Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. ФРАНКА
ПЕТРОСАНЯК ГАЛИНА ІВАНІВНА
УДК 82-31(436)
ПОЕТИКА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ЙОЗЕФА РОТА
10.01.04 –література зарубіжних країн
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі світової літератури Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Матвіїшин Володимир Григорович,
завідувач кафедри світової літератури
Прикарпатського університету
ім. Василя Стефаника
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Шахова Кіра Олександрівна,
професор кафедри зарубіжної літератури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Львівської державної музичної академії ім. Миколи Лисенка
Нагірний Маркіян Степанович
Провідна установа: Інститут літератури ім. Тараса Шевченка НАН України
Захист відбудеться 24 травня 2001 року о годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К.35.051.13 з філологічних наук при Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці
Львівського національного університету ім. Івана Франка (м. Львів,
вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий 26 квітня 2001 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Івашків В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Одним із завдань українського літературознавства є вивчення творчої спадщини тих відомих зарубіжних письменників, долі яких безпосередньо пов’язані з Україною. Зокрема, багато австрійських письменників ХІХ –ХХ ст., які заслужили світове визнання, мають безпосереднє відношення до України, особливо до тих її регіонів, що були коронними землями цісарсько-королівської монархії Габсбургів.
Терени Галичини та Буковини збагатили світову літературу такими іменами, як Карл-Еміль Францоз, Леопольд фон Захер-Мазох, Манес Шпербер, Сома Моргенштерн, Роза Ауслендер, Пауль Целян та багато інших. Сюжети, тематика, колорит їхніх прозових творів нерідко визначаються особливостями життя автентичного населення цих країв –українських селян. У багатьох віршах всесвітньознаних поетів Пауля Целяна та Рози Аслендер пульсує життя їх малої вітчизни –Буковини. Твори перелічених авторів часто віддзеркалюють також віджилий світ східноєврейського "штетлю". До таких авторів належить і уродженець міста Броди, що на Львівщині, відомий австрійський письменник Йозеф Рот (1894-1939).
Постать Йозефа Рота стала об’єктом літературознавчих досліджень вчених у багатьох країнах світу. Мелодійна, поетична і прониклива проза австрійського письменника вже у шістдесятих роках привернула увагу численних германістів. Відображення у творах Й. Рота так званого “габсбурзького міфу” та світу східного єврейства стало предметом дослідження італійського германіста Клаудіо Магріса, німецький літературознавець Г.-Ю. Бенінг у своїй монографії "Joseph Roths Radetzkymarsch. Untersuchung zur Thematik, Struktur und Sprache" (1968) детально аналізує тематичні, жанрові, структурні та стилістичні особливості роману “Марш Радецького”, який вважається апогеєм творчості письменника.
Студії Фріца Гакерта "Kulturpessimismus und Erzдhlform. Studien zu Joseph Roths Leben und Werk" (1967) являють собою доволі цікаву спробу встановити механізми зв’язку поетики Йозефа Рота із притаманним світоглядові письменника культурницьким песимізмом. Колосальний аналітичний матеріал, авторами якого є літературознавці-германісти з різних країн, міститься у збірниках наукових статей "Joseph Roth und die Tradition" (1975) та виданні матеріалів міжнародного симпозіуму 1989 року “Joseph Roth: Interpretation, Kritik, Rezeption” (1990).
Серед численних, присвячених аналізові творчості Йозефа Рота німецькомовних праць, що вийшли в останні роки, і робота Томаса Дюло “Zufall und Melancholie: Untersuchungen zur Kontingenssemantik in Texten von Joseph Roth” (1994). У ній детально розглядається вплив феномену непередбачуваності (життєвої невизначеності в широкому сенсі слова) на внутрішнє життя та поведінку персонажів, зокрема протагоніста роману “Марш Радецького”. Проблема в монографії висвітлюється в ракурсі сучасного західного літературознавства.
У російському літературознавстві творчість Йозефа Рота репрезентують роботи Ю. Архипова, В. Сєдєльніка, А. Бєлобратова та ін. На матеріалі прози австрійського автора російськими науковцями здійснені дисертаційні дослідження. Серед них роботи Е. Горелік "Творчество Йозефа Рота в 20-е годы" (1977), Л. Єфремової "Творчество Йозефа Рота" (1983) та Л. Базіревої "Роман "Марш Радецького” Йозефа Рота и проблема "габсбургского мифа" (1985).
