ТЕМА 10 МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНОФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ з дисципліни

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС України

Кафедра господарського та екологічного права

Фондова лекція № 10

ТЕМА 10. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ

з дисципліни "Основи економічної теорії"

ЧАС - 2 ГОДИНИ

м. Донецьк - ДЮІ

План

1.Валютні відносини та валютні системи

2. Еволюція світової валютної системи

3. Валютний курс, його вплив на національну економіку

4.Міжнародний валютний фонд, його роль у регулюванні валютних відносин

1.Валютні відносини та валютні системи

Участь кожної країни в міжнародних економічних зв'язках вимагає грошових розрахунків. Виникають валютні відносини, які являють собою сукупність економічних відносин, що відображають функціонування грошей у міжнародному обороті: при оплаті товарів і послуг, закордонних інвестиціях, виплаті заробітної плати іноземним робітником, наданні міжнародних пшик ти інше.

Суб’єктам таких валютних відносин можуть виступати:

окремі підприємства;

окремі особи, громадяни країн;

держави;

міжнародні фінансові та не фінансові організації.

Залучення всіх країн у міжнародні економічне співробітництво й розвиток валютних відносин привела до створення міжнародної валютної системи , що містить у собі наступні елементи:

по-перше, міжнародний грошовий еквівалент, тобто міжнародну валюту;

по-друге, валютний курс, що виражає вартість національної грошової
одиниці в грошових одиницях інших країн;

по-третє, правові норми регулювання валютних відносин прийнятих на основі міжнародних угод;

по-четверте, міжнародні валютно-фінансові організації, які полегшують і

регулюють валютні відносини між країнами, такі як Міжнародний
валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків у Базелі
й ін.;

по-п'яте, міжнародні валютні ринки, де здійснюється купівля-продаж
валюти.

Валюта - у вузькому змісті, означає грошову одиницю окремих національних держав або колективну грошову одиницю (ЕКЮ, Євро). У широкому змісті вона містить у собі різні кошти обігу: готівка, кошти, платіжні документи (чеки, акредитиви й ін.), кошти на рахунках у банках.

Національна валюта може бути:

- оборотна (конвертабельная), що вільно, обмінюється за певним
курсом на інші національні валюти;

- необоротна, котра має ходіння тільки усередині країни.
Міжнародна валюта містить у собі:

оборотну валюту національних держав, тобто вільноконвертовану
валюту: долар США, Канади, марку ФРН, ієну Японії й ін.
спеціально створені міжнародні платіжні КОшти: спеціальні правазапозичення (СДР), використовуваних у рамках всієї капіталістичноївалютної системи; колективна грошова одиниця Європейськогоекономічного співтовариства - Євро; колективна грошова одиниця колишнього об'єднання соціалістичних країн СЗВ - переказний рубль;

3) золото, що використалося у вигляді злитків при міжнародних розрахунках до початку 70-х років.

Сукупність всіх платіжних інструментів, які можуть використатися в міжнародних розрахунках називається міжнародною ліквідністю (МЛ). Відношення величини МЛ до обсягу світового імпорту товарів і послуг називається коефіцієнтом міжнародної ліквідності, що характеризує ступінь достатності валютних активів для підтримки зовнішньої торгівлі й ін. операцій.

Оскільки світове співтовариство зіштовхувалося із проблемою недостачі міжнародної ліквідності, виникла ідея створювати своєрідну наднаціональну валюту на основі міжнародної угоди капіталістичних країн, надходження якої в міжнародний оборот не залежало б від стану платіжного балансу держав, а здійснювалося в міру виникнення потреби в міжнародних ліквідних коштах.

2. Еволюція світової валютної системи. Характеристика сучасної валютної системи.

