Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
імені Івана Франка
Науковий керівник –доктор філологічних наук, професор
Космеда Тетяна Анатоліївна,
Львівський національний університет
імені Івана Франка,
завідувач кафедри російської філології
Офіційні опоненти –доктор філологічних наук, професор
Іванова Людмила Петрівна,
Київський педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова
кандидат філологічних наук, доцент
Бондарчук Маргарита Миколаївна,
Національний авіаційний університет,
завідувач кафедри філологічних та
природничих дисциплін (м. Київ)
Провідна установа – Волинський державний університет імені
Лесі Українки Міністерства освіти та науки
України, кафедра слов’янської філології (м. Луцьк)
Захист відбудеться “10” жовтня 2003 року о 14-00
год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.19 в
Інституті філології Київського національного університету
імені Т.Г.Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Т.Шевченка,14, к.63).
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці
імені Т.Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12).
Автореферат розіслано 3 вересня2003 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
Медвєдева Л.О.
Наприкінці ХХ ст. у лінгвістиці активно розвиваються такі напрями, як когнітологія, етнолінгвістика, прагмалінгвістика, лінгвокультурологія. Однією з актуальних проблем сучасного мовознавства залишається дослідження культурної самобутності народу, яка відображається у мовно-національній картині світу. Оскільки мовна картина світу постає як наслідок чуттєвого відображення, світосприйняття крізь призму накопиченого досвіду і його творчого переосмислення, вона є важливим компонентом національної культури. Вербалізовані досвід, знання, зібрані етнокультурною спільнотою, творять своєрідну форму опанування світом. Кожний народ репрезентує в мовних формулах особливості свого світосприйняття, інтерпретує світ за допомогою мовної символіки і творить свій ментальний портрет цього світу. У національній мові існує величезний арсенал мовних артефактів –знаків, символів, які втілюють результати пізнавальної діяльності всієї етнокультурної спільноти. Мовна система в цілому і, зокрема, лексика, що безпосередньо пов’язана з предметним світом людини, його соціальним, історичним досвідом, національно-культурними особливостями, здатна відобразити уявлення про світ. Хореографічна лексика, що позначає артефакти танцювальної культури, є важливою складовою мовної картини світу.
У русистиці мікросистема хореографічної лексики належить до маловивчених. При цьому лексика, пов’язана з іншими видами мистецтва, як- от: театр, музика, живопис, архітектура, - досліджувалася досить активно, є об’єктом наукових зацікавлень таких лінгвістів, як Є.В.Аркадьєва, Є.С.Калмановський, Р.С.Кімягарова, Б.С.Мейлах, Ж.О.Назарова, В.М.Сєргєєв, Г.Я.Солганик, Ю.С.Сорокін та ін. Свій внесок у розробку питань, пов’язаних з термінолексикою мистецтвознавства, зробили й українські науковці (В.І.Ярмак, А.В.Костюк та ін.), зокрема, представники львівської термінологічної школи (Т.І.Панько, І.М.Кочан, Г.П.Мацюк, Б.П.Михайлишин).
Лексика мистецтвознавства, що описана в традиційному аспекті, потребує розгляду й з позицій нової лінгвістичної парадигми. Дисертаційне дослідження, присвячене багатоаспектному аналізу мікросистеми російської хореографічної лексики, виконано у ракурсі нових мовознавчих напрямів, пов’язаних з функціональним підходом до вивчення мовних явищ, з лінгвокультурологічним, концептуальним аналізом, що й зумовило його актуальність.
Мета дослідження –визначення статусу хореографічної лексики як мікросистеми в традиційній (системно-семасіологічній) та новій (лінгвокультурологічній) парадигмах. Для реалізації цієї мети поставлено такі завдання:
) визначити роль соціальних чинників у формуванні хореографічної лексики;
) описати історію вивчення російської хореографічної лексики як мікросистеми в традиційній і новій парадигмах;
) з'ясувати роль запозичень у формуванні зазначеної мікросистеми, встановити основні джерела запозичених одиниць хореографічної лексики;
) вивчити специфіку складу та системної організації російської хореографічної лексики, виокремити її тематичні підгрупи, визначити особливості системно-семасіологічних зв’язків;
) охарактеризувати ключові концепти російської танцювальної культури та їх реалізацію у художніх текстах;
) визначити специфіку реалізації концептів танец, пляска у російській фольклорній картині світу;
) встановити національно-культурну специфіку семантики російської хореографічної лексики у порівнянні з українською.
Об’єктом дослідження є хореографічна лексика, зокрема, терміни, жаргонізми, загальновживані слова, що зафіксовані у термінологічних, тлумачних словниках і художній літературі.
Предметом аналізу –хореографічна лексика російської мови в контексті структурно-семантичної та мовнокультурної парадигм.
Вибір методів дослідження зумовлений метою і завданнями, а також специфікою об’єкта, що вивчається. Для визначення методологічних засад роботи, своєрідності характеристики мікросистеми хореографічної лексики задіяно передусім описовий метод, а при визначенні особливостей сприйняття концепту танец носіями російської й української мов використані порівняльно-зіставний метод і прийом етимологічного аналізу; для виявлення специфіки мовних і художніх концептів, дослідження національно-культурного компоненту семантики слів застосовано методи концептуального та компонентного аналізів.
