Аваль ~ гарантія платежу яка оформляється або гарантійним надписом на векселі або видачею спеціального

Работа добавлена на сайт samzan.net:

35

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Абстракція наукова – виключення з економічного аналізу неістотних рис явища і виявлення  найістотніших характеристик.

Аваль – гарантія платежу, яка оформляється або гарантійним надписом на векселі, або видачею  спеціального документу. При авальній операції банк здійснює платіж лише в разі банкрутства боржника.

Аварійний комісар – фізична особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків.

         Аграрні відносини – економічні відносини, які формуються з приводу володіння, користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва, створення і реалізації сільськогосподарської продукції та розподілу доходів господарств.

        Агробізнес – система підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки.

        Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей економіки, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Акредитив грошовий – іменний документ, який видається банком особі, що внесла грошову суму і бажає її отримати в іншому місті або за кордоном.

Акредитив товарний – зобов’язання банку здійснити за дорученням клієнта-покупця (імпортера) товару і відповідно до його вказівок розрахунок з продавцем (експортером) проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів  про поставку (відвантаження) товару.

Активні операції КБ – операції, за допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси з метою отримання прибутку.

Акцепт – згода банка на оплату грошових і товарних документів у вигляді надпису банку на векселі або чеку. Платіж за акцептованим векселем банк робить за рахунок клієнта, який заздалегідь переказав йому необхідну суму.

Акція – емісійний цінний папір, що засвідчує відносини співволодіння і  закріплює право власника на: отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду; участь в управлінні акціонерним товариством; частину майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Є безстроковим цінним папером – обертається на ринку протягом існування емітенту.

Альтернатива – вибір рішення з кількох (двох) можливих, що виключають один одного.

Амортизація – поступове перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виробляється, з метою його повного відновлення.  

Аналіз –  розгляд  частин єдиного цілого  та  пізнання їхньої суті.

Андеррайтинг – 1) особлива гарантія, або зобов’язання банку викупити ту частину акцій, яка не була реалізованою при передплаті серед інших держателів; 2) посередництво у  первісному розміщенні емісійних цінних паперів.

Аномія – відсутність (недостатність) норм або їх неприйняття (відчуження)  з боку людей.

Асиметрія інформації – ситуація, за якої окремі учасники ринкової угоди мають необхідну інформацію в достатньому обсязі, у той час як решта учасників угоди цього позбавлені.

Баланс платіжний – співвідношення суми платежів, здійснених країною за кордоном, і надходжень із-за  кордону за певний проміжок часу.       

          Баланс торговельний – співвідношення між вартістю експорту та імпорту.

Банківська система – сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється акумуляція коштів та надаються різноманітні послуги суб’єктам господарювання і населенню.

Банківські послуги – комісійно-посередницькі операції, які здійснюються за дорученням клієнтів і за певну плату (на комісійних засадах).

 Банкрутство – неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів та виконати зобов’язання зі сплати платежів.

Беззбитковість – межа між прибутками і збитками фірми, рівність валового доходу і валових витрат.  

 Безробітні – працездатне населення, яке бажає працювати, шукає  відповідну  професії  роботу, не має  заробітку і зареєстроване в державній службі зайнятості як безробітні.

Безробіття – економічне явище, що виражає певний стан частини працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати через те, що пропозиція праці  перевищує попит на працю.

Безробіття інституційне – безробіття, яке виникає внаслідок неефективної роботи державних служб зайнятості на ринку праці.

Безробіття природне – безробіття, яке постійне існує як сукупність  структурного і фрикційного безробіття (при нульовому циклічному безробітті).

Безробіття сезонне – безробіття, викликане тимчасовим характером виконання трудових функцій працівниками підприємств і галузей.

Безробіття структурне – безробіття, яке виникає під впливом постійного розвитку науково-технічного прогресу і охоплює тих працівників, професія яких не може бути використана на нових робочих місцях, що потребує певного часу для  їх перепідготовки.

Безробіття фрикційне – безробіття, пов’язане з добровільною зміною працездатним населенням  місця роботи або професії.  

Безробіття циклічне – безробіття, зумовлене  дефіцитом попиту на працю в умовах  загального  спаду виробництва. 

Біржа фондова – особлива інституційно організована частина ринку цінних паперів, де обертаються цінні папери високої якості, а операції здійснюються професійними учасниками ринку. Характерними ознаками біржі є концентрація попиту і пропозиції, приуроченість торгів до певного місця і часу, регульованість, публічність і гласність торгів, підпорядкованість встановленим правилам, укладання угод без наявності на біржі самих цінних паперів, оптовий характер торгів (партіями або лотами).

Біржовий курс – ринкова ціна цінного паперу, яка визначається за результатами біржових торгів на підставі укладених біржових угод.

Біржові операції касові (спотові) – операції з основними цінними паперами, що передбачають одночасну оплату і поставку цінних паперів протягом кількох днів з моменту укладання угоди.   

Біржові операції строкові – операції з контрактами, похідними цінними паперами.

Борг внутрішній – борг держави населенню та юридичним особам.

Борг державний – сума внутрішнього та зовнішнього боргів в країні за певний час.

Борг зовнішній – борг країні іноземним державам, організаціям та особам.

Брокер – посередник, який діє за рахунок клієнта і від його імені на підставі договору поруки чи комісії за винагороду.

Бюджет державний – річний план (баланс) державних витрат і джерел їх фінансового покриття, затверджений у законодавчому порядку.

Бюджетна лінія – лінія, яка показує різні комбінації двох товарів, які споживач може придбати за даного рівня доходу і цін за умов повного використання наявних доходів.

Бюджетна система – сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.

Бюджетний профіцит – надлишок доходів відносно видатків бюджету.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – один з головних показників макроекономіки, що відображає ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені на території країни за певний період.

Валовий національний продукт (ВНП) – показник розвитку макроекономіки, вартісна величина якого включає всі товари та послуги кінцевого споживання в ринкових цінах, що вироблені як у країні, так і за її межами національними підприємствами.

Валовий національний продукт (ВНП) номінальний – підраховується в ринкових цінах поточного року без урахування інфляційного підвищення цін.

Валовий національний продукт (ВНП) реальний – розрахований у цінах  певного  базисного року, тобто з урахуванням інфляційних  процесів.

Валюта – будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обігу в міжнародних розрахунках.

Валюта вільно конвертована – усі юридичні та фізичні особи, у яких є валюта певної країни, які мають право здійснювати всі валютні операції – як поточні, так й інвестиційні без обмежень.

Валюта національна  – це грошові знаки у вигляді банкнот та монет, кошти на рахунках кредитно-фінансових установ, платіжні документи та інші цінні папери певної держави.

Валюта регіональна – створюється в рамках групи країн (наприклад, євро), забезпечує функціонування економічних відносин у міжнародному вимірі.

 Валюта резервна – застосовується для створення національними банками держав золотовалютних резервів (долар США, японська єна, євро).

          Валюта частково конвертована – передбачає певні валютні обмеження, однак вони не стосуються поточних платежів.

          Валютний курс – форма світової ціни кредитно-паперових грошей.

Вартість (мінова вартість) – кількісна властивість товару, що виражає його здатність обмінюватися в певних пропорціях на інший товар.

Вартість робочої сили – розмір фактичних видатків роботодавців на найом і утримання працівників.

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання або наказ третій особі сплатити після настання строку визначену суму векселедержателю.

Вигоди соціальні – вигоди, пов’язані з виробництвом та споживанням певного товару, які складаються з приватних вигод виробника та вигод осіб, що не є учасниками трансакцій – позитивних зовнішніх ефектів.

Виробництво – процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку.

Виробництво натуральне – історично перший етап у розвитку економічних відносин, в умовах якого продукти праці не набувають ознак товарів і споживаються  безпосередніми виробниками продуктів.

Виробництво товарне – форма організації суспільного виробництва або економічної діяльності, коли  вироблені продукти призначені для обміну.

 Виробництво товарне просте – виробництво товарів і послуг, яке опирається на індивідуальну працю, а виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці виступають в одній особі.

Виробництво товарне загальне (розвинуте, підприємницьке) – означає такий етап розвитку економіки, коли немає продукту, який би не набував форми товару. Товаром стає навіть право користування здібностями людини до праці, її робочою силою. Йдеться про виробництво із застосуванням найманої праці, формування особливих відносин найму-звільнення між власником засобів виробництва та працівниками. Загальне товарне виробництво носить пануючий, всеохоплюючий характер.   

Виробнича функція – кількісна залежність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами.

Виробничі (економічні) відносини – сукупність організаційно-економічних та соціально-економічних відносин між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва.

Витрати альтернативні – витрати, які характеризують цінність втрачених можливостей: та кількість товару, від якої доведеться відмовитися,  щоб отримати додаткову кількість іншого товару.

 Витрати валові – сукупність постійних, перемінних, постійно-перемінних витрат фірми.

 Витрати внутрішні (неявні) – витрати на власні ресурси підприємця, що самостійно використовуються фірмою; неоплачувані витрати, вартість яких вимірюється відносно доходів, що їх могла б отримати фірма від передачі власних ресурсів підприємця альтернативним користувачам.

 Витрати граничні – додаткові витрати фірми на виробництво додаткової одиниці продукції.

 Витрати економічні (альтернативні) – ті витрати, які фірма повинна зробити, або ті доходи, які вона змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб дістати можливість використовувати ресурси у своїх виробничих цілях і не допустити використання їх в альтернативних виробництвах.

 Витрати зовнішні (явні) – витрати на залучення ресурсів, що не належать фірмі, оплачуються і враховуються в бухгалтерському обліку.