В Україні спадщина австрійського письменника довгий час була предметом вивчення лише окремих германістів, серед яких Д. Затонський, праці якого заклали фундамент українського ротознавства. Такі статті вченого як "Йозеф Рот и его роман "Марш Радецкого", "Йозеф Рот: новації традиціоналіста", розділ "Йозеф Рот" із книги "Феномен австрійської літератури" та збірник “Von Taras Љewиenko bis Joseph Roth. Ukrainisch-Цsterreichische Literaturbeziеhungen“, співредактором якого є Д. Затонський, знайомлять українського читача з творчістю відомого письменника, торкаються проблем співвідношення традиції та новаторства у прозі Й. Рота, висвітлюють деякі особливості його художнього світу, містять аналіз тематики, проблематики, особливостей стилю прозаїка.
Українська тематика в творчості Йозефа Рота розглядалася літературознавцем з Німеччини Анною-Галею Горбач. Молодшу генерацію українських дослідників творчої спадщини Й. Рота представляє насамперед германістка Л. Цибенко.
Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що в українському літературознавстві немає спеціального дисертаційного дослідження, яке б, максимально відображаючи світоглядне підгрунтя творчості Йозефа Рота, висвітлювало вплив літературно-естетичних тенденцій, актуальних у період творчості визначного австрійського письменника, на побудову його власної системи художніх засобів. Відсутня синтетична праця, яка б містила аналіз часово-просторових структур прози Йозефа Рота, в якій була б окреслена система художніх засобів, що лягла в основу художнього універсуму австрійського автора.
Метою дисертації є аналіз системи художніх засобів, з допомогою яких письменник вибудовує художній світ романів та оповідань, дослідження структурних та стилістичних особливостей прозових творів одного з найвідоміших австрійських письменників першої половини ХХ століття.
Для досягнення мети ставляться такі завдання:
- систематизуючи науковий доробок літературознавців, частково залучаючи до аналізу епістолярій Рота, виявити світоглядне підгрунтя його творчості: з’ясувати писменницьке кредо, суспільні та релігійні переконання митця;
- визначити, якою мірою сучасні Йозефові Роту актуальні літературно-естетичні тенденції вплинули на характер художньої прози письменника;
- охарактеризувати основні риси поетики малої прози Йозефа Рота;
- дослідити особливості побудови часових та просторових структур у романах австрійського письменника;
- встановити особливості та художнє навантаження образу Галичини у деяких творах Й. Рота.
Об'єкт і предмет дослідження. За об'єкт дослідження обрано художню прозу Йозефа Рота. При цьому враховувався фактор доступності творів письменника якомога ширшому колу вкраїнських читачів. Тому наша увага здебільшого зосереджується на тих романах та оповіданнях, які існують у перекладах українською чи російською мовами. Лише в окремих випадках до аналізу залучаються ще не перекладені цими мовами твори. Предметом нашого дослідження є поетика, тобто визначальна для прози австрійського автора система засобів художнього вираження.
Методологічна основа дисертації. Ведучи мову про методи літературознавчого дослідження, Ю. Борєв писав: “Методологічна система повинна вбирати в себе на основі принципу історизму традиційні й нові, “точні” й гуманітарні, раціональні й інтуїтивні, інтерпретаційні й оцінкові підходи”2
. Таким чином, у дослідженні ми опиралися, зокрема, на принцип історизму, застосовували комплекс методів літературознавчого дослідження, визначений у теоретичних роботах вітчизняних та зарубіжних учених (Ю. Борєва, Р. Барта, Д. Затонського, Ю. Лотмана та ін.). У процесі дослідження використовувався системно-цілісний аналіз. Ми послуговувались формальним та структурно-семіотичним методами. Частково опираючись на біографічний підхід, ми вдавалися до соціологічного, генетичного, статистичного методів аналізу, які передбачають отримання різнопланових даних про природу та специфіку художнього твору. Творчість Йозефа Рота у дисертаційному дослідженні розглядається в синхронній та діахронній площинах.
Наукова новизна дослідження. Робота є першим в Україні дисертаційним дослідженням, темою якого стала творчість всесвітньовідомого австрійського автора. Інтегруючи в український літературознавчий контекст синтез грунтовних, всебічних досліджень творчості Йозефа Рота, здійснених зарубіжними германістами (зокрема австрійськими, німецькими, італійськими й американськими), дисертація містить наші припущення та висновки щодо системи художніх засобів, яка характеризує творчість письменника.
Дисертаційне дослідження синтезує критичні матеріали, взяті з фондів бібліотек Віденського та Тюбінгенського університетів, Австрійського відділу Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України, а також матеріали міжнародних конференцій та симпозіумів, присвячених творчості письменника. Робота розширює контекст української літературознавчої науки, об'єктом дослідження якої є творчість зарубіжних авторів.
