Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА І ДИЗАЙНУ
ІМЕНІ МИХАЙЛА БОЙЧУКА
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
НА РОЗРОБКУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ НА ТЕМУ:
ІНТЕР’ЄР ЖИТЛА
для студентів ІІІ курсу спеціальності 7.020210 «Дизайн»,
спеціалізації «Дизайн середовища»
Напрям 0202 «Мистецтво»
Спеціальність 020210 «Дизайн»
Освітньо – кваліфікаційний рівень «Бакалавр»
Київ – 2010
Обговорено і схвалено на засіданні кафедри дизайну середовища
«_____»_______________2009 р. протокол № ________________
Зав. кафедри__________________________________ Т.В. Малік
Рекомендовано вченою радою інституту факультету «Дизайн»
Протокол №_____ від «_____» ______________ 2010р.
В.о. ректора ___________________ В.Д. Сергєєв
Укладачі: Т.В. Малік, канд.арх., доцент
О.В. Ковешнікова, викладач
Рецензент: В.Т. Шпаковська , канд.арх., доцент
I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
II.ЗАВДАННЯ ТА ЕТАПИ РОБОТИ
III.Мета проектного завдання
4. Основи -проектування інтер’ерів житлових приміщень
5. Вибір засобів архітектурно-художньої виразності
6.Ескізне проектування
7.Стадії робіт над дизайн-проектом
8. Вибір текстурного ряду
9. Вимоги до штучного освітлення в житлових приміщеннях. Прийоми освітлення
10. Освітлювальні прилади і їх характеристики
11. Моделювання простору світлом
Список літератури
ДОДАТКИ
І.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Програмою архітектурного проектування студентам третього, четвертого курсів пропонується розробити дизайн- проект інтер’ера житла. Студентам третього курса пропонуеться розробити проект інтер’єру трикімнатної квартири загальною площею 100-110м. Концептуальна пропозиція студента повинна базуватися на психологічних та професійних ,фізіологічних особливостях мешканців квартири. Наприклад: житло-майстерня,житло для інваліда,житло-студія, житло максимально пристосоване для виховання дітей..
Проект може носити характер альтернативного проектування,а саме площа квартирного простору може розглядатися як окремий модуль багатоповерхівки,що ще не вкомпонван в загальний проект поверху. Тому ,враховуючи вибрану концепцію студент може вибрати планувальну схему компоновки площі квартири,ліфтового холу та варіанти розміщення міжповерхових сходових клітин.
II.ЗАВДАННЯ ТА ЕТАПИ РОБОТИ
1.Отримання завдання. Написання пошукового реферату за пунктами:
а..Аналогі; приклади інтер’єрного вирішення квартир.
б.Приклади конструктивних схем в проектуванні індивідуального житла
в.Функціональні схеми (приклади)
г.Чинники формоутворення житла.
д.Пропозиція студента , вибір основного чинника в формоутворенні ,який буде домінувати над іншими і визначить індивідуальний підхід до проектного завдання..
2..Розробка дизайн-концепції. Клаузура.
3. Пошук об’ємно-просторової композиції, пластична розробка форми. Виявлення об’ємно-планувального рішення.
4. Виконання ескізного макету конструктивна розробка форми. Вибір остаточного варіанту об’ємно-просторового та конструктивного рішення.
III.Мета проектного завдання
Ознайомитися з основними принципами архітектурної композиції, ергономіки кольорознавства, принципами і нормами інсоляції житла.
- Оволодіти прийомами об’ємно-просторового та конструктивного рішення.
СКЛАД ПРОЕКТУ:
1. Плани стелі та підлоги до і після дизайнерського втручання 1:50, 1:75
2.Розгортки стін м 1:50, 1:75
3. Макет м 1:50, 1:75
4.Перспектива одного з приміщень
Формат виконання 600х900
IV. ОСНОВИ-ПРОЕКТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРІВ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ
Дизайн интер’єру, за «Тлумачно-словотвірним словником» Т. Єфремової - це «архітектурне і художне оформлення внутрішньої частини приміщень».
Інтер’єр приміщення может бути змінений різними засобами – починаючи з найпростіших прийомів декорування, закінчуючи повним переплануванням та переоблаштуванням із складним художнім рішенням. Тут варто зразу пояснити терміни, необхідні для розкриття предмету: архітектура, дизайн, декор.
Архітектурна частина включає розробку функціональних особливостей приміщень, їх перепланування, визначається де і яке буде обладнання, джерела освітлення. Тут же очікується ухвалення технічних рішень щодо облаштування конструкцій прорізів, сходів, перегородок, стель і підлог, ухвалюються технічні рішення з встановлення кондиціонерів, саун, басейнів, камінів, теплих підлог тощо, при цьому ймовірне співробітництво з конструкторами, фахівцями з опалення, вентиляції, каналізації і електропостачання.
Дизайн інтер’єру – це, , конкретизація зовнішнього вигляду приміщення. На даному етапі вирішується якими будуть підлогові покриття, оздоблення стін, двері в кажному конкретному прорізі, як і які будуть разставлені меблі, складається план освітлення і вирішується багато інших питань з детальної проробки майбутнього інтер’єру. Дизайнерський блок може йти зразу за архітектурною роботою, а може і разом з нею там, де форма й функції пприміщення залишаються попередніми або ж міняються несуттєво.
Декор – додатковий (та від цього не меш важливий) стосовно архітектури і дизайну блок задач з разміщення в інтер’єрі різних деталей і предметів, часом без конкретного функціонального призначення. В специфічно задуманому інтер’єрі цього блоку може й не бути. Але там, де він початково планувався, виникають тонкі художні значення емоційно-психологічного та асоціативно-культурологічного характеру. Декор не лише логічно завершує інтер’єр, але й створює атмосферу, дух, стан, відчуття, душевний комфорт.
