Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ВІСНИК ЛЬВІВ. УН–ТУ VISNYK LVIV UNIV
Серія міжнародні відносини Ser. Mizhnarodni Vidnosyny
2008. Вип. 25. C. 71-75 2008. N 25. P. 71-75
УДК 327(477/498) “312”
УКРАЇНCЬКО-РУМУНСЬКІ ВІДНОСИНИ:
ПРОБЛЕМИ ТА СУЧАСНИЙ СТАН
Оксана Онищук
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул.Університетська,1 м.Львів, 79000, e-mail: syana80@ukr.net
Досліджено міждержавні відносини між Україною та Румунією. Розглянуто політико-
правові аспекти двосторонніх відносин, культурно-освітня співпраця втому числі проблеми
захисту національних меншин.
Ключові слова: Україна, Румунія, україно-румунські відносини, міждержавні відносини,
політико-правові аспекти, соціально-економічні аспекти.
Розвиток кожного народу у постійній взаємодії з життям інших народів.
Зумовлюється це об’єктивним перебігом історичного процесу і прагнення народів до
прогресу. Взаємини між народами в різні періоди виявляються в різних формах.
Стосується це й тих відносин, що складалися протягом століть між українськими і
румунськими народами. Міждержавні відносини мають завжди великі традиції та своїм
корінням сягають углиб століть.
Як незалежна держава (з 1991 р.), Україна самостійно проводить свою зовнішню
політику. Відповідно до міжнародно-правових норм, Україна є правонаступницею прав і
зобов’язань СРСР, як і інші республіки, що входили до його складу.
Зовнішня політика Румунії зосереджена на захисті соціальних і економічних інтересів
румунських громадян, а також на сприянні та захисті економічних, політичних і
військових інтересів Румунії відповідно до геополітичної стратегії. Зовнішня політика
зорієнтована на активну участь в інституційній та культурній розбудові ширшої Європи.
У відповідності довгостроковим економічним, політичним і військовим інтересам
зовнішня політика базується на досягненні наступних цілей: розвиток двосторонніх і
багатосторонніх відносин; добросусідство і регіональна співпраця; зростання ролі
економічної дипломатії; розширення культурної дипломатії; інтенсифікація відносин з
діаспорою, як запорукою збереження національної та культурної ідентичності.
В наш час між Румунією та Україною існують деякі непорозуміння, пов’язані з
“територіальними претензіями”. Після Другої світової війни між СРСР і Румунією було
підписано Договори та Протоколи про територіальне розмежування. Територіальне
врегулювання між Україною (складовою СРСР) та Румунією відбувалось у правовому
аспекті 10.02.1947 р. – було підписано Паризький мирний договір. Цей документ
засвідчив легальність входження до складу України Північної Буковини (Чернівецька
область) та Південної Бессарабії (частина Одеської області), тобто територій, заселених в
основному українцями. Паризький договір – це юридичний акт, що засвідчив
територіальне розмежування України та Румунії, встановив правове підґрунтя у
формуванні сучасного українсько-румунського кордону. У лютому 1948 р. уряди СРСР
та Румунії уклали Протокол про уточнення проходження лінії державного кордону.
Згідно з протоколом, острів Зміїний, розташований у Чорному морі, зачислено до складу
© Оксана Онищук, 2008 72 Оксана Онищук
СРСР. У 1961 р. в Бухаресті було підписано новий Договір між СРСР і Румунією щодо
режиму радянсько-румунського кордону, співробітництва та взаємодопомоги з
прикордонних питань. Цей договір підтвердив проходження лінії державного кордону
між СРСР і Румунією, який, згідно з міжнародним правом, залишився незмінним після
проголошення Акта незалежності України 24 серпня 1991 р. [1].
Сьогодні румунське керівництво на чолі з Іоном Ілієску (1989-1995) та Траяном
Бисеску (з 28 грудня 2004 р.) “заперечує” правомірність Протоколу 1948 р. та Договір
1961 р. За їх твердженням, договори СРСР з Румунією укладено примусово.
Слід зазначити, що українсько-румунські відносини почали налагоджуватись з 1997
р., коли румунський уряд на чолі з президентом Емілом Константінеску підписав новий
Договір з урядом України (2 червня 1997 р. на курорті Нептун поблизу м. Констанца,
Румунія). Тепер обидві країни прагнуть зміцнити добросусідські відносини та розвивати
взаємовигідне співробітництво, що відповідає їхнім національним інтересам. Одним з
основних пунктів у підписаних документах є те, що Україна та Румунія не мають одна до
одної територіальних претензій.
