Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 9: Судова балістика.
План.
Література:
І
Балістика (від грецьк. ballio – кидаю) – наука про рух снаряда (куль, шроту) вогнепальної зброї в повітрі (зовнішня балістика) та в каналі ствола зброї (внутрішня). Призначенням вогнепальної зброї є надання снаряду руху та заподіяння за його допомогою пошкод жень певному об'єкту.
Протиправне застосування вогнепальної зброї дуже небезпечне, бо може мати тяжкі наслідки для життя та здоров'я людей і створює загрозу одночасного завдання тілесних ушкоджень багатьом особам. Вогнепальна зброя може бути засобом вчинення злочину, і в цьому разі постає потреба у виявленні всіх обставин кримінальної справи, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї. Ці завдання можна розв'язати тільки за допомогою спеціальних знань із судової балісти ки – розділу криміналістики, який вивчає ручну вогнепальну зброю та сліди її застосування для одержання доказової інформації. Судову балістику застосовують у сфері діяльності органів дізнання, поперед нього слідства, прокуратури та суду для боротьби зі злочинністю.
Значний внесок у розвиток судової балістики зробили В. Черваков, С. Кустанович, Б. Комаринець, Ю. Кубицький та ін. Вони виз начають її зміст як вивчення закономірностей пострілу та дії зброї і розробку на цій основі науково-технічних методів і засобів виявлен ня, фіксації та дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, стріляних куль, гільз, шроту, картечі, пижів, слідів пострілу та явищ, що супроводжують постріл, з метою розслідування та попередження злочинів.
Судова балістика тісно пов'язана з іншими розділами криміна лістики, передусім трасологією та судовою фотографією. У ній ши роко застосовують фізичні та хімічні методи дослідження, за допо могою яких визначають, наприклад, якісно-кількісний склад шроту, сліди металізації на пошкоджених снарядами об'єктах.
Судова медицина вивчає вогнепальні ушкодження на тілі людини. У питаннях дослідження вогнепальних ушкоджень судова медицина і балістика тісно взаємопов'язані. Справді, вирішення багатьох пи тань щодо вогнепальних ушкоджень (напряму пострілу, його дис танції, взаємного розташування потерпілого та зброї під час пост рілу, послідовності пострілів, можливості здійснення пострілу в себе тощо) може бути повним і достовірним тільки за умови здійснення комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи.
Науково-технічною основою судової балістики є військово-тех нічні науки, які вивчають будову, конструювання вогнепальної зброї та боєприпасів, дію снаряда вогнепальної зброї на перешкоду, яви ща, що відбуваються в каналі ствола під час пострілу, рух снаряда після виходу його зі ствола зброї. На основі цих даних визначають дію механізмів зброї та відповідно виникнення слідів на стріляних кулях і гільзах, пробивну силу кулі, виникнення та формування до даткових ознак пострілу на перешкоді.
Застосування вогнепальної зброї для вчинення злочину супровод жується утворенням речових доказів – джерел доказової інформації:
Крім виникнення речових доказів процес застосування вогнепаль ної зброї супроводжується явищами, які мають криміналістичне зна чення, – полум'ям і звуком пострілу.
Однак не завжди перелічені речові докази є об'єктами судово-ба лістичних досліджень. Так, відбиток пальця на рукоятці пістолета є об'єктом дактилоскопічної, а не балістичної експертизи. Питання про тотожність слідів мастила в тайнику, де зберігалася зброя, з тим, яким змащений конкретний екземпляр зброї, вирішують за допомо гою хімічного аналізу складу мастила. А питання, чи перебував магазин, виявлений на місці злочину, у рукоятці конкретного пістоле та, вирішують трасологічним дослідженням.
Речові докази є об'єктами судово-балістичних досліджень лише тоді, коли на них є суттєві ознаки, які відображають дію зброї та слідів її застосування і досліджуються у зв'язку з пострілом або його можливістю.
До об'єктів судово-балістичних досліджень належать:
Пізнання особливостей і ознак названих об'єктів, виявлення зако номірностей утворення слідів зброї є предметом судової балістики.
Знання судової балістики та її практичне застосування дає слідчо му змогу одержувати докази про використання вогнепальної зброї під час вчинення злочину.
