Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1 Сутність та основні принципи бухгалтерського обліку в банках. Характеристика фінансового, управлінського та податкового обліку, їх взаємозв’язок.
Мета: напрацювання студентами теоретичних знань з методологічних засад системи обліку в банках через уточнення його категорійно-понятійного апарату та розкриття сутності облікової системи комерційного банку.
Зміст теми.
1. Сутність банківської діяльності. Банківські операції як інформаційна база для системи обліку.
2. Система обліку як складова банківської діяльності. Бухгалтерський (фінансовий) облік, управлінський та податковий облік.
3. Сутність бухгалтерського обліку у банках. Вимоги до системи бухгалтерського обліку.
4. Користувачі облікової інформації. Види облікової інформації та якісні характеристики інформації.
5. Принципи бухгалтерського обліку у банках.
6. Стандарти бухгалтерського обліку у банках.
від 07.12.2000 р.
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV.
3. Закон України «Про Національний банк України»
від 20.05.1999 р.
4. Закон України «Об Інформації» від 02.10.1992 р.
5. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS).
Банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. (Закон України «Про банки і банківську діяльність»).
Банк – це посередник, що забезпечує акумуляцію ресурсів та їх розміщення з метою отримання прибутку. При цьому банк може одночасно виступати як позичальником, так і кредитором.
Функція банку на макрорівні – організація розрахунків та перерозподіл грошових коштів.
Функція банку на мікро рівні - отримання прибутку от продажу банківських послуг.
Банківська послуга - це діяльність банку, направлена на задоволення потреби клієнтів у прирості ресурсів, отриманні додаткових ресурсів, проведенні розрахунків, зберіганні й інформаційному забезпеченні.
Банківський продукт - це те, що клієнт насправді набуває у банку. Якщо банківська послуга - це абстрактна категорія, то банківський продукт -це конкретніша категорія. Так, наприклад, кредитна послуга знаходить своє вираження в таких банківських продуктах, як кредитна лінія, овердрафт, іпотечний кредит та ін.
Для повноцінного виконання своїх функцій банку важливо визначити набір функціональних підрозділів, які будуть продавати закріплені за ними банківські послуги (продукти) і штабні підрозділі, які будуть створити оптимальні умови для діяльності функціональних.
Банків сьогодні вже немало в України. Діяльність їх стає дедалі багатограннішою. Зокрема, вони не обмежуються вирішенням проблем кредитування, що донедавна були пов’язані з найбільш дохідними операціями, а проводять активну політику на фондовому та валютному ринках, здійснюють довірчі операції з доручень клієнтів, надають консультаційні та інші послуги.
Значно розширився обсяг лізингових, факторингових та ф’ючерсних операцій. Проводячи господарські операції, банки активізують свою діяльність у сфері розвитку ринкових відносин. Водночас і господарська діяльність підприємств дедалі більше залучається до сфери банківської діяльності.
За цих умов великого значення набувають питання суто практичного характеру – питання бухгалтерського обліку в банках. Щоб раціонально вирішувати економічні питання і досягти успіху , банки потребують інформації про те, як найкращим чином одержати і використати грошові ресурси.
Облікова інформація призначена задовольнити саме такі запити.
Облікова інформація базується на документах , які дають можливість простежити рух активів від моменту отримання їх, до списання або реалізації.
Те ж саме стосується і пасивів – від виникнення зобов'язання до його погашення.
Банк не може функціонувати у конкурентному просторі без відповідальної системи щоденного контролю усіх своїх операцій и зобов’язань.
Лише при таких умовах керівництво банку здатне управляти двома основними ризиками банківської системи – ризиком позичальників і ризиком вкладників.
Інформаційною системою для управління банком є облік.
Саме тому організація обліку має враховувати принципи діяльності банку, а саме:
- принцип прибутковості;
- принцип ризиковості банківських операцій;
- принцип платності банківських ресурсів.
Процес історичного розвитку системи обліку був досить тривалим і відбувався за окремими етапами, які рано чи пізно проходили всі країни світу, ніж принцип подвійного запису став основоположним у методології обліку.
Дата та место виникнення обліку достовірно невідомо. Записи господарчих операцій між племенами, які були знайдені дослідниками, датовані 3000-6000 роками до н.е. Передбачається, що реєстрація господарчих операцій вперше здійснювалась у Стародавньому Египту.
Пізніше облік стає престижним заняттям і практичною діяльністью (рахівництво) у Грециї, Риме та іншіх державах. Об використанні обліку в практичной діяльності людства на ранніх стадіях розвидку суспільства свідчать свитки папірусів (Стародавній Египет), глиняні пластинки (Вавилонія), дощечки (Рим) у 3400 -2980 роках. до н.е. Перші письмові згадки про господарський облік відносяться до 14 століття.
У 1458 року купець из Дубрівника Бенедетто Контрульї у книзі «О торговле и совершенном купце» написав главу о подвійной бухгалтерії.
Оскільки ця книга була виявлена недавно, автором подвійной бухгалтерії багато сотень років вважався Лука Пачолі – італійський математик і теолог, францисканський чернець, який опубліковав свою монуменальну прцю «Трактат о счетах и записях» у 1493 року.
С виникням грошей з’явилася потребність їх меняти, давати у борг (під решту), разроховиваться. Такого роду операції вимагали записи, так на випадок забудькуватості, так і підтвердження борга. Дещо про операції тих давніх часів можна дізнатися з промов риторів Демосфену та Арістотелю. Аргентарії (argentarii) - міняйла і банкіри в стародавньому Римі.
В Римських банках велося кілько книг. Основною із них була прибутково-видаткова книга. За її неправильне ведення могло послідувати покарання. Господарчі операції записувались також в адверсарії. Саме із адверсарія, сгруповані і очищені від помилок дані переносилися в основну книгу.
Но у банках велась ще одна книга – книга обліку операцій з клієнтами. В цій операції враховувалися і залишки які виводилися в розріз клієнтів. Запити бліку іноді доводилося регулювати навіть римському сенату. Так по запиту, що важливіше запис у головної книзі або аналітичний документ (журнал с записом по боргу за вкладом). Сенат прийняв рішення, що для банкіра важливіше запис у Головної книзі. Об цим говорить у своєї промови Цицерон.
Латинскі обліково-бухгалтерскі слова потрапили до багатьох мов світу і використовуютьсяу сучасній бухгалтерії. Наприклад, debet використовувалося для позначення боргу клієнта. Кредит от лат. credit — «он верит» означає отримання грошей у борг.
Таким чином бухгалтерський облік с подвійним записом був заснован у началепочатку 15 століття в Італиї, звдки він поширився на всю Європу.
Експансія Британської Імперії до Північної Амеріки та Індію сприяла поширенню обліку в ці країни.
Голландські особливості обліку були експортовані в Індонезію та Південну Африку.
Французький вплив відбилося на країнах Африки.
Німецьке на Японію, Швецію та Росію.
Перетворювання бухгалтерського обліку із виду заняття в професію відбулося в кінці 19 століття у Великобрітанії с зоснуванням в 1880 року Інституту атестованих бухгалтерів Англії та Уельсу.
В 1887 року запрацював Амеріканський інститут атестованих бухгалтерів.
Облік – це спостереження, вмірювання та реєстрації фактів і явищ реальної дійсності.
Система обліку - сукупність банківських процедур для отримання інформації, мета котрих фіксація усіх операцій банка:
- визначення вмісту операції та її опис;
- опис операції в часовому вимірі;
- підрахунок підсумку по проведеної операції відповідно до принципів міжнародних стандартів;
- звернення економічної інформації, безпосередньо пов'язаної з діяльністю банку і її місце в системі обліку наведено на схемі.
Таким чином, облік охоплює збір, оцінку, тлумачення фінансових даних і звітів про фінансову діяльність банка. Кінцевим продуктом системи обліку являються фінансові звіти.
Для прийняття правильного рішення відносно діяльності банка у майбутньому зацікавленим особам необхідно враховувати інформацію про минули події, які мали відношення до діяльності банку. Таку інформацію також надає система обліку.
Облік забезпечує зворотній зв'язок по кожному прийнятому рішенню. Так фінансові звіти, котрі складаються для зацікавлених осіб містять в собі інформацію про економічні наслідки раніше прийнятих рішень.
Система обліку – це інформаційна система для управління банком, котра є частиною банківського процесу. Роль економічної інформації в процессе прийняття і виконання рішення наводиться нижче.
Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу. К елементам управління відноситься:
Планування стратегічних та тактичних цілей банка.
Процес структурованого відбудови банку - визначення його організаційній структури, визначення функцій, характеру діяльності функціональних та штабних підрозділів банка, делегування їм певних повноважень.
