Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
При виконанні роботи застосовували методи ретроспективного епізоотологічного аналізу; епізоотологічного обстеження; епізоотологічного експерименту; методи вірусологічних, бактеріологічних та серологічних досліджень; електронно-мікроскопічні дослідження для вивчення морфологічних особливостей мікроорганізмів; імунологічні, гістологічні, гематологічні та біохімічні методи для оцінки дії вакцинних препаратів.
Просторово-часове розповсюдження ІРТ ВРХ в різних регіонах України визначали за результатами аналізу і узагальнення звітних матеріалів Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини та особистих досліджень у виробничих та лабораторних умовах.
Для культивування штамів Bacillus alvei, вивчення їх культуральних, морфологічних та специфічних властивостей використовували живильні середовища: м’ясо-пептонний бульон (МБП) (pH 7,2-7,4), 2,5%-ний м’ясо-пептонний агар (МПА) (pH 7,2-7,4), середовище Сабуро. Для збереження та підтримування штамів Bacillus alvei проводили систематичні (не рідше одного разу в місяць) пересіви на МПА, МПБ з послідуючою диференціацією S та R форм. Для культивування штамів герпесвірусів 1 ВРХ, вивчення їх культуральних та репродуктивних властивостей використовували комерційні живильні середовища Ігла, 199, гідролізат лактатальбуміну, геосен; середовища та розчини виробництва ІЕКВМ: бульон Хоттінгера, середовище Едварда, розчин Версена.
Тривале збереження штаму 413 Bacillus alvei проводили у ліофільному стані, при температурі 2-4С протягом 1 року. Для тривалого збереження штаму “ІРТ-LG” герпесвірусу 1 та виробництва вакцинного препарату вірусутримуючу рідину ліофілізували.
Для визначення штаму герпесвірусу 1, як претендента до вакцинного, використовували референтні штами “Молдавський”, “ТК” та “ІРТ-М” з музею мікроорганізмів ІЕКВМ. Для визначення протективних властивостей штаму герпесвірусу 1 “ІРТ-LG” був використаний епізоотичний патогенний штам герпесвірусу1 “4016”, отриманий з музею мікроорзанізмів БілНДВІ (м. Мінськ).
При проведенні експериментальних досліджень використано 370 білих мишей, 300 морських свинок, 120 кролів. Для вивчення дії дослідних серій вакцинних препаратів були використані телята (6-12 місячного віку, масою 180-200 кг) 33 голови; бики-донори гіперімунної сироватки (ІРТ–сальмонельоз) 5 голів. До експериментів з визначення імунобіологічних властивостей вакцин у виробничих умовах було залучено 300 тільних корів і нетелів; 60 телят новонароджених; 1700 телят 10-15- денного віку; 2100 телят старше 20-денного віку; 1760 телят 4-6 місячного віку.
Дослідні серії вакцини живої та інактивованої проти ІРТ ВРХ виготовляли в ІЕКВМ, згідно з проектом розробленої авторами нормативної документації. Контроль стерильності виготовлених лабораторних серій “Ритравак Б” та вакцини живої “ІРТ-LG”” проводили згідно з вимогами ГОСТу 28085-89 “Препараты биологические. Методы бактериологического контроля стерильности”.
Епізоотологічне обстеження господарств із ситуації щодо інфекційного ринотрахеїту в різних регіонах України проводили за загальноприйнятими методами досліджень, а саме, базуючись на даних діагностичних досліджень, ветеринарної статистики і даних літератури.
Роботу з культурами клітин (перещеплюваними лініями) проводили за загальноприйнятими методами.
Вірусовиділення проводили на перещеплюваній культурі клітин трахеї теляти (ТТ). Окремі проби суспензій патологічного матеріалу оброблялись розчином трипсина (концентрацією 2-20 мкг/см протягом 30 хвилин) за методикою Орлянкіна Б.Г., Сергеєва В.А. (1980). Ідентифікацію вірусу проводили за цитопатичною дією в реакції нейтралізації в культурі клітин за загальноприйнятою методикою.
Патологічний матеріал досліджували в реакціі імунофлуоресценції (РІФ) за методикою Андреєва Є.В., Чечоткіної Н.П., та інш. (1979) .
Інфекційну активність ізолятів визначали методом титрації на перещеплюваній лінії культури клітин ТТ. Підрахування тканинних цитопатичних доз проводили за методом Кербера в модифікації Ашмаріна.
Для виявлення контамiнацiї мiкоплазмами використовували агар напiврiдкий (0,3%) та густий (1,3%) з середовищем Едварда.
З метою комісійної перевірки специфічності, активності та порівняння кореляції результатів, отриманих за допомогою “Набору антигену і сироваток для діагностики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби” використовували “Набор для диагностики ИРТ КРС”,серія №4, від 04.06.93 р. та “Набор для диагностики ВД КРС”,серія №4, від 01.03.91 р. виробництва Державної Приволзької біофабрики та “Набор для диагностики ИРТ КРС в РНГА” виробництва БілНДВІ (м.Мінськ).
Для електронно-мікроскопічного дослідження Bacillus alvei та штаму “ІРТ-LG" герпесвіруса 1, матеріал фіксували в 1 %-му забуференому розчині чотирьохокису осмію (IV) протягом 2-3 годин при температурі 4˚С. Репродукцію вірусу вивчали на культурі клітин ТТ, що перещеплюється. Посівна концентрація 300– тис кл/см . Зараження моношару проводили за загальноприйнятою методикою. Використовували вірусутримуючий матеріал із титром 10-5,5 ТЦД. Досліджувані суспензії клітин знімали через 3, 6, 9, 15, 20, 24 години й осаджували при 1 тис. об/хв. По закінченню фіксації, матеріал дегідратирували в спиртах зростаючої концентрації (30, 50, 70, 85, 96, 100°). Потім зразки просочувалися сумішшю епоксидних смол (епон-аралдит) за H.H. Mollenhauer і укладали в желатинові капсули. Ультатонкі зразки виготовляли на ультрамікротомі УМТП–6 і контрастували цитратом свинцю за Рейнольдсом. Препарати переглядали в мікроскопі ЕМВ–БР при напрузі 75 кв.
Гістологічні дослідження патматеріалу від щеплених тварин проводили після завершення вакцинації через 7, 21 добу, 3, 5 місяців зі слизової оболонки носа (хоани), трахеї, легень, тимусу, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів. Відібраний матеріал фіксували в рідині Карнуа. Для визначення нуклеїнових кислот у досліджуваних органах гістозрізи фарбували гематоксиліном і еозином, а також пиронином G і метиловим зеленим за Браше.
Визначення класів імуноглобулінів G та М проводили методом радіальної імунодифузії за Манчіні. Необхідні для реакції моноспецифічні антисироватки були отримані за методом канд. біол. наук. Антонова В.С. та канд. біол. наук Михайлової С.А.. Визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові проводили за методом Гриневича Ю.А. (1981), шляхом осадження білкових комплексів антиген-антитіло ПЕГ-6000. Вміст серомукоїдів у пробах сироваток крові встановлювали за методом Меньшикова В.В. (1987).
Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) підраховували за методикою Хомікова Ю.Н. та інш. (1998).
Вивчення макрофагальної трансформації попередників макрофагів та їх функціональну оцінку виконували за методикою Квачова В.Г. (1991).
Обраховування середньостатистичного значення (М), стандартного відхилення середнього (м) та ступеня достовірності (р) проводили за методом Ст’юдента–Фішера. Статистичну обробку отриманих результатів із визначення вірогідності проводили за методом Монцевічюте–Ерінгене Е.В.. Обчислення ТЦД вірусу проводили за методом Кербера в модифікації Ашмаріна (1962).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Особливості епізоотичного процесу та клінічного прояву інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в племінних та товарних господарствах.
У 1996–роках було проведено епізоотологічне обстеження 7 господарств Хмельницької області з метою визначення рівня захворюваності великої рогатої худоби на ІРТ в генітальній формі та встановлення економічних збитків (зниження молочної продуктивності, зменшення виходу телят на 100 корів та збільшення їх падежу. В результаті проведення вірусологічних, бактеріологічних і серологічних досліджень нами встановлено широке розповсюдження збудника ІРТ ВРХ в товарних господарствах Хмельницької області. У пробах сироваток крові ВРХ (від 1 до 12 місячного віку) в ряді колгоспів Полонського району була встановлена серопозитивність у 100% проб із рівнем специфічних до герпесвірусу 1 антитіл 4-12 log. Вірусологічними дослідженнями патматеріалу в РІФ був ідентифікований антиген герпесвіруса 1. Бактеріологічними дослідженнями встановлено асоціацію умовно-патогенної мікрофлори (Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella dublin, Salmonella typhimurium). Аналогічна епізоотична ситуація з ІРТ ВРХ була встановлена в товарних господарствах інших районів Хмельницької області.
З метою встановлення шляхів розповсюдження ІРТ ВРХ в області був проведений контроль племінних тварин та проб спермопродукції в Хмельницькому облплемоб’єднанні. За допомогою РІФ був виявлений антиген герпесвірусу 1 в 13% випадків. Серологічними дослідженнями була встановлена наявність специфічних до герпесвірусу 1 антитіл у діагностичних титрах у 41 % проб сироватки крові. Присутність та різниця рівнів специфічних антитіл до герпесвірусу 1 в 3–log свідчила про можливість репродукції та екскреції вірусу в стаді, що було загрозою для всього поголів’я племоб’єднання та переходу захворювання в латентно-персистуючу форму перебігу. Але головне те, що інфіковані проби сперми являли собою загрозу для тваринництва області та могли сприяти розповсюдженню збудника цієї інфекції в багатьох господарствах.
Епізоотологічне обстеження ВРХ ВАТ племзавода "Тростянець" Ічнянського району Чернігівської області з метою встановлення причини ураження генітальних органів дорослих тварин та респіраторних органів у молодняка виявило, що у 100 % проб сироваток крові тварин були присутні специфічні антитіла до герпесвірусу 1 в титрі 5,4-7,0 log. Про тривалість циркуляції герпесвірусу 1 в гурті свідчив високий рівень специфічних антитіл у маточного поголів’я в титрі 6,0–,0 log. Дослідженням проб сперми племінних биків у РІФ було встановлено наявність антигену герпесвірусу 1 ВРХ в 25 % проб. У племінних биків при клінічному обстеженні було визначено ураження слизових оболонок припуція та корню пеніса. Загальний стан тварин племінної станції був задовільний, відсутності апетиту або нервової поведінки зафіксовано не було.
Ці та інші дослідження свідчили про важливість контролю племінних биків та спермопродукції племоб’єднань на наявність антигену герпесвірусу 1 як одного з шляхів розповсюдження збудника ІРТ ВРХ, реінфекції та підтримування стаціонарності осередка інфекції.
Відсутність контролю при імпорті племінних тварин, сперми та ембріонів на присутність антигену вірусу ІРТ негативно відзначалося на товарних господарствах, де утримували високопродуктивних корів. Обстеження окремих господарств Дніпропетровської області, утримують імпортовану худобу з європейських країн з метою встановлення етіології спалаху захворювання ВРХ з респіраторно-генітальною патологією показало, що в період клінічного прояву хвороби титри специфічних антитіл до герпесвірусу 1 складали 5-9 log у 100 % досліджуваних проб, бактеріологічними дослідженнями була виділена Salmonella dublin (35 %), Salmonella typhimurium (20 %). При клінічному огляді гурту встановлено: некрозо-пустульозне ураження слизових оболонок піхви і шийки матки із серозо-гнійними витіканнями у 70 % високопродуктивних корів (голштинської і червоної степової породи). У телят відмічався серозно-катаральний кон’юнктивіт, геморагічне запалення слизових оболонок носових ходів і трахеї; катаральна бронхопневмонія. Вірусологічними дослідженнями була встановлена наявність антигену герпесвірусу 1 у патологічному матеріалі.
За аналізом результатів проведеної роботи був зроблений висновок, що спалах і загострення захворювання ІРТ у даному господарстві відбулося внаслідок надходження в нього імпортної худоби, яка була приховано інфікована вірусом ІРТ. У супровідних документах не вказувалося на відсутність вірусоносійства, груповий серопозитивний захист або серонегативність тварин до герпесвірусу 1, але в послідуючому фірмою - постачальником наголошувалося про необхідність проведення систематичних щеплень корів вакциною живою або інактивованою проти ІРТ ВРХ.
