Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
4.1. Мета і завдання охорони праці
Охорона праці (ОП) – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних. санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
О.П містить шість основних складових частин: правові норми трудового законодавства, виробничу санітарію, гігієну та техніку безпеки, а також протипожежний захист і електробеспеку.
Мета охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань, основними з яких є:
Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.
Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.
Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:
Електробезпека – це система органiзацiйних та технiчних заходiв і засобiв, якi забезпечують захист людей вiд шкiдливого та небезпечного електричного струму, електричної дуги, електромагнiтного поля та статичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання правил електробезпеки обов’язкове для персоналу, обслуговуючого електроустаткування.
Промислова електрика – це електричний струм, який виробляється промисловими установками та індивідуальними генераторами, гальванічними елементами. Промислова електрика виробляється електричними генераторами на електростанціях та гальванічними елементами в акумуляторах.
Основними параметрами струму є напруга і сила струму. Величина напруги, яка використовується:
Електричний струм, який проходить крiзь живий органiзм, чинить термiчну, електролiтичну та біологiчну дiю.
Термiчна (теплова) дiя струму виявляється в опiках окремих дiлянок тiла, нагрiваннi до високої температури кровеносних судин, нервiв, серця, мозку та iнших органiв, якi знаходяться на шляху протiкання струму, що викликає серйознi функцiональнi розлади цих органів й організму в цілому.
Електролiтична (хiмiчна) дiя струму виражається в розкладi (електролiзі) органiчних рiдин, в тому числi й кровi, що супроводжується значними порушеннями їх фiзико-хiмiчного складу.
Бiологiчна дiя струму виявляється в подразненнi та збудженнi живих тканин органiзму, а також в порушеннi внутрiшнiх бiоелектричних процесiв, якi протiкають у нормальнодiючому органiзмі й тiсно пов’язанi з його життєвими органами.
Електричні травми — це ураження тканин і органів внаслідок проходження струму чи впливу променів електродуги на людину.
Їх умовно можна звести до двох видiв: мiсцевих електротравм, коли виникає мiсцеве пошкодження органiзму, i загальних електротравм, так званих електричних ударів, коли уражається весь органiзм через порушення нормальної дiяльностi життєво важливих органiв та систем.
Характерними видами місцевих електротравм є :
Електричний опiк – найбiльш поширена електротравма. Залежно вiд умов виникнення розрiзняють два основних види опiкiв: струмовий (або контактний), який виникає в електроустановках з вiдносно невеликою напругою – не вище 2 кВ, при проходженнi струму безпосередньо крізь тiло людини внаслідок контакту зi струмопровiдною частиною. Розрiзняють чотири ступеня опiкiв: I – почервонiння шкiри; II – утворення пузирiв; III – вiдмирання усiєї товщі шкiри; IV – обвуглювання тканини. Звичайно тяжкiсть пошкодження органiзму при опiках визначається не ступенем опiку, а площею поверхнi тiла, враженою опiками.
Електричнi знаки, якi називаються ще позначками струму, являють собою плями сiрого або блiдо–жовтого кольору бородавок, мозолей на поверхнi шкiри в мiсцях контакту зi струмопровiдними частинами. Найчастіше знаки мають круглу або овальну форму i діаметр 1–5 мм з заглибленням у центрi. Електричнi знаки, як правило, є безболiсними i з часом зникають.
Електрометалiзацiя шкiри – проникнення у верхнi шари шкiри дрiбних частинок металу, що розплавилися пiд дiєю електричної дуги. Уражена частина шкiри має шорстку поверхню, колір якої визначається кольором сполуки металу, який потрапив у шкiру. Електрометалiзацiя шкiри не становить небезпеки i з часом зникає, як електричнi знаки.
Електроофтальмiя – запалення зовнiшньої оболонки ока, роговицi та кон’юктиви, що виникає у разi дiї потужного потоку ультрафiолетових променiв, якi енергiйно поглинаються клiтинами органiзму i викликають у них фiзичнi змiни. Таке можливе при появi електричної дуги – джерела iнтенсивного випромiнювання не тiльки видимого свiтла, але й ультрафiолетових та iнфрачервоних променiв.
Механічні пошкодження – виникають як наслідок біологічної дії електричного струму, при різкому скороченні м’язів.
Електричний удар – електротравма, зумовлена рефлекторною дiєю електричного струму (який діє крiзь нервову систему), внаслідок чого починаються спазми м’язiв або iнших тканин, порушується серцево-судинна дiяльность. Залежно вiд виду ураження електричнi удари подiляються на чотири групи (ступеня):
I – спазматичне скорочення м’язiв без втрати свiдомостi;
II – спазматичне скорочення м’язiв з втратою свiдомостi, але з працюючим серцем та системою дихання;
III – втрата свiдомостi з порушенням серцевої діяльностi або дихання (або того й iншого разом);
IV – клiнiчна смерть. Вiдсутнiсть дихання та кровообiгу.