Світова валютна система перебуває в постійному розвитку. Тривалий час (ХХ1І1, XIX сторіччя, аж до II половини XX) існував золотий стандарт. Він характеризувався наступними рисами:

роль міжнародних платіжних коштів монопольно виконувало золото, кредитні платіжні кошти (чеки, векселя й ін.) застосовувалися в обмежених масштабах;

забезпечувався вільний обмін кредитних платіжних коштів на золото; валютні курси встановлювалися на базі золотих паритетів національних налог і були досить стійкими При такій системі держава практично не брала участь у регулюванні міжнародних розрахунків.

Офіційне закріплення золотодевизного стандарту відбулося на
міжнародій угоді в Бреттон-Вудсе (СЩА) в 1944 р.,що й дало назву
Бреттон-Вудской валютній систем. Вона будувалася на наступних принципах.

1.У якості міжнародних платіжних коштів використалося золото й т.зв. резервні валюти: американський долар і фунт стерлінгів. При цьому будь-яка країна могла вільно обміняти наявні в неї резервні валюти на золото.

2. Установлювався фіксований валютний курс на основі золотого паритету. для цього була визначена офіційна світова ціна на золото в доларах: 1 троиская унція . 31,1035 грам золота прирівнювалася до 35 дол Звідои і дол. Звідси 1 дол. Містив, 0,888671 грам чистого золота. Всі країни встановлювали курс своєї національної валюти до долара на основі золотого паритету. При цьому ринковим курс міг відхилятися від фіксованого тільки в межах 1%.

Центральні банки повинні були підтримувати курс своєї, національної, валюти методам, валютної інтервенції (тобто продажі або покупки своєї національної валюти на долари)підтримка рівноваги платіжного балансу (за допомогою митних і не митних коштів) зміна паритету національної валюти девальвації або ревальвації.

Девальвація - офіційне зниження достоїнства золотого втримання
національної грошової одиниці. Ревальвація відображає зворотній процес, тобто підвищення золотого втримування грошової одиниці.

3. Для регулювання валютних відносин був створений міжнародний валютний фонд (МВФ) - наднаціональна організація, метою якої було впорядкування валютних відносин між її членами, усунення національних валютних обмежень і створення міжнародної системи платежів по поточних

операціях. Бреттон-Вудская валютна система успішно функціонувала в 50-60-і роки й завдяки їй світове співтовариство змогло підтримувати низькі темпи інфляції, забезпечити економічний ріст. Одержала бурхливий розвиток міжнародна торгівля.

Однак в 70-і роки почали наростати кризові явища в Бреттон-Вудской ВР. Порушилося оптимальне співвідношення між золотими й доларовими резервами, питома вага долара сильно збільшилася (з 9% в 1950р. до 75% в 1970 р.). Фактично долар знецінився, що було обумовлено хронічним дефіцитом платіжного балансу США. Монопольне положення американського долара привело до того, що США збільшило фінансування закордонних видатків, у т.ч. і В'єтнамської війни, за рахунок випуску національної валюти.

Таким чином, фіксований курс уже не відображав реального співвідношення національних валют. Крім того, виникла хронічна недостача міжнародної ліквідності.

Катастрофа Бреттонвудской системи виявилося в наступному, ряд країн ревальвировали свої валюти стосовно долара (Австрія, Швейцарія, ФРН, Японія й ін.); для підтримки курсу долара США змушені були продати полонину своїх запасів золота й у серпні 1971 р. припинити розмін доларів на золото; и 11)7І і 1973 р. була проведена девальвація долара; з березня 1973 р. відбувся перехід до плаваючих валютних курсів.

Зусилля по створенню нової валютної системи завершилися Ямайською угодою 1976 р У результаті виникла сучасна валютна система, що істотно відрізняється від попередньої й мас наступні риси:

відбулася офіційна демонетаризация золота, тобто воно виведено з
міжнародних платіжних коштів;
нова ВР ґрунтується на декількох ключових валютах (марка ФРН,
японська ієна й ін.), що одержало назву многовалютного стандарту, при
цьому долар зрівняний у правах з іншими конвертованими валютами;

3) уведена до складу міжнародних платіжних коштів спеціально
створена наднаціональна валюта - спеціальні права запозичення (СДР);

уведений змінний валютний курс;
МВФ зобов'язана здійснювати рядковий контроль за політикою країн-
членів МВФ в області валютних курсів. В 1978 р. МВФ прийняв положення
про нагляд за політикою в області валютних курсів з метою недопущення
маніпулювання якою-небудь країною валютним курсом для досягнення своїх
однобічних переваг.