Деяких румунських політиків таке рішення не задовольнило. З румунського боку у
газеті “Azi” (15 грудня 1997 р.) щодо цієї теми свої думки висловив начальник
договірно-правового управління Міністерства Закордонних Справ попереднього уряду
Думітру Чаушу, який очолював делегацію румунських експертів на переговорах. Інші
румунські політики опротестували рішення румунського уряду, вважаючи цю Угоду як
“другий Чорнобиль”, “дія історичної зради”, “приниження”, та заявляючи, що політика
румунського уряду спричиняє збідніння румунського населення [2].
На нашу думку намагання румунського уряду вважати Протокол 1948 р. та Договір
1961 р. такими, що не мають юридичної сили, суперечать загальновизнаним принципам і
нормам міжнародного права, а також Гельсінському Заключному Актові 1975 р., який
зобов’язує всі європейські держави поважати непорушність державних кордонів.
Отже, незважаючи, що між Україною і Румунією були підписані й 2 червня 1997 р.
документи щодо визнання державами існуючого міждержавного кордону, нині
відкритим залишається питання стосовно видобування, розробки та розмежування
континентального шельфу в районі острова Зміїного, а також нерозміщення військової
наступальної зброї на його території. У Договорі йдеться не про відступлення державної
території, а про спосіб визначення меж морських просторів між двома державами у
Чорному морі. Уряди країн домовились провести двосторонні переговори щодо
вироблення Угоди про делімітацію континентального шельфу та виключних
економічних зон, погодившись, що в разі неукладення цієї Угоди впродовж двох років
Румунія звертатиметься до Міжнародного Суду в Гаазі.
Оскільки дана проблема не була вирішена впродовж зазначеного терміну, Румунія
звернулася до Міжнародного Суду в Гаазі. 02.09.2008 р. в Міжнародному суді ООН у
Гаазі почались слухання про розмежування шельфу Чорного моря між Україною і
Румунією. Кожна зі сторін мали по три години впродовж 6-ти днів, щоб надати свої
аргументи. Вердикту слід чекати лише наступного року.
Відомо, що інтерес румунської сторони щодо розмежування шельфу Чорного моря
між Україною та Румунією, пов’язаний з тим, що ця площа (14 тисяч квадратних
кілометрів) може мати значні поклади нафти і газу. Зараз Румунія називає острів скелею,
а цей статус, за оцінкою українських експертів, не дасть Україні права претендувати на
територію навколо нього.
Найважливіше, що при посередництві ЄС та інших міжнародних інституцій вдасться
вирішити такі складні питання як статус острова Зміїний та його шельфу, спробаУКРАЇНCЬКО-РУМУНСЬКІ ВІДНОСИНИ:… 73
розширення транспортних можливостей дельти Дунаю, поліпшити культурно-освітні та
інші потреби української меншини в Румунії, як і етнічних румун в Україні, спільними
силами впливати на врегулювання конфлікту у Придністров’ї тощо. Згідно з підписаними
документами між Україною та Румунією в економічній сфері визначена стратегія
розвитку та способи співпраці між державами з метою підвищення обсягів обміну
товарами, послугами та інвестиціями. Йдеться про допомогу у заснуванні спільних
підприємств із державним та приватним капіталом, що становить спільний інтерес, з
метою поліпшити використання матеріальних і людських ресурсів.
Після вступу (01.01.2007 р.) Румунії у ЄС, успішно втілюються у життя чимало
елементів сучасної ринкової економіки. Демократичні принципи правління у Румунії
допомогли створити функціонально-економічний механізм та законодавчо-правові
засади. Відбувається процес модернізації банківсько-фінансової системи та
вдосконалюється інфраструктура. Створення ринкової економіки є обов’язковою умовою
успішного залучення як Румунії, так і України до кругообігу світової економіки.
Зовнішня торгівля Румунії, яка становить близько 9 млрд. доларів, свідчить про
активність цієї країни у світовій торгівлі. Значну увагу Румунія приділяє розвитку
двосторонніх відносин, налагодженню контактів з сусідніми державами. Успішно
розвиваються добросусідські відносини з Україною. Найвищі показники експорту та
імпорту Румунії (2000 р.) з такими країнами світу: Італією (частка експорту – 23%,
імпорту – 20%), Німеччиною (18, 17) і Францією (7, 7). Україна займає 15 місце.
