Тема 41 Надання першої лікарської допомоги потерпілому Обговорена та схвалена на засіданні
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Міністерство освіти і науки України
Бердичівський коледж промисловості,економіки та права
Л Е К Ц І Я
з дисципліни
„Безпека життєдіяльності”
для студентів усіх
спеціальностей
Тема 4.1
Надання першої лікарської допомоги потерпілому
Обговорена та схвалена на
засіданні циклової комісії
фізичного виховання.
« » ___________ 2009 р.
Протокол № ____
Бердичів 2009
1. Призначення першої долі карської допомоги
та загальні принципи її надання
За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещас них випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правиль но надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо ожив лення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомо га не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершен ня лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.
Перша долікарська допомога — це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: *правильність, *доцільність, *швидкість, *продуманість, *рішучість, *спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності:
-усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);
-оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;
-виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);
-викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транс портування потерпілого в найближчу медичну установу;
-підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.
Виконуючи перелічені вище дії, необхідно бути уважним і обережним щоб не причинити шкоду собі і не завдати додаткової травми потерпіло му. Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючо го приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосов но характеру отриманих потерпілим пошкоджень.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:
-оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує; -забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
-виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;
-зупинити кровотечу накладан ням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;
-накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі);
-іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні;
-надати допомогу при теплово му і сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
-використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транс портуванні потерпілого; -визначити необхідність вивезення потерпі лого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; скорис туватися аптечкою швидкої допомоги.
Аптечка швидкої допомоги з набором медикаментів і засобів, мінімальний перелік яких наведено в табл. 5.1, обов'язково повинна бути на всіх транспортних засобах, а також на підприємствах, в організаціях та установах чи їх підрозділах, особливо тих, де проводяться небезпечні або шкідливі роботи. Такий набір меди каментів і засобів для надання долікарської допомоги бажано також мати вдома.
На промислових підприємствах, де кількість працівників понад 500 осіб, повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників по над 1200 осіб — лікарський медичний пункт. На підприємствах, в місцях постій ного чергування медичного персоналу, крім аптечки повинні бути вивішені на видних місцях також плакати з правилами надання першої допомоги, ви конання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу серця.
Для правильної організації надання першої допомоги на кожному під приємстві, в цехах, відділеннях або інших підрозділах повинні бути відпо відальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів для на дання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомо ги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть відповідальність за передання аптечок і сумок по зміні з поміткою в спеціальному журналі.
Керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане підприємство, повинен організувати суворий щорічний контроль за до держанням правил першої долікарської допомоги, а також за станом і поповненням аптечок і сумок необхідними пристроями і засобами. Допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, повинна суворо обмежуватися певними її видами (заходами щодо оживлення при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев'язкою рани, опіку чи відмо роженої ділянки, виведенням з непритомного стану, іммобілізацією перелому, перенесенням і транспортуванням потерпілого тощо).
Таблиця 5.1
Медикаменти і засоби для надання першої долікарської допомоги
|
Медикаменти та медичні засоби |
Призначення |
Кількість, шт. |
|
Індивідуальні перев’язочні асептичні пакети |
Для накладання пов’язок |
5 |
|
Бинти |
Для накладання пов’язок |
5 |
|
Вата |
Для накладання пов’язок |
5 пачок по 50 г |
|
Ватно-марлевий бинт |
Для бинтування при переломах |
3 |
|
Джгут |
Для зупинки кровотечі |
1 |
|
Шина |
Для укріплення кінцівок при переломах |
3 – 4 |
|
Гумовий пузир для льоду |
Для охолодження пошкодженого місця при ушибах, вивихах, переломах |
1 |
|
Склянка |
Для прийому ліків, промивання очей, шлунка і приготування розчинів |
1 |
|
Чайна ложка |
Для приготування розчинів |
1 |
|
Йодна настойка (5%) |
Для змазування тканин навколо ран, свіжих подряпин на шкірі тощо |
1 флакон (25 мл) |
|
Нашатирний спирт |
Для використання при непритомному стані |
1 флакон (30 мл) |
|
Борна кислота |
З метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами, для примочок на очі при опіку електричною дугою |
1 пакет (25 г) |
|
Сода питна |
З метою приготування розчинів для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках кислотою |
1 пакет (25 г) |
|
Розчин перекису водню (3%) |
Для зупинки кровотечі з носа |
1 флакон (50 мл) |
|
Настойка валеріани |
Для заспокоєння нервової системи |
1 флакон (30 мл) |
|
Нітрогліцерин |
Для прийому при сильних болях в області серця і за грудиною |
1 тюбик |
Примітки.
