Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
63
Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України
Цехмістер Ярослав Володимирович
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДОПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ У ЛІЦЕЯХ МЕДИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПРИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
.00.04 – теорія і методика професійної освіти
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.
Науковий консультант:
доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент АПН України Чалий Олександр Васильович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, завідувач кафедри медичної і біологічної фізики, м. Київ.
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович, Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, завідувач відділу психології навчання, м. Київ;
доктор педагогічних наук, професор Романишина Людмила Михайлівна, Тернопільська державна медична академія імені І.Я. Горбачевського, завідувач кафедри хіміко-фармацевтичних дисциплін, м. Тернопіль;
доктор педагогічних наук, професор Алфімов Валентин Миколайович, Донецький Національний університет, декан факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації, директор ліцею.
Провідна установа: Ужгородський національний університет, кафедра педагогіки і психології, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород.
Захист відбудеться 11 грудня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-ий поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий “8” листопада 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.
Актуальність і доцільність дослідження. Розбудова незалежної Української держави спонукала до нового бачення розвитку її інтелектуального потенціалу, прискорила зміни в суспільному житті, що, цілком природно, актуалізувало складні психолого-педагогічні проблеми розвитку всієї національної системи освіти.
Система освіти в Україні розглядається як основа національного і духовного відродження суспільства. Її функціонування спрямоване на виховання покоління людей, здатних оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти. Вихідні концептуальні положення щодо змісту й організації діяльності навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації, сучасна стратегія освіти (її чітка орієнтація на потреби й запити як особистості, так і суспільства) ґрунтуються на основних положеннях Конституції України, ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (8–жовтня 2001 року), Національної доктрини розвитку освіти, Законів України “Про загальну середню освіту“ та “Про вищу освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”).
Посилення ролі освіти в сучасних трансформаціях суспільства привело до витіснення концепції “освіта на все життя” концепцією “освіта впродовж життя”, яка була прийнята світовим співтовариством і стала основою для програми ЮНЕСКО “Освіта для XXI століття”. В цьому контексті становить інтерес дослідження процесу допрофесійної підготовки учнівської молоді в середньому загальноосвітньому навчальному закладі –ліцеї як невід’ємної складової системи неперервної професійної освіти, розробка, теоретичне обґрунтування, експериментальна перевірка концептуальних засад організації допрофесійної підготовки учнівської молоді в ліцеях різного профілю, виявлення організаційно-методичних умов їх ефективного впровадження.
Розвиток системи вищої медичної освіти щільно пов’язаний зі змінами, що відбуваються в суспільстві, новою парадигмою системи вищої освіти, що відбито в концепції Міністерства охорони здоров’я України (1991 р.) про реформування вищої медичної школи, Указах Президента України “Концепція розвитку охорони здоров’я населення України” (7 грудня 2000 р.) та “Про основні напрями соціальної та економічної політики в Україні до 2004 року”, Національному плані дій з гігієни довкілля на 2000–рр.
Разом з тим, аналіз стану здоров’я населення України та діяльності закладів охорони здоров’я свідчить про незадовільну медико-демографічну ситуацію, низьку народжуваність, від’ємний природний приріст населення, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, а також зростання поширеності хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, травм та отруєнь. Сьогодні в Україні кожен п’ятий житель хворіє на артеріальну гіпертензію. Зростають захворювання і смертність також у зв’язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення.
Вирішення означених проблем можливе лише за умови забезпечення лікувальних та фармацевтичних закладів висококваліфікованими фахівцями. Тому важливого значення набуває підготовка медичних працівників, діяльність яких націлена на підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, поліпшення стану здоров’я усіх верств населення. Рівень ефективності та якості використання медичного персоналу залежить не лише від рівня їх теоретичної та практичної професійної підготовки, а й від низки суто людських позитивних моральних якостей, які є основою фахової моралі медика, що підпорядкована цілям охорони здоров’я та життя людини. В сучасних умовах розширюється й оновлюється освітянський діапазон, створюються принципово нові можливості для обрання таких засобів і технологій професійної підготовки майбутніх лікарів, які б сприяли професійному становленню молодої людини, її гармонійному розвитку, формуванню належних громадянських і духовних пріоритетів. Виховати лікаря, гідного вічного служіння добру та милосердю, притаманному цьому фаху, здатного цілком відповідати високим професійним орієнтирам ХХІ століття –складне і відповідальне завдання. Ось чому винятково важливого значення набуває допрофесійна підготовка як початковий етап вищої медичної освіти, коли стандартна навчальна програма десятого-одинадцятого класів середньої загальноосвітньої школи інтегрується з певними вимогами і критеріями студентського курсу. Одним з таких середніх інноваційних навчальних закладів нового типу, який здійснює допрофесійну підготовку учнівської молоді на медичні спеціальності, є медичний ліцей. Інтегруючись у структуру вищого медичного навчального закладу з відповідним теоретичним, змістовним, кадровим, технологічним і фінансовим забезпеченням, він сприяє завершеності й цілісності концептуальної ідеї неперервної медичної освіти.
Різні аспекти функціонування системи неперервної освіти досліджувалися в працях А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, Ю.К. Бабанського, В.І. Бондаря, Я.І. Бурлаки, В.М. Галузинського, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, В.А. Казакова, І.Я. Лернера, А.М. Матюшкіна, Н.Г. Ничкало, Д.Ф. Ніколенко, В.Ф. Паламарчук, П.І. Підкасистого, Б.М. Ступарика, І.Ф. Харламова та інших. Теоретико-методологічні проблеми організації допрофесійної підготовки учнів у середніх загальноосвітніх школах, гуманізація професійної та загальної середньої освіти ґрунтовно досліджуються Г.О. Баллом, П.С. Перепелицею. Шляхи розвитку творчих можливостей учнівської молоді досліджували В.О. Моляко, О.І. Кульчицька, О.М. Матюшкін, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко, Л.М. Романишина, С.О. Сисоєва та ін. Система професійної орієнтації учнів, підготовки їх до свідомого вибору професії всебічно відображена в працях Б.О. Федоришина. Проблеми цілеспрямованої підготовки старшокласників, підготовку в ліцеях до вступу у вищий навчальний заклад досліджували П.І. Сікорський, В.В. Сгадова, на підготовчих відділеннях вищого навчального закладу –Л.І. Григорчук, І.І. Кондратюк, Н.М. Ципюк. Довузівську підготовку студентів у системі неперервної педагогічної освіти вивчала В.П. Федяєва; активізацію пізнавальної діяльності слухачів підготовчого відділення, зорієнтованих на здобуття педагогічної професії –Л.Л. Ройко; адаптацію студентів у вищому навчальному закладі –О.Г. Мороз, В.С. Штифурак. Вагомий внесок у розбудову та розвиток концептуальних засад функціонування медичних ліцеїв зробили: В.М. Алфімов, Ю.В. Вороненко, Н.М. Гаєвська, Є.Г. Гончарук, Ю.І. Губський, Л.Ф. Дунаєвська, В.О. Калібабчук, О.Б. Кобзар, В.Г. Коляденко, Л.Г. Сударикова, В.З. Нетяженко, Л.І. Остапюк, О.В. Романенко, О.В. Чалий, Ю.В. Шанін, В.Г. Шевчук, В.П. Широбоков, керівники середніх загальноосвітніх закладів –В.Л. Бабенко, Л.М. Бойко, В.І. Костенко.
Аналіз наукової літератури і практичної діяльності ліцеїв свідчить, що допрофесійна підготовка учнів у ліцеях досліджувалася недостатньо. Зокрема, поза увагою дослідників лишилася організація допрофесійної підготовки в ліцеї медичного профілю як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти. Враховуючи недостатню теоретичну і методичну розробленість проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді в ліцеї медичного профілю як складової неперервної медичної освіти, а також соціальну значущість і необхідність якісної підготовки майбутніх лікарів, темою дисертаційного дослідження обрано: “Теорія і практика допрофесійної підготовки учнів у ліцеях медичного профілю при вищих навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексних програм науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Психолого-педагогічні засади реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)” (РК № 0196U008876) і “Психолого-педагогічні технології навчання у вищій школі” (РК № 0199U000390).
Об’єкт дослідження –допрофесійна підготовка учнівської молоді в середніх загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження –теоретичні й методичні засади допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю.
Мета дослідження –здійснити цілісний науковий аналіз проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді в педагогічній теорії і практиці; розробити і обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні засади допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти.
Концепція дослідження ґрунтується на таких положеннях.
Система професійної підготовки майбутніх фахівців медичного профілю набуває цілісності і неперервності за умов, якщо вузівський та післядипломний етапи медичної освіти спираються на допрофесійну підготовку учнівської молоді в профільних середніх загальноосвітніх навчальних закладах –ліцеях.
Система допрофесійної підготовки має охоплювати різні напрями життєдіяльності й життєтворчості своїх вихованців. За таких умов ефективна допрофесійна підготовка учнівської молоді може здійснюватися за умови створення цілісної системи функціонування середнього загальноосвітнього навчального закладу –ліцею, діяльність якого спрямована на психолого-педагогічну підтримку професійного становлення старшокласника, його особистості, свідоме професійне самовизначення, забезпечення подальшого професійного розвитку у вищому медичному навчальному закладі.
Допрофесійна підготовка учнівської молоді як складова неперервної професійної освіти має створювати фундамент для розвитку індивідуальної професійної компетентності, яка вимагає оволодіння необхідними для цього знаннями і навичками, досвідом соціальної діяльності, серед яких найважливішим є вміння навчатися самостійно, набувати нові знання, аналізувати й інтегрувати нову інформацію. Початкова професійна підготовка розглядається як складова допрофесійної підготовки.
Допрофесійна підготовка учнівської молоді на медичні спеціальності виступає в органічній єдності загального, особливого й індивідуального. Як загальне, вона відображає закономірності здобуття повної загальної середньої освіти і є складовою означеної системи; як особливе –має свою специфіку, зумовлену особливостями майбутньої професійної діяльності медичного працівника, необхідністю поглибленого вивчення профільних предметів; як індивідуальне –відображає залежність допрофесійної підготовки від індивідуальних особливостей учня, рівня його пізнавальних інтересів, особистісних якостей.
Гуманістична спрямованість допрофесійної підготовки учнів на спеціальності медичного профілю виявляється у вихованні гуманістичних рис особистості; формуванні професійно значущих для майбутнього лікаря якостей. Допрофесійна підготовка учнівської молоді розглядається як засіб розвитку творчої обдарованості учня, його талантів, різнобічних інтересів, інтелігентності, милосердя. Вона має сприяти розвитку громадянськості молодої людини, її відданості своїй Батьківщині, народу, усвідомлення своєї відповідальності як людини і як лікаря.
Допрофесійна підготовка учнів повинна сприяти розвитку здатності до комунікацій (яка забезпечує не тільки ефективне спілкування між людьми, а й культуру спілкування з різними джерелами інформації), розвитку особистої готовності людини до сприйняття нової інформації, формування потрібних для цього якостей. Особливого значення це набуває при високих темпах змін у технологіях відповідної професії.
Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що допрофесійна підготовка учнівської молоді в ліцеях медичного профілю набуває ефективності, якщо: ліцей функціонує, з одного боку, як цілісна й самостійна система, а з іншого, –як невід’ємна складова вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи; допрофесійна підготовка учнів у медичному ліцеї органічно доповнює систему неперервної медичної освіти і виступає в органічній єдності загального, особливого й індивідуального, а тому забезпечує: здобуття учнями повної загальної середньої освіти; початкових професійних вмінь та навичок; особистісний і професійний розвиток старшокласника з урахуванням його індивідуальних особливостей.
Загальна гіпотеза конкретизована в таких часткових гіпотезах:
Відповідно до мети дослідження і висунутої гіпотези поставлено такі завдання дослідження:
Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено синергетичний підхід до розгляду системи освіти, як системи відкритої і здатної до самоорганізації. Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення теорії пізнання, теорії систем; загальнонаукові принципи системного підходу й елементи системного аналізу; діалектична теорія про загальний зв’язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об’єктивної дійсності; положення про роль неперервної освіти в формуванні професіоналізму особистості; концептуальні положення щодо допрофесійної підготовки учнів у середніх загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема, ліцеях.