Джерелом роботи слугувала картотека, яка нараховує близько семисот лексичних одиниць, що відібрані на підставі аналізу спеціальних термінологічних2, енциклопедичних3, тлумачних словників4
, а також фольклорних і художніх текстів, у яких відображені ключові концепти російської танцювальної культури –танец, пляска та ін. Серед основних джерел дослідження твори таких російських класиків ХІХ ст., як К.Батюшков, О.Пушкін, М.Гоголь, М.Некрасов, поетів срібного віку - О.Блока, А.Бєлого, С.Єсєніна, А.Ахматової, М.Цвєтаєвої, а також поетів середини ХХ ст. –О.Вертинського, Р.Гамзатова, Є.Євтушенка та ін.
Новизна дисертації полягає у тому, що вперше хореографічна лексика стала об’єктом спеціального лінгвістичного дослідження з використанням комплексу методів; мікросистема хореографічної лексики вивчається вперше у лінгвокультурологічному, когнітивному та прагматичному ракурсах; подано інтерпретацію танцювальних концептів у російській фольклорній та художній картинах світу.
Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що її результати можуть бути використані при подальшій розробці лінгвістичних уявлень про мікросистему російської хореографічної лексики, сприятимуть поглибленню її вивчення як у традиційному аспекті, так і з позицій функціонально-когнітивної парадигми. Оскільки у роботі розглянуто питання співвідношення мови і культури, слово визначаємо як одиницю культурологічного плану; дисертація може зацікавити лексикологів, лексикографів, спеціалістів з історії культури, фольклористів.
Практична цінність роботи зумовлена тим, що її результати можуть знайти застосування у лексикографії, зокрема при створенні словників культурних концептів, функціональних словників, навчальних посібників. Результати дослідження можуть використовувати і в процесі викладання нормативних вузівських курсів сучасної російської мови, спецкурсів, спецсемінарів, курсів з історії культури.
Апробація основних положень роботи здійснена на таких міжнародних конференціях: “Спадщина акад. В.І. Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть” (Львів, 2000); “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000); “Мова і культура” (Київ, 2001), а також на звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка.
Структура дисертації. Робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури (220 найменувань) та список використаних джерел (20 одиниць). У тексті дисертації є одна діаграма. Повний обсяг тексту –сторінок.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, мету, методи та завдання дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо її апробації.
У першому розділі дисертації “Формування мікросистеми російської хореографічної лексики, її специфіка, системно-семасіологічні зв’язки. Методологія і методика її дослідження” показано етапи становлення зазначеної мікросистеми та особливості її вивчення.
Підрозділ 1.1 “Роль соціальних чинників у творенні хореографічної лексики” присвячено історії творення мікросистеми хореографічної лексики. Тут зазначено, що при вивченні специфіки семантики танцювальної лексики визначають важливість і соціальних чинників. Історія становлення і формування досліджуваної мікросистеми пов’язана з хореографічною і музичною культурами Київської Руси та діяльністю скоморохів –професійних виконавців танцю XVII ст. З другої половини XVII ст. у Росії (після 400-річної перерви) спостерігаємо зацікавлення театрально-музичним життям. Розвиток мистецтва відбувався завдяки європеїзації побуту російського суспільства, що відобразилося у прагненні до створення культури, яка особливо яскраво виявилася у діяльності Петра I. З цього часу і з’являється у російській мові запозичена театральна музична лексика.
Отже, сучасна мікросистема російської танцювальної лексики є наслідком довгого періоду розвитку російської і європейської культур. Потенціал досліджуваної мікросистеми визначено багаторічним культурним надбанням російського народу, який накопичували внаслідок тісних контактів взаємодії та взаємовпливу різних етнічних культур, що підтверджує статус його багатофункціональності й співіснування з іншими формами суспільної діяльності, особливо з театром і музикою.
У підрозділі 1.2 “Історія вивчення хореографічної лексики як мікросистеми” описано методологію та методику дослідження танцювальної лексики, визначено найбільш ефективні дослідницькі методи. Зазначено, що танець входить до числа загальних універсальних понять, які складають мовну і концептуальну картини світу. Поняття “картина світу” є фундаментальним, що визначає особливість людини, її ставлення до довкілля. Ж.П.Соколовська під картиною світу розуміє сукупність уявлень людини про оточуючу об’єктивну дійсність. Картину світу, як відомо, складають значення, що зафіксовані у мовних формах. Як зазначають О.С.Кубрякова, Г.В.Колшанський, М.Г.Комлєв, Р.І.Павіленіс, В.І.Постовалова, О.С.Яковлєва, Т.А. Космеда та ін. вчені, ці значення є фундаментом мовної картини світу, що твориться як наслідок предметної і пізнавальної діяльності людини. Саме мова формує предметне уявлення про довкілля, допомагає формувати і виражати ідеї. Мовна система, а особливо лексика, що безпосередньо пов’язана з предметним світом людини, відображає уявлення про оточуючий світ. Історія вивчення мікросистеми хореографічної лексики дає змогу уявити ту теоретичну базу, що стає основою аналізу лексичних одиниць досліджуваної системи в когнітивній лінгвістиці і прагмалінгвістиці.
