Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Козелло Н.Л.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«МЕХАНІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ »
(для студентів П курсу освітньо-кваліфікаційного
рівня «бакалавр» за напрямом підготовки
Київ- 2013
Методичні вказівки до самостійної роботи з навчальної дисципліни «Механічна технологія текстильних матеріалів » складені на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, ПОЛОЖЕННЯ про порядок і методику рейтингового оцінювання знань студентів та проведення тестового контролю у Київському національному університеті технологій та дизайну
3MICT
bctуii 4
ДОДАТКИ 43
ВСТ УП
Упровадження новітніх технологій навчання, розвиток науково-методичного та матеріального забезпечення навчально-виховного процесу, поступова інтеграція вітчизняної системи освіти до європейської та світової зумовили необхідність і можливість поетапного скорочення аудиторних занять та збільшення годин на самостійну роботу студента. Самостійна робота студентів у широкому розумінні - це вся робота з оволодіння науковими знаннями і практичними навичками, активна розумова діяльність в усіх формах навчального процесу.
Головною метою самостійної роботи студента є формування його пізнавальної активності, засвоєння ним основних умінь та навичок роботи з навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань, підвищення рівня організованості студентів тощо.
Основними завданнями самостійної роботи студентів є засвоєння в повному обсязі основної освітньої програми та послідовне набуття та удосконалення навичок ефективної самостійної професійної (практичної й науково-теоретичної) діяльності на рівні світових стандартів.
Володіння навчальною програмою з курсу «Механічна технологія текстильних матеріалів » передбачає вміння студента самостійно працювати, думати, осмислювати матеріал, сприймати нове, засвоювати його та вміти застосовувати свої знання в майбутньому.
Навчальним планом підготовки бакалаврів за напрямом підготовки і робочою програмою з навчальної дисципліни «Механічна технологія текстильних матеріалів» передбачена самостійна робота в обсязі 60 годин для студентів денної форми навчання і 93 години для студентів заочної форми навчання.
Із збільшенням обсягу інформації збільшується потреба в самостійній роботі: не все, що варте уваги, може увійти до лекційного курсу. У процесі самостійної роботи з дисципліни «Механічна технологія текстильних матеріалів» студенти мають поглиблювати свої знання навчального матеріалу, який вивчали під час аудиторних занять. Тому на самостійне опрацювання виноситься більш глибока проробка кожного навчального елемента, що входить до програми навчальної дисципліни. Самостійна робота сприяє розвитку мотивації для навчання студентів.
Самостійна робота в бібліотеках, Internet дає можливість знайомства з монографіями, документами, альтернативними точками зору різних авторів на конкретні проблеми. Крім того, вона виховує у студентів самодисципліну, почуття відповідальності, вміння орієнтуватися в розмаїтті думок і підходів,творчо осмислювати одержані знання.
Самостійна робота студентів спрямована на формування в них як умінь і навичок навчальної діяльності, так і професійних знань, якостей, умінь тощо. Студенти мають набути навичок не лише самостійної навчальної, а й науково-дослідницької та творчої роботи.
Організація самостійної роботи студентів передбачає систематичне використання навчальних матеріалів аудиторних занять, а також підручників, навчальних посібників і різноманітних джерел професійної інформації: енциклопедії, довідника, статистичного збірника, наукової монографії і статей, науково-популярної і періодичної літератури тощо. Доцільним є також використання різноманітної інформації з мережі Інтернет.
Мета дисципліни досягається через практичне оволодіння учнями навичками роботи з основними складовими сучасного програмного забезпечення комп‘ютерів, через ознайомлення з функціональним призначенням основних пристроїв комп‘ютера і принципами їх побудови та дії.
Операційна система Windows – для засвоєння правил роботи з системою введення-виведення інформації та її зберігання на зовнішніх носіях.
|
n/n |
ВИД САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ |
ТРИВАЛІСТЬ У ГОДИНАХ |
|
|
Денна форма навчання |
Заочна форма навчання |
||
|
1. |
Поглиблене вивчення лекційного матеріалу |
22 |
52 |
|
2. |
Підготовка реферату на обрану (згідно завданню) темою |
21 |
15 |
|
3. |
Розробка презентації на обрану (згідно завданню) темою |
15 |
22 |
|
4. |
Залік/ екзамен |
2 |
4 |
|
Всього |
60 |
93 |
1. ПЛАН CAMOCTIHHOЇ POБОТИ СТУДЕНТА
Підготовка реферату на обрану згідно зі завданням тему.
Важливим етапом виконання реферату є його оформлення. Від того, наскільки відповідально поставиться автор до оформлення реферату, багато в чому буде залежати її якість і підсумкова оцінка.
Як правило, всі студенти мають писати роботу державною мовою.
Реферат оформляють на аркушах формату А4 (210x297 мм). Дозволяється використання формату АЗ (297x420 мм), коли це необхідно для оформлення ілюстративного матеріалу.
Реферат друкують на комп'ютері на одній стороні аркуша білого паперу з використанням шрифтів текстового редактора Word (наприклад, Times New Roman Суг) розміром 14 пунктів (мінімальна висота шрифту 1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом.
Текст реферату необхідно друкувати, дотримуючись наступних розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.
У рефераті повинні бути чіткі, не розпливчасті лінії, букви, цифри й інші знаки. Всі рядки повинні бути чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту реферату має бути однаковою.
При умові оформлення реферату на комп’ютері прийнято виділяти заголовки жирним шрифтом.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності в рефераті допускається виправляти підчищенням чи зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом чи від руки. Допускається наявність в рефераті не більше двох виправлень на одній сторінці.
Текст основної частини реферату поділяють на розділи, підрозділи, пункти.
Заголовки структурних частин реферату „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів реферату варто починати з абзацного відступу і друкувати (крім першої великої) малими літерами, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Якщо заголовок реферату складається з двох речень або більше речень, їх розділяють крапкою.
Текст реферату слід розбивати на абзаци. Це полегшує читання й показує, що автор у своєму рефераті переходить до нової думки, нового твердження. Не можна також занадто дробити текст реферату і відокремлювати одну фразу від іншої, якщо між ними існує тісний зв’язок.
Абзаци в тексті реферату починають відступом, рівним 15 мм.
Розділи й підрозділи реферату повинні мати заголовки. Пункти реферату, як правило, заголовків не мають.
Заголовки реферату повинні чітко й стисло відбивати зміст розділів, підрозділів реферату.
Відстань між заголовком і текстом реферату повинна складати не менше двох рядків. Відстань між рядками заголовка така, як у тексті, а між заголовком і підзаголовком один рядок, між підзаголовком і текстом реферату також один рядок при комп’ютерному наборі.
Кожен розділ реферату слід починати з нової сторінки.
Переноси частин слів в заголовках реферату не допускаються, слова переноситься повністю.
Структурні елементи реферату: „ЗМІСТ”, «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують, а їх найменування служать заголовками структурних елементів реферату.
У тексті реферату не дозволяється:
а) використовувати скорочення слів, окрім встановлених правилами української орфографії та відповідними стандартами;
б) вживати математичні знаки, а також знаки "№" та "%" без цифр;
в) наводити скорочені позначення фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком їх наведення в таблицях.
Розділи, підрозділи реферату слід нумерувати арабськими цифрами.
Розділи реферату повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті, наприклад 1,2,3. Номер розділу реферату ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номеру розділу крапку не ставлять, потім з нового рядку друкують заголовок розділу.
Підрозділи реферату повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу реферату.
Номер підрозділу реферату складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, реферату розділених крапкою, наприклад „1.1.”, „1.2.”.
Нумерація пунктів і підпунктів в рефераті є порядковою в межах відповідних підрозділів чи пунктів, реферату наприклад „2.3.5.” – п’ятий пункт третього підрозділу другого розділу реферату.
При написанні реферату слід витримувати структуру й обсяг окремих частин реферату (підрозділи, пункти підрозділів реферату не повинні бути менш ніж 5 сторінок).
Нумерація сторінок реферату. Сторінки реферату слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому реферату. Номер сторінки реферату проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.
«Титульний аркуш» реферату включають до загальної нумерації сторінок реферату. Номера сторінок на титульному листі не проставляють.
Окремі сторінки реферату, на яких розташовані ілюстрації і таблиці, також включають у загальну нумерацію сторінок реферату.
Вимоги до посилань та приміток
Якщо автор роботи цитує будь-який матеріал чи наводить фактичні (цифрові) дані, обов’язково слід робити посилання на першоджерело. В тексті посилання на джерела допускається наводити: а) в порядку вживання; ...Якщо автор реферату цитує будь-який матеріал чи наводить фактичні (цифрові) дані, обов’язково слід робити посилання на першоджерело. В тексті посилання на джерела допускається наводити:
а) в порядку вживання;
б) вказувати порядковий номер за списком літературних джерел в алфавітному порядку.
Найбільш часто використовується другий випадок, коли посилання в тексті дипломної роботи роблять вказуючи порядковий номер за переліком посилань. У такому разі посилання виділяють двома квадратними дужками, наприклад, «...у роботах [1-7]», чи «... у роботах А.А. Іванова, Б. Б. Петрова, О. В. Малишко та ін. [1-7]». Круглі () чи косі // дужки неприпустимі.
При посиланнях на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їх номера. Приклади посилань:
«..у розділі 3...», «...дивись 4.2...», «...5.3.1...», «на рис. 2.3...», «...у таблиці 3.4...», «...(див. табл. 3.4...)», «за формулою (2.5)...», «за формулами (3.2)-(3.7)...», «... у дод.В..».
