Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 5: Залучення громадськості до участі в розкритті злочинів та взаємодія слідчого з оперативними та експертними підрозділами.
План.
Література:
І
Боротьба зі злочинністю передбачає широке залучення громадян до охорони громадського порядку, запобігання та припинення зло чинів. Участь громадськості в розкритті злочинів сприяє своєчасно му виявленню тих із них, що готуються чи вже вчинені, з'ясуванню причин і умов, що сприяють їх вчиненню, встановленню осіб, що скоїли злочини, і розшуку злочинців. Залучення громадськості до діяльності правоохоронних органів у сфері розкриття злочинів – важливий фактор зміцнення законності.
Представники громадськості, беручи участь у розкритті злочинів, мають право діяти в межах повноважень, які надані їм законом, ста тутом організації, членами якої вони є, чи іншим нормативним ак том. Але при цьому вони не можуть підміняти слідчого і оперативних працівників.
Використання громадськості, тобто непроцесуальних осіб і орга нізацій, у розслідуванні злочинів сягає корінням у давнину. На пер шому етапі розслідування слідчий майже завжди звертається по до помогу до громадськості, щоб отримати інформацію стосовно події злочину, його учасників і свідків. Подання окремими особами та організаціями допомоги в боротьбі зі злочинністю – громадський обов'язок і законна повинність організацій та їх керівників. Органі зації повинні брати участь у встановленні причин і умов вчинення злочинів (повідомляти правоохоронні органи, надавати необхідну документацію, виділяти осіб для участі у слідчих діях і підготовчих заходах).
Необхідно розрізняти процесуальних і непроцесуальних учасни ків громадськості в розкритті злочинів. До процесуальних належать поняті, спеціалісти. Відомості щодо них заносять до протоколу слід чої дії. У слідчих діях беруть участь також інші особи, відомості про яких не вказуються. Зокрема, до ексгумації трупа залучають копачів; для реконструкції обстановки та створення умов експерименту слід чий залучає столяра, тесляра, пічника; для огляду місця події чи об шуку з метою розкриття сховищ, для того щоб вилучити сліди разом з підлоговою дошкою, залучають відповідного спеціаліста-виконав-ця. Такі особи є виконавцями певних дій, технічної роботи зі збиран ня доказів, яку слідчий не зобов'язаний здійснювати самостійно. До таких осіб належать також громадяни, яким слідчий доручає охоро няти місце події, виконувати окремі операції, не пов'язані з безпосе редньою участю у слідчих діях. Тому таких осіб доцільно називати учасниками-виконавцями, які не мають процесуальної регламентації. До процесуальних учасників громадськості належать також громад ський обвинувач і громадський захисник, які уповноважуються від повідними трудовими колективами підприємств, установ та органі зацій і висловлюють думку колективу щодо вчиненого злочину, його кваліфікації, а також покарання, яке може бути застосоване до під судного в судовому засіданні.
Залучення громадськості до участі в розслідуванні злочинів може здійснюватися з особистої ініціативи особи чи після запрошення її слідчим або органом дізнання. У першому випадку громадянин діє з власної доброї волі, виконуючи громадський обов'язок, іноді на свій страх і ризик (наприклад, у разі затримання та доставляння в міліцію хулігана чи грабіжника). Якщо особа допомагає органам за запро шенням слідчого чи оперативного працівника, її діяльність підпоряд ковується певним принципам залучення громадськості до участі в роз критті та розслідуванні злочинів, до яких належать:
Дотримання перелічених принципів залучення громадськості має стати нормою повсякденної діяльності органів дізнання та поперед нього слідства.
ІІ
Участь громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів може бути пов'язана і не пов'язана з підготовкою та виконанням слідчих дій.
Із виконанням слідчих дій не пов'язані такі форми участі грома дян:
До підготовки та здійснення слідчих дій, оперативних заходів за лучають громадськість у таких випадках:
Застосування цих форм залучення громадськості має відповідати наведеним принципам.
Тактика залучення громадськості до розкриття злочинів у біль шості випадків визначається конкретними цілями, для досягнення яких необхідна допомога громадськості, характером запланованих з її участю заходів та їх обсягом, а також тим, кого саме слідчий за лучає для допомоги в розслідуванні – осіб, які постійно подають допомогу правоохоронним органам (громадських помічників, по заштатних співробітників), чи інших громадян.
ІІІ
Успішна боротьба зі злочинністю неможлива без тісної взаємодії слідчого, оперативно-розшукових та експертних підрозділів. Це зу мовлено тим, що і слідчий, і оперативно-розшукові та експертно-кри міналістичні підрозділи мають специфічні, притаманні тільки їм за соби розкриття злочинів, і важливо, щоб ці засоби застосовувалися не поодинці, а в комплексі.