Теоретичну основу дослідження становлять:
Методи дослідження:
Серед теоретичних методів дослідження основними були: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого змістовно зіставлялися наявні в психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції, технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю; метод структурно-системного аналізу, застосування якого дало змогу не лише побудувати технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю й випускника ліцею, а й виявити закономірності та особливості їх впровадження; метод моделювання, який дозволив розробити технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю і впровадити її в практичну діяльність загальноосвітніх шкіл нового типу і ліцеїв; метод мисленого експерименту, що на різних етапах дослідження дозволив здійснювати критичну рефлексію проміжних результатів і висновків.
Серед емпіричних методів дослідження основним був педагогічний експеримент щодо впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю; моделювання різних форм функціонування допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю; спостереження, анкетування, тестування, бесіди, реєстрації результатів. Математична обробка результатів експерименту виконувалася за допомогою статистичних методів.
Дослідження проводилося впродовж 1994–рр. та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.
На аналітико-пошуковому етапі (1994–рр.) –здійснювався аналіз філософської, психологічної, педагогічної, соціологічної та літератури з проблеми дослідження; вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід медичної освіти і допрофесійної підготовки майбутніх лікарів; визначалися об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження; розроблялися й обґрунтовувалися його концептуальні положення; розроблялися програма та методика дослідження; здійснювався аналіз діяльності медичних класів та ліцеїв з метою виявлення існуючого стану та розробки концепції й технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.
На формуючому етапі (1997–рр.) –проведено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження у процесі експериментального впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнівської молоді в медичному ліцеї; розроблено й апробовано критерії ефективного функціонування медичного ліцею як середнього загальноосвітнього навчального закладу III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою.
На узагальнюючому етапі (2001–рр.) –здійснено аналіз одержаних під час впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї результатів діяльності експериментальних ліцеїв і класів; проведено теоретичне узагальнення, завершено оформлення рукопису дисертаційної роботи.
Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі медичних класів та Українського медичного ліцею Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, в міському медичному ліцеї №3 при Буковинській державній медичній академії, спеціалізованій школі №88 (м. Львів), класичній гімназії імені Осипа Маковея (м. Яворів), медичних гімназіях мм. Лисичанська, Кіровська та Алчевська при Луганському державному медичному університеті, обласних медичних ліцеях при Дніпропетровській державній медичній академії та Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава), природничо-наукової гімназії №95 м. Кривого Рогу, Саксаганському природничо-науковому ліцеї Дніпропетровської області, природничо-науковому ліцеї м. Жовті Води Дніпропетровської області, Волинському обласному ліцеї, загальноосвітньому навчально-виховному комплексі №10 м. Суми, школі-ліцеї №157 та школі-гімназії №117 м. Києва.
Всього дослідженням було охоплено понад 2724 учнів, 608 педагогів, серед них 376 вчителів середніх загальноосвітніх закладів і 232 викладача вищих навчальних закладів.
Протягом всього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брав участь в апробації і практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, займаючись навчально-методичною, організаційною, викладацькою діяльністю, поєднуючи діяльність доцента кафедри медичної і біологічної фізики Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця та директора експериментального Українського медичного ліцею.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше розроблено концепцію допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю як складової неперервної медичної освіти; розроблено і теоретично обґрунтовано технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у ліцеях медичного профілю, модель випускника медичного ліцею; теоретично обґрунтовано зміст допрофесійної підготовки учнів ліцею медичного профілю, розроблено і теоретично обґрунтовано положення про організацію методичної роботи в медичному ліцеї; виявлено специфіку управління навчально-виховним процесом, спрямованим на допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності; розроблено систему зовнішніх і внутрішніх критеріїв ефективного функціонування ліцею медичного профілю як середнього загальноосвітнього навчального закладу III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою; створено організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі.
Дослідження дозволило вдосконалити форми і методи допрофесійної підготовки учнів у середніх загальноосвітніх навчальних закладах, робочі навчальні програми вивчення фундаментальних і спеціальних дисциплін, форми організації навчально-виховної та науково-методичної роботи з учнями.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично обґрунтовано: положення про доцільність інтеграції медичного ліцею з вищим медичним навчальним закладом і базовою середньою загальноосвітньою школою; концепцію та складові допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності; структуру і зміст фундаментальних дисциплін природничого та гуманітарного циклів, фізичного виховання, початкової професійної підготовки, спрямованих на допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності; технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, модель його випускника та організаційно-методичні умови їх впровадження; зміст та основні напрями взаємодії педагогічних колективів базової середньої загальноосвітньої школи, медичного ліцею та професорсько-викладацького складу вищого медичного навчального закладу в методичному забезпеченні допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі, який включає: навчальні програми для керівників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу, кураторів, психологів, вчителів, батьків та учнів, які відображають природничі й гуманітарні стандарти повної загальної середньої освіти та спрямовані на допрофесійну підготовку учнів у медичному ліцеї; методичні рекомендації й документацію щодо: забезпечення ефективного управління медичним ліцеєм для керівників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу; організації діяльності кураторів у медичному ліцеї, їх взаємодії з учнівським колективом для кураторів, вчителів, керівників ліцею; організації учнівського самоврядування для учнів медичного ліцею; батьківського самоврядування як суб’єкта управління медичним ліцеєм та його взаємодії з громадськими організаціями для кураторів, батьків, керівників ліцею; організації позанавчальної діяльності учнів у медичному ліцеї для кураторів, вчителів, керівників ліцею; діяльності науково-психологічної служби медичного ліцею для кураторів, практичних психологів, вчителів, керівників ліцею.
Розроблені та теоретично обґрунтовані: концепція допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, технологічна модель, шляхи її реалізації, критерії ефективності функціонування медичного ліцею як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти, які можуть бути використані для організації допрофесійної підготовки в профільних ліцеях різного спрямування з урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності старшокласників. Виявлені особливості змісту фундаментальних дисциплін (природничого циклу: фізики, біології, хімії, інформатики, алгебри, геометрії, економічної і соціальної географії світу; гуманітарного циклу: української мови, української літератури, іноземної мови, зарубіжної літератури, історії України, всесвітньої історії) і спеціального циклу (медицини, валеології, латинської мови) в допрофесійній підготовці учнів на медичні спеціальності, форми та методи їх вивчення можуть використовуватися в роботі класів медико-біологічного профілю в середніх загальноосвітніх школах і гімназіях. Створений організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі (Статут і концепція медичного ліцею, положення “Про Раду медичного ліцею”, “Про учнівський Парламент”, “Про Піклувальну Раду”, “Про благодійну Раду”, “Про учнівське наукове товариство”, “Кодекс Честі”, “Про науково-психологічний центр”, “Про інформаційно-ресурсний центр”, “Про іменні та персональні стипендії для викладачів та учнів”, “Про Космос-клуб”, “Про літературну студію”, “Про фізико-математичний клуб”) може бути використаний в навчально-виховному процесі профільних ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл.
Результати дослідження впроваджено в Українському медичному ліцеї Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, міському медичному ліцеї №3 при Буковинській державній медичній академії, спеціалізованій школі №88 (м. Львів), класичній гімназії імені Осипа Маковея (м. Яворів), медичних гімназіях мм. Лисичанська, Кіровська та Алчевська при Луганському державному медичному університеті, обласних медичних ліцеях при Дніпропетровській державній медичній академії та Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава) (довідка №8.02–/2285 від 09.09.2002 р. Міністерства охорони здоров’я України і довідка №2/1––від 09.09.2002 р. Міністерства освіти і науки України).
Особистий внесок автора полягає в тому, що розроблено, теоретично обґрунтовано та впроваджено: концепцію і технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю, модель випускника медичного ліцею; навчальні плани і програми для викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і вчителів середніх загальноосвітніх шкіл, які працюють у медичних ліцеях; організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі для керівників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу; методичні рекомендації щодо організації учнівського самоврядування для кураторів, вчителів, керівників ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл; організації науково-дослідної роботи учнів для кураторів, вчителів, керівників ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл; організації батьківського самоврядування для кураторів, вчителів, батьків, керівників ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл; організації науково-психологічної служби для кураторів, практичних психологів, вчителів, керівників ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл.
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного й якісного аналізу одержаних результатів, їх математичною обробкою за допомогою t-критерію нормального розподілу (за методикою П.М. Воловика), а також позитивними наслідками експериментальної роботи.
На захист виносяться:
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних конференціях: “Від школи до вузу” (Алушта, 1998); “Творча особистість у системі неперервної професійної освіти” (Харків, 2000), “Високі технології: розвиток і кадрове забезпечення” (Харків, 2000), “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання” (Київ, 2001); всеукраїнських науково-практичних конференціях: до 75-ї річниці Українського державного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (Київ, 1995), “Актуальні проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в Україні” (Львів, 1996), “Використання персональних ЕОМ у навчальному процесі вищих та середніх навчальних закладів” (Львів, 1998), “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 1998), “Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2001); регіональних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в Україні” (Львів, 1996), “Комп’ютерні програми навчального призначення” (Донецьк, 1996), “Організаційно-методичне забезпечення наступності медичної освіти на різних рівнях: ліцеї, коледжі, університети, післядипломна підготовка” (Київ, 1996); “Методичні аспекти навчального процесу на медичних факультетах” (Київ, 1997); “Особливості формування мотивації навчання студентів вищих медичних навчальних закладів” (Київ, 1998), “Могилянські читання” (Миколаїв, 2000).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в 72 наукових працях, з них 44 написано без співавторів, у тому числі: 1 одноосібна монографія, 6 праць у колективних монографіях, 31 стаття в фахових виданнях, що затверджені ВАК України, 20 статей у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференцій.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему: “Біфуркація Хопфа і Т’юрінга в флуктуаційних моделях процесів самоорганізації” була захищена в 1994 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків і додатків. Загальний обсяг дисертації –сторінок, основна частина –сторінок, додатків –сторінок, список літератури включає 469 найменувань, з них 20 іноземними мовами. Робота містить 15 таблиць на 16 сторінках і 41 рисунок на 29 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, викладено завдання дослідження, гіпотезу, методологічні та теоретичні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження результатів дослідження.
У першому розділі –“Теоретико-методологічні основи допрофесійної підготовки учнівської молоді” –викладено результати теоретико-методологічного аналізу досліджуваної проблеми; розглянуто реалізацію принципу неперервності освіти в контексті допрофесійної та професійної підготовки майбутніх фахівців; проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти, особистісного розвитку учнів у процесі допрофесійної підготовки, виявлено специфіку допрофесійної підготовки учнів у ліцеях.
Ефективність функціонування будь-якої системи, в тому числі й системи неперервної освіти, залежить від оптимальності взаємодії її підсистем і зв’язку між ними. Одними з основних підсистем у системі неперервної освіти є середня загальноосвітня і вища школи, які мають свою мету діяльності, зміст і спрямованість педагогічного процесу. Кожна з цих підсистем вдосконалюється автономно, що не завжди забезпечує цілісність системи неперервної освіти, наступність між загальноосвітньою школою і вищим навчальним закладом щодо професійного становлення фахівця. В зв’язку з цим, все більшого значення набуває необхідність створення системи неперервної професійної освіти.
У працях А.М. Алексюка, В.І. Бондаря, Г.Є. Гребенюка, В.А. Казакова, А.О. Лігоцького, В.І. Лозової, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєвої та інших на прикладі різних педагогічних систем розкрито шляхи підвищення ефективності педагогічного процесу в професійних навчальних закладах за умови забезпечення його цілісності.
Результати теоретичного аналізу показують, що в психолого-педагогічній літературі й практиці найбільша увага традиційно приділялася допрофесійній підготовці вчителя, організаційним формам професійно-педагогічної орієнтації школярів, зокрема, факультет майбутнього вчителя, школа юного педагога, педагогічні гуртки та семінари, педагогічні класи, які з часом перетворилися на педагогічні ліцеї. Допрофесійна підготовка на інші спеціальності, як правило, проводилася в межах шкільної профорієнтації або у навчально-виробничих комплексах.
