Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
УДК 330.341.4
Корнєв Михайло Миколайович
Структура відтворювальної системи АПК України
в ринкових умовах
Спеціальність 08.01.01. –Економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк –
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького державного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Крихтін Євген Іванович,
Донецький державний університет
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),
професор кафедри економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Тарасенко Галина Дем’янівна,
Донецький державний технічний університет
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),
завідувач кафедри економічної теорії
кандидат економічних наук, доцент
Проданова Лариса Василівна,
Донецький державний університет економіки і торгівлі
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),
доцент кафедри економічної теорії
Провідна установа –Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків), кафедра економічної теорії і економічних методів управління.
Захист дисертації відбудеться 24 травня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.01 у Донецькому державному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198 - а, ауд. 101.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)
Автореферат розіслано квітня 2000 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г. С. Овечко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Дослідження структури відтворювальної системи агропромислового комплексу (АПК) як функціональної багатогалузевої підсистеми, що виражає взаємозв'язок і взаємодію сільського господарства зі сполученими галузями, носить актуальний характер і відбиває пріоритетний напрямок наукового пошуку в економічній теорії.
Актуальність теми дослідження визначається також і тим, що реструктуризація агропромислового комплексу сприяє вирішенню не тільки продовольчої проблеми, гостроту якої вже відчуло наше суспільство, але і відновленню і розвитку продуктивних сил цієї сфери економіки, виникненню нових форм міжгалузевих зв'язків, подальшої спеціалізації галузей і підприємств цієї сфери національного виробництва. На цій базі повинні бути створені високотоварні підприємства індустріального типу, що спираються на різноманітні форми власності.
В умовах формування ринкової моделі економіки винятково важливе значення набуває проблема перетворення АПК у систему ринкового типу, формування на її основі промислово-торгових сфер агробізнесу.
До обставин, що визначили актуальність дисертаційного дослідження, відноситься і подолання незбалансованості в агропромисловому комплексі, яка поглибилася як спадщина минулої економічної системи з розірванням господарських зв'язків колишнього єдиного народногосподарського комплексу.
Розробка методологічних і теоретичних проблем структурних зрушень в економіці знайшла відбиток у наукових працях Дж. К. Гелбрейта, Дж. М. Кейнса, Дж. Б. Кларка, К. Маркса, А. Маршала, А. Пєзенті, П.А. Самуельсона, Дж. Харингтона, Э. Хансена, Дж. Р. Хікса та інших.
Вирішення значних загальнометодологічних і теоретичних проблем структури суспільного виробництва в цілому, окремих галузей і регіонів подано в працях провідних українських економістів О. М. Алимова, В. Гейця, І. Лукінова, А. М. Оніщенка, М. Г. Чумаченка, А. А. Чухна, А. І. Амоши, П. І. Багрія, Л. К. Бесчастного.
В зв’язку з переходом країни до ринкових відносин, з’явилась ціла низка наукових робіт, що присвячені в тій чи іншій мірі проблемам структури виробництва взагалі, та структурним перетворенням в агропромисловому комплексі зокрема. Серед їх авторів слід відзначити професорів А. А. Гриценка, Г. С. Волинського, О. І. Краснокутську, Є.І. Крихтіна, А. Г. Лобунця, С. В. Мочерного, В. П. Нестеренка, М. Ф. Панченка, А. К. Покритана, П. Т. Саблука, М. С. Черненка.
Наукова розробка структурних зрушень пов'язується з пошуками шляхів виходу з кризи і створенням багатоукладної економіки в аграрно-промисловому комплексі. Над цією проблематикою працюють такі українські вчені, як В. Г. Бебко, В. О. Білик, А. А. Бугуцький, Н. М. Вітренко, П. Н. Гайдуцький, В. Ф. Горянський, В. Єременко, А. В. Жаріков, І. С. Завадський, Л. В. Молдаван, Д. Прейгєр, Ю. Рубан, П. Т. Саблук, В. Слюсарь, В. Юрчішин та інші.
Слід відзначити, що дослідження структурних процесів вітчизняною економічною наукою є напрямком у політичній економії, де в недавньому минулому плідно працювали радянські економісти А. Г. Аганбегян, М. Л. Бронштейн, І. Н. Буздалов, Е.П. Горбунов, А. Г. Корягін, А. Я. Кронрод, В. Г. Лебедєв, А. І. Ноткін, Б. П. Плишевський, С. А. Хейнман, В. Н. Черковець.
І все ж таки слід відмітити, що рівень теоретичної розробки даної проблеми потребує подальшого поглибленого аналізу в зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам практики, а ряд питань має дискусійний характер.