Так, слідчий наділений повноваженнями виконувати слідчі дії в повному обсязі, передбаченому КПК України, і за їх допомогою встановлює злочинців і доводить їх винуватість у вчиненні злочину, збирає інші докази у справі, виявляє обставини, що сприяли вчинен ню злочину.
Великими можливостями в боротьбі зі злочинністю наділені опе ративно-розшукові підрозділи, правовою основою діяльності яких є закони України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про правові основи боротьби з організованою злочинністю". Уповнова жені законом на виконання широкого спектра оперативно-розшуко вих дій, вони мають великі людські ресурси та технічні засоби, за до помогою яких здійснюють пошук злочинців і можливих свідків вчи нення злочинів, а також оперативне спостереження й оперативну розробку. Уповноважені законом мають також значний обсяг інфор мації оперативно-довідкового характеру, який вони використовують у своїй службовій діяльності, зокрема різні оперативні обліки (за прізвищем, дактилоскопічний, безвісти зниклих і невпізнаних трупів, викраденої та втраченої зброї, вилучених номерних речей, викра дених речей тощо). Вони широко застосовують технічні засоби по шуку, спостереження, фіксації, службових собак, що дає змогу роз шукувати злочинця по "гарячих слідах", затримувати озброєних злочинців, розшукувати транспортні засоби, які були викрадені зло чинцями чи використані ними під час скоєння злочину.
З кожним роком збільшуються можливості експертно-криміналіс тичних підрозділів у розкритті злочинів. Маючи у своєму штаті до свідчених фахівців з трасології, балістики, дактилоскопії, а також біологів, автотехніків та інших спеціалістів, вони застосовують най сучаснішу техніку для виявлення, фіксації, вилучення і дослідження слідів та інших речових доказів. Експертно-криміналістичні підроз діли органів внутрішніх справ для допомоги слідчим і працівникам органів дізнання створюють відповідні криміналістичні картотеки та обліки (слідів пальців рук, куль, гільз зі слідами зброї, колекцій зброї, підроблених документів, зразків протекторів автомобільних шин тощо). За допомогою цих обліків і колекцій експертно-криміналі стичні підрозділи можуть надавати слідчим інформацію, яка має сут тєве значення для розкриття та розслідування злочинів.
Взаємодія слідчих, експертно-криміналістичних і оперативно-розшукових підрозділів має ґрунтуватися на таких основних принципах.
1. Дотримання вимог закону. З метою виключення суб'єктивізму в цьому питанні та залежності взаємодії від волі окремих осіб, що бе руть у ній участь, основні аспекти взаємодії регламентуються зако ном. Так, право слідчого давати доручення та вказівки органам ді знання щодо виконання оперативно-розшукових та слідчих дій і ви магати від цих органів допомоги у виконанні окремих слідчих дій визначається чинним КПК України, зокрема ч. 3 ст. 114 (Повнова ження слідчого). У ст. 118 (Окремі доручення) КПК України визна чається, що слідчий має право доручити виконання окремих слідчих дій в інших слідчих районах відповідному органу дізнання, який зобов'язаний у 10-денний строк виконати їх. У ст. 103 (Повноважен ня органів дізнання) КПК України передбачається, що на органи дізнання покладається вжиття оперативно-розшукових заходів з ме тою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили.
Закон регламентує також ряд важливих питань щодо взаємодії слідчого зі спеціалістами – особами, що мають відповідні знання в галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які можуть бути залучені з метою подання слідчому допомоги під час виконання слідчих дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, вилучення та закріплення до казів, роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань. Поря док залучення спеціаліста слідчим, його права та обов'язки передба чаються ст. 128-1 КПК України. Спеціаліст обов'язково повинен бра ти участь у виконанні слідчих дій – огляді трупа, його ексгумації, допиті особи, яка не знає мови, якою здійснюється судочинство.
Порядок призначення та здійснення експертизи у кримінальній справі визначається вимогами ст. 75-77, 196-202 КПК України.
2. Виявлення ініціативи всіма учасниками з метою забезпечення швидкого та повного розслідування. Із законодавчих положень, які регламентують взаємодію слідчого з оперативно-розшуковими та експертно-криміналістичними підрозділами, випливає, що ініціатива в такій взаємодії має йти від слідчого. Саме йому надається право з урахуванням конкретних обставин справи визначати, працівників яких саме служб (підрозділів) необхідно залучити для допомоги, коли і з якою метою. Оперативно-розшукові та експертно-криміналістичні підрозділи повинні виконувати доручення слідчого.
Разом із тим було б неправильно відводити зазначеним підрозділам роль пасивних виконавців рішень слідчого. Інтереси боротьби зі зло чинністю потребують від усіх правоохоронних органів, їх служб і під розділів виявлення ініціативи в розв'язанні покладених на них завдань, реалізації в повному обсязі всіх можливостей для швидкого та повно го розкриття злочину і встановлення винних. Тому якщо працівники оперативно-розшукових або експертних підрозділів вважають, що мо жуть допомогти слідчому в розслідуваній справі, вони зобов'язані йти з ним на контакт, пропонуючи допомогу. Так, якщо оперативні праці вники мають інформацію про зв’язки обвинуваченого з можливими співучасниками злочину, про місце схову викраденого майна, місцезна ходження підозрюваного чи обвинуваченого та інші обставини, які мають суттєве значення для швидкого й повного розслідування злочи ну, вони з власної ініціативи повинні надати цю інформацію слідчому і разом вирішити питання про використання отриманих даних.
3. Тривалість взаємодії, якої потребують інтереси справи. Ініціа тива для здійснення взаємодії не повинна бути одноразовою, мати епізодичний характер. Як правило, взаємодія має розпочинатися з моменту порушення кримінальної справи й тривати до повного за вершення провадження у справі. Ця вимога є неодмінним принципом взаємодії.
4. Планування як основа взаємодії. Як свідчить практика, взаємо дія у розкритті злочинів буде конкретною та ефективною, якщо її побудувати на плановій основі. Необхідно розроблювати письмові узгоджені плани, особливо коли розслідуються неочевидні злочини і на початковому етапі розслідування відсутній підозрюваний. У пла нах визначається роль усіх учасників взаємодії у вирішенні поставле них питань, зазначаються необхідні заходи, конкретні виконавці та строки виконання. Плани можуть бути спільними та окремими. Спільний план оперативно-розшукових і слідчих дій складають слід чий і оперативні працівники. Після цього його узгоджують, як пра вило, з начальником оперативного підрозділу. Затверджує цей план вище керівництво. Окремі плани складають тоді, коли обставини по требують детального викладення оперативно-розшукових заходів, відображати які в загальному плані недоцільно.
5. Знання всіма учасниками взаємодії можливостей кожної зі сторін. Слідчий не зможе повною мірою використати можливості оперативних або експертно-криміналістичних підрозділів, якщо не матиме про них достатнього уявлення. Те саме можна сказати про оперативних працівників і експертів. Можливості оперативних і ек спертно-криміналістичних підрозділів у боротьбі зі злочинністю по стійно вдосконалюються, коло їх розширюється, і тому важливо, щоб слідчий був своєчасно поінформований про них для того, щоб він міг передбачити можливість їх використання.
З огляду на викладене взаємодію можна визначити як спільну діяльність слідчого, оперативних і експертно-криміналістичних під розділів з розробки та здійснення заходів, пов'язаних з комплексним використанням процесуальних, оперативно-розшукових і техніко-криміналістичних засобів, з метою успішного розкриття злочинів, встановлення винних і виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину, і вжиття заходів для їх усунення.
IV
Форми взаємодії слідчого з оперативними та експертно-криміна лістичними підрозділами визначаються обставинами конкретної роз слідуваної справи. Якщо неважко встановити обставини, які підляга ють доказуванню, то слідчий взагалі може не контактувати з оперативними працівниками та спеціалістами-криміналістами, вирішуючи всі питання за допомогою слідчих дій. В окремих випадках взаємодія обмежується тим, що слідчий дає окремі доручення та вказівки для подання йому допомоги у виконанні найскладніших слідчих дій (за тримання підозрюваного, перевірка та уточнення показань на місці) або для їх самостійного виконання, наприклад доручення про здій снення допиту, обшуку чи виїмки.
У складних справах форми взаємодії різноманітніші. Такими є справи про складні неочевидні злочини й ті, що вчинені організова ними злочинними угрупованнями, а також справи, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. З метою забезпечення тіснішої взаємодії у справах таких категорій створюються слідчо-оперативні групи.
Під час розслідування справ такої категорії взаємодія складаєть ся, як правило, з трьох етапів.
Перший етап розпочинається з виїзду на місце події і триває до завершення розшуку злочинця по "гарячих слідах". На цьому етапі слідчий взаємодіє з оперативниками та експертами з метою якнай повнішого вивчення обстановки на місці події, виявлення, фіксації та вилучення речових доказів, отримання вихідної інформації про осо бу злочинця та переслідування його по "гарячих слідах".
На місці події слідчий керує слідчо-оперативною групою і визна чає обов'язки кожного з її членів. Слідчий оглядає місце події та про цесуально оформлює результати огляду. Експертові слідчий доручає фотографувати, виявляти, фіксувати та вилучати сліди на місці зло чину, речі, мікрооб'єкти із застосуванням пошукової та іншої кримі налістичної техніки, складати плани і схеми. На основі виконаних досліджень експерт попередньо може визначити певні дані щодо осо би злочинця, його професії, ознак засобів і знарядь, використаних злочинцем, та інших обставин механізму злочину: За слідами рук можна встановити приблизний вік, за слідами взуття – орієнтовний зріст злочинця, а за наявності доріжки слідів – особливості ходи, за слідами транспортних засобів – марку та модель автомашини. При пущення щодо особи злочинця, використаних ним знарядь злочину і транспортних засобів експерт повідомляє слідчому та оперативному працівникові для їх подальшого застосування в розкритті злочину.
Оперативний працівник виявляє можливих свідків злочину й опи тує їх, з'ясовує можливі напрями втечі злочинця, його прикмети, пе реслідує його й затримує. При цьому оперативний працівник використовує можливості кінологічної служби, чергові наряди, а також джерела оперативної інформації. Розшук по "гарячих слідах" може тривати кілька днів, тобто до отримання оперативним працівником інформації про можливе місцеперебування злочинця. Якщо злочин ця не встановлено й не затримано, розшук по "гарячих слідах" завер шується.
На другому етапі слідчий, оперативний працівник і експерт-криміналіст разом аналізують отримані на першому етапі дані про подію злочину та можливих його учасників на підставі отриманої кожним із них інформації. На основі такого обміну інформацією розроблю ються та висуваються слідчі версії, узгоджуються заходи для їх пере вірки, визначаються конкретні виконавці та розроблюється узгодже ний план розслідування справи.
Оперативні працівники на цьому етапі перевіряють раніше суди мих, які мешкають поблизу місця злочину, осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, а також вивчають і аналізують розкриті й нерозкриті справи про аналогічно вчинені злочини, орієнтують особовий склад суміжних органів внутрішніх справ про вчинений злочин, викрадені речі, отримують інформацію з оперативних джерел і ставлять відповідні завдання перед негласним апаратом.
Експерт зі слів очевидців складає суб'єктивний портрет злочинця, розмножує його та передає в підрозділи органів внутрішніх справ – охорони, службу дільничних інспекторів міліції та ін.; перевіряє за криміналістичними обліками сліди, вилучені на місці події, здійснює експертизи за постановою слідчого та інформує його про їх резуль тати.
Другий етап завершується встановленням особи злочинця.
Завдання третього етапу – отримати докази, що підтверджують або спростовують підозру у вчиненні злочину, встановити всіх учас ників злочину, виявити і вилучити викрадене майно, забезпечити можливу конфіскацію майна особи, яка вчинила злочин, отримати додаткові докази, з'ясувати причини та умови вчинення злочину. Усі ці завдання слідчий, експерт і оперативний працівник розв'язують разом.
Найтісніше слідчий взаємодіє з експертом і оперативним праців ником у справах, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. Оперативні працівники, отримавши інформацію про зло чини, які готуються чи тривають, вживають заходів зі встановлення всіх співучасників злочину, можливих свідків, місця переховування майна, здобутого злочинним шляхом, а також здійснюють оператив не стеження та фіксують злочинну діяльність і контакти фігурантів, з'ясовують інші обставини, що мають значення для розслідування справи. Наявну інформацію систематизують і передають слідчому для попередньої оцінки, не розкриваючи всіх джерел її отримання. Слідчий оцінює надані оперативними працівниками попередньо зібрані матеріали з точки зору достатності, достовірності й обґрунтованості і приймає рішення про порушення кримінальної справи чи пропонує оперативним працівникам доопрацювати їх і здобути до даткові дані. У разі прийняття позитивного рішення про порушення справи слідчий обговорює з оперативними працівниками, коли роз почати реалізацію оперативних матеріалів з кожної слідчої дії – за тримання, одночасного обшуку за місцем роботи чи проживання підозрюваних, виїмки документів, допитів свідків тощо. Допомога оперативних працівників, які займалися попередньою оперативною розробкою злочинця чи групи злочинців, у виконанні слідчих дій сприяє швидшому та повнішому розкриттю злочину.
Фахівець-криміналіст допомагає слідчому добрати документи, що підлягають вилученню під час обшуку чи виїмки, допомагає в засто суванні пошукової техніки з метою виявлення таємних схованок, за стосовує фотографію, аудіо-, відеозапис та іншу криміналістичну тех ніку.
PAGE 7