 Витрати обігу – витрати фірми, пов’язані з реалізацією продукції.

 Витрати перемінні – витрати фірми, розмір яких змінюється залежно від змін обсягу виробництва.

 Витрати постійні – витрати фірми у короткостроковому періоді, розмір яких не залежить від зміни обсягу виробництва.

         Витрати середні – витрати  фірми на одиницю виробленої продукції.

Витрати соціальні –  витрати, пов’язані з виробництвом та споживанням певного товару, які складаються з приватних витрат виробника та  витрат осіб, що не є учасниками трансакцій – негативних зовнішніх ефектів.

Витрати трансакційні – витрати,  які не пов’язані з виробництвом, а здійснюються при формуванні та передачі прав (витрати отримання інформації, специфікації прав власності, прийняття рішень, проведення переговорів, контролю за діями контрагентів, захисту контрактів).

 Витрати трансформаційні – витрати фірми на перетворення ресурсів на  продукт.

Відтворення – постійне і безперервне повторення та відновлення процесу суспільного виробництва. Процес відтворення включає чотири ланки: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Відтворення звужене – повторення суспільного виробництва в обсягах менших, ніж у попередньому періоді.

Відтворення просте  – поновлення виробництва у незмінних обсягах. 

Відтворення розширене – відновлення процесу виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах.

Вклад (депозит) – кошти  в готівковій або безготівковій формі, у національній чи іноземній  валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без встановлення такого строку і підлягають поверненню вкладнику відповідно до законодавства країни та умов договору.

Власність –  суспільні відносини, що визначають спосіб привласнення  різних речей, можливість отримання вигоди від користування ними, спосіб реалізація інтересів різних суб’єктів.

Властивості грошей – сукупність ознак грошей, що характеризують їх як особливий товар (стабільність, стійкість до зношування, портативність, здатність до розпізнавання, подільність, прийнятність, транспортабельність, зручність у використанні).

Властивості товару – сукупність характеристик, що відбивають кількісні та якісні особливості товару. Виокремлюють споживну вартість і вартість, корисність і  цінність товару.

Гіперінфляція – такий стан інфляції, який характеризується зростанням  її  річного рівня більш ніж на 1000 %.

Гроші – 1) будь-який вид фінансових активів (платіжних засобів), включаючи „банківські гроші”, властивістю яких є висока ліквідність, тобто здатність швидко перетворюватися на готівку; 2) особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту  та має функції:  міри вартості;  засобу обігу;  засобу накопичення та збереження;  засобу  платежу;  світові гроші. 

Гроші електронні – форма грошей, яка з’явилась у ХХ ст.  та  існує у вигляді чеків і  кредитних карток.

Гроші монетні – історична форма грошей (VII ст. до н.е. – XIX ст. н. е.) у формі монет, вага, вартість і  проба яких гарантувалися державою, що їх карбувала.

Гроші паперові – сучасна форма грошей, яка являє собою знаки або символи грошової вартості  та  включає в себе банкноти і розмінні монети. 

Грошова база – готівка поза банківською системою і резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку країни.

Грошова маса країни –  сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, фірмам і державі. Для її вимірювання обчислюють грошові агрегати: М0, М1, М2, М3 і L.

Грошова система – форма організації грошового обігу, що визначає рух грошей між агентами економічних відносин.

Грошово-кредитна політика центрального банку – сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу і ринку позикового капіталу з метою регулювання господарської кон’юнктури.

Девальвація – зменшення металевого змісту грошової одиниці або зменшення курсу паперових грошових знаків до іноземної валюти.

Дедукція – метод  дослідження, який ґрунтується на умовиводах від цілого до його частини. 

Делістинг – процедура виключення цінних паперів із реєстраційного списку фондової біржі в разі невідповідності встановленим вимогам.

Деномінація – заміна номінального значення грошових знаків, їхній обмін у певному співвідношенні на нові, більші грошові одиниці.

Депозит – сума грошей (у національній чи іноземній валюті), яку клієнт вносить на зберігання в банк і може використовувати для розрахунків або вилучати готівкою. Депозити складаються з поточних рахунків і вкладів.

Депозитарій – юридична особа, яка надає послуги з обліку прав на цінні папери, їх переходу, зберігання сертифікатів, якими оформляється випуск бездокументарних цінних паперів. Сучасні депозитарії також надають послуги із нарахування і сплати дивідендів, податків, ведення рахунків власників цінних паперів та ін.

Депресія – фаза економічного циклу, яка має наступні характерні риси: припинення різкого падіння (зростання) цін та спаду виробництва, відновлення реалізації товарів та послуг, поступове зменшення товарних запасів.

 Державний сектор  економіки – сукупність підприємств, організацій, установ, що перебувають у державній власності та управляються державними органами або призначеними ними юридичними особами.

Дефіцит держбюджету – перевищення державних видатків над доходами.

Дефляція – 1) процес зменшення рівня інфляції  шляхом обмеження зростання  грошової маси в обігу, рівня заробітної плати, платоспроможності   попиту; 2) зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишкових паперових грошей.

Дефлятор ВНП – індекс зростання цін за певний період, або відношення номінального та реального ВНП. Дає можливість визначити зміни в цінах поточного року порівняно з цінами базисного року.

Джерело податку – дохід, з якого сплачується податок.

Дивіденд – частина прибутку акціонерного товариства, що виплачується на одну акцію.

Дисконтування – приведення економічних показників (капіталу, доходу, витрат) до сьогоднішньої вартості.

Ділер – посередник, який укладає угоди купівлі-продажу від свого імені і за власний рахунок.

Ділянка земельна – територія, яка має певну площу (розмір), фізичні властивості (якість і склад грунту, рельєф, особливі кліматичні умови) і місцеположення.

Довірче товариство – фінансово-кредитна установа, яка здійснює представницьку діяльність згідно договору з довірителями майна (коштів) про реалізацію прав їхніх власників. Вона ґрунтується на довірчих правовідносинах, коли одна особа (довіритель) передає майно у розпорядження іншій особі (довірительному власнику) для управління в інтересах третьої особи (бенефіціара).

Довірчі (трастові) послуги – діяльність банків щодо управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів, інколи – за рішенням суду.

Домогосподарство – економічний суб’єкт, який складається з однієї чи більше осіб, об’єднаних спільним бюджетом і місцем проживання, і є власником ресурсів, якими забезпечує економіку та використовує отримані за них гроші для купівлі товарів і послуг.

 Дохід – певна кількість коштів та інших благ, які одержані фірмою за певний період часу в результаті її діяльності як організаційної одиниці бізнесу.

Дохід валовий – виручка від реалізації продукції, яка вимірюється як добуток ціни одиниці і кількості продукції.

 Дохід граничний – додатковий дохід, що є результатом виробництва і продажу додаткової одиниці продукції.

Дохід особистий (ОД) – макроекономічний показник, що формується шляхом відрахування із суми національного доходу коштів, виділених на соціальне страхування, податку на прибутки фірм і корпорацій і нерозподілених прибутків. У суму ОД включаються трансфертні платежі.

Дохід середній – дохід, одержаний на одиницю виробленої продукції.   

Дохід постійний – частина поточного доходу, яку людина очікує одержувати і в майбутньому.

Дохід тимчасовий – частина поточного доходу, яку людина не очікує одержувати в майбутньому.  

Дохід, що є в розпорядженні особи – дохід, який залишається після виключення із суми особистого доходу всіх необхідних податків, які виплачує фізична особа.

 Економіка – об’єктивна сфера господарської діяльності, де створюються необхідні для людей блага  (продукти, послуги).

Економіка національна – економіка кожної незалежної країни, яка має притаманні тільки їй проблеми, цілі, інтереси та результати.

Економіка перехідна –  особливий період в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система та формується нова. 

Економіка трансформаційна – економіка на етапі докорінного перетворення старої системи на нову.

Економіка тіньова – різноманітна діяльність суб’єктів економічних відносин, які прямо чи опосередковано пов’язані з одержанням доходів без сплати податків поза рамками чинного законодавства і соціального контролю.

Економічна безпека держави (ЕБД) – такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний і самодостатній економічний розвиток за будь-яких умов.

Економічна глобалізація – етап розвитку світового господарства,  який   характеризується інтенсифікацією міжнародних зв’язків, перетворенням національних господарств на складову   частину світового відтворювального процесу.

Економічна категорія – абстрактне логічне поняття, яке відбиває певні умови або сторони економічного явища.

Економічна незалежність – здатність держави самостійно контролювати і використовувати національне багатство, економічний потенціал і власні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі в міжнародних економічних зв’язках.

Економічна поведінка суб’єктів – сукупність  вчинків та дій, що спрямовані на задоволення потреб в економічних благах.

Економічна політика держави – діяльність держави, спрямована на розробку сукупності довгострокових і поточних  економічних   цілей та їх реалізацію.

Економічна система – сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки.

Економічна теорія – теоретична  наука або навчальна дисципліна, яка вивчає діяльність  економічних  суб’єктів, пов’язану із досягненням ефективного використання  обмежених ресурсів з метою найбільшого задоволення потреб людей і суспільства.

Економічна теорія нормативна – наука, яка покликана відповідати на запитання про те, що слід робити, що має бути, які економічні рішення треба приймати.

Економічна теорія позитивна – пізнає реально існуючі  економічні зв’язки.

Економічне зростання – збільшення обсягу виробництва товарів і послуг за певний період.

Економічне зростання екстенсивне – збільшення виробництва товарів і послуг шляхом кількісного приросту всіх  функціонуючих факторів при їх незмінній основі.