1. Розчин соди і борної кислоти передбачається тільки для робочих місць, де проводяться роботи з кислотами і лугами.
2. У цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння газами та шкідливими речовина ми, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.
3. У набір для сумок першої допомоги не входять шини, гумовий пузир для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода. Інші медикаменти комплектуються в кількості 50% вказаних у списку.
4. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти застосовуються при тих чи інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа — 3%-ний розчин перекису водню тощо).
2. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку,
зупинці дихання та серцевої діяльності
Внаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе уражен ня центра свідомості — мозку. Враження мозку приводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки такого ураження прояв ляються широким спектром симптомів. Також багато різного роду при чин приводить до припинення надходження в легені повітря — асфіксії, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і наступити смерть.
Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом по терпілого, спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарсь кої допомоги при загальних розладах організму, викликаних уражен ням мозку, зупинкою дихання та зупинкою діяльності серця, а далі, розглядаючи окремі види ураження організму та допомогу при них, будемо посилатися на цей параграф.
• Шок. Причини шокового стану — надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідли вих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Сприяти розвитку шоку можуть голод, спрага, пере охолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування після травми тощо.
Ознаки — блідість, охолодний піт, розширені зіниці, посилене дихан ня і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку — блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі ко роткочасні знепритомніння.
Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефективна відповід на допомога, яка надається при пораненні, що спричинило появу шоку. Якщо шок посилився, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду пора нення (наприклад, зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потім потерпілого кладуть у горизонтальне положення з трохи опущеною головою, закутують у ковдру. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло (але не перегрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздягати потерпілого та охолоджувати його, навпаки, необхідно його зігріти, покласти в теплому приміщенні, прикласти до кінцівок грілки. Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.
• Памороки. Причини — раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлектор ному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки — це перехідний стан до непритомності.
Ознаками памороків є блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, охолодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.
Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, розстебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря. Можна дати понюхати на шатирний спирт на ваті. Потерпілому слід трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.
• Непритомність. Причини — ті що й при памороках.
Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають памороки, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріаль ний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювот них мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.
Допомога. При непритомності потерпілого треба покласти на спи ну, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення крово обігу мозку. Потім вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущіль нює, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холодною во дою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.
• Струс мозку. Причина — травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови. При цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.
Ознаки — миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання. Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших тяжких наслідків.
Допомога повинна надаватися дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Піднімати його необхідно у горизонтальному положенні, підтри муючи голову. Потерпілий потребує повного спокою, а тому не потрібно тур бувати його, намагаючись вивести з непритомного стану. Для запобігання удушення від западання язика або блювотних мас потерпілого кладуть на бік. Якщо потерпілий лежить на спині, голова його має бути поверненою набік. Після блювання необхідно очистити порожнину рота. На голову кладуть охолоджу вальні компреси. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.
• Асфіксія — задуха, викликана кисневим голодуванням та надлиш ком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин. Людина, як правило непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.
Причини асфіксії — стискання гортані і трахеї (задушення); затоп лення гортані і трахеї водою (утеплення); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на диф терію, грип, ангіну.
Ознака — відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами грудної клітини або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потерпілого.
Допомога полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик, якнай швидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все, що може заважати дихан ню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холод ний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія — введення трубки у розсічену трахею.
• Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання «із легень у легені», яке проводиться «із рота в рот» або «із рота в ніс» (рис. 5.1). Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхідно покласти валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодження організму потерпілого під його спину доцільно також покласти підстил ку (ковдру, пальто). Особа, що надає допомогу, пальцями затискає по терпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потер пілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з часто тою 8-12 раз на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот по терпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).
Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «із легень у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення груд ної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Штучне дихання необхідно проводити наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потер пілого самостійного стійкого дихання.
а) б)
Рис. 5.1. Штучне дихання способом «із рота в рот»:
а) вдих; б) видих
Клінічна смерть — це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні про цеси у тканинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біоло гічна, або істинна смерть, — незворотне припинення фізіологіч них процесів у клітинах і тканинах.
Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати ознаки життя і смерті і вміти розрізняти ці два стани організму.
У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульс не визначаєть ся, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. Навпаки наявність цих ознак свідчить про те, що лю дина жива.
Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на слух в лівій частині грудної клітки, нижче соска, а також за пульсом на шиї, де проходить найбільша — сонна — артерія, або ж на внутрішній частині перед пліччя. Реакція зіниць перевіряється раптовим освітленням очей або їх затемнен ням рукою. При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемненні — розши рюватися. Якщо людина жива, при доторканні до рогівки її ока, наприклад, кінчи ком носової хустинки, — повіки здригаються, вона реагує на інші сильні больові под разнення, наприклад, уколи.
В перші 5-7 хв. клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну. Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока та її висихання, деформація зіниці при стисканні, трупне задубіння, трупні синюваті плями. У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімувати).
До оживлення входить проведення двох основних процедур — віднов лення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.
• Зовнішній масаж серця здійснюється негайно після його зупинки.
Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Особа, що надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва (рис. 5.2). і починає робити масаж — ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвили ну. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох се кунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.
Якщо виконується оживлення потерпілого, тобто виведення його з стану клінічної смерті, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього необхідно після двох-трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної клітки.
При оживленні потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.
3. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин
Причини кровотечі — пошкодження цілості кровоносних судин вна слідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров, і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.
Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольо ром крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має тем но-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.
Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна крово теча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.
Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, на класти стисну пов'язку і забинтувати.
Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють притис кування артерії до кістки вище від місця поранення. Притискування здійснюють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибо ко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком. Типові місця притискання артерій показані на рис. 5.3.
Рис. 5. 3. Типові місця притискання артилерій
Скроневу артерію притискають попереду мочки вуха до виличної кістки.
При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану, по можли вості, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.
Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використо вують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна — різке згинання ноги у колінному суглобі, підклав ши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо.
Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з по ранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки). Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2 - 3 оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності — зв'язують (рис. 5.4). Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.
Рис. 5. 4. Накладання джгута:
1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя; 4) на плече;
5) на плече високо з прикріпленням до тулуба;
6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба
Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, а взимку — однією годиною, у противному разі кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.
У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який нетуго зав'язують навколо кінцівки. В петлю вставля ють палицю і закручують. Для того щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину.
Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швид ше доставити в медичний заклад.
Часто кровотечі виникають внаслідок пошкодження м'яких тканин внаслідок удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознака ми удару м'яких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (кро вовилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.
► Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху, — холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, пузир з льодом чи снігом) та туга пов'язка на місце крововиливу і спокій ушкодженій частині тіла.
► Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене.
Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підклада ють валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.
► Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини супро воджуються значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з'являється внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася.
Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кро вотечі з легень, але ноги згинаються в колінах. Потерпілого слід негайно відпра вити до лікарні.
► Удар голови. В разі пошкодження м'яких тканин голови, спостері гаються припухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Слід пам'ятати, що сильні удари здатні викликати і закриті пошкодження го ловного мозку. Поранення м'яких тканин на голові супроводжується силь ними і тривалими кровотечами.
Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт навколо голови.
► Стискання м'яких тканин може стати причиною розвитку загаль ного тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.
Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здо рову кінцівку. Пульс в нижній частині кінцівки не відчувається. Спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задо вільний, але через 6-8 годин настає різке погіршення загального стану, підви щується температура тіла, наступає розлад дихання та серцевої діяльності, спра га, блювання. Кінцівки холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з'яв ляються крововиливи, пухирі. Кінцівка втрачає чутливість.
Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звільнення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транс портні шини. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому дава ти в необмеженій кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загального тяжкого стану, доставити потерпілого до медичного закладу.
У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спостерігається непритомність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупин ка дихання. Після витягування потерпілого, потрібно звільнити порож нину рота та ніс від снігу. Покласти потерпілого на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити комір та верхній одяг які заважають диханню (роздягати потерпілого не слід). Коли потерпі лий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розти рати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця — приступити до зовнішнього масажу серця. Ці процедури потрібно робити до повного відновлення дихання та роботи серця. Давати потер пілому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку тощо) можна тільки тоді, коли потерпілий прийшов до тями.
Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тільки після повного відновлення самостійного дихання та роботи серця.
4. Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок
та при переломах кісток
Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок і виходом однієї з кісток з сумки.
Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті силь ного удару в область суглоба. Часто вивихи супроводжуються перело мами.
Ознаки: біль в області ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухли вості в суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в області суглоба.
Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до ме дичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого обезболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.
► Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в області гомілковостопного суглоба. Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'язки; рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними боля ми; припухлість в області суглоба (крововилив в порожнину суглоба).
Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов'язка, повний спокій суглобу (в разі необхідності — накладання транспортної шини на кінцівку).
► Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.
Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні області перелому, неможливість рухів в ушкодженій області, зміна форми частини тіла (кінцівки) в області перело му, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в області перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить тяжким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.
Слід пам'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.
Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще кра ще — транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користува тися готовими стандартними шинами, в разі їх відсутності шини виготовля ють самі. Їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку — палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету тощо. Головна вимога — достатня довжина та міцність шини.
Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає біль чи створює інші проблеми, можна накласти шину поверх одягу. У випад ку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла.
Основне правило іммобілізації більшості переломів — накладена шина по винна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби — вище та нижче від місця перелому (рис. 5.5). У разі відкритого перелому місце навколо рани зма зують йодом, на рану накладають стерильну пов'язку і потім накладають шину. Тільки після накладання транспортної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний заклад.
Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до надання першої допомоги.
Рис. 5. 5. Приклади накладання шини при переломі:
а) передпліччя; б) гомілки; в) стегна.
► Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед чи на витягнуту руку.
Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.
Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліч чя підвішують на косинці до шиї (рис. 5.6).
Рис. 5. 6. Іммобілізація в разі перелому ключиці
► Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлюван ня грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.
Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкод жена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізе ма). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається по тріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.
Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю мож на дати потерпілому обезболювальну таблетку. Допомога при пошкодженні при цьому внутрішніх органів описана в 5.2.3. Перевозити потерпілого необ хідно сидячи.
► Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випад ках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.
Ознаки: різкий біль в області виступаючих позаду відростків, неможливість рухів в області хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця пе релому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).
Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.
► При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або ве ликої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.
► Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).
Ознаки. Потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи — не може підня ти витягнуту ногу; в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову область та порожнину. Як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).
Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.
► Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкоджен ням м'яких тканин голови та головного мозку.
Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Не притомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.
5. Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках
Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, з якими контак тує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температу ри навколишнього середовища призводять до порушення процесів тер морегуляції організму і розладу функцій життєво важливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та предметами викликає травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмороженням. Контакт з деякими хімічними речовинами та сполуками також призводить до травмування, яке зветься хімічним опіком.
► Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють втома, малорухомість, алкогольне сп'яніння.
Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихан ня і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При зниженні темпера тури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне ди хання, мова стає неусвідомленою. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.
Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розти ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.
При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук ром, від 100 до 150 г 40%-ного спирту-ректифікату (горілки). Якщо у потер пілого відсутнє дихання або він слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання і відновлення життєвих функцій потерпілого закутують у теп лий одяг і створюють йому спокій.
► Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або су хою вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відморо ження може спостерігатись і при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько О °С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення орга нізму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відмо рожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.
Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин: І — почервоніння і набряк, II — утворення пухирів; III — омертвіння шкіри та утворення струпа; IV — омертвіння частини тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано розмістити потерп ілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розти рання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають насухо, змочують спир том, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно па м'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взут тя, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
► Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умо вах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Розріз няють кілька ступенів перегрівання.
Ознаки. Легкий ступінь — загальна слабкість, нездужання, запаморо чення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 37,5...38,9 °С.
Середній ступінь — температура тіла — 39-40 °С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, приско рення пульсу до 120...130 уд./хв, часте і поверхневе дихання. Спостерігаються також блювання, понос.
Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо темпера тура повітря висока і йога вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені — про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.
Допомога. В легких випадках потерпілого покласти в затіненому місці давати необмежену кількість питного. В тяжких випадках перенести його в за-' темнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, при кладати холодні компреси на голову, шию, ділянку серця. Дати понюхати ват ку, змочену нашатирним спиртом. Якщо порушується серцева діяльність зупиняється дихання, почати робити штучне дихання. Викликати швидку ме дичну допомогу, або, після надання першої допомоги, доставити потерпілого в медичний заклад.
► Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла висо кої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, роз печених предметів тощо).
Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І — почер воніння шкіри і її набряк; II — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III — утворення некрозу шкіри (струпів); IV — обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потерпілого. Загаль ний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.
Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилип ли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в спирті. Якщо є 0,5%-ний розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.
При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2—3%-ним розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід).
У випадку значних опіків, потерпілого потрібно загорнути в чисте прости радло, а зверху — в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно на класти на них транспортні шини.
Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість питного: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гаря чий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обезболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками ІІ-ІУ ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.
► Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти - сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла мають блідий колір. При опіку лугами тканина волога, тому щ опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.
Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко знати, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають її струменем води (краще під тиском – з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами: у випадках опіку кислотами – 2%-ним розчином соди чи мильною водою; у випадках опіку лугами – 1-2%-ним розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти. В разі опіку фосфором роблять примочки з 5%-го розчину марганцевокислого калію. Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов’язку.
При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. У випадку хімічного опіку стравоходу та шлунка потрібно пити сирі яйця або соняшникову олію.
Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов’язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.
6. Допомога при отруєннях
• Отруєння - це група захворювань, викликаних впливом на організм отрут різного походження. При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовинна видалити її з організму. Оскільки отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами - через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру або слизисті оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.
Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлу нок до появи чистих промивних вод. Для цього його примушують випити 1,5—2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або води з питною содою (1 чайна ложка на 1 склянку води), а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Після цього да ють суспензію активованого вугілля, яка має хороші адсорбційні вла стивості. Кишечник очищається за допомогою сольового проносно го — 20 г гіркої солі на 0,5 склянки води. Потім потерпілого зігріва ють, дають йому багато чаю або кави, але не їжу.
У разі потрапляння отруйних газів або випарів у дихальні шляхи потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря, вивіль нити його від одягу, який утруднює дихання. При запамороченні чи непритомності дати понюхати нашатирний спирт, при зупинці дихан ня — проводити штучне дихання.
При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно принаймні змити ділянку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію, необхідно діяти, як зазначено при хімічних опіках.
► Отруєння харчовими продуктами. Причина — вживання неякісних, несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Зах ворювання, як правило, починається через 2-3 години після вживання неякісних продуктів, інколи — через 20-26 годин.
Ознаки: загальне нездужання, нудота, неодноразове блювання, біль у животі, головний біль, частий понос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38...40 °С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.
Допомога — діяти, як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.
З метою запобігання харчовим отруєнням не слід допускати вживання недоброякісних та не зовсім свіжих продуктів. Особливо обережно слід вживати консерви і в разі появи підозри на їх низьку якість (здуття кришки, банки, поганий запах, незвичайний колір тощо) не вживати їх. З метою запобігання отруєнням фальшивими спиртними напоями не слід купувати напої сумнівного виробництва, особливо у неоргані зованих продавців.
► Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особ ливість першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі не можна залишати самого, оскільки в нього можуть спостерігатися порушення роботи центральної нервової системи — гальмування або збуджен ня її, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.
► Отруєння кислотами та лугами — найбільше поширені серед ненавмисних отруєнь хімічними речовинами, які потрапили в організм через стравохід, особливо в побуті, у дітей.
Ознаки. Різкі болі в ротовій порожнині, стравоході та в шлунку, опік (на бряк) слизистих, блювання з домішкою крові, труднощі під час ковтання. Іноді характерний запах з рота. Потерпілі часто збуджені, можливий набряк гортані з розвитком асфіксії, непритомність.
Допомога. Негайно видалити слину та слиз з рота потерпілого, загорнувши чайну ложку в марлю, серветку чи хустинку, протерти ротову порожнину. Про мивати шлунок водою не можна, оскільки це може викликати блювання і при звести до потрапляння отрути у дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому 2-3 склянки води, щоб розбавити кислоту чи луг і зменшити тим самим їх агре сивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утворюється велика кількість вуглекислого газу, що призводить до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, проводять штучне дихання — краще способом «з рота в ніс», оскільки слизова оболонка рота потерпілого обпечена.
► Отруєння оксидом вуглецю. Причини — вдихання чадного газу, ге нераторного газу, продуктів горіння, диму. В крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кро в'ю від легень до тканин.
Ознаки — при легкому отруєнні — шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, ко роткочасна непритомність; при тяжкому отруєнні — нерухомість, судоми, по рушення зору, дихання, роботи серця, непритомність протягом годин і навіть діб, клінічна смерть.
Допомога — діяти, як при потраплянні отрути у дихальні шляхи.
7. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою
Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього елек тричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.
Електричні травми умовно поділяються на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як го ловний мозок, серце, легені.
• Місцеві електротравми — чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'я зок і кісток.
До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.
• Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження організму людини поділяють на чотири ступені:
І — судомне скорочення м'язів, що супроводжується болями, але без втра ти свідомості;
II — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, та/або зупинкою дихання;
III — втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;
IV — клінічна смерть.
Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців.
Так, внаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися сер цево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або по ниження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендо кринні порушення тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до захворювань.
