Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Роботу виконано у Донецькому Національному Університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор
Рибковський Анатолій Георгійовіч.
Донецький Національний Університет,
Завідувач кафедри теорії і методики фізичного
виховання і спорту.
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор
Друзь Валерій Анатолійович
Харківська державна академія фізичної культури
професор кафедри біологічних основ фізичного виховання і спорту;
кандидат педагогічних наук, доцент
Худолій Олег Миколайович
Харківський державний педагогічний університет
ім Г.С.Сковороди, завідувач кафедри
теорії і методики фізичного виховання.
Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут фізичної
культури і спорту, Державний комітет України з
питань фізичної культури і спорту, м. Київ.
Захист відбудеться 10 вересня 2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури (61022, м.Харків, вул. Клочківська, 99).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м.Харків, вул. Клочківська, 99).
Автореферат розіслано 9 серпня 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.С.Ашанін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Питання розвитку теорії і методики тренувального процесу з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей спортсменів найбільш детально розроблялись М.М.Богеном (1985), Л.В.Волковим (1988, 1993, 1997), А.Г.Рибковським (1998), В.С.Фарфелем (1975, 1979), В.П.Філіним (1974) і ін. Їх дослідження забезпечують високу ефективність в підготовці гімнастів для здійснення змагальної діяльності на рівні сучасних вимог. Одним із перспективних напрямів удосконалення процесу спортивної підготовки є пошук і наукове обгрунтування ефективних засобів розвитку рухових здібностей, які формуються в результаті діяльності і відповідно, покращують її якість (В.К. Бальсевич (1981, 2000); С.Н. Бубка (2002); А.Ц. Демінський (1996, 2003); В.В. Клименко (1987); В.М. Платонов (1986, 1997); А.С. Ровний (2001)).
В спортивній гімнастиці спортсменки освоюють велику кількість складнокоординаційних елементів. Успішне удосконалення техніки вправ і підвищення спортивної майстерності юних гімнасток потребує високого рівня розвитку спеціальних рухових здібностей (В.М.Болобан, 1986; М.Л.Журавін, 1976; А.П,Олешко, 1974; О.М.Худолій, 1998; Л.Я.Черешнєва, 1966; А.М. Шлемін, 1973, 1982 і ін.). Вільні вправи характеризуються великою кількістю рухів у порівнянні з іншими видами гімнастичного багатоборства. Крім того, до їх складу входять такі елементи, які позитивно впливають на формування рухових навичок універсального призначення, пов’язаних з переносом їх координації на другі вправи за просторово-часовими і динамічними характеристиками. Але використання елементів вільних вправ як базових у керуванні координації рухів до наступного часу вивчені недостатньо (Я.А.Ковальов, 1968; Ю.А. Попов, 1975; Є.Г. Попова, 1978).
Особливістю підготовки гімнасток у вільних вправах є освоєння акробатичних, хореографічних елементів і їх серій, які поєднуються в змагальні композиції, не зважаючи на те, що структура спеціальної технічної підготовки потребує попередньої побудови базових композицій (Ю.К. Гавердовський і В.М. Смолевський, 1999). У науково-методичній літературі питання побудови і навчання базовим композиціям вільних вправ також не розглядаються. Найбільш доцільним в освоєнні композицій, як цілісних рухових утворень, являються вікові особливості гімнасток 8-12 років. Тому ці питання потребують експериментального вивчення для ефективного удосконалення спортивно-технічної майстерності.
У зв’язку з цим, актуальність нашого дослідження зумовлена пошуком ефективних шляхів розвитку спеціальних рухових здібностей гімнасток і на цій основі розробки методики їх реалізації засобами базових композицій вільних вправ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання та спорту Донецького національного університету на 1996-2004 рр. та Зведеного плану науково-дослідної роботи в сфері фізичного виховання та спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту й туризму України за темою 2.1.3. “Управління руховою активністю людини”, номер державної реєстрації 0101U005710 за підрозділом “Тренувальні програми для навантаження в циклах різної тривалості й удосконалення спеціальних здібностей спортсменів різної кваліфікації”. Роль автора полягала у розробці та перевірці ефективності програми підготовки з використанням базових композицій вільних вправ у процесі розвитку спеціальних здібностей юних гімнасток в навчально-тренувальному процесі.