Економічне зростання інтенсивне – зростання обсягів виробництва товарів і послуг шляхом якісного вдосконалення всіх факторів  на основі впровадження  досягнень  науково-технічного  прогресу.

Економічне мислення – узагальнена система уявлень, понять, знань,  теорій, що відображають умови економічного життя людей.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічного явища або процесу з метою перевірки на практиці обґрунтованості наукових рекомендацій.

Економічний закон – загальні, об’єктивні, необхідні, сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними категоріями, процесами та явищами.

Економічний суверенітет – незалежність країни у формуванні та розвитку продуктивних сил, економічних відносин власності і відповідного господарського механізму.

Економічні блага – засоби, за допомогою яких люди задовольняють свої потреби.

Економічні потреби – нужди або умови, без задоволення яких неможливе існування людини  й суспільства.

 Економічні функції держави – головні напрями  впливу держави на економіку, сукупність яких відображає зміст її економічної ролі.

Експеримент – практичне підтвердження або спростування гіпотези, що пояснює тим або іншим чином якесь явище або процес.

Експорт – вивіз товарів та послуг для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Експорт чистий ( Х) – різниця між експортом і імпортом.

Еластичність попиту – ступінь зміни рівня попиту  внаслідок зміни  одного з чинників, що  його визначає.

Еластичність пропозиції – ступінь зміни рівня пропозиції внаслідок зміни одного з чинників, що його визначає.

Еміграція робочої сили – виїзд робочої сили за кордон.

Емісія – встановлена законодавством послідовність дій щодо випуску і розміщення емісійних цінних паперів.

Емітент – суб’єкт пропозиції на ринку цінних паперів; юридична особа, яка від свого імені випускає та розміщує цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

Ефект Веблена – ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний з тим, що товар має вищу (а не нижчу) ціну.

Ефект доходу – зміна реальних доходів споживача під впливом зміни ціни товарів, які входять до його споживчого набору. Наприклад, зниження ціни продукту приводить до  зростання купівельної спроможності  грошового доходу споживача, який тепер може  купувати більшу   кількість товарів.

Ефект заміщення – зміна структури споживання в результаті зміни цін товарів, які входять до споживчого набору. Наприклад, при зниженні цін у споживачів   з'являється стимул  до  купівлі дешевших товарів, і навпаки.

Ефект приєднання до більшості – ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний з тим, що споживач, додержуючись загальноприйнятих норм, купує той же товар, який купують інші.

Ефект сноба – ефект зміни попиту внаслідок того, що інші люди споживають цей товар. Як правило, реакція спрямована у протилежному напрямі по відношенню до загальноприйнятої.

 Ефекти зовнішні (екстерналії) – витрати або вигоди від ринкових трансакцій, яких не відображають ціни; витрати або вигоди осіб, які не є  безпосередніми учасниками трансакцій, тобто ефекти, що є зовнішніми відносно ринку.

Ефективність економічна – співвідношення між результатами виробництва і витратами ресурсів, використаних у процесі виробництва.

Ефективність соціальна – відповідність результатів господарчої діяльності потребам суспільства. Найзагальнішим показником соціальної ефективності є рівень і якість життя населення.

Загрози економічної безпеки держави – акції, події, явища або формалізована сукупність факторів, що містять небезпеку і спрямовані на об’єкт захисту.

Зайнятість населення  –  діяльність громадян, яка приносить  їм  дохід у грошовій або іншій формі  та  дозволена чинним  законодавством.

Закон вартості – основний закон товарного виробництва, який вимагає, щоб товари обмінювалися на основі еквівалентності згідно з рівнем вартості товарів. Механізм дії закону проявляється через стихійне відхилення цін від рівня вартості.

Закон грошового обігу – кількість грошей, необхідних для обігу дорівнює співвідношенню  між  сукупністю цін товарів, помноженої на кількість товарів, поставлених на ринок,  і швидкістю обігу грошей ( М= РQ : V ).

Закон Енгеля – закон, згідно з яким із зростанням реальних доходів споживання вторинних благ зростає швидше, ніж товарів першої необхідності.

Закон попиту – відбиває зворотний  зв’язок між цінами   та  попитом,  тобто  за інших рівних умов зростання цін  зменшує рівень попиту, і  навпаки.

Закон пропозиції – відбиває прямий зв’язок між  цінами і пропозицією, тобто  за інших рівних умов зростання рівня  цін підвищує  пропозицію, і навпаки.

Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – закон, згідно з яким додаткова корисність від споживання кожної наступної одиниці блага зменшується.

Заощадження – частина доходу домогосподарства, яка не витрачається на споживання.

Заробітна плата – винагорода, яку за трудовим договором підприємець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата відрядна – розраховується в залежності від кількості виробленої працівником продукції і використовується насамперед для оплати праці робітників на виробництві.

Заробітна плата додаткова – винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії за сумлінне виконання виробничих завдань.

Заробітна плата мінімальна – законодавчо встановлений розмір зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Є державною соціальною гарантією.

Заробітна плата номінальна – сума грошей або грошова заробітна плата, яку працівник отримує за свою працю протягом певного часу.

Заробітна плата основна – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Заробітна плата погодинна – залежить від тривалості відпрацьованого часу і практикується для оплати праці спеціалістів, службовців і керівників.

Заробітна плата реальна – кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Засоби виробництва – предмети праці в сукупності із засобами праці.

Засоби праці – все те, за допомогою чого людина діє на предмет праці.

Земельна рента – економічна форма реалізації власності на землю. Основні види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна.

Земля як фактор виробництва – усі види природних ресурсів, уся сукупність природних явищ або об’єктів, які використовуються людьми для створення матеріальних та нематеріальних благ, забезпечення відтворення населення, підтримки умов існування людини, підвищення якості життя.

Знос моральний – зменшення вартості основного капіталу, або її втрата до моменту його повного фізичного зношування, що обумовлено зростанням продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці та появою нових засобів праці, які мають вищу продуктивність.

 Знос фізичний – зменшення вартості основного капіталу, або її втрата, що обумовлено матеріальним зношуванням засобів праці внаслідок їх використання або зберігання.

Ізокванта – крива, що демонструє різні варіанти комбінації ресурсів, які можна використовувати для випуску певного обсягу продукту

 Ізокоста – лінія, що демонструє комбінації ресурсів, які може придбати фірма за ринковою ціною відповідно до її бюджету.

Імміграція – в’їзд робочої сили з-за кордону.

Імпорт –  увіз товарів та послуг до країни з-за кордону.

Імпорт інститутів – трансплантація чи копіювання інститутів із іншого інституціонального середовища.

Інвестиційна компанія – фінансовий посередник на фондовому ринку: шляхом випуску і розміщення інвестиційних сертифікатів і створення таким чином пайових фондів вона залучає кошти для здійснення інвестицій у цінні папери інших емітентів та в об’єкти нерухомості.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який  розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду і засвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді або пайовому інвестиційному фонді. Надає право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

          Інвестиційні блага – ресурси тривалого використання, які застосовуються для виробництва товарів і послуг. 

Інвестиційний фонд – фінансовий посередник на фондовому ринку: шляхом випуску і розміщення власних акцій він залучає кошти з метою інвестування в цінні папери інших емітентів або об’єкти нерухомості.

Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в галузі національної економіки  та за кордоном з метою  його зростання або досягнення соціального ефекту.

Інвестор – покупець цінних паперів, який діє від свого імені і за власний рахунок. Може перетворитись на продавця цінного паперу і виступати як суб’єкт пропозиції.

Індекс Джині (коефіцієнт концентрації доходів) –– величина відхилення фактичного розподілу доходів населення від лінії їх рівномірного розподілу.

Індекс людського розвитку включає такі параметри: очікувана тривалість життя при народженні; рівень освіти; обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на душу населення.

Індукція - метод пізнання, що ґрунтується на умовиводах від частини до цілого.

Інноваційна система національна – сукупність організаційних та інституціональних структур у державному та приватному секторах економіки в межах національних кордонів, активність та взаємодія яких ініціює, створює, модифікує та сприяє дифузії інновацій.

Інститути – всі розроблені людьми обмеження, що регулюють, координують поведінку економічних агентів та впорядковують взаємодії між ними, а також передбачають механізми контролю за їх дотриманням.

Інституційні пастки – існування неефективних норм, що не відповідають об’єктивним реаліям, але які набули стійкого характеру.

Інституційні пустоти – частина інституційного простору, в якому відсутні належні  інституційні утворення (правила, норми, закони, установи  і т. ін.) для узгодження професійної, комерційної або конкурентної поведінки. 

Інституціоналізація – закріплення у відносинах між індивідами певних правил і норм та збільшення частоти їх використання.

Інституціоналізм – напрямок сучасної економічної теорії, який досліджує економіку як сукупність інститутів, під якими розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей тощо. Представники інституціоналізму – Т. Веблен, У. Мітчелл, Д. Гелбрейт, Я. Тінберген.

Інтенсифікація виробництва – процес  розвитку   виробництва,  заснований  на застосуванні більш ефективних засобів і предметів праці, форм керування та організації праці, нових технологій, раціонального використання  факторів виробництва.

Інфляція – соціально-економічне явище, яке характеризується підвищенням  рівня цін і знеціненням  паперових грошей.

Інфляція відкрита – інфляція, яка передбачає тривале і нерівномірне зростання цін на товари і фактори виробництва більш як на 3,5 % за рік.

Інфляція галопуюча – інфляція  з річними темпами зростання цін у межах 20-200 %.

Інфляція прихована – інфляція,  рівень якої занижується  державним регулюванням цін і доходів, пропозиції товарів і послуг.  

Інформація як фактор виробництва – по-перше, об’єкт, по-друге, процес збирання, обробки та систематизації знань з метою їх подальшого використання у різних сферах життєдіяльності.