Одне з головних слів російської хореографічної лексики –танец –згадувалось ще у давньоруських словниках, але було зафіксовано як плясание, плясота, пляс. Вже у В.І.Даля зустрічаємо найменування танок. Базою дослідження слугували праці з термінології мистецтвознавства, а також роботи, присвячені вивченню явища запозичення слів зі сфери мистецтва. Оскільки мистецтво є родом духовного освоєння світу і вміщує у себе поняття таких галузей, як архітектура, скульптура, живопис, театр, музика, хореографія, прикладне мистецтво, то й у науково-дослідницьких роботах зустрічаємо аналіз окремих мистецтвознавчих терміносистем. Термінологію мистецтва вивчали такі дослідники, як Е.В Аркадьєва,
Л.М Бутір, І.Г.Добродомов, Д.П.Дробніна, Є.С.Калмановський, Р.С.Кімягарова, Ш.Д.Самушиа, В.М.Сєргєєв, Ю.С.Сорокін, В.С.Філіпов та ін.
У підрозділі 1.3 “Мовна і концептуальна картини світу: танець як артефакт або логоепістема” зазначається, що у новій культурній парадигмі танець вивчаємо як артефакт, тобто як клас об’єктів, без яких людина не могла існувати в минулому і не зможе існувати в майбутньому. До артефактів відносять не лише безпосередні предмети, механізми, створені людиною, але і явища культурної діяльності, предмети ритуального, мистецтвознавчого призначення.
У зв’язку з введенням важливих для когнітивної лінгвістики понять ментального стереотипу, мовної і концептуальної картин світу стали актуальними дослідження, присвячені мовно-культурній проблематиці, зокрема праці Г.Д.Гачева, у яких вчений дає своєрідний аналіз назв національних танців у культурологічному аспекті. Відзначаємо й роботи Л.П.Іванової, О.О.Акулової, А.П.Булатової та ін. дослідників, присвячені термінології мистецтва і виконані у новому когнітивному аспекті, а також аналізу окремих культурних концептів. Отже, хореографічну лексику вивчають сьогодні як у традиційному аспекті, так і з позиції нової лінгвістичної парадигми, проте тут ще залишилося чимало “білих” плям.
У підрозділі 1.4 “Статус запозичення у мікросистемі російської хореографічної лексики” з’ясовано роль запозичення у формуванні досліджуваної мікросистеми і встановлено основні джерела запозичених одиниць танцювальної лексики. Культурні контакти з Західною Європою викликали запозичення нових хореографічних понять, що дало змогу поповнити склад хореографічної лексики.
В хореографічній мікросистемі виділяють такі види запозичення, як пряме і калькування. Як показує зібраний матеріал, з західноєвропейських мов передусім виділяємо французьку (порівн.: ансамбль, балет, тур, пируэт, батман, падебаск, фуэте, аншенман, арабеск, экзерсис, анфас, дивертисмент, бризе, ронг, жете, антраша, сюиви, дуэт, антре та ін.). Іншим важливим джерелом запозичення стала італійська мова, з якої переносились такі лексеми, як, наприклад, баллябиль, револьтад, балерина, дуэт, кода, адажио, аллегро та ін. Німецька мова слугувала меншою мірою джерелом запозичення слів хореографічного мистецтва, порівн.: балетмейстер, труппа, танец, вальс.
Іншим видом творення лексичних хореографічних одиниць є калькування. Тут розрізняємо: 1) семантичні кальки: выход (антре), устойчивость (апломб), поворот (тур), движение (па) і т.д.; 2) словотвірні кальки: полупальцы (demi-pointe), действенный танец (па д’аксьон), бальный танец (danses du salon) та ін.
У мікросистемі хореографічного мистецтва виділяють іншомовні слова (retire, battu, petit, allonge, grue, soutenu, croise, effacce)5, а також екзотичну термінолексику, пов’язану з найменуванням народних і бальних танців, запозичених з різних мов: танго, хабанера, сапатедо, фанданго –з іспанської; сэф, медисон, джайв, буги-вуги, регтайм, блюз, бостон, тустеп –з англійської; краковяк, мазурка, полонез –з польської
і т.д.
Характерною рисою російської хореографічної лексики є тенденція збереження у запозичених словах наголосу мови-джерела, наприклад, специфікою французького наголосу є те, що він завжди припадає на останній склад, і більшість танцювальних одиниць, запозичених з цієї мови, зберегли такий наголос: антре, баллон, пируэт, гавот, антраша
і т.д. У словах, запозичених з італійської, наголос маємо на передостанньому складі: аллегро, поза, тарантелла, балерина та ін. Іспанські запозичення також зберегли наголос мови-джерела: болеро, хота, сегидилья, гранадина.
Наступною особливістю російської хореографічної мікросистеми є те, що деякі лексичні одиниці, в залежності від того, існують вони у підсистемах класичного чи народного танців, передаються кирилицею або латиницею: адажіо –adagio, кода –coda, шене –chaine, па-де-труа –pas de trios, ронд –rond, па –pas, антраша –entrechat тощо.
Більшу частину хореографічної лексики запозичено впродовж
XVIII –сер. XIX ст. з французької мови, що пояснюємо специфікою розвитку хореографічного мистецтва у Росії. Серед основних причин вживання іншомовних слів називаємо такі: запозичення нових лексичних одиниць разом з новими поняттями і функціонування французьких хореографічних термінів як міжнародних у багатьох європейських країнах.