У результаті проведених нами досліджень встановлено широке розповсюдження ІРТ в господарствах України з високим рівнем їх інфікованості (до 100 %), що завдавало значних економічних збитків господарствам.
Зважаючи на те, що ефективну боротьбу з ІРТ неможливо проводити без вчасної діагностики, нами була визначена задача, спрямована на розробку та впровадження у виробництво вітчизняного набору антигену та сироваток для діагностики ІРТ ВРХ, який би відповідав сучасним вимогам.
Розробка набору антигену і сироваток для діагностики ІРТ ВРХ у реакції аглютинації.
Нами був використаний штам 413 Bacillus alvei, ізольований з личинок бджіл, уражених європейським гнильцем, Смирновою Н.І. (1978 р., м. Вітебськ). За даними автора цей штам перехресно реагував у серологічних реакціях з антитілами специфічними до вірусу ІРТ.
Вивчення морфологічних властивостей бактерій виду Bacillus alvei штамів 413, 502, 37. При порівняльному вивченні ультратонких зрізів клітин Bacillus alvei шт. 413 електронно-мікроскопічним методом, встановлено структурні зміни, що істотно відрізняли їх від бактерій штамів 502, 37 і від загального типу будови мікроорганізмів роду Bacillus. На підставі проведених досліджень встановлено, що бактерії штаму 413 Bacillus alvei відрізняються певним типом змін структури цитоплазми і нуклеоїду мікробної клітини і нагромадженням у них великої кількості нетипових для цього виду мікроорганізмів осміофільних включень-гранул у цитоплазмі.
Вивчення чутливості до антибіотиків бактерій штамів 413, 332, 502 Bacillus alvei. Чутливість бактерій штаму 413 Bacillus alvei визначали в МПБ методом засівів серійних розведень антибіотиків від 10 мкг/см до 500 мкг/см. Відрізняючими властивостями бактерій штамів 413 і 332 Bacillus alvei стала їхня чутливість до ампіциліну і поліміксину: на штам 413 вони діяли стимулюючи (на МПА + 8-12мм), у штама 332 викликали зону затримки росту (на МПА –-10 мм). На краю зони затримки росту Bacillus alvei, викликаного антибіотиками левоміцетином і доксациліном, відзначений ріст окремих колоній S-форм, що при наступних пасажах на МПБ і МПА забезпечили ріст бактеріальної маси, менш підданої самоаглютинації.
Відзначено стимулюючий вплив на ріст бактерій штаму 413 Bacillus alvei ампіциліну, поліміксину і клоксациліну. Вивчення цього факту методом серійних розведень дало можливість визначити, що оптимальна концентрація цих препаратів для збільшення накопичення бактеріальної маси в МПБ складає: ампіциліну 10 мкг/см, поліміксину 500 мкг/см, клоксациліну 10 мкг/см.
Дослідження антигенних властивостей Bacillus alvei штамів 413,502, 332. З метою порівняльного вивчення антигенних властивостей Bacillus alvei штамів 413, 502, 332, з них були виготовлені серії препарату та проведена гіперімунізація лабораторних тварин. Контрольних тварин імунізували референтним штамом герпесвірусу 1 “ІРТ-LG”. Встановлено, що при негативному імунному фоні до вірусу ІРТ у морських свинок, синтезом специфічних віруснейтралізуючих антитіл до ІРТ в титрі 2,250,0 log, гемаглютинуючих на рівні 3,250,5 log відреагували тварини, яким вводили культуру Bacillus alvei зі штаму 413. Введення морським свинкам штаму “ІРТ-LG” викликало синтез специфічних антитіл до вірусу ІРТ аглютинуючих у титрі 4,60,2 log, віруснейтралізуючих у титрі 3,00,0 log.
Імунологічна короткочасна відповідь у морських свинок на введення бактеріальних антигенів зі штамів 502 і 332 на низькому рівні (1,140,2 logта 1,00,0 log співвідносно) та відсутність їх у подальшому, свідчила про відсутність у цих штамів антигенної спорідненості до герпесвірусу 1. Рання реакція гуморального ланцюга імунної відповіді в інфікованих лабораторних тварин на введення бактерій виду Bacillus alvei (штами 332, 502) обумовлюється присутністю в цих мікроорганізмах бактеріальних ліпополісахаридів, здатних при введенні в організм тварини активізувати клітинний та гуморальний імунітет.
Дослідження специфічності та активності антигену з бактерій штаму 413 Bacillus alvei. Встановлено, що антиген, виготовлений з використанням бактерій шт.413 Bacillus alvei, в реакції аглютинації (РА) виявив специфічні антитіла до вірусу ІРТ в титрі 5,8±0,37 log у пробах сироватки крові телят 3-4 місяців, в титрі 6,7±0,88 logу телят 6-місячного віку та в корів 9,0±0,58 log. З контрольною (гіперімунної) сироваткою антиген аглютинував в титрі 8,0 log. Дані досліджень цих проб у РНГА (6,0±0,32 log) співпадають із показниками в РА (Р≤0,001). Дані, отримані при постановці РН (2,6±0,24 log), корелюють із даними в РА (Р≤0,05). Встановлено, що антиген, виготовлений з використанням бактерій штаму 413 Bacillus alvei в РА є специфічним, активним і виявляє специфічні до вірусу ІРТ антитіла у польових сироватках крові тварин на рівні з РНГА та у прямій кореляційній залежності з результатами в РН.
Розробка технології виготовлення набору антигену та сироваток для діагностики ІРТ ВРХ та його апробація. Проводилася комісійна оцінка специфічності та активності створеного набору антигену та сироваток для діагностики ІРТ ВРХ (ІЕКВМ) у реакції аглютинації з гіперімунними специфічними сироватками з набору для діагностики ІРТ ВРХ, серія № 4, від 04.06.93 р. та набору для діагностики ВД ВРХ, серія №4, від 01.03.91р. виробництва Державної Приволзької біофабрики.
Встановлено, що антиген із діагностичного набору (ІЕКВМ), виготовлений з використанням бактерій штаму Bacillus alvei–, специфічний, активний і виявляє в РА специфічні до вірусу ІРТ антитіла у гіперімунних специфічних комерційних сироватках та в польових сироватках крові тварин у титрі 7,0 log.
Використання “Набору антигену та сироваток для діагностики ІРТ ВРХ” (ІЕКВМ) у наукових та виробничих лабораторіях ветеринарної медицини України. За даними Харківської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини у 1998 році було досліджено 488 проб сироваток крові ВРХ, з яких 326 проб (66,8 %) були позитивними до вірусу ІРТ. Із 25 досліджуваних проб патматеріалів від ВРХ в 23 пробах був визначен антиген герпесвірусу 1.
За даними серологічних досліджень, проведених лабораторією вивчення хвороб молодняка ІЕКВМ в цей період, в господарствах Харківської області рівень серопозитивності до вірусу ІРТ у тварин різного віку складав 90– %.
Виконані в 1998 році комплексні ретроспективні дослідження з використанням “Набору антигену і сироваток для діагностики ІРТ ВРХ” допомогли оперативно конкретизувати епізоотичну ситуацію з ІРТ ВРХ в Харківській, Одеській, Хмельницькій, Дніпропетровській областях і визначити стратегію профілактики та боротьби з цим захворюванням.
Аналіз планових досліджень патматеріалу, сперми бугаїв-плідників, сироваток крові бугаїв із племоб’єднань, резервних бугаїв, корів-донорів, телят із клінічними ознаками перебігу ІРТ за 1999 р. і 1 півріччя 2000 р., проведених Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини (ЦДЛВМ), показав на широке розповсюдження ІРТ ВРХ в Україні. Так, у багатьох господарствах титри антитіл до герпесвірусу 1 у племінних бугаїв–плідників коливалися у межах титрів 3– log. Найвищі титри (11– log) антитіл виявлені у тварин в Одеській і Хмельницькій областях. Рівень інфікованості тварин складав до 70 %.
При дослідженні сироваток крові резервних бугаїв у товарних господарствах отримані аналогічні результати , найвищі титри антитіл (12 log) виявлені у тварин у Харківській області. У Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Львівській та Миколаївській областях антитіл до герпесвірусу 1 у бугаїв–плідників не виявлено. У биків-донорів титри антитіл до герпесвірусу 1 на рівні 11– log встановлені в Одеській та Хмельницькій областях.
За інформацією ЦДЛВМ про дослідження на ІРТ ВРХ за 2001 рік зросла кількість позитивних проб при контролі патматеріалу. Найбільша їх кількість реєструвалася у Одеській області –проби; в Черкаській області–проби; в Херсонській області–проб, в Полтавській області–проб, в Хмельницькій області–проби.
Серологічними методами у 2001 році в ЦДЛВМ було досліджено 19975 проб сироваток крові, з них 15842 проби з використанням розробленого нами діагностичного набору, що складає 74,3 % всього обсягу досліджених проб.
Позитивні проби сироваток крові в РА були встановлені у Харківській області –проба, Черкаській області –проб, Одеській області –проб, Херсонській області - 278 проб, Закарпатській області –проби, Дніпропетровській області –проба, Хмельницькій області –, Луганській області–проба.
Приведені дані за 1999–роки вказують на широке та єфективне використання “Набору антигену і сироваток для діагностики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “ (ІЄКВМ) ТУУ 46.15.228 –у наукових та виробничих лабораторіях ветеринарної медицини України.
Розробка імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби.
Розробка технології виготовлення імунізуючого препарату проти інфекційного ринотрахеїту ВРХ. У результаті порівняльних дослідів щодо культивування бактерій штаму 413 Bacillus alvei визначено живильне середовище наступного складу: м’ясопептонний бульон (МПБ) з додаванням 1 % глюкози та 5 % сироватки крові коней. Максимальна концентрація бактеріальної маси Bacillus alvei 3 млрд. мікробних клітин/см досягалася протягом 48 годин культивування. З метою максимальної збереженості імуногенних властивостей штаму 413 Bacillus alvei був визначений ефективний метод його інактивації.
Визначення реактогенностi “Ритравак Б” проводили на телятах 1-2-мiсячного вiку. Телятам вводили “Ритравак Б” внутрішньом’язово в ділянці середньої третини шиї у дозі 100 млрд. мікробних клітин. Після введення препарату за тваринами спостерігали 10 дiб із щоденною термометрiєю. “Ритравк Б” не викликав патогенної дії але було встановлено пiдвищення температури тiла тварин на 0,5оС протягом однієї–двох діб i незначне витікання з носа серозного ексудату.
Визначення імуногенної активності “Ритравак Б” проводили на кролях, яким вводили його підшкірно в ділянці середньої третини шиї в дозі 0,5 млрд. мікробних клітин. Щеплених тварин через 4 доби ревакцинували у дозі 1 млрд. мікробних клітин аналогічним методом. Імуногенну активність препарату характеризував синтез специфічних до герпесвірусу 1 аглютинуючих антитіл у кролів у титрі 5,31,31 log та віруснейтралізуючих у титрі 3,0 log.
Визначення імуногенності “Ритравак Б” проводили також на телятах 6-місячного віку, яким вводили його в дозі 2,0 млрд. мікробних клітин внутрішньом’язово в верхню третину шиї дворазово з інтервалом 14 діб. На основі отриманих даних зроблено висновок, що інактивований фенолом (1,0 %) імунізуючий препарат з штаму Bacillus alvei 413 забезпечує в організмі щеплених тварин синтез специфічних до герпесвірусу 1 аглютинуючих антитіл у титрі 8,70,33 log та віруснейтралізуючих антитіл у титрі 5,30,33 log.
Вивчення імуногенності та протективної дії “Ритравак Б” проти інфекційного ринотрахеїту ВРХ на лабораторних тваринах. У досліді використовували морські свинки 4-місячного віку, живою вагою 300-350 г, які були сформовані в 5 дослідних груп по 5 голів. Тваринам першої групи вводили суспензію культури Bac. alvei шт. 413 у дозі 2,0 см, концентрацією 3 млрд. мікробних кл/см, внутрішньочеревним методом. Тваринам другої групи вводили шт. 332 Bac. alvei аналогічно у такій саме дозі. Тваринам третьої групи вводили референтний штам герпесвірусу 1 “ІРТ-LG” у дозі 2,0 х 10-6,0ТЦДсм, внутрішньочеревним методом. Тваринам четвертої групи, які слугували контролем, вводили живильне середовище 199 в аналогічній дозі. Тваринам п’ятої групи морських свинок вводили епізоотичний штам герпесвірусу 1 “4016” у дозі 2,0 х 10-6,0ТЦДсм, внутрішньочеревно. Кров для серологічних та імунологічних досліджень відбирали з серця до введення препаратів та через 2 години.