Інформація обмежена – неповнота інформації, пов’язана з її великим обсягом, складністю отримання, асиметричністю (неоднаковий обсяг відомостей, що отримують суб’єкти), асинхронністю (неодночасне отримання відомостей), невизначеністю (неможливість достовірно перевірити та прогнозувати інформацію).

Інфраструктура інноваційної діяльності – комплекс організацій інфраструктури науки, спеціалізованих організацій інноваційної сфери, організацій виробничої та ринкової інфраструктур, що обслуговують та підтримують системний інноваційний процес на базі інтеграції наукової, виробничої, інноваційної діяльності та ринку.

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів, які є  основою функціонування ринкових відносин, діють у межах певних ринків і в цілому в ринковій економіці. 

Інфраструктура ринку нерухомості – сукупність організацій, що виконують послуги по скороченню трансакційних витрат обороту нерухомості.

Казначейські зобов’язання – державний цінний папір, який розміщується винятково на добровільних засадах серед фізичних осіб і посвідчує факт заборгованості Державного бюджету перед власником, надає право на отримання доходу і погашається відповідно до умов розміщення.

Капітал – сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові нагромадження, які використовуються у виробництві товарів та послуг з метою збільшення ефективності людської праці.         

Капітал венчурний  – ризиковий капітал, призначений для випуску дослідних партій продукції, які є результатом наукових  розробок.  

Капітал власний – капітал, інвестований засновниками (власниками) фірми та створений шляхом накопичення прибутку; визначається як різниця між сукупними активами та зобов’язаннями.

Капітал запозичений – сукупність позичкових коштів, використання яких фірмою забезпечує зростання вартості; акумулюється шляхом  банківського кредитування та розміщення цінних паперів.

 Капітал інтелектуальний – інтелектуальні ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової вартості.

Капітал людський – певний запас здоров’я, знань, вмінь, навичок, здібностей, мотивацій працівників фірми, які: 1) сформовані внаслідок інвестицій (витрат на навчання і професійну підготовку); 2) доцільно використовуються у виробничому процесі, сприяючи зростанню продуктивності праці; 3) забезпечують необхідні заробітки їхнім власникам і дохід фірми.

Капітал оборотний – капітал фірми, який повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва.

Капітал основний – капітал фірми, що функціонує у виробничому процесі тривалий час (більше року), переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування.

Капітал підприємницький – вкладається у виробництво з метою одержання прибутку.

         Капітал позичковий – зосереджується на ринку кредитних ресурсів і надається в позику для підприємницької діяльності з метою отримання відсотка.

         Капітал  промисловий – використовується у сфері матеріального і нематеріального виробництва.  

         Капітал реальний  – існує у вигляді матеріально-речових цінностей. 

Капітал структурний – накопичені фірмою нематеріальні активи, знання та інформація, що складають основу її функціонування як виробничої одиниці.

         Капітал  торговельний – застосовується у сфері торгівлі.

         Капітал фіктивний  – представлений цінними паперами.

 Капітал фірми – сукупність ресурсів фірми у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.

         Капіталізація – перетворення додаткової вартості на капітал, тобто використання на розширення виробництва.

Капіталовіддача – показник ефективності використання засобів праці; відбиваэ кількість продукції, виготовленої завдяки використанню одиниці основних виробничих фондів. Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

Капіталомісткість – показник, який визначає кількість основного капіталу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості основного капіталу до вартості виготовленої продукції.

         Капітальні вкладення – інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів.

Карта байдужості – сукупність кривих байдужості.

Кейнсіанство – напрямок економічної науки, заснований  на теорії відомого англійського економіста Дж. Кейнса, який у праці “Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей” (1936 р.) виклав теорію державного регулювання ринкової економіки.

Класична політична економія – напрямок економічної науки (засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо), який досліджував економічну природу багатства, капіталу, доходів, економічної конкуренції тощо. Представники школи започаткували трудову теорію вартості, обґрунтували ринковий механізм саморегулювання економіки і невтручання держави в економіку.

Кліринг – 1) форма міжбанківських розрахунків, за якої наприкінці кожного дня банки проводять заліки вимог і зобов’язань по відношенню до інших банків-членів палати, а врегулювання грошових потоків відбувається в центральному банку; 2) діяльність з обліку взаємних вимог і зобов’язань учасників торгівлі на ринку цінних паперів. Полягає у визначенні того, хто, кому, в який термін має сплатити гроші чи поставити цінний папір.

Коефіцієнт децильний – співвідношення між середніми доходами 10 %  найбільш високооплачуваних громадян і середніми доходами 10 % найменш забезпечених.

Коефіцієнт еластичності  попиту за доходом – співвідношення відсоткової зміни кількості товарів, на які є попит,  до відсоткової зміни доходу. 

Коефіцієнт еластичності  попиту за ціною – співвідношення  відсоткової зміни  обсягу попиту до відсоткової зміни ціни.       

Коефіцієнт  еластичності пропозиції – співвідношення     між відсотковою зміною ціни на товар до  відсоткової зміни обсягу його пропозиції на ринку.

Колективний договір, угода – документ, який фіксує взаємні зобов’язання найманих працівників (профспілки) і роботодавця (керівництва підприємства) щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин в організації та узгоджує інтереси трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Конвертованість валют – гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну.

Конкурентоспроможність товарів – наявність властивостей товарів, які забезпечують попит на міжнародних ринках.

Конкуренція – суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту.

Конкуренція внутрішньогалузева – боротьба між виробниками однієї галузі за одержання надприбутку, що призводить до встановлення середніх ринкових цін.

Конкуренція досконала – ринок чистої конкуренції, де функціонує багато фірм, кожна з яких не має впливу на ціну; доступ до ринку вільний, інформація має необмежений характер.

Конкуренція міжгалузева – боротьба між виробниками різних галузей економіки за  вигідніші умови розміщення свого капіталу, що призводить до перетоку капіталів з однієї галузі до іншої.

Конкуренція монополістична – структура ринку, де з`єднуються риси чистої конкуренції та деякі характеристики монополізму (диференціація продукту).

Конкуренція недосконала – структура ринку, де існують певні обмеження (цінові, інформаційні, технологічні, правові).

Контрольний пакет – кількість акцій, що надає можливість проводити власні рішення на зборах акціонерів. Класичний контрольний пакет – (50%+1) акція.

Кон’юнктура  ринку – економічна ситуація, яка склалася на певному ринку  і характеризується співвідношенням  між попитом, пропозицією  та  рівнем  цін.

Корисність – здатність економічного блага (товару) задовольняти потреби споживачів.

Корисність гранична – додаткова корисність, яку споживач одержує від кожної наступної одиниці блага.

Корисність загальна – сукупна корисність від споживання усіх наявних одиниць блага.

Корпорація – добровільне комерційне об’єднання власності значної кількості осіб на засадах акціонування та обмеженої відповідальності учасників (акціонерів).

Котирування – процес виявлення ринкової ціни цінних паперів у процесі біржового торгу із подальшою публікацією у біржовому бюлетені.

Країни з перехідною економікою –  група держав, що здійснюють перехід від командно-адміністративної економічної системи до ринкової.

         Країни з розвиненою ринковою економікою – найрозвинутіша частина світової економіки з високим рівнем розвитку економіки, освіти, соціального захисту населення.

Країни, що розвиваються – колишні колонії (близько 140 країн Азії, Африки, Латинської Америки).

Кредит – позиковий капітал банку у грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Кредит револьверний – позика, яка надається банком позичальнику у межах встановленого ліміту заборгованості, використовується повністю або частинами і автоматично відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Кредитна лінія – оформлена договором згода банку надавати позичальнику кредити протягом встановленого часу до певної заздалегідь визначеної максимальної межі – ліміту кредитування. За цей час клієнт може в будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів.

Кредитна система – система кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які здатні залучати тимчасово вільні грошові кошти, перетворювати їх на кредити, а потім – на капіталовкладення.

Кредитна спілка – неприбуткова організація, яка об’єднує не менше 50 осіб, що проживають в одному регіоні чи працюють в одній сфері. Головною метою кредитних спілок є фінансовий і соціальний захист їхніх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.    

Кредитно-банківська система –  1) сукупність кредитно-розрахункових відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу, а також форм і методів кредитування; 2) сукупність кредитно-фінансових установ, здатних мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти, доходи і заощадження населення, надавати їх у позику фірмам, уряду і приватним особам і одержувати прибуток від своїх операцій.

Крива байдужості – крива, яка показує різні комбінації двох товарів, набори яких мають однакову корисність для споживача.

Крива виробничих можливостей – крива, що показує всі можливі комбінації виробництва двох продуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Крива Лоренца – крива, за допомогою якої визначається фактичний розподіл доходів порівняно з абсолютно рівним розподілом доходів між усіма членами суспільства.

Криза економічна – фаза економічного циклу, під час якої відбувається різкий спад виробництва, зниження цін (або зростання), недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття, інфляції та ін.

Криза структурна – криза, яка охоплює старі галузі економіки, потребує їхньої модернізації відповідно до потреб розвитку науково-технічного прогресу.

Криза циклічна (загальна) – періодична  криза, яка охоплює все народне господарство і є фазою економічного циклу.

Криза часткова – криза, яка охоплює тільки певну сферу економічної діяльності.

Кругооборот капіталу – послідовність стадій руху капіталу у сферах обігу та виробництва, в процесі якого капітал функціонує у формі грошей, факторів виробництва і товарів.

Лібералізація торгівлі –  ліквідація торговельних бар’єрів: тарифних і нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі.