Підрозділ 1.5 “Особливості системно-семасіологічних відносин у мікросистемі російської хореографічної лексики. Специфіка її складу і характеру номінації“ присвячено вияву своєрідності складу та системних зв’язків у зазначеній мікросистемі, а також її тематичних мікрогруп. Хореографічну лексику вивчаємо як мікросистему, що має свою традицію і складається зі значного пласту термінів (элевация, бризе, аншенман, баллон, арабеск та ін.), жаргонізмів і професіоналізмів (ласточка, рыбка, горжетка), загальновживаних слів (балерина, танцовщик, балетмейстер, танец), а також лексики, пов’язаної з назвами танців різних етносів (наприклад, молдавських: жок, хора, букурия, молдовеняска; білоруських: бульба, лявониха, гняваш, крыжачок та ін.). База хореографічної лексики не є однорідною: у ній виокремлюють як запозичені терміни, так і слова, створені за допомогою російської мови. Досліджувану лексику репрезентуємо у вигляді чотирьох тематичних мікрогруп:
Мікрогрупа, яку складають назви найбільш узагальнених понять хореографічного мистецтва, куди входять назви: 1) осіб, пов’язаних з танцювальною сферою діяльності (танцовщик, плясун, артист балета, балерина, балетмейстер, хореограф, постановщик, корифей, фигурант та ін.); 2) жанрових різновидностей хореографії (симфонический танец, танец-песня, сюита, хореографическая миниатюра, импровизация та ін.); 3) форм виконання танців (соло, ансамбль, массовый танец, дуэт, женский танец, па-де-де, па-де-сиз та ін.); 4) основних рухів, положень і поз (плие, жете, ронд, фигура, ключ, реверанс, книксен, па галя, па граве і т.д.); 5) основних форм танцювальних колективів (хореографический ансамбль, труппа, студия, ансамбль народного танца і т.д.).
Мікрогрупа, до складу якої входять найменування основних понять класичного танцю. До них відносяться назви: 1) стрибків (sissonne, renverse, assemble, ferme, echappe, pas de chat та ін.); 2) допоміжних і підготовчих рухів (па-де-бурре, па курю, купе, пассе, flic-flac, шассе, фуэте, батман та ін.); 3) обертів (тур, пируэт, шене, тур de fource, тур пике та ін.); 4) основних положень, напрямів (анфас, арабеск, epaulement, ви-за-ви, arrondi, allonge і т.д.); 5) форм класичного танцю (па д’аксьон, вариация, антре, кода, адажио, дивертисмент та ін.); 6) загальних положень (танец, выворотность, прыжок, апломб, пуанты, па, элевация та ін.).
Мікрогрупа, до складу якої входять найменування загальних понять народного танцю, до яких відносимо назви: 1) танцювального бігу (pas marche, бегунец, pas couru, бег с притопом та ін.); 2) танцювальних кроків (приставной шаг, простой ход, ход танцевальный сложный, шаг глиссад, шаг твист та ін.); 3) присядок (простая, комбинированная присядка, присядка-закладка, присядка-мяч та ін.); 3) обертів (партерный оборот, tour sur place, tour de main, крутка та ін.).
Мікрогрупа, до складу якої входять назви національних (метелица, козачок, тропотянка, гонта та ін.), бальних (естампида, кадриль, вальс, танго, румба та ін.), сучасних танців (шейк, рэп, диско, хип-хоп та ін.)
Досліджуваній мікросистемі притаманні, відповідно, системність і структурованість, що виявляємо у синонімічних та гіпонімічних типах зв’язків. У зазначеній системі поширено явище синонімічної дублетності, що обумовлена паралельним існуванням запозичених одиниць і слів, утворених на базі російської мови: пуанты –пальцы, па –движение, аллегро –прыжки, реверанс –поклон, балетмейстер –постановщик, антре –выход та ін. Для мікросистеми хореографічної лексики характерні гіперо-гіпонімічні відносини (танец –характерный, демиклассический, модерн, бальный, эстрадно-спортивный) і полісемантичні (так, наприклад, термін антре має два ЛСВ: 1) танцювальний вихід на сцену одного чи декількох виконавців; 2) перша частина музично-танцювальних форм). До багатозначних одиниць хореографічної лексики відносимо терміни фуэте, дивертисмент, дуэт, ансамбль, allonge, тур, па та ін. Досліджуваній мікросистемі не властива антонімія, проте в окремих випадках вона представлена контекстуальними антонімічними парами: анфас –epaulement, пуанты - полупальцы, антре –кода, дивертисмент –па д’аксьон та ін.
При творенні зазначеної мікросистеми найпродуктивнішим є морфологічний спосіб, що представлений суфіксацією (выворотность, супинация, элевация, плясун, танцовщик, разножка), а також синтаксичний спосіб, за допомогою якого утворена більша частина бінарних і багатокомпонентних сполучень (артист кордебалета, венгерский батман, итальянское фуэте, шаг с акцентом на каблук та ін.).