Для того щоб звільнити потерпілого від дії електричного струму, необх ідно швидко вимкнути ділянку електричної мережі або електрообладнання, до якого дотикається людина. Якщо вимкнення здійснити неможливо, звільнити людину від дії електричного струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши дріт від людини (якщо людина торкаєть ся дроту). При цьому людині, яка надає допомогу, необхідно дотримуватись правил безпеки, щоб самій не потрапити під дію електричного струму, звер таючи особливу увагу на напругу, під яку потрапив потерпілий.
У разі напруги до 1000 В дріт від людини можна відкинути сухою палкою або дошкою. Можна також перерубати його сокирою. Відтягти потерпілого від джерела струму можна руками, надягнувши діелектричні рукавиці або ж наки нувши на них сухий одяг. Краще при цьому стати на дошку, одяг або будь яку іншу неструмопровідну підстилку.
У разі напруги понад 1000 В для звільнення потерпілого можна використо вувати лише ізолюючу штангу або ізолюючі кліщі, одягнувши діелектричні рукавички і взувши діелектричні боти.
Звільнивши потерпілого від дії електричного струму, необхідно якнайшвидше визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надавати першу долікарську допомогу, а також викликати медичну допомогу або доставити потерпілого до медичного закладу. Необхідно пам'ятати, що людину, яка от римала електротравму, не можна залишати без догляду, доки її не огляне лікар, оскільки у неї не виключається розвиток негативних процесів, які можуть при вести навіть до зупинки серця.
8. Надання першої допомоги при утопленні
Людину, що тоне, необхідно передусім витягнути з води на берег чи палубу судна. Витягуючи потерпілого, необхідно бути дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його. Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопити його за голову і буксирувати до берега. Є і інші способи буксирування, при яких потерпілого захопують за плечі або під руки. Головне — не дати змоги потопаючому схопити рятівника та паралізувати його дії. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся.
Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо, а він не контро лює свої дії, чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, по трібно пірнути під нього, захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше коліно спереду і повернути потопа ючого до себе спиною. У крайніх випадках, коли потерпілий своїми дія ми створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від «обіймів» потопаючого. Якщо потопаючий за хопив одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в область ребер потопаючого. Залежно від місця захвату можливі інші способи звільнення.
Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, роз різняють два види утеплення — мокре і сухе. При справжньому (мокро му) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75-95% усіх у топ лень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень). Трапля ються утеплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утеплення може настати також при три валому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення під воду, у початковий період після його підняття на по верхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покри ви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль У грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.
Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як атональний.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокро му, в агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.
Утеплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в по рожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У таких утоплеників клінічна смерть може тривати 10-12 хвилин.
Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від сли зу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 5.7). Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.
Рис. 5. 7. Видалення води з дихальних шляхів
та шлунка у витягнутого з води.
Коли утопленик врятований у початковому періоді утоплення, треба насам перед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, про водять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.
2. Белгородский национальный исследовательский университет Медицинский факультет Кафедра акушерства и г
3. Особенности учета затрат и расчетов предприяти
4. Тема- Налаштування конфігурації системи в CMOSSetup.
5. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ 2003
6. Под культурой речи понимается владение нормами литературного языка в его устной и письменной форме при кот
7. Тема- Анализ линейной электрической цепи постоянного тока с помощью основных методов теории цепей Назнач
8. Поволжский государственный университет телекоммуникаций и информатики КОЛЛЕДЖ СВЯЗИ УТВЕРЖДАЮ
9. Удивительные миры Жозефины Уолл (Josephine Wll)
10. ГУЛАГ (историко-социологический аспект)
11. Твердые лекарственные формы включают в себя порошки присыпки таблетки пилюли драже капсулы гранулы и сб.html
12. Кризис рационального сознания в европейском обществе на рубеже ХIХ-ХХ веков
13. Введение Современная индустрия в особенности такие ее отрасли как химический синтез выплавка легких мет
14. тема и биогеоценоз Функции и задачи экономики природопользования теоретические основы и методы эколого
15. Облік виплат за закладені речі в ломбарді
16. тема Германии. Сегодняшняя Германия федеративное государство состоящее из 16 самостоятельных земель ка
17. В нем 74 буквы Язык таки распространенный в некоторых частях Французской Гвинеи состоит только из 340 сло
18. круглых столов публикаций в средствах массовой информации которые направлены на анализ инвестиционной д
19. нравственных и правовых норм
20. Вплив гіпокінезії на біоелектричні властивості кістки