Мета дослідження - розробити та експериментально обґрунтувати методику розвитку спеціальних рухових здібностей юних гімнасток з використанням базових композицій вільних вправ.
Задачі дослідження:
Об'єкт дослідження - навчально-тренувальний процес спрямований на розвиток спеціальних рухових здібностей гімнасток 8-12 років.
Предмет дослідження - педагогічні умови розвитку спеціальних рухових здібностей гімнасток засобами вільних вправ.
Наукова новизна дослідження:
гімнасток з використанням розроблених нами базових композицій вільних вправ;
Практичне значення результатів дослідження полягає в їх доступності і можливості використання при плануванні і організації навчально-тренувального процесу на етапі спеціалізованої підготовки гімнасток.
Розроблено і впроваджено тест “стрибок на тумбу у стійку на руках – курбет” у практику підготовки гімнасток, що дозволяє замінити ряд загальноприйнятих контрольних вправ і тестів для більш оперативного педагогічного контролю та раціонального використання часу навчального процесу.
Розроблено методичні рекомендації щодо розвитку спеціальних рухових здібностей і підвищення рівня спортивно-технічної майстерності гімнасток для тренерів дитячо-юнацьких шкіл які працюють з дівчатами.
Результати роботи впроваджені в практику підготовки юних гімнасток СДЮСШОР міст Донецька, Луганська, Львова, гімнастичного клубу “Динамо” м. Москва, ДЮСШ “Спартак” м.Черкаси, що підтверджується відповідними актами впровадження, а також використовуються при читанні лекційного курсу з навчальної дисципліни “Теорія і методика обраного виду спорту –спортивна гімнастика” у Донецькому державному інституті здоров'я, фізичного виховання і спорту.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному визначенні напряму, мети, завдань дослідження, проведенні експериментальної роботи, аналізі і узагальненні теоретичного й експериментально отриманого матеріалів, розробці авторського тесту “стрибок у стійку на руках –курбет”, опрацюванні та безпосередньому виконанні основного обсягу дисертаційної роботи.
Апробація результатів дослідження. Про результати дисертаційних досліджень доповідалось на таких конференціях: I Всеукраїнській науково-методичній конференції “Здоров’я та освіта: проблеми та перспективи” (м. Донецьк, 2000); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальнi проблеми оптимiзацiї навчально-тренувального процесу в системi пiдготовки спортсменiв” (м. Донецьк, 2001), науково-практичній конференції “Молодая спортивная наука Донбасса” (м. Донецьк, 2002); VII і VIII міжнародних наукових конференціях “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2003 і 2004); Україно-російській науково-методичній конференції “Дидактика спорту: проблеми, тенденції, перспективи” (м. Донецьк, 2003).
Публікації. Результати досліджень викладені у 24 наукових публікаціях (з них 9 у наукових фахових виданнях). 20 публікацій виконано самостійно.
Структура і обсяг роботи.
Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку літератури, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 225 сторінок друкованого тексту, серед яких 169 сторінки основного тексту, який містить 30 таблиць, 8 рисунків. Список використаної літератури містить 333 джерел, з яких 31 –зарубіжних авторів. У додатку 28 таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, зазначено апробацію результатів дослідження і кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.
У Першому розділі “Розвиток загальних і спеціальних рухових здібностей у спортивній гімнастиці” проаналізовано науково-методичну літературу щодо загальних і спеціальних здібностей та пов’язаних з ними питань розвитку спеціальних рухових здібностей у навчально-тренувальному процесі гімнасток. Вивчення вільних вправ містить механізми складнокоординаційних дій з регуляцією за просторовими, часовими і динамічними характеристиками рухів. Проте розвиток рухових здібностей у віці гімнасток 8-12 років засобами вільних вправ вивчався не достатньо. На етапі спеціалізованої підготовки гімнастки тільки починають виконувати композиції вільних вправ. У той же час вік 8-12 років являється для гімнасток найсприятливішим для розвитку рухових здібностей.
Другий розділ “Методи та організація дослідження” містить опис застосованих наукових методів та етапів організації дослідження.