При дослідженні мікросистеми хореографічної лексики важливим є з’ясування способів номінації, оскільки з ними пов’язана проблема вираження національної свідомості у мові. Саме у структурі мовних знаків кодуємо інформацію про довкілля. Значення цих знаків у структурно-семантичному плані не є однотипним: їх відмінність визначаємо внутрішньою формою слова. Під внутрішньою формою слова традиційно розуміємо, наслідуючи О.О.Потебню, мотиваційну ознаку, яку виокремлює свідомість носія мови із семантичної структури слова і яка йде до основи найменування предметів, явищ довкілля. При розумінні внутрішньої форми слова як мотиваційної ознаки, що лежить в основі номінації, вона виступає як змістовна ономасіологічна категорія. Національна специфіка мовної картини світу проявляється в особливостях ономасіологічного компоненту мовного знака. Історія багатьох слів мікросистеми хореографічної лексики –це історія виокремлення предмета думки на загальному тлі довкілля. Так, наприклад, російське хоровод має внутрішню форму “водити” і “хором” (в основі номінації –манера виконання цього танцю); український гопак має внутрішню форму “гопати”, яка утворилася від “гоп” (копіювання звуку при стрибку). У досліджуваній мікросистемі є багато подібних слів з прозорою внутрішньою формою, яка допомагає зрозуміти особливості їх творення( трепак від “трепати”, полонез від “польська”, присядка від “присідати” тощо).
Отже, при аналізі мікросистеми хореографічної лексики спостерігаємо універсальну тенденцію до атомізації: зазначена мікросистема складається з різнобічних деталей у вигляді диференціюючих ознак мовних одиниць, їх груп, окремих семантичних явищ.
Другий розділ “Лінгвокультурологічний аналіз одиниць мікросистеми російської хореографічної лексики” присвячено дослідженню таких танцювальних концептів, як пляска, танец, скоморох, вальс, гопак, козачок, трепак, хоровод. Мовна картина світу містить у собі значення, репрезентовані концептами. У дисертаційному дослідженні використовуємо визначення концепту, запропоноване А.Вежбицькою,
за якою концепт –це комплекс культурно-зумовлених уявлень про
предмет.
У підрозділі 2.1 “Ключові концепти російської танцювальної культури” йдеться про основні танцювальні концепти, що співвіднесені з проявами людської діяльності у сфері хореографічного мистецтва, - танец і пляска. Досліджуваним концептам притаманні висока культурно-естетична оцінка і низька релігійна, яка збереглася ще з часів середньовіччя. Тому концепти танец і пляска набувають полярних асоціацій у поетичній картині світу. Серед домінуючих смислів, які входять у концептуальну структуру танцю-пляски, виокремлюємо такі:
) людські емоції: позитивні (радість, веселощі), порівн.: Чтобы с улицею избы // В круг ходили // И от пляски все суставы // Говорили. (С.Дрожин. “Песня”), негативні (смуток, журба), порівн.: Проплясал, проплакал дождь весенний (С.Єсєнін. “Проплясал, проплакал”); 2) людські почуття : позитивні (любов): Пой, пляши, люби, резвись! (І.Дмитрієв. “Юность”), негативні (шаленство, безумство): И в пляску кинулась, безумно веселясь (А.Майков. “Импровизация); 3) людські риси, серед них такі, що оцінюють позитивно (краса, грація, чистота): И вы восхищалися пляской // Стрекоз, грациозных кокеток (І.Сіверянин. “Ноктюрн”), негативно (блуд, гріх): Обнаженные пляшут блудницы (Ф.Сологуб. “Вереницы мечтаний порочных”); 4) стихія (ураган, вітер, буря, вогонь): Я жаркая пляска огня, // Огонь незатейливой пляски (К.Кулієв. “Бубен”). Виокремлюємо також смисли, пов’язані з ворожбою: Пляшет колдунья под звон сосняка // С черною дрожью плывут облака (С.Єсєнін. “Колдунья”). Досліджуваний концепт реалізує індивідуально-авторські інтерпретації, пов’язані з казкою, маскою, мармуром тощо. Для концепту пляска характерним є асоціативний зв’язок з Росією, вітчизною: Пляшет перед взором // Буйственная Русь (С.Єсєнін.” Отчарь”).
Отже, у поезії пляска подана у великому діапазоні смислів, які розміщуємо на протилежних боках оцінної шкали.
Концепт танец входить у російську культуру з XVIII ст. і використовується, загалом, для відтворення життя міського суспільства. Танец, як і пляска, набуває протилежних асоціацій, що пов’язані з: 1) людськими емоціями: радість, веселощі (Воеводы, шляхта, краковянки // Музыка, и танцы, и вино (Я.Полонський. “Казимир Великий”); смуток (В душе –кружащийся танец // Моих улетевших дней. (О.Блок. “Крыльцо Ее словно паперть”); 2) людськими рисами (легкість, ніжність): Милый сон, вечерний лучик… // Танец нежных вечерниц (О.Блок.” Светлый сон, ты не обманешь”); 3) людським станом (життя): Ты танцуешь перед нами… // Грудь подвижна, плечи –живы! (К.Случевський. “Цыганка”); смерть: А та, что сейчас танцует, // Непременно будет в аду (А.Ахматова. “Все мы бражники здесь, блудницы”); 4) стихією (буря, вогонь): Играет буря танец, // В нем свист и рев и вой (М.Лермонтов. “Опять на родине”).
Досліджуваний концепт не має таких смислів, як блуд, ворожба, що пояснюємо його пізньою появою і відсутністю негативних асоціацій, пов’язаних з діяльністю скоморохів. Танец майже не має смислів, які асоціюються з Росією і не реалізує значення "народний", "свій", "російський". Зазначений концепт пов’язуємо також з антропонімами-прізвищами окремих діячів хореографічного мистецтва, до яких відносимо А.Істоміну, Ш.Дідло, Є.Андреянову, А.Павлову, Т.Карсавіну, що викликають стійкі асоціації з танцем, наприклад: Блистательна, полувоздушна, // Смычку волшебному послушна, // Толпою нимф окружена, // Стоит Истомина... (О.Пушкін. “Евгений Онегин”).
