Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України
Славтiч Галина Олександрівна
УДК 159.9:37.015.3
ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук
Київ-2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогіки i психології професійної освіти АПН України.
|
Науковий керівник – Офіційні опоненти: Провідна установа: |
кандидат психологічних наук, доцент Побірченко Неоніла Антонівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник лабораторії психології трудової і професійної підготовки, м. Київ. доктор психологічних наук, професор Скрипченко Олександр Васильович, Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, професор кафедри психології, м.Київ; кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Кононко Олена Леонтіївна, Інститут проблем виховання АПН України, заступник директора з наукової роботи, м.Київ. Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м.Черкаси. |
Захист вiдбудеться "26" квітня 2000 року о 14 год. на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.451.01 в Iнститутi педагогiки i психологiї професiйної освiти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацiєю можна ознайомитися у бiблiотецi Iнституту педагогiки i психологiї професiйної освiти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).
Автореферат розiслано " 24 " березня 2000 р.
Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради Цибульська Г.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. У сучасних умовах особливо гостро стоїть питання підготовки підростаючого покоління до життя та праці в умовах ринкової економіки. Одним із факторів, що забезпечує таку підготовку, є, на наш погляд, формування в учнів навичок ділового спілкування. Саме ділове спілкування є засобом здійснення будь –якої професійної діяльності.
Концептуальні основи розробки проблеми спілкування пов'язані з працями Б.Г.Ананьєва, О.О.Бодальова, Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, О.В.Скрипченка, В.А.Семиченко, Т.С. Яценко та інших видатних психологів. Вчені розглядали спілкування як важливу умову психічного розвитку учнівської молоді, соціалізації та індивідуалізації особистості.
У психолого–педагогічній літературі термін "спілкування" подано в різних інтерпретаціях. Як особливий вид діяльності людини, метою якої є створення унікальної особистості, розглядають спілкування Б.Г. Ананьєв, Л. П. Буєва, І. А. Зязюн, М. С. Каган, О. Л. Кононко, О. М. Леонтьєв, А. В. Мудрик та iн. В дослідженнях вчених психологів і педагогів провідним є положення про те, що спілкування –це взаємодія суб'єктів у процесі різних видів діяльності.
Разом з тим, у сучасній психологічній і педагогічній науці ще недостатня увага відводиться розкриттю значення володіння учнями навичками ділового спілкування в їх професійному та особистісному становленні.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлюється як об'єктивними потребами суспільства у підготовці особистості до життя в нових економічних умовах, так і недостатнім теоретичним та практичним обгрунтуванням шляхів формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження.
У ході дослідження передусім ставилося завдання здійснити систематизацію великого розрізненого фактичного матеріалу, нагромадженого у віковій та педагогічній психології, а також частково у суміжних з нею науках, і виділити на цій основі актуальні питання формування навичок ділового спілкування. Це дозволило розширити теоретичну основу досліджуваної проблеми спілкування та визначити її місце в системі соціально-психологічної підготовки молоді до життя у новому економічному середовищі. В цьому є теоретична актуальність праці.
Не менш важливий прикладний аспект проблеми. Підвищення ролі особи в суспільному виробництві, розширення сфери колективної діяльності у нових ринкових умовах зумовлює необхідність вивчення психологічної культури навичок ділового спілкування як засобу оволодіння
учнями професійною та трудовою діяльністю і самовизначення ними власних можливостей в успішній її реалізації.
Дисертаційне дослідження входить до тематики науково-дослідних робіт Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України і виконане в межах теми “ Психологічні умови наступності у підготовці учнівської молоді до професійної праці“ ( РК № 0196И008885 ).
Об'єкт дослідження: міжособистісне спілкування учнівської молоді.
Предмет дослідження: психологічна культура ділового спілкування учнів професійно-технічних закладів освіти.
Мета: визначити психологічні основи формування навичок ділового спiл-кування.
Концептуальними ідеями дослідження є положення щодо:
неперервності формування навичок ділового спілкування в учнів як засобу підготовки їх до життя та професійної діяльності в умовах ринку;
необхідності дотримання взаємозв’язку у розв’язуванні проблем спілкування та професійним навчанням учнівської молоді;
ділове спілкування є засобом здійснення будь-якої спільної діяльності;
визначення навичок ділового спілкування та інтегрованих критеріїв їх сформованості;
врахування специфіки індивідуального та диференційованого підходу у проведенні тренінгу навичок ділового спілкування .
Гiпотеза дослідження: формування навичок ділового спілкування детерміноване розвитком психологічної культури спілкування. Її системоутворюючим фактором є суб'єктивна організаційна культура, яку складає потрібнісно-мотиваційний і операційний компоненти спілкування.
Для досягнення поставленої мети та перевiрки гiпотези було визначено такi завдання дослiдження:
1.Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогiчній лiтературі.
.Виявити психологiчнi особливостi розвитку психологічної культури навичок дiлового спiлкування в учнiв професiйно-технiчних закладiв освiти.
.Розробити i апробувати програмно-методичний матерiал з формування навичок дiлового спiлкування в учнiвської молоді.
.Скласти психолого-педагогічні рекомендації для викладачів, спрямовані на формування навичок ділового спілкування в учнів.
Загальну методологію дослідження становлять: філософські положення особистісного підходу як методологічного способу пізнання психологічних явищ; положення про закономірності взаємодії між навчально-виховним просом і розвитком інтелектуально-довільної та мотиваційно-потрібнісної сфери особистості; розуміння комунікативної культури як цілісного процесу творчої самореалізації особистості; психологічні й педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості в професійному навчанні.
Теоретичними засадами дослідження є нормативні документи про завдання формування особистості –Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХI століття”), положення психологічної і педагогічної наук про діалектичний взаємозвязок свідомості та діяльності, роль спiлкування в соцiальнiй ситуацiї розвитку особистості (І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, О.Л.Кононко, Б.Ф.Ломов, Н.Г.Ничкало, Б.О.Федоришин, Т.С.Яценко), психологiчні концепцiї пiдготовки учнiв до трудової та професiйної дiяльностi (Є.В.Єгорова, Г.О.Євдокимова, П.С.Перепелиця, Н.А.Побірченко, О.В.Скрипченко, О.О.Ящишин та iн.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися результати аналізу наукових та прикладних джерел. Дисертаційне дослідження проведено у рамках психолого-педагогічного експерименту в його констатуючій, формуючій та контролюючій формах. Застосовувався комплекс методів: тренінг, пошукове експериментальне навчання, тестування учнів, самодіагностика, консультація, статистична обробка експериментальних даних.
Організація та етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1994 – років і охоплювало кілька етапів. На першому етапі (1994-1995) визначалася теоретична суть і місце в психологічній і педагогічній науках проблеми формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. На другому етапі (1995 –) здійснювалося комплектування психодіагностичних методів дослідження і апробація методик на виявлення в учнівської молоді особливостей розвитку ділового спілкування. На третьому етапі (1997 –) розроблялася і реалізовувалася технологія пошукового експериментального навчання. Узагальнювалися результати дослідження у вигляді спецкурсу, тренінгу навичок ділового спілкування, методичного матеріалу для практичних психологів, викладачів професійно-технічних закладів освіти.
Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на експериментальній базі Вищого професійного училища №1 Київського державного торговельно-економічного університету м. Києва, навчально-виробничого Центру професійно-технічної освіти №2 та професійно-технічного училища №8 м. Харкова, банківського коледжу м.Львова. Експериментальним навчанням було охоплено 305 учнів ПТУ та банківського коледжу.
Наукова новизна дослiдження полягає у системному аналiзi провiдних психологiчних умов, що сприяють розвитку навичок міжособистісного спілкування учнiвської молодi; вперше виявлені особливості та роль організаційної культури дiлового спiлкування в учнiв професiйно-технiчних закладiв освiти; визначені засоби пiдвищення рiвня розвитку суб'єктивного компонента спілкування.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні і поглибленні наукових знань про деякі додаткові психологічні особливості формування суб’єктивної організаційної культури дiлового спiлкування в учнiв професiйно-технiчних закладiв освiти. Результати дослідження доповнюють положення психології про роль спілкування у розвитку особистості, а також надають додаткову наукову інформацію про способи цілеспрямованого формування в учнів навичок ділового спілкування .
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробцi завдань, ситуацiй, тренiнгових занять для формування навичок дiлового спiлкування в учнiв професiйно-технiчних закладiв освiти з урахуванням змiсту потрібнісно-мотивацiйної сфери та рiвня розвитку операцiйного компонента спiлкування, створеннi рекомендацiй психологам, викладачам щодо пiдвищення якостi вiдповiдних умiнь та навичок в учнiв професiйно-технiчних закладiв освiти.
Одержані результати можуть бути використані в проектуванні технологій професійної освіти, в розробці програм, навчально-методичних матеріалів для учнiв, вчителiв i практичних психологiв.
Результати дослідження впроваджено: у Вищому професійному училищі №1 Київського державного торговельно-економічного університету (довідка № 82 від 14.04.99р.), навчально-виробничому Центрі професійно-технічної освіти №2 (довідка № 132 від 28.4.99р.) та професійно-технічному училищі №8 м.Харкова (довідка № 75 від 18.3.99р.), у Львівському банківському коледжі (довідка № 135 від 18.05.99р.)
Особистим внеском автора є:
розробка, апробацiя i впровадження у практику професійного навчання комплексу методичних i тренiнгових завдань, що мають вплив на формування навичок дiлового спiлкування в учнiв профессiйно-технiчних закладiв;
визначення домінантних навичок, розвиток яких сприяє оволодінню технікою ділового спілкування;
установлення критерiїв сформованностi необхiдних навичок мiжособового дiлового спiлкування пiдростаючої особистостi;
розкриття умов розвитку потрібнісно-мотивацiйного та операцiйного аспектiв дiлового спiлкування.
Вірогідність дослідження забезпечена теоретичною обгрунтованістю філософських, психологічних, педагогічних положень проблеми ділового спілкування, а також рядом авторських розв'язків проблеми; адекватністю методів дослідження поставленій меті та завданням; підтверджена результатами порівняльного аналізу рівнів сформованості навичок ділового спілкування в учнів експериментальних та контрольних груп, статистичним аналізом результатів.