Проведеними дослідженнями встановлено, що в організмі морських свинок при введенні суспензії культури Bacillus alvei штаму 413 синтезуються аглютинуючі антитіла специфічні до вірусу ІРТ у титрі 5,0 log та віруснейтралізуючі специфічні антитіла у титрі 3 log. На клітинному рівні була встановлена активізація системи мононуклеарних фагоцитів (табл. 1).
Порівняльне вивчення імунної відповіді на введення препаратів із шт. 413 та шт. 332 Bac. alvei показало, що організм дослідних морських свинок в обох групах відреагував підвищенням показника макрофагальної трансформації мононуклеарів (ПМТМ). Однак більш виражене збільшення ПМТМ було відмічено у тварин першої групи (з 414,2 % до 71,03,3 %), та менш виражене у тварин другої групи (з 39,40,9 % до 57,33,1 %). Цей факт пояснює появу незначного збільшення рівню гуморального імунітету на введення препарату, виготовленого з бактерій штаму 332 Bacillus alvei.
Препарат, виготовлений з використанням шт.413 Bacillus alvei, індуцирував синтез антитіл у більшій кількості, ніж референтний штам герпесвірусу 1 “ІРТ-LG” (ПМТМ підвищився з 40,63,4 % до 55,34,9 %). Цей феномен може бути обумовлений звісним імунодепресивним впливом герпесвірусів на імунний статус тварин.
У той же час, відмічено значне підвищення у тварин першої та третьої груп фагоцитарного індексу (ФІ) до 66,42,1 % та 72,73,5 % (співвідносно), а також фагоцитарного числа (ФЧ) до 16,20,2 та 14,50,7 (співвідносно) з вірогідністю в порівнянні з контролем –ФІ 37,52,5 % та ФЧ 4,10,5.
Через 14 діб серологічними дослідженнями в РНГА та РН була встановлена наявність специфічних віруснейтралізуючих антитіл до вірусу ІРТ у морських свинок першої групи, яким вводили препарат з бактерій шт.413 Bac.аlvei та у тварин третьої групи, яким вводили герпесвірус 1 штам “ІРТ-LG” у титрі 3,0 log. У тварин другої групи та контрольних присутність віруснейтралізуючих антитіл у сироватках крові тварин не встановлено.
Таблиця 1
Результати вивчення імуногенної дії препарату з шт.413 Bac. аlvei на морських свинках
|
Групи Штами |
До імунізації |
Через 2 години після введення препаратів |
Через 2 години після введення штама “4016” |
|
ПМТМ% |
ФІ % |
ФЧ |
Титр АТ до ІРТ (log) |
ПМТМ% |
ФІ % |
ФЧ |
Титр АТ до ІРТ (log) |
ПМТМ % |
ФІ % |
ФЧ |
Титр АТ до ІРТ (log) |
|
|
1 група Bac. alvei 413 |
,04,2 |
,81,9 |
,240,2 |
,40,2 |
,03,3** |
,42,1** |
,20,2** |
,40,2 |
,53,3** |
,31,3** |
,90,1** |
,00,4 (РНГА) 3,0 (РН) |
|
2 група Bac. alvei 332 |
39,40,9 |
,01,7 |
,760,3 |
,20,2 |
,33,1* |
40,31,3* |
,10,2 ** |
,60,2 |
,03,2** |
,01,2** |
,30,2 ** |
116
1,20,2 (РНГА)
|
3 група “ІРТ-LG” |
,63,4 |
,41,9 |
,280,3 |
,20,2 |
,34,9** |
,73,5** |
,50,7** |
,60,2 |
,52,4** |
,02,9* |
,70,4** |
,60,2 (РНГА) 3,0 (РН) |
|
4 група Контроль |
38,23,0 |
,81,0 |
,640,4 |
,20,2 |
,33,8* |
,52,5* |
,1 0,5* |
,40,2 |
,35,7* |
,62,5 * |
,830,6 * |
,00,0 (РНГА) |
|
5 група Контроль шт.”4016” |
41,02,5 |
,81,4 |
,2 0,3 |
негат. |
,01,8 |
,42,2 |
,20,3 |
негат. |
59,61,7** |
,62,8** |
,70,3 ** |
,60,4 |
Примітка: Різниця вірогідна відносно значеня до введення препаратів * – (Р) ≤ 0,05; ** –(Р) ≤ 0,5;
ПМТМ –показник макрофагальної трансформації мононуклеарів;ФІ –фагоцитарний індекс;
ФЧ –фагоцитарне число; ** –дослідження через 24 години.
Введення морським свинкам дослідних та контрольної групи епізоотичного штаму герпесвірусу 1 “4016” через 2 години у тварин першої групи викликало зниження ПМТМ до 55,53,3 %, а у тварин третьої групи підвищення ПМТМ до 59,52,4 %.
Отримані дані характеризують активну нейтралізацію герпесвірусу 1 специфічними антитілами у тварин першої групи та високі імуногенні властивості штаму “ІРТ-LG”. При цьому треба відзначити, що підвищився ФІ з 66,42,1 % до 71,31,3 %, ФЧ з 16,20,2 до 16,90,1 у тварин першої групи, а у тварин третьої групи ФЧ з 14,50,7 до 15,70,4.
Змін клінічного стану морських свинок першої та третьої груп не було встановлено. В той же час у тварин другої групи було встановлено зниження ПМТМ до 40,03,2 %, ФІ до 39,01,2 %. Через 24-48 годин у морських свинок відмічено пригнічення, зниження апетиту.
У тварин п’ятої групи через 2 години після введення штаму “”було встановлено значне підвищення ПМТМ з 41,02,5 % до 68,01,8 %; ФІ з 37,81,4 % до 64,42,2 %; ФЧ з 4,20,3 до 5,20,3. Однак вже через 24 години ПМТМ знизився на 12,4 %, ФІ на 44,4 %, ФЧ на 26 %, що характеризує депресивний стан системи мононуклеарних фагоцитів.
Збереженість високого рівня ПМТМ у тварин третьої групи (59,52,4 %), ФЧ (15,70,4) і титру специфічних до вірусу ІРТ антитіл (4,6 log) при незначному зниженні ФІ, свідчить про активізацію гуморальної ланки імунного захисту та ефекторної стадії імунної відповіді активізованими макрофагами.
Таким чином встановлено, що препарат виготовлений з бактерій Bacillus alvei штаму 413, проявляє імуномодулюючий вплив на стан щеплених тварин й активізує систему мононуклеарних фагоцитів на рівні з референтним штамом герпесвірусу 1 “ІРТ-LG”, має імуногенні та протективні властивості.
Визначення на телятах специфічності антитіл, що синтезуються організмом тварини при введенні імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ . Для визначення специфічності антитіл у сироватках крові дослідних тварин, що синтезуються на введення “Ритравак Б” у дозі 100 млрд мікробних клітин при підшкірному введенні дворазово з інтервалом в 21 добу, вони були досліджені в РН зі штамом "ІРТ–LG" на перещеплюваній культурі клітин трахеї теляти (ТТ) та в РНГА з еритроцитарним антигеном. Дані серологічних досліджень свідчили, що введення препарату активізувало в організмі щеплених тварин синтез специфічних до герпесвірусу 1 аглютинуючих антитіл у титрі 11,50,29 log та віруснейтралізуючих у титрі 5,00,41 log.
У подальшому був проведений дослід з визначення специфічності антитіл, що синтезуються в організмі телят на введення “Ритравак Б” з використанням в якості контрольного штаму “ІРТ-LG” герпесвірусу 1. Групи тварин для досліду були сформовані з мінімальним рівнем специфічних антитіл до вірусу ІРТ, який дорівнював 5,2 log.
Тваринам двох дослідних груп (16 голів) внутрішньом’язово вводили “Ритравак Б” в дозі 10 см (концентрацією 10 млрд. мікр. кл/см ). Тваринам контрольної групи (5 голів) вводили аналогічним методом МПБ.
Через 7 діб рівень специфічних антитіл до вірусу ІРТ у щеплених тварин першої дослідної групи дорівнював 8,60,2 log, а через 21 добу він складав 9,40,41 log та віруснейтралізуючих антитіл у титрі 5,0±0,4 log з вірогідністю Р≤0,01. Того ж дня телятам першої дослідної групи (11 голів) внутрішньом’язово вводили вірусутримуючий матеріал (штам "ІРТ-LG") у дозі 2 х 10-5,5 ТЦД. Телятам другої дослідної групи (5 голів) вводили аналогічним способом препарат “Ритравак Б”.
Через 5 діб після введення штаму "ІРТ-LG", серологічними дослідженнями в РНГА було встановлено, що титр аглютинуючих антитіл короткочасно знизився з 9,40,41 log до 3,01,14 log, а через 12 діб підвищився до 8,10,44 log з вірогідністю Р≤0,01. Цей факт свідчив про специфічну нейтралізацію культурального вірусу синтезованими антитілами, які вироблялися на введення препарату “Ритравак Б”. У телят другої дослідної групи титр специфічних антитіл до вірусу ІРТ склав 8,80,58 log.Через 24 доби рівень антитіл у тварин першої групи дорівнював 8,60,31 log, у тварин другої групи 8,60,24 log, у тварин контрольної групи 5,20,37 log (Р≤0,01).
Таким чином встановлено, що імунізуючий препарат “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ стимулює в організмі щеплених тварин синтез антитіл специфічних до вірусу ІРТ й може використовуватися як засіб специфічної профілактики цього захворювання.
Визначення методу введення імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ З метою визначення найбільш ефективного методу введення препарату “Ритравак Б”, в умовах господарства було сформовано чотири дослідні групи телят 6-місячного віку (по 5 голів) та контрольна група тварин (5 голів) з імунним фоном антитіл до вірусу ІРТ у титрі 5,0 log.
Препарат “Ритравак Б” вводили телятам у дозі 10 см з концентрацією 10 млрд. мікробних кл/см: дворазово з інтервалом 21 добу: першій групі –внутрішньом’язово; другій групі –підшкірно; третій групі –інтраназально; чотвертій групі –інтратрахеально; п’ятій групі (контрольній) вводили МПБ внутрішньом’язово. Кров для дослідів відбирали з яремної вени телят до початку досліду та через кожні 7 діб після останнього введення препарату.
При внутрішьом’язовому методі введення “Ритравак Б” синтез специфічних до вірусу ІРТ антитіл після першого введення через 21 добу був у титрі 6,60,4 log, а після другого введення у той же термін 8,60,2 log. Через 2 місяці рівень специфічних антитіл утримувався на високому рівні й складав 7,80,2 log.
Підшкірний метод введення характеризувався більш поступовим збільшенням титрів антитіл від 5,40,6 log через 21 добу після першого введення до 8,00,4 logчерез 1 місяць після завершення циклу вакцинації. Інтраназальний метод введення забезпечив максимальний рівень специфічних антитіл –,00,8 log через 14 діб після другого введення препарату й поступово протягом 2 тижнів знижувався до 5,60,4 log. Інтратрахеальний метод введення імуногенного препарату забезпечив синтез специфічніх антитіл до вірусу ІРТ з максимальними показниками через 7 діб (6,40,6 log) та через 2 місяці (6,80,8 log).
При серологічних дослідженнях телят контрольної групи була відмічена динаміка зміни рівня специфічних антитіл, характерна для хронічного перебігу ІРТ ВРХ. Вона відрізнялась періодичністю утворення піків титрів антитіл до герпесвірусу 1 через 7, 14 діб, 2 місяці у титрі 7,4 log-7,8 log і основною характерною ознакою епізоотичного процесу при ІРТ ВРХ –великою різницею рівнів титрів специфічних до вірусу ІРТ антитіл (від негативних до 10,0 log) в гурті тварин. Найбільш ефективним методом введення препарату проти ІРТ ВРХ “Ритравак Б” був внутрішньом’язовий, який забезпечив стабільний ріст специфічних до вірусу ІРТ антитіл на високому рівні (7,8–,6 log) протягом 2 місяців (термін досліджень).
