і Виходять робітники сцени
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Свинопас
(Професійна сцена в театрі. Виходять робітники сцени.)
1робітник: Обережно не зачіпись.
2 робітник: (падає) Як тут не зачіпишся у такій пітьмі?
1робітник: Я ж тобі казав не зачіпись. Ти що перший раз у театрі?
2 робітник: Так я тут перший раз.
1 робітник: Ти знаєш на що ти впав?
2 робітник: Так знаю на підлогу.
1 робітник: Ха-ха-ха! На підлогу? Яка підлога, зелений? Ти впав на червону лінію.
2 робітник: На яку червону лінію?
1 робітник: Тобі, що повилазило? Під тобою знаходиться червона лінія, а над нею протипожежна залізобетонна завіса. Якщо ти вмить не вступишся, то вона впаде і розчавить тебе як жабу!
2 робітник: Як жабу?
1 робітник: Як жабу!
2 робітник: Як жабу?
1 робітник: Як жабу! Ану ходи сюди і підійми драбину.
2 робітник: Не піду.
1 робітник: А тобі сказав, ходи сюди!
2 робітник: А я сказав, що не піду!
1 робітник: Чому не підеш?
2 робітник: Тому що там червона лінія, а над нею знаходиться протипожежна залізобетонна завіса, ти що хочеш моєї смерті?
1 робітник: Або ти йдеш до мене, або я тебе звільняю!
2 робітник: Добре, добре, добре. А зараз обійду, прийду і підійму. (тікає)
1 робітник: (наздоганяє) Що бовдуре української мови не розумієш? Іди і підійми драбину!
2 робітник: Таж там червона лінія!
1 робітник: Дивись. (перескочив)
2 робітник: Ти не боїшся, що тебе розчавить як жабу?
1 робітник: Ні! Я ж не такий боягуз як ти.
2 робітник: Зачекай. (розбігається і перескакує)
1 робітник: (лякає)
2 робітник: (падає) Розчавило! Розчавило, як жабу!
1 робітник: Ха-ха-ха! Ну ти і село забите та щей богом покинуте!
2 робітник: А що?
1 робітник: А ти знаєш, що це?
2 робітник: Знаю, стіна.
1 робітник: Сам ти стіна. Це лівий а це правий портал, а за ними знаходиться центрально роздвижна завіса, а над нами центрально підйомна завіса, а ось поряд фігурна. Та що ти скачиш, як коник стрибунець? А ось бачиш це – світлова завіса.
2 робітник: Ти що мене за дурня маєш? Яка світлова завіса, такої не існує.
1 робітник: Існує!
2 робітник: Не існує!
1 робітник: Існує! А це по твоєму що таке?
2 робітник: І це світлова завіса?
1 робітник: Ай, деревня! Позаду нас тюлева завіса.
2 робітник: Вона, що з тюльки?
1 робітник: Яка тюлька, телепню?! Це завіса для різних світлових екфектів, наприклад день, ніч, зорі, сонце і так далі… А прямо над нами знаходиться сууупер завіса. Не бійся завіси на кожну дурну голову не падають. Годі патякати через дві години завпост прийде а в нас ще робота не зроблена.
(Виходить чарівниця)
Чарівниця: Де іператор?! Де прем'єр-міністр?! Куди ви всі пропали? Ага ви тут!
Одягайте костюми і на сцену!
1 працівник: Але ж ми робочі сцени. Я машиніст, а це - мій помічник, він тільки сьогодні заступив.
Чарівниця: Досить базікати, одягайте костюми і на сцену!(взмах чарівної палочки, робітники йдуть за куліси, мелодія на початок)
Крібле, крабле, бумс ! О, я бачу у нас повний зал. Сідайте поблище і слухайте уважно. Ви повинні мене знати, одні правда тільки чули про мене, а з іншими я не раз зустрічалася на сторінках однієї старої книги, пам’ятаєте там були надруковані різні казки. Я сьогодні хочу розповісти вам казку, тільки сумно, що ні однієї нової я не знаю, адже написати казку не так просто як здається, правда про мене пліткують, що до чого я не доторкнуся або на що я не подивлюся вмить перетворюється на казку або історію. Не знаю, можливо можливо, такі казки нікому непотрібні? Справжні приходять самі , прийдуть і постукають мені в голову. А ле чи скоро прийде до мене будь-яка з них невідомо? Вони ж норовливі і приходять будь-коли. Так так так!
Крібле, крабле, бумс! А буває і так, звила собі ластівка гніздечко якраз над вікном людини, яка вміла розказувати казки. Вона заспівала їй кві-віт, кві-віт, а потім від неї всі дізналися її історію. Можливо і ви її чули? Бідна ластівка чуть не замерзла в зимку, попала до крота у нору і її врятувала маленька дівчинка яку звали Дюймовочка. Кві-віт, кві-віт – співала ластівка, правда добре? Не те що мій один знайомий синочок старої жаби, який тільки вмів квакати. Квакс, квакс. Ну що тут доброго. Втім бувають хлопчики і дівчатка, які капризують і починать хникати так, що аж гидко слухати. Але тихіше тихіше, не будемо розкривати усі таємниці. Давайте краще почнем. Крібле, крабле, бумс!(Взмах чарівної палички, виходять фрейліни і принцеса танцюють,взмах чарівної палички) Жив собі бідний принс і багата принцеса.
Принцеса: Доброго вечора! Я принцеса!
(взмах чарівної палички, виходить принц, поклони взмах чарівної палочки)
Пинц: Доброго дня, шановний глядаче! Я принц і в мене є королівство.
Чарівниця: Королівство?
Принц: Так королівство!
Чарівниця: І це ти називаєш королівством, воно ж таке маленьке.
Принц: Так воно маленьке, але все ж королівство і не таке воно вже маленьке, щоб я не міг одружитися.
Чарівниця: Одружитись? Я вірно чую? Одружитись?
Принц: Так, одружитись.
Чарівниця: А ти дуже цього хочеш?
Принц: Так дуже.
Чарівниця: А з ким ти хочеш пов’язати свою долю, якщо не секрет?
Принц: Ну… Це..
Чарівниця: Ну хто вона?
Принц: Ну… Вона…
Чарівниця: Та кажи вже!
Принц: Це донька імператора.
Чарівниця: Ов-ва! Що я чую? Лубчику ну ти й губу розкатав! Це ж донька самого імператора, а в тебе таке мізерне королівство!
Принц: Можливо для вас воно й мізерне, а для мене… І все ж я спробую!
Чарівниця: Пробуй, але не забувай, що ця принцеса з великим норовом.
(Підходить до принцеси)
Принц: О, принцесо, я прошу Вашої руки і серця!
Принцеса: А ти хто?
Принц: Я принц, кулянський.
Принцеса: Який? Кулянський?
Принц: Так. І я прошу Вашої руки та серця.
Принцеса: Ти що здурів? Ти хочеш щоб я відрізала собі руку і вирвала серце? Ти волоцюго, голодранцю,Та чи ти знаєш хто я така? Я донька самого імператора, і ти, ти просиш моєї руки?Та чи ти бачив яке в тебе нікчемне королівство! Воно ж не приносить тобі жодного прибутку!
Принц: Ну і що?
Принцеса: Та його можна обійти за один день.
Принц: Я тобі не про день говорю.
Принцеса: А про що?
Принц: Принцесо, я прошу Вашої руки та серця, і прийміть мої подарунки!
Принцеса: Ой! Ой! Які подарунки? Ох, якби ж там було маленьке кошеня.
Чарівниця: Та чого ти став як вкопаний? Іди та неси свої подарунки!
(Чарівниця з принцом ідуть зі сцени, виходять два турки і танцівниця, під музику вручають солов’я і троянду принцесі, солов’я принцеса відпускає, а троянда залишається у неї в руках)
Принцеса: Фрейліни! Фрейліни! Де ті чортові ляльки? Фрейліни!
(Звучить музика, виходять фрейліни, танцюють танець)
Принцеса: Ох, яка краса! Шарман!
1 фрейлна: Ох, яка краса! Шарман! Шарман!
2 фрейлна: Ох, яка краса! Шарман! Шарман!
3 фрейлна: Ох, яка краса! Шарман! Шарман!
Старша фрейліна: Вона ж справжня!
Старша фрейліна: Може!
Принцеса: Так, вона зовсім не зроблена, вона справжня! Фі!
Фрейліни: Фі! Фі! Вона справжня!
Принцеса: Заберіть її!
(Фрейліни з принцесою перекидають троянду одна одній, шум, крик, заходить принц)
Принц: Що тут трапилось? Принцесо з Вами все добре?
Принцеса:Так все добре.
( Принц помічає на підлозі зламану троянду)
Принц: Вам що не сподобався мій подарунок?
Принцеса: Що цей рип’ях?
Принц: Це не рип’ях, це – троянда. Вона Вам, що не сподобалась?
Принцеса: Ні, не сподобалась, тому що вона справжня! І чи ти забув, яке в тебе маленьке королівство?
Принц: А до чого тут моє королівство?
Принцеса: (перекривлює) А до чого тут моє королівство?
1 фрейліна: А до чого тут моє королівство?
2 фрейліна: А до чого тут моє королівство?
3 фрейліна: А до чого тут моє королівство?
4 фрейліна: А до чого тут моє королівство?
Принцеса: А до того…
1 фрейліна: А до того…
2 фрейліна: А до того…
3 фрейліна: А до того…
4 фрейліна: А до того…
Принцеса: А до того, що коли я вийду за тебе заміж, то з твого малюсінького, непомітного королівства не буду мати жодного мідного шеляга. Бери свій колючий
будяк , свою співучу ворону і йди геть, з мого королівства! Іди геть!
Фрейліни: Іди геть!
(Фрейліни з принцесою ідуть зі сцени, до принца прилітає соловей і наспівує йому пісеньку він його проганяє, виходить чарівниця)
Чарівниця: А я ж тобі казала, що вона з великим норовом, ось і маєш.(принц розвертається і йде) Постривай, я щось придумала! (чарівниця переодягає прица у свинопаса) Тепер ти свинопас.
Принц: Як? Я ж принц?
Чарівниця: Ні! Тепер ти свинопас! І я даю тобі ще один шанс! Іди у палац! (взмах чарівної палички)
(Імператор сидить за великим столом і пише письмо до австрійського короля, залітає муха і починає заважати, король ганяється за нею, заходить прем'єр-міністр і получає ляпаса від короля)
Прем'єр-міністр: За що?
Імператор: За що?!
Прем'єр-міністр: За що?
Імператор: За що?!
Прем'єр-міністр: За що?
Імператор: А за то, що ти з державної казни нашого, величного королівства, украв собако, сто!!!
Прем’єр-міністр: Та тільки сто нещасних дукатів.
Імператор: Тисяч! Тисяч! Тисяч! (б’є)
Прем’єр-міністр: За що?
Імператора: А за то, що ти з державного б’юджету нашого, найкращого в світі королівства, потягнув худобо, двісті!!!
Прем’єр-міністр: Та тільки двісті мізерних дукатів.
Імператор: Тисяч! Тисяч! Тисяч!(б’є)
Прем’єр-міністр: За що?
Імператор: А за то, що ти з фонду допомоги дітям-сиротам нашого, справедливого королівства, прикарманив мізерний шакале, триста!!!
Прем’єр-міністр: Та тільки триста нікчемних дукатів.
Імператор: Тисяч! Тисяч! Тисяч!(б'є)
Прем’єр-міністр: Пробачте мій імператоре!(йде)
Імператор: Стій!
(падають гманці з монетами)
Імператор: Ха-ха-ха-ха-ха!
Прем’єр-міністр: Ха-ха-ха-ха-ха!
Імператор: Хо-хо-хо-хо-хо!
Прем’єр-міністр: Хо-хо-хо-хо-хо!
Імператор: Хе-хе-хе-хе-хе!
Прем’єр-міністр: Хе-хе-хе-хе-хе!
Імператор: Чого регочеш, казнокраде? Це що таке?
Прем’р-міністр: Це?
Імператор: Це!
Прем’р-міністр: Це гроші з державної казни.
Імператор: Чого ти зуби шкіриш? А це що?
Прем’р-міністр: Це гроші з державного б’юджету.
Імператор: Чого ти ремигаєш, як корова? А це що?
Прем’р-міністр: Це гроші з фонду допомоги дітям-сиротам.
(Імператор забирає гроші)
Імператор: Чого тобі?
Прем’р-міністр: Я приніс вам державні папери на підпис.
Імператор: Підійди блище! Ще блище! Давай сюди!(бере папери) Це що?
Прем’р-міністр: Це указ про потраву королівським лісничим, вашого лісу.
Імператор: І що? Скільки йому?
Прем’р-міністр: Та десять шпіцрутенів йому вистачить.
Імператор: Мало!
Прем’р-міністр:Ну одинадцять.
Імператор: Мало!
Прем’р-міністр: Ну дванадцять.
Імператор: Мало!
Прем’р-міністр: Ну тринадцять.
Імператор: Мало! Ти щохочещ, щоб і тобі всипали?
Прем’р-міністр: Добре, добре! Сто.
Імператор:(підписує) А це про що?
Прем’р-міністр: Указ про бургомістра нашого міста.
Імператор: І що?
Прем’р-міністр: Він розтратив начебто якусь там суму з місцевої казни.
Імператор: І що?
Прем’р-міністр: Я думаю королівську догану йому.
Імператор: Що? (визвірився)
Прем’р-міністр: Добре, добре! Давайте відрубаємо йому мізинець на правій руці.
Імператор: Мало!
Прем’р-міністр: Ну ще й безіменний.
Імператор: Мало! Ти хочеш, щоб і тобі відрубали?
Прем’р-міністр: Добре, добре, добре! Відрубаємо йому праву руку.
Імператор: (підписує) А цей про що?
Прем’р-міністр: Цей про королівського свинопаса.
Імператор: І що він там накоїв?
Прем’р-міністр: Та він вкрав і з’їв чорного кнура та руду свиню з трьома поросятами.
Імператор: Що?! Украв і з’їв?! Мого милого кнура і мою прекрасну руду свиню з трьома поросятками? Четвертувати ! Повісити! Відрубати голову! (підписує)
Прем’р-міністр: Буде зроблено! А як же ваше королівське стадо?
Імператор: Щоб він мені тут зараз вродився!
Прем’р-міністр: Хто?
Імператор: Свинопас!
(Стук в двері заходить принц переодітий в свинопаса)
Принц: Доброго дня, імператоре! Чи не можу я тут, у палаці, знайти якусь роботу для себе?
Імператор: Багато вас тут ходить та шукає, іди геть! Проте, стривай – я поміркую. От-от згадав! Мені таки потрібен свинопас, бо у нас свиней сила силенна. Будеш жити у маленькій комірчині поряд із свинарнею. Ти згідний?
Принц: Так.
(Звучить музика, принцеса із фрейлінами танцюють вальс, польку і галоп)
Принцеса: Це супер! Я ніколи раніше не чула кращої композиції.
Фрейліни: Шарман! Шарман!
Старша фрейліна: А що це таке?
Принцеса: Це – калаталка! Коли її покрутити, вона починає грати усі вальси, польки, галопи світу!
Фрейліни: Шарман! Шарман!
Старша фрейліна: А де ти її взяла?
Принцеса: Купила.
Фрейліни: Де?
Принцеса: У свинопаса!
Старша фрейліна: І скільки коштує така калаталка?
Фрейліни: Скільки?! Скільки?!
Принцеса: Це секрет. Пообіцяйте, що нікому не скажете, бо я ж донька імператора.
Фрейліни: Нікому. Нікому. Обіцяємо.
Принцеса: Десять поцілунків.
Старша фрейліна: Чіїх?
Принцеса: Моїх!
Старша фрейліна: Він збожеволів! Нахаба!
Фрейліни: Нахаба! Нахаба!
Старша фрейліна: І ти його поцілувала?
Принцеса: Так. Потрібно ж сприяти мистецтву.
(Фрейліни втрачають свідомість. В цей час по палацу ходить сторож, з ліхтарем та барабаном.)
Сторож: Вечеря! Вечеря! Всі йдуть вечеряти! Імператор наказав усім вечеряти і лягати спати, прийшов час виходити злодіям на полювання.
(Танець з горщиком. Після танцю звучить «Ах мой милый, Августин!» мікшируваним звуком. Фрейліни роздивляються горщик.)
Фрейліна 1: Я знаю! Я знаю! Я знаю!
Фрейліна 2: Що ти знаєш?
Фрейліна 1: Що у маркізи Браунінг на вечею пудинг!
Фрейліна 3: А я знаю, що у сера Черенджера на вечерю овочеве рагу з індичкою!
Фрейліна 4: (падає у горщик, її рятують) А я знаю, що у баронеси Стюарт на вечерю…
Фрейліни: Щоооо?!
Фрейліна 4: Стакан води!
Фрейліна 2: Та не може бути! Води? Може молока?
Фрейліна 4: Та ні води.
Старша фрейліна: А ви що не знали ,що вона бідна як церковна миша!
Фрейліни:Ах!
(Заходить принцеса.)
Принцеса: Фрейліни! О, ви тут! А що це таке?
Принц: Це мій горщик! Я його змайстрував!
Фрейліни 1: Він чудодійний!
Фрейліна 2: Я такого ще не бачила!
Фрейліна 3: Завдяки йому ми знаємо у кого суп та пиріжки, а у кого котлети і каша.
Принцеса: Як це цікаво!
Фрейліни: Дуже цікаво!
Принцеса: Тепер це - мій горщик!
Принц: Ні мій!
Принцеса: Мій!
Принц: Мій! Я його змайстрував!
Принцеса: Ну добре, тоді я куплю його в тебе. Скільки ти за нього хочеш?
Принц: Сто!
Принцеса: Крейцерів?
Принц: Ні.
Принцеса: Дукатів?
Принц: Ні.
Принцеса: Луїдорів?
Принц: Ні! Поцілунків!
Старша фрейліна: Поцілунків своїх свиней? Будьте ласкаві, принцесо, дозвольте йому!
Фрейліни: Дозвольте! Дозвольте!
Принцеса: Дозволяю, хоч і двісті.
Принц: Сто поцілунків самої принцеси!
Принцеса:Послухай , а чи не згодишся ти одержати як і раніше десять поцілунків від мене, а решту від моїх фрейлін?
Старша фрейліна: Ми цього зовсім не хочемо!
Принцеса: Це дурниці! Коли я змогла , зможете і ви. Не забувайте – Ви одержуєте платню.
Принц:Сто поцілунків самої принцеси або кожен залишається при своєму.
Принцеса: Як це неприємно! Тільки обступіть нас, щоб ніхто не побачив і тримайте язик за зубами!
(Заходить імператор )
Імператор: Що це таке!
Принцеса: Батьку це не те, що ти подумав.
Імператор: Забирайтеся геть! Геть з мого королівства, безсоромні дівки! Геть з мого королівства, смердючий свинопасе! І ти шльондро геть!
(Принц переодягаяться)
Принцеса: О, принц тепер я готова вийти за тебе заміж, я все зрозуміла.
Принц:Тепер я зневажаю тебе! Ти не хотіла йти за мене, ти не цінувала солов’я і троянду , а свинопаса ти могла цінувати за іграшки. Так тобі і треба.
(Приц йде, принцеса залишається одна і співає пісню)