Ураження електричним струмом характеризується різноманітними факторами. Вони поділяються на групи:
Фактори електричного характеру:
Фактори неелектричного характеру:
Перша допомога при нещасних випадках від дії електричного струму складається з двох етапів:
При ураженні електричним струмом потрібно використовувати такі безпечні методи:
Якщо вимикання не може бути виконано досить швидко, треба терміново звільнити потерпілого від дії струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому особа, яка надає допомогу, повинна пам'ятати, що не можна доторкатись до потерпілого, бо це небезпечно для життя рятівника. Особі, яка надає допомогу, треба також стежити за тим, щоб не доторкнутись до струмоведучої частини і не опинитися під напругою. Також слід використовувати діелектричні засоби захисті. При доторканні струмопровідної частини до землі слід діяти за правилами крокової напруги.
Після звільнення від струмоведучих частин потерпілого треба винести з небезпечної зони і надати долікарську допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому перебуває потерпілий.
Виробничі примiщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом подiляють на три категорiї:
1) Примiщення без пiдвищеної небезпеки характеризуються нормальною вологiстю та вiдсутнiстю пилу, наявнiстю неструмопровiдної (iзольованої) пiдлоги. В них вiдсутнi ознаки двох iнших класiв. У бiльшостi випадків до примiщень без пiдвищеної небезпезпеки вiдносять кабiнети, зали, ЕОЦ, лабораторiї, приладні дiлянки машинобудiвних заводiв.
2) Примiщення з пiдвищеною небезпекою має одну з наступних ознак: пiдвищена температура (температура повiтря тривалий час перевищує 35 ºС або короткочасно перевищує 40 ºС незалежно вiд пори року i рiзноманiтних теплових випромiнювань); пiдвищена (бiльше 75 %) вiдносна вологiсть повiтря; струмопровiдна пiдлога (металева, земляна, залiзобетонна, цегляна тощо); можливість одночасного доторкання людини до металоконструкцiї будiвлi, яка не має сполучення з землею, та технологiчного апарата або механiзмiв, з одного боку, i до металевих корпусiв електрообладнання – з другого. До цiєї групи примiщень вiдносять складські неопалюванi примiщення, механiчнi цехи та дiлянки з нормальною температурою, вологiстю, без видiлення пилу, але зi струмопровiдною пiдлогою.
3) Примiщення особливо небезпечнi, якi характеризують наявністю однієї з наступних ознак: особлива сирiсть (вiдносна вологiсть повiтря близька до 100 %, стеля, стiни, пiдлога та предмети в примiщеннi покриті вологою); хiмiчно активне середовище (примiщення, в яких постiйно або тривало знаходяться пари або утворюються вiдкладення, що дiють руйнівно на iзоляцiю та струмопровідні частини електрообладнання); одночасна наявність двох або бiльше умов пiдвищеної небезпеки. Внутрiшнi або зовнiшнi електроустановки, якi експлуатуються на вiдкритому повiтрi або пiд навiсом прирiвнюються до електроустановок в особливо небезпечних примiщеннях.
До обслуговування електроустановок допускаються особи, які мають відповідний кваліфікаційний рівень. Весь електротехнічний персонал поділяється на групи:
Особи, які допущені до електротехнічних робіт проходять медичний огляд при поступленні на роботу і протягом роботи 1 раз на рік. Не допускаються до роботи особи віком до 18років.
Заземлення – це навмисне з’єднання з «землею» або її еквівалентом металевих струмопровідних частин (рисунок 4.1).
Рис 4.1. Захисне заземлення
а — влаштування виносного заземлення (1 — заземлювачі, 2 — з’єднувальний провідник, 3 — заземлюване обладнання), б — схема дотику людини до корпуса при виносному заземленні та замиканні фази на корпус
Занулення – це навмисне електричне з’єднання з захисним нульовим проводом металевих частин, які можуть опинитися під дією струму. В разі пошкодження ізоляції чи пробитті корпусу, відбувається коротке замикання і захисні автомати роз’єднують електричне коло (рисунок 2).
Рис.4.2. Схема занулення
Заземлення і занулення дозволяють використовують для забезпечення безпечних режимів роботи, безпеки людей при порушенні ізоляції, захисту електрообладнання від напруги.
Для безпечного виконання робіт і операцій під час обслуговування електроустановок потрібно використовувати захисні засоби, їх поділяють на основні й додаткові:
Основними захисними ізолюючими засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні рукавиці, інструмент з ізолюючими ручками і покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму.
