Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9. Специфіка розвитку руської писемної мови у другій половині ХІV-XV ст.
Від XIV – XV ст. до нас дійшли українські грамоти, пам’ятки конфесійного стилю, почасти інших стилів. З кінця XV – поч. XVI ст. кількість рукописних пам’яток зростає, урізноманітнюється за жанрами й тематикою: апокрифи й панегірики, вірші, записи фольклорних творів, житійно-повістеві тексти, полемічні, ораторсько-проповідницькі, дидактично-повчальні твори, ділові акти й документи (особливо юридичного характеру), частково наукові праці. У XVII – XVIII ст. зароджуються або починають інтенсивно розвиватися нові функціональні жанри: драматична література (діалоги, інтермедії, шкільна драма), наукові твори філологічного, філософського, природознавчого, історичного змісту. З II пол. XVII ст. розвивається епістолярний жанр. Найбільше староукраїнських рукописів збереглося з II пол. XVII – XVIII ст.
Землі укр. Відходять до ВКЛ – РП
За часів Золотої Орди процеси пов*язані з розвитком письменства і т.д, ці процеси відбувалися в монастирях ( негативних не було), мовотворчий рух продовжувався
Несприятливі політичні обставини
Будучи частиною іншої держави все одно мали можливість розвивати писемну мову. Держава взяла руську мову як офіційну. Це було зазначено в литовських статутах.(1529,1566,1588)
Розподіл за господарськими галузями. Розвивались товарно-грошові відносини. З*явилась ціла мережа установ державного характеру, де потрібне письменство, щоб завірювати документи. З*явилась ціла низка актів які сприяли розвитку літературно-писемної мови.
Суспільні потреби і державні викликали появу документів – актова мова(руська літер.-писемна)
600000 актів
6000актових книг
Руська мова була більш розвинена і тому стала мовою докуменів
Особливості актової мови:
Актова мова інтенсивно наповнюється елементами або навіть цілими блоками живою народною мовою. Розвивалась в актових документах:
1.розвивалась побутова лексика
2.розвивалась термінологічна лексика в діловому мовленні.
3. власні назви(назви людей), вживаються топоніми, мікротопоніми.
В актах є описи майна, склад., інвентарні книги
Актова мова стає основою для проникнення живої розмовної мови у писемність.
Є ціла низка запозичень в актовій мові
- з нім мови( через посер з польської або чеської)цех, магістрат
- з чес, пол мови, які пов*зані з діловою лексикою
Польсь. Король, радниця, пан
Скарга
Чеська: право(суд), гвалт,дідич, ,богемізм
-з лат.мови: репліка, пропозиція,апеляція, протест
Запозич. з*являються із природної потрібності.
Словник староукр. мови виник 14-15 ст(у 2-х томах) – на базі актових документів.
Старосл. і церковносл. – це це одна і та ж мова просто на різних етапах розвитку
З кінця 13 ст. – церковнослов. Мова.
Кожне слово, яке закінчувалось на приголосний завжди мало мати Ь (АМЕНЬ)
У 16 –поч. 17ст. в церковн. сфері відбулись нові зміни
За І. Франком найбільші винаходи
Друк.верстати винайшли в Німеч. в 1450 р. й. лутенберг. Українці почали друкувати відразу у 50-60 рр. 15 ст.
Про це говорять грамоти.
1463р- в якій вказано, що Стефан Дропан дарує друк Онуфріївському монастирі.
10 Від XIV – XV ст. до нас дійшли українські грамоти, пам’ятки конфесійного стилю, почасти інших стилів. З кінця XV – поч. XVI ст. кількість рукописних пам’яток зростає, урізноманітнюється за жанрами й тематикою: апокрифи й панегірики, вірші, записи фольклорних творів, житійно-повістеві тексти, полемічні, ораторсько-проповідницькі, дидактично-повчальні твори, ділові акти й документи (особливо юридичного характеру), частково наукові праці. У XVII – XVIII ст. зароджуються або починають інтенсивно розвиватися нові функціональні жанри: драматична література (діалоги, інтермедії, шкільна драма), наукові твори філологічного, філософського, природознавчого, історичного змісту. З II пол. XVII ст. розвивається епістолярний жанр. Найбільше староукраїнських рукописів збереглося з II пол. XVII – XVIII ст.
Політичне становище різних українських земель дуже різнилося між собою. Землі під Польщею й Угорщиною опинилися на становищі окупованих, у тому числі підневільною стала українська знать і духовенство. Вже через рік після підступного захоплення влади у Львові польський король Казимір III попросив Папу Римського Бенедикта XII звільнити його від присяги зберігати за руським "старостою і народом всі їх обряди, права і звичаї". Папа доручив зробити таке звільнення від присяги краківському римо-католицькому єпископу. Іншим було становище українських земель у Великому Литовсько-руському князівстві. Тут власне литовський елемент становив 1/10 населення. Частка ж руських (українців і білорусів) була переважаючою. Політичні переваги литовського елементу в державі випливали лише з того, що в ній родоначальником правлячої династії був литовський князь Гедимін (1316—1341), потім його син Ольгерд (1341—1377). Від Ольгерда влада у Великому князівстві перейшла, однак, не до його сина Ягайла, а до племінника Вітовта. В XIV—XV ст. у ній помітні два відгалуження: староукраїнської та старобілоруської мов, що розвивалися на давній літературній традиції і живилися народнорозмовною мовою відповідних територій.
До 1569 р. у процесі внутріетнічного розвитку українців виникла і сформувалася відносно унікальна порівняно з історією інших народів соціальна верства населення — козацтво і водночас особлива, самобутня форма національної військової сили. Найраніші згадки про участь козаків у нападах на кримсько-татарський кордон збереглися в Хроніці Судака (Крим) під 1308 р. Щоправда, поняття козаки в XVI ст. вживав польський хроніст М. Стрийковський на означення військових дружин волинських князів XII ст. (волинські козаки). Очевидно, хроніст робив некритичну термінологічну екстраполяцію з свого часу в далеке минуле. Системні ж повідомлення про існування козаків, їх життя і справи відносяться до кінця XV ст.
У 16 ст. польська мова агресивно починає впливати на укр..мову.(це видно з писемних памяток)
Було «модно» вживати польські слова. Забувавши перекладати із польської на руську