У дослідженні використовувалися такі методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури; педагогічні спостереження з використанням відеозйомки та відеореєстрації; педагогічний експеримент в умовах спортивного тренування з використанням тестування і контрольних вправ за оцінкою рівня розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості, показників сенсомоторних характеристик, спортивно-технічної майстерності, естетичності виконання вільних вправ. Одержані результати досліджень оброблялись з використанням методів математичної статистики.
Дослідження здійснювалось чотирма етапами:
На першому етапі (вересень 1999 –вересень 2000 року) проводився аналіз літературних джерел, узагальнювався практичний досвід тренерів, виконувались педагогічні спостереження за виконанням композицій вільних вправ гімнастками на змаганнях різного рівня. Це дозволило обґрунтувати мету, сформулювати задачі, уточнити об’єкт і предмет дослідження.
На другому етапі (жовтень 2000 –грудень 2000 року) проводився констатуючий педагогічний експеримент з вивченням показників рівня спортивно-технічної майстерності гімнасток 8-12 років; рівня розвитку рухових якостей і показників сенсомоторних характеристик, змістовності й естетичності виконання композицій вільних вправ. У дослідженнях апробувався авторський тест “стрибок на тумбу в стійку на руках –курбет”. Аналіз кореляційної залежності показників, які вивчались, дозволив визначити найбільш значимі рухові здібності для удосконалювання майстерності у вільних вправах гімнасток 8-12 років.
Констатуючий експеримент проводився на базах СДЮСШОР м. Донецька №3 і “Динамо”, м. Маріуполя, ДЮСШ міст Слов'янська, Краматорська, Добропілля. У дослідженнях взяли участь 111 гімнасток. Із них опановували програму III розряду –гімнастки; II розряду - 34; I розряду - 33.
На третьому етапі (січень 2001 –березень 2001 року) - проводився формуючий експеримент, який передбачав перевірку ефективності методики по розвитку спеціальних рухових здібностей з використанням розроблених програм базових композицій. В дослідженнях взяли участь 64 гімнастки: по 32 в контрольній і експериментальній, з яких було сформовано по три підгрупи. У перші підгрупи входило по 10 гімнасток I розряду, у другі - по 10 спортсменок II розряду, у треті –по 12 гімнасток III розряду.
Контрольна група у СДЮСШОР №3 м. Донецька займалася за загальноприйнятою методикою, а експериментальна у СДЮСШОР “Динамо” за скоректованою, на підставі даних констатуючого експерименту, яка додатково включала базові композиції вільних вправ. Проводилась порівняльна оцінка досліджуваних показників до і після проведення формуючого експерименту.
На четвертому етапі (квітень 2001 –листопад 2003 року) виконувалася математико-статистична обробка та аналіз отриманих результатів, формулювались висновки, розроблялися методичні рекомендації і здійснювалось оформлення дисертації.
У третьому розділі “Рівень розвитку спеціальних рухових здібностей у гімнасток III–I розрядів та їхній взаємозв’язок з показниками спортивно-технічної майстерності у вільних вправах” наведено результати досліджень проведених з 111 гімнастками за 33 показниками рухових здібностей.
Аналіз фактичного матеріалу показав взаємозв'язок рухових якостей і показників сенсомоторних характеристик зі спортивно-технічною майстерністю досліджуваних у вільних вправах. На цій основі визначено найбільш значні рухові здібності для удосконалення майстерності у вільних вправах: технічна витривалість (I розряд r=0,88; II розряд r=0,81; III розряд r=0,76); швидкісно-силова витривалість м'язів нижніх кінцівок (відповідно, r=0,593; r=0,622; r=0,449) і м'язів верхнього плечового поясу (I розряд r=0,479; II розряд r=0,407); стійкість вестибулярного апарату (r=0,535; r=0,664; r=0,551); вибухова сила м'язів нижніх кінцівок (I розряд r=0,351; II розряд r=0,543) і м'язів верхнього плечового поясу (I розряд r=0,38; III розряд r=0,385); швидкість (II розряд r=-0,415); точність диференціювання м'язових зусиль при швидкісно-силових діях (I розряд r=0,405; II розряд r=0,419); рухова пам'ять із переважним використанням зорової інформації (I розряд r=0,41; II розряд r=0,334); точність відтворення просторових характеристик (II розряд r=0,328). Наведена варіативність кореляційного взаємозв’язку пояснюється гетерохронністю розвитку рухових якостей і сенсомоторних можливостей з урахуванням вікових особливостей розвитку систем організму гімнасток 8-12 років. Не виявлено достовірного взаємозв'язку з силовою витривалістю у статичному та динамічному режимі, спеціальною витривалістю у положенні нестійкої рівноваги; показниками теппінг-тесту, точністю відтворення часу, а також точністю диференціювання м'язових зусиль.