Разом з тим, психолого-педагогічні дослідження показують, що перехід учнів середньої загальноосвітньої школи до вищого навчального закладу супроводжується труднощами адаптації, що мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.
У процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді відкриваються можливості нівелювання негативних тенденцій при переході старшокласника в статус студента. Допрофесійна підготовка сприяє свідомому вибору професії, формуванню стійких мотивів вибору подальшої професійної діяльності, формуванню й розвитку необхідних особистісних якостей, оволодінню початковими професійними знаннями, уміннями й навичками на основі повної загальної середньої освіти, скороченню часу адаптації у вищому навчальному закладі.
На основі теоретичного узагальнення зроблено висновок, що вихідною позицією в розробці системи допрофесійної підготовки в ліцеї має бути визнання особистості як суб’єкта саморозвитку в процесі її пізнавальної діяльності. Допрофесійна підготовка має передбачати підвищення рівня самостійності учня в навчальній діяльності, вироблення здатності до самостійного і творчого виконання завдань професійного змісту, що вимагає розвитку ініціативи, самоконтролю, відповідальності тощо.
Допрофесійна підготовка учнів є необхідною умовою формування професійно значущих і громадянських якостей майбутнього фахівця, забезпечення свідомого вибору ним професійного шляху.
У розділі показано, що етап допрофесійної підготовки є винятково важливою ланкою на шляху до оволодіння сучасною професією. На цьому етапі відбувається остаточне самовизначення учнем свого ставлення до діяльності й утвердження професійного інтересу, надбання спеціального досвіду, розвиток здібностей та їх корекція відповідно до фахових вимог. В цей час підростаюча особистість стверджується професійно, цілеспрямовано готується до майбутньої діяльності, в неї формується психологічна готовність до певного фаху.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури допрофесійна підготовка учнів у ліцеї медичного профілю розглядається в дисертаційному дослідженні як система підготовки учнів до майбутньої медичної діяльності в умовах спеціального середнього навчального закладу –ліцею, яка спрямована на: формування готовності особистості до професійного навчання з обраної спеціальності у вищому медичному навчальному закладі; формування професійно значущих якостей лікаря, професійних інтересів, мотивації досягнень в обраній галузі; полегшення адаптації в процесі здобуття вищої медичної освіти; розвиток здатності до професійного самовдосконалення впродовж всієї фахової діяльності.
Провідну ідею гуманізації освіти в психолого-педагогічному аспекті можна визначити як орієнтацію її цілей, змісту, форм і методів на особистість учня, гармонізацію їх розвитку (Г.О. Балл), створення умов для творчого особистісного розвитку учнів у процесі навчання. Під час дослідження встановлено, що основними напрямами гуманізації допрофесійної підготовки учнів є: введення навчальних дисциплін, спрямованих на виявлення людського, особистісного “виміру” сфери майбутньої професійної діяльності; виявлення в процесі допрофесійної підготовки її особистісного для учнів смислу; загальнокультурна підготовка учнів, розвиток їх духовної культури, яка має загальнолюдське значення. Запровадження особистісного підходу в профільне навчання старшокласників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу можливе за умов впровадження особистісно зорієнтованих форм і методів навчально-виховної роботи, проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної діяльності педагогічного колективу та працівників психологічної служби щодо вивчення індивідуальних особливостей учнів, спрямування зусиль на мотивацію їх навчальної діяльності.
Теоретичний аналіз і вивчення практики діяльності ліцеїв показують, що ліцейська освіта має більш широкий загальноосвітній характер; орієнтує учнів на продовження навчання у вищих навчальних закладах. Під час дослідження виявлено такі спільні риси організації діяльності ліцеїв: впровадження семестрово-залікової форми навчання з шестиденним режимом навчально-виховної роботи; проведення лекційних, лабораторних, практичних і семінарських занять; викладання переважної більшості профільних предметів, проведення консультативних, факультативних занять, контрольних заходів та спецкурсів викладачами вищих навчальних закладів, які є базовими для цього середнього навчального закладу, що здійснює допрофесійну підготовку; професійна спрямованість всього навчально-виховного процесу; випускники цих середніх загальноосвітніх навчальних закладів зараховуються до відповідного профільного вищого навчального закладу на підставі співбесіди або результатів випускних іспитів на атестат про повну загальну середню освіту.
У розділі доведено, що необхідність створення профільних ліцеїв зумовлена гуманними цілями, такими як: відхід від шкільної одноманітності; гуманізація освіти; підвищення якості самої освіти, її фундаменталізація; розвиток здібностей і обдарованостей учнівської молоді; підвищення рівня культури в молодіжному середовищі.
У другому розділі –“Медична освіта в системі професійної освіти” –проаналізовано системи освіти економічно розвинутих країн, місце і роль медичної освіти в означених системах й на теренах України, проблеми відбору учнів для навчання за медичними спеціальностями, діяльність медичних ліцеїв у системі медичної освіти України.
У розділі показано, що медичну освіту не можна розглядати у відриві від загальної системи професійної освіти, особливостей її розвитку на сучасному етапі Водночас наголошено, що при цьому необхідно враховувати традиції в системі охорони здоров’я населення в цілому, специфіку самої медичної освіти. Теоретичний аналіз показав, що системи освіти економічно розвинутих країн інтенсивно розвиваються й реформуються. Система освіти Великої Британії, яка вважалася однією з найконсервативніших у світі, нині інтенсивно змінюється на всіх рівнях –від дошкільного виховання до вищої школи, характеризується розгалуженою мережею різних навчальних закладів (коледжів, інститутів, навчальних центрів тощо) і передбачає фахову підготовку на різних рівнях –від професійно-технічної до вищої. В системі освіти США набули поширення дворічні коледжі, які зайняли чільне місце в системі вищої освіти. Вони виконують важливі профорієнтаційні функції, зокрема: в них здійснюється подальший (після середньої школи) відбір талановитої молоді, визначення їх нахилів і здібностей (до науково-дослідницької, викладацької, конструкторської роботи або до експлуатації техніки), а також подальших можливих шляхів навчання (А.І. Ґалаґан, Г.І. Полянська). Порівнюючи системи освіти в США й Україні, слід зазначити, що головною перевагою освітянської американської системи є її інформаційна відкритість. Поряд з цим слід зазначити, що загальна децентралізація, анархія в навчальних планах і програмах скоріше є недоліками, ніж перевагами. В централізованій системі освіти України, особливо в середніх загальноосвітніх школах, навчальні програми набагато складніші й більш наближені до рівня вищої школи. Разом з тим, в Україні існують свої недоліки, і в першу чергу, це вкрай недосконала трибальна система оцінювання знань у системі прийому до вищого навчального закладу, яка уможливлює зловживання і, як наслідок, несправедливість відносно багатьох абітурієнтів, які опиняються за стінами відповідного вищого навчального закладу, а також неможливість прояву індивідуальності учня в навчанні внаслідок обов’язкового оволодіння дуже широким колом навчальних дисциплін, часто таких, які не є необхідними в майбутньому. Характерною особливістю організації навчального процесу в японських університетах є чітке розмежування загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, що сприяє успішному оволодінню загальноосвітніми знаннями, обов’язковими для будь-якого члена суспільства, незалежно від майбутньої професійної діяльності. Університет, як навчальний центр, прагне досягти високого рівня викладання й засвоєння студентами професійних та загальнонаукових знань, а також сприяти розвитку їх інтелектуальних, моральних якостей і практичних навичок (А.І. Ґалаґан). У системі середньої освіти Франції розвиток професійної орієнтації узгоджується з пріоритетними та нагальними потребами розвитку країни. Складний та багатогранний процес шкільної професійної орієнтації розглядається як передумова адекватної соціалізації учнівської молоді, висуває на кожному конкретному історичному етапі необхідні для його здійснення вимоги щодо засад функціонування інституції середньої освіти (Н.М. Лавриченко). Демократизм, як риса сучасної французької шкільної профорієнтаційної роботи, виявився, зокрема, в активізації діяльності самого учня як суб’єкта професійного орієнтування.
Систему медичної освіти в США відрізняє те, що до її складу входять: дворічні або молодші медичні коледжі, в яких поряд з загальноосвітньою підготовкою здійснюється допрофесійна медична освіта; чотирирічні медичні коледжі, які дають середню спеціальну медичну освіту; вищі медичні навчальні заклади, які називаються медичними школами, в яких проходить додипломна медична освіта та резидентура. Позитивним у системі медичної освіти США є виділення спеціального домедичного етапу в підготовці майбутнього лікаря в коледжі, який є невід’ємною складовою неперервної медичної освіти, оскільки медична освіта вбирає в себе навчання й професійний розвиток, який починається в коледжі, продовжується і поглиблюється в медичній школі, резидентурі й триває протягом всієї професійної діяльності лікаря.
Національна система медичної освіти, що склалася нині у Великій Британії, значною мірою відрізняється від інших країн і заслуговує на увагу як традиційна, британська, система професійної лікарської підготовки. Характерним для неї є те, що загальна лікарська практика –це частина потужної Національної системи охорони здоров’я (К.Н. Цейкович, Дж. Хуббарт). Повний курс навчання студентів-медиків у більшості країн Європи, США, Центральної і Південної Америки, Індії триває шість-сім років і більше. Тільки в окремих країнах світу (Іспанія, Франція, Австрія та деякі інші) лікарський диплом дає право займатися самостійною медичною практикою. В більшості ж країн це право надається тільки після обов’язкового навчання в інтернатурі. Крім того, спостерігається тенденція щодо збільшення терміну професійної підготовки медичних працівників.
Усталена система вищої медичної освіти в колишньому СРСР мала розгалужену мережу вищих медичних навчальних закладів, кілька медичних факультетів у складі університетів. Централізоване управління цією системою здійснювали Міністерства охорони здоров’я союзних республік. Реалізація такого підходу давала змогу вирішувати проблему забезпечення всіх регіонів медичними працівниками, в її межах сформувалися видатні наукові і клінічні школи, діяльність яких високо оцінювалася не тільки в СРСР, а й за кордоном. Однак така система вищої медичної освіти мала істотні недоліки, головні з яких –жорстка регламентація навчальних планів і програм, уніфікація навчального процесу, одноваріантність підручників, відсутність професійної орієнтації в змісті навчання. Система вищої медичної освіти в незалежній Україні сьогодні ще не повністю відповідає світовому рівню професійної підготовки лікарів та вимогам сучасної практичної медицини. Так, зокрема, вона позбавлена об’єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їх підготовки, що вимагає розробки і впровадження в життя нової концепції розвитку неперервної медичної освіти.
Особливої уваги потребує дослідження проблеми щодо відбору студентів для здобуття вищої медичної освіти та вирішення цього процесу як невід’ємної складової системи підготовки медичних працівників. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в тих країнах, де в основному професійний відбір здійснюється до початку навчання в медичній школі, викладачі, студенти-медики та особи, відповідальні за медичне обслуговування, приділяють значну увагу процедурі відбору кандидатів. У тих країнах, де відбір практикується тільки після того, як студенти вже розпочали займатися медициною, має місце стурбованість щодо якості медичної освіти, оскільки збільшення за останній час кількості осіб, що вступають до вищих медичних навчальних закладів, не компенсується відповідним розширенням їх можливостей щодо підготовки спеціалістів. У розділі обгрунтовано висновок, що допрофесійна підготовка учнів на медичні спеціальності в профільних ліцеях має важливе значення, оскільки значною мірою сприяє розв’язанню такої складної проблеми, як проблема професійного добору.
