Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 10
Міністерство охорони здоров’я України
Івано-Франківський державний медичний університет
Кафедра медичної біології та медичної генетики
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для студентів до практичних занять
з медичної біології зі спеціальності "Сестринська справа"
Івано-Франківськ
2012
Методичні вказівки підготовлено згідно тематичного плану з дисципліни «Медична біологія» (Київ, 2006).
Автори: професор Ковальчук Л.Є., доцент Шутак В.І.,
доцент Телюк П.М., доцент Козовий Р.В.
Обговорені та затверджені на засіданні кафедри медичної біології з курсом медичної генетики “__” _____ 20 р. (протокол №__).
Затверджені цикловою методичною комісією “__” _____ 20 р. (протокол №__).
Рецензенти: професор
ПЕРЕДМОВА
Програму з дисципліни “Медична біологія” для вищих медичних навчальних закладів України І—ІІІ рівнів акредитації складено для спеціальності 5.12010102 “Сестринська справа” напряму підготовки 1201 “Медицина” відповідно до складових галузевих стандартів вищої освіти — освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки фахівців, затверджених МОН і МОЗ України у 2011 р. та навчальних планів (2011 р.).
За навчальним планом медична біологія вивчається на першому році навчання. На дисципліну відведено 81 год, з них лекцій — 20, практичних занять — 28, самостійної позааудиторної роботи — 33 год.
Одним із основних завдань медичної біології є аналіз впливу на здоров’я людини молекулярно-генетичних, клітинних, онтогенетичних та екологічних факторів. Важливим розділом медичної біології, якому приділяється значна увага, є генетика. Вивчення цього розділу має велике значення для майбутніх медичних сестер, які повинні знати причину, клінічні ознаки, медсестринську діагностику, принципи лікування та профілактику спадкових захворювань. Іншим актуальним розділом медичної біології для медичних сестер є медична паразитологія. Вивчення питань паразитології важливе тому, що паразитарні захворювання досить поширені серед населення і невпинно зростають. У цьому розділі значна увага приділяється вивченню різних форм взаємовідносин між паразитами та організмом людини, походженню та еволюції паразитизму, життєвому циклу паразитів, методам діагностики та профілактики захворювань.
Після вивчення курсу студент повинен знати:
1. Предмет і задачі медичної біології.
2. Клітинний рівень організації живого.
3.Молекулярні основи спадковості. Структуру та генетичну роль нуклеїнових кислот.
4. Механізми реалізації спадкової інформації в ознаки організму.
5. Основні типи поділу еукаріотичних клітин, їх суть і значення.
6. Основні поняття медичної генетики.
7. Закономірності успадкування
8. Форми взаємодії алельних та неалельних генів. Успадкування груп крові
9. Основні положення хромосомної теорії спадковості. Хромосомне визначення статі.
Роль медичної сестри в профілактиці тератогенезу і спадкових хвороб.
10. Види мінливості та її роль в патології людини.
11. Методи медичної генетики та їх застосування в практиці.
12. Основи медико-генетичного консультування.
13. Основні поняття паразитології.
14. Латинські назви паразитів, їх систематику, морфологію, цикли розвитку, шляхи зараження, лабораторну діагностику та профілактику паразитарних захворювань.
15. Профілактику хвороб людини, збудниками і переносниками яких є членистоногі.
Студент повинен вміти:
1. Застосовувати світловий мікроскоп для вивчення мікропрепаратів.
2. Диференціювати інтерфазні клітини та фази мітозу.
3. Відрізняти статеві клітини на різних етапах розвитку.
4. Розв’язувати задачі з метою моделювання:
а) кодування і декодування спадкової інформації;
б) закономірності моно- і дигібридного схрещування;
в) взаємодії генів;
г) успадкування груп крові та резус-належності;
д) успадкування зчепленого зі статтю;
ж) спадкової патології.
6. Проводити аналіз мікрофотографій каріотипів людини (нормального і патологічного), визначати кількість хромосом, їх гомологічність. Розпізнавати форми хромосом, встановлювати стать за каріотипом.
7. Визначати найбільш поширених паразитів людини.
8. Обґрунтувати методи лабораторної діагностики й заходи профілактики інвазій людини.
9. Оформляти протокол виконаної роботи.
Студенти мають бути поінформовані про:
Практичне заняття № 1
СТРУКТУРА ЕВКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ. МОРФОЛОГІЯ ХРОМОСОМ. ІДІОГРАМА ТА КАРІОТИП ЛЮДИНИ. ПОДІЛ КЛІТИН: МІТОЗ, МЕЙОЗ.
Актуальність теми. Для формування цілісного уявлення про загальні закономірності будови і життєдіяльності живих організмів знати будову клітини, оскільки сучасна медицина вивчає всі процеси життєдіяльності на рівні клітини. Знання її будови та функції необхідні для медика середньої ланки, оскільки джерело будь-якої патології завжди знаходиться в клітині.
Навчальні цілі:
Знати:
- відмінності між про- та евкаріотичними клітинами;
- особливості будови та функції органел клітини;
- будову типової метафазної хромосоми;
- загальні принципи класифікації хромосом;
- мітотичний поділ та його періодизацію;
- характеристику фаз мітозу;
- особливості мейозу.
Вміти:
- користуватись світловим мікроскопом;
- пов’язати функції клітинних органел з їх структурою;
- ідентифікувати на препаратах рослинну і тваринну клітину;
- порівнювати мітоз і мейоз.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи: Замалювати схему евкаріотичної клітини.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Місце і завдання біології в системі медичної освіти. Значення мікроскопічної техніки в біологічних досліджен нях.
2. Клітина - структурна і функціо нальна одиниця живого.
3. Структурні компоненти цитоплазми та ядра.
4.Хіміччний склад і будова хромосом.
5.Принципи класифікації хромосом.
6.Каріотип людини, його характеристика.
7. Способи поділу соматичних клітин (мітоз, амітоз). Фази мітозу. Порушення мітозу.
8. Мейоз як спосіб формування гаплоїдного набору хромосом. Порушення мейозу.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:
Матеріал та обладнання: мікроскопи, предметні та по -
кривні скельця, склянка з водою, цибуля, розчин йоду, фільтрувальний папір, скальпелі, препарувальні голки, таблиці будови рослинних і тваринних клітин, мікропрепарати тваринних клітин.
