Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Повідомлення Герасимчук Олесі на тему:
«Історія виникнення і розвитку аудиту»
Перша згадка про аудиторів Великобританії належить до 1299 р. Указом короля Едуарда ІІ 7 березня 1324 р. були призначені три державні аудитори, які зобов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, що ведуться та будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркенхеді та ін., а також відмічати про всі зауваження щодо їх веденёня.
Розвиток аудиту бере свій початок в Шотландії. Датою виникнення його діяльності є 1853 р., коли був офіційно заснований Едінбургзький інститут аудиторів.
Великобританія вважається батьківщиною законодавства з аудиту. Згідно з прийнятими законами у 1844 р. акціонерні товариства повинні доручати незалежним бухгалтерам здійснювати перевірку бухгалтерських книг та рахунків компаній і звітувати перед акціонерами.
Після встановлення обов'язкового аудиту у Великобританії через п'ять років такий закон був прийнятий у Франції.
Законодавчим органом штату в 1886 р. у Нью-Йорку був ухвалений закон, який регулював аудиторську діяльність, а в 1887 р. — організована асоціація аудиторів. Зараз майже усі країни світу з ринковою економікою мають громадський інститут аудиту з правовою й організаційною основою.
Умовно можна виділити такі періоди становлення аудиту.
Перший період: в 1844 р. в Англії вийшов ряд законів, що передбачають перевірку незалежними бухгалтерами бухгалтерських рахунків і звітів перед акціонерами, потім були прийняті закони про обов'язковий аудит і в інших країнах, наприклад у Франції - у 1867 р., в США - в 1937 р.
Другий період (1850-1905). Спочатку завдання аудиторів мало відрізнялися від завдань ревізії - контроль ефективності діяльності підприємства, виявлення помилок. З розвитком фондового ринку, формуванням професії «бухгалтер» виникла професія «аудитор». США виступили центром формування трансатлантичних аудиторських фірм, які згодом увійшли до «велику п'ятірку».
Третій період (1905-1933) характеризується масовим створенням гігантських концернів, повним розривом інтересів власників та найманих працівників - керуючих, виникненням бухгалтерської науки і зміною методології аудиту. Акцент був зроблений не на дослідженні помилок, на а ефективності внутрішнього контролю, застосуванні статистичних вибірок.
Четвертий період (1933-1940) характеризується посиленням вимог до якості аудиту, посиленням впливу Нью-Йоркській біржі та її вимог обов'язковості аудиту звітності. З'явився метод «тестування» в аудиті, що дозволяє виявляти навмисні помилки в обліку.
Перша згадка про аудиторів у Росії відноситься до початку XVIII ст, де аудиторами називали військових слідчих.
Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в «Табелі про ранги» до військових чинів відніс і аудитора. Це звання Петро І ввів, користуючись прикладом Польщі, де аудитором спочатку називали суддю, а потім особу, яка брала участь у судовому слуханні, і слідчого. У 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833 р з метою навчання аудиторів у Петербурзі була заснована школа, пізніше названа Аудиторським училищем.
За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора Після проведення військово-судової реформи 1867 р посаду аудитора було скасовано.
На жаль, спроби організації наприкінці ХІХ – поч. XXст. в Росії Інституту присяжних бухгалтерів (рахівників) Російської Імперії не просунулися далі підготовки документів, регламентуючих його діяльність.
Професійної організації бухгалтерів Російської Імперії так і не вдалося створити, проте аудит як явище існував. У Росії незалежна перевірка щорічних звітів акціонерних товариств проводилася ревізійними комісіями, причому не на професійному рівні. Ці комісії складалися з акціонерів, які переважно були недосвідченими з питань обліку.
До 1987 р у СРСР проблема методології й організації аудиту не тільки не вирішувалась, але і не ставилася зовсім. Перші зародки аудиту можна віднести до 1987–1989 pp., коли на рівні міністерств фінансів союзних республік були створені госпрозрахункові контрольно-ревізійні групи і групи інаудиту (в Україні було створене дочірнє відділення «Інаудиту», яке називалося «Інаудит-Україна») через необхідність контролювати спільні (за участі іноземного капіталу) підприємства.
Проте значні просування в розвитку аудиту в Україні були зроблені після розпаду Радянського Союзу.
У Києві 14 лютого 1992 р. на з'їзді аудиторів прийнято Статут громадського об'єднання громадян, що здійснюють аудиторську перевірку підприємств Спілки аудиторів України.
У 1993 р. в Україні створено самостійний орган Аудиторську палату України.
З 1993 р. із прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» була створена цілісна система аудиту в Україні.
У 1995-1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. введені постійно діючі національні нормативи аудиту.
Спілкою аудиторів України та Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України 3 березня 1997 р. видається журнал «Вестник бухгалтера и аудитора Украины».
Газета «Аудитор України» є офіційним виданням АПУ та САУ. Видання забезпечує інформацією з нормативних питань, повідомляє про поточну діяльність АПУ та САУ, про сертифікацію аудиторів України; знайомить з вітчизняним та міжнародним досвідом з теорії та практики аудиту тощо. Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність». З тих нір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на користь громадян – бізнесменів і службовців, акціонерів і власників.
Отже, розвиток аудиту в Україні має три етапи:
Перший – 1987–1992 рр. – створення перших аудиторських структур.
Другий – 1993–1998 рр. – формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.
Третій – 1999 р. – дотепер – діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.