Зазначимо, що Румунія співпрацює у торговельно-економічній, науково-технічній,
культурно-освітній та інших соціально-економічних галузях з багатьма країнами світу. З
96 країнами налагоджені експортно-імпортні зв’язки. Загальна сума експортного товару
в 2000 р. становила $ 9 млрд., а імпортного - $ 10,5 млрд [3].
Румунія експортує машинобудівну продукцію, транспортні засоби,
сільськогосподарське і тракторне машинобудування, продукцію хімічної промисловості,
деревопереробну продукцію (особливо меблі) та інше, імпортує: сировину та енергоносії
(залізну руду, нафту, коксівне вугілля), товари машинобудування, харчові продукти тощо
[4; 371 с.].
У підсумку зазначимо, що Україна посідає особливе місце у зовнішньоекономічних
контактах Румунії, хоча потенціал взаємовигідного співробітництва з різних причин
реалізується не так швидко, як це потрібно. Українсько-румунський кордон відіграє
важливу роль у стосунках Румунії. Україна є воротами для перевезення товарів з Румунії
в інші країни Європи, а також з східно-європейських країн в Румунію.
Захист етнічних меншин, ще одна із найважливіших проблем у взаєминах між
Україною та Румунією. За різними джерелами, сьогодні права румунської меншини в
Україні захищені краще, ніж української в Румунії. В Україні ще за часів СРСР діяли
румунські школи, де викладали всі предмети румунською мовою, випускали газети,
працювали радіо- та телепрограми румунською мовою. У Румунії, особливо за часів
правління Ніколая Чаушеску (1967-1989) права українського населення серйозно
порушувались.
Після грудневої революції 1989 р. у Румунії, бажання українців Румунії відкрити, в
населених пунктах де компактно проживають українці, класи з навчанням на рідній мові
(українській), не здійснилось. Основна причина, це політика яку проводять повітові
органи управління освіти тощо.
Останні випускники, українських шкіл у Румунії, були у 80-х рр. ХХ ст. Нині
навчання українською мовою проводиться лише в українському ліцеї імені Тараса
Шевченка, в місті Сігету-Мармацієй (повіт Марамуреш). Цей ліцей відкрили у 1997 р. в74 Оксана Онищук
умовах особливого наполягання українців з Румунії та підтримки колишнього посла
України в Румунії, Олександра Чалого.
Зазначимо, що при Слов’янському інституті Бухарестського університету діє кафедра
української мови та літератури, завданням якої є розробка наукових матеріалів та
підготовка українських вчителів.
Між Україною і Румунією були підписані (25 серпня 1995 р.) "Угода про
співробітництво в галузі освіти між Міністерством освіти України та Міністерством
освіти Румунії" та "Протокол про реалізацію Угоди про співробітництво між
Міністерством освіти України та Міністерством освіти Румунії". У цих документах
зазначено: "сторони на взаємній основі будуть сприяти вирішенню питань прав громадян
України румунського походження і громадян Румунії українського походження в галузі
освіти згідно з міжнародними принципами і стандартами з метою збереження і розвитку
їх національної, мовної і культурної самобутності, сторони згідно з національним
складом населення і його потребами створять мережу освітніх і виховних закладів
(дитсадків, шкіл, ліцеїв, гімназій) з викладанням румунською мовою в Україні і
українською в Румунії"[5].
Відповідно до підписаного між державами Протоколу: "сторони на взаємній основі
щорічно будуть приймати в навчальні заклади двох країн громадян України румунського
походження та громадян Румунії українського походження: до 45 чоловік для здобуття
середньої освіти; до 100 чоловік для здобуття повної або неповної вищої освіти; до 5
чоловік для навчання в аспірантурі; до 80 місць - стипендій для стажерів на період 3-6
місяців кожна"[5].
Якщо порівняти кількість студентів румунського походження з України, які
здобувають вищу освіту в Румунії, то їх набагато більша (близько 300 осіб), ніж
студентів українського походження з Румунії, які навчаються в Україні (близько 20 осіб).
В Україні проживає 135 тис. румунів, а в Румунії - 65 тис. українців. Для пропорційності
в Україні повинно б навчатися 150 студентів (румунських українців). Ця
непропорційність пов’язана зі складною процедурою з румунського боку щодо
висилання бажаючих студентів навчатися в університетах України. Якщо у 2000-х роках
в Україні навчалося близько 40 студентів з Румунії, то сьогодні їх значно менше [6].