Найбільша різниця показників рухових якостей у навчально-тренувальному процесі виявлена між досліджуваними III і II розряду за розвитком силової витривалості м’язів у статичному режимі, технічної витривалості і вибухової сили м'язів нижніх кінцівок. За показниками розвитку швидкісно-силової витривалості, вибухової сили м'язів верхнього плечового поясу та швидкості, найбільша різниця показників виявлена у гімнасток II і I розряду.
Природний розвиток сенсомоторних функцій під впливом тренувальних засобів свідчить, що гімнастки у віці 8-12 років ще недостатньо володіють точністю диференціювання і відтворювання просторових, динамічних та, особливо, часових характеристик. Разом з тим рівень спортивної кваліфікації гімнасток взаємозв’язаний з високою точністю відтворення та диференціювання просторово-динамічних характеристик. Гімнастки більш високих спортивних розрядів мали кращі показники в оцінці зусиль при виконанні швидкісно-силових дій і просторових характеристик за пропонованим еталоном. З підвищенням кваліфікації досліджуваних поліпшуються стійкість вестибулярних реакцій, показники простої зорово-моторної реакції, сенсомоторна координація, швидкість рухів, швидкість переробки інформації, рухова пам’ять і увага. Точність часових характеристик і диференціювання м'язових зусиль не має прямої залежності від кваліфікації досліджуваних.
Дослідження показали, що розроблений нами тест “стрибок на тумбу у стійку на руках –курбет” є інформативним і вірогідним для оцінки спортивно-технічної майстерності гімнасток у вільних вправах, рівня розвитку швидкісно-силових якостей, вибухової сили і технічної витривалості.
Виконання рухів у вільних вправах з ознаками естетичності припускає більш виразне виконання композиції, з усвідомленням її змістовності та емоційності. Але більшість гімнасток затрудняються дати характеристику змісту композицій, які вони виконують. У той же час якість виконання композиції знижується, якщо вона більше відноситься до “спортизованої”. Із 158 композицій гімнасток різної кваліфікації ми виявили 82 - “спортизованих”; 5 - змістовних; 71 композицію –змішаного варіанта.
У четвертому розділі “Розвиток спеціальних рухових здібностей гімнасток у формуючому експерименті” показано ефективність впровадження програм базових композицій вільних вправ у навчально-тренувальний процес гімнасток експериментальної групи. Дидактичний матеріал методики складання та реалізації базових і змагальних композицій вільних вправ у спортивних видах гімнастики, має єдині елементи: спеціалізовані принципи побудови; засоби; етапи складання; методи навчання з елементами емоційного впливу; педагогічний контроль та ін. Але побудова та реалізація програм базових композицій вільних вправ мала свої специфічні особливості.
Розроблені нами базові композиції вільних вправ побудовані за структурно-функціональними параметрами, які передбачають більш повний взаємозв’язок рухів, елементів і серій у композиційну цілісність. Композиції наповнювались динамічним змістом, як при виконанні окремих структурних компонентів, так і композиції в цілому.
Розвиток рухових здібностей з використанням базових композицій забезпечувався педагогічними умовами: підготовкою гімнасток до рівня розуміння рухово-естетичного виконання базових композицій вільних вправ; високою інтенсивністю розучування базових композицій вільних вправ; раціональним плануванням вільних вправ у структурі тренувальних циклів різної тривалості; створенням доброзичливих професійних взаємовідносин і взаємодій; створенням умов для реалізації технологій побудови базових композицій. В основі базових композицій лежать закономірності, які ми реалізовували через спеціалізовані принципи їх побудови і реалізації –зниження складності змісту змагальних композицій; реалізації різнохарактерних музичних творів; оцінки перспективи розвитку вільних вправ; відповідності рухів музичному супроводу; варіативності побудови рухів; рухово-естетичної спряженості. Технологія складання базових композицій вільних вправ, містила у собі 15 етапів.