Вивчення дії імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ при інтраназальному та пероральному методах введення новонародженим телятам. З метою вивчення імуногенної дії препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ у досліді на новонароджених телятах при комбінованому методі введення (інстиляційним та аліментарним) на клітинному рівні, нами визначалися ПМТМ, ФІ, ФЧ. В якості контролю використовували тварин пасивно імунізованих сироваткою реконвалесцентів, виготовленою в лабораторії вивчення вірусних хвороб молодняка ІЕКВМ.
Досліди проводили на новонароджених телятах живою вагою 50– кг (голштинофризької породи). Телятам першої групи (6 голів) препарат вводили через 20-30 хвилин після народження перорально в дозі 200,0 см(з концентрацією 2,5 млрд. мікр.кл/см) та інтраназально по 1 см(5 млрд. мікр.кл/см) в кожну ніздрю за 30-40 хвилин до першої дачі молозива. Тваринам контрольної групи (3 голови) аналогічним методом вводили сироватку крові реконвалесцентів.
Від усіх новонароджених телят до введення, через 24, 48 годин, та 25 діб після введення препарату “Ритравак Б” відбирали кров для проведення гематологічних, імунологічних та серологічних досліджень.
Серологічними дослідженнями встановлено, що після введення “Ритравак Б” через 48 годин відмічається зростання титрів специфічних до вірусу ІРТ антитіл з 4,20,54 logдо 5,70,21 log, а при введенні сироватки крові реконвалесцентів з 2,70,33 logдо 5,70,33 log, що свідчить про мобільну ефективність обох препаратів. При інтраназально-пероральній імунізації препаратом “Ритравак Б”, було відмічено її стимулюючу дію на трансформаційну активність мононуклеарних клітин й зріст їх функціональних характеристик. Через 24 години у тварин дослідної групи ПМТМ крові збільшився з 20,81,3 % до 28,01,06 %, ФІ підвищався з 28,71,0 % до 36,31,54°%, а ФЧ збільшилося з 3,30,2 до 4,90,29 (Р≤0,01).
Через 25 діб після введення препарату “Ритравак Б” ПМТМ збільшився до 42,31,98 %, а ФІ підвищився до 36,21,05 % (Р≤0,01), ФЧ залишилося на високому рівні й склало 3,90,11 (Р≤0,05).
У телят контрольної групи, яких пасивно імунізували сироваткою крові реконвалесцентів, через 24 години відмічено значне підвищення ПМТМ з 20,01,7 % до 27,71,86 % й незначні збільшення ФІ з 28,02,0 % до 29,01,15 % й ФЧ з 3,20,15 до 3,50,34. Але через 25 діб у телят контрольної групи ПМТМ та ФІ знизилися майже до початкових значень (20,01,7 % та 28,02,0 %), а ФЧ залишилося на високому рівні (3,60,4).
Отримані результаті свідчать, що препарат “Ритравак Б” при інтраназальному та пероральному введені активізує синтез антитіл специфічних до вірусу ІРТ (5,70,21 log) та підвищує ПМТМ на 103,3 %, ФІ на 26,4 %, а також посилює фагоцитоз на 18,1 %. Встановлено, що активна імунізація інстиляційним та аліментарним методом у порівнянні з пасивною імунізацією, специфічно активізує ланку імунної реактивності при щепленні телят на високому рівні та впродовж більшого терміну (25 діб, термін досліду).
Комісійна апробація імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ У відповідності з наказом №4 Головного Державного департаменту ветеринарної медицини від 5 лютого 1998 р. комісією, за затвердженою методикою, було проведено випробування імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ.
Апробацію імунізуючого препарату проводили на телятах 8-місячного віку, живою вагою 180-210 кг, з яких були сформовані 2 дослідні групи (по 5 голів) та 1 контрольна (4 голови). Серологічними дослідженнями сироваток крові телят до початку досліду було встановлено в них імунний фон до герпесвірусу 1 у титрах 7,8 log–,6 log2. Першій групі телят препарат “Ритравак Б” вводили в дозі 10 см, телятам другої групи в дозі 20 см, з концентрацією 10 млрд. мікробних кл/см, внутрішньом’язово в ділянку верхньої третини шиї. Телятам контрольної групи вводили живильне середовище МПБ з інактиватором у дозі 10 сманалогічним методом.
Рівень та динаміка синтезу специфічних до вірусу ІРТ антитіл у дослідних тварин двох груп свідчила про високу імуногенну активність препарату впродовж 3 місяців. Після першого введення препарату через 7 діб відмічено незначне зниження рівню титрів специфічних антитіл у тварин першої групи з 8,60,24 log до 7,20,37 log, а у тварин другої групи з 7,80,37 logдо 5,80,37 log, що може відбуватися в результаті зв’язування їх з антигеном та асиміляцією організмом. На 21 добу рівні титрів специфічних антитіл до вірусу ІРТ у биків двох дослідних груп підвищилися й дорівнювали 8,00,32 log та 7,00,32 log. Треба відзначити, що зменшилася різниця рівней титрів специфічних антитіл у групах щеплених телят.
У телят першої групи через 7 діб після щеплення не було встановлено зміни рівня титрів антитіл, але вже на 14 добу він підвищився й дорівнював 10,30,75 log, а на 21 добу відповідно 11,50,5 log (Р≤0,01). Цей показник був піком фази гуморальної реакції “плато” й в подальшому відмічалося незначне зниження рівня антитіл, але він залишався на високому рівні (9,331,2 log–,330,33 log) протягом терміну досліджень.
Друге щеплення не викликало зниження рівней специфічних антитіл у тварин другої дослідної групи, а їх значне підвищення в лог-фазі вторинної гуморальної відповіді з 7,00,32 logдо 9,330,88 log свідчило про відсутність супресивної дії препарату. Подальшими дослідженнями було встановлено, що вже через 14 діб після щеплення настала фаза гуморальної відповіді “плато”, тобто стабілізації титрів специфічних антитіл до вірусу ІРТ, який підтримувався протягом послідуючих 2,5 місяців (термін досліду) на високому рівні 10,50,5 log–,50,5 log (Р≤0,05).
Встановлені характерні відміни в динаміці гуморальної відповіді телят, що були в стані персистентної інфекції (ІРТ), при щепленні імунізуючим препаратом проти герпесвірусної інфекції.
Вірусологічні дослідження, проведені з метою встановлення факту можливості активації персистуючого герпесвірусу 1 в організмі тварин при введенні препарату “Ритравак Б”, в РН та РІФ показали, що його введення не викликало реактивації вірусу ІРТ в організмі телят, а сприяло зниженню кількості продукуємого вірусу. Подальші вірусологічні дослідження вакцинованих телят підтвердили, що препарат “Ритравак Б” сприяє переходу персистентної герпесвірусної інфекції з динамічного стану в статичне.
Гематологічними дослідженнями встановлено, що введення препарату “Ритравак Б” телятам викликає значне підвищення лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), тобто активізує проліферацію сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів –рухливих високодиференційних клітин крові, котрі мобільно реагують на функціональні зміни в організмі й виконують фагоцитарну та бактерицидну функції. В подальшому (через 21 добу) зниження ЛІІ свідчило про активізацію ефекторного механізму гуморального імунітету.
Біохімічними дослідженнями в сироватках крові, відібраних від дослідних та контрольних телят до початку щеплення, був визначений рівень IgM, який склав 2,44–,52 мг/см, що перевищувало показник норми –1,5 мг/см. Цей факт, поряд з показниками серологічних досліджень, свідчив про активацію імунної системи телят. Рівень IgG був нижче норми (15 мг/см) й дорівнював 14,0–14,58 мг/см.
Після першого введення препарату “Ритравак Б” рівень IgM незначно зменшився, в той час як кількість IgG різко зменшилася до 12,28–,4 мг/см. IgG більш реактивні й продукуються в організмі зі швидкістю 28 мг/кг живої ваги на добу, тому їх значне підвищення протягом наступних 7-14 діб до рівня 15,12–,49 мг/см у тварин обох дослідних груп співпадає з літературними даними й свідчить про імуногенну активність досліджуваного препарату.
Друге введення препарату викликало різке зниження протягом 14 діб рівня IgM до 1,94–,06 мг/см, а IgG до 10,7–,3 мг/см, але й підвищення їх рівня було стрімким і через 7 діб вони досягли максимальних значень. Високий рівень IgG та IgM через 1 місяць після завершення циклу імунізації був вірогідний (Р≤0,05).
Показники рівня IgG та IgM у контрольних телят відрізнялись відсутністю значних коливань й утримувались протягом всього терміну досліджень приблизно на одному рівні: IgM 2,550,6–,530,08 мг/см, IgG 14,580,99–,50,46 мг/см.
Подальші (до 3 місяців, терміну досліджень) коливання вмісту імуноглобулінів по класах було незначним й склало: у тварин першої групи IgM 2,74–,55 мг/см, IgG 13,4–,7 мг/см; у тварин другої групи IgM 2,4–,55 мг/см, IgG 14,8–,9 мг/см, що характеризувало достатню імунологічну напруженість, викликану щепленням тварин.
Відмічені зміни концентрації вітаміну Е у крові телят дослідних груп. Після першого щеплення концентрація вітаміну Е значно знизилась через 7 діб у першій групі з 34,06,0 мг/смдо 19,25,25 мг/см, а у телят другої групи з 14,80,8 мг/смдо 11,22,0 мг/см. Ця динаміка обумовлюється інтенсивним використанням вітаміну Е як внутріклітинного антиоксиданту, який захищає від окислення ліпідів й збереженості окислювально-відновлюваних реакцій організму. В подальшому, після другого введення препарату, було відмічено зростання вмісту загального токоферолу в тварин першої групи до 25,91,4 мг/см, а в тварин другої групи до 20,50,47 мг/см., що може характеризувати стабільність внутрішнього гомеостазу організму.
Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) через 7 діб після першого введення “Ритравак Б” підвищився в телят обох дослідних груп, але швидкість збільшення показників у тварин першої групи була вищою, й через 1 місяць після завершення щеплення, у порівнянні з початковим рівнем 0,19 мг/см досяг 0,22 мг/см. Синтез ЦІК характеризував повноцінність імунологічної відповіді щепленого організму й нейтралізацію чужорідного генетичного агенту.
Встановлене нашими дослідженнями зниження IgG та IgМ після кожного введення “Ритравак Б” при збільшенні рівня ЦІК, свідчить що вони були активізовані в присутності еквівалентної кількості антигену та антитіл. Відзначено, що доза 100 млрд. мікробних клітин препарату “Ритравак Б” забезпечила більш стабільне підвищення показників ЦІК через 21 добу після введення (з 0,19 мг/см до 0,24 мг/см) з подальшим зниженням до 0,22 мг/смпротягом 14 діб. Цей факт свідчить, що препарат “Ритравак Б” імуногенний й неспроможний провокувати імунологічний конфлікт в організмі персистентно інфікованих вірусом ІРТ тварин.
Гістологічними дослідженнями встановлена спроможність препарату “Ритравак Б” активізувати первинні та вторинні лімфоідні органи. Встановлено, що дворазове щеплення препарату сприяє збільшенню утворення центрів розмноження в лімфатичних вузлах. Встановлене в гістологічних препаратах селезінки через 3 місяці після щеплення заповнення поверхні дендритних ретикулярних клітин лімфоцитами та макрофагами є посиланням для активізації детермінованих В-лімфоцитів, їх проліферації та диференціації для синтезу антитіл й накопичення їх в червоній пульпі. Таким чином, вивченням гістологічних зрізів лімфатичних вузлів, селезінки, тимуса телят при щепленні препаратом “Ритравак Б” встановлено, що реакція макрофагальних клітин відзначається вже через 7 діб після імунізації і зберігається до 3 місяців.
За результатами комісійних випробувань імунізуючий препарат “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ визнано нешкідливим, ареактогенним, імуногенним і рекомендовано для використання з профілактичною метою ВРХ з 20–денного віку при загрозі захворювання та для племінних тварин.