3. Валютний курс і його вплив на національну економіку.

В умовах золотого стандарту, як ми вже відзначали, валютний курс установлювався на основі золотого паритету.

Допустимо на основі золотого паритету встановилася наступна ціна долара в німецьких марках: 1долар=1.5 DM. Якщо в Німеччині не вистачає доларів, то їхня вартість підніметься, курс долара зросте, при цьому валютний курс відхилиться від золотого паритету на суму витрат по перевезенню, упакуванню, страхуванню золота. Допустимо, вони складуть 5%. Тому верхня золота крапка буде рівнятися 1.575 ДМ (1.5 ОМ * 5% / 100%), а нижня 1.425 ДМ (1.5 ОМ * 95% /100%).

Валютний курс буде коливатися в межах золотих крапок. Якщо ж він підніметься вище, те покупцям доларів вигідніше буде вивести в США золото й купити там долари.

Система золотого паритету Фактори, що впливають на зміну валютних курсів.

1. Зміна попиту на імпортні товари, що обумовлено:

ростом або спадом в економіці. Економічний ріст збільшить попит на
всі види товарів і послуг, у тому числі й імпортні; при спаді попит на
іноземні товари зменшиться;

змінами в смаках споживачів;

ростом якості імпортних товарів, їхньої технічної переваги;

зміною доходів населення даної країни, якщо вони зростуть, то попит
на імпортні товари теж збільшиться;

- співвідношенням динаміки інфляційних процесів у даній країні й
інших країнах. Якщо внутрішні ціни ростуть більше швидкими темпами, чим
в інших країнах, то імпортні товари стають для вітчизняного споживача
порівняно дешевше.

Таким чином, збільшення попиту на імпортні товари, обумовлене дією ряду факторів, веде до збільшення попиту на іноземну валюту й збільшенню пропозиції національної валюти, а отже до зниження курсу національної валюти й росту ВК іноземної.

Зміна реальних процентних ставок. Якщо вони в даній країні
підвищуються, це викликає приплив іноземного капіталу в країну,
збільшується пропозиція іноземної валюти. Це у свою чергу, приведе до
подорожчання національних товарів на світових ринках, і як слідство до
росту дефіциту платіжного балансу. Зниження реальних ставок викликає
зворотну тенденцію.
Сталість промислового циклу економіки закордонних партнерів.
економічний ріст у них буде супроводжуватися збільшенням експорту із країни іі підвищенням курсу національної валюти.

4. Зміни ефективності економіки. Якщо національні підприємства
стануть більше притомними, то їхньої акції стануть більше привабливими
для іноземців. Зростає попит на національну валюту.

5. Операції на валютних ринках. Валютний ринок являє собою кореспондентські зв'язки між національними й міжнародними Ошпиімм, здійснювані шляхом телефонних і телетайпних контактів із приводу купівлі продажу валюти. Щорічна торгівля валютою досягла величезних розмірів, набагато перевищуючи торговельний оборот. При цьому купівля- продаж найчастіше здійснюється не тільки з метою придбання необхідній країні валюти, але й з метою спекуляції й одержання доходу від різниці курені і також з метою страхування своїх резервів від валютного ризику. Угоди на валютному ринку можуть вплинути на курс будь-якої національної валюти.

