Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 22
СУЛМ
ДОДАТОК ДО РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ
ТЕМА 1. ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ
План
1. Поняття про дієслово як частину мови. Його власне-семантичні особливості: узагальнене значення динамічності та система видових значень.
2. Система дієслівних утворень в українській літературній мові.
3. Поняття про дві основи дієслова.
4. Типи дієвідмінювання.
5. Рівні граматичних категорій дієслова.
Література
2. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 217–224, 273–282.
4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 320-323, 338–339, 353–356, 368–370.
5. Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови : морфологія / І. К. Кучеренко. – Вінниця : Поділля–2000, 2003. – С. 303–330.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 158–163, 199–208, 231–234, 238–241.
9. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 169–171.
Ключові поняття: дієслово, інфінітив, дієприкметник, дієприслівник, граматична категорія, вид, час, стан, спосіб, перехідність/неперехідність, валентність, число, рід, особа, присудок, предикат.
Студент повинен знати: визначення дієслова, усіх дієслівних форм, їхні найважливіші граматичні ознаки та особливості творення й функціонування, принципи поділу дієслів на дієвідміни, критерії розмежування власне-дієслівних та невласне-дієслівних категорій.
Студент повинен уміти: вирізняти всі дієслівні форми в тексті, визначати їхню синтаксичну роль, розмежовувати форми дієслова, що утворюються від основи інфінітива та від основи теперішнього часу, визначати дієвідміну дієслова за основою інфінітива та третьою особою множини теперішнього часу.
Питання для самоперевірки
1. Подайте визначення дієслова.
2. Які дієслівні форми виділяють у сучасному мовознавстві?
3. Які дієслівні форми утворюються від основи інфінітива, а які від основи теперішнього часу?
4. Назвіть диференційні ознаки дієслів І дієвідміни. Наведіть приклади.
5. Назвіть диференційні ознаки дієслів ІІ дієвідміни. Наведіть приклади.
6. Як визначити дієвідміну дієслова за основою інфінітива?
7. З’ясуйте синтаксичну специфіку всіх дієслівних форм. Наведіть приклади.
8. Які рівні дієслівних граматичних категорій виділяють у сучасному мовознавстві?
Завдання
1. Прочитайте текст, випишіть усі дієслівні форми, визначте їхні морфологічні ознаки, синтаксичну функцію. З’ясуйте, які з дієслівних форм незмінні.
Собор здіймався вище й вище, виростав із землі велетенською рожевою квіткою, позбавленою стебла, збунтованою проти всіх відомих сил і стихій природи, проти людей, проти самого будівничого, і Сивоок ніяк не міг позбутися жахного враження, ніби оті камені й плінфи, ніби ота рожева цем’янка, якою скріплювано стіни, – то частки його власного єства, ніби перевтілюється він у цю споруду, сам зникаючи непомітно, поступово, неухильно.
Коли ж стало будування готове, посеред київських снігів і звідусіль заквапився люд, щоб поглянути на те диво, ще й не докінчене, тоді раптом знову мовби ожив Сивоок для нового діла; довгі роки неймовірного напруження вмить відлетіли геть, їх неначе й не було, і отого виснажливого вмирання душі й тіла теж не було – народилися в ньому нові сили, нова потуга, так, певно, буває з тим сміливим птахом, який, розмахнувшись, вганяється в найвищу височінь і в найкрутішому зльоті лякається, що не стачить йому снаги, і летить що вище, то важче й важче, ось-ось упаде каменем донизу, але потім, досягнувши все ж найвищої точки, несподівано для самого себе відкриває в собі безмежні запаси легкої летючості і нестримно ширяє в блакиті, пронизаній сонцем.
Така пташина летючість з’явилася в душі Сивооковій, коли забрався він на височезні риштовання в головній бані храму і почав викладати найбільші софійські мозаїки (П. Загребельний).
2. Визначте й запишіть основу інфінітива й основу теперішнього (для доконаного виду – майбутнього) часу.
Благати, брати, вантажити, викосити, відчути, вмивати, говорити, грузнути, ділити, жити, згадати, зіскочити, знайти, зустріти, їхати, кидати, колихати, кортіти, лежати, летіти, лишати, мандрувати, милуватися, мовчати, наказати, нести, охороняти, оцінити, палити, пам’ятати, перевірити, піти, плавати, платити, повертати, поділяти, познайомити, полемізувати, полоти, припинити, прислати, промокнути, упізнати, ходити, читати.
3. Визначте, які дієслівні форми утворилися від основи інфінітива, а які – від основи теперішнього часу.
Біжить, бредеш, вимиєш, винесли, виснажений, відволікаючи, дбають, замету, замовляємо, зароблений, заробляючи, зашиєш, зіщулитися, куплений, лежала, мовчатимеш, надолужуватиму, підійшов би, подумав би, пожовтілий, принесуть, прозрівши, промоклий, розлітається, розчинивши, світає, складає, спізнилися, сягаючи, увірвався, хвилюєшся, читайте.
4. Спишіть речення, виділіть неозначену форму дієслова. З’ясуйте значення, морфологічні ознаки й синтаксичну роль кожного інфінітива.
1. І жити спішити треба, Кохати спішити треба – Гляди ж не проспи! (В. Си мо нен ко). 2. Ти прийдеш знов. Ми будемо на “ви”. Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити (Л. Костенко). 3. На дзвіницю тепер дід Махтей пускав легше, ніж звичайно. Бо був піст і треба було часто дзвонити (В. Винни ченко). 4. Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю, Вашу лагідну усмішку – ватру вуст – Як Ви змогли пронести крізь фронти..? (Д. Павличко). 5. Говорити – річ нудна. Працювати слід до дна (М. Рильський). 6. Заборонить дощеві поливать гінке стебло, щоб не зросло колосся, поетові – писать і малювать, щоб приректи народ на безголосся? (Д. Білоус). 7. Там вчився я перемагать і жить (Д. Лу цен ко). 8. Брати дзвінкоголосі, до мети, Співаючи, я годен з вами йти (Д. Пав лич ко). 9. Любов до жінки, матері й народу – це те, що вчить нас жити на землі (В. Коротич). 10. Мала та честь – вітати дні, бо ж їх вітає й птиця, а я – людина, і мені творити їх годиться! (П. Сингаївський).
ТЕМА 2. КАТЕГОРІЯ ВИДУ ДІЄСЛОВА
1. Семантика категорії виду. Взаємодія семантики виду з лексичним значенням дієслова.
2. Дієслова доконаного й недоконаного виду (видові пари), їхній стосунок до категорії часу.
3. Основні способи творення видових форм дієслів.
4. Немарковане видове протиставлення у двовидових дієсловах.
5. Одновидові дієслова.
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 193–201.
2. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 224–234, 256.
4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 323–328.
5. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 163–171.
6. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 303–308.
7. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 337–353.
8. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 171–173.
Ключові поняття: доконаний вид, недоконаний вид, одновидові дієслова, двовидові дієслова, корелятивна видова пара, дуративні дієслова, ітеративні дієслова, лімітативні дієслова, перфективація, імперфективація.
Студент повинен знати: визначення категорії виду дієслова, критерії її вирізнення, відтінки значень дієслів доконаного й недоконаного виду, особливості взаємодії категорії виду та категорії часу, способи творення видових форм дієслів, семантичні та формальні показники одновидових та двовидових дієслів.
Студент повинен уміти: визначати вид дієслів, розмежовувати дієслівні форми, що утворюють видову пару від одновидових та двовидових, визначати способи творення видових форм дієслів.
Питання для самоперевірки
1. Яке загальне значення виражає категорія виду?
2. Які семантичні ознаки беруть за основу мовознавці, вирізняючи дієслівну категорію виду?
3. Якого статусу надають категорії виду в лінгвістичній літературі?
4. Як Ви розумієте поняття “корелятивна видова пара”? Яку з грамем категорії виду вважають домінантною?
5. Назвіть відтінки значень дієслів доконаного й недоконаного виду.
6. З’ясуйте особливості взаємозв’язку категорії виду та категорії часу.
7. Назвіть основні способи творення видових форм дієслів. Наведіть приклади.
8. Чим відрізняються одновидові дієслова від двовидових? Поясніть на прикладах.
9. Які дієслова називають двовидовими? Назвіть їхні семантичні та формальні ознаки.
10. Назвіть визначальні семантичні та формальні показники одновидових дієслів доконаного виду та одновидових дієслів недоконаного виду.
11. Чи всі дослідники вважають категорію виду суто дієслівною?
Завдання
1. Перепишіть текст. Проаналізуйте видові форми дієслів, поясніть їхнє значення. Замініть (усно), де це можливо, дієслова доконаного виду недоконаними й навпаки. Як це впливає на зміст?
І. Легесенький туманець розіслався над Дніпром, і крізь його прозорий серпанок проглядають притихлі дерева над кручами. Чорно-синя завіса неба почала біліти, далеко на обрії зарожевіли хмарки, ось уже їх стало більше. Пухнасто-легенькі, вони відсували все далі чорно-синю небесну завісу, але й самі почали бліднути (А. Хижняк).
ІІ. А весні хтось розчинив двері, і вона, розпатлана, синьоока, реготлива, буйна, чисто як Любка, ввірвалась з такою радісною несамовиттю, неначе їй сто голубників подарували. Шпурляла з дахів на голови людям цілими кучугурами старого снігу; замітала небо так, що хмари літали по ньому, як пір’я; річку пустила такою повіддю, що вода аж до базару підійшла, позаносивши геть к бісу рундуки. Вітер бігав з нею і гасав, як пес Кудлай біля Любки, коли вона гралася з ним (В. Винниченко).
2. Від поданих дієслів, де це можливо, утворіть співвідносні видові пари, поясніть способи їхнього творення.
Бігти, благословляти, брязкати, вдарити, вернути, вечеряти, вибирати, виповзти, виправити, вирости, вихо΄дити, ви΄ходити, відгриміти, відкривати, відчиняти, впасти, дарувати, ждати, жити, забідкатися, забувати, заглядати, заснути, імпонувати, кликати, ковтати, малювати, марити, мліти, остудити, падати, перекреслити, переноси΄ти, перено΄сити, підмальовувати, підказати, повернути, попостогнати, розуміти, сіяти, сміятися, співати, стелити, сумувати, творити, учителювати, ховати, ходити, шукати.
3. Наведені дієслова запишіть у три колонки: 1) дієслова, що вживаються в значенні недоконаного виду; 2) дієслова, що вживаються в значенні доконаного виду; 3) дієслова, які, не змінюючи форми, можуть набувати значення обох видів.
Виглядати, випити, виповзати, ви'стояти, витрушувати, вихлюпувати, впасти, годувати, гомоніти, дати, доскочити, заблискати, закипіти, закричати, заплакати, збагнути, зрадити, клекотіти, кухарювати, минути, мліти, мовчати, находитися, обминати, плакати, повторювати, позношувати, помилятися, попочитати, порвати, посидіти, посміятися, приборкати, пробачити, пройти, простити, протремтіти, роздивитися, розрубати, складати, спати, сповити, сприймати, стати, стояти, торжествувати, ховати, шукати.
4. Пригадайте (знайдіть у словнику) 10 фразеологізмів із дієсловами. Випишіть їх, з’ясуйте їхній вид.
5. Подані видові пари дієслів розподілити на групи залежно від способів їхнього творення.
Брати – взяти, виклика΄ти - ви΄кликати, виміря΄ти – ви΄міряти, виписувати – виписати, виходити – вийти, відріза΄ти – відрі΄зати, кипіти – закипіти, ловити – піймати, насипа΄ти – наси΄пати, помилитися – помилятися, псувати – зіпсувати.
ТЕМА 3–4. КАТЕГОРІЇ ЧАСУ ТА СПОСОБУ ДІЄСЛОВА
План
1. Визначення категорії часу. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові. Пряме й переносне вживання часових форм. Зв’язок категорії часу з категорією виду.
2. Теперішній час, його значення.
5. Загальне значення та структура категорії способу. Зв’язок категорії способу з категорією часу.
6. Дійсний спосіб дієслова.
7. Значення та утворення форм наказового способу. Співвідношення синтетизму й аналітизму в дієсловах наказового способу.
8. Семантичні ознаки та специфіка утворення дієслів умовного способу.
9. Питання про спонукальний та бажальний способи дієслів.
Література
3. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 191–205.
4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 339–353.
5. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 179–194.
6. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 312–320.
7. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 366–398.
Ключові поняття: категорія часу, теперішній час, минулий час, майбутній час; категорія способу, дійсний спосіб, умовний спосіб, наказовий спосіб, бажальний спосіб, спонукальний спосіб.
Студент повинен знати: визначення категорій часу та способу дієслова, критерії їх вирізнення, відтінки значень дієслів теперішнього, минулого та майбутнього часу, особливості взаємодії категорії часу та категорії виду, способи творення часових форм дієслів, умови переносного вживання часових форм; відтінки значень дієслів дійсного, умовного та наказового способів, особливості взаємодії категорії способу та категорії часу, специфіку творення способових форм дієслів, умови функціонування одного способу замість іншого.
Студент повинен уміти: визначати граматичні значення часу та способу дієслів, розмежовувати дієслівні форми, позбавлені цих категорійних ознак; правильно утворювати часові та способові форми дієслів.
Питання для самоперевірки
1. Яке загальне значення виражає категорія часу?
2. Схарактеризуйте категорію часу з історичного погляду.
3. Якого статусу надають категорії часу в лінгвістичній літературі?
4. Яка з часових форм виступає носієм ірреального значення?
5. Назвіть відтінки значень дієслів теперішнього часу.
6. З’ясуйте визначальні семантичні та формальні показники дієслів минулого часу. Наведіть приклади.
7. Які семантичні та формальні ознаки характерні для дієслів майбутнього часу?
8. Яке загальне значення виражає категорія способу?
9. Якого статусу надають категорії способу в лінгвістичній літературі?
10. Як співвідносяться поняття категорія способу та реальність й ірреальність?
11. Назвіть відтінки значень дієслів дійсного способу.
12. З’ясуйте визначальні семантичні та формальні показники дієслів умовного способу. Наведіть приклади.
13. Які семантичні та формальні ознаки характерні для дієслів наказового способу?
14. Якого статусу в лінгвістиці надають дієсловам із бажальною та спонукальною семантикою?
Завдання
1. Прочитайте текст, випишіть дієслова, визначте їхню часову форму, а також число, особу й рід (де це можливо).
Тим часом ішла весна. Ще падав деколи сніг, але й одразу розтавав. А одного разу повіяв теплий вітер, ринули потоки води, поля зовсім почорніли. На деревах набухли бруньки. Жайворонки піднялися від землі й там високо під чистим, блакитним небом видзвонювали свої пісні. Ще день, два минає, парує й протряхає земля. На взліссю виглянули перші квіти. З вирію верталися птахи. Ось закурликали десь журавлі. Довго не можна піймати їх зором. Сліпуче сонце закриває їх своїм промінням, але ось все виразніше й виразніше чути їх радісний голос, і око ловить першу низку. Летять, вертаються. Були десь далеко в гостині, але ніде не є так добре, як у рідній землі.
Нарешті й берези пустили барву. Ніжні, жовтуваті бруньки набрякли й нагадують краплинки чистого воску. На поле виходить орач і закладає в мастку, чорну землю плиту свого плуга. Полетіла набік скиба. Сонце ллє на неї своє тепло. Бризнули з руки сіяча зернята й опліднили її.
Матвій вийшов також на поле. Як і кожного року, так і цього йде полем, сіє своє зерно (У. Самчук).
2. Від поданих дієслів утворіть усі особові форми теперішнього часу, поясніть написання, поставте наголос.
Нести, любити, густи, сіяти, воркотіти (1-а половина студенів за список).
Носити, сидіти, щебетати, стелити, слати (2-а половина студентів за списком).
3. Випишіть дієслова майбутнього часу, поясніть їхнє значення й особливості творення.
І. Коли до тебе прилечу,
Засяє в сонці все навкруг,
Як після теплого дощу
В росі важкій зелений луг.
Ти руку покладеш мені
На очі, сповнені провин, –
І риси матері ясні
Побачу я крізь пальці плин.
Дитинство й ти. Це наче все.
Далеко так. Близенько так.
Мене до тебе принесе
З паперу зроблений літак (Д. Павличко).
ІІ. 1. Матусенько! Було, на терня ногу вколю і плачу. Ти мене полаєш: “На маєш – слава богу! Отак тобі і треба за свавілля!” Але душа в самої, бачу, в’яне, до рани тулиш зілля... (Д. Павличко). 2. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку – тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничині над босими ногами – і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки: втекла від молотарки або від косаря, за яким в’язала, або з луку, де сіно скиртують (Гр. Тютюнник). 3. Темрява залягла в селі. Ніде не блисне, не сяйне, ніде не чути голосу життя (В. Речмедін). 4. Прислухатися буду, як трави повільно ростуть (Л. Первомайський).
4. Перепишіть текст. Усно поясніть усі відтінки значень дієслів минулого часу (доконаного й недоконаного виду). З’ясуйте випадки функціонування інших часових форм дієслова в значенні минулого часу.
В дощові осінні вечори, коли в гості до мене приходить нудьга і не хотілось не робити нічого, ні думати, я мимоволі діставав цей школярський збірник і брався його читати, попершу мляво, знехочу.
Що ж бувало далі... Переглядаю одну школярську роботу, другу, – минає небагато часу, і я, на диво самому собі, помічаю, що вже одірватися од цієї роботи я не можу, що вже вихрем линуть на мене думки, що вже й сліду немає ні нудьги, ні того зневір’я, що я оживаю так, ніби з цих сторінок віє на мене живим вітром і весняним дощем. І я перечитую все до останнього рядка, а дещо й не раз.
Я не берусь пророкувати, з кого саме із школярів-авторів вийде колись літературна сила, я не хочу вгадувати з їх видатних талантів, бо це, на мою думку, річ нудна і небезпечна, – в моїх думках встають тільки сотні й тисячі таких же Федорів, Нін, Дорошенків, яких тепер скрізь можна знайти по школах України... (С. Васильченко).
5. Від поданих дієслів утворіть форми минулого часу, поясніть специфіку їхнього творення та граматичні ознаки.
Нести, сохнути, тягти, киснути, терпіти, плести, іти, возити, мести, здобути, текти, прийти, дивитися, дзвеніти, перейняти, зробити, передати, підбити.
6. Прочитайте текст, випишіть дієслова, визначте їхній спосіб та час (де це можливо).
Про що курличуть в небі журавлі,
Із вирію вертаючись додому?
Чи не про те, як на чужій землі
Почули мову, змалечку знайому,
Про що вітри шепочуть навесні,
Перелетівши океани сині?
Чи не про ті окрилені пісні,
Що линули удаль від України…
З любов’ю і журбою наодинці,
Із невмирущим словом Кобзаря,
Ми, українці, – всюди українці,
Допоки світить нам одна зоря!
Живуть землі співучої сини
В Америці, Канаді й Аргентині.
Їм сняться рідні села і лани,
І очі мавок незбагненно сині.
Летять роки, як сиві журавлі,
Немов журба, сльоза лягла на вії,
І не дає заснути до зорі
Щаслива, наче пісня, ностальгія…
Летіть, летіть, нестримні журавлі,
Через усі держави і кордони,
Несіть привіт від рідної землі,
Усім, хто в неї вірив безборонно,
Усім, хто міг у серці зберегти
І землю ту, і мову ту єдину,
Хто крізь усі негоди і світи
В собі проніс любов до України (А. Матвійчук).
7. Із поданих речень випишіть дієслова наказового способу, поясніть їхнє значення та особливості творення. З’ясуйте правопис.
1. Плекаймо в серці кожне гроно, прозоре диво калинове. Хай квітне, пломенить червоно в сім’ї великій, вольній, новій (Д. Білоус). 2. Будьте вдячні народу, бережіть теє слово, Що гранилось віками у битвах, в трудах... (Л. За башта). 3. Не страшно вітрів, ані кривди суворої. Моя Україно, мій шлях озори! (М. Чернявський). 4. Любіть Україні, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води... в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди (В. Сосюра). 5. Як сонця безсмертного коло, що креслить у небі путі, любіть свою мову й ніколи її не забудьте в житті (В. Сосюра). 6. Відгадай обов’язково назву цього міста: невелике буде слово – випечене з тіста. Яке це місто? (Калач) (Д. Білоус). 7. Є слова – ну й цікаво! Є слова – просто диво! Прочитаймо їх з вами: чи то зліва направо, чи то справа наліво – означають те саме. Ось дивіться: корок, біб, Кирик, зараз, піп... Є ще й інші на умі, та назвіть ви їх самі... (Д. Бі лоус).
8. Від поданих дієслів утворіть особові (в однині й множині) форми наказового способу.
І. Прочитають, позначать, працюють, лізуть, перуть, шиють, ріжуть (1-а половина студенів за список).
ІІ. Сіють, говорять, дорожать, збирають, заходять, в’яжуть, беруть (2-а половина студенів за список).
9. Прочитайте речення, випишіть дієслова умовного способу, з’ясуйте відтінки їхніх значень. Виділіть випадки, коли умовний спосіб ужито в значенні іншої способової форми.
1. Скільки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди День, коли родила мене мати Для життя, для щастя, для біди (В. Симоненко). 2. Як би в житті всі чесними були, – Облущилась би фальші позолота, Не роззявляла б галасливість рота І не лила б словесної смоли. Не заздрили б один одному потай, Не продавали б честі з-під поли, Не шкірили б лукавої хвали І брехнями не городили плота (О. Богачук). 3. Вже над лісом рудим простелились лисицями дюни, А пісочок цнотливий І безтямно, і проклято юний Вистилає, лащиться, Наче він ні при чому. Закопати б, туди його к бісу, І швидше мотати додому (І. Драч). 4. Якби взять і всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро! (Т. Шевченко). 5. Ти хотів би квіток на дорозі моїй (Леся Українка). 6. О рідний краю! Коли б мені й сто рук, коли б я висоту збагнув усіх наук – всіма б руками я на тебе працював, всіма б знаннями я тебе відбудував (В. Лісняк).
ТЕМИ 5–6. КАТЕГОРІЇ ПЕРЕХІДНОСТІ/ НЕПЕРЕХІД НОСТІ
ТА ВАЛЕНТНОСТІ ДІЄСЛОВА. КАТЕГОРІЯ СТАНУ ДІЄСЛОВА
План
1. Проблема виділення категорії перехідності/неперехідності дієслова.
2. Семантичні та синтаксичні ознаки перехідних і неперехідних дієслів.
3. Категорія семантико-синтаксичної валентності дієслова.
4. Валентні класи дієслів.
5. Категорія стану дієслова, її зв’язок із перехідністю/непере хід ністю.
6. Активний і пасивний стани дієслів.
7. Поняття про зво рот но-середній стан, його різновиди.
Література
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 112–114.
3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 242–250, 269–272.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 182–191.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 171–179.
7. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 309–311.
Ключові поняття: категорія перехідності/неперехідності, семантико-синтаксична валентність, одновалентні, двовалентні, тривалентні, чотиривалентні, п’ятивалентні, шестивалентні та семивалентні дієслова, категорія стану, активний та пасивний стан, зворот но-середній стан.
Студент повинен знати: визначення категорій перехідності/не пе ре хідності, валент ності та стану, критерії їхнього вирізнення, особливості функціонування дієслів, що належать до різних валентних класів, відтінки значень та граматич ні особливості дієслів активного й пасивного стану, специфіку взаємодії категорії стану та категорії перехідності/непере хідності, семантичні ознаки дієслів зво рот но-середнього стану.
Студент повинен уміти: визначати перехідність/неперехідність, валентність та стан дієслів.
Питання для самоперевірки
1. Яке загальне значення виражає категорія перехідності/непере хід ності? З’ясуйте головні ознаки перехідних дієслів.
2. Чи всі дослідники схиляються до думки про доцільність виділення категорії перехідності/неперехідності?
3. Якого статусу в лінгвістичній літературі надають категорії валентності?
4. Які валентні класи дієслів найпоширеніші в сучасній українській мові?
5. Чи властива категорія валентності іншим частинам мови?
6. Назвіть сучасних мовознавців, які досліджують категорію валентності, та їхні найважливіші праці, що відбивають зазначену проблему.
7. Яке загальне значення виражає категорія стану?
8. Назвіть семантичні та граматичні ознаки дієслів активного стану.
9. З’ясуйте визначальні семантичні та формальні показники дієслів пасивного стану. Наведіть приклади.
10. Які семантичні та формальні ознаки характерні для дієслів зво рот но-середнього стану? Назвіть їхні семантичні групи.
Завдання
1. Випишіть із тексту дієслова, розподіливши їх на дві групи: 1) дієслова перехідні; 2) дієслова неперехідні. Визначте їхні лексичні та граматичні відмінності.
І. Вийшли на Більську гору, вмостилися на траві. Червоною тарілкою котилося сонце над лісами, що прибилися із заходу до селища. Над долиною висіявся густий туман. Усе навкруги стало мовчазним, урочистим і таємничим. Сонце черкнуло зблисками гору, верховіття далекого горизонту і заховалося. Захід ще палахкотів червоним багаттям.
З Ворскли вийшли сільські табуни гусей і попрямували до шляху. Над горою пролетіли граки, процвірінькала зграя горобців. З поля поверталися трударі. Пахло травами і свіжим молоком.
Темінь огорнула довколишній простір. Почали дошкуляти комарі. Хлопці розвели вогнище, вкинули кілька стебел полину – щоб відігнати набридливих пискунів.
Чекали, коли ж вийде на небо перша зірка (І. Щербатенко).
ІІ. Киньте все на світі! Клопоти забудьте. Вдарте закаблуками об землю – лихом вдарте: тече річка Рось! Із безвісті літ лине – з ковилевої дорогої Слов’янщини вибігає. Та й прямісінько в наші дні. М’яко і безшелесно. І шепіт, калиновий шепіт лине над долиною. В таку мить чути навіть, як перелесники вештаються і обнімаються з русалками по дібровах.
Непідступною сторожею стоять каштани, що ними оточена школа. Є чого стояти на чатах: сьогодні випускний вечір.
Дівчата в білих платтях, хлопці в чорних костюмах. Хочуть здаватися дорослішими, ніж насправді. Хтось когось гукає, хтось когось шукає. Розрух, сміх. У повітрі витає радість, правда, замішана на душевнім неспокої. Кожне думає: як проляжуть мої життєві стежки? (С. Колесник).
2. У поданих реченнях виділіть предикат та визначте різновиди залежних від нього компонентів. Зверніть увагу на випадки ускладнення субстанційних синтаксем та наявність компонентів, що не входять у валентну рамку предиката.
1. Дід Омелько зрадів запитанню (З. Тулуб). 2. Ти ревнуєш мене до сонця? (В. Лазарук). 3. Стала мати вночі край вікна… (О. Богачук). 4. Полем широким бігли дороги. Їх наздогнала стежка з села (Г. Чубач). 5. І хтось до когось їде тим шляхом золотим (Л. Костенко). 6. Ішов дід з міста, через гору, у свій присілок… (Л. Костенко). 7. Ходить мати в городі (Л. Костенко). 8. … а я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря… (Л. Костенко). 9. Надвечір загін вирушив поїздом на станцію Родаково (П. Кононенко). 10. Тим часом повненька, вайлувата Василева дружина Оля,…перевалюючись качечкою, носила з хати до столу то тарілки з нарізаним хлібом, то помідори й огірки (В. Кашин).
3. Прочитайте речення, випишіть дієслова, з’ясуйте, до якого стану вони належать. Виділіть дієслівні форми, що не мають категорії стану.
І. 1. Як добре, коли світиться вогонь У хаті друга, трошки таємничий, Віщує довгий, теплий стиск долонь і до розмови затишної кличе! (М. Риль ський). 2. Ми щасливі і горді, що маємо дорогу спадщину наших визначних майстрів, художників слова, кращі літературні зразки, неосяжне багатство національної мови, в яке треба проникати і яке треба вивчати і вдосконалювати (К. Гордієнко). 3. До тебе летіла б край світу, Де сходить зоря золота, Якби не морози на квіти, Якби не минули літа (М. Ткач). 4. При га дай собі голос матері, як хочеш почути совість, пригадай собі руки милої, як хочеш повернути щастя (Д. Павличко). 5. Завжди шумить ріка, коли вона мілка (Нар. тв.). 6. Коли з любові жінка плаче – Всі безпорадні на землі (Н. Гна тюк). 7. Може, віхолі двері відкрити, – Хай погріється кілька хвилин? (К. Драк). 8. Змолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя криниця (І. Цюпа). 9. Щоб нас укотре здивувати, Грибами висіявся ліс (Г. Світлична). 10. Не досить народитися на землі, щедрій талантами, щоб уже з колиски самому претендувати на талановитість. Треба вчитись (П. Загребельний). 11. Жи ве мо так, що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть поруч (М. Томенко). 12. І котилось на лісом Пахуче, високе, рожеве, тепле сонце, Як матір’ю спечений хліб (Б. Олій ник). 13. Треба бути сліпим, щоб не бачити, до чого воно йдеться (А. Головко).
ІІ. 1. У червневе надвечір’я хмари несподівано просвітлилися, ніби хто підбілив їх молоком (О. Дмитренко). 2. Далеке море одкривало широкі обійми землі і радісно тремтіло, немов жива блакить неба (М. Коцюбинський). 3. На в ко ло стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнивності (М. Стель мах). 4. Прокинулось усе. Обізвалась трава голосами тисяч своїх жильців: коників, метеликів; луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним кукуванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиці, тоді як у повітрі бриніла жайворонкова пісня (Панас Мирний). 5. Дарма, що вже минулися жнива, Дарма, що снігом вкрита голова, Допоки серце дихає любов’ю – Життя цвіте, І молодість – жива (Т. Севернюк). 6. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський). 7. ...Десь об груди землі розбиваються лебеді, щоб училися вірності люди у них (Є. Летюк). 8. На годину спізнишся – за рік не доженеш (Нар. тв.). 9. Об лі тають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині (В. Сосюра). 10. Ме не ж, як завжди, називають мужньою, А мужнім легше, що там не кажіть... (Г. Світлична). 11. Ми вчились не за букварями читати правду по складах (В. Лучук).
ТЕМА 7. КАТЕГОРІЇ ОСОБИ, ЧИСЛА Й РОДУ ДІЄСЛОВА.
БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА
1. Поняття про особові форми дієслів. Рід і число дієслова у зв’язку з категоріями часу та способу.
2. Значення форм особи.
3. Парадигми дієслова. Дієслова з неповною особовою парадигмою.
4. Безособові дієслова.
Література
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 215–219.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 105–107.
3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 263–268.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 206–213.
5. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 334–338.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 194–199, 208–219.
7. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 320–323.
8. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 356–366, 398–399.
9. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 177–179.
Ключові поняття: категорія особи, категорія числа, категорія роду, безособові дієслова.
Студент повинен знати: яким дієслівним формам властиві категорії особи, числа й роду, значення форм особи, парадигматичні ознаки дієвідмінюваних дієслів, відтінки значень та критерії вирізнення дієслів із неповною особовою парадигмою, особливості взаємодії категорій роду й числа та категорій часу й способу.
Студент повинен уміти: вирізняти дієслова, для яких характерні категорії особи, числа й роду, визначати їх, правильно утворювати всі особові форми дієслів, з’ясовувати їхню синтаксичну роль.
Питання для самоперевірки
1. Чи всім дієслівним формам властиві категорії особи, числа, роду?
2. Назвіть відтінки значень 1-ї, 2-ї, 3-ї особи однини й множини.
3. З’ясуйте визначальні формальні показники дієслів І-ї та ІІ-ї дієвідміни. Наведіть приклади.
4. Які формальні ознаки характерні для дієслів із неповною особовою парадигмою?
5. Назвіть граматичні ознаки безособових дієслів.
Завдання
1. Напишіть тезисну відповідь на кожне питання плану.
2. Перепишіть речення, виділіть особові форми дієслів, поясніть, у якому значенні вони вживаються (власне-особовому, неозначено-особовому, узагальнено-особовому).
1. Правди не сховаєш (Нар. тв.). 2. Чорну душу милом не відмиєш (Нар. тв.). 3. Ре ше том воду не носять (Нар. тв.). 4. Удосвіта встанеш – більше діла зробиш (Нар. тв.). 5. Згая ного часу і конем не доженеш (Нар. тв.). 6. Журбою біді не пособиш, плачем лиха не збудешся, і голови втрачати не треба (М. Стель мах). 7. А казуси й такі бувають: Не встигли збудувати – вже й ламають (В. Коломієць). 8. Від добра добра не шукають (Нар. тв.). 9. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх (С. Пла чин да). 10. Учіть дітей бачити, мислити, відкривати і дивуватися (В. Сухомлинський). 11. Бери до серця і затям: душа творця не переквітне (М. Син гаївський). 12. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Костенко). 13. Не шукай правди в других, коли в тебе її нема! (Нар. тв.). 14. Про Андрія забули й думати на селі: порішили, що він загинув (М. Коцюбинський). 15. Вчись не до старості, а до смерті (Нар. тв.). 16. Не обіцяй в біді згадати друга, А просто другом будь йому завжди (М. Карпенко). 17. Люблю похмурі дні, коли сизі хмари ледь пробиваються крізь проміння золоте (М. Стельмах).
3. Спишіть речення, підкресліть безособові дієслова, поясніть їхнє значення, морфологічні ознаки та синтаксичну роль.
1. Стоять пшениці, засмаглявлені, посхилялись важким колоссям, гарячим духом сонця, духом самого життя віє від них (О. Гончар). 2. А для мужніх сердець не забракне у всесвіті бур (І. Стад нюк). 3. Надворі смеркало і сутеніло (І. Нечуй-Левицький). 4. Слову художнику надано величезної сили (О. Гон чар). 5. На сизих луках скошено отаву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський). 6. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом (Панас Мирний). 7. Дихнуло розпареною сосниною (Г. Тютюнник). 8. У хаті не сиділося (Панас Мирний).
4. Згрупуйте наведені дієслова, записуючи окремо безособові форми й ті, що можуть функціонувати в безособовому й особовому значенні. З останніми складіть речення.
Дощить, залило, морозить, надано, несе, пахне, пече, повеселішало, світає, сутеніє, тягне, щастить.
5. Прочитайте текст, випишіть дієслова, визначте їхню особу, число й рід.
І. Цей ліс живий. У нього добрі очі,
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають не злісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми (Л. Костенко).
ІІ. Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу! (В. Симоненко).
6. Прочитайте текст, випишіть дієслова, визначте їхню дієвідміну, у дужках подайте форму інфінітива та форму 3-ї особи множини теперішнього часу чи простого майбутнього.
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).
7. Із поданого тексту випишіть дієслова. У дужках подайте форму інфінітива, за якою визначте дієвідміну дієслів.
Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа (В. Симоненко).
8. Від поданих дієслів утворіть форми 1-ї особи однини і 3-ї особи множини теперішнього та майбутнього часів. Визначте дієвідміну, усно поясніть закономірності чергування приголосних.
Берегти, бити, бігти, бороти, брати, видавати, вимагати, виступати, відривати, вмонтовувати, входити, голосити, голосувати, дбати, ділити, діяти, диктувати, доводити, долати, досягати, жати, звинувачувати, зводити, знати, кидати, класти, кликати, косити, котити, любити, мазати, мастити, мести, миритися, мостити, нести, організовувати, охопити, перемагати, переселяти, полоти, проникати, рости, рятувати, сікти, сміятися, сопіти, терти, ткати, точити, тремтіти, хвалити, хотіти, чекати, чути.
9. Списуючи текст, розкрийте дужки й поставте дієслова в потрібній за змістом формі числа й роду минулого часу. Підкресліть ці дієслова.
Про все це Ігор (дізнатися), звичайно, значно пізніше – з розповідей старших та з літописів. А (запам’ятати) він себе трирічним хлопчиком, коли одного весняного сонячного дня (нарядити) його у військовий одяг, навмисне зшитий для такого випадку, (причепити) до боку іграшкового меча, а на голову (надіти) золотий шолом, і отець (посадити) його в сідло.
Це були урочисті пострижчини – посвята у воїни. В Новгороді-Сіверському перед замковою церквою (вишикуватися) київська дружина. (Маяти) знамена, (блищати) шоломи. Княгиня, дивлячись на сина, (втирати) сльози. (Верещати) біля неї від захоплення старший Ігорів брат Олег. Князь теж (змахнути) з ока сльозу, коли син раптом (вихопити) з піхов меча і (підняти) угору, а гридні, тримаючи коня за вуздечку, (зробити) з ним на майдані, на виду у сотень людей, почесне коло (В. Малик).
10. Спишіть текст, розкрийте дужки, ставлячи дієслова в потрібній за змістом особовій формі майбутнього часу.
А професор бився з думкою в пошуках способів протидіяти Шнурре. Як? Як? Коли навіть їх (вигнати) звідси за тиждень (а чом би й ні!), то й то вони в своїй безсилій злобі (встигнути) висадити в повітря весь Київ, нічого не (пошкодувати), (не здригнутися) їхня рука, як не здригнулася та рука, що закладала вибухівку під Успенський собор. Бо й що їм наша історія, наше мистецтво, душа нашого народу?
Але як запобігти? Як?
І раптом прийшло рішення. Він (чергувати) коло Софії. Вдень і вночі. Скільки зможе. Щоб не дати їм завезти туди вибухівку. Для такого собору потрібно багато вибухівки. Може, десяток або й сотня машин. Він не (дати)!.. Як саме? Ну, (стати) перед машинами й не (пустити) їх (П. Загре бель ний).
ТЕМА 8. ДІЄПРИКМЕТНИК,
ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ НА -НО, -ТО, ДІЄПРИСЛІВНИК
1. Проблема визначення статусу дієприкметника. Дієслівні та прикмет ни кові ознаки дієприкметника.
2. Дієприкметники активного стану, їхнє творення й особливості вживання.
3. Утворення та специфіка функціонування дієприкметників пасивного стану.
5. Дієслівні форми на -но, -то.
6. Проблема визначення статусу дієприслівника. Дієслівні та прислівникові ознаки дієприслівника.
7. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
8. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.
Література
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 158, 237–242.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 114–118.
3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 146–150, 286–291, 320–325.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 213–227.
5. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 364–370.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 231–241.
7. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 327–330.
8. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 408–423.
9. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 188–194.
Ключові поняття: дієприкметник, активний стан, пасивний стан, ад’єктивація, субстантивація, дієприслівник, категорія виду, категорія часу, обставина, прислівник, дієслово, прийменник.
Студент повинен знати: визначення дієприкметника й дієприслівника, погляди дослідників на статус цих форм; граматичні ознаки, особливості творення та функціону вання дієприкметників, дієприслівни ків, дієслівних форм на -но, -то, умови використання дієприкметників у ролі прикметників та іменників, а також дієприслівників – у ролі прислівників та прийменників.
Студент повинен уміти: вирізняти дієприкметник, дієприкмет никовий зворот, дієслівні компоненти на -но, -то, дієприслівник та діє прислів ни ковий зворот у тексті, роз ме жовувати дієприкметникові форми активного й пасивного стану, дієприслівникові форми доконаного й недоконаного виду та теперіш нього й минулого часу, визначати особливості їхнього творення, наводити приклади ад’єктивації та субстантива ції дієприкметників, а також прикла ди переходу дієприслівників у при слів ники та прийменники.
Питання для самоперевірки
1. Якого статусу в лінгвістичній літературі надають дієприкметникам та дієприслівникам? Якого погляду дотримуєтеся Ви? Аргументуйте свою відповідь.
2. З’ясуйте визначальні семантичні та формальні показники дієприкметників активного стану. Наведіть приклади.
3. Які семантичні та формальні ознаки характерні для дієприкметників пасивного стану?
4. Якого статусу в лінгвістиці надають дієслівним формам на -но, -то?
5. Назвіть диференційні семантичні та формальні показники дієприслівників доконаного виду минулого часу. Наведіть приклади.
6. Які семантичні та формальні ознаки властиві дієприслівникам недоконаного виду теперішнього часу?
7. За якої умови відбувається перехід дієприслівників у прислівники та прийменники? Наведіть приклади.
Завдання
1. Прочитайте текст. Випишіть із нього прикметники та дієприкметники. З’ясуйте їхнє значення, граматичні категорії й синтаксичні функції.
...В соборі було холодно, темно і тихо. Тут можна забути про колотнечі й незатишність довколишнього буття, замкнутися в своїх думаннях, бо собор сам являє собою ідеальну замкненість, згармонійовану окресленість простору. Собор має власне життя, навіть покинутий людьми і служебками. Усередині, за товстезними кам’яними стінами, він зостається вічно рухомим, з тісних придавленостей тектонічні маси випручуються вгору, вище й дужче, аж поки злітають у центральному куполі в безвість, неосяжну оком, від центральної нави правобіч і лівобіч відбігають нави бокові, нави гармонійно з’єднуються, сполучаються, непомітно зливаються, переходять одна в одну, їх чергування ритмічне, мов мелодія елегійного вірша, що спирається на постійно триваючу змінність. В цьому соборі можна ходити без кінця так само, як довкола замкненої в своїй вічній красі мармурової колони, і дивитися теж без кінця, як той легендарний Нарцис на своє відбиття в не скаламученій воді. Каміння вийшло з простору, і простір вийшов з каменю, мозаїки в тихому сяянні смальти струмують, мов зорі на небесній бані, важкий похмурий блиск золота на різьбленому іконостасі підпирає Євхаристію з апостолами, що в знервованому поспіху прямують до святого хліба, і тільки Марія Оранта з руками, піднесеними чи то в благословенні, чи то в намаганні захистити людей од лиха, здається непорушною під склепінчастою конхою центральної абсиди, але потім помічаєш, що й вона теж прагне вирватися з-під того тисячолітнього тягаря, теж спуститися до людей, вплестися в цей вічний самодостатній рух, який (єдиний) може порятувати від дрібних, буденних, нікчемних клопотів щоденності, від злочинності, бруду, зрад, ганьби (П. Загре бель ний).
2. З’ясуйте, від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворюються подані дієприкметники.
Побілілий, відкладений, відпущений, в’янучий, заквітчаний, замкнутий, замкнений, заплачений, здичавілий, зеленіючий, зів’ялий, зніяковілий, зрозумілий, кошений, ношений, нудьгуючий, обгорілий, окрилений, пануючий, печений, писаний, поглинаючий, поржавілий, посинілий, розбитий, розвантажений, сивіючий, тремтячий.
3. Запишіть дієприкметники у дві колонки: а) дієприкметники активного стану; б) дієприкметники пасивного стану.
Адресований, аналізований, ввібраний, вимощений, відкритий, голублячий, забутий, занесений, збіднілий, згорблений, здичавілий, змелений, змокрілий, знаючий, зрозумілий, зшитий, критий, мерзлий, мислячий, обважнілий, обмазаний, ожилий, освітлений, освітлюваний, палаючий, переможений, помолоділий, привезений, розвинутий, розпечений, співаючий, тремтячий, усміхнений, хвилюючий.
4. Перепишіть речення, виділіть дієприслівники, з’ясуйте їхню синтаксичну роль. Простежте за співвідношенням часу й виду дієслова-присудка та дієприслівника.
1. Нехай кохання буде як маяк, Якому віриш, збившися з дороги! (Є. Ле тюк). 2. Спі ва ючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ! (В. Со сю ра). 3. Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило... (Л. Костенко). 4. А проміння, довге, як мітли, Обмете сизо-хмарну даль. І пройдеш ти, лишивши світлу, Невгамовну мені печаль (В. Симоненко). 5. Коли ж приходив Онисько, чоловіки співали вдвох, виводячи чогось старовинного, що неодмінно будить у похилих селян рясні спогади про роменські рушники в кутку на образах, завзяту різдвяну бійку посеред річки, дівочі сорочки, пісненько вишиті на рукавах чорним або калиновим хрестиком... (Гр. Тютюнник). 6. Я ридав над братами невинними, Над нещастям народу ридав. Ідучи за трьома домовинами, Я утричі сміливішим став (Д. Павличко). 7. Від кадуба, що каменем застиг (Кого за це в одчаї нам картати?), Надпивши з нього лише гіркоти, Вертаємо до Лесиної хати (В. Гей). 8. Я дивлюсь, підступно червоніючи, Аж смуток терпко зависа на віях. Прошу: не будь таким всерозуміючим, Бо й ми удвох не все ще розуміємо (Т. Яковенко). 9. Несеш барвінь гарячу, яру в небесну синь пташиним гаєм і, спивши там від сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм (Д. Білоус).
5. Від поданих дієслів утворіть дієприслівники, виділіть суфікси, поставте наголос. Зверніть увагу на категорію виду у твірних та похідних формах.
Відбити, віддалитися, врятувати, доповісти, зберегти, звільнити, здолати, зустрітися, зчепити, скосити, змерзнути, набити, одержати, освітлити, перебороти, перекинути, сплутати, привезти, розвинути, усміхнутися.
6. Зробіть повний граматичний розбір дієприслівників.
1. В старім гнізді танцюють лелечатка, і, одірвавши ніжку від землі, немов малі русалоньки, дівчатка гойдаються в зеленому гіллі (Л. Костенко). 2. Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи (В. Симоненко). 3. І на ранок, прокинувшись і поснідавши куснем хліба з яблуком чи кухлем вишневого чаю, заходжувався Свирид коло господарства (Гр. Тютюнник). 4. На дні душі, немов на дні ріки, Каміння споминів лежить роки. Його лиш повінь почуттів пересува, Порушуючи давнії слова (Д. Павличко). 5. Чому поля й луги собі причалами Обрали ентеерівські вітри, Пронизуючи ядерними жалами Волинь, Хмельницький, Київ, Чигирин? (В. Гей). 6. З тихим дзвоном падають каштани, В сонця набираючись тепла (Т. Яковенко). 7. Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, Берізка вибігла надвечір І жде чи вітру, чи мене (С. Будний).
ТЕМА 9. СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ. ПРИЙМЕННИК
План
1. Визначення статусу прийменників у лінгвістичній літературі. Питання про походження прийменників.
2. Прийменники як службові слова, що виражають відношення між повнозначними словами.
3. Уживання прийменників із певними відмінками іменників та субстантивованих слів.
4. Синоніміка прийменників. Прийменники-антоніми.
5. Морфологічний склад прийменників.
6. Первинні й вторинні прийменники. Перехід самостійних слів (препозитивація) і словосполучень у прийменники. Відпри слів никові та відіменні прийменники.
Література
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 274–299.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 123–125.
3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 328–346.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 251–274.
5. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 370–383.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 246–251.
7. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 338–348.
8. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 474–500.
9. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 200–208.
Ключові поняття: службові частини мови, прийменник, відмінок.
Студент повинен знати: визначення прийменника, погляди дослідників на його статус, граматичні ознаки, особливості функціонування прийменників, морфологічний склад прийменників, умови використання інших частин мови в ролі прийменників.
Студент повинен уміти: вирізняти прийменники в тексті, розмежовувати первинні та вторинні прийменники, визначати особливості творення вторинних прийменників, їхній морфологічний склад, наводити приклади переходу інших частин мови в прийменники.
Питання для самоперевірки
1. Якого статусу в лінгвістичній літературі надають прийменникам? Якого погляду дотримуєтеся Ви? Аргументуйте свою відповідь.
2. Носіями яких семантичних відношень можуть бути прийменники. Наведіть приклади.
3. Із якими відмінками можуть функціонувати прийменники?
4. Які критерії розмежування первинних і вторинних прийменників?
5. Які частини мови можуть переходити до розряду прийменників? Наведіть приклади.
6. На які групи за будовою поділяють прийменники?
Завдання
1. Прочитайте речення, випишіть прийменники разом з опорними словами; з’ясуйте, у складі якої відмінкової форми вони виступають і які відношення виражають.
1. Поміж кучугурами, твердими, залежаними, порослими бур’янами, він грався зі своїм дитячим товариством у жмурки, розбійників, у війни і приходив додому чорний, як шахтар після упряжки (Г. Тютюнник). 2. Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси (Л. Костенко). 3. Я належу до числа тих, долею яких дуже цікавляться в Україні, – цебто тих, що по війні мали щастя опинитися у вільному світі... (І. Багряний). 4. Ми гребли з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька (О. Довженко). 5. ...Місяць стояв у зеніті й висів над безоднею (М. Хвильовий). 6. Мрія океанові без краю, ризою рвучись об скелі – дужча від могильного відчаю: звала зорі з їхніх келій (В. Барка). 7. Дні пролітали сполоханими птицями і над лісом, що важко вгруз у землю зеленаво-сизим гранітом, і над кучугурами піску, що насипали їх вітри, відзначаючи одвічні шляхи свої через убогу деревлянську землю (О. Слісаренко). 8. Лекція на вчительських курсах мала початися о десятій, а зараз була тільки дев’ята (Б. Ан тоненко-Давидович). 9. Власне, не було думок, а тільки одна безконечна і невиразна, що плутається йому ще від учора крізь цілісіньку ніч безсонну... (Є. Плужник). 10. Сьогодні неділя, день і для мене святковий (В. Підмогиль ний). 11. За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу – колодязь був глибокий (Г. Тю тю нник). 12. Неговіркий, похмуристий, з вусами якось непривітно навислими, ось він, з’явившись зі степу, йде толокою поважки, суне, мов хмара, і хоч ми, слобідські хлопчаки, ні в чому перед ним не завинили, щораз при його наближенні почуваємо непояснений страх (О. Гон чар). 13. Між ними, між тими учнями, і Василь десь цілими днями пропадає... (У. Самчук).
2. Користуючись Словником української мови в 11-ти томах, з’ясуйте значення прийменників в (у), з, по. До кожного їхнього значення доберіть приклади.
3. Подані прийменники поділіть на групи за походженням і за будовою: 1) первині прості, 2) складні, що є наслідком поєднання первинних; 3) вто ринні (похідні), утворені від інших частин мови: а) прості, б) складні, в) скла дені.
Без, біля, близько, від, в напрямі до, в силу, вслід, всупереч, з (із, зі, зо), для, до, довкруги, за, завдяки, замість, заради, згідно з, ззаду, з-між, з поміж, з понад, к, коштом, край, крізь, між, на, навкруги, над, назустріч, незалежно від, незважаючи на, о (об), обабіч, опріч, по, побіля, понад, поперед, поперек, поруч, поряд з, посеред, просто, серед, слідом за, через, шляхом.
4. Визначте розряди прийменників за походженням. Запишіть їх у подану таблицю. Поясніть правопис складних і складений прийменників.
|
Первинні прийменники |
Вторинні прийменники |
||
|
відіменні |
віддієслівні |
відприслівникові |
1. Співає ліс захриплими басами, веде за повід річечку худу (Л. Костенко). 2. Пізніше він (Славута) навчився виходжувати під/час хвороб своїх дітей і князівських... (В. Малик). 3. І от раз, ідучи до школи, Івашко раптом зупинився біля муру цегельні, сперся об нього спиною і похилив голову (В. Винниченко). 4. ...Мало не з/під ніг у Сивоока і його товаришів виметнулися колоди, що правили за мостовий настил... (П. Загребельний). 5. ...А скільки енергії та завзяття у всьому, що відбувається по/за стінами школи... (О. Гончар). 6. В синій затишній теміні на глибоких снігах світяться вікна по хатах, що вільно розкинулися на пагорбах по/над ставками... (М. Стеблина). 7. В поті чола добувається хліб мистецтва... Це як ніби на зорі вийшов у поле плугар, який-небудь слов’янський ратай, а гони далекі і йти йому через ці гони в/продовж цілого життя (О. Гончар). 8. В/супереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар). 9. По/серед саду тополя вигналась у височінь, а по/ряд із нею шумувала сивим листом геть зовсім юна, як дівчина-підліток (Є. Гуцало).
5. З’ясуйте, до якої частини мови належать виділені слова. Прийменники охарактеризуйте за такою схемою: 1) для вираження яких відношень використано прийменник; 2) розряд прийменника за будовою; 3) розряд за походженням; 4) із якою відмінковою формою вживається, із якими відмінками може вживатися; 5) особливості правопису.
1. Припав я брату на плече Край лісу яворового (Д. Павличко). 2. Довкола мляво, не поспішаючи, без пристрасті й гарячковості точилось щоденне селянське життя (Б. Ан тоненко-Давидович). 3. В дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг (Л. Костенко). 4. Звідусіль, од усього світу загороджено їх: ззаду товстим та високим муром, а спереду густими, непролазними кущами бузку (В. Винниченко). 5. Верхівець здибив коня, круто завернув його, інші теж стали завертати коней, поскакали до дружини, услід їм сипнули стріли (П. За гре бельний). 6. Звучав наш сміх в широких коридорах під час перерв у той далекий час (В. Сосюра). 7. А ми, малі, дивилися розгублено, як мимо нас, притишуючи крок, вона ішла між стоптаними клумбами на свій останній – перший наш урок (А. Бортняк). 8. Зростало поруч – добротворне й хиже, але на те й були ми молоді, щоб бачити в буденному прекрасне, в звичайному – казкове, неземне (Л. Горлач). 9. Навпроти кожного знімка металева пластина. На ній одчеканене прізвище (С. Колесник). 10. Я, що тебе любив, тобі назустріч плив (Т. Шевченко). 11. Я журавлям дивлюсь услід (В. Густі).
6. Подані слова введіть у речення так, щоб вони спочатку виступали як прийменники, а потім як прислівники чи іменники.
Коло, мимо, вслід, проти, шляхом, протягом, поруч, напередодні.
7. Із тексту випишіть усі прийменники. Зробіть повний морфологічний розбір трьох із них (на вибір).
Місяць травень, вранішня пора... Нікому не сидиться в хаті: діти бігають по вигоні, жінки посідали на лавках. А хлопці та дівчата зібралися в ліс: побавитися на гойдалці, нарвати квітів. Біля одного двору вони зупиняються. Там біля воріт відпочиває бабуся Ганна Матяшка. Шанобливо привіталися. Вона підвелась назустріч внучці. Ганні було вже близько ста років. Багато знала вона про трави та любила при нагоді розказати щось цікаве, не таїлася зі своїми знаннями.
– Це ви сьогодні багато конвалій зустрінете в лісі, в тінистих куточках. Ой гарна ж квітка! А два темно-зелені листочки наче охороняють ніжні квіточки-дзвоники. Вони народилися при місячному світлі, у глибокій тиші, під зеленим дахом. Принесіть і мені, дівчатонька, конвалій! Тільки не виривайте всі стебла, лишайте на насіння. Велика буде на вас провина, якщо не збережете цю квітку, якщо земля наша обідніє цвітом. Хай пташки поклюють червоні ягідки, рознесуть по всіх куточках лісу її насіннячко.
Бабуся захопилася, почала розповідати про збирання трав, про їхню чудодійну силу. Молодь слухала з цікавістю, ловила кожне слово (Л. Павленко).
ТЕМА 10. СПОЛУЧНИК
План
1. Поняття про сполучник, його функційна характеристика.
2. Морфологічний склад сполучників. Прості (невивідні) сполучники. Складені та складні (вивідні) сполучники.
3. Характеристика сполучників за типом синтаксичного зв’язку. Сполучники сурядні й підрядні.
4. Характеристика сполучників за способом уживання (одиничні, повторювані, парні).
5. Розрізнення сполучників (проте, зате, щоб, якби, якщо) й однозвучних слів, що пишуться окремо.
6. Критерії розмежування омонімічних сполучників та сполучних слів.
Література
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 300–308.
2. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 346–357.
3. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 274–286.
4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 383–386.
5. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 252–257.
6. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 349–353.
7. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 514–524.
8. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 208–213.
Ключові поняття: службові частини мови, сполучник, сполучне слово.
Студент повинен знати: визначення сполучника, його граматичні ознаки, особливості вживання сполучників, їхній морфологічний склад, різновиди сполучників за типом синтаксичного зв’язку та способом уживання, критерії розмежування омонімічних сполучни ків і сполучних слів, а також сполучни ків (проте, зате, щоб, якби, якщо) й однозвучних слів, що пишуться окремо.
Студент повинен уміти: вирізняти сполучники в тексті, розмежовувати сурядні та підрядні сполучники, одиничні, повторювані й парні сполучники, визначати їхній морфологічний склад, розрізняти сполучники та сполучні слова, правильно використовувати сполучники в тексті.
Питання для самоперевірки
1. Якого статусу надають сполучникам у сучасному мовознавстві? Наведіть приклади сполучників, вказавши на їхні диференційні ознаки.
2. На які групи за будовою поділяють сполучники?
3. Охарактеризуйте сполучників за типом синтаксичного зв’язку.
4. На які групи поділяють сполучники за способом уживання?
5. Назвіть критерії розмежування сполучників і сполучних слів.
Завдання
1. Спишіть текст, підкресліть сполучники, поясніть, яку роль виконують вони в реченні.
Цілу зиму падали великі сніги. Горіли ясно печі в княжих покоях, але не домував Ярослав, метався то по один бік Волхова, то по другий, сам наглядав за готуваннями до літнього походу, бо вже дійшли до нього вісті, що й князь Володимир заповідає виступати проти непокірливого сина, як тільки сонце висушить дороги і вода в ріках та озерах потепліє. В далеких борах ловлено дич, в’ялилося, коптилося й засолювалося м’ясних припасів, щоб стачило для війська хоч і на сорок тисяч; з Ладоги везли бочки засоленої риби, цебрики просольного лосося й осетрину для копчення. Ніколи ще не доводилося Ярославові споряджати таке велике військо, клопоту мав би повні руки, аби не поміч Коснятинова, та однаково виснажувався від щоденного метання по Новгороду, від молитов і читання книг, від довгих розмов з перехожими іноками.
...Як настали ж весняні розтопи, то в Новгороді, власне, все й було зготовлене до походу на Київ, але води весна пригнала такі високі, що знов, як і осінню, відрізало город од цілого світу, не пробивалися до нього ні купці, ні ловці, ні гінці, навіть Ярослав не міг добратися до своєї Шуйці, яку чи й бачив за зиму тричі, а тепер між ними розхлюпувалися каламутні бурхливі ручаї, пробудилися грузовиська, випустивши наверх мокрість... (П. Загребельний).
2. У поданих реченнях виділіть підрядні сполучники, з’ясуйте їхнє значення й функції.
1. Хоч невелика ця ягода, а весь ліс і всяк, хто ходить по ньому, пахне суницею (М. Стельмах). 2. Слова натягувать, як луки, щоб вчасно збити на льоту нерозшифрованої муки невідворотну німоту (Л. Костенко). 3. Як часто нас в риторику несе, Коли святими клянемось в любові! Бо часом любимо не тільки слово, Як у словах себе понад усе (Б. Олійник). 4. О тату мій, моя старенька мати! Якби ви тільки знали, як я рад, що я живу, що йду перемагати, що я у армії життя солдат (Д. Павличко). 5. Коли пісні мойого краю пливуть у рідних глосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах (М. Рильський). 6. З нею я ділити завжди буду радощі, турботи і жалі, Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимої землі (В. Симоненко). 7. Я люблю, як ти розкриваєш свої вії, прижурений житній цвіт, я люблю, як ти довірливо дивишся на мене очима волошки і озиваєшся косою в лузі, перепілкою в полі (М. Стель мах).
3. Перепишіть речення, підкресліть сполучники однією рискою, а сполучні слова – двома. Визначте розряд сполучників за будовою.
1. Біжить навстріч мені Іринка Повідати, а що у світі І найгарніше, Найсвітліше, І найдобріше над усе, І те, єдине, Наймиліше, Що тиху радість нам несе (В. Густі). 2. Ти прийми в подарунок від мене Все, що довго для тебе беріг – Щире серце, палке і натхненне, Даль прозору широких доріг... (С. Будний). 3. Мені було дев’ятнадцять літ... Це той вік, коли людина приймає в свої груди найбільший біль, найдужчі страждання і в них топить надлишки своєї буйної молодості (В. Винниченко). 4. Живи здоровий, синку мій, рости, спивай меди із чарівної чаші, А я, твій батько, маю ще тягти кормигу літ у чорнім єралаші, збавляючи літа свої найкращі в світах, які не можна осягти (В. Стус). 5. Прадід примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра – риба ловитиметься, коли із степу – добре на бджоли, коли з низу – буде врожай (Ю. Яновський). 6. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде (О. Олесь). 7. Деколи пройде закутаний в сірий балахон урядник із лошам позаду, зжене горобців, що купалися в м’якому, гарячому просі на шляху, пробіжить який-небудь Сірко з реп’яхами в хвості...; і знову все стихне, все засне... (В. Винниченко).
4. Розмежуйте сполучники й однозвучні з ними сполучення слів. Слова, що в дужках, запишіть разом чи окремо. Обґрунтуйте їхнє написання.
1. Чи зрікся Галілео Галілей? Щось люди там балакали про втому. (Про/те), що рятувався він (Л. Костенко). 2. Правда, Болгарська церква стояла внизу коло річки, та (про/те) з дзвіниці було добре видко різниці, а за ними оту таємну смугу степу (В. Винниченко). 3. Село нараз поночіє. Лишень вікна покліпують яскравим освітом і жовтогарячий місяць-пастух, усміхнувшись на крайнебо, освітив безмежний овид, (що/б) видко було, як пасуться його отарні вівці – зорі (В. Скуратівський). 4. Ми прийшли у життя запалити світання, (Що/би) світ не старів, (що/би) день молодів (В. Густі). 5. Співати треба, звісно, і про зорі, (Про/те), як шепче в лузі очерет (Д. Павличко). 6. (Як/би) я висловив те, що у серці у мене й на мислі – Ніжне, а непоступливе, вірне, але невислівне? (І. Світличний). 7. (Як/би) я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). 8. Бороди Григорій не носив, (за/те) мав грізні прокурені вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воїна (О. Довженко). 9. У хаті рідко бачив хліб я, А в школі били по руках (За/те), що зиркав я спідлоб’я На булку панського синка (Д. Павличко). 10. (Що/б) там не було, але ми, великолісці, як й інші мешканці цього екзотичного краю, тішилися тим, що неподалік – тридцять верств од нас – збереглася відома всьому світові Княж-гора – місце страти й поховання київського князя Ігоря, який заслужив такої кари за надмірні побори (В. Скура тівський).
5. Зробіть повний морфологічний розбір трьох сполучників, ужитих у тексті (на вибір).
Там, де води Десни зливаються з водами Дніпра, могутня ріка, подвоївши свої сили, відважно набігає на гори, що височать на її шляху. І хоч не бракує Дніпру ні сили, ні сміливості, міцно стоять зелені гори, і змушена ріка огинати їх, бо треба бігти далі, вперед, до синього морського лукомор’я. Такий одвічний плин Дніпра. А чи такими ж бачить він Київські гори?
Та ні, не такими. Безлюдно тут було кілька тисяч коків тому. Де-не-де здіймався димок над суцільним морем лісів, над чистими водами линув мелодійний спів дівчини, яка приходила з відрами поклонитися річці, звучала енергійна пісня теслярів, що зводили в гирлі невеликої Почайни кораблі, чи рибалок, котрі пінили сітями прозору воду.
Минав за віком вік, і вже Дніпро не був наодинці з горами. Оголювалися його схили, виростали будівлі, назустріч плинові ріки поспішали під напнутими вітрилами кораблі заморських гостей. Тут народилося місто.
Для сивого Дніпра, що тече вже мільйони років, це було ніби вчора, а для нас – дуже давно. Але хоч наші сучасники й не бачили зародження міста на дніпрових кручах, вони точніше, ніж очевидець-ріка, можуть окреслити цей час. Для Дніпра – це мить, для людства – важливий період його історії (В. Ру са нівський).
ТЕМИ 11–12. ЧАСТКА. ВИГУК
План
1. Проблема визначення статусу частки в лінгвістичній літературі.
2. Класифікація часток.
3. Зв’язок часток з іншим частинами мови. Місце часток у реченні (препозитивні й постпозитивні частки). Основні й варіантні форми. Перехід різних частин мови до сфери часток (партикуляція).
4. Поняття про вигуки. Вигуки як слова, що виражають емоції та волевиявлення. Первинні та похідні вигуки.
5. Групи вигуків за значенням.
6. Функціонування вигуків у значенні іменників і дієслів.
7. Звуконаслідувальні слова.
Література
1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підручник] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. –С. 308–328.
2. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 128–132.
3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська ; [за ред. чл.-кор. НАН України Івана Вихованця]. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 357–363, 374–388.
4. Горпинич В. О. Морфологія української мови : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004. – С. 286–310.
5. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1 / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Вища шк., 1972. – С. 386–390, 393–396.
6. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова : морфологія / М. В. Леонова. – К. : Вища шк. – 1983. – С. 257–261.
7. Сучасна українська літературна мова / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ; за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Вища шк., 1993. – С. 354–361.
8. Сучасна українська літературна мова : морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 501–513, 525–534.
9. Сучасна українська мова / [за ред. О. Д. Пономарева]. – К.: Либідь, 1997. – С. 213–218.
Ключові поняття: службові частини мови, частка, вигук, інтер’єктивація.
Студент повинен знати: визначення частки, групи часток за походженням, особливостями функ ціо ну вання та морфологічним складом, визначення вигуків, групи вигуків за походженням та зна ченням, критерії розмежування вигуків та звуконаслідувальних слів.
Студент повинен уміти: виділяти частки в тексті, визначати їхню групу за походженням, особливостями функціонування та морфологічним складом, вирізняти вигуки та звуконаслідувальні слова в тексті, визначати групу вигуків за походженням та значенням, наводити приклади партикуляції й інтер’єктивації.
Питання для самоперевірки
1. Подайте визначення частки. Наведіть приклади.
2. З’ясуйте, які функції виконують частки? Наведіть приклади.
3. На які групи за походженням поділяють частки?
4. Схарактеризуйте структурні різновиди часток.
5. Подайте визначення вигуків. Наведіть приклади.
6. Які функції виконують вигуки? Наведіть приклади.
7. На які групи за походженням поділяють вигуки?
8. Схарактеризуйте вигуки за значенням.
Завдання
1. У тексті виділіть частки, визначте їхній розряд за функційно-семантичними ознаками.
Батько корчує пні за лісом на вирубі – гейби не заважали на тому шматку такого дорогого поля. На новині добре просо вродить, а там і пшениця, та прокляте оте коріння. Не зореш його, не заскородиш. Корчувати його не так легко, але хіба батькові першина? П’ять отаких десятин своїми власними руками вичистив, а самі, либонь, здорові знаєте, що то за ліс ще перед парою років стояв на цьому гарному місці. Що то були за сосни, та дуби, та липи... А хіба тільки тут?! А отам в Осовці! А на чеських полях! А на панських! А на Тимошівщині... Рве, було, та рве, як буревій, а все, „щоб просо вродило, а після пшениця”.
А „вона”, тобто мати, пішла до млина. Ось уже третій тиждень валяється там та глетка1 жита і ніяк його не змолоти. Не диво, коли б хоч млин далеко, а то ж під боком. Та що порадиш? Завізно. Хліба, мовляв, зародило, то кожний силоміць на ламання карку до млина преться, так ніби не хватить йому води (У. Самчук).
2. Випишіть із тексту фразові частки й визначте їхню групу за функційно-семантичними особливостями (питальні, оклично-підсилювальні, власне-модальні, стверджувальні, заперечні, вказівні, означальні, кількісні, спонукальні, видільні, приєднувальні).
Прожити життя – це наче велика держава, що існує за певними законами, а ми в цій державі присутні хіба що завдяки пам’яті, яка також підвладна своєрідним законам. Зусиллями пам’яті силкуємось реставрувати минуле, близьке чи далеке, намагаємося переконати себе, що прожите життя не є вигадка чи міф, що воно – така сама об’єктивна реальність, як і день нинішній. Чому нам конче необхідна оця віра в невмирущість, у незникомість минулого?
Пам’ять уже не вперше повертає мене в те літо, примушує згадувати, відновлювати, реставрувати подробиці, і, сумлінно займаючись археологічними розкопками, я видобуваю із скіфського, порослого тирсою, кургану свого минулого предметні подробиці, які, можливо, ще не історичні реліквії...
Але чому ж не історичні реліквії, коли добуто їх із високого скіфського кургану, на який обернулося прожите життя?..
Ми з товаришем-журналістом уже поверталися з поїздки по селах (ця поїздка забрала в нас три дні і згодом мала обернутися на спільну статтю про довгожителів одного з подільських районів). Довгожителі нам трапились усякої масті і вдачі, а поміж них – і зовсім легендарний чоловік... Він здався наче витонченим та відшліфованим із дерева, такий доладний невеличкою стрункою постаттю, свіжий на лиці, сивий вусами й чубом, а очима – теплий і приязний до всього. З цим довгожителем розмовляли в дворі під липою, що звучала бджолами, й вечеряли також під липою за вкопаним у землю одноногим столом, і вже коли набалакались і мали від’їжджати, хазяїн, підвівши лице до зоряного неба, сказав: „А там, де Чумацький Шлях, теж хтось живе”.
Коли наша машина вже рушила, я поглянув у заднє вікно: старий стояв під хатою і в темряві наче світився головою, що розцвіла цвітом снігової пороші (Є. Гуцало).
3. Поясніть правопис поданих слів.
Аби/де, аби/хто, аби/з/ким, а/ні/за/що, а/то/ж, а/як/же, будь/що, все/ж/таки, де/про/що, де/сь де/що, де/який, іди/но, казна/з/ким, казна/хто, написав/би, не/вже, не/далеко, не/до/вподоби, не/доїдати, не/доплачувати, не/Європа, не/ждано/не/гадано, не/наче, не/ук, не/хай, ні/до/чого, ні/звідки, ні/нащо, ні/риба/ні/м’ясо, ні/світ/ні/зоря, ні/се/ні/те, ні/скільки, ні/чий, ні/читати, ні/чого, ні/який, ні/яково, отакий/то, прийшов/таки, скажи/бо, хто/зна/як, що/дня, що/найсильніший, що/небудь, що/разу, що/сь, як/найшвидше, який/небудь, як/от, як/раз.
4. Перепишіть текст, розмежовуючи частки й однозвучні з ними слова. З’ясуйте, до яких частин мови належать останні. Визначте розряд часток за їхніми структурними та функційно-семантичними особливостями.
Ця земля не знала жодного мосту з каменю. Тут не вірили в камінь, ставилися до нього з засторогою, лякалися його холоднечі й замкненості, не вірили, що може захистити він людину в стужу, в лютий мороз, в осінню хвищу, в усьому надавано перевагу дереву, приступному, узвичаєному, близькому. Тому й усі мости в цій землі були дерев’яні, через що людям захожим, чужинцям, мандрівникам, завойовникам, апостолам або й пройдисвітам здавалося, ніби тут і зовсім немає мостів, ніби лежить ця земля в неприступності, мов од сотворіння світу. Та й як вони могли запримітити руські мости, коли прокладалося все те лиш при доконечній потребі, а небавом і розруйновувалося, усувалося або ж самими будівниками, а ще частіше – силами вищих, які бували іноді й спільниками людини, але переважно виступали як сторона ворожа їй, і ті сили спричинялися до безслідного щезання навіть того, що мало б ще слугувати людині. Болота миттю всмоктували й поглинали все прокладене посеред їхніх непевних хитависьк; високі береги обронювали кручі, обсипаючи разом з ними й мостіння; пущі перегороджували буреломами тісні просіки, які вели до вузьких перехідних кладок; густі сніги звалювали вцілілі на водах щонайліпші будування, безслідно загортали їх, гнітили й нищили; весняні води зносили на ріках усі мости й кладки, не полишаючи навіть опор, але люди не відступали, на місці мостів знесених, понищених лагодили нові (П. Загребельний).
5. Випишіть вигуки. З’ясуйте, до якої групи за значенням вони належать. Окремо випишіть звуконаслідувальні слова.
1. Геть від нас усяке лихо, Хай круг тебе буде тихо, Над тобою буде тихо, Над тобою я співаю: Спи, дитинко, баю, баю! (Нар. тв.). 2. Всі очі радісно горять, груди воля розпирає: Осанна! Осанна! Дівчата квіти під ноги сиплють, малинові хоругви лопотять, як птиці, що крила широко розпустили, вилетіли із кліток. Осанна! Осанна! (Б. Лепкий). 3. – Ого, – вона, здається, зраділа, – вас здивувати не так легко (П. Загребельний). 4. О, перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! (Л. Костенко). 5. – Овва! Ну, бери свою лопату, годі теревені плести... (В. Винниченко). 6. Гріє нас далеке трепетання Вогника серед гірських узбіч... Ох, які ж, мабуть, оповідання Слухатиме ця осіння ніч!.. (М. Рильський). 7. Ах! Стій! Він пригадав, де чув сей мотив (Г. Хоткевич). 8. Ве сна, приходь! Та швидше, гей! (В. Сосюра). 9. О, як їм далі жити? На тім кровопролитті не місяць в небі сходить – турецький ятаган (Л. Костенко). 10. – Куку! – чутно з густого гілля (І. Багмут). 11. Геть те! Всі гетьте! Не дам (дитини)! (У. Самчук).
6. Випишіть вигуки, з’ясуйте, до якої групи за походженням і значенням вони належать.
1. А Гаврик шарпнув Михася й ревнув у лице йому: – Тікай!! За мною!! (В. Ви нниченко). 2. Раптом відчайдушний зойк примусив усіх озирнутись. – А, боже ж ти мій! Кинь (гранату), кинь, щоб ти луснуло! Ой, рятуйте!.. – Антоніна бігла за своїм п’ятирічним онуком Васильком (О. Довженко). 3. Ой леле! Там ціле підземне місто спорудили (О. Гончар). 4. – Диви, дива! – дивується трава (Л. Костенко). 5. – Тоді на добраніч, – Тая посміхнулась. – Угу. – На нього наплинула одвічна його похмурість. – Добраніч (П. Загребельний). 6. – Ґвалт, рятуйте! Де ви! – гукала щосили Марія (У. Самчук). 7. – От тобі й маєш! – купець аж руками ударив об поли. – Невже не здогадуєшся? Таж я! Хто ж іще?.. (В. Малик). 8. – добридень – – здрастуйте – – як справи? – – спасибі – добре – як у вас? (Л. Костенко). 9. Прощай, прощай, чужа мені людино! (Л. Кос тенко). 10. А коли зробив Куреневі раму, щоб він міцно стояв на землі, коли оббив латами, щоб було до чого солом’яні кулі в’язати, а далі ще й ушив, то перш ніж сісти на траву і закурити цигарку – а може, на радощах, що Курінь уже готовий, – вигукнув весело: Хух. Зморився, хай тобі абищо (Гр. Тютюнник). 11. І грім – їй-богу! – відступив за гори, І тільки дощ посіявся рясний (М. Рильський). 12. Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив (В. Симоненко).
7. Перепишіть речення, розмежовуючи вигуки й однозвучні з ними частки, поясніть їхнє значення.
1. Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі (Л. Кос тенко). 2. – За гине увесь ліс! – Ой! – зажурилась мати (М. Стельмах). 3. О, як хотілося кожному дожити до того благословенного дня і хоча б мить – хоча б єдину мить! – побути там... (О. Гончар). 4. А він любив мости. О, не любив – кохав, А може, й вище! (Б. Олійник). 5. А, і ви тут, Оресте Михайловичу (Леся Українка). 6. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати (В. Симоненко). 7. О земле жорстока і мила, Ковтнула ти їхні дні – Усе, що вони любили, Віддай долюбити мені! (В. Симоненко). 8. Заридала, закричала, Підповзла до ручая. – О, візьми мене до себе, Донечко моя! (Д. Пав личко). 9. О ви, „борці” за Україну! Я вас ніяк не нахвалю. Ви вміли підпалити сіно І туго затягти петлю На шиї брата ви уміли... (Д. Павличко).
8. Перепишіть речення, з’ясуйте особливості функціонування вигуків і звуконаслідувальних слів, поясніть їхні синтаксичні функції.
1. Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та сама (Л. Кос тенко). 2. А понад оградою, випливаючи з-за рожевого громаддя церкви, солодко розтікаючись у тугому повітрі, полинуло густе „бом-м!” і до нього прилучився дзвін вищий у голосі, з дрібністю в барві, – „телень”, і вже вони злилися разом і полетіли над Києвом весело й невтримно, урочисто, співуче „бом-телень! бом-телень!..” (П. Загребельний). 3. А ще як туман пригнипить землю! Тоді заполошене і розгойдане „кукуріку!” увіходить у сизу імлу, ніби шило в масло (С. Колесник). 4. А Михась чи Гаврик злегка шарпав за шворку, і дзвін мідно та лунко озивався: „данн!” Михась – шарп! а дзвін – „данн!” (В. Винниченко). 5. Раптом десь за Ташанню, на Залужжі, ледве чутно – так, ніби з пухової пустелі, долинуло оте хвилююче серце хлібороба півняче „ку-ку-рі-ку-у-у!” (Г. Тют юнник). 6. Йде „дінь-дзелень” уздовж села – і наче стали всі до праці (Панас Мирний). 7. Десь далеко з за діброви лине „кру” (П. Усенко). 8. – Ну, що поробляєш, Гнате? – почала, як це вже до Гната пристало, з „ну” (У. Самчук).
1 Глетка* – клунок