Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 4:
Роль темпераменту в діяльності людини. Формування характеру
Кількість годин: 2
Загалом, або в широкому значенні слова, під характером людини треба розуміти індивідуальні яскраво виражені і якісно своєрідні психологічні риси людини, що впливають на її поведінку та вчинки. З цього визначення випливає, що коли мова йде про характер людини, то маються на увазі всі його індивідуально виражені і своєрідні психологічні риси. Характеризувати людини завжди означає дати характеристику індивідуальності, виділити не суму її якостей, а ті риси, які відрізняють даного, людини від інших людей і разом з тим структурно цілісні, тобто являють собою відому єдність.
При цьому визначенні характеру в широкому сенсі слова до характеру можна відносити і якості темпераменту і здібності, якщо вони є яскраво вираженими індивідуальними рисами і при цьому впливають на поведінку людини.
Темперамент і характер мають досить тісний зв'язок між собою, залежать від психофізіологічних особливостей організму і типів нервової вищої діяльності. Однак якщо темперамент спочатку закріплений генетично і в процесі життєдіяльності інваліда в основному постійний, але це не можна сказати про характер. Він формується і змінюється протягом всього життя людини. Властивості темпераменту є спадковими, тому надзвичайно погано піддаються зміні. Виходячи з цього зусилля людини повинні бути спрямовані, насамперед, не на зміни, а на виявлення і усвідомлення особливостей свого темпераменту. Це дозволить виявити способи діяльності, які найбільшою мірою відповідають її природним якостям, природному хисту.
2. Навчальні цілі
|
Знати: |
вплив темпераменту на поведінку і діяльність людини; типи темпераменту; поняття «загальна активність», «рухова активність», «емоційна активність»; характер. |
|
Вміти: |
давати визначення індивідуальному стилю діяльності; визначати типи темпераменту; етапи формування характеру. |
3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи
Соціологія
1. Місце та роль особистості у спільній діяльності.
Зміст теми:
У середині ХХ ст. інтерес вчених і практиків до типів темпераменту прокинувся з новою силою, що дозволило уточнити і розширити уявлення про вплив темпераменту на поведінку і діяльність людини. Так, вченими школи Б.Ф. Теплова було виявлено, що сила нервової системи, пов'язана з працездатністю, має не тільки позитивні, але і негативні моменти. Низька працездатність слабкого типу компенсується високою чутливістю, що дозволяє більш тонко реагувати на зміни навколишнього середовища. Неврівноваженість холерика негативно відбивається на діяльності, що вимагає швидких реакцій, рухливості. Вплив темпераменту на ефективність діяльності посилюється в екстремальних умовах.
Дослідники показали, що тип темпераменту накладає відбиток на формування навичок виробничої діяльності. Так, у сангвініків рухові навички утворюються дуже швидко, хоча спочатку спостерігається хаотична діяльність методом проб і помилок. Сформовані навички у сангвініків відрізняються міцністю і завадостійкістю. У холериків рухові навички утворюються важче, ніж у сангвініків. Сторонні перешкоди істотно впливають на їх діяльність, іноді розбудовуючи її повністю.
Флегматики мають сповільненими, але Висококоордінірованніє рухами. Завдяки їх точності, узгодженості, а в ряді випадків - прояву великої наполегливості - вони значною мірою компенсують свою інертність, показуючи високу продуктивність праці. У меланхоліків навички виробляються з працею і легко гальмуються. Після вправ вони можуть досягати задовільного рівня, але тільки у звичній обстановці. Робота, повна несподіванок, ускладнень, їм протипоказана. Описані особливості значною мірою проявляються не тільки в рухових, але і в інших видах діяльності.
Особливості темпераменту в значній мірі визначають індивідуальний стиль діяльності кожної людини. Індивідуальний стиль діяльності - це обумовлена типологічними особливостями стійка система прийомів, способів, методів, яка складається в особистості в процесі діяльності і доцільна для досягнення успішного результату.
У процесі діяльності людина вибирає такі прийоми і способи виконання дій, які найбільшою мірою відповідають її темпераменту. Наприклад, на основі інертності нервових процесів виникає пунктуальність, схильність не відриватися від початої справи, легко здійснюються плавні рухи, стереотипним способам реалізації завдань. А на основі рухливості стихійно складаються протилежні риси. Із сукупності таких мимовільних форм реагування складаються цілком свідомо застосовуються й цілеспрямовані системи дій, прийомів, які характеризують індивідуальний стиль.
Для визначення темпераменту людини слід звернути увагу на його активність.
В.Д. Небиліцін в структурі темпераменту виділяє загальну, рухову і емоційну активність.
Загальна активність - це готовність людини до діяльності, до освоєння всього нового, прагнення до перетворення, подолання перешкод. Високий рівень загальної активності відрізняється у холериків і сангвініків, найнижчий - у меланхоліків і флегматиків.
Рухова активність - це швидкість, ритм, сила рухів людини (ходи, жестів, міміки), а також сила, швидкість і ритм мови. Високий рівень рухової активності характерний холериків і сангвініків (ходять швидко, ритмічно, говорять голосно і т.д.). Низький - для меланхоліків і флегматиків (ходять плавно, мова спокійна, тиха і т. д.).
Емоційна активність - легкість, з якою емоції стають спонукальною силою вчинку. Низький рівень емоційної активності характерний для сангвініків і флегматиків. Високий - для холериків і меланхоліків. Холерики і меланхоліки вразливі, але холерики імпульсивні, меланхоліки немає. У холериків відбувається швидка зміна емоційних станів, у меланхоліків немає.
Cукупність загальної, рухової й емоційної активності характеризує темперамент людини.
На базі темпераменту формується характер.
Якщо оцінити наведені психологічні характеристики темпераменту, то побачимо, що в кожному з них є як хороші, і погані властивості. Так, сангвінік емоційний і відрізняється хорошою працездатністю, але спонукання його нестійкі, так само хитке і його увагу. Меланхолік відрізняється меншою працездатністю і великий тривогою, але він тонко відчуває людина, зазвичай обережний і обачний. Отже, немає темпераментів "поганих" чи "хороших" - кожен темперамент хороший тільки в умовах поганий в інших. Не визначає він і соціальної цінності людини - від темпераменту не залежать схильності, світогляду та переконань людини, зміст його інтересів. Серед видатних людей минулого зустрічаються люди з самими різними темпераментами: А.В. Суворов і А.І. Герцен були сангвиниками, Петро 1 і І.П. Павлов - холериками, Н. В. Гоголь і П.І. Чайковський - меланхоліками, а М.І. Кутузов і І.А. Крилов - флегматиками. І серед наших сучасників - видатних спортсменів, льотчиків-космонавтів, державних діячів - ми бачимо людей, істотно різняться за темпераментом. Точно так само і люди одного типу темпераменту можуть бути як передовими діячами, так і консервативними.
У залежності від того, як людина ставиться до тих чи інших явищ, до життєвим завданням, до оточуючих людей, він мобілізує відповідну енергію, стає здатним до тривалих напруженням, змушує себе змінити швидкість своїх реакцій і темп роботи. Вихований і досить вольовий холерик здатний виявляти стриманість, перемикати свою увагу на інші об'єкти, хоча це йому дається з великими труднощами, ніж, наприклад флегматику.
Під впливом життєвих умов, певного способу дій в холерика може сформуватися інертність, повільність, безініціативність, а у меланхоліка - енергійність і рішучість. Життєвий досвід і виховання людини маскують прояв типу вищої нервової діяльності та темпераменту людини.
Однак окремі сильні психічні потрясіння, складні конфліктні ситуації можуть раптово демаскувати, загострити ту чи іншу природну динамічну особливість психіки людини.
У системі виховання та перевиховання типологічні категорії людей вимагають особливо уважного індивідуального підходу. При незвичайних надсильних впливах, що породжують злочинно-небезпечну ситуацію, раніше сформовані гальмівні реакції можуть "розгальмувати" перш за все у людей холеричного типу. Меланхоліки малостійкі до важких ситуацій, більш схильні до нервово-психічному зриву.
"Образ поведінки людини і тварини обумовлений не тільки природженими властивостями нервової системи, а й тими впливами, які падали і постійно падають на організм під час його індивідуального існування, тобто залежить від постійного виховання або навчання в самому широкому розумінні цих слів. І це тому , що поряд із зазначеними вище властивостями нервової системи безперервно виступає і найважливіше її властивість - висока пластичність ". Залежно від умов життя і діяльності людини окремі властивості її темпераменту можуть посилюватися або послаблюватися. У той же час властивості темпераменту мають тенденцію більш різкого прояву з віком людини.
У психології поняття «характер» (грец. «друк», «карбування») означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.
Поняття характеру дуже різниться в теоретичних побудовах окремих авторів.
У сучасній та зарубіжної характерології можна виділити три напрями:
Конституційно-біологічне. Характер, по суті, зводитися до суми конституції і темпераменту.
Психоаналітичне. Характер пояснюється виходячи з несвідомих потягів людини.
Ідеологічні. Характер полягає в гальмуванні інстинктів, яке визначається етико-логічними санкціями.
На думку А.Г. Ковальова характер - це своєрідність складу психологічної діяльності, що виявляється в особливостях соціальної поведінки особистості.
У характері кожної людини слід бачити єдність стійких і динамічних властивостей. Основа характеру складається поступово, зміцнюється в процесі життя і ставати типовою для даної людини, а конкретні прояви характеру можуть видозмінюватися залежно від ситуацій, в якій перебуває людина, під впливом людей, з якими він спілкується. Вирішальним для розуміння характеру є відношення між суспільно і особистісно значущим для людини. Саме спрямованість особистості лежить в основі єдності, цілісності й сили характеру. Однак характер і спрямованість особистості не одне і теж. Головна умова освіти характеру - наявність цілей життя. Безхарактерним людині властиво відсутність або розкиданість цілей. Спрямованість особистості накладає відбиток на все поводження людини. У цій сформувалася системі завжди щось висувається на перший план, домінує в ній, додаючи характеру людини своєрідний колорит. Найважливіше теоретичне і практичне значення при вивченні характеру і виборі психолого-педагогічних засобів впливу має правильне розуміння його природи і вхідних у нього компонентів.
У психології існують наступні точки зору на природу характеру: одні вважають, що він спадково обумовлений, інші - що він цілком визначається умовою життя, треті - що характер має як спадково обумовлені, так і придбані властивості.
Першої точки зору властива біологізація характеру, друга є іншою крайністю - соціалогізаціей характеру, що зводить нанівець роль біологічного чинника. Обидві точки зору хибні, оскільки не відповідають дійсності. Більш реально відображає природу характеру прийнята у вітчизняній психології точка зору, згідно з якою характер не вроджений, але в його проявах позначаються і особливості організації (і в першу чергу нервової системи, генотипу). На думку Ю.Б. Гіппенрайтер, необхідно розглядати певні властивості організму як біологічні або генотипічну передумови характеру. Згідно з положеннями сучасної генетики, успадковується лише «норма реакції», тобто набір різних способів реагування на вплив середовища.
Аналіз проблеми «біологічних основ характеру» дозволяє наступні висновки: детермінанти властивостей характеру слід шукати як в особливостях генотипу, так і в особливостях впливу середовища; ступінь відносного участі чинників спадковості та впливу середовища у формуванні характеру може бути різною; генотипические і середовищні впливу на характер можуть призвести до ефекту «алгебраїчного складання».
Як вважає Ю.Б. Гіппенрайтер, при несприятливому поєднанні навіть сильна генотипическая схильність може не реалізуватися, або не привести до патологічних відхилень характеру.
4. Рекомендована література
5. Питання для самоконтролю:
PAGE 6