Контроль – як процес вимірювання та оцінювання реального стану виконування планових завдань, визначення відхилень від факту та внесення коректив.
Управління персоналом – визначення потреби у кадрах, визначення оптимальної численності персоналу в розрізі підрозділів, підвищення їх кваліфікації;
Мотивація - управління поведінкою людей з метою досягнення поставлених завдань.
Облікова інформація необхідна широкому колу користувачів – внутрішнім та зовнішнім – для прийняття рішень. Існує постійний зв’язок системи обліку та управлінської діяльністю банка.
Система обліку складається з взаємозв’язаних підсистем, кожна із котрих має свої завдання, функції та способи отримання інформації в залежності від запитань користувачів.
Загальним для всіх підсистем обліку являється єдина інформаційна база, на підставі котрій здійснюється трансформація даних в залежності від запитів користувачів, а також термінів, об’ємів і форм надання інформації.
Розглянемо підсистеми обліку – бухгалтерський (фінансовий), управлінський та и податковий облік.
Бухгалтерський (фінансовій) облік забезпечує своєчасне і повне відображення усіх операцій банка і надає інформацію користувачам о стані активів, зобов’язань, власном капітале, результатах фінансової діяльності та їх змін. Ведення фінансового обліку обов’язково для усіх суб’єктів господарювання.
Управлінський облік ведеться з метою забеспечення керівництва банка та його підрозділів оперативної інформації о стані і результатах діяльності банка для подальшого планування, контролю та прийняття управлінських рішень. Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації у відповідності з особливістями його організаційної структури управління, він дає можливість оперативно керувати банківськими ресурсами і оцінювати ризики.
Податковий облік ведеться з метоб накопичування інформації о валових доходах і валових витратах у відповідальності до законодавства і використовується для складання податкової звітності. Порядок ведення податкового обліку банки визначають самостійно, він ведеться банком обособлено, зміни вподатковом обліке не впливають на фінансовий облік. Форма, правила, порядок і терміни подачі податкової звітності визначаються податковой адміністраціей України.
Головна об’єднувальна риса усіх підсистем обліку – це те що, інформация, яка створена кожній підсистемой, використається для прийняття управлінськіх рішень.
Наприклад:
Інформація фінансового обліка при отриманні фінансових результатів діяльності надає можливість зовнішним користувачкам прийнять рішення о можливості вкладення коштів у данй банк.
Інформація управлінського обліку о фінансових результатах діяльності структурних підрозделів банка і рентабельності банківських продуктів, яка надається менеджерами банка, використовувається для вирішення питань ценоутворювання, контролю за матеріальними ресурсами, а також мотивації персонала.
Дані податкового обліку, на підставі которих виначається величина податкових зобовйязань, в кінцевомупідсумку дає можливість відзначити прибуток, який залишається у розпоряджені банка.
3. Сутність бухгалтерського обліку у банках. Вимоги до системи бухгалтерського обліку.
Банки відносяться до суб’єктів господорювання, которі є фінансовими посередниками і проводять операції на грошовом та кредитном ринках, ринке цінних паперів с застосуванням різноманітних фінансових інструментів. При цьому бухгалтерский облік в банках по своєї суті ніяк не відрізняється від бухгалтерского обліку на підприємствах, хіба що господарчі операції банка включають власні операції та операції клієнтов у зв’язку зі спеціфікою їх діяльності.
Бухгалтерський облік у банках – підсистема обліку, котра включє сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вмірювання, реєстрації, накопичування, узагальнення, зберігання і передачи інформації погосподарчій діяльності банка зовнішним та внутішнім користувачам для приняття рішень.
В процесі збору даних бухгалтерського обліку застосовуються спеціфічна термінологія:
Дія – обставини (совокупність обставин), котрі мають певні наслідки для банку.
Господарча операція - це дія яка тягне за собою зміну у активах, зобов’язаннях, капітале, прибутках и витратах банку.
Обробка інформації по господарчим операціям банка здійснюється за допомогою загальновизнаних інструментів бухгалтерського обліку : документації, інвентаризації, оцінки, системи рахунків, подвійного запису та фінансової звітності.
Бухгалтерський облік ведеться безперервно з моменту реєстрації банка і до його ліквідації.Бухгалтерський облік у банку комп’ютерізован, завдяки чому інформація по господарчим операціям заноситься до фінансовой звітності банка автоматично.
Головні завдання бухгалтерського обліку у банках :
1. Забезпечення зберігання майнавласників і вкладників банка;
2. Забезпечення эфективності управління банком для отримання максимального прибутку;
3. Обчислення фінансових результатів діяльності банка;
4. Перерасподіл ресурсів банка для збідьшення эфективності його діяльності.
Вимоги які пред’являються до бухгалтерського обліку в банках:
Актуальність - Всі проведені банком операції необхідно щоденно відображають в балансі і в оборотно-сальдової відомості. Завдяки цьому банк і клієнт отримують актуальну інформацію та в разі виявлення помилки клієнт може своєчасно подати рекламацію.
Надійність – Помилкові записи виключаються завдяки автоматичному контролю в системі автоматизації банка (САБ). За рахунок цього скорочуються витрати на виправлення можливих помилок, не порушуючи впевненість клієнта в надійності банка.
Ефективність – Між банківськими операціями, котрі забезпечують прибуток і витрати банка, повинно бути отримане співвідношення, що забезпечує прибутковість і конкурентноздатність банку.
Облікова інформація необхідна широкому колу користувачей для прийняття рішень. Бо користувачам інформації потрібна не будь яка інформація, а лише правдива і корисна. Ступень корисності інформації визначається якісними характеристиками інформації:
- зрозумілість;
- доречність;
- достовірність;
- порівнянність.
Класифікація облікової інформації
Всіх користувачів облікової інформації можна поділить на зовнішніх і внутрішніх.
Внутрішні користувачі – акціонери банка, Наглядова рада банка, Правління банка, внутрішні аудитори банка, співробітники банка. Вони використовують цю інформацію для планування, оцінки і контролю за щоденними операціями банка, за використовування ресурсів банку відповідальними за це особами.
Зовнішні користувачі – це Національний банк України, наявні та потенційні кредитори, банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти ( вкладники), інвестори, кредитори, органи державного управління, податкові органи та інше.
Регулярна інформація – це облікова інформація, яка підготовлена по загальноприйнятим правилам вміру, оцінки та реєстрації господарських операцій котрі предоставлені у фінансових звітах. Порядок і терміни предоставлення інформації визначаються регуляторним органом. По фінансової іфнформації – Національний банк України, по податковой – Державна податкова адміністрація, по управлінської звітності – Правління банка.
Нерегулярна інформація – це облікова і не облікова інформація, котра може бути затребувана регуляторними органами по спеціальним запитам у встановленим законом порядку. До числа нерегулярної інформації відноситься особлива інформація.
Особлива інформація - інформація про зміни у фінансово-господарськой і управлінськой діяльності емітента цінних паперів, котрі відбулися і впливають на вартість цінних паперів або розміру доходів по ним. Вона надається до Державной комісії по цінним паперам і фондовому ринку (ДК, ЦП і ФР). Ця інформація такого змісту: зміни у складі акціонерів, зміни у складі посадових осіб банка, о реорганізації емітента та інше.
Закон України «Об інформацію» визначає, що інформація може бути відкритою і з обмеженим доступом.
Відкрита інформація – публічна інформація, котра разміщується в засобах масової інформації.
Інформація з обмежаним доступом – конфіденційна інформація або інформація с грифом «банківська таємниця». Це є закрита інформація для зовнішних користувачів, котра може бути розкрита при певних умовах, встановленних законодавством.
По степеню впливу на прийняття рішень інформація поділяється на істотну та неістотну.
Істотна інформація – інформація, відсутність котрой може вплинути на рішення користувачів фінансовой звітності.
Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів потребують стандартизацію фінансового обліку у світовому масштабі та уніфікацію облікових систем.
Облік, котрий будується на загальноприйнятих принципах, забезпечує порівнянність облікової інформації, котра відображається у фінансових звітах, посилює довіру з боку інвесторів.
Для вільного переміщення капіталів на міжнародних фінансових ринках та єдиного розуміння фінансових звітов українська банківськая система с 1січня1998 року здійснила поетапний перехід на міжнародні принципи і стандарти бухгалтерського обліку.
Принципи обліку
загальні концептуальні основи, на котрих будується бухгалтерський облік і на базі якихскладається фінансова звітність
Принцип безперервності діяльності.
Принцип автономності.
Принцип двобічності.
(РЕСУРСЫ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ + ВЛАСНИЙ КАПИТАЛ
АКТИВИ = ПАССИВИ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ + ВЛАСНИЙ КАПИТАЛ);
Принцип єдиного грошового вміру.