Поетика творчості Йозефа Рота вперше подається через послідовне зіставлення з елементами естетичного впливу, що характеризують основні літературні напрями та течії кінця ХІХ –початку ХХ століття. Окрім найвідоміших творів письменника (“Марш Радецького”, “Йов”, “Втеча без кінця” тощо), в роботі аналізуються новели "Квітень. Історія одного кохання" (1925), “Начальник станції Фальмерайєр“ (1933), “Багатий дім напроти” (1928), недатоване оповідання "Сьогодні вранці прийшов лист...", що залишилися непоміченими не лише українськими, а й зарубіжними науковцями.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі світової літератури Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Одне із завдань кафедри полягає у вивченні спадщини тих письменників іншомовних літератур, життя і творчість яких безпосередньо пов'язані з Укpаїною. Саме до таких авторів належить Йозеф Рот, тематика й колористика творчості якого містить у собі риси сучасних письменникові реалій життя Галичини, що була його малою батьківщиною.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що використані в ній матеріали, почерпнуті з німецькомовних монографій та критичних статей, а також зроблені нами висновки розширюють і узагальнюють відомості про систему художніх засобів, якими послуговувався автор для витворення художнього світу, вводять в обіг українського літературознавства додатковий матеріал, що стосується життєвого і творчого шляху Йозефа Рота, естетичних та літературних пріоритетів австрійського письменника. Елементи роботи можуть використовуватись у вузівському курсі зарубіжної літератури ХХ столітття: для читання лекцій, проведення спецкурсів та семінарів, написання дипломних та курсових робіт. Частково матеріал дисертації може бути застосований також у шкільній програмі в рамках курсу літературного краєзнавства або позакласного читання із зарубіжної літератури. Певні положення роботи можуть бути підставою для постановки деяких літературознавчих питань, а також матеріалом для літературознавчих дискусій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної праці лягли в основу повідомлень і доповідей на звітних наукових конференціях аспірантів та викладачів філологічного факультету Прикарпатського університету. Це, зокрема, такі доповіді, як "Образ Галичини у творчості Йозефа Рота" (1995), "Модернізм: природа та суперечності поняття" (1997), "Генеза літературного твору /На матеріалі творчості Йозефа Рота/" (1998). За темою дослідження опубліковано чотири статті. Повний текст роботи обговорено та схвалено на засіданні кафедри світової літератури Прикарпатського університету.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких ділиться на підрозділи (підрозділи першого розділу поділяються на пункти), висновків і списку використаної літератури (202 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 170 сторінок машинопису. Основний текст складає 159 сторінок.
Зміст роботи
У Вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність для українського літературознавства, визначено мету і завдання дисертації, розкрито її наукову новизну та практичну цінність. Подано відомості про апробацію роботи, методи та структуру дослідження.
У першому розділі “Світогляд Йозефа Рота і літературно-естетичні тенденції кінця ХІХ –початку ХХ століття як ключі до поетики письменника” містяться відомості про ключові риси світогляду австрійського письменника, а також про співвідношення художніх пріоритетів творчості Рота з літературно-естетичними тенденціями, що були актуальними у період творчості митця.
У першому підрозділі “Особливості світогляду Й. Рота” дається характеристика основних рис світогляду митця. Для повнішого висвітлення особливостей поетики автора ми вважали за необхідне з’ясувати погляд Рота на завдання письменника, визначити вплив культурницького песимізму та релігійних переконань автора на побудову художнього світу його прози. Своїм обов’язком Йозеф Рот вважав необхідність з допомогою письменницької творчості увиразнювати багатогранні вияви життя та зв’язки між ними, визволяти з небуття покалічені розвитком історії долі звичайних людей. Це завдання він мав за скромне. Витворюючи характери своїх персонажів, прозаїк опирався на власний життєвий досвід, на своє знання й розуміння конкретних людей, їхніх доль, мотивів їхніх вчинків. Письменник використовував, за його власним визначенням, “точні знання”, боячись впустити у свої твори щось надумане, непережите, абстрактне. Сформульована таким чином мета диктувала, відповідно, форму свого втілення –чіткість і конкретика, грунтовність, які, проте, не виключають поетичності й художньої досконалості.
Слова Германа Кестена, який знав Йозефа Рота особисто, виразно засвідчують письменницькі пріоритети автора: “Як письменник, Рот тяжіє до візуального. Передовсім він бачить… Прагнучи описати людину, цивілізацію чи шахту, він спочатку дає зовнішню картину, форму, те, що знаходиться на поверхні. На свій об’єкт він дивиться з усіх боків до того часу, поки не проникне поглядом усередину” 3
.