Огляд наукових праць із зазначеної проблеми свідчить про те, що аналіз досліджуваної теми проводиться переважно з позицій галузевої структури АПК і територіального розміщення виробництва. Наукове розкриття змісту структури відтворювальної системи АПК обумовлено тим, що вона виступає ресурсним чинником довгострокового зростання сукупної прибутковості всього комплексу і перетворення сільського господарства в надійного експортера сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження визначається також і тим, що низку питань методологічного і теоретичного характеру, які стосуються структури відтворювальної системи АПК України при переході до ринкових відносин, вітчизняною економічною наукою розроблено ще недостатньо, що викликає потребу їх детальнішої розробки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках держбюджетної теми Донецького державного університету “Суспільне виробництво в умовах переходу до ринкової економіки” (номер державної реєстрації - 01910048831).
Мета і задачі дисертації. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі поглиблення методології дослідження здійснити розробку концепції структури відтворювальної системи агропромислового комплексу країни.
Для досягнення мети дисертації потребують вирішення такі задачі:
спираючись на теоретико-методологічні положення теорії структурних процесів, здійснити розробку відтворювальної системи АПК як системи ринкового типу;
виявити сутність родових і видових форм відтворювальної структури АПК і закономірностей їхнього розвитку;
визначити зміст інтегральної функції економічної структури АПК, основних напрямків і результатів її реалізації;
розробити і запропонувати до використання функціональну структуру обласного АПК, на основі якої досягти збалансованої рівноваги всіх сфер комплексу, ринкової рівноваги обсягів виробництва і платоспроможного попиту;
виявити, розкрити і класифікувати міжструктурні суперечності агропромислового комплексу;
дослідити інфраструктуру агропродуктового виробництва як чинника безперервності і зростання ефективності відтворення в АПК.
Предмет і об'єкт аналізу. Предметом дослідження в дисертації є система виробничих відносин, що формуються в АПК як у системі ринкового типу. Об'єктом даної роботи виступає АПК України і Донецького регіону.
Методологія і методика дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження склали наукові розробки відомих вітчизняних і закордонних вчених в галузі економічної теорії і теорії структурних процесів, Закони і законодавчі акти України, Укази Президента України, матеріали Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, а також матеріали Донецької обласної державної адміністрації.
У роботі використано великий статистичний і фактичний матеріал по АПК України і Донецького регіону за період із 1986 по 1999 рр., що отриманий і оброблений автором самостійно, а також матеріал із різноманітних українських і закордонних джерел.
Методологічні і теоретичні дослідження відтворювальної структури АПК базуються на принципах діалектичного методу пізнання. Для вирішення поставлених у дисертації задач використано системний і комплексний підходи, економіко-статистичний і порівняльний аналіз, що забезпечило надійність і достовірність отриманих результатів.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертації полягає в розвитку концепції структури відтворювальної системи АПК в умовах переходу до ринкових відносин. При цьому отримано такі нові наукові результати:
подано авторське визначення структури АПК як її внутрішнього поліструктурного складу, обумовленого рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, завдяки яким здійснюється перетворення агропромислового комплексу як виробничої системи в систему ринкового типу;
виявлено родові форми відтворювальної структури АПК – матеріально-речова й економічна. Першій відповідають її видові форми – технологічні способи виробництва, засновані на ручній праці, машинному й автоматизованому виробництві; другій – функціональна, галузева й організаційно-управлінська структури;
введено в науковий обіг поняття “інтегральна функція економічної структури”, реалізація якого забезпечує відтворення валового продукту АПК як сировинного джерела переробних галузей і базової умови якості життя людей; чинників виробництва – засобів виробництва, робочої сили і капіталу; розвиток ринкових відносин на базі різноманітних форм власності в АПК;
теоретично обгрунтовано і поглиблено сутність поняття “ефективна структура відтворювальної системи АПК”, сутнісними ознаками якого є: підпорядкованість її магістрального розвитку досягненню мети агробізнесу, високий технічний склад виробництва, систематично зростаюча питома вага продукції сфери, що створює фонди, як основи науково-технічного прогресу в агропродуктовому виробництві, а також народногосподарська економія суспільної праці, відповідність вимогам міжнародного поділу праці;
доведено наявність у відтворювальній структурі міжструктурних суперечностей, органічно притаманних структурі, а також тих, що породжуються деформацією структури. Вирішення відзначених суперечностей забезпечує адекватну ефективність розвитку АПК, зберігання їх обумовлює деструктивний характер розвитку відтворювальної системи і зниження сукупної ефективності АПК;
розроблено і запропоновано до використання типову схему функціональної структури обласного агропромислового комплексу (регіональний аспект). На його основі забезпечується рівновага у розвитку сфер АПК і ринкова збалансованість структури виробництва і структури платоспроможного попиту.
Практична цінність отриманих результатів. Запропонована в дисертації концепція структури відтворювальної системи АПК, методів і шляхів її реалізації дозволяє вивести агропромисловий комплекс на новий рівень розвитку в умовах нестабільної перехідної економіки.
Розроблена типова схема функціональної структури обласного АПК має достатній ступінь універсальності і може бути застосована з урахуванням грунтово-кліматичних, територіальних, зональних особливостей в інших регіонах.