Принцип постійності правил бухгалтерського обліку.
Принцип обережності.
Принцип нарахування та відповідності.
Принцип незмінності вхідного балансу.
Принцип пріоритету змісту над формою.
Принцип консолідації.
Принцип собівартості (незмінності первісної вартості).
Принцип відкритості.
Стандарти бухгалтерського обліку – сукупність нормативних документів, котрі визначають правила і процедури ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Особливості МСБЗ:
1. Вони повинні бути достатньо детальними та зрозумілими для того, щоб їх значення було подібним в різних країнах.
2. Стандарти регламентують загальні принципи.
3. Стандарти не містять детальних правил і вказівок.
4. Стандарти розглядають суть операції, а не її деталі.
Переваги застосування МСБО
1. Підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках капіталу;
2. Престижність, забезпечення більшої довіри с боку потенційних партнерів;
3. Забезпечення порівнянності звітів у разних країнах.
4. Більша надійність та прозорість інформації, котра забеспечуються шляхом дотримання правил складання звітності;
5. Можливість отримання необхідній інформації для прийняття управлінських рішень.
Тема №2. Регулювання та основі організації бухгалтерського обліку в банках.
1. Система регулювання бухгалтерського обліку в банках України.
Регулювання – (от лат. Regular-влаштовую, привожу до ладу).
Професійне регулювання обліку засновано на законах загального права, а облікові процедури визначаються професійними бухгалтерськими організаціями. Такий порядок застосовується в країнах британо-американськой облікової моделі: Великобританії, США, Нідерландах.
Регламентоване регулювання засноване на спеціальних нормативно-правових актах, котрі визначають правові та методологічні принципи бухгалтерського обліку і обмежують вибір методів і облікових процедур. Воно застосовується в Австрії, Німетчині, Італии, Україні та іншіх країнах континентальної облікової моделі.
2. Організація операційної та облікової діяльності в банках.
Операційная діяльність банка – це совокупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації по операціям клієнта, проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, контролю операційних ризиків, які можуть виникнути внаслідок як зовнішніх факторів, так і помилок працівників банку.
Операційна робота банка повинна забезпечувати:
- розподілення обов’язків та повноважень по виконанню банківських операцій;
- документування – своєчасне, повне і достовірне відображення усіх банківських операцій;
- накопичення та надання детальної інформації по кожній операції з обов'язковим відображенням даних об учасниках операцій, визначенням балансових і за балансових вимог та зобов’язань, можливих змін по цим операціям, сум нарахованих, отриманих або сплачених доходів (витрат);
- захист активів банка від потенційних збитків та контроль за їх якістю;
- визначення існуючих і можливих ризиків та керування ними;
- адекватну систему внутрішньобанківського контролю;
- отримання необхідних дозволів на проведення операцій;
- надання інструкцій по платежам та перекладам;
- зберігання інформації про всіх операціях банку;
- встановлення лімітів на проведення операцій;
- конфеденційність кожній операції;
- можливість прогнозування ситуації у банківської діяльності.
Операційний процесс по відображенню операцій у бухгалтерському обліку складається з трьох основних етапів:
1. Дозвіл на операцію.
2. Проведення операцій (складання угоди, складання первинного документа, введення його в облікову систему “Операційний день банка”, обробка, платежі).
3. Контроль операції (здійснюється на протязі всього процесу).
Основні елементи ідентіфікації операцій клієнтів:
- класифікація операцій по типу (міжбанківськая, клиєнтська, господарча та інше.);
- введення інформації про клієнта;
- введення інформації про операції (% ставка, категорія ризику, вид застави та інше);
- формування первиного документу (із зазначенням даты розрахунку);
- оформлення підписами відповідальних осіб (відповідальний за операцію - представник фронт офісу, відповідальний за перевірку – представник бэк - офісу).
Обліковий процес :
фінансового результату );
- контроль по реєстрації усіх проведеннях банківських операцій, включаючи і клієнтські;
- перевірка правильності та достовірності регістрів, аналітичного і синтетичного обліку, отриманих у процесі комп’ютерної обробки даних, введених з первинних документів;
- звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу;
- підготовка та складання фінансової звітності;
- формування архівних папок документів.
«Операціоний день банку» дозволяє:
- вводити та опрацьовувати розрахунково – грошові документи;
- створювати та вести особливі рахунки клієнтів і масив нормативно-довідкової інформації;
- обробляти ліцеві і бухгалтерські рахунки;
- вести аналітичний та синтетичний облік, формувати баланс і ведомості за кажний банківський день (регістри синтетичного і аналітичного обліку), фінансову звітність банка;
- отримати сервісні функції: відкриття, закриття і протоколювання банківського дня.
Основні етап облікового процесу
Перший етап – бухгалтерський працівник (відповідальний виконувач), отримує документ про виконання банківської операції, провіряє правильність відображення операцій у системі подвійного запису (бухгалтерську проводку) і робить висновок про правильність економічного змісту операції.
Другий етап – введення бухгалтерської проводки з документа або окремого меморіального ордеру у комп’ютерну систему (ОДБ). Ця операція називається журнальна проводка, тому що відбувається реєстрація операції в журналах.
Третій етап – в автоматичному режимі операція розноситься по бухгалтерським рахункам і в Головну книгу.
Четвертий етап – підготовка попереднього перевірочного балансу для контролю правильності відображення банківської операції по бухгалтерським рахункам. Якщо облік зроблений без помилок, то має бути рівність оборотів і залишків по активу і пасиву баланса. Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всієї номенклатури бухгалтерських рахунків.
Основні етапи облікового процесу
П’ятий етап – виправлення помилкових записів, виявлеинх в процесі звірки даних аналітичного обліку (особових та бухгалтерських рахунків) з даними первинних документів и з даними синтетичного обліку (оборотно-сальдової відомості, сальдові відомості). Виправлення виконуються шляхом проведення зворотних проводок по бухгалтерським рахункам (Метод зворотного сторно на підставі виправлених проводок).
Шостий етап – підготовка до складання фінансового звіту. Виконання регулюючих (коригувальних) проводок, які використовуються для обліку нарахованих відсотків та інших доходів і нарахованих відсотків, і інших витрат. Списується сумлінна заборгованість. На цьому етапі формується «Результат поточного року» (на спеціальному регулюючому рахунку 5999 визначається різниця доходів та витрат). Виконується звірка даних аналітичного та синтетичного обліку і виправляються помилки.
Сьомий етап - складання звіту про фінансові результати (щоквартально і щомісячно).
Основні етапи облікового процесу
Восьмий етап – наприкінці річного вченого періоду виконується заключні проводки – зачиняються тимчасові рахунки (рахунки обліку доходів та витрат), відчиняються рахунки 5040 (5041) «Результат поточного року, що отримує затвердження». Підбиваються підсумки з визначенням залишків по кожному бухгалтерському рахунку. Дані по рахункам перегруповуються відповідно до форм звітного балансу і балансового звіту.
Дев’ятий етап – складання попереднього перевірочного (пробного) балансу. Попередній перевірочний баланс – це сукупність залишків бухгалтерських рахунків за станом на кінець вчетного періоду. На його основі складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо по рахункам в звітному балансі будуть початковим сальдо цих рахунків у новому обліковому періоді.
Система внутрішньобанківського контролю – сукупність процедур, направлених на попередження, виявлення та виправлення існуючих помилок, а також забезпечення збереження активів, повноти і точності облікової документації.
Первинний (поточний) контроль проводиться у процесі проведення операцій і передбачає візуальну перевірку правильності складання документу в паперовій формі, перевірку наявності підписів на ньому, а також перевірку наявності цифрового підписи на електронний документ.
Поточний контроль проводиться по всім без виключення операціям банка. Він передбачає застосування візуальних, логічних, арифметичних та інших прийомів контролю і повинен запобігати помилкам в момент проведення операції.
Додатковому контролю підлягають окремі операції, при виконуванні яких існує ймовірність виникнення помилок та махінацій: видача грошей по рахунках, нарахування відсотків, стягнення штрафів та інше.
Додатковий контроль проводить штатний контролюючий працівник (аудитор), в відповідальності з «Планом перевірок » або раптово по розпорядженню керівника банка. Перелік операцій, які підлягають додатковому контролю визначається нормативними документами НБУ та внутрішніми положеннями банку.
Подальшій контроль здійснюється для забезпечення систематичної перевірки організації операційної діяльності банка, правильності реєстрації, належного оформлення виконаних операцій, дотримання порядку звірки даних аналітичного обліку з синтетичним обліком та з формуванням первинних документів.