ІІ
Вогнепальна зброя – це пристрій, в якому для вильоту кулі з кана лу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепаль ної зброї, крім установлення загальної ознаки – цільового призна чення, необхідно, щоб він задовольняв такі критерії:
Перші три критерії можна визначити візуально, оглядаючи зброю на місці події. Критерій міцності конструкції передбачає, що з неї можна здійснити більш як один постріл. Вражаюча сила снаряда має становити щонайменше 0,005 кг/мм2.
Судова балістика досліджує тільки ту вогнепальну зброю та боє припаси до неї, які застосовують злочинці для вчинення злочинів. Такою є ручна стрілецька вогнепальна зброя. Знати її будову та кон структивні особливості необхідно для одержання інформації про об ставини злочинної діяльності із застосуванням зброї.
Ручну вогнепальну зброю класифікують так:
Нестандартна зброя має певні конструктивні відхилення порів няно зі стандартною зброєю аналогічного типу – меншу довжину ствола чи ложа. До цієї групи належать багатоствольні пістолети та револьвери, обрізи гвинтівок і мисливської зброї. Велике значення має питання про критерії розмежування обрізів та видів зброї, з яких вони виготовлені. Виявлено, що вкорочення ствола мисливської рушниці до 500 мм (включаючи патронник) є межею, поза якою рушни ця втрачає балістичні властивості мисливської зброї і набирає ознак іншої зброї – бойової, призначеної для враження живої цілі на близьких відстанях. Якщо довжина ствола перевищує 500 мм і ложе не вкорочене, така рушниця належить до рушниць полегшеної кон струкції. Атипова зброя також відрізняється нестандартною конст рукцією, але основною її особливістю є маскування під будь-які побу тові речі – авторучки, парасольки та ін. До цього типу належать та кож пристрої для стрільби, перероблені з будівельно-монтажних та стартових пістолетів, ракетниць.
Кожний вид зброї має специфічну конструкцію, що відповідає її цільовому призначенню; спільними ознаками є ствол, ударно-спуско вий механізм (пристрій для запалювання вибухової речовини) і пристрій для закривання каналу ствола.
Ствол призначений для спрямування польоту кулі (снаряда). Один кінець ствола дещо збільшений у діаметрі і називається патрон ником, або казенною частиною, а другий – дулом, або дульною части ною. У патронник вміщують патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки каналу ствола бойової та спортивної зброї мають гвинтоподібні канавки – нарізи. Тому така зброя називається на різною. Виступи між нарізами називаються полями. У більшості моделей вітчизняної зброї є чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. В окремих іноземних зразках передбачено понад чотири нарізи. Нарізи надають кулі обертального руху, який позитивно впливає на влучність стрільби. Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольною. Для поліпшення бойо вих якостей дульна частина ствола в окремих видах зброї має звужен ня (чок), а інколи й нарізи (парадокс).
Діаметр каналу ствола називають калібром. У нарізній зброї його вимірюють у міліметрах між двома протилежними полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна – 5,6 мм. Калібр мисливської, спеціальної, бойової гладкоствольної зброї – це поперечник (діаметр) каналу ствола; визначають його за кількістю круглих свинцевих куль, що за діаметром підходять до цьо го ствола і відлиті з одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Най поширеніші вітчизняні мисливські рушниці мають калібри 12, 16, 20.
Калібр зброї нанесений на казенній частині ствола і на денці гільзи.
Ударно-спусковий механізм і затвор (пристрій для закривання ка налу ствола) – взаємопов'язана система частин зброї, призначених для заряджання (подавання й досилання патрона до патронника), закривання каналу ствола в момент пострілу, розбиття капсуля (спус ку курка з бойового зводу) і розряджання (виймання відстріляної гільзи з патронника), що відбувається під дією енергії порохових газів, які виникають під час пострілу, або вручну. Залежно від ступе ня автоматизації та принципу дії ударно-спускового механізму й зат вора вогнепальна зброя поділяється на автоматичну, самозарядну та неавтоматичну.