Завдання:
1.Порівняння клітин рослинних і тваринних організмів.
Із вгнутої дольки луски цибулини зняти плівку, помістити її в краплю води на предметне скло, нанести розчин йоду, накрити покривним скельцем. Розглянути препарат при малому і великому збільшеннях мікроскопа. Звернути увагу на контури оболонки клітин, зернистість цитоплазми, форму ядра, а також незабарвлені вакуолі. Зарисувати декілька клітин при великому збільшенні. Позначити на малюнку оболонку, цитоплазму, ядро, вакуолі (якщо їх видно), ядерця.
2. Розглянути постійний препарат тваринної клітини.
Звернути увагу на форму клітин. Зарисувати декілька клітин. Позначити цитоплазматичну мембрану, цитоплазму, ядро.
3.Нормальний каріотип людини. На запропонованому цитологічному препараті з культури лейкоцитів людини знайдіть на малому збільшенні метафазні пластинки. Ті з них, де не спостерігається накладень хромосом, розгляньте на великому збільшенні. Замалюйте. Позначте мета-, субмета-, та акроцентричні хромосоми.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
Вкажіть на відмінності в будові клітин тварин, рослин .
V. Література:
Вища шк., 1993.- С. 6-11,24-31,41-49,97-99.
В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 18-36,42-52,56-57.
Практичне заняття № 2
КОДУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ГЕНЕТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА МОЛЕКУЛЯРНОМУ РІВНІ
Актуальність теми. Процеси декодування та реалізації спадкової інформації забезпечують утворення конкретного фенотипу за детермінованим генотипом. Утворення поліпептиду на основі генетичної інформації, що міститься в нуклеїнових кислотах – багатоетапний та надзвичайно складний процес. Відмінності в експресії генів у про- та евкаріотичних організмів пов’язані з особливостями структурної організації їх генів.
Навчальні цілі:
Знати:
- структуру і властивасті ДНК, РНК;
- властивості генетичного коду;
- будову генів про- та евкаріот;
- етапи дозрівання проматричної РНК евкаріот;
- етапи і механізми трансляції;
Вміти:
- аналізувати механізми послідовних етапів біосинтезу білка;
- застосовувати знання про реплікацію, транскрипцію під час розвязування ситуаційних задач;
- прогнозувати наслідки порушень генетичного матеріалу на різних синтезу білка.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Розв’яжіть задачі:
1. Фрагмент кодуючого ланцюга ДНК має наступну послідовність нуклеотидів: ААА-ГАТ-ЦАЦ-АТА-ТТТ-ЦГА. Напишіть фрагмент молекули поліпептида, який закодо¬ва¬ний на цій ділянці.
2. Поліпептид має наступний порядок амінокислот: тре-сер-асп-тир-сер-ліз-глу-глн. Визначте первинну структуру фрагменту молекули ДНК, що його кодує.
3. Замалювати схеми будови генів про- та евкаріот.
ІІ. Контрольні питання теми:
1.Характеристика і функціональне значення молекул ДНК, РНК. Види РНК.
2.Генетичний код і його властивості.
3.Ген – функціональна одиниця спадковості.
4.Будова про- і евкаріотичних генів.
5.Етапи реалізації спадкової інформації: транскрипція, процесинг, трансляція.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:
Розв’язування задач з моделювання:
- процесів кодування і декодування спадкової інформації;
- процесів транскрипції та трансляції.
IV. Питання для самоконтролю знань:
1. Які основні зони виділяють в молекулі т-РНК?
2. Скільки і яких активних ділянок розрізняють у рибосомі?
3. Якими можуть бути наслідки порушень генетичного матеріалу на різних етапах синтезу білка?
V. Література:
1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 82-111.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 42-62.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – С. 36-41, 82-90.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. –Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 65-77.
Практичне заняття № 3
ЗАКОНОМІРНОСТІ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЮЮЧИХ ОЗНАК ЛЮДИНИ (МОНО-ТА ПОЛІГІБРИДНЕ СХРЕЩУВАНЯ, ВЗАЄМОДІЯ ГЕНІВ, МНОЖИННИЙ АЛЕЛІЗМ, ГЕНЕТИКА ГРУП КРОВІ)
Актуальність теми. Закономірності успадкування, які були відкриті Г. Менделем, лежать в основі генетичних процесів, пов’язаних з підтриманням кількісної і якісної наступності живої природи. Розвиток будь-яких ознак в організмі є наслідком складних взаємовідносин між генами, точніше між продуктами їхньої діяльності - білками-ферментами. Порушення взаємодії генів може лежати в основі складних механізмів успадкування ознак у людини, в тому числі багатьох спадкових хвороб, їхнього прогнозування і лікування.
Навчальні цілі:
Знати:
- основні поняття генетики;
- закони Г. Менделя;
- явище множинного алелізму;
- закономірності спадкування при взаємодії алельних ге¬нів;
- закономірності успадкування при взаємодії неалельних генів.
Вміти:
- розв’язувати ситуаційні задачі з генетики людини на моно- і полігібридне схрещування.
- розв’язувати ситуаційні задачі з успадкування груп крові за системою АВО;
- розв’язувати ситуаційні задачі з успадкування ознак при неповному домінуванні, на множинний алелізм;
-розв’язувати ситуаційні задачі на взаємодію неалельних генів;
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Розв’язати ситуаційні задачі:
1. Полідактилія (шестипалість) і короткозорість передаються як домінантні аутосомні ознаки. Яка імовірність народження дітей без аномалій в сім’ї, якщо обоє батьків мають обидві вади, але є гетерозиготними за обома ознаками.
2. В пологовому будинку переплутали двох хлопчиків, батьки одного із них мають 1 та ІІ групи крові, другого - ІІ та ІІІ. Діти мають 1 та 1У групи крові. Визначте хто чий син. Які алелі детермінують групи крові в системі АВО? Як вони називаються? Назвіть форми взаємодії між цими генами. Визначте хто чий син.