Основні завдання – виявлення помилок та недоліків поточного контролю з визначенням причин цих помилок. За результатами перевірок, отриманих в ході подальшого контролю розробляються конкретні заходи щодо поліпшення і недопущені в подальшому виявлених помилок, підвищенню професійного рівня фахівців.
Подальшій контроль проводиться у вигляді тематичних перевірок та ревізій, вони можуть бути вибірковими та суцільними. Його проводять працівники бэк-офиса або служби внутрішнього аудита. Тематичним перевіркам підлягає діяльність окремих відповідальних виконавців або окремі види обліково операційної роботи.
Ревізія – це перевірка фінансово-господарської діяльності банка, заснована на вивчення первинних документів та бухгалтерських записів. В акті ревізії окремо освячуються питання стану обліково-операцій роботи.
3. Облікова політика банку
Облікова політика – сукупність визначених у рамках діючого законодавства принципів, методів та процедур, які використовуються банківськими установами для складання та подання звітності.
Положення про облікову політику затверджується наказом керівника банку до початку нового календарного року. Цим документом визначається методологія обліку окремих операцій та порядок ведення бухгалтерського обліку в банку.
Внесок змін в «Положення про облікову політику банка » на протязі поточного року не допускається (зокрема випадків суттєвих змін в діяльності або у нормативній базі.
Облікова політика базується на основних принципах бухгалтерського обліку, вона повинна містити принципи обліку окремих статей звітності, методи оцінки окремих статей звітності та факти, щодо яких вносяться зімни в облікової політиці.
Облікова політика включає:
1. Характеристику аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків.
2. Додаткові регістри аналітичного обліку і форми первинних документів, на підставі яких проводяться операції(зокрема тих, які регламентовані в загальному порядку).
3. Управлінській, податковий облік.
4. Правила документообігу і технологія обробки облікової інформації.
5.Перелік певних прав працівників банку на підписання документів.
6. Перелік операцій, потребуючих додаткового контролю.
7.Порядок проведення інвентаризації, методи оцінки активів та зобов’язань.
8. Порядок контролю проведення внутрішньобанківських операцій.
Облікова політика включає:
9. Порядок розрахунків між головним банком та його структурними підрозділами (філіями, відділеннями) -внутрішньосистемні розрахунки.
10. Порядок фінансування структурних підрозділів банку.
11. Порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній банку.
12.Порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів і витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, формування та використання резервів)
13. Політика банку по роботі із цінними паперами (придбаними і емітованими)
14. Процедура звірки і контролю операцій, звітність та інше.
15. Порядок реєстрації договорів.
Тема №3. Предмет та метод бухгалтерського обліку в банках України.
Мета: Зрозуміти предмет, метод бухгалтерського обліку в банках, його об’єкти та елементи, чітко орієнтуватися в структурі активів, зобов'язань і капіталу банку, у формуванні доходів і витрат.
Зміст теми
1. Предмет бухгалтерського обліку в банках та його об’єкти.
2. Класифікація та характеристика активів банку.
3. Класифікація та характеристика зобов’язань банку.
4. Класифікація та характеристика капіталу банку.
5. Господарські операції як об’єкт бухгалтерського обліку в банках.
6. Доходи та витрати як об’єкт бухгалтерського обліку в банках.
7. Метод бухгалтерського обліку та його елементи.
Рекомендована література:
Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV.
Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS).
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS).
1. Предмет бухгалтерського обліку в банках та його об’єкти.
Предметом бухгалтерського обліку у банку є:
1. Банківські операції, які випливають із його статутної діяльності (розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, кредитні операції, валютні операції, касові операції).
2. Внутрішньобанківські операції - операції, пов’язані з діяльністю банку як суб’єкта господарювання (операції по формуванню власного капіталу банка, операції по оплаті праці, нарахуванні та оплаті податків, операції з основними засобами і нематеріальними активами банку, операції, що формують доходи і витрати банку, його результати діяльності).
Складовими частинами предмета бухгалтерського обліку являються об’єкти обліку.
Об’єкти обліку – це окремі в складі банківської операції за певними ознаками об’єкти, що підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню у звітності.
Об’єкти обліку:
- джерела формування ресурсів банку (пасиви), які поділяються на внески засновників банку (власний капітал) та позикові ресурси (зобов’язання перед клієнтами, банками, кредиторами);
- економічні ресурси банку (активи), що розміщуються у високоліквідні активи, кредити, цінні папери, необоротні активи;
- господарчі операції банку;
- доходи банку;
- витрати банку.
2. Класифікація та характеристика активів банку.
Активи банку – це контрольовані банком ресурси, отримані в результаті попередніх господарських операцій, та які повинні приносити прибуток або іншу економічну вигоду в майбутньому.
Оборотні активі – грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, які перебувають в обігу строком до 1-го року (кошти в операційній касі та на кореспондентських рахунках, кредити, цінні папери, дебіторська заборгованість).
Необоротні активи – активи, отримані з метою тривалого використання (понад 1-го року) і не приречені для обертання (основні засоби та нематеріальні активи).
Матеріальні активи – активи, які мають речовинно-натуральну форму, використовуються в операційної діяльності і здатні приносити користь на протязі тривалого проміжку часу.
Нематеріальні активи - активи, що не мають речової форми, але мають власну вартість, засновану на правах або привілеях банку (право користування землею, майнові права, авторські права, право використання місцем на фондової біржі, об’єкти інтелектуальної власності - програмні комплекси, гудвіл (вартість репутації банку).
Операційні активи - вкладання банку в кредитний портфель, торгівельний портфель цінних паперів і портфель цінних паперів на продаж.
Інвестиційні активи– вкладення банку у портфель цінних паперів до погашення.
Фінансові активи – активи, які придбаються банком, с терміном утримання їх у своєму портфелі понад року з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів (вкладання в асоційовані і дочірні компанії.
Дебіторська заборгованість - (дебітори-рахунки для отримання вимог по боргам) – кошти в розрахунках, що знаходяться у фізичних або юридичних осіб, до яких у банку є вимоги повернення, відшкодування боргу. Дебітори можуть бути внутрішніми та завнішніми.
МБП - малоцінні та швидкозношувані речі з термином експлуатації до одного року.
Асоційована Ко – юридична особа, у якій інша юридична особа володіє прямо чи опосредковано 20 та більше відсотків статутного капіталу.
Дочерня Ко – юридична особа, яке контролюється іншою юридню особою (материнською компанією). Материнська компанія – це Ко , що володіє прямо або опосередковано понад 50 відсотками статутного капіталу.
В залежності від урахування перенесення вартості активи на витрати банку матеріальні активи поділяються на:
1. Активи, вартість яких убуває в наслідок їх зносу та переноситься на витрати методом амортизації (будівлі, автотранспорт, комп’ютерне обладнання).
2. Активи, вартість яких не зменшується в наслідок їх використання (земля).
3. Класифікація та характеристика зобов’язань банку
Зобов’язання банку – це заборгованість банку, кяка виникла в наслідок попередніх операцій і яка повина бути погашена у визначений термін і Це кошти клієнтів і банків -кореспондентів, термінові депозити, боргові цінні папери, випущені банком, кредиторська заборгованість.
Кредиторська заборгованість (кредитори - зобов’язання – рахунки до сплати) – кошти в розрахунках, які знаходяться у банку, але ще не сплачені.
4. Класифікація та характеристика капіталу банку.
Власний капітал – власні джерела формування ресурсів банку, які внесені акціонерами без певного терміна повернення, а також накопичені протягом діяльності банку суми чистого прибутку.
Власний капітал дорівнює сумі активів мінус сума зобов'язань.
Власний капітал включає:
уставний капітал;
емісійні різниці;
загальні резерви та фонди;
результат попередніх років;
результат переоцінки;
результат поточного року, який очікує затвердження.
5. Господарські операції як об’єкт бухгалтерського обліку в банках.
Об’єктом бухгалтерського обліку виступає завершена господарча операція.
Всі завершені господарчі операції приводять до певного роду наслідкам відносно активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів, витрат банку.
Відповідно Господарчого Кодексу України кожен суб’єкт господарювання проходить три етапи життєдіяльності:
створення;
діяльність;
припинення діяльності.
На етапі створювання банка господарчій операцією буде:
формування статутного капіталу.
На етапі діяльності банка господарчими операціями будуть:
Операційна діяльність (розрахунково-касові операції, депозитно - кредитні операції, торгівельні операції з цінними паперами, внутрішньобанківські операції).
Інвестиційна діяльність (інвестиційні операції з цінними паперами, основними засобами та нематеріальними активами).
Фінансова діяльність (випуск цінних паперів власного боргу, збільшення субординованого боргу, збільшення статутного капіталу банка).
На етапі ліквідації банка господарчими операціями будуть :
погашення заборгованості перед державними органами і пенсійним фондом;
погашення заборгованості перед вкладниками та кредиторами;
стягнення дебіторської заборгованості;
реформація балансу і списання збитків.
6. Доходи та витрати як об’єкт бухгалтерського обліку в банках.
Використання активів та виконання зобов'язань призводять до виникнення доходів і витрат банку.
Доходи банку – це збільшення економічних вигод банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу банка, за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів. У наслідок використання активів банку іншими сторонами доходи визначаються у вигляді відсотків, комісій, торгового прибутку, роялті (авторські права) і дивідендів.
Витрати банку – це зменшення економічних переваг у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшенню власного капиталу банку, за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або перерозподілу серед акціонерів.
При класифікації доходів та витрат банку виходять із загальноприйнятих правил:
Доходи групуються по джерелам надходження та впливу на фінансовий результат.
Витрати групуються по елементам, характеру витрат (капітальні та поточні), у напрямку оплати і впливу на фінансовий результат.
Угруповання витрат по характеру витрат.
Капітальні витрати використовуються на придбання та поліпшення основних засобів і розраховані на тривалий час. Капітальні витрати проводяться з капітального ремонту, модернізації та реконструкції діючих основних засобів або взятих в оренду.
Капітальні витрати спрямовуються на будівництво нових приміщень, придбання комп’ютерній техніці, банківського обладнання з метою розширення банківського бізнесу.
Капітальні витрати при відображенні їх у балансі спрямовуються на збільшення вартості активів.
Джерелом покриття капітальних витрат є нерозподілений прибуток.
Поточні витрати – витрати, що виникають при проведенні банківських операцій (оплата праці, адміністративні витрати).
Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід банку.
Угруповання доходів (витрат) банку по джерелам отримання (напрямком оплати) та впливу на фінансовий результат.
1. Операційні прибутки - (витрати) – доходи (витрати) від банківських операцій, за рахунок яких формується операційний прибуток банку .
2. Відсоткові прибутки - (доходи, витрати які розраховуються пропорційно часу та сумі активу або зобов’язання).
Чистий відсотковий прибуток = відсотковий прибуток – відсоткові витрати.
3.Комісійні прибутки - (грошові кошти, встановлюються фіксовано у вигляді тарифу за надання банківської послуги або розраховані пропорційно сумі активу або зобов'язанню незалежно від часу).
Чистий комісійний прибутки = комісійний прибуток – комісійні витрати.
4. Результат від торгівельних операцій - (операції покупки продажу цінних паперів, операції куплі -продажу іноземній валюти, яка є власністю банку)
5. Інші операційні прибутки (витрати) - оперативний лізинг, зовнішній аудит, інкасація, консультаційні послуги, штрафи, пені, неустойки.
Операційний прибуток – різниця між операційними прибутками та операційними витратами.
6. Адміністративні витрати - (витрати, пов’язані з забезпеченням діяльності банку)
- утримання основних засобів та нематеріальних активів;
- обслуговування телекомунікацій;
- амортизаційні відрахування;
- експлуатаційні та господарчі витрати;
- витрати на маркетинг та рекламу;
- орендні платежі.
6. Витрати на персонал.
- оплата праці;
- Відрахування НДФЛ и ЕСВ.
7. Чистий операційний прибуток - (операційний прибуток – адміністративні витрати – витрати на персонал).
8. Витрати на формування резервів банку – витрати на покриття збитків від зменшення корисності активів та списання безнадійних активів операцій.
9. Чистий прибуток до оподаткування - (чистий операційний прибуток – резерви +(-) непередбачені доходи (витрати).
10. Витрати по податку на прибуток.
11. Чистий прибуток (чистий прибуток до оподаткування - податок на прибуток).
12. Витрати на виплату дивідендів.
13. Нерозподілений прибуток.
Правило нарахування прибутків (витрат) банку відповідно до принципів нарахування, відповідності та обережності.
У банківській практиці надання (отримання) послуги часто існує розрив у часі між датою надання (отримання) послуги та датою отримання (сплатою) грошових коштів за послугу.
У відповідальності з принципом начислення:
прибуток вважається отриманим в момент, коли він зароблений, а не коли надійшли кошти, тобто в момент продажу активу (надання послуги);
витрати визначаються в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені.
Відповідно вводяться поняття:
Нараховані прибутки – дохід, якій реалізований, але ще не отриманий.
Нараховані витрати – витрати за якими отримана вигода, але вона ще неоплачена.
Правило відповідності доходів та витрат – прибутки, отримання яких пов’язано з даними витратами повинні відображаються в обліку в один і той же звітний період.
Тимчасові групи доходів (витрат):
1. Доходи поточні - зароблені та отримані одночасно, витрати поточні понесені та сплачені одночасно.
2. Доходи отримані наперед, але ще не зароблені (відкладений прибуток або прибуток майбутніх періодів).
Наприклад – виплата відсотків по кредиту авансом,
Витрати оплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів або відкладені витрати).
Наприклад – виплата відсотків по депозиту авансом, авансова оплата орендних платежів.
3. Прибуток зароблений, але ще не отриманий (нараховані прибутки);
Наприклад - відсотки по кредиту з виплатою щоквартально.
Витрати понесені, але ще не оплачені (нараховані витрати).
Наприклад - відсотки по депозиту з виплатою щоквартально, орендні платежі з виплатою по кінцю строку.
Правило обережності при нарахуванні доходів і витрат
Не можна переоцінювати активи та доходи і недооцінювати зобов'язання і витрати. Тому банк повинен враховувати доходи тільки якщо є впевненість в їх отриманні, якщо немає впевненості в отриманні доходів, враховуються тільки витрати. Дохід банк покаже тільки після фактичного отримання коштів.
Правило різних звітних періодів - доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному звітному періоді. Для цього в кінці кожного звітного періоду повинні бути зроблені проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за межі облікового циклу, в якому зроблена початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими (коригувальні)
Правило обліку доходів і витрат наростаючим підсумком з початку года.Остаткі за рахунками доходів і витрат закриваються після закінчення календарного року.
7. Метод бухгалтерського обліку та його елементи.
Метод ( від грецького methodos – шлях дослідження, теорія, вчення).
Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів, що забеспечують виявлення, вимір і оцінку об’єктів обліку, узагальненя та передачу інформації про них користувачам.
Кожен з елементів методу виконує певну функцію, а вся сукупність елементів дозволяє всебічно вивчити стан активів, зобов'язань і капіталу банку (об'єктів обліку).
Завдяки взаємозв'язку всіх елементів бухгалтерського обліку в банку створюється єдина інформаційна модель бухгалтерського обліку.
Тема №5. Рахунки і подвійний запис.
Мета: Зрозуміти сутність «рахунок» та «подвійний запис» як елементи методу бухгалтерського обліку, вивчити аналіз операцій та правила і методи контролю реєстрації операцій в обліковій системі, навчитися використовувати рахунків для збору інформації, ознайомитися з формою бухгалтерського обліку в банку, регістрами аналітичного і синтетичного обліку.
Зміст теми.
1. Класифікація і характеристика рахунків бухгалтерського обліку.
2. Подвійний запис, її суть і значення. Кореспонденція рахунків і бухгалтерські проводки.
3. Характеристика Плану рахунків комерційних банків України.
4. Регістри синтетичного та аналітичного обліку.
5. Порядок формування та характеристика параметрів аналітичного рахунку.
Рекомендована література:
1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280.
2. План рахунків бухгалтерського обліку банків України ,затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280.
3. Правила ведення аналітичного обліку в банках України, затверджені постановою Правління НБУ від 16.06.2005 р. № 221.
1. Класифікація і характеристика рахунків бухгалтерського обліку.
Реєстрація даних про господарські операції проводиться за допомогою таких елементів методу бухгалтерського обліку як «рахунок» і «подвійний запис».
Рахунок – це елемент бухгалтерського обліку, який використовується для поточного відображення, групування та зберігання інформації про об'єкти обліку з метою перевірки реєстрації всіх господарських операцій і полегшення підготовки періодичної фінансової звітності.
Активні, контрпасивні рахунки – всі збільшення об'єкта заносяться в Дебет (ліву сторону рахунку), зменшення - в Кредит (праву сторону рахунку).
СК = СН дебетовий + Оборот дебетовий – Оборот кредитовий
Пасивніе, контрактивні рахунки – всі збільшення об'єкта заносяться в Кредит (праворуч рахунку), зменшення - в Дебет (ліву сторону рахунку).