Для того, щоб об’єднати три згадані предмета (архітектура, дизайн, декор), необхідно створити дизайн-проект.
Дизайн-проект інтер’єру – це пакет документів, за якими як виконуються ремонтно-будівельні роботи, так і відбувається наповнення інтер’єрів технікою, обладнанням, меблями тощо.
За розробленим дизайн-проектом підрядник (будівельники) складають кошторис на виконання ремонтно-будівельних робіт. Маючи на руках пакет креслень, замовник дуже просто може контролювати видатки на ремонт.
Наявність проекту повністю «технологізує» роботу. За ним підрядник складає план-графік виконання робіт, фінансовий план-графік (коли, скільки і на що потрібно витратити гроші замовника), план-графік поставки чистових (оздоблювальних) матеріалів, техніки та обладнання, графік підключення субпідрядників.
За розробленим дизайн-проектом субпідрядники складають вже свій кошторис (відповідно до своїх розцінок) на виконання своїх робіт. Наприклад, це - встановлення центрального пилососу, натяжних стель, кондиціонування і вентиляції, домашнього кінотеатру, виготовлення і встановлення дверей, сходів, розсувних перегородок, шаф-купе, мозаїк, вітражів. В якості субпідрядника може опинитися дизайн-студія або майстерня, які розробляють і виготовлюють окремі елементи інтер’єру – вітражів, мозаїк, фресок, особливих гардин, всіляких кованих і дерев’яних виробів, а також дизайн-студія, що пропонує свій унікальний продукт, або ж творча майстерня зі своїм твором.
Таким чином, мета дизайн-проекту - визначення функцій і створення стилю интер’єру, які, з одного боку, відбивають уподобання господарів, способ їхнього життя, їхні цінності. З іншого боку, автор проекту повинен використати кращі досягнення дизайну інтер’єру як прикладного мистецтва. При цьому він враховує найновіші технічні і технологічні засоби будівельних і ремонтних робіт, тенденції і новації на ринку меблів, всіляких елементів, засобів освітлення, і способів декорування приміщень.
5.Ескізне проектування
Основою для ескізного проектування є розроблена і взаємоузгодженна концепція інтер'єрів квартири. Ескізне проектування призначено для подальшої детальної розробки стилю інтер'єру.
Умовно, стильове рішення, має три сторони - пластику, колір, текстуру. Ескізні рішення об'єднують одночасно всі три сторони. Основний продукт ескізного проектування - це перспективні зображення приміщень квартири. Хоча перспективне зображення не цілком адекватно зору - це основний спосіб максимально наблизити зображення до сприйняття людини (такий спосіб ескізу, як макет не дає повного уявлення про інтер'єр, так як інтер'єр сприймається "зсередини"). Правила побудови перспективного зображення викладені в нарисній геометрії (початкові відомості про перспективу можна отримати з будь-якого підручника з нарисної геометрії). Програми тривимірного моделювання дозволяють автоматично будувати перспективи по положенню точки зору в тривимірній моделі. У програмі ArchiCAD віртуальну камеру можна переміщувати в будь-яку точку моделі, задавати будь-який напрямок зору, будь-які кути зору. Перспективні зображення можуть бути лінійними - якщо робота йде над пластичним рішенням інтер'єру, лінійно-колірними - якщо розробляється колірна гамма, кольорово-текстурними - якщо робота йде над текстурованим покриттям.
Ескізи виконують три основні функції:
1. Ескізне проектування, перш за все, потрібно дизайнерові для перевірки своїх ідей. Перспективне зображення відображає реальні пропорції у сприйнятті людиною інтер'єрного простору.
2. Ескізи потрібні для узгодження пошукових варіантів, при роботі над пластикою, кольором і текстурами приміщень. Пошукові варіанти виконуються з розмірною прив'язкою відповідь до пропонованих матеріалів обробки, наприклад різні колекції плитки диктують різні розкладки матеріалу, при одному і тому ж пластичному рішенні.
3. Показовий ескізний матеріал надається замовнику для затвердження та переходу до технічної стадії проектування.
Показовий ескізний матеріал являє собою не лише перспективи всіх приміщень, але й ескізні креслення: плани підлог, стель, розстановки меблів.
Перспективні зображення виконуються по кожному приміщенню, бажано з двох-трьох точок зору. Зображення відображають приємним оздоблювальні матеріали і колірні рішення приближено до реальних.
Професійно побудоване зображення відображає існуючі пропорції колірних плям і текстурних відносин.
Усі ескізні рішення носять характер пропозицій. Хоча можуть матися на увазі конкретні вироби меблів, світильників, декору, покриття. Ескізна частина проектування не включає в себе специфікації цих виробів.
Основне завдання ескізного проектування - етальна розробка стилю інтер'єр квартири і узгодження інтер'єрних рішень для подальшої розробки технічної частини дизайн-проекту.
6. Стадії робіт над дизайн-проектом інтер’єру
1.Складання завдання на проектування.
Цей етап вимагає уважної і вдумливої роботи Замовника спільно з архітектором або дизайнером по складанню опису вимог з боку Замовника до майбутнього об’єкту і детальнішому сформулюванню своїх завдань, а саме:
2. Обміри.
3. Першим результатом роботи після проведення детальних обмірів приміщень стає ескізний проект приміщень, в якому відображена ідея интер’єру, його стиль, необхідні і можливі перепланування, меблювання. Ескізний проект зараз виконується з допомогою комп’ютерних технологій.
Дуже важливим, першим кроком із створення ескізного проекту є створення об’ємно-планувального рішення. Його роль надзвичайно важлива. По суті - це деталізований архітектурний проект, який, виходячи з технічного завдання, пропонує функціональні рішення з урахуванням особливостей приміщень, їх перепланування, визначає, де і які будуть техніка, обладнання, меблі тощо. Можна сказати, що планувальне рішення відповідає за функціональність, ергономічність, зручність. Після створення і активного обговорення, внесення змін і коригувань з декількох його варіантів замовник вибирає найбільш для себя прийнятний.
Ескізи – це зображення интер’єру в перспективі. Ще їх називають 3-D візуалізаціями. Їх можна виконувати і вручну.
Ескізному проекту належить особлива місія в работі над інтер’єром де визначаються основні стильові особливості приміщень, втілюються уподобання господарів і при цьому враховуються технічний і технологічний бік подальшого виконання ремонту та наповнення інтер’єру. Ескізів повинно бути достатньо, щоб «раскрити тему», тобто, щоб у господарів склалося досить повне уявлення про те, як буде виглядати їх інтер’єр після закінчення ремонтно-будівельних робіт, меблювання і декорування. Це й природно – адже інтер’єр складається не лише з оздоблювальних матеріалів, а й з кольорів, штор, картин, шаф тощо. Дуже важливо, щоб дизайнер працював з реалістичними об’єктами, звіряв і уточнював всі розміри та параметри цих об’єктів в інтер’єрі – як конструкцій, меблів, так вазонів і картин. І тільки після цього брався за візуализацію. Тоді за барну стійку не доведеться пропихатися бочком, а на дивані-«трійці» поміститься троє людей.
4. Після затвердження замовником ескізного проекту розпочинається работа над дизайн-проектом, що містить креслення: види, плани, розгортки, розрізи, відомості і специфікації. Цих креслень достатньо для виконання ремонтних і оздоблювальних робіт, а також для меблювання і декорування.
Дизайн-проект як правило містить: обмірний план, експлікацію приміщень, план з розташуванням меблів та обладнання, план демонтажу, план перепланування, план з маркуванням типів дверей, план з розташуванням сантехнічного обладнання, план стелі, план стелі з розташуванням освітлювальних приладів, схему управління освітленням, план розташування електрообладнання, план підлоги, план перерізів та розгорток, перерізи та розгортки, відомість оздоблення приміщень з підбором будівельних та оздоблювальних матеріалів, техніки, обладнання і меблів з вказанням цін.
Особлива роль в дизайн-проекті інтер’єру належить відомості оздоблювальних матеріалів, техніки, обладнання і меблів. За цією відомістю, ціни в якій звичайно вказуються середньоринкові, власник житла може скласти свій власний фінансовий план на ремонт, насичення інтер’єрів обладнанням і технікою, меблювання та декорування. Бо ж плитку, наприклад, можна купити за 50 грн., а можна й за пятьсот. Те саме стосується й інших складових інтер’єру. Маючи таку відомість, маючи ціну й графік роботи будівельників, розроблені за дизайн-проектом, можна вибирати той чи інший виріб, виходячи як із особистих уявлень про їхні цінності в конкретному інтер’єрі, так і з фінансових міркувань.
У вказаній відомості перераховуються також деякі субпідрядники і майстерні на виконання певних робіт. Серед них, наприклад, кондиціонування, центральне пилевидалення, художній паркет, ковка, вітражі, мозаїка тощо.
5. Під час виконання ремонтних робіт автор дизайн-проекту здійснює авторский нагляд для забезпечення точної прочитки робочих креслень, інколи для створення додаткових креслень, а також для внесення необхідних в процесі робіт доповнень та коригувань.
Авторський нагляд передбачає особисту присутність автора при виконанні особливо важливих робіт.
7. ВИБІР ЗАСОБІВ АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ
Колір - це найбільш важливий чинник, який потрібно враховувати при оформленні житла. За допомогою кольору можна створити ілюзію величезного простору в рамках маленького формату і “звузити” неосяжні простори.
Кольорів та їх комбінацій велика кількість. Вони діляться на головні, основні і складні.
Головні кольори: червоний, жовтий і синій. Вони ще називаються первинними. Саме за допомогою їх змішування, ми отримуємо цю велику кількість тонів і відтінків.
Первинні кольори, з’єднуючись між собою, утворюють вторинні:
Червоний + Жовтий = Помаранчевий.
Жовтий + Синій = Зелений.
Червоний + Синій = Фіолетовий.
Червоний + Жовтий + Синій = Коричневий.
Отже, основні кольори - це помаранчевий, зелений, фіолетовий, червоний, жовтий, синій. Якщо ми з’єднаємо всі вторинні кольори між собою, то отримаємо третинні кольори: Помаранчевий + Зелений = Жовто-коричневий. Помаранчевий + Фіолетовий = Червоно-коричневий. Зелений + Фіолетовий = Синій-коричневий. Решта всіх кольорів, отриманих за допомогою комбінацій, називається чвертковими, пятерічнимі. І це вже складні кольори.
Так само кольори поділяють на легкі, середні, важкі, теплі, холодні і нейтральні. Вважається, що вся синя гамма - холодна. Це кольори води, льоду і неба. Зелена гамма - нейтральна. Від жовтого до червоного йде тепла гамма - кольори вогню.
Легкими вважаються холодні, малонасичені, світлі тони - небесний колір. Важкими - темні, щільні кольори. Це - оливковий, коричневий.
Якщо ви прагнете оптично збільшити кімнату, то використовуйте світлі тони, темніші тони позбавлені цієї властивості. Оскільки холодні тони створюють прохолодні враження, їх краще використовувати в спальнях. Низька кімната із стелею, забарвленим світлим холодним тоном, візуально здаватиметься вищою.
Якщо кімната дуже витягнута в довжину, то виправити це ви зможете за допомогою фарбування дальньої стіни інтенсивнішим тоном і таким чином “приблизити” її. Невеликі приміщення фарбуються в пастельні тони, щоб кімната здавалася вільною і просторою.
При обробці приміщень пам’ятаєте, що характер узору, композиція орнаменту, розмір малюнка і спрямованість ліній дуже міняють сприйняття об’єму приміщень. Правильні геометричні малюнки зроблять простір статичним, а діагоналі і зигзаги його дезорганізовуватимуть. Для акцентів кімнати беруть яскраві і насичені тони. Комбінування тон в тон може загрожувати вам монотонністю, але від цього позбавить присутність зелені або аксесуарів контрастного кольору.
Колірний контраст буде ефектніший, якщо використовувати кольори, що знаходяться на протилежних сторонах колірного кола. Зелений - Малиновий. Червоний - Блакитний. Помаранчевий - Синій. Жовтий - Фіолетовий. Але найбільш приємні колірні схеми можуть бути отримані при зіставленні кольорів, що не так різко контрастують один з одним, наприклад красивого оливково-зеленого з аніліновим - червоним кольором. Контрастні кольори не повинні пригнічувати один одного. Наприклад, замість звичайного чистого синього і помаранчевий ми візьмемо синій з легким відтінком зеленого і кораловий - оранжевий. Контраст залишається насиченим, але не таким різким, як при поєднанні звичайних контрастів.
Є і інший спосіб досягнення подібної гармонії - це рухатися вгору або вниз за колірною шкалою обох кольорів, додаючи в них білий або чорний колір.
8. ВИБІР ТЕКСТУРНОГО РЯДУ
Текстура - це малюнок поверхні матеріалу. Поверхня матеріалу відображає його фізичні властивості. Відчуття від виду тієї чи іншої текстури пов'язано з рефлекторної пам'яттю, так як текстури оточують людину все життя, людина з ними працює, змінює їх, створює нові. Полірований камінь, дерево, скло, хромований метал, пластмаси - текстур безліч. Навіть один із видів текстури, наприклад дерево, має сотні різновидів: вишня, клен, дуб, тик, тис, мербау, вільха, та інше, а на ринку все більше з'являється нових екзотичних оздоблювальних матеріалів. Кожна з текстур має свій вплив на людину.
Дерево - викликає відчуття тепла, затішку, камінь - твердості, надійності, скло - кріхкості, чистоти, метал - холоду, жорсткості.В цілому текстури можна класифікувати за станом речовини: текучі, пластичні, гнучкі, тверді, крихкі. Текучі - вода, олія. Пластичні - пластилін, тканини, шкіра. Гнучкі - пластмаса, гума. Тверді - сталь, камінь, дерево. Тендітні - скло, чавун, кераміка. Існують і перехідні стани - текуче-пластичні, твердо-гнучкі та інше.
Текстури класифікуються не тільки за станом речовини але й за іншими характеристиками - за міцністю, важкістю, довговічнністю.
За характером поєднання текстури можуть бути контрастними, близькими, ньюансними. Камінь-вода, скло-тканина - контрастні. Тканина-шкіра, гума-пластмаса - близькі. Тканина-тканина, скло-скло - ньюансние. В інтер'єрі застосовуються поєднання різних текстур, які утворюють текстурний ряд (характер взаємодії текстур один з одним). Наприклад: дерево \ дерево - тепле, затишне поєднання, але при великій кількості дерева в інтер'єрі виникає відчуття тісняви й замкнутості (якщо ввести в це поєднання певну кількість скла можна уникнути відчуття замкнутості), скло \ камінь - породжують відчуття крихкості, але одночасно надійності (зайве захоплення склом призводить до відчуття чужорідності, холоду, незахищеності), камінь \ дерево - не надто вигідне поєднання, так як емоції від цих текстур взаємно суперечливі. Дерево \ кераміка - більш вигідне поєднання, так як керамічна плитка за своїм характером м'якше і тепліше каменю.
9. ВИМОГИ ДО ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ В ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕННЯХ. ПРИЙОМИ ОСВІТЛЕННЯ
Існує безліч прийомів, за допомогою яких можна збільшувати, звужувати або розширювати простір у залежності від поставленої мети. Приведемо кілька правил, що варто застосувати на практиці при світловому коректуванні житлових приміщень.
1. Максимальна освітленість стін і застосування при їх обробці матеріалів з гарними відбиваючими властивостями, допоможуть візуально розширити простір, що дуже актуально для невеликих приміщень.
2. При освітленні великих приміщень найкраще використовувати світильники прямого світла.
3. Змінюючи яскравість світла, відбитого від підлоги, стін і стелі, можна коректувати обсяг приміщення.
4. Відбите або розсіяне світло візуально збільшує простір.
5. Зменшити висоту стелі удасться, якщо на ній розташуєте світильники, світлові промені яких будуть спрямовані на стіни, у цьому випадку стеля буде в тіні і візуально знижена.
6. Збільшенням висоти ви доможетеся зворотним прийомом, встановивши на стінах світильники зі спрямованими не нагору променями, яскраво освітлена стеля здаватиметься вищою.