На основі вивчення функціонування медичних ліцеїв в Україні виявлені ускладнення в їх діяльності й сформульовано основні напрями їх подолання: оптимізація й впорядкування мережі та основних напрямів діяльності медичних ліцеїв та гімназій, профільних медичних класів, клубів “Юний медик”, факультетів довузівської підготовки тощо; вдосконалення та уніфікація державної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність спеціалізованих середніх навчальних закладів; удосконалення освітньо-кваліфікаційних характеристик молодших медичних працівників, освітньо-професійних програм та засобів уніфікованої оцінки рівня знань щодо вступу, під час навчання й випуску; впровадження уніфікованих (інтегрованих з певними вимогами і категоріями студентського курсу) навчальних програм, робочих навчальних планів, форм і методів організації навчально-виховної і науково-методичної роботи в спеціалізованих середніх навчальних закладах; удосконалення системи кадрового забезпечення інноваційних навчальних закладів; запровадження багатоканальності фінансування системи допрофесійної підготовки на медичні спеціальності за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів.
У третьому розділі –“Концептуальні засади організації допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю” –викладено розроблені й теоретично обґрунтовані концепцію і технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, модель випускника медичного ліцею; визначено основні засоби реалізації моделі допрофесійної підготовки в ліцеї медичного профілю: специфіку планування, управління навчально-виховним процесом; зміст й організаційні форми учнівського самоврядування, науково-дослідної роботи учнів, позааудиторної навчальної роботи з учнями, спрямованої на допрофесійну підготовку; викладено розроблені й теоретично обґрунтовані зміст і форми організації батьківського самоврядування як суб’єкта управління медичним ліцеєм; визначено напрями діяльності науково-психологічної служби в медичному ліцеї.
Система професійної підготовки майбутніх фахівців медичного профілю набуває цілісності й неперервності за умов якщо вузівський та післядипломний етапи медичної освіти спираються на допрофесійну підготовку учнівської молоді в спеціальних середніх загальноосвітніх закладах –ліцеях і охоплює різні напрями життєдіяльності й життєтворчості своїх вихованців. За таких умов ефективна допрофесійна підготовка старшокласників може здійснюватися тільки за рахунок створення цілісної системи функціонування середнього загальноосвітнього навчального закладу –ліцею, діяльність якого спрямована на психолого-педагогічну підтримку професійного становлення учня, його особистості, свідоме професійне самовизначення, забезпечення подальшого професійного розвитку в вищому медичному навчальному закладі. Допрофесійна підготовка учнівської молоді як ланка неперервної професійної освіти має створювати фундамент для розвитку індивідуальної професійної компетентності, яка вимагає оволодіння необхідними для цього знаннями і навичками, досвідом соціальної діяльності, серед яких найважливішим є вміння вчитися самостійно, набувати нові знання, аналізувати й інтегрувати отриману інформацію. Початкова професійна підготовка розглядається як складова допрофесійної підготовки учнівської молоді на медичні спеціальності, що виступає в органічній єдності загального, особливого й індивідуального. Як загальне, вона відображає закономірності набуття повної загальної середньої освіти та є складовою означеної системи; як особливе –має свою специфіку, зумовлену особливостями майбутньої професійної діяльності медичного працівника, необхідністю поглибленого вивчення профільних предметів; як індивідуальне –відображає залежність допрофесійної підготовки від індивідуальних особливостей учня, рівня його пізнавальних інтересів, особистісних якостей. Гуманістична спрямованість допрофесійної підготовки учнів на спеціальності медичного профілю виявляється у вихованні в майбутнього лікаря гуманістичних рис особистості; формування в нього професійно значущих якостей. Вона розглядається як засіб розвитку творчої обдарованості старшокласника, його талантів, різнобічних інтересів, інтелігентності, як така, що сприяє розвитку громадянськості молодої людини, її відданості своїй Батьківщині, народу, усвідомленню своєї громадянської позиції й відповідальності як людини і як лікаря. Допрофесійна підготовка учнів повинна сприяти розвитку здатності до комунікацій (яка забезпечує не тільки ефективне спілкування між людьми, а й культуру спілкування з різними джерелами інформації), розвитку власної готовності людини до сприйняття нової інформації, формування потрібних для цього якостей, що набуває особливого значення при високих темпах змін у технологіях відповідної професії.
Технологічна модель допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності визначає мету, зміст і технологію організації допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї. Виходячи з мети допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності, в технологічній моделі допрофесійної підготовки учнів виділяються освітня, організаційна, дидактична та професійна складові (див. рис. 1).
Освітня складова відображає процес здобуття учнями в медичному ліцеї повної загальної середньої освіти, що є фундаментом допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. Освітня складова включає: виховання національно свідомого громадянина світового співтовариства з усвідомленням його різноманітності, цілісності та єдності; створення умов для формування в навчально-виховному процесі почуття національної гідності, любові до України, до її традицій і культури, що відповідає цілям духовного і культурного відродження української нації; створення в навчально-виховному процесі сприятливих умов для духовного, емоційного, гуманітарно-естетичного і фізичного розвитку учнів, формування культурної, інтелектуальної, громадсько-активної особистості, яка має нестандартне мислення, здатна до самоаналізу й саморозвитку.
Організаційна складова допрофесійної підготовки відображає організаційні й змістові форми взаємодії медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою та шляхи його інтегрування у вищий медичний навчальний заклад. Організаційна складова включає: необхідність об’єднання зусиль у допрофесійній підготовці учнів педагогічних колективів базової школи медичного ліцею, вищого медичного навчального закладу; удосконалення системи добору висококваліфікованих педагогічних кадрів для роботи з ліцеїстами.
Дидактична складова відображає специфіку допрофесійної підготовки на медичні спеціальності, що враховується в інтегруванні змісту фундаментальних і профільних дисциплін, формах, методах і засобах, що використовуються в навчально-виховному процесі, спрямованому на таку підготовку учнів та його методичне забезпечення. Дидактична складова включає: створення робочих інтегрованих навчальних програм, які забезпечують перманентність навчально-виховного процесу в медичному ліцеї та вищому медичному навчальному закладі, підготовку обдарованих ліцеїстів до спеціального науково-педагогічного факультативу; розроблення системи методів викладання навчальних дисциплін, що поєднують індивідуальний і диференційований підходи в навчанні, й забезпечують глибоке та свідоме засвоєння базових знань з максимальним задоволенням індивідуальних запитів та інтересів особистості, її здібностей, нахилів та можливостей.
Професійна складова відображає засоби забезпечення процесу розвитку в учнів професійних інтересів, професійно значущих особистісних якостей, творчих здібностей. Вона включає: створення системи науково-психологічної підтримки ліцеїстів як майбутніх лікарів; здійснення профорієнтаційної роботи серед старшокласників середніх загальноосвітніх шкіл, відбір обдарованих учнів, здатних оволодіти професією лікаря й усвідомити її високу гуманістичну місію; формування у вихованців професіографічної компетенції, потрібної для професійного самовизначення.
В моделі допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю виділяються компоненти, які розкривають технологію організації такого профільного навчання й визначають мету, зміст, організаційні форми, методи, засоби управління допрофесійною підготовкою старшокласників на медичні спеціальності: інтеграційна (спільна діяльність: медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою, медичного ліцею і вищого медичного навчального закладу), процесуальна (організація навчально-виховного процесу, спрямованого на якісне здобуття повної загальної середньої та початкової професійної освіти), науково-методична (спільна діяльність науково-методичного центру медичного ліцею з кафедрами вищого медичного навчального закладу, діяльність колегії кураторів навчальних класів, інформаційно-ресурсного центру, науково-психологічного центру, наукових і громадських об’єднань і товариств ліцеїстів), управлінська (координування внутрішніх і зовнішніх суб’єктів управління медичним ліцеєм, взаємодія Ради медичного ліцею з Вченою радою вищого медичного навчального закладу, з педагогічною радою базової середньої загальноосвітньої школи, з учнівським та батьківським самоврядуванням) і результативна (аналітична і прогностична діяльність, що забезпечує ефективність системи: вступ до медичного ліцею –випуск з медичного ліцею –навчання у вищому медичному навчальному закладі –професійне становлення). Кожний компонент означеної моделі сприяє реалізації виділених складових допрофесійної підготовки. Для характеристики діяльності медичного ліцею, який здійснює цілеспрямовану допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності, запропоновано такі групи критеріїв: внутрішні та зовнішні. Внутрішні критерії відображають ефективність розвитку й взаємодії взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів системи, якою є медичний ліцей. Зовнішні критерії відображають ефективність функціонування системи “медичний ліцей” як відкритої.
В основу навчально-методичного комплексу для медичного ліцею при вищому навчальному закладі покладено розроблений і теоретично обґрунтований Статут. У процесі дослідження обґрунтовано основні принципи планування навчально-виховної, науково-дослідної і методичної роботи медичного ліцею (цілеспрямованість; колегіальність; науковість; інтеграція; делегування повноважень; комплексність; поєднання перспективного і щоденного планування; наступність; забезпечення спеціалізації), розроблено структуру перспективного планування медичного ліцею. Результати дослідження показали, що вищим органом громадського самоврядування медичного ліцею повинна бути Конференція його трудового колективу педагогів, учнів, батьків на чолі з Радою медичного ліцею. В процесі дослідження визначено повноваження Конференції медичного ліцею, оптимальний склад Ради медичного ліцею, основні напрями її діяльності, основні напрями роботи педагогічної ради навчального закладу. Учнівське самоврядування розглядалося як добровільна самоорганізація учнів, як важливий елемент удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на зростання в учнівської молоді соціальної активності, ініціативи та відповідальності за доручену справу, на гармонійний розвиток особистості старшокласників, формування в них навичок організатора, керівника. В розділі подана розроблена структура органів учнівського самоврядування медичного ліцею, повноваження конференції колективу учнів. Зроблено висновок, що в період між конференціями –вищим органом учнівського самоврядування може бути Парламент учнів медичного ліцею. Подано розроблене і впроваджене положення про Парламент учнів медичного ліцею, визначена періодичність його засідань, розроблено структуру й основні напрями діяльності. В процесі дослідження обґрунтована і розроблена нова форма творчого, наукового об’єднання учнів –“Космос-клуб” медичного ліцею, сформульовано мету його діяльності й структуру, розроблено форми співпраці клубу з лабораторіями науково-дослідного центру вищого медичного навчального закладу.
Важливим напрямом допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності є діяльність наукового товариства ліцеїстів, головною метою діяльності якого є створення найсприятливіших умов для активної творчої науково-дослідної роботи старшокласників. Розроблено завдання наукового товариства медичного ліцею, форми його діяльності (робота наукових секцій, індивідуальна робота учнів; конференції; читання; конкурси творчих робіт; виїзні засідання; олімпіади з різних галузей знань тощо), модель управління ним. У процесі дослідження розроблено обов’язки і права членів наукового товариства медичного ліцею й доведено доцільність видання ним власного друкованого органу. В розділі доведена доцільність організації в медичному ліцеї літературних студій та фізико-математичного клубу. Викладено розроблені й теоретично обґрунтовані Положення про їх статус та діяльність.
Батьківське самоврядування розглядається в дослідженні як добровільна самоорганізація батьків учнів медичного ліцею, яка допомагає більш ефективному навчанню й вихованню ліцеїстів, координації діяльності медичного ліцею та громадських організацій, культурних установ, благодійних організацій, фондів, спонсорів та меценатів.
Зроблено висновок, що в період між батьківськими зборами вищим органом батьківського самоврядування медичного ліцею повинна бути батьківська Рада. Подано теоретично обґрунтовану структуру батьківської Ради медичного ліцею та основні напрями її діяльності. В процесі дослідження доведено доцільність створення Піклувальної Ради медичного ліцею та введення до структури навчального закладу науково-психологічного центру. Важливим напрямом діяльності медичного ліцею як відкритої освітньої системи є створення інформаційно-ресурсного центру.
В процесі дослідження розроблено й обґрунтовано модель випускника медичного ліцею, яка виступає орієнтиром у допрофесійній підготовці учнів на медичні спеціальності щодо їх особистісного і професійного розвитку. Розроблена модель включає дві складові: особистісну й діяльнісну, які відображають відповідно вимоги до особистості випускника медичного ліцею –майбутнього медичного працівника і до якості його допрофесійної підготовки як передумови майбутньої професійної діяльності.
У четвертому розділі –“Організаційно-методичні умови допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї” –проаналізовано особливості діяльності медичного ліцею в структурі вищого медичного навчального закладу; доцільність введення в ліцеї медичного профілю інституту кураторів; викладено розроблений і теоретично обґрунтований зміст природничих і гуманітарних навчальних дисциплін, спрямований на допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності, зміст і специфіку викладання фізичної культури, початкової професійної підготовки в медичному ліцеї; подано розроблені й теоретично обґрунтовані зміст і організаційні форми методичної роботи в медичному ліцеї та управління навчально-виховним процесом; проаналізовано основні напрями організації навчального процесу в медичному ліцеї й умови добору ліцеїстів.
Теоретичне осмислення проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді в медичному ліцеї й результати практичного впровадження дають підстави зробити висновок, що організація такого педагогічного процесу потребує: ґрунтовної зміни форм і методів навчання; перебудови системи професійного добору; забезпечення в процесі загальної середньої освіти можливості ознайомлення з різними напрямами діяльності медичного працівника, особливостями функціонування вищих медичних навчальних закладів в умовах ринкових відносин; забезпечення можливості для самореалізації особистості старшокласника в процесі навчання, його свідомого професійного самовизначення.
На основі аналізу педагогічної й психологічної літератури, результатів проведених досліджень у дисертаційному дослідженні визначено основні етапи організації навчально-виховного процесу в медичному ліцеї (адаптаційний і початково-професійний), обґрунтовано їх мету й очікувані результати щодо професійного становлення учнів. Визначення цих етапів дає можливість педагогам забезпечити послідовність і ефективність пропедевтичної підготовки майбутнього медичного працівника в умовах медичного ліцею.
Реалізації принципу наступності в організаційних формах здійснення виховного впливу на старшокласників сприяє введення в медичному ліцеї інституту кураторів. У процесі дослідження було визначено основні напрями діяльності педагога-куратора (індивідуальна робота з кожним учнем та з учнівською громадою, навчально-виховна робота, науково-методична робота, координація діяльності викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і вчителів базової середньої загальноосвітньої школи, робота з батьківською громадою, прогнозування професійного самовизначення вихованців та їх медико-психологічна підтримка).Доведено, що для координації та вдосконалення навчально-виховної роботи в медичному ліцеї доцільно створити дорадчий методичний колегіальний орган –колегію педагогів-кураторів, яка працює в тісній взаємодії з Радою медичного ліцею, батьківською Радою та Парламентом учнів медичного ліцею. В розділі окреслено зміст діяльності куратора на різних етапах навчально-виховного процесу, визначено критерії оцінювання діяльності педагога-куратора (професійні знання та вміння керувати системою виховної роботи, коригувати міжособистісні стосунки в колективі).
Організація допрофесійного навчання учнів у медичному ліцеї має забезпечувати отримання старшокласниками фундаментальної повної загальної середньої та початкової професійної (медичної) підготовки.
У процесі дослідження доведено доцільність спільної діяльності кафедр вищого медичного навчального закладу і вчителів базової середньої загальноосвітньої школи щодо розробки змісту навчального матеріалу з основних предметів, який спрямований на засвоєння ліцеїстами як державного стандарту повної загальної середньої освіти, так і варіативного професійно спрямованого змісту фундаментальних дисциплін, що не передбачені інваріантною складовою змісту повної загальної середньої освіти з відповідних предметів, але є основою для навчання у вищому медичному навчальному закладі. Забезпечення умов для здобуття якісної повної загальної середньої освіти відбувається за рахунок реалізації як інваріантної, так і варіативної складових змісту навчального плану, що дозволяє індивідуалізувати процес підготовки ліцеїста і створює сприятливі умови для самовираження особистості учнів.
У розділі доведено, що процес допрофесійної підготовки старшокласників на медичні спеціальності повинен спрямовуватися на оволодіння початковими основами сучасної медичної науки (основних понять, законів, фактів тощо), формування початкових професійних навичок, формування загально-навчальних вмінь та навичок (планування навчальної, наукової та самостійної роботи, володіння навчальною літературою, таблицями, довідниками, розвиток вміння використовувати новітні інформаційні технології, здійснювати самоконтроль тощо); забезпечити формування наукового світогляду, сприяти трудовому, моральному, естетичному, деонтологічному та фізичному вихованню майбутніх медичних працівників.
Необхідною умовою вирішення цього завдання є визначення оптимальної послідовності оволодіння тими чи іншими знаннями. Обов’язкові для вивчення дисципліни в медичному ліцеї, які складають міцну науково-теоретичну основу фундаментальної підготовки учнів і відповідають державним вимогам щодо повної загальної середньої освіти, забезпечують наступність змісту допрофесійної й професійної підготовки, включають: фізику, біологію, хімію, українську мову, українську літературу, алгебру, геометрію, інформатику, історію України, всесвітню історію, алгебру, геометрію, іноземну мову (англійську, німецьку або французьку мови), зарубіжну літературу, географію, фізичну культуру, допризовну підготовку юнаків та дівчат, основи життя і здоров’я дитини.
В дисертаційному дослідженні викладено розроблений і апробований зміст, робочі інтегровані навчальні програми з природничих, гуманітарних та спеціальних дисциплін. У результаті дослідження зроблено висновок, що головною метою експериментальних робочих інтегрованих навчальних програм з природничих дисциплін (фізика, біологія, хімія, інформатика, алгебра, геометрія, економічна і соціальна географія світу) є формування в ліцеїстів наукового світогляду, екологічного мислення, розуміння сутності живого як невід’ємного складового компонента планетарної екосистеми в її історичному розвитку, послідовності виникнення живих форм, вершиною піраміди яких є людина. Основне завдання циклу гуманітарних дисциплін в медичному ліцеї (українська мова, українська література, іноземна мова, історія України, всесвітня історія, зарубіжна література) полягає в формуванні гуманітарного мислення, опануванні державною та іноземними мовами, залученні ліцеїстів до світових шедеврів літератури, музики, образотворчого мистецтва, осмислення історичних фактів, подій і явищ, формування правової, світоглядної, моральної, політичної, художньо-естетичної та екологічної культури, утвердженні пріоритетів здорового способу життя, формування етичних ідеологічних принципів. Систему гуманітарної освіти та виховання в медичному ліцеї доцільно доповнити розгалуженою програмою фізичного та художньо-освітнього самовдосконалення ліцеїстів. У роботі подано розроблений і апробований зміст і робочу інтегровану навчальну програму з фізичної культури, яка спрямована на розвиток необхідних для медичного працівника рухів й реакцій. Початкова професійна підготовка здійснюється в процесі вивчення спеціального циклу дисциплін. Спеціальними вважаються дисципліни або їх розділи, які вивчаються за вибором учнів відповідно до їх наукових і практичних інтересів (медицина, валеологія, латинська мова). Робоча інтегрована навчальна програма з дисципліни “Медицина” (загальний і спеціальний догляд за хворими) передбачає розгляд найважливіших теоретичних основ і положень з історії медицини, а також умінь, якими має оволодіти майбутній медичний працівник (тому практичне значення занять ліцеїстів у обсязі такої програми виходить за межі потреб тільки професійної орієнтації). Особливого значення в допрофесійній підготовці учнів в умовах медичного ліцею надається оволодіння основами валеології, що допоможе майбутньому лікарю запобігти виникненню порушень здоров’я людини. Важливою складовою допрофесійної підготовки старшокласників на медичні спеціальності є вивчення “мови всіх лікарів світу” –латини. В теоретичній та практичній підготовці вихованців медичного ліцею помітне місце (не лише в лінгвістичному, але й в культурологічному планах) займає глибоке вивчення латинської й грецької мов, що допомагає учням глибше осягнути підвалини рідної мови та культури, відкриває перспективи для фундаментального опанування світової культури в цілому. В дисертаційному дослідженні зроблено висновок щодо доцільності запровадження в системі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї навчальних курсів за вибором, які дають змогу диференціації змісту підготовки старшокласників з врахуванням специфіки їхнього подальшого медичного фаху.
У процесі дослідження виявлено переваги використання в медичному ліцеї дванадцятибальної шкали оцінювання, а також дихотомічної (альтернативної) шкали типу “зараховано” або “не зараховано” та критеріально зорієнтованих тестів (завдань), які відповідають вимогам середньої загальноосвітньої школи, об’єктивного вимірювання, фіксації та репрезентативності. Така система характеризується циклічністю, що дозволяє вносити необхідні корективи до всіх компонентів структури на різних етапах процесу допрофесійної підготовки.
Узагальнення теоретичного матеріалу і результатів дослідження дозволило визначити уміння та навички, які сприяють успішній адаптації ліцеїстів у вищому медичному навчальному закладі (навчатися в умовах лекційно-семінарської системи; виконувати лабораторні, практичні роботи; комунікативні; працювати самостійно; здатність до самоконтролю; критично оцінювати власні досягнення в навчанні, враховуючи вимоги викладача і навчального закладу; працювати з науковою, навчальною і довідковою літературою, каталогами; висока техніка усного і писемного мовлення; навички роботи з різними сучасними інформаційними джерелами та комп’ютерною технікою тощо), і шляхи їх формування в процесі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.
Специфічною для медичних ліцеїв є така форма навчальної роботи з учнями, як консультація. Її переваги полягають у тому, що вона дає можливість ліквідовувати індивідуальні прогалини в знаннях і провести адаптацію ліцеїстів до навчально-виховного процесу у вищому медичному навчальному закладі. Доведено доцільність проведення консультацій в медичному ліцеї завідувачами профільних кафедр, найдосвідченішими професорами, доцентами. Особливого значення надається передекзаменаційному циклу консультацій, які проводяться на профільних кафедрах вищого медичного навчального закладу та базової середньої загальноосвітньої школи протягом двох передекзаменаційних тижнів і до участі в яких обов’язково залучаються голови предметних екзаменаційних комісій. Результати дослідження також дозволили виділити основні методичні вимоги до проведення консультацій у медичних ліцеях (врахування побажань учнів при виборі теми консультації; проведення консультацій у малих групах (2–особи); виявлення орієнтовної тематики консультацій шляхом тестування учнів щодо їх знань і вмінь; діалогова форма взаємодії вчителя й учня під час проведення консультації).
У розділі викладено аспекти, пов’язані з організаційно-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу, які сприяють ефективності здійснення допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. В процесі дослідження в медичному ліцеї запроваджені наступні організаційні форми методичної роботи: постійно діючі –методичні та творчі об’єднання викладачів, науково-дослідні лабораторії, наради при директорі, засідання кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, семінари тощо; періодичні –педагогічні наради, циклові комісії, колегії педагогів-кураторів, педагогічні читання, лекції відомих педагогів-практиків та науковців, науково-практичні конференції, методичні оперативні наради, семінари-практикуми, виставки, екскурсії, лекторії, групові консультації тощо; індивідуальні –самоосвіта, наукова робота, стажування, наставництво, консультації. У розділі викладено розроблені й апробовані вимоги до плану роботи методичного об’єднання медичного ліцею, показано доцільність створення науково-дослідної лабораторії, яка проводить педагогічні експерименти, вивчає й узагальнює досвід роботи колективів кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, наукового товариства медичного ліцею тощо; розроблено і впроваджено положення про їх діяльність.
У дисертаційному дослідженні показано, що структура і зміст управління медичним ліцеєм повинні відбивати інтеграційний зв’язок всіх учасників навчально-виховного процесу, враховувати особливості допрофесійної підготовки в системі “базова середня загальноосвітня школа –медичний ліцей –вищий медичний навчальний заклад”. У розділі обгрунтовано основні вимоги до вдосконалення системи управління медичним ліцеєм (проведення науково-прогностичних досліджень; інтеграція та координація управлінських дій з урахуванням завдань державної політики щодо освітянської галузі; поєднання державного керівництва з самостійністю вищого медичного навчального закладу і медичного ліцею в допрофесійній підготовці старшокласників на медичні спеціальності). Запропоновано основні вимоги до проведення контролю за роботою всіх ланок медичного ліцею і визначено основні види контролю в ньому (попередній, поточний, підсумковий тощо).
У розділі також розкрито значення атестації професорсько-викладацького складу кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи для підвищення персональної відповідальності педагогів за стан допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї.