Додатковими захисними засобами в електроустановках до 1000 В діелектричні калоші, діелектричні гумові килимки та ізолюючі підставки.
Наявність у комплекті того чи іншого захисного засобу визначається необхідністю його використання відповідно до правил безпеки.
Перед кожним використанням захисного засобу персонал зобов'язаний:
а) перевірити його справність і відсутність зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти пил; гумові рукавиці перевірити, чи немає проколів;
б) перевірити за штампом, для якої напруги допустиме використання даного захисного засобу і чи не закінчився термін його періодичного випробування.
Забороняється користуватися захисними засобами, у яких закінчився термін випробування, бо такі засоби вважаються непридатними.
Захисні засоби, що перебувають в експлуатації, повинні проходити випробування в такі терміни:
покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму,— один раз на рік, напругою 1 кВ протягом 1 хв.;
інструмент з ізолюючими ручками - один раз на рік, напругою 2 кВ протягом 1 хв.;
рукавиці гумові діелектричні — один раз на 6 місяців, напругою 2,5- кВ протягом 1 хв.;
калоші гумові діелектричні — один раз на рік, напругою 3,5 кВ протягом 1 хв.
Кожна електроустановка повинна забезпечуватись запобіжними плакатами, що попереджують про небезпеку при наближенні до частин, які перебувають під напругою, забороняють оперувати комутацій-ними апаратами, якими може подаватись напруга на місце, відведене для робіт, повідомляють працюю-чий персонал про місце, підготовлене до роботи, і нагадують про вжиті заходи.
Залежно від призначення плакати поділяють на:
а) застережні — «Під напругою — небезпечно для життя»;
б) заборонні — «Не вмикати — працюють люди»;
в) дозволяючі—«Працювати тут»;
г) нагадуючі—«Заземлено».
Плакати можуть бути постійними й переносними. Переносні треба виготовляти з ізоляційного матеріалу, а постійні — з листового металу або пластичних матеріалів.
Для захисту людей, які працюють на вимкнених струмоведучих частинах обладнання або електроустановці, від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги на вимкнену дільницю повинне використовуватись переносне заземлення.
Проводи для закорочування і для заземлення повинні виготовлятися з гнучких мідних жил і мати переріз не менший за 25 мм2.
До організаційних заходів належать:
До технічних заходів належать:
Вогнегасні речовини – це речовини, які використовуються для припинення горіння, ліквідації пожеж.
Пожежа припиняється за таких умов:
Відповідно до цього за принципом дій вогнегасні речовини поділяються:
При виникненні пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння: пісок, вода, простирадла, вогнегасник. Кожен тип вогнегасних речовин ефективний для одних ситуацій, і абсолютно непридатний в інших – наприклад, неможна гасити водою електричні прилади.
Вогнегасник – технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в середині, під дією надмірного тиску.
Відповідно до типу пожежі використовуються вогнегасники з різними вогнегасильними речовинами. Тому вони поділяються :
Вуглекислотні - піна утворюється внаслідок взаємодії кислот і лугів. Використовують для гасіння твердих і деяких легкозаймистих речовин. Не можна ними гасити електроприлади, лужні метали, спиртові суміші;
Повітряно-пінні – піна утворюється внаслідок взаємодії водних сумішей і повітря, азоту, і піноутворюючих речовин. Використовуються у тих випадках, що й вуглекислотні;
Порошкові – найбільш універсальні вогнегасники. Порошкова суміш – це мінеральні солі з різними добавками. Використовуються для гасіння твердих матеріалів, лугів, електроустановок;
Перша допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
Послідовність надання першої допомоги:
1. Усунути дію на організм шкідливих факторів, які загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнення від дії електричного струму, винесення з отруєної атмосфери, загашення одягу, що палає, витягання з води тощо).
2. Оцінити стан потерпілого, визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій щодо його порятунку.
3. Виконати необхідні для рятування потерпілого дії в порядку терміновості, відновити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку тощо.
4. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника.
5. Викликати швидку медичну допомогу або лікаря або ж організувати транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.
Висновок.
Для забезпечення безпечної роботи в електроустановках і з комп’ютерами, як частка, необхідно дотримуватися правил та норм з охорони праці.
З метою недопущення пожеж потрібно дотримуватися правил пожежної безпеки.
При отриманні електротравм необхідно надавати медичну долікарську допомогу потерпілому, використовуючи підручні засоби до прибуття лікаря.
Вогнегасні засоби мають комбінований вплив на процес горіння.
В приміщеннях з електроустановками використовують вуглекислотні або порошкові вогнегасники.