Щодо світогляду Й. Рота, то така його риса, як культурницький песимізм, грунтувалася на негативному ставленні до шляхів розвитку західної цивілізації, ідей, що домінували у тодішньому політичному житті. Незадоволення загальним станом тогочасного європейського суспільства було однією з вагомих причин особистої кризи Йозефа Рота, яка почалась усередині 20-х років. Проникливе бачення стану речей переростає в переконання, що економічний, політичний та суспільний розвиток, який спостерігається в Європі та Америці на початку ХХ століття, приховує в собі загрозу для духовного життя людини. Висновок про ці переконання Йозефа Рота ми можемо зробити, аналізуючи деякі написані в той період листи та щоденникові записи австрійського письменника.
Побоювання в Рота викликає, зокрема, технократія, що спричинює відчуження людини від собі подібних. Небезпека, на думку Рота, криється також у тому, що людина, змінюючи світопорядок, перестає зважати на свого Творця, беручи функції Бога на себе. Письменник вважає, що така поведінка людей спровокована Сатаною. Прихід Гітлера до влади Йозеф Рот також класифікує як перемогу антихриста на землі.
Що стосується релігійного боку світогляду Рота, то, судячи із листів письменника цього періоду та зі свідчень дослідників, звучання релігійного мотиву, наприклад, у романі ”Йов”, тісно пов’язане з особистими переживаннями автора, його ставленням до сфери духовного, з релігійними пошуками. Із проаналізованого матеріалу випливає, що релігійний бік світогляду австрійського письменника був неоднозначним, погляди Рота розвивалися, й від пасивного сповідування іудейської релігії в юності у зрілому віці письменник перейшов на засади католицизму й наголошував на католицьких ідеалах у своїй літературній творчості. Хоча можемо погодитись із думкою деяких дослідників, що католицизм Йозефа Рота був надзвичайно тісно переплетений із його політичними уподобаннями.
У другому підрозділі “Відображення в творчості Й. Рота основних тенденцій розвитку літератури ХІХ –початку ХХ століття” прозова творчість Й. Рота розглядається з кількох ракурсів. Аналізуються художні тенденції реалізму, неоромантизму, імпресіонізму, модернізму, що знайшли своє відображення у прозових творах австрійського автора. Незважаючи на неоднорідність креативної манери Йозефа Рота, у творчості письменника виразно прочитуються реалістичні тенденції. Великою мірою, це закономірно. Адже поняття реалізму виходить поза межі мистецького напряму, деякі його складові є змістом художньої творчості як такої. Пріоритети реалістичного мистецтва декларуються австрійським автором уже на рівні письменницького кредо. Аналізуючи художні твори Рота, ми дійшли висновку, що творча манера автора тяжіє до безпосередньої достовірності зображення реального зримого життя. Події творів Рота розгортаються на тлі суспільних подій –себто суспільне, історичне тло грає у творах письменника важливу роль. Теми для багатьох своїх творів митець зазвичай бере не з особистого, внутрішнього життя, а з життя суспільного, зовнішнього. Таке тяжіння до масштабності зображення, безперечно, співзвучне з естетикою реалізму як методу. Окрім того, у багатьох творах Рота відчувається пафос стверджування гуманістичних ідеалів, що є характерним для літератури доби реалізму.
На користь тези про наявність у творчості австрійського автора рис реалізму говорить також присутність авторської оцінки описуваних подій у багатьох прозових творах. Етична позиція автора, яка в роботі підтверджується прикладами з роману “Марш Радецького” та оповідання “Сьогодні вранці прийшов лист…”, викликає стійку асоціацію з творами майстрів критичного реалізму. Однак було б помилкою однозначно класифікувати творчість австрійського письменника як виключно реалістичну. Вона по-своєму відображає глобальний перелом у суспільному розвитку, крушіння гуманістичних ідеалів, на які орієнтувався реалізм, а отже, –і пошуки інших художніх площин.
Окрім того, для деяких творів Й. Рота характерні певні специфічні риси неоромантизму, наприклад - заглиблення героїв у власний внутрішній світ, перебування персонажів у незвичних для них середовищах та обставинах тощо. Ці ознаки чітко простежуються в романах Рота “Готель “Савой”, “Втеча без кінця”, “Фальшива вага” та ін. Ігнорування суспільно-політичного життя, що притаманне неоромантичним героям, зустрічаємо в оповіданнях “Квітень. Історія одного кохання”, "Легенда про святого пияка", у романі “Втеча без кінця”.
Особливий романтичний і неоромантичний колорит притаманний романові “Фальшива вага”, в якому спостерігаємо інтерес письменника до “темних” глибин людської психіки, до гострого й динамічного розвитку подій, серед яких трапляються й надзвичайні. В образах героїв та зображенні середовища, в якому вони живуть, також прочитується неоромантичний колорит, що споріднює роман Рота із творами німецьких, французьких та англійських романтиків ХІХ століття. Екзотизм, буяння пристрастей, трагічна розв’язка подій –усі перелічені особливості присутні у названому романі Йозефа Рота. На рівні стилістики для творів з неоромантичним забарвленням характерне застосування традиційної для романтичного стилю лексики та засобів художнього вираження.