У п’ятому розділі –“Впровадження моделі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї” –обґрунтовано використання методик дослідження організації допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності; проаналізовано результати вивчення мотивації досягнень ліцеїстів, їх загальних творчих здібностей, навчальних інтересів і професійно значущих якостей; проаналізовано результати впровадження моделі допрофесійної підготовки старшокласників у медичному ліцеї за внутрішніми і зовнішніми критеріями.
Розробляючи програму експериментальної роботи ми враховували можливість адаптації до використання в медичних ліцеях комплексу методик, які традиційно використовуються для комплектування профільних класів.
На основі теоретичного аналізу були визначені зовнішні й внутрішні критерії ефективності допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї. Внутрішні критерії відображають: щодо учнів медичного ліцею –кількість заяв до вступу; динаміку випуску; участь у наукових клубах, студіях, гуртках; участь в олімпіадах, наукових конкурсах, змаганнях тощо; знання іноземної мови; комп’ютерна грамотність; якість навчання; розвиток професійного інтересу; розвиток професійно значущих якостей; розвиток початкових професійних знань, умінь, навичок; розвиток творчих здібностей; розвиток мотивації досягнень; щодо викладачів медичного ліцею –публікація наукових, навчально-методичних праць, підручників і посібників тощо, посилання на них; кількість патентів, винаходів; ефективність консультативної роботи з ліцеїстами; участь у діяльності наукових товариств, відзнаки наукових товариств.
Зовнішні критерії відображають: кількість учнів, які вступають до вищих медичних навчальних закладів; динаміка їх випуску з цих закладів; результати першої сесії у вищому медичному навчальному закладі; репутація випускників (оцінка зовнішніми рецензентами); участь у науково-дослідній роботі; участь у наукових конференціях, читаннях, конкурсах, змаганнях; кількісне співвідношення “педагог-учень”; кількість учнів у класі та групі; функціонування навчальних курсів за вибором; педагогічне навантаження викладача; обсяг бібліотечного фонду; кількість комп’ютерної техніки.
Відповідно до цих критеріїв здійснено аналіз результатів впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. Результати дослідження було узагальнено в 33 рисунках і 8 таблицях.
Аналіз за внутрішніми критеріями протягом останніх десять років показав, що: спостерігається позитивна динаміка вступу до медичного ліцею учнів, які мають свідоцтво про закінчення 9-го класу основної школи, або гімназії з відзнакою; вступу випускників медичного ліцею до вищого медичного навчального закладу; кількість учнів у класах та групах. Ліцеїсти беруть активну участь у науково-дослідній роботі, що підтверджується позитивною динамікою: кількості учнів у секціях наукового товариства, клубах та літературних студіях медичного ліцею, позитивними результатами конкурсів учнівських науково-дослідних робіт, призових місць на Міжнародних, Всеукраїнських олімпіадах та конкурсах з профільних дисциплін. Спостерігається позитивна динаміка якісного і кількісного складу викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, які беруть участь у навчально-виховному процесі медичного ліцею, діяльності викладачів ліцею з методичного забезпечення процесу допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.
Аналіз діяльності експериментального медичного ліцею за зовнішніми показниками протягом останніх десяти років довів, що успішність колишніх ліцеїстів на всіх факультетах у вищому медичному навчальному закладі в цілому на 0.65–.9 бали вища порівняно з успішністю студентів бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; відсоток студентів-випускників медичного ліцею, які склали іспити на всіх факультетах та спеціальностях на “відмінно” та “відмінно” і “добре” на 15% вищий порівняно з студентами бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; колишні ліцеїсти в вищому медичному навчальному закладі мають високий середній бал оцінки за виробничу практику. В розділі показана динаміка щодо міжнародної діяльності експериментального медичного ліцею (членство в міжнародній асоціації “Зелених шкіл світу”, зв’язки з зарубіжними організаціями, з українською діаспорою (Російська Федерація, Канада, Австралія), медичними коледжами, гімназіями, школами і вищими навчальними закладами, входження до складу фундації шкіл під егідою ЮНЕСКО).
Особлива увага в процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді на медичні спеціальності приділялася вивченню мотивації досягнень, навчальних інтересів ліцеїстів, їх загальних творчих здібностей, професійно значущих якостей.
Мотивація досягнень і загальні творчі здібності учнів вивчалися за стандартними методиками, які наведені в додатках до дисертації. На основі порівняння результатів експерименту в контрольних та експериментальних групах можна дійти висновку, що розвиток мотивації досягнень і рівень загальних творчих здібностей учнів за всіма критеріями і показниками в експериментальних групах вищий, ніж у контрольних. Навчальні інтереси учнів медичного ліцею вивчалися за методикою Б.О. Федоришина. Використання даної методики в ліцеї медичного профілю, потребувало її модифікації, обґрунтування комплексу питань щодо професії медичного працівника. Аналіз вивчення розвитку навчальних інтересів учнів медичних ліцеїв показав, що на завершальному етапі експерименту практично всі ліцеїсти експериментальних груп свідомо визначили своє позитивне ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності.
Для педагогічного оцінювання рівня сформованості професійно значущих якостей учнів медичних ліцеїв було використано структурно-компонентний метод педагогічного оцінювання якостей особистості (СКМ), запропонований С.О. Сисоєвою. На основі теоретичного аналізу і власних досліджень були виділені професійно значущі якості особистості майбутнього лікаря, а саме –ставлення до людей: доброта, чуйність, милосердя, увага, дбайливість; моральність особистості: чесність, безкорисливість; особистісні якості: ввічливість, акуратність, терпіння, тактовність, сміливість, комунікативність, працьовитість, відповідальність, точність та швидкість рухів рук, концентрація уваги, оперативна пам’ять, ініціативність. Визначено їх зміст і критерії оцінювання. Кількісний аналіз при педагогічному оцінюванні доповнювався якісним. Результати дослідження свідчать про позитивні зрушення в формуванні професійно-значущих якостей учнів: коефіцієнт їх розвитку в експериментальних групах становить на початок експерименту 0,62, на кінець експерименту –,83; у контрольних групах на початок експерименту –,46, на кінець експерименту –,57. Вірогідність результатів педагогічного експерименту щодо формування професійно значущих якостей учнів доведена за допомогою t-критерію нормального розподілу (за методикою П.М. Воловика). З ймовірністю 0,95 було підтверджено, що є істотна відмінність у рівнях розвитку професійно значущих якостей учнів експериментальних і контрольних груп.
1. Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження показують, що в педагогічній науці й практиці значна увага традиційно приділялася допрофесійній підготовці вчителя, організаційним формам професійно-педагогічної орієнтації школярів. Допрофесійна підготовка на інші спеціальності здебільшого проводилася в межах шкільної профорієнтації або у навчально-виробничих комплексах. Разом з тим, доведено, що система допрофесійної підготовки є винятково важливим елементом на шляху до оволодіння сучасною професією. На цьому етапі відбувається остаточне самовизначення учнем свого ставлення до майбутньої професійної діяльності й утвердження його професійного інтересу, оволодіння спеціальним досвідом, розвиток здібностей та їх корекція відповідно до вимог майбутньої професійної діяльності. В процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді відкриваються можливості нівелювання негативних тенденцій при переході старшокласника в статус студента вищого навчального закладу. Тому допрофесійна підготовка не тільки сприяє свідомому вибору професії, формуванню стійких мотивів вибору подальшої професійної діяльності, формуванню й розвитку необхідних особистісних якостей, оволодінню початковими професійними знаннями, уміннями й навичками на основі фундаменту повної загальної середньої освіти, а й скороченню часу адаптації у вищому навчальному закладі. Ефективне запровадження особистісного підходу до профільного навчання старшокласників у школах нового типу можливе за умов суттєвої особистісно спрямованої трансформації існуючих форм і методів навчально-виховної роботи, проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної діяльності педагогічних колективів та працівників психологічної служби. Особистісний підхід, як умова гуманізації навчально-виховного процесу в ліцеї, вимагає гуманістичного переосмислення функцій управління процесом підготовки учнів до навчання у вищому навчальному закладі, пошуку методів і засобів гуманізації всієї їх навчальної діяльності. Аналіз практичної діяльності ліцеїв дозволив виокремити спільні риси в організації діяльності ліцеїв різних напрямів: впровадження семестрово-залікової форми навчання з шестиденним режимом навчально-виховної роботи; проведення лекційних, лабораторних, практичних і семінарських занять; викладання переважної більшості профільних предметів, проведення консультативних, факультативних занять, контрольних заходів та спецкурсів викладачами вищих навчальних закладів, які є базовими для цього середнього загальноосвітнього навчального закладу, що здійснює допрофесійну підготовку; професійна спрямованість всього навчально-виховного процесу; випускники цих середніх загальноосвітніх навчальних закладів зараховуються до відповідного профільного вищого навчального закладу на підставі співбесіди або результатів випускних іспитів на атестат про повну загальну середню освіту.
У дисертаційному дослідженні доведено, що діяльність медичного ліцею доцільно будувати на таких принципах: доступність і рівність умов розвитку кожного ліцеїста з метою повної реалізації його здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізація, гуманітаризація і демократизація навчально-виховного процесу; органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність від політичних, громадських і релігійних організацій; диференціація змісту і форм навчання; гнучкість і прогнозованість, розвиваючий характер навчання; єдність, наступність, неперервність і різноманітність навчання; взаємозв’язок з освітою інших країн. Одне з найважливіших завдань медичного ліцею –це створення сприятливих умов для розвитку здібної, обдарованої учнівської молоді.
На основі теоретичного аналізу власного дослідження зроблено висновок, що допрофесійну підготовку учнів у ліцеї медичного профілю можна розглядати як систему підготовки учнів до майбутньої професійної діяльності медичного працівника в умовах спеціального середнього загальноосвітнього навчального закладу –ліцею, яка спрямована на: формування готовності особистості до професійного навчання з обраної спеціальності у вищому медичному навчальному закладі; формування професійно значущих якостей лікаря, професійних інтересів, мотивації досягнень в обраній галузі; полегшення адаптації до процесу здобуття вищої медичної освіти; розвиток здатності до професійного самовдосконалення впродовж усієї професійної діяльності.
. Вивчення досвіду організації допрофесійної і професійної освіти за кордоном дає змогу врахувати такий досвід при реформуванні системи освіти незалежної і України, виявити критерії ефективності допрофесійної підготовки фахівців. Порівняння систем освіти економічно розвинутих країн і України свідчить, що головною перевагою освітянських систем таких країн є їх інформаційна відкритість, розгалужена мережа різних навчальних закладів (шкіл, коледжів, інститутів, університетів, навчальних центрів тощо), фахова підготовка на різних рівнях –від професійно-технічної до вищої, усвідомлення взаємозв’язку між економікою та загальним рівнем освіти населення, чітке розмежування загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, узгодження стратегії і тактики педагогічної діяльності з пріоритетними потребами розвитку країни.
Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в тих країнах, де в основному відбір триває до початку навчання в медичній школі, викладачі, студенти-медики та особи, відповідальні за медичне обслуговування, приділяють значну увагу критеріям, за якими здійснюється такий відбір, та самій процедурі відбору кандидатів. У тих країнах, де відбір практикується тільки після того, як студенти вже розпочали вивчати медицину, має місце стурбованість щодо якості медичної освіти, оскільки збільшення останнім часом кількості осіб, що вступають до вищих медичних навчальних закладів, не компенсується відповідним розширенням їх можливостей щодо підготовки спеціалістів.
. Система вищої медичної освіти в Україні не повною мірою відповідає світовому рівню професійної підготовки лікарів, вимогам сучасної практичної медицини, оскільки вона позбавлена об’єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їх підготовки. За останні роки в Україні, як і в інших розвинутих країнах світу, постає проблема щодо необхідності дослідження факторів, які детермінують кількість і якість кадрових резервів медицини, їх розподіл за різними ланками служб охорони здоров’я, а також вивчення функцій різних медичних професій щодо забезпечення потреб системи охорони здоров’я, взаємозв’язків між навчальними закладами, які готують спеціалістів медичної галузі, і службами, які надають медичну допомогу. Доведено, що особливої уваги потребує дослідження проблеми відбору студентів для отримання вищої медичної освіти як невід’ємної складової системи підготовки медичних працівників.