3. У людини одна з форм спадкової глухоти визначається двома рецесивними незчепленими алелями d i e. Для нормального слуху необхідна наявність двох домінантних алелей (ДЕ), один з яких визначає розвиток завитки, а другий - слухового нерва. У сім’ї батьки глухі, а двоє їхніх дітей з нормальним слухом. Визначте генотипи членів сім’ї. Як взаємодіють ці два домінантні неалельні гени?
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Предмет, завдання, методи генетики людини та медичної генетики.
2. Моногенне схрещування.
3. Закономірності успадкування ознак при дигібридному та полігібридному схрещуванні.
4. Взаємодія генів однієї алельної пари: домінування, неповне домінування, наддомінування, кодомінування.
5. Явище множинного алелізму. Групи крові у людини в системі АВО та резус-фактор.
6. Закономірності успадкування при взаємодії неалельних генів.
7. Визначення і характеристика явища плейотропії. Приклади у людини.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота:
Матеріал та обладнання: таблиці, схеми, набори задач.
Завдання :
1. Визначення генотипу та фенотипу нащадків за генотипом батьків при моно- та дигібридному схрещуванні.
3. Визначення генотипу батьків за фенотипом дітей при моно- та дигібридному схрещуванні.
3. Розв’язування задач на множинний алелізм і неповне домінування.
4. Розв’язування ситуаційних задач на комплементарний тип взаємодії генів, явище епістазу, полімерії , плейотропії.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Скільки спадкових факторів (алельних генів) кожної ознаки містять гамети?
2. Який генотип особини, з якою схрещують досліджену особину при аналізуючому схрещуванні?
3. За яких умов діє закон незалежного успадкування ознак?
4. Які ознаки у людини успадковуються по типу неповного домінування та кодомінування?
5. Наведіть приклади успадкування ознак за принципом компліментарності, епістазу і полімерії у людини.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С.150-163, 172-175.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.69-80, 89-100.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.- К.: Вища шк., 1993. - С. 60-76.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 101-111, 119, 128-141.
Практичне заняття № 4
ЗЧЕПЛЕНЕ УСПАДКУВАННЯ. ГЕНЕТИКА СТАТІ.
Актуальність теми. Особливості зчепленого спадкування та генетичні механізми кросинговеру, висвітлені хромосомною теорією спадковості Томаса Моргана, дають можливість зрозуміти природу дивовижної різноманітності популяцій і видів. Медична генетика застосовує генетичні карти хромосом для визначення ризику прояву спадкових захворювань. Знання причин і механізмів порушення формування статі в людини – необхідний крок у профілактиці та лікуванні патологій, пов’язаних з репродуктивною функцією.
Навчальні цілі:
Знати:
– явище зчепленого успадкування;
– хромосомну теорію спадковості;
– генетичні карти хромосом;
– явище кросинговеру.
Вміти:
– скласти генетичні карти хромосом;
- визначати ймовірність прояву ознак у нащадків при успадкуванні зчепленому зі статтюна зчеплене успадкування .
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Розв’язування задач:
1. В одній хромосомі знаходяться гени С, D і Е. Гени С і D дають перехрест у 13%,гени D і Е - в 12%, гени С і Е - у 25%. Побудуйте генетичну карту хромосоми на основі таких даних.
2. Класична гемофілія передається як рецесивна, зчеплена з Х-хромосомою ознака. Чоловік, хворий на гемофілію, одружується зі здоровою жінкою, батько якої страждав від гемофілії. Визначте ймовірність народження в цій родині здорових дітей.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Явище зчепленого успадкування.
2. Основні положення хромосомної теорії.
3. Кросинговер, його механізми та біологічне значення.
4. Генетичні карти хромосом
5. Успадкування статі у людини.
6. Ознаки та захворювання, зчеплені зі статтю.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті.
1. Розв’язування задач на зчеплене успадкування, на кросинговер.
2. Розв’язування задач на успадкування ознак, зчеплених зі статтю.
3. Розв’язування задач на побудову хромосомних карт.
ІV. Питання для самоконтролю знань.
1. З чим пов’язане явище зчепленого успадкування ознак?
2. Чим визначається кількість груп зчеплення в організмів певного виду? Скільки груп зчеплення у людини?
3. Як залежить частота кросинговеру між двома генами від відстані між ними?
4. Особливості успадкування хвороб, гени яких зчеплені зі статтю.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 163-171.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмед. книга, 2004. – С.81-89.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 76-82.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 121-128.
Практичне заняття № 5
ОСНОВНІ ФОРМИ МІНЛИВОСТІ ТА ЇЇ ПРОЯВИ НА ОРГАНІЗМОВОМУ РІВНІ
Актуальність теми. Значення різних видів мінливості в медицині надзвичайно велике. Модифікаційна (фенотипова) мінливість обумовлює індивідуальні реакції хворих на ліки, які страждають однією і тією ж хворобою (в межах норми реакції), з чим постійно зустрічається медичний працівник у своїй роботі. З другого боку розуміння того, що один і той же генотип може давати різні фенотипові прояви означає, що обтяжена спадковість необов”язково повинна проявитись у людини.
Мутаційна мінливість є причиною різних форм спадкової патології (хромосомних і генних хвороб), аномалій розвитку тощо. Знання механізмів мінливості дозволяє прогнозувати прояв спадкової патології в нащадків.
Навчальні цілі:
Знати:
- визначення та форми мінливості;
- механізми комбінативної мінливості
- суть модифікаційної мінливості, тривалі модифікації;
- форми мутаційної мінливості (генні, геномні, хромосомні мутації;
фактори мутагенезу;
частоту і причини генних та хромосомних хвороб
Вміти:
- складати варіаційний ряд, варіаційну криву;
- моделювати мутаційний процес на різних рівнях організації генетичного матеріалу;
- прогнозувати прояв спадкової патології в потомстві залежно від типу мутації;
- розв’язувати ситуаційні задачі з урахуванням пенетрантності гена.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Розвя’зати задачі, вказати форму мінливості:
1) У людей, які палять, часто спостерігається пухлина легень. До прояву якого типу мінливості належить це захворювання?