Розрізняють номінальні й реальний валютні курси. Номінальний

відображає співвідношення валют у поточних цінах. Реальний ВК ураховує
зміни в цінах стосовно базового року в країнах, чиї валюти обмінюються
Співвідношення між номінальним і реальним ВК виражається формулою
ВКр = ВКн * Цв/Цз (І)

де Вкр - реальний валютний курс;

Вкн - номінальний ВК;

Цв - ціни усередині країни;

Цз - ціни закордонні, тобто іншої країни.

У цей час існує безліч режимів валютних курсів як незалежних, так і зв'язаних:

а) незалежне плавання, коли курси складаються під впливом попиту) та

пропозиції на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків (США, Японія, Великобританія, Венесуела й ін.);

б) кероване плавання при більшому втручанні центральний банків
(Греція, Півд. Корея, Туреччина й ін.);

в) спільне плавання країн ЕЄС, що означає синхронно коливання

валютних курсів. При цьому в ЄЕС є два валютних режими для внутрішніх

операцій і для відносин із третіми партнерами;

г) зв'язані валютні курси, тобто жорстко фіксовані стосовно однієї
валюти або валютного кошика:

- ординарні ВК, прив'язані до долара (Гондурас, Ангола, Гаїті й ін.);

- ординарні ВК, прив'язані до французького франка (Західно-
Африканські й Центрально-Африканські країни, що були колонії Франції) і
ін. зв'язані ВК;

д) ковзний паритет, коли національні держави встановлюють твердий
ВК стосовно базової валюти, але динаміка ВК визначається по спеціальній
формулі, що враховує розходження в темпах росту й цін.

Існують два основних режими валютних курсів: фіксованим, підтримуваним урядом на певний час, і плаваючий, тобто гнучкий ВК, що коливається залежно від динаміки попиту та пропозиції на ту або іншу валюту й ряду інших факторів. У цьому випадку ВК визначається ринковим механізмом, крім втручання уряду й центрального банку в процесі його формування.

Слід зазначити, що в цей час абсолютно фіксовані або повністю вільні валютні курси зустрічаються вкрай рідко. При фіксованому ВК держава найчастіше вимушено міняти його рівень, якщо його підтримка в чинність яких-небудь причин неможливо або недоцільно. Точно також і при плаваючому ВК уряд прямо або побічно впливає на його рівень, прагнучи підтримати більш-менш його стабільний рівень, що є однієї із цілей макроекономічної політики.

Розглянемо до яких результатів при фіксованному ВК приводять різні напрямки економічної політики держави.

А. Бюджетно-податкова політика

Якщо уряд проводить політикові стимулювання внутрішнього попиту шляхом збільшення державних закупівель або зниження податків, що приведе до кредитно-грошової експансії й при незмінному ВК викликає ріст сукупного доходу країни.

Б. Кредитно-грошова політика

При фіксованому курсі кредитно-грошова політика У звичайному змісті стає неможливої, тому що й збільшення пропозиції грошей і їхнє зменшення не викличе зміни ВК. Уряд може використати тільки один тип кредитно-грошової політики - офіційно змінити фіксований ВЬ шляхом:

а) девальвації - зниження ВК;

б) ревальвації - підвищення ВК.

При девальвації росте чистий експорт і ВВП, при ревальвації навпаки, чистий експорт зменшується, що приводить до скорочення ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення імпортних квот і тарифів приводить до росту чистого експорту й росту сукупного доходу країни.

При змінному валютному курсі результати економічного впливу держави будуть іншими.

А. Бюджетно-податкова політика

Стимулювання внутрішніх видатків шляхом росТ державних закупними, або зниження податків приведе до росту валютного курсу однак рівень ВВП не зміниться. Це обумовлено тим, що тиск на внутріиіню ставку відсотка убік підвищення буде стимулювати приплив іноземного капіталу. Зросте попит національну валюту, а, отже, і ВК. Чистий експорт скоротиться, що зведе нанівець розширення попиту на внутрішньому ринку, тому ВВП не зміниться.