Теоретичні положення, які розроблено в дисертації, можуть бути використані для читання розділів про аграрні відносини, економічні системи і структуру суспільного виробництва в курсах політичної економії та економічної теорії, а також як матеріали для підготовки до семінарських занять і написання курсових робіт.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у наступному:
запропоновано авторське визначення поняття структури відтворювальної системи АПК щодо умов перехідної економіки,
класифіковано родові і видові форми структури відтворювальної системи АПК,
обгрунтовано необхідність введення в науковий обіг понять “інтегральна функція економічної системи” та “ефективна структура відтворювальної системи АПК”,
доведено наявність у відтворювальній системі міжструктурних суперечностей та визначено шляхи їх подолання,
розроблено і запропоновано для впровадження схему функціональної структури обласного агропромислового комплексу.
Апробація роботи. Основні результати дослідження, висновки, рекомендації і пропозиції доповідалися і одержали схвалення на наукових і науково-практичних конференціях:
на Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми становлення ринкової економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Львів, 13 листопада 1998 р.);
на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка стійкого розвитку: погляд у XXI сторіччя” (7-8 жовтня 1999 р., м. Донецьк, Україна);
на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету в 1996-1999 роках;
на Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк, 1999 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 5 наукових працях загальним обсягом 1,5 друк. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури (161 найменування). Текстову частину роботи викладено на 162 сторінках, дисертація містить 2 рисунки, 9 таблиць.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність, предмет і мету дослідження та його задачі, наукову новизну результатів, практичну цінність теоретичного дослідження, пропозицій і рекомендацій.
У першому розділі “Аграрно-промисловий комплекс як економічна система” визначено місце і роль економічної системи в суспільстві. Для цього досліджується сутність, структура, типи і функції системи. Таким чином, на основі системного підходу визначено сутність аграрно-промислового комплексу; розглядаються особливості і тенденції розвитку АПК в умовах становлення ринкових відносин.
Аналіз економічної системи показав, що основними елементами її структури є: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, відносини власності і господарський механізм. З перелічених складових саме власність, яка склалася в Україні, є передумовою нової економічної системи, адекватної умовам економічної ситуації в країні. Виходячи з цього, функція системи полягає в конструюванні економічної системи ринкового типу. Оскільки економічна система є багатофункціональною, то функції всіх її елементів зливаються в одну – інтегральну функцію. Остання виявляється в забезпеченні умов ефективного відтворення.
При розгляді АПК як економічної системи в дисертації відзначається, що зовнішньо аграрно-промисловий комплекс представляє собою сукупність галузей, які спеціалізуються на виробництві засобів виробництва для сільського господарства (1 сфера), власне виробництві сільськогосподарської продукції (2 сфера), переробці її в проміжний продукт і в продукти харчування, а також доставці споживачам (3 сфера). Всі ці стадії в русі виробленого продукту пов'язані між собою прямими і зворотними зв'язками і є дещо самостійними у відтворювальному процесі.
В умовах ринкових відносин АПК представляє систему економічних відносин, що виступають у формі виробничих і ринкових відносин між суб'єктами, що господарюють, із приводу виробництва і реалізації продукції сільського господарства. У цій якості АПК є об'єкт дослідження, а структура його відтворювальної системи – предметом дослідження.
Автором розкриваються особливості процесу трансформації АПК у систему ринкового типу через реформування майнових відносин, передачу землі селянам, виникнення нових суб'єктів власності, ринкової інфраструктури.
Стратегічна спрямованість перетворень власності в АПК обумовлена необхідністю створення умов для ефективної економічної діяльності його структур. Ці перетворення спрямовані на ліквідацію державної монополії на землю, формування приватної і колективно-пайової власності, персоніфікацію колективної власності колгоспів через паювання, роздержавлення і приватизацію державних сільськогосподарських, агросервисних і переробних підприємств.
За даними Держкомзема України, на 1 лютого 1998 р. процес передачі землі в колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам практично завершено. Більш, ніж у 99 % цих підприємств колективна власність розподілена на земельні частки (паї) між членами, яким видано сертифікати на право на земельну частку (пай). Майже всі колгоспи (99,2 % від загальної їхньої кількості) реорганізовано в інші господарські структури. Останні відрізняються тим, що їхнім членам визначено земельні частки і майнові паї в колективній власності і надано право розпорядження ними.
За даними Мінагропрома України до початку 1998 р. на базі колгоспів створено 7,3 тис. колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), 1,2 тис. спілок селян, 600 акціонерних товариств, 100 кооперативів, 300 колгоспів із пайовими відносинами, 800 інших формувань. У 1,9 тис. радгоспів, або 88 % їхньої кількості, що підлягали приватизації, проведено приватизацію майна. Що стосується селянських (фермерських) господарств (СФГ), то їх на той час нараховувалося близько 39 тис. Частка використованих земельних угідь в особистих підсобних господарствах зросла з 6,7 % у 1990 р. до майже 16 % у 1997 р.
Незважаючи на всі перелічені перетворення, продовжується спад виробництва продукції сільського господарства, що обумовлено розірванням економічних зв'язків після розпаду СРСР, складностями в енергозабезпеченні, недосконалістю структури економіки, тощо. Це об'єктивні чинники.