Лізинг – сукупність економіко–правових відносин, що виникають у зв’язку з придбанням лізингодавцем (наприклад, банком або лізинговою компанією) у власність капітальних благ і подальшою здачею у тимчасове користування за плату.

Лізинг оперативний – передача лізингоодержувачу права постійного користування матеріальними цінностями, що належать лізингодавцю, на термін, не менший строку, за який амортизується 30 % вартості об’єкту лізингу, визначеної в день укладання угоди. Після завершення терміну договору об’єкт повертається лізингодавцеві і надається у лізинг багатократно різним користувачам.

Лізинг фінансовий – спеціальне, на замовлення лізингоотримувача,  придбання об’єкту  лізингодавцем  із подальшою здачею у тимчасове користування на термін, близький до терміну експлуатації або амортизації більшої частини вартості об’єкту лізингу. Після завершення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність клієнта або викупається ним по залишковій вартості.

Лістинг – процедура відбору і допуску цінних паперів до котирування. Передбачає проведення експертизи для з’ясування відповідності цінних паперів встановленим вимогам, таким як мінімальна величина активів, прибутку емітента та інші.

Людський розиток – підвищення добробуту, освітнього і культурного рівня людей, охорона їхнього здоров’я, а також розширення свободи вибору, що дозволяє реалізувати їх потенційні здібності.

Макроекономіка – частина економічної теорії, предметом вивчення якої  є національна економіка в цілому.

Маржиналізм – теорія, яка досліджує економічні процеси та явища на основі використання кількісного аналізу, економіко-математичних методів і моделей. Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Маркетинг – напрям діяльності комерційної фірми, пов’язаний із розробкою, виробництвом і збутом конкурентоспроможних товарів на основі вивчення ринку, конкретних потреб споживачів і з метою одержання прибутку.

Маркетинг міжнародний – маркетинг товарів і послуг на зовнішніх ринках. Включає експортний, імпортний та багатонаціональний маркетинг.

Марксизм – політична економія праці, основи якої викладені у фундаментальній праці К. Маркса “Капітал” (4 томи). Наріжним каменем  є  теорія додаткової вартості, на основі якої пояснюється загострення антагонізмів між капіталістами і найманими працівниками, що призведе до загибелі капіталізму.

Матеріаловіддача – показник ефективності використання предметів праці, який фіксує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів. Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість – показник, який визначає витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Розраховується як відношення витрат на предмети праці до вартості виробленої продукції.

Менеджмент – керування людьми, управління соціально-економічними процесами на рівні організації, підприємницької структури.

Меркантилізм – економічне вчення і політика держави доби первісного нагромадження капіталу, згідно з яким багатство країни ототожнювалось з грошима, золотом і сріблом. Дослідження обмежувалися лише сферою обігу. Представники: У. Стаффорд, А. Монкретьєн, Т. Манн, Ж. Кольбер.

 Метод пізнання – конкретний підхід (інструмент) до виявлення суттєвих рис економічних явищ.

Методи адміністративні (державного регулювання) – використання державою в регулюванні економічних відносин засобів заборони, дозволу або примусу.

 Методи економічні – створення державою фінансових або матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

 Методи імперативні – владні методи державного регулювання.

 Методи індикативні – методи державного регулювання економіки, які мають орієнтований, рекомендаційний характер.

 Методи непрямі – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на економіку.

Методи прямі – методи регулювання, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси.

Методологія економічної теорії – усвідомлений спосіб відтворення закономірностей функціонування економічних явищ.

Міграція міжнародна – переміщення людей через кордони держав зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього.

Міграція міжнародна трудова – переміщення робочої сили за кордон з метою одержання вищої зарплати та працевлаштування.

Міграція нелегальна – незаконне переміщення людей через державні кордони.

Міжнародна валютна система – правові норми, інструменти та інститути, за допомогою яких здійснюються платіжно-розрахункові операції між суб’єктами сітового господарства.

Міжнародна торгівля –  обмін товарами і послугами, унаслідок чого споживачі різних країн мають можливість купувати найкращі товари на світових ринках за оптимальними цінами.

Міжнародний рух капіталу – вилучення частки капіталу певної держави і переміщення його у виробництво або обіг іншої держави з метою отримання прибутку та інших вигод.

Міжнародні валютні відносини – сукупність грошових відносин між суб’єктами світового господарства.

Міжнародні економічні організації – організації, створені з метою розв’язання протиріч світової економіки шляхом регулювання і координації міжнародних економічних відносин.

Мікроекономіка – частина економічної теорії, предметом вивчення якої  є економічні явища на рівні споживача, сім’ї (домашнього господарства), фірми або підприємства.

Монетаризм – сучасна економічна теорія, згідно з якою гроші та грошова маса розглядаються як вирішальний фактор економічного зростання. Засновник – М. Фрідмен (США).

Монополізм – стан економіці, в якому панують окремі виробники.

Монополія білатеральна (двостороння) – ситуація на ринку, на якому діють тільки один продавець і тільки один покупець.

Монополія чиста – структура ринку, яка характеризується наявністю однієї або двох фірм, що виробляють продукт без близького замінника; існує значний контроль над цінами.

Монопсонія – ринкова структура, представлена лише одним покупцем товару (послуги).

Мультиплікатор – коефіцієнт, який показує: 1) міру приросту національного доходу  при збільшенні витрат макроекономічних  суб’єктів на стимулювання сукупного попиту; 2) у скільки разів  загальне зростання національного доходу  перевищує державні витрати на стимулювання сукупного попиту.

Мультиплікатор банківський (грошової експансії)  – максимальна кількість нових кредитних грошей, яка може бути створена однією грошовою одиницею понад обов’язкові резерви за даної її норми.

Мультиплікатор грошовий (грошової бази) – відношення пропозиції грошей до грошової бази.

Мультиплікація кредитна – процес емісії платіжних коштів у рамках системи комерційних банків.

Наука – сфера дослідницької діяльності, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і мислення.

Національне багатство – сукупність матеріальних та культурних цінностей, накопичених в країні за час її існування.

Національний дохід (НД) – макроекономічний показник, що визначає всі одержані види доходів у суспільстві: зарплату, прибуток, процент, рентні платежі. При розрахунку  НД необхідно із суми  чистого національного продукту відняти непрямі податки і субсидії.

Національний продукт – загальна вартість товарів і послуг, які вироблені резидентами країни протягом року, мінус вартість продукції проміжного споживання.

Національні економічні інтереси – сукупні потреби громадян, суспільства та держави, адекватні особливостям соціально-економічного стану країни, рівню її економічного розвитку, місцю в міжнародному поділі праці.

Неокласичний напрям економічної теорії – розвиває ідеї класичної політичної економії з урахуванням сучасних умов. В його основі лежить принцип невтручання держави в економіку. Представники: А. Маршалл, А. Пігу, А. Лаффер та інші.

Неофіційний (неформальний) сектор тіньової економіки – вся легальна економічна діяльність, що не враховується офіційною статистикою і не оподатковується.

Неспроможності, або провали, ринку – певні обмеження регулюючої ролі ринку, що є причиною виникнення  ситуацій, коли ринковий механізм координації поведінки економічних суб’єктів не забезпечує максимізації суспільної корисності.

Нерухомість – матеріально-речова форма капіталу, зрощеного із землею.

Норма обов’язкових резервів – грошова сума, яку комерційний банк не має права давати в позику і зобов’язаний тримати на своєму рахунку в центральному банку.

Норма прибутку – показник економічної ефективності, який визначається шляхом ділення річного прибутку фірми на суму витрат, пов’язаних із виготовленням продукції.  

Норми неформальні – правила, що не можуть бути зафіксованими у письмовому вигляді (звичаї, традиції, менталітет).

Норми формальні – правила, що усвідомлено розроблені людьми й зафіксовані у письмовому вигляді (конституції, закони, нормативні акти).

Нуліфікація – ліквідація грошей старого зразка й випуск в обіг нових грошових знаків у меншій кількості.

Облігація – строковий борговий цінний папір, який засвідчує відносини позики між власником і емітентом. Підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові номінальну вартість у передбачений умовами розміщення термін та виплатити дохід. Виплати по облігаціях здійснюються емітентом у першу чергу порівняно з акціями і в обов’язковому порядку незалежно від результатів господарської діяльності.

Обмін – 1) момент виробництва, у ході якого відбувається обмін діяльністю та здібностями між працюючими; 2) стадія руху виготовленого продукту, коли отримана при розподілі частка обмінюється на інші продукти; 3) внутрішній елемент системи виробничих відносин, що є необхідною фазою процесу суспільного відтворення  та пов’язує виробництво, розподіл і  споживання.

 Оборот капіталу –  рух капіталу фірми з моменту його авансування до повного повернення підприємцю авансованої вартості.

Овердрафт – форма кредиту для особливо надійних клієнтів. Банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, в межах узгодженого з ним ліміту. На величину заборгованості клієнта банк нараховує відсоток.

Одноособове володіння –  організаційна форма бізнесу, власником і керуючим якого є підприємець, який особисто його контролює, бере на себе підприємницький ризик, несе майнову відповідальність, привласнює прибуток або зазнає збитків.

 Олігополія – структура ринку, на якому обмежена кількість фірм продають стандартизований або диференційований товар; доступ на ринок утруднений, інформація носить обмежений характер, існує контроль над цінами.

Операції на відкритому ринку – інструмент контролю центрального банку країни за пропозицією грошей шляхом встановлення обсягів купівлі-продажу державних облігацій населенням, зміни рівня процентної ставки за кредит і обсягів попиту на позики.

Оплата праці комісійна – така, що складається з двох частин: фіксованого окладу та комісійної винагороди. Використовується для стимулювання працівників, зайнятих збутом продукції.

Опціон – біржовий стандартний двосторонній контракт, за яким продавець отримує премію і бере зобов’язання продати (купити), а покупець сплачує премію і отримує право купити (продати) актив у визначений термін за обумовленою ціною. Одна із сторін може відмовитись від виконання контракту.

Орендна плата – в аграрному секторі плата орендаря землі землевласникові за використання земельної ділянки.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, що підтверджує суму вкладу, внесеного до банку, а також права вкладника на одержання суми вкладу і процентів через визначений термін.

Парадокс Гіффена – соціально-економічне явище, яке спостерігається в умовах падіння доходів споживачів і характеризується зростанням попиту на окремі товари в умовах збільшення їхньої ціни.  

Параметри (критерії) економічної безпеки держави – показники, які кількісно характеризують безпеку і застосовуються для оцінки, моніторингу й прогнозування ЕБД.

Партисипатія – залучення найманих працівників до співпраці та прийняття управлінських рішень з окремих господарських питань разом з роботодавцем.

 Партнерство – добровільне комерційне (з метою отримання прибутку) об’єднання майна та діяльності кількох підприємців, які спільно володіють майном партнерства, контролюють його діяльність, беруть на себе підприємницький ризик, несуть відповідальність та розподіляють прибутки та збитки згідно з укладеною між ними угодою.

Партнерство соціально-трудове – спосіб узгодження інтересів найманих працівників, роботодавців і держави шляхом укладання й виконання соціально-трудових угод і договорів на певний термін. Може бути двостороннім (між підприємцями і профспілками) і тристороннім (між представниками уряду, підприємцями і профспілками).

Пасивні операції банків – операції із залучення ресурсів (коштів) до банку.

Пенсійний фонд – фінансово-кредитний інститут, створюваний державою або приватними підприємцями для виплати пенсій працівникам при досягненні ними певного віку.

Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх зобов’язань за договором страхування перед страхувальником у іншого страховика, перестраховика-резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Підпільний (протизаконний) сектор тіньової економіки – заборонена законом і навмисне прихована економічна діяльність, а також кримінальний конгломерат самовідтворювальних джерел накопичення тіньових капіталів.

Підприємницькі здібності – особливий унікальний, рідкісний різновид людських ресурсів, який полягає в здатності найбільш ефективно поєднувати й використовувати інші фактори виробництва.

 Підприємництво – господарська діяльність відокремленого суб’єкту ринкової економіки щодо використання обмежених ресурсів для організації, розробки, виробництва й реалізації благ з метою задоволення суспільного попиту та отримання прибутку.

Підприємство – техніко-організаційна ланка фірми, у межах якої безпосередньо здійснюється технологічне сполучення засобів виробництва та робочої сили, діяльність якої спрямовується фірмою на досягнення її цілей.

Податки – обов´язкові платежі державі юридичними й фізичними особами.

Податки державні – ті, що встановлюються та стягуються державними органами управління і надходять до держбюджету.

Податки непрямі – податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Податки особисті – ті, що накладаються на доходи або майно фізичних та юридичних осіб.

Податки прямі – ті, що встановлюються на дохід і майно фізичних і юридичних осіб, котрі сплачують податки.

Податки реальні – ті, що стягуються з окремих видів майна за зовнішніми ознаками з урахуванням середньої дохідності платника.

Податки та збори місцеві – ті, що встановлюються та стягуються місцевими органами управління і надходять до місцевих бюджетів.

Податкова квота – податкова ставка, встановлена як процент до доходу.

Податкова пільга – повне або часткове звільнення від податку.

Податкова система – закріплена законодавством сукупність податків, а також принципів, форм і засобів їх побудови.

Податкова ставка (норма оподаткування) – розмір податку на одиницю обкладення.

Податковий режим – сукупність податкових ставок і податкових пільг.

Податкові відносини – частина фінансових відносин, яка пов´язана з формуванням грошових доходів держави.

Позитивні екстерналї в соціальній сфері – позитивні побічні ефекти для суспільства загалом від задоволення соціальних потреб кожної окремої людини 

Показники віддачі – показники, що характеризують результат, який припадає на одиницю ресурсів. Розраховуються шляхом ділення обсягу виробництва у вартісній формі на витрати ресурсу.

Показники місткості (ємності) – показники, що характеризують витрати ресурсів на одиницю результату. Розраховуються шляхом ділення вартості витрачених ресурсів на загальну вартість обсягу виробництва.

Політика антимонопольна – сукупність дій, спрямованих на  попередження створення монополій і використання ними монопольної влади.

Політика економічна (держави) – поведінка держави стосовно економіки, яка складається з визначення державою цілей економічного розвитку країни та засобів їх досягнення.

Політика економічного зростання – діяльність держави, яка спрямована на забезпечення зростання обсягів виробництва та суспільного добротуту на умовах збільшення потенційного ВВП та підтримання помірної інфляції.

Політика конкурента – сукупність дій, що спрямовані на підтримку цивілізованої діяльності незалежних підприємців.

 Політика макроекономічна – економічна політика, об’єктом якої є національна економіка.

Політика підтримання курсу національної валюти – в Україні реалізується шляхом валютних інтервенцій, тобто купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти на валютних ринках.

Політика податкова – діяльність держави у сфері організації та використання податків, а також розробка певних концепцій розвитку й принципів організації системи оподаткування.

Політика соціальна – державне регулювання, спрямоване на формування гідної якості життя кожної людини, її розвиток і захист прав, а також урахування й узгодження інтересів усіх соціальних груп населення при виробленні загальної економічної політики.

Політика стабілізаційна – діяльність держави, спрямована на відновлення реальних обсягів виробництва за умови наближення до повної зайнятості, тобто до рівня потенційного ВВП, та забезпечення помірної інфляції.

Політика фіскальна – сукупність державних заходів з організації управління фінансовими ресурсами.

Політична економія – наука, що вивчає економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Попит – кількість товарів і послуг, які споживачі  спроможні купити за відповідними  цінами на певному ринку у певний момент часу.

Попит на гроші – така кількість ліквідних активів, яка потрібна в певний час як засіб обігу, платежів та заощаджень (нагромадження).

          Попит на капітал – бажання і спроможність суб’єктів ринку купувати кредитні ресурси.

Попит нефункціональний – попит, обумовлений факторами, які безпосередньо не пов’язані з притаманними економічному благу властивостями.

Попит функціональний – попит, обумовлений споживчими властивостями, що притаманні економічному благу.

Поріг вразливості – рівень безпеки держави, за якого система починає розбалансовуватися, тобто зазнає змін, що ведуть до її знищення.

Поріг розпаду – рівень безпеки держави, після перевищення якого система зазнає нищівних змін.

Поріг чутливості – рівень безпеки держави, за якого система починає відчувати наявність змін.

Послуга – об’єкт  продажу у вигляді  корисного ефекту діяльності людини.

Послуги по страхуванню допоміжні – послуги, що полягають у консультуванні по укладенню договорів страхування, оцінці ризиків страхування, рекламуванні, проведенні роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування.

Постіндустріальний (неоіндустріальний) тип економічного зростання – новий тип економічного зростання, якому притаманні    такі критерії: економічна безпека; ефективне використання природних ресурсів; функціонування новітніх технологій, інноваційних процесів, продуктів, засобів, форм управління (інноваційні складові зростання);   переважний розвиток виробництва духовних цінностей і  послуг порівняно з матеріальними  товарами;  спроможність   забезпечити досягнення  стратегії    “чистого економічного добробуту”, тобто зростання життєвого рівня населення, вільного часу людей.

Потреби – це нестача (відсутність) певних благ, необхідних для підтримання   життєдіяльності  та розвитку людини, фірми та суспільства.

Правило максимізації корисності (другий закон Госсена) – правило, яке дозволяє визначити оптимальний набір споживання двох товарів. Умовою оптимізації є розподіл доходу таким чином, щоб гранична корисність у розрахунку на одиницю вартості товарів була однаковою.

Право – сукупність загальнообов’язкових правил (норм) поведінки, що санкціонуються та охороняються державою.

Право власності – санкціоновані  норми поведінки, які виникають у зв’язку із привласненням економічних благ.

Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ.

Предмет економічної теорії – економічні відносини між людьми, що виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ, що регулюються об’єктивними економічними законами та реалізуються через економічну поведінку суб’єктів, які приймають рішення в умовах необмежених потреб і обмежених ресурсів.  

Предмет праці – субстанція (природна або вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і з якої вона виробляє майбутній продукт.

Прибуток – надлишок доходу фірми над її витратами, плата за виконання підприємцем функцій підприємницького ресурсу, ризик, конкурентоспоможність, ринкові переваги та інноваційність.

Прибуток балансовий – прибуток, обчислений як сума прибутку фірми від реалізації продукції та інших доходів.

 Прибуток бухгалтерський – валовий дохід за вирахуванням зовнішніх витрат.

Прибуток економічний – валовий дохід без зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку.

 Прибуток нормальний (безумовний) – плата за підприємницький ресурс, який підприємець використовує, якщо самостійно керує власним бізнесом.

 Прибуток чистий – частина балансового прибутку фірми, що залишається в її розпорядженні після виплат податків та інших першочергових  платежів.

Прибуток чистий банку – різниця між операційними доходами і операційними витратами банку.

Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Продуктивні сили суспільства – засоби виробництва  й робоча сила в їх тісній взаємодії.

Продуктивність праці – показник ефективності використання робочої сили. Розраховується як співвідношення обсягів виробництва й кількості працюючих або відпрацьованого ними часу у днях чи годинах.

Продукція кінцева – товари і послуги, які вироблені для кінцевого споживання населення й держави.  Складається із засобів праці, предметів споживання й послуг, а також  продукції, призначеної для інвестицій  та експорту.

Продукція проміжна – вартість засобів (предметів праці), використаних на виробниче споживання. Наприклад, сировина, матеріали, паливо, енергія.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, які виробники або продавці готові поставити за відповідними цінами на певний ринок у певний момент часу.

Пропозиція грошей – процес створення додаткових платіжних коштів, які надходять до каналів готівкового і безготівкового обігу.

          Пропозиція капіталу – бажання й спроможність суб’єктів ринку продавати кредитні ресурси.  

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, яка об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності (навчання).

Професійні учасники – юридичні особи, які надають фінансові та інші послуги у сфері розміщення й обігу цінних паперів, обліку прав за ними. Належать до інфраструктури фондового ринку.

Процентна (облікова) політика центрального банку – політика маневрування ставкою міжбанківського кредиту, тобто процентом за кредит, який центральний банк надає всім іншим банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Регулювання аміністративно-економічне – заходи держави адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи та реалізації соціальних цілей суспільства.

Регулювання бюджетно-податкове – діяльність держави, пов’язана з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами.

Регулювання економіки державне – сукупність заходів державного впливу на об’єкти й процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації суспільних цілей.

Регулювання зовнішньої торгівлі – система заходів, спрямованих на забезпечення максимальної ефективності зовнішньоторговельних зв’язків.

 Регулювання кредитно-грошове – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною й стабільною національною валютою, підтримання  рівноваги на грошовому ринку.

Регулювання правове – встановлення державою на базі законотворчої діяльності правових засад економічної поведінки суб’єктів господарювання, формування правового середовища підприємницької діяльності.

Регулювання ринку цінних паперів – процес упорядкування діяльності всіх учасників і операцій між ними з боку організацій, уповноважених суспільством. Здійснюється державою і саморегулівними організаціями.

 Регулювання цінове – вплив держави на ринкове ціноутворення.

Рентабельність – рівень прибутковості фірми в певний період часу.

Реставрація (ревальвація, ревалоризація) – збільшення курсу паперових грошей щодо металу або іноземної валюти.

Ресурси – сукупність природних, трудових, соціальних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу.

Рефінансування комерційних банків – кредитування комерційних банків центральним банком країни в разі тимчасового дефіциту їхніх резервів.

         Реформа аграрна – процес удосконалення економічних відносин і організації виробництва в аграрному секторі.

Реформа грошова – запровадження принципово нової за своєю структурою й змістом системи грошово-валютних і кредитних відносин у країні.

Ризик – гіпотетичний (нормативний або максимальний) збиток, скоригований на ймовірність його реалізації.

Ринок – 1) сфера товарного обміну; 2) будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним ; 3) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) конкретного товару або послуги в процесі їхньої купівлі-продажу; 4) сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками й споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за законами товарного виробництва і грошового обміну.  

Ринок аграрний – сукупність ринкових відносин в аграрному секторі економіки, включає: ринок земельних ресурсів, ринок засобів виробництва, ринок сільськогосподарської продукції.

Ринок валютний – розгалужена система механізмів, призначених забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземної валюти з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Ринок грошей – сукупність економічних відносин між учасниками з приводу надання кредитів терміном від декількох тижнів до одного року.  

          Ринок капіталів –  сукупність економічних відносин між учасниками з приводу надання кредитів терміном від року до п’яти й більше років.          

Ринок кредитних ресурсів – сфера формування попиту і пропозиції на позичковий капітал.

Ринок послуг капіталу – сегмент ринку капіталу, на якому капітальні блага не набуваються у власність, а надаються в тимчасове користування (оренду).

Ринок праці – сукупність економічних відносин, форм і методів погодження й регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці.

Ринок цінних паперів (фондовий) – сукупність економічних відносин між учасниками з приводу випуску, розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних від них.

Ринок цінних паперів вторинний – ринок, на якому обертаються раніше випущені цінні папери, відбувається перехід прав власності на них.

Ринок цінних паперів первинний – ринок, який обслуговує випуск і первинне розміщення цінних паперів.

Рівень економічної безпеки держави – інтенсивний показник економічної безпеки держави, який в загальному вигляді відбиває співвідношення сукупності всіх загроз та потенціалу захисту від них.

Рівень життя  – кількісна характеристика споживання матеріальних благ і послуг (забезпеченість населення промисловими продуктами, продуктами харчування, житлом, низкою послуг), а також реальних доходів на душу населення.

Рівень монетизації економіки (коефіцієнт Маршалла) – відношення наявної грошової маси (М3) до обсягу номінального ВВП.

Рівновага макроекономічна – збалансованість  і пропорціональність економічних процесів  у масштабі всього народного господарства країни.

           Рівновага на ринку капіталу – стан ринку, коли  попит і пропозиція,  гранична дохідність капіталу й граничні витрати втрачених можливостей збігаються.

Рівновага ринкова – стан ринкової економіки, в якому спостерігається рівність між попитом і пропозицією.

Рівновага споживача – вибір споживачем комбінації товарів, що забезпечує максимальну корисність у межах наявного доходу.

 Рівновага фірми як виробника – стан виробництва, за якого використання ресурсів дозволяє отримати максимальний обсяг продукції.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелектуальних здібностей.

Розвиток – спрямована поступальна зміна, у результаті якої виникає новий якісний стан об'єкта, його складу й структури. Прогресивний розвиток є процесом піднесення від старого до нового. Регресивний розвиток означає рух  від нового до старого. Прогресивний розвиток має кількісну складову – економічне зростання. Регресивний розвиток має іншу кількісну складову – кризу,   спад виробництва.

 Роздержавлення економіки – перехід від одержавленої економіки, якій притаманна монополія держави на власність та централізована система прямого регулювання економічних процесів, до змішаної економіки, характеристиками якої є: різноманітність форм власності й господарювання, ринкове саморегулювання та застосування переважно непрямих методів державного регулювання економічних процесів.

Розподіл – 1) момент виробництва, у ході якого відбувається розподіл факторів виробництва між його галузями й сферами; 2) визначення й надання учасникам виробництва їхньої частки у виробленому продукті після завершення процесу виробництва.

Розрахунково-клірингова установа – спеціалізована організація банківського типу, яка здійснює розрахункове обслуговування учасників фондового ринку.

Сальдо торговельного балансу – різниця між вартістю  експорту та імпорту.

Світове господарство – сукупність національних господарств окремих країн, об’єднаних участю в міжнародному поділі праці та системою міжнародних економічних відносин.

 Середовище інституційне – сукупність усіх основоположних формальних і неформальних організацій і правил, які визначають межі людської діяльності.

Середовище конкурентне – стан економіки, в якій функціонують незалежні виробники, кожен з яких не має влади над цінами, інформацією, входом та виходом із галузі.  

Середовище фірми внутрішнє – сукупність чинників, що створюються й контролюються фірмою та забезпечують її функціонування.

 Середовище фірми зовнішнє – чинники й умови, що перебувають поза фірмою та існують незалежно від неї, але впливають або можуть впливати на її функціонування.

Синтез – об’єднання пізнаних  внутрішніх елементів явища в єдине ціле.

Система економічних відносин – сукупність відносин, що виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.

Система національних рахунків (СНР) – інформаційна система показників і класифікацій, що використовується для аналізу розвитку кінцевих результатів макроекономіки. Засновником її є професор Кембриджського університету Р. Стоун. 

Сім’я – сукупність осіб, поєднаних родинними зв’язками.

 Собівартість продукції – вартісна оцінка  витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції.

Спекуляція – дії учасників на строковому ринку цінних паперів, що  передбачають таку зміну позицій, щоб ніколи не постачати і не купувати сам актив. Метою є отримання позитивної різниці через коливання курсів.

Специфікація прав власності – закріплення  певних правомочностей за певним суб’єктом на певний об`єкт із визначенням способів дії з ним.

Спеціальні (вільні) економічні зони –  це обмежені промислові райони, які являють собою частину території держави з безмитним торговельним режимом, де іноземні фірми, що виробляють продукцію, головним чином, на експорт, користуються низкою податкових та фінансових пільг.

Споживання – придбання домогосподарствами товарів короткострокового та довгострокового користування та витрати на побутові і соціально-культурні послуги.

Споживач – громадянин, який має наміри замовити (купити) і використати економічні блага суто для особистих потреб, які  не пов'язані  із здобуттям  прибутку.  

Споживчий вибір – прийняття рішення про структуру та кількість благ, що купуються за певними цінами.

        Ставка процента номінальна – ставка процента у поточних цінах.

        Ставка процента  реальна  – ставка процента з урахуванням рівня інфляції.

Стагфляція – стан економіки, коли інфляція супроводжується зростанням  рівня безробіття.

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страховик – фінансова установа, яка отримала в установленому порядку  ліцензію (ліцензії) на здійснення страхування.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування;

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

Страхувальник – особа, яка уклала із страховиками договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України.

Страхування – вид господарської діяльності, заснований на платності й солідарності. Що має на меті покриття майбутніх збитків чи забезпечення потреби, викликаної настанням випадкової й разом з тим статистично обчислювано події.

Структура інституційна – певний впорядкований спосіб поєднання (і взаємодії) окремого індивіда через систему інституційних угод із інституційним середовищем.

Структура ринку нерухомості – сукупність частин та окремих елементів, що забезпечують функціонування нерухомості.

Сукупна пропозиція (АS) – загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці і представлених на ринок за означеного рівня цін 

Сукупний попит (АD) – кількість   товарів та послуг, які споживачі готові придбати  за кожного можливого рівня цін.

Супермакроекономіка – частина економічної теорії, яка вивчає економічні явища на рівні  світового господарства (міжнародні економічні відносини, світовий ринок).

Суспільний поділ праці – типи економічної діяльності людства, наприклад: відокремлення скотарства від землеробства; виділення прошарку ремісників; появу працівників, що займалися купівлею та продажем вироблених товарів.

 Суто приватні блага – блага, кожна одиниця яких може бути продана за окрему плату.

 Суто суспільні блага – блага, що задовольняють певні суспільні потреби, які не можуть бути поділені на одиниці споживання та продані частинами.

Тарифна система – система організації праці на підприємстві, яка включає: тарифні розряди, тарифні ставки, міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів), тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Теорія кардиналістська (кількісна) – теорія корисності, яка передбачує можливість вимірювання корисності блага у спеціальних одиницях (ютилях).

Теорія ординалістська (порядкова) – теорія корисності, яка передбачає вимірювання корисності за допомогою відносної шкали шляхом порівняння вподобань споживача.

          Термін окупності інвестиційного проекту – показник ефективності інвестицій. Дорівнює числу періодів, необхідних для того, щоб потік чистого доходу зрівнявся з величиною інвестицій. Чим менший термін окупності, тим віще ефективність інвестиційного проекту.

Технопарки – локалізоване середовище, яке постійно генерує нові технології і впроваджує їх у виробництво.

Товар – річ, яка обмінюється на іншу річ або на гроші та є предметом купівлі-продажу.

Товари Гіффена – товари, споживання яких зростає при збільшенні цін, і які посідають значне місце у бюджеті споживача.

Товари нейтральні – товари, обсяги споживання яких не змінюються із збільшенням доходів. 

Товари неякісні – товари, обсяги споживання яких зменшуються при зростанні доходів, і навпаки.

Товари нормальні – товари, обсяги споживання яких зростають при збільшенні доходів, і навпаки.

          Трансакція – обмін (формування чи перехід) повноважень, який відбувається загалом із обміном економічних благ.

Транснаціональні компанії (ТНК) – міжнародні концерни, які організують і контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни свого базування.

Трансферт – переказ банком іноземної валюти або передача золота з однієї країни до іншої; передача права власності по іменних цінних паперах (акціях) однією особою іншій.

Трансфертні платежі – сукупність виплат, які може одержати особа, але котрі нею не зароблені: по безробіттю; на випадок хвороби, каліцтва; пенсій з приватних пенсійних фондів; виплати ветеранам війни і праці та ін.

Трансформація економічна – процес заміни конституючих ознак одного господарського порядку конституючими ознаками іншого порядку, наслідком чого є докорінне перетворення економічної системи загалом.

Трансформація ринкова інверсійного типу – ринкові перетворення здійснюються в умовах індустріального суспільства у напрямах трансформації одержавленої власності на різноманітні форми власності, демонополізації економіки та створення конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, переходу від централізованого розподілу ресурсів до ринкового механізму, від державного встановлення цін до ринкового ціноутворення.

Трудова діяльність – усвідомлений процес перетворення природи за для задоволення людських потреб.

Трудомісткість – показник, що відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості витрат живої праці на вартість обсягу виробництва.

Фази економічного циклу – періодично   виникаючі  коливання  стану  економіки, які мають особливі характерні риси і назву: криза, депресія, пожвавлення і піднесення.  

Фактор виробництва екологічний – система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону і відновлення навколишнього середовища.

Фактори виробництва – всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

Факторинг – фінансування під уступку права грошових вимог фірм-клієнтів до покупців їхньої продукції або послуг з наступною інкасацією (одержанням по них грошей).

Факторинг без регресу – банк повністю бере на себе курсовий, процентний та інфляційний ризики, у тому числі й ризик неоплати поставки покупцем. У разі невиконання боржником зобов’язань по контракту фактор не може повернути право грошової вимоги клієнту.

Факторинг з регресом – банк мінімізує ризики несвоєчасних платежів по контрактах, податкових платежів своїх клієнтів і, відповідно, фінансові санкції до них. Проте якщо банку не вдається витребувати гроші у боржника, тоді через процедуру регресу він змушує постачальника повернути суму, одержану авансом.

Факторинг з регресом і заставою – факторингове фінансування з регресом. Окрім цього клієнт надає заставне забезпечення для покриття суми наданого фінансування;

         Фізіократи – напрям класичної політичної економії, що виник у Франції в середині ХVІІІ ст. як реакція на меркантилізм. Фізіократи перенесли дослідження економічних процесів із сфери обігу до сфери виробництва, обмежуючи її землеробством. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо та ін.

Фінанси – цільові грошові фонди (грошові кошти) загального призначення, які формуються, створюються і перерозподіляються державою, її органами, підприємствами та іншими структурами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності.

Фінанси державні – сукупність державного бюджету і позабюджетних фондів.

Фінансова система – сукупність централізованих і децентралізованих фінансів.

Фірма – відокремлена господарська одиниця ринкової економіки, що здійснює підприємницьку діяльність.

Фірма нова – суб’єкт економіки знань, головними ресурсами якого є знання та інформація, а продуктом – інтелектуальний продукт.

Фонди позабюджетні – грошові кошти держави, що мають цільове призначення і не включені до бюджету.

Форфейтинг – кредитування банками зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі у експортера векселів, акцептованих імпортером. Банк як покупець боргу (форфейтер) зобов’язується відмовитися від свого права регресивної вимоги до кредитора в разі неможливості одержати грошові кошти від боржника. Цим він фактично бере на себе ризики неплатежу, валютний і процентний ризики.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Франшиза безумовна – зменшує відповідальність страховика при здійсненні страхової виплати на розмір встановленої франшизи.

Франшиза умовна – звільняє страховика від здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку, якщо розмір завданої шкоди не перевищує розміру встановленої франшизи.

         Функції ринку кредитів – виявлення властивостей ринку кредитів у системі національних та міжнародних економічних відносин.

Ф’ючерсний контракт – стандартний біржовий договір на поставку біржового активу в указаний термін у майбутньому за заздалегідь  встановленою ціною. Гарантують виконання біржа і клірингова організація. Невиконання неможливе.

Хеджування –  система заходів регулювання майбутніх цінових ризиків через купівлю-продаж строкових біржових контрактів. Передбачає одночасне здійснення операцій на касовому (реальне придбання активу) і строковому ринках (страхування).

Цикл економічний – 1) періодичні коливання в суспільному виробництві (ринковій економіці) з постійним повторюванням фаз: кризи, депресії, пожвавлення і піднесення; 2) період часу між однаковими економічними фазами.

Ціна -  кількість грошей, що виплачуються споживачами та отримуються продавцями за одиницю товару чи послуги.

Ціна землі – грошова величина, яка прямо пропорційна розміру ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотку. Має тенденцію до зростання.

Ціна рівноваги – ціна товару, за якої встановлюється рівність попиту  та пропозиції.

Цінний папір – 1) документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам; 2) титул, представник капіталу, який реально функціонує в економіці (дійсного), і самостійним капіталом – фіктивним; 3) особлива форма існування капіталу, відмінна від товарної, продуктивної грошової форм, яка може продаватись замість нього, самостійно обертатись на ринку і приносити дохід.

Цінність товару – 1) здатність товару   задовольнити потреби споживачів і  обмінятися в певній пропорції на  інші товари або гроші. Визначається граничною або найменшою корисністю товару в конкретному його запасі; 2) сукупність  споживчої вартості товару  і його вартості.

Чинники економічного зростання – умови, рушійні сили, за допомогою яких досягається економічне зростання. Вони бувають екстенсивними, інтенсивними та інноваційними.

Чиста продуктивність капіталу – виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти в цей проект гроші.

Чистий національний продукт (ЧНП) – показник, що розраховується шляхом відрахування з вартісного обсягу  ВНП суми амортизації.

Швидкість обігу грошей – це кількість оборотів за рік, що в середньому здійснює одна грошова одиниця загальної грошової маси на придбання товарів і послуг.

 Якість життя – показники рівня життя плюс суто якісні параметри: умови і охорона праці, доступність інформації,  физичний і духовний розвиток людей, їх культурний рівень, забезпечення прав людини, особистої і громадської безпеки, здорове довкілля, позитивний психологічний статус та ін.

 

1. практический журнал электронных публикаций Основан в 2000 г
2. Страхование как элемент финансовой системы
3. БУКМАСТЕР 1993~ 191 с- ил
4. Формирование произвольности у детей с задержкой психического развития
5. а диспластический Постнатальная Пренатальные гипотрофии лежат нарушения внутриут
6. Самостоятельность и равенство Организация Свободные женщины и анархистские стратегии для женской эман
7. Тема- Взаимные превращения жидкостей и газов
8. Система учета товара- преимущества использования
9. Тема 4.1. Виды функций оценивания Тема 4
10. Факторы внешнего и внутреннего воздействия
11. Статья- Публичные коммуникации в трудные времена или как говорить про кризис
12. Тема 134 - Ценностные ориентации и смысл человеческого бытия
13.  Амплитуда цилиндрических функций не постоянна А увеличивается с ростом аргумента В уменшается с рост
14. Об изображении Святой Троицы
15. Бухгалтерский учёт и расчёт налогов, поступающих в бюджет
16. Финансовые услуги коммерческих банков
17. варианты определения понятия конфликт в современной литературе
18. преобладание рутинных технологий 2 быстрое развитие промышленности 3 внедрение в производство научных.
19. мононорма Понятие юстициабельность Примирительная теория происхождения права Регулятивная теория
20. Формирование персонала организации

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе