Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Поняття про зміст освіти, його елементи. Фактори, що детермінують формування змісту освіти.
Зміст освіти змінювався в процесі суспільного розвитку, залежить від суспільних потреб. Зміст освіти – це система ЗУН, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них основ світогляду і моралі. На визначення змісту освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства, рівень розвитку науки, техніки і культури) і суб'єктивні (державна політика в галузі освіти, методологічні позиції вчених). В історії педагогічної думки ХІХ століття існує 2 напрямки у визначенні змісту освіти: теорія формальної та матеріальної освіти: 1) В основі – раціоналізм (Песталоцці). Джерелом знань є розум. Завдання – розвиток розуму . 2) Спирається на емпіризм. Джерело знань – досвід. (Герцен, Добролюбов) – природничі дисципліни, прикладні предмети (бухгалтерський облік). Існує загальна, політехнічна, професійна освітаЗагальна (здобувається в школі) – сукупність систематизованих наукових знань про основні закономірності розвитку природи, суспільства й людського мислення. Політехнічна – сукупність знань про технологічні процеси виробництва та технічні пристрої, знаряддя праці. Професійна – ЗУН, необхідні для виконання певної професійної діяльності. Ступені освіти: початкова, базова, середня, вища.
Вимоги до змісту освіти:
─ спрямованість освіти на реалізацію мети всебічного гармонічного розвитку особистості;
─ висока наукова і практична значущість змісту;
─ забезпечення гуманізації освіти шляхом звернення до світової культури, історії, мистецтва, традицій;
─ відповідність змісту освіти віковим особливостям школярів та реальним їх можливостям; ─ врахування єдності змістовної і процесуальної сторін навчання;
─ структурна єдність змісту освіти.
У державній національній програмі “Освіта” вироблено державні освітні стандарти, відбір і структурування навчального матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, оптимальне поєднання гуманітарної та природничо-математичної складових і т.д
Елементи змісту освіти:
1) знання – цілісна система відомостей, інформації накопиченої людством;
2) уміння і навички – досвід відомих способів діяльності;
3) досвід творчої діяльності - в результаті створюється нове завдяки специфічним процедурам. ─ самостійний перенос раніше засвоєних знань і умінь у нову ситуацію; ─ виділення нової проблеми в знайомій ситуації; ─ виділення альтернативних варіантів вирішення проблеми; ─ комбінування раніше відомих способів у новий; 4) досвід емоційно-ціннісного ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм,ідеалів.
Нормативні документи, які відображають зміст освіти в школі: державний стандарт освіти, навчальний план, навчальний предмет, навчальна програма. Їх характеристика.
Державний стандарт освіти(ДСО) - це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, обсяг навчального навантаження, засоби діагностики якості освіти та рівня підготовки студентів, а також нормативний термін навчання. ДСО визначає обов'язковий мінімум змісту навчальних програм, обсяг навчального навантаження студентів, вимоги до рівня підготовки випускників ВНЗ і є основою нормативних документів (навчальних планів, навчальних програм тощо). ДСО - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційних (освітніх) рівнів студентів ВНЗ.
.Навчальні плани та програми сучасних шкіл. Вимоги держави, суспільства до змісту, обсягу і рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх закладів. Постановою від 5.08.98р. затверджено Базовий навчальний план, який вводиться в дію з 1.09.2001 (“Освіта України”, 19.08.98). Він дає уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання, визначає тижневе навантаження учнів кожного класу, встановлюється кількість навчальних годин. Інваріантна складова є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів України і визначає загальнодержавний її компонент. Варіативна – формується навчальним закладом з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів. На основі Базового плану Міністерство Освіти розробляє і затверджує типові навчальні плани для різних типів шкіл (школи-п'ятиденки, гімназії, колегіуму, з українською чи російською мовою навчання і т.д.). Місцеві органи управління можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини. На основі типових планів навчальні заклади створюють робочі плани на поточний рік, в яких відображають особливості організації навчально-виховного процесу в даному закладі. Затверджуються місцевими органами управління.
Навчальна програма – державний документ, в якому дається загальна характеристика змісту кожного навчального предмету, формулюються основні вимоги до організації його вивчення. Складається з: а) пояснювальної записки (цілі навчання з даного предмету та вимоги до організації процесу навчання в кожному класі); б) переліку розділів і тем предмета (з зазначенням кількості годин); в) обсягу ЗУН для кожного класу; г) внутріпредметних та між предметних зв'язків; ґ) переліку унаочнення, рекомендованої літератури для учнів і методичок; д) критеріїв та норм оцінювання ЗУН. Існує два способи побудови навчальних програм: ─ лінійний (матеріал кожного наступного є логічним продовженням попереднього); ─ концентричний (певний матеріал вивчається в більш ускладненому вигляді на вищих ступенях навчання).
Навчальна дисципліна – це науково обгрунтована система знань, навичок і вмінь, яку відібрано для вивчення в різноманітних освітньо-виховних системах. Конкретний перелік і взаємозв'язки предметів визначаються навчальними планами, структурологічними схемами підготовки відповідних фахівців.
• Підручник – основна навчальна книга, яка складається згідно з навчальною програмою. Він повинен бути водночас стабільним, тобто мати стійку основу, і мобільним – таким, що забезпечує можливість уведення нових знань без порушення основної конструкції. Для школярів він має бути по можливості цікавим, коротким, доступним, добреілюстрованим, естетично оформленим.
• Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.