Вивчення культуральних властивостей герпесвірусів 1 колекції мікроорганізмів ІЕКВМ. Було проведено порівняльне вивчення штамів вірусу ІРТ “Молдавський”, “ІРТ-М” з музею штамів мікроорганізмів ІЕКВМ; штам вірусу ІРТ ”ТК” референтний з музею штамів мікроорганізмів ВІЕВ (м. Москва). Штам “ІРТ-М” був досліджений в РН з постійною дозою гіперімуної до вірусу ІРТ сироватки (комерційною) та ідентифікований вірус ІРТ в титрі 4,0 lg. У подальшому штам був паспортизований як “ІРТ–LG” та внесений до музейних штамів колекції мікроорганізмів ІЕКВМ. Визначення репродуктивних властивостей штаму “ІРТ-LG” та штаму “Молдавський” проводили пасажуванням на перещеплюваних лініях культур клітин нирки теляти (НТ), трахеї теляти (ТТ), коронарних судин теляти (КСТ). Було проведено 15 пасажів вірусутримуючого матеріалу на кожній з культур клітин та титрування вірусутримуючої суспензії 3, 5, 9, 15 пасажу.
Встановлено, що штам “ІРТ-LG” адаптувався до перещеплюваних ліній культур клітин вже в 5-9 пасажах. Найбільш продуктивно репродукція вірусу ІРТ проходила в культурі клітин ТТ і досягла титру 10-6,5 ТЦДу 9 пасажі. В культурі клітин КСТ рівень репродукції герпесвірусу 1 шт.”ІРТ-LG” був нижче (10-5,0 ТЦД). Штам герпесвірусу 1 ”Молдавський” на культурі клітин НТ репродукувався в титр 10-7,0 ТЦД,, на культурі клітин ТТ –-6,0 ТЦД..
У результаті проведених досліджень зроблено висновок, що штам
”ІРТ-LG” можна вважати адаптованим, тому що протягом 15 пасажів він стабільно репродуцирувався на перещеплюваній культурі клітин трахеї теляти в титрі 10-6,5ТЦД, що достатньо для виготовлення живої вакцини.
Штам вірусу ІРТ ВРХ “ІРТ-LG” депонований у Депозітарії Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (м. Київ) за реєстраційним номером 226 від 14.11.2001 р.
Вивчення реплікативного циклу герпесвірусу 1 штаму "ІРТ-LG" у перещеплюваній лінії культури клітин трахеї теляти. Електронно-мікроскопічним методом досліджувався штам "ІРТ-LG" герпесвірусу 1. В якості контролю використовувалась суспензія перещеплюваної лінії культур клітин ТТ 24–годинного культивування концентрована до 1000– тис. кл./см. Було визначено, що оболонка ядра складається з внутрішньої та зовнішньої ламел. Зерна хроматину концентруються в центрі та біля краю ядра. Ядерце знаходиться у центрі ядра. В цитоплазмі були поодинокі включення. В клітинах перещеплюваної лінії клітин ТТ після 48-годинного культивування відзначали: інвагінацію ядерної мембрани, збільшення кількості хроматину в ядрі, розсіювання вмісту ядерця по всій площині ядра. В деяких місцях відзначали потовщення ламел та включення. В цитоплазмі клітин був присутній гладкий та шершавий ендоплазматичний ретикулум, апарат Гольджі; ядро деформоване з великими порами.
Встановлено, що перещеплюваній лінії клітин ТТ 48-годинного культивування властива наявність на плазматичній мембрані ворсинок–відростків, ядра з інвагінаціями, значне збільшення в цитоплазмі мітохондрій та включень.
У результаті досліджень визначено, що адсорбція вірусу і прикріплення до клітинних рецепторів, злиття оболонки вірусу з плазматичною мембраною клітини відбувається через 3 години. Також встановлено, що віріони герпесвірусу 1 штаму "ІРТ-LG" у інтактному стані відрізняються потоншенням або відсутністю тогумента. Позбавлений оболонки капсид переноситься до пор в ядерній мембрані та попадає до цитоплазматичої фагосоми протягом 3-6 годин. Реплікація вірусної ДНК, а також збір капсидів відбувається в ядрі. Ранні зміни відбувалися з ядерцем. Воно збільшувалося в розмірі, зміщалося ближче до ядерної мембрани і потім розпадалося на фрагменти. На внутрішній поверхні ядерної мембрани, зверненої до нуклеоплазми і цитоплазми, відзначалося нагромадження матеріалу і формування потовшень, однак в окремих ділянках зберігалися просвіти між ламелами.
За літературними даними у процесі репродуктивного циклу батьківська вірусна ДНК здобуває форму великих, швидко седиментуючих клубків і далі репликується за механізмом кільця, що котиться (Ben-Porat T. et al,1977). За нашими даними новосинтезована вірусна ДНК упаковувалася у вже сформовані порожні капсиди і прикріплювалася до модифікованих внутрішніх ламел ядерних мембран, з яких формувалася оболонка вірусу. Віропласти складалися з фібрилярного матриксу і провіріонів. Капсиди діаметром 100-120 нм мали ядро 50-55 нм. На електронно-мікроскопічних знімках у деяких випадках віріон був без оболонки і по архітектоніці нагадував шкаралупу волоського горіха, що можливо викликано особливою формою розташування нуклеотида штаму „ІРТ-LG”. Рідко відзначали утворення оболонки навколо порожніх капсидів. Визначено наявність напіводягнених цитоплазматичних капсидів, що можуть бути як дефектними структурами, що частково втратили оболонку, так і характерними структурами для лінії культур клітин, що перевиваються.
Зафіксований момент перебування віріонів у порожнині гранулярного ендоплазматичного ретикулуму й у зоні комплексу Гольджі, що узгоджується з даними Braun D.K et.al.(1979), Johnson D.C. et.al (1997).
У препаратах, зафіксованих через 15 годин після зараження культури клітин виявлені віріони, що виділяються шляхом брунькування крізь плазматичну мембрану, а також полінуклеокапсидні позаклітинні віріони. В препаратах, зафіксованих по 20 і 24 годинах, встановлена грубозерниста рівномірна деструкція клітин. В ультратонких зрізах за морфологічними характеристиками штам "ІРТ–LG" герпесвірусу 1 у суперкапсидній оболонці мав розміри віріонів 180-200 нм, що є більшим за розмір штамів ТК-А і Колорадо, які складають 160-180 нм і 130-150 нм (за літературними даними) відповідно.
Встановлено, що у віріонів герпесвірусу 1 штама "ІРТ–LG" потоншений і ущільнений тогумент. Адсорбція віріонів герпесвірусу 1 штама "ІРТ–LG" у перещеплюваній лінії клітин ТТ починається через 3 години, репродукція віріонів відмічена через 6 годин після інфікування і закінчується по 15–годинах, викликаючи повну деструкцію клітин моношару.
Визначення штама-претендента до вакцинного за показниками нешкідливість, ареактогенність, імуногенність. Встановлено, що введення внутрішньочеревним методом штаму “ІРТ-LG” стимулює синтез специфічних антитіл до герпесвірусу 1 в титрах 2,4–,8 logу морських свинок, які в природних умовах на ІРТ не хворіють. Введення внутрим’язовим методом штаму “ІРТ-LG” стимулювало синтез специфічних антитіл до вірусу ІРТ у сироватці крові кролів на рівні 4,2 log на 7 день після закінчення імунізації. Максимально титри антитіл зростали до 5,6 log на 21 добу та утримувалися на високому рівні (4,4 log) для лабораторних тварин до 28-ї доби . Це свідчило про високу імуногенність штаму “ІРТ-LG”.
Штам “Молдавський” викликав синтез специфічних антитіл до вірусу ІРТ у кролів через 7 діб до 3,8 log, максимально збільшився до 4,7 logна 14 добу, а через 28 діб дорівнював титру 3,2 log. Ці показники менш відповідали вимогам до імуногенності штаму–претенденту до живого вакцинного препарату, ніж штам “ІРТ-LG”.
Штам “ТК” виявився імуногенним і забезпечив синтез специфічних до герпесвірусу 1 антитіл у кролів на рівні 4,4 log на 7 добу з максимальним рівнем 5,1 log на 14 добу. Але на 28-й день рівень антитіл складав 3,4 log, що значно нижче, ніж при введенні штаму “ІРТ-LG”.
Нешкідливість штамів герпесвірусу 1 визначали на білих мишах. Були сформовані чотири групи білих мишей по 10 голів живою вагою 18-20 г. Вірусутримуючу рідину з дослідними штамами “ІРТ-LG”, “Молдавський”, “ТК” в титрах 10–,5 ТЦДвводили білим мишам підшкірно по 0,2 см. Штам “ІРТ-LG” не викликав місцевої запальної реакції та загибелі мишей протягом 10 діб спостереження. В дослідній групі тварин, де вводили штам “Молдавський”, загинуло 2 миші, а в групі тварин, імунізованих штамом “ТК”, загинуло на 7 добу 5 мишей. Штам “ТК” визначено патогенним, штам “Молдавський” слабопатогенним.
Штам герпесвірусу 1 “ІРТ-LG”, за показниками нешкідливий, ареактогенний, імуногенний, визначено претендентом до вакцинного.
Конструювання вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “IPT- LG”. З метою отримання максимальної репродукції герпесвірусу 1 штаму “ІРТ–LG”на перещеплюваній лінії культури клітин ТТ було визначено оптимальне сполучення живильного середовища, яке забезпечило вихід вірусу з титром інфекційної активності 6,5 lg ТЦД. Для визначення живильних властивостей використовували наступні живильні середовища: середовище Ігла; середовище 199; сироватка крові ВРХ без консерванту нативна виробництва “Конотопм’ясо” (м. Конотоп). До використання сироватку досліджували на наявність специфічних антитіл до герпесвірусу 1.
Були проведені досліди з введенням до сполучення живильного середовища для репродукції герпесвірусу 1 штаму “ІРТ–LG”на перещеплюваній лінії культури клітин ТТ “Геосену” (реєстраційний № 75 933.4, Наумець З.П.), який за біохімічними показниками, ростовими властивостями наближується до 0,5 % гідролізату лактальбуміна. Встановлено, що живильне середовище, утримуюче геосен та середовище 199 анапарантно, з додаванням 10 % сироватки ВРХ, було ефективним і забезпечило репродукцію герпесвірусу 1 штаму “ІРТ–LG”в титрі 5,5 lg ТЦД, що є достатнім рівнем для виробництва живого вакцинного препарату.
Визначення захисного середовища для ліофілізації вакцини живої проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG”. Ліофілізації піддівали вакцину живу “ІРТ-LG”у титрі 5,5 lg ТЦД. зі захисними середовищами: лецитин (0,1 %, 0,05 %), желатин (0,1 %, 0,5 %, 1,0 %), сахароза (5,0 %, 10,0 %, 20,0 %), геосен (50 %, 40 %, 30 %, 20 %, 10 %, 5 %), середовище Фрайя-Грейса (10 %, 5 %, 1 %).
За результатами дослідів найбільш ефективними захисними середовищами для ліофілізації вакцини живої “ІРТ-LG” визначено геосен до обсягу 30 %, середовище Фрайя-Грейса 5 % та 10 %, сахароза 10 %.
Визначення оптимального режиму ліофілізації вакцини живої проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG”. Вакцину живу “ІРТ-LG” з додаванням захисного середовища стерильно розфасовували у пеніцилінові флакони по 3 дози (6 см), по 50 доз у флакони об’ємом 250 см (100 см), по 100 доз у флакони обсягом 500 см (200см). Пристінне заморожування проводили у два етапи в ролернім бункері НZ 12 (-50°С). Вакцину заморожували до температури мінус 17-22оС протягом 60 хвилин, потім доморожували в субліматорі ліофілізаційної установки LZ 45.27 до температури мінус 48-52оС протягом 5-12 годин. Швидкість заморожування 0,4-0,5ºС в хвилину.
Ліофілізацію проводили при вакуумі 25 годин. Основне висушування вільної води проходило при температурі 36-40оС протягом 25-30 годин. Опосередковано про це свідчили параметри опірності матеріалу, який з 27 ЕОМ через 26 годин досягав 100 ЕОМ, що характеризує мінімальну вологість у ліофілізованому матеріалі. В останні 4 години сушіння підігрів матеріалу до температури до 28-30°С здійснювали зі швидкістю 3-5ºС в годину. Додавання захисного середовища до заморожуваної біосистеми знижувало крапку кристалізації гідратного шару води, в результаті чого зворотна денатурація ліпопротеінових комплексів не відбувалася. Режим ліофілізації забезпечив вихід вакцини в обсязі до 90 % зі збереженістю інфекційного титра 5,5 lg ТЦД.
Вивчення імуногенності вакцини живої “IPT-LG” у дослідах на лабораторних та сільськогосподарських тваринах. Згідно з наказом №7 Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України від 26 лютого 1997 року була проведена комісійна перевірка “Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “ІРТ-LG””.
Перевірку вакцини живої “ІРТ-LG” проводили на лабораторних тваринах –морських свинках (2 групи по 5 голів, вагою 300 г кожна) в умовах віварію ІЕКВМ, та сільськогосподарських тваринах –телятах (2 групи по 5 голів) в умовах ізольованого утримання на виробництві. Кров відбирали у морських свинок зі серця, в телят з яремної вени.
Встановлено, що введення вакцини сприяло синтезу специфічних до герпесвірусу 1 антитіл у морських свинок у титрах 2,4–3,8 log, у телят безмолозивних у титрі 6,4 log. За результатами проведеної комісійної перевірки зроблено висновок, що вакцина є імуногенною як для лабораторних, так і сільськогосподарських тварин.
Вивчення протективної дії вакцини живої проти ІРТ ВРХ “IPT-LG”.
З метою вивчення протективних властивостей вакцини живої “IPT-LG“ були проведені досліди з інфікування щеплених нею згідно з настановою щодо використання тварин епізоотичним штамом герпесвірусу 1 “4016”. Встановлено, що до щеплення в гурті тварин (телята 4-6 місячного віку) рівень специфічних до герпесвірусу 1 антитіл складав 9,0 logпри різниці рівней 7,0 log. Після вакцинації через 1 місяць у тварин титр специфічних антитіл дорівнював 10,5 logпри різниці рівней 2,0 log. Високий рівень специфічних до вірусу ІРТ антитіл у тварин реєстрували протягом 6 місяців, при цьому максимальним він був на 2-й місяць після вакцинації і досягав титру 10,8 log, на 3-й місяць –,1 log, на 5-й місяць –,7 log, на 6-й місяць –,6 log.
З дослідної групи тварин були відібрані 12 голів телят зі середнім рівнем специфічних до герпесвірусу 1 антитіл 7,2 log2 й перевезені на експериментальну базу ІЕКВМ. Після 7-денної адаптації тварин, їм був введений внутрішньом’язово епізоотичний референтний штам герпесвірусу 1 “4016” в дозі 2 х 10-6,0ТЦД.
Контрольним телятам (3 голови), завезеним із благополучного за ІРТ господарства, був введений штам герпесвірусу 1 “4016” в аналогічній дозі та методом.
Клінічними спостереженнями змін стану дослідних тварин характерних до ІРТ ВРХ не визначено, температура тіла тварин була нормальною (40,5С). Титр специфічних антитіл до герпесвірусу 1 в сироватках крові дослідних тварин через 7 діб складав 10,1 log. У телят контрольної групи через 5-14 діб відмічені характерні клінічні ознаки ІРТ ВРХ.
Встановлений факт свідчить, що вакцина жива проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG” має протективні властивості у відношенні до патогеннів штамів герпесвірусу 1, а титр специфічних до вірусу ІРТ антитіл 9,0 log та вище є захисним й спроможний забезпечити епізоотичне благополуччя гурту тварин щодо цього захворювання протягом 6 місяців.
Вірусологічними дослідженнями за характерною ЦПД в моношарі культури клітин ТТ встановлена присутність герпесвірусу 1 в лімфатичних вузлах, слизовій оболонці хоан та легенях протягом 3 місяців. Вірус ІРТ ідентифікували в реакції нейтралізації на культурі клітин ТТ з комерційними гіперімунними сироватками ІРТ.
Була проведена титрація окремих ізолятів із лімфатичних вузлів (через 21 добу після вакцинації) й встановлено, що вірус ІРТ репродукувався в титрі 10-2,5-10 -3,25ТЦД. За літературними даними, інфекційна активність герпесвірусу 1 на такому рівні характерна для імунологічної регуляції персистентної інфекції й не викликає загострення або ознаків клінічного перебігу ІРТ.
Визначено, що у телят контрольної групи, які були в контакті з вакцинованими (разом утримувались на пасовищі), протягом досліду реєстрували в РІФ антиген вірусу ІРТ з проб слизової оболонки хоан. Але протягом усього досліду герпесвірус 1 не було ізольовано з внутрішніх органів, що свідчить про відсутність інфікування й опосереднено підтверджує безпечність використання вакцини живої “ІРТ-LG” у виробничих умовах.
Гематологічними дослідженнями був визначений лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у телят дослідної та контрольної групи. Встановлення у щеплених телят зниження ЛІІ та стабільному утриманні його на низькому рівні свідчило, що вакцина жива “ІРТ-LG” сприяє синтезу в крові імунокомпетентних клітин ефекторного ланцюга імунного захисту.
Біохімічними дослідженнями встановлено, що у телят, щеплених вакциною живою “ІРТ-LG”, через 7 діб рівень IgM незначно знизився з 2,550,08 мг/см до 2,50,06 мг/см, але на 21 добу досяг максимальних показників 2,780,04 мг/см. У цей період було проведено друге щеплення, й рівень IgM знизився через 7 діб до 2,350,07 мг/см, а потім підвищився через 21 добу до 2,60,09 мг/см. Через 1 місяць після завершення вакцинації рівень IgM знизився до рівня показників у тварин контрольної групи 2,50,2–,530,08 мг/см.
При визначенні IgG встановлено, що на 7-й день після вакцинації він знизився з 14,670,85 мг/см до 13,630,67 мг/см, в той час як в контрольній групі тварин протягом всього терміну досліду він утримувався на досить стабільному рівні 14,50,99–,041,2 мг/см.
Максимальних показників рівень IgG досяг на 21 добу після першого введення вакцини й дорівнював16,030,3 мг/см(Р≤0,01). Після другого щеплення кількість IgG протягом 14 діб знижалася й досягла рівню 10,11,2 мг/см, що свідчить про активну нейтралізацію антигену специфічними антитілами.
Рівень ЦІК після першого введення вакцини живої “ІРТ-LG” через 7 діб не змінився у порівнянні з показником до щеплення й дорівнював 0,240,02 мг/см, а через 21 добу було відмічено незначне зниження його рівня до 0,200,01 мг/см, що співпадало з підвищенням рівню IgG та IgM. Через 21 добу після завершення вакцинації рівень ЦІК зменшився до 0,180,006 мг/см, та в подальшому протягом 21 доби підвищувався до 0,270,75 мг/см.
Відмічено зниження через 21 добу після кожного введення вакцини кількості вітаміну Е у щеплених тварин на 6,6–,4 мг/см у порівнянні з контрольними, де рівень загального токоферолу підвищився після вакцинації на 0,4 мг/см. Цей факт обумовлюється більш інтенсивним використанням антиоксиданту (вітаміну Е) у щеплених тварин .
Встановлена динаміка змін кількості IgМ та IgG характеризувалася протягом 7-14 діб зменшенням рівня після введення вакцини живої “ІРТ-LG” з послідуючим зростанням рівня IgG, як високо спеціалізованих антитіл вторинної імунної відповіді, що свідчить про високі імуногенні властивості вакцини. Імунологічна напруженість щеплених телят у періоди зменшення рівня імуноглобулінів у крові в перші доби після щеплення вакцини живої “ІРТ-LG” забезпувалась підвищенням кількості імунних комплексів, спроможних позитивно впливати на протективний захист тварин при герпесвірусній інфекції.
Гістологічними дослідженнями через 7 діб після вакцинації встановлена значна активізація реактивних центрів у селезінці, міграція та заповнення лейкоцитами червоної пульпи є передумовою для їх диференціації в плазматичні клітини. Через 3 місяці після вакцинації в селезінці було зафіксовано в області червоної пульпи значне збільшення кількості лімфоцитів та плазматичних клітин. Встановлені морфофункціональні зміни імунокомпетентних органів у щеплених вакциною живою “ІРТ-LG” телят свідчать про відсутність імунодепресивного впливу препарату.
Державною комісією зроблено висновок, що вакцина жива проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG” є нешкідливим, нереактогенним, специфічним, високоімуногенним препаратом, здатним у стаціонарному осередку інфекції в організмі щеплених тварин ініціювати синтез специфічних до вірусу ІРТ антитіл на захисному рівні.
Хронічний перебіг ІРТ ВРХ. У господарствах Хмельницької області, в яких нашими дослідженнями був встановлений стаціонарний осередок інфекції, була використана вакцина жива “ІРТ-LG” згідно з настановою. Через 2 місяці після проведення щеплення при епізоотологічному обстеженні та серологічних дослідженнях проб від ВРХ встановлено, що вже після першої вакцинації титри специфічних антитіл до герпесвірусу 1 у тварин продуктивного гурту підвищились й мали мінімальну (2-3 log) різницю титрів антитіл; у корів титр специфічних антитіл до вірусу ІРТ склав 10,2 log, а у телят –,5 log. За даними пункта штучного запліднення після щеплення вакциною живою “ІРТ-LG” у продуктивного маточного поголів’я не спостерігалися клінічні ураження, характерні для ІРТ ВРХ. За даними зоотехнічної служби району перегули корів дійного стада зменшились з 85 % до 45-50 %. Зареєстровано зменшення та зникнення загострення перебігу респіраторного синдрому ІРТ ВРХ у телят. Господарства провели 4 щеплення вакциною живою “ІРТ-LG” протягом 2 років й перешли до використання імунізуючого препарату “Ритравак Б” з профілактичною метою.
Ефективність вакцини живої “ІРТ-LG” при імунізації корів (6-7 місяць тільності) визначили за наявністю високого рівня колостральних специфічних антитіл до вірусу ІРТ у телят до 10-добового віку (до 5 log), які випоювалися молозивом вакцинованих матерів.
За результатами досліджень встановлено, що у стаціонарному осередку ІРТ, при загостренні перебігу захворювання, вакцина жива “ІРТ-LG”, спроможна активізувати синтез специфічних до вірусу ІРТ антитіл на рівні 8,0–,0 log. Важливо відзначити, що при ремісії захворювання на ІРТ з ознаками клінічного перебігу в стаді невакцинованих тварин, реєструються проби крові з титрами антитіл у сироватці від негативних до 12,0 log. Систематичне використання вакцини живої “ІРТ-LG” позитивно впливає на стабілізацію епізоотичної ситуації з ІРТ ВРХ в господарствах, які були стаціонарними осередками інфекції.
Встановлено, що при порушенні виконання системи з боротьби та профілактики ІРТ (перегрупування тварин, невчасна ревакцинація, використання спермодоз контамінованих антигеном вірусу ІРТ, не випоювання телятам молозива в перші 2 доби) перебіг ІРТ може проявитися клінічно в генітальній формі у теличок до 20-денного віку.
Особливе значення щодо ефективності здійснених протиінфекційних засобів при герпесвірусній інфекції має систематичність виконання заходів боротьби та профілактики ІРТ ВРХ. Нами проводилося епізоотологічне обстеження господарств Овідіопільського району Одеської області з причини перегулів тварин із клінічним проявом вагінітів і ендометритів у корів. За результатами проведених лабораторних досліджень патматеріалу в РН та встановлення стаціонарності осередку інфекції, була рекомендована та використана вакцина жива “ІРТ-LG”.
У результаті проведених нами заходів після закінчення щеплень через 18-20 тижнів клінічний прояв генітальної форми ІРТ у корів знизився на 90 %. Загибелі телят з клінічним проявом респіраторної форми ІРТ не відмічено. В подальшому при дотриманні схеми вакцинації відмічена відсутність клінічного прояву ІРТ ВРХ, підвищення збереженості молодняка на 9%, вихід телят на 100 корів 89%, також відмічено зниження захворюваності телят респіраторними хворобами на 75 %, нормалізацію відтворної функції у корів, зниження кількості вибракування корів.
За результатами ветеринарної звітності районного підприємства ветмедицини і зоотехнічної звітності фахівців господарств Овідіопільського району Одеської області, проведеними клінічними і серологічними дослідженнями контрольованого поголів'я ВРХ встановлено, що застосування вакцини живої “ІРТ-LG” у виробничих умовах у стаціонарному вогнищі інфекції сприяє припиненню клінічного прояву захворювання; забезпечує підвищення на 15-20 % кількість тварин, що приходять в охоту; забезпечує синтез специфічних антитіл при внутрішньом’язовому введенні вакцини 1–-денним телятам у титрі до 9,0 log, у дорослих тварин до 12 logз різницею рівнів антитіл 1-3 log.
Загострення перебігу ІРТ ВРХ при ввезенні імпортного поголів’я. Аналізуючі результати проведеної роботи в господарстві Дніпропетровської області Синельниківського району, де вводилось до гурту ВРХ імпортне поголів’я, було встановлено, що спалах і загострення захворювання ІРТ відбулося внаслідок надходження худоби, приховано інфікованої герпесвірусом 1. За даними лабораторних досліджень був підтверджений діагноз ІРТ ВРХ і враховуючи стаціонарність осередку інфекції та загострення захворювання, проведено щеплення вакциною живою “ІРТ-LG” до припинення клінічного прояву захворювання й відтворення продуктивності тварин. Також проводили регулярний серологічний контроль поголів’я для встановлення напруженості імунітету до герпесвірусу 1 та до вірусів ПГ-3 й ВД.
У господарстві планово і систематично проводились заходи із боротьби й профілактики ІРТ ВРХ згідно з розробленими рекомендаціями лабораторії вивчення вірусних хвороб молодняка ІЕКВМ. Це забезпечило зниження клінічного (генітального та респіраторного) прояву захворювання як у дорослих тварин, так і у молодняка з 47% до 23%; забезпечило збереженість молодняка до 99 %; середньодобовий приріст збільшився з 429 г до 471 г; сприяло підвищенню продуктивності корів до 5200 кг молока на одну фуражну корову, в тому числі в корів голштинофризької породи до 9200 кг; підвищенню рентабельності виробництва молока з 38 % до 47 %; сприяло встановленню стабільності епізоотичної ситуації з ІРТ ВРХ і дозволило в подальшому перейти до застосування імунізуючого препарату “Ритравак Б”. За даними показників ефективності господарства у 2001 році рентабельність виробництва молока зросла до 72 %, а захворюваність ВРХ на ІРТ скоротилася до 5 %.
Протягом 1999–років в цьому господарстві нами проводилась науково-виробнича робота за участю спеціалістів господарства й була розроблена та впроваджена схема активної імунізації новонароджених телят проти ІРТ імунізуючим препаратом “Ритравак Б”. Використання препарату “Ритравак Б” інтраназальним та пероральним методом введення, передбачаючим можливі шляхи передачі та інфікування герпесвірусами, дозволило профілактувати ІРТ серед молодняку ВРХ, отримувати для відтворення стад здорового поголів’я телят, вирощування та відгодівля яких рентабельна у товарно-промислових тваринницьких господарствах.
Перебіг ІРТ в племенному господарстві. Позитивний досвід використання препарату “Ритравак Б” був отриманий у племзаводі ВРХ Чернигівської області. Тварин товарного гурту ВРХ, неблагополучних з ІРТ, рекомендовано було щепити вакциною живою „ІРТ-LG” (ТУУ 46.15.293-98). Враховуючи заборону продажу та використання інфікованої сперми як в господарстві, так і за його межами, позитивні серії проб сперми були вилучені та знищені, усі бики племзаводу щеплені препаратом “Ритравак Б” (ТУУ 46.15.386-99).В результаті досліджень через 6 місяців встановлено, що у биків, щеплених препаратом “Ритравак Б”, рівень специфічних до вірусу ІРТ антитіл був у титрі 7 log. Дослідженнями серій сперми биків, скомпрометованих щодо ІРТ, в РІФ позитивних проб не було виявлено.
Після двох щеплень ВРХ товарного гурту племзаводу вакциною живою “ІРТ-LG”” отримані наступні результати: знижена захворюваність телят з респіраторним синдромом на 70 %; збереженість телят підвищилась з 78 % до 90 %; загибель телят знизилася з 2,2 % до 1,4 %; кількість осеменінь для результативного запліднення скоротилася з 5-7 разів до 2-3 разів; знижено затрати на фармакотерапію на 7 %; кількість отриманих телят на 100 корів в 2001 році склала 82,4 %; продуктивність досягла в 2001 році 3273 кг молока на одну фуражну корову.
Вивчення особливостей спільного перебігу ІРТ і лейкозу ВРХ у виробничих умовах. Нами було вивчено можливості стабілізації епізоотичного процесу, обумовленого персистенцією герпесвірусу 1 та пестівірусу в неблагополучному щодо лейкозу ВРХ стаді шляхом використання вакцини живої “ІРТ-LG”, препарату “Ритравак Б”, з одночасним щепленням проти вірусної діареї (ВД).
Антигени збудників ІРТ та ВД були ідентифіковані в РН та РІФ. На підставі серологічної диспансерізації на лейкоз поголів’я в 2001 році, інфікованість корів ВЛ ВРХ становила 76,5 %, телиць 13,5–,2 %. Гематологічним обстеженням РІД-позитивних до глікопротеїдного лейкозного антигену корів і телиць виявлено 8 % гематологічно хворих тварин.
Встановлено, що використання РІД-негативним щодо лейкозу коровам вакцини живої “ІРТ-LG” при сумісному введенні з препаратом “Ритравак Б”, сприяє вже після першого щеплення зростанню рівня антитіл до вірусу ІРТ до 9,20,3 log. При порівнянні використання однієї вакцини живої “ІРТ-LG”, рівень специфічних антитіл до вірусу ІРТ після першого щеплення досягав 7,90,4 log. Введення препарату “Ритравак Б” одночасно з вакциною живою проти ВД незначно вплинуло на синтез антитіл до пестівірусу (5,00,3 log).
Важливим є той факт, що при сумісному введенні вакцини живої “ІРТ-LG” та “Ритравак Б” гематологічно хворим коровам отримана стимуляція синтезу специфічних до вірусу ІРТ антитіл на високому рівні 9,10,83 logй імунодепресія відносно антитіл до вірусу ВД. Хоча треба визначити, що подальші досліди з вакцинації та імуностимуляції гематологічно хворих тварин не доцільні, бо за вимогами інструкції з засобів по боротьбі з лейкозом ВРХ передбачається вилучення з стада скомпрометованих на лейкоз тварин.
Проведення передвакцинальної обробки РІД-негативних тварин тривітаміном не вплило на рівень синтезу специфічних до вірусу ІРТ антитіл (7,90,4 log), але була відмічена стимуляція гуморальних специфічних антитіл до вірусу ВД з 3,40,5 log до 5,00,3 log.
Нами також встановлено, що проведення профілактичних заходів проти ІРТ та ВД в стаді ВРХ інфікованої вірусом лейкозу більш ніж на 70 % не ефективне й спроможне ускладнювати епізоотичну ситуацію, впливаючи імунодепресивно.
Вакцина жива “ІРТ-LG” при серопозитивності тварин до збуднику лейкозу в стаді до 18 %, забезпечила формування високого рівня гуморального імунного захисту проти герпесвірусної інфекції у ВРХ. Препарат “Ритравак Б” проявив імуностимулюючу дію на синтез антитіл до герпесвірусу 1 й не впливав на рівень синтезу антитіл до збудника ВД.
Використання розроблених засобів з боротьби і профілактики ІРТ ВРХ дали наступні результати: кількість телят на 100 корів у 2000 році 60 %, у 2001 році 72 %; загибель телят з клінікою ІРТ знизилась з 19 % до 2 %; захворюваність телят із симптомами ІРТ знизилася з 75 % до 20 %; збереженість телят у 2000 році склала 77 %, у 2001 році 92 %; кількість отриманого молока в господарстві в 2000 році досягла 28265 літрів, у 2001 році –літр.
Досвід епізоотологічних досліджень з проблеми ІРТ ВРХ в Україні, ефективне впровадження розроблених нами препаратів діагностики, специфічної профілактики ІРТ ВРХ у тваринницьке виробництво, дозволили нам розробити пропозиції і внести їх до “Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом –пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби”:
ВИСНОВКИ
1.Теоретично та експериментально обгрунтувано, розроблено та впроваджено у виробництво ефективні засоби діагностики та специфічної профілактики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби, удосконалено систему профілактики та боротьби з ІРТ ВРХ в Україні. Розроблені технології виготовлення вітчизняних препаратів для діагностики ІРТ ВРХ в реакції аглютинації та специфічної профілактики ІРТ ВРХ базуються на сучасних даних біології збудника та патогенезу захворювання.
. Моніторінг епізоотичної ситуації свідчить, що ІРТ ВРХ широко розповсюджений в Україні; інфікованість стад ВРХ по регіонах коливається від 10% до 100%. Титр антитіл до вірусу ІРТ у серопозитивної великої рогатої худоби різних вікових груп у Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Одеській області, АР Крим знаходився на рівні 5–log.
3. Найбільш високі титри антитіл до вірусу ІРТ ВРХ реєструються у бугаїв-плідників та корів (10-12 log) в Одеській та Хмельницькій областях.
. Розроблений та впроваджений в лабораторну ветеринарну практику “Набір антигену і сироваток для діагностики ІРТ ВРХ” (ТУУ 46.15.228-97) дозволяє проводити ретроспективну діагностику ІРТ ВРХ, в результаті якої встановлено в 2001 р. широке розповсюдження серопозитивності та сероконверсії (23 %) у ВРХ до вірусу ІРТ в різних регіонах України.
. Електронно-мікроскопічними дослідженнями визначені морфологічні особливості штаму “ІРТ-LG” герпесвірусу 1, які полягають у потоншенні та ущільненні тогументу віріону у порівнянні з віріонами вакцинних штамів ТК-А і Колорадо. Розмір віріонів штаму "ІРТ–LG" герпесвіруси 1 складає 180-200 нм, що більше ніж у віріонів штамів ТК-А і Колорадо( 160-180 нм і 130-150 нм за літературними даними).
6. Штам “ІРТ-LG” герпесвірусу 1 є непатогенний та ареактогенний, для лабораторних тварин (морські свинки, кролі) та великої рогатої худоби, володіє імуногенними властивостям, що даю підставу для його використання при виготовленні засобу специфічної профілактики (Деклараційний патент України на винахід 30385 А).
. Застосування розробленої “Вакцини живої проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG”” (ТУУ 46.15.293-98) в стаціонарно неблагополучних щодо ІРТ ВРХ пунктах забезпечує усунення клінічних ознак захворювання або запобігає їх прояву; підвищує кількість отриманих телят з 48-56 % до 90-98 %; забезпечує синтез антитіл, специфічних до вірусу ІРТ на рівні 8-11 log2 у продуктивних тварин, та колостральних антитіл у новонароджених телят у титрі 5 log2
8. Експериментальними вірусологічними, серологічними дослідженнями, а також методом біопроби на телятах 4-6 місячного віку доведено, що антитіла, які синтезуються на введення імуногенного препарату з штаму 413 Bacillus alvei (Патент 14759 А, Україна) специфічі до вірусу ІРТ ВРХ.
. Штам 413 Bacillus alvei є нешкідливим, ареактогенним та імуногенним. При внутрішньом’язовому, підшкірному та інтраназальному методах введення великій рогатій худобі він активізує синтез специфічних до вірусу ІРТ антитіл у титрі 7,2–,6 log, що свідчить про можливість його використання при конструюванні імуногенного препарату проти ІРТ ВРХ.
. Щеплення тварин імунізуючим препаратом “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ сприяє підвищенню рівня IgG та IgM в сироватках крові на 21 добу після першого його введення з 14,130,8 мг/смдо 15,490,2 мг/смта з 2,520,08 мг/смдо 2,740,06 мг/смвідповідно. Через 21 добу після другого щеплення рівень IgM досягає максимального показника й складає 2,520,05 мг/см. Рівень IgG досягає максимального показника через 2 місяці після другого щеплення й складає 15,4 0,6 мг/см.
11. Результати гістологічних дослідженнь препаратів селезінки та лімфатичних вузлів, після введення імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ”, свідчать про ранню реакцію макрофагальних клітин на його введення, яка відмічається вже через 7 діб після щеплення й зберігається до 5 місяців.
. Встановлене зниження лейкоцитарного індексу інтоксикації у телят, щеплених препаратом “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ, свідчить про низький рівень ендотоксикозу в організмі тварин на введення чужерідного антигена та активізації ефекторної ланки клітинного імунітету.
. Застосування препарату “Ритравк Б” проти ІРТ ВРХ новонародженим телятам інтраназально і перорально через 24 години стимулює клітинний імунітет, що характеризується підвищенням показника макрофагальної трансформації мононуклеарів крові з 20,81,3 % до 28,01,06 %, фагоцитарного індексу з 28,71,0 % до 36,31,54%, та фагоцитарного числа з 3,30,2 до 4,90,29.
14. Встановлено, що вакцина жива “ІРТ-LG” з послідуючим застосуванням “Ритравак Б” при серопозитивності тварин до збуднику лейкозу в стаді до 18 %, забезпечує формування високого рівня гуморального імунного захисту проти герпесвірусної інфекції у ВРХ.
. Дотримання запропанованої в “Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом –пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби” схеми використання заходів, що передбачають використання в стаціонарному осередку інфекції “Вакцини живої проти ІРТ ВРХ “ІРТ-LG”” (ТУ 46.15.293-98) з послідуючим використанням з профілактичною метою імунізуючого препарату “Ритравак Б” проти ІРТ ВРХ (ТУ 46.15.386-99), дозволяє ефективно проводити оздоровчі заходи.
. Впровадження запропонованих засобів в систему з профілактики та боротьби з ІРТ-ІПВВ ВРХ дозволило стабілізувати епізоотичну ситуацію з герпесвірусної інфекції в 2 господарствах Дніпропетровської області, 1 господарстві Чернігівської області, 5 господарствах Одеської області.
Практичні пропозиції.
. “Набір антигену і сироваток для діагностики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби” , ТУУ 46.15.228-97. Патент 14759 А Україна, МКИ 6 C 12 N 1/20,A 61 K 39/12.
. Настанова по застосуванню “Набору антигену і сироваток для діагностики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби”, затверджена начальником Головного управління ветеринарної медицини з держветінспекцією за №15-14/54, 25.02.97.
. Інструкція по виготовленню і контролю “Набору антигену і сироваток для діагностики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби”.
. “Вакцина жива проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “ІРТ-LG”, ТУУ 46.15.293-98.
. Тимчасова настанова по застосуванню “Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “ІРТ-LG”, затверджена Головою Державного департаменту ветеринарної медицини за №15-14/54, 05.02.98.
. Тимчасова інструкція по виготовленню і контролю “Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби “ІРТ-LG””. Деклараційний патент 30385 А, МКВ 6 С 12N 7/00.
. Імунізуючий препарат проти ІРТ ВРХ “Ритравак Б”, ТУУ 46.15.386-99.
8. Настанова по застосуванню “Ритравак Б”, затверджена Головним Державним інспектором ветеринарної медицини України за №15-14/69, 25.05.99.
9. Інструкція по виготовленню і контролю “Ритравак Б”. Деклараційний патент на винахід 49450 А, МВК А61К39/12.
10. “Інструкція про заходи профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом - пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби”, затверджена Головним Державним інспектором ветеринарної медицини України від 10.10.2000 р.
. Спосіб одержання сироватки проти сальмонельозів та інфекційного ринотрахеїту телят. Деклараційний патент на винахід 49299 А, МВК А61К39/085.
. Спосіб одержання препарату для профілактики сальмонельозу та інфекційного ринотрахеїту у телят. Деклараційний патент на винахід 60089 А, МВК А61К39/085
Перелік робіт, що були опубліковані за темою дисертації:
Волосянко О.В. Засоби діагностики та профілактики інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в Україні. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 –ветеринарна мікробіологія та вірусологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2003.
Дисертацію присвячено вивченню особливостям перебігу персистуючої герпесвірусної інфекції серед ВРХ та розробці засобів для діагностики, профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом. Проведено аналіз та узагальнення даних, що характеризують епізоотичну ситуацію щодо інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби у тваринницьких господарствах України за 1997 –рр., визначено особливості динаміки формування гуморального ланцюга імунітету у тварин при щепленні живою вакциною та інактивованим імунізуючим препаратом протигерпесвірусної дії. Обґрунтовано необхідність створення засобів специфічної профілактики ІРТ ВРХ імуногенних, непатогенних та володіючих протективною дією для використання в системі заходів профілактики та боротьби з цим захворюванням. Визначено ефективність та здатність вакцини живої “ІРТ-LG” в стаціонарному осередку інфекції усувати клінічний прояв інфекційного ринотрахеїту, що є однією з важливих характеристик вакцини проти герпесвірусної інфекції. Вивчено особливості репродукції герпесвірусу 1 штаму “ІРТ-LG” у перещеплюваній культурі клітин трахеї теляти, його імуногенні, непатогенні та протективні властивості у складі живого вакцинного препарату. Вивчено імуномодулюючу дію мікроорганізму виду Bacillus alvei штаму 413 на лабораторних та сільськогосподарських тваринах. Визначено можливість та ефективність використання в якості гетерогенного антигена штаму 413 Bacillus alvei для виготовлення імунізуючого препарату “Ритравак Б” для профілактики ІРТ ВРХ всіх вікових груп. Встановлено, що щеплення “Ритравак Б” новонародженим телятам інтраназально і перорально вже через 2 години стимулює клітинний імунітет, що характеризується збільшенням показнику макрофагальної трансформації мононуклеарів крові та зниженням лейкоцитарного індекса інтоксикації. Визначено, що вакцина жива “ІРТ-LG” та “Ритравак Б” при серопозитивності тварин до збуднику лейкозу в стаді до 18 %, забезпечує формування високого рівня гуморального імунного захисту проти герпесвірусної інфекції у ВРХ.
Ключові слова: інфекційний ринотрахеїт, діагностика, імунітет, персистентна інфекція, специфічна профілактика, вакцина, імуномодулятор.
Волосянко Е.В. Средства диагностики и профилактики инфекционного ринотрахеита крупного рогатого скота в Украине. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.03 –ветеринарная микробиология и вирусология. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 2003.
Диссертация посвящена изучению особенностей течения персистирующей герпесвирусной инфекции у крупного рогатого скота и разработке препаратов для диагностики, профилактики и борьбы с инфекционным ринотрахеитом. Проведен анализ и обобщение данных, характеризующих эпизоотическую ситуацию по инфекционному ринотрахеиту крупного рогатого скота в животноводческих хозяйствах Украины за 1997 – гг., определена особенность динамики формирования гуморального звена иммунитета у животных вакцинированных живой вакциной и инактивированным иммунизирующим препаратом противогерпесвирусного действия. Обоснована необходимость создания средств диагностики и специфической профилактики ИРТ КРС для использования в системе мероприятий по профилактике и борьбе с этим заболеванием. Определена эффективность и способность вакцины живой “ИРТ-LG”в стационарном очаге инфекции предотвращать клиническое проявление инфекционного ринотрахеита, что является одной из основних характеристик вакцины против герпесвирусной инфекции. Изучены особенности репродукции герпесвируса 1 штамма “ИРТ-LG”(Декларационный патент 30385 А, Украина) в перевиваемой культуре клеток трахеи теленка и определены морфологические отличия вирусной частицы, которые заключаются в утоньшении и уплотнении тогумента. Размер вирионов штамма “ИРТ-LG”герпесвируса 1 составил 180-200 нм, крупнее вирионов вакцинных штаммов ТК-А и Колорадо (160-180 нм и 130-150 нм). Установлены иммуногенные, непатогенные и протективные качества штамма “ИРТ-LG”в составе живого вакцинного препарата на лабораторных животных и телятах. Изучена динамика синтеза специфических антител у крупного рогатого скота персистентно инфицированного вирусом ИРТ при иммунизации вакциной живой “ИРТ-LG”. Установлено, что применение вакцины живой “ИРТ-LG”в стационарном очаге инфекции способствует прекращению клинического проявления ИРТ, повышает количество получаемых телят на 100 коров с 48-56 % до 90-98 %, активизирует синтез антител специфических к вирусу ИРТ в титрах 8-11 log у продуктивных животных и колостральных антител у новорожденных телят в титрах 5-7 log.
Изучено иммуномодулирующее действие микроорганизмов вида Bacillus alvei штамма 413 на лабораторних и сельскохозяйственных животных. Определена эффективность использования в качестве гетерогенного антигена штамма 413 Bacillus alvei для создания иммунизирующего препарата “Ритравак Б” для профилактики ИРТ крупного рогатого скота. Экспериментальными вирусологическими, серологическими исследованиями, а также методом биопробы на телятах 4-6 месячного возраста доказано, что антитела, которые синтезируются при введении иммунизирующего препарата из штамма 413 Bacillus alvei –“Ритравак Б” (Патент 14759 А, Украина) специфичны к вирусу ИРТ КРС. Установлено, что при внутримышечном, подкожном и интраназальном методах введения этого препарата активизируется синтез специфических антител к вирусу ИРТ в титрах 7,2-8,6 log. Методом прямого заражения вакцинированных животных эпизоотическим штаммом “”установлено, что титр 7,0 log и выше является защитным. Установлено, что иммунизация препаратом “Ритравак Б” новороженных телят интраназальным и пероральным методом уже через 2 часа стимулирует клеточный иммунитет, что характеризувалось увеличением показателя макрофагальной трансформации мононуклеаров крови с 20,81,3 % до 28,01,06 %, фагоцитарного индекса с 28,71,0 % до 36,31,54 %, фагоцитарного числа с 3,30,2 до 4,90,29, а также снижением лейкоцитарного индекса интоксикации.
Определено, что вакцина живая “ИРТ-LG”и “Ритравак Б”при серопозитивности животных к возбудителю лейкоза в стаде до 18 %, обеспечивает формирование высокого уровня клеточной и гуморальной иммунной защиты против герпесвирусной инфекции у КРС.
Ключевые слова: инфекционный ринотрахеит, диагностика, иммунитет, персистентная инфекция, специфическая профилактика, вакцина, иммуномодулятор.
Volosyanko E.V. Means of IBR diagnosis and prophylaxis in the Ukraine.–Manuscript.
Thesis for the degree of VMD in the speciality 16.00.03–veterinary microbiology and virology. Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine of UAAS, Kharkov, 2003.
Thesis is devoted to the investigation of characteristic properties of persistent herpesviral infection of cattle and development of preparations for IBR diagnosis, prophylaxis and control. There have been analysed and generalized data characteristic of the IBR epizootic status in cattle-breeding farms of the Ukraine for 1997-2002, determined features of dynamics of immune humoral link formation with the animals immunized with live vaccine and anti-herpetic inactivated immunizing preparation.
There is substantiated necessity of development of immunogenic, non-pathogenic and protective IBR-specific prophylaxis means to be used in the system of prophylaxis and control of the disease. They have determined efficiency and property of the “IBR-LG” live vaccine to prevent occurrence of clinical signs of IBR within the stationary focus of infection that is the basic characteristic of an anti-herpetic vaccine.
There have been studied characteristic properties of reproduction of herpesvirus 1 strain “IBR-LG” in finite calf trachea cell culture, its immunogenic, non-pathogenic and protective properties in live vaccine preparation composition.
They have investigated immunomudulator effect of microorganisms of B.alvei species strain 413 on laboratory and farm animals. There has been determined efficiency of B.alvei strain 413 use as heterogeneous antigen for development of an immunizing preparation “Ritravac B” for IBR prophylaxis among all bovine age groups. It has been stated that “Ritravac B” immunization of new-born calves by intranasal and peroral routes enhanced cell immunity already within 2 hours with characteristic increase of blood mononuclear macrofagal transformation index and decrease of leucocytic index of intoxication.
The “IBR-LG” live vaccine and “Ritravac B” have been determined to provide for high degree of cell and humoral immune protection against bovine herpesviral infection at up to 18% seropositivity level of herd animals to leukosis agent.
Key words: infectious bovine rhinotracheitis, diagnosis, immunity, persistent infection, specific prophylaxis, vaccine, immunomodulator.
Підписано до друку ________2003 р. Формат 6090/16
Друк офсет. Папір офсет. Гарнітура Тimes NR Cyr.
Умовн. Друк арк.. 1,9. Тираж 130 прим.
Надруковано в АТЗТ “САММІТ- Харків”
Св-во ДК № 133 від 01.08.2000 р.
, м. Харків, вул. Мироносицька, 86. Тел. 142-620
60