Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
«Цей лікар, який добре розуміє сутність використання системи, яка виключає будь-які силуванні засоби, добре знає, що його кращими помічниками є сестри... Часто вони впливають на хворих ліпше, ніж найкращий лік. Лікар їм може до ручити інколи делікатні завдання, до віряти в Їх руки щастя хворих, і насам перед, звичайно, догляд за цими хворими»
(I.Conally).
ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАКЛАДУ
Запорукою успішності роботи медичної сестри є любов до своєї професії. У роботі та поведінці вона має бути взірцем ви сокої культури, ввічливості, скромності та акуратності. Такі риси, як співчуття, терпіння, доброзичливість, чесність, рішучість, дис циплінованість, принциповість, повинна виховувати в собі кожна медична сестра.
Стосунки з хворими, його родичами та колегами по роботі мають бути такими, щоб максимально оберігати психіку хворого, вміти стримувати себе в різних ситуаціях, ввічливо, доброзичливо з'ясовувати стосунки з хворим і його родичами. Медична сестра повинна пам'ятати, що її зовнішність має великий вплив на виздоровлення хворого. Є чудовий вислів П. Бейліна про зовнішній вигляд медичної сестри:
«Сестру я визначаю по тому, який у неї халат,—чистий, ви прасуваний, накрохмалений, застібнутий на всі ґудзики, значить, такій медичній сестрі можна довіритись. Значить пишається своєю професією, халат одягає, як казкова королева мантію».
Білий халат для медичної сестри — це не просто її робочий одяг, що захищає від забруднення та інфікування, його призна чення не можна звузити до енциклопедичного визначення: «За хист лікаря й убезпечення хворого». Це дещо більше: люди в бі лих халатах відроджують у хворого надію на допомогу, а іноді і спасіння. Білий халат—це своєрідна «візитна картка» медичної сестри, що відображає її фізичну й духовну чистоту Він по винен бути ідеально чистим, випрасуваним, відповідати зросту і розміру медичної сестри, без прикрас. До білого халата не слід пришпиляти значки, заповнювати кишені громіздкими предмета ми, Він повинен створювати приємне враження своєю акуратністю та скромністю. Білий халат ще визначає,—і це дуже важливо,— місце медичної сестри в житті В цьому його моральний зміст.
Форма робить солдата—солдатом, офіцера—офіцером, мо ряка—моряком, медичного працівника—медичним працівни ком. А з того, як її носять, судять про гідність людини.
Білий халат.. Схильність медицини до білого кольору по яснюється не тільки підвищеною властивістю білого кольору сиг налізувати про забруднення. З білим кольором історично по в'язане уявлення про чистоту і святість, уявлення про біле і чорне—уявлення про демонізм і смерть. Це уявлення про біле й чорне успадковане від древніх греків. Біла туніка була символом божественності і мудрості.
Сам вигляд білого халата та зовнішній вигляд медичної сес три пом'якшує страждання хворого, дарує йому надію. Медична сестра повинна бути взірцем чистоти та акуратності. Її робочим одягом є халат, шапочка або косинка, тапочки. Халат має засті батися ззаду, а шапочка чи косинка повністю прикривати волос ся. Для роздавання їжі та годування важкохворих має бути інший чистий халат. Виходячи за межі лікарні або відвідуючи санітар ний вузол, медична сестра повинна знімати халат. Перед кожною маніпуляцією, годуванням важкохворих слід добре вимити руки з милом. Деякі процедури (клізми, промивання шлунку, вну трішньовенні ін'єкції і інші) медична сестра повинна виконувати в гумових рукавичках.
У дитячих хірургічних відділеннях або пологових будинках медична сестра повинна постійно носити маску.
Медична сестра, прийшовши на роботу, повинна вдягнути чистий, спеціально призначений для роботи одяг, а вже поверх нього,—білий халат. І медичні сестри, які працюють за велінням серця, за покликанням,—одягнувши білий халат, відчувають, щ& вони вже інші, не такі, які були до цього, вони виділяються від Інших, усвідомлюючи те, що вони є потрібними людям у найважчу хвилину їхнього життя. І від цього усвідомлення навіть хода стає впевненою, спокійною, тихою. Медичні сестри, які працюють в ди тячих палатах пологових будинків, не повинні носити годинники, прикраси в вухах, на руках, пальцях рук. Це пояснюється тим. що прикрасами можна нанести травму дитині, крім цього, під браслетами, перстнями, годинником, навіть і після ретельної об робки, залишається життєздатною мікробна флора. Бажано бу ло б обходитись і без манікюру, так як під лаком проходить на копичення бруду і мікроорганізмів.
Неприємне враження справляє медична сестра, якщо від неї чути сильний запах духів, часнику чи цибулі, а також неприємний запах з рота в результаті недотримання чистоти порожнини рота, каріозних зубів, захворювання носоглотки чи шлунка. Необхідно дотримуватись питань профілактики захворювань та особистої гігієни.
Небайдужими до зовнішнього вигляду медичної сестри є діти, особливо хворі діти, у яких є загостреним сприйняття зовнішнього світу. Погодьтеся, що далеко не приємні асоціації виникають, на приклад у 3—4-х річної дитини, до якої наближується дуже на фарбована жінка-лікар чи медична сестра: чорні круги навколо очей, густо нафарбовані губи, яскравочервоні довгі нігті...
Крім цього, ми не повинні забувати те, що діти беруть приклад з обслуговуючого персоналу. Тому, медична сестра, яка працює з дітьми, не повинна мати дефектів мови: неправильної вимови слів, заїкання і т. д.
До етичних питань відноситься І власна репутація медпраців ника. Ця репутація має бути бездоганною.
Чи може хворий повірити у слова медичної сестри, що пере конує його у шкідивості куріння чи зловживання алкоголю, якщо від неї чути запах нікотину чи алкоголю.
Відмова від куріння і алкоголю—прямий обов'язок кожного медичного працівника, незалежно від його службового положен ня, звань, наукових і інших заслуг. Якщо медичний працівник не в стані відмовитись від цих шкідливих звичок, то він повинен знайти в собі сили і мужність не демонструвати Їх хворим. Перш за все,—це особистий приклад.
Фельдшер, акушерка чи медсестра мають бути на висоті і в сексуальному відношенні. Іноді в процесі збору анамнезу, при проведенні психотерапевтичних бесід приходиться виясняти різні проблеми статевого характеру. Тут необхідно проявляти чуйний і тактичний підхід до хворих, поведінка усіх медпрацівників в та ких ситуаціях має бути бездоганною.
Вже давно помічено: якщо у медичної сестри халат чистий, вона І навколо себе бруду не потерпить, буде суворою до інфек цій. Не буває так: халат виблискує, а під нігтями—траур. Чис тота—релігія медицини.
Хто вміє стежити за собою, той не допустить недбайливості, неохайності, хворі в того доглянуті.
А може бути й таке: форма заради форми. Скурпульозна ува га до свого зовнішнього вигляду переходить у педантизм, само ціль, у кокетування. Вирядиться і вже боїться братися за «чор ну» роботу, хоча й належить їй цю роботу робити. Бувають не охайні, але досвідчені й чуйні медичні сестри, а бувають акурат ні й підтягнуті недоброзичливці.
Халат—наче прикриття. На неукові і злій людині такий ха лат—маскування, Ми говоримо: «Пляма на білому халаті», а маємо на увазі пляму на совісті. Ми говоримо: «Бережіть честь халата», а маємо на увазі вірність обов'язку і чистоту душі.
При спілкуванні з хворими, виконанні маніпуляцій (часто не приємних і болісних), медична сестра повинна уміти відвернути увагу хворого від тяжких та неприємних думок, враховуючи інди відуальні особливості пацієнта та його стан в даний момент:
одного пацієнта треба заставити потерпіти, іншого зацікавити якоюсь розповіддю і т. д. Часто хворі запитують у медичної сес три про свій діагноз та прогноз. Ніколи не можна повідомляти хворого про наявність у нього невиліковного захворювання, а відносно прогнозу—завжди треба висловлювати впевненість в сприятливих наслідках. Правда, при цьому не варто переконувати тяжкохворого у тому, що недуга його «дріб'язкова», так як хво рі часто непогано знають характер свого захворювання і при за надто оптимістичних відповідях часто втрачають довіру до пер соналу. Краще відповісти приблизно так; «Звичайно, хвороба Ва ша нелегка і лікуватися доведеться довго, але врешті— решт все буде добре!»
Хворого необхідно постійно оберігати від психічної травми, яка може погіршити його стан, а в деяких випадках спонукати до відмови від лікування, Інколи хворі стають нетерплячими, підозріливими, негативно відносяться до лікування. В спілкуванні з такими пацієнтами не обхідні терплячість і тактовність: треба уміти дохідливе пояснити доцільність та користь тієї чи іншої лікувальної процедури, ви конати її по-можливості найбільш щадним шляхом.
Медична сестра повинна чітко і сумлінно виконувати всі при значення лікаря, дотримуючись певної послідовності та часу ви конання окремих маніпуляцій. Адже призначаючи час та пе ріодичність введення медикаментів, лікар враховує тривалість їх дій та можливість комбінації з іншими препаратами.
3 цих же міркувань медична сестра не повинна самостійно відміняти призначення лікаря або робити щось на свій розсуд, як наприклад: хворий з виразкою шлунка попросив у медсестри теплу грілку на ділянку епігастрії, мовляв, він часто користував ся таким засобом вдома і це дещо полегшувало йому біль. Не сказавши нічого лікарю, не подивившись на результати допоміж них методів обстеження (низький гемоглобін, наявність захованої крові у калі), медсестра виконала прохання хворого. В резуль таті—шлункова кровотеча і необхідність хірургічного втручання. Часто в стані хворого наступає погіршення, але при цьому не по винно допускатися панікування чи розгубленості: всі дії медичної сестри повинні бути чіткими та впевненими. Щоб не сталося (кро вотеча, аритмія, колапс і т. д.), недопустимо, щоб хворий бачив перелякані очі та чув тремтячий голос або голосні, на все відді лення викрики: «Швидше, хворий задихається!» і т. п. Якою б тривожною не була ситуація, голоси повинні звучати тихо і спо кійно хоча би тому, щоб не порушувати спокій інших пацієнтів. Тиша у відділі повинна бути постійною—ніякі ліки не допо можуть хворому, якщо він дратується і не може заснути через го лосну розмову, тупіт ніг у коридорі.
Окрім контакту з хворими, медичній сестрі досить часто до водиться спілкуватися з їхніми родичами та близькими людьми. При цьому теж необхідно враховувати багато факторів. При ховуючи від хворого наявність у нього невиліковної недуги або погіршення його стану, медичні працівники зобов'язані в зрозу мілій і доступній формі повідомити про це його родичам. Але і серед них можуть виявитися хворі люди, в розмові з якими по трібно уміти проявити обережність та тактовність. Перед роз мовою з відвідувачами необхідно порадитися з лікарем, а інколи (якщо це можливо) запитати хворого, про що можна повідомити їм, а про що краще змовчати.
Медична сестра просто зобов'язана бути завжди витриманою, привітною, ніколи не забувати про усмішку. Жодні особисті не приємності не повинні «відбиватися» на її роботі, в її тоні при розмовах з колегами та хворими. Недопустимими є надмірна сухість та офіційність, легковажні жарти та фамільярність у .від носинах з пацієнтами. ,
Поведінка медичної сестри повинна викликати повагу до неї, довіру, створювати у хворих впевненість, що вона все знає і все уміє, що їй можна довіряти своє здоров'я і життя. і
«... В палату входите така ласкава,
Неначе світла, росяна весна.
І біль у нас одразу затихає,
Нехай про кожну з вас, медичні сестри, хворі пишуть вірші, по дібні до цього. Ніколи не забувайте, що у вашій праці завжди по трібно мати час на приязнь, «чарівне» слово, на усмішку, яка е му зикою душі для хворих; а ще завжди треба мати час на мило сердя.
7