У фольклорній картині світу концепти пляска і танец також набувають бінарної оцінної характеристики і співвідносяться, з одного боку, з веселощами, грою (плясать смолоду учись, под старость не научишься –фолькл.), а з іншого –бідністю, неробством (пахать, так не плясать –фолькл.), а також, що особливо стосується концепту пляска, з нечистою силою (плсясать, беса потешать –фолькл.). У народній свідомості пляску пов’язують і з лінивою дружиною (муж пашет, а жена пляшет –фолькл.).
Отже, народна свідомість мобілізує образні уявлення реального світу, несе у собі "згорнуту" інформацію, яка є специфічним засобом відображення явищ, предметів, відношень і їх оцінки.
Підрозділ 2.2. "Роль концепту скоморох у російській фольклорній картині світу" присвячено аналізу зазначеного концепту у прислів’ях, зафіксованих В.І.Далем. Концепт танец розкриваємо через концепт скоморох, який співвідносимо з усіма видами мистецтва, у тому числі і з танцем, що дає уявлення про музику, акторську майстерність, його асоціюємо з усім хореографічним мистецтвом. В усній народній творчості досліджуваний концепт характеризують такі смисли, як веселощі, безтурботність, легковажність (что за веселье без скомороха –присл.; скоморохова жена всегда весела –присл.), нечиста сила (Бог дал попа, а черт –скомороха –присл.; скоморох попу не товарищ –присл.).
У підрозділі 2.3. "Вальс у російській концептуальній та мовній картинах світу" йдеться про аналіз концепту вальс у художній картині світу. У творах ХІХ ст. досліджуваний концепт асоціюють зі святом, балом, щастям, коханням: Хоть я и охотник был до шампанского, но не пил, потому что без вина был пьян любовью, но зато танцевал до упаду, танцевал и кадрили, и вальсы, и польки… (Л.Толстой. “После бала”).
У поезії зазначений концепт реалізує смисли, пов’язані з: 1) стихією (буря, ураган, злива, гроза, вітер): А вкруг гроза и ночь… // Несется оргия, кружася в вальсе диком (А.Майков. “Импровизация”); 2) людським станом і станом природи (тиша, спокій, задумливість): С тихим вальсом, знакомо печальным // В темный парк ускользают мечты… (В.Брюсов. “В ресторане”); 3) людськими почуттями і емоціями (щастя, любов): Мне странен вальса легкий звон… // Ты для меня –прекрасный сон… (О.Блок. Ты говоришь, что я дремлю). Серед ключових слів, пов’язаних з вальсом, зазначено ніжність, смуток, легкість, надію. Досліджуваний концепт реалізує індивідуально-авторські смисли, які дають уяву про смерть, трагедію. Оригінально трактує вальс В.Бенедиктов, який у своїй поезії помітив подібність цього танцю з геліоцентричною системою М.Коперника: Вот осталась только пара, // Лишь она и он… // Гений тьмы и дух эдема // Мнится, реют в облаках, // И Коперника система // Торжествует в их глазах (В.Бенедиктов. “Вальс”).
У підрозділі 2.4. “Національно-культурний компонент у структурі лексичного значення одиниць тематичної групи “Народні танці” йдеться про аналіз назв українських танців гопак і козачок у порівнянні з російськими трепак і хоровод. Наявність національно-культурної семи у лексичному значенні найменувань народних танців є однією з їх суттєвих ознак і сприяє їх функціонуванню як безеквівалентних слів. Такі назви українських танців, як гопак і козачок відносимо до загальнонаціональних, оскільки їх використовують по всій території України впродовж довгого часу; вони допомагають виражати духовну силу українського народу і виступають символом усієї української культури, доволі часто асоціюють з запорізьким козацтвом (порівн.: танец самый вольный, самый бешеный, какой только видел когда-либо свет и который, по своим мощным изобретателям, назван козачком (М.Гоголь. “Тарас Бульба”). Ці два найменування функціонують у художніх текстах і для зображення народного гуляння, ігор, радощів: ... За то и ты делай как нужно: свадьбу! –да и полируем так, чтобы целый год болели ноги от гопака (М.Гоголь. “Сорочинская ярмарка”).
У російській культурі аналогічну роль відіграє трепак, який передає широту розмаху російського народу, порівн.: Это –русское раздолье, // Это –русская земля! Слышу песни хоровода, // Звучный топот трепака... (Ф.Савінов. “Родное”). Хоровод, розповсюджений у багатьох слов’янських і неслов’янських народів, не є унікальною і самобутньою назвою російської культури. У поезії його пов’язують з щастям, святом: Знаю, праздник! И весною // Так и веет мне в окно... // Эх, туда бы я пустился // В этот пестрый хоровод! (М.Стахович. “Праздник”).
Отже, представлено інтерпретацію танцю у фольклорній і художній картинах світу, висвітлено тенденції розвитку базових танцювальних концептів російської культури –пляска і танец, які є ядром усієї мікросистеми хореографічної лексики, а також вальс, який найбільш розповсюджений у поезії. Описані ключові слова культури російського народу –хоровод і трепак, а також українського –козачок і гопак.
