Моніторин та сценарний аналіз виникнення і розвитку НС
Работа добавлена на сайт samzan.net:
PAGE \* MERGEFORMAT 6
ЛЕКЦІЯ 1
МОНІТОРИНГ ТА СЦЕНАРНИЙ АНАЛІЗ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ НС
ПЛАН
1. НС, їх причини та класифікація.
2. Моніторинг та прогнозування НС.
3. Ідентифікація та паспортизація об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки.
4. Зонування територій за ступенем небезпеки.
1. НС, ЇХ ПРИЧИНИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
Надзвичайна ситуація ( НС ) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели, або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Ознаки HC :
- наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їх життєдіяльності;
- заподіяння великих економічних збитків;
- істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.
Офіційна класифікація HC в Україні здійснюється двома нормативно-правовими документами: Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, введеним у дію з 01.03.2002 р. наказом Держстандарту України № 552 від 19.12.2001р. і "Порядком класифікації HC техногенного та природного характеру за їх рівнями".
Класифікація HC здійснюється для:
- забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з HC та ліквідацією їх наслідків;
- ведення державної статистики;
- для машинного оброблення інформації в автоматизованих системах управління економікою держави, забезпечення інформаційної сумісності задач органів різних рівнів управління.
Класифікація HC залежно від причин їх виникнення.
Згідно з ДК 019-2001 залежно від причин, які можуть зумовити виникнення HC на території України, розрізняються:
HC техногенного характеру - HC, що виникли внаслідок дії чинників техногенного характеру, якими можуть бути транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом (загрозою викидання) небезпечних і шкідливих, хімічних і радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікація, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;
HC природного характеру - HC, що з'явилися внаслідок дії природного характеру, таких як небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність і масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками та інші;
HC соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування:
- збройні напади, захоплення та силове утримання важливих об'єктів, або реальна загроза здійснення таких акцій;
- збройні напади, захоплення та силове утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза здійснення таких акцій;
- замах на життя керівників держави і народних депутатів України;
- напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, захоплення заручників з членів екіпажу чи пасажирів, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден;
- установлення вибухового пристрою у багатолюдних місцях, в установі, організації, на підприємстві, у житловому секторі, на транспорті;
- зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об'єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування;
- виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів,
-нещасні випадки з людьми та ін.
HC воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якої виникають вторинні чинники ураження населення.
Класифікація HC природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку.
Відповідно до "Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" HC, залежно від обсягів заподіяних збитків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, можуть бути державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня.
Критерії для визначення рівня HC:
- територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків HC;
- кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок HC;
- розмір заподіяних (очікуваних) збитків.
НС державного рівня:
- яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;
- яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (HC державного рівня за територіальним поширенням);
- яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі - особи, життю або здоров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);
- внаслідок, якої загинуло понад 5 осіб, або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності, понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені HC, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення HC) заробітної плати;
- збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
- яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як HC державного рівня.
НС регіонального рівня:
- яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей і для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (HC регіонального рівня за територіальним поширенням);
- яка привела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок, якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
- збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
НС місцевого рівня:
- яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам і для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта;
- внаслідок, якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби) і збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
- збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
НС об'єктового рівня – та, яка не підпадає під названі вище визначення.
HC відноситься до певного рівня, за умови відповідності її не менше як одному із зазначених критеріїв.
У випадку, коли внаслідок HC для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного, рівень HC визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод - на два ступені менше).
Віднесення HC, яка виникла на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня, за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення HC до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць. Віднесення HC до державного та регіонального рівня для зазначених адміністративно-територіальних одиниць здійснюється за окремими критеріями та правилами.
Остаточне рішення щодо рівня HC з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі, у разі відсутності достатніх відомостей, щодо розвитку HC, приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції, якого належить вирішення питань захисту населення та територій від HC техногенного та природного характеру, за погодженням, у разі потреби із зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку (у разі його надання) регіональної комісії з питань ТЕБ та HC щодо рівня HC. Остаточне рішення (експертний висновок - у разі його надання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення та територій від HC техногенного та природного характеру, про віднесення небезпечної події до HC, її класифікацію та визначення рівня вважається підставою для здійснення інших заходів щодо реагування на HC.
2. МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗУВАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Державна система моніторингу – це система спостережень, збору, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, техносфери , зовнішніх дестабілізуючих факторів, прогнозування їх змін і розробка науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативних змін стану довкілля та дотримання вимог екологічної та техногенної безпеки, попередження НС та зменшення їх масштабів.
Створення і функціонування системи моніторингу ґрунтується на таких принципах:
- узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення,сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових;
- систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього;
- своєчасності отримання,комплексності оброблення та використання інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;
- обєктивності первинної, аналітичної і прогнозної інформації та оперативності її доведення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, зацікавлених міжнародних установ та світового співтовариства.
Діяльність із моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру є багатоплановою. Вона здійснюється багатьма організаціями (установами) з використанням різноманітних методів і засобів. Так, наприклад, моніторинг і прогноз подій гідрометеорологічного характеру здійснюється установами Держкомгідромету, який крім того здійснює моніто ринг стану та забруднення атмосфери, води і ґрунту.
Сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів у країні здійснюється систе мою сейсмологічних спостережень і прогнозу землетрусів, до якої входять уста нови і системи спостереження Національної академії наук, МНС, Міноборони і Мінбуду.
Важливу роль у справі моніторингу відіграє Мінекології, яке здійснює загаль не керівництво державною системою екологічного моніторингу.
Міністерство охорони здоров'я через територіальні органи санітарно-епідеміо логічного нагляду організовує та здійснює санітарно-гігієнічний моніторинг і прогнозування у цій сфері.
Моніторинг стану техногенних об'єктів і прогноз аварійності здійснюють Держтехнагляд, Держатомрегулювання, а також наглядові органи у складі цент ральних органів виконавчої влади, у тому числі і MHC.
Силові структури здійснюють моніторинг зовнішніх дестабілізуючих факторів ( збройних конфліктів, терористичних актів тощо).
Єдине інформаційне середовище для оперативного постачання даних такого моніторингу виконавцям, з метою прогнозування ризиків виникнення та розвитку сценаріїв НС, повинна забезпечувати Урядова інформаційно-аналітична система з питань НС ( УІАС НС ) створена для підтримки процесів підготовки, прийняття і контролю виконання управлінських рішень, пов’язаних з НС, на основі комплексної обробки оперативних, аналітичних, нормативно-довідкових, експертних та статистичних даних від різних джерел.
Для України поки що залишається проблемою повна інтеграція суб’єктів такого загальнодержавного моніторингу в єдину систему, розроблення єдиної методології збору, накопичення і передачі моніторингової інформації. Тому законодавством визначаються завдання тільки для загальнодержавної системи спостереження і контролю через збирання, опрацювання і передачу інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними , хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.
Необхідно підкреслити, що якість моніторингу і прогноз надзвичайних ситу ацій значною мірою впливає на ефективність діяльності у сфері зниження ризиків їх виникнення і зменшення їх масштабів.
Методичне керівництво та координація діяльності системи моніторингу і прог нозування HC на державному рівні здійснюється MHC, зокрема управлінням прогнозування, яке в перспективі має перетворитися на Службу прогнозування. Прогноз ризиків HC на території країни в цілому здійснює MHC у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.
Як свідчить багаторічний досвід, без урахування даних моніторингу і прогнозування HC неможливо планувати розвиток територій, приймати рішення на будівництво промислових і соціальних об'єктів, розробляти програми і плани з попередження та ліквідації можливих HC.
Від ефективності і якості проведення моніторингу та прогнозування залежить ефективність і якість програм, планів, прийняття рішень щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Комплекс систем виявлення загрози виникнення НС, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно – небезпечних об’єктів, складається з таких складових частин:
- Система раннього виявлення загрози виникнення НС;
- Система виявлення НС;
- Система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно - небезпечних об’єктів про загрозу чи виникнення НС;
- Система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади;
- Пульти централізованого моніторингу;
- Пульти централізованого спостереження;
- Система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів.
Система раннього виявлення загрози виникнення НС та система виявлення НС складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально - контрольних приладів. Технологічні датчики та сигналізатори указаних систем установлюються і використовуються відокремлено від аналогічних датчиків промислової автоматики.
Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення НС чи виникнення складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв’язку.
Система централізованого моніторингу – це комплекс технічних засобів, розміщених у суб’єкта господарювання, котрий має відповідну ліцензію, призначений для приймання, обробки і видачі в заданому вигляді повідомлень про стан систем виявлення загрози НС, реєстрації цих повідомлень та передачі в автоматичному режимі на пульт централізованого спостереження сигналів про НС.
Система централізованого спостереження – це комплекс технічних засобів, розміщений в операторському центрі диспетчерської служби МНС України, призначений для приймання, обробки і видачі у заданому вигляді повідомлень про НС на об’єктах чи загрозу їх виникнення.
Система оповіщення населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів, складається зі спеціальних пристроїв мовного та візуального оповіщення.Керування такими системами виконують диспетчери чи інші вповноважені особи потенційно небезпечних об’єктів або чергові операторських центрів диспетчерських служб МНС.
Відповідно до викладеного вище, основними завданнями центральних і місце вих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, які беруть участь у моніторингу довкілля, несприятливих та небезпечних при родних явищ і процесів, у прогнозуванні HC природного і техногенного характеру є:
- створення, постійне удосконалення і розвиток на всіх рівнях відповідних систем (підсистем, комплексів) моніторингу навколишнього середовища, прогнозу вання HC природного і техногенного характеру;
- оснащення організацій та установ, які здійснюють моніторинг і прогнозуван ня, сучасними технічними засобами для вирішення покладених на них завдань;
- координація робіт установ і організацій на всіх рівнях щодо збору та обліку інформації про результати спостереження та контролю за станом навколишнього середовища;
- координація робіт галузевих і територіальних органів нагляду щодо збору та обміну інформацією про результати спостереження та контролю за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах;
- створення інформаційно-комунікаційних систем для вирішення завдань мо ніторингу і прогнозування HC;
- створення інформаційної бази про джерела HC та їх масштаби;
- удосконалення нормативно-правової бази моніторингу і прогнозування;
- визначення органів, уповноважених координувати роботу установ та орга нізацій, які вирішують завдання моніторингу і прогнозування;
- забезпечення, із встановленою періодичністю, подання даних моніторингу і прогнозування HC, відповідних аналізів про зростання небезпеки і загрози та пропозицій щодо їх зниження;
- своєчасний розгляд даних моніторингу і прогнозування HC, запровадження необхідних заходів щодо зниження небезпеки і загрози, відвернення HC, змен шення їх можливих масштабів, захист населення і територій у разі їх виникнення.
3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ПАСПОРТИЗАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ ПОТЕНЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ.
Запобігання виникненню HC – одне з головних завдань ЦЗ можливе за рахунок підготовки і реалізації комплексу заходів, що спрямовані на регулювання безпеки, управління ризиками та завчасне реагування на загрозу виникнення HC.
Діяльність по запобіганню HC має пріоритет порівняно з іншими видами робіт з протидії цим ситуаціям. Це обумовлено тим, що соціально-економічні результати завчасних дій по попередженню HC і мінімізації збитків в більшості випадків є більш важливими і ефективними для громадян, суспільства і держави, ніж ліквідація наслідків після виникнення HC.
Під регулюванням безпеки розуміється розробка нормативно-правової документації і реалізація заходів, які визначають і нормують можливі ризики виникнення HC.
Нормативні документи, що спрямовані на регулювання безпеки, є різними за формою і можуть бути загальнодержавними та галузевими. Відповідно, вони затверджуються і вводяться в дію Законами України, Постановами Кабінету Міністрів України або Наказами міністерств.
До заходів, спрямованих на регулювання безпеки відносяться:
- врахування та реалізація вимог ІТЗ ЦЗ (ЦО) при розробці містобудівної документації;
- ідентифікація та облік потенційно небезпечних об'єктів;
- ідентифікація та облік об'єктів підвищеної небезпеки;
- декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
- паспортизація та реєстрація потенційно небезпечних об'єктів;
- страхування ризику суб'єктом господарської діяльності;
- державна стандартизація з питань безпеки у HC техногенного і природного характеру;
- державна експертиза у сфері захисту населення і територій від HC техногенного і природного характеру;
- державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і територій від HC техногенного і природного характеру.
Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - це визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.
Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у випадку, якщо на ньому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення HC.
Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України.
Ідентифікацію ОПН проводять СГД, у власності або користуванні яких є хоча б один ПНО або, які мають намір почати будівництво такого об'єкту.
У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь-якої небезпечної речовини, з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.
Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо виявиться, що сумарна маса хоча б одного зі всіх видів небезпечних речовин дорівнює або перевищує норматив порогової маси.
Порядок проведення ідентифікації ОПН, а також методика розрахунку сумарної маси небезпечної речовини визначені відповідними нормативно-правовими актами.
Результати ідентифікації і розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарської діяльності протягом 25 років.
Суб'єкт господарської діяльності за результатами ідентифікації складає повідомлення про результати ідентифікації ОПН і подає його територіальним органам Держгірпромнагляду, Державної інспекції ЦЗ та техногенної безпеки, Держекомінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій адміністрації, або виконавському органу місцевої влади (уповноважені органи).
Уповноважені органи ведуть облік ОПН.
Держгірпромнагляд веде Державний реєстр ОПН і видає суб'єкту господарської діяльності свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.
Декларування безпеки ОПН
Декларування безпеки ОПН здійснюється з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій і їх наслідків.
Декларування безпеки проводить СГД, який складає декларацію безпеки - документ, що визначає комплекс заходів, які вживаються СГД з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності об'єкту до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.
Декларація безпеки повинна включати:
-дослідження ступеня небезпеки і оцінку рівня ризику;
-оцінку готовності ОПН до експлуатації відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;
-розробку рішень, направлених на зниження ризику, і реалізацію заходів щодо запобігання можливих аварій;
-розробку заходів щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій;
-для ОПН, який будується або реконструюється, інформацію про заходи, передбачені проектною документацією і заплановані до здійснення під час експлуатації.
Порядок розробки декларації безпеки ОПН, її зміст, методика визначення ризиків і їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України .
Декларація безпеки подається за тими ж адресами, що і повідомлення про ідентифікацію.
Органи місцевої влади в регіональних засобах масової інформації дають відомості про ОПН, зокрема про способи оповіщення і необхідні дії населення у разі виникнення аварії.
Паспортизація та реєстрація ПНО
Паспортизація ПНО - це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом MHC.
Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та HC, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО.
Паспорт ПНО - документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об'єкту (1HC -підприємство, 2HC - вугільна шахта, 3HC - гідротехнічний об'єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об'єктів розміщуються на офіційному сайті MHC України.
Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п'ять років.
Розташовані на території України ПНО підлягають реєстрації, тобто внесенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів (далі -Реєстр), який веде Державний департамент страхового фонду документації. Реєстрація обов'язкова для всіх ПНО незалежно від форми власності і підпорядкування. Не підлягають реєстрації в цьому Реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини.
ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за однією адресою, реєструється як один ПНО, а ОГД, який містить у своєму складі кілька джерел небезпеки, розташованих за різними адресами, реєструється як кілька окремих ПНО відповідно до адрес місцезнаходження джерел небезпеки.
Під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об'єкта, а також свідоцтво про його реєстрацію.
Виключення ПНО з Реєстру проводиться у разі отримання Державним департаментом страхового фонду документації від осіб, які зареєстрували небезпечні об'єкти, акта про їх ліквідацію.
Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності проводиться з метою забезпечення відшкодування збитку, заподіяного життю, здоров'ю і майну третіх осіб, у тому числі навколишньому середовищу (природним ресурсам, територіям і об'єктам природно-заповідної фундації), в результаті пожеж та/або аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.
Відшкодуванню підлягає прямій збиток заподіяний в результаті пожежі та/або аварії на ОПН життю, здоров'ю і майну третіх осіб, яке на момент настання випадку страховки знаходилося в їх володінні або користуванні, включаючи природні ресурси, території і об'єкти природно-заповідної фундації.
Сума страхування визначається кожному конкретному ОПН відповідно до його категорії небезпеки:
для об'єктів 1 категорії небезпеки - 200000, об'єктів 2 категорії - 70000 і об'єктів 3 категорії -45000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент нарахування суми страхування;
Слід відмітити, що такий підхід до визначення суми страхування не стимулює прагнення суб'єкта господарської діяльності до зниження ступеня ризику, оскільки незалежно від ступеня ризику для всіх об'єктів даної категорії страхова сума одна і та ж. Більш прогресивною є система визначення страхової суми в залежності від ступеню ризику. При такій системі експлуатація об'єкту з високим рівнем ризику стає економічно невигідною.
Державна стандартизація у сфері цивільного захисту.
Державна стандартизація з питань безпеки в умовах HC техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до закону і направлена на забезпечення:
- безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;
- якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;
- єдність принципів вимірювання;
- безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
MHC України :
-розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання; приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,
-визначає їх повноваження та порядок діяльності;
-бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації.
Державна експертиза у сфері цивільного захисту.
Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити HC техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .
Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту.
Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені законами органи влади, у тому числі спеціально уповноважені ЦОВВ і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання: охорони праці; забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища; захисту населення і територій від НС; пожежної безпеки;санітарно-епідемічної безпеки та ін..
4. ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ ЗА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ
З метою диференційованого підходу до планування запобіжних заходів здійснюється зонування територій країни, регіонів, міст і населення пунктів за територіями природного і техногенного ризиків.
Територія міста, з урахуванням переважного функціонального призначення, поділяється на селітебну, виробничу і ландшафтно-рекреаційну.
Селітебна територія має таке призначення: розміщення житлового фонду, гро мадських будівель і споруд, у тому числі науково-дослідних комплексів, а також окремих комунальних і промислових об'єктів, які не вимагають утворення сані тарно-захисних зон; будівництво шляхів міського сполучення, вулиць, площ, парків, садів, бульварів та інших місць загального користування.
Виробничу територію призначено для розміщення промислових підприємств і пов'язаних із ними об'єктів, комплексів наукових установ з дослідними вироб ництвами, комунально-складських об'єктів, споруд зовнішнього та приміського транспорту, споруд зовнішнього транспорту.
Ландшафтно-рекреаційна територія включає міські ліси, лісопарки, лісозахисні зони, водоймища, сільськогосподарські та інші угіддя, які спільно з парками, са дами, скверами і бульварами, розміщеними на селітебній території, формують систему відкритого простору.
У межах зазначених територій виділяються різноманітні зони функціонально го призначення: житлової забудови, громадських центрів, промислові, наукові і науково-виробничі, комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку, курортні (у містах і селищах, які мають лікувальні ресурси), охоронних ландшафтів.
Крім того, виділяються зони можливого небезпечного землетрусу, можливого катастрофічного затоплення, можливих небезпечних геологічних явищ, радіоак тивного забруднення, хімічного зараження, прикордонна зона, зона можливих руй нувань внаслідок збройного конфлікту, можливого утворення завалів, безпечна зона, для яких також розробляються і проводяться заходи щодо запобігання НС.
Зона можливого небезпечного землетрусу - територія, у межах якої інтен сивність сейсмічного впливу становить сім і більше балів. Розмір і місцезнаход ження цієї зони визначається за картами сейсмічного районування відповідно до вимог Державних будівельних норм.
Зона вірогідного затоплення - територія, межі якої можуть бути вкриті водою внаслідок стихійного лиха або руйнування гідротехнічних споруд.
Зона вірогідного катастрофічного затоплення - територія, на якій в результаті затоплення передба чається загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, у першу чергу будівель і споруд, а також збитки навколишньому середовищу.
Зона можливих небезпечних геологічних явищ - територія, у межах якої пе редбачається виникнення небезпечних геологічних явищ, що складають загрозу життю і здоров'ю людей, завдають збитків економіці.
Зона можливого радіоактивного забруднення - територія або акваторія, на якій є можливим забруднення поверхні ґрунту, будівель і споруд, атмосфери, води, продовольства, харчової сировини радіоактивними речовинами, яке може вик ликати перевищення нижнього критичного значення доз опромінення населення.
Зона можливого хімічного зараження - територія, в межах якої внаслідок по шкодження або руйнування ємностей з хімічно небезпечними речовинами можли ве розповсюдження цих речовин у концентраціях або кількості, які становлять заг розу для людей, сільськогосподарських тварин і рослин упродовж певного періоду.
Зона можливих руйнувань - територія міст, інших населених пунктів і об'єктів економіки, на якій можливе виникнення надмірного тиску у фронті повітряної удар ної хвилі, який дорівнює 0,3 кгс/см2 і більше, а також сейсмічний вплив, що спри чиняє руйнування будівель, споруд і комунікацій.
Зона можливого утворення завалів - частина зони можливих руйнувань, яка включає ділянки розташування будівель і споруд з прилеглою до них місцевістю, де слід чекати утворення завалів, обрушення конструкцій цих будівель і споруд.
Безпечна зона - територія, розташована за межами зон можливих руйнувань, можливого радіоактивного забруднення, хімічного ураження, вірогідного катаст рофічного затоплення і підготовлена для розміщення евакуйованого населення.
Можливе часткове або повне накладання двох і більше зон можливої небез пеки. На такій території запобіжні заходи проводяться від усіх видів небезпек відповідно до накладених зон.
Слід відзначити, що з метою забезпечення безпеки виробництва і населення особлива увага приділяється розміщенню потенційно небезпечних об'єктів і селітебних територій. Проблеми розміщення зазначених об'єктів і територій знахо дять своє вирішення під час прогнозування соціально-економічного розвитку країни, розробки генеральної схеми розміщення виробничих сил, схем розвитку галузей економіки, економічних районів і територій.
З метою сталого функціонування економіки і виживання населення у надзви чайних ситуаціях передбачається:
-максимально можливе розосередження виробничих сил на території країни з урахуванням дублюючих галузей і об'єктів економіки;
-нарощування економічного потенціалу районів, які мають енергетичні при родні ресурси;
- обмеження нового будівництва об'єктів і розширення існуючих у районах підвищеної небезпеки природних стихійних явищ;
- обмеження росту великих міст, концентрації ресурсів у цих містах;
- розробка генеральних планів, проектів забу дови мікрорайонів, кварталів з урахуванням вимог безпеки у разі надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу;
- розвиток економічно перспективних малих і середніх міст, селищ міського типу і крупних населених пунктів;
- поступове виведення з міст підприємств, баз, складів, які переробляють або зберігають значну кількість небезпечних хімічних речовин, вибухонебезпеч них, вогненебезпечних та інших небезпечних речовин;
-розвиток у позаміській зоні об'єктів матеріальних резервів з урахуванням потреб для життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях;
- створення у позаміській зоні лікарняної бази для розгортання у разі надзви чайної ситуації;
- розвиток у позаміській зоні мережі оздоровчих, спортивних установ, пансіо натів, кооперативно-садівничих товариств та інших об'єктів господарчого при значення з урахуванням їх використання для розміщення евакуйованого населен ня, яке постраждало у надзвичайних ситуаціях.
Необхідно підкреслити, що для успішної роботи з раціонального розміщення об'єктів економіки вироблено і перевірено досвідом правила, урахування яких дозво ляє значно знизити ризик виникнення надзвичайних ситуацій. Наведемо деякі з них.
Перш за все, об'єкти економіки розміщуються таким чином, щоб вони не потрапили до зони високої природної і техногенної небезпеки. Вони мають бути віддаленими від житлових зон і один від одного на відстань, яка забезпечує без пеку населення і сусідніх об'єктів.
Вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти та їх елементи розміщуються з ураху ванням захисних та інших особливостей місцевості.
Між потенційно небезпечними об'єктами встановлюється оптимальна відстань, передбачається ізоляція реакторних блоків атомних електростанцій один від одного.
Хімічно небезпечні об'єкти будуються на безпечній відстані від водойм, морсь кого узбережжя, підземних водоносних шарів з урахуванням рози вітрів.
Біологічно небезпечні об'єкти та їх елементи розміщуються також з ураху ванням рози вітрів для даної місцевості.
Навколо радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об'єктів передбачають ся санітарно-захисні зони і зони спостереження.
Гідротехнічні споруди мають будуватися таким чином, щоб до зони можли вого катастрофічного затоплення потрапила мінімальна кількість об'єктів со ціального і господарчого призначення. Розміщення населених пунктів, у тому числі садівничих товариств і важливих промислових об'єктів, у районах можли вого катастрофічного затоплення є недопустимим.
Не повинно допускатися розміщення будівель і споруд на земельних ділянках, забруднених органічними і радіаційними відходами, в небезпечних зонах відвалів породи шахт, збагачувальних фабрик, зсувів, селевих потоків і снігових лавин, у зонах можливого катастрофічного затоплення, в сейсмічних районах і зонах, які є безпосередньо прилеглими до активних розколів земної кори.
У проектах планування необхідно передбачати обмеження розвитку в круп них містах потенційно небезпечних об'єктів економіки, їх поступовий вивід з міст, перепрофілювання і модернізацію, які забезпечують зменшення до прийнятного ризику ураження населення і середовища його буття та об'єктів економіки.
У районах, які можуть зазнавати впливу землетрусів, повені, селів, зсувів, обвалів має бути передбачене місцеве зонування територій. У зонах із найбіль шим ступенем ризику розміщуються парки, сади, відкриті спортивні майданчики та інші вільні від забудови площі та елементи інфраструктури.
У сейсмічних районах доцільно розчленовувати планувальну структуру міст і розосереджене розміщення об'єктів економіки, особливо пожежо- і вибухоне безпечних об'єктів. Для міст, розташованих у районах із сейсмічністю 7-9 балів, як правило, мають застосовуватися одно-двосекційні житлові будинки, заввишки не більш ніж 4-поверхів, а також малоповерхова забудова з присадибними ділян ками.
Під час планування населених пунктів необхідно забезпечити зниження по жежної небезпеки забудови і покращення санітарно-гігієнічних умов проживання населення.
Під час планування будівництва і реконструкції міських і сільських поселень має бути передбаченою єдина система транспорту, яка б забезпечувала зручні, швидкі і безпечні транспортні зв'язки. Аеродроми необхідно розміщувати на відстані від населених територій, яка б забезпечувала безпеку польотів та допус тимі рівні авіаційного шуму та електромагнітних випромінювань.
Спорудження морських і річкових портів розміщуються за межами населених територій. Залізниці відділяються від житлової забудови санітарно-захисного зо ною з урахуванням пожежо- і вибухонебезпечних вантажів, а також допустимих рівнів шумів і вібрації.
Житлові райони необхідно розміщувати з навітряної сторони відносно до ви робничих підприємств, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, а також мають підвищену пожежну небезпеку. Склади, на яких зберігаються от рутохімікати, боєприпаси, добрива, вибухо- і пожежонебезпечні склади та ви робництва, очисні споруди розміщуються з підвітряної сторони відносно населе них територій.
Території міських і сільських поселень, курортні зони і місця масового відпо чинку розміщуються вище за течією річок і водойм відносно випусків виробни чих і господарчо-побутових вод.
Проекти поселень мають передбачати створення на берегах водосховищ во доохоронних зон. У водоохоронних зонах забороняється розміщення полігонів для твердих побутових та промислових відходів, складів нафтопродуктів і мінераль них добрив, а також житлових будинків і баз відпочинку.
Розміщення складів державних матеріальних резервів, складів і перевалоч них баз нафти і нафтопродуктів, складів вибухових матеріалів і базисних складів хімічно небезпечних речовин здійснюється розосереджено за межами територій міст та їх земних зон у відокремлених складів районах приміської зони з дотри манням санітарних і протипожежних норм. Полігони для утилізації, знезаражу вання та захоронення твердих побутових і токсичних промислових відходів розмі щуються на безпечній відстані від населених пунктів.
2. Тема Західноукраїнські землі в 1921 ~ 1939 рр
3. Тема лекции- Атеросклероз АТС 2 часа I.
4. Введение В недрах нашей планеты непрерывно происходят внутренние процессы изменяющие лик Земли
5. Нейролингвистическое программирование как синтез теории коммуникации и психотерапии
6. Компакт-диски Классификация Принципы чтения и записи
7. Правовое регулирование иностранных инвестиций в России
8. Взаимоотношения Центрального банка РФ с коммерческими банками и другими кредитными организациями
9. Кубанский государственный технологический университет КубГТУ Факультет экономики управления и би
10. Особенности взаимодействия организма с природными и антропогенными факторами окружающей среды
11. нет то перейти к блоку 17 см
12. «ГРЕХ» Сцены нового финала.html
13. на тему- Управление предприятием Выполнила- студентка гр
14. Визначення критерію злагоди результатів експерименту Х2 хы квадрат.
15. тема основных понятий юриспруденции
16. Серная кислота и экология биосферы
17. УЧЕТ ОСНОВНЫХ СРЕДСТВ
18. Система работы медицинского учреждения
19. Ориентиры роста показателей денежной массы устанавливает- Банк России b Министерство финансов РФ c
20. Реферат- Общая аудиторская проверка расчетных операций