СК = СН кредитове + Оборот кредитовий – Оборот дебетовий
Т-подібна модель використовується тільки в навчальних цілях, на практиці застосовується автоматизована система розносу інформації по бухгалтерським рахунками.
Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їх основі складається баланс банку. Серед них виділяють:
- Рахунки активів (відображають стан і зміна активів);
- Рахунки зобов'язань (відображають стан і зміна зобов'язань);
Тимчасові балансові рахунки призначені для обліку витрат банку за елементами та доходів за їх видами. В кінці звітного періоду залишки з цих рахунків переносячи на сет фінансового результату, після чого вони закриваються і не мають залишків.
Призначення контрактивних і контрпасивних рахунків – приводить стан об’єкта в активі або в пасиві до поточної вартості.
Залишки за цими рахунками відображаються зі знаком мінус в активі і пасиві відповідно.
Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку об'єкт активу і пасиву відображається на балансових рахунках при виконанні таких умов:
1. Є повна упевненість, що банк отримає або втратить економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву.
2. Цей елемент активу або пасиву може бути достеменно виміряний і оцінений.
Об'єкти обліку, які не відповідають цим умовам відображаються на позабалансових рахунках.
Бухгалтерський облік на позабалансових рахунках ведеться так само як і на балансових - методом подвійного запису. Для цього вводяться спеціальні контррахунки. Вони використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.
Ознака позабалансових рахунків - активний або пасивний визначається балансовим рахунком, на який потраплятиме об'єкт обліку, раніше враховується на позабалансовому обліку.
Так само на позабалансових рахунках враховуються бланки суворої звітності і цінних паперів, документи за розрахунковими операціями.
2. Подвійний запис, її суть і значення. Кореспонденція рахунків і бухгалтерські проводки.
Подвійний запис є унікальним засобом методу бухгалтерського обліку. Її застосування сприяло розвитку приватного капіталу. Система подвійного запису почала використовуватися в практиці обліку в 13-14 століттях. Узагальнення досвіду ведення обліку за допомогою подвійного запису, на думку багатьох дослідників історії обліку, зроблено в книзі «Про рахунки і записи» Луки Пачолі, що вийшла у світ в 1494 р.
Подвійний запис – це спосіб відображення господарської операції, за допомогою котрого обидва явища, викликані операцією, показуються взаємопов'язано на двох сетах по дебету одного і кредиту іншого рахунку в однаковій сумі.
Для того, щоб показати, як реєструються господарські операції в системі бухгалтерських рахунків, необхідно провести аналіз господарської операції, в результаті якого складається бухгалтерська проводка.
Аналіз господарської операції (правило подвійного запису)
1. Розкрити характер операції.
2. Проаналізувати зміст операції.
3. Визначити рахунки, взаємопов'язані з цією операцією і їх характеристики по відношенню до балансу (кореспонденція рахунків).
4. Скласти бухгалтерську проводку.
5.Показать вплив операції на рахунки.
Кореспонденція рахунків – форма вираження взаємозв'язку між рахунками, що виникає при відображенні в них подвійного впливу, спричиненого господарською операцією. Взаємопов'язані рахунки при цьому називаються кореспондуючими.
Формула кореспонденції рахунків
Дебет (шіфр) Кредит (шіфр) - Сума
Бухгалтерська проводка (проводка) - зареєстрована в журналі завершена господарська операція із зазначенням номера кореспондуючих рахунків і суми. Бухгалтерська проводка завжди складається на підставі банківського документа.
Бухгалтерські проводки бувають :
3. Характеристика Плану рахунків комерційних банків України.
План рахунків – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, який використовується для реєстрації банківських операційю
Основні вимоги до бухгалтерському Плану рахунків:
1. Детальний і повний облік усіх банківських операцій.
2. Своєчасна обробка і накопичення детальної інформації.
3. Відображення повної і достовірної інформації для всіх категорій користувачів.
У структурі Плану рахунків можна виділити три частини, взаємопов'язані між собою:
Бухгалтерські рахунки в Плані рахунків згруповані в 9 класів.
Балансова частина об'єднує перші п'ять класів, на їх основі складається Балансовий звіт банку.
Друга частина включає Доходи і витрати. На підставі рахунків цих класів складається Звіт про фінансові результати.
Третя частина містить позабалансові рахунки.
Фінансовий результат, який відображається по 5 класу визначається як різниця рахунків 6 і 7 класу, що свідчить про логічні зв’язки між частинами Плану рахунків.
Умовні зобов'язання і вимоги, що враховуються на позабалансових рахунках, можуть стати реальними вимогами або зобов'язаннями банку.
Рахунки всіх трьох частин предназанчені для ведення фінансового обліку.
Восьмий клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Рахунки управлінської бухгалтерії використовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності роботи окремих функціональних підрозділів. Вони дозволяють накопичувати інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.
Угруповання бухгалтерських рахунків в балансовій частині зроблена за принципами:
За видами контрагентів (міжбанківські виділені в 1-й клас, клієнтські у 2-й. Усередині кожного класу рахунки об'єднані за видами контрагентів);
За видами операцій банку (казанчейскіе операції в 1-му класі, розрахункові і кредитні 2-й клас, операції з цінними паперами 3-й клас, внутрішньобанківські 3-й і 4-й клас);
За принципом ліквідності (активи 1-го - 4-го класу розміщуються за ступенем зменшення ліквідності банку, зобов'язання - від засобів до запитання також до довгострокових.) По 9-му класу 3=й групи - ризикові операції, документи та цінності в розрахунках, контррахунки.
Структура. Кожен клас включає рахунки 2-го, 3-го,4-го порядку. Всі вони відносяться до синтетичних рахунків і відрізняються ступенем деталізації інформації про об'єкти обліку.
Рахунки 1 порядку - однозначні (клас).
Рахунки 2 порядку - двозначні (розділ).
Рахунки 3 порядку - тризначні (група).
Рахунки 4 порядку - чотиризначні (балансовий рахунок).
Правильне розуміння принципів, закладених у побудову Плану рахунків полегшує проведення аналізу банківської операції і банківської діяльності в цілому.
Особливості Плану рахунків:
1. Мультивалютність. Операції в інвалюті обліковуються за тим же рахунками що й операції в гривні. Зв'язок між операціями в інвалютах і національній валюті забезпечується технічними рахунками валютної позиції і гривневого еквівалента валютної позиції.
2. Подвійний запис по позабалансових рахунках.
3. Велика кількість параметрів аналітичного обліку.
4. Регістри синтетичного та аналітичного обліку.
Регистр (від латинського registrum - список, перелік) – обліковий документ, що має правове значення, призначений для реєстрації господарських операцій.
Обліковий регістр – упорядкований носій інформації, пристосований для перенесення і реєстрації даних з первинного документа (що має юридичну силу) в узагальнений зведений документ бухгалтерського обліку (підтверджує правильність відображення інформації в системі рахунків).
Первинні документи містять первинну інформацію про фіксацію факту завершеною господарської операції (первинний облік).
Облікові регістри містять вторинну, узагальнену методом подвійного запису інформацію, згруповану та накопичену в хронологічному, систематичному чи комбінованому порядку (поточний облік).
Учетные регистры по объему содержащейся информации
делятся на:
аналитические - ( в них ведется аналитический учет).
Это сбор детальной информация о каждом контрагенте и о каждом объекте учета в разрезе каждой хозяйственной операции.
Регистры аналитического учета в банке :
- Лицевые (аналитические) счета клиентов;
- Лицевые (аналитические) счета по учету банковских операций.
синтетические – ( в них ведется синтетический учет).
Синтетический учет позволяет получать сводную систематизированную информацию о финансовом состоянии банка и контролировать правильность отражения операций в бухгалтерском учете.
Это систематизированная информация о финансовом состоянии банка в разрезе счетов 2,3 и 4 порядка Плана счетов.
Основні форми регістрів синтетичного обліку в банку:
- Книга реєстрації відкритих рахунків;
- Касовий журнал;
- Оборотна відомість (бухгалтерський журнал);
- Оборотно - сальдова відомість;
- Сальдова відомість (Головна книга);
- Оборотно-сальдовий баланс;
- Сальдовий баланс;
- Баланс;
- Звіт про фінансові результати;
- Звіт про рух грошових коштів;
- Звіт про власний капітал.
Суми, що відображаються на рахунках аналітичного обліку, повинні відповідати сумам, відображеним по рахунках синтетичного обліку.
Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів.
Синтетичний облік на підставі згрупованої інформації аналітичного обліку.
Методи перевірок відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку:
1. Метод відповідності - порівняння проміжних і остаточних сум.
Звірка сум по ланцюжку - первинний документ-регістр аналітичного обліку - регістр синтетичного обліку. Від приватного до загального.
2. Перевірка перенесення - визначається правильність перенесення даннях з одного носія інформації в інший.
3. Перевірка підрахунків - перевірка правильності арифметичного підрахунку.
5. Порядок формування та характеристика параметрів аналітичного рахунку.
Щоденна інформація про проведені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку - особовому рахунку.
По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку.
Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за видами контрагентів.
Відкриті особового рахунку підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку 4-го порядку відводяться окремі сторінки. У ній реєструються всі рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківських операцій. При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказуються причини закриття. Книга зберігається у Головного бухгалтера, зміни в реєстраційних записах можуть вноситися тільки з його відома.
Кожному особовому рахунку присвоюється номер, який може бути розміром до 14 знаків.
Перші 5 знаків жорстко регламентовані.
Останні 9 знаків банк формує самостійно відповідно до обраних в обліковій політиці параметрами аналітичного обліку.
Номер рахунку не може бути менше 5 знаків.
При відкритті особового рахунку обов'язково в ОДБ вносяться параметри аналітичного обліку - детальна інформація про клієнта або операції.
У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усього набору.
Інші параметри зберігаються в ОДБ і можуть використовуватися для сортування інформації та формування звітності в міру необхідності.
Особові рахунки клієнтів складаються у двох екземпляр, печатаються за встановленою формою і вважаються вихідними документами банку.
Другий екземпляр особового рахунку є випискою по особовому рахунку і видається клієнту. До виписки додаються документи (їх копії) на підставі яких зроблені записи по кредиту рахунку з відмітками банку про їх проведення (штамп банку, штамп виконавця, дата і підпісі).
Тема №4. Балансове узагальнення і звітність.
Мета: Зрозуміти сутність «балансового узагальнення» та «звітність» як елементу методу бухгалтерського обліку та огляд фінансових звітів банку.
Зміст теми.
Балансовий метод узагальнення інформації. Огляд фінансових звітів банку.
Баланс банку. Визначення і види бухгалтерських балансів. Форма і структура.
Звіт про фінансові результати. Визначення. Форма і структура.
Звіт про рух грошових коштів. Визначення. Форма і структура. Звіт про власний капітал. Визначення. Форма і структура.
Зміни в фінансових звітах під впливом банківської операції.
Рекомендованої література:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV.
2. Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS).
3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS).
4. Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.12.2004 р. № 598.
5. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. №566.
6. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255.
1. Балансовий метод узагальнення інформації. Огляд фінансових звітів банку.
Балансове узагальнення та звіиність – спосіб узагальненого, повного подання інформації про об’єкти бухгалтерського обліку.
Фінансовя звітність – бухгалтерська звітність, яка містить сукупність економічних показників, що відображають об’єктиву оцінку фінансового стану і фінансового результату, обсяги грошових потоків банку та ступень ризикованості його діяльності.
Звіти являються головним засобом передачі інформації про Підготовка звітів стан банку та його діяльність за період базуються на принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО 1, МСБО 30, МСБО 34).
У відповідності до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України фінансова звітність включає:
1. Баланс.
2. Звіт про фінансові результати.
3. Звіт про рух грошових коштів.
4. Звіт про власний капітал.
Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Звітним періодом для банків є період з 01.01. по 31.12 (фінансовий рік). Квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим стогом з початку року.
Для правильної оцінки фінансових показників банку у всіх формах фінансової звітності інформація надається в розрізі трьох груп валют - національної, ВКВ і неконтвертіруемой.
Для зручності порівняння надається також зведена інформація в гривневому еквіваленті в розрізі резидентів та нерезидентів України.
Терміни подання звітності встановлюються Національним банком України.
Форма подання звітності в НБУ - в електронному вигляді та на паперових носіях.
Всі форми фінансової звітності взаємопов'язані між собою.
Активи, зобов'язання і капітал є елементами балансу, яка відображає фінансовий стан банку.
Доходи і витрати - елементи Звіту про фінансові результати, за якими розраховується фінансовий результат діяльності банку.
Звіт про рух грошових коштів відображає складові елементи балансу і звіту про фінансові результати.
Звіт про власний капітал відображає зміни елементів капіталу в балансі.
2. Баланс банку. Визначення і види бухгалтерських балансів. Форма і структура.
Баланс (французьке balance - ваги) - рівновага, врівноваженість.
Балансовий метод дозволяє зрівноважити елементи будь-якого явища або процесу. Цей метод застосовується в плануванні, обліку, аналізі на рівні банку, банківської системи, держави.
Баланс є головним документом для вивчення діяльності банку. З його допомогою виробляється систематизація бухгалтерської інформації за заздалегідь встановленим критеріям.
Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, зобов'язання і власний капітал у грошовому виразі на певну дату.
Облікова формула бухгалтерського балансу має вигляд:
АКТИВЫ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ (ДОХОДИ – ВИТРАТИ)
Балансовий метод узагальнення інформації має подвійне значення:
інструмент управління;
інструмент контролю за правильністю реєстрації банківських операцій в обліку.
Баланс складається в табличній формі у вигляді горизонтальної або вертикальної двосторонньої таблиці.
У лівій (горизонтальна таблиця) або верхньої (вертикальна таблиця) частині відображаються активи, а в правій або нижній - зобов'язання і власний капітал.
Баланс може складатися:
в розгорнутій формі (сальдовий або оборотно-сальдовий баланс) по всій номенклатурі діючих рахунків;
у скороченій формі - за статтями балансу (Балансовий звіт).
Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на дату, оборотно-сальдовий містить як залишки, так і обороти по рахунках за період.
Пробний баланс – проміжний або робочий баланс складається на проміжних етапах облікового циклу для контролю правильності відображення операцій в бухгалтерському обліку.
Пробні, сальдові та оборотно-сальдові баланси призначені для внутрішніх користувачів. Для зовнішніх користувачів передбачено Балансовий звіт.
3. Звіт про фінансові результати. Визначення. Форма і структура.
Звіт про фінансові результати - оцінює діяльність банку за звітний квартал і складається з дохідних і видаткових статей, які групуються за характером і основним видам відповідно до принципів відповідності та нарахування.
Звіт про фінансові результати є другою за важливістю формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності.
Звіт готується на підставі інформації, яка відображена на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку. У формі містяться доходи і витрати банку. Кожен вид доходу розкривається окремо для того, щоб користувачі могли оцінити вартість ефективності функціонування банку.
Усі види доходів і витрат групуються за термінами, групам клієнтів, типів операцій.
Доходи і витрати діляться на процентні, комісійні, торговельні, інші.
Облікова формула Звіту о фінансових результатах має вигляд :
ДОХОДИ – ВИТРАТИ = ФІНАНСОВІЕ РЕЗУЛЬТАТИ (ПРИБУТОК АБО ЗБИТОК)
4. Звіт про рух грошових коштів. Визначення. Форма і структура.
Звіт про рух грошових коштів розкриває джерело отримання банком готівкових і безготівкових коштів і напрямів їх використання у звітному періоді, розмежовує рух коштів протягом певного періоду відповідно до поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.
Облікова формула "Звіт про рух грошових коштів" має вигляд:
НАДХОДЖЕННЯ КОШТІВ – ВИКОРИСТАННЯ
КОШТІВ =
ЗМІНИ В СУМІ ГРОШОВИХ КОШТІВ
(Збільшення або зменшення)
5. Звіт про власний капітал. Визначення. Форма і структура.
Звіт про власний капітал - відбиває зміни і рух власного капіталу на протязі звітного періоду.
Облікова формула "Звіту про власний капітал":
ЗБІЛЬШЕННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
–
ЗМЕНШЕННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
= ЗМІНИ У ВЛАСНОМУ КАПІТАЛІ
(Збільшення або зменшення)
6. Зміни в фінансових звітах під впливом банківської операції.
Протязі операційного дня у банку відбуваються певні дії, які реєструються як частина урахуванням процесу.
Ці дії називаються господарськими операціями.
Кожна господарська операція призводить до Каїм-небудь змін активів, зобов'язань і капіталу банку.
Господарська операція завжди відображається як мінімум по двох змін у фундаментальній облікової моделі.
Активи = Зобов’язання + Капітал
Для того, щоб зберегти равентство, операція яка змінює активи, також відображається на зобов'язаннях або капіталі.
В связи с этим выделяют четыре типа операций:
Мета: Зрозуміти сутність терминів «документація» та «інвентаризація» як елементи методу бухгалтерського обліку, вивчити види банківських документів та їх призначення, засвоїти вимоги, що пред'являються до вмісту і оформлення документів, розкрити етапи документообігу. Визначити завдання і розглянути процедуру проведення інвентаризації і коректувань в обліку по її результатах.
Зміст теми.