В автоматичній зброї енергією порохових газів викидається сна ряд, здійснюються перезарядка й установка зброї на бойовий звід. У результаті натискання на спусковий гачок відбувається один постріл, і весь цикл повторюється. Така зброя називається самозаряд ною автоматичною. Це пістолети Токарева (ТТ), Макарова (ПМ), "Парабелум". Якщо після натискання на спусковий гачок відбу вається кілька пострілів, така зброя називається самострільною ав томатичною, наприклад пістолет Стєчкіна, автомати АК, ПКШ, ПКС та ін. У неавтоматичній зброї перезарядку й установку затво ра на бойовий звід здійснюють вручну. Так, для підготовки гвинтів ки до стрільби слід відвести затвор назад, потім дослати вперед і зак рити ствол; у мисливській рушниці – розкрити ствол, вкласти в ньо го патрон і закрити ствол. До неавтоматичної зброї належать бойові гвинтівки, карабіни, револьвери, більшість мисливських рушниць.
Для пострілу потрібний заряд, що складається з вибухової речо вини (пороху) і снаряда (кулі, шроту). Сучасна ручна вогнепальна стрілецька зброя буває одно- та багатозарядною: першу після кожно го пострілу потрібно перезаряджати вручну, а друга має спеціальний пристрій (магазин, барабан), в якому вміщується кілька готових за рядів (це прискорює стрільбу).
ІІІ
Основними видами ручної стрілецької зброї, які вивчає судова балістика, є револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, автомати, гвинтівки, карабіни, мисливська та спортивна зброя.
Револьвер – це короткоствольна (довжина ствола – 57-267 мм) багатозарядна неавтоматична вогнепальна зброя. Особливістю ре вольверів є наявність барабана, де розміщуються патрони. Стрільба здійснюється одиночними пострілами, патрони постачаються з бара бана обертанням останнього під час встановлення курка на бойовий звід. Після стрільби стріляні гільзи витягуються вручну шомполом поодинці чи всі одразу під час заміни барабана.
Пістолет – ручна короткоствольна (довжина ствола – 53-250 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя з калібром 2,7-11,45 мм. Основна відмінність пістолетів від револьверів полягає в автоматичному перезаряджанні, відсутності барабана та наявності магазина, вміщеного, як правило, у рукоятці.
Шстолет-кулемет – сучасна багатозарядна зброя, проміжна між пістолетами й автоматами. Довжина ствола – 112-360 мм. Від мінність пістолета-кулемета від пістолета полягає в автоматичній стрільбі й наявності магазина, який вміщує 70 і більше патронів. У готовому до стрільби пістолеті-кулеметі патрон розміщується в ма газині, а не в патроннику, як у пістолетів. Для стрільби масивний зат вор необхідно відвести назад і затримати на бойовому зводі. Після натискання на спусковий гачок затвор спрямовується вперед, до силає патрон до патронника і розбиває капсуль – відбувається по стріл. Затвор пороховими газами відкидається назад, викидаючи стріляну гільзу, і стає на бойовий звід. Якщо спусковий гачок натис-нутий, цикл стрільби повторюється автоматично.
Вітчизняні пістолети-кулемети Шпагіна (ПКШ), Дегтярьова (ПКД), Судаєва (ПКС) називають ще автоматами. У них використо вують стандартні пістолетно-кулеметні патрони калібру 7,62 мм зразка 1930 р. Пістолети-кулемети мають різні розміри й калібри, на приклад "Узі" (Ізраїль) – 9,0 мм, "Інгрем" (США) – 9,0, "Скорпіон" (Чехія–Словаччина) – 7,65 мм.
Автомат – ручна середньоствольна (довжина ствола – 225-530 мм) багатозарядна автоматична вогнепальна зброя, з якої мож на вести вогонь як одиночними пострілами, так і серіями.
Автомати відрізняються від пістолетів-кулеметів прицільністю й дальністю ведення вогню (до 600 м), конструкцією затвора й механі кою пострілу. В автоматах перезаряджання також здійснюється газа ми, які утворюються під час пострілу, проте не безпосередньо, а че рез відведення їх до спеціального пристрою.
