Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема№3.
ГРОМАДЯНИ ЯК УЧАСНИКИ АГРАРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Мета заняття: розкрити поняття права членства в підприємствах та поняття інституту права засновництва та участі.
Основні поняття: право членства, дійсне та асоційоване членство,право засновництва,право участі,корпоративне право,загальний статус,індивідуальний статус,спеціальний статус
План лекції
1.Поняття права членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
2.Правовий статус громадян як засновників та учасників сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
3.Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві.
Рекомендована література:
1.Конституція України : закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР
2.Господарський кодекс України: від 16 січня 2003 р.//Відомості Верховної Ради України (ВВР)- 2003.- №18, №19-20.
3.Кодекс законів про працю:від 10.12. 71р. //Відомості Верховної Ради України (ВВР)- №322-VIII.
4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997.//Відомості Верховної Ради України (ВВР)- №39.
5. Аграрне право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. - X.: Право, 2010. - 240 с.
1. Поняття права членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу становить сукупність правових норм, якими встановлюється:
1 – певні правила щодо порядку і умов вступу до с/г підприємства кооперативного типу;
2 – юридичне оформлення вступу;
3 – виникнення статутних прав та обов’язків членів підприємства;
4 – правила щодо припинення права членства.
Правовою основою права членства є положення ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Правові засади членства визначені в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію».
Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка: 1) зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу; 2) визнає принципи й цілі кооперативу; 3) визнає статут кооперативу і дотримується його вимог; 4) користуються послугами кооперативу; 5) бажає брати участь у діяльності кооперативу.
Дійсне членство будується на добровільності об’єднання членів в кооператив на засадах об’єднання пайових внесків, участі у спільній трудовій діяльності, визнанні і дотриманні статуту, користування правом ухвального голосу в управлінні підприємством за правилом «один член – один голос».
Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу. Мають право дорадчого голосу, а також право на отримання частки доходу на свій пай.
Права та обов’язки членів підприємств кооперативного типу поділяються на наступні: 1) конституційні та інші права і обов’язки, що поширюються на всіх громадян України; 2) які зумовлені специфікою кооперативної організацій праці; 3) які зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва (в основному – використання земель).
Припинення членства в кооперативі відбувається у разі: 1) добровільного виходу з кооперативу; 2) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; 3) виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; 4) несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; 5) втрати членом кооперативу – юридичною особою свого статусу; 6) смерті члена кооперативу; 7) реорганізації та ліквідації кооперативу.
2. Правовий статус громадян як засновників та учасників сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
В аграрних підприємствах корпоративного типу визначальним правовим інститутом є право засновництва та участі.
За загальним правилом засновниками можуть бути фізичні або юридичні особи. Спочатку такі особи стають засновниками, а після державної реєстрації державної реєстрації акціонерних товариств – громадяни та юридичні особи стають акціонерами, а після державної реєстрації ТОВ – учасниками.
Право засновництва являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:
Право участі являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:
Крім цього, право участі охоплює певні права та обов’язки учасників (фізичних осіб) у разі ліквідації чи реорганізації аграрного підприємства корпоративного типу.
Необхідно зазначити, що право участі взаємопов’язане з корпоративним правом. Корпоративне право являє собою право власності учасника на частку у статутному капіталі корпоративного підприємства, включаючи право на управління і одержання частки від прибутку (дивідендів).
Право засновництва та участі є загальним, рівним та особистим. Правовою основою засновництва і участі є діюче законодавство.
Отже, право засновництва/участі проявляється через волевиявлення особи реалізувати притаманні їх наступні права:
Таким чином, у праві засновництва участі визначальними спочатку є дії, які спрямовані на заснування статутного капіталу, а потім – на основі права засновництва/участі в підприємствах корпоративного типу знаходять своє правове закріплення і реалізацію правомочності майнового, управлінського та іншого характеру.
Відповідно до чинного законодавства і установчих документів кожний учасник має певні права і несе певні обов’язки. Основні права і обов’язки визначаються в законодавстві, а деталізуються правомочності в установчих документах.
Залежно від мети і предмета діяльності корпоративного типу, основні правомочності учасників можуть розмежовуватися на майнові, управлінсько-контрольні, трудові, земельні. Основну роль відіграють правомочності майнового і управлінсько-контрольного характеру.
Припинення права участі в підприємствах корпоративного типу зумовлюється суб’єктивними причинами. До таких причин або підстав відносимо:
Порядок припинення участі визначається в чинному законодавстві і локальних нормативних актах.
3. Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві.
До суб’єктів права юридична наука відносить учасників суспільних відносин, які на підставі чинного законодавства є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Це дає їм можливість вступати в різноманітні правовідносини, в тому числі і такі як трудові.
Правовий статус працівника сільськогосподарського підприємства – це закріплена в нормах чинного законодавства, системно впорядкована сукупність прав, обов’язків та інтересів працівника у сфері обраної ним суспільної діяльності, які охороняються законом.
Розрізняють правовий статус: загальний, спеціальний, індивідуальний.
Загальний і спеціальний правові статуси існують поза стадією реалізації.
Індивідуальний статус – існує коли конкретна особа, тобто працівник сільського господарства реалізує належні йому статутні права і обов’язки. За характером індивідуальний правовий статус динамічний, змінний.
Правовий статус сільськогосподарських працівників складається з трьох основних частин:
Основні права, свободи і обов’язки громадян закріплено в Конституції України. Вони складають основу правового становища громадян України і є єдині для всіх, в тому числі і для сільськогосподарських працівників. Зокрема, право на працю, право на відпочинок, право на соціальний захист, вільно об’єднуватися у політичні партії та громадські організації тощо. Проте, конституційні права і свободи громадян поєднуються з обов’язками.
Трудові права і обов’язки складають основу спеціального правового статусу всіх найманих працівників, регулюються нормами трудового права. Фактично в КЗПП України знайшли конкретизацію конституційні права та обов’язки найманих працівників, якими є сільськогосподарські працівники (за винятком членів виробничих с/г кооперативів, інших кооперативних підприємств).
Однак, особливості сільськогосподарського виробництва дають підставу говорити про специфіку умов праці найманих працівників у сільському господарстві. Такі особливості викликані тим, що сільськогосподарська праця носить сезонний характер, пов’язана з обробітком землі, на результати праці суттєво впливають природні фактори, розбіжність робочого періоду (оранка) з періодом виробництва (з періодом дозрівання та збору врожаю).
Зазначенні обставини, а також специфіка сільськогосподарського виробництва не дають можливості передбачити у нормативних актах, прийнятих в централізованому порядку, вирішення всіх питань з правового регулювання сільськогосподарського виробництва. У зв’язку з цим, на підставі чинного законодавства, в кожному окремому аграрному підприємстві приймаються локальні правові акти, які регулюють відносини з приводу праці що не врегульовані централізованим законодавством (Статути, Положення про оплату праці, Правила внутрішнього трудового розпорядку тощо).
Отже, специфіка сільськогосподарського виробництва впливає на особливості правового регулювання праці найманих сільськогосподарських працівників.
Окрім трудових прав і обов’язків зміст правового статусу сільськогосподарських працівників складають також управлінські, майнові і земельні права і обов’язки.