У висновках узагальнено результати дослідження. Зазначено, що різнобічний характер зв’язку слів у людській свідомості зумовив той факт, що принцип системності лексики сучасні дослідники розуміють по-різному. Як наслідок, у мові існує багато класифікацій лексики, що базуються на різних критеріях. У центрі уваги дослідників є ті чи інші типи зв’язку між лексичними одиницями.
При дослідженні мікросистеми хореографічної лексики спостерігаємо тенденцію до розчленування матеріалу: мікросистема складається з багатьох компонентів у вигляді характеризуючих ознак мовних одиниць. Сучасний стан мовознавства дає змогу здійснити комплексний підхід до аналізу мовних фактів. Багато закономірностей, що характеризують усю мовну систему в цілому, у досліджуваній мікросистемі проявляються специфічно: відображаючи об’єктивну системність зовнішнього світу, зазначена мікросистема характеризується, крім цього, відносинами, що зумовлені якостями її одиниць і їх взаємодією між собою. Мікросистема хореографічної лексики досліджена у декількох напрямах, які умовно поділяємо на такі: 1) традиційний підхід, що репрезентує досліджувану мікросистему як “сітку”, основна одиниця якої –слово –організовує свій початок по двох структурних осях –парадигматичній і синтагматичній. У цьому випадку зазначена мікросистема являє собою складну взаємодію словесних груп і рядків, які систематизовані на ґрунті опозиції: форма / зміст (смисл, значення), що і спостерігаємо у різних варіаціях;
) класифікації, які засновано на різнобічних типах моделювання: у дослідженні маємо модель тематичної групи, що складається з чотирьох мікрогруп; 3) когнітивний підхід обумовлення системності, який основано на єдності лінгвістичного й екстралінгвістичного. Репрезентовано інтерпретацію танцю у фольклорній та художній картинах світу, окреслено тенденції розвитку ключових концептів російської танцювальної культури –пляска і танец, що складають ядро усієї мікросистеми хореографічної лексики. Аналіз давньоруських джерел і поетичних текстів XIX-XX ст. засвідчив, що досліджуваним концептам притаманні негативна і позитивна оцінні характеристики. Подібна енантіосемія виникла як наслідок зіткнення двох видів оцінки –високої естетичної і низької етичної. Дихотомію пояснюємо історично і пов’язуємо з неоднозначним, суперечливим ставленням до танцю у суспільній свідомості різних часів.
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:
Место хореографической терминологии в языковой картине мира // Вісник Львівського університету. Серія філол. –Львів: ЛНУ імені І.Франка, 2000. –Вип. 28. –С.70-72.
Скоморох в концептуальной картине мира русского народа // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. –Донецьк: ДонНУ, 2002. –
Вип.9. –С.177-180.
Хоровод и трепак как концепты русской культуры // Мова і культура. Серія філол. –К.: Вид. "Дім Дмитра Бураго", 2002. –Т.1. –Вип.4. –С.138-142.
Вальс в концептуальной картине мира россиян // Русский язык и литература в средних учебных заведениях. –. –№ 5. –С.17-19.
Пляска в концептуальной картине мира россиян // Русская филология: Украинский вестник. –. –№3-4 (22). –С.26-28.
Особенности развития современной терминологии в свете концепции Е.В.Кротевича (на материале хореографической терминологии) // Видатні вчені Львівського університету ХХ століття: Євген Володимирович Кротевич. (1901 –1979 рр.). –Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. –С.457-463.
Культурологический аспект лексического значения слова и текст (на материале танцев) // Семантика мови и тексту: Зб. статей VI Міжнар. наук. конф. –Івано-Франківськ: Плай, 2000. –С.373-376.
Измененията в микросистемата на хореографската лексика (въерху материали от руски език) // Дни на науката. Съюз на учените в България. –Велико Търново, 2001. –С.45-50.
Мацієвська Н.Ю. Хореографічна лексика сучасної російської мови у системно-семасіологічному та лінгвокультурологічному аспектах .–Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02. –російська мова. Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка. Київ, 2003.
Робота присвячена багатоаспектному вивченню хореографічної лексики у системно-семасіологічному та лінгвокультурологічному аспектах. Хореографічна лексика розглянута як мікросистема, що досліджується як у традиційному плані, так і з позиції нової лінгвістичної парадигми. Зазначена лексика виступає як тематична група, що складається з чотирьох мікрогруп. У дисертації представлена інтерпретація танцю у фольклорній і художній картинах світу, окреслені тенденції розвитку основних концептів російської танцювальної культури –пляска, танец, вальс, скоморох, хоровод, трепак, які є ядром усієї мікросистеми хореографічної лексики. Аналіз досліджуваної мікросистеми є певним внеском у вирішення таких проблем: дослідження лексики у взаємозв’язку лінгвістичних і культурних факторів та зіставний аналіз культурно маркованої лексики російської й української мов.
Ключові слова: хореографічна лексика, системно-семасіологічний аспект, лінгвокультурологічний аспект, фольклорна картина світу, художня картина світу, концепт.
Мациевская Н.Ю. Хореографическая лексика современного русского языка в системно-семантическом и лингвокультурологическом аспектах. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. –русский язык. Киевский национальный университет им.Т.Г.Шевченка, Киев, 2003.
В ХХІ веке одной из актуальных проблем современной лингвистики является исследование культурной самобытности народа, которая выражается в национально-языковой картине мира. Языковая система в целом и, в частности, лексика, непосредственно связанная с предметным миром человека, его национально-культурными особенностями, отражает представление о мире. Хореографическая лексика, обозначающая артефакты русской танцевальной культуры, является важной составной частью языковой картины мира.
Работа посвящена многоаспектному изучению хореографической лексики в системно-семасиологическом и лингвокультурологическом ракурсах. В диссертации рассматриваются такие вопросы, как роль социальных факторов в развитии хореографической лексики; история изучения анализируемой лексики; роль заимствований в формировании микросистемы русской хореографической лексики; специфика состава данной микросистемы; лингвокультурологический анализ слов микросистемы хореографической лексики; описание ключевых танцевальных концептов русской культуры, отражающихся в поэтической картине мира; специфика реализации концептов танец, пляска, скоморох в фольклорной картине мира; национально-культурные особенности русской хореографической лексики. Изучается системная организация анализируемой микросистемы, которая рассматривается как с точки зрения традиционного подхода, так и в аспекте новой парадигмы –когнитивный подход.
Микросистема русской хореографической лексики репрезентирована как взаимодействие словесных групп, систематизированных на основе оппозиции форма –смысл; данная микросистема рассматривается как тематическая группа, состоящая из четырёх микроподгрупп. В работе представлена интерпретация танца в фольклорной и художественной картинах мира, очерчены тенденции развития ключевых концептов русской танцевальной культуры –пляска и танец, являющихся ядром всей микросистемы русской хореографической лексики.
Анализ древнерусских источников и поэтических текстов ХІХ –
ХХ веков показал, что исследуемые концепты обладают как ярко выраженной негативной оценочной характеристикой, так и положительной. Подобная энантиосемия возникла в результате наложения двух видов оценок –высокой эстетической и низкой этической. Такая дихомотия объясняется исторически и связана с противоречивым отношением к танцу еще апологетов христианства.
Данные концепты раскрываются через смыслы, связанные с человеческими эмоциями (счастье, радость –грусть, тоска), чувствами (любовь –безумие), человеческими качествами (красота, чистота –порок); со стихией (ураган, буря, огонь). Пляска символизирует также русскую культуру и приобретает положительную оценку, ассоциируясь с родиной, Русью. В фольклорной картине мира концепты пляска и танец также реализуются в бинарных смыслах и имеют как положительную оценку, ассоциируясь с весельем, игрой, так и отрицательную, связываясь с нуждой, ленью, пороком. Спецификой русской хореографической лексики является присутствие национально-культурной семы в структуре названий танцев, что способствует их функционированию как безэквивалентных имен. Гопак и козачок являются общезначимыми и общенациональными, так как употребляются длительное время на всей территории Украины, выступают символом всей украинской культуры и рассматриваются в качестве атрибута запорожского казачества. В русской культуре подобную функцию выполняет трепак, передающий широту размаха русской души. Хоровод, не будучи самобытным названием, связывается, как правило, с праздником и счастьем.
Анализ микросистемы русской хореографической лексики во взаимосвязи с культурно значимой информацией послужил толчком к решению некоторых проблем, а именно: а) исследование лексики во взаимосвязи лингвистических и культурных факторов; б) сопоставительный анализ культурно маркированной лексики русского и украинского языков.
Ключевые слова: хореографическая лексика, системно-семасиологический аспект, лингвокультурологический аспект, фольклорная картина мира, художественная картина мира, концепт.
Matsyevska N.Yu. Choreographical vocabulary of Modern Russian language in systemic-semasiological and functional aspects. –Manuscript.
The thesis is presented to complete for the degree of the candidate of Philological Sciences (speciality 10.02.02 –Russian language). –Kyev National University by T.G. Shevchenko, Kyev, 2003.
In the dessertation denotes polyaspectical study of choreographical vocabulary in systemic-semasiological and functional aspects.
Choreographical vocabulary study as microsystem, which investigate in traditional way and in the way of new linguistic paradygm. The vocabulary, which was named in the work appear as the lexical set. It consists of four microsub-groups.
In the dissertation is given the interpretation of dance in the folk and fiction picture of the world. In the work is depicted the tendency of the development of the main concept of the Russian dancing culture – plyaska, dance, waltz, skomorokh (wandering minstrel-cum-clown), khorovod, trepak. They are the main body of the microsystem of the choreographical vocabulary.
Key words: choreographical vocabulary, systemic-semasiological aspect, functional aspect, folk picture of the world, fiction picture of the world, concept.
2 Балет: Энциклопедия. – М.: Сов. энциклопедия, 1981. – 623 с.; Все о балете. Словарь-справочник / Под ред. Ю.И.Слонимского. – М-Л.: Музыка, 1966. – 454 с.
3 Музыкальная энциклопедия: В 6-ти т. – М.: Сов. энциклопедия, 1973-1982; Театральная энциклопедия: В 5-ти т. – М.: Сов. энциклопедия, 1961-1967.
4 Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. язык, 1983. – 815с.; Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. – К.: Аконіт, 1998; Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лёхина и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1964. – 784 с.; Словарь русского языка: В 4-х т. – М.: Русский язык, 1981 – 1984; Словарь современного русского языка: В 17-ти т. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950-1965.
5 Балет: Энциклопедия. – М.: Сов. энциклопедия, 1981. – 623 с.; Все о балете. Словарь-справочник / Под ред. Ю.И.Слонимского. – М-Л.: Музыка, 1966. – 454 с.