Зниження рівня використання землі селянськими (фермерськими) господарствами у порівнянні із суспільним сектором також не є причиною спаду виробництва сільськогосподарської продукції, тому що ці господарства використовують лише 2 % сільськогосподарських угідь.
У таблиці 1 наведено динаміку реформування власності у сільському господарстві за даними Державного комітету статистики України.
Таблиця 1. Кількість об’єктів у сільському господарстві, які змінили форму власності
(одиниць)
|
1993 |
Всього станом на 1.01.99 |
||||||
|
Приватизовані об’єкти, які |
|||||||
|
займаються сільськогоспо- |
|||||||
|
дарським виробництвом |
11 |
||||||
|
у тому числі: |
|||||||
|
загальнодеожавної власності |
11 |
1410 |
|||||
|
комунальної власності |
– |
Аналіз реорганізації КСП у Донецькій області показав, що на першому етапі в Донецькій області (осінь 1995 - весна 1996 р.) було реорганізовано 3 господарства, у 1996-1997 р. – 15, 1997-1998 р. –. Таким чином, на базі 40 КСП було створено 91 нове господарство. При цьому з 40 КСП 15 залишилися “неподільними”. Серед знов організованих підприємств – 79 товариств з обмеженою відповідальністю, 2 командитних і 3 акціонерних товариства, 7 сільськогосподарських виробничих кооперативів. Близько 900 членів реорганізованих КСП вилучили свої земельні частки і створили 203 селянських (фермерських) господарства. У цілому ж по всім 40 реорганізованим КСП у процесі їхнього реформування для створення фермерських господарств вилучено 4,6 % їхнього пайового фонду землі.
Необхідними умовами для успішної трансформації АПК України в систему ринкового типу повинні стати: вільне підприємництво; вільний ринок землі; земельний банк для формування первинного капіталу; фондова й аграрна біржі, що регулюють ціноутворення; асоціації (фонди) фінансування розвитку ринкової інфраструктури; суспільні структури для прийняття рішень із питань інтеграції виробництва.
У ході теоретичного дослідження було виявлено дві основні функції АПК. Перша– цільова економічна, що за змістом полягає у виробництві продуктів сільського господарства і доведенні їх до споживача. Друга – соціальна, що виражається в максимальному задоволенні потреб суспільства в зазначеній продукції. Встановлено, що ефективна реалізація виявлених функцій АПК у ринкових умовах багато в чому залежить від його структури. Автор виходить із того, що функція первинна, а призначення структури полягає в створенні сприятливих умов для реалізації цільової функції.
Науковою новизною є авторське визначення структури відтворювальної системи аграрно-промислового комплексу. Вона виступає його внутрішнім складом, що обумовлено рівнем розвитку продуктивних сил і системою виробничих відносин. Це суспільний організм, що являє собою сукупність галузей агропромислового виробництва. Внутрішньою передумовою структури комплексу виступає суспільний розподіл праці, що реалізується в економічній і матеріально-речовій структурі комплексу, які розкривають діалектику роздвоєння єдиного цілого.
В другому розділі дисертації “Розвиток ринкових відносин і оптимізація структури аграрно-промислового комплексу” виявлено їх зміст, форми вираження, закономірності розвитку і функціонування в АПК.
Зміст матеріально-речової структури АПК виражається комплексом речових елементів продуктивних сил цієї сфери суспільного виробництва. На досить великому фактичному матеріалі розкрито етапи і об'єктивну необхідність становлення матеріально-речової структури індустріального типу. Її сутнісними рисами виступають: наявність закінченої системи машин, що охоплює весь процес у рослинництві, тваринництві і заготівлі кормів, спеціалізація підприємств із розвинутими коопераційними зв'язками, масовість виробленої однорідної продукції, ритмічність виробництва, наявність передових технологій.
Виходячи з того, що від обсягу і якості застосованих засобів праці залежить рівень технічної озброєності праці робітників виробництва і його результативність, у дисертації доведено, що від ступеня розвитку матеріально-речової структури виробництва залежить його технічний склад. Відомо, що скорочення постачань сільськогосподарської техніки, яке негативно відобразилося на рівні технічного складу виробництва, відбулося в результаті розірвання господарських зв'язків України з іншими країнами колишнього СРСР. Так, починаючи з 1990 року, протягом наступних п'яти років парк зернозбиральних комбайнів зменьшився на 10 %, тракторних сівалок – на 11 %, кукурудзозбиральних комбайнів – на 2 %, тракторних причепів – на 8 %, універсальних навантажувачів для сільського господарства – на 10%, тракторних культиваторів – на 10 %. Нагромадження через це техніки, яка відслужила свій термін, уповільнив, відповідно, процес її списання в господарствах. Природно, що ця динаміка негативно позначилася на технічному складі виробництва, де частка старої техніки в основних фондах різко зросла.