Образним структурам прози Рота притаманна ще одна виразна особливість, що вказує на романтичну - в широкому значенні слова - поетику: застосування елементів казки та легенди. У своїй прозі австрійський автор широко використовує, зокрема, такі казкові мотиви, як магія речей (“Квітень. Історія одного кохання”), магія чисел (там же), збільшення масштабів (“Бюст імператора”, “Марш Радецького”). В одному випадку цей прийом використовується автором з метою передання особливої напруги, яку переживає той чи інший герой, в іншому –щоб відтворити динаміку розвитку подій, узагальнити їх або висловити іронічне ставлення до зображуваного, викликати у читача зворушення. Те, що деякі герої Рота іноді нагадують казкових персонажів (цісар з “Маршу Радецького”, Менухім Зінгер з роману “Йов” тощо), має подібне навантаження.
У прозовій творчості Рота можна розрізнити риси ще однієї мистецької школи, а саме естетики “нової об’єктивності”. На думку деяких літературознавців, “нова об’єктивність”, що виникла у двадцяті роки ХХ століття в Німеччині, мала ідеологічне забарвлення й орієнтувалася на радянську естетику. Її основними постулатами були такі вимоги: якнайоб'єктивніше відтворювати в літературі зриму реальність, використовувати мову виключно як засіб передачі інформації, уникати авторської оцінки описуваного, а також метафізичних заглиблень. Як і Йозеф Рот, у цій мистецькій школі були заангажовані такі відомі письменники, як Г. Бенн, Б. Брехт, Л. Фойхтвангер.
Найсуттєвішим підтвердженням причетності Йозефа Рота до школи “нова об’єктивність” є увага до деталей та однозначність звучання. Однак, хоча письменник і схиляється до автентичного спостереження, у творах цього періоду відчутна поетичність і тонка метафорика, що “новою об’єктивністю” не допускалося. Добрим прикладом цього служить роман “Втеча без кінця”, що декларується автором як твір “нової об’єктивності”, однак у ньому прочитується авторська іронічна, а подекуди меланхолійна оцінка зображуваних подій.
Що стосується наявності в творах Рота рис імпресіонізму, то бачимо, що імпресіоністична манера подачі подій та переживань героїв є однією із не лише стилістичних, а й структуральних домінант деяких творів письменника, зокрема новели “Квітень. Історія одного кохання” та роману “Марш Радецького”. Імпресіоністичного колориту в новелі автор досягає з допомогою акцентування на відчуттях персонажа, який, як і належить героєві імпресіоністичного твору, не зайнятий жодною суспільною діяльністю, веде споглядальний спосіб життя. Цей колорит підсилюється завдяки мотиву подорожі та ситуації життєвої невизначеності.
Щодо роману “Марш Радецького”, то тут імпресіоністична манера радикалізується, що дає змогу говорити про перехід автора у площину модерної поетики. Загострення імпресіоністичного способу зображення виявляється перш за все у взаємовідношенні героя і пейзажу. Імпресіонізм стає структурним прийомом, завдяки якому втілюється мета, що лежить у площині поетики модерної прози: персонажі твору віддані на поталу не лише часові, а й просторові. Наприклад, зображення життя людей на східному кордоні австро-угорської монархії підсилюється перманентним акцентуванням на тому, що вони потрапляють під вплив боліт, які оточують їхні поселення. Болото, як елемент реального пейзажу, має символічне значення самотності, екзистенційної порожнечі, безвиході, відчаю.
Таким чином, перевага надається відчуттям, настроям персонажів, а ці настрої передаються читачеві з допомогою своєрідних медіумів –пейзажів, явищ і речей довколишнього світу, в якому живуть герої роману. Роль медіумів у романі виконують образи дощу, квакання жаб, крик диких качок, німа присутність боліт тощо.
За своєю природою імпресіонізм тяжіє до психологізму, до акцентування на станах психіки, внутрішнього світу героя. В цьому сенсі він може вважатися одним із джерел модернізму, ознаки якого в творчості Йозефа Рота стали більш помітними у тридцяті роки, себто в другий період творчості автора. Їх легко простежити на прикладі конструювання образів деяких героїв. Особливо чітко естетика модернізму, для якого, зокрема, характерна глобальна психологізація образу персонажа, маскування або відсутність авторської етичної позиції, міфологізація дійсності тощо, проступає в образі головного персонажа роману “Марш Радецького”.
