Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національна академія наук України
Інститут української мови
ДЯДЮРА Галина Миколаївна
УДК 811.161.2-38'276.6:001
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ОБРАЗНОСТІ
В НАУКОВОМУ СТИЛІ
(на матеріалі текстів природничих та технічних наук)
10.02.01 –українська мова
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі української мови та загального мовознавства Черкаського інженерно-технологічного інституту, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник –доктор філологічних наук Непийвода Наталія Федорівна, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри мови та стилістики
Офіційні опоненти –доктор філологічних наук, професор Мойсієнко Анатолій Кирилович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри сучасної української мови –кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу термінології та ономастики
Провідна установа –Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків
Захист відбудеться “”січня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4).
Автореферат розіслано 28 грудня 2001 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філологічних наук Самойлова І.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми зумовлена зростанням ролі науки в сучасному суспільстві. Відомо, що мова віддзеркалює позамовну дійсність: той стиль, який обслуговує пріоритетну суспільну сферу, впливає на інші стилі і на мову в цілому. Тому процеси, які відбуваються в мові науково-технічної літератури, стали предметом дослідження багатьох українських мовознавців. Семантичні явища в українській термінології висвітлено у працях В.Перебийніс, Т.Панько, Л.Симоненко, Г.Мацюк, О.Марцинківської, В.Овчаренко, Т.Лагутіної, Б.Михайлишин та інших; структуру наукового тексту розглянуто в монографії А.П.Коваль; функціонально-стилістичний аналіз мови науково-технічної літератури поданий у монографії Н.Непийводи.
Серед проблем наукового стилю особливо вирізняється проблема використання образних елементів. Характеристика метафори і метонімії як засобів формування української термінології була об'єктом наукових розвідок Г.Краковецької, І.Кочан, Н.Родзевич. Увага українських дослідників спрямована на функціональні особливості образних засобів: у працях О.Кадомцевої описано вживання метафори у філософському тексті, у роботі Г.Краковецької проаналізовано номінативні метафори тощо.
Сучасне мовознавство і суміжні дисципліни особливу увагу звертають на співвідношення процесів мислення й відображення їх у писемній продукції, на з'ясування механізмів породження і сприйняття мовних одиниць різних рівнів. Образне осмислення навколишньої дійсності є одним із способів створення наукової картини світу, а також дієвим способом пізнання. Тому й виникла потреба дослідити особливості функціонування образних засобів, залучивши до аналізу досягнення когнітивної лінгвістики (праці Р.Гаскела, Е.МакКормака, М.Блека, Н.Гудмена, І.Штерн, Н.Арутюнової, В.Гака, С.Гусєва, В.Телії та інших). Спеціальних досліджень з питань образних засобів наукового стилю на основі розширення функціонального підходу через когнітивне осмислення мовних явищ в українському мовознавстві до цього часу ще не було.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження має безпосередній зв'язок з науковими розробками кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського інженерно-технологічного інституту. Тема дисертації становить частину загальної держбюджетної теми "Мова української науково-технічної літератури", над якою працювали члени кафедри протягом 1992-1994 років, досліджуючи функціонування мовних засобів різних рівнів у текстах природничих і технічних дисциплін.
Мета роботи. На основі аналізу функціонування образних одиниць у сучасних природничих і технічних текстах установити основні параметри образності як когнітивного, комунікативного, діяльнісного і стилетвірного засобу наукового стилю. Досягнення основної мети передбачає виконання таких завдань:
1. Виявити і проаналізувати в сучасних природничих і технічних текстах образні елементи, визначити підґрунтя образності, її роль у формуванні наукового знання і в спілкуванні науковців у галузі природничих і технічних наук.
. Здійснити класифікацію образних засобів на основі вивчення й узагальнення наявних у сучасній мовознавчій літературі класифікацій.
. Визначити особливості функціонування образних компонентів різних типів у сучасних природничих і технічних текстах.
. Дослідити й описати функціонування образних засобів у текстах новітніх галузей знання –фізики елементарних частинок та інформатики й обчислювальної техніки, –де сукупність виражальних засобів (у тому числі й образних) перебуває у стадії становлення.
. Провести експериментальне дослідження сприймання образних засобів різними групами реципієнтів.
6. Проаналізувати позамовні чинники функціонування образних засобів та їх вплив на розвиток чи стирання образності в конкретних одиницях різних рівнів.
. Здійснити функціональний аналіз образних засобів у наукових текстах різних типів і жанрів. Обґрунтувати доцільність введення образних одиниць у науковий виклад, показавши способи введення їх до наукових текстів.
Отже, об'єктом дослідження є образні засоби наукового стилю, а предметом дослідження –особливості функціонування образних засобів у сучасних природничих і технічних текстах.
Методи дослідження. Для аналізу природничих і технічних текстів застосовано функціонально-стилістичний метод, який передбачає вивчення мови в умовах її використання. Образні засоби різних видів, характерні для наукового викладу, досліджено за допомогою описового і порівняльного методів. Характеристику термінів, утворених шляхом образного переосмислення загальновживаних лексем, здійснено методом компонентного аналізу. Для з'ясування діяльнісних характеристик образності проведено соціолінгвістичний експеримент щодо сприймання образності мовцями різних категорій. Аналіз використання образних засобів у текстах різних типів і жанрів здійснено описовим методом.
Джерела фактичного матеріалу. Експериментальною основою дослідження є праці в галузі природничих і технічних наук –В.Бондарчука (геологія), В.Височанського (інформатика), С.Гончаренка (фізика); тексти фахових словників –"Фізичного словника" І.Біленка, "Біологічного словника" за ред. К.Ситника, О.Горбачевського, "Російсько-англо-українського словника з інформатики та обчислювальної техніки" В.Карачуна та інших, "Енциклопедії кібернетики" за ред. В.Глушкова; підручники і посібники для вищої школи –"Фізика з використанням обчислювальної техніки" В.Казанського, "Основи квантової механіки" І.Юхновського тощо. Усього проаналізовано понад 4500 образних засобів різних рівнів, що дало змогу виявити їхні функціональні особливості.
Наукова новизна одержаних результатів. Визначено й описано в дисертації такі функціональні параметри образності наукового стилю: параметр когнітивного зв'язку, комунікативний і діяльнісний параметри, параметр стилістичного розмежування тексту та параметр індивідуального стилю.
Показано, що гносеологічний образ, створений на основі зіставлення пізнаваних понять з пізнаними, відображає сукупність асоціативних зв'язків між елементами когнітивної моделі. Доведено, що парадигматична образність є складником концептуальної картини світу; образність такого типу, беручи участь у формуванні наукового знання, функціонально відрізняється від образності синтагматичної, притаманної художньому тексту. Відмінність виявляється головним чином у більшій об'єктивності парадигматичної образності порівняно з індивідуальним характером образності синтагматичної. Виявлено, що образні елементи наукового стилю, зокрема терміни, утворені шляхом метафоризації, можуть впливати на вибір пов'язаних з ними в тексті нетермінологічних засобів і таким чином зумовлювати утворення образного контексту.
У дисертації дістало подальший розвиток питання поділу образних засобів на групи, доповнено класифікацію їх: вперше описано таке мовне явище, як безаналогійні метафори. Водночас доведено, що сприймання мовної одиниці як образу чи не-образу залежить від мовців (їхнього інтелектуального рівня), соціальної ситуації (рівня розвитку суспільства), особливостей перебігу комунікативного процесу (налаштованості реципієнта на сприймання слова чи поняття).