Основні положення, що виносяться на захист:
1.Формування навичок ділового спілкування зумовлено розвитком потрібнісно-мотиваційного та операційного компонентів особистості учнів; навички ділового спілкування складають його суб’єктивну культуру.
.Потребують формування навички: контакту, дотримання правил поведінки, регулювання настрою, контролю поведінки в ситуаціях вербального і невербального спілкування.
.Критеріями сформованості навичок ділового спілкування є: контактність, організованість, емоційна стійкість, рефлексивність, варіативність, якість мови, особистісний механізм спілкування.
.Результати порівняльного та статистичного аналізу рівнів сформованості навичок ділового спілкування.
Апробацiя результатiв дослідження. Основнi положення i результати дослiдження обговоренi i схваленi на засiданнях лабораторiї психологiї трудової і професiйної пiдготовки Iнституту педагогiки i психологiї професiйної освiти АПН України, доповідались на II з'їздi товариства психологiв України (м. Київ, 1996 р.), на науково-практичнiй конференцiї "Школа i пiдготовка учнiвської молодi до життя та дiяльностi в умовах ринку" (Харкiв, 1996р.), на засiданнi круглого стола "Підготовка учнівської молоді до підприємницької праці" (Київ, 1998р.).
Результати дослідження апробованi в роботi з учнями Вищого професійного училища №1 Київського державного торговельно-економічного університету, навчально-виробничого Центру професійно-технічної освіти №2 та професійно-технічного училища №8 м. Харкова, банківського коледжу м.Львова.
Основні результати дослідження знайшли відображення у 8 друкованих працях, з них 7 написано без співавторів, у тому числі: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 2 –у збірниках наукових праць, 1 брошюра з методичними рекомендаціями з тренінгу, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску 4,1 друкованих аркушів.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – сторінки друкованого тексту, 8 додатків займають 18 сторінок, список використаних джерел –сторінок ( 156 найменувань, з них 3 іноземними мовами ). Дисертація мiстить 11 таблиць на 10 сторінках. Основний зміст тексту –сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступi обгрунтовано актуальнiсть теми, з'ясовано рiвень розробленостi проблеми в науковiй лiтературi, визначено об'єкт, предмет, мету дослiдження, сформульовано гiпотезу та основнi завдання роботи, розкрито iї наукову новизну, теоретичне i практичне значення, вказано на особистий внесок автора у рiшеннi проблеми, окреслено положення, що виноситься на захист, подано вiдомостi про апробацiю та структуру роботи.
У першому роздiлi –"Теоретичні основи проблеми спілкування в педагогiчнiй психологiї" –висвітлюються результати теоретичного аналiзу психолого-педагогiчної лiтератури з вказаної проблеми; визначено сутнiсть, структуру та змiст дiлового спiлкування, виявленi вiтчизняними та зарубiжними психологами.
Найбільш розробленим є особистісний підхід до спілкування як до одного з видів діяльності та взаємодії між людьми (Б.Г.Ананьєв, М.І.Лісіна, С.Л.Рубінштейн).
Якiсно новим пiдходом у питанні спiввiдношення категорiй спiлкування та дiяльностi вважаються праці вітчизняних психологів і педагогів І.А.Зязюна, Б.О.Федоришина, В.А.Семиченко. Сутнiсть їх пiдходу в теоретичному обгрунтованні спiлкування як специфiчної багатофункцiональної системи мiжособистiсної взаємодiї. Це важливе у методологiчному вiдношеннi положення лягло поряд з iншими в основу розробленої нами моделi формування навичок дiлового спiлкування в учнiв.
Результати експериментальних дослiджень (О.О.Бодальов, Є.В.Єгорова, Т.С.Яценко) дозволяють зробити висновки про суттєвий вплив спiлкування на розумовi процеси рiзного рiвня: вiд засвоєння понять до рiшення творчих завдань. Спiлкування є важливою детермiнантою пiзнавальних процесiв. В умовах спiлкування їх ефективнiсть i динамiка iстотно вiдрiзняється вiд тих, якi характеризують цi процеси в умовах iзольованої дiяльностi iндивіду. На основi цих же дослiджень видiленi основнi характеристики процесу педагогічного спiлкування. В них дiлове спiлкування розглядається як спілкування у межах i з приводу здiйснюваної справи; як засiб встановлення контактiв з iншими людьми з метою спiльного виконання роботи i як процес i механiзм включення партнерiв до розвязання проблемних завдань.
Проблемою розвитку в учнів спiльної дiяльностi і ролі в ній спілкування займалися М.Й.Боришевський, І.Д.Бех, С.Д.Максименко, О.В.Скрипченко. Спiльна дiяльність розглядається вченими як дiяльнiсть партнерiв з приводу розвязання однiєї проблеми. Спілкування в ній виступає засобом розв’язування проблемної ситуацiї, з приводу якої воно ведеться; як процес впливу учасникiв один на одного.