Б. Кредитно-грошова політика

Збільшення пропозиції грошей центральним банком приведе до збільшення реальних запасів коштів. Це приведе до зниження внутрішньої ставки відсотка нижче світовий, що викличе витік капіталу в інші країни. Пропозиція національної валюти збільшиться, валютний курс знизиться, чистий експорт зросте, що викличе ріст ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення обмеження попиту на імпортні товари шляхом тарифних бар'єрів приведе до росту валютного курсу. При цьому тенденція росту чистого експорту нейтралізується зниженням чистого експорту, пов'язаним з відповідним ростом обмінного курсу.

Забезпечування автоматичного регулювання платіжного балансу. Допустимо, торгівля Німеччини зі США зведена з дефіцитом, імпорт перевищив експорт, попит на американські долари перевищив пропозицію. Тому що валютний курс не змінився, то виникне дефіцит платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу буде покритий золотом. Відтік золота з Німеччини в США зменшить у країні кількість грошей, знизяться попит і ціни, що розширить експортні можливості Німеччини й обмежить імпорт. Отже, платіжний баланс прийде в рівновагу.

У сучасних умовах механізм установлення валютних курсів і їхній вплив на стан національної економіки набагато ускладнився. Валютні курси встапошіююті.ся методом валютного котирування на валютних ринках. Установлення курсів валют відповідно до діючих законодавчих норм і сформованої практики здійснюють національні або найбільші комерційні банки.

У цей час серед економістів ведуться суперечки про те, який режим ВК більше кращим Приводяться аргументи на користь і того й іншого режиму ВК. Слід зазначити, що й фіксований і плаваючий ВЕ мають свої й позитивні й негативні сторони.

При фіксованому ВК економічна політика держави повинна будуватися твердій фінансовій і зовнішньоторговельній дисципліні. Всі міри держави повинні бути спрямовані на підтримку стабільного курсу національної валюти. Вони містять у собі:

1) підтримка курсу національної валюти методам валютної інтервенції.
При зниженні курсу національної валюти Центральний банк свої
золотовалютні резерви, продає іноземну валюту, тім самим збільшуючи її
пропозицію й скорочуючи пропозицію національної валюти;

2) підтримка бездефіцитного платіжного й торговельного балансу
шляхом введення протекціоністських мір, заохочентя скорочення імпорту й
збільшення експорту;

стримування інфляції;
стабілізацію усередині країни шляхом маніпулювання податками, що
приводить до обмеження попиту на імпортні товари;

5) введення валютного контролю, тобто державного регулювання
купівлі-продажу іноземної валюти, що містить у собі блокування валюти,
тобто заборона операцій з нею, введення раціонування валюти, тобто
обов'язкового її продажу державі за офіційним курсом і інші методи.

Використання фіксованих валютних курсіз зменшує ризик і невизначеність, однак висуває вимоги до дисциплін» в економічній політиці держави й нагромадженню достатніх валютних резерзів.

Гнучкий валютний курс не пред'являє так-іх твердих вимог до дисципліни в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо дня країн слабкою економікою:

- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних
операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;

виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості
валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютного
курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;

у країн з високим рівнем інфляції курс національної валюти
знижується, що підриває довіру світового співтовариства до
платоспроможності даної країни.

У цей час існує безліч режимів валютних курсів як незалежних, так і зв'язаних:

а) незалежне плавання, коли курси складаються під впливом попиту та
пропозиції на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків (СІНА, Японія, Великобританія, Венесуела й ін.);

б) кероване плавання при більшому втручанні центральних банків
(Греція, Півд. Корея, Туреччина й ін.);

в) зв'язані валютні курси, тобто жорстко фіксовані стосовно однієї
валюти або валютного кошика:

ординарні ВК, прив'язані до долара (Гондурас, Ангола, Гаїті й ін.);

ординарні ВК, прив'язані до французького франка (Західно-
Африканські й Центрально-Африканські країни, що були колонії Франції) і

ін. зв'язані ВК;

дисконтний паритет, коли національні держави встановлюють твердий
ВК стосовно основної валюти, але динаміка ВК визначається по спеціальній
формулі, що иріїхоиус розходження в темпах росту й цін.

4. Міжнародний валютний фонд, його роль у регулюванні валютних відносин.

Основну роль у цей час у регулюванні міжнародним валютних відносин

виконує Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), створений І І944р у раках Бреттон-Вудской валютної системи. У цей час його членами є 178 країн миру, у тому числі Україна.

Статутний капітал МВФ складається із внескіи країн-членів, при цьому розмір вступної квоти визначається відповідно до часток країни и міжнародній торгівлі. При цьому 25% загального внеску здійснюється в

резервній валюті й СДР (раніше - у золоті), інші - и Іноземній валюті. Кожна

країна автоматично при вступі одержує 250 голосів, плюс 1 додатковий голос за кожні 100 тис. квоти в СДР.

Роль МВФ у регулюванні валютної системи виражає в наступному.

По-перше, МВФ надає фінансову допомогу. Кожна країна може взяти кредит у МВФ, що може бути використаний лише для покритій дефіциту платіжного балансу або утворення стабілізаційного фонду. Пред'являються тверді вимоги при наданні кредиту - країна повинна розробити й здійснювати стабілізаційну програму націлену на зменшення дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції, забезпечення макроекономічної збалансованості. При цьому МВФ може зажадати від країни проведе про ряду стабілізаційних заходів: зменшення державних кредитні, заморожування заробітної плати, скасування субсидій збитковим підприємствам і ін.

Найпоширенішим видом кредитування із МВФ є кредит "стенд-бай" на 12-18 місяців за умови, що країна проводить вищевказані заходи щодо макроекономічної стабілізації. Якщо країна зіштовхується із серйозними утрудненнями, вона може одержати серію кредитів "стенд-бай" або використати механізм розширеного фінансування - тобто середиьострокову програму допомоги на 3-4 року.

У цей час МВФ створив нову тимчасову програму фінансової допомоги

для посткомуністичних країн - механізм фінансування системних перетворень. Умови допомоги по ній більше сприятливі. Метою МВФ с зм'якшення труднощів перехідного періоду, однак реально вони збільшуються через твердість умов МВФ. Завдання уряду укладається в тім, щоб знайти прийнятний баланс між обсягами допомоги й твердістю умов

МВФ.

По-друге, МВФ здійснює твердий контроль за політикою країн-членів в області валютних курсів. Необхідність втручання МВФ у сферу валютної політики окремої країни виникає за умови: тривалих великомасштабних валютних інтервенцій, відмови від підтримки на певному рівні своїх резервів, проведення дестабілізуючої внутрішньої фінансової політики й ін.

По-третє, здійснює технічну допомогу у виробленні ефективної економічної політики шляхом надання консультацій, проведення незалежної експертизи діючої економічної політики й проектів її нових підходів, розробки рекомендацій.

По-четверте, здійснення координації діяльності в сфері валютних відносин. Для цього проводяться регулярні зустрічі для обміну інформацією й обговорення проблем; консультації із країнами-членами МВФ щодо їхньої економічної політики, експертами МВФ підготовляються й публікуються доповіді, аналітичні огляди, статті із проблем міжнародних фінансів; розробляються прогнози розвитку світової економіки й валютної системи.

МВФ по суті справи є ключовою організацією в регулюванні міжнародних відносин. Підтримка країни з боку МВФ є необхідною умовою співробітництва і іншими міжнародними фінансовими організаціями: Міжнародним Банком реконструкції й розвитку (МБРР), Європейським Банком реконструкції й розвитку (ЕБРР).

МБРР, створений одночасно із МВФ, здійснює допомога в економічному розвитку країни шляхом надання позик урядам і їхнім центральним банкам для фінансування проектів, націлених на розвиток, під гарантії уряду й ЦБ. Структурними одиницями МБРР є Міжнародна фінансова корпорація (МФК), що створена з метою фінансування підприємств приватного сектора в країнах-членах МВФ, і Міжнародна асоціація ррозвитку (МАР), що спеціалізується на сприянні економічному розвитку н-ийменш розвинених країн шляхом надання пільгових кредитів урядам цихс країн (безпроцентні кредити на 50 років).

Група МБРР, МФК і МАР іменується "Всесвітнім банком". Його функцією є допомога в довгостроковому економічному розвитку структурній перебудові, лібералізації торгівлі, приватизації й т.д., тобто реформи, які є запорукою довгострокового економічного росту. Банк спеціалізується на двох видах кредитів:

а) ціліьові - для фінансування конкретних інвестиційних проектів,
наприклад,, будівництва певного об'єкта;

б) програмні - на здійснення реформи в певних сферах економіки,
наприклад, розвиток паливно-енергетичного комплексу. У такий спосіб цей
кредит є коштами загального фінансування держбюджету відповідно до
зміни економічної політики.

Умови надання кредиту:

а) надання допомоги не державним, а часткою структурам;

б) участь у проекті західного партнера;

в) фінансується тільки 35% вартості проекту.

Гнучкий валютний курс не пред'являє таких твердих вимог до дисципліну в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо для країн іі слабкою економікою:

- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;

- виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості
валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютної о
курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;

В 90-і роки валютні відносини України перетерпіли істотні зміни. До кінця 1993р. вільне ціноутворення на валютному ринку був заборонено й уряд підтримувало фіксований курс карбованця. Отримана іноземна валюта в обов'язковому порядку продавалась Національному банку України (НБУ) за офіційним курсом у наступному порядку:

40% надходжень - на валютному тендері; 10% - обов'язковий продаж до резервів НБУ; 50% залишалося у розпорядженні підприємств, однак продати її вони могли тільки НБУ.

В результаті підтримки фіксованого курсу карбованця, який був набагато вище сформованого на ринку, країна зштовхнулася з наступними проблемами:

скорочення надходження валют на внутрішній валютний ринок
України. При цьому валюта, зароблена українськими підприємствами,
накопичувалася на рахунках за кордоном;
зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті, що
звело до збільшенні бартерних операцій;
зріст зовнішнього боргу України, тому що при зменшенні валютних
надходжень треба було брати кредити для підтримки критичного імпорту;
зниження обсягів виробництва на імпортозалежних підприємствах.

Неможливість і неефективність подальшої підтримки фіксованого курсу звело до того, що в 1994 р. Україна перейшла, до ринкового механізму формування валютного курсу. Указом Президенті України "При удосконалювання валютного регулювання" з 1 жонвтя 1004 року курс українського карбованця став визначатися на підставі торгів УМВБ (Української міжбанківської валютної біржі), у результаті цього иурі українського карбованця різко знизився, однак потім стабілзівувався. Високі

первісні темпи падіння курсу карбованця обумовлю тої первісній різницею,

яка існувала між офіційним і ринковим курсом.

Введення ринкового механізму формуванні, валютного курсу дало позитивні результати, які проявились у наступному;

- різко зросло надходження іноземної валюти на валютний ринок
України;

- досягнута рівновага між попитом на іноземн) валюту і її пропозицію
установлення реалістичного курсу національної валюти стимулювало

експорт українських товарів;

скоротився об'єм бартерних операцій;

зменшилася дефіцитність платіжного баланс).

Це викликає недовіру з боку закордонах партнерів, погіршує можливості взаємовигідної міжнародної торгівлі можливості одержання міжнародних кредитів і залучення іноземних інвестицій.

Тому перед Україною існує проблема стабіліну національної валюти Досягнення цього можливо шляхом:

- підвищення рівня ефективності національної економіки И
середньосвітового;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку

утримання інфляції;

скорочення дефіциту держбюджету;

- нагромадження необхідних резервів міжнародних ліквідних засобів

- забезпечення збалансованості платіжного балансу. Щоб розв'язати всі ці проблеми й зайняти гідне місце в світовому економічному співтоваристві, Україна повинна послідовно й неухильно проводити ринкові реформи, приватизацію й створення частки сектора, забезпечити структурну перестройку економіки.

Тому в сьогоднішній час правління України здійснює активні дії в пошуках закордонних партнерів.

В 1992 р. Україна стала членом МВФ. Це дозволяє їй, по-перше, одержати необхідні кредитні ресурси.

По-друге, участь у МВФ дозволяє активно приймати участь у формуванні міжнародної валютної політики.

По-третє, відкривається доступ до світової економічної інформації.

В-четвере, країна може скористатися всіма видами допомоги фахівців, консультантів і експертів при формуванні своєї зовнішньої та внутрішньої економічної політики.

По-п'яте, через навчальні заклади МВФ країна може підготувати необхідних фахівців світового рівня в області міжнародних фінансів і зовнішньоекономічної діяльності.

ВИСНОВКИ

Валютні відносини, являють собою сукупність економічних відносин, що відображають функціонування грошей у міжнародному обороті: при оплаті товарів і послуг, закордонних інвестиціях, виплаті заробітної плати іноземним робітником, наданні міжнародних позик та інше.

Міжнародні валютні відносини,_містять у собі наступні елементи:

по-перше, міжнародний грошовий еквівалент, тобто міжнародну валюту;

по-друге, валютний курс, що виражає вартість національної грошової
одиниці в грошових одиницях інших країн;

по-третє, правові норми регулювання валютних відносин прийнятих на основі міжнародних угод;

- по-четверте, міжнародні валютно-фінансові організації, які полегшують і регулюють валютні відносини між країнами, такі як Міжнародний
валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків у Базелі
й ін.;

- по-п'яте, міжнародні валютні ринки, де здійснюється купівля-продаж
валюти.

Основну роль Основну роль у цей час у регулюванні міжнародним валютних відносин

МВФ надає фінансову допомогу. Кожна країна може взяти кредит у МВФ, що може бути використаний лише для покритій дефіциту платіжного балансу або утворення стабілізаційного фонду. Пред'являються тверді вимоги при наданні кредиту - країна повинна розробити й здійснювати стабілізаційну програму націлену на зменшення дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції, забезпечення макроекономічної збалансованості. При цьому МВФ може зажадати від країни проведе про ряду стабілізаційних заходів: зменшення державних кредитні, заморожування заробітної плати, скасування субсидій збитковим підприємствам і ін.

1. Организация ремонтного хозяйства предприяти
2. Исследование систем управления
3. Курсовая работа- Федеральная налоговая служба
4. Природа державної влади
5. Литературный калейдоскоп Выступление участников проекта Сказка Здравствуйте ребята Сказка живе
6. Тема- Я и мои друзья
7. сотрудники на фабрике политические партии и т
8. Тема- Техника безопасности на занятиях физической культурой Цель урока- предупреждение травматизма
9. Лабораторная работа- Новые операторы языка манипулирования данными (DML)
10. вступать в существующие объединения воздерживаться от вступления и беспрепятственно выходить из обществен.html
11. кассир Стандарт работы продавцакассира.
12. А.А.Фет Шепот, робкое дыханье, трели соловья..
13. Постмодернизм и особенности его проявления в музыкальном искусстве
14. Дипломная работа- Оценка застроенных земельных участков
15. Витебск Судья суда Первомайского района г
16. Эпидуральная анестезия у собак и кошек
17. Граничные условия Дифференциальное уравнение осесимметричной деформации цилиндрической оболочки 8
18. Реферат- Государственные механизмы в системе управления
19. Задание 1 Расчет аппаратов для обеспечения экологической безопасности
20. Виды административной ответственности

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе