адаптивна технологія вирощування ярого ячменю Ячмінь малоконкурентний до бур~янів тому його потріб
Работа добавлена на сайт samzan.net:
12. адаптивна технологія вирощування ярого ячменю Ячмінь малоконкурентний до бур’янів, тому його потрібно сіяти після чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових цілей, краще сіяти після зернобобових культур, не слід висівати після колосових, щоб уникнути сильного ураження кореневими гнилями й іншими хворобами, та після соняшнику, суданки, які висушують ґрунт, засмічуючи падалицею. Для одержання високих урожаїв ячменю необхідно дотримуватись відповідної системи обробітку ґрунту, яка повинна враховувати родючість ґрунтів, кліматичні та погодні умови, рельєф місцевості, агротехнологічні карти на кожне поле сівозміни. Така система складається з основного (зяблевого) та передпосівного обробітків і залежить від попередників. При адаптивній системі рослинництва на сьогодні необхідно впроваджувати у виробництво нові сорти ячменю ярого з підвищеними адаптивними властивостями. Слід також враховувати, що для розкриття генетичного потенціалу сортів рослин, у досить контрастних за ґрунтово-кліматичними умовами регіонах України, потрібно використовувати тільки рекомендовані для конкретної зони сорти. В Україні створено багато цінних сортів ячменю, які повністю можуть забезпечити виробництво фуражним зерном і пивоварною сировиною. У Держреєстрі постійно зростає питома вага сортів інтенсивного типу. Науковий підхід до складання сівозмін та удосконалення сучасних технологій вирощування потребує, аби половину посівних площ ячменю засівали саме цими сортами. Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси, збільшенням кущистості. Високий рівень живлення призводить до раннього вилягання посівів. Добрива виливають на біохімічний склад зерна. Це потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю. Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив. Тому їх слід вносити під попередник, а безпосередньо під ячмінь вносити лише мінеральні добрива. Норми мінеральних добрив під ярий ячмінь потрібно розраховувати, як і під інші культури. Сіють ячмінь відсортованим, очищеним, кондиційним насінням високих репродукцій, яке відповідає вимогам держстандарту. Перед сівбою насіння ячменю ярого протруюють від сажок, кореневих гнилей, пліснявіння способом інкрустування, використовуючи препарати згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні. Ячмінь потрібно висівати вузькорядним або звичайним рядковим способом із міжряддями 15 см у ранні строки, як тільки ґрунт досягне фізичної стиглості і піддається якісному обробітку. Кожний день запізнення із сівбою після настання оптимального строку призводить до зниження урожайності внаслідок втрати вологи ґрунтом, більшого пошкодження шкідниками, прискорення розвитку рослин. Запізнення із сівбою на 5-7 днів сприяє зменшенню урожаю в умовах України на 4-6 ц/га, у посушливі роки - на 10-14 ц/га, а в пивоварного ячменю підвищується плівчастість зерна, зменшується його крупність і знижується вміст крохмалю. У період вегетації ячменю ярого застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів препаратами згідно з Переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні. У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайову, а при потребі - суцільну обробку посівів інсектицидом Бі-58 новий. У фазі кущення при сильному засміченні бур’янами посіви обробляють гербіцидами Агрітокс, в. р. (МЦПА у формі солей диметиламіну, натрію, калію 500 г/л) (1,0-1,5 л/га). Ярому ячменю завдають великої шкоди такі хвороби, як летюча сажка, тверда сажка, чорна сажка, жовта іржа, стеблова іржа, карликова іржа, гельмінтоспоріоз, смугаста плямистість, сітчаста плямистість, ринкоспоріоз, кореневі гнилі. Розвиток сажкових хвороб попереджують протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їх появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами Альто Супер 330 ЕС, к. е. (ципроконазол, 80 г/л + пропіконазол, 250 г/л) (0,4-0,5 л/га) Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна прямим комбайнуванням. Забур’янені та полеглі посіви високорослих сортів ячменю збирають роздільним способом, скошуючи їх у валки при вологості зерна 30-38%. Щоб валки добре провітрювалися, залишають стерню заввишки 12-15 см. Обмолот починають відразу ж після їх просихання, коли вологість зерна становить 15-16%. Зріджені й чисті посіви низькорослих сортів збирають прямим комбайнуванням при вологості зерна 14-17%. Після обмолоту зерно ячменю очищають, за необхідності доводять його вологість до 14-15% і використовують за призначенням.
13. Пiдбiр сiльськогосподарських кулътур для вирощyвання в умовах підвищеного забруднення культур радiонуклiдами.
Різні види і навіть сорти рослин з неоднаковою інтенсивнії поглинають і накопичують у своїх органах радіонукліди. Добір культур і сортів, які різняться за здатністю накопичувати в урожаї мінімальні кількості радіоцезію і радіостронцію - найпростіший і найдешевший захід зниження вмісту цих радіонуклідів у рослинницькій Продукції. Як правило, види і сорти сільськогосподарських культур із низьким вмістом калію і кальцію мало накопичують радіонуклідів цезію і стронцію. Каліцієфільні рослини, такі як люпин, амарант, гречка, Картопля, буряки та інші, разом із калієм нагромаджують великі кількості його аналогів - одновалентних елементів, у тім числі стабільного і радіоактивного цезію. Кальцієфільні рослини (усі бобові), насамперед такі, як люпин, пика, люцерна, конюшина, боби, горох, квасоля, разом із кальцієм накопичують його аналоги - двовалентні катіони й передусім стронцій. Бобові культури накопичують значно більше стронцію-90 і цезію-137, ніж злакові. Поглинання рослинами мінеральних солей певною мірою залежить від катіонообмінної ємності їхніх коренів. За збільшенням здатності до накопичення радіоцезію в зерно на одному й тому самому ґрунті, за однакової щільності забруднення сільськогосподарські рослини можна розмістити в ряд: кукурудза, ячмінь, пшениця озима, пшениця яра, тритикале, жито, овес, боби, соя, горох, гречка, вика, люпин жовтий; кукурудза, кострець, вівсяниця, суріпка, грястиця вика, ріпак, люцерна, конюшина, капуста кормова, буркун, люпин жовтий; технічні культури: льон, соняшник, буряки, ріпак, редька олійна; овочеві: баклажани, цибуля томати, гарбузи, петрушка, огірки, картопля, морква, салат, буряки столові, капуста, щавель. Згідно з рекомендаціями Інституту землеробства УААН, МИ І забруднених територіях, слід застосовувати такі сівозміни:
І) на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах за щільності забруднення 370-555 кБк/м2: 1) озимі на зелений корм + післяукісна кукурудЦІ на зелений корм; 2) озиме жиго; 3) картопля; 4) овес;
II) на дерново-підзолистих супіщаних грунтах: 1) кукурудза на корм та силос; 2) озиме жито; 3) картопля; 4) ячмінь з підсівом багаторічних трав (злаково-бобові сумішки); 5) багаторічні трави; М) Пшениця;
14. Вплив екологiчних факторiв на поширення зернових культур у рiзних природних
зонах Украiни.
Життєдіяльність рослин зумовлюється умовами природного середовища, в якому вона відбувається. Всі екологічні фактори поділяють на Дві основні групи: 1) ресурси, які безпосередньо використовуються рослиною (сонячна енергія, вода, елементи мінерального живлення, вуглекислий газ і кисень повітря та ін.); 2) умови, які впливають
на життєдіяльність рослин, такі як тепло (температуРа повітря і ґрунту), кількість і розподіл атмосферних опадів, роза вітрів гранулометричний склад ґрунту, його кислотність.
На практиці ресурси і умови часто об'єднують У загальному понятті агрокліматичні ресурси.
Увесь комплекс елементів клімату залежно віД ступеня його прояву значно впливає на ріст і розвиток культурних рослин. Існують розрахункові та теоретичні рівні врожаїв, що забезпечУються належними ресурсами тепла, вологи, ККД фотосинтезу та родючості грунтів, в яких розвиваються культури. За такими показниками визначають біокліма- тичний потенціал, тобто кліматичне забезпечення врожаю. Біокліматичний потенціал місцевості здатний формувати високий рівень продуктивності культур.
Також існує інший підхід до класифікації екологічних факторів, який Ґрунтується на їхній природі. При цьому фактори поділяють на такі категорії: 1) Погодно-кліматичні, куди переважно належить комплекс атмосферних впливів - температура, волога, включаючи кількість і час опадів, сонячна енергія та ін.; 2) Едафічні>які об'єднують усі екологічні впливи на рослину через грунт. вміст у ґрунті мінеральних речовин і гумусу, його вологість, тощо; 3) Біотичні, які пов'язані з впливом на рослину інших організмів. Для рослини такий вплив може бути вигідним (наприклад? діяльність комах запилювачів) або шкідливим (діяльність фітофагів; конкуренція за світло, воду і мінеральні сполуки з бур'янами.
Однією з головних умов, які визначають географію розподілу культур і темпи їхнього розвитку, є кліматичні особливості - кількість тепла, коливання температури, кількість сонячної радіації, тривалість вегетаційного періоду, а також кількість і розподіл атмосферних опадів.
15. Адаптивна технологiя вирощування озимого ячменю
Сорти. Для вирощування рекомендуються сорти Основа, Достойний, Трудівник, Вавілон, Восход, Росава, Манас.
Попередники. Озимий ячмінь характеризується невеликою вибагливістю до попередників. Кращими у сівозміні є чисті або зайняті пари, багаторічні і однорічні трави, зернові бобові культури, кукурудза на зелений корм і силос. Проте під ці попередники сіють пшеницю і тому для ячменю залишається ті просапні культури які рано збираються. При умові інтегрованого захисту від хвороб і шкідників, для нього не поганим попередником є також озима пшениця.
Обробіток грунту. Пр грунту проводять основний обробіток, використовуючи при цьому лемішні, плоско різні, чизельні та дискові знаряддя. Основний обробіток повинен бути якісно проведений не пізніше ніж за 20 днів до сівби ячменю. Передпосівний обробіток грунту краще проводити комбінованими агрегатами типу Європак.
УДОБРЕННЯ. Ячмінь добре реагує на внесення мінеральних добрив, особливо азотних. У лісостепу вносять в середньому по 45-60 кг на га фосфорні добрива вносять до 90% під основний обробіток і 100% калійних і 10% калійних в передпосівне удобрення.
Підготовка насіння для сівби. Обов’язковим заходом при допосівній підготовці насіння повинно бути протруювання його високо ефективними препаратами , насіння цими препаратами можна обробляти за 2 тижні до сівби.
Строки сівби. Норма висіву насіння. Оптимальними строками сівби у лісостепі важається 20-30 вересня. Сіють ячмінь звичайним рядковим способом із залишенням технологічної колії. Норма висіву 3,5 млн. на га при запізнені з сівбою збільшують до 4-5 млн середня глибина загортання насіння 3-6 см
Догляд за посівами після сівби поле слід закоткувати до морозів розкидають принади для боротьби з гризунами, весною проводять підживлення, забур’янення заберають гербіцидами у фазі кущення, також можлива обробка фунгіцидами
Збирання урожаю пряме комбанування його розпочинають при вологості зерна 14-17% при запізненості призводить до великих втрат.
16. Реакцiя сiльськогосподарських культур на екологiчний стан полів
У сучасних умовах для отримання якісної продукції рослинництва і тваринництва недостатньо застосування технологій, вільних від надмірної хімізації. Рослини засвоюють з грунту лише ті поживні речовини які їм потрібні. Від рослинництва люди повині мати лише якісну продукцію. Для її одержання слід використовувати якомога менше енергоресурсів тобто рослинництво як провідна галузь сільського господарства повина заощаджувати енергію і бути екологічною доцільним виробництвом.
17. Азотфiксацiя зернобобовими культурами та їi величини фактори які iх
зумовлюютъ.
Джерелом азоту, який входить в склад всіх живих організмів, являється азот атмосфери. Запаси його в атмосфері надзвичайно великі: над кожним гектаром землі піднімається стовп повітря, містивший біля 80 тис. т азоту, що приблизно в 10 тис. раз більше, ніж в гектарі ґрунту. Однак ні людський, ні тваринний організм, ні більша частина рослин не здатні засвоювати молекулярний азот повітря. Людина і тварина отримують азот з продуктами у вигляді білків рослинного і тваринного походження, що стосується рослинних організмів, то вони володіють властивістю синтезувати білок із вуглекислого газу, води і неорганічних джерел азоту – аміаку і солей азотної кислоти, являючись в кінцевому результаті первинним джерелом білку на нашій планеті. Але аміак і солі азотної кислоти (нітрати), в свою чергу утворюються із молекулярного азоту атмосфери завдяки життєдіяльності особливої групи азотфіксуючих мікроорганізмів, населяючи ґрунт і водойми.
Таким чином, життя на нашій планеті залежить від цих мікроорганізмів. Існуючі в природі азотфіксуючі мікроорганізми можна розділити на дві групи: вільноживучі і симбіотичні, які живуть в симбіозі з вищими рослинами або грибами, забезпечуючи їх різноманітними сполуками азоту, утвореними в процесі фіксації молекулярного азоту повітря.
Історія вивчення азотфіксуючих мікроорганізмів розпочинається з 1893 року, коли С.М. Виноградський вперше виділив із ґрунту анаеробну азотфіксуючу бактерію клостридіум (Closridium pasterianum). Пізніше, в 1901 році М. Бейєрінком була виділена аеробна азотфіксуюча бактерія азотобактер (Azotobacter). На протязі півстоліття ці дві вільноживучі бактерії були єдиними азотфіксуючими мікроорганізмами в ґрунті.
Розробка нового методу визначення азотфіксуючої активності за допомогою N15 дозволила виявити в ґрунті та водоймах багато мікроорганізмів, володіючих здатністю зв’язувати азот атмосфери. Це, крім клостридіуму і азотобактера, вільноживучі мікобактерії, актиноміцети, дріжджі, гриби, вібріони і спірили, спірохети, фотосинтезуючі бактерії, синьозелені водорості, а також симбіотичні мікроорганізми: бульбочкові бактерії (рослина-господар – бобові), актиноміцети (рослина-господар – вільха, обліпиха).
Засвоюють молекулярний азот в симбіозі з мікроорганізмами не тільки бобові, але і багато інших рослин, в тому числі ряд деревних видів. Однак особливо велике практичне значення для сільського господарства мають бобові культури. К.А. Тімірязєв писав: ,,Мало знайдеться прикладів де так чітко визначилась взаємна роль теорії і практики, як в тих дослідженнях, в яких наукове питання про походження азоту рослини нерозривно пов’язане з суто практичним питанням про користь вирощування конюшини і взагалі бобових рослин".
Важливо відмітити наявність в бульбочках, інокульованих ефективними штамами, легоглобіну, якого, зазвичай, не міститься в неефективних бульбочках. Легоглобін – обов’язкова складова частина симбіотичної азотфіксуючої системи. Прямий його зв'язок між вмістом в бульбочках та інтенсивністю фіксації азоту була встановлена уже з перших років вивчення цього білка. Утворення легоглобіну в бульбочках починається в період формування бактероїдів і його вміст досягає максимуму в період найбільшої інтенсивності азотфіксації, співпадаючої з періодом бутонізації рослин. В кінці періоду цвітіння, коли інтенсивність азотфіксації зменшується, легоглобін піддається розпаду, перетворюючись в своє попереднє зелений пігмент.
Молекула газоподібного азоту дуже міцна і хімічно інертна. Тому для перетворення молекулярного азоту в аміак необхідно дуже великі затрати енергії. Кількість енергії, витраченої на синтез кожної тони аміаку, рівна кількості енергії, виділеної при спалюванні 5 т кам’яного вугілля. Мікроорганізми, подібні азотобактеру і бульбочковим бактеріям, здійснюють фіксацію молекулярного азоту при звичайному атмосферному тиску і кімнатній температурі, що пояснюється вмістом в клітинах цих мікроорганізмів специфічних і дуже ефективних ферментів, каталізуючих окремі реакції складного процесу фіксації азоту.
Вивчення процесу симбіотичної фіксації азоту показало, що продуктивність цього процесу в значній мірі залежить від факторів, визначаючих взаємовідносини між бульбочковими бактеріями і бобовими рослинами, а також від удобрення [3].
Внесення мінеральних добрив позитивно вплинули на біологічну фіксацію азоту. В середньому, за 2010-2011 роки дослідження, біологічна фіксація азоту горохом сорту Харківський еталонний на удобрених варіантах досягала 59,1-99,7 кг/га, а в контролі – 52,5 кг/га.
Найбільша його кількість була виявлена в 2011 році у варіанті, де вносили N45Р90К90 і складала 104,5 кг/га, що на 49,3 кг/га більше, ніж в контролі. Найменший цей показник був характерний для удобрених варіантів, де вносилися лише фосфорні добрива – 55,2 кг/га. Але порівняно з контролем застосування фосфорних і фосфорно-калійних добрив сприяло активізації фіксації азоту повітря.
Доза азотних добрив більше 60 кг/га пригнічує активність азотфіксації, вона негативно впливає на вірулентність бульбочкових бактерій, бульбочкові бактерії мають низьку нітрогеназну активність.
18. Адаптивна технологiя вирощування гречки.
Основною причиною низьких врожаїв культури є те, що її вважають не вимогливою до грунту і попередників. Кращими для гречки є легкі грунти з достатньою забезпеченістю вологою І поживними речовинами.
Гречка - фітосанітарна культура. Вона є добрим попередником для інших культур у сівозміні. За даними науково-дослідних установ, висіяні після неї колосові у 2-7 разів менше уражуються кореневими гнилями, ніж після зернових попередників.
Гречку вирощують також післяукісно і післяжнивно після однорічних трав і ранніх зернових.
Обробіток ґрунту. Ефективність різних способів обробітку ґрунту великою мірою залежить від засміченості поля та попередників.
Весняний обробіток ґрунту під гречку залежить від кількості вологи в ньому, погодних умов весни та виду бур'янів. Для цього необхідно, після закриття вологи при перезволоженні ґрунту та появі бур'янів, провести першу культивацію на глибину 10-12 см (одночасно з сівбою ранніх ярих культур) (табл. 50).
При оптимальній чи недостатній вологості ґрунту, після закриття вологи та вирівнювання поля, його слід обробити тільки перед сівбою на глибину загортання насіння до утворення структурно-агрегатного стану припосівного шару.
Якщо поле забур'янене кореневищними та коренепаростковими бур'янами, незалежно від вологості ґрунту, слід провести проміжну культивацію з обов'язковим одночасним прикочуванням поля. При такому обробітку в ґрунті зберігається волога у верхньому припосів¬ному шарі, і при його прогріванні, бур'яни швидко проростають.
Удобрення. Гречка має слаборозвинену, але активну кореневу систему. Вона характеризується підвищеною чутливістю до умов жив-лення. До початку масового цвітіння - утворення плодів, гречка спожи¬ває приблизно МбоРбоК45- Решта елементів живлення застосовується культурою у фазі цвітіння-достигання. Для утворення 1 ц зерна гречка виносить з ґрунту 4,5 кг азоту, 3 кг фосфору, 7,5 кг калію. Органічні добрива, внесенні безпосередньо під гречку, спричиняють посилений ріст вегетативної маси - "жирування", що зменшує врожайність зерна гречки.
На дерново-підзолистих ґрунтах вносять повне мінеральне добриво (Т^45Р45К45). На чорноземах застосовують здебільшого фосфорні добрива (Р45-бо)- Калійні хлорвмісні добрива спричиняють плямистість листків, знижують інтенсивність фотосинтезу. Під гречку доцільно вносити безхлорні калійні добрива - каліймагнезію, сірчанокислий калій, калійну селітру, попіл.
Внесення мінеральних добрив під гречку є одним із важливих заходів, що істотно впливає на продуктивність культури. Проте, рекомендований спосіб її удобрення, шляхом основного внесення мінеральних добрив під оранку, в рядки при сівбі та наступними підживленнями у період вегетації, характеризуються низькою окупністю добрив зерном гречки.
Для підвищення ефективності добрив та забезпечення рослин елементами живлення, мінеральні добрива доцільно вносити у періоди найбільшої їх потреби. Таким періодом у гречки є IX етап органогенезу
(фаза масового цвітіння - початок плодоутворення). В цей період рослини слід підживлювати аміачною селітрою, яку вносять дозою 20- 30 кг д. р. на 1 га локальним способом за допомогою культиватора - рослинопідживлювача УСМК-5,4А, під час останньої культивації (на широкорядних посівах) або поверхневим способом за допомогою відцентрового розкидача НРУ-0,5.
Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують випов¬нене насіння, чистота якого не нижче 99%, лабораторна схожість вища 92%. Перед сівбою насіння протруюють вітаваксом, фундазолом або іншими препаратами з розрахунку 2-3 кг/т. Одночасно з протруюван¬ням його обпудрюють борними, мідними, марганцевими, цинковими мікродобривами з розрахунку 25-50 г/га.
Строки сівби. Норма висіву насіння. Гречка - культура пізніх строків сівби. Від танення снігу до початку сівби має минути 35-40 днів. Її висівають при настанні стійкої температури ґрунту на глибині 10 см - +10°С. Оптимальний строк сівби гречки настає в нашій зоні в кінці першої - на початку другої декади травня. Отримання повних і дружних сходів заданої густоти досягається рівномірним загортанням насіння. Оптимальна глибина 4-5 см, при недостатньому зволоженні - до 5-6 см.
Гречку сіють двома способами - звичайним рядковим з між¬ряддям 15 см (С3-3,6, СЗТ-3,6) та широкорядним із міжряддям 45 см (ССТ-12А із пристроєм СТЯ-27.000). На чистих від бур'янів полях рекомендується сіяти суцільним способом, а на засмічених - широкорядним.
Норма висіву залежить від ґрунтово-кліматичних умов, строків і способів сівби, чистоти полів, забезпеченості ґрунту поживними речовинами, вологою. Оптимальною нормою висіву для південних районів області при широкорядному способі сівби є 2,0-2,5 млн., при рядковому її збільшують до 3,0-3,5 млн. схожих насінин на 1 га. Норма висіву насіння при звичайній рядковій сівбі в зонах достатнього зволоження становить 80-100, а в посушливих умовах - 50-70 кг/га. На широкорядних і стрічкових посівах висівають відповідно 35-40 і 50- 60 кг/га.
Посівний агрегат доцільно комплектувати легкими котками для ущільнення ґрунту та борінками, з метою мульчування його верхнього шару.
Зрідка для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди. Однак гречка дуже чутлива до них, тому хімічну обробку потрібно закінчити за 10-12 днів до сівби культури й обробляти лише дуже засмічені ділянки (2,4 Д амінна сіль - 1,5 кг/га).
Догляд за посівами. Доглядом за рослинами створюються оптимальні умови живлення та освітлення, за рахунок знищення бур'янів, утворення додаткової зони кореневої системи, проводячи підгортання рослин.
У фазі проростання, але не пізніше як за 3-4 дні до появи сходів, посіви боронують середніми боронами, що знищують проростки бур'янів, особливо злакових, не пошкоджуючи проростків гречки. Боротьба з цими бур'янами у пізніші фази їх розвитку дуже ускладнюється. Боронують посіви легкими боронами тільки у тому випадку, якщо появилась велика кількість проростків бур'янів. Найкраще боронування проводити в середині дня упоперек або по діагоналі напрямку сівби на пониженій швидкості трактора.
Міжряддя гречки розпушують 2-3 рази. Якщо післясходовим боро-нуванням замінили перше розпушування, то міжряддя обробляють двічі. Перший раз розпушують культиваторами, обладнаними лапами- бритвами, при повних сходах (чітко визначені рядки) на глибину 3-4 см. Щоб рослини не засипалися землею і не пошкоджувалися, лапи встановлюють на відстані 10 см від рядка. Другий раз - через 10-12 днів (початок бутонізації) культиватором УСМК-5,4 з одночасним підгортанням рослин. На сухих ґрунтах - на глибину 8-10 см, а на вологих - на 12-14 см. Під час підгортання культурних рослин, проростки бур'янів, що з'явилися в рядках захисних смуг, засипаються ґрунтом і гинуть. Рослини гречки утворюють додаткове коріння, в результаті чого поліпшується водно-мінеральне забезпечення рослин.
Втретє міжряддя обробляють перед змиканням рядків (у фичі гілкування) на глибину 6-8 см.
За широкорядного способу сівби міжряддя обробляють так, щоб вони весь час були чистими від бур'янів, а ґрунт - у розпушеному стані.
Врожайність гречки підвищується при запиленні посівів бджолами на 5-6 ц/га. Бджолині сім'ї (2-3 на 1 га) треба вивозити на посіви до початку масового цвітіння рослин. Відстань від пасіки до посіву не повинна перевищувати 0,5 км.
Збирання врожаю. У зв'язку з неодночасним достиганням гречки, найкраще її збирати роздільним способом. Скошування починають при побурінні 75-80% плодів і закінчують не пізніше як за три-чотири дні. Оптимальна висота зрізу 15-20 см. Збирання круп'яних культур у зазначені строки забезпечує не тільки найбільший вихід зерна, але И поліпшує якість останнього: зменшує плівчастість, підвищує енергію проростання і схожість, вміст білка, крохмалю і цукру.
При збиранні гречки слід враховувати те, що вона може при тривалій посусі закінчити зерноутворення у фазі першої хвилі цвітіння, що призводить до формування дуже низького врожаю. При сприят¬ливих погодних умовах цвітіння й зерноутворення після першої хвилі цвітіння відновлюється, тому варто не поспішати з косовицею, а ді¬ждатися закінчення формування та визрівання зерна з другої хвилі цвітіння. Надбавка врожаю в такому випадку може бути досить відчутна.
Неполеглу гречку скошують жниварками ЖВС-6, ЖВН-6А, а високорослу -ЖРС-4. Гречку доцільніше скошувати в ранкові години, не рекомендується збирати її в жарку погоду. Обмолочувати валки починають через 4-5 днів після скошування, коли маса підсохне, вологість стебел і листків зменшиться до 30-35%, а зерен - до 16-19%. Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами СК-5А"Нива", "Єнісей", "Вестерн", "Джон Дір", "Лан", "Кейс" та ін. Доцільне подвійне обмолочування валків.
Очистку й сушку проводять на зерноочисних машинах ОВС-20, зерноочисно-сушильних комплексах ЗАВ-20, "Петкус-Гігант".
19. Cyтність екологiчних основ рослинництва, його стан та перспективи розвитку
Загальні питання рослинництва, або загальне рослинництво, як теоретичну основу сучасних технологій вирощування польових рослин (спеціальне рослинництво) не можна вивчати лише з огляду на пізнання основ росту і розвитку рослин та пов'язаних з цим вимог рослин до основних факторів вегетації — світла, тепла, вологи, живлення. Необхідно розглядати рослинництво у зв'язку з навколишнім природним середовищем, тобто як цілісну систему природних і антропогенних явищ, поступово переходячи від загальних (глобальних) понять до більш вузьких і конкретних, власне екології і біології рослин. Термін «екологія» (від грец. oicos — дім, місце поширення, знаходження, logos — вчення, наука, знання) в біології означає взаємозв'язок рослин, тварин, мікроорганізмів між собою і з навколишнім середовищем. При цьому екологію організмів одного виду прийнято називати аутоекологією (власне, свій), систем організмів — сінекологією (від грец. sin —разом, сумісно). Термін вперше був запропонований у 1866 р. німецьким ученим-біологом Е. Геккелем у його праці «Загальна морфологія організмів». Протягом тривалого періоду (близько 100 років) його вживали лише в біології. Відтоді як був виявлений загальний зв'язок явищ у природі, суспільстві, а також природних і суспільних явищ, термін набув дуже широкого значення. Його можна застосовувати як щодо природних угідь, полів сівозміни, посівів окремих сільськогосподар-ських культур, їх сумішей, так і окремих країн, невеликих регіонів, міст, населених пунктів. У зв'язку з цим можна говорити про еколо-гізацію як загальне явище — екологізацію науки, промисловості, мислення, господарювання, політики, бо все має загальний зв'язок. Саме цей зв'язок визначає суть понять про екологію, екологічний стан, екологічні умови. Під цим розуміють насамперед результати господарювання людини в природі, її ставлення до природи, ґрунту, води, повітря, рослинності. Про необхідність обережного ставлення до природи зазначали у своїх працях ще Ч. Дарвін, Д. І. Менделєєв, О. М. Енгельгардт, Д. М. Прянишников, В. Р. Вільямс та інші вчені.
20. Роль видiв та copтів польових культур у покращеннi екологiчного стану у
Рослинництві.
Важливим завданням Вінниччини, як і інших регіонів України, є оптимальне використання природних ресурсів, необхідних для одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур, і Одним з найважливіших резервів росту врожайності і його стабільності і найбільш повна реалізація потенційної продуктивності вирощування культур (сортів), ефективне використання ґрунтово-кліматичних, матеріальних та інших ресурсів на основі оптимізації агроекологічного районування сільськогосподарських культур, конструювання продуктивних і інших і стійких агроекосистем.
Селекція сортів та гібридів є одним із головних засобів прогресу м сучасному рослинництві. Дослідженнями, проведеними в Західній європі, доведено, що внесок селекції (нові сорти, гібриди) за останні 25 років у приріст урожаю становить від 20 до 80% залежно від культури.
Сорт є найбільш надійним і економічно вигідним фактором Підчищення рівня врожайності і її стабільності. Сорт (гібрид) - можливий чинник конкурентоспроможності рослин, його значення не менше, ніж агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур.
Сорт - це біотип, оскільки може різнитися один від іншого тривалістю фаз вегетації або міжфазних періодів, відношенням до проходження стадії яровизації, стійкістю до вилягання, посухи, зимі* і морозостійкістю, придатністю до застосування механічного догляду. Виходячи з цього сорт - це сукупність рослин одного й того само№ виду, створена шляхом селекції, що відрізняється певними спадковимИї морфологічними, біологічними, господарсько-цінними ознаками 1І властивостями і придатна для вирощування в тих чи інших ґрунтоЦИ кліматичних умовах.
За походженням бувають сорти місцеві й селекційні.
Місцеві - це такі сорти, які створені внаслідок дії природної1» І штучного добору при вирощуванні культури в певній місцевості.
Селекційними називають сорти, створені в науково-дослідних установах при застосуванні наукових методів селекції та оцінки вихідного матеріалу.
Важливе значення для підвищення продуктивності сортів та гібри» дів в сучасних умовах має здатність сорту давати сталу й високу врожайність у різних умовах навколишнього середовища. Ця власти¬вість називається адаптивністю або пристосованістю сорту.
2. реализация ликвидация безвозмездная передача вклад в уставный капитал других организации При ре
3. Тема- Програмування кнопок у середовищі Delphi
4. Минифутбол в школу 20132014 г
5. Общетеоретические и организационные вопросы судебной психиатрии
6. Используя взаимосвязь показателей динамики определите уровни добычи нефти в одном из регионов и недо
7. Языковое разнообразие в межкультурной коммуникации
8. ШВЛ Юноши Группа
9. Подсудность и судебное разбирательство
10. учитель химии Руководитель эксперимента - Пругло Г
11. Notes conduct поведінка compnionship товариство
12. приобретение знаний стремление к приобретению знаний любознательность; овладение профессией стремле
13. отд. ординатуры проректор по лечебной и.html
14. Активная позиция самого исследователя
15. Тема- Мотивационнопотребностная сфера личности Вопросы для обсуждения- Понятие направленности лич
16. Вступна частина промов
17. Лекція 4 Тренінги та ігри в цілях особистісного зростання План 1
18. на тему- Умысел и его виды.html
19. Утвердить- 11 Инструкцию по организации работы женской консультации Приложение N 1
20. Военноучётные специальности женщин