Аналіз, який проведено у дисертації, дозволив розкрити екстенсивний і інтенсивний шляхи розвитку матеріально-речової структури АПК. На прикладі України і Донецького регіону доведено, що ефективність матеріально-речової структури визначається впровадженням у виробництво високопродуктивних машин і устаткування, передових технологій, у цілому інтенсивним використанням функціонуючих речових елементів продуктивних сил агропродуктового виробництва.
Аналіз фактичних даних, наведених у дисертації, показав, що тільки володіючи цілісною системою техніко-економічних і соціально-економічних зв'язків, матеріально-речова структура дозволяє ефективно здійснювати відтворення кінцевого продукту.
Проведено комплексний аналіз економічної структури АПК, що створюється під впливом системи виробничих відносин, головним чином, відносин власності. У дисертації подано авторське визначення економічної структури АПК як системи економічних відносин суб'єктів власності з приводу ефективного використання в часі і просторі витрат живої і уречевленої праці з метою виготовлення кінцевого продукту й одержання прибутку.
Досліджено сутність і зміст функціональної, галузевої й організаційно-управлінської структур як форм прояву економічної структури АПК. З притягненням значного фактичного і статистичного матеріалу по Україні і Донецкому регіону надано розгорнуту їхню характеристику, розкрито резерви по їхньому удосконаленню, позначено шляхи їхньої реалізації.
У дисертації обгрунтовано положення про те, що міжгалузеві зв'язки в АПК між його суб'єктами, що господарюють, формують економічну структуру як інтегровану систему. Оскільки дана система синтезує функції відзначених структур (функціональної, галузевої, організаційно-управлінської), остільки це обумовлює виникнення інтегральної функції економічної структури АПК. Доведено, що її реалізація спрямована на відтворення кінцевого продукту, чинників виробництва, ринкових відносин і конкурентного середовища, на взаємодію із зовнішніми системами.
Процес виготовлення продукту послідовно проходить усі стадії відтворювального процесу. Виробництво, розподіл і обмін як стадії прямування кінцевого продукту відображено на рисунку 1.
(1)
ВИРОБНИЦТВО
|
Потреби населення в продуктах харчування |
Виробництво засобів виробництва для і 3 сфер АПК |
Виробництво сільськогосподарської продукції |
Виробництво про- дуктів харчування із сільськогосподарської продукції |
(2)
РОЗПОДІЛ І ОБМІН
Реалізація продовольства із сільськогосподарської продукції
|
Маса грошових прибутків населення |
|
Платоспроможний попит населення на продукти |
(3)
СПОЖИВАННЯ
Споживання продукції переробними галузями і продовольства населенням
Рисунок 1. Схема функціональних зв'язків блоків аграрно-промислового комплексу в системі народного господарства.
З приведеної схеми очевидно, що всі стадії відтворювального процесу орієнтовано на досягнення загальної мети – задоволення попиту галузей першого і другого підрозділів суспільного виробництва, а також платоспроможного попиту населення в продуктах харчування. Тому АПК як економічна система виражає єдність відносин із приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання утворювальної в ньому продукції.
Проведено аналіз і узагальнено чималий фактичний матеріал по формуванню й ефективному функціонуванню АПК у Донецькому регіоні. На основі теоретичних досліджень розроблено і запропоновано до використання схему функціональної структури АПК на регіональному рівні (рис. 2). У ній виділено галузі спеціалізації, напрямки формування ефективної галузевої структури, перспективні напрямки структурних зрушень у всіх секторах обласного АПК.
З наведеної схеми очевидно, що функціональна структура АПК включає аграрний і промислово-торговий сектори. Перший охоплює суб'єктів господарювання і галузі, продукція яких використовується як вихідна сировина для виробництва продовольчих і непродовольчих товарів. Причому здійснюючи керування, планування і фінансування АПК як єдиного господарського механізму, необхідно враховувати розходження і єдність цих двох блоків. Виходячи з цього, автор виділив в аграрному секторі (рис. 2)
|
Аграрний сектор |
Промислово-торговий сектор |
|
Виробництво продуктів рослинництва |
1. Сільхозпід-приємства 2. Приватні сільхозпід-приємства 3. КСП |
Виробництво продуктів тваринництва |
Забезпечення АПК матеріально-технічними ресурсами (здійснюють підприємства галузей промисловості, що спеціалізуються на виготовленні засобів виробництва і матеріалів, споживаних усією системою АПК |
2) Виробництво буряків та цукру |
|
|
Переробка сільськогосподарської продукції, виробництво кінцевої продукції комплексу |
|
господарства підприємств
господарство |
молока і молочних продуктів 3) Виробництво яєць |
Заготівля, збереження і реалізація продукції (здійснюють: оптово-заготівельні підприємства, громадське харчування, споживкооперація) |
|
овочів |
9. Огородництво |
4) Виробництво масложирової продукції |
Підприємства виробничої інфраструктури, що обслуговують усі стадії відтворювального циклу (тарне господарство, дорожнє будівництво, зв'язок, будівництво сільськогосподарських об'єктів). |
Рисунок 2. Функціональна структура АПК на обласному рівні
спеціалізовані підкомплекси: хлібопродуктовий, м’ясомолочний, плодоовочевий, олійножировий, цукробуряковий та інші. Це дозволяє повніше уявити ті виробничо-економічні зв'язки, що існують між відносно відокремленими галузями на всіх стадіях відтворювального процесу.
Інтеграційні процеси в аграрно-промисловому комплексі між його сферами виражаються у функціонуванні промислово-торгового сектора. Він функціонує в тісному зв'язку з підприємствами галузей промисловості, що спеціалізуються на виготовленні засобів виробництва і матеріалів, що споживаються усією системою АПК, переробкою сільгосппродукції, виробничо-технічним постачанням, засобами виробництва, підприємствами виробничої інфраструктури, збереженням, заготівлею і збутом продукції.
У дисертації розглядається проблема міжструктурних суперечностей агропромислового комплексу. Вони класифіковані і зведені у дві групи: перша – іманентні, тобто такі, що органічно властиві структурі і випливають з неї; і друга –суперечності, що викликаються деформацією структури. Виявлено, згруповано і проаналізовано блоки суперечностей. Перший –який містить суперечності між сферою, що створює ресурси, і сферою виробництва; другий –суперечності між державним і колективним сільськогосподарськими секторами, що реорганізуються –з одного боку, і приватним підприємництвом –з іншого; третій –суперечності між організаційно-управлінською структурою і всіма іншими структурами комплексу. Автором знайдено й обгрунтовано засоби вирішення цих суперечностей (рис. 3).
|
БЛОКИ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ |
ЗАСОБИ ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ |
|
1. Суперечності між сферою, що створює ресурси, і сферою виробництва |
1. Оптимізація техногенних навантажень; екологізація виробництва |
|
2. Суперечності між державним і колективним сільськогосподарськими секторами, що реорганізуються –з одного боку, і приватним підприємництвом –з іншого |
2. Формування багатоукладної економіки шляхом розвитку відносин власності і нових форм господарювання |
|
3. Суперечності між організаційно-управлінською структурою і всіма іншими структурами комплексу |
3. Щодо ринкових структур, які формуються в АПК, –вони повинні створюватися відповідно органам керування ринкової економіки (асоціації, корпорації, агроспілки) |
Рисунок 3. Міжструктурні суперечності АПК і засоби їхнього вирішення
У третьому розділі дисертаційної роботи “Розвиток інфраструктури в аграрно-промисловому комплексі: стан, проблеми, перспективи” досліджено виробничу інфраструктуру АПК як чинника удосконалювання структури відтворювальної системи комплексу. Визначається її зміст як сполучної ланки в структурі АПК: автор зводить її за масштабом і значущістю до рівня трьох сфер АПК, що в сутності є науковою новизною.
Автором доповнено зміст інфраструктури АПК. Системний підхід, що використовувався при її аналізі, показав, що вона є підсистемою (елементом) іншої системи більш високого рівня – аграрно-промислового комплексу. Значущість інфраструктури як цілісної системи полягає у тому, що без відповідного рівня розвитку її елементів (галузей) АПК не може функціонувати нормально.
Основними галузями цієї сфери слід вважати транспорт, зв'язок, холодильно-складське господарство, матеріально-технічне постачання, ремонтно-технічне обслуговування.
Автором виділено дві головні функції інфраструктурної сфери: 1) забезпечення постійного функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодії між суб'єктами ринкової економіки; 2) регулювання переміщення товарно-грошових потоків. Обидві функції не можуть реалізуватися відокремлено, а метою їхньої взаємодії є оптимізація товарно-грошових потоків. Забезпечуючи і регулюючи останні, інфраструктура допомагає досягненню відповідності між суспільними потребами і спроможністю процесу виробництва їх задовольняти.
У дисертації зроблено висновок про те, що інфраструктуру варто розглядати як економічну категорію, яка являє собою частину сфери матеріального виробництва та сприяє одержанню більшої кількості кінцевої продукції. Іншими словами, кінцеві результати АПК залежать не тільки від рівня розвитку його аграрного сектору, але й від ступеня розвитку галузей, що його обслуговують, тобто інфраструктури.
У дисертації доводиться необхідність розвитку ринкової інфраструктури і захисту вітчизняного ринку шляхом підтримки сільськогосподарських товаровиробників у реалізації виробленої продукції. З цією метою необхідно удосконалювати і розвивати біржовий аграрний ринок, формувати оптові продовольчі ринки, створювати торгові будинки, мережі фірмової торгівлі, а також формувати на взаємовигідних умовах кооперативи товаровиробників усіх форм власності по виробництву, заготівлі, переробці і реалізації продукції сільського господарства.
Оскільки Україна здійснює перехід до ринкової економіки, товарно-грошова природа якої полягає в безупинному прямуванні потоків товарів, ресурсів і коштів, що здійснюються за допомогою угод (трансакцій), вони відбуваються настільки ж безупинно. Останні, у свою чергу, полягають і здійснюються за допомогою цілої системи інститутів, що у сукупності і представляють інфраструктуру відтворювальної системи АПК.
Виходячи з цього, автором визначено елементи ринкової інфраструктури як цілісної системи. До них віднесено, насамперед, спеціальні інститути, подані товарними біржами, торговою мережею підприємств оптової і роздрібної торгівлі.
Грошові потоки, на відміну від натурального господарства й в силу своєї природи, існують тільки в ринковій економіці і проходять через визначені фінансово-кредитні інститути. Останні поділяються за формами власності. З них важливу роль для розвитку фінансово-кредитної сфери АПК повинні зіграти банки, що виступають універсальними інститутами фінансового ринку. Об'єктивно назрілою потребою є створення загальнонаціонального селянського кредитного банку. Іншим елементом ринкової інфраструктури є небанківські фінансово-кредитні інститути, що носять спеціалізований характер – це страхові компанії.
Другим елементом ринкової інфраструктури, що реалізує її активну функцію, повинні стати інформаційні потоки та інститути, які їх забезпечують, у тому числі –засоби масової інформації, мережі Internet, а також рекламний та інформаційний бізнес. Завдяки цим складовим оптимізується прямування товарно-грошових потоків в АПК. Роль цього елемента полягає саме в тому, щоб забезпечувати прямий і зворотний зв'язок між виробничою діяльністю АПК і ринковою інфраструктурою як її зовнішнім середовищем.
Далі, відповідність інститутів потребам економіки повинна контролюватися і регламентуватися державою. Це об'єктивна необхідність, із якої саме і виростає третій елемент – законодавство.
Четвертим елементом ринкової інфраструктури є рівень ринкового мислення. Цим елементом завершується характеристика внутрішнього змісту досліджуваної категорії. Автор виходить із того, що тільки завдяки єдності всіх перелічених елементів і їхньої взаємодії між собою, ринкову інфраструктуру можна розглядати як цілісну систему й об'єкт ефективного управління.
На завершення аналізу інфраструктурної сфери АПК автор указує на пріоритетні напрямки її подальшого розвитку: роздержавлення і приватизація державної власності і створення конкурентного середовища, що сприяє розвитку ринкових інститутів; забезпечення відповідності нормативної бази з інституціональною складовою частиною; включення української економіки у світові інформаційні мережі; підвищення ролі ментальної складової в ефективному функціонуванні і розвитку інфраструктури.
Поряд із цим розглядається можливість активізації господарської діяльності матеріально-технічного і ремонтного обслуговування, тарного господарства, при відносній стабілізації холодильно-складського господарства і роботи транспорту.
ВИСНОВКИ
Основні результати дослідження полягають у наступному:
СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Опублікованих у провідних наукових фахових виданнях:
2. Корнев М. Н. Сущность аграрно-промышленного комплекса как системы. / Вісник Донецького державного університету, Сер. В: Економіка і право, Вип. 1, 1999. - С. 117-119.
3. Корнев М. Н. Экономический кризис и деформация агропромышленного производства в Украине / Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов. Общ. ред. д.э.н., проф. П. В. Егоров. –Донецк: “КИТИС”, ДонГУ, 1999. –с. 216-219.
Опублікованих за матеріалами конференцій:
1. Корнєв М. М. Особливості і тенденції розвитку АПК в умовах становлення ринкових відносин. / Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 1. –Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. - С. 68-72.
Інші:
1. Корнев М. Н. Воспроизводственная структура аграрно-промышленного комплекса как экономическая система. / Вестник Донецкого института экономики и хозяйственного права. № 5. Серия “Экономика, финансы и банковское дело; управление, учет, аудит”/ Донецк. ДИЭХП, 1999. С. 49-53.
АНОТАЦІЯ
Корнєв М. М. Структура відтворювальної системи АПК України в ринкових умовах. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – “Економічна теорія”.
Донецький державний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2000.
Дисертаційну роботу присвячено актуальним проблемам теоретичних, методологічних і організаційних аспектів структурних зрушень суспільного виробництва України в ринкових умовах. В роботі проведено комплексний аналіз становлення та змісту структури відтворювальної системи АПК як системи ринкового типу і розкрито її зміст як багатогалузевої функціональної системи.
У ході теоретичного дослідження було виявлено дві основні функції АПК. Перша– цільова економічна, що за змістом полягає у виробництві продуктів сільського господарства і доведенні їх до споживача. Друга – соціальна, що виражається в максимальному задоволенні потреб суспільства в зазначеній продукції.
Подано авторське трактування і визначення родових та видових форм структури АПК, їх функцій в досліджуваній системі.
Виявлено наявність, розкрито сутність і зміст інтегральної функції економічної структури, а також спрямованість її реалізації, що забезпечує характер усієї системи АПК як самовідтворювальної.
Розкрито сутність і особливості форм вираження міжструктурних суперечностей агропромислового комплексу, проведено їхню класифікацію й угруповання у блоки, шляхи та засоби їхнього вирішення.
Розроблено і запропоновано до реалізації функціональну структуру АПК на регіональному (обласному) рівні.
Теоретично обгрунтовано і підкріплено фактичними даними ефективні пропорції інфраструктури АПК для активізації господарської діяльності і встановлення оптимальних економічних зв'язків із підсистемами АПК.
Ключові слова: структура виробництва: матеріально-речова, економічна; відтворювальна система АПК; інтегральна функція економічної структури АПК; суперечності відтворювальної системи; інфраструктура АПК.
ANNOTATION
Kornev M. N. The reproducing sistem structure Ukrainian AIC in market conditions. –Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree of the economic science by speciality 08.01.01. –Economic theory. –Donetsk State University of Ministry of aducation and sciences of Ukraine, Donetsk, 2000.
The dissertation is made by complex analisis of reproducing sistem AIC, putting and content as a sistem of market tipe and the content is shown as multibranchanal functional sistem.
During theoretic searching it was found two main functions of AIC. The first is economical purpose, which is consist in producing of agriculture goods and transfere them to the consumer. The second is the social problem, which is expressed in maximal satisfaction of human requirements in given production.
The authorired explanation is given and definition of varieties and kinds in AIC structure, their functions in searching sistem.
The essence is shown, the contence of integral function of economic structure is opened, and direction of its realisation, which definits the caracter of the whole sistem AIC as selfreproducing.
The essence and speciality forms of interstructure contrudictions expression in agriculture complex are opened, the classification and grouping them in main parts are made too, ways and methods of their desision.
The functional structure AIC on regional level is worked out and suggested for realization.
The AIC effective proportions of infrustructure for agreculture activation and putting an optimal economic connections with AIC subsistems are theoretic argumented and supported with facts.
Key words: The AIC reproducing sistem structure of market tipe; varieties and kinds in AIC structure; the integral function of economic structure in AIC sistem; interstructure contradictions of economic structure; the AIC functional structure; producing and market infrastructure of AIC.
АННОТАЦИЯ
Корнев М. Н. Структура воспроизводственной системы АПК в рыночных условиях. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. –Экономическая теория.
Донецкий государственный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2000.
Диссертационная работа посвящена актуальным проблемам теоретических, методологических и организационных аспектов структурных сдвигов общественного производства Украины в рыночных условиях. В работе произведен комплексный анализ становления и содержания структуры воспроизводственной системы АПК как системы рыночного типа, и раскрыто ее содержание как многоотраслевой функциональной системы.
Определено содержание воспроизводственной структуры АПК как полиструктурной системы, обусловленной уровнем развития производительных сил и производственных отношений на современном этапе развития национальной экономики.
В ходе теоретического исследования были выявлены две основные функции АПК. Первая –целевая экономическая, которая по содержанию состоит в производстве продуктов сельского хозяйства и доведении их до потребителя. Вторая –социальная, выражающаяся в максимальном удовлетворении потребностей общества в указанной продукции. Эффективная реализация выявленных функций АПК в рыночных условиях во многом зависит от его структуры, поскольку функция первична, а предназначение структуры заключается в создании благоприятных условий для реализации целевой функции.
Дана авторская трактовка и определение родовых и видовых форм структуры АПК, их функции в исследуемой системе.
Выявлено наличие, вскрыта сущность и содержание интегральной функции экономической структуры, а также направленность ее реализации, что обеспечивает самовоспроизводящий характер всей системы АПК.
Раскрыта сущность и особенности форм выражения межструктурных противоречий агропромышленного комплекса, проведена их классификация и группировка в блоки, пути и способы их разрешения.
Разработана и предложена к реализации функциональная структура АПК на региональном (областном) уровне.
Раскрыта сущность производственной инфраструктуры АПК. Основными отраслями этой сферы следует считать транспорт, связь, холодильно-складское хозяйство, материально-техническое снабжение, ремонтно-техническое обслуживание. Главными функциями: 1) обеспечение постоянного функционирования хозяйственных взаимосвязей и взаимодействия между субъектами рыночной экономики; 2) регулирование перемещения товарно-денежных потоков. Цель их взаимодействия заключается в оптимизации товарно-денежных потоков.
Рассмотрев содержание рыночной инфраструктуры, автор выделил четыре взаимозависимых ее составляющих: институциональную, информационную, нормообразующую и ментальную. В совокупности они раскрывают внутреннее содержание рыночной инфраструктуры, а также ее внешнее выражение.
Теоретически обоснованы и подкреплены фактическими данными эффективные пропорции инфраструктуры АПК для активизации хозяйственной деятельности и установления оптимальных экономических связей с подсистемами АПК.
С учетом особенностей переходного периода теоретически обоснована необходимость усиления государственного влияния на процесс отечественного агробизнеса.
Ключевые слова: структура производства: материально-вещественная, экономическая; воспроизводственная система АПК; интегральная функция экономической структуры АПК; противоречия воспроизводственной системы; инфраструктура АПК.