Гвинтівка і карабін. Гвинтівка – довгоствольна (довжина ство ла – 600-800 мм) одно- чи багатозарядна неавтоматична (або авто матична чи самозарядна) вогнепальна зброя. Безпосередньо гвинтів ки рідко застосовують для вчинення злочинів через їх громіздкість. Найчастіше злочинці з бойових гвинтівок виготовляють обрізи, зменшуючи довжину ствола та приклада. Карабін – середньостволь-на (довжина ствола – 600 мм) одно- чи багатозарядна неавтоматич на (або самозарядна) вогнепальна зброя, виготовлена на основі гвин тівки за рахунок укорочення ствола та приклада.
Мисливська зброя, як правило, буває заводського виготовлення (проте зустрічається й кустарного) і поділяється за видом снаряда, який використовують, на кульову, дробову та комбіновану.
Кульова мисливська зброя має, як правило, один нарізний ствол, з якого стріляють тільки кулями. За калібром і видом застосовуваних боєприпасів розрізняють такі види кульових нарізних мисливських рушниць: штуцери та карабіни.
Дробова мисливська зброя має тільки гладкі, ненарізні стволи (один або два), розташовані горизонтально чи вертикально. З такої зброї можна стріляти шротом або спеціальними кулями.
Комбіновані мисливські рушниці призначені для стрільби як шро том, так і кулями. Вони можуть мати один і більше стволів. Якщо рушниця має один ствол, до неї додається нарізний ствол-вставка або ствол має чокове звуження з нарізами (парадокс). У рушницях із трьома стволами два гладкоствольні, а один – нарізний.
Спортивна зброя складається з тренувальної (це, як правило, ма локаліберні гвинтівки та пістолети), стендової зброї для тренувань та змагань.
Боєприпаси – боєзаряди, без яких неможливі постріли. Боєзаряд складається з вибухової речовини, снаряда й пижа, гільзи для з'єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, окремі мисливські та сучасні саморобні зразки дульнозарядні, тобто їх заряджають через дульну частину ствола – спочат ку засипають порох, потім закладають пиж, на який кладуть сна ряд (кулю чи шрот) і знову прикривають його пижом. Для пост рілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох, і лише тоді відбудеться постріл. Таку запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її на зивають самопалами.
Складові сучасного заряду об'єднані в одному пристрої, який на зивають патроном. Такий патрон називають ще унітарним. За фор мою та конструкцією патрони можуть бути різними: наприклад, мати різне розміщення ініціювальної речовини для запалення поро хового заряду. За цією ознакою розрізняють патрони центрального та бокового займання.
Сучасні гільзи виготовляють зі сталі, плакують міддю і покрива ють антикорозійним лаком. Форма гільзи може бути пляшкоподібною, конічною чи циліндричною. Гільзи старих зразків (для гвинті вок), мисливських і дрібнокаліберних спортивних патронів на денці мають головку, а гільзи нових зразків – кільцеву канавку. У центрі денця є капсульне гніздо, в яке вміщують капсуль з ударно-вибухо вою (ініціювальною) речовиною.
Снаряд (кулю) закріплюють у денці гільзи за допомогою обжиму (гвинтівочний і пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зраз ка 1943 р.; дрібнокаліберний спортивний патрон калібру 5,6 мм; бо йовий патрон калібру 5,45 мм), кернування (револьверний і пістолет но-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1930 р.) і щільної посад ки (патрон калібру 9,0 мм).
Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні металеві або картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна спорядити вручну за допомогою спеціальних пристроїв (наприклад, "Діана"). Кулі бойових зразків за формою пе редньої частини бувають гострокінцеві, плоскі та напівсферичні. Хво стова частина окремих куль (важких, бронебійних) має конічну фор му. За конструкцією кулі поділяють на оболонкові та безоболонкові. Оболонкові мають сталеву оболонку, всередині якої розміщується сви нець або осердя для збільшення убивчої сили. Безоболонкові кулі – це моноліт із металу (свинцю, чавуну). Застосовують їх у спортивних і мисливських патронах. Злочинці найчастіше користуються безобо-лонковими кулями. Спеціальні безоболонкові кулі застосовують для споряджання патронів мисливської зброї. Інколи злочинці викорис товують спеціальні кулі для стрільби з обрізів мисливської зброї.
IV
Застосування вогнепальної зброї під час вчинення злочинів при зводить до появи численних слідів на місці події.
Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (кулях, шроті), перешкодах (предметах, людях), тілі й одязі того, хто стріляв, і потерпілого.
Ручна вогнепальна зброя характеризується певними ознаками, які у процесі пострілу відображаються у слідах на снарядах та гільзах. Ознаки зброї поділяють на загальні та окремі. Загальними є ознаки конструкції, властиві певній моделі зброї, а окремими – ознаки виго товлення та експлуатації частин і деталей зброї, властиві конкретно му екземпляру зброї.
Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних снарядах:
Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних гільзах:
На прикладі дії автоматичного пістолета розглянемо, як утворю ються сліди на кулях і гільзах під час заряджання зброї та здійснення пострілу.
Утворення слідів на гільзах. Сліди на гільзах утворюються під час заряджання зброї, у момент пострілу та під час екстрагування (вида лення) гільзи зі зброї.
1. Утворення слідів під час заряджання зброї. Під час заряджання патрон вкладається в магазин, магазин вставляється у рукоятку піс толета, затвор відводиться назад, і патрон досилається вперед до пат ронника. Коли патрон повністю ввійде в патронник, зачіп викидача заскочить у кільцеву канавку і залишить слід ковзання на ребрі (фланці) денця гільзи. Рух затвора припиниться, патронник виявить ся закритим, а зброя – зарядженою.
Під час цих дій на гільзах утворюються сліди заряджання у виг ляді поздовжніх трас на корпусі та ребрі (фланці) гільзи від дії загинів магазина, нижньої поверхні затвора та патронника. Пара лельні траси на краю денця гільзи, на її фланці та канавці є результа том дії зачепа викидача та переднього зрізу затвора.
Під час заряджання мисливської неавтоматичної зброї патрон вручну вставляють у патронник, а потім закривають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, інколи – сліди від бойка у вигляді трас.
2. Утворення слідів зброї на гільзі під час пострілу. Під час натис кання на спусковий гачок ударник з бойком зривається з бойового зводу і, рухаючись уперед, б'є капсуль, утворюючи на ньому об'ємний слід тиску, який за формою схожий на форму бойка. Під час удару бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. У патронни ку виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отри мує кінетичну енергію й виштовхується зі ствола, а гільза з такою самою силою притискується до затвора, і на її денці утворюються сліди тиску, які називають слідами переднього зрізу затвора (патрон ного упора). Через те що метал капсуля значно тонший, ніж денце, і м'якший, сліди переднього зрізу затвора утворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка. Сліди бойка та переднього зрізу затво ра залишаються практично на всіх гільзах, відстріляних з будь-якої зброї – як заводської, так і атипової. На капсулі можуть утворити ся також сліди від країв отвору бойка, а на корпусі гільзи – сліди стінок патронника.
3. Утворення слідів пострілу під час екстрагування гільзи. Проце дура пострілу миттєва. За цей час затвор набирає моменту руху і, долаючи стан спокою, починає рухатися назад. Зачіп викидача, який утримує гільзу в чашці (вінчику) затвора, вилучає гільзу і разом з нею відходить назад. Під час руху гільзи в патроннику на її стінках можуть утворюватися сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках. Сліди патронника мають форму паралельних трас, розміще них на циліндричній частині гільзи ближче до її денця. Як тільки гільза вийде з патронника, вона натикається на відбивач, набирає обертального моменту і викидається. Через те що відбивач майже в усіх зразках зброї розміщений зліва внизу, гільза вилітає праворуч. При цьому від удару гільзи об відбивач на її нижньому краї утво рюється слід тиску, який називається слідом відбивача. В окремих зразках вітчизняної зброї (АК, АКС, СКС, ПМ) гільза, що екстра гується, під час польоту вдаряється об край вікна кожуха затвора чи ствольної коробки і на ній утворюється характерний слід тиску чи ковзання, який називається слідом вікна кожуха затвора для пісто летів і слідом вікна ствольної коробки для автоматів і карабінів СКС.