Новий етап національного відродження українців Румунії, як зазначено вище,
розпочався після повалення диктатури Н. Чаушеску 22 грудня 1989 р. У 1990 р. був
заснований Союз Українців Румунії (СУР), який об’єднує п’ять територіальних
організацій, створених у регіонах компактного проживання українців, а саме: в
Бухаресті, Банаті, Добруджі, Сучаві і Марамуреші. Головний напрям діяльності СУР -
відродження культури та духовності українського населення Румунії.
Завдяки зусиллям СУР вже традиційними стали фестиваль українських колядок і
зимових звичаїв, фольклорний фестиваль українців Румунії у Сігету-Мармацієй
(Марамуреш), міжповітовий фестиваль у Сучаві, щорічні святкування Днів Тараса
Шевченка. Метою таких заходів є духовне пробудження українців, підняття рівня
національної свідомості. Налагоджуються реальні механізми щодо тісного
співробітництва між Україною та Румунією у сфері захисту прав національних меншин,
зважаючи на те, що у проекті майбутнього політичного Договору між двома країнами
зазначена окрема стаття, зміст якої відповідає європейським стандартам.
Особливе значення у відносинах між Україною та Румунією має культурне, наукове
та гуманітарне співробітництво. Передбачено заохочення українсько-румунських зв’язків
з огляду на усвідомлення етнічної та культурної спорідненості двох народів і збереження
їхніх багатовікових взаємин. УКРАЇНCЬКО-РУМУНСЬКІ ВІДНОСИНИ:… 75
Висновки: 1. Намагання румунського уряду вважати Протокол 1948 р. та Договір
1961р. такими, що не мають юридичної сили, суперечать загальновизнаним принципам і
нормам міжнародного права, а також Гельсінському Заключному Актові 1975 р., який
зобов’язує всі європейські держави поважати непорушність державних кордонів; 2.
Українсько-румунські прикордонні проблеми не повинні впливати на дружні відносини і
співпрацю між Україною та Румунією. Відомо, що інші питання, що виникали між
урядом України та Румунії, розглянуто і демократично вирішено. У зв’язку з
політичними, соціальними та економічними перетвореннями в Україні та Румунії,
необхідно врахувати потреби подальшого розвитку, між Україною та Румунією і
підписати належні документи не тільки на державному рівні, а й на регіональному
(зокрема прикордонному) рівнях щодо співробітництва у всіх галузях людської діяльності.
4. Механізм співпраці на міжрегіональних та державних рівнях повинен створити атмосферу взаємної довіри і поваги у розбудові взаємовигідних партнерськихвідносин у всіх галузях.
5. Вважаємо, що при посередництві ЄС та інших міжнародних інституцій вдасться вирішити такі складні питання як статус острова Зміїний та його шельфу, розширення транспортних можливостей дельти Дунаю, культурно-освітні та інші потреби української меншини в Румунії та етнічних румун в Україні тощо.
_________
1. Василенко В. Базовий політичний договір між Україною і Румунією відкриває
широкий шлях для поглибленої плідної співпраці обох держав // Політика і час № 7. - К.: 1997. - C. 16-24.
2. Газета “Azi” від 15.12.1995.
3. Україна в міжнародних відносинах ХХ століття. Львів: ЛДУ, 1997. - C. 182-215.
4. Дубович І.А. Країнознавчий словник-довідник, 5-те вид. перероб. і доп. К.: “Знання”, 2008. – 839 с.
5. Протокол про реалізацію Угоди про співробітництво в галузі освіти між
Міністерством освіти України та Міністерством освіти Румунії від 25 серпня 1995р.
6. Anuarul statistic al Romaniei. Comisia nationala pentru statistica, 1996.
UKRAINIAN-ROUMANIAN RELATIONS: PROBLEMS AND MODERN STATE
Oksana Onyshchyk
Ivan Franko National University of Lviv
vul. Universutetska 1, Lviv 79000, Ukraine, tel (032) 239-41-32
This article are investigated international relations between Ukraine and Romania. The political and legal aspects of bilateral relations, cultural and educational cooperation, including national minorities
protection problems are considered.
Key words: Ukraine, Romania, Ukrainian-romanian relations, interstate relation, political and legal aspects, social and economic aspects.
Стаття надійшла до редколегії 03.04.2008
Прийнята до друку 22.09.2008