Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 1
Правові та організаційні основи охорони праці.
„Верховна Рада України 14 жовтня 1992 рову прийняла Закон "Про охорону праці", який має велике соціально-економічне значення, оскільки торкається життєвих інтересів майже 30 мільйонів громадян України.
У своєму розвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, але інтенсивного розвитку набула з початком машинного виробництва, яке поруч з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності, несло в собі небезпеку для життя і здоров'я працюючих.
Науково-технічний прогрес поряд з благами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Людина — творець науково-технічного прогресу — стала його заложником. Так, щорічно в Україні на виробництві травмується 140 тис. чол., з них близько 2,5 тис. гине і біля 5 тис. отримує професійні захворювання. На підприємствах у шкідливих умовах працює більше 5 млн. чол., у тому числі 1,8 млн. жінок. На 1.01.05 р. на обліку в Україні було 118,9 тис. інвалідів внаслідок профзахворювань та трудових ушкоджень.
Традиційний аналіз основних причин травматизму, професійних захворювань та смертельних випадків на виробництві свідчить про низький рівень організації виробництва, трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог нормативних актів про охорону праці, а також про низький рівень знань з охорони праці робітників і посадових осіб.
Тому головним завданням вивчення курсу "Основи охорони праці" є формування знань і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження життя і здоров'я особистого та працюючих поруч на виробництві. Поняття "охорона праці" визначено статтею 1 Закону України "Про охорону праці": Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-про філактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної екс плуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на ор ганізм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань. Охорона праці тісно пов'язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.
Основні економічні методи управління охороною праці:
Основні законодавчі акти з охорони праці
1. Конституція України.
Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.
Роботодавець (власник підприємства) зобов’язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.
Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.
Правові та організаційні основи охорони праці.
2. Закон України " Про охорону праці".
Закон України "Про охорону праці" — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності (далі — підприємство), на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах (далі — працівники).
Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ
На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони пралі створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників і спеціалістів з охорони пращі створено Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці.
Чітко виражена і соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист трудівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв'язків.
Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.
Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а власник при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.
Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.
3. Кодекс законів про працю.
Кодекс законів про працю України — основний закон національного трудового законодавства.
Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі тощо.
Працівники мають право на:
Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з вимогами законодавства України про працю, є недійсними.
4. Закон України "Про охорону здоров'я населення".
Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я населення в Україні.
За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров'я. Це право передбачає:
Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров'я шляхом:
Громадяни України зобов’язані :
Окремо в Законі наголошено про охорону здоров'я матері та дитини, неповнолітніх. У статті 65 Закону йдеться про контроль за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці підлітків.
Держава піклується, щоб виробниче навчання підлітків велося тільки з тих професій, які відповідають їх вікові, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров'я.
Трудове і виробниче навчання здійснюється під систематичним медичним контролем. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись не рідше 1 разу на рік.
5. Закон України «Про пожежну безпеку»
Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.
Власники підприємств зобов'язані :
Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною.
Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції.
Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.
Нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України.
6.Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є встановлення відносин в області охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля.
Закон наголошує на підвищенні екологічної культури населення, а також підготовку кваліфікованих спеціалістів через обов’язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах.
Кожен громадянин України має право на:
Державний контроль у сфері охорони довкілля здійснюють Ради депутатів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.
Нагляд за дотриманням вимог законодавства здійснює Генеральний прокурор України.
Закон регулює також використання природних ресурсів. Для фінансування заходів з охорони довкілля створено державний і регіональні фонди охорони навколишнього природного середовища за рахунок: штрафів за забруднення довкілля та за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища, а також добровільних внесків підприємств та громадян.
У Законі визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, а також природні території та об’єкти, що підлягають окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо).
Порушення законодавства України про охорону довкілля тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність.
Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища складається з цього Закону, а також із земельного, водного, лісового кодексів, законодавства про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону та використання рослинного і тваринного світу.
Основні завдання системи стандартів безпеки праці.
Після проголошення Україною незалежності і розпаду СРСР стандарти (ГОСТи) визнані міждержавними. Крім того, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації розробляє державні стандарти України(ДСТУ). В Україні з 1995 року діє державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), до якого ввійшли більш ніж 2000 нормативних актів(правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і біля 40державних стандартів України(ДСТУ).
Реєстр ДНАОП- це офіційне видання, що підлягає використанню власниками підприємств, посадовими особами та працюючими.
Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншого виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних процесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного і індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановлених для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, а також самих працюючих.
Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.Відомчі документи з охорони праці встановлюють гарантії безпеки праці в окремій галузі або виробництві. Це можуть бути положення, типові інструкції з безпеки праці для основних професій працюючих тощо.
Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Основним нормативним актом, що регулює питання дис ципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій.
На підставі типових правил розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці даного підприємства.
У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації, робітників і службовців, питання прийому на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування заходів заохочення за сумлінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни.
Вказані правила окремо нагадують про обов’язки власника поліпшувати умови праці, дотримуватись вимог нормативних актів з охорони праці.
Колективний договір, його укладення і виконання.
Колективний договір (угода) укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціальне -економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників або уповноважених ними сторін.
Вимогами законів України "Про охорону праці" і "Про колективні договори і угоди" передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а також реалізація працівниками своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці, забезпечуються насамперед за допомогою колективного договору (угоди).
Гарантії, пільги та компенсації, передбачені для працюючих чинним законодавством, складаються на підставі зобов'язань згідно з колективним договором (угодою).
Наприклад, відповідно до статей 6, 9,11 Закону України "Про охорону праці" може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені чинними нормативними актами), додаткового комплекту спецодягу (понад вста новлені норми), обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових, ванн тощо) у тих виробництвах, де нормами це не передбачено, встановлення залежно від конкретних умов праці додаткових оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення або скороченої тривалості робочого часу тощо.
Колективний договір (угода) повинен обов'язково містити заходи захисту прав і спеціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих.
Як вимагає стаття 11 Закону України "Про охорону праці", саме колективним договором повинен встановлюватись розмір зазначеної допомоги, включаючи й осіб, які одержали легкі травми з тимчасовою непрацездатністю. Законом забезпечується особливий захист інтересів важко травмованих працівників, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих. Для них встановлено мінімальний розмір одноразової допомоги, що складає у разі смерті потерпілого не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю і, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилась після його смерті.
Перевірка виконання колективного договору проводиться не рідше 2 разів на рік. Підсумки перевірки розглядаються на зборах або конференції працюючих. За невиконання зобов'язань по колективному договору службові особи притягаються до адміністративної, дисциплінарної відповідальності.
PAGE 6