Утворення слідів на снарядах (кулях) значною мірою визначаєть ся конструкцією ствола зброї. У будь-якого ствола заводського виго товлення є патронник, який за формою та розмірами відповідає гільзі штатного патрона, і канал. У нарізній зброї канал має нарізи, в яких, у свою чергу, є дно та грані. З двох граней одна називається ведучою, або бойовою, а інша – веденою, або холостою. У механізмі утворення слідів на кулях суттєве значення має частина ствола, яка називається кульовим входом (це перехідна ділянка від патронника до нарізної частини).
У механізмі утворення слідів зброї на кулях розрізняють три ос новних етапи: входження кулі до кульового входу; врізання оболон ки кулі в нарізи; поступально-обертальний рух кулі в каналі ствола. Перший контакт кулі з кульовим входом відбувається на межі ци ліндричної поверхні кулі з її головною частиною. Під час прямолі нійного руху в момент пострілу від денця гільзи до кульового входу рівень початку слідів буде однаковим відносно денця кулі. Далі під тиском газів снаряд, що рухається по стволу, ковзає його стінками, і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів і граней нарізів. Механізм утворення їх такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно, і під час входження в нарізи на ній залиша ються первинні сліди нарізів, розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. Рухаючись далі, куля повторює напрями нарізів, набирає обертального руху і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо.
Ширину полів і нарізів можна визначити за їх слідами на цилінд ричній частині кулі. Ці сліди називаються вторинними слідами кана лу ствола; вони частково перекривають первинні.
У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на шроті та спеціальних кулях. У шротовому заряді не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ство ла у вигляді плоских поверхонь на сферичній частині шротин. На шроті, розміщеному всередині заряду, сліди каналу ствола не зали шаються, але інколи зустрічаються незначні заглиблення від контак ту із сусідніми шротами. Такі сліди називають контактними полями. Останні іноді бувають на поверхні пижа чи картонної прокладки.
Утворення слідів пострілу на перешкодах. На перешкодах можуть утворюватись сліди пошкоджень безпосередньо від снарядів (куль, шроту), які називаються основними слідами пострілу, і сліди від явищ, що супроводжують постріл, які називаються додатковими слідами пострілу.
Основні сліди пострілу утворюються снарядом. Зустрічаючись із перешкодою, снаряд, як правило, має значну кінетичну енергію і може утворити об'ємний слід тиску, пробоїну (наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір.
Додаткові сліди пострілу виникають у результаті дії явищ, що су проводжують постріл. Основну роль у їх виникненні відіграють по рохові гази, стовп повітря, порохові зерна, продукти розкладу кап сульного складу, дульне полум'я, частинки мастила та інших речо вин. У результаті дії цих факторів на перешкодах можуть утворитися часткові пошкодження, опалення та опіки, відкладення порохових зернин, сліди кіптю, мастила, обідки обтирання і металізація, від битки частин зброї.
Часткові пошкодження перешкоди виникають у результаті пост рілу впритул і з близької відстані, переважно за рахунок дії стовпа повітря, що рухається поперед снаряда та порохових газів. Найчас тіше об'єктами пошкодження є одежа, а також тканини тіла людини, на яких утворюються розриви.
Опалення та опіки виникають внаслідок термічної дії дульного полум'я, зернин пороху та порохових газів, що палають. Результати термічного впливу залишаються на одежі (обпалення, обвуглення та спікання волокон тканини) і тілі людини (опіки).
Навколо кульового отвору після пострілу з близької відстані мо жуть бути виявлені сліди кіптю, зерна пороху, що не згоріли, на стін ках кульового каналу – сліди металізації (як правило, невидимі), а на еластичних тканинах по краю отвору – обідок обтирання у виг ляді частинок мастила, металу снаряда. Сліди кіптю є не лише на по верхні "цілі", а й на інших об'єктах, які були в зоні дії порохових га зів, а саме: на тілі й одязі особи, яка стріляла, і осіб, які були присутні при цьому.
Відкладення мастила на перешкоді спостерігається після пострілу зі зброї зі змащеним стволом або патронами.
Відбитки частин зброї залишаються на тканинах одежі чи тілі людини після пострілу впритул. Можуть виникнути відбитки від дульного зрізу ствола, а також інших частин, що перебувають з ним в одній площині (на передній поверхні кожуха затвора пістолета, шом пола та ін.). Відбитки частин зброї на об'єкті називаються штанцмарками.
V
Під час огляду місця події, пов'язаної із застосуванням вогнепаль ної зброї, слідчий повинен з'ясувати таке:
Виявлену на місці події зброю насамперед фотографують за пра вилами вузлової та детальної фотозйомки з масштабною лінійкою. На знімку мають бути зафіксовані не тільки зброя і місце її виявлен ня, а й розміщення окремих частин зброї – курка, ствола, затвора, запобіжника. Оглядають навколишню місцевість, підлогу, грунт з метою виявлення можливих слідів від удару зброї чи її падіння. Для цього оглядають також виступні частини й деталі зброї. Визначають відстань від зброї до двох постійних орієнтирів на місцевості та до рук трупа.
Під час огляду зброї забороняється торкатися спускового гачка; зброю необхідно тримати стволом догори. Оглядати зброю слід у гу мових рукавичках, тримаючи її за місця, де відбитків пальців не може бути. Забороняється брати зброю за дульний зріз (бо там можуть бути сліди крові, частинки клітинного матеріалу) і вводити сторонні предмети у її ствол.
Зброю під час огляду слід тримати на чистому аркуші паперу. У протоколі роблять запис про місцезнаходження виявлених сто ронніх об'єктів – відбитків пальців, волосся тощо. Об'єкти, що ста новлять інтерес для слідства і можуть бути втрачені, запаковують окремо. Зі зброї вилучають магазин, фіксують кількість патронів у ньому і їх маркування. Потім видаляють патрон з патронника. У мис ливській зброї виймають ствол. Винятком з цього правила є револь вер – у нього патрони та стріляні гільзи не вилучаються з камор. За маркувальними ознаками фіксують, яка з камор розміщується напро ти ствола, і роблять запис послідовності розташування в них гільз і патронів. Після розряджання зброї встановлюють її особливості та наявні маркування. Зброю забороняється розбирати, чистити та зма щувати, оскільки невідомо, що потрібно буде для майбутньої експер тизи. Тільки у виняткових випадках, коли немає можливості негайно відправити зброю на експертизу, для запобігання корозії канал ство ла можна протерти клаптиками чистої білої тканини до повного зникнення нальоту мастила та кіптю, і змастити зброю. Використані для чищення зброї клаптики тканини необхідно запакувати окремо в аркуш білого паперу, пронумерувати в порядку їх пропускання через канал ствола і відправити їх разом зі зброєю на експертизу. Вони можуть знадобитися для з'ясування, чи здійснювався постріл зі зброї після її останнього чищення, а також давність пострілу. Кінець ство ла обгортають клаптем чистої тканини і обв'язують нитками чи зак ривають ствол з дульної та казенної частин пробками. Після цього зброю запаковують. Якщо на зброї виявлено сліди пальців рук, то Цих слідів не повинен торкатися матеріал упаковки. Патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі оглядають, фотографують і запаковують в окремі аркуші чи пакети. На упаковці зазначають назву предмета, час і місце його вилучення і розписуються слідчий і поняті. Слідчий пере в'язує і опечатує упаковку.
Відправляючи зброю на експертизу, слід повідомити експертові про умови зберігання та застосування зброї (скільки й куди було здійснено пострілів тощо). Якщо необхідно здійснити експертизу слідів пострілу, експерту надають предмет або його частину зі сліда ми. Вологі предмети перед відправленням на експертизу просушують при кімнатній температурі, пошкодження на одежі обшивають з обох сторін клаптями чистої білої тканини.
VI
Під час розслідування кримінальних справ про злочини, пов'язані із застосуванням вогнепальної зброї, часто виникає потреба у здій сненні судово-балістичної експертизи. Якщо під час вчинення злочи ну на тілі потерпілого чи на трупі утворюються сліди, які свідчать про застосування вогнепальної зброї, призначається комплексна су дово-балістична та судово-медична експертизи.
Під час судово-балістичної експертизи встановлюють вид, зразок (модель) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу; конкретний екземпляр зброї за стріляними кулями та гіль зами; справність і придатність до стрільби зброї та боєприпасів; од норідність патронів, куль, гільз, шроту, картечі; обставини, пов'язані із застосуванням вогнепальної зброї (рикошет кулі; відповідність калібрів зброї і патронів, використаних для стрільби; кількість зроб лених пострілів; місцезнаходження особи, яка стріляла; напрям і ди станцію пострілу; взаєморозташування перешкоди і зброї в момент пострілу).
За допомогою експертних судово-балістичних досліджень розв'я зують завдання як ідентифікаційного, так і неідентифікаційного ха рактеру.
Залежно від завдання, яке розв'язують, судово-балістичні дослід ження поділяють на ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні та ситуаційні.
Ідентифікаційні дослідження. Питання, які вирішують за допомо гою ідентифікаційної експертизи, є найважливішими під час розслідування кримінальних справ, пов'язаних із застосуванням вогне пальної зброї. До ідентифікаційних належать дослідження, пов'язані з ототожненням вогнепальної зброї за слідами каналу ствола на стрі ляних снарядах (кулях, шроті, картечі), а також, за слідами деталей і частин зброї на стріляних гільзах. До цього виду експертизи нале жить також виявлення відповідності стріляних куль і гільз (експерти за цілого за частинками). За допомогою ідентифікаційних дослід жень боєприпасів до мисливської зброї встановлюють конкретні інструменти та приладдя, що були застосовані для спорядження мис ливських патронів, а також інструменти, які були використані для виготовлення компонентів патронів (саморобного шроту, картечі, пижів, прокладок).
Ідентифікаційні судово-балістичні дослідження складаються з та ких самих етапів, що й будь-яке ідентифікаційне дослідження: під готовчого; окремого; експерименту; порівняльного аналізу; оціню вання отриманих результатів і формулювання висновків.
Класифікаційні дослідження. За їх допомогою вирішують питання стосовно належності об'єктів експертизи до певних класифікаційних груп. Класифікаційна експертиза тісно пов'язана з ідентифікаційною, оскільки визначення групової належності – перший і обов'язковий етап ідентифікації. Суть класифікаційних досліджень полягає у виз наченні належності об'єкта до певного класу вогнепальної зброї за допомогою органолептичного дослідження критеріїв вогнепальності (наявності ствола, запального пристрою та пристроїв для закриван ня каналу ствола); встановленні моделі (зразка) досліджуваної зброї та патронів; належність порівнюваних патронів до однієї партії ви пуску; визначенні моделі зброї за слідами на стріляних кулях і гіль зах, а також калібр мисливської зброї за слідами на шроті та картечі.
Діагностичні дослідження. Суть діагностичних досліджень поля гає у визначенні належності об'єкта до певного класу вогнепальної зброї за допомогою кількісного дослідження критеріїв надійності його конструкції (здатність здійснювати більш як один постріл; на явність у снаряда необхідної вбивчої сили); виявленні властивостей і стану вогнепальної зброї та боєприпасів (визначенні справності вог непальної зброї та патронів і придатності їх до стрільби, можливості здійснення пострілу зі зброї без натискання на спусковий гачок внас лідок технічного стану зброї); виявленні можливості здійснення пев них дій (визначення пробивної сили снаряду, можливості здійснення прицільної стрільби); з'ясуванні обставин пострілу (дистанції пост рілу, факту рикошету, характеру пошкодження (вогнепальне чи ні), відносної давності пострілу, послідовності пострілів, причини осіч ки). До цього виду експертизи належать також дослідження з понов лення пошкоджених та знищених (спиляних та забитих) маркуваль них знаків на вогнепальній зброї.
Ситуаційні дослідження. Для їх здійснення необхідною умовою є вивчення місця події чи певних обставин, за яких було вчинено зло чин, наприклад, можливості здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок у певній ситуації (падіння зброї з певної висоти, за чеплення гілкою за спусковий гачок тощо), визначення взаєморозташування особи, яка стріляла, потерпілого і зброї в момент пострілу. Як правило, такі дослідження здійснюють за допомогою комплексної експертизи (спільно медиками та спеціалістами з балістики). Ці дос лідження пов'язані з вивченням рельєфу та предметної обстановки місця події.
PAGE 12