У другому розділі “Поетика малої прози Йозефа Рота” досліджуються жанрові, структурні та стилістичні особливості малої прози австрійського автора. В першому підрозділі “Жанрові, структурні та стилістичні особливості малої прози Й. Рота 20-х років”, спираючись на теоретичні дослідження в галузі малої прози (І. Денисюк), аналізуються новели австрійського письменника, написані в перший період його творчості. В результаті аналізу робимо висновок, що художня цінність і своєрідність новели “Квітень. Історія одного кохання” формується завдяки поєднанню усталених та індивідуально маркованих авторських засобів художнього творення. Таким чином, для новели “Квітень. Історія одного кохання” характерні виразні тематично-структурні, жанрові та стилістичні особливості, зокрема, імпресіоністичні мотиви (мотив подорожі, споглядальний спосіб життя), імпресіоністична манера зображення дійсності (увага до деталей зовнішнього світу тощо), іронія, як спосіб бачення і зображення, парадоксальність мислення оповідача, поетичність і мелодійність мови, що реалізується завдяки інтенсивному застосуванню лексичних, фонетичних, синтаксичних троп. Жанрова специфіка цієї новели полягає в тому, що в її сюжет вплетені не пов’язані з ним безпосередньо історії другорядних персонажів, кожна з яких могла б лягти в основу окремого твору.
Своєрідністю новели “Багатий дім напроти” є насамперед те, що іронія виступає в ній не лише як стилістичний засіб, але й як сюжетний важіль: у витвореному автором контексті отриманий героєм несподіваний лист від багатого самотнього сусіда налаштовує читача на щасливий кінець. Однак зміст листа розвінчує ці надії. Іронія як рушій сюжету та наскрізний стилістичний засіб, що спостерігаємо також в оповіданні “Сьогодні вранці прийшов лист…”, вказує, що перед нами –твори зі своєрідною авторською поетикою, яка поєднує в собі традиційні й індивідуально забарвлені засоби художнього вираження.
Другий підрозділ “Художня своєрідність новел Йозефа Рота періоду 30-х років” присвячений малій прозі, що була написана в другий період творчості письменника. В роботі відзначається, що малу прозу, написану в цей час, характеризують динамічніші –порівняно з попереднім періодом –сюжети, менша роль іронії як наскрізної характеристики стилю, послаблення імпресіоністичного й посилення неоромантичного стрижня (“Начальник станції Фальмерайєр”). У випадку новели “Бюст імператора” виразно простежується тенденційність реалізації сюжету, яка виявляється у численних публіцистичних відступах, критичних зауваженнях щодо тогочасного суспільного устрою та домінант політичного життя. Однак новела не позбавлена художньої цінності, її поетику характеризує, зокрема, своєрідний симбіоз пафосу та іронії, а також влучність і поетичність викладу.
Третій розділ “Особливості побудови часових та просторових структур у прозі Й. Рота” присвячений аналізові художнього часу та художнього простору в творах австрійського письменника. У першому підрозділі “Час як структурна ознака роману “Марш Радецького” йдеться про те, що час стає одним із основних структурних елементів роману “Марш Радецького”. У романі присутні два основні русла. Перше з них –епічне. У цьому руслі протікає коротка розповідь про життя двох поколінь родини Тротта –героя битви біля Сольферіно та його батька.
Коли ж увага автора зосереджується на долі двох молодших поколінь з цієї родини –сина та внука героя битви біля Сольферіно, то епічність розповіді поступово порушується й домінуючою структурною ознакою роману стає суб’єктивоване психікою героя сприйняття та переживання часу й подій, що визначають суспільне тло австро-угорської монархії, яка от-от має потерпіти остаточний крах. Подача реальності виключно через оптику сприйняття героя, притаманна епосі модернізму й поетиці модерного твору. Окрім того, складовою структури роману є переживання героями (особливо Карлом Йозефом фон Тротта) часу метафізичного, особистого, що, без сумніву, детермінований історичними подіями.
Основними елементами структурування часу в романі є прийом майже ритуального повторення певних дій: у житті окружного судді –його чіткий щоденний розпорядок, щотижневе слухання військових маршів у виконанні оркестру Нехваля. Особливе значення в структуруванні твору взагалі має мелодія “Маршу Радецького”, що служить в романі символом монархії, а повторення її є наївним засобом утримання цісарсько-королівського світу від розпаду.
У другому підрозділі “Простір у прозі Йозефа Рота” зазначається, зокрема, що зображення простору характеризується неоднорідністю щодо міри його специфічного риторичного навантаження. Деякі топоси виконують лише функцію місця дії, не маючи додаткового, визначального для поетики твору навантаження. Інші мають безсумнівний символічний зміст, разом з іншими засобами витворюючи оригінальний художній світ письменника. Абстрагуючись від конкретного навантаження місця дії, вони закріплюють за собою певні стійкі асоціації (провінційне містечко –символ позірної надійності старого світу, Відень –символ величі держави, Галичина –символ зловісних перемін у житті й водночас втраченого раю тощо).
