Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
бухгалтерський облік
кредитних операцій
в банках україни
Кредитування є найважливішим напрямом здійснюваних банком активних операцій. Кредитний портфель становить здебільшого від третини до половини всіх активів банку.
Беручи участь у процесі кредитування, українські банки сильно ризикують. Навіть за найліпшої кредитної політики можливі втрати кредитних коштів. Репутація банку може бути серйозно підірвана зростанням частки проблемних кредитів, що призводить до погіршання позиції банку на ринку кредитних ресурсів.
Для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки потребують зрозумілої та гнучкої системи управління власним кредитним портфелем. За сучасного нестабільного та недосконалого (а в окремих випадках і суперечливого) законодавства успішне вирішення цього питання прямо пов’язане з бухгалтерським обліком, що є інформаційною підсистемою управління.
9.1. Загальні принципи бухгалтерського
обліку кредитних операцій
Кредитна операція банку — це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів за настання умов, передбачених кредитною угодою. До кредитних відносять також послуги банку з надання гарантій, поручництв, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, видачу кредитів у формі обліку векселів та операцій репо. До заборгованостей за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.
Облік зазначених елементів кредитного портфеля ґрунтується на принципах, загальновживаних у міжнародній практиці, зокрема:
Кредити поділяються на овердрафт, факторинг, дисконтування (облік) векселів, кредити строкові та субординовані.
До кредитних операцій, ураховуючи принцип МСБО «перевага змісту над формою», належать також:
Фінансовий облік надання або отримання кредитів, визнання доходів (витрат) за кредитними операціями здійснюється на рахунках плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України (постанова Правління НБУ від 21.11.97 за № 388) зі змінами та доповненнями.
Чітко простежуються такі принципи бухгалтерського обліку кредитів за планом рахунків.
Кредити поділяються на міжбанківські, які обліковуються на відповідних рахунках класу 1, та кредити суб’єктам господарської діяльності, які обліковуються на рахунках класу 2.
Кредити, видані суб’єктам господарської діяльності, у свою чергу, поділяються на дві великі групи:
За обліковування кредиту на рахунках плану рахунків насамперед беруть до уваги цільове спрямування кредиту.
У разі зміни початкової дати погашення кредиту основний борг переноситься на рахунок пролонгованої заборгованості (якщо між банком та позичальником підписано відповідну угоду).
Коли у визначений угодою термін кредит не буде оплачено, то наступного дня кредит переноситься на рахунок простроченої заборгованості.
Такий принцип визнання заборгованості простроченою поширюється не лише на факт погашення номіналу, а й на його частини (коли угодою передбачено поетапну сплату основного боргу).
У разі визнання кредиту сумнівним суму основного боргу починають обліковувати на відповідних рахунках групи 158 «Сумнівна заборгованість інших банків», групи 209 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані суб’єктам господарської діяльності», групи 229 «Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам».
Факт визнання кредитної заборгованості сумнівною фіксується за умови, коли банк не має певності щодо її погашення позичальником. До уваги передусім беруть результати аналізу фінансового стану позичальника та перспектив його дальшої діяль ності. Утім, у нормативних документах НБУ бракує вказівок на термін, після настання якого можна обліковувати заборгованість як прострочену.
З кожної групи рахунків для відображення конкретних кредитних операцій виокремлюються рахунки для обліку пролонгованих, прострочених заборгованостей за кредитами, а також нарахованих та прострочених нарахованих доходів за ними.
Бухгалтерські проведення за кредитною операцією стосуються:
1) обліку номіналу кредиту та зміни основної суми боргу;
2) обліку процентних та комісійних доходів.
Облік номіналу кредиту залежить від методу виплати процентів:
У разі застосування методу «за період» проценти можуть виплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного кредитною угодою, а номінальна сума кредиту і сума, що переказується на поточний рахунок клієнта (або кореспондентський рахунок банку), збігаються.
Д-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок».
Д-т кредитного рахунка клієнта
К-т поточного рахунка клієнта
і одночасно проводиться зворотний запис за позабалансовим обліком:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».
Обумовлені кредитною угодою комісійні винагороди списуються банком самостійно меморіальним ордером з поточного рахунка позичальника, що відображується проведенням:
Д-т поточного рахунка позичальника
К-т рахунка «Комісійні доходи» (рахунки класу 6).
Питання про утримання банками суми комісійної винагороди відразу із суми кредиту остаточно не вирішене. У бухгалтерському обліку зміст даної операції відображатиметься так:
Д-т кредитного рахунка позичальника
К-т поточного рахунка позичальника
К-т рахунка «Комісійні доходи».
За застосування методу «на період» проценти можуть сплачуватись повністю або частково в момент видачі кредиту, тобто авансом. Оскільки суму, що переказується на поточний рахунок по зичальника, буде зменшено на суму процентів, сплачених «на період», у фінансовому обліку окремо обліковується сума номіналу кредиту та сума процентів, що сплачена авансом. Протягом дії кредитної угоди сума авансових процентів має бути амортизована.
Доцільно розглянути приклад.
Банк видає кредит 20000 грн. на поточні потреби на 6 міс. за ставкою 56 %. Комісійна винагорода банку — 120 грн.
Застосовується метод сплати процентів «на період», а кількість днів користування позикою підраховується за методом «30 /
/ 360».
За даною позикою сума процентів до сплати — 5600 грн. .
Отже, на поточний рахунок позичальника буде переказано 14280 грн. (20000 – 5600 – 120).
В обліку за даною операцією виконується проведення:
Д-т рахунка 2040 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями» 20000 грн.
К-т рахунка 3600 «Доходи майбутніх періодів» 5600 грн.
К-т рахунка 6111 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» 120 грн.
К-т рахунка 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» 14280 грн.
Ще раз підкреслимо теоретичний характер наведених проведень, оскільки на практиці дозволу на таке стягнення процентів банки поки що не мають (бракує інструкції з бухгалтерського обліку кредитних операцій).
Протягом терміну дії кредитної угоди основна сума номіналу кредиту зменшується на суми, що сплачуються позичальником на погашення заборгованості.
Як правило, передчасного погашення заборгованості позичальники не проводять.
Облік нарахованих доходів за кредитними операціями (зазвичай — це процентні доходи) здійснюється відповідно до затвердженої наказом облікової політики банку. Саме цим документом визначаються критерії щодо використання для нарахування процентів у даному звітному фінансовому році одного з можливих методів: рівних частин, актуарного або методу процентного числа. Розгляд принципових різниць між цими методами виходить за межі розгляду методології бухгалтерського обліку.
Нарахування процентів за кредитами — це функція кредитного або фінансового підрозділу банку, котрий передає до бухгалтерії відомість нарахування процентів, на підставі якої проводяться бухгалтерські записи (у додатку 24 показано зразок такої відомості). Для кожного позичальника — клієнта даного банку щодо суми нарахованих процентів оформляється меморіальний ордер (додаток 25) у двох примірниках. Перший залишається в документах банку, котрий видав кредит, другий передається банку — платнику процентів за кредитом.
Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих доходів»:
Д-т рахунка «Нараховані доходи»
К-т рахунка «Процентні доходи».
Використання рахунка «Нараховані доходи» дає змогу банку контролювати правильність та своєчасність отримання своїх доходів.
Облік комісійних доходів за кредитними операціями залежить від природи цих доходів. Розрізняють комісії непроцентного характеру та комісії, що прирівняні до процентів, які обчислюються пропорційно сумі та терміну операції і обліковуються за принципом нарахування.
До комісій, що подібні за природою до процентних, належать:
До комісій непроцентного характеру, що обліковуються як дохід згідно з часом та мірою надання послуги (це не завжди збігається з часом фактичної сплати), відносять:
У процесі обліку кредитних операцій слід дотримуватись правила: пролонгована заборгованість, прострочена заборгованість, а також нараховані доходи та прострочені нараховані доходи обліковуються на відповідних рахунках тієї групи плану рахунків, де обліковується номінал кредиту (сума основного боргу за кредитною угодою); сумнівна заборгованість обліковується за окремими групами рахунків, але в розрізі балансових рахунків, котрі визначають конкретну групу кредитів, щодо яких заборгованість визнається сумнівною.
9.2. Облік операцій
за овердрафтом
Овердрафт — короткостроковий кредит, який надається клієнту понад залишок на його поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетування його рахунка. За виконання такої операції на рахунку клієнта (контрагента) в банку утворюється дебетове сальдо. Інакше кажучи, овердрафт — це кредитна лінія (можливість негайного отримання кредиту), надана банком, якою контр-
агент може скористатися з допомогою свого поточного рахунка. Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, мають кредитовий залишок. Перевищен ня цього залишку за проведення розрахункових операцій і банком, і контрагентом можливе тільки в разі підписання відповідної угоди. Так, документально оформлюється основний (твердий) овердрафт, оскільки ядром (основою) його є постійна сума перевищення залишку на рахунку. В угоді зазначається ліміт овердрафту, умови його використання та проценти як плата за такий спосіб кредитування. Сума процентів за овердрафтом обчислюється з урахуванням неоплаченого денного залишку на рахунку та затвердженої ставки процентів, що, як правило, перевищує процентну ставку банку за кредитними ресурсами. За способом надання овердрафт підлягає сплаті до запитання.
Наприкінці операційного дня за фактом овердрафту сума дебетового залишку переноситься на відповідні рахунки:
1520 — овердрафт за кореспондентськими рахунками інших банків;
1620 — овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкрито в інших банках;
2000 — рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом;
2200 — рахунки за овердрафтом фізичних осіб.
Отже, в банку виконується таке бухгалтерське проведення:
Д-т рахунків за овердрафтом
К-т кореспондентського рахунка банку або поточного рахунка контрагента.
Зрозуміло, що наприкінці наступного дня на рахунках (банку — кореспондентського; контрагента — поточного) ситуація може змінитися внаслідок проведених розрахункових операцій.
У разі поповнення коштів на рахунку, що створюватиме кредитове сальдо, відповідна сума спрямовується на погашення овердрафту, що в обліку супроводжується записом:
Д-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента)
К-т рахунка за овердрафтом.
Сума овердрафту, що залишилася непокритою через обмаль коштів, переноситься на наступний день.
Якщо ж дебетовий залишок на кореспондентському рахунку (поточному рахунку) збільшиться, то на відповідну суму збільшаться й записи на рахунках овердрафту:
Д-т рахунків овердрафту
К-т кореспондентського рахунка банку (поточного рахунка контрагента).
Проценти за овердрафтом нараховуються щоденно або щомісяця згідно з обліковою політикою банку. Для розрахунку процентів за помісячного їх нарахування може застосовуватись метод процентного числа або звичайний метод.
Сплачуються проценти з поточного рахунка контрагента (кореспондентського рахунка банку) у терміни, передбачені угодою.
Простежимо облік операцій за овердрафтом, скориставшись таким умовним прикладом.
З 11 червня по 17 червня на поточному рахунку контрагента обліковувалось дебетове сальдо — 20000 грн., а з 18 червня по 2 липня — 8000 грн. Процентна ставка визначена угодою за овердрафтом — 54 %. Нарахування процентів здійснюється в останній день місяця, а сплата — в перший день наступного місяця.
У розрахунку кількість днів визначається методом «30 / 360».
Д-т рахунка 2000 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом» 20000 грн.
К-т рахунка 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» 20000 грн.
Д-т рахунка 2600 «Поточні рахунки СГД» 12000 грн.
К-т рахунка 2000 «Рахунки СГД за овердрафтом» 12000 грн.
|
Сума |
Кількість днів дії овердрафту |
Сума коштів за овердрафтом |
|
20000 |
7 |
140 000 |
|
8000 |
13 |
104 000 |
|
244 000 |
Цей метод використовується для розрахунку процентів у разі постійної процентної ставки та змінного номіналу фінансового інструменту (як у наведеному прикладі).
Суть даного методу полягає в тому, що спочатку, помножуючи номінал овердрафту на кількість днів, знаходять число, до якого потім застосовується процентна ставка. Зрештою, отриманий результат є сумою процентного доходу.
У нашому прикладі нарахована сума процентного доходу дорівнює 366 грн. .
Наприкінці місяця банк виконує бухгалтерський запис:
Д-т рахунка 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом» 366 грн.
К-т рахунка 6020 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом» 366 грн.
У разі своєчасної сплати контрагентом процентів за овердрафтом у банку виконується бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка 2600 «Поточні рахунки СГД» 366 грн.
К-т рахунка 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом» 366 грн.
Погашення овердрафту проходить з поточного рахунка в сумі овердрафту та процентів за ним:
Д-т рахунка 2600 «Поточні рахунки СГД» 8366 грн.
К-т рахунка 2000 «Рахунки СГД за овердрафтом» 8366 грн.
9.3. Облік операцій репо
Операція репо — це кредитна операція, здійснювана під заставу цінних паперів. Оскільки купівля (продаж) цінних паперів не проводиться, операція репо обліковується як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у вигляді цінних паперів.
За операцією репо фінансові ризики та вигоди від володіння цінними паперами залишаються у продавця, а отже, не переходять до банку, який придбав цінні папери з умовою їх зворотного продажу.
Це означає, що, скажімо, у разі падіння вартості цінних паперів збитки несе продавець, а не банк, котрий їх купив. Проценти або дивіденди за цими паперами отримує також продавець.
Здійснюючи операції репо, банк-покупець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.
Розрізняють два типи операцій репо:
За термінами здійснення операції репо поділяються на безстрокові (до запитання), строкові та овернайт.
Цінні папери, які придбані за операціями зворотного репо, обліковуються на відповідних рахунках балансу на дату здійснення платежу в сумі фактично наданих коштів:
1311 (пасивний) — кошти, отримані від НБУ за операціями репо;
1522 (активний) — кошти, надані іншими банками за операціями репо;
1622 (пасивний) — кошти, отримані від інших банків за операціями репо;
2010 (активний) — кошти, надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо;
2611 (пасивний) — кошти, отримані від суб’єктів господарської діяльності за операціями репо.
Балансові рахунки, що на них обліковуються кошти, отримані банком за операціями репо, є пасивними, а отже, на кредиті цих рахунків проводяться кошти, котрі отримав банк в обмін на цінні папери, які є предметом операції репо.
На дебеті активних рахунків обліковуються суми коштів, які надано в обмін на цінні папери, котрі є предметом операції репо.
За підписання угоди до дати розрахунку зобов’язання за операціями зворотного репо обліковуються на позабалансових рахунках:
9100 (активний) — зобов’язання з кредитування, надані банком;
9110 (пасивний) — зобов’язання з кредитування, отримані від банків;
9129 (активний) — інші зобов’язання з кредитування, надані клієнтам.
У кореспонденції з контррахунком:
9900 — контррахунок для рахунків розділів 90—95 класу 9 плану рахунків.
Сучасні тенденції в економіці України не виключають можливого зниження ринкової вартості цінних паперів, які передаються за операцією зворотного репо. За таких обставин банк може:
Процентну плату за проведення операції зворотного репо визначають, виходячи з процентної ставки (що встановлена під час укладання угоди) за фактично надані кошти.
Звернімося до конкретного прикладу.
12 серпня банк купив у клієнта цінні папери до запитання на суму 100000 грн. з умовою зворотного продажу. Процентна ставка — 36 %. Додатково банк виплачує 300 грн. комісії брокеру. Нарахування процентів відбувається щомісяця; кількість днів у розрахунках визначається за методом «факт / 360».
Д-т рахунка 2010 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо» 100000 грн.
Д-т рахунка 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами» 300 грн.
К-т рахунків 1001, 2600, 1200 (каса, поточний рахунок або кореспондентський рахунок банку) 100300 грн.
Д-т рахунка 2018 «Нараховані проценти за коштами, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо» 2000 грн.
К-т рахунка 6021 «Процентні доходи за коштами, які нада-
ні суб’єктам господарської діяльності за операціями
репо» 2000 грн.
На суму нарахованого доходу за операцією репо проводиться запис:
Д-т рахунка 2018 «Нараховані проценти за коштами, які надані СГД за операціями репо» 1100 грн.
К-т рахунка 6021 «Процентні доходи за коштами, які нада-
ні суб’єктам господарської діяльності за операціями
репо» 1100 грн.
За операцією репо загальна сума нарахованого доходу — 3100 грн. (2000 + 1100).
Продаж цінних паперів за операцією репо відображається проведенням:
Д-т рахунка 1001 [1200] 103100 грн.
К-т рахунка 2010 100000 грн.
К-т рахунка 2018 3100 грн.
9.4. Облік факторингових операцій
Факторинг — кредитна операція купівлі банком у клієнта права на стягнення дебіторської заборгованості. Йдеться про придбання платіжних документів за продану продук цію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся чи має відбутися) за узгодженою ціною.
У факторинговій операції здебільшого беруть участь три сторони:
Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факторинг. У разі конвенційного факторингу дебітора повідомляють про придбання банком його фінансових зобов’язань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку. За конфіденційного факторингу дебітору не повідомляють про придбання банком його зобов’язань. Тому відповідні платежі дебітор звичайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.
Факторингова угода може укладатися на умовах оплати дебіторської заборгованості на визначену дату або попередньої оплати.
1. У разі оплати дебіторської заборгованості на визначену дату банк сплачує клієнтові всю суму, зазначену у факторинговій угоді, на дату розрахунків. Дата розрахунків — це дата сплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узгоджена з клієнтом кількість додаткових днів.
2. Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату з тією різницею, що банк заздалегідь, до настання дати розрахунків, сплачує клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.
В угоді на факторингове обслуговування має бути також передбачене право регресу до клієнта (зворотний факторинг) або брак такого (незворотний факторинг). В останньому разі банк бере на себе ризик отримання збитків через можливу неоплату дебітором своїх фінансових зобов’язань.
В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов’язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.
Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:
Укладаючи факторингову угоду, клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи на відповідних позабалансових рахунках:
Д-т рахунка 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»
К-т рахунка 9910 «Контррахунок».
Куплена дебіторська заборгованість — це, власне, зобов’язан ня банку оплатити дебіторську заборгованість клієнта. Тому на дату укладення факторингової угоди відповідні зобов’язання обліковуються за номінальною вартістю поза балансом як надані клієнтові зобов’язання з кредитування, що супроводжується таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 9100 «Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок».
Здебільшого в разі проведення факторингової операції банк видає клієнтові аванс. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або в розмірі всієї суми дебіторської заборгованості. На дату, коли кошти переказуються на рахунок клієнта, здійснюється таке бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т поточного рахунка клієнта, кореспондентського рахунка.
Одночасно сума авансу відображається на позабалансових рахунках як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9100 «Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».
Платежі, одержані банком від дебітора в рахунок оплати дебіторської заборгованості, відображаються на кредиті рахунків за факторинговими операціями як зменшення залишку несплаченої дебіторської заборгованості:
Д-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок дебітора, кореспондентський рахунок»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
Платежі, одержані від дебітора, але ще не проведені банком, слід відображати на транзитному рахунку:
Д-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта»
К-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками».
Після того як платіж буде проведено, відповідна сума переноситься на рахунок факторингових операцій:
Д-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
На дату розрахунків, яку зазначено у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості і переказ коштів на поточний рахунок клієнта або на кореспондентський рахунок. Ця операція супроводжується таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта».
У разі, коли дебітор затримує оплату або не може своєчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями. При цьому банк здійснює такі бухгалтерські проведення:
Д-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».
Унаслідок ризиковості факторингових операцій завжди існує ймовірність отримання збитків. Тому банк мусить створювати для таких операцій відповідні резерви.
Для розрахунку резерву за факторингом кредитна заборгованість класифікується відповідно до ступеня ризику за трьома групами:
«стандартна» — заборгованість, за якою строк погашення чи по-
вернення, передбачений умовами факторингової угоди, ще не настав;
«сумнівна» — заборгованість, платежі за якою прострочено до 90 днів;
«безнадійна» — заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем), за якою клієнт не виконав своїх зобов’язань на строк, що перевищує 90 днів.
Якщо заборгованість за факторинговими операціями визнано сумнівною, в обліку виконуються проведення:
Д-т рахунка 2093 «Сумнівна заборгованість за рахунками СГД за факторинговими операціями»
К-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість СГД за факторинговими операціями».
За визнання заборгованості сумнівною без попереднього визнання її простроченою кредитується рахунок 2030 «Рахунки СГД за факторинговими операціями».
Списання сумнівної заборгованості з рахунків суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями здійснюється за рахунок резерву. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабалансові рахунки. Детальніше порядок формування резервів під кредитні ризики розглядається наприкінці цього розділу. З поліпшенням фінансового стану дебітора з рішення керівництва банку дебіторська заборгова ність може бути перенесена назад на рахунок сумнівної заборгованості. У разі отримання коштів у рахунок оплати раніше списаної за рахунок резерву дебіторської заборгованості відповідна сума спрямовується на зменшення витрат (відповідні рахунки групи 770 «Відрахування в резерви та списання сумнівних активів»).
Розгляньмо приклад.
1 травня банк купує в хімічного комбінату рахунки-фактури на суму 100000 грн. за ціною 97000 грн. Згідно з угодою 5 травня банк сплачує аванс хімічному комбінату у розмірі 80 % купівельної ціни дебіторської заборгованості. Усі рахунки-фактури виписано на 1 травня. З них 40000 грн. мають бути виплачені протягом 10 днів, а інші 60000 грн. — протягом 30 днів.
За узгодженням з клієнтом датою розрахунків буде 27 травня.
1 травня банк обліковує поза балансом рахунки-фактури, які отримані від хімічного комбінату,
Д-т рахунка 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» 100000 грн.
К-т рахунка 9910 «Контррахунок» 100000 грн.,
і відображає поза балансом виникнення зобов’язань з кредитування:
Д-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам» 97000 грн.
К-т рахунка 9900 «Контррахунок» 97000 грн.
Одночасно на різницю між вартістю товарно-матеріальних цінностей, зазначених у рахунках-фактурах (100000 грн.), і ціною придбання цієї заборгованості банком (97000 грн.) банк відображує в обліку комісійні доходи, що відповідає бухгалтерському проведенню:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки СГД за факторинговими операціями» 3000 грн.
К-т рахунка 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касово го обслуговування клієнтів» 3000 грн.
5 травня банк видає клієнтові аванс у розмірі 80 % купівельної ціни дебіторської заборгованості:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 77600 грн.
К-т рахунка 2600 «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок» 77600 грн.
і водночас поза балансом виконується запис:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок» 77600 грн.
К-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам» 77600 грн.
10 травня дебітор своєчасно сплачує відповідну частку дебіторської заборгованості:
Д-т поточного рахунка дебітора, кореспондентського рахунка
40000 грн.
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 40000 грн.
27 травня (дата розрахунків) згідно з угодою банк здійснює остаточні розрахунки з клієнтом, тобто переказує на його рахунок 20 %, що залишились:
Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 19400 грн.
К-т поточного рахунка клієнта, кореспондентського рахунка
19400 грн.
та одночасно поза балансом:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок» 19400 грн.
К-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам» 19400 грн.
30 травня у разі своєчасної оплати дебітором своєї заборгованості банк здійснює бухгалтерське проведення:
Д-т поточного рахунка дебітора (кореспондентського рахунка банку) 60000 грн.
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 60000 грн.
Якщо дебітор своєчасно не сплачує заборгованості, банк переносить відповідну суму на рахунок простроченої заборгованості за факторингом:
Д-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 60000 грн.
К-т рахунка 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» 60000 грн.
У разі укладання факторингової угоди з умовами регресу, за несвоєчасної сплати дебітором заборгованості, банк повертає клієнтові несплачені платіжні документи і вимагає відшкодування коштів, які були надані банком, згідно з умовами факторингової угоди. При цьому здійснюються такі бухгалтерські проведення:
Д-т рахунка 9910 «Контррахунок»
К-т рахунка 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями».
Банк отримує комісію за надані факторингові послуги з обліку платіжних документів. Отримана комісія з факторингу обліковується за принципом нарахування і відображається на рахунку 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» на дату підписання факторингової угоди.
Комісія, яка отримана за надані додаткові послуги, обліковується на рахунку інших комісійних доходів щодо операцій з клієнтами.
Банк отримує також дохід у вигляді процентів за наданий клієнту аванс. Процентний дохід обліковується на основі принципу нарахування. Нарахування процентів здійснюється з дати фактичного надання коштів клієнтові до дати розрахунків. Проценти за аванс обліковуються на рахунку процентних доходів за факторинговими операціями (6023).
Після завершення факторингової операції, поза балансом кредитується рахунок 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями».
9.5. Облік субординованих кредитів
та операцій з дисконту векселів
Субординований кредит — це кредит, котрий у разі ліквідації позичальника сплачується в останню чергу, тобто після того, як будуть задоволені вимоги решти кредиторів, але до задоволення вимог акціонерів.
Субординований кредит, якщо він не оформлений у вигляді боргових цінних паперів, обліковується як звичайний довгостроковий інвестиційний кредит, але має певні особливості. Виплату процентів за таким кредитом може бути призупинено (якщо це передбачено угодою) у разі:
Такі кредити, як правило, є довгостроковими або не мають визначеного строку (безстрокові). У разі безстрокового кредиту в угоді зазначається, що погашення основного боргу може здійснюватись лише з ініціативи позичальника.
Процентна ставка за субординованими кредитами може бути фіксованою, плаваючою чи змішаною, коли частина її залежить від прибутку, а решту — фіксовано.
Видача, погашення та нарахування процентів за субординованими кредитами обліковуються так само, як і щодо інших кредитів.
Якщо процентна ставка за кредитом складається з фіксованої та плаваючої частини, то процентні платежі за фіксованою ставкою нараховуються у звичайному порядку безперервно; частина процентних платежів за субординованим кредитом, що залежить від результатів діяльності позичальника, нараховується лише в разі отримання відповідних підтверджувальних документів (наприклад, річного звіту, затвердженого зборами акціонерів).
Операції банків за субординованими кредитами супроводжуються такими бухгалтерськими проведеннями:
Д-т рахунка 1524 «Довгострокові кредити, які надані банкам»
К-т рахунка 1200 «Кореспондентський рахунок у НБУ»;
Д-т рахунка 2074 «Довгострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, які надані СГД»
К-т рахунка 2600 «Поточні рахунки СГД»;
Д-т рахунка 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»
К-т рахунка 6017 «Процентні доходи за довгостроковими кредитами банкам»;
Д-т рахунка 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність СГД»
К-т рахунка 6027 «Процентні доходи в інвестиційну діяльність СГД».
Певна річ, нараховані доходи за субординованими кредитами можуть визнаватися простроченими в разі неотримання платежу протягом семи календарних днів після обумовленого угодою строку та сумнівними, якщо банк не має впевненості у погашенні заборгованості боржником.
У цих випадках відповідно дебетуються рахунки:
1529 «Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам» або 1582 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані іншим банкам»; 2079 «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані СГД» або 2097 «Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані СГД».
Операції банків з векселями можна поділити на кредитні та депозитні. Йдеться про операції, які пов’язані з випуском та обігом векселів.
До кредитних операцій банків належать операції з дисконтування векселів, форфейтингові операції з надання ломбардних кредитів під заставу векселів.
До позабалансових кредитних операцій, які здійснюються банком, належать операції з надання акцептів та авалювання, а також індосамент векселів.
Дисконтна операція банку з векселями — це кредитна операція, коли банк купує у векселедержателя вексель до настання терміну платежу за ним. Передача векселя векселедержателем у повну власність банку здійснюється з допомогою передавального напису — індосаменту. Кошти, що їх сплачує при цьому банк, є кредитом векселедержателю.
Через особливий характер вексельного права вексельний кредит має певні відмінності від звичайних кредитів:
Проводячи операції з обліку векселів банк керується своєю обліковою політикою.
Купівля векселя здійснюється за ціною, що нижча від ціни, означеної на векселі, тобто з дисконтом. Дисконт є процентним доходом банку, що має обліковуватись за принципом нарахування. Крім процентного доходу у вигляді дисконту за цією операцією банк звичайно отримує ще й комісійний дохід за інкасування векселів.
Облік банком векселів, що пред’являються клієнтом-векселе держателем, здійснюється в межах певної суми. Розмір цієї суми визначається розміром кредитної лінії, яку банк відкриває клієнтові. У разі укладення угоди на відкриття кредитної лінії банк відображає її поза балансом таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок».
Пред’явлені клієнтом векселі для обліку банк перевіряє на формальну відповідність нормам вексельного права. Коли немає будь-яких претензій до векселя, банк оплачує його і переказує відповідну суму клієнтові, який подав вексель для обліку. При цьому здійснюється бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями» (на суму номінальної вартості векселя)
К-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку» (на суму номінальної вартості векселя за відрахування суми дисконту)
К-т рахунка 2026 «Неамортизований дисконт за облікованими векселями суб’єктів господарської діяльності» (на суму дисконту).
Поза балансом виконується відповідне проведення на зменшення зобов’язань банку з кредитування:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9129 «Зобов’язання з кредитування».
Під час надходження коштів в оплату векселя банк спрямовує їх на погашення кредиту:
Д-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку»
К-т рахунка 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями».
Якщо отримання платежу за векселем неможливе внаслідок неакцептування його, неспроможності платника або неоплати векселя в належний термін, банк учиняє процедуру протесту за векселем і переносить суму кредиту на рахунок «Опротестовані векселі»:
Д-т рахунка 2027 «Опротестовані векселі суб’єктів господарської діяльності»
К-т рахунка 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями».
У разі отримання оплати за векселем відповідна сума записується на кредит рахунка «Опротестовані векселі»:
Д-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку»
К-т рахунка 2027 «Опротестовані векселі суб’єктів господарської діяльності».
Якщо отримання коштів в оплату векселя видається сумнівним, сума кредиту переноситься на рахунок «Сумнівна заборгованість за облікованими векселями суб’єктів господарської діяльності» (2092).
Як і взагалі щодо кредитів, банк мусить своєчасно створювати резерв на можливі втрати за вексельними кредитами. Списання сумнівної заборгованості здійснюється за рахунок такого резерву.
9.6. Порядок бухгалтерського обліку
позабалансових кредитних операцій
Кредит починає існувати як актив тільки тоді, коли банк узяв на себе безвідкличне зобов’язання з кредитування клієнта (контрагента). У разі, коли дата операції (дата укладення контракту) і дата переказування коштів клієнту не збігаються, тобто виникає розрив між цими двома операціями, банк відображає поза балансом факт виникнення зобов’язання. Отже, поза балансом обліковуються майбутні активні операції банку. Їхній вплив на активи залежить від виконання певних умов. Зобов’язання вважаються безвідкличними, коли їх виконання в разі настання цих умов є обов’язковим (винятком можуть бути лише форс-мажорні обставини).
До кредитних операцій, що обліковуються поза балансом, належать:
До них належать:
Позабалансові зобов’язання, які виникають як наслідок укладених контрактів, обліковуються за розділами 90—95 класу 9 плану рахунків бухгалтерського обліку банків. На відповідних рахунках цих розділів обліковуються також умовні виплати, точну суму яких буде визначено за фактичного виконання певних умов або настання подій. Умовні виплати перетворюватимуться на зобов’язання, тільки-но вони стануть імовірними. До настання цього вони не мають характеру кредитного ризику (наприклад, виплати штрафів на стадії судового розгляду). Тому банки мають оцінювати ризик відпливу коштів та створювати резерви за цими ризиками та платежами.
Комісійна винагорода, яку отримують банки за здійснення позабалансових кредитних операцій, прирівнюється до процентної, а отже, обліковується на відповідних рахунках 609 групи плану рахунків. Як гарантії, так і умовні зобов’язання виникають того дня, коли банк підтверджує, що зобов’язання контрагента перед третьою стороною будуть виконані. Саме тому такі операції класифікуються як гарантійні і означають, що в разі неплатоспроможності контрагента (або за будь-яких інших подібних обставин) банк, як гарант, погасить усі зобов’язання контрагента перед третьою стороною.
До гарантійних операцій належать поручительства, операції акцепту платіжних документів, авалювання векселів, індосаменту боргових цінних паперів, підтвердження безвідкличних акредитивів.
За планом рахунків гарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:
Такий підхід означає, що кредит, у разі неплатоспроможності контрагента (банку чи суб’єкта господарської діяльності), йому буде наданий, оскільки банк виступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.
Гарантії поділяються:
— на гарантії надані;
— гарантії отримані.
Гарантії, які було надано клієнтам і щодо яких існує реальна ймовірність того, що банк змушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються на відповідних рахунках сумнівних гарантій.
Розглянемо приклади.
1. 20 червня банк А домовляється про відкриття кредитної лінії клієнтові МП «Мир» на 100000 грн., але за умови отримання гарантії від банку Б, яку було документально оформлено 1 липня.
Д-т рахунка 9010 «Прості гарантії, що отримані від банків»
100000 грн.
К-т рахунка 9900 «Контррахунок» 100000 грн.
та одночасно:
Д-т рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам» 100000 грн.
К-т рахунка 9900 «Контррахунок» 100000 грн.
У разі невиконання клієнтом будь-яких зобов’язань, щодо яких було отримано гарантію, банк А звертається до гаранта — банку Б з вимогою виконати зобов’язання за наданою гарантією. Отримані від гаранта кошти спрямовуються на погашення зобов’язань клієнта перед банком А.
2. 5 липня клієнт МП «Мир» подає банку до обліку товарний вексель на суму 65000 грн. строком до 5 вересня. Банк приймає до обліку вексель із дисконтом в сумі 5000 грн. Як відомо, цьому клієнтові в банку А відкрито кредитну лінію, забезпечену гарантією банку Б.
Облік векселя відображається в банку А як:
Д-т рахунка 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями» 65000 грн.
К-т рахунка 2026 «Неамортизований дисконт за облікованими векселями суб’єктів господарської діяльності» 5000 грн.
К-т рахунка 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» 60000 грн.
Одночасно банк А зменшує власне зобов’язання з кредитування МП «Мир» через кредитування рахунка 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам» в сумі 65000 грн.
Наведене бухгалтерське проведення свідчить, що за балансовим рахунком 2020 банк обліковує вексель за номінальною вартістю, отже, сума неамортизованого дисконту обліковується на рахунку 2026. Щомісячно (у сумі, що належить до цього періоду) банк проводить операцію з амортизації дисконту:
Д-т рахунка 2026 «Неамортизований дисконт за облікованими векселями суб’єктів господарської діяльності»
К-т рахунка 6022 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями».
Щомісячно банк виконує операцію з нарахування процентних доходів:
Д-т рахунка 2028 «Нараховані доходи за облікованими векселями суб’єктів господарської діяльності»
К-т рахунка 6022 «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями».
3. 5 вересня, тобто у визначений день погашення векселя, сума за векселем не сплачується. Це дає банку А право вимагати від банку Б переказу необхідної суми на погашення векселя з відповідним бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок» 65000 грн.
К-т рахунка 9010 «Прості гарантії, що отримані від банків»
65000 грн.
Одночасно:
Д-т рахунка 1819 «Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками» 65000 грн.
К-т рахунка 2020 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за облікованими векселями» 65000 грн.
У процесі виконання зобов’язань за виданими гарантіями в банків виникає дебіторська заборгованість щодо платежів клієнта, якому надавалась гарантія і котрий, на жаль, виявився неплатоспроможним. За цих умов актив визнається сумнівним. Саме тому банк може вимагати від контрагента надання так званих контргарантій, тобто певних додаткових гарантій інших банків, які, у свою чергу, гарантуватимуть банк від занадто великих втрат. Контргарантії щодо наданих гарантій не мають економічного змісту, а отже, у плані рахунків не виокремлюються.
Контргарантії обліковуються на окремому позабалансовому рахунку 9015 «Контргарантії, що отримані від банків».
За наявності такої контргарантії, за якою можна отримати компенсацію (наприклад, контргарантія від першокласного банку), банку доцільно обліковувати видані ним гарантійні кошти на рахунках сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями. Банк, який видав контр гарантію, також відбиває у своєму обліку факт сумнівного кредиту.
Невикористані позабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:
9.7. Облік операцій з кредитування
на підставі документарного акредитиву
Операції з документарними акредитивами для цілей фінансового обліку поділяються на операції:
Непокритий акредитив є безвідкличним зобов’язанням банку перед продавцем здійснити оплату за товар. Отже, за даним видом акредитиву банк не бронює коштів клієнта для проведення платежів (акредитивна форма безготівкових розрахунків), а тому бере на себе можливі кредитні ризики.
У разі відкличного акредитиву банк фактично не несе кредитного ризику, а тому обліковує такий акредитив позасистемно.
За безвідкличним акредитивом банк гарантує постачальнику сплату зобов’язань свого клієнта. Тому банк наражається на кредитний ризик і мусить його обліковувати. У момент відкриття безвідкличного непокритого акредитиву робиться проведення:
Д-т рахунка 9122 «Непокриті акредитиви (зобов’язання сплатити)»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок групи 990».
Банк-емітент перевіряє отримані документи після того, як банк, що авізує, поставив на них свою візу. Банк-емітент додатково ставить свою візу або повідомляє покупця про помічені недоліки. У разі правильного оформлення документів операція обліку документарного акредитиву закінчується проведенням:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9122 «Непокриті акредитиви».
У разі авансування покупця банком-емітентом клієнт фактично отримує торговельний кредит, який обліковується на рахунку групи 204 «Кредити за внутрішніми торговельними операціями» або 205 «Кредити за експортно-імпортними операціями», наприклад:
Д-т рахунка 2050 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями»
К-т рахунка 1500 «Кореспондентський рахунок в іншому банку».
Банком, що підтверджує акредитив, може бути банк, що авізує.
Підтверджуючи акредитив банк видає зобов’язання сплатити постачальнику кошти в разі неплатоспроможності покупця та банку-емітента, тобто фактично видає гарантію оплати на прохання банку-емітента. Отже, банк, що авізує, наражається на такий самий кредитний ризик, що й банк-емітент. Цей ризик ураховується в бухгалтерському проведенні:
Д-т рахунка 9001 «Підтверджені акредитиви»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок групи 990».
Якщо документи проходять через банк, що підтверджує акредитив, то порядок обліку після отримання документів такий самий, як у банку-емітенті, лише дебітором стає банк, а не клієнт.
Грошові кошти можуть сплачуватися з рахунка банку-кореспон дента згідно з умовами акредитиву одразу після перевірки документів або з обумовленою затримкою. У будь-якому разі після перевірки правильності документів закривається позабалансовий рахунок:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9001 «Підтверджені акредитиви».
У разі авансування покупця банком, що авізує, коли строк відстрочки закінчився, банк фактично надає кредит банку-емітенту, який обліковується на рахунку групи 152 «Кредити, які надані іншим банкам»:
Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»
К-т рахунка 9002 «Акцепти, які надані банкам (сторнування)»
та Д-т рахунка 1523 «Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам»
К-т рахунка 2600 «Поточний рахунок постачальника» або рахунка 1500 «Кореспондентський рахунок в іншому банку».
9.8. Облік застави
Цінні папери та інші активи, які є предметом застави, обліковуються за ринковою вартістю з урахуванням дисконту, який відображає зміну ринкової вартості активу, а також можливі резерви для компенсації втрат від примусового продажу цих цінностей. Як правило, дисконт становить від 20 % до 50 % ринкової вартості активу.
Ринкова вартість застави переглядається на час оцінки розміру необхідного резерву під основну кредитну операцію. Для визначення ринкової вартості застави беруть до уваги фактичний та перспективний стан кон’юнктури ринку, довідкові дані про рівень цін, зокрема:
Власні активи, що надані банком під заставу і які залишаються його власністю, обліковуються на балансі, але на окремих рахунках. Водночас зобов’язання банку за переданими в заставу активами обліковуються на позабалансових рахунках:
Д-т рахунка 9510 «Надана застава»
К-т рахунка 9900 «Контррахунок групи 990».
Якщо банк передає в заставу грошові кошти, вони обліковуються на рахунках гарантійних депозитів, які в класі 1 плану рахунків виділено на синтетичному рівні — рахунок 1511 «Гарантійні депозити та грошове покриття в інших банках».
Активи, отримані в заставу, обліковуються поза балансом, крім грошових депозитів.
Якщо банк отримує в заставу грошові кошти, вони обліковуються на рахунках гарантійних депозитів, які в класі 1 плану рахунків виділено на синтетичному рівні — рахунок 1611 «Гарантійні депозити та грошове покриття інших банків».
Банк здійснює оцінку ринкової вартості отриманого забезпечення з урахуванням дисконту, але його балансова вартість не може перевищувати вартість основної операції (включаючи проценти), яку це забезпечення страхує.
У табл. 9.1 наведено основні бухгалтерські проведення за кредитними операціями.
Таблиця 9.1
Фінансовий облік операцій за короткостроковими
кредитами юридичним особам
|
Первинний документ, на підставі якого робиться проведення |
Дата |
Зміст операції |
Кореспонденція |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата надання застави або укладення договору застави |
Оприбуткування застави |
9900 |
9500 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата укладення договору застави |
Оприбуткування договору застави |
9819 |
9910 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата укладення договору поручництва |
Оприбуткування договору поручництва |
9819 |
9910 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата укладення договору страхування |
Оприбуткування договору страхування |
9819 |
9910 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата укладення кредитного договору |
Оприбуткування кредитного договору |
9819 |
9910 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата укладення договору кредитування |
Оприбуткування зобов’язання з кредитування |
9129 |
9910 |
|
Позабалансовий прибутковий ордер |
Дата фактичного виконання зобов’язання з кредитування |
Списання виконаного зобов’язання з кредитування |
9910 |
9129 |
|
Меморіальний ордер |
Дата надходження розпорядження кредитного відділу на видачу позики |
Видача позики переказуванням коштів на поточний рахунок суб’єкта господарської діяльності: |
||
|
а) клієнтам даного банку; |
2040, 2050, 2062, 2070, 2071 |
2600 |
||
|
б) клієнтам іншого банку |
2040, 2050, 2062, 2070, 2071 |
1200 |
||
|
Меморіальний ордер |
Дата подання клієнтом розрахункових документів, завірених працівником кредитного відділу |
Видача позики суб’єктам господарської діяльності оплатою розрахункових документів |
2040, 2050, 2062, 2070, 2071 |
1200, 2600 |
Продовження табл. 9.1
|
Первинний документ, на підставі якого робиться проведення |
Дата |
Зміст операції |
Кореспонденція |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
Меморіальний ордер |
Дата надходження розпорядження кредитного відділу |
Видача позики суб’єктам господарської діяльності зарахуванням коштів на рахунки «Акредитиви» та «Чекові книжки» |
2040, 2050, 2062, 2070, 2071 |
2602 |
|
Меморіальний ордер |
Дата надходження розпорядження кредитного відділу |
Пролонгація позики, наданої суб’єк там господарської діяльності: |
||
|
— за внутрішніми торговими операціями; |
2046 |
2040 |
||
|
— за експортно-ім портними операціями; |
2056 |
2056 |
||
|
— у поточну діяльність; |
2066 |
2062 |
||
|
— в інвестиційну діяльність |
2076 |
2070, 2071, 2073, 2074 |
||
|
Меморіальний ордер |
Наступного дня після терміну повернення основної суми боргу, зафіксованого в кредитному договорі |
Віднесення позики, яку надано суб’єк там господарської діяльності, до простроченої: |
||
|
— за внутрішніми тор говими операціями; |
2047 |
2046, 2040 |
||
|
— за експортно-ім портними операціями; |
2057 |
2056, 2050 |
||
|
— у поточну діяльність; |
2067 |
2066, 2062 |
||
|
— в інвестиційну діяльність |
2077 |
2076, 2070, 2071 |
||
|
Меморіальний ордер |
Дата надходження розпорядження кредитного відділу |
Віднесення позики, яку надано суб’єктам господарської діяльності, до сумнівної заборгованості: |
||
|
— за внутрішніми торговими операціями; |
2094 |
2046, 2047 |
||
|
— за експортно-ім портними операціями; |
2095 |
2056, 2057 |
||
|
— у поточну діяльність; |
2096 |
2066, 2067 |
||
|
— в інвестиційну діяльність |
2097 |
2076, 2077 |
Закінчення табл. 9.1
|
Первинний документ, на підставі якого робиться проведення |
Дата |
Зміст операції |
Кореспонденція |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
Меморіальний ордер |
На дату надходження платіжного документа щодо погашення позики та відповідного розпорядження кредитного відділу |
Погашення позики, наданої суб’єк там господарської діяльності — клієнтам даного банку: |
||
|
— за внутрішніми торговими операціями; |
2600 |
2046, 2047, 2040 |
||
|
— за експортно-імпортними операціями; |
2600 |
2056, 2057, 2050 |
||
|
— в поточну діяльність; |
2600 |
2066, 2067, 2062 |
||
|
— в інвестиційну діяльність |
2600 |
2076, 2077, 2070,2071 |
9.9. Облік сумнівних кредитів
та резервів під кредитні ризики
Порядок створення загальних та спеціальних резервів і погашення безнадійної кредитної заборгованості за рахунок коштів цих резервів визначає «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000 за № 279).
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (далі — резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого зумовлена кредитним ризиком, що притаманний банківській діяльності.
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для банку. Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) через зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення.
Резерв формується на повну суму чистого кредитного ризику за основним боргом, скоригованого відповідно до коефіцієнта резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. Не формується резерв щодо бюджетних коштів, кредитних операцій між установами в системі одного банку та операцій з фінансового лізингу.
Щодо коштів, розміщених на кореспондентських рахунках в інших банках, а також депозитів до запитання в інших банках (рахунок 1500) і сумнівної заборгованості за цими коштами (рахунок 1580), резерв формується в такий спосіб:
Резерв формується в тій самій валюті, в якій обліковується заборгованість. Його поділяють на резерв під стандартну (за кредитами, які віднесено до групи «стандартні») та під нестандартну заборгованість (за кредитними групами, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні»).
Формування резервів банки зобов’язані здійснювати щомісячно в повному обсязі (незалежно від розміру їхніх доходів) за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, і до встановленого строку для подання місячного балансу.
Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями контролюється даними місячного балансу. Цей контроль означає, що формування резерву проходить з урахуванням коригувальних проведень відповідно до «Порядку формування коригувальних проведень», що здійснюються банками України для забезпечення реальної фінансової звітності (затверджено постановою Правління НБУ від 10.09.98 за № 358 з пізнішими змінами та доповненнями).
Основою розрахунку резервів під кредитні ризики є класифікація кредитного портфеля за кожною кредитною операцією з урахуванням трьох чинників:
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно і визначаються його внутрішнім положенням щодо проведення кредитних операцій. Методика оцінки фінансового стану позичальника, що схвалена банком, — це обов’язковий додаток до внутрішнього положення банку про кредитування.
Основні напрями аналізу фінансового стану позичальника наведено у згадуваному «Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».
Згідно з результатами аналізу позичальників поділяють на такі класи:
Клас «А» — фінансова діяльність є прибутковою, а рівень рентабельності вищим за середньогалузевий, що свідчить про реальну можливість своєчасних розрахунків за кредитом; економічні показники — в межах установлених норм (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію, а кредитна історія позичальника — бездоганна; забезпечення кредитної операції — першокласне. Отже, немає жодних сумнівів щодо своєчасного повернення основної суми боргу та сплати процентів.
Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу «А», проте окремі економічні показники погіршали або мінімально відхиляються від бажаних значень, що свідчить про низьку ймовірність підтримування фінансової діяльності на високому рівні протягом тривалого часу; забезпечення кредитної операції відповідає умовам кредитної угоди.
Клас «В» — фінансова діяльність задовільна, хоч окремі показники й не відповідають бажаним значенням; надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про реальну загрозу несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі; існують окремі проблеми щодо стану забезпечення застави, її ліквідності.
Клас «Г» — фінансова діяльність є незадовільною; економічні показники не відповідають установленим значенням і спостерігається їх нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність погашення кредитної заборгованості і процентів дуже низька.
Клас «Д» — фінансова діяльність збиткова, кредити не можуть бути забезпечені ліквідною заставою; показники діяльності нижчі за мінімально прийнятні їх значення.
Коли бракує достовірної фінансової звітності для оцінки фінансового стану позичальника, таких позичальників класифікують не вище класу «Г».
За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентами на підставі кредитної історії позичальників та їх відносин з банком, обслуговування боргу визнається: «добрим», «слабким», «незадовільним». Умовні характеристики цих категорій подано в табл. 9.2.
Таблиця 9.2
ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЙ СТАНУ
ОБСЛУГОВУВАННЯ КРЕДИТНОГО БОРГУ
|
Обслуговування боргу |
Умови визнання |
|
Добре |
|
|
Слабке |
|
|
Незадовільне |
|
Обслуговування боргу не може вважатися «добрим», якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто погашення попередньої заборгованості здійснюється за рахунок видачі нового кредиту.
Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, віднесеної до нижчої групи.
Виходячи з цих засадних принципів кредитний портфель банку класифікують за такими групами.
|
Фінансовий стан |
Погашення заборгованості |
||
|
Добре |
Слабке |
Недостатнє |
|
|
А |
Стандартний |
Під контролем |
Субстандартний |
|
Б |
Під контролем |
Субстандартний |
Сумнівний |
|
В |
Субстандартний |
Сумнівний |
Безнадійний |
|
Г |
Сумнівний |
Безнадійний |
Безнадійний |
|
Д |
Безнадійний |
Безнадійний |
Безнадійний |
Під час класифікації кредитів за ступенем ризику та віднесення їх до відповідної групи для розрахунку резерву за облікованими векселями чи факторингом до уваги береться лише один критерій, а саме — погашення позичальником заборгованості.
У процесі визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо зменшується на вартість наявного забезпечення (гарантій, застави майна та майнових прав).
За безумовні для розрахунку резервів беруться гарантії:
Сума гарантій та вартість предметів застави беруться для розрахунку резервів з урахуванням категорії кредитної операції (табл. 9.3).
Таблиця 9.3
УРАХУВАННЯ ВАРТОСТІ ЗАСТАВИ ДЛЯ
РОЗРАХУНКУ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ
|
Класифіковані валові кредитні ризики |
Процент вартості забезпечення, що береться для розрахунку чистого кредитного ризику |
||||||
|
Гарантії |
Застава |
||||||
|
Кабінету Міністрів України |
урядів країн категорії «А» |
міжнародних багатоцільових банків |
банків з рейтингом не нижче «інвестиційного класу», забезпечені гарантії банків України |
майнових прав на грошові депозити |
державних цінних паперів |
недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, рухомого і нерухомого майна та інших майнових прав |
|
|
Стандартний |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
50% |
|
Під контролем |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
80% |
40% |
|
Субстандартний |
50% |
100% |
100% |
100% |
100% |
50% |
20% |
|
Сумнівний |
20% |
20% |
20% |
20% |
100% |
20% |
10% |
|
Безнадійний |
0% |
0% |
0% |
0% |
0% |
0% |
0% |
Вартість предмета застави визначається за його ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу».
Якщо предметом застави є цінні папери, то їхня ринкова вартість визначається відповідно до «Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами», затвердженого постановою Правління Національного банку від 30.12.99 за № 629.
Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості над суму основ ного боргу та процентів за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.
У розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.
У розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, ураховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.
Для розрахунку резерву суму заборгованості, що обліковується на рахунку гарантійних депозитів та грошового покриття в інших банках (1511), слід зменшувати на суму покриття за відповідним акредитивом, який обліковується на рахунку «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності» (2602), за умови, що заявник акредитива бере на себе ризики, пов’язані з вибором банків, які беруть участь у розрахунках за акредитивом, та гарантійні депозити відповідають за строками і сумами відповідному акредитиву і обліковуються на окремих аналітичних рахунках.
Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків — учасників банківського консорціуму.
За кредитами, класифікованими як безнадійні, банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.
На підставі класифікації кредитного ризику та врахування наявного забезпечення банк визначає кредитний ризик за кожною кредитною операцією та здійснює операцію з формування резервів.
НБУ встановив такі норми відрахувань за категоріями кредитної операції: стандартна — 2%; під контролем — 5%; субстандартна — 20%; сумнівна — 50%; безнадійна — 100%.
Формування резервів у системі фінансового обліку відповідає методологічній основі принципу оцінки. По-перше, визначається реальна вартість кредитного портфеля та ймовірність отримання процентного доходу. По-друге, за рахунок відрахувань до резервів, що є витратними статтями банку, коригується обсяг капіталу, тобто складається правильне уявлення про реальний фінансовий стан банку.
Фінансовий облік формування і використання резервів здійснюється відповідно до «Порядку бухгалтерського обліку, формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках», затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.98 за № 520.
Операціям з формування резервів під кредитну заборгованість інших банків відповідають такі бухгалтерські проведення:
|
Формування резерву під стандартну |
Формування резерву під нестандартну |
||||||
|
Дебет рахунка |
Кредит рахунка |
Дебет рахунка |
Кредит рахунка |
||||
|
№ |
Назва |
№ |
Назва |
№ |
Назва |
№ |
Назва |
|
7701 |
Відрахування в резерв під заборгованість інших банків |
1591 |
Резерви під стандартну заборгованість інших банків |
7701 |
Відрахування в резерв під заборгованість інших банків |
1590 |
Резерви під нестандарт ну заборгованість інших банків |
Облік формування резервів під кредитну заборгованість за операціями з клієнтами супроводжується такими записами:
|
Формування резерву під стандартну |
Формування резерву під нестандартну |
||||||
|
Дебет рахунка |
Кредит рахунка |
Дебет рахунка |
Кредит рахунка |
||||
|
№ |
Назва |
№ |
Назва |
№ |
Назва |
№ |
Назва |
|
7702 |
Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам |
2401 |
Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам |
7702 |
Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам |
2400 |
Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам |
Зазначені рахунки для обліку резервів за чинним планом рахунків бухгалтерського обліку банків класифікуються як контр-
активні. Отже, на суму сформованого резерву зменшується вартість відповідного активу — кредитного портфеля банку.
Зменшення розрахункової суми резерву порівняно з попередньою звітною датою, що свідчить про поліпшення якості елементів кредитного портфеля, в обліку відображається зворотними проведеннями.
У процесі спостереження за фінансовим станом позичальника у разі отримання вагомих аргументів щодо визнання кредитної заборгованості безнадійною банк списує її за рахунок сформованого резерву під нестандартну заборгованість з рішення правління банку в такий спосіб:
Згідно із зазначеними методами відображається в обліку повернення раніше списаних сум безнадійної заборгованості:
У разі списання безнадійної заборгованості за рахунок резервів виконуються записи:
Д-т відповідного контрактивного рахунка сформованого резерву
К-т відповідного рахунка сумнівної заборгованості.
Безнадійна заборгованість, списана за рахунок спеціальних резервів, обліковується в групі позабалансових рахунків 961 «Борги, списані на збиток». При цьому здійснюються проведення:
Д-т рахунка 961 «Борги, списані на збиток»
К-т рахунка 9910 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98».
Повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості:
Д-т кореспондентського рахунка, рахунка клієнта
К-т рахунка 770 «Відрахування в резерви».
Одночасно здійснюється проведення цієї суми на кредиті групи позабалансових рахунків 961 «Борги, списані на збиток».
Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний актив не було повернено, здійснюється аналогічне проведення.
Коли використовується метод прямого списання, збитки, котрі фактично виникли за активами, щодо яких не було попередньо сформованих резервів, списуються безпосередньо на рахунок витрат такими бухгалтерськими проведеннями:
Д-т рахунка 771 «Списання безнадійних активів»
К-т рахунка «Сумнівна заборгованість».
Списана безнадійна заборгованість ураховується в групі позабалансових рахунків 961 «Борги, списані на збиток». При цьому здійснюються проведення:
Д-т рахунка 961 «Борги, списані на збиток»
К-т рахунка 9910 «Контррахунки для рахунків розділів 96—98».
Повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості:
Д-т кореспондентського рахунка, рахунка клієнта
К-т рахунка 771 «Списання безнадійних активів» (якщо повернення здійснюється в поточному році)
К-т рахунка 671 «Повернення списаних активів» (якщо повернення здійснюється наступного року).
Одночасно відбувається проведення цієї суми на кредиті групи позабалансових рахунків 961 «Борги, списані на збиток».
Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний актив не було повернено, здійснюється аналогічне проведення.
Розгляньмо приклад.
Станом на 01.12.00 кредитний портфель банку (кредити, надані клієнтам) сформовано за такими групами:
|
Групи кредитів |
Сума, грн. |
Процент ризику |
Сума резерву, грн. |
|
Стандартні |
10000 |
2 |
200 |
|
Субстандартні |
5000 |
20 |
1000 |
|
Сумнівні |
2000 |
50 |
1000 |
|
Усього |
17000 |
2200 |
Формування резерву:
Д-т рахунка 7702 «Відрахування до резерву під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 200 грн.
К-т рахунка 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 200 грн.
Д-т рахунка 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 2000 грн.
К-т рахунка 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 2000 грн.
Протягом місяця:
Бухгалтерські проведення зі списання безнадійної заборгованості за рахунок резервів за станом на 15.12.00:
Д-т рахунка 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість клієнтів за кредитами, які надано клієнтам» 1000 грн.
К-т відповідних рахунків групи 209 «Сумнівна заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 1000 грн.
Одночасно здійснюється проведення на дебеті позабалансового рахунка:
Д-т рахунка 9611 «Борги клієнтів, які списані на збиток»
1000 грн.
К-т рахунка 9910 «Контррахунок» 1000 грн.
Отже, за станом на 01.01.01 кредитний портфель (кредити, які надано клієнтам банку) має такий вигляд:
|
Групи кредитів |
Сума, грн. |
Процент ризику |
Сума резерву, грн. |
|
Стандартні |
10000 + 2000 + 800 = 12800 |
2 |
256 |
|
Субстандартні |
5000 – 800 = 4200 |
20 |
840 |
|
Сумнівні |
2000 – 1000 = 1000 |
50 |
500 |
|
Безнадійні |
1000 |
100 |
1000 |
|
Усього |
19000 |
2596 |
05.01.01 банк, переглянувши свій кредитний портфель, виконує таке бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 56 грн.
К-т рахунка 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 56 грн.
розрахунок: (256 – 200);
Д-т рахунка 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 340 грн.
К-т рахунка 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість клієнтів за кредитами, які надано клієнтам» 340 грн.
розрахунок: (2000 – 840 – 500 – 1000).
25.01.01 частково повернено кредит, списаний як безнадійний у 2000 р., на суму 400 грн.
Бухгалтерське проведення в разі повернення кредиту 25.01.01:
Д-т кореспондентського рахунка, рахунка клієнта 400 грн.
К-т рахунка 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» 400 грн.
Одночасно здійснюється таке проведення:
Д-т рахунка 9910 «Контррахунок» 400 грн.
К-т рахунка 9611 «Борги клієнтів, які списано на збиток» 400 грн.
Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за умови виконання вимог статті 12 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Нагадаємо деякі вимоги цього Закону.
Банки зобов’язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної давності.
Якщо протягом строку позовної давності безнадійну кредитну заборгованість не погашено, то її визнають повністю безнадійною і списують з позабалансових рахунків.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» окреслено межу відображення відрахувань до резервів у складі валових витрат банку: 30 % — до 31.12.2001; 20 % — починаючи з 01.01.2002. Cаме тому операції з формування резерву відображаються як у фінансовому обліку, так і в податковому. Але, незважаючи на джерело формування спеціального резерву, його облік залишається незмінним, оскільки всі витрати відображуються у звіті про прибутки та збитки, незалежно від того, підлягають вони оподаткуванню чи ні. Обсяг сформованого резерву зменшує облікову вартість відповідного активу, через це зменшується на відповідну суму і валюта балансу (рис. 9.1).
|
|
Зобов’язання |
|
Капітал |
|
|
Контрактивні рахунки |
Рис. 9.1. Вплив контрактивних рахунків
резервів на валюту балансу
Як бачимо, реалізація нового інструменту облікової політики банків — методу резервів — забезпечує відображення у фінансовій звітності банку реального стану кредитного портфеля банку.
У табл. 9.4 подано порядок бухгалтерських проведень та обліку операцій з формування та використання резервів.
Таблиця 9.4
Облік операцій з формування та використання резервів
для покриття можливих збитків за позиками банків,
наданих суб’єктам небанківського сектору
|
№ |
Зміст операції |
Кореспонденція рахунків |
Примітка |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
1 |
Формування резерву під стандартну заборгованість |
7702 |
2401 |
|
|
2 |
Формування резерву під нестандарту заборгованість за позиками збільшенням витрат банку |
7702 |
2400 |
|
|
3 |
Зменшення розміру резерву під стандартну заборгованість (проти попередньої звітної дати) |
2401 |
7702 |
Проводиться різниця між сумами резервів |
|
4 |
Зменшення розміру резерву під нестандартну заборгованість за операціями з клієнтами |
2400 |
7702 |
Проводиться різниця між сумами резервів |
|
5 |
Списання безнадійної заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності |
2400 |
2037, 2047, 2057, 2067, 2077, 2107, 2117, 2207, 2217, 1527, рахунки 209, 219, 229 груп |
|
|
Одночасне оприбуткування простроченої заборгованості на позабалансових рахунках |
9610, 9611 |
9910 |
||
|
6 |
Списання суми опротестованого векселя, коли його не погашено протягом 30 днів з моменту опротестування та порушено справу про банкрутство векселедавця |
2400 |
2027 |
Закінчення табл. 9.4
|
№ |
Зміст операції |
Кореспонденція рахунків |
Примітка |
|
|
Дебет |
Кредит |
|||
|
7 |
Списання кредитної заборгованості за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за кредитами, на даними суб’єктам господарської діяльності |
2400 |
2090—2097, 2099, 2190, 2191, 2198, 2199, 2290, 2291, 2299 |
|
|
8 |
Списання повністю безнадійної кредитної заборгованості суб’єктів господарської діяльності з позабалан сових рахунків |
9910 |
9610, 9611 |
Якщо протягом трьох років банк не домігся погашення кредитної заборгованості |
|
9 |
Повне або часткове погашення позичальником кредитної заборгованості, попередньо віднесеної до складу валових витрат або списаної за рахунок резерву під нестандартну заборгованість |
2600 |
7712, 6712 |
Рахунки 771 групи використовують ся тоді, коли повернення позики здійс нюється протягом поточ ного року, 671 групи — за повернен ня раніше списаної заборгованості наступного року |
|
Погашена заборгованість списується з позабалансових рахунків |
9910, |
9610, 9611 |
267