До характерних позитивних рис сучасної української системи відбору на навчання медичним спеціальностям необхідно віднести вільний та демократичний доступ до вищої медичної освіти найширшої категорії громадян, врахування результатів навчання в середній загальноосвітній школі, стану фізичного і психічного здоров’я абітурієнта, а також бали, отримані під час досить складних фахових випробувань. До особливостей зазначеної системи відбору необхідно віднести існування окремих наборів –бюджетного (державне замовлення) і контрактного (за кошти юридичних і фізичних осіб), цільового набору, пільгового вступу окремих категорій громадян і можливість складати абітурієнтами вступні іспити одночасно в кілька вищих медичних (і не тільки) навчальних закладів країни.
. Концепція допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю побудована на таких основних положеннях: система професійної підготовки майбутніх медичних працівників набуває цілісності й неперервності за умов доповнення вузівського та післядипломного етапів освіти ланкою допрофесійної підготовки учнівської молоді в спеціальних середніх загальноосвітніх навчальних закладах –ліцеях; система допрофесійної підготовки має охоплювати різні напрями життєдіяльності і життєтворчості своїх вихованців; допрофесійна підготовка учнівської молоді, як складова неперервної професійної освіти, має створювати фундамент для розвитку індивідуальної професійної компетентності; допрофесійна підготовка учнів на медичні спеціальності виступає в органічній єдності загального, особливого й індивідуального; допрофесійна підготовка учнівської молоді в контексті гуманістичної парадигми освіти розглядається як засіб розвитку творчої обдарованості учня, його талантів, різнобічних інтересів, інтелігентності, моральних і емоційних якостей його особистості; допрофесійна підготовка розглядається як засіб розвитку громадянських рис молодої людини; допрофесійна підготовка учнів повинна сприяти розвитку здатності до комунікацій. Ефективна допрофесійна підготовка учнівської молоді на медичні спеціальності може здійснюватися за умови створення цілісної системи функціонування профільного середнього загальноосвітнього закладу –медичного ліцею, спрямованого на психолого-педагогічну підтримку професійного становлення старшокласника, метою і мірою ефективності якого є особистісний розвиток учня, його свідоме фахове самовизначення, подальший професійний розвиток у вищому медичному навчальному закладі.
. Теоретико-методологічною основою допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї стала технологічна модель допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності, яка визначає мету, зміст і технологію організації такого профільного функціонування медичного ліцею як структурного підрозділу вищого медичного навчального закладу. В моделі виділяються освітня, організаційна, дидактична та професійна складові. Освітня складова відображає процес здобуття учнями в медичному ліцеї повної загальної середньої освіти, яка є фундаментом допрофесійної підготовки. Організаційна складова допрофесійної підготовки на медичні спеціальності відображає організаційні й змістовні форми взаємодії медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою і шляхи його інтегрування у вищий медичний навчальний заклад. Дидактична складова відображає специфіку допрофесійної підготовки на медичні спеціальності, що відбивається в інтегруванні змісту фундаментальних і профільних дисциплін, формах, методах і засобах, що використовуються в навчально-виховному процесі, спрямованому на допрофесійну підготовку учнів, методичне забезпечення такого процесу профільного навчання. Професійна складова відображає засоби щодо забезпечення процесу розвитку в учнів професійного інтересу, початкових професійних знань, умінь, навичок, професійно значущих особистісних якостей, потреби досягнень, загальних творчих здібностей. У моделі виділено компоненти, які розкривають технологію організації допрофесійної підготовки учнів: інтегральний (спільна діяльність медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою; медичного ліцею і вищого медичного навчального закладу), процесуальний (організація навчально-виховного процесу, спрямованого на якісне отримання повної загальної середньої і початкової професійної освіти), науково-методичний (спільна діяльність науково-методичного центру медичного ліцею з кафедрами вищого медичного навчального закладу і базової середньою загальноосвітньою школи, діяльність колегії кураторів навчальних класів, інформаційно-ресурсного центру, науково-психологічного центру, наукових і громадських об’єднань, товариств ліцеїстів), управлінський (координування внутрішніх і зовнішніх суб’єктів управління медичним ліцеєм, взаємодія його ради з Вченою радою вищого медичного навчального закладу, з педагогічною радою базової середньої загальноосвітньої школи, з органами учнівського і батьківського самоврядування) і результативний (аналітична і прогностична діяльність, що забезпечує ефективність системи: “вступ до медичного ліцею –випуск з медичного ліцею –навчання у вищому медичному навчальному закладі –професійне становлення”). Кожний компонент означеної моделі сприяє реалізації виділених складових допрофесійної підготовки.
Модель майбутнього спеціаліста медичного профілю є головним орієнтиром у допрофесійній підготовці майбутнього медичного працівника. Модель включає дві складові: особистісну і діяльнісну, які відображають відповідно вимоги до особистості випускника медичного ліцею –майбутнього лікаря і до якості його допрофесійної підготовки як передумови майбутньої професійної діяльності.
Для визначення ефективності впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності введено дві групи критеріїв: зовнішні та внутрішні. Внутрішні критерії відображають ефективність розвитку й взаємодії взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів системи, якою є медичний ліцей. Зовнішні критерії відображають ефективність функціонування системи “медичний ліцей” як відкритої.
. Ефективна допрофесійна підготовка передбачає: ґрунтовну зміну форм і методів навчання, які мають бути спрямовані на розвиток соціально активної особистості; перебудови системи професійного добору, забезпечення в процесі повної загальної середньої освіти можливості ознайомлення з різними напрямами діяльності медичного працівника, особливостями функціонування вищих медичних навчальних закладів в умовах ринкових відносин, забезпечення можливості для самореалізації особистості учня в процесі навчання, його свідомого професійного самовизначення. Організаційно-методичними умовами допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю є: узгодження цілей допрофесійної підготовки на медичні спеціальності з загальними цілями вищої медичної освіти; реалізація принципу наступності щодо змісту й організаційних форм навчально-виховної роботи у вищих медичних навчальних закладах і медичному ліцеї; забезпечення умов для здобуття якісної повної загальної середньої освіти і початкової професійної медичної підготовки; управління медичним ліцеєм на засадах демократизації і гуманізації; організація ефективного учнівського самоврядування; відкритість діяльності медичного ліцею як навчального закладу допрофесійної підготовки учнівської молоді.
Організація допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї має забезпечувати здобуття ліцеїстами фундаментальної повної загальної середньої та початкової професійної (медичної) підготовки. В процесі дослідження доведено доцільність спільної діяльності кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи щодо розробки змісту навчального матеріалу з основних предметів. При цьому поряд з виконанням інваріантної складової змісту повної загальної середньої освіти в медичному ліцеї забезпечена предметна спрямованість варіативної складової та її змістового наповнення з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності. Це дозволяє індивідуалізувати процес підготовки старшокласника, що створює сприятливі умови для самовираження особистості учнів, забезпечує фундаментальну підготовку згідно з державними вимогами, а також здобуття освіти понад державний освітній мінімум, допомагає здійснити науково-практичну підготовку талановитої молоді до навчання у вищому медичному навчальному закладі. Показано, що процес допрофесійної підготовки на медичні спеціальності повинен забезпечити засвоєння початкових основ сучасної медичної науки (основних понять, законів, фактів тощо), формування початкових професійних і загальнонавчальних умінь та навичок (планування навчальної, наукової та самостійної роботи; робота з науковою і довідковою літературою, каталогами, таблицями; використання новітніх інформаційних технологій та комп’ютерної техніки; здійснення самоконтролю тощо); забезпечити формування наукового світогляду, сприяти трудовому, моральному, естетичному, деонтологічному, фізичному вихованню майбутніх лікарів. Необхідною умовою вирішення цього завдання є визначення оптимальної послідовності оволодіння тими чи іншими знаннями. Початкова професійна підготовка здійснюється в процесі вивчення спеціального циклу дисциплін. Спеціальними дисциплінами вважаються дисципліни або розділи дисциплін, які вивчаються за вибором учнів відповідно до їх наукових і практичних інтересів (медицина, валеологія, латинська мова тощо). Зроблено висновок щодо доцільності запровадження в системі допрофесійної підготовки навчальних курсів за вибором, які дають змогу диференціювати зміст підготовки ліцеїстів з урахуванням специфіки подальшої медичної спеціалізації.
Розроблений і впроваджений організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі включає: навчальні програми для керівників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу, кураторів, психологів, вчителів, батьків та учнів, які відображають природничі й гуманітарні стандарти повної загальної середньої освіти та спрямовані на допрофесійну підготовку учнів у медичному ліцеї; методичні рекомендації й документацію щодо: забезпечення ефективного управління медичним ліцеєм для керівників середніх загальноосвітніх шкіл нового типу; організації діяльності кураторів у медичному ліцеї, їх взаємодії з учнівським колективом для кураторів, вчителів, керівників ліцею; організації учнівського самоврядування для учнів медичного ліцею; батьківського самоврядування як суб’єкта управління медичним ліцеєм та його взаємодії з громадськими організаціями для кураторів, батьків, керівників ліцею; організації позанавчальної діяльності учнів у медичному ліцеї для кураторів, вчителів, керівників ліцею; діяльності науково-психологічної служби медичного ліцею для кураторів, практичних психологів, вчителів, керівників ліцею.
. Результати впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї аналізувалися за внутрішніми і зовнішніми критеріями протягом останніх десяти років. Існує позитивна динаміка щодо вступу до медичного ліцею учнів, які мають свідоцтво про закінчення 9-го класу основної середньої загальноосвітньої школи або гімназії з відзнакою; вступу випускників медичного ліцею до вищого медичного навчального закладу; кількість учнів у класах та групах. Ліцеїсти беруть активну участь у науково-дослідній роботі, існує позитивна динаміка щодо кількості учнів у секціях наукового товариства, клубах та літературних студіях медичного ліцею, щодо результатів конкурсів учнівських науково-дослідних робіт, призових місць на міжнародних, всеукраїнських, міських олімпіадах та конкурсах з профільних дисциплін. Існує позитивна динаміка якісного й кількісного складу викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, які беруть участь у навчально-виховному процесі експериментального ліцею, діяльності викладачів медичного ліцею щодо методичного забезпечення процесу допрофесійної підготовки. Успішність колишніх ліцеїстів на всіх факультетах у вищому медичному навчальному закладі в цілому на 0.65–.9 бали вища порівняно з успішністю студентів бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; відсоток студентів-випускників медичного ліцею, які склали іспити на всіх факультетах та спеціальностях на “відмінно” та “відмінно” і “добре” на 15% вищий порівняно з студентами бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; колишні ліцеїсти в вищому медичному навчальному закладі мають високий середній бал оцінки за виробничу практику. Особливе значення в процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді на медичні спеціальності було приділено вивченню мотивації досягнень, навчальних інтересів учнів, рівня їх загальних творчих здібностей, професійно значущих якостей. Порівнюючи результати експерименту в контрольних та експериментальних групах, можна зазначити, що розвиток мотивації досягнень і рівень загальних творчих здібностей учнів за всіма критеріями і показниками в експериментальних групах вищий, ніж у контрольних. Навчальні інтереси учнів вивчалися за методикою Б.О. Федоришина. Використання даної методики в ліцеї медичного профілю, потребувало її модифікації, обґрунтування комплексу питань щодо професії медичного працівника. Аналіз вивчення розвитку навчальних інтересів учнів медичних ліцеїв показав, що на завершальному етапі експерименту практично всі ліцеїсти експериментальних груп свідомо визначили своє позитивне ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності.
У дисертації на основі теоретичного аналізу і проведеного дослідження виявлено професійно значущі якості майбутнього лікаря (ставлення до людей: доброта, чуйність, милосердя, увага, дбайливість; моральність особистості: чесність, безкорисливість; особистісні якості: ввічливість, акуратність, терпіння, тактовність, сміливість, комунікативність, працьовитість, відповідальність, точність, швидкість рухів рук, концентрація уваги, оперативна пам’ять, ініціативність), визначено їх зміст.
Результати дослідження професійно значущих якостей (за методикою С.О. Сисоєвої) свідчать про позитивні зрушення в формуванні професійно значущих якостей учнів: коефіцієнт розвитку професійно значущих якостей в експериментальних групах становить на початок експерименту 0,62, на кінець експерименту –,83; у контрольних групах на початок експерименту –,46, на кінець експерименту –,57. Вірогідність результатів педагогічного експерименту щодо формування професійно значущих якостей учнів доведена за допомогою t-критерію нормального розподілу (за методикою П.М. Воловика). З ймовірністю 0,95 було підтверджено, що є істотна відмінність у рівнях розвитку професійно значущих якостей учнів експериментальних і контрольних груп.
Викладені результати дисертаційної роботи було узагальнено на основі кількісних і якісних показників, одержаних в експериментальних медичних ліцеях, профільних медичних класах середніх загальноосвітніх шкіл та гімназій 8 областей України та м. Києва.
. Розроблені й теоретично обґрунтовані концепція допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, технологічна модель, шляхи її реалізації й критерії ефективності функціонування медичного ліцею, як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти можуть бути використані для організації допрофесійної підготовки в профільних ліцеях різного спрямування з урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності учнів. Виявлені особливості змісту фундаментальних дисциплін (природничих дисциплін: фізики, біології, хімії, інформатики, алгебра, геометрія, економічної і соціальної географії світу; гуманітарних дисциплін: української мови, української літератури, іноземної мови, зарубіжної літератури, історії України, всесвітньої історії) і спеціальних дисциплін (медицини, валеології, латинської мови) щодо допрофесійної підготовки старшокласників на медичні спеціальності й форм та методів його вивчення можуть використовуватися в роботі класів медико-біологічного профілю в середніх загальноосвітніх школах і гімназіях. Створений організаційно-методичний комплекс для медичного ліцею при вищому навчальному закладі може бути використаний в роботі профільних ліцеїв, гімназій, середніх загальноосвітніх шкіл.
З метою профорієнтації та забезпечення наступності доцільно створювати навчально-науково-виробничі об’єднання, які б включали вищий медичний навчальний заклад, медичне училище або ж профільний ліцей (коледж), медичні класи середніх загальноосвітніх шкіл. При цьому необхідно розробити систему критеріїв професійно значущих якостей абітурієнтів, які необхідні для майбутньої професії лікаря. В профільних медичних навчальних закладах необхідно запровадити поглиблену підготовку з фізики, біології, хімії, медицини, алгебри, геометрії, інформатики й обчислювальної техніки, української, латинської та іноземної мов.
Виконане дисертаційне дослідження підтвердило висунуту гіпотезу, мета дослідження досягнута, всі завдання дослідження виконані.
Основні результати дослідження проблеми допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності мають важливе значення у визначенні шляхів реалізації Національної доктрини розвитку освіти, здійснення профільного навчання старшокласників у 12-ти річній середній загальноосвітній школі.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх завдань допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю. Подальшого дослідження потребують питання оптимізації функціонування системи неперервної медичної освіти; обґрунтування технологічних особливостей довузівської підготовки на медичні спеціальності при вищих медичних навчальних закладах; проблеми методичного забезпечення функціонування профільних ліцеїв при вищих навчальних закладах; проблеми відбору і ранньої професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності; оптимізація навчального процесу в профільному ліцеї, спрямованого на допрофесійну підготовку учнів; розробка підручників для профільних ліцеїв при вищих навчальних закладах, теоретичні і методичні засади підготовки педагогів до роботи в профільних ліцеях.
Цехмістер Я.В. Теорія і практика допрофесійної підготовки учнів у ліцеях медичного профілю при вищих навчальних закладах. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 –теорія і методика професійної освіти. –Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.
У дисертації досліджені теоретико-методологічні та концептуальні засади допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти. Проаналізовано стан розробки проблеми дослідження в педагогічній теорії й практиці діяльності середніх загальноосвітніх навчальних закладів –ліцеїв; здійснено цілісний аналіз процесу становлення й розвитку медичної освіти і професійної підготовки на медичні спеціальності в економічно розвинутих країнах; розроблено, теоретично обґрунтовано концепцію, технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї та модель випускника медичного ліцею, критерії (внутрішні й зовнішні) ефективності допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.
Виявлено організаційно-методичні умови допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю: узгодження цілей допрофесійної підготовки на медичні спеціальності з загальними цілями вищої медичної освіти; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах навчально-виховної роботи у вищих медичних навчальних закладах і медичному ліцеї; забезпечення умов для здобуття якісної повної загальної середньої освіти і початкової професійної медичної підготовки; управління медичним ліцеєм на засадах демократизації й гуманізації; організація ефективного учнівського самоврядування; відкритість діяльності медичного ліцею як загальноосвітнього навчального закладу III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою.
Здійснена експериментальна перевірка концептуальних засад і технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю.
Розроблені і теоретично обґрунтовані концепція допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, технологічна модель, шляхи її реалізації і критерії ефективності функціонування медичного ліцею як невід’ємної складової системи неперервної медичної освіти можуть бути використані для організації допрофесійної підготовки в профільних ліцеях різного спрямування з урахуванням специфіки подальшої професійної діяльності.
Ключові слова: неперервна професійна освіта, концепція, тенденції, медичний ліцей, допрофесійна підготовка, технологічна модель, початкова професійна підготовка, спеціальні дисципліни, критерії ефективності, професійно значущі якості.
Цехмистер Я.В. Теория и практика допрофессиональной подготовки учащихся лицеев медицинского профиля при высших учебных заведениях. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 –теория и методика профессионального образования. –Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2002.
В диссертации исследованы теоретико-методологические и концептуальные принципы допрофессиональной подготовки учащихся в лицее медицинского профиля как неотъемлемой составляющей системы непрерывного медицинского образования. Проанализировано состояние разработки проблемы исследования в педагогической теории и практике деятельности средних общеобразовательных учебных заведений –лицеев; осуществлен целостный анализ процесса становления и развития медицинского образования и профессиональной подготовки на медицинские специальности в экономически развитых странах; разработаны, теоретически обоснованы концепция, технологическая модель допрофессиональной подготовки учащихся в медицинском лицее; модель выпускника медицинского лицея; критерии (внутренние и внешние) эффективности допрофессиональной подготовки учащихся в лицее на медицинские специальности.
Выявлены организационно-методические условия допрофессиональной подготовки учащихся в лицее медицинского профиля: согласование целей допрофессиональной подготовки на медицинские специальности с общими целями высшего медицинского образования; реализация принципа преемственности в содержании и организационных формах учебно-воспитательной работы в высших медицинских учебных заведениях и медицинском лицее; обеспечение условий для получения качественного полного среднего образования и начальной профессиональной медицинской подготовки; управление медицинским лицеем на принципах демократизации и гуманизации; организация учащимися эффективного самоуправления; открытость деятельности медицинского лицея как среднего учебного учреждения допрофессиональной подготовки учащейся молодежи.
Осуществлена экспериментальная проверка концептуальных положений и технологической модели допрофессиональной подготовки учащихся в лицее медицинского профиля.
Разработанные и теоретически обоснованные концепция допрофессиональной подготовки учащихся в медицинском лицее, технологическая модель, пути ее реализации и критерии эффективности функционирования медицинского лицея как неотъемлемой составляющей системы непрерывного медицинского образования могут быть использованы для организации допрофессиональной подготовки в профильных лицеях разного направления с учетом специфики дальнейшей профессиональной деятельности.
Ключевые слова: непрерывное профессиональное образование, концепция, тенденции, медицинский лицей, допрофессиональная подготовка, технологическая модель, начальная профессиональная подготовка, специальные дисциплины, критерии эффективности, профессионально значимые качества.
Tsekhmister Y.V. The theory and practice of pre-professional training of pupils in lyceums of medical specialization at higher educational institutions. –Manuscript.
The study is dedicated to theoretical and methodological justification of the contents, shapes and methods for pre-professional training of pupils in a liceum of medical specialization. In the thesis, the development of investigation in the pedagogical theory and practice of activity in secondary education institutions –liceums is analyzed. The integrated analysis of the formation and development of medical education and professional training for medical specialities in economically developed countries is carried out. The concept and criteria for effectiveness of pre-professional training of pupils in a liceum of medical specialization is developed and theoretically justified. In the thesis, the technological model for a secondary education institution, whose activity is directed to training pupils for medical specialities, is established to be a theoretical and methodological foundation for pre-professional training of pupils in a medical liceum. On the basis of theoretical analysis, the conclusion is made that pre-professional training is a system of arangements for training pupils for working in a system of differentiated education, directed to forming personal willingness to professional education in a specialized institution and adapting to professional activity.
The model of a graduate from a medical liceium is developed and theoretically grounded to be a reference point in the pre-professional training of pupils for their individual and professional development. The developed model includes two components: individual and active that represent requirements for the personality of a graduate from a medical liceum – a doctor in future and for the quality of his pre-professional training as a prerequisite of future professional activity, respectively.
Organizational and methodological conditions for the pre-professional training of pupils in a liceum of medical specialization are revealed. These are the coordination of the purposes of pre-professional training in a medical liceum with general purposes of higher education; the realization of a succession principle in the contents and organizational forms of teaching and educational process in higher educational institutions and liceums; the provision of conditions for obtaining high-quality secondary education and primary professional medical training; the administration of a medical liceum using the principles of democratization and humanization; the organization of effective self-management by the pupils; the openness of activity of medical liceum as the institution for pre-professional training of school youth.
The organization of pre-professional training of pupils in a medical liceum should provide obtaining both the fundamental general and medical and biological education. During the investigation, the cooperative activity between the chairs of higher educational institution and teachers of base school is proved to be reasonable for developing the content of educational material for main subjects. It is directed for pupil of a licium to master both the government standard of secondary education and a professionally directed content of fundamental subjects that are not included into general educational government programs but are the basis for studying in higher educational medical institution. Providing the conditions for obtaining general secondary education of high quality takes place due to realization of both an invariational and variational components of educational program that allows individualizing the training of pupils in a licium yields fruitful conditions for the self-expression of personality of pupils, produces fundamental training according to governmental requirements and obtaining education higher than a governmental educational minimum, helps to accomplish the scientific and practical training of gifted youth before the study in higher educational medical institution. It is shown that the pre-professional training should provide mastering of primary foundations of modern medical science (the main concepts, laws, and facts), the formation of primary professional skills and general educational skills (planning educational and scientific work; mastering books, tables, reference-books; developing the ability to use innovative information technology; the formation of self-control during studying, etc.); the formation of scientific ideology and to assist the labour, moral, aesthetic, deontological, physical training of future doctors. The necessary condition for resolving this problem is to reveal an optimal sequence of possessing that or other attainments. The primary professional training is accomplished during studying a specialized cycle of subjects. The specialized subjects are those that are studied by the choice of pupils according to their scientific and practical interests (medicine, valeology, Latin). Introducing the subjects for choice is found to be reasonable giving a possibility to differentiate the training pupils in liceums with taking into account the character of further medical specialization.
The developed concept of pre-professional training of pupils in a medical liceum, the technological model, the ways for its realization and the criteria of effectiveness of a medical liceum as an inherent component of continuous medical education can be used for organizing the pre-professional training in liceums of different specialization. The revealed peculiarities of fundamental and specialized subjects with respect to pre-professional training of pupils for medical specializations can be used in the activity of the classes of medical and biological specialization in secondary education schools and gimnasias.
The investigation carried out in the thesis does not settle down all the problems of the pre-professional training of pupils in a licium of medical specialization. The problems of the optimization of continuous medical education; the justification of technological peculiarities of pre-professional training for medical specialities at higher education institutions; the development of handbooks for specialized liciums, etc. need further investigation.
Key words: continuous professional education, conception, tendencies, medical liceum, pre-professional training, technological model, primary professional training, specialized subjects, effectiveness criteria, professionally significant skills.