. Лебедева. – М., 2005.
Готлиб А. С. Современные проблемы методологии социогуманитарного знания. – Самара, 2001.
Гульпе А.Н. К вопросу о формировании методологии советской правовой науки // Сов. государство и право. 1991. № 4.
Демидов А.И. О методологической ситуации в правоведении // Правоведение. 2001. № 4.
Демидов Ф.Д. История и философия науки: введение в специальность. – М., 2005.
История методологии социального познания. Конец XIX-XX век. – М., 2001.
Козлов В. А. Проблемы предмета и общей методологии права. – Л., 1989.
Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці, 1999
Кохановский В.П. Философские проблемы социально-гуманитарных наук (формирование, особенности и методология социального познания). – Ростов н/Д., 2005.
Лешкевич Т.Г. Философия науки: Традиции и новации. –М., 2001.
Лукич Р. Методология права. – М., 1986.
Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования. – М., 2005.
Подкорытов О природе научного метода. – Л., 1988.
Проблемы методологии и методики правововедения./ Под ред. Керимова Д.А. – М., 1974.
Рузавин Г.И. Методология научного исследования. – М., 1999.
Рузавин Г.И. Методология научного познания. – М., 2005.
Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы. – М., 2006.
Сырых В. М. Метод правовой науки: основные элементы, структура. – М., 1980.
Тарасов Н.Н. Метод и методологический подход в правоведении (попытка проблемного анализа) // Правоведение. 2001. № 1.
Тарасов Н.Н. Методологические проблемы юридической науки. – Екатеринбург, 2001.
Ушаков Е.В. Введение в философию и методологию науки. М., 2005.
Философия социальных и гуманитарных наук. / Под общ. ред. С.А. Лебедева. – М., 2006.

Тема 2. Категоріально – понятійний апарат науки, як засіб юридичного дослідження(8 годин)

Лекція 3 Категоріально – понятійний апарат науки, як засіб юридичного дослідження(2 години)

Визначення поняття «категоріально – понятійний апарат науки». Значення категоріально – понятійного апарату науки для формування та розвитку науки в цілому та юридичної науки зокрема. Поняття (його зміст та обсяг). Види понять та типи відношень між ними (на прикладі юридичних понять). Правила визначення юридичних понять та їх поділу. Визначення поняття «категорія». Значення категорій для формування наукових теорій (в тому числі юридичних). Співвідношення понять «термін», «поняття» та «категорія». Категорії юридичних наук та їх місце у системі юридичного знання.

Самостійна робота по темі «Категоріально – понятійний апарат науки, як засіб юридичного дослідження» (6 годин)

1. Основні поняття та категорії сучасної юридичної теорії.

2. Основні поняття та категорії сучасних галузевих юридичних наук1.

3. Вплив категоріально – понятійного апарату юридичної теорії на розвиток галузевих юридичних наук.

Список рекомендованої літератури:

Бабаев В. К., Баранов В.М., Гойман В. И. Словарь категорий и понятий общей теории права - Н. Новгород, 1992.
Безукладникова И. П. Методология социального познания - Красноярск, 2003
Булатов М. А. Логические категории и понятия. – К., 1981.
Гарипов М. И. Понятийно-категориальное поле современного образования. -Уфа, 2007.
Головкин Р. Б., Воронкова М.А. Теория государства и права: понятийно-категориальный апарат – М., 2011.
Грязнов Д. Г. Соотношение категорий обычного права и правового обычая в юридической науке - М., 2003.
Иванов А. А. Справочник по теории государства и права : основные категории и понятия. – М., 2007.
Коммунаров С. Н. Понятийный аппарат философии – К., 1993.
Копылов С. И. Развитие социологии управления в междисциплинарном синтезе понятий – М., 2004.
Ломиворотов М. М. Взаимодействие философских категорий с понятийным аппаратом конкретно-научного знания: автореферат дис. ... кандидата философских наук : 09.00.01 - Новосибирск, 1983
Марчук В. М.. Николаєва Л. В. Основні поняття та категорії права - К., 2001.
Остапенко В. С. Категории философии и основные понятия в структурно-логических схемах. - Воронеж, 2004.
Позднева С. П. Диалектика и общенаучные понятия Филос.-методол. анализ категориал. строя современ. Науки. - Саратов, 1987.
Понятийные категории и их языковая реализация Межвуз. сб. науч. тр. /Редкол.: Н. А. Кобрина, Л. В. Шишкова (отв. редакторы) и др. - Л., 1989.
Понятийный аппарат науки советского гражданского права и процесса и терминология законодательных актов Сб. науч. тр./Редкол.: Н. В. Ченцов (отв. ред.) и др. - Тверь, 1991
Светуньков С. Г., Хан Т.В. Логико-гносеологическая терминология в экономике (краткий словарь) - СПб., 2004.
Трухачев В. И. Научные исследования: понятийно-терминологическая специфіка. - СПб. - Ставрополь, 2005.
Шадрин В. М. Категории и понятия теории государства и права как ее основной познавательный инструментарий. - Челябинск, 2008
Шипiлова Л. М. Методика обгрунтування поняттєво-категорiйного апарату теоретичних основ політики безпеки. – К., 2005.
Шипілова Л. М. Порівняльний аналіз ключових понять і категорій основ національної безпеки України: автореф. дис... канд. політ. наук: 21.01.01 - К., 2007.
Вохмянин Д. В. Методики исследования в правовой науке в контексте правовых универсалий . – М., 2012
Петрова И. Л. Юридическая техника: соотношение права и языка. - Владимир, 2012
Сидорова Л. Н. Интерпретация как один из способов понимания : (на материале юридических текстов) – М., 2008
Онищенко В. Д. Про філософський статус понять стану і події. дис...канд.філос.наук:09.00.08 - К., 1993.
Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. М., 1976.
Шептулин А.П. Категории диалектики. - М., 1971.
Маилов А., Хасанов М. Философские категории и познание/Отв. ред. А. П. Шептулин. - Ташкент, 1974

Тема 3. Загальнонаукові методи (загальна характеристика та правила застосування) (8 годин)

Лекція 4. Загальнонаукові методи (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

Поняття загально - наукового методу. Методи та прийоми формальної логіки, їх значення для дослідницької та практичної діяльності. Загальнонаукові емпіричні методи пізнання (спостереження, вимір, порівняння, експеримент і т.д.): можливості та недоліки їх застосування в юридичній науці та практиці.

Загальнонаукові теоретичні методи пізнання (аксіоматичний метод, гіпотетико - дедуктивний метод, метод формалізації тощо): проблеми застосування в юриспруденції .

Семінарське заняття 1. Загально - наукові методи (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

1. Методи та прийоми формальної логіки, їх значення для дослідницької та практичної діяльності в юридичній сфері.

2. Загальнонаукові емпіричні методи пізнання (спостереження, вимір, порівняння, експеримент і т.д.): можливості та недоліки їх застосування в юридичній науці та практиці.

3. Загальнонаукові теоретичні методи пізнання (аксіоматичний метод, гіпотетико - дедуктивний метод, метод формалізації тощо): проблеми застосування в юриспруденції .

Самостійна робота по темі «Загально - наукові методи (загальна характеристика та правила застосування)» (4 годин)

1. Правила застосування загальнонаукових емпіричних методів пізнання (спостереження, вимір, порівняння, експеримент і т.д.) в правовій сфері.

2. Правила застосування загальнонаукових теоретичних методів в юриспруденції .

Список рекомендованої літератури:

Андреев И.Д. Проблемы логики и методологии познания. - М., 1972.
Быков В.В. Методы науки. - М., 1972.
Власова К. П. (под ред.) Методы исследований и организация экспериментов. - Х., 2002.
Денисов Ю.А. Абстрактное и конкретное в советском правоведении. – Ленинград, 1987.
Жоль К.К. Методы научного познания и логика. – К., 2001.
Ибрагимов Т. Ш. Научное познание. – Уфа, 2010
Историческое и логическое в познании государства и права. - Ленинград, 1988.
Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. - М., 1965.
Капица П.Л. Экперимент. Теория. Практика. - М., 1977.
Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.
Кохановский В.П. Философия и методология науки. - М.,1999.
Кузнецов О. В. Общенаучный метод альтернатив: онтологическое и гносеологическое измерения : автореферат дис. ... кандидата философских наук : 09.00.01. - Свердловск, 1990.
Кутырев В. А. Современное социальное познание : Общенауч. методы и их взаимодействие. - М., 1988
Машков А.Д. Проблеми теорії держави і права. Основи.: Курс лекцій — К., 2008.
Москвитин А. Ю. Типология в социальном познании: философско-методологический анализ. - Владивосток, 2001.
Орнатский П. П. Общенаучные методы познания. – К., 1984.
Отрешко Н. Б.. Трансформация эпистемологических оснований социологии: субьект, метод познания, картина социального мира. – К., 2009.
Подкорытов Г. А. Историзм как метод научного познания. Ленинград, 1967.
Полевой Н. А. Прогнозирование смены парадигм исторического познания: поиск метода - О., 2010..
Рузавин Г. И. Методология научного познания. - М., 2005.
Современные проблемы методологии социогуманитарного познания: сб. статей / ред. А. С. Готлиб. - Самара, 2001.
Степин В. С., Елсуков А. Н. Методы научного познания. — Минск, 1974 − 152 с.
Титов В. Д. Юридическая логика в США . - Х., 2007..
Эмирова Е. Э. Метод экстраполяции в научном познании. Автореф. дис... канд. филос. наук. - - Ташкент, 2008
Маякова А. С.. История и методология уголовного права. М., 2012.

Тема 4. Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування) (8 години)

Лекція 5. Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

Загальна характеристика приватно – наукових методів юридичних наук. Методи збирання, накопичення та перевірки фактичного матеріалу, як методи дослідження державно – правових явищ. Методи дослідження, обробки, інтерпретації фактичного матеріалу (інформації, даних, тощо) у ході здійснення пізнавальних та практичних процедур у юриспруденції.

Семінарське заняття 2. Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

1. Методи збирання, накопичення та перевірки фактичного матеріалу, як методи дослідження державно – правових явищ.

2. Методи дослідження, обробки, інтерпретації фактичного матеріалу (інформації, даних, тощо) у ході здійснення пізнавальних та практичних процедур у юриспруденції.

Самостійна робота по темі «Приватно – наукові методи юридичних наук (загальна характеристика та правила застосування)» (4 годин)

1. Формально – догматичний метод юридичної науки (загальна характеристика та місце в системі приватно-наукових методів правознавства.

2. Порівняльно – правовий метод (його поняття, особливості, місце та значення для юридичної науки).

3. Конкретно – соціологічні методи в правових дослідженнях.

Список рекомендованої літератури:

Ахмедли Дж.Т., Фельдман И.И., Эфендиев Ф.М. Философия и методология частнонаучного знания. -Баку, 1983
Быков В.В. Методы науки. М., 1972.
Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. М., 2003.
Ветютнев Ю. Ю. Современные методы исследования в правоведении. – Саратов, 2007
Гуцыкова С. В. Метод экспертных оценок: теория и практика. – М.. 2011
Дедкова И. А. Правовая статистика. - Томск, 2012
Карташов В.Н. Методика изучения и обобщения юридической практики. Ярославль 1991.
Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве. М., 1987.
Леванский В.А. Моделирование в социально-правовых исследованиях. – М., 1986.
Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. М., 2002.
Машков А.Д. Проблеми теорії держави і права. Основи.: Курс лекцій — К., 2008.
Маякова А. С.. История и методология уголовного права. М., 2012.
Оніщенко Н. Правопізнавальні конструкції до питання про методологію пізнання та вивчення правових систем сучасності // Про українське право. Часопис кафедри теорії та історії держави і права. Число ІV / За ред. проф. І. Безклубого. — К.: Грамота, 2009.
Попаденко Е. В.Правовая статистика. – М., 2013.
Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології/ ред. Ю. С. Шемшученко. - К., 2006.
Скакун О. Методологічний підхід та метод у порівняльному правознавстві: їхнє співвідношення // Про українське право. Часопис кафедри теорії та історії держави і права. Число ІV / За ред. проф. І. Безклубого. — К.: Грамота, 2009.
Соотношение частнонаучных методов и методологии в филологической науке: Сб. науч. тр. /Отв. ред. Э. Ф. Володин, В. П. Неровнак. - М., 1986
Тихомиров А. Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и методологические проблемы. - К., 2005.
Филатов Е. А. Методы факторного анализа. - Иркутск, 2012
Циппеліус Р. Юридична методологія - К., 2004.

Тема 5. Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування) (8 години)

Лекція 6. Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

Загальна характеристика приватних методів юридичних наук. Характеристика окремих приватних методів спеціально – юридичних наук (приватні методи криміналістики, судової медицини, юридичної психології тощо).

Загальна характеристика фізичних і хімічних методів (мікроскопія, люмінесцентний аналіз, парамагнітний резонанс, нейтронно-активаційний аналіз, молекулярна спектроскопія, хроматографія, рентгеноструктурний аналіз та ін.), як приватних методів окремих юридичних наук.

Загальна характеристика статистичних методів (індекси, табличний метод, методи угрупування відносних величин та ін.) , як приватних методів окремих юридичних наук (криміналістика, кримінологія).

Загальна характеристика антропологічних та антропометричних методів, як приватних методів окремих юридичних наук (методів, що застосовуються при дослідженні людини, трупів, кісткових останків, наприклад, при описі затриманого, складанні його суб'єктивного портрета і т.д.)

Загальна характеристика психологічних методів, які використовуються в окремих юридичних науках (криміналістиці, юридичній психології та ін.).

Семінарське заняття 3. Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування) (2 години)

1. Загальна характеристика приватних методів юридичних наук.

2 . Характеристика окремих приватних методів спеціально – юридичних наук (приватні методи криміналістики, методи судової медицини, юридичної психології тощо).

Самостійна робота по темі «Приватні методи юридичних науках (загальна характеристика та правила застосування)» (4 годин)

1. Місце та значення методик для методологій спеціально – юридичних наук.

2. Загальна характеристика окремих методик, які використовуються у спеціально – юридичних науках

Список рекомендованої літератури:

Алмаев Н. А. Применение контент-анализа в исследованиях личности : методические вопросы. – М., 2012
Асатрян Х. А. Методика расследования. - Иркутск, 2012
Берестнев М. А., Головин А.Ю. Методика расследования разбойных нападений на автодорогах , 2012
Быков В.В. Методы науки. М., 1972.
Виноградова Н. И. Методы и средства судебно-экспертных исследований – М., 2012
Егиазарян А. С. Криминалистическое классифицирование - специальный криминалистический метод познания : автореферат дис. ... кандидата юридических наук : 12.00.09 – М., 2011
Иншаков С. М. Исследование преступности: проблемы методики и методологии. – М., 2012.
Иншаков С. М. Факторный анализ преступности : корреляционный и регрессионный методы. – М., 2012
Исматова Т. И., Орлов А. М. Модельный метод диагностирования факта письма непривычной рукой. - Волгоград, 2012
Ишкова Л. В. Основы научных исследований: общая методология и частные методы . – Кемерово - Москва, 2005
Коимшиди Г. Ф. Выборочный метод в научных исследованиях : (методы математической статистики в социологии и криминологии). – М., 2008
Коросов А. В. Специальные методы биометрии. – Петрозаводск, 2007.
Кусов Г. В. Генезис и современное состояние теории судебной лингвистической экспертизы, закономерности формирования и развития - Краснодар, 2012
Матушкин А. В. Принцип конкретности как методологическое основание социальной антропологии : диссертация ... кандидата философских наук : 09.00.11. - Волгоград, 1998
Машков А.Д. Проблеми теорії держави і права. Основи.: Курс лекцій — К., 2008. — 464 с.
Маякова А. С. История и методология уголовного права. – М., 2012
Просвирин Е. В. Описание как метод познания и фиксации доказательств при расследовании преступлений. – М., 2011.
Степаненко Д. А. Моделирование как метод научного исследования в приложении к решению задач уголовного судопроизводства : Некоторые актуал. аспекты проблемы : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.09 - Иркутск, 1996.
Царенко П. П. Наблюдение как метод собирания, исследования и оценки доказательств. –Саратов, 2004
Чадин М. В. Судебно-экономическая экспертиза как метод государственного финансового контроля в Российской Федерации : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.14 – М., 2003

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЯ 1

Значення методології для системи юридичного знання та її місце у цій системі.

Основні підходи до розуміння методології науки та її складових.

Визначення та співвідношення понять «прийом», «спосіб», «засіб», «метод» та «методика»

Поняття «методологічний принцип», його місце та значення для формування методології юридичного дослідження.

Проблема співвідношення методології та об’єкта (предмета) дослідження.

Проблема відносності методу у юридичній науці та практиці.

Проблема допустимості методу у юридичній науці та практиці.

Проблема доцільності методу у юридичній науці та практиці.

Проблема істинності методу у юридичній науці та практиці.

Спеціально-юридичні науки та їх методи (загальнотеоретичні проблеми).

Методологічний позитивізм (загальна характеристика).

Методологічний ідеалізм (загальна характеристика).

Методологічний дуалізм (загальна характеристика).

Методологічний агностицизм (загальна характеристика).

Методологія права (поняття та місце у системі юридичного знання).

Методологічні принципи науково-дослідної діяльності в юридичних науках та їх групи.

Визначення поняття «категоріально – понятійний апарат науки».

Значення категоріально – понятійного апарату науки для формування та розвитку науки в цілому та юридичної науки зокрема.

Поняття (його зміст та обсяг). Види понять та типи відношень між ними (на прикладі юридичних понять).

Правила визначення юридичних понять та їх поділу.

Визначення поняття «категорія».

Значення категорій для формування наукових теорій (в тому числі юридичних).

Співвідношення понять «термін», «поняття» та «категорія».

Категорії юридичних наук та їх місце у системі юридичного знання.

Основні поняття та категорії сучасної юридичної теорії.

Основні поняття та категорії сучасних базових галузевих юридичних наук.

Вплив категоріально – понятійного апарату юридичної теорії на розвиток галузевих юридичних наук.

Поняття загальнонаукового методу.

Методи та прийоми формальної логіки, їх значення для дослідницької та практичної діяльності.

Загальна характеристика методів індукції та дедукції. Приклади використання методів індукції та дедукції в юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика аналізу та синтезу. Приклади використання методів аналізу та синтезу в юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика методу класифікації та правила її проведення. Приклади використання методу класифікації в юридичній науці та практиці.

Основні підходи до розуміння методу типології. Місце та значення методу типології для різних галузей наукового знання (в тому числі юридичного).

Типології держави і права.

Типи праворозуміння.

Загальнонаукові емпіричні методи пізнання, їх загальна характеристика

Спостереження в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.

Вимір в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.

Порівняння в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.

Експеримент в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.

Загальнонаукові теоретичні методи пізнання, їх загальна характеристика.

Загальна характеристика аксіоматичного методу. Можливості використання аксіоматичного методу у юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика гіпотетико - дедуктивного методу. Можливості використання гіпотетико - дедуктивного методу у юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика методу формалізації. Можливості використання методу формалізації у юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика методу абстрагування. Можливості використання методу абстрагування у юридичній науці та практиці.

Загальна характеристика приватно – наукових методів юридичних наук.

Загальна характеристика конкретно – наукових методів юридичних наук.

Співвідношення приватно – наукових та конкретно – наукових методів.

Методи збирання, накопичення та перевірки фактичного матеріалу, як методи дослідження державно – правових явищ.

Фактичні матеріали, інформація та дані, що лежать в основі правових досліджень (поняття, види).

Правовий експеримент (поняття, проблеми використання).

Використання методу моделювання у юридичній науці.

Загальна характеристика методів анкетування та інтерв’ювання.

Методи дослідження, обробки інтерпретації фактичного матеріалу (інформації, даних, тощо) у ході здійснення пізнавальних та практичних процедур у юриспруденції.

Способи тлумачення юридичних норм.

Метод контент-аналізу у юридичних науках.

Формально – догматичний метод юридичної науки (загальна характеристика та місце в системі приватно-наукових методів правознавства).

Порівняльно – правовий метод (його поняття, особливості, місце та значення для юридичної науки).

Конкретно – соціологічні методи в правових дослідженнях.

Загальна характеристика приватних методів юридичних наук.

Загальна характеристика антропологічних та антропометричних методів, як приватних методів окремих юридичних наук (методів, що застосовуються при дослідженні людини, трупів, кісткових останків, зокрема, при описі затриманого, складанні його суб'єктивного портрета і т.д.)

Загальна характеристика психологічних методів, які використовують в окремих юридичних науках.

ЗМИСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ

Новітні наукові методологічні напрямки

(друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку

Тема 6. Методологія позитивізму (загальна характеристика, етапи розвитку, вплив на державно – правову науки) (14 години)

Лекція 7. Загальна характеристика методології позитивізму. Класичний позитивізм – перший етап розвитку методології позитивізму (2 години)

Передумови виникнення позитивізму у ХІХ сторіччі. Базові положення та принципи методології класичного позитивізму. Основні напрямки та школи класичного позитивізму.

Лекція 8 Емпіріокритицизм, неопозитивізм та постпозитивізм, як етапи розвитку методології позитивізму(2 години)

Причини, які викликали перехід від класичного позитивізму до емпіріокритицизму, а потім до неопозитивізму. Базові положення та принципи емпіріокритицизму. Основоположники емпіріокритицизму Е. Мах та Р.Авенаріус, їх вплив на науку кінця ХІХ сторіччя.

Неопозитивізм, його загальна характеристика та основні представники (Б. Рассел, Л. Віттгенштейн, члени Віденського гуртка, Львівсько-Варшавська школа і т.д.). Принцип верифікації, його характеристика та значення для неопозитивізму.

Виникнення постпозитивізму та його основні («прокляті») питання. «Три великі відмови» постпозитивізму. Основні ідеї, які захищали у сфері методології К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейерабенд, М. Полані, С. Тулмін. Принцип фальсифікації, його зміст.

Лекція 9. Характеристика деяких державно – правових концепцій, які сформувались на базі методології позитивізму(2 години)

Державно – правові погляди О.Конта, Дж. Милля - молодшого, Г.Спенсера та інших представників класичного позитивізму.

Загальна характеристика політико – правових концепцій, що склались під впливом емпіріокритицизму (система поглядів на державу і право А.Богданова, психологічна теорія права Л.Петражицького).

Г.Кельзен - член Віденського гуртка та його «чиста» теорія права.

Скандинавська реалістична школа права, її загальна характеристика (в основному на базі викладення основних ідей К. Оливекрона, А. Хагерстрем, В. Лунстедта та А. Росса).

Теорія «відкритого суспільства» К.Поппера та її вплив на сучасні політико - правові науки.

Семінарське заняття 4. Методологія позитивізму (загальна характеристика, етапи розвитку) (2години)

1. Передумови виникнення позитивізму у ХІХ сторіччі.

2. Базові положення та принципи методології класичного позитивізму.

3. Причини, які викликали перехід від класичного позитивізму до емпіріокритицизму, а потім до неопозитивізму та постпозитивізму.

4. Відмітні особливості неопозитивізму та постпозитивізму.

5. Відмінність принципу фальсифікації від принципу верифікації.

Семінарське заняття 5. Державно – правові концепції, що спираються на методологію позитивізму (2 години)

1. Співвідношення державно – правових поглядів О.Конта і Дж. Ст. Милля-молодшого.

2. Система поглядів на державу і право А.Богданова (чи був А.Богданов прихильником марксистської методології?)

3. Психологічна теорія права Л.Петражицького.

4. Г.Кельзен - член Віденського гуртка та його «чиста» теорія права.

6. Теорія «відкритого суспільства» К.Поппера та її вплив на сучасну політико - правову думку.

Самостійна робота по темі «Методологія позитивізму (загальна характеристика, етапи розвитку, вплив на державно – правову науки)» (4 години)

1. Основні вади та проблеми методології позитивізму у світі досягнень сучасної науки.

2. Вплив методології позитивізму на розвиток юридичної науки у ХХ сторіччі.

Список рекомендованої літератури:

. Шкуринов П. С. Позитивизм в России XIX века. - М., 1980.
Алекси Р. Понятие и действительность права - Москва - Берлин, 2011.
Бичко І. В. Факти чи фікції? : критич. аналіз філософії позитивізму. К., 1986.
Гайденко П.П. Эволюция понятия науки (ХУІІ – ХУІІІ вв.). Формирование научных программ нового времени. – М.,1987.
Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. Становление и развитие первых научных программю – М., 1980.
Гуревич П. В. Лев Иосифович Петражицкий //Правоведение. -1971. - № 5.
Демидов А.Б. Философия и методология науки. — Витебск, 2006.
Демьяненко Н. В. Позитивизм Герберта Спенсера в современном социологическом знании - Иваново, 2012.
Ермолаева С. А. Становление и развитие методологических подходов к исследованию проблемы предупреждения преступности несовершеннолетних (конец XIX - начало XXI века). – М., 2008
Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. - М. 1978.
Зотов А.Ф. Современная западная философия. - М., 2001.
История и философия науки. / Под ред. А.С.Мамзина. – СПб., 2008.
История политических и правовых учений. – СПб, 2007.
История политических и правовых учений. / Под редакцией докт. юрид. наук, профессора О. Э. Лейста. - М., 2006.
История политических и правовых учений/ Под общ. ред. акад. РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. — М., 2004.
Краткий очерк истории философии /Под ред. М. Т. Иовчука, Т. И. Ойзермана, И. Я. Щипанова. - М., 1971.
Краузе А. А. Эволюция философии науки: (Позитивизм) - СПб., 1998.
Критика Современных немарксистских концепций философской науки./Под редакцией А.И.Ракитова М.,1987.
Маркин П. А. Эмпирический метод и проблема бытия: метафизика позитивизма. - Омск, 2004
Никонов Л. А. Проблема взаимосвязи государства и общества в философии русского позитивизма : автореферат дис. ... кандидата философских наук : 09.00.03. - Тверь, 2010
Осипов В. И. Философия Эрнста Маха и позитивизм. - Архангельск, 2011.
Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - Том 4. От романтизма до наших дней. – С.-Пб., 1997.
Солодков Г. П. Позитивизм и диалектика у входа в XXI в. - Ростов /Д -, 2000.
Тархова М. А. Позитивизм XX века и его разновидностиМ., 1992.
Шувалов В. И. Первый позитивизм как явление мировой теоретической мысли. – Пенза, 2000.

Рекомендовані першоджерела:

Богданов А. А. Вопросы социализма: Работы разных лет /Под ред. Л. И. Абалкина (отв. ред.), Г. Д. Гловели, В. К. Пармёнова, Н. К. Фигуровской - М., 1990.
Богданов А. А. Эмпириомонизм. - М., 1904.
Кун Т. Структура научных революций. -М., 2004.
Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. - М., 1995.
Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: В 2 т. - Спб., 1909-1910..
Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х т.т.- М.
Поппер К. Предположения и опровержения : рост науч. знания Логика и рост научного знания. – М., 2008.
Тульмин С. Структура развития науки. Из Бостонских исследований по философии науки. - М., 1978.

Тема 7. Методологія системного підходу (загальна характеристика та її вплив на сучасні державно – правові дослідження (8 години)

Лекція 10 Методологія системного підходу (загальна характеристика та специфіка). ЇЇ вплив на державно – правові дослідження(2 години)

Поняття «системний підхід», «системна методологія», «системний аналіз» тощо. Їх співвідношення. Причини та передумови появи системного підходу. Історія формування системного підходу.

Основні методологічні принципі системного підходу.

Поняття «система», її ознаки. Класифікація систем, їх види.

Основні поняття, які використовуються у межах системного підходу (їх загальна характеристика). Закономірності функціонування та розвитку систем.

Вплив ідей системного підходу на державно – правові дослідження.

Семінарське заняття 6. Методологія системного підходу (загальна характеристика та специфіка) та її вплив на державно – правові дослідження (2 години).

1. Поняття «система», її ознаки.

2. Основні поняття, які використовуються у межах системного підходу (їх загальна характеристика).

3. Класифікація систем, їх види.

4. Закономірності функціонування та розвитку систем.

5. Вплив ідей системного підходу на сучасні державно – правові дослідження.

Самостійна робота по темі «Методологія системного підходу (загальна характеристика та специфіка), її вплив на сучасні державно – правові дослідження» (4 години)

1. Державно – правова дійсність, як системний об’єкт ( на прикладі України).

2. Законодавство України, як об’єкт системного аналізу.

Список рекомендованої літератури:

Агошкова Е.Б., Ахлибининский Б.В. Эволюция понятия системы// Вопросы философии. - 1998. - №7.
Алексеев С. С. Советское право как система: методологические принципы исследования // Советское государство и право. – 1974. – № 7. – С. 11-18.
Алексеева М. Б., Балан С.Н. Основы теории систем и системного анализа. С-Пб, 2002.
Антонов А.В. Системный анализ. – М.. 2004.
Бондаренко Н. И. Методология системного подхода к решению проблем: история-теория. - СПб., 1996.
Веревкин А.П., Кирюшин О.В. Теория систем. – Уфа, 2003.
Веселков Н. А. Системный подход: концептуальные и методологические положения. – Новгород,, 2005.
Волошина, Л. А. О системном подходе к изучению сущности преступности.//Вопросы борьбы с преступностью. Выпуск 15. -М., 1972. -С. 11 – 23.
Дудар С. Методологічні засади системного підходу у сучасній теорії права // Про українське право. Часопис кафедри теорії та історії держави і права. Число ІV / За ред. проф. І. Безклубого. — К., 2009.
Казаневская В. В. Философско-методологические основания системного подхода. - Томск, 1987.
Капустин А. А. Системное мышление для правоведов (вопросы методологии). - СПб 2011.
Каск Л.И. Системный подход в познании государства и права // Правоведение. – 1977. – № 4.
Катренко А. В. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації. - Львів, 2003.
Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень. – Тернопіль, 2005.
Могилевский В. Д. Методология систем. - М., 1999.
Нечаев Д. Ю. Развитие методологии системного подхода в условиях глобализации многомерного коммуникационного пространства. – М., 2011.
Самойлов В. Н. Единый системный подход к анализу экономических, технологических и юридических процессов. - Дубна, 2007
Система. Симметрия. Гармония/Под ред. В.С. Тюхтина, Ю.А. Урманцева. – М., 1988.
Скляров И. Ф. Система. Системный подход. Теории систем. – М., 2011.
Становление системных идей в науке и философии. Сб. статей/ Отв. ред. И. В. Блауберг, В. Н. Садовский. - М., 1980.
Теория систем и системный анализ в управлении организациями: Справочник/ Под ред. В.Н. Волковой и А.А. Емельянова. - М., 2006.
Тиунова Л.Б. О системном подходе к праву. // Советское государство и право. – 1986. – №10.
Уемов А.И. Вадим Садовский: будущее в прошлом. (http://www.philosof.onu.edu.ua/elb/uemov/sadovski.pdf)
Хохряков, Г. Ф.Исследование связи экономических условий нового города с преступностью молодежи как один из способов системного подхода /Науч. рук. Г. М. Миньковский.//Вопросы криминологии, уголовного права, процесса и прокурорского надзора. -М., 1975. -С. 37 – 49
Шарапов О. Д., Дербенцев В. Д., Семьонов Д. Є. Системний аналіз. - К., 2003.

Рекомендовані першоджерела:

Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – обзор проблем и результатов //Системные исследования. Ежегодник. 1969, – М.: Наука, 1969.
Блаумберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного похода. - М., 1973.
Месарович М. Теория иерархических многоуровневых систем. – М., 1973
Проблемы методологии системных исследований. - М., 1970.
Садовский В.Н. Системный подход и общая теория систем: статус, основные проблемы и перспективы развития. – М., 1980
Уемов А. И. Системный подход и общая теория систем. - М.,, 1978.
Юдин Э.Г. Методология науки. Системность. Деятельность. – Москва, 1997.

Тема 8. Діалектика, як методологія пізнання, в тому числі пізнання державно - правової дійсності (8 години)

Лекція 11. Особливості діалектики, як методології пізнання (2 години)

Підходи до тлумачення поняття «діалектика» та її місця у системі наукового знання. Загальна характеристика діалектики, як методології пізнання.

Основні закони та принципи діалектики.

Державно – правові концепції, які формувались на базі діалектики. Марксистська теорія держави і права та її вплив на сучасні українські державно – правові та політичні науки.

Семінарське заняття 7. Діалектика, як методологія пізнання, в тому числі державно - правової юридичної дійсності (2 години)

1. Загальна характеристика діалектики, як методологічного напрямку.

2. Порівняльна характеристика державно – правових поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса, з одного боку, та Ф. Гегеля - з іншого (методологічний аспект).

3. Вплив діалектичної методології на сучасні державно – правову теорію в Україні.

Самостійна робота по темі «Діалектика, як методологія пізнання, в тому числі юридичної дійсності» (4 годин)

1. Аналіз державно – правових поглядів І.Канта (загальна характеристика).

2. Неокантіанці у юридичних науках, їх погляди на право та державу (Г. Коген, Р. Штаммлер, Г. Радбрух, Б.Кістяківський та інші).

Список рекомендованої літератури:

Босенко В.А.Как возможна всеобщая теория развития.//Марксизм и современость - 2001 - №1-2 (18-19) - С. 31-46
Диалектика процесса познания. / Под ред. М. Н. Алексеева, А. М. Коршунова. - М., 1985.
Добронравова И. С. Современная потребность в диалектике и творческое наследие М. Л. Злотиной // Філософсько-антропологічні студії' 2001. Розум, свобода та долі діалектики (До 80-річчя Марії Злотіної). - К., 2001. - С. 129.
Зададаев С. А. Методы структурной диалектики. – М., 2012
Ильенков .Э. В. Диалектика и мировоззрение. С.180.
Ильенков Э.В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории. – М., 1984.
История политических и правовых учений. – СПб, 2007.
История политических и правовых учений. / Под редакцией докт. юрид. наук, профессора О. Э. Лейста. М.: Издательство "Зерцало" , 2006.
История политических и правовых учений/Под ред.В.С.Нерсесянца. – М., 1998.
Казеннов А. С. Диалектика как высший метод познания. - СПб, 2011
Малахов А. Н. История и медотология науки: законы, принципы и категории материалистической диалектики: - СПб, 2011
Малышко И.И. Проблема взаимоотношения синергетики и диалектики //Ноосфера. Збірник філософських праць. – Вип. 3. – Донецьк, 2003
Марксистско-ленинская философия. Диалектический материализм. - М., 1977.
Мисюров Д. А. Опыт диалектики: формулы развития, диалектическое исчисление, диалектические опыты. – М., 2011
Овчинников М. Н. Диалектическая логика рационального мышления. В 3 -х ч. –М., 2011.
Ойзерман Т. И. Научно-философское мировоззрение марксизма.—М.: Наука, 1989.
Орлов А.Б. К проблеме диалектической парадигмы в современной психологической науке//Вопросы психологии. – 1988.- №1 – С.131-136
Поппер К. Что такое диалектика? Вопросы философии.— 1995.— №1.— С. 118—138.
Прокудин Ю. А. Диалектика бытия. – СПб, 2011
Рузавин Г.И. Синергетика и диалектическая концепция развития // Философия науки. — 1989. — № 5. 31-51
Рузавин Г.И. Синергетика и принцип самодвижения материи // Вопросы философии. — 1984. — .№ 8. — С.30-49.
Солдатов В.І. Методологія наукового пізнання: Про методологічне значення матеріалістичної діалектики. – К., 1975.
Философские основы теории развития. М., 1982.
Шептулин А. П. Диалектический метод познания.— М.: Политиздат, 1983.
Шептулин А.П. Категории диалектики. - М., 1971.

Рекомендовані першоджерела:

Гегель Г. Философия права. — М.: Мысль, 1990.
Гегель Г. Философская пропедевтика. /Работы разных лет: в 2 т. — М., 1970—1971.
Ленин В.И. Философские тетради. - М,1978.
Маркс К. К критике Гегелевской философии права/ Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. - Т. 1.
Энгельс Ф. Анти-Дюринг / Маркс К, Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд.- Т. 20.

Тема9. Особливості та специфіка синергетичного підходу. Спроби застосувати синергетичну методологію у юридичній науці (10 години)

Лекція 9. Загальна характеристика синергетики, як світоглядного та методологічного напрямку(2 години).

Підходи до тлумачення поняття «синергетика» та визначення її місця у системі наукового знання. Загальна характеристика синергетики, як методології пізнання та стилю мислення.

Лекція 10. Особливості застосування синергитичної методології у юридичній науці (2 години)

Особливості категоріально – понятійного апарату синергетики. Основні концептуальні тези синергетики.

Принципова можливість та доцільність формування уявлення про державу і право, як об’єкти синергетичного дослідження (або: чи є держава і право відкритими, стохастичними, самоорганізованими та динамічними системами?).

2. Проблеми застосування синергетичної теорії (її основних положень) до пізнання державно – правових явищ.

3. Спроби використати синергетичну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.

Семінарське заняття 5. Спроби застосувати синергетичну методологію у юридичній науці (2 години)

1. Загальна характеристика синергетичної теорії та її категоріально – понятійний апарат.

2. Критичний аналіз спроб використати синергетичну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.

Самостійна робота по темі «Особливості та специфіка синергетичного підходу. Спроби застосувати синергетичну методологію у юридичній науці» (4 годин)

1. Порівняння поглядів на синергетику, її зміст, на місце та значення у системі наукового знання Г.Хакена та І.Пригожина.

2. Критика можливості застосування синергетичного підходу до дослідження державно – правової дійсності.

3. Аналіз впливу типу праворозуміння на вирішення питання про принципову можливість дослідження права на базі синергетичної методології .

Список рекомендованої літератури:

Алейник Р. М. Философия науки: синергетика и социально-гуманитарное знание. – М., 2011.
Баширов Р. И. Синергетика или новый диалог человека с природой// Современные проблемы науки и образования – 2008 - №6.
Баширов Р. И. Синергетика или новый диалог человека с природой// Современные проблемы науки и образования – 2008 - №6.
Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. - К., 2002.
Венгеров А. Политика и синергетика//Общественные науки и современность. – 1993. - № 4.
Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Советское государство и право. -1986. - № 10
Венгеров А.Б.Теория государства и права. – М., 1998. – С.317.
Гребенюк Е. Н. Синергетический подход в гуманитарном исследовании. - Астрахань, 2011.
Джужа О. М., Орлов Ю.Ю., Калюжний Р.А. Щодо можливості вивчення правових явищ з позиції синергетики//Право і суспільство. – 2009. – №2.
Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К., 1990.
Егурнов Л. Л. Диалектика самоорганизации и управления в сложных системах: Дисс. ... канд. филос. наук. - М., 2003.
Егурнов Л. Л. Диалектика самоорганизации и управления в сложных системах: Дисс. ... канд. филос. наук. - М., 2003.
Жилин В. И. Синергетический сциентизм: критический анализ философско-методологических оснований М., 2010.
Коваленко С. В. Синергетическая парадигма политики. - Иваново, 2010 .
Колесников А. А. Синергетические методы управления сложными системами: теория системного синтеза. – М., 2012
Малышко И.И. Проблема взаимоотношения синергетики и диалектики //Ноосфера. Збірник філософських праць. – Вип. 3. – Донецьк, 2003
Пономарёв В. С. Синергетика: основные понятия, идеи и методы. - Щелково, 2011
Рабош В.А. Формирование синергетических оснований концепции устойчивого развития в современной философии и науке// Известия РГПУ им. А.И. Герцена. - №10 (56). - 2008.
Рузавин Г.И. Синергетика и диалектическая концепция развития // Философия науки. — 1989. — № 5. 31-51
Рузавин Г.И. Синергетика и принцип самодвижения материи // Вопросы философии. — 1984. — .№ 8. — С.30-49.
Сахарова Ю. В. Философия: социальные структуры в ключе синергетической парадигмы. - Новочеркасск, 2011
Тоффлер О. Наука и изменение /Пригожин И., Стенгер И. Порядок из хаоса. М., 1986
Черезов А. Е. Философия Гегеля и синергетика: онтология понятия "самоцели". – М., 2012.
Шалаев В. П. Социальная синергетика и актуальная наука - Йошкар-Ола, 2012
Ярославцева Е. И. Человек в современной сетевой парадигме (опыт синергетического подхода). – М., 2011

Рекомендовані першоджерела:

Данилов Ю.А., Кадомцев Б.Б. Что такое синергетика?//Нелинейные волны. Самоорганизация — М., 1983.
Капица С. П., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. — М., 1997
Климонтович Ю.Л. Проблемы статистической теории самоорганизации синергетики. - М., 1987.
Князева Е. Н. Одиссея научного разума: синергетическое видение научного прогресса - М., 1995.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. – СПб., 2002.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой — М., 1986.
Пригожин И.. Философия нестабильности // Вопросы философии. 1991, №6.- с. 46-52.
Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах. - М., 1985.
Хакен Г. Синергетика. - М., 1980.

Тема 10. Особливості герменевтики та феноменології, як основи розуміння та тлумачення державо – правової дійсності (10 годин)

Лекція 11. Герменевтика та феноменологія, як методологічні напрямки (загальна характеристика). (2 години)

Загальна характеристика герменевтики та феноменології та причини їх формування. Основні теоретики цих напрямків філософської думки.

Особливості герменевтики та феноменології як методологічного підгрунття побудови сучасних наукових досліджень.

Співвідношення та взаємний вплив феноменології, герменевтики та екзистенціалізму.

Лекція 12. Особливості герменевтичного та феноменологічного погляду на державно – правову дійсність (2 години)

Державно – правові концепції, які сформувались під впливом герменевтики та феноменології (загальна характеристика).

Правові погляди А. Райнаха, Ф. Кауфмана, Г.Коніг та К.Коссіо.

Правові концепції Е.Бетті, Г.Гадамера та П. Рікьора.

Семінарське заняття 6. Феноменологія та герменевтіка, як методології дослідження державно – правової дійсності (2 години)

1. Правові погляди А. Райнаха, Ф. Кауфмана, Г. Коніг та К.Коссіо.

2. Правові концепції Е.Бетті, Г.Гадамера та П. Рікьора.

Самостійна робота по темі «Особливості герменевтики та феноменології, як методологічних напрямків, та їх вплив на сучасні державо – правові концепції» (4 годин)

1. Загальна характеристика концепцій С.К’єркегора, Ф. Ніцше, В. Дільтея, М.Хайдеггера, Г. Гадаммера та Е.Гусеррля.

2. Значення герменевтики та феноменології для розвитку сучасного гуманітарного знання.

Список рекомендованої літератури:

Баскаков А. Т. Идея абстрактного права в ее ценностном и экзистенциально-философском аспектах исследования. - Уфа, 2008
Батурин Ю. М. Феноменология юридического чуда. – М., 2012.
Беляев В. А. Феноменология и методология в контексте интеркультуры. – М., 2012.
Бернюков А. М. Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя (філософсько-теоретичний аналіз): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Львів., 2008.
Блажевич Н. В., Блажевич И.Н. Герменевтика правового текста - Тюмень, 2006
Буртаев Ю. В. Субстанция и её фундаментальные структуры: основные концепции феноменологического описания. В 4 ч. – М., 2012.
История политических и правовых учений. – СПб, 2007.
Кожурин А. Я. Философская герменевтика и гуманитарные науки. СПб, 2008
Кучеренко А. В. Кант и немецкая феноменологическая традиция первой половины XX века. - Курск, 2011.
Кучеренко А. В. Феноменологический метод познания. - Курск, 2009
Левашева Е. В. Философская герменевтика. - Казань, 2006.
Малинова И. П. философия права (От метафизки к герменевтике) - Екатеринбург, 1995.
Мухамадиев Р. Ш. Круг основных проблем герменевтики. – М., 2007
Овчинников А. И. Правовое мышление в герменевтической парадигме. - Ростов-на-Дону, 2002
Пантыкина М. И. Феноменологическая методология: опыт исследования права. - Екатеринбург, 2008.
Поляков А. В. Общая теория права. Феноменолого-коммуникативный подход. - СПб., 2003
Полякова Н. Б. Конструирование дискурса власти: герменевтический аспект. - Ижевск, 2009
Пычева О. В. Герменевтика уголовного закона. - Ульяновск, 2005.
Сафронов, П. А. Горизонты феноменологии: предмет, экзистенция, данность. – М., 2009.
Свасьян К. А. Феноменологическое познание: пропедевтика и критика. – М., 2010
Синицына Л. Н. Принципы герменевтики в социологии. - Иркутск, 2003
Слабухо С. И. Понимание и интерпретация текста в герменевтике и современная парадигма интерпретации. - Смоленск, 2008
Сузи В. Н. Герменевтика: история и концепции. - Петрозаводск, 2005.
Фалёв Е. В. Герменевтика Мартина Хайдеггера. - СПб, 2008
Шаев Ю. М. Смысл в герменевтике: опыт семиотического анализа. - Пятигорск, 2010

Рекомендовані першоджерела:

Рикёр П. Конфликт интерпретаций : очерки о герменевтике. – М., 2008
Гуссерль Э. Логические исследования. Исследования по феноменологии и теории познания. – М., 2011
Сартр, Ж – П. Бытие и ничто: опыт феноменологической онтологии. – М., 2011.
Бетти Эмилио. Герменевтика как общая методология наук о— М., 2011.
Гадамер Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. — М., 1988.
Хайдеггер, М. Время и бытие: Статьи и выступления. — М.: Республика, 1993

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЯ 2

Основні новітні наукові методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку (загальна характеристика).
Передумови виникнення позитивізму у ХІХ сторіччі.
Базові положення та принципи методології класичного позитивізму.
Основні напрямки та школи класичного позитивізму (загальна характеристика та основоположники).
Причини, які викликали перехід від класичного позитивізму до емпіріокритицизму, а потім до неопозитивізму.
Базові положення та принципи емпіріокритицизму.
Основоположники емпіріокритицизму Е. Мах та Р.Авенаріус, їх вплив на науку кінця ХІХ сторіччя.
Неопозитивізм, його загальна характеристика та основні представники (Б. Рассел, Л. Віттгенштейн, члени Віденського гуртка, Львівсько-Варшавська школа і т.д.).
Принцип верифікації, його характеристика та значення для неопозитивізму.
Виникнення постпозитивізму та його основні («прокляті») питання.
«Три великі відмови» постпозитивізму.
Основні ідеї та принципи постпозитивізму. Його «знакові» постаті (К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейерабенд, М. Полані, С. Тулмін).
Принцип фальсифікації, його зміст.
Відмінні особливості неопозитивізму та постпозитивізму.
Відмінність принципу фальсифікації від принципу верифікації.
Державно – правові погляди О.Конта, Дж. Мілля-молодшого, Г.Спенсера та інших представників класичного позитивізму.
Загальна характеристика політико – правових концепцій, що склались під впливом емпіріокритицизму (система поглядів на державу і право А.Богданова, психологічна теорія права Л.Петражицького).
Загальна характеристика поглядів Г.Кельзена і вплив на його погляди ідей, які висувались Віденським гуртком.
Скандинавська реалістична школа права, її загальна характеристика та персоналії(К. Оливекрона, А. Хагерстрем, В. Лунстедта, А. Росса та інші).
Теорія «відкритого суспільства» К.Поппера та її вплив на сучасні політико - правові науки.
Основні вади та проблеми методології позитивізму у світлі досягнень сучасної науки.
Вплив методології позитивізму на розвиток юридичної науки у ХХ сторіччі.
Поняття «системний підхід», «системна методологія», «системний аналіз» тощо. Їх співвідношення.
Причини та передумови появи системного підходу.
Історія формування системного підходу.
Основні методологічні принципи системного підходу.
Поняття «системи», її ознаки.
Основні поняття, які використовуються у межах системного підходу (їх загальна характеристика).
Закономірності функціонування та розвитку систем.
Класифікація систем. Основні різновиди систем.
Вплив ідей системного підходу на державно – правові дослідження (загальна характеристика).
Характеристика держави і права як системних об’єктів.
Підходи до тлумачення поняття «діалектика» та її місця у системі наукового знання.
Загальна характеристика діалектики як методології пізнання (в тому числі державно – правової дійсності).
Основні закони та принципи діалектики.
Державно – правові концепції, які формувались на базі діалектики. Марксистська теорія держави і права та її вплив на сучасні українські державно – правові та політичні науки.
Порівняльна характеристика державно – правових поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса, з одного боку, та Ф. Гегеля, з іншого (методологічний аспект).
Вплив діалектичної методології на сучасну державно – правову теорію в Україні.
Аналіз державно – правових поглядів І.Канта (загальна характеристика).
Неокантіанці у юридичних науках, їх погляди на право та державу (Г. Коген, Р. Штаммлер, Г. Радбрух, Б.Кістяківський та інші).
Підходи до тлумачення поняття «синергетика» та визначення її місця у системі наукового знання.
Загальна характеристика синергетики як методології пізнання та стилю мислення.
Особливості категоріально – понятійного апарату синергетики.
Загальна характеристика синергетичної теорії та її категоріально – понятійний апарат.
Порівняння поглядів на синергетику, її зміст, на місце та значення у системі наукового знання Г.Хакена та І.Пригожина.
Основні концептуальні тези синергетики.
Принципова можливість та доцільність формування уявлення про державу і право, як об’єкти синергетичного дослідження.
Проблеми застосування синергетичної теорії (її основних положень) до пізнання державно – правових явищ.
Спроби використати синергетечну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.
Критичний аналіз спроб використати синергетичну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.
Вплив типу праворозуміння на вирішення питання про принципову можливість дослідження права на базі синергетичної методології.
Загальна характеристика герменевтики та феноменології та причини їх формування.
Основні теоретики екзістенціоналізму, феноменології та герменевтики (загальна характеристика їх поглядів).
Особливості герменевтики та феноменології як методологічного фундаменту побудови сучасних наукових досліджень.
Співвідношення та взаємний вплив феноменології, герменевтики та екзистенціалізму.
Державно – правові концепції, які сформувались під впливом герменевтики та феноменології (загальна характеристика).
Правові погляди А. Райнаха, Ф. Кауфмана, Г.Коніга та К.Коссіо.
Правові концепції Е.Бетті, Г.Гадаммера та П. Рікьора.
Загальна характеристика концепцій С.К’єркегора, Ф. Ніцше, В. Дільтея М.Хайдеггера та Е.Гусеррля.
Значення герменевтики та феноменології для розвитку сучасного гуманітарного знання.

ЗМИСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ

Організація та методика проведення юридичних досліджень

Тема 11. Необхідність, цілі та значення проведення юридичних досліджень (проблема актуальності та новизни юридичних досліджень) (6 годин)

Лекція 15. Необхідність, цілі та значення проведення юридичних досліджень (проблема актуальності та новизни юридичних досліджень) (2 години)

Поняття та зміст наукового дослідження (на прикладі юридичної науки).

Мета, завдання та актуальність юридичного дослідження.

Евристичний аспект юридичного дослідження. Проблема наукової новизни юридичних досліджень.

Практичне значення юридичних досліджень і юридичної науки.

Самостійна робота по темі «Необхідність, цілі та значення проведення юридичних досліджень (проблема актуальності та новизни юридичних досліджень)» (4 годин).

1. Аналіз визначення мети, завдань, та актуальності останніх за часом наукових досліджень, які були зроблені у межах юридичних наук, які є спеціалізацією студенту (на базі авторефератів кандидатських та докторських дисертацій, захищених за відповідною спеціальністю).

2. Визначення мети, завдання та актуальності власного наукового дослідження студента (його дипломної або магістерської роботи, яку він планує написати та захистити у встановленому порядку).

Список рекомендованої літератури:

Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. – Киев, 2005.
Лутай В.С. Методологія комплексних досліджень у сучасній науці. К.: 1980.
Методология историко-правовых исследований. М., 1980.
Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования. - К..
Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень. – К., 2002..
Єріна А. М., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень. - К., 2004.
Закин Я.Х., Рашидов Н .Р. Основы научного исследования. – Ташкент,1979.
Сырых В. М. История и методология юридической науки – М., 2012.
Цехмістрова Г. С. Методологія наукових досліджень. – К., 2008.
Фаренік С. А. Логіка і методологія наукового дослідження. - К., 2000.

Тема 12. Організація та структура наукового юридичного дослідження (10 години)

Лекція 16. Організація та структура наукового юридичного дослідження (2 години)

Основні принципи організації та планування наукової діяльності у юридичній науці. Загальна схема здійснення наукового дослідження. Структура наукового дослідження.

Самостійна робота по темі «Організація та структура наукового юридичного дослідження» (8 годин)

Розробка власного плану написання та структури магістерської (або дипломної) роботи.

Список рекомендованої літератури:

Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования. - К.. 2004.
Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень. – К., 2002.
Єріна А. М., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень. - К., 2004.
Закин Я.Х., Рашидов Н .Р. Основы научного исследования. – Ташкент,1979.
Зотов А. Соотношение фундаментальных и прикладных исследований – актуальные аспекты. – «Коммунист». - 1979. - №10.
Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень. – К., 2003.
Максимов С.И. Правовая реальность как предмет философско-правового исследования. – Харьков, 2000.
Методика навчання і наукових досліджень у вищій школ/ За ред. С.У. Гончаренко, П.М. Олійника.- К., 2003.
Методология историко-правовых исследований. М., 1980.
П’ятницька-Позднякова І. С Основи наукових досліджень у вищій школі. - К., 2003.
Тормоса Ю.Г. Основи наукових досліджень.- К., 2003.
Фаренік С. А. Логіка і методологія наукового дослідження. - К., 2000.
Цехмістрова Г. С. Методологія наукових досліджень. – К., 2008.
Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. - К., 2004.
Луковская Д. И. Наука теории и истории государства и права в поисках новых методологических решений . - СПб, 2012

Тема 13. Загальна характеристика вимог щодо написання та оформлення дипломних і магістерських робіт(2 години)

Лекція 17. Загальна характеристика вимог щодо написання та оформлення дипломних і магістерських робіт(2 години)

Загальна характеристика порядку написання, оформлення та захисту магістерських (або дипломних) робіт, прийнятого у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Вимоги, що висуваються до змісту магістерських (дипломних) робіт.

Список рекомендованої літератури:

Ануфриев А.Ф. Научное исследование. Курсовые, дипломные и диссертационные работы. М., 2002.
Зразки бібліографічного опису джерел у наукових працях / Укл. Ю. Тимошенко. – Черкаси, 2003.
Коломієць В. О. Як виконувати курсову роботу. – К, 2003. с.
Кузин В.А. Диссертация: методика написания. Практическое пособие для докторантов, аспирантов и магистрантов. - М., 2001.
Кузнецов И. Н. Курсовые и дипломные работы: от выбора темы до защиты. – Мн., 2003..
П’ятницька-Позднякова І. С Основи наукових досліджень у вищій школі. - К., 2003.
Павелко Н. Н. Магистерская диссертация: методика написания, правила оформления и процедура защиты практическое пособие для студентов-магистрантов. - Краснодар, 2012.
Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія - Львів, 2003.
Соловьева Н.Н. Основы подготовки к научной деятельности и оформление ее результатов. - М., 2001.
Шишка Р.Б. Організація наукових досліджень та підготовки магістерських і дисертаційних робіт: навчальний посібник. – Харків, 2007.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЯ 3

Поняття та зміст наукового дослідження (на прикладі юридичної науки).
Мета, завдання та актуальность юридичного дослідження.
Предмет та об’єкт дослідження.
Евристичний аспект юридичного дослідження.
Наукова новизна юридичних досліджень.
Практичне значення юридичних досліджень і юридичної науки.
Основні принципи організації та планування наукової діяльності у юридичній науці.
Загальна схема здійснення наукового дослідження.
Структура наукового дослідження.
Обрання теми магістерської (дипломної) роботи.
Порядок затвердження теми магістерської (дипломної) роботи.
Вимоги до магістерської (дипломної) роботи.
Розробка структури магістерської (дипломної) роботи.
Порядок роботи з літературою, нормативними актами та матеріалами архівів, суду та практики.
Відгук наукового керівника та його зміст.
Рецензії на магістерську (дипломну) роботу та їх зміст.
Порядок захисту магістерської роботи.
Захист магістерської роботи.

Орієнтовний перелік питань, які виносять на іспит з предмету «МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

Значення методології для системи юридичного знання та її місце у цій системі.
Основні підходи до розуміння методології науки та її складових.
Визначення та співвідношення понять «прийом», «спосіб», «засіб», «метод» та «методика»
Поняття «методологічний принцип», його місце та значення для формування методології юридичного дослідження.
Проблема співвідношення методології та об’єкта (предмета) дослідження.
Проблема відносності методу у юридичній науці та практиці.
Проблема допустимості методу у юридичній науці та практиці.
Проблема доцільності методу у юридичній науці та практиці.
Проблема істинності методу у юридичній науці та практиці.
Спеціально-юридичні науки та їх методи (загальнотеоретичні проблеми).
Методологічний позитивізм (загальна характеристика).
Методологічний ідеалізм (загальна характеристика).
Методологічний дуалізм (загальна характеристика).
Методологічний агностицизм (загальна характеристика).
Методологія права (поняття та місце у системі юридичного знання).
Методологічні принципи науково-дослідної діяльності в юридичних науках та їх групи.
Визначення поняття «категоріально – понятійний апарат науки».
Значення категоріально – понятійного апарату науки для формування та розвитку науки в цілому та юридичної науки зокрема.
Поняття (його зміст та обсяг). Види понять та типи відношень між ними (на прикладі юридичних понять).
Правила визначення юридичних понять та їх поділу.
Визначення поняття «категорія».
Значення категорій для формування наукових теорій (в тому числі юридичних).
Співвідношення понять «термін», «поняття» та «категорія».
Категорії юридичних наук та їх місце у системі юридичного знання.
Основні поняття та категорії сучасної юридичної теорії.
Основні поняття та категорії сучасних базових галузевих юридичних наук.
Вплив категоріально – понятійного апарату юридичної теорії на розвиток галузевих юридичних наук.
Поняття загальнонаукового методу.
Методи та прийоми формальної логіки, їх значення для дослідницької та практичної діяльності.
Загальна характеристика методів індукції та дедукції. Приклади використання методів індукції та дедукції в юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика аналізу та синтезу. Приклади використання методів аналізу та синтезу в юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика методу класифікації та правила її проведення. Приклади використання методу класифікації в юридичній науці та практиці.
Основні підходи до розуміння методу типології. Місце та значення методу типології для різних галузей наукового знання (в тому числі юридичного).
Типології держави і права.
Типи праворозуміння.
Загальнонаукові емпіричні методи пізнання, їх загальна характеристика
Спостереження в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.
Вимір в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.
Порівняння в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.
Експеримент в юридичній теорії та практиці. Проблеми його використання в юридичній теорії та практиці.
Загальнонаукові теоретичні методи пізнання, їх загальна характеристика.
Загальна характеристика аксіоматичного методу. Можливості використання аксіоматичного методу у юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика гіпотетико - дедуктивного методу. Можливості використання гіпотетико - дедуктивного методу у юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика методу формалізації. Можливості використання методу формалізації у юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика методу абстрагування. Можливості використання методу абстрагування у юридичній науці та практиці.
Загальна характеристика приватно – наукових методів юридичних наук.
Загальна характеристика конкретно – наукових методів юридичних наук.
Співвідношення приватно – наукових та конкретно – наукових методів.
Методи збирання, накопичення та перевірки фактичного матеріалу, як методи дослідження державно – правових явищ.
Фактичні матеріали, інформація та дані, що лежать в основі правових досліджень (поняття, види).
Правовий експеримент (поняття, проблеми використання).
Використання методу моделювання у юридичній науці.
Загальна характеристика методів анкетування та інтерв’ювання.
Методи дослідження, обробки, інтерпретації фактичного матеріалу (інформації, даних, тощо) у ході здійснення пізнавальних та практичних процедур у юриспруденції.
Способи тлумачення юридичних норм.
Метод контент-аналізу у юридичних науках.
Формально – догматичний метод юридичної науки (загальна характеристика та місце в системі приватно-наукових методів правознавства).
Порівняльно – правовий метод (його поняття, особливості, місце та значення для юридичної науки).
Конкретно – соціологічні методи в правових дослідженнях.
Загальна характеристика приватних методів юридичних наук.
Загальна характеристика фізичних і хімічних методів (мікроскопія, люмінесцентний аналіз, парамагнітний резонанс, нейтронно-активаційний аналіз, молекулярна спектроскопія, хроматографія, рентгеноструктурний аналіз та ін.), як приватних методів окремих юридичних наук.
Загальна характеристика статистичних методів (індекси, табличний метод, методи угрупування відносних величин та ін.), як приватних методів окремих юридичних наук (криміналістики, кримінології та ін.).
Загальна характеристика антропологічних та антропометричних методів, як приватних методів окремих юридичних наук (методів, що застосовуються при дослідженні людини, трупів, кісткових останків, зокрема, при описі затриманого, складанні його суб'єктивного портрета і т.д.)
Загальна характеристика психологічних методів, які використовують в окремих юридичних науках.
Основні новітні наукові методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку (загальна характеристика).
Передумови виникнення позитивізму у ХІХ сторіччі.
Базові положення та принципи методології класичного позитивізму.
Основні напрямки та школи класичного позитивізму (загальна характеристика та основоположники) .
Причини, які викликали перехід від класичного позитивізму до емпіріокритицизму, а потім до неопозитивізму.
Базові положення та принципи емпіріокритицизму.
Основоположники емпіріокритицизму Е. Мах та Р.Авенаріус, їх вплив на науку кінця ХІХ сторіччя.
Неопозитивізм, його загальна характеристика та основні представники (Б. Рассел, Л. Віттгенштейн, члени Віденського гуртка, Львівсько-Варшавська школа і т.д.).
Принцип верифікації, його характеристика та значення для неопозитивізму.
Виникнення постпозитивізму та його основні («прокляті») питання.
«Три великі відмови» постпозитивізму.
Основні ідеї та принципи постпозитивізму. Його «знакові» постаті (К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейерабенд, М. Полані, С. Тулмін).
Принцип фальсифікації, його зміст.
Відмінні особливості неопозитивізму та постпозитивізму.
Відмінність принципу фальсифікації від принципу верифікації.
Державно – правові погляди О.Конта, Дж. Мілля-молодшого, Г.Спенсера та інших представників класичного позитивізму.
Загальна характеристика політико – правових концепцій, що склались під впливом емпіріокритицизму (система поглядів на державу і право А.Богданова, психологічна теорія права Л.Петражицького).
Загальна характеристика поглядів Г.Кельзена і вплив на його погляди ідей, які висувались Віденським гуртком.
Скандинавська реалістична школа права, її загальна характеристика та персоналії(К. Оливекрона, А. Хагерстрем, В. Лунстедта, А. Росса та інші).
Теорія «відкритого суспільства» К.Поппера та її вплив на сучасні політико - правові науки.
Основні вади та проблеми методології позитивізму у світлі досягнень сучасної науки.
Вплив методології позитивізму на розвиток юридичної науки у ХХ сторіччі.
Поняття «системний підхід», «системна методологія», «системний аналіз» тощо. Їх співвідношення.
Причини та передумови появи системного підходу.
Історія формування системного підходу.
Основні методологічні принципи системного підходу.
Поняття «системи», її ознаки.
Основні поняття, які використовуються у межах системного підходу (їх загальна характеристика).
Закономірності функціонування та розвитку систем.
Класифікація систем. Основні різновиди систем.
Вплив ідей системного підходу на державно – правові дослідження (загальна характеристика).
Характеристика держави і права як системних об’єктів.
Підходи до тлумачення поняття «діалектика» та її місця у системі наукового знання.
Загальна характеристика діалектики як методології пізнання (в тому числі державно – правової дійсності).
Основні закони та принципи діалектики.
Державно – правові концепції, які формувались на базі діалектики. Марксистська теорія держави і права та її вплив на сучасні українські державно – правові та політичні науки.
Порівняльна характеристика державно – правових поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса, з одного боку, та Ф. Гегеля, з іншого (методологічний аспект).
Вплив діалектичної методології на сучасну державно – правову теорію в Україні.
Аналіз державно – правових поглядів І.Канта (загальна характеристика).
Неокантіанці у юридичних науках, їх погляди на право та державу (Г. Коген, Р. Штаммлер, Г. Радбрух, Б.Кістяківський та інші).
Підходи до тлумачення поняття «синергетика» та визначення її місця у системі наукового знання.
Загальна характеристика синергетики як методології пізнання та стилю мислення.
Особливості категоріально – понятійного апарату синергетики.
Загальна характеристика синергетичної теорії та її категоріально – понятійний апарат.
Порівняння поглядів на синергетику, її зміст, на місце та значення у системі наукового знання Г.Хакена та І.Пригожина.
Основні концептуальні тези синергетики.
Принципова можливість та доцільність формування уявлення про державу і право, як об’єкти синергетичного дослідження.
Проблеми застосування синергетичної теорії (її основних положень) до пізнання державно – правових явищ.
Спроби використати синергетечну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.
Критичний аналіз спроб використати синергетичну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.
Вплив типу праворозуміння на вирішення питання про принципову можливість дослідження права на базі синергетичної методології.
Загальна характеристика герменевтики та феноменології та причини їх формування.
Основні теоретики екзістенціоналізму, феноменології та герменевтики (загальна характеристика їх поглядів).
Особливості герменевтики та феноменології як методологічного фундаменту побудови сучасних наукових досліджень.
Співвідношення та взаємний вплив феноменології, герменевтики та екзистенціалізму.
Державно – правові концепції, які сформувались під впливом герменевтики та феноменології (загальна характеристика).
Правові погляди А. Райнаха, Ф. Кауфмана, Г.Коніга та К.Коссіо.
Правові концепції Е.Бетті, Г.Гадаммера та П. Рікьора.
Загальна характеристика концепцій С.К’єркегора, Ф. Ніцше, В. Дільтея М.Хайдеггера та Е.Гусеррля.
Значення герменевтики та феноменології для розвитку сучасного гуманітарного знання.
Поняття та зміст наукового дослідження (на прикладі юридичної науки).
Мета, завдання та актуальность юридичного дослідження.
Предмет та об’єкт дослідження.
Евристичний аспект юридичного дослідження.
Наукова новизна юридичних досліджень.
Практичне значення юридичних досліджень і юридичної науки.
Основні принципи організації та планування наукової діяльності у юридичній науці.
Загальна схема здійснення наукового дослідження.
Структура наукового дослідження.
Обрання теми магістерської (дипломної) роботи.
Порядок затвердження теми магістерської (дипломної) роботи.
Вимоги до магістерської (дипломної) роботи.
Розробка структури магістерської (дипломної) роботи.
Порядок роботи з літературою, нормативними актами та матеріалами архівів, суду та практики.
Відгук наукового керівника та його зміст.
Рецензії на магістерську (дипломну) роботу та їх зміст.
Порядок захисту магістерської роботи.

1 Галузева наука обирається виходячи із спеціалізації студента.

PAGE \* MERGEFORMAT 1

1. Реферат- Общение врача и пациента
2. У истоков гуманизма 3 2
3. Сущность Под предварительно напряженными понимают железобетонные конструкции элементы изделия в которы
4. мощности клиентуры [3
5. Сацыяльна-эканамічнае развіццё БССР ў 1950-1960-х гг
6. История в творчестве АСПушкина
7. Всякому должно испытать и несомненно увериться истинна ли та вера которой он держится и если она окажется
8. Глобальное распространение ядерного оружия- политические перспективы и прогнозы
9. 8
10. Реферат Битва под Курском Студент группы МА941 Кучеряев Василий Владимирович.
11. Лабораторная работа 2
12. Методические рекомендации для практических занятий Тема- Коллоквиум 1
13. Сущность окулировки
14. 2002 г УЧЕБНАЯ ПРОГРАММА по курсу ОСНОВЫ ПСИХОЛОГИИ СЕМЬИ И СЕМЕЙНОГО КОНСУЛ
15. Расчет каркаса одноэтажного промышленного здания
16. темах управления.html
17. Евреи - богоизбранный народ
18. то поработала природа заволоча их мхом
19. 171 621 797 УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ РЕМОНТУ ВАКУУМНИХ НАСОСІВ ДОЇЛЬН
20. Крыса Бык Тигр Кот

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе

Методологія та організація юридичних досліджень Укладач- к.html

МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

КИЇВ-2012

Мета і завдання викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету

Мета і завдання викладання навчальної дисципліни

«Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету

Головними завданнями викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація юридичних досліджень» студентам юридичного факультету курсу є:

«МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

назва теми