7. Щоб візуально розширити вузький коридор, необхідно розташувати світильники на рівній лінії, уздовж однієї зі стін приміщення. Розташування світильників, що зустрічається часто, коли вони встановлені уздовж середньої лінії стелі, навпаки, звужує простір.
8. Освітлена стіна наприкінці коридору робить його ширшим.
9. Яскраве поперечне світло візуально скорочує довжину.
10. Поглибити перспективу довгого коридору можна за допомогою розміщення на стелі рівного ряду однотипних світильників.
11. Подовжнє освітлення дозволяє витягнути короткий простір.
Правильно організоване освітлення здатне не тільки коректувати геометрію приміщення, але і маскувати те, що потрібно залишити в тіні, а також створювати необхідні акценти в інтер'єрі. Світлове оформлення житлового інтер'єра важливе не тільки для здоров'я очей, воно стимулює роботу головного мозку і сприяє гарному відпочинку. Тому до підбору освітлення для квартири потрібно підходити з усією серйозністю.
Світло змінює не тільки відтінок кольору, але і його яскравість, насиченість. Наприклад, при природному світлі в яскраво освітленій південній кімнаті, кольори здаються соковитішими, насиченими. А увечорі, коли світло менш інтенсивне, кольори втрачають свою яскравість і здаються темнішими. Це явище зміна кольору під впливом різнояскравого світла, учені називають метамерізмом.
Світло можна поділити на світло тепле і холодне. Тепле світло - це білий з жовтим відтінком, він характеризується температурою нижче 3500°с. У тих, що випускають холодне світло (тобто білий з відтінками блакитного) ламп, колірна температура 3500°с-5000°с. Якщо ж колірна температура лампи більше 5000°с, то таке світло називають денним.
Людське око сприймає світло різної температури також по-різному. Тепле світло максимально близьке світлу раннього або вечірнього сонця і тому найбільш сприятливе для біоритму людини. Таке світло характеризується колірною температурою від 3000°с-3400°с. Лампи з такими характеристиками добре використовувати для житлового будинку. Лампи холодного світла з високою колірною температурою доречно використовувати в робочих приміщеннях, кабінетах. Вони стимулюють діяльність людини. Лампи денного світла з температурою зверху 5000°с рідко і обмежено використовуються.
В даний час розроблені спеціальні колористичні таблиці, за допомогою яких легко побачити, як змінюється той або інший колір при теплому і холодному освітленні. Так, при теплому світлі жовтий колір стає теплішим і м'якшим, інтенсивні, «кислотні» відтінки розмиваються аж до ніжних пастельних. При холодному освітленні жовте світло стає блідим і сіруватим, як затягненим туманом. Зелений колір при теплому освітленні набуває ніжного салатового відтінку, а холодне світло, за рахунок блакитних відтінків, додає зеленому кольору морської хвилі і стає прозорішим, слабкішим.
10. ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Зараз в світильниках використовують лампи трьох основних типів: звичні лампи розжарювання, галогенні лампи і лампи денного світла. Вибираючи тип лампи враховуйте і палітру кольорів, і температуру ламп, а також не забувайте і про норми освітленості приміщення. Для того, щоб ваше житло було освітлене максимально ефективно, варто скористатися наступними розрахунковими нормами. При використанні в освітленні ламп розжарювання на метр квадратний повинно доводитися в середньому 25 Вт/м2. Для галогенних ламп - 23 Вт/м2 і для ламп денного світла - 6,5 Вт/м2.
Це середні значення норм освітленості, які автоматично підвищуються в два-три рази, якщо перед вами стоїть необхідність освітити робоче місце. Також слід враховувати колірну гамму освітлюваних поверхонь. Для світлої колірної гамми коефіцієнт віддзеркалення світла вищий, ніж для темної або зелено-блакитної. Тому для освітлення інтер'єру в світлих і теплих тонах можна брати занижені норми освітленості, тоді як для темної і холодної колірної гамми норми варто суворо дотримуватись нормам.
Слід розділяти освітлювальні прилади і за типом спрямованості їх світлового потоку. Коли світло від світильника направлене вузьким пучком і в одному напрямі, то говорять про прямий світлорозподіл. Яскравий приклад такого освітлювального приладу - настільна лампа, освітлююча робочу зону.
Якщо освітлення направлене рівномірно в різні боки, створюється м'яке фонове свічення, то такий розподіл світла називають розсіяним. Його прикладом служить люстра, у якої широким матовим плафоном закриті лампочки або світильник у вигляді сфери або півсфери з матового матеріалу.
Третій тип світлорозподілення - відбите. При ньому світло направлене на стіни або стелю і відбивається від них.
Підбираючи світильники відбитого світла в інтер'єр, необхідно враховувати той факт, що різні поверхні по-різному відображають і розсіюють світло. Так, блискуча поверхня, що володіє легким дзеркальним ефектом (наприклад, глянсові натяжні стелі, кахляна плитка, полірований стіл), буде максимально повно відображати світло, але на самій поверхні можуть з'являтися відблиски.
Фактурна поверхня меблів або рельєфних шпалер поглинатиме і розсіюватиме світло. Якщо світло направлене прямо на таку текстуру, то він виділить її, підкреслить рельєфність і узор, а відбите світло зменшить сприняття поверхні як тривимірної і зробить більш пастельним колір меблів, наче розмиє його.
Тільки комбінуючи освітлювальні прилади з різними типами світорозподілення можна досягти комфортного освітлення.
11. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОСТОРУ СВІТЛОМ
Комбінуючи різні типи освітлення, можна добитися значних візуальних ефектів в інтер'єрі вашого житла. Наприклад, зорово зробити кімнату менш витягнутою, допоможе яскраве освітлення дальньої стіни. Якщо решта стін при цьому рівномірно освітлена, то стіна присунеться до спостерігача, що і дасть ілюзію квадратного приміщення. І навпаки: дуже стисле, коротке приміщення можна витягнути за допомогою подовжнього освітлення однієї із стін кімнати.
Візуально «розширить» простір подовжнє і яскраве освітлення по периметру всього приміщення. Таке рішення дозволить вам значно розсунути стіни вузького і довгого коридору.
Рівномірне підсвічування стелі відбитим світлом створить відчуття висоти і паріння. Воно буде повніше, якщо світильники, розташовані по периметру верхньої частини кімнати, заховати за фальш-панелью. Але пам'ятаєте, що направляти який би то не було світло можна лише на стелю з ідеально гладкою поверхнею. За допомогою використання легких блискучих текстур і зміни кута падіння світла, можна створювати ілюзію нахилу стелі.
Якщо ж вам необхідно зменшити висоту стелі, додати кімнаті камерність, то світильники необхідно направити на стіни.
За допомогою направленого світла можна підкреслити деталь обстановки, а плоскість стін рівномірно освітити. Відбиваючись від їх поверхні, світло згладить межі кімнати і додасть кімнаті невагомість. Направлене ж світло яскравіше і різкіше обкреслить контури предметів, виділить їх зі всього інтер'єру.
Список літератури основний:
1. «Справочник начинающего дизайнера. 5-е изд» Издательство: Феникс, 2010. - 318 с.
2. «Стили интерьера: от классики да авангарда Издательство: Ниола-пресс, 2010. – 96 с.
3.«Ваш цвет - ваш дом: Философия цвета в интерьере» Куллен Пенни , Уоррендер Кэролин здательство: Контэнт Год: 2009. – 168 с.
4. В. М. Мунипов, В. П. Зинченко Эргономика. — Логос, 2001. — С. 356.
5.Эргономическое обеспечение Web-дизайна — Венедикт Кляуззе. Журнал «Мир ПК» № 05 за 2002 год.
6.Компьютерная Эргономика — компьютерно-зрительный, карпально-туннельный, позвоночный, грудной, ножной синдромы.
7.Шульц Д., Шульц С. "Психология и работа"
Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004.
8.Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво:
Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с.
Стиль традиційно визначається як сукупність рис, єдність виразних прийомів і засобів, ідейна або художня спільність, яка може бути властива певному часу, напряму в мистецтві, окремій людині або його будинку.
Дизайн інтер’єру може бути витриманий в якому-небудь єдиному стилі, головне, щоб оформлення квартири відповідало світогляду господаря, його характеру, звичкам. Проте в приміщенні може спостерігатися і змішення стилей. Важливо, щоб вони були доречні, гармонійно вписувалися в навколишній простір і підкреслювали індивідуальність власників.
Єгипетський стиль
Дійшов до нас завдяки розвиненому заупокійному культу стародавніх єгиптян. пам’ятники, що Дійшли до нас, - це храми, палаци і гробниці, тобто монументальні споруди, покликані втілювати собою Вічність. Хоча стиль проіснував впродовж 4000 років, традиції декорування практично не змінювалися. Згодом на елементах стилю базується весь Ампір і частково Ар-деко.
Античність
Під античністю поминають архітектуру стародавньої Греції і Риму.Старогрецька архітектура, що виникла, на островах Егейського моря була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями (Ренесанс, Класицизм, Неокласицизм) як першоджерело, як якийсь еталон для наслідування.Найбільшим досягненням грецьких архітекторів був “винахід” ордера (художньої системи оформлення стоечно-балочної конструкції) - дорічеського (Парфенон), іонічного (хр. Никі Алтерос) і Корінфа. Стародавні Римляни, будучи хорошими учнями греків, не тільки повністю сприйняли їх спадщину, але і розвинули його, доповнивши ордерну систему тосканським і композитним ордерами. Сумістивши грецький ордер, італійську арку і циліндрове зведення “винайшли” арочний-ордерний осередок (тріумфальна арка). Модерн, неокласицизм, арт-деко, хай-тек, мінімалізм, кітч (кіч), етно - це абсолютно не всі стилі існуючі на сьогоднішній момент в дизайні інтер'єру. Переважна більшість з них підрозділяються на кілька напрямків, якесь зміщення стилів допустимо.
Техно - це стиль, якому властива особлива психологія життя. У житлових приміщеннях використовується не часто, але зате користується популярністю в диско-клубах, кафе, ресторанах і т.д. Техно поєднує в собі всі можливості сучасних технологій.В обробці обов'язково присутні скло і метал.
Індивідуальні житлові будинки
Об'ємно-планувальні рішення будинків.
У цей час індивідуальні або садибні житлові будинки діляться на два типи: сільські садибні будинки із земельною ділянкою 10-15 соток і міські котеджі із земельною ділянкою 6-12 соток. У деяких випадках земельна ділянка сільського садибного будинку може бути збільшеною до значних розмірів, а садиба трансформуватися у фермерське господарство будь-якої спеціалізації.
Планування сільського садибного будинку повинно передбачати чіткий функціональний розподіл квартири на дві зони: житлову й господарську. У першу входять житлові кімнати, їдальня, передня й тамбур, у другу - кухня, робоча кухня (заготівля кормів, овочів), комори. Підвальну частину будинку використовують для зберігання запасів овочів, складу інвентаря, майстерні.
Для сільського садибного будинку велике значення має ізоляція приміщень, пов'язаних з господарством від житлової частини квартири. Тому звичайно влаштовують два входи в будинок: основного - з боку вулиці й додаткового - з боку двору, з робочої кухні або коридору. У міських котеджах також найчастіше буває два входи: з боку вулиці й з боку озелененої ділянки для відпочинку.
Існує три основних типи садиб:
- садиби з окремо збудованими будівлями - житловим будинком і надвірними господарськими будівлями;
- садиби з вбудованими або прибудованими до будинку господарськими будівлями;
- садиби у вигляді комплексу житлових і господарських приміщень, організованих навколо внутрішнього житлового двору.
За об'ємно-планувальною характеристикою садибні житлові будинки діляться на дома з квартирами в одному рівні й будинки з квартирами у двох і більше рівнях.
Дома з квартирами у двох рівнях доцільно проектувати при загальній площі квартири більше 90м2 і при кількості кімнат більше трьох. Такі будинки називаються котеджами. Існує кілька типів будинків із квартирами у двох рівнях:
- мансардний будинок;
- будинок з неповним другим поверхом;
- будинок з однаковими по площі двома поверхами;
- будинок зі зміщенням рівнів підлоги, одна із частин якого одноповерхова.
У мансардному будинку приміщення верхнього поверху розташовуються в межах горищного простору. При цьому ухил скатного даху повинен бути не менше 450. Для більш повного використання горищного простору стелі приміщень мансарди роблять зі скошеними кутами.
У будинку з неповним другим поверхом спільна кімната або вітальня часто мають підвищену висоту.
Звичайний двоповерховий будинок має рівні за площею поверхи і для нього характерні багатокімнатні квартири (5 і більше кімнат).
Будинок зі зміщенням рівнів підлоги доцільно застосовувати на крутому рельєфі.
Внутрішній зв'язок приміщень здійснюється за допомогою внутрішньоквартирних сходів, які можуть розташовуватися в передній або в спільній кімнаті. Сходи ці мають більший ухил, чим звичайні будинкові сходи, виконуються полегшеними, як правило, дерев'яними. Мінімальна ширина таких сходів 0,9м. Вони можуть бути відкритими або обмежені стінами. Відкриті сходи стають активним елементом інтер'єру.
Прийоми забудови садибними житловими будинками.
Архітектурно-художні якості садибної забудови залежать не тільки від виразності житлових будинків, але в значній мірі й від планувального рішення забудовуваної території.
При забудові вулиць застосовують різні архітектурно-просторові рішення. Вулиці можуть мати прямолінійний або криволінійний обрис. Дома можуть бути розташовані вздовж вулиці в одну лінію або з відступами від неї.
Але найцікавіші об'ємно-просторові рішення дають розташування житлових садибних будинків у вигляді різноманітних груп. Групова забудова сприяє також зменшенню довжини вулиць, а також скороченню на 15-20% довжини інженерних мереж. Крім того, групова забудова створює сприятливі умови для відпочинку й ігор дітей. Це групи, утворені навколо внутрішнього простору - саду, дитячого майданчика або навколо невеликого торговельного будинку. Вони можуть бути замкнутими або розкритими в одну сторону. Інший прийом - утворення груп будинків уздовж тупикових проїздів, які звичайно закінчуються площадкою для стоянки й розвороту автомобілів, або площадкою із садом. Петельна забудова також являє собою прийом утворення групи будинків, об'єднаних навколо петельного проїзду.
2.2. Блоковані житлові будинки
Об'ємно-планувальні рішення. Типи блок-квартир.
Багатоквартирний блокований житловий будинок складається з ряду блок-квартир, що примикають друг до друга й мають самостійні входи і приквартирні земельні ділянки.
Житлові будинки утворюються з'єднанням однакових або різних за типами квартир і етажності блоків. Основний тип блоку - рядовий, бічні стіни якого є загальними для сусідніх блоків. Входи в них звичайно робляться із двох сторін. По краях будинку розташовуються торцеві блоки. У будинках складної конфігурації використовують ще й поворотні блоки. Вони можуть бути розгорнуті як під тупим, так і під прямим кутом. Застосовують також блоковані будинки із хрестоподібних блоків, коли необхідна більша щільність забудови. Хрестоподібні блоки звичайно складаються із чотирьох одноповерхових або двоповерхових квартир, що мають двосторонню орієнтацію й наскрізне або кутове провітрювання.
Застосовують також блоковані будинки з Г-образних, П-образних і Т-образних блоків, які також дають більшу щільність забудови. Такі будинки мають замкнуті або напівзамкнуті внутрішні дворики.
Блоковані будинки з успіхом застосовують при забудові на крутому рельєфі. Будівництво таких будинків ведеться на схилах з ухилом 150 і більше.
У блокованих будинках, як правило, застосовують 3 основних типи квартир:
- одноповерхові в одноповерхових блоках;
- одноповерхові у двоповерхових блоках;
- двоповерхові квартири.
Зустрічаються й інші типи квартир: двоповерхові з неповним другим поверхом, квартири з мансардним поверхом, триповерхові квартири. Але найпоширенішим типом блокованого будинку є будинок із квартирами у двох рівнях.
Прийоми блокування й забудови.
Кількість блок-квартир в одному будинку буває від 3 до 12. Незалежно від типу блоків прийоми блокування можна звести до 5 основних схем:
1. Лінійна, коли блоки примикають до однієї лінії забудови.
2. Блокування зі зміщенням блоків.
3. Блокування за допомогою господарських споруд.
4. Просторове блокування (“килимова забудова”).
5. Блокування на рельєфі.
Найпоширеніше лінійне блокування. З композиційних міркувань і для поліпшення інсоляції квартир застосовують блокування зі зміщенням. Блоки зміщують в одну або на обидва боки перпендикулярно до вулиці або під кутом до неї. Блокування на рельєфі здійснюються по горизонталі й по вертикалі.
При забудові блокованими будинками застосовують різні планувальні прийоми. Найпростіший з них - однорядна забудова уздовж вулиць або з периметру кварталу. Забудова може бути прямолінійна, криволінійна, суцільна “змійкою”, “килимова” великої щільності. У великих житлових комплексах іноді застосовують кілька прийомів відразу.
2.3. Безліфтові секційні житлові будинки
Такі будинки висотою від 2-х до 5-ти поверхів застосовують у будь-якому кліматичному районі в міському й сільському будівництві. Секційні будинки складаються з однієї або декількох однакових, або різних секцій і відрізняються поверховістю, довжиною й конфігурацією плану.
Секції бувають двох-, трьох- і чотириквартирними. Відповідно до числа й типу квартир прийнята умовна позначка типу секцій: 3-4, 1-2-3, 2-2-2-2, де число цифр відповідає числу квартир у секції, а значення цифр - кількості кімнат у кожній квартирі.
За орієнтацією секції бувають: широтної й меридіональної, необмеженої, частково обмеженої й обмеженої орієнтації.
Залежно від розташування в плані будинку розрізняють три основних типи секцій: рядові, торцеві й поворотні, причому кожна з них може мати різні варіанти форми плану. Рядові секції мають дві зовнішні стіни, торцеві - три. Найбільш просте рішення торцевої секції складається в повторенні рядової секції тільки зі зміною конструкції торцевої стіни. Поворотні секції можуть мати різні кути повороту. В масовому будівництві часто зустрічаються секції з поворотом на 900 (так звані кутові) і 1350. Іноді застосовують секції складної форми: хрестоподібні, у вигляді трилисника або секції вільної форми.
Прийоми блокування секцій.
Прийоми блокування секцій у секційних будинках багато в чому схожі з блокуванням квартир у блокованих будинках. Це ті ж побудови в лінію, зі зміщенням в одну сторону або із чергуванням виступів і відступів. На рельєфі можливий криволінійний або ламаний план будинку, що відповідає напрямку горизонталей. Секції блокують так, щоб всі сходи розташовувалися з однієї сторони будинку й переважно з боку двору. У тих випадках, коли за умовами орієнтації це неможливо, на перших поверхах роблять наскрізні проходи.
В умовах крутого рельєфу застосовується зміщення секцій по вертикалі з утворенням так званих “каскадних” будинків. В умовах теплого клімату внаслідок зсуву верхніх поверхів над нижніми в кожній квартирі верхнього поверху створюються відкриті тераси подібно тому, як це робиться в блокованих будинках.
Прийоми забудови секційними будинками.
Основний планувальний і первинний елемент забудови секційними будинками - житлова група. Вона може приймати різні просторові форми - поєднуватися в квартали й житлові утворення. Групи можуть розташовуватися уздовж вулиць, навколо тупикових або кільцевих проїздів, можуть бути розташовані вільно або регулярно, можуть бути замкнутими або відкритими. Секційні будинки можуть бути об'єднані в житловий комплекс.
(див. табл. 9)
Таблиця 9. Середні фізичні параметри тіла людини [12]
|
Номер позиції на рис. 132 |
Розмір, см |
Номер позиції рис. 132 |
Розмір, см |
||
|
у чоловіків |
у жінок |
у чоловіків |
у жінок |
||
|
1 |
314 |
198 |
9 |
34 |
39 |
|
2 |
167 |
156 |
10 |
133 |
121 |
|
3 |
84 |
78 |
11 |
50,6 |
46,7 |
|
4 |
43 |
38 |
12 |
42,2 |
37 |
|
5 |
72 |
66 |
13 |
46,5 |
42,7 |
|
6 |
62 |
58 |
14 |
48,8 |
47,2 |
|
7 |
26 |
24 |
15 |
59 |
56,8 |
|
8 |
182 |
167 |
16 |
104,2 |
98,2 |
2. Взаємозв'язок розмірів столу і стільця
3.Розміри секцій для зберігання одягу та головних уборів у пересувній і вбудованих меблів
4.Варіанти розмірів обідніх столів
4.побудова перспективного простору ескізні варіанти
Фрагмент дипломного проекту на тему «Інтер’єр трикімнатної квартири» студента К Д І Д-П М І Д ІМЕНІ МИХАЙЛА БОЙЧУКА
2.ПРИКЛАД КРЕСЛЕНЬ ПЛАНУ КВАРТИРИ З ІСНУЮЧИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ ТА КОНСТРУКЦІЯМИ ,ЩО ДЕМОНТУЮТЬСЯ.
3.ПРИКЛАД ОБМІРЮВАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ
ПРИКЛАД ПЛАНУ КВАРТИРИ З РОЗТШУВАННЯМ МЕБЛІВ
ПРИКЛАД ПЕРСПЕКТИВНОГО ЕСКІЗНОГО ЗОБРАЖЕННЯ
ПЛАН КВАРТИРИ ДЛЯ ПЕРЕПЛАНУВАННЯ. ТА ДИЗАЙНЕРСЬКО-АРХІТЕКТУРНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ.
Проект студента третього курса К Д І Д-П М І Д
ІМЕНІ МИХАЙЛА БОЙЧУКА
Шмоняк Олександра (2009 Рік)