Постійна зміна поз, напрямків, швидкості й амплітуди рухів, введення активних махових дій, стрибків, а також варіативність просторово-часових і динамічних характеристик при реалізації базових композицій, обумовило більш значний розвиток швидкісно –силових якостей досліджуваних експериментальної групи у порівнянні –з контрольною. Приріст показників склав: швидкісно-силова витривалість м'язів нижніх кінцівок (експериментальна: I розряд –,52% (Р<0,05); II розряд –,87% (Р<0,05); III розряд –,86% (Р<0,05); контрольна: I розряд –,35% (Р>0,05); II розряд –,38% (Р>0,05); III розряд –,69% (Р>0,05)); вибухова сила м'язів верхнього плечового поясу (відповідно, 8,05% (Р<0,05); 10,67% (Р<0,05); 16,21% (Р<0,05); 5,62% (Р<0,05); -1,08% (Р>0,05); 17,86% (Р<0,05)); швидкісно-силова витривалість м'язів верхнього плечового поясу (відповідно, 9,63% (Р<0,05); 9,44% (Р<0,05); 14,84% (Р<0,05); 3,43% (Р>0,05); 1,47% (Р>0,05); 3,16% (Р>0,05)); вибухова сила м'язів нижніх кінцівок (відповідно, 3,92% (Р<0,05); 4,9% (Р<0,05); 5,06% (Р<0,05); 0,33% (Р>0,05); 0,33% (Р>0,05); 1,7% (Р>0,05)); за показником швидкості бігу зміни не достовірні (Р>0,05).
Оцінка технічної витривалості також мала більш значний приріст у досліджуваних експериментальної групи. Бальна оцінка за серію акробатичних елементів з просуванням і обертанням вперед та назад після вільних вправ у досліджуваних експериментальної групи I розряду збільшилась, відповідно, на 4,9% і 5,21% (Р<0,05); II розряду 3,86 і 3,16 (Р>0,05); III розряду –,86 і 4,36 (Р<0,05). Аналіз змін оцінок у групах досліджуваних різних розрядів показав, що у 5 випадках із 6 приріст у досліджуваних експериментальних груп більший, ніж у контрольних (Рис.1).
Результат у тесті “стрибок на тумбу у стійку на руках - курбет ” у гімнасток експериментальної групи I розряду мав найбільший приріст і склав - 29,89% (Р<0,05); у досліджуваних II розряду - 27,79% (Р<0,05); III - 16,86% (Р<0,05). У спортсменок контрольних груп приріст показників незначний (Р>0,05).
Виконання великої кількості вправ різних структурних груп у різноманітній послідовності базових композицій забезпечило поліпшення окремих показників рухових здібностей у гімнасток експериментальних груп: точність відтворення просторових характеристик рухів (I розряд –,06% (Р<0,05); II розряд –,05% (Р<0,05); III розряд –,43% (Р<0,05)); точність диференціювання м'язових зусиль при швидкісно-силових діях (відповідно, 15,78% (Р<0,05); 18,23% (Р>0,05); 14,53% (Р<0,05)); вестибулярна стійкість (відповідно, 14,68% (Р>0,05); 20,54% (Р<0,05); 6,56% (Р>0,05)); зорово-моторна реакція (відповідно, 5,06% (Р>0,05); 9,93% (Р<0,05); 4,08% (Р>0,05)). Аналіз змін оцінок у групах досліджуваних різних розрядів показав, що показники сенсомоторних характеристик у експериментальній групі в 19 випадках із 21 мали більший приріст, ніж в контрольній.
f1
f1b3
Рис.1. Підвищення рівня технічної витривалості гімнасток контрольної та експериментальної груп після формуючого експерименту.
Навчання великої кількості рухів базових композицій здійснювалося завдяки увазі, спрямованій на виконанні, як окремих елементів, так і базових композицій вільних вправ у цілому. Постійна швидкість зміни рухів вимагала від досліджуваних переключення уваги. Вивчення і відпрацьовування вправ композицій протягом тривалого часу, вимагало від гімнасток проявлення здатності утримувати високе зосередження уваги. Тому по закінченню формуючого експерименту виявлено значну варіативність прояву видів уваги. Після закінчення досліджень найбільший приріст показників уваги виявився у гімнасток III розряду експериментальної групи: 11,2% (Р<0,05). У cпортсменок I і II розряду приріст, практично, однаковий: 9,09 і 9,02 %%. Це пояснюється тим, що шлях до стабільності досягнень лежить через варіативність, як проявлення пристосувальної функції спеціальних рухових здібностей. В контрольній групі не спостерігалось достовірних відмінностей (Р>0,05) у гімнасток I і II розрядів у порівнянні з вихідними даними.
При вивченні запропонованої нами послідовності рухів базових композицій вільних вправ гімнастки запам'ятали й самостійно виконали велику кількість рухів. Тривалість кожної композиції складала 70 - 90 секунд. У гімнасток експериментальної групи більш активно була задіяна сенсорна зорова система, ніж слухова. Це дозволило досліджуваним поліпшити показники рухової пам'яті з переважним використанням зорової інформації на 16,23% (Р<0,05). Аналіз змін показників рухової пам’яті у групах досліджуваних різних розрядів показав, що в 8 випадках із 9 приріст у досліджуваних експериментальної групи був більшим, ніж у контрольній.
Взаємозв’язок рухів і музичного супроводу при виконанні композицій підсилював позитивні емоції досліджуваних і сприяв появі естетичних переживань. Що відбилося на їхнім бажанні виконати рухи більш красиво, виразно, погоджено. Це вплинуло на одержання більш високої оцінки за естетичність виконання вільних вправ. Найбільший приріст оцінки виявлено у гімнасток I розряду експериментальної групи - на 13,35% (Р<0,05). У досліджуваних II і III розряду приріст був, відповідно: 9,27% і 11,43% (Р<0,05). Цим підтвердився вплив музично-рухових композицій як цілісного утворення на якість виконання змагальних вільних вправ. У контрольних групах оцінки збільшилися незначно –до 4,5% (Р>0,05).
Взаємодія рівня розвитку сили, витривалості, швидкості, гнучкості, удосконалювання сенсорних здібностей за точністю оцінки просторових і динамічних параметрів, стійкості вестибулярних реакцій і тощо, вплинуло на підвищення рівня спортивно-технічної майстерності досліджуваних експериментальної групи. Оцінка за виконання вільних вправ у гімнасток I розряду підвищилась на 3,25%; серії акробатичних елементів з просуванням і обертанням вперед і назад, відповідно, на 3,87% (Р<0,05) і 2,85% (Р<0,05); серії гімнастичних стрибків на 1,64% (Р>0,05). У гімнасток II розряду оцінка за виконання вільних вправ збільшилась на 4,48% (Р<0,05); серії акробатичних елементів з просуванням і обертанням вперед і назад, відповідно, на 3,19% (Р>0,05) і 2,11% (Р>0,05); серії гімнастичних стрибків на 3,96% (Р<0,05). У гімнасток III розряду приріст оцінки за вільні вправи складає 1,83% (Р>0,05); за серії акробатичних елементів з просуванням і обертанням вперед і назад, відповідно, на 1,78% (Р<0,05) і 2,85% (Р<0,05); за серії гімнастичних стрибків на 4,01% (Р<0,05). Таким чином, бальна оцінка показників спортивно-технічної майстерності досягла рівня 9 балів і більше, що свідчить про достатньо високу базову підготовку у виконанні серій акробатичних і гімнастичних стрибків, яка дозволить подальше освоєння найбільш складнокоординаційних елементів. Аналіз змін показників спортивно-технічної майстерності у групах досліджуваних різних розрядів показав, що з 12 оцінок в 11 спостерігався більший приріст у гімнасток експериментальних груп ( рис.2 ).
I