У роботі показано, як інтегративність наук, а відтак і помітна "гуманізація" традиційно "точних", "строгих" галузей знання зумовила семантичне наближення наукових понять до сфери буденного життя людини.
Досліджуючи функціонування образних засобів у наукових текстах різних стилів і жанрів, ми дійшли висновку про те, що науково-популярний стиль віддзеркалює особливості функціонування категорії образності у власне науковому стилі, більше того –він "проявляє", експлікує їх. Виявлено й доведено на прикладах, що, незважаючи на тяжіння наукової мови до стереотипізації, індивідуальний стиль визначних науковців відзначається специфікою використання мовних одиниць загалом й образних засобів зокрема.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що встановлені й описані функціональні параметри образності доповнюють знання про науковий стиль, а також знання про гносеологічний образ та його роль у створенні концептуальної картини світу. Методика аналізу образних засобів наукового стилю (зокрема соціолінгвістичний експеримент) може бути застосована в інших стилях сучасної української літературної мови. Дисертаційна робота розкриває перспективи для подальшого дослідження стилів з метою пізнавально-комунікативного пояснення мовних явищ.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження слугуватимуть удосконаленню мови української науково-технічної літератури. Ілюстративний матеріал можна буде використовувати для створення підручників і посібників зі стилістики, для розробки курсу лекцій з української мови на факультетах негуманітарного профілю. Вивчення образних засобів наукової мови сприятиме утвердженню україномовного наукового стилю.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на Міжнародній науковій конференції "Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні" (Київ, 1996 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю" (Черкаси, 1999 р.), науковій конференції "Українська мова: з минулого в майбутнє" (Київ, 1998 р.), Міжнародній конференції "Українська термінологія і сучасність" (Київ, 2001 р.), а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови Національної Академії наук України (травень 2001 р.).
Публікації. Основний зміст відображено у 10-ти публікаціях: 7-ох статтях і 3-ох матеріалах конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 235 найменувань, списку джерел фактичного матеріалу (46 одиниць). Повний обсяг тексту дисертації –сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.
Перший розділ "Образні компоненти в системі виражальних засобів наукового стилю (два підходи до проблеми)" присвячений зіставному аналізові традиційного і когнітивного підходів до функціонування образних засобів у науковому стилі. Основою традиційного підходу є думка про те, що образність не властива науковому стилеві і може виступати тут лише як допоміжний засіб. Це пояснюють специфікою наукової сфери, яка і спричиняє особливі риси наукової мови –об'єктивність, узагальненість, абстрактність і підкреслену логічність (М.Кожина).
Функціональна різниця властива самому характерові художнього і наукового мислення як різних способів пізнання дійсності. Функція наукового мислення полягає в усвідомленні світу через його логічне освоєння, функція ж художнього мислення –в усвідомленні світу шляхом творчого відтворення. У науковому мисленні творча фантазія дає поштовх рухові думки, уможливлюючи утворення абстрактних понять у всезагальних формулах. У художньому мисленні творча фантазія створює художнє ціле, формуючи образи і символи –конкретні й водночас багатозначні. Науковий стиль потребує точної назви предмета, а художній –прикрашеного вказування ознак. Для науки важливим є загальне, тут ігноруються випадкові риси, які бувають безцінними для поезії (Н.Разінкіна). Науковий текст зорієнтований на оптимальне, автоматичне сприймання змісту повідомлення. Це відрізняє його від художнього твору, де автор прагне продемонструвати свою індивідуальність, привернути увагу не лише до змісту, а й до форми (Б.Гавранек).
У наукових творах свідомо уникають прихованої образності, оскільки вона породжує зайві асоціації, утруднює розуміння сутності. Епізодичну появу образних засобів у науковому стилі пояснюють взаємовпливом стилів. Образи використовують для формулювання наукових понять (Л.Кутіна, О.Митрофанова), у нових галузях знання, у тих частинах тексту, де викладено не власне наукові дані (у відступах, наприклад), а також у науково-популярних творах. Використання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання у художній літературі: у художньому творі метафора –це важливий елемент системи образів; у науковій мові багато (а серед них і метафора) виступають у допоміжній функції –для пояснення, популяризації; вони є своєрідними інструкціями, не зв'язаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами і вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому (М.Кожина).
Уявлення про другорядність категорії образності в науковому стилі можна вже віднести до застарілих. У цьому переконують новітні дослідження з когнітивної лінгвістики, в яких мову розглядають як інструмент пізнання, а метафору –як один з механізмів мислення.
Науковці довели, що процес пізнання передбачає залучення образного мислення. На етапі індивідуальної роботи відбувається інтеріоризація понять, тобто створення набору чуттєвих образів, за допомогою яких учений з'ясовує для себе зміст використовуваних ним понять. На етапі колективного освоєння знання чуттєві образи трансформуються в логічну когнітивну модель, придатну для представлення її до колективного обговорення (С.Гусєв). Когнітивний підхід дає змогу переглянути уявлення про природу теоретичного знання, про роль мовних засобів у пізнанні, про співвідношення мови і мислення. Спираючись на праці таких філософів, як Г.Лейбніц, І.Кант, Ф.Шеллінг, Г.Фреґе, науковці по-новому підходять до розв'язання цих традиційних для мовознавства проблем.
Метафора і її роль у пізнанні викликають дедалі більший інтерес у представників різних філософських, логічних, лінгвістичних, риторичних та інших шкіл. У дисертації проаналізовано когнітивні теорії Н.Хомського, Н.Гудмена, Р.Гаскелла, Е.МакКормака, Дж.Лакоффа, М.Джонсона, А.Баранова, Ю.Караулова та В.Гака.
Новий погляд на метафору став відправним пунктом досліджень у цілому ряді лінгвістичних праць. При цьому в межах традиційних лінгвістичних концепцій, завдяки яким було здійснено багатоаспектний аналіз метафори, остаточно сформувалося коло тих питань, розв'язання яких стає можливим лише на сучасному етапі розвитку теорії мови. Усвідомлення того, що метафора –це явище семантики і продукт прагматики, психологічний і когнітивний феномен, дало змогу по-новому підійти до з'ясування ролі та місця образних засобів у науковій діяльності і в реальному продукті цієї діяльності –науковому тексті.
У другому розділі "Функціональне призначення образних компонентів наукового стилю (параметр когнітивного зв'язку)" зроблено аналіз когнітивних зв'язків, які зумовлюють використання образних засобів. Функціональні параметри образності –параметр когнітивного зв'язку і комунікативний параметр –відображають сутність двох етапів пізнавального процесу: етапу осягнення дійсності науковцем і етапу передачі результатів досліджень іншим ученим. На першому етапі більше виявляються когнітивні характеристики образних засобів, на другому –комунікативні. Однак зрештою вони спільно забезпечують складний процес створення наукової картини світу.
У розділі доведено, що основою образності виступає, як правило, аналогія –схожість предметів чи явищ за якимись ознаками. Мисленнєва операція (встановлення схожості) веде до перенесення знання про вже пізнаний об'єкт на об'єкт досліджуваний, ще не пізнаний, пізнаваний. Так відбувається по суті перенесення інформації з одного предмета на інший.