Документування банківських операцій. Її суть і значення. Основні етапи документування у банку.
Банківська документація, види банківських документів. Вимоги, що пред'являються до вмісту і оформлення документів.
Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
Рекомендована література:
1. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69;
2. Інструкція про касові операції в банках України,затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337;
3. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22
Господарський облік виник у глибоку давнину і в той час вівся примітивними методами. В якості документів використовувалися черепки, берест, шкури, дощечки, на яких фіксувалися дані.
З появою паперу господарські операції стали записуватися в "пам'ятних» книгах. Проте в працях перших теоретиків (14 ст) ми не знаходимо поняття документа. Всі матеріальні носії інформації називалися регістрами.
Вперше відмінність між регістрами і документами ввів німецький учений І.Ф.Шер (20 століття) в книзі «Документи як основа бухгалтерії». Він довів, що ведення книг (регістрів) грунтується на обробці документів.
Віднесення «документації» до елемента методу бухгалтерського обліку відбулося тільки в 40 роки 20 століття.
На сучасному етапі розвитку бухгалтерського обліку документація є засобом спостереження та отримання первинних даних, джерелом всієї облікової інформації.
Документація – це спосіб суцільного та безперервного відображення та свідоцтва відбулися господарських операцій з метою одержання про них даних, необхідних для ведення поточного бухгалтерського обліку і контролю за ними.В теории и практике используются различные термины - документ, бухгалтерский документ, первичный документ.
Документ (від латинського dokumentum - свідчення) – діловий папір, який юридично підтверджує якийсь факт або право на щось. Приклад - кредитний договір.
Бухгалтерський документ – це будь-який матеріальний носій даних, який дозволяє юридично доказово підтвердити господарські операції та право на їх здійснення. Приклад - особовий рахунок.
первинний документ– документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. (Закон про бухгалтерський облік). При цьому, господарською операцією визнається подія, що викликає зміни в активах, зобов'язаннях і капіталі банку. Приклад - платіжне доручення.
Значення бухгалтерських документів:
- підставу для бухгалтерської проводки (без документа це неможливо);
- доказ в суді при спорах між юридичними, фізичними особами, банком, а також при документальних ревізіях.
Функції документів:
- посвідчення факту договірних зобов'язань між юридичними, фізичними особами та банком;
Основні етапи документування (документообігу) у банку
(оформлення, контроль, обробка, зберігання):
1. Складання та оформлення первинного документа.
2. Прийом документа відповідальним виконавцем.
3. Перевірка документа контролером.
4. Обробка документа відповідальним виконавцем (введення інформації з документа в ОДБ банку).
5. Передача документа відповідальним виконавцем технологу.
6. Контроль документа технологом. Відправлення та прийом платежів. Повернення первинних документів відповідальним виконавцям.
7. Формування технологом регістрів аналітичного та синтетичного обліку технологом. Передача їх відповідальним виконавцям.
8. Звірка відповідальним виконавцем даних з первинного документа з даними аналітичного і синтетичного обліку. Виправлення помилок. Роздруківка всіх регістрів обліку після повної звірки даних.
9. Угруповання документів, підшивка їх у папки.
10. Подальший контроль підшитих папок документів контролером.
11. Здача документів в архів.
Банківський документ – письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової або іншої операції в банку.
Банківська документація – сукупність документів, на підставі яких у банку ведеться бухгалтерський облік (Первинний документ - Журнали - Головна Книга - Баланс).
Форми надання документів.
Банківські документи представляються в банк на паперових носіях або в електронному вигляді (Система Клієнт-банк, Інтернет банкінг).
Форми документів уніфіковані і регламентовані інструкціями НБУ.Обязательные реквизиты банковских документов:
Всі грошово-розрахункові документи у своєму складі мають меморіальний ордер, в якому вказується бухгалтерська проводка, аналітичні рахунки по дебету і кредиту.
Кількість примірників документів залежить від виду операцій. Загальне правило - кількість примірників дорівнює кількості учасників у розрахунковій схемі. Перший екземпляр документа відрізняється від всіх наступних наявністю оригіналів підписів і мокрою печаткою. Цей екземпляр завжди залишається в банку, який списує гроші з рахунку клієнта.
Вручну заповнюються тільки грошовий та розрахунковий чек.
Банки самостійно визначають порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітність, забезпечуючи їх сувору схоронність.
Терміни зберігання документів визначаються
«Переліком документів НБУ, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України з визначенням строків зберігання» ПНБУ № 327 від 23.12.1996
Одним з вимог, що пред'являються до якості інформації бухгалтерського обліку, є достовірність. У практиці не завжди дані бухгалтерського обліку реальні.
Які причини впливають на достовірність інформації?
Природні (зміна кількості і якості товарно-матеріальних і грошових цінностей).
Неточності (ненавмисні помилки) при прийманні і відпустці товару або цінностей.
Неточності (ненавмисні помилки) в документі (прибутковому або видатковому) фіксується невірне кількість ТМЦ.
Помилки в бухгалтерському обліку - описки в первинних документах, арифметичні помилки в підрахунках, викликані неуважністю або непроффесіональностью.
Зловживання (розкрадання) - навмисні обрахування при видачі грошових коштів з метою привласнення їх матеріально-відповідальними особами.
Такі факти не когут бать виявлені в момент їх здійснення - вони не піддаються документування. Ці відомості можна отримати толь при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел, які не знайшли відображення в поточному обліку за допомогою документів, предназаначенних для забезпечення достовірності фінансової звітності.
Інвентаризація, як елемент методу, нерозривно пов'язана з документацією. Але на відміну від елементів документація, рахунки і подвійний запис, які застосовуються постійно, цей елемент методу використовується періодично і доповнює поточну документацію господарських операцій. Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік».
Інвентаризація – це перевірка і документальне підтвердження наявності, стану та оцінка активів, зобов'язань і капіталу банку.
Завдання інвентаризації
- Виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів та інших грошових документів і бланків суворої звітності, а також обсягів незавершеного будівництва в натуральному вираженні;
- Встановлення надлишку або нестачі цінностей і грошових коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
- Виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, а також товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються;
- Перевірка дотримання умов та порядку збереження товарно-матеріальних і грошових цінностей, а також правил експлуатації основних засобів;
- Перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, кредитів, депозитів, грошових коштів, дебіторської, кредиторської заборгованості, незавершеного будівництва, витрат майбутніх періодів, резервів.
Інвентаризація проводиться у строки та в обсягах, встановлених керівником банку.
Випадки обов'язкового проведення інвентаризації:
1. Якщо державне майно передається в оренду або приватизується.
2. Перед складанням річної бухгалтерської звітності.
3. У разі звільнення матеріально-відповідальних осіб.
4. У разі виявлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей.
5. За приписом судово-слідчих органів.
6. У разі якщо сталися техногенні аварії, пожежі або стихійне лихо.
7. При продажу банку або його структурних підрозділів.
8. При ліквідації банку.
Технічно інвентаризація зводиться до визначення фактичної наявності коштів і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку.
Найчастіше проводиться інвентаризація грошових коштів, рідше проводиться інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, депозитно-кредитних операцій, розрахунків з дебіторами та кредиторами.
По повноті охоплення розрізняють інвентаризації повні та часткові.
За способом проведення інвентаризації бувають суцільними, вибірковими і контрольними.
Керівник банку несе відповідальність за організацію інвентаризацію, створення необхідних руслової для її проведення в стислі терміни, визначає об'єкти, терміни інвентаризації.
Головний бухгалтер банку забезпечує дотримання норм законодавства і правил проведення інвентаризації.
Правила проведення інвентаризації
1. Для проведення інвентаризації за письмовим наказом керівника банку створюється постійно-діюча комісія у складі:
- Руководителя (его заместителя);
- Головного бухгалтера (його заступника);
- Фахівця, який відповідає за технічний стан об'єктів;
2. При проведенні інвентаризації використовується метод безперервної (перманентної) інвентаризації, який передбачає проведення інвентаризації безперервно протягом усього року.
3. При проведенні інвентаризації та оформленні його результатів використовуються типові форми документів. Їх кількість може бути від 5 до 30 в залежності від того, часткова це або повна перевірка.
Основи документи інвентаризації:
- Наказ на проведення інвентаризації;
- Інвентаризаційний опис (Акт інвентаризації);
- Порівняльна відомість результатів інвентаризації;
- Протокол засідання постійно діючої комісії;
- Відомості результатів інвентаризації.
Результати інвентаризації–
1. Ідентичність даних фактичних облікових;
2. Розбіжність даних (інвентаризаційні різниці)-надлишки або нестачі;
Остаточні результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в тому місяці в якому закінчена інвентаризація.