У переліку посилань у рефераті обов'язково вказувати номер(и) сторінки(ок), звідки береться цитата чи цифрові дані, якщо їх немає в тексті роботи (наприклад [5, с.327], [17, с.28; 32, с.245]). Для Інтернет-посилань обов'язкова вказівка дати звертання до певного інформаційного ресурсу. Серед Інтернет-посилань у рефераті найбільш доречні посилання на офіційні сайти організацій та установ.
а) текст цитати треба починати й закінчувати лапками та наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці);
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.
Пояснення до окремих даних, наведених у тексті чи таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски у рефераті позначаються порядковими знаками (верхній індекс) у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою праворуч. Усі виноски є посторінковими, тобто нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Знаки виносок ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення. Текст самої виноски у рефераті розміщують під таблицею чи внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною у лівій частині сторінки (це стандартна функція редактора МS-WORD). Текст виноски у рефераті друкується з мінімальним міжрядковим інтервалом шрифтом розміром не більш 11 пунктів. )
Примітки розміщують у рефераті за необхідності пояснення змісту тексту чи таблиці ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, до яких воно відноситься.
Одна примітка не нумерується. Слово «Примітка» друкують у рефераті із прописної букви з абзацного відступу, не підкреслюючи, після слова «Примітка» ставлять крапку й у тім же рядку з прописної букви дають текст примітки.
Приклад 1.
Примітка. Текст примітки....................
Кілька приміток у рефераті нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з прописної букви дають текст примітки.
Приклад 2.
Примітки:
1. Текст примітки.......................................
2. Текст примітки.......................................
Перелік використаних джерел (перелік посилань) - елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується у рефераті після висновків.
Бібліографічний опис у рефераті складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв.
Перелік використаних джерел в дипломній роботі слід розміщувати одним із наступних способів:
а) у порядку появи посилань у тексті;
б) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;
в) у хронологічному порядку.
Основна вимога до укладання переліку використаних джерел у рефераті - однотипне оформлення й дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.
Порядкові номери описів першоджерел у переліку є номерами посилань на джерела в основному тексті роботи.
Усі джерела в переліку посилань у рефераті подаються мовою оригіналу.
Бібліографічні описи у рефераті. Об’єктом бібліографічного опису є книга, брошура, однотомне чи багатотомне видання, а також окремий том (випуск) багатотомного чи серійного видання, нормативно-технічний чи технічний документ (стандарт, технічні умови, техніко-економічні нормативи і норми, патентні документи, промислові каталоги, прейскуранти на матеріали, обладнання та вироби), депонована наукова робота, неопублікований документ (звіт про науково-дослідну роботу, неопублікований переклад, дисертація тощо).
Об’єктом бібліографічного опису може бути і складова частина документу - стаття, для ідентифікації та пошуку якої потрібні відомості про документ, в якому вона наведена.
Приклад. Загальний вигляд бібліографічного опису статті:
Автор, назва статті //Відомості про документ, в якому ця стаття міститься. - Місце видання: Видавництво, рік видання. - Сторінки, на яких надрукована стаття.
Скорочення слова „сторінка” подається українською мовою як „С.”, англійською та французькою як „Р.”, німецькою як „S.”
Приклади:
C.12-32;
P.12-32;
S.12-32.
Бiблioгpaфiчний oпиc джepeл, oпyблiкoвaниx y вcecвiтнiй кoмп'ютepнiй мepeжi Internet (WoгId Wide Web) має свої особливості. Пocилaння нa eлeктpoннi джepeлa - явищe нoве й ocтaтoчнo нeвнopмoвaне. Пpaктикyють тaкі cтилi цитyвaнь: MLA, APA тa ISO. ISO - цe cтaндapт ISO 690-2, пpийнятий Miжнapoднoю opгaнiзaцiєю cтaндapтизaцiї.
Приклад. Загальний вигляд бібліографічного опису електронного джepeлa відповідно до cтaндapту ISO 690-2:
Автор, назва статті – Офіційна назва сайту. - [Цит. дата звертання до інформаційного ресурсу]. - Доступний з: <повна адреса в мережі Internet>.
ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ РЕФЕРАТІВ наведено в модульному середовищі
Розробка презентації на обрану згідно зі завданням тему
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації:
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.);
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації;
• лаконічність тексту на слайді;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено);
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту);
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів.
2. Вимоги до візуального і звукового ряду:
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office);
• відповідність зображень змісту;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів);
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів);
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів.
3. Вимоги до тексту:
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту);
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту;
• довжина рядка не більше 36 знаків;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях.
4. Вимоги до дизайну:
• використання єдиного стилю оформлення;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту);
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ;
• доцільність використання анімаційних ефектів.
5. Вимоги до якості навігації:
• працездатність елементів навігації;
• якість інтерфейсу;
• доцільність та раціональність використання навігації.
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів).
9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі.
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.
PAGE 12