У дослідженнях названих вище авторів в проблемах спілкування виявлена специфіка ділового спілкування, в якому особливого значення надавалось його потрібнісно-мотиваційному та операційному змісту.
Психологи-дослідники доводять, що спочатку формується спрямованість спілкування "на себе". Спрямованості на іншого необхідно навчати окремо. Але навчати цьому можна за умови, якщо задовольняється потреба в спілкуванні, спрямована "на себе": потреба в повазі, у взаєморозумінні.
Динаміка розвитку потреб особистості в спілкуванні в наукових працях Т.С.Яценко, О.Г.Солодухової та інших розглядається так: розвиток потреб у спілкуванні відбувається від прагнення до спільного перебування з деякими особами до потреби діяти в інтересах колективу. Здійснюється перехід від конкретно-особистісного та емоціонального спілкування, від зв'язку з окремими особами до прихильності до них, до принципових стосунків, до зв'язків у колективі, заснованих на усвідомленні значення та ролі колективу; від потреби у емоційному контакті до потреби в суспільній активності особистості.
Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури з дослідження проблеми спілкування в сучасній вітчизняній та зарубіжній віковій педагогічній психології дозволив зробити такі висновки.
Спілкування поряд з працею і пізнанням відіграє вирішальну роль у формуванні особистості та в її професійному становленні.
Ділове спілкування є засобом здійснення спільної діяльності. Воно акумулює в собі і визначає особливості взаємодії партнерів, їх особисті і ділові потреби, характер їх міжособистісних стосунків.
Прищеплення навичок ділового спілкування учнівської молоді є актуальним спрямуванням її на вибір сучасних професій, зокрема тих, що зв’язані з підприємницькою сферою.
Існує необхідність у розробці нових технологій навчання учнів суб’єктивної культури ділового спілкування.
Другий розділ дисертації –"Психологічні особливості розвитку організа-ційної культури ділового спілкування в учнів" –присвячений висвітленню ходу констатуючого експерименту, в якому перевірялись висунуті положення, згідно з якими психологічні особливості ділового спілкування є суттєвою характеристикою соціальної ситуації розвитку учнів професійно-технічних закладів освіти. Тому виявлення розвитку психологічної культури навичок ділового спілкування, який зумовлений змістом потрібнісно-мотиваційної сфери особистості та рівнем розвитку операційного компонента спілкування, складає основне завдання дослідження на етапі констатуючого експерименту. В процес його виконання були включені такі аспекти дослідження:
виявити інтерес учнів до професій, пов’язаних з підприємницькою сферою;
дати якісну характеристику їх потреб в оволодінні діловим спілкуванням, встановити сформованість вмінь та навичок спільної роботи;
виявити мотиви спілкування;
визначити рівень знань про техніку спілкування.
У констатуючому експерименті брали участь учні професійно-технічних закладів освіти. Вибір обєкта для цілей нашого дослідження зумовлений такими міркуваннями. До закінчення навчання учні повинні володіти системою досить розвинених вмінь і навичок спілкування, що дозволить їм в ситуаціях спільної діяльності здійснювати досить успішну взаємодію як з однолітками, так і з викладачами. Крім того, у цьому віці складаються передумови для орієнтації у виборі і оволодінні професіями, в тому числі і професіями бізнесу, підприємнитцтва, успішне оволодіння котрими залежить від сформованості культури ділового спілкування.
Реалізація поставлених завдань виконувалася за допомогою комплексу традиційних психолого-педагогічних і спеціальних соціально-психологічних методів. Методи застосовувалися відповідно до того, які сторони ділового спілкування підлягали вивченню.
Так, за допомогою методів спостереження, бесіди, вивчення навчальної документації отримано загальне уявлення про обстежуваних, їх соціальні і індивідуально-особистісні особливості, характер їх міжособистісної взаємодії у процесі навчання. Основним методом було систематичне спостереження, які проводилося за спеціально розробленим планом з подальшою фіксацією найбільш суттєвих фактів. Але даний метод дає можливість розкрити лише зовнішній бік явища, яке вивчається, залишаючи прихованим внутрішні механізми ділового спілкування. Для вивчення та опису його основних параметрів використано групу соціально-психологічних методів: опитування, тестування, експеримент, соціометрія.
Для отримання якісної характеристики потреб у діловому спілкуванні використовувалася анкета, розроблена на основі виділеної в теоретичному дослідженні схеми аналізу потреб у діловому спілкуванні. Кожному досліджуваному пропонувався для заповнення бланк анкети, при обробці результатів бали додавались по кожному пункту анкети і обчислювалися в процентах.
Рівень розвитку потреби в діловому спілкуванні визначали за допомогою опитувальника.
Для виявлення мотивів вибору партнера по діловому спілкуванню використовувалась соціометрична методика. Учням пропонувалося дати відповіді на запитання, при обробці результатів складалась матриця виборів, порівнювались відповідні показники, потім підраховувалась кількість виборів з емоційним та діловим показником для кожного учня.
Щоб виявити спрямованість особистості в спілкуванні, використовувався тест незакінчених речень.
Визначення стійких мотивів ділового спілкування по переважним якостям ідеального ділового партнера проводилось за допомогою проективної методики " вивчення ідеала ".
Під час вивчення операційного компонента ділового спілкування основним методом був аналіз результатів діяльності (аналізувалися способи спільного розвязання завдань учнями професійно-технічних закладів).
У роботі визначено рівень розвитку потреб у діловому спілкуванні.
Низький рівень розвитку ділового спілкування має 30% учнів. Молодь з другим (середнім) рівнем розвитку потреби (54%) привертає сам процес спілкування. Лише 16% опитаних мають досить високий рівень розвитку потреби у діловому спілкуванні.
Причина цього в тому, що у юнаків недостатній досвід такого спілкування. Існуючі форми ділового спілкування в групі (колективний аналіз навчальних завдань, спільна підготовка до контрольних і самостійних робіт, іспитів) виникають стихійно і не задовольняють всіх потреб, які учні могли б реалізувати в його процесі. Це, в свою чергу, дозволяє стверджувати, що розвиток потреби в діловому спілкуванні учнів залежить від їх усвідомлення того, на скільки воно є цінним для сторін, що спілкуються.
Під час вивчення мотивів ділового спілкування учнів було виявлено, що основою для вибору ділового партнера є морально-етичні якості, далі –інтелектуальні здібності. Комунікативні якості особистості і ділові (навчальні) вміння і навички займають останнє місце.
При вивченні спрямованності особистості в діловому спілкуванні як сукупності її ділових мотивів встановлено:
% учнів спрямовані на встановлення дружніх відносин. Основою для вибору партнера є особиста симпатія, дружба;
для 29% характерна спрямованість на результат;
% учнів вибирають співпрацю. Для них в спільній роботі головне - встановлення ділової взаємодії, залучення і активізація партнера.
У вивченні операційного компонента ділового спілкування одержані такі результати: учні в співдіяльності виділяли етап орієнтації, в якому відбувається вивчення завдання і перевірка готовності партнера; етап виконання з взаємним обміном варіантами розв'язування завдання і вибором спільного. Етап контролю незначний за часом, але його функції були виконані, згода між партнерами досягнена.
У висновках підкреслюється, що сучасна організація навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти, в яких спеціально не ставиться завдання розвитку в учнів ділового спілкування, в недостатній мірі сприяє розвитку міжособистісних ділових стосунків учнів; не формується загальна структура ділових взаємин.
Виявлено тісний звязок між сформованістю ділового спілкування і відношенням учнів до навчання. Старшокласники з високою залученістю до ділового спілкування надають перевагу виконанню навчальних завдань, які вимагають самостійності мислення, ініціативності у виборі способу розвязання.
У третьому розділі – "Організаційно - методичні основи формування навичок ділового спілкування” –розкриті питання формування особистісного компонента ділового спілкування. Основні завдання формуючого експерименту полягали в тому, щоб:
сформувати в учнів поняття про суб’єктивну організаційну культуру діло-вого спілкування, його потрібнісно-мотиваційну і комунікативну сторони;
розкрити техніку ділового спілкування на особистісному рівні й створити умови для оволодіння навичками ділового спілкування.
Розв’язок першого завдання досягнутий проведенням спецкурсу за темою “Теорія і практика особистісної підготовки до ділового спілкування”. Спецкурс складався з 5 розділів, розрахований на 38 годин.
Показники сформованності комунікативного компонента дали можливість зробити такі висновки: показник отримання інформації про інших становив 33%, отримання інформації про себе –%, отримання інформації про особисте спілкування –%; показник отримання і надання допомоги –%.
Друге завдання розв’язувалося за допомогою тренінгу “ Уміння спілкуватися по-діловому ”. Тренінг складався з 12 занять по 2,5 години на тиждень. Кожне заняття було спрямоване на формування певної навички ділового спілкування. Організація тренінгових занять передбачала дотримання таких принципів ділового спілкування: принцип інтенсивного зворотного звязку, персоніфікації висловлювань, акцентуації почуттєвої сфери, конфіденціальності. Провідним виступав принцип активності і довірливого спілкування.
У роботі були виділені такі домінантні навички:
контакту –це дія, що сприяє знайомству з незнайомою людиною, спрямована на виявлення особистісних рис характеру, комунікативних здібностей;
дотримання правил –дія по визначенню і дотриманню правил вербального спілкування, використання оточення як особливого типу невербальної комунікації;
регулювання настрою –дія, яка сприяє використанню вербальних та невербальних типів комунікації, викреслення шаблонів мови, здібність сприймати та розуміти себе і оточуючих у процесі спілкування людей, фіксація негативних сторін поведінки особистості;
навичка контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування –дія, що сприяє активному саморозкриттю особистості засобами невербальної комунікації.
Результати, одержані в ході експерименту, зведено у таблицю 1.
Таблиця 1.
Сформованість навичок ділового спілкування (%).
|
Показник |
Групи |
Середній показник |
|
І |
ІІ |
ІІІ |
ІУ |
||
|
1. Контакт |
40 |
||||
|
2. Дотримання правил поведінки |
33 |
,2 |
|||
|
3. Регулювання настрою |
7 |
,7 |
|||
|
4. Контроль поведінки в ситуаціях невербального спілкування |
20 |
,5 |
Аналізуючи результати, одержані в ході проведення тренінгу, був зроблений висновок про те, що рівні сформованності виділених навичок ділового спілкування мають відмінності.
Найвищі результати одержано при формуванні правил поведінки (43,2%). Нижчими виявилися показники регулювання настрою (17,7%) і контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування (14,5%). Наявність низьких показників сформованності навичок регулювання настрою і контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування підкреслюють виникнення певних труднощів під час їх формування.
Після формуючого експерименту проведено контрольний. У цьому експерименті взяли участь учні професійно-технічних закладів (138 учнів), а також студенти першого курсу банківського коледжу м.Львова (55 осіб). Вибір додаткової контрольної групи (студенти 1 курсу банківського коледжу) пояснюється можливістю порівняти показники учнівської молоді, яка щойно робить свій професійний вибір (професійно-технічні заклади освіти), і молоді, яка, спираючись на свої вміння і навички, вже визначилася у виборі своєї професії, отже оцінила наявні в себе здібності і можливості.
Для визначення рівня сформованності організаційної суб’єктивної культури навичок ділового спілкування виділені такі критерії:
контактність –спрямованість до встановлення контакту з партнером по сумісній діяльності;
організованість–уміння чітко планувати і здійснювати дії спілкування;
емоційна стійкість –уміння контролювати свою поведінку, керувати емоціями у процесі спілкування;
рефлексивність –здібність зрозуміти і прийняти дії партнера по сумісній діяльності;
варіативність –здібність багатоваріантного пошуку і розвязання проблемної ситуації;
якість мови –культура мови, її чіткість, належність достатнього словникового запасу;
особистісний механізм спілкування –відношення до партнера.
Результати оцінки сформованності організаційної суб’єктивної культури навичок ділового спілкування в учнів контрольних і експериментальних груп за критеріями зведені в таблицю 2.
Таблиця 2.
Сформованість організаційної суб’єктивної культури навичок ділового
спілкування в учнів контрольних і експериментальних груп ( % ).
|
Критерії сформованості Навичок ділового спілкування |
Групи |
||
|
Експеримен-тальні |
Контрольні |
||
|
Професійно-техн. заклади |
Банківський коледж |
||
|
1.Контактність |
21 |
||
|
2.Організованість |
15 |
||
|
3.Емоційна стійкість |
15 |
||
|
4.Рефлексивність |
17 |
||
|
5.Варіативність |
14 |
||
|
6.Якості мови (інтонація, чіткість, красномовність) |
9 |
||
|
7.Механізм спілкування (симпатія, довіра, повага, уникнення конфронтації) |
9 |
Аналіз одержаних результатів показав, що учні експериментальних груп відрізняються від учнів контрольних груп за критеріями контактність і рефлексивність. У цих групах спостерігалося підвищене прагнення до встановлення контакту, взаємостосунків із партнером по спільній діяльності. Учні намагалися зрозуміти свого партнера, зайняти його позицію і оцінити ситуацію з його точки зору.
В учнів контрольних груп показники за критерієм якості мови, варіативності та механізма спілкування нижчі. Розходження у показниках обох контрольних груп незначні. Це дозволяє стверджувати те, що як в професійно-технічних закладах, так і у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації (типу банківського коледжу) формуванню організаційної культури навичок ділового спілкування відводиться недостатня увага.
Слід зазначити, що в учнів контрольних груп деякі показники були однаковими, а іноді і вищі, ніж в експериментальних групах. Це можна пояснити результатом умов стихійного розвитку, або результатом відбору студентів до коледжу.
Для визначення статистичної значущості різниці у формуванні організаційної культури навичок ділового спілкування в учнів експериментальних та контрольних груп проводився кількісний аналіз одержаних данних (за функцією Лапласа).
ВИСНОВКИ
Проведений теоретичний аналіз проблеми дослідження і психолого-педагогічний експеримент дозволили зробити такі висновки:
1.На основі аналізу наукової літератури з проблем спілкування показано, що спілкування поряд з працею і пізнанням грає вирішальну роль у формуванні професійної діяльності особистості. Ділове спілкування є засобом здійснення будь-якої спільної діяльності. Обгрунтовано необхідність у розробці технологій навчання учнів суб’єктивної організаційної культури ділового спілкування. По-казано, що формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-тех-нічних закладів освіти є актуальною необхідністю, важливими передумовами їх орієнтації у виборі сучасних професій, адаптування до умов ринкової економіки.
.Виявлено напрями, за якими досліджувався актуальний стан розвитку проблеми на практиці. Основні з них такі: визначення якісної характеристики потреби учнів у спілкуванні, рівня ії розвитку; виявлення мотивів спілкування; вивчення операційного компонента спілкування; встановлення рівня знань про професії бізнесу, необхідними уміннями яких є володіння технікою ділового спілкування.
.На основі аналізу результатів експерименту показано, що рівень розвитку потреби у діловому спілкуванні в більшості учнів низький. Лише 16% опитанних мають досить високий рівень. Одна з причин цього полягає у тому, що в учнів недостатній досвід такого спілкування. У навчально-професійній діяльності учнів відсутні умови, які цілеспрямовано формували б потрібнісно-мотиваційну основу ділового спілкування. Крім того, сучасна організація навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти, в яких спеціально не ставиться завдання розвитку в учнів ділового спілкування, в недостатній мірі сприяє розвитку міжособистих стосунків учнів, зокрема і ділових. Але дані свідчать й про те, що учнівська молодь професійно–технічних закладів освіти має і відчуває потребу в оволодінні навичками ділового спілкування як необхідними для майбутьної професії.
.Обгрунтовано певні домінантні навички ділового спілкування, які складають його суб’єктивну культуру, і в розвитку яких в учнів є необхідність. Це навички контакту, дотримання правил, регулювання настрою, контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування.
.Виділені критерії, які дозволили оцінити рівень сформованості в учнів суб’єктивної організаційної культури навичок ділового спілкування: контакт-ність, організованість, емоційна стійкість, рефлексивність, варіативність, якість мови, особистісний механізм спілкування.
.Показано, що зміст та форма організації експериментального навчання навичок ділового спілкування виявились ефективними. Підтвердженням цього є аналіз результатів контрольного експерименту, проведеного за визначеними критеріями.
.Вивчення учнями матеріалу за програмою спецкурсу дозволило їм зрозуміти поняття про організаційну суб’єктивну культуру, її потрібнісно-мотиваційну і комунікативну сторони, розкрити техніку ділового спілкування. В умовах тренінгу в учнів були сформовані домінантні навички ділового спілкування.
.Одержані результати та висновки дослідження підтвердили висунуту гіпотезу про те, що формування навичок ділового спілкування детерміноване розвитком психологічної культури спілкування. Її системоутворюючим фактором є субєктивна організаційна культура, яку складає потрібнісно-мотиваційний і операційний компоненти спілкування.
Виконане дослідження дозволяє сформулювати рекомендації: вважаємо необхідним введення у програму професійно–технічних закладів освіти спеціальних курсів з навчання учнів ділового спілкування. Для розвитку таких необхідних для сучасних професій сторін психологічної культури спілкування, як організованість, емоційна стійкість, логічність мислення тощо, двох і навіть трьох років навчання недостатньо. Для формування навичок ділового спілкування як професійного уміння необхідний спеціальний добір учнів або продовження терміну навчання.
Продовження дослідження даної проблеми ми вбачаємо у науково-практичному втіленні запропонованого навчального матеріалу в систему навчання загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних закладів освіти. Це дозволить розширити дослідницьку базу проблеми, по-новому оцінити ефективність сучасних підходів до професійної підготовки учнівської молоді.
Основні положення дисертації відображені у публікаціях автора:
1.Славтіч Г.О. Критерії сформованості навичок ділового спілкування в уч-нів професійно-технічних закладів освіти // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. –.–№ 6. –С.113-117. - 0,4 авт.арк.
.Славтіч Г.О. Психологічні особливості ділового спілкування підлітків та старшокласників // Вісник Харківського державного університету. –. –№ 432. –С. 306-310. - 0,2 авт.арк.
3.Славтіч Г.О. Дослідження розвитку організаційної культури ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів // Психологія: Збірник наукових праць Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова.- К. –. - Випуск 1(4).- С.120-124. - 0,4 авт. арк.
4.Славтіч Г.О. Пошуково-експериментальне дослідження розвитку в учнівської молоді навичок ділового спілкування // Психологія: Збірник наукових праць Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. –К. –. - Випуск 2 ( 5) - С.118-122. - 0,4 авт.арк.
5.Славтіч Г.О. Уміння спілкуватися по-діловому: Методичні рекомендації.- К., 1997. –с. - 1,9 авт.арк.
.Славтіч Г.О. Розвиток комунікативної готовності до підприємницької праці у підлітків // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Зб. мат. конференції.–Харків. - 1996.–С.147- 149. - 0,2 авт.арк.
7.Славтіч Г.О. Розвиток діловитості як провідної якості в особистості учнівської молоді // Підготовка учнівської молоді до підприємницької праці.–К.: Преса України. - 1998.–С.102-109. - 0,5 авт.арк.
8.Сергєєнкова О.П., Славтіч Г.О. Формування в учнівської та студентської молоді комунікативно-партнерських стосунків // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Зб. мат. конференції. –Харків. - 1996.–С.142-143. –,2 авт.арк.
Славтіч Г.О. Формування навичок ділового спілкування в учнів професій-но-технічних закладів освіти. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 –педагогічна та вікова психологія. –Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 1999.
У роботі теоретично та експериментально обгрунтовано зміст та умови формування психологічної культури навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. Виявлено рівень розвитку потрібнісно-операційного компонента ділового спілкування, розроблена технологія ділового спілкування. Зроблено комплекс методичних занять, які забезпечують оптимізацію формування навичок ділового спілкування. У роботі застосовано нове базове поняття суб’єктивної культури навичок ділового спілкування.
Ключові слова : навичка, ділове спілкування, потрібнісно-операційний компонент, суб’єктивна культура навичок ділового спілкування.
Славтич Г.А. Формирование навыков делового общения у учащихся профессионально-технических учреждений образования. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 –педагогическая и возрастная психология. –Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 1999.
В работе теоретически и экспериментально обоснованы содержание и условия формирования психологической культуры навыков делового общения у учащихся профессионально-технических училищ как необходимого элемента для подготовки их к выбору и освоению профессий в условиях рыночных отношений.
На основе теоретического анализа психолого-педагогической литературы показана ведущая роль общения в формировании личности наряду с познанием и деятельностью. Подчеркнуто, что деловое общение является способом осуществления различной совместной деятельности. Оно объединяет в себе и изучает все особенности взаимодействия партнеров, их особенности и деловые качества, характер их межличностных отношений.
В то же время существующая организация учебно-воспитательного процесса в профессионально-технических училищах в недостаточной мере способствует развитию межличностных отношений учащихся. Уровень развития потребности в деловом общении у большинства учащихся низкий. Другими словами, в учебной деятельности отсутствуют в настоящее время условия, которые бы позволили целенаправленно формировать потребностно-мотивационную основу делового общения.
Таким образом, привитие навыков делового общения учащимся является актуальной необходимостью, важнейшим фактором, обеспечивающим им правильную ориентацию в выборе профессии в условиях рыночных отношений, особенно профессий, связанных с предпринимательством.
Теоретический анализ проблемы выявил необходимость в научной разработке способов, методики обучения учащихся технике и психологической культуре делового общения.
В процессе исследования определены особенности развития психологической культуры делового общения у учащихся професионально-технических училищ: качественная характеристика потребности в общении, уровень ее развития, мотивы общения, операционный компонент общения, уровень знаний о профессиях бизнеса, техника общения. На этой основе разработан комплект учебно-методического материала –спецкурс и тренинг, апробированный в ходе проведения формирующего эксперимента.
При проведении спецкурса по теме “ Теория и практика личностной подготовки к деловому общению” у учащихся сформировались понятия об организационной субъективной культуре делового общения, ее потребностно-мотивационной и коммуникативной сторонах, были раскрыты техника и условия овладения навыками делового общения. Исследована структура основных навыков делового общения в процессе слушания, понимания, усвоения информации. Рассмотрены условия возникновения потребности в деловом общении, мотивы делового общения.
Выделены доминантные навыки делового общения: навык контакта, регулирования настроения, соблюдения правил, контроля поведения в ситуациях невербального общения, развитие которых как раз и обеспечивает овладение техникой делового общения. Проведены занятия психологического тренинга, которые обеспечили привитие учащимся и развитие у них выделенных доминантных навыков делового общения.
Установлены критерии уровня сформированности организационной субъективной культуры навыков делового общения: контактность, организованность, рефлексивность, эмоциональная стойкость, качество речи, механизм общения. В соответствии с этими критериями проведен сравнительний анализ уровней сформированности навыков делового общения у учащихся экспериментальных и контрольных групп.
Отмечены различия уровней сформированности определенных навыков делового общения. Лучшие результаты получены при формировании навыка контактности и навыка соблюдения правил поведения. Низкими выявились показатели при формировании навыка контроля настроения и контроля поведения в ситуациях невербального общения. Получение высоких показателей при формировании первых двух навыков делового общения объясняется тем, что основной целью тренинга и спецкурса являлось формирование навыка контакта и соблюдения правил поведения как необходимых при овладении профессинальной деятельностью в сфере бизнеса и адаптации к рыночным отношениям.
Анализ полученных результатов показал значительные расхождения в показателях контрольных и экспериментальной групп по критериям контактности и рефлексивности. В экспериментальной группе показатели выше. Расхождения в показателях двух контрольных групп незначительны. Это подтверждает то, что как в профессионально-технических училищах, так и в специальных учебных заведениях (типа банковского колледжа) формированию навыков делового общения уделяется недостаточное внимание.
Результати исследования подтвердили возможность формирования навыков делового общения у учащихся профессионально-технических училищ при проведении специальных занятий. Выработаны рекомендации по введению данных занятий в практику обучения учащихся профессионально-технических училищ.
Ключевые слова: навык, деловое общение, потребностно-операционный компонент, субъективная культура навыков делового общения.
Slavtiсh J.A. Formation of business intercourse skills of students of vocational technical schools.- Manuscript.
The dissertation is submitted for the candidate’s degree in psychology, the cod of speciality is 19.00.07. –pedagogical and age psychology. –The Institute of Pedagogy and Psychology of Vocational Training in Ukraine, Kyiv, 1999.
The conditions and content of formation of psychological culture of business communication skills of students of vocational technical schools have been substantiated theoretically and experimentally. The level of development of the component of operating needs of business intercourse has been discovered, the technology of business intercourse has been worked out. The complexes of methodical lessons which provide optimum formation of business intercourse skills has been created. The new key concept of subjective culture of business intercourse skills has been introduced.
The key words: skills, business intercourse, the component of operating needs, subjective culture of business intercourse skills.