Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
46
Київський національний торговельно-економічний університет
ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА КОНТРОЛІНГУ
В УПРАВЛІННІ БАНКОМ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі банківської справи
Науковий консультант доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Мазаракі Анатолій Антонович
Київський національний торговельно-економічний університет, ректор
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи
доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Національний банк України, центр наукових досліджень, директор
доктор економічних наук, професор Пушкар Михайло Семенович, Тернопільський державний економічний університет, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і контролінгу в промисловості
Провідна установа
Інститут економіки та прогнозування НАН України, відділ досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків, м. Київ
Захист відбудеться 02.03.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 у Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19, ауд. 227.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою:
02156, Київ-156, вул. Кіото, 19.
Автореферат розісланий 31.01.2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.І. Морозова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Посилення конкуренції, концентрація та централізація банківського капіталу, активізація процесів глобалізації та дерегулювання, стрімкий розвиток інформаційних технологій, динамізм зовнішнього середовища призводять до ускладнення банківського менеджменту. Це вимагає застосування новітніх підходів до управління банком, серед яких одне з провідних місць належить контролінгу. Контролінг виник у результаті виокремлення його як підсистеми менеджменту для сервісно-економічної підтримки управління діяльністю суб’єктів господарювання. Таке ставлення до контролінгу цілком погоджується із сучасним спрямуванням зусиль менеджменту будь-якої організації на прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо її розвитку в умовах турбулентного середовища.
Теорія контролінгу базується на теорії менеджменту, розвиток якої відображено у фундаментальних наукових працях відомих вчених –І. Ансоффа, П. Друкера, Т. Коупленда, М. Мескона, А. Томпсона та багатьох інших. Для формування та розвитку концептуальних положень контролінгу як науки важливими є дослідження зарубіжних вчених: А. Дайлє, Е. Майєра, Р. Манна, Д. Хана, К. Хомбурга, Г. Піча, Х. Фольмута, В. Кнаупа, а також російських дослідників –С. Данілочкіної, О. Карминського, І. Маринюка, М. Оленєва, О. Потоцької, О. Примака, Ф. Пісчанова, Д. Попова, С. Фалька, Е. Уткіна та ін. Проблеми контролінгу досліджували такі провідні вітчизняні фахівці, як С. Козьменко, С. Петренко, М. Пушкар, Л. Сухарєва та ін. У формування сучасної методології та практики банківського контролінгу вагомий доробок вніс німецький вчений Х. Ширенбек. Окремі аспекти контролінгу в банку розкриваються в наукових працях з банківського менеджменту, до вивчення проблем якого долучилися відомі зарубіжні та вітчизняні вчені: П. Роуз, Дж. Сінкі, О. Лаврушин, А. Мороз, В. Міщенко та ін.
Зарубіжна та вітчизняна наукова думка з питань контролінгу в основному розглядає його як процес організації планування, аналізу та контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. Існуючі наукові праці не висвітлюють таке важливе питання, як визначення ролі контролінгу в інтегрованому управлінні стратегічним та оперативним портфелями
в системі координат "управління потенціалами, ризиками та прибутком".
У більшості наукових праць розкривається механізм застосування інструментів контролінгу, його організаційна побудова, а також інформаційне забезпечення управління на виробничому підприємстві. Дослідженню проблеми контролінгу в банку присвячені зазвичай лише наукові статті або окремі розділи у монографіях.
Соціально-економічні функції, які виконують банки у суспільному відтворенні, специфіка та технологія надання банківських послуг, а також жорсткість державного регулювання банківської діяльності визначають особливості їхнього функціонування.
Це обумовило необхідність проведення подальших наукових досліджень, спрямованих на формування методології інтегрованої системи контролінгу, визначення його сутності, місця і значення, оцінки результативності й напрямів подальшого розвитку в банках.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукової роботи, що виконувалася згідно з планами науково-дослідних робіт у Київському національному торговельно-економічному університеті: тема "Рейтингова оцінка діяльності комерційних банків" (1 кв. 1998 р. – кв. 1998 р.); тема "Розробка концепції управлінського обліку в комерційних банках України" (1 кв. 1999 р.– кв. 2000 р.); тема "Система внутрішнього контролю в комерційних банках України (1 кв. 2001 р. – кв. 2003 р.); тема "Формування ефективної системи управління комерційним банком" (1 кв. 2004 р. – кв. 2007 р., номер державної реєстрації НДР 0105U001844, науковий керівник теми та відповідальний виконавець розділу "Розробка концепції банківського контролінгу").
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теорії та методології контролінгу, розроблення методичних положень і практичних рекомендацій з формування інтегрованої системи контролінгу, використання якої забезпечить підвищення ефективності управління банками та іншими суб’єктами господарювання.
Відповідно до поставленої мети вирішено такі завдання:
Об'єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступає економіко-організаційна система управління банком.
Предметом дослідження є процес формування та функціонування інтегрованої системи контролінгу як сервісно-економічного супроводження банківського менеджменту.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базувалось на системному, історичному, статистичному та логічному підходах до вивчення економічних процесів, явищ та об'єктів, зокрема теорії управління, теорії систем, портфельної теорії, теорії ризик-менеджменту, теорії маркетингу та теорії економічного аналізу, планування і прогнозування. Для обґрунтування цілісної концепції контролінгу, сутнісного розкриття його методичного апарату, місця й ролі в інтегрованому управлінні портфелями банку застосовано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрактного і конкретного, а також порівняння, групування, експертних оцінок, економіко-математичного моделювання, анкетних опитувань.
Під час написання дисертації використано статистичні дані Державного комітету статистики України і Національного банку України, а також матеріали проведеного автором анкетування 39 банків, які функціонують на території України. Анкетуванням охоплено чотири групи банків (за класифікацією НБУ), серед яких у першу групу включено 6 банків із 10, другу –з 14, третю –з 31, четверту –з 105, а також 4 банки зі 100% участю іноземного капіталу, що входять до 1–груп. Інформацію оброблено за допомогою сучасних програмно-технічних засобів.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати, які визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у такому:
вперше:
дістали подальший розвиток:
удосконалено:
Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у можливості використання в практиці банківської діяльності:
Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління банком, зорієнтованого на контролінг, впроваджені в:
Основні теоретичні положення, які відображені в дисертаційній роботі, використано під час підготовки навчальних програм зі спеціальності "Банківська справа". Здобувачем розроблено авторську навчальну програму з дисципліни "Банківський контролінг". Крім того, вона є співавтором навчальної програми з дисципліни "Фінансовий менеджмент у банку", про що свідчить довідка КНТЕУ від 20.10.05 р.
Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до вирішення важливої наукової проблеми –удосконалення теорії та методології інтегрованої системи контролінгу. Дисертація містить наукові ідеї та методологічні розробки здобувача, яка є безпосереднім виконавцем упровадження наукових і прикладних результатів дослідження. В наукових працях, опублікованих за темою дисертаційного дослідження у співавторстві, здобувачу належать такі результати: розроблено методичний підхід до рейтингового оцінювання діяльності банків на основі багатовимірного статистичного аналізу [2]; визначено етапи стратегічного планування діяльності банку на ринку платіжних карток та процедура бюджетування карткової програми [4]; обґрунтовано критерії та показники для оцінки конкурентної позиції банку на ринку платіжних карток [9]; визначено методичний підхід до калькуляції ризиків банку [39].
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження пройшли апробацію у доповідях і виступах здобувача на 21 міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Предпринимательство: проблемы и перспективы" (Мінськ, 16 квітня 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку та контролю в Україні" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 3– червня 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Управління в перехідному суспільстві на порозі ХХІ ст." (Київ, МАУП, 29 квітня 1999 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми
і перспективи розвитку банківської системи України" (Суми, 14–вересня 2000 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Теорія і практика перебудови економіки" (Черкаси, ЧДТУ, 23– жовтня 2001 р.); Міжнародна конференція "Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?" (Донецьк, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 21–березня 2001 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Фінанси, грошовий обіг та кредит у забезпеченні суспільного добробуту" (Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 5– жовтня 2001 р.); VII Міжнародна наукова конференція "Проблемы менеджмента и рынка (социально-экономический аспект)" (Оренбург, 2002 р.); Міжнародна конференція "Bankowoњж korporacyjna i inwestycyjna" (Хорців, Вища банківська школа (м. Познань), 27–вересня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України" (Київ, МАУП, 20 листопада 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України" (Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 16 травня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України" (Чернівці, ЧТЕУ, 15–квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України" (Київ, 21–травня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, ВДУ ім. Л.Українки, 30–травня 2003 р.); Міжнародна конференція "Управління компанією та контролінг: практичні можливості та перспективи розвитку" (Київ, 11–квітня 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины" (Алушта, 29 вересня – 1 жовтня 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні" (Київ, КНЕУ, 18–листопада 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні" (Ялта, 17–травня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції" (Київ, КНТЕУ,
–квітня 2005 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція "Современные аспекты финансового управления экономическими процессами" (Севастополь, СевНТУ, 6–вересня 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Фінансова система України: становлення та розвиток" (Острог, Національний університет "Острозька академія",
–квітня 2005 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в індивідуальній монографії "Банківський контролінг: теорія, методологія, практика" обсягом 18,94 друк. арк. (Київ, 2004). Рецензію на монографію опубліковано у фаховому журналі "Вісник КНТЕУ" (2005, № 5).
На тему дисертації опубліковано 39 наукових праць, у тому числі одна монографія, 25 наукових статей у провідних фахових виданнях, які затверджені ВАК України, та 13 публікацій в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 35,1 друк. арк., з яких особисто здобувачу належить 33,8 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Її загальний обсяг –с., у тому числі основний текст –с. Дисертація містить 33 таблиці, 40 рисунків, 19 додатків на 68 с. Список використаних джерел нараховує 385 найменувань.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано інформацію стосовно апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі "Сучасна парадигма управління банком" проведено дослідження трансформаційних процесів в управлінні банком, окреслено особливості управління ним в контексті властивостей складних економічних систем, розширено окремі теоретичні положення управління банком з орієнтацією на додану вартість.
Для підтримки гармонійного розвитку банку, стабільного, довготривалого та успішного його функціонування на ринку обґрунтовано необхідність забезпечення вартісно-клієнто-процесно-орієнтованого управління, що передбачає запровадження інтегрованої системи управління ризиками (ІСУР), здійснення реінжинірингу бізнес-процесів банку, управління якістю банківського обслуговування відповідно до міжнародних стандартів та впровадження інновацій у сфері управління.
Для спрямування управління банком на зростання доданої вартості запропоновано його здійснення в системі координат "потенціал-ризики-прибуток". Доведено, що цільовою установкою банку у стратегічному управлінні має стати акціонерна додана вартість, а тактичному та оперативному управлінні –економічна додана вартість. Акціонерна додана вартість розраховується як різниця між сукупною приведеною вартістю акціонерного капіталу, яка отримана методом дисконтування грошового потоку, та балансовою вартістю капіталу банку. Економічна додана вартість формується за умови отримання прибутку в більшому розмірі, ніж вартість капіталу, що визначається, виходячи з альтернативних вкладень акціонерів із рівнозначним ступенем ризику.
На відміну від традиційного підходу, розкритому в економічній літературі з огляду виробничого підприємства, уточнено розрахунок економічної доданої вартості в банку за таким алгоритмом:
EVA = EP –r · C, (1)
де EP (Economic Profit) –економічний прибуток;
r –вартість капіталу;
C (Capital) –сума капіталу (власних коштів).
Економічний прибуток в банку визначається як прибуток після оподаткування, який коригується, зокрема на величину прибутку від неосновної діяльності та обсяг чистих резервів на покриття очікуваних збитків за активними операціями.
Для обчислення вартості капіталу використано модель CAPM (Capital Asset Pricing Model), запропоновану У. Шарпом для оцінки норми дохідності проектів, що базується на виборі альтернативної вартості вкладень. Модель CAPM має такий вигляд:
r = Rf + вs·(Rm –Rf), (2)
де Rf –безризикова ставка дохідності;
вs –коефіцієнт ризику для банківської сфери;
Rm –середньоринкова ставка дохідності.
Для умов України обґрунтовано декілька альтернативних варіантів встановлення безризикової ставки дохідності, необхідність створення за аналогією із зарубіжними країнами спеціального інформаційного агентства для визначення коефіцієнта ризику банківської та інших сфер діяльності. Представлено алгоритм розрахунку середньоринкової ставки дохідності ринкового портфеля з використанням інформації щодо розміру дивідендів компаній-емітентів, кількості випущених ними акцій та їхнього курсу. Такий підхід до визначення економічної доданої вартості сприятиме формуванню сучасної філософії вартісно-орієнтованого управління банком, надасть можливість оцінювати ефективність обраних стратегій, результативність окремих калькуляційних одиниць, а також налагодити відповідну систему мотивації співробітників.
Досліджено еволюцію контролінгу в банківській сфері, виділено такі його стадії: зародження, становлення, помірний та активний розвиток. Доведено, що за його розвитком вітчизняна банківська система знаходиться на стадії становлення. При вивченні економічної природи контролінгу розмежовано поняття "контролінг", "управлінський облік" та "контроль", встановлено зв'язок між ними.
Теоретичне розуміння контролінгу базується на визначенні філософської, формальної та змістовної складових, що забезпечує його цілісне уявлення. Відповідно до філософської доктрини, контролінг тлумачиться як сучасна концепція управління з клієнто-процесно-вартісною орієнтацією. Формальна складова контролінгу представлена сервісно-економічною підтримкою управління. Змістовна складова розроблена в трьохвекторній площині з урахуванням процесного, композиційного та портфельного підходів (рис. 1).
Рис. 1. Інтегрована система контролінгу
Базуючись на змістовному розумінні контролінгу, запропоновано його концепцію для банку, складовими якої визначено мету, об’єкт, предмет, функції, принципи, моделі, інструменти, напрями, види та корпоративну культуру.
Мета контролінгу полягає як у сприянні досягнення основної цілі діяльності банку, так і реалізації локальних цілей контролінгу.
Об'єктом банківського контролінгу є процес сервісного супроводження управління, орієнтованого на створення доданої вартості, яке здійснюється в системі координат "управління потенціалом, ризиками та прибутковістю". Об’єкт контролінгу представлено у різних форматах: з огляду управління потенціалом –у вигляді клієнтського, продуктового, регіонального потенціалу; управління ризиками –економічного капіталу; управління прибутковістю –фінансової результативності калькуляційних одиниць. Предметом банківського контролінгу є теоретико-методологічні засади щодо координації процесів планування, аналізу та контролю за діяльністю банку та його калькуляційних одиниць, інформаційного забезпечення управління, надання методичної та консультаційної допомоги з економічних питань менеджменту.
Традиційні функції контролінгу (координаційна, консультаційна, методична, аналітична, інформаційна, контрольна) для розширення його сутнісного розуміння доповнено трьома новими –інноваційною, комунікаційною та пасивного управління, розкрито їх сутність.
На основі узагальнення різних точок зору сформульовано такі принципи організації банківського контролінгу: стандартизації, комплексності (своєчасності, повноти, кваліфікованості), регуляторності, ефективності, які доповнені принципами інтегрованості й рівноваги, наведено їх тлумачення.
Обґрунтовано, що для вітчизняних банків більш прийнятною є німецька модель контролінгу. Визначено зміст та елементи корпоративної культури контролінгу в банку.
Доведено, що основними напрямами майбутнього розвитку контролінгу є: орієнтація управління на додану вартість; формування корпоративної культури контролінгу; розширення його форм та видів; посилення ролі стратегічного та ризик-контролінгу, самоконтролінгу; стандартизація та уніфікація інструментів контролінгу і процедур.
Визначено специфічні форми сучасного контролінгу: декомпозиційну, проактивну, архітектонічну. Перша форма має прояв у розширенні його видів завдяки появі нових –контролінгу клієнтів, продуктів, якості банківського обслуговування, інвестицій. Друга –в тому, що контролер планує свою діяльність з урахуванням прогнозу змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі банку. Архітектонічна форма знаходить відображення в ускладненні механізму сервісної підтримки управління стратегічним потенціалом, ризиками та прибутковістю банку; інструментів контролінгу; інформаційного менеджменту та організаційної побудови служби контролінгу.
На основі проведених теоретичних досліджень здійснено інтерпретацію інструментів контролінгу з огляду специфіки діяльності банку та запропоновано їх класифікацію за напрямами контролінгу (стратегічний та оперативний), складовими менеджменту (портфоліо, управління ризиками, плановим балансом та бюджетом), а також за типами інструментів –система показників, методи та прийоми аналізу, методи прогнозування та розрахунку. Одночасне врахування названих ознак із застосуванням матричного принципу дало змогу представити таку класифікацію інструментів контролінгу, що впорядковує термінологію і слугує методичним апаратом інтегрованого управління портфелями банку.
З метою врахування сучасних тенденцій в управлінні банком, виникла потреба у розширенні збалансованої системи показників (BSC) завдяки доповненню її двома новими наскрізними перспективами –"ризики" (R) та "інновації" (I). Удосконалена збалансована система показників отримала скорочену назву RIBSC (Risk Innovation Balanced Scorecard). Перспективу "ризики" доцільно виокремити з інших тому, що нова парадигма управління банком потребує врахування ризиків під час розроблення стратегічних, тактичних та оперативних планів і базується на застосуванні інтегрованого підходу до управління ризиками. Цей підхід передбачає розгляд кожного ризику не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв’язку; залучення всіх підрозділів банку до процесу управління ризиками; встановлення залежності між дотриманням показників ризику та системою стимулювання менеджерів; здійснення управління ризиками у безперервному режимі. В умовах стрімкого розвитку науки та техніки, швидкого старіння інформації інновації набувають особливої значущості, що зумовило потребу виділення цієї перспективи.
У перспективі "ризики" основним індикатором визначено економічний капітал, тобто капітал, який необхідний банку для фінансування ризиків із заданою ймовірністю протягом окресленого часового горизонту. Економічний капітал доцільно розрахувати по банку та окремих його калькуляційних одиницях для встановлення лімітів, а також для уточнення регіональної, бізнес-клієнтської та інших політик. На основі показника економічного капіталу обчислюються показники: RAROC (Risk Adjusted Return On Capital) –скоригована на ризик рентабельність капіталу, RORAC (Return On Risk-Adjusted Capital) –рентабельність капіталу, скоригованого на ризик; комбінований з попередніх –показник RARORAC (Risk-Adjusted Return On Risk-Adjusted Capital). Використання цих показників дозволяє здійснювати калькуляцію премії за ризик у складі ціни на банківські продукти; порівняння різних бізнесів, продуктів, клієнтів, проектів, каналів збуту банківських продуктів, що дає змогу вибрати найбільш ефективні з них. Введено у науковий обіг новий показник, що має назву "коефіцієнт адекватності економічного капіталу", який запропоновано розраховувати як співвідношення економічного та регулятивного капіталу. Цей коефіцієнт слугуватиме індикатором для регулювання капіталу, що є надзвичайно важливим для органів банківського нагляду та менеджерів банку.
Перспективу "інновації" представлено такими показниками –кількість нових продуктів, що пропонуються клієнтам; скорочення трудомісткості банківських операцій та чисельності співробітників внаслідок запровадження інновацій тощо.
Уточнено та згруповано показники в межах чотирьох традиційних перспектив. У перспективі "фінанси" виділено дві групи показників. До першої віднесено економічну додану вартість – EVA (Economic Value Added) і акціонерну додану вартість –SVA (Shareholder’s Value Added), до другої групи – дохід на одного співробітника, прибутковість капіталу, прибутковість активів, витрати на одного співробітника, співвідношення операційного доходу та операційних витрат тощо. Найбільш повно перспективу "ринок та клієнти" відображено за допомогою таких показників, як частка банку на ринку та темпи її зміни; кількість клієнтів, кількість заново залучених клієнтів; коефіцієнт плинності клієнтів. Перспективу "внутрішньобанківські процеси" визначають такі показники, як продуктивність праці, собівартість послуги, витрати часу на оформлення кредитної та депозитної угоди з клієнтами тощо. Для характеристики перспективи "кадри та навчання" рекомендовано використовувати декілька груп різних індикаторів. Одні відображують ступінь задоволеності працівників роботою в банку –плинність кадрів, дохід та обсяг соціальних благ у розрахунку на одного співробітника. Другі –відтворення інтелектуального капіталу: показники витрат часу та коштів на підвищення кваліфікації фахівців (тривалість циклу перепідготовки, витрати на навчання/сукупні витрати).
Діагностика показників, що застосовується банками-респондентами, надала змогу виявити суттєві недоліки. Так, вибір показників не пов’язаний з RIBSC, цільові значення їх не обґрунтовуються, банки уживають різні показники, однак не відслідковують взаємозв’язок між ними. Існуюча система показників недостатньо пов’язана з мотивацією працівників банків. Запропоновано встановити зв'язок між індивідуальною системою мотивації співробітників банку та ступенем досягнення його цілей. Для стимулювання працівників банку рекомендовано введення порядку узгодження цілей (від 3 до 5 цілей) між керівництвом та співробітниками, яке доцільно здійснювати раз на рік. У процесі такого узгодження весь персонал банку залучатиметься до розроблення та реалізації стратегії, а також досягнення показників, які її супроводжують та інформаційно підтримують. Узгоджені цілі повинні документуватися у супроводжувальній відомості переговорів між топ-менеджерами та співробітниками відповідних підрозділів.
Сформовано набір показників, кількість яких оптимізовано з урахуванням ієрархії менеджменту. Виявлено причинно-наслідкові зв’язки між показниками, які представлені різними перспективами.
Доведено, що впровадження RIBSC у вітчизняних банках доцільно проводити за етапами: підготовка, запуск, широке впровадження, удосконалення. З метою ефективної реалізації пілотного проекту у банках пропонується створити спеціальний комітет у складі керівників усіх бізнес-підрозділів, а також служби контролінгу, ризик-менеджменту, кадрів, інформаційних технологій.
У третьому розділі "Контролінг як сервісна підтримка управління стратегічним портфелем та ризиками банку" визначено сутність і наведено класифікацію портфелів банку; виявлено роль контролінгу
в супроводженні процесу інтегрованого управління портфелями, у тому числі стратегічним та проведено його діагностику в банках України.
Обґрунтовано, що контролінг здійснює підтримку інтегрованого управління портфелями банку, яка полягає у безпосередній його участі в цьому процесі, розробці методичних положень щодо управління стратегічним та оперативним портфелями (плановим балансом та бюджетом), впровадженні інструментів портфельного аналізу, формуванні управлінської інформації, а також наданні консультацій менеджерам банку.
Для забезпечення інтегрованого управління портфелями банку виділено три компоненти: стратегічна, ризико-комерційна та фінансова, кожна з яких представлена у вигляді вкладу калькуляційних одиниць у досягнення відповідних результатів. Стратегічна компонента характеризує вклад калькуляційної одиниці у стратегічний успіх банку, який визначається на основі таких показників: частка банку на ринку й темпи її зміни, кількість банківських послуг. Вклад калькуляційної одиниці в ризико-комерційний результат запропоновано оцінювати з точки зору "ризик – прибуток" та визначати за допомогою показників прибутковості капіталу, зваженої на ризик. Внесок у фінансовий результат розглядається як величина маржинального прибутку певного рівня чи чистого фінансового результату, що створений певною калькуляційною одиницею банку. Доведено, що інтегроване управління портфелями банку має здійснюватися одночасно з урахуванням маркетингового та фінансового аспектів.
Аргументована необхідність збалансованого управління стратегічним портфелем банку, сутність якого досліджено з позиції взаємодії міні-портфелів (регіонального, бізнес-портфеля, продуктового та клієнтського) у забезпеченні конкурентних переваг банку на ринку. Запропоновано здійснювати збалансоване управління стратегічним портфелем банку за основними напрямами: час, простір, система координат "потенціал – ризики – прибуток", види міні-портфелів. Проміжним результатом збалансованого управління стратегічним портфелем є досягнення оптимального співвідношення між зростанням потенціалу, ризиків та прибутку, а також раціонального розподілу економічного капіталу всередині банку. Кінцевий результат цього управління полягає у зміцненні конкурентної позиції, забезпеченні стабільного і довгострокового функціонування банку на ринку, а також зростанні його доданої вартості.
Діагностика управління стратегічними портфелями у банках-респондентах показала, що вони орієнтуються переважно на екстенсивний шлях розвитку. Підтвердженням цього є той факт, що метою стратегічного управління більшість банків-респондентів вважають зростання частки ринку (табл. 1).
Таблиця 1
Визначення мети стратегічного управління по банках-респондентах
|
№ пор. |
Мета стратегічного управління банком |
Усього (% від загальної кількості банків) |
З них по групах (% до кількості банків у групі) |
|
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
|||
|
1 |
Зростання ринкової вартості |
23,1 |
,0 |
,5 |
,2 |
,4 |
|
2 |
Зростання частки ринку |
66,7 |
,0 |
,5 |
,5 |
,0 |
|
3 |
Утримання конкурентної позиції на ринку |
30,8 |
,3 |
,0 |
,3 |
,7 |
|
4 |
Досягнення конкурентних переваг |
20,5 |
,7 |
,0 |
,0 |
,7 |
|
5 |
Підвищення прибутковості капіталу (активів) |
53,8 |
,7 |
,0 |
,5 |
,3 |
Ключовими показниками, що характеризують стан розвитку бізнесів, є збільшення обсягів активів, депозитів і кредитів; стан клієнтської
бази –в основному кількість залучених та утриманих клієнтів, незначною мірою –рівень задоволеності та лояльності клієнтів; стан регіональної мережі – частка банку на регіональному ринку, обсяг залучених депозитів та кредитного портфеля. Зазвичай ряд банків обирають одночасно декілька стратегічних цілей. Не в усіх банках стратегічні цілі мають визначення в заходах щодо їх досягнення й конкретизацію в планах. Інформаційна база даних здебільшого формується по продуктах, ринках, конкурентах і меншою мірою –по клієнтах та каналах збуту банківських продуктів. Все це є свідченням низької ефективності управління стратегічним портфелем та обумовлює потребу в його удосконаленні.
Сформульовано теоретичні положення ризик-контролінгу в банках, відповідно до яких він розглядається одночасно як підсистема банківського контролінгу та ризик-менеджменту. Метою ризик-контролінгу є оцінка здатності банку наражатися на ризик та доцільності його прийняття, враховуючи очікувану дохідність. Оцінка здатності банку наражатися на ризик приймає форму ліміту на загальну ризикову позицію банку, а доцільність його прийняття –розмір премії за ризик, згідно із відповідною шкалою, яку розроблятиме ризик-контролер. Об’єктом ризик-контролінгу є формування загальної картини банківських ризиків, здійснення їх виміру та встановлення допустимої межі втрати капіталу в результаті настання ризиків. При цьому ризик-контролер визначає загальну ризикову позицію, а також розробляє пропозиції щодо встановлення лімітів на окремі балансові позиції банку, які враховуються при моделюванні планової структури балансу.
Доведено, що ризик-контролінг виконує функції: методично-аналітичну, виміру, інформаційну та контрольну. Сутність методично-аналітичної функції полягає у класифікації ризиків, побудові відповідної матриці та розробці методики їх виміру. Зміст функції виміру –у проведенні кількісного визначення фінансових та операційного ризиків, що відображені у відповідній матриці. Контролінг надає інформацію про величину сукупного та основних видів ризиків, яка використовується для управління загальною ризиковою позицією банку. Контроль за дотриманням цієї позиції характеризує сутнісне розуміння однієї з функцій контролінгу. Визначено принципи ризик-контролінгу (документування, комплексності, незалежності, періодичності, обережності, кумулятивного ефекту, доцільності, узгодженості) та наведено їхню інтерпретацію.
За даними дослідження встановлено, що у вітчизняних банках відсутня цілісна і комплексна система ризик-менеджменту, внаслідок чого банки орієнтовані переважно на забезпечення надійності в поточному періоді та незначно у довгостроковому; сучасний інструментарій вимірювання ризиків має обмежену сферу застосування, не налагоджено відповідний управлінський облік і звітність. Це призводить до неефективного управління ризиками. Вдосконалення управління ризиками запропоновано здійснювати за такими напрямами: розробка відповідної політики, формування бази даних по банку й банківській галузі, розширення форматів управлінської звітності. Надано пропозиції з удосконалення організації ризик-менеджменту шляхом зміни функцій і завдань фінансово-економічної служби завдяки розширенню її статусу щодо визначення загальної ризикової позиції банку та контролю за її дотриманням.
У четвертому розділі "Контролінг як сервісне забезпечення управління оперативним портфелем банку" розроблено теоретичні положення управління плановим балансом і бюджетом, визначено фактори впливу на структуру балансів і проведено їх аналіз у банках України. За результатами дослідження виявлено ключові проблеми та подано рекомендації щодо вдосконалення управління оперативним портфелем банку.
Визначено, що структура планового балансу знаходиться під впливом різних чинників, зокрема стану ринку та державного регулювання банківської діяльності, спеціалізації та статусу банку (державний та недержавний), а також стратегії його розвитку. Наголошено, що при управлінні плановим балансом слід враховувати не тільки балансові, а й позабалансові операції банку, оскільки останні можуть значно впливати на результативність діяльності банку.
Запропоновано оптимізацію структури балансу здійснювати за такими етапами: формування системи показників та обґрунтування їх цільових значень; діагностика структури балансу; встановлення обмежень на обсяг та структуру балансових позицій, визначення мінімального рівня маржі по банківських операціях; моделювання структури балансу; прийняття управлінських рішень.
Розроблено концептуальні положення щодо сценарного моделювання планової структури балансу, які знайшли загальне відображення у схемі, представленій на рис. 2. Модель управління структурою балансу забезпечує розрахунок поточного та майбутнього планового балансу, оцінку привабливості окремих балансових позицій, прогнозування показників майбутнього розвитку банку, надає інформацію для прийняття управлінських рішень та визначення їхньої ефективності. Ці рішення спрямовані на розроблення заходів протидії на випадок несприятливого впливу зовнішніх чинників на діяльність банку та формування програми використання потенційних можливостей при позитивному прогнозі внутрішньобанківських і макроекономічних індикаторів.
Управління бюджетом рекомендовано здійснювати з огляду процесу (планування, виконання, аналізу, контролю) та системи (управління доходами, витратами та фінансовим результатом). Розроблено структурно-логічну схему комплексного управління бюджетом, в якій знайшли відображення цілі, завдання, функції, принципи, моделі. Процес визначення цілей полягає в їх узгодженні по центрах відповідальності із загальними
цілями банку. Для забезпечення реалізації цілей сформульовано такі завдання: досягнення запланованих цільових параметрів бюджету; регулярне прогнозування різних варіантів бюджету на основі очікуваних тенденцій розвитку ринку; координація доходів і витрат центрів відповідальності. Визначено основні принципи (директивності, пріоритетності, відповідальності, незмінності цілей), а також функції (координаційна, стимулююча, інформаційна, активаторна) бюджет-менеджменту банку.
Запропоновано класифікацію моделей управління бюджетом банку за такими ознаками: способом бюджетування (трансфертного ціноутворення, "директ-костинг", "стандарт-костинг"), рівнем формування бюджету (комплексна та локальна моделі), методом формування бюджету (ринкова та бухгалтерська моделі), формою представлення фінансового результату (моделі, що базуються на визначенні прибутку та маржинального доходу).
Проведене дослідження формування бюджетів у банках-респондентах свідчить, що майже третина з них не складають бюджетів по бізнесах, близько 80% –по продуктах. Виявлено, що вкрай обмежено практикується розробка бюджетів по клієнтах, каналах збуту банківських продуктів (табл. 2).
Цільовими орієнтирами бюджетування обираються численні показники, що знижує дієвість контролю за їх виконанням. У окремих малих банках-респондентах бюджетуванням займається бухгалтерія, що не є правомірним.
Таблиця 2
Формування бюджетів по банках-респондентах
|
№ пор. |
Зрізи |
Усього (% від загальної кількості банків) |
З них по групах (% до кількості банків у групі) |
|
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
|||
|
1 |
Банк |
100,0 |
,0 |
,0 |
,0 |
,0 |
|
2 |
Регіональні установи |
64,1 |
,0 |
,5 |
,5 |
,9 |
|
3 |
Бізнеси |
66,7 |
,7 |
,5 |
,6 |
,4 |
|
3 |
Продукти |
15,4 |
,7 |
– |
,2 |
,4 |
|
4 |
Клієнти |
2,6 |
,1 |
|||
|
5 |
Канали збуту |
5,1 |
,7 |
,5 |
– |
– |
|
6 |
Банківські проекти |
10,3 |
,5 |
,1 |
,3 |
Рекомендовано здійснювати розробку матриці бюджету, по вертикалі якої відображено загальний бюджет банку, а по горизонталі –бюджети по кожній калькуляційній одиниці, що дозволить узгодити ці позиції, виявити резерви зростання доходів та економії витрат в управлінні фінансовим результатом банку.
Ефективність управління бюджетом залежить від чіткості функціонування системи трансфертного ціноутворення. Визначено його методологічні основи, сутність яких полягає в дотриманні певних умов: узгодження цілей окремих бізнес-підрозділів з цілями банку; реалістичність відображення вкладу кожного бізнес-підрозділу в загальний фінансовий результат; чіткий розподіл ризиків між казначейством та бізнес-підрозділами; стимулювання економії ресурсів всередині банку. При цьому трансфертна ціна є дієвим інструментом регулювання доходів і витрат бюджету та інформаційно підтримує процес управління активами та пасивами банку.
Досліджено основні методи розрахунку трансфертних цін, на основі чого зроблено висновок, що вітчизняні банки переважно використовують методи загального пулу та джерел поділу коштів, а банки зі 100% участю іноземного капіталу –метод маржинальної вартості, який дозволяє провести декомпозиційний аналіз відсоткової маржі за всіма джерелами її формування. У процесі дослідження виявлено, що банки-респонденти, встановлюючи трансфертну ціну, зазвичай враховують тільки один її компонент –вартість ресурсів з урахуванням нормативів обов’язкового резервування. Лише деякі банки під час розрахунку використовують й інші компоненти –прямі витрати фронт-офісів, витрати на покриття очікуваних втрат за ризиками, непрямі витрати. Рекомендовано до складу трансфертної ціни додатково включати неочікувані втрати банку, які виникають внаслідок настання ринкових ризиків, що дозволить забезпечити її комплексне визначення.
З метою удосконалення управління бюджетом банку розроблено класифікатор банківських продуктів, окреслено послідовність визначення стандартних витрат по типових банківських продуктах, запропоновано структуру відповідного каталогу.
У п'ятому розділі "Організаційно-інформаційне забезпечення контролінгу в банках" сформульовано наукові положення організаційної побудови служби контролінгу, її форми, типи, організаційну структуру та методологію оцінки результативності контролінгу; викладено теоретико-практичні засади координації інформаційного забезпечення управління банком як найважливішої функції контролінгу.
Визначено залежність організаційної побудови служби контролінгу від його обраної моделі та концепції, величини та організаційної структури банку, інформаційних потреб менеджменту, широти асортименту банківських послуг. Ці теоретичні положення є важливими у реалізації функцій контролінгу по регіональних підрозділах банку, проектах, продуктах, клієнтах.
Розглянуто форми побудови служби контролінгу (централізована, децентралізована), висвітлено їх сутність та практичне застосування. Рекомендовано виконання типових завдань контролінгу покласти на бізнес-підрозділи банку, а розроблення їх стандартів –на центральну службу, яка має здійснювати також контроль за дотриманням цих стандартів.
Для найбільших вітчизняних банків запропоновано організаційну побудову служби контролінгу, яка представлена такими основними відділами (управліннями): стратегічного планування або стратегічного контролінгу; фінансового планування або оперативного контролінгу; ризик-контролінгу та проектного контролінгу; інформаційного менеджменту. Для кожного з цих підрозділів визначено функції та завдання.
З метою забезпечення інтеграції управління ризиками із плануванням, аналізом і контролем у вітчизняних банках рекомендовано ввести посаду ризик-контролера, який нестиме відповідальність за класифікацію та розробку матриці ризиків; вибір математичних методів і системи показників виміру ризиків, визначення загальної ризикової позиції банку та контроль за її дотриманням; розробку шкали премії за ризик. Це дозволить підпорядкувати ризикову складову загальному процесу планування діяльності банку та посилити контроль за нею, чітко розмежувати повноваження ризик-менеджера та ризик-контролера, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню ефективності банківського менеджменту.
Запропоновано методологію оцінки результативності контролінгу за системою критеріїв, що відображують його статус у банківському менеджменті (за ступенем участі контролера в управлінні стратегічним та оперативним портфелями, рівнем використання сучасних інструментів контролінгу, а також організаційного, програмного та кадрового забезпечення), економічний результат діяльності служби контролінгу (за показниками –частка витрат на реалізацію завдань контролінгу в загальнобанківських витратах, витрати на утримання одного контролера порівняно з аналогічним показником по підрозділах мідл-офісу банку, обсяг послуг контролера та іншими), якість роботи служби контролінгу (компетентність і етика поведінки контролера, оперативність вирішення проблем менеджменту). Відповідно до системи критеріїв розроблено анкети для оцінки статусу контролінгу в банківському менеджменті та якості роботи його служби, а також перелік показників і шкалу проміжної та інтегральної оцінки результативності контролінгу.
Розкрито теоретико-практичні засади інформаційного забезпечення управління банком у контексті реалізації завдань контролінгу та запропоновано:
Таким чином, впровадження зазначених вище рекомендацій дає змогу в режимі реального часу отримувати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень, спрямованих на зростання доданої вартості.
ВИСНОВКИ
За результатами дослідження сформульовано висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.
1. Для своєчасної й ефективної адаптації до змін у зовнішньому середовищі, постійного оновлення діяльності згідно із визначеними цільовими орієнтирами банку як складної, відкритої економічної системи необхідна суттєва трансформація всіх підсистем менеджменту та орієнтація його в перспективі на додану вартість, що забезпечить цілісне уявлення процесу управління.
Управління банком на основі філософії доданої вартості потребує впровадження інтегрованої системи управління ризиками, міжнародних стандартів якості обслуговування клієнтів, новітніх досягнень науки
і техніки, а також проведення реінжинірингу всіх бізнес-процесів у банку. Управління банком з орієнтацією на додану вартість здійснюється
в системі координат "потенціал-ризики-прибуток", що дозволяє урівноважити зростання потенціалу з граничним рівнем ризиків та мінімально прийнятним рівнем прибутковості банківської діяльності. Індикатори акціонерної та економічної доданої вартості використовуються для оцінки ефективності обраних стратегій, результативності діяльності банку і його окремих калькуляційних одиниць, а також мотивації персоналу.
Сутнісне розуміння контролінгу має базуватися: на визначенні мети, функцій (координаційній, консультаційній, методичній, аналітичній, інформаційній, контрольній, інноваційній, комунікаційній, пасивного управління); принципах (стандартизації, комплексності, регуляторності, інтегрованості, рівноваги та ефективності); сучасних формах (проактивній, декомпозиційній, архітектонічній). До того ж сутність контролінгу знаходить відображення в предметі та об’єкті. У предметі контролінгу віддзеркалюється основне його призначення, що полягає у сервісно-економічному супроводженні банківського менеджменту. Об’єктом контролінгу є клієнтський, продуктовий та регіональний потенціал (управління потенціалом), економічний капітал (управління ризиками), фінансова результативність банку та його калькуляційних одиниць (управління прибутковістю).
3. Динамізм навколишнього середовища, труднощі з реалізацією банківських послуг та дія інших чинників зумовили необхідність здійснення ефективних перетворень, які базуються на гармонійному поєднанні стратегічного, тактичного та оперативного управління. Розв’язання зазначеної проблеми певною мірою досягається завдяки впровадженню концепції збалансованої системи показників (RIBSC), яка представлена такими перспективами: "ризики", "фінанси", "ринок та клієнти", "внутрішньовиробнича", "кадри та навчання", "інновації". Сутність кожної перспективи характеризується за допомогою специфічного набору показників, вибір яких залежить від стратегічних цілей діяльності банку. Кількість показників зменшується від вищого до нижчого рівня управління банком.
. Контролінг як сервісна підтримка інтегрованого управління портфелями банку базується на ідеї збалансування всіх міні-портфелів з позиції маркетингового й фінансового аспектів та врахуванні трьох компонентів –стратегічних досягнень, ризико-комерційного й фінансового результатів банку та його калькуляційних одиниць. Виділення трьох компонентів обумовлено доцільністю визначення вкладу кожної калькуляційної одиниці в досягнення стратегічного успіху, ризико-комерційного та фінансового результату. Такий підхід дозволяє ідентифікувати, за рахунок яких клієнтів, продуктів, каналів збуту, регіональних установ банк отримує конкурентні переваги, досягає найбільшого прибутку або/і доданої вартості з урахуванням ризику.
5. Підвищення ефективності управління стратегічним портфелем відбувається завдяки його збалансуванню в просторі, часі, системі координат "потенціал-ризики-прибуток" та за міні-портфелями. Важливу роль у цьому процесі відіграє контролінг.
6. В умовах посилення турбулентності зовнішнього середовища, стрімкого розвитку інформаційних банківських технологій, появи складних фінансових інструментів спостерігається зростання масштабів ризиків та частоти їх настання, що потребує більшої уваги до ризик-менеджменту, складовою якого є ризик-контролінг.
Метою ризик-контролінгу є визначення загальної ризикової позиції (здатності банку наражатися на ризик) та розроблення шкали премії за ризик (встановлення меж доцільності його прийняття). Об’єктом ризик-контролінгу є формування загальної картини банківських ризиків, здійснення їх виміру та встановлення допустимої межі втрати капіталу в результаті їх настання. Змістовна характеристика ризик-контролінгу розкривається в функціях (методично-аналітичній, виміру, інформаційній, контрольній), а також принципах (документування, комплексності, незалежності, періодичності, обережності, кумулятивного ефекту, доцільності, узгодженості). Для забезпечення об’єктивного виміру загальної ризикової позиції банку та незалежного контролю за її дотриманням розмежовуються сфери ризик-контролінгу та ризик-менеджменту, які знаходяться в уособленій єдності.
7. Контролінг підтримує процеси управління плановим балансом та бюджетом банку. Ключовим завданням управління плановим балансом є визначення його оптимальної структури, яке здійснюється в процесі її моделювання, що дає змогу оцінювати привабливість окремих балансових позицій, прогнозувати показники майбутнього розвитку банку, приймати управлінські рішення та визначати їхню ефективність.
. Управління бюджетом охоплює процеси планування, виконання, аналізу та контролю, з одного боку, та управління доходами, витратами і фінансовим результатом, з іншого. Цей процес має бути націлений на забезпечення рівноважного управління фінансовим результатом банку.
Теоретична модель управління бюджетом базується на визначенні принципів (директивності, пріоритетності, відповідальності та незмінності цілей), функцій (координаційної, стимулюючої, інформаційної, активаторної) та відповідних моделей. Класифікаційними ознаками моделей управління бюджетом виступають: спосіб бюджетування, рівень формування бюджету, метод його формування, форма представлення фінансового результату.
Удосконалення управління бюджетом банку потребує розробки матриці бюджету, застосування класифікатора банківських продуктів, каталогу стандартних витрат, а також включення до складу трансфертної ціни витрат на покриття неочікуваних збитків за ризиками.
9. Організаційна побудова служби контролінгу залежить від його обраної моделі та концепції, величини та організаційної структури банку, інформаційних потреб менеджменту, широти асортименту банківських послуг і може бути представлена різними підрозділами.
10. Економічна служба банку має трансформуватися в службу контролінгу. Традиційно економічна служба банку представлена підрозділами стратегічного, оперативного планування, аналізу та прогнозування. До складу служби контролінгу по найбільших банках необхідно включити, крім зазначених підрозділів, підрозділи ризик-контролінгу, проектного та інформаційного менеджменту.
11. Оцінка результативності контролінгу здійснюється за системою критеріїв, що відображують його статус у банківському менеджменті, економічний результат діяльності служби контролінгу та якість її роботи. Визначення результативності контролінгу за першим та третім критерієм здійснюється на основі експертних оцінок результатів анкетування, яке проводиться серед контролерів та керівників функціональних підрозділів банку. Економічний результат оцінюється за системою показників, які відображають економічність і ділову активність служби контролінгу.
12. Удосконалення інформаційної підтримки банківського менеджменту як важливої функції контролінгу здійснюється за такими напрямами: формування сучасної інформаційної бази даних; підпорядкування управлінської звітності відстеженню реалізації цілей банківської діяльності; формування її у багатовекторному форматі; налагодження вартісної системи оцінки інформації. Це дозволить покращати якість інформаційного забезпечення діяльності банку.
Впровадження новітньої філософії контролінгу сприятиме підвищенню ефективності сервісно-економічної підтримки управління, надасть імпульс позитивним перетворенням, які сприятимуть зміцненню конкурентної позиції банку, його фінансової стійкості та надійності, а також зростанню доданої вартості.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія
Статті у наукових фахових виданнях
В інших виданнях
Анотація
Шульга Н.П. Інтегрована система контролінгу
в управлінні банком. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 "Економіка, організація та управління підприємствами". –Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено формуванню методології контролінгу, відповідно до якої він розглядається як інтегрована система сервісної підтримки управління одночасно в трьохвекторному вимірі: стратегічного та оперативного портфеля (портфельний підхід); взаємопов’язаних складових менеджменту (композиційний підхід); процесів планування, аналізу та контролю (процесний підхід).
Змістовно конкретизовано розуміння контролінгу як сервісної підтримки інтегрованого управління портфелями банку, яке здійснюється в контексті виділення окремих міні-портфелів; фінансового та маркетингового аспектів; трьох компонентів (стратегічної, ризико-комерційної та фінансової). З’ясовано роль контролінгу в сервісному супроводженні управління стратегічним портфелем та визначено напрями його збалансування. Сформульовано теоретичні положення ризик-контролінгу, в яких зазначено його мету, об’єкт, функції та принципи.
Розширено теоретичні положення збалансованої системи показників та окреслено етапи, за якими доцільно її впровадження в банках. Розроблено концептуальні положення управління плановим балансом за рахунок ідентифікації факторів впливу на його структуру, визначення етапів оптимізації, схеми моделювання планової структури балансу банку. Обґрунтовано наукові засади управління бюджетом у банку з позиції процесу і системи, а також цілі, функції, завдання та принципи. Наведено класифікацію моделей управління бюджетом у банку.
Викладено теоретико-практичні засади інформаційного забезпечення управління банком у контексті реалізації функцій контролінгу. Розвинуто теоретичний підхід до організаційної побудови служби контролінгу та запропоновано систему критеріїв для оцінки результативності її діяльності.
Ключові слова: контролінг, інтегрована система, управління стратегічним портфелем, управління ризиками, управління плановим балансом, управління бюджетом, економічний капітал, економічна додана вартість, акціонерна додана вартість, потенціал, ризики, прибуток, банки.
Аннотация
Шульга Н.П. Интегрированная система контроллинга
в управлении банком. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 "Экономика, организация и управление предприятиями". –Киевский национальный торгово-экономический университет, Киев, 2006.
Диссертация посвящена формированию методологии контроллинга, в основу которой положены композиционный, портфельный и процессный подходы. С точки зрения композиционного подхода контроллинг осуществляет сервисную поддержку управления составляющими менеджмента (портфолио, управления рисками, плановым балансом и бюджетом); в соответствии с портфельным подходом –поддержку управления стратегическим и оперативным портфелями банка, а с процессным подходом –организацию планирования, анализа и контроля. Исследованы гносеология, эволюция, сущностное понимание контроллинга и направления его будущего развития.
Усовершенствована классификация инструментов контроллинга, в соответствии с которой выделены признаки: направления контроллинга (стратегический и оперативный), составляющие менеджмента и типы инструментов. Расширены теоретические положения сбалансированной системы показателей за счет введения дополнительно двух перспектив "риски" и "инновации", а также нового показателя "адекватность экономического капитала". Определены состав показателей по каждой перспективе и уровням управления, а также этапы внедрения этой системы в банке.
Сформулированы концептуальные положения контроллинга как сервисной поддержки интегрированного управления портфелями банка, которое рассматривается в контексте мини-портфелей, маркетингового и финансового аспектов и трёх компонентов (стратегического, риск-коммерческого и финансового), что позволит определить вклад каждой калькуляционной единицы (регионального учреждения, бизнеса, продукта, клиента, банковского проекта, канала сбыта) в достижение соответствующего результата банка.
Разработаны теоретические положения риск-контроллинга в банке на основании формулирования его целей, объекта, функций и принципов. Исходя из этого обоснована необходимость разграничения задач между риск-контроллером и риск-менеджером, первый из которых призван определять общую позицию банка по риску и контролировать ее соблюдение, а второй –осуществлять оперативное и текущее управление, прежде всего, портфельными рисками.
Разработаны теоретические положения управления плановым балансом за счет определения системы факторов влияния на его структуру,
а также этапов оптимизации и схемы ее моделирования.
Обоснованы теоретические основы управления бюджетом банка с позиции процесса (планирования, исполнения, анализа и контроля) и системы (управление доходами, расходами и финансовым результатом), определены его цели, функции, задачи, принципы. Предложена классификация моделей управления бюджетом по следующим признакам: способ бюджетирования, уровень формирования бюджета, метод формирования бюджета, форма представления финансового результата.
Аргументировано, что организационное построение службы контроллинга зависит от его избранной модели и концепции, величины и организационной структуры банка, информационных потребностей менеджмента, широты ассортимента банковских услуг. Исследованы условия внедрения и становления службы контроллинга в банке, формы и типы ее организации.
Определены критерии интегрированной оценки результативности контроллинга: статус контроллинга в банковском менеджменте (определяется по результатам анкетирования контроллеров), экономический результат деятельности службы контроллинга (на базе предложенных показателей) и уровень качества работы контроллера (определяется по результатам анкетирования руководителей функциональных подразделений банка, которые пользуются услугами контроллера). Изложены теоретические положения информационного обеспечения управления банком в контексте реализации функций контроллинга, а также представлены практические рекомендации по его усовершенствованию.
Ключевые слова: контроллинг, интегрированная система, управление стратегическим портфелем, управление рисками, управление плановым балансом, управление бюджетом, экономический капитал, экономическая добавленная стоимость, акционерная добавленная стоимость, потенциал, риски, прибыль, банки.
Abstract
Shulga N.P. Integrated system of controlling
in bank management. –Manuscript.
Thesis for getting the scientific degree of Doctor of Sciences (Economics) in specialty 08.06.01 – "Economy, Organization and Enterprises Management. –Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv, 2006.
The thesis is devoted to the formation of the controlling methodology according to which the controlling is viewed as the integrated system of service support of management in three-vector dimension simultaneously: strategic and operation portfolio (portfolio approach); interrelated components of management (composition approach); planning processes, analysis and control (process approach).
It clarifies the content of controlling as service support of integrated management of a bank's portfolios which is carried out in the context of taken separately mini-portfolios; finance and marketing aspects; three components (strategic, risk-commercial and finance). The role of controlling in service support of strategic portfolio management is defined and the trends of its balancing were developed. Theoretical aspects of risk-controlling are developed where the aim, object, functions and principles of it are defined.
The theoretical basis of the balanced system of indexes was extended and the stages of their implementation in banks were defined. It was worked out conceptual basis of planned balance management at the expense of identification the factors of the influence on its structure, optimization stages, diagrams of modeling the planned structure of a bank balance. Scientific methods of budget management in the bank considering the process and the system are developed as well as purposes, functions, tasks, principles, the classification of budget management models are given.
Theoretical-practical methods of information provision of bank management as a controlling function are given. It is developed the theoretical approach to the development of organizational structure of the controlling service and the system of criterion for the evaluation of its activity resultativeness.
Key words: controlling, integrated system, strategic portfolio management, risk management, planned balance management, budget management, economic capital, economic value added, equity added value, capacity (potential), risks, profit, banks.
бчлрдлоріплоріл
ШУЛЬГА НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА
ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА КОНТРОЛІНГУ
В УПРАВЛІННІ БАНКОМ
Підписано до друку 20.01.06 р. Формат 60x84/16. Папір письм.
Ризографія. Ум. друк. арк. 1,86. Ум. фарбо-відб. 1,98.
Обл.-вид. арк. 2,00. Тираж 100 пр. Зам. 63.
Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ.
, Київ-156, вул. Кіото, 19
1