Залежно від функціональної ролі у процесі наукового пізнання (ступені достовірності висновків, зроблених за аналогією) виділено аналогії трьох типів: безумовна (строга), умовна (нестрога) і проста (неповна) (за класифікацією О.Зарецької).
Безумовна, або строга, аналогія лягла в основу такого, наприклад, слововживання: "Універсальним, єдиним у живій природі паливом є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), здатна гідролізуватися у живому організмі з виділенням енергії". На основі безумовної аналогії в науковій мові усталилися певні словосполучення, які, хоч і не є ще термінами, однак активно вживаються в текстах, наприклад: атоми з недобудованими оболонками. Інші словосполуки, утворені на основі безумовної аналогії, вже увійшли до складу терміносистем: електронна оболонка; теорія суперструн; еволюційний годинник; репресія ферментів; вимушені коливання; молекулярний ланцюжок; вільний пробіг молекул.
Другий різновид аналогії –умовна, або нестрога, аналогія –теж досить широко представлений у сучасних наукових текстах. Умовність зіставлення добре видно у фізичному терміні тунельна емісія –ніяких тунелів у звичайному розумінні в мікросвіті немає. Явище емісії конкретизували прикметником тунельна за аналогією зі звичайним тунелем: спостерігач бачить, як, наприклад, авто зникає в тунелі, а потім з'являється десь в іншому місці (на виході з тунелю). Схожість тут доволі умовна, приблизна –одне явище віддалено нагадує (і лише зовнішніми виявами) інше. До умовних аналогій належать такі, як асоціація молекул, ажурне розміщення молекул, поглинання глюонів, магнітні кола, магнітний опір, ударна хвиля, стрибок ущільнення, метод лежачої краплі, форма плаваючої крапки тощо.
Третій різновид аналогії –проста, або неповна, аналогія. Прості аналогії в основі мають звичайні, побутові явища, з якими зіставляють наукові поняття: мертвий час гвинтів, мертвий час лічильників –гвинт уже рухається по колу, а поздовжнього руху окуляра ще немає. Те саме і з лічильником (аналогія зі сном –прилад ще не працює, "спить", у нього "мертвий час"). На основі простих аналогій утворено такі терміни, як ярмо; петля гістерезису; зшивання тупих кінців ДНК; вузол –переплетіння ниток ДНК; міжзональні нитки –специфічні хромосоми; потенціальний бар'єр; розпад протона; червоне зміщення.
Мовним втіленням аналогії є образні засоби різних типів. Утворення образу проходить за кілька етапів. На першому етапі відбувається зіставляння двох понять і відповідно слів, які позначають ці поняття. Проте далі для різних одиниць перспектива виявляється різною: частина слів і словосполучень проходить цей шлях від початку до кінця: порівняння > образне вживання > переносне вживання > переносне значення > пряме значення; інші ніби зупиняються на якомусь етапі. Незважаючи на різну здатність мовних одиниць до образного переосмислення, загальна функціональна ознака образності наукового стилю полягає в тому, що когнітивний образ, створений на основі зіставлення пізнаваних понять з пізнаними, відображає сукупність асоціативних зв'язків між елементами когнітивної моделі.
Порівняння як мовне втілення аналогії має в сучасних текстах кілька форм вираження. У дисертації проаналізовано способи передачі логічної операції зіставлення і протиставлення (словотвірний: алголоподібні мови, псевдомова, квазічастинки, антиречовина; лексико-семантичний: "Гіроскоп –… обертається навколо вільної осі… Своєрідними гіроскопами є планети…"; для порівняння, порівняно з, можна порівняти з, асоціюється з; аналогічний (аналогічно, за аналогією), схожий, у вигляді, є чимось на зразок; на відміну від, не так, як…, а…; не слід уявляти як…, протилежний, інший, інакший, відрізнятися), а також наведено синтаксичні конструкції, у складі яких виступають порівняння, –порівняльні звороти, підрядні речення, описові конструкції. Порівняння виконують тут переважно функцію пояснення. Образні порівняння трапляються в сучасних текстах нечасто: "Час дії паливного елемента не обмежений його розмірами, бо потрібні для реакції хімічні речовини можна подавати до нього, як паливо в піч, з відповідного сховища".
Метафори у природничих і технічних текстах (комунікативний параметр). У цьому параграфі узагальнено погляди мовознавців на механізм метафоризації (проаналізовано порівняльно-зіставну концепцію метафори С.Гусєва і В.Телії, теорію інтеракції М.Блека й А.Річардсона, концепції А.Баранова, Н.Арутюнової та інших): механізм утворення образу полягає в перенесенні найменування того чи іншого предмета (явища) на інший предмет (явище) на підставі їхньої схожості за різними ознаками (від зовнішнього вигляду до враження, яке вони викликають); необхідною умовою образного переосмислення є наявність певної спільної ознаки –основи порівняння, яке відіграє роль своєрідної зв'язки між двома предметами думки –називаним поняттям і поняттям, названим раніше; ті сутності, які беруть участь у процесі утворення образу, можуть бути представлені у вигляді двох взаємозв'язаних в єдине ціле, структурованих семантичних полів; при утворенні образу здійснюється взаємодія полів, на ділянці пересікання яких виникає спільне асоціативне поле; в утворенні образу беруть участь різні "шари" (фрагменти) лексичного значення слова.
Серед класифікацій метафори, які ґрунтуються на різних підходах (проаналізовано класифікації Дж.Лакоффа і М.Джонсона, А.Авелічева, Г.Буша, В.Петрова), виділено дві –функціональну класифікацію Н.Арутюнової (вона розглядає метафори чотирьох типів: номінативні, образні, когнітивні та генералізуючі) та класифікацію І.Штерн (метафори поділено на три типи: номінативні, когнітивні й образні). Саме ці класифікації взято за основу в дослідженні, але у дещо зміненому вигляді: крім номінативних, когнітивних і образних метафор, виділено ще й концептуальні та безаналогійні метафори.
Номінативні метафори. До номінативних метафор належать терміни, утворені шляхом образного переосмислення загальновживаних слів. Номінативні метафори ґрунтуються: на безумовній аналогії (їх найбільше –так забезпечується належна вмотивованість термінів): молекулярний ланцюжок; теорія суперструн, час життя, формула математичного сподівання, рівноплечі терези тощо; на простій аналогії: клин, ребро, ядро, ярмо, петля гістерезису, вузол, міжзональні нитки; на умовній аналогії: метод лежачої краплі, форма плаваючої крапки, біжуча хвиля, стояча хвиля.
Для аналізу номінативних метафор застосовано метод суцільної вибірки: із терміносистеми інформатики та обчислювальної техніки, яка охоплює понад 15 тисяч термінів, виділено й проаналізовано одиниці, утворені шляхом переосмислення загальновживаних слів на основі подібності функцій чи зовнішніх характеристик: вікно, вузол, гілка, глухий кут, гніздо, голка, ґратка, дерево, кишеня, котушка, крок, латка, магазин, магістраль, мандат, маршрут, мишка, мішень, палітра, пароль, петля, порт, пошта; на позначення спеціальних понять використовують велику кількість загальновживаних слів з центральною семою дії, процесу і похідних від них: зависати, зависнути, зависання, запам'ятати, запам'ятовувальний, запам'ятовуваний, запам'ятовування, запам'ятовувати, захист, захистити, захищати, захищений; у термінах на позначення виконавця дії образне переосмислення полягає в наданні властивостей людини механізмам та їхнім частинам (персоніфікація): диспетчер, архіватор, архітектор, розпізнавач, сортувальник, ущільнювач, запам'ятовувач, нагромаджувач, оброблювач, обробник.
Більшість термінів утратила образний ореол, однак є й такі, образність яких досить відчутна : демон, "латка", мишка, "сміття", "хвіст", комірка, шина, ім'я, гілка, дерево тощо.
Концептуальні метафори. Різновидом номінативних метафор є метафори концептуальні, які охоплюють терміни, утворені шляхом переосмислення термінів інших галузей знання. Концептуальна метафора являє собою явище, яке формується не в мові, а в мисленні –завдяки його здатності встановлювати аналогії між гетерогенними сутностями різної природи, в результаті чого людина концептуалізує одну ментальну сутність у термінах іншої. Причому функція метафор полягає не в тому, щоб охарактеризувати певний концепт, а в тому, щоб висвітлити окремі аспекти його. Коли термін переходить з однієї системи знань до іншої, науковці усвідомлюють його умовність. Але ця умовність уможливлює застосування образної назви для позначення нового поняття. Наприклад: "Енергія водневого атома є виродженою (із ступенем виродження 2n2)". Виродження у фізиці не те саме, що в біології чи медицині. У фізиці це певний стан, коли значення якоїсь характеристики (у наведеному прикладі –енергії) однакове для різних станів системи.
Суцільну вибірку концептуальних метафор (як і номінативних) було проведено на основі терміносистеми з інформатики й обчислювальної техніки. Виявлено, що численні терміни з інформатики й обчислювальної техніки запозичені з інших терміносистем: аварія, акселератор, амортизація, бігунок, блок, буфер, важіль, гвинт (техн.); шина (електротехн.); шлюз (гідротехн.); діагноз (мед.); вірус (біол.); віртуальний (фіз.); архітектура (арх.); будова (буд.); вибух (військ.); виродження (біол.), кадр (кіно). Велика кількість термінів запозичена з лінгвістики: діалог, мова, граматика, синтаксис, речення.
Статистичний аналіз на основі двох суцільних вибірок –номінативних і концептуальних метафор з терміносистеми інформатики й обчислювальної техніки –дав змогу дійти висновку про відсоткове співвідношення термінів, утворених на основі переосмислення слів (загальновживаних і термінів інших наук), і термінів, утворених різними способами. Результати аналізу такі: з-поміж 15-ти тисяч термінів з різних розділів інформатики, кібернетики, обчислювальної техніки та програмування, зафіксованих у словнику, близько 1000 одиниць (тобто 6,7 %) належать до таких, які кваліфікують водночас як номінативні, так і концептуальні метафори.
Когнітивні метафори. Функціональне призначення когнітивних метафор полягає у формуванні нових наукових понять, розкритті суттєвих властивостей досліджуваних об'єктів, установленні нового смислового змісту знань. Учені породжують нові метафори у процесі пізнання, коли хочуть запропонувати нову гіпотезу (Е.МакКормак). Когнітивні метафори характеризують явище не за зовнішніми ознаками, а за внутрішньою сутністю, за подібністю процесів. Учений переконаний, що сутність досліджуваного явища аналогічна сутності того явища, з яким він порівнює нове (щоправда, з часом проведена паралель може й не підтвердитися). Метафорично називаючи досліджуване явище, він передає колегам своє уявлення про це явище, тобто допомагає пізнати нове. Когнітивна метафора є особливим прийомом мислення, засобом отримання нової інформації. Функція пізнавальної метафори –забезпечити можливість розуміння як пізнавального процесу, який охоплює мислення, емоційно-відчуттєву сферу й інтуїцію. З часом когнітивні метафори можуть трансформуватися в номінативні або образні: в номінативні, коли гіпотеза вченого підтвердилася (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася безумовною) і запропонована ним метафора узвичаїлася як термін; в образні, коли вчений схопив лише зовнішню подібність (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася поверхневою, неповною).
Прикладом когнітивної метафори є метафора планетарна модель атома. Планетарна модель уподібнює структуру атома до структури сонячної системи: у центрі –позитивне ядро, навколо на орбітах –негативні електрони. Нині це вже вважається грубим спрощенням, а коли Резерфорд уперше провів аналогію між структурою атома і будовою сонячної системи, це була революційна ідея, яка зіграла важливу роль у пізнанні атома, дала поштовх для наукової думки і стимулювала багато експериментів.
Когнітивна метафора допомагає уявити дивне для звичайної свідомості явище, пов'язане з часом: "Можна сформулювати парадокс часу як “парадокс близнят”: якщо один з близнят полетить на ракеті з великою швидкістю, а другий залишиться на землі, то після повернення брата-мандрівника близнята вже не будуть ровесниками: мандрівник буде молодшим".
Когнітивні метафори планетарна модель атома, "парадокс близнят", "модель сусідів", відігравши свою роль у пізнанні, не перетворилися на номінативні чи концептуальні, не ввійшли до складу терміносистем, оскільки в основі їх лежали такі припущення, приблизність яких учені зрозуміли (як у випадку з планетарною моделлю атома), або вони й "не претендували" на статус термінів, використовуючись лише для наочності (як у випадку з "парадоксом близнят" і "моделлю сусідів"). Інші когнітивні метафори потім трансформуються в номінативні чи концептуальні (кристалічна решітка, вузли решітки).
Одна когнітивна метафора може об'єднувати в собі кілька образів, як це відбулося в метафорі густина електронної хмаринки. Коли фізики дійшли висновку, що електрон, як і інші елементарні частинки, є водночас і частинкою, і хвилею, дібрати зі звичайної мови для позначення цього явища відповідні слова було важко. Когнітивна метафора густина електронної хмаринки приблизно передає сутність поняття: електрон існує (навколо атома чи на відстані від нього) саме як хмаринка –із різною "густиною"; чим більша в цьому місці "густина" "хмаринки", тим більша ймовірність, що електрон (як частинка) перебуває саме тут.
Образні метафори. У наукових текстах вживаються й справжні образи, наприклад: "Бозони мають тенденцію накопичуватись в одному стані і з цього погляду вони є колективістами". При цьому метафора тісно сплітається з усією структурою наукового тексту і, як наслідок, допускає лише однозначне тлумачення, що відрізняє її від можливості широкого тлумачення в художньому творі. З часом емоційне забарвлення метафори стирається й вона підкоряється прагматичним якостям наукової мови –її логічній послідовності, точності й функціональній доцільності (Н.Разінкіна).
Першим етапом образного вживання є написання незвичного для контексту слова в лапках. Саме так автор сигналізує про чужорідність мовного засобу, водночас наче "приміряючи" його до нового вжитку: "Нейтрино –“лівий гвинт”, антинейтрино –правий" –образне вживання ґрунтується на порівнянні з гвинтом, який може бути з лівою або з правою різьбою. До образних метафор належать також ті, які вживаються в текстах без лапок: вікно –зона екрана комп'ютера; порт –у комп'ютерній апаратурі місце для обміну даними; віконне середовище; глюони склеюють учасників сильної взаємодії (від англ. glue –клей, глей).
Більшість образних метафор базується на простих аналогіях, в основі яких лежить зіставлення наукових понять зі звичайними речами: “шуба”електрона; транспорт на “магнітній подушці”; "ромашкове" ("пелюсткове") колесо; "хвіст" акреції; "пиріжкова" діаграма. В основу образних метафор можуть бути покладені семи на позначення дії, процесу: "перекачувати" електроенергію з термоядерного реактора; мислено "вирізані"; "падаючі вниз" меню; "зникла" маса; "лікувальна" комп'ютерна програма.
У текстах трапляється поєднання образних і когнітивних метафор: "У кожному кристалі при сталій температурі є рівноважна концентрація “дірок” –вакансій" –те саме явище називають і "діркою", і вакансією. Тут слово "дірка" –образна метафора, а слово вакансія –когнітивна: лексема дірка викликає образ порожнини у тілі чогось, а вакансія вказує і на порожність, і на те, що ця порожність тимчасова, –цю вакансію обов'язково заповнять. Отже, лексема вакансія не тільки несе в собі образ, а й відображає сутність процесу.
Образи можуть ставати повноцінними термінами, але все ж таки їхня образність тривалий час зберігається, і за певних обставин її легко відновлюють реципієнти. Так, назва пристрою "миша" у словнику, створеному на основі англійського комп'ютерного словника 1991 р., послідовно вживається в лапках. У сучасній літературі дедалі частіше це слово пишеться без лапок. Так же перейшли з розряду образних до розряду номінативних метафори "рідний" компілятор; командна "оболонка" тощо. Інші образні метафори так і залишаються образними, оскільки метою їх уживання було просто унаочнити пояснення: "залатування дірки" на екрані; партнери елементарних частинок; енергетичний голод.
Серед проаналізованих нами текстів найчастіше зустрічаються ті образні засоби, що відображають зовнішню (часто уявну) подібність: потенціальний бар'єр, тунельний ефект, ядро, недобудована оболонка, решітка, вузол решітки, дірка, білий карлик, чорна дірка, червоний гігант, абсолютно чорне тіло, електронна шуба, магнітна подушка, двоскелетний електрод. Не менш численними є функціональні перенесення: народження, розпад, донор, бомбардування, склеювання електронів глюонами, енергетичний голод, холодне горіння, мертвий час гвинтів, паливо (АТФ у біології).
Загальна особливість використання образних засобів у науковому стилі –прагматичний характер образності. Це пояснюється комунікативним призначенням стилю –забезпечувати оптимальне спілкування науковців у сфері, для якої прагматизм із його похідними якостями (об'єктивністю, строгістю, послідовністю, однозначністю) є основною рисою.
Безаналогійне утворення метафор. Серед образних засобів наукового стилю помітно вирізняються такі, що створені без участі аналогії. У процесі пізнання вчені давали назви об'єктам і явищам дійсності, не зіставляючи їх з іншими об'єктами. Такі назви характеризуються умовністю, невмотивованістю, оказіональністю.
Прикладом невмотивованого позначання є залучення лексем із семантикою кольорів на позначення різних характеристик кварків, наприклад: кольоровий заряд, білі адрони, червоний кварк, зелено-античервоний глюон. Різними кольорами назвали такі властивості елементарних частинок, які не мають нічого спільного з оптичними кольорами (частотами електромагнітних хвиль). Це пояснюється тим, що мікросвіт за багатьма параметрами принципово відрізняється від нашого звичайного макросвіту, тому й застосування звичайної мови для характеристики елементарних частинок є досить обмеженим. Умовними є й такі назви, застосовані для характеристики елементарних частинок: аромат, дивність, чарівність, привабливість, краса, верх, низ, вершина. Умовність висловлювань у фізиці елементарних частинок починається вже з основного поняття цієї галузі –поняття "кварк", назву для якого обрано випадково: "Слово “кварк” запозичено М.Гелл-Манном із роману Дж.Джойса “Поминки по Фіннегану”, де воно зустрічається як незрозумілий і загадковий вигук. Саме така назва і пасувала загадковим складовим частинкам адронів…"
Випадковість, оказіональність утворення –основна ознака безаналогійних метафор. Може виникнути запитання: а чи правомірно відносити такі новотвори до метафор, адже в основі їх нема зіставлення одних об'єктів з іншими? Але, по-перше, самі науковці вважають їх образами, стверджуючи, наприклад, що "червоний", "синій", "зелений" –"це лише образні назви трьох різновидів особливого (не електричного!) заряду, який притаманний кваркам і глюонам"; по-друге, у текстах такі терміни часто бувають у лапках (відчувається образність використовуваних засобів); по-третє, реципієнти, як правило, вважають такі конструкції образними; по-четверте, такі одиниці можуть метафоризувати контекст. Отже, є всі підстави віднести подібні конструкції до категорії метафор, виділивши їх в окрему групу –безаналогійні метафори (невмотивовані, несправжні, штучні, оказіональні; псевдометафори, квазіметафори). Виходить, що образи, утворені без участі аналогії, все-таки існують. А тому твердження про те, що образ завжди будується на аналогії, однак не кожна аналогія може стати образом (Н.Арутюнова), можна сформулювати так: не кожний образ будується на аналогії, і не кожна аналогія може стати образом. Безаналогійні метафори свідчать про те, що шляхи інтелектуального освоєння дійсності різноманітні, численні й рівноцінні для досягнення пізнавальної мети.
Розділ третій "Пізнавально-комунікативні характеристики образності (діяльнісний параметр)" присвячений питанням дослідження екстралінгвальних чинників функціонування образності в наукових текстах, пізнавально-комунікативній діяльності автора і реципієнта наукового твору, соціальній детермінованості функціонування образних елементів. Тут подано опис експериментального дослідження сприймання образності.
У розділі проаналізовано функціонування образних засобів у новітніх галузях знання. Підґрунтям образності виступає два екстралінгвальні чинники: 1) когнітивний (образ є інструментом пізнання) і 2) соціально-історичний (сучасний науковий стиль стає не таким сухим, як він був раніше, а отже, допускає більшу кількість чужостильових елементів).
У дисертації показано, що тексти з фізики елементарних частинок –це по суті суцільний образ (у когнітивному розумінні), елементи якого тісно пов'язані між собою, наприклад: "При зближенні кварків відбувається деекранізація і зменшення їхніх кольорових зарядів (зменшується об'єм хмаринки поляризованого вакууму навколо кожного кварка, що вміщувала віртуальні кварки і глюони і тим самим збільшувала кольоровий заряд голого кварка)". Уважається, що кварк наче "одягнений" у "хмаринку" віртуальних кварків і глюонів, а без такого "одягу" він –"голий". Зв'язуються такі елементи насамперед парадигматично: образні, асоціативні зв'язки простежуються між поняттями певної терміносистеми і, відповідно, між термінами на позначення цих понять: кольорові кварки –білі кварки; бомбардування –електронна гармата –об'єкт обстрілу (мішень); асимптотична свобода –конфайнмент (англ. сonfinement –ув'язнення); потенціальний бар'єр –висота, прозорість; потенціальна яма –ширина і глибина; біжуча хвиля –стояча хвиля. Отже, асоціативні зв'язки пронизують систему понять, а відтак і систему термінів на позначення їх. Утворення системи наукових понять є результатом парадигматичної образності.
Парадигматична образність відрізняється від образності синтагматичної, яка відображає асоціативні зв'язки в тексті (лінійні зв'язки): парадигматична образність об'єктивна, оскільки бере участь у створенні концептуальної картини світу; синтагматична –суб'єктивна.
У процесі аналізу текстів з фізики елементарних частинок було виявлено, що парадигматична образність досить часто поєднується із синтагматичною, наприклад: "Фотон не розрізняє "кольорів", він "дальтонік" – лексема кольори є елементом терміносистеми фізики елементарних частинок; уведена в текст, вона спричиняє уживання образного “дальтонік”: якби в терміносистемі не було метафори кольори (ці характеристики були б, скажімо, передані умовними позначеннями чи яким-небудь іншим способом), то й не було б умов для образного вживання лексеми дальтонік. Так один образ (парадигматичний) породжує інший (синтагматичний), у результаті –створюється образний контекст. У роботі проаналізовано й інші приклади контекстного поширення образності, зроблено висновок, що образні терміни впливають на вибір нетермінологічних засобів і зумовлюють утворення образного контексту, що для новітніх наук характерним є поєднання наукової (парадигматичної) і художньої (синтагматичної) образності.
Своєрідною образністю відзначається нова галузь наукового знання, що розвинулася із запровадженням комп'ютерних технологій. Підґрунтям образності тут виступає позамовний чинник: комп'ютер постійно зіставляють з людиною, його роботу –з мисленнєвою діяльністю людини. У підсвідомості людей закріпився новий асоціативний зв'язок: людина –комп'ютер. Так, кібернетика запозичила цілий ряд слів, пов'язаних з мовою: машинна мова, речення, синтаксис, синтаксичні правила тощо. Текст з інформатики зовні нагадує лінгвістичний: "Опис слів –це правила їх утворення. Для побудови більш складних конструкцій мови, таких, як словосполучення і речення, необхідно скористатись правилами граматики". Використання мовознавчих термінів на позначення основних понять кібернетики тягне за собою подальшу метафоризацію комп'ютерної терміносистеми –так виникають терміни коментар, ім'я, інтерпретація і подібні, –образні асоціації охоплюють усю терміносистему (парадигматична образність). Парадигматична образність зумовлює синтагматичну: в кібернетичних текстах образно вживаються й нетермінологічні елементи наукового викладу, наприклад, ЕОМ розуміє програму, програма вміє робити переклад. Смисловий зв'язок людина –машина виявляється й у тому, що на позначення частин комп'ютера вживають лексеми –назви частин тіла людини: тіло програми, мозок (пам'ять) комп'ютера. Окрему групу персоніфікованих комп'ютерних термінів становлять назви різноманітних пристроїв і програм: драйвер (англ. driver –водій), редактор, програма-перекладач, програма-реаніматор, "майстер-робітник", комп'ютер-хазяїн, комп'ютер-посередник.
Суцільна образність новітніх галузей свідчить про інтегративні процеси в сучасній науці, а також про спільний рух до гуманізації. Тому можна, очевидно, спрогнозувати дедалі більше зростання образності в наукових текстах майбутнього.
У розділі описано соціопсихолінгвістичний експеримент, що був проведений з метою дослідити сприймання образності. Одержані результати експерименту дали можливість зробити висновки про те, що:
Як правило, факт уведення того чи іншого терміна до терміносистеми дає підстави стверджувати, що образність цього терміна стерлася, що це якщо і метафора, то “мертва”. Експеримент свідчить про інше: образ не зникає безслідно, він не “помирає”, а “згасає”, –і за певних комунікативних обставин може відродитися (відомо, що на перших етапах пізнання образність надзвичайно корисна, оскільки осягнення нового відбувається на основі асоціацій, утворених у попередньому досвіді; згодом образний ореол зникає –за терміном користувач перестає бачити асоціації, які зумовили словесну форму терміна, але саме ці асоціації допомогли проникнути в сутність наукових понять).
Діяльнісний підхід дозволяє розглянути поняття образності з погляду сприймача. Урахування особистісних аспектів образності зумовлює потребу розгляду ще одного діяльнісного параметра –соціального, адже спільна діяльність окремих індивідуумів завжди приводить до соціалізації цієї діяльності.
До соціально зумовлених належать явища переходів слова з одного шару лексики до іншого: "слово > термін", "термін > слово", "термін > термін", "слово > термін > слово", "термін > слово > термін". У дисертації описано й поєднання зазначених явищ, умовно назване "термін > термін > слово". Аналіз здійснено на прикладі широковживаного нині слова віртуальний. Показано, що у фізиці елементарних частинок це слово водночас реалізує два протилежні значення: "фактичний, дійсний" (тобто "реальний") і "можливий" (тобто "нереальний") –так назвали елементарні частинки, час життя яких настільки короткий, що вони не встигають себе проявити (начебто й реальні, але й не реальні –у звичайному розумінні). Із квантової фізики термін було запозичено комп'ютерною термінологією, причому зі значенням "нереальний". І вже саме з таким значенням слово віртуальний увійшло до загальновживаної мови, де набуло надзвичайного поширення. Отже, семантичні перетворення у слові віртуальний належать до соціально зумовлених: якби лексема залишалася тільки в терміносистемі фізики елементарних частинок, навряд чи вона зазнала б широкого використання.
У четвертому розділі "Спеціальне призначення образних компонентів" проаналізовано особливості функціонування образних засобів у наукових текстах різних типів і жанрів (параметр стилістичного розмежування тексту) та індивідуальні стильові особливості науковців (параметр індивідуального стилю). Експериментальною основою тут слугували науково-дидактичні й науково-популярні тексти.
У науково-дидактичних текстах образні засоби виконують допоміжну роль –їх уживають, щоб пояснити наукові поняття шляхом зіставлення таких понять зі звичайними: "Атоми, що знаходяться у вузлах, зв'язані зі своїми найближчими сусідами ковалентним зв'язком". Поширеним засобом образності є порівняння: "… Хроматофор у вигляді спіральної стрічки… округле ядро, ніби підвішене на нитках, що відходять від цитоплазми". Використання образів наближає науковий виклад до художнього: "По твердому гладенькому насту ковзають, як маленькі саночки з вітрилами, крилаті насіння ялини, які підганяє вітер" і навіть поетичного: "Світлої години від Сонця на Землю безперервними потоками ллється сонячне проміння".
У розділі показано, як виконується одна з вимог, що їх висувають до науково-популярного твору, –переривчастість у читанні. Продемонстровано ритмічне чергування різних за інформаційною насиченістю уривків. Проаналізовано розгорнуті порівняння, діахронні й синхронні аналогії, поєднання словесної й візуальної образності. Оскільки популярний твір розрахований на довільне прочитання, істотну роль у ньому відіграє "інформаційний комфорт" (М.Феллер), що його повинен відчувати реципієнт під час сприймання написаного. Виявлено, що образність характерна для тих частин власне наукових текстів, які по суті є науково-популярними (відступи, оцінки). Більшість наукових творів теж містить популярні компоненти (засоби зближення автора й реципієнта, наприклад, мовні формули розгляньмо, наприклад, нехай тощо).
У розділі описано ще один функціональний параметр образності –параметр індивідуального стилю. З'ясовано, що мовні особливості викладу залежать як від загальних вимог стилю, так і від особистості автора твору, його уподобань у доборі засобів. Індивідуальний стиль може виступати відмітною рисою не лише художнього, а й наукового тексту. Концептуальна картина світу, яка містить цілісну об'єктивну інформацію про навколишній світ, у свідомості кожного мовця доповнюється суб'єктивними компонентами. Прагнучи до максимальної об'єктивності, науковець не зможе повністю вилучити суб'єктивні елементи ні зі своєї системи знань, ні зі своїх творів. Поєднання концептуальної й мовної картин світу у свідомості науковця характеризується гармонійним співвідношенням загального (об'єктивного) й індивідуального (суб'єктивного).
У дисертації проаналізовано наукову творчість українського вченого В.Бондарчука –спеціаліста в галузі геології. У його монографії, присвяченій геології родовищ корисних копалин, є численні приклади як спеціальних термінів, утворених на основі образного переосмислення загальновживаних слів, так і індивідуальні образні засоби, які виконують пізнавально-комунікативну функцію. Зіставлення викладу власне наукового і науково-популярного переконує в тому, що автор свідомо послуговується образними засобами, використовуючи їх активніше у науково-популярних творах, ніж у власне наукових. Залучення до наукового викладу як загальномовних, так і індивідуальних мовних засобів сприяє досягненню пізнавально-комунікативних цілей, що їх ставить перед собою автор наукового твору. Загальномовні метафори та індивідуальні експресивні засоби спільно відтворюють когнітивну модель, яка існує у свідомості автора і яку він прагне передати читачеві.
У Висновках узагальнено основні результати дослідження.
1. У сучасному природознавстві, як і в науці загалом, важливе місце посідають засоби образності. Адже одним із найвизначніших надбань сучасної науки є встановлення фундаментального взаємозв'язку всіх сторін і властивостей фізичного світу, а також не менш фундаментальна взаємозумовленість форм відображення такого зв'язку.
Традиційний підхід до проблеми образності в науковому стилі, який відводить їй другорядну роль, під впливом когнітивних теорій зазнає помітних змін. Когнітивний підхід до аналізу образних засобів розкриває глибинні, концептуальні механізми різноманітних переносів, які віддзеркалюють механізми мислення. Нове осмислення образності уможливило розвиток нових підходів до аналізу таких когнітивних процесів, як аналогія, тотожність, подібність, а також привело до розуміння метафори як інструменту мислення.
Новий погляд на образні засоби став відправною точкою досліджень у цілому ряді лінгвістичних праць. Усвідомлення того, що метафора –це явище семантики і продукт прагматики, психологічний і когнітивний феномен, дало змогу по-новому підійти до з'ясування ролі і місця метафори в науковій діяльності і в науковому тексті.
Спостереження над функціонуванням образних засобів у науковому стилі переконують у тому, що образи різного типу, попри своє начебто емоційне призначення і, на перший погляд, недоречність у строгому науковому викладі, є досить часто вживаними. Загальна особливість використання образних засобів у науковому стилі –прагматичний характер образності. Це пояснюється комунікативним призначенням стилю –забезпечувати оптимальне спілкування науковців у сфері, для якої прагматизм з його похідними якостями (об'єктивністю, строгістю, послідовністю, однозначністю) є основною рисою.
2. Аналіз особливостей функціонування образних засобів різних рівнів у сучасних природничих і технічних текстах дозволив зробити висновки насамперед щодо когнітивної сутності образності (параметр когнітивного зв'язку). Виявилося, що гносеологічний образ, створений на основі зіставлення пізнаваних понять з пізнаними, відображає сукупність асоціативних зв'язків між елементами когнітивної моделі. Отже, є підстави говорити про існування парадигматичної системи образів, співвідносної із системою знань у певній галузі наукового знання.
. Відображаючи численні асоціативні зв'язки у межах певної галузі знання, парадигматична образність виступає складником концептуальної картини світу (бере участь у формуванні наукового знання). Парадигматична образність функціонально відрізняється від образності синтагматичної, притаманної художньому текстові. Відмінність виявляється здебільшого в більшій об'єктивності парадигматичної образності порівняно з індивідуальним характером образності синтагматичної.
4. У наукових текстах функціонують образи обох типів – і парадигматичні, і синтагматичні. Спільним для них є їхнє підґрунтя: як правило, образні засоби базуються на аналогіях. Але як не кожна аналогія веде до виникнення образу, так і не кожний образ має у своїй основі аналогію. Виявилося, що є велика кількість метафор, утворених без операції зіставлення. У дисертації вперше описано таке явище, як безаналогійні метафори; обґрунтовано правомірність віднесення їх до образних засобів. Це новий, властивий сучасній науці шлях термінотворення: якщо у традиційних науках уявлення учених про термінований об'єкт можна більш-менш легко простежити за характером асоціативних зв'язків, то в новітніх галузях образи відзначаються високим ступенем умовності, а це суттєво підвищує ступінь конвенційності новоутворених термінів.
5. Образні терміни (парадигматична образність) можуть впливати на вибір пов'язаних з ними у тексті нетермінологічних засобів і таким чином зумовлювати утворення образного контексту (синтагматична образність). Що більше у текстах термінів з відчутною образністю (а це властиво новим наукам), тим більша ймовірність виникнення образного контексту.
. У текстах з інформатики й обчислювальної техніки великою мірою поширена тенденція до персоніфікації навколишнього світу. Помітна "гуманізація" традиційно "точних", "строгих" галузей знання зумовила семантичне наближення складних абстрактних понять до сфери буденного життя людини. Численні асоціації підтримують зближення сфер –наукової і буденної, а тому спостерігається дедалі більше взаємопроникнення стилів. Сучасний науковий стиль розвивається шляхом, який традиційно вважався притаманним стилеві художньої літератури, тобто залучає до свого арсеналу цілий ряд образних засобів. Причому, якщо традиційно термін, утворений шляхом метафоризації, мав єдину перспективу розвитку –з часом втратити образність, стати звичайним словом (мертвою метафорою), то велика кількість термінів новітніх наук, очевидно, "приречена" нести ореол образності вічно. Відчування образності терміна і водночас точне віднесення його до певного місця в терміносистемі зовсім не перешкоджає повноцінному науковому спілкуванню. І це теж свідчить про зміни в суспільній свідомості, зумовлені зближенням раніше відокремлених, віддалених сфер –наукової й буденної.
. Образність тісно пов'язана з особистістю мовця. В образі завжди є елемент оцінювання –відображено ставлення мовця до описуваного об'єкта: якісь властивості об'єкта він виділяє з-поміж інших, а якісь уважає другорядними. Для адекватної характеристики образності виявилося доцільним застосувати діяльнісний підхід –врахувати учасників комунікативного процесу, зважити на те, чи сприймає реципієнт певні одиниці як образні. З'ясувалося, що сприймання мовної одиниці як образу чи не-образу значною мірою залежить від професійного рівня мовців, від рівня розвитку суспільства, від комунікативної ситуації (налаштованості реципієнта сприймання слова чи поняття, позначуваного словом). Долучення діяльнісних параметрів, зокрема соціально-психологічних характеристик учасників комунікативного процесу і ознак комунікативної ситуації, допомагає розширити уявлення про функціонування образних засобів у наукових текстах, а отже, і про сутність образу.
8. Науково-популярний стиль віддзеркалює особливості функціонування категорії образності у власне науковому стилі. Більше того –він "проявляє", експлікує їх. З іншого боку, спостереження за власне науковими творами з погляду науково-популярного викладу дозволяє виявити елементи популяризації і в суто наукових текстах.
. Незважаючи на тенденцію наукової мови до стереотипізації, індивідуальний стиль відомих науковців відзначається специфікою з використання мовних одиниць у цілому й образних зокрема. За системою образів проглядається непересічна особистість. Порівняльний аналіз власне наукових і науково-популярних творів тих самих учених свідчить про досить чітке розмежування специфіки цих видів наукової літератури, про тонке відчуття стилю й доцільне використання засобів образності у текстах різних типів.
. Вивчення функціонування образних засобів у природничих і технічних текстах дало змогу з'ясувати не лише тенденції розвитку наукового стилю сучасної української літературної мови, а й зробити висновки, які стосуються широких проблем поступу людського пізнання і розвитку суспільства. Образність у сучасному мисленні стає одним із основних засобів освоєння навколишнього світу, а тому вивчення засобів образності у сфері пізнання допомагає осягнути природу людини в цілому.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Сучасний підхід до аналізу пізнавальної метафори // Гуманітарний вісник Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія “Іноземна філологія”. Число третє. –Черкаси, 1999. –С. 86-89.
. Експериментальне дослідження функціонування образних засобів у науковому тексті // Мовознавство. –. –№ 4. –С. 53-60.
. Віртуальний –реальний чи нереальний? // Культура слова. –Вип. 57-58. –К.: Інститут української мови НАН України, 2001. –С. 72-76.
. Образність у науковому стилі (два підходи до однієї проблеми) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. –Тернопіль: ТДПУ, 2001. –Вип. 9. –С. 43-62.
. Образні засоби новітніх наук // Дивослово. –. –№ 12. –С.20-22.
. Когнитивная метафора в украинских научно-дидактических текстах // Dyskurs naukowy –tradycja i zmiana. –Opole, 1999. –S. 317-321.
. Образність у термінології фізики елементарних частинок // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Вип. IV / Відп. ред. Л.О.Симоненко. –К.: КНЕУ, 2001. –С. 167-170.
. Система вправ з науково-технічної термінології у технічному вузі // Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні. Матеріали Міжнародної наукової конференції 28-29 листопада 1996 р. –К.: Видавничий дім "КМ Academia", 1998. –С. 203-204.
. Образність у науковому тексті // Українська мова: з минулого в майбутнє. Матеріали наукової конференції. –Київ, 1998. –С. 127-129.
. Когнітивна метафора як засіб відображення наукового знання // Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції . –Черкаси: Відлуння, 1999. –С. 36-39.
Анотація
Дядюра Г.М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі текстів природничих та технічних наук). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 –українська мова. Черкаський інженерно-технологічний інститут. Черкаси, 2001.
У роботі досліджено функціональні параметри образності: параметр когнітивного зв'язку, комунікативний і діяльнісний параметри, параметр стилістичного розмежування тексту та параметр індивідуального стилю. З'ясовано й доповнено класифікацію образних засобів, зокрема вперше описано таке мовне явище, як безаналогійні метафори. На основі аналізу образних компонентів у сучасних природничих і технічних текстах показано, що гносеологічний образ, створений шляхом зіставлення пізнаваних понять з пізнаними, відображає сукупність асоціативних зв'язків між елементами когнітивної моделі. Виявлено, що образні елементи наукового стилю зумовлюють утворення образного контексту. Експериментально доведено, що сприймання мовної одиниці як образу чи не-образу залежить від мовців і від особливостей перебігу комунікативного процесу.
Ключові слова: функціональний аналіз, функціональні параметри, науковий текст, образність, аналогія, порівняння, метафора, комунікативний процес, автор і реципієнт, сприймання образності.
Аннотация
Дядюра Г.Н. Функциональные параметры образности в научном стиле (на материале текстов естественных и технических наук). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык. –Черкасский инженерно-технологический институт. Черкассы, 2001.
В диссертации определены и описаны функциональные параметры образности: параметр когнитивной связи, коммуникативный и деятельностный параметры, параметр стилистического разграничения текста и параметр индивидуального стиля. Когнитивный подход к рассматриваемым явлениям позволил раскрыть концептуальные механизмы переносов, которые отображают особенности человеческого мышления. Установлено, что в основе образа лежит мыслительная операция –аналогия. На основе изучения и обобщения имеющихся в современной лингвистической литературе взглядов на стилевые средства научной речи в диссертации предложена дополненная классификация образных средств. В частности впервые описаны метафоры, образованные без участия аналогии, –в работе они названы безаналогичными. Это новый, свойственный современной науке способ терминообразования: если в традиционных науках представления ученых о терминированном объекте можно проследить по характеру ассоциативных связей, то в новых отраслях знания образы отличаются высокой степенью условности, что существенно повышает и степень конвенционности новообразованных терминов.
Анализ образных компонентов в современных естественнонаучных и технических текстах позволил сделать вывод о том, что гносеологический образ, созданный путем сопоставления познаваемых объектов с познанными ранее, отображает совокупность ассоциативных связей между элементами когнитивной модели. Образные средства занимают в современной науке важное место: установление взаимосвязей всех сторон и свойств физического мира влечет за собой многочисленные ассоциативные связи в языке, отображающем этот мир. В диссертации сделан вывод о существовании парадигматической системы образов, соотносящейся с системой знаний в определенной отрасли знания. Парадигматическая образность функционально отличается от образности синтагматической, свойственной художественному тексту. Отличие состоит прежде всего в большей объективности парадигматической образности.
В исследовании показано, что в научном стиле функционируют образы двух типов –парадигматические и синтагматические. Выявлено, что образные элементы научного стиля могут распространять образность на другие, необразные, части текста и выступать причиной возникновения образного контекста.
Экспериментально доказано, что восприятие образа во многом зависит от участников коммуникативного процесса –автора и реципиента, от характера коммуникативной ситуации.
Общей закономерностью использования образных средств в научном стиле является прагматизм, что объясняется коммуникативным предназначением стиля –обеспечивать оптимальное общение ученых.
Ключевые слова: функциональний анализ, функциональные параметры, научный текст, образность, аналогия, сравнение, метафора, коммуникативный процесс, автор и реципиент, восприятие образности.
Annotation
Dyadyura H.M. Functional Parametres Imagery in Scientific Style (on the material of naturalistic and technical sciences texts). – Manuscript. Dissertation presented for candidate academic degree in philology, speciality 10.02.01 –Ukrainian Language. –Cherkasy Engineering-Technological Institute. –Cherkasy, 2001.
Functional parameters of imagery have been investigated in the work: the parameter of cognitive connection, communicative and activity parameter, the parameter of stylistic delimitation of the text as well as parameter of individual style.
It is the comprehensive study as well as the classification of figurative means, in particular, for the first time such a phenomenon as metaphors without analogies has been described. By means of the analysis of the figurative elements in modern naturalistic and technical texts it has been shown that gnoseological image, created by means of comparison of the notions that are being cognized with the cognized ones depicts the totality of associonational links between the elements of the cognitive model. It has been found out that the formation of the figurative context is caused by the figurative elements of the scientific style. It has been proved experimentally that the perception of the language unit both as image and non-image depends on the speakers and on the peculiarities of the communicative process.
Key words: functional analysis, functional parameters, scientific text, imagery, analogy, comparison, metaphor, communicative process, author and recipient, perception of imagery.