Слід сказати, що реалії та ландшафти східної частини габсбурзької монархії, батьківщини Йозефа Рота, були предметом живого інтересу письменника протягом усього його життя в Західній Європі. В основу своєрідної дихотомії “батьківщина-чужина”, що характеризує топоси Галичини й Волині у творах Рота, лягло персональне амбівалентне ставлення письменника до цих теренів. Власне болюче переживання своєї причетності й водночас відчуження –а саме ці риси визначали взаємини письменника з рідним краєм – стало естетичною складовою художнього простору в творах автора, зокрема в романі “Марш Радецького”. У ставленні до східних теренів монархії кожного з тих героїв Рота, які певним способом пов’язані з цим краєм, відчувається тягар неоднозначності.
Третій підрозділ “Елементи модернізму у витворенні художнього простору Галичини в романі “Марш Радецького” дає змогу простежити тісний зв’язок зовнішнього, художньо-географічного та внутрішнього, душевного простору –феномен, що має вагоме естетичне навантаження, є своєрідною домінантою у витворенні просторових структур роману "Марш Радецького". Як уже зауважувалось, посилене риторичне навантаження, притаманне художнім просторовим структурам, –одна з рис, що характеризують епоху модернізму. Периферійний світ стає основою творів письменника, у ньому живуть багато персонажів романів та оповідань автора. Їхні долі, детерміновані периферійністю, сприймаються “центровою” свідомістю як надзвичайні, сам їхній світ акцептується як неіснуючий, гротесковий.
Галичина Рота усе ж сприймається не лише як географічна, але й як психологічна категорія. Великою мірою це стається завдяки тому, що розмаїття її культурних особливостей, суспільних рис у художніх творах Рота подається автором через призму свідомості окремих персонажів. І побачену читачем картину завжди детермінує стан, настрій, характер героя-посередника. Ті з них, які знаходяться у менш-більш сприятливих умовах (наприклад, Ф. Тротта з “Гробівця капуцинів”), навіть у, здавалося б, цілком негативних рисах цього краю вбачають щось привабливе. Натомість для тих, до кого доля менш прихильна, Галичина стає синонімом занепаду й смерті, ненависним зловісним місцем (приклад Ансельма Айбеншютца, лейтенанта фон Тротта).
Саме ця нестатичність, пластичність, апологія неоднозначності є суттєвою ознакою епохи модернізму. Адже для цієї епохи в культурі характерне усвідомлення багатоступеневості буття, поліфонічність, навіть дисонанс. Власне він і відчувається в “звучанні” художнього топосу Галичини в творах Йозефа Рота. Такий дисонанс, певною мірою, й надає творові особливої художньої вартості.
У цьому контексті важливо зауважити, що в образах таких персонажів, як Айбеншютц та Карл Йозеф фон Тротта, маргінальне середовище Галичини проектується на "межову ситуацію" в їхній екзистенції. А мотив екстремальності, “межової ситуації” є, без сумніву, одним з найбільш характерних для епохи модернізму. Окрім того, притаманне Ротові сприйняття батьківщини як чужини (і навпаки) є, за Мюллером-Функом, незаперечною ознакою модерністичного перелому.4 Як, до речі, і втрата батьківщини. Ностальгія за втраченим раєм, жаль письменника з приводу падіння габсбурзького цісарства також мали суттєве значення для конструювання хронотопу.
У Висновках узагальнено результати дослідження. Основну увагу в дисертаційному дослідженні приділено з’ясуванню основних особливостей поетики художньої прози Йозефа Рота, а також співвідношення художнього світу австрійського автора із літературно-естетичними тенденціями, актуальними в період його творчості. Йозеф Рот –письменник, який формувався й творив на зламі епох. Тому до певної міри закономірно, що поетика художньої творчості цього письменника на основі реалізму синтезує в собі загальні риси та тенденції, притаманні багатьом літературним напрямкам та школам ХІХ –початку ХХ століття. Органічність поєднання особливостей реалізму, романтизму, імпресіонізму, ”нової об’єктивності” та рис літератури модернізму дозволяє вести мову про цілісний художній світ автора.
Для поетики малої прози періоду двадцятих років характерні імпресіоністичний та неоромантичний колорит, застосування іронії в якості наскрізного стилістичного засобу, лаконічна й змістовна поетичність мови, що реалізується внаслідок інтенсивного вживання художніх троп та парадоксальності мислення протагоністів тощо. Новели й оповідання, написані в тридцяті роки, характеризуються динамічнішими –порівняно з попереднім періодом –сюжетами, меншою роллю іронії, послабленням імпресіоністичного й посиленням неоромантичного стрижня (“Начальник станції Фальмерайєр”), а в окремих випадках –деякою тенденційністю.
Своєрідність художнього часу та простору, що полягає у закріпленні за різними ритмами часу та подачами простору відмінних за інтенсивністю та внутрішнім змістом риторичних навантажень, також відображає злам епох. Поєднання епічного, наративного начала з нахилом до радикальної психологізації, белетрестичної манери зі здатністю деяких образів несподівано абстрагуватися від апріорно закріпленого за ними свідомістю читача змісту дають змогу говорити про те, що поетика художніх творів Йозефа Рота, якій притаманні виразні індивідуальні особливості, унікальним чином синтезує в собі кращі надбання літературної майстерності, які визначали рівень літератури ХІХ-початку ХХ століть.
Дисертація, безперечно, не вичерпує вивчення творчої спадщини австрійського письменника –предметом подальших досліджень можуть стати окремі аспекти творчості Рота, дослідження можна здійснювати, виходячи з інших ракурсів літературознавчого погляду. Багатогранність і різноплановість прози Йозефа Рота є для цього хорошою передумовою.
Основні результати дослідження викладені у таких публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Петросаняк Г.І. Поетика художньої прози Йозефа Рота. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04. –зарубіжна література. –Львівський національний університет ім. І. Франка.
Дисертація присвячена аналізові поетики художньої прози відомого австрійського письменника Йозефа Рота. Ключем для розкриття особливостей системи художніх засобів, що характеризує прозу Рота, служить аналіз основних рис світогляду митця, а також літературно-естетичні тенденції, що були актуальними в період його творчості. Дослідження художніх особливостей прози малого жанру та часово-просторових структур творів Йозефа Рота виявляє своєрідність поетики, переплетення в його художньому світі рис західноєвропейської літературної традиції та персонального новаторства.
Ключові слова: поетика, художні особливості, структура, літературні тенденції, традиція, стилістика тощо.
АННОТАЦИЯ
Петросаняк Г. И. Поэтика художественной прозы Йозефа Рота –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 –литература зарубежных стран. –Львовский национальный университет им. Ивана Франко, Львов, 2001.
Диссертация посвящена анализу поэтики художественной прозы известного австрийского писателя Йозефа Рота. Ключом для раскрытия особенностей системы художественных средств, которая характеризирует прозу Рота, служит анализ основных черт мировоззрения художника, а именно писательского кредо, культурного пессимизма, религиозных взглядов. Немаловажную роль для понимания художественного своеобразия прозы австрийского автора имеет, на наш взгляд, то, каким образом в его творчестве преломлялись актуальные в то время литературно-эстетические тенденции. В работе исследуются свойственные прозе Рота черты реализма, неоромантизма, “новой объективности”, импрессионизма, модернизма.
Исследование художественных особенностей прозы малого жанра дает возможность заключить, что новеллы и рассказы австрийского писателя характеризуются психологической проницательностью взгляда, своеобразным объединением мягкой иронии как манеры видения и изображения с глубокой поэтичностью и нередко парадоксальностью мышления. Прозе малого жанра в большой мере присущ импрессионистический и неоромантический колорит.
Анализ временных и пространственных структур произведений Йозефа Рота подчеркивает своеобразие поэтики его произведений, которое выражается в том, что время является важнейшим структурным элементом прозы Рота, а топосы, представленные в произведениях автора, имеют разную степень художественной нагрузки –некоторые из них выступают исключительно как место действия, тогда как за другими закреплено особенное риторическое значение. В частности, Галиция в творчестве Рота имеет дихотомическую природу: она может выступать как “потерянный рай”и как “пограничная ситуация”в зависимости от обстоятельств, в которых находится главный герой.
Ключевые слова: поэтика, художественные особенности, структура, литературные тенденции, традиция, стилистика.
Підписано до друку 30.03.2001 р.
Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 0,9.
Тираж 100. Зам. 386. Віддруковано на різографі.
Друкарня видавництва "Плай" Прикарпатського університету
ім.Василя Стефаника
, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.
2 Борев Ю. Методология анализа литературного произведения. – М.: Наука, 1998. – С. 6.
3Kesten H. Vorwort zur Ausgabe von 1956 // Joseph Roth. Hrsg. von H. Kesten. - Kцln, Kipenheuer&Witsch, 1976. – ?. 26.
4 Mьller-Funk W. Joseph Roth. Orig. Ausg. - Mьnchen: Beck, 1989. – С. 22.