2) У молекулі ДНК така послідовність нуклеотидів: ААТГЦАТТГЦГААТЦ. Як називаються види мутації, якщо: а) випав четвертий зліва нуклеотид; б) третій зліва триплет змінений на інший, який кодує ту саму амінокислоту або іншу амінокислоту?
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Визначення та класифікація форм мінливості.
2. Модифікаційна мінливість - основа індивідуальної реакції в прояві ознак, приклади у людини. Норма реакції.
3. Комбінативна мінливість, її значення для фенотипової різноманітності в популяціях людей. Явище гетерозису у людини.
4. Мутаційна мінливість, класифікація за генотипом та фенотипом.
5. Фенотипові прояви мутаційної мінливості у людини. Мозаїцизм.
6. Мутагени: фізичні, хімічні, біологічні.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:
Матеріал та обладнання: таблиці, схеми, набори цифрових показників мінливості ознак, набори ситуаційних задач.
Завдання:
Вирішення ситуаційних задач на моделювання генних та геномних мутацій.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Мутагенез та канцерогенез.
2. Значення різних форм мінливості в ході онтогенезу та в еволюції.
3. В чому подібність та відмінність соматичних та генеративних мутацій?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С.192-203.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.100-120.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 94 - 103.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 142-153, 157-164.
Практичне заняття № 6
ГЕНЕАЛОГІЧНИЙ, БЛИЗНЮКОВИЙ ТА ПОПУЛЯЦІЙНО-СТАТИСТИЧНИЙ МЕТОДИ ГЕНЕТИКИ ЛЮДИНИ
Актуальність теми. Медична генетика - один з найважли віших розділів сучасної медицини, її специфіка пов'язана з особливостями методичного підходу до вивчення генетики людини. Медична генетика вивчає закони спадковості і мінливості стосовно патології у людини, виявляє причини виникнення спадкових хвороб, розробляє заходи запобігання впливу мутагенних чинників на організм людини. Одним з найбільш поширених методів вивчення спадковості людини є аналіз родоводів. Досліджуючи декілька поколінь (3-4) однієї родини, лікар може встановити характер успадкування ознаки, прогнозувати народження здорових дітей.
Навчальні цілі:
Ступінь спадкової обумовленості ознак, залежність їх прояву від факторів довкілля досліджують близнюковим методом.
Знати:
- особливості методичного підходу до вивчення генетики людини;
- методи вивчення спадковості людини, їх порівняльна характеристика;
- принципи складання родоводів;
- особливості близнюкового методу;
- популяційно-статистичний метод.
Вміти:
- складати родоводи та проводити їх аналіз;
- визначати за даними конкордантності роль спадковості та умов середовища у розвитку ознак;
- аналізувати основні дерматогліфічні показники;
- визначати частоту алелів, генетичну структуру популяції за законом Харді-Вайнберга.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
При підготовці до заняття звернути увагу на символи, які використовують для складання родоводів.
В альбомі розвязати задачі:
1. Пробанд - хлопчик, який добре володіє правою рукою. Брати і сестри його - лівші. Мати пробанда правша, а батько - лівша. У матері пробанда два брати, один з них - правша, другий - лівша. Бабуся пробанда за материнською лінією - правша, а дід - лівша. Брат матері пробанда (дядько пробанда) - правша, одружився з жінкою-правшою. У них дві дочки-лівші. Складіть родовід сім’ї, визначте характер успадкування ознаки і генотипи всіх членів сім’ї.
2. Конкордантність за гіпертонією у однояйцевих близнят (ОБ) складає 26,2%, у двояйцевих (ДБ) - 10%. Визначити коефіцієнт спадковості (Н) та вплив середовища (С) на прояв даної хвороби.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Людина як специфічний об’єкт генетичного аналізу.
2. Класифікація спадкових хвороб людини, принципи їх діагностики.
3. Генеалогічний метод вивчення спадковості людини.
4. Близнюковий метод, його значення.
5. Популяційно-статистичний метод, його значення в медицині.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:
Матеріали та обладнання: таблиці, схеми, набори ситуаційних задач.
Завдання:
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Який матеріал використовують для хромосомного аналізу.
2. З якою метою складають родоводи, яку інформацію при цьому отримують?
3. За яким типом успадковується гемофілія: а) автосомно-домінантний; б) автосомно-рецесивний; в) зчеплений зі статтю домінантний; г) зчеплений зі статтю рецесивний; д) не підлягає законам Менделя.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С.176-190.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.137-157.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 106-111, 111-124, 131-137.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 203-211, 216-217.
Практичне заняття № 7
ГЕННІ ХВОРОБИ. БІОХІМІЧНИЙ МЕТОД і ДНК-ДІАГНОСТИКА
Актуальність теми. Серед спадкових хвороб значну питому вагу займають молекулярні, частота яких в різних популяціях перевищує 6000. В основі даних захворювань є порушення структури молекули ДНК, яке зумовлює зміни ферментативної активності від підвищення або зниження, аж до повної відсутності фермента. Для діагностики молекулярних хвороб застосовують молекулярно-генетичні та біохімічні дослідження. Останні необхідні для верифікації порушень обміну речовин та інших патологій з точно встановленим дефектом первинного генного продукту або ланки. Біохімічні методи дозволяють виявити нестачу певних сполук або надлишок їх попередників, а також носіїв рецесивних мутацій.
Навчальні цілі:
Знати:
- частоту і причини генних мутацій, їх біохімічні прояви;
- летальні та сублетальні гени;
- класифікацію генних хвороб за фенотиповим проявом;
- генокопії патології людини;
- методи ДНК-діагностики;
- етапи та методи біохімічних досліджень.
Вміти:
- розв’язувати ситуаційні задачі;
- прогнозувати прояв хвороб у нащадків.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
При підготовці до заняття звернути увагу на те, що діагностика спадкових дефектів обміну біохімічними методами здійснюється на основі визначення структури аномального білка (структурних білків або ферментів, як наприклад, аномальні гемоглобіни, несправжня холінестера за та ін.) або визначенням проміжних продуктів обміну, які з’являються внаслідок генетичного блоку прямої реакції обміну, з навантажувальними пробами, що значно підвищує інформативність дослідження.
В аьбомі розв’язати задачу:
Фенілкетонурія (ФКУ) - порушення обміну фенілаланіну, що спричинює ураження мозку та ідіотію, успадковується як рецесивна ознака. В родоводах членів подружньої пари були хворі ФКУ. Чи можливе в даному випадку застосування біохімічного методу дослідження для встановлення носійства гена ФКУ? Які рекомендації можна дати в цьому випадку щодо прогнозу народження здорової дитини та лікування хворої?
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Генні (молекулярні) хвороби, механізми їх виникнення та принципи лабораторної діагностики.
2. Характеристика молекулярних хвороб, пов’язаних з аномаліями: амінокислотного, вуглеводного, пуринового і піримідинового, ліпідного обмінів, аномалії обміну металів та вітамінів.
3. Спадкові хвороби з невиявленим первинним біохімічним дефектом.
4. Порушення обміну речовин в еритроцитах, успадкування резус-фактора.
5.Етапи методів біохімічних досліджень (експрес-методи, уточнення діагнозу, мікробіологічні тести).
6.Методи ДНК-діагностики. Перспективи генотерапії.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:
Матеріали та обладнання: таблиці, схеми, ситуаційні задачі.
Завдання:
Розв’язування ситуаційних генетичних задач на встановлення ймовірності прояву у нащадків хвороб з порушеннями обміну речовин.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Які матеріали є об’єктами біохімічної діагностики?
2. Чи проявляється зв’язок біохімічним методом та аналізом родоводів?
3. За якими симптомами або ознаками можна запідозрити у хворого порушення обміну речовин?
4. Наведіть приклади хвороб, що пов’язані з порушенням обміну металів.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С.216-226.
2.Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.123-129, 154-155.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища школа, 1993.- С. 114-115, 122-131.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 165-173, 201-202.
Практичне заняття № 8
ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ. ЦИТОГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД ДІАГНОСТИКИ. МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
Актуальність теми. Хромосомні хвороби - це група спад ко вих станів, що характеризуються багатьма вадами розвитку, зниженою життєздатністю, психічною відсталістю, безпліддям, а у ряді випадків несумісні з життям. Їх причинами є зміни кількості хромосом або порушення їх структури. Хромосомні аномалії зустрічаються у 1% новонароджених, є причиною 45-50% множинних уроджених вад розвитку, близько 36% випадків глибокої розумової відсталості тощо. Більшість хромосомних мутацій не успадковується, а є результатом нововиниклих мутацій у статевих клітинах у нормальних людей. При хромосомних порушеннях є певний комплекс стабільних аномальних ознак (синдромів). Однак, для них властива фенотипічна варіабельність. Для уточнення діагнозу хромосомних хвороб використовують цитогенетичний метод: аналіз каріотипу та визначення статевого хроматину, а також метод дерматогліфіки.
Навчальні цілі:
Знати:
- класифікацію хромосом людини (за денверською номенклатурою, згідно паризької стандартизації та на основі ди ференціального забарвлення);
- генетичні основи хромосомних хвороб (хромосомні абера ції, зміни кількості хромосом - гетероплоїдію, поліплоїдію);
- основні діагностичні дерматогліфічні показники;
Вміти:
- аналізувати каріотип людини;
- диференціювати аномалії каріотипу;
- розпізнавати та характеризувати деякі хромосомні хвороби людини;
- визначати цитогенетичні методи, необхідні для аналізу генетичних ситуацій;
- аналізувати основні дерматогліфічні показники.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
При підготовці до заняття звернути увагу на те, що основні відомості про хромосомний набір людини отримують при вивченні хромосом у метафазі мітозу і профазі - метафазі мейозу. Набуває значення спостереження інтерфазних клітин для виявлення статевого хроматину.
В альбомі скласти таблицю: “Цитогенетичні методи в гене тиці людини” за схемою: назва методу, його суть, значення для діагностики.
Розв’язати задачу:
Цитогенетичне обстеження наречених, які не мали феноти пічних відхилень, показало, що наречений має 45 хромосом через те, що одна з хромосом 21 пари транслокована на 15-у. а) Який синдром і з якою ймовірністю можливий у дітей від цього шлюбу? б) Як виявити, хто із нормальних дітей від цього шлюбу буде носієм транслокованої 21-ї хромосоми?
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Хромосомні хвороби, їх визначення та цитогенетичні механізми.
2. Фенотипічні прояви при аномаліях аутосом у людини (синдром “котячого крику”, трисомія-21 (хвороба Дауна), три сомія-13 (синдром Патау), трисомія-18 (синдром Едвардса).
3. Зміни числа статевих хромосом та фенотипічні прояви при моносомії-Х, трисомії-Х, синдромі Клайнфельтера, полісомії по Y- хромосомі.
4. Цитогенетичні методи діагностики хромосомних хвороб, їх суть та вирішувальні можливості:
а) каріотипування;
б) визначення Х-статевого хроматину;
в) визначення Y-статевого хроматину.
5. Метод дерматогліфіки.
6. Поняття про мультифакторіальні захворювання та природжені вади розвитку.
7. Медико-генетичне консультування.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:
Матеріал та обладнання: таблиці, схеми, мікропрепарати для визначення статевого хроматину, набори для вивчення дерматогліфів.
Завдання:
1. На препараті епітеліальних клітин слизової оболонки ротової порожнини знайти під мікроскопом в ядрах клітин глибку хроматину (тільце Барра), що прилягає до внутрішньої поверхні ядерної мембрани. Зарисувати при великому збільшенні.
2. Вивчення фотокаріограм людей з різними хромосомними хворобами. Відмітити порушення числа і будови хромосом.
3. Вивчити на дерматогліфах розміщення згинальних складок долоні - головних і папілярних долонних ліній. Знайти і позначити пальцеві та осьові трирадіуси, зарисувати. Вивчити малюнок шкіри пальців, визначити характер узору.
4. Ознайомитись з дерматогліфами хворих спадковими захворюваннями (синдром Дауна). Вирішення ситуаційних задач на медико-генетичне консультування.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Який матеріал використовують для хромосомного аналізу?
2. Яку інформацію отримують при аналізі каріотипу?
3. На місці злочину виявлена кров. Судово-медичний експерт встановив, що лейкоцити цієї крові мають барабанні палички. Яким методом користувався судово-медичний експерт; яка можлива стать жертви?
4. У кого із подружжя і чому з віком більше зростає частота порушень мейозу і які це може мати наслідки?
5. Які найбільш характерні дерматогліфічні особливості у осіб з хромосомними порушеннями?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С.183-190, 205-216.
2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.129-135, 149-151, 155-157, 161-163.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища школа, 1993.- С. 111-124, 131-137.
4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – Чернівці: Медакадемія – 2000. - С. 173-191, 193-200, 219-231.
5. Конспект лекцій.
Практичне заняття № 9
ТИП САРКОДОДЖГУТИКОВІ ( ARCOMASTIGOPHORA). КЛАС СПРАВЖНІ АМЕБИ ( LOBOSEA) ТА КЛАС ДЖГУТИКОВІ (ZOOMASTIGOPHORЕA) – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ
Актуальність теми. Паразитичні організми складають 6-7% загальної кількості видів тварин. Серед них є збудники та переносники збудників тяжких хвороб людини. Вивчення будови та екології паразитів має важливе значення для розробки заходів їх профілактики і способів ліквідації. На занятті розглядаються основні поняття медичної паразитології, способи передачі паразитів та ознайомлення з паразитами класу Lobosea та Zoomastigophora типу Sarcomastigophora.
Навчальні цілі:
Знати:
- основні терміни медичної паразитології;
- характеристику одноклітинних;
- особливості біології паразитичних амеба джгутикових.
Вміти:
- за особливостями морфології визначати видову належність дизентерійної амеби, лямблій, трихомонади, трипаносоми, лейшманії;
- розробляти заходи профілактики амебіазу, лямбліозу, трихомонадозу, трипаносомозу і лейшманіозу.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи
Під час підготовки до заняття звернути увагу на основну термінологію медичної паразитології, визначення паразитарних хвороб (зоонози, антропонози), екологічні основи виділення трансмісивних і природновогнищевих захворювань та основні заходи боротьби з ними.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Явище паразитизму, його поширення в природі.Класифікація паразитів.
2. Загальна характеристика підцарства Одноклітинні.
3. Тип Саркомастигофора, характеристика класу Справжні амеби. Дизентерійна амеба.
4. Клас Джгутикові: лямблія, трипаносома, трихомонада, лейшманія. Особливості їхньої будови, життєвого циклу.
5. Діагностика і профілактика хвороб, які викликають паразитичні саркоджутикові.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота:
Матеріали та обладнання: мікроскопи, мікропрепарати амеби, лямблії, лейшманії, трипаносом, таблиці, схеми будови та життєвих циклів дизентерійної амеби, лямблій, трихомонади, трипаносоми, лейшманії.
Завдання:
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Вкажіть форми дії паразита на організм хазяїна і навпаки.
2. Які фактори передачі та інвазійні стадії для людини дизентерійної амеби, лямблії, трихомонад , трипаносоми і лейшманії.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 438-472.
2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 299-329.
3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – 2005. - С.3-24.
4. Конспект лекцій.
Практичне заняття № 10
ТИП АПІКОМПЛЕКСНІ (APICOMPLEXA). КЛАС СПОРОВИКИ (SPOROZOA). ТИП ВІЙКОНОСНІ (CILIOPHORA). КЛАС ЩІЛИННОРОТІ (RIMOSTOMATEA) – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ
Актуальність теми. Представники класу споровиків - малярійні плазмодії - є збудниками малярії, важкого захворювання, для профілактики і ліквідації якого необхідно знати їх морфологію і біологію.
Токсоплазма - збудник токсоплазмозу, поширена повсюдно, викликає природжені вади розвитку, знання її морфології і біології необхідні для профілактики цієї патології.
Навчальні цілі:
Знати:
- класифікацію, будову, життєві цикли споровиків - збудників захворювань людини; їх латинські назви;
Вміти:
- систематизувати та визначати споровиків - збудників протозойних захворювань люди ни;
- характеризувати життєвий цикл малярійного плазмодію;
- розпізнавати еритроцити, уражені малярійним плазмодієм і тканини, пошкоджені токсоплазмою;
- дати рекомендації щодо заходів особистої і громадської профілактики малярії, токсоплазмозу.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
1. Звернути увагу на специфічність споровиків, спрощення їх будови та ускладнення життєвих циклів як пристосування до паразитичного способу існування.
2. Зарисувати в альбомі та позначити основні стадії розвитку малярійного плазмодія.
3. Скласти схему життєвого циклу токсоплазми.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Загальна характеристика споровиків.
2. Характеристика збудників малярії у людини.
3. Діагностика і заходи профілактики малярії.
4. Токсоплазма. Будова, цикл розвитку, шляхи зараження, діагностика і профілактика токсоплазмозу.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:
Матеріали та обладнання: мікроскопи, мікропрепарати ма лярійних плазмодіїв, токсоплазми, таблиці.
Завдання:
1.Малярійний плазмодій. На препараті мазка крові розглянути окремі стадії розвитку паразита в еритроцитах. Зарисувати та позначити.
2. Токсоплазма. На мікропрепараті розглянути токсоплазму, звернути увагу на форму і внутрішню будову.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Які особливості стадій розвитку малярійних плазмодіїв?
2. У поліклініку звернулась жінка, у якої було два спонтанні викидні. Виникла підозра на можливий у неї токсоплазмоз. Які дослідження необхідно провести?
3. Яка роль псевдоцист і справжніх цист в циклі розвитку токсоплазмозу? Чим вони відрізняються між собою?
4. Яка стадія малярійного плазмодія інвазійна для людини: а) шизонт; б) гамонт; в) спорозоїт; г) зигота?
5. Яка стадія малярійного плазмодія інвазійна для комара: а) гаметоцити; б) гамети; в) оокінета; г) спорозоїт?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 472- 483.
2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища школа, 1993. - С. 315-319.
3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – 2005. - С.3-24.
4. Конспект лекцій.
Практичне заняття № 11
ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ (PLATHELMINTHES). КЛАС СИСУНИ (TREMATODES)ТА. КЛАС СТЬОЖКОВІ (CESTOIDEA) ЧЕРВИ – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ
Актуальність теми. Значна частка в структурі захворюваності населення України належить гельмінтозам, які уражають людей різних вікових груп. Імунітет при гельмінтозах хоч і виробляється, але не забезпечує захисту від повторного зараження, а лише знижує плодючість і тривалість життя паразитів. Це створює можливість багаторазових повторних заражень і ускладнень.
Значні порушення в організмі людини викликають печінковий та котячий сисуни, а також озброєний та неозброєний ціп’яки, ехінокок, карликовий ціп’як та широкий стьожа, тому знання їх будови, життєдіяльності, циклів розвитку дасть змогу розробляти ефективні заходи профілактики.
Навчальні цілі:
Знати:
- характерні риси організації плоских червів;
- морфологічні особливості і цикли розвитку печінкового та котячого сисунів;
- морфологічні особливості та цикли розвитку паразитичних стьожкових червів: озброєного та неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока, широкого стьожака.
Вміти:
- визначити видову належність печінкового та котячого сисунів, а також стьожкових червів озброєного та неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока, широкого стьожака, які паразитують у людини;
- розробляти профілактичні заходи фасціольозу, опісторхозу, теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу та дифілоботріозу.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
При підготовці до розгляду теми звернути увагу на пристосувальні зміни в організації паразитичних плоских червів. Життєві цикли плоских червів розглядати у зв'язку з ускладненням їх способу життя. Засвоїти заходи профілактики трематодозів та цестодозів людини, виходячи з особливостей їхніх життєвих циклів і шляхів зараження.
Скласти схеми життєвих циклів печінкового сисуна та озброєного ціп’яка.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Тип плоскі черви: Характерні риси будови та життєвих циклів. Класифікація типу, основні представники.
2. Особливості будови та життєвих циклів печінкового та котячого сисунів.
3.Характеристика будови та життєвих циклів представників стьожкових червів: озброєного і неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока і широкого стьожака.
4.Профілактичні заходи гельмінтозів: фасціольозу, опісторхозу, теніозу, теніарінхозу, гіменолепідозу та дифілоботріозу.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:
Матеріал та обладнання: мікроскопи, штативні лупи, мікропрепарати печінкового сисуна (загальний вигляд, видільна і травна системи), котячого сисуна, свинячого та бичачого ціп’яків, карликового ціп’яка та стьожака широкого, таблиці.
Завдання
1. Зовнішня будова печінкового сисуна. Під лупою розглянути препарат, звернути увагу на листоподібну форму тіла, зарисувати та позначити ротовий і черевний присоски, глотку, матку, яєчник, сім’яники, жовтівники, сім’япровід.
2. Загальна будова котячого сисуна. Звернути увагу на будову травної, статевої системи, та видільного каналу. Зарисувати та позначити: присоски, гілки кишок, матку, сім’яники, яєчник, жовтівники, сім’яприймач, S-подібний видільний канал.
3. Будова зрілого і незрілого члеників неозброєного ціп’яка. Звернути увагу на будову статевої системи.
4. Карликовий ціп’як. Звернути увагу на будову сколекса, наявність на ньому гачечків.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. Відмінності в життєвих циклах печінкового та котячого сисунів.
2. Характерні особливості стьожкових червів і їх пристосування до паразитизму.
3.Івазійні стадії трематодозів та цестодозів.
4.Профілактичні заходи трематодозів та цестодозів.
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 485-517.
2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993.- С. 321-340.
3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – 2005. - С. 36-68.
4. Конспект лекцій.
Практичне заняття № 12
ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ (NEMATHEMINTHES). КЛАС ВЛАСНЕ КРУГЛІ ЧЕРВИ (NEMATODA)-ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ.
Актуальність теми. Круглі черви, особливо аскариди та гострики є найбільш розповсюдженими паразитичними червами серед на се лення України. Тому знання морфології і біології цих гель мінтів закладають основу для розуміння епідеміології, кліні ки і діагностики аскаридозу, ентеробіозу та інших небезпечних нематодозів.
Навчальні цілі:
Знати:
- морфологічні особливості круглих червів;
- життєві цикли розвитку аскариди, гострика, волосоголовця та трихінели;
- лабораторну діагностику гельмінтозів: аскаридозу, ентеро біозу, трихоцефальозу та трихінельозу.
Вміти:
- встановлювати видову належність гельмінтів за особивостями будови статевозрілих форм;
- розробляти профілактичні заходи аскаридозу, ентеробіозу, трихоцефальозу та трихінельозу.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
При підготовці до заняття звернути увагу на особливості морфо-фізіологічної організації типу круглих червів. Вивчення життєвих циклів розвитку нематод пов’язати з їх присто суванням до паразитичного способу життя та заходами профілактики викликаних ними гельмінтозів.
1. Скласти схему життєвого циклу розвитку аскариди та шляхи міграції личинки аскариди в тілі людини.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Основні риси організації типу круглих червів.
2. Морфофізіологічні особливості аскариди людської, гострика, волосоголовця, трихінели.
3. Цикли розвитку аскариди людської, гострика, волосоголовця і трихінели.
4. Шляхи зараження, патогенне значення, діагностика, профілактика аскаридозу, енторобіозу, трихоцефальозу, трихінельозу.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота:
Матеріал та обладнання: мікроскопи, штативні лупи, мік ропрепарати поперечного розрізу аскариди, вологі препарати самця і самки аскариди (загальний вигляд), мікропрепарати будови гострика, волосоголовця, трихінели, таблиці.
Завдання :
1. Зовнішня будова аскариди. Розглянути аскариду, звернути увагу на особливості зовнішньої будови, відмітити статевий диморфізм.
2. Поперечний розріз аскариди. Під лупою розглянути внутрішню будову, відмітити і замалювати кутикулу, гіподерму, м’язи, бічні валики гіподерми, бічні канали видільної системи, матку, яєчник, спинний нервовий стовбур, кишечник.
3. Будова волосоголовця (самця і самки). Розглянути зовнішню будову волосоголовця, звернути увагу на форму і розміри тіла.
4. Інкапсульована личинка трихінели. При малому збільшенні мікроскопа знайти в м’язовій тканині капсулу з личинкою черв’яка. Звернути увагу на її форму.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. В чому проявляється ускладнення організації типу круг лих червів?
2. У хворого, що хворіє протягом тижня на пневмонію, при мікроскопії мокроти випадково виявлені личинки. В крові еозинофілія. Про який діагноз можна думати в даному випадку?
3. Методи діагностики ентеробіозу.
4. Хворий аскаридозом неохайний. Яйця аскарид попали від хворого до здорової людини протягом доби після їх виділення. Чи відбудеться зараження здорової людини?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 518-530.
2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.- К.: Вища шк., 1993. - С. 340-349.
3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 68-89.
4.Конспект лекцій.
Практичне заняття № 13
ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA). КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNOIDEA) – ЗБУДНИКИ ТА ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ
Актуальність теми. Членистоногі мають велике медичне значення. Окремі їх види є збудниками паразитарних захворювань людини і тварин (кліщі, личинки двокрилих). Багато видів членистоногих можуть бути як механічними, так і специфічними переносниками збудників вірусних, бактеріальних, протозойних захворювань (кліщові енцефаліти, малярія та ін.), гельмінтозів (ракоподібні). Ряд видів є кровососами (кліщі, комахи). Багато павукоподібних і комах мають отруйні залози які спричиняють важкі, деколи смертельні отруєння людей та тварин.
Навчальні цілі:
Знати:
- у межах програми класифікацію типу членистоногих, його класи, ряди та представників, які мають медичне значення;
- способи надання першої медичної допомоги при укусах отруйних членистоногих.
Вміти:
- розпізнавати окремих представників класів ракоподібних та павукоподібних, що мають медичне значення;
- назвати поширені хвороби, збудники яких передаються кліщами ,
- назвати ракоподібних, які є проміжними хазяїнами паразитичних червів;
- охарактеризувати основні заходи профілактики захворювань, що спричиняються і передаються павукоподібними з врахуванням біологічних особливостей останніх,
- за морфологічними особливостями визначати видову належність;
- дати рекомендації з профілактики захворювань людини переносниками збудників яких є кліщі.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Виписати латинські назви представників типу членистоногих, які мають медичне значення.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Загальна характеристика членистоногих.
2. Особливості будови класу павукоподібні, їхнє медичне значення.
3. Отруйні павуки, кліщі та перша допомога при їх укусах.
4. Ряд скорпіони, географічне поширення та медичне значення.
5. Заходи профілактики і шляхи знищення членистоногих, які мають медичне значення.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота:
Матеріали та обладнання: лупи, мікроскопи, макро- і мікропрепарати представників членистоногих, таблиці.
Завдання:
1. Ознайомитись із особливостями будови отруйних павуків, скорпіонів, кліщів.
2. Розглянути і замалювати будову хеліцер та педипальп павуків.
3. Зовнішня будова іксодових кліщів (імаго і личинок). Звернути увагу на кількість ходильних кінцівок.
ІV. Питання для самоконтролю знань:
1. У школі при медичному огляді школярів виявлено захворювання коростою у 5 учнів, що навчаються у різних класах. Як попередити розповсюдження хвороби?
2. У поліклініку звернувся пацієнт, у якого на шиї ззаду і на правій лопатці знаходяться два кліщі, що присмокталися. Вияснилося, що напередодні звернення до лікаря він був у лісі. Визначте:
а) Як зняти цих кліщів із шкіри і до якої родини вони можуть відноситись?
б) Якими захворюваннями вони можуть заразити людину?
в) Як попередити напад кліщів на людину?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 546-572
2. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 92-105.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 351-369.
4.Конспект лекцій.
Практичне заняття № 14
ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA) КЛАС КОМАХИ
(ІNSECTA) – ЗБУДНИКИ ТА ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ
Актуальність теми.Комахи відіграють велику роль в природі, і у житті людини, багато з них є тимчасовими ектопаразитами паразитами, личинки деяких з них можуть бути ендопаразитами,збудниками і переносниками збудників хвороб людини, свійських і диких тварин. Матеріал, що вивчається у цій темі, буде необхідним при засвоєнні розділів епідеміології, шкірних та інфекційних хвороб. У практичній діяльності знання,отримані під час вивчення цього розділу, необхідні для лікарів епідеміологів, інфекціоністів,дерматологів, алергологів та ін.
Навчальні цілі:
Знати:
-у межах програми класифікацію типу членистоногих, його класи, ряди та представників, які мають медичне значення.
– способи надання першої медичної допомоги при укусах отруйних членистоногих.
Вміти:
- розпізнавати окремих представників класу комахи, що мають медичне значення;
- назвати поширені хвороби, збудники яких є комахи ;
- дати характеристику життєвого циклу тарганів, блощиць, бліх, мух;
- визначити бліх, вошей, тарганів, блощиць,мух з метою профілактики захворювань, що передаються цими комахами;
- дати рекомендації з профілактики захворювань людини переносниками збудників яких є блохи, воші, таргани, мухи.
І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
Скласти порівняльну таблицю біології і розвитку вошей, бліх і блощиць.
ІІ. Контрольні питання теми:
1. Характеристика класу комах..
2. Морфологія, біологія, екологія і медичне значення: а)бліх, б)вошей, в)тарганів, г)блошиць, д)мух.
3.Механізми передачі збудників захворювань вошами,блохами,блощицями, тарганами, мухами, комарами.
4. Заходи профілактики і шляхи знищення членистоногих, які мають медичне значення.
ІІІ. Самостійна аудиторна робота:
Матеріали та обладнання: лупи, мікроскопи, макро- і мікропрепарати представників членистоногих, таблиці.
Завдання:
1. Розглянути і замалювати зовнішню будову одежної воші, блохи.
2. Розглянути різні стадії розвитку малярійного і немалярійних комарів.
ІV. Питання для самоконтролю знан:
1.Заходи щодо знищення комах – шкідливих для здоров'я людини.
2.Біологічне і медичне значення мух.
3. Збудників яких хвороб переносять блохи, воші?
V. Література:
1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 557-566.
2. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 92-105.
3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 351-369.
4.Конспект лекцій.
Паразити, винесені на залікове заняття: