Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
?
PAGE 5
РЕФЕРАТ
Дипломна робота, 86 с., 15 табл., 6 рис, 50 література.
Визначено основні риси конкурентоспроможності як економічної категорії. Узагальнено підходи до оцінки конкурентоспроможності. Виявлено особливості конкурентного середовища в металургійній промисловості. Проведено аналіз господарської діяльності ВАТ “ДМЗ” і конкурентоспроможності його продукції. Розроблено пропозиції щодо заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”, що передбачають, зокрема, активізацію політики управління якістю, впровадження енергозберігаючих технологій, застосування методів і інструментів стратегічного маркетингу.
Методи дослідження: системний підхід, традиційні методи статистичної обробки інформації, методи економічного та фінансового аналізу.
КОНКУРЕНТОПРОМОЖНІСТЬ, ПРОДУКЦІЯ, ЧОРНА МЕТАЛУР-ГІЯ, ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ, СТРАТЕГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ
ЗМІСТ
с.
|
ВСТУП |
5 |
|
1 Теоретичні питання підвищення конкурентоспроможності продукції |
8 |
|
1.1 Характеристика конкурентоспроможності як економічної категорії |
8 |
|
1.2 Підходи до оцінки конкурентоспроможності |
11 |
|
1.3 Особливості конкуренції на ринку продукції чорної металургії |
20 |
|
2 Аналіз конкурентоспроможності продукції Донецького металургійного заводу |
26 |
|
2.1 Загальна характеристика ВАТ “ДМЗ” |
26 |
|
2.1.1 Етапи становлення підприємства 2.1.2 Виробнича структура підприємства 2.1.3 Основні показники діяльності ВАТ “ДМЗ” |
26 29 33 |
|
2.2 Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства |
36 |
|
2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ” |
47 |
|
3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ” |
53 |
|
3.1 Політика підприємства в області якості продукції |
53 |
|
3.2 Впровадження енергозберігаючих технологій |
60 |
|
3.3 Застосування стратегічного маркетингу як напрям підвищення конкурентоспроможності продукції |
69 |
|
ВИСНОВКИ |
79 |
|
ЛІТЕРАТУРА |
86 |
|
ДОДАТКИ А-Б |
ВСТУП
Проблема економічного розвитку країни шляхом підвищення конкурентоспроможності продукції в усій різноманітності своїх аспектів відображає практично всі сторони життя суспільства, і тому незмінно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл в усіх країнах світу. Загострення конкурентної боротьби за збут своєї продукції, за місце на світовому ринку примушує всі країни шукати шляхи створення більш економічних товарів підвищеного рівня якості.
Особливе значення приділяється цій про блемі в індустріально розвинених державах. Так, при президенті США створено відповідну спеці альну раду, а в 1988 р. Конгресом США прийня то "Комплексний закон про торгівлю й конку рентоспроможність" [16]. В Японії технічна політика орієнтована на забезпечення економічної безпеки країни шляхом вирішення насамперед структур них і інституційних проблем створення конкурентно-спроможних цивільних галузей господарст ва [23]. Південна Корея, яка досягла порівняно висо ких темпів економічного розвитку, взяла курс на прискорену індустріалізацію країни шляхом роз витку експортно орієнтованих галузей промис ловості. Структурна перебудова економіки Франції спрямована на стимулювання розвитку передових пріоритетних галузей, розширення експорту [25].
В Україні проблеми конкурентоспроможнос ті вітчизняної продукції та національної еконо міки набагато гостріші, ніж у розвинених країнах світу. Неконкурентоспроможність багатьох віт чизняних технологій, продукції, послуг не дає змоги ефективно включитися у систему світових господарських зв'язків [6, 22]. Перевага в загальному експорті країни сировини та напівфабрика тів і надто мала частка наукомісткої продукції зумовлюють низькі темпи економічного зрос тання і значну залежність експорту країни від кон'юнктури товарного ринку. Проте будь-яких спеціальних заходів принципового характеру щодо підвищення конкурентоспроможності віт чизняної економіки поки що не вжито. Тим ча сом навіть в умовах наявнос ті несприятливих факторів добробут краї ни має зростати за рахунок експорту товарів і послуг, тому державні органи України і безпосе редньо її господарюючі суб'єкти стоять перед необхідністю вирішення проблеми конкуренто спроможності.
Отже, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та послуг - обов'язкова умова експор ту, а її забезпечення - національна потреба краї ни. Це означає, що вирішуватися проблеми кон курентоспроможності повинні у всіх сферах дія льності, на всіх управлінських рівнях, з викорис танням усіх можливих шляхів і важелів госпо дарського механізму.
Проблеми конкурентоспроможності у всій своїй багатогранності знаходяться в фокусі уваги науковців і фахівців, починаючи з самого початку існування ринкової економіки. Засади теорії конкуренції було закладено в класичній роботі А.Сміта “Дослідження з природи і причини багатства народів” (1776 р.). Значний вклад в розвиток теорії конкурентних відносин внесли Д.Рікардо, Дж.Робінсон, Дж.Кейнс, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Ф.Хайек, К.Р.Макдонел, С.Л.Брю, М.Портер, Г.Л.Азоєв, Р.А.Фатхутдінов, Д.Ю.Юданов та інші. Проте, незважаючи на численні дослідження, окремі аспекти проблеми, а також безліч конкретних практичних питань щодо підвищення конкурентоспроможності потребують опрацювання.
Слід зазначити, що життєво важливою проблема конкурентоспро-можності є для підприємств чорної металургії України. Колись популярний вислів “металургія – хліб промисловості” залишається справедливим і сьогодні. Вітчизняна чорна металургія виробляє близько чверті всієї промислової продукції країни і понад 40% її експорту. В сучасних економічній ситуації за умови підвищення своєї конкурентоспроможності металургія може бути своєрідним локомотивом, який надасть потужний імпульс іншим галузям промислового комплексу і створить основу для їх зростання.
Актуальність зазначеної проблеми обумовила мету і задачі дипломної роботи.
Мета дипломного дослідження – на основі аналізу й узагальнення теоретичних засад і практичних питань конкурентоспроможності продукції розробити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності продукції металургійного підприємства на прикладі ВАТ “ДМЗ”.
Для досягнення поставленої мети в ході дипломного дослідження необхідно вирішити такі задачі:
визначити основні риси конкурентоспроможності як економічної категорії;
узагальнити підходи до оцінки конкурентоспроможності;
виявити особливості конкурентного середовища в металургійній промисловості;
провести аналіз господарської діяльності ВАТ “ДМЗ” і конкурентоспроможності його продукції;
розробити пропозиції щодо заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”.
Об’єктом дослідження є конкурентоспроможність продукції промислового підприємства.
Предмет дослідження - шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції металургійного заводу (на прикладі ВАТ “ДМЗ”).
Основою дипломної роботи стали положення сучасної економічної теорії щодо конкурентоспроможності продукції промисловості та основних напрямів її підвищення.
В ході підготовки дипломної роботи використовувалися такі методи: системний підхід, традиційні методи статистичної обробки інформації, методи економічного та фінансового аналізу.
Інформаційну базу дипломної роботи склали наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених і фахівців, нормативно-законодавчі акти України, офіційні видання Державного комітету статистики України.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспро-можності є однією з головних через те, що в ній концентровано відображаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого підприємства, а й у цілому економіки країни. Ці можливості реалізуються у товарах і послугах, що протистоять суперницьким аналогам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте це одна, видима, сторона феномену конкурентоспроможності. За нею стоять інші, більш значущі фактори, які включають: саму систему державного і суспільного устрою країни, міру її спроможності забезпечити динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим добробут членів суспільства.
За класичним визначенням М.Портера, ”конкурентоспроможність – це визначене сукупністю факторів положення товаровиробника на внутрішніх і зовнішніх ринках, віддзеркалене через сукупність показників” [26, с. 15].
Н.П.Гончаров уточнює це визначення: “конкурентоспроможність – це обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стале положення країни або товаровиробника на зовнішньому і внутрішньому ринках, яке віддзеркалюється через показники, що характеризують його стан та динаміку” [11, с. 45-46].
Слід розрізняти конкурентоспроможність країн, галузей, підприємств, товарів (продуктів, послуг).
В роботі [19] зазначається, що під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти таку її характеристику, яка відображає її відмінність від товару-конкуренту як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Показник, що відображає таку відмінність, визначає рівень кон курентоспроможності продукції, що аналізується, в порівнянні з товаром-конкурентом. Отже, для оцінки конкурентоспро-можності продукції необ хідно зіставляти параметри виробу, що аналізу ється, і товару-конкуренту з рівнем, який задаєть ся потребами покупця, а потім порівнювати одер жані показники.
На наш погляд, найбільш узагальнююче і універсальне трактування конкурентоспроможності дано в роботі Р.А.Фатхутдінова: “конкурентоспро-можність - це властивість об’єкту, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретних потреб у порівнянні з аналогічними об’єктами, що представлені на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає спроможність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку” [35, с. 23].
Аналіз відомих визначень конкурентоспроможності, частина з яких згадувалася вище, та існуючих уявлень про предмет дослідження дозволяють виділити цілий ряд моментів, важливих для уточнення даного поняття і визначення його місця серед інших економічних категорій:
1) конкурентоспроможність продукції - це міра її привабливості для споживача;
2) привабливість продукції визначається ступенем задоволення сукупності різнопланових, іноді суперечливих вимог;
3) склад вимог, їхня пріоритетність залежить як від виду продукції, так і типу її споживача;
4) конкурентоспроможність як економічна категорія має релятивістську природу, тому що розглядається щодо конкретного ринку і конкретного аналога;
Резюмуючи сказане, можна запропонувати таке визначення: "Конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що має певну частку відповідного ринку, яка характеризує ступінь відповідності техніко-функціональних, економічних, організаційних і інших характеристик об'єкта вимогам споживачів, визначає частку ринку, що належить даному об'єкту, і перешкоджає перерозподілу цього ринку на користь інших об'єктів".
З приведеного визначення випливає наступне:
- цілком конкурентоспроможною може бути визнана тільки така продукція, яка характеризується різними за своєю природою показниками, що не поступаються (принаймні) відповідним показникам іншого аналогічного товару в умовах конкретного ринку;
- основою для оцінки конкурентоспроможності будь-якого виду продукції має бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний "базовий зразок", але і правильно оцінити місце аналізованого об'єкта на даному ринку в зіставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку;
- при придбанні товару споживач зупиняє свій вибір на тім зразку серед аналогічних, котрий найбільшою мірою задовольняє його потреби. Кожна потреба, незалежно від того, чи відноситься вона до сфери виробництва, чи до сфери споживання, характеризується сукупністю параметрів, що описують область її існування і зміст необхідного корисного ефекту. Для того, щоб розглянутий вид продукції був придатний для задоволення даної потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати комплекс відповідних параметрів. Можна вважати ідеальним випадок, коли сукупності параметрів товару і параметрів потреб збігаються. Тому для виготовлення конкурентоспроможної продукції виробник має прагнути максимально точно прогнозувати потреби потенційного покупця;
- для покупця товару винятково важливе значення має величина витрат, необхідних для задоволення відповідних потреб. Загальну суму витрат при аналізі конкурентоспроможності називають "ціною споживання";
- частка фірми на ринку залежить від її частки в попередній період і потенціалу конкурентоспроможності товару в даний момент часу: високий потенціал здатний порушити існуючу на ринку рівновагу чи змінити характер протікання перехідних процесів перерозподілу на свою користь, низький потенціал не здатний вплинути на ринкові процеси.
Рівень розвитку економіки країни значною мірою визначається питомою вагою конкурентоспроможних товарів, що в ній виробляються. Обсяги їх виробництва і реалізації є також узагальнюючим показником життєстійкості підприємства, його уміння ефективно використовувати фінансовий, виробничий і трудовий потенціал.
Отже, конкурентоспроможність – це найважливіший показник рівня розвитку економіки (національної, галузевої, регіональної, підприємств), своєрідний рейтинг її у співвідношенні з лідерами світовими, національними, регіональними, який у кінцевому рахунку характеризує всі сторони соціально-економічного функціонування суспільства.
1.2 Підходи до оцінки конкурентоспроможності
Питанню визначення конкурентосп роможності продукції і методам її розрахунку присвячено цілу низку розробок і економічних досліджень (наприклад, [6-10, 15, 24]). 3а їх результатами головними складовими конкурен тоспроможності товару на зовнішньому ринку є технічний рівень і рівень якості його виготовлен ня; відповідність товару вимогам і стандартам країн-імпортерів, фірм-покупців тощо. В економічній літературі [24] мають місце пропозиції щодо визначення конкурентоспроможності товару шляхом зіставленні виручки від експорту і витрат країни-виробник по його виробництву й реалізації на зовнішньому ринку. Зустрічаються пропозиції [див. 14] щодо розрахунків конкурентоспроможності шляхом віднесення корисного ефекту виробу до його продажної ціни. Очевидно, що перший із запропонованих показників відображає ефективність експорту і за його допомогою скоріше можна одержати уяву не про конкурентоспроможність виробу, що експортується, а про можливості виробника забезпечити цю конкурентоспроможність з прибутком для себе, тобто про конкурентоспроможність самого виробника.
Ближче до визначення конкурентоспроможності можна підійти, якщо використовувати відношення сумарного корисного ефекту від застосування товару до його ціни на конкретному ринку.
Треба підкреслити, що зведення ціни до одного з параметрів товару не знижує її важливість для результатів вибору на ринку, але цю важливість не слід переоцінювати. Для товарів, що реалізуються протягом тривалого часу, зафіксовані продажні ціни певною мірою відображають погляд на них споживачів. Проте поряд із цим ціни товарів відображають також відношення покупців до постачальників, їх престиж, здатність організувати ефективну систему збуту та обслуговування, тобто фактори, що лежать поза характеристикою товару і не залежать від його властивостей.
Крім того, для продукції, яка вперше вихо дить на ринок, оцінка її конкурентоспроможності за таким методом практично неможлива, тому що її продажна ціна відсутня, а є лише ціна про позиції, яка у процесі ринкового відбору може суттєво змінитися. Оскільки при розрахунках ціни пропозиції необхідно знати розмір витрат щодо експлуатації товару як один з основних факторів його конкурентоспроможності, не має сенсу, визначивши ці затрати, виключати їх із розрахунків в подальшому.
Для оцінки конкурентоспроможності проду кції в загальному випадку необхідно:
Основні моменти аналізу конкурентоспро можності продукції пов'язані з постійним вивченням ринку, - як до початку програми ство рення продукції, так і в ході його реалізації. Голо вна задача такого дослідження - виділення й аналіз тієї групи факторів, які впливають на фо рмування попиту в окресленому сегменті. Ре зультатом аналізу є визначення необхідних тех-ніко-економічних даних товару, його ринкового потенціалу.
Будь-який товар має комплекс властивостей, що визначають його придатність для викорис тання в конкретних умовах. Для того щоб об'єк тивно оцінити конкурентоспроможність свого товару, постачальникові слід у процесі аналізу використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач. Тільки в такому випадку можна чека ти, що оцінка, надана товару постачальником, збігається з поглядом покупця. Отже, спочатку необхідно вирішити задачу визначення переліку параметрів, що підлягають аналізу, суттєвих з точки зору споживача. Проте для виробника це питання стоїть дещо ширше. Перш за все він по винен оцінити принципову можливість реалізації свого товару на ринку, що розглядається, тобто рівень нормативних параметрів [17].
Врахування нормативних па раметрів при оцінці конкурентоспроможності найчастіше забезпечується впровадженням показника, який може мати лише два значення: одиниця або нуль. Якщо товар відповідає нормам, то цей показник дорівнює одиниці; якщо не відповідає, то він до рівнює нулю. Груповий показник по всій сукуп ності нормативних параметрів являє собою добу ток одиничних показників по кожному з них, тобто
n
Iнп = П qпi (1.1)
і=1
і=1,2,…, n
де: Iнп - груповий показник за нормативними параметрами;
qпi - одиничний показник за і-м нормативним параметром;
п - кількість норма тивних параметрів, що підлягає оцінці.
З технічними параметрами пов'язаний пер ший крок споживача до покупки товару. Він по лягає у відборі виробу як потенційного "кандидата" на придбання. Цей крок може здійс нитись, якщо аналіз параметрів товару показує, що він задовольняє існуючу потребу і може при нести необхідний корисний ефект. Якщо не всі параметри виробу відповідають вимогам покуп ця, це означає його неконкурентоспроможність. Якщо споживач не знайде на ринку товар, який повністю відповідав би потребі, він буде виму шений скоригувати свої потреби з урахуванням існуючої пропозиції. Природно, що при цьому споживач перш за все відкине найбільш, з його точки зору, незначні вимоги і буде коригувати їх доти, поки вони не матимуть збігу з набором технічних параметрів у крайньому разі у одного з товарів, що пропонується.
З такого спрощеного описання процедури відбору на ринку випливає, що у структурі по треб різні елементи мають неоднакову значу щість. Для того, щоб задовольнити певну потре бу, товар повинен мати набір властивостей, кож на з яких виконує функцію задоволення одного з елементів потреби. За величиною технічного па раметра споживач оцінює, наскільки властивість запропонованого товару задовольняє відповід ний елемент потреби. Це можна виразити як від ношення розміру технічного параметру товару до розміру того ж параметру, при якому елемент потреби задовольняється повністю. Таке відно шення називається одиничним параметричним показником:
Рі
qi = -------- 100, (1.2)
Рі100
де: qi - одиничний параметричний показник по i-му параметру;
Рі - розмір i -го параметру для виробу, що аналізується;
Рі100- розмір і-го па раметру, при якому потреба задовольняється повністю, тобто на 100 відсотків.
Таким методом можна провести розрахунки по всіх технічних параметрах і одержати в ре зультаті повний набір показників, що характери зують відхилення властивостей виробу, що ана лізується, від вимог споживача. При цьому зна чущість властивості в загальній структурі влас тивостей товару повинна збігатися із значущістю відповідного елемента потреби.
Для одержання на базі одиничних групового показника, що характеризує відповідність виробу потребі, необхідно їх об'єднати з урахуванням значущості кожного одиничного показника в їх наборі:
n
Iт п = qiаi (1.3)
і=1
і=1,2,…, n
де: Iт п - груповий показник за технічними па раметрами;
qi - одиничний показник за і-м тех нічним параметром;
аi - вага (значущість) і-го параметру в загальному наборі (визначається ме тодами експертної оцінки);
п - кількість параме трів, що беруть участь в оцінці.
Отриманий показник Iтп по суті характери зує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі по всій сукупності технічних параметрів. Чим вище його розмір, тим повніше задовольня ються попити споживача. У цьому аспекті групо вий показник моделює в кількісній формі відбір товарів, за якого споживач прагне отримати ви ріб із максимальним споживчим ефектом.
Проте, зазначені вище одиничний і груповий показники, відображаючи ступінь задоволення потреби, ще не дають можливості оцінити кон курентоспроможність товару. З цією метою не обхідно порівняти показники для товару, що аналізується, і для його конкурента і виявити, який із них більшою мірою відповідає потребі [32]. Зазначене зіставлення й дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності даного товару в порівнянні з товаром-конкурентом по відношен ню до конкретної потреби. Тоді
Іт п(1)
К = ---------- , (1.4)
Іт п(2)
де: К - показник конкурентоспроможності і -го товару по відношенню до конкурента по техніч них параметрах;
Іт п(1), Іт п(2) - групові показники по технічних параметрах для і-го товару і това ру-конкурента.
Незважаючи на очевидну простоту зазна ченого вище показника, його використання на практиці в ряді випадків ускладнюється. Його можна використовувати, коли детально відомі потреба, виробнича функція, яку повинен вико нувати товар і конкретні умови її здійснення. У більшості випадків для цього необхідні різнома нітна й точна інформація про потреби покупців, трудомісткі й дорогі ринкові дослідження. Тому часто доцільніше оцінювати конкурентоспромо жність скісним (непрямим) методом - за допомо гою товару-зразку. У цьому випадку за основу аналізу приймається не потреба, а товар-зразок, який вже користується попитом і певною мірою близький до суспільних потреб. Зразок, таким чином, виконує роль матеріалізованих вимог, які повинен задовольняти товар, що претендує на ту або іншу частину попиту. Він моделює потребу і дає змогу вести порівняння його параметрів з параметрами об'єкту, що підпадає оцінці, що спрощує й здешевлює процес аналізу.
У випадку використання зразка як бази порі вняння формулу (1.2) необхідно частково змінити:
Рі
qi = -------- 100, (1.5)
Рі(0)
Рі(0)
qi’ = -------- 100, (1.6)
Рі
де: qi’ - одиничний показник конкурентоспро можності по і-му параметру;
Рі - розмір і-го параметру для товару, що аналізується;
Рі(0) - розмір і - го параметру для зразка.
При цьому із формул (1.5) і (1.6) береться та, в якій зростання показника відповідає поліпшенню па раметра товару, що аналізується. Для визначення Ітп в цьому випадку спрацьовує формула (1.3).
Отриманий в результаті показник Іт п дає можливість вирішити лише одну частину про блеми - чи здатний даний товар (і якою мірою) задовольнити існуючу потребу. Проте він це сто сується ще одного дуже важливого аспекту, що визначає вибір на ринку, - за якого рівня витрат потреба може бути задовільнена. Необхідність відповіді на це питання переносить дослідження в область аналізу економічних параметрів.
Підхід до вирішення задачі оцінки економіч них параметрів товару багато в чому схожий з аналізом за технічними параметрами. Його особ ливість полягає в тому, що порівняння усіх еко номічних параметрів відбувається на вартісній основі. По суті, для визначення рівня конкурен тоспроможності за економічними параметрами необхідно провести зіставлення цін споживання товару, що аналізується, та зразка, тобто:
С
Іеп = ------ , (1.7)
С0
де Іеп - показник за економічними параметрами (цінами споживання);
С - ціна споживання то вару, що аналізується;
С0 - ціна споживання товару-зразка.
На основі групових показників за норматив ними, технічними і економічними параметрами будується інтегральний показник конкуренто-спроможності:
Iт п
К = Iн п ------- , (1.8)
Іе п
де: К - інтегральний показник конкурентоспро можності товару, що аналізується, по відношенню до зразка;
Iтп, Iнп, Іеп - гру пові показники за технічними, економічними та нормативними параметрами.
За змістом цей показник відображає різницю між товарами, що порівнюються, у споживчому ефекті, який припадає на одиницю витрат спо живача на їх придбання й використання.
Якщо К < 1, виріб, що аналізується, посту пається зразку; якщо К > 1, то він перевищує зразок за конкурентоспроможністю; за однакової конкурентоспроможності К = 1. В окремих ви падках у ролі комплексного параметру, що за стосовується для оцінки конкурентоспроможнос ті, може використовуватися питомий корисний ефект, що визначається як відношення сумарного корисного ефекту в натуральних одиницях до розміру витрат на придбання, експлуатацію або споживання товару.
Становлять інтерес також деякі критерії оцін ки конкурентоспромож-ності, якими користують ся західні економісти [24]. Експерти паризької торго во-промислової палати до числа найважливіших критеріїв конкурентоспроможності відносять: ступінь новини товару, якість його виготовлення, наявність матеріальної бази щодо розповсю дження інформації про товар, заходи щодо сти мулювання збуту, включаючи рекламу, можли вості пристосування товару до вимог конкретно го ринку, фінансові умови, динамізм збуту та здатність швидко реагувати на успіх ринку.
Англійські економісти розглядають конкурен тоспроможність за ціновими показниками, зістав леною вартістю і зіставленою прибутковістю. У разі цінової конкурентоспроможності про дукція вважається конкурентноспроможною, якщо її продажна ціна, дизайн та якість не по ступаються аналогам, запропонованим на ринку.
Конкурентоспроможність за зіставленою ва ртістю трактується як зіставлена вартість одини ці праці в обробній промисловості країн, що по рівнюються, розрахована в одній валюті.
Конкурентоспроможність за прибутковістю припускає, що чим більш високі прибутки має компанія від своїх експортних операцій, тим ви ще рівень конкурентоспроможності її продукції, тобто показником є норма прибутку компанії.
Загострення боротьби за ринки збуту викли кає до проблеми конкурентоспроможності все більший інтерес. Аналіз доводить, що конкурентоепроможність - багатогранне поняття, на яке впливає велика кількість факторів. При цьому, якщо якості продукції в кожний окремий момент являє собою цілком визначену сукупність її властивостей, то конкурентоспроможність її може значно змінюватися залежно від зміни таких зовнішніх факторів, як умови реалізації, попиту, пропозиції. Тобто для споживача якість товару є обов'язковою характеристикою, однак ще не гарантує придбання саме даного товару. Конкурентоспроможним виявляється той товар, який задовольняє потреби покупця оптимальним чином. І навіть за ці умови він може бути нереалізованим, якщо ри нок насичений.
Отже, достовірна оцінка конкурентоспромо жності продукції потребує зіставлення її параме трів з тим їх рівнем, який задається потребами покупця, а також оцінки відмінності даної про дукції від товару-конкуренту як за ступенем від повідності конкретній потребі, так і за затратами на її задоволення. Для такої оцінки потрібна об'єктивна інформація про технічний рівень, якість і ціну цієї продукції і її конкурентів, а та кож - про насиченість ринку товарами даного виду. Така інформація, як правило, відсутня, то му що її формування вимагає цілеспрямованих дій, значних витрат, які поки ще не регламенту ються необхідними документами.
Зазначені обставини, а також актуальність про блеми визначення конкурентоспроможності про дукції примушують економістів розробляти скісні, доступніші підходи до вирішення цієї задачі.
З нашої точки зору, найбільш правомірним є підхід, що скісно характеризує кон курентоспроможність не тільки окремих видів продукції, а й товаровиробників у цілому шляхом аналізу інфор мації про технічний рівень продукції; її експортабельність; сертифікацію.
Вибір саме цих аспектів продукції, які пропо нуються щодо оцінки її конкурентоспромо жності, обумовлений, перш за все, їх прямим без посереднім зв'язком з якістю продукції, її відпові дністю вимогам стандартів і її ціною, від якої щільно залежать можливості експорту. Такий підхід, незважаючи на відсутність точних кількісних оцінок, є, на наш погляд, більш достовірним для продукції підприємств чорної металургії, що розглядаються в даній роботі.
1.3 Особливості конкуренції на ринку продукції чорної металургії
Гірничо-металургійний комплекс України об’єднує близько 300 підприємств, у тому числі 14 металургійних комбінатів і заводів, 7 трубних, 13 коксохімічних і 13 заводів вогнетривів, 26 гірничорудних підприємств, 3 заводи феросплавів, 25 підприємств вторчормету і ряд інших. Обсяги продукції комплексу в останні роки збільшуються, хоча й дотепер не вдалося повною мірою подолати наслідки спаду виробництва і вийти на обсяги виробництва дореформеного періоду (рис. 1. 1).
Рис. 1.1 - Обсяги виробництва підприємств чорної металургії України
у відсотках до обсягів 1990 року (складено за даними [29, 30])
За роки ринкових перетворень частка чорної металургії в структурі промислового виробництва України збільшилася майже в три рази (рис. 1.2) і складає сьогодні близько чверті всього обсягу виробленої промислової продукції.
1990 рік 2002 рік
Рис. 1.2 - Частка чорної металургії в структурі промислового
виробництва України [29, 30]
Найважливішою перевагою чорної металургії України є її забезпеченість власними запасами залізних і марганцевих руд і коксівного вугілля світового значення, розвідані запаси яких забезпечують на доступний для огляду період не тільки потреби країни, але й експорт значного обсягу продукції.
Підприємства комплексу є, як правило, містоутворюючими для більшості міст Донбасу і Наддніпрянщини, що робить їх вирішальним фактором соціальної стабільності в цих головних індустріальних регіонах країни.
Виробничі потужності заводів чорної металургії, що складають близько 50 млн. т готової сталі в рік, сьогодні використовуються не повною мірою. Тому організація повного використання цих потужностей є важливою державною задачею.
З огляду на великі можливості гірничо-металургійного комплексу для розвитку економіки України, можна відзначити і значні труднощі у вирішенні задачі подальшого її зростання, що визначаються наступними обставинами:
Важливо підкреслити, що сьогодні вітчизняна металургія функціонує в загальній системі світових господарських зв'язків, і її стан значною мірою залежить від тенденцій розвитку світової металургії.
Основним напрямком розвитку міжнародних економічних відносин на рубежі ХХ і ХХІ століть стала глобалізація економіки [7, 9, 36], що повною мірою проявилася в металургійній промисловості. Міжнародні господарські зв'язки перетворилися в інструмент перерозподілу ресурсів і підвищення ефективності виробництва в глобальному масштабі. Це привело до розвитку наступних тенденцій у світовій металургії:
Світові тенденції визначають проблеми вітчизняної металургії на зовнішніх ринках. Українські підприємства витісняються з ринків металопродукції з високою доданою вартістю з використанням різних тарифних і нетарифних обмежень. В експорті чорної металургії сировина і напівфабрикати (руда, брухт, кокс, чавун, злитки, заготівлі, сляби) складають більше 60% і тільки 10% на продукцію більш високих переділів (прокат і інші металовироби). У результаті дії цього фактора рівень завантаження потужностей по виробництву кінцевої металопродукції (труб, прокату) істотно нижче в порівнянні з рівнем для металопродукції більш низьких переділів (руда, чавун, заготівля і первинні метали).
Разом з тим, на ринках металопродукції низьких переділів українські підприємства зазнають підсилений тиск з боку третіх країн (у першу чергу Китаю, Індії, Бразилії й ін.). Це викликано тим, що маючи низькі витрати виробництва і високоякісну рудну базу, ці країни зуміли залучити значні іноземні інвестиції для створення сучасної металургійної промисловості.
Таким чином, сьогодні українська металургійна промисловість функціонує в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку. Тому найважливішим напрямком державної промислової політики у відношенні металургії на сучасному етапі є створення таких загальних умов для роботи підприємств галузі, які б відповідали умовам розвитку металургії в країнах - найбільших учасниках світового ринку металів. У контексті цієї задачі забезпечення конкурентноздатності металургійної промисловості України на світовому ринку передбачає поряд з активізацією зусиль підприємств галузі щодо підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції, також реалізацію ряду державних заходів в області податкової, митної і тарифної політики, а також зовнішньої торгівлі.
Другий важливий напрямок державної промислової політики стосовно металургії пов'язаний зі здійсненням спеціальних заходів, спрямованих на стимулювання прогресивних структурних змін у металургійній промисловості. З цією метою доцільно реалізувати заходи щодо розширення внутрішнього попиту на металопродукцію, активізації інноваційної діяльності в металургії, реструктуризації підприємств і вирішенню соціальних проблем.
Незважаючи на вищезгадані труднощі, чорна металургія України розширює експорт своєї продукції, вартість якої складає близько 40% всіх експортних надходжень країни.
Таким чином, можна зазначити, що в сучасних умовах чорна металургія є головною базовою і експортоутворюючою галуззю країни. Разом з металоспоживаючими галузями - суднобудуванням, важким і транспортним машинобудуванням, енергетичним машинобудуванням і іншими – чорна металургія має стати основою економічної незалежності і базою створення і розвитку власних наукомістких і високотехнологічних виробництв і ефективної економіки. За таких умов задача підвищення конкурентоспроможності продукції металургії є важливою державною задачею і потребує пошуку всіх можливих резервів у цій сфері, об’єднання зусиль держави і окремих виробників металургійної продукції.
2 АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
ДОНЕЦЬКОГО МЕТАЛУРГІЙНОГО ЗАВОДУ
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.1.1 Етапи розвитку підприємства
ВАТ "ДМЗ"- одне з найстаріших металургійних підприємств України. Завод заснований створеним в Англії в 1869 році акціонерним "Новоросийским обществом каменоугольного, железоделательного и рельсового производств". Днем народження заводу вважається дата початку регулярної виплавки сталі - 24.01.1872 року. Директором-розпорядником заводу з початку його будівництва до 1889 року був англійський спеціаліст Джон Юз.
Одним із перших у країні завод засвоїв виплавку чавуна на мінеральному паливі в доменних печах, прокат залізних, а потім сталевих рейок, дуже необхідних для розвитку залізниць у Донецькому і Дніпропетровському регіонах.
До початку XX сторіччя у складі заводу працювали 7 доменних, 10 мартенівських печей, 14 прокатних клітей. Були побудовані і введені в експлуатацію листопрокатний цех, сортопрокатні стани 250, 350, 400,мартенівський цех.
Під час громадянської війни завод не працював. Після націоналізації, у 1919 році почалося відновлення зруйнованих виробництв. Завод знову запрацював усіма переділами. Виплавка чавуну і сталі, виробництво прокату в 1928 році досягнули рівня 1913 року, а до 1940 - перевищили його більш ніж удвічі.
З початку Великої Вітчизняної війни ДМЗ став випускати спеціальні марки металу для оборонної промисловості, авіаційні бомби, гранати. На час окупації завод завмер. Відступаючи, фашисти піддали його жорстокому руйнуванню. Було повністю знищено енергетичне господарство, підірвано колони будівель багатьох цехів, зруйновано виробничі агрегати. Завдяки самовідданій праці донецьких металургів уже через п'ять місяців після звільнення міста від окупантів були відновлені і пущені в експлуатацію мартенівська піч №4, доменна піч і прокатні цехи. За успішну роботу по відбудові виробничих агрегатів і забезпеченню фронту металом колективу Донецького металургійного заводу десять разів присуджувався перехідний Червоний Прапор Державного комітету оборони СРСР, який залишено заводу на постійне зберігання.
У повоєнні роки на підприємстві модернізуються старі і будуються нові цехи, впроваджуються передові технології: 1950 р. - засвоєна система паровипарювального охолодження елементів мартенівських печей, у 1953 р. - введений в дію листопрокатний стан 2300, у 1960 - перша у світі промислова установка безупинного розливу сталі. У 1974 році введені в експлуатацію : заготовочний стан 950/900; у 1976 - киснева станція; у 1978 - електросталеплавильна піч № 1, 1979 – електросталеплавильна піч № 2; 1985 - комплекс устаткування для виробництва синтетичних сумішів для шлакоутворювання, цех ремонту прокатного обладнання, реконструйований з установкою нових верстатів механічний цех, 1994 - цех тонкостінних труб, металовиробів і метизів.
У 1996 році Донецький металургійний завод ім. Леніна перетворено у відкрите акціонерне товариство «Донецький металургійний завод». Через рік почалася реалізація інвестиційного проекту, за яким компанія «MetalsRussia» (Великобританія) інвестувала в електросталеплавильний комплекс ОАО «ДМЗ» устаткування для модернізації електросталеплавильної печі обтискного цеху. В асортименті продукції, що випускалася, з'явилися високолеговані марки сталі.
З початку 1998 року завод став випускати шестиметрову квадратну заготовку на додаток до чотириметрової, яка випускалася раніше. В ході реалізації інвестиційного проекту ВАТ «ДМЗ» в економіку України були залучені корпоративні інвестиції, завдяки чому завод одержав від італійської компанії «Danieli» металургійне оснащення, що випереджає існуючі європейські аналоги як мінімум на 4 роки. З вересня 1998 року підприємство почало функціонувати в рамках дії Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області» [1].
Наприкінці 1999 року в результаті реструктуризації зі складу ВАТ «ДМЗ» виділився міні-металургійний завод «ІСТІЛ-ДМЗ», створений на базі електросталеплавильного й обтискного цехів. У цей же час почалися роботи з реконструкції доменної печі №2, модернізації установки безперервного розливання сталі мартенівського цеху.
Початок ХХІ століття завод зустрів як беззбиткове сучасне підприємство повного циклу. Це здійснилося завдяки реструктуризації заводу та залученню значних інвестицій. Так, внаслідок реструктуризації було створено цілий ряд незалежних підприємств, які працюють у комплексі на договірних умовах. Тобто визнано, що головним чинником майбутнього розвитку заводу є те, як з самого початку будуть реструктуризовані основні цехи, яку конкурентоспроможну продукцію будуть випускати, як раціонально побудувати організаційно-управлінську структуру, як ефективно будуть працювати маркетингові і комерційні служби і, нарешті, який прибуток будуть одержувати самостійні структури, які задіяні у відкритому акціонерному товаристві «Донецький металургійний завод».
Форма власності підприємства – колективна.
Відомості про акціонерний капітал наведено в табл.2.1.
Таблиця 2.1 - Акціонерний капітал ВАТ “ДМЗ”
|
Показник |
Відомості на 01.01.2003 р. |
|
Кількість акцій, шт. |
362 241 160 |
|
Номінальна вартість акції, грн. |
0,25 |
|
Ринкова вартість акції, грн. |
0,08 |
|
Статутний капітал, грн. |
90 560 290,00 |
|
Ринкова капіталізація, грн.. |
28 979 292,80 |
Дані про компанії-власники акцій ВАТ “ДМЗ” наведено в табл. 2.2.
|
Таблиця 2.2 - Відомості про компанії - власників більше 5% акцій ВАТ “ДМЗ” (на 01.01.2003) |
|||
|
Частка |
ЄДРПОУ |
Назва компанії або установи |
|
|
16,03% |
13511245 |
Донецьке РВ ФДМУ, Україна 83000 м.Донецьк,вул.Артема,97 |
|
|
15,28% |
Компанія "ПУНТ ЛТД", Мейн стрит, П.О. Бокс 556, Чарльзтаун, Невис, Вест Індія |
||
|
15,24% |
Компанія "ПРОФІТ ЦЕНТР ЛТД", Мейн стрит, П.О.Бокс 556, Чарльзтаун, Невис, Вест Індія |
||
|
15,23% |
Компанія "СКВАЄ МЕЙНОР ПРОПЕТІЗ ЛТД", Мейн стрит, П.О. Бокс 556, Чарльзтаун, Невис, Вест Індія |
||
|
15,22% |
Компанія "ВОРЛД ІНВЕСТМЕНТ ТРЕЙДІНГ ЛТД", Британські Віргінськи Острови, Роад Таун П.О. Бркс 146, Тортола |
2.1.2 Виробнича структура підприємства
На сьогодні завод містить у своєму складі такі виробництва:
ДОМЕННИЙ ЦЕХ. Доменний цех складається з доменної печі корисним обсягом 1033м3, де роблять переробний ливарний чавун. На ДП №1 виплавляють у добу 1200-1300т. переробного чавуна.
МАРТЕНІВСЬКИЙ ЦЕХ. Мартенівський цех має у складі 5 працюючих печей і резервну піч ємністю по 153 тонни кожна, усі у робочому стані. Виплавляють більш 120 марок сталей. Продукція мартенівського цеху - злитки, сляби. Споживачі - обжимний цех ММЗ "Істіл-Україна" і прокатний цех ВАТ "ДМЗ".
ПРОКАТНИЙ ЦЕХ. Листопрокатна ділянка має стан 2300 з двома клітями: чорнової кліті Тріо і чистової - Кварто. Основні види продукції: лист гарячекатаний, виготовлений із рядових і якісних вуглецевих, низьколегованих і легованих конструкційних марок сталі. Сортопрокатна ділянка включає три прокатних стани - 250, 350, 400. Усі стани ливарного типу. Сортамент станів включає: круглі, квадратні, шестигранні, смугові профілі, арматурні та ресорні, прокат для лемеха і ножів землерийних та сільськогосподарських машин. Більш 25 % профілерозмірів прокату освоєно в цеху за останні 5-6 років.
ЦЕХ ТОНКОСТІННИХ ТРУБ, МЕТАЛОВИРОБІВ І МЕТИЗІВ. Склад цеху: трубоелектрозварювальний стан RT2000S, ділянка виготовлення металевих меблів і комплектуючих до них.
Крім основних цехів, що випускають продукцію, на заводі є:
Всі структурні підрозділи ВАТ "ДМЗ" знаходяться в м. Донецьку.
На сьогоднішній день ВАТ "ДМЗ" бере участь у таких господарських товариствах:
ТОВ "Калтоп" спеціалізується на виробництві і реалізації екзотермічних і шлакоутворюючих сумішей, для виробництва сталей і продуктів ії переробки; виготовлення, переробці і реалізації хімічних речовин і т.д. Доля ВАТ "ДМЗ" складає 60% статутного фонду ТОВ "Калтоп". Місцезнаходження товариства - м. Донецьк.
ЗАТ "ЦНДІВТОРМЕТ" займається проведенням науково-дослідних, маркетингових, дослідно- конструкторських робіт, розробкою, реалізацією і впровадженням у виробництво нових технологій. Доля ВАТ "ДМЗ" у статутному фонді складає 55%. Місцезнаходження - м. Донецьк.
ДП "ПК Металургів". Предметом діяльності є організація кружків, студій, фізкультурно-оздоровчих груп, шкіл естетичного виховання та інших видів культурної діяльності. Місцезнаходження - м. Донецьк. Доля ВАТ "ДМЗ" у статутному фонді дочірнього підприємства -100%.
ТОВ "Торговий дім ДМЗ" - реалізація сталі і продуктів ії переробки. Місцезнаходження - м. Донецьк. Доля ВАТ "ДМЗ" складає 93 %.
ДП "Пансіонат "Металург" - організований для оздоровлення громадян та їх дітей, організації повноцінного відпочинку, туризму і дозвілля. Кількість робітників основного складу - 40 чоловік. Місцезнаходження - Донецька область, Новоазовський район, с. Седово. Доля ВАТ "ДМЗ" у статутному фонді дочірнього підприємства складає 100%.
ЗАТ "Донецьксталь-металургійний завод" спеціалізується на виробництві та реалізації продукції технічного призначення, у тому числі залізорудного концентрату, агломерату, нерудних будівельних матеріалів, продукції коксохімічного виробництва, металопродукції. Доля ВАТ "ДМЗ" у статутному фонді ЗАТ "Донецьксталь-металургійний завод" складає 19,15%. ВАТ "ДМЗ" має представництва в м. Києві і Білорусії.
Галузеві технологічні особливості виробничого процесу полягають в наступному.
ДОМЕННИЙ ЦЕХ. Виробляє високоякісний ливарний і передільний чавун і містить дві доменних печі корисним обсягом 1033 куб.м кожна, установку для перемолу вугілля, що вдувається в пилообразному виді в горн доменної печі з метою зниження розходу коксу, установку десульфурації чавуну магнієм.
Доменна піч № 2, що була введена в експлуатацію в 2002 після капітального ремонту, - одна з найбільш сучасних і екологічно чистих доменних пічей в Європі.
Більша частина чавуну в рідкому вигляді передається в мартенівський цех, а решта на ливарних машинах розливається в чушки масою 15-20 кг для відвантаження споживачам. В разі необхідності чавун піддається позапечній обробці на установці десульфурації.
МАРТЕНІВСЬКИЙ ЦЕХ. Має у своєму складі 6 мартенівських печей виробничою потужністю 160 тис.т/рік (у цілому по цеху - 800 тис.т), що виробляють більш 100 марок вуглеродистих, конструкційних, інструментальних, низьколегованих, легованих якісних і високоякісних сталей.
Одна з печей постійно знаходиться в гарячому резерві. Рідка сталь випускається в 175-тонні ковші, установлені під піччю на спеціальних стендах у ливарному прольоті. При необхідності з метою десульфурації сталь обробляється твердою жужільною сумішшю (ТШС), подаваної з бункера разом з феросплавами. Сталь розливається сифонним способом у ізложниці 5,7 тонн і на 4-х струмковий слябовий УНРС через проміжні ковші ємністю 19 тонн у кристалізатори перетином 1000х150мм і 1200х150мм. Розливання стали може здійснюватися на два чи на чотири струмки, по двох-трьох плавках методом «плавка на плавку», у залежності від сортаменту сталі, що відливається.
Після модернізації УНРС планується збільшити серійність до п'яти плавок. Середня маса плавки 154,6 тонн, тривалість плавки 7 годин. 59 хв. Сьогодні в цеху впроваджена система схованої донної продувки на чотирьох мартенівських печах, довершений капітальний ремонт із модернізацією слябової УНРС, побудована установка “піч-ковш”.
ПРОКАТНИЙ ЦЕХ. Включає три сортових стани: мілкосортний 250, два середньосортних стани 350 і 400, а також товстолистовий стан 2300. Усі три сортових стани лінійного типу. Прокатні кліті на станах 350 і 400 встановлені в двох лініях - обтискної і чистовий, на стані 250 - у трьох лініях - обтискної, чорновий і чистовий, на якій передача смуг, що прокочуються, здійснюється по обвідних апаратах. Сортові стани працюють на універсально квадратній заготівці 135 х 135 мм, довжиною 1,5 м. Для нагрівання заготівки на кожнім стані встановлено по одній методичній печі.
Сортові прокатні стани мають широкий унікальний сортамент продукції і високий рівень якості, що традиційно забезпечує високий попит на продукцію підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Товстолистовий стан 2300 - реверсивний двоклітьовий стан тандем "тріо-кварто". Знаходиться в експлуатації з 1953 року. Для нагрівання слябів на стані маються три нагрівальні печі
ЦЕХ ТОНКОСТІННИХ ТРУБ, МЕТАЛОВИРОБІВ І МЕТИЗІВ. Цех, введений в експлуатацію в 1995р., містить у собі електротрубозварювальний стан RT-2000S з лінією подовжнього різання рулонного прокату на штрипси мірної ширини, призначений для виробництва зварених прямошовних конструкційних, у тому числі меблевих, труб, а також комплекс спеціалізованого устаткування для виробництва металевих меблів і комплектуючих до неї.
ЦТТММ спеціалізується на виробництві сталевих електрозварних прямошовних труб круглого, квадратного, овального, плоскоовального й аркового перетину, а також меблевих каркасів з нанесенням хромонікелевого покриття і кольорових порошкових емалей.
Загальний напрямок діяльності підприємства - це освоєння і випуск якісної металопродукції.
ВАТ "ДМЗ" виробляє:
Детальний перелік продукції, що виробляється, наведено в Додатку А
Таблиця 2.3 - Сировинна база підприємства
|
Найменування продукцiї (виду продукцiї) |
Сировинна база для виробництва |
|
Сортовий прокат |
Україна: металобрухт, феромарганець, сілікомарганец |
|
Листовий прокат |
Україна: феромарганець, сілікомарганець, металобрухт |
|
Інші товари |
Україна: кварцит, ППК, залізна руда, агломерат |
На регіональному ринку споживачами сортового прокату є Дружковський метизний завод, Артемівський завод "Перемога Праці" та інші машинобудівні та металообробні підприємства.
Основними споживачами на українському ринку в 2002 році по трубній заготівці були Нікопольський ЮТЗ, Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К Лібкнехта, Дніпропетровський трубний завод ім. Леніна.
Найбільш яскравим прикладом освоєння нових ринків збуту можна вважати вихід продукції ВАТ "ДМЗ" на ринок ЕС. Вперше за історію існування ВАТ "ДМЗ" у 2002 році були здійснені постачання листового металопрокату в Німеччину. У поточному році планується вивести на ринок ЄС також і сортовий прокат.
У 2002 році була проведена робота по закріпленню торгової марки ВАТ "ДМЗ" на ринку Республіки Білорусь. Цей ринок історично був одним із найбільших споживачів продукції заводу, тому у червні 2002 року було відкрито представництво ВАТ "ДМЗ" у м. Мінськ, Республіка Білорусь. Після відкриття представництва, ведеться робота по збільшенню обсягів постачань металопродукції на ринок Білорусі.
Також освоюється ринок країн середньоазіатського регіону, особливо Казахстан і Узбекистан. Дослідження показали, що ринок Казахстану активно розробляється такими країни, як Росія, США, Німеччина, Франція, Великобританія, Японія, Канада, Італія. Тому, через наявність великої кількості конкурентів, входження ВАТ "ДМЗ" у цей ринок в даний момент є проблематичним. На відміну від Казахстану, ринок металопрокату Узбекистану є менше освоєним, конкурентне середовище на ньому не настільки агресивне, яку Казахстані.
У 2002 р. були пророблені питання постачань металопродукції ВАТ "ДМЗ" на ринки Африки і Ближнього Сходу. Робота в даному напрямку принесла значні результати, підтвердженням чого стали постачання металопродукції в Нігерію, Об'єднані Арабські Емірати.
У відвантаженні на експорт можна виділити декілька основних торгових потоків: ринок Росії - 63% від загального відвантаження на експорт; ринок Білорусії - 18%; Прибалтика - 8%; СНД (без Росії і Білорусії) - 4%; дальнє зарубіжжя - 7% (рис. 2.1).
Рис. 2.1 - Розподіл експорту продукції.
Тобто, незважаючи на суттєве розширення виробничих зв’язків, пріоритетним напрямом експорту залишається Російська Федерація.
Загальні показники діяльності підприємства наведено в табл..2.4.
Таблиця 2.4 - Основні економічні показники діяльності ВАТ “ДМЗ” (тис.грн..)
|
№ п\п |
Показники |
1999 р. |
2000 р |
2001 р |
2002 р. |
|
1. |
Доход від реалізації |
586714,00 |
1131760,00 |
1106531,00 |
16656307,00 |
|
2. |
Чистий доход від реалізації продукції |
524864,00 |
984361,00 |
953468,00 |
1087584,00 |
|
3. |
Собівартість продукції |
474205,00 |
825548,00 |
842279,00 |
979374,00 |
|
4. |
Прибуток від операційної діяльності |
- |
68966,00 |
83989,00 |
22176,00 |
|
5. |
Збитки від операційної діяльності |
65386,00 |
- |
- |
- |
|
6. |
Чистий прибуток |
- |
70156,00 |
57975,00 |
- |
|
7. |
Чистий збиток |
70070,00 |
- |
- |
15621,00 |
|
8. |
Підсумок балансу |
891319,00 |
946940,00 |
710417,00 |
876244,00 |
|
9. |
Власний капітал |
168414,00 |
2333128,00 |
287327,00 |
272820,00 |
|
10. |
Нематеріальні активи |
10016,00 |
10303,00 |
1522,00 |
1136,00 |
|
11. |
Основні засоби |
286874,00 |
286167,00 |
267234,00 |
258755,00 |
|
12. |
Необоротні активи |
473293,00 |
381013,00 |
346882,00 |
366072,00 |
|
13. |
Оборотні активи |
417894,00 |
557093,00 |
347471,00 |
486879,00 |
|
14. |
Засоби обігу |
293134,00 |
435667,00 |
224948,00 |
393102,00 |
|
15. |
Довгострокові зобов’язання |
90614,00 |
88662,00 |
35808,00 |
48353,00 |
|
16. |
Поточні зобов’язання |
631758,00 |
624146,00 |
385475,00 |
553298,00 |
2.2 Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства
|
Наймену- (виду продукцiї) |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
||||||
|
Обсяг вироб-ництва в нату- |
Обсяг вироб- |
Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї (тис.грн.) |
Обсяг вироб-ництва в нату- |
Обсяг вироб- |
Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї (тис.грн.) |
Обсяг виробництва в нату- |
Обсяг вироб- |
Чистий дохiд (виручка) вiд реалiзацiї (тис.грн.) |
|
|
Сортовий прокат, т |
205,105 |
243149 |
243149 |
223,131 |
255828 |
254875 |
196,513 |
231759,9 |
235502 |
|
Листовий прокат, т |
165,983 |
199527 |
192234 |
230,975 |
257857,2 |
257772,3 |
270,763 |
283955,5 |
285397 |
|
Усього: |
|
442676 |
435383 |
|
513685,2 |
512647,3 |
|
845938 |
1087584 |
Динаміку виробництва ілюструє рис. 2.2.
Рис. 2.2 - Обсяги виробництва продукції ВАТ “ДМЗ”
Отже, у 2001 році виробництво сортового та листового прокату збільшилось у порівнянні з 2000 роком на 32,1% та 11% відповідно. А у 2002 році виробництво сортового прокату зменшилось на 13,62%, але виробництво листового прокату зросло 17% у порівнянні з 2001 роком. Обсяг виробленої промислової продукції у 2002 році збільшився на 43% до рівня 2001 року.
ВАТ "ДМЗ" на внутрішньому і зовнішньому ринку поданий у таких галузях: машинобудування; будівництво; суднобудування; гірсько-металургійна; залізнична; інші (металотрейдери).
На внутрішній ринок у 2002 році було відвантажено: машинобудування - 14,26%; будівництво - 6,43%; суднобудування - 1,1%; гірсько-металургійна - 13,7%; залізнична -7,82%; інші (металотрейдери) - 14,6% (рис.2.3).
Усього по галузях було відвантажено: машинобудування - 24,33%; будівництво - 8,42%; суднобудування - 2,37%; гірсько-металургійна - 16,64%; залізнична - 7,82%; інші (металотрейдери) - 40,43%.
Внутрішній ринок
Загальні поставки
Рис. 2.3 - Розподіл поставок продукції за галузями
Галузевий розподіл поставок на внутрішній ринок і загальні поставки мають відмінності, рис. 2.3 ілюструє цю різницю.
На заводі функціонує система забезпечення якості виробництва сортового, фасонного й листового прокату, круглих профілів спеціального призначення, литих і гарячекатаних круглих і квадратних заготівок, електрозварювальних труб різного профілю і металевих меблів, сертифікованих германським сертифікатним товариством TUV NORD. ВАТ "ДМЗ" пройшов повторну сертифікацію листової суднової сталі англійським Lloyd і російським морським Регістром судноплавства, вперше сертифікована суднова сталь за правилами німецького Lloyd, французького бюро Veritas і норвезького Veritas.
Таблиця 2.6 - Чисельність працівників та оплата їх праці
|
Показники |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
|
Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб) |
6948 |
8053 |
8551 |
|
Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та сумiсників (осiб) |
466 |
298 |
332 |
|
Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб) |
- |
- |
- |
|
Фонд оплати працi - всього (тис.грн.) |
43741,9 |
59656,3 |
72104,1 |
Як позитивний момент можна зазначити, що темпи зростання фонду оплати праці перевищують темпи зростання чисельності персоналу (рис. 2.4). Це свідчить про те, що успішна робота підприємства дозволяє підвищувати заробітну плату працівників.
Рис. 2.4 - Динаміка показників трудових ресурсів ВАТ “ДМЗ”
41,2% середньосписочної чисельності персоналу працює за відрядною системою оплати праці, в тому числі - 38,4% робітників працює в бригадах. 58,8% персоналу підприємства працює за почасовою системою оплати праці.
Інформацію щодо основних виробничих фондів ВАТ «ДМЗ» наведено в табл. 2.7.
Таблиця 2.7 - Основні засоби (тис. грн)
|
Найменування основних засобів |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
|||
|
на початок періоду |
на кінець періоду |
на початок періоду |
на кінець періоду |
на початок періоду |
на кінець періоду |
|
|
1.Виробничого призначення: |
278 718.0 |
274 243.0 |
274 243.0 |
258 344.0 |
258 344.0 |
249 786.0 |
|
- будівлі та споруди |
182 206.0 |
170 552.0 |
170 552.0 |
164 113.0 |
164 112.0 |
155 829.0 |
|
- машини та обладнання |
78 281.0 |
85 159.0 |
85 159.0 |
76 978.0 |
76 978.0 |
77 478.0 |
|
- транспортні засоби |
17 610.0 |
17 350.0 |
17 350.0 |
15 884.0 |
15 884.0 |
14 976.0 |
|
- інші |
621.0 |
1 182.0 |
1 182.0 |
1 369.0 |
1 370.0 |
1 503.0 |
|
2.Невиробничого призначення: |
8 156.0 |
11 924.0 |
11 924.0 |
8 890.0 |
8 890.0 |
8 969.0 |
|
- будівлі та споруди |
7 741.0 |
11 437.0 |
11 437.0 |
8 742.0 |
8 742.0 |
8 820.0 |
|
- машини та обладнання |
189.0 |
378.0 |
378.0 |
99.0 |
99.0 |
79.0 |
|
- транспортні засоби |
|
11.0 |
11.0 |
|
|
|
|
- інші |
226.0 |
98.0 |
98.0 |
49.0 |
49.0 |
70.0 |
|
Усього |
286 874.0 |
286 167.0 |
286 167.0 |
267 234.0 |
267 234.0 |
258 755.0 |
Ступінь зносу основних засобів виробничого призначення на кінець 2000 р. складала 55,5%, 2001 р. - 58,8%;. На кінець 2002 року цей показник складав 60,5%, у тому числі:
Ступінь зносу основних засобів невиробничого призначення складає 41,4%, у тому числі:
Ступінь використання основних засобів всіх груп оцінюється як 100% .
У 2002 році первісна (переоцінена) вартість основних засобів збільшилася на 24106 тис. грн., у тому числі за рахунок:
з них:
будівлі та споруди - 642 тис. грн.;
машини та обладнання - 13639 тис. грн.;
транспортні засоби - 1855 тис. грн.;
інші основні засоби - 580 тис. грн.
Первісна вартість основних засобів зменшилася за 2002 рік на 19202 тис. грн., у тому числі за рахунок:
з них:
будівлі та споруди 1158 тис. грн.;
машини та обладнання – 1964 тис. грн.;
транспортні засоби - 187 тис. грн.;
інші основні засоби - 18 тис. грн.
з них:
будівлі та споруди - 11981 тис. грн. ;
машини та обладнання – 3001 тис. грн.;
транспортні засоби - 283 тис. грн.;
інші основні засоби - 75 тис. грн.
Рух основних засобів на протязі звітного 2002 року характеризувався наступними показниками:
вартість введених на протязі звітного року
основних засобів
Коефіцієнт введення основних засобів = ---------------------------------------------------------------= 0,064,
вартість основних засобів на кінець звітного року
Таким чином, введення основних засобів у 2002 році склало близько 6% від їх первісної вартості на кінець року.
вартість основних засобів, що вибули за звітний період
Коефіцієнт вибуття основних засобів =------------------------------------------------------------ = 0,072,
вартість основних засобів на початок звітного періоду
Тобто, за звітний рік виведено з експлуатації основних засобів у розмірі 7,2% від їх загальної первісної вартості станом на початок року.
Документацію щодо фінансово-господарської ВАТ “ДМЗ” наведено в табл.2.8 та Додатку Б.
Таблиця 2.8 – Фінансові результати ВАТ “ДМЗ” (тис.грн)
|
Найменування показника |
2002 р. |
2001 р. |
||
|
прибуток |
збиток |
прибуток |
збиток |
|
|
1 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Доход (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) |
1656307 |
|
1106531 |
|
|
Податок на додану вартiсть |
|
176351 |
|
145402 |
|
Акцизний збiр |
|
|
|
|
|
Інші вирахування з доходу |
|
392372 |
|
7661 |
|
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції: (товарів, робіт, послуг) |
1087584 |
|
953468 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції : (товарів,робiт, послуг) |
|
979374 |
|
842279 |
|
Валовий: прибуток |
108210 |
|
111189 |
|
|
Валовий: збиток |
|
|
|
|
|
Iншi операцiйнi доходи |
81340 |
|
101211 |
|
|
Адміністративні витрати |
|
43970 |
|
39853 |
|
Витрати на збут |
|
24636 |
|
14870 |
|
Інші операційні витрати |
|
98768 |
|
73688 |
|
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток |
22176 |
|
83989 |
|
|
Фінансові результати від операційної діяльності: збиток |
|
|
|
|
|
Доход від участі в капіталі |
|
|
|
|
|
Інші фінансові доходи |
2 |
|
1 |
|
|
Інші доходи |
357597 |
|
262124 |
|
|
Фінансові витрати |
|
15422 |
|
16765 |
|
Втрати від участі в капіталі |
|
|
|
|
|
Інші витрати |
|
376852 |
|
265191 |
|
Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: прибуток |
|
|
64158 |
|
|
Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: збиток |
|
12499 |
|
|
|
Податок на прибуток від звичайної діяльності |
|
3122 |
|
6183 |
|
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток |
|
|
57975 |
|
|
Фінансові результати від звичайної діяльності: збиток |
|
15621 |
|
|
|
Надзвичайні: доходи |
|
|
|
|
|
Надзвичайні: витрати |
|
|
|
|
|
Податки з надзвичайного прибутку |
|
|
|
|
|
Чистий: прибуток |
|
|
57975 |
|
|
Чистий: збиток |
|
15621 |
|
|
Таблиця 2.9 – Операційні витрати
|
Найменування показника |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
|
1 |
3 |
4 |
3 |
|
Матеріальні затрати |
715115 |
655927 |
742265 |
|
Витрати на оплату праці |
43022,5 |
59789,5 |
71907 |
|
Відрахування на соціальні заходи |
13232,7 |
20178,1 |
26053 |
|
Амортизація |
21293 |
26733 |
26766 |
|
Інші операційні витрати |
119989,7 |
65015,4 |
69469 |
|
Разом |
912652,9 |
827643 |
936460 |
Значну частину витрат (майже 80%) складають матеріальні затрати (рис. 2.5).
Рис. 2.5 - Структура операційних витрат
За таких умов раціоналізація використання ресурсів є головною передумовою підвищення ефективності виробництва і зростання конкурентоспроможності продукції.
На основі розрахунків показників ліквідності ВАТ “ДМЗ” (табл. 2.10) можна зробити наступні висновки.
Таблиця 2.10 – Динаміка ліквідності ВАТ “ДМЗ”
|
Показник |
1997 р. |
1998 р. |
1999 р. |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
|
Коеф. покриття (загальна ліквідність) |
0,61 |
0,65 |
0,66 |
0,89 |
0,90 |
0,88 |
|
Коеф. швидкої (проміжної) ліквідності |
0,15 |
0,46 |
0,46 |
0,67 |
0,56 |
0,71 |
|
Коеф. абсолютної ліквідності |
0,04676 |
0,0003 |
0,0001 |
0,1414 |
0,005 |
0,022 |
1. Коефіцієнт покриття змінився незначною мірою (на 0,02 пункта) и склав в 2002 році 0,88 при нормативному значенні б.1 (рис. 2.6).
Рис. 2.6 - Динаміка показників ліквідності ВАТ “ДМЗ”
2. Коефіцієнт проміжної ліквідності збільшився на 0,007 и склав 0,71 при нормативному значенні 0,6-0,8.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився на 0,017 і склав 0,022 при нормативному значенні б.1.
Слід зазначити, що ліквідність підприємства досягається за рахунок високого коефіцієнта проміжної ліквідності, який характеризується наявністю у підприємства найбільш ліквідних оборотних активів, що свідчить про стабільний фінансовий стан підприємства і спроможність вчасно погашати свої поточні зобов’язання.
Політика фінансування діяльності заводу в даний час заснована на таких принципах:
Основним джерелом надходження грошових коштів для Товариства є зарахування на банківські рахунки доходу від реалізації продукції, робіт, послуг. У 2002 році надходження грошових коштів від операційної діяльності перевищили видатки, пов'язані з операційною діяльністю. Надходження перевищили видатки на 30701 тис. грн. На перевищення надходжень над видатками в значній мірі вплинула прибутковість операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах – 48942 тис. грн. Зміни оборотних активів, витрат і доходів майбутніх періодів, а також поточних зобов'язань в сукупності призвели до витрат у сумі 1469 тис. грн.
Таким чином, від операційної діяльності було отримано 47473 тис. грн., за рахунок яких були сплачені відсотки за користування кредитами у сумі 15423 тис. грн. та податок на прибуток у сумі 1349 тис. грн. Чисті надходження від операційної діяльності після всіх платежів склали 30701 тис. грн.
Недостатність грошових коштів, отриманих від операційної діяльності для інвестиційної діяльності Товариство змушено покривати за рахунок позикових коштів у вигляді короткотермінових кредитів та кредитних ліній. У 2002 році було отримано кредитів на 722249 тис. грн., а погашено 709298 тис. грн., заборгованість за кредитами на кінець року порівняно з початком року зросла на 13378 тис. грн. ( у тому числі за рахунок зміни валютного курсу НБУ на 427 тис. грн.) і складає 78966 тис. грн. (табл. 2.11).
Таблиця 2.11 - Фінансові зобов'язання ВАТ “ДМЗ”
|
Види зобов'язань |
Дата виникнення |
Непогашена частина боргу (тис.грн.) |
Відсоток за користування коштами (% річних) |
Дата погашення |
|
Кредити банку |
Х |
78966 |
Х |
Х |
|
у тому числі: |
|
|
|
|
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
28.08.2002 |
13659 |
18.00 |
26.08.2003 |
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
02.12.2002 |
1989 |
18.00 |
03.03.2003 |
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
26.12.2002 |
1000 |
18.00 |
25.04.2003 |
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
17.04.2002 |
9950 |
18.00 |
15.04.2003 |
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
03.12.2002 |
5423 |
18.00 |
03.12.2003 |
|
ВАТ "Кредитпромбанк" |
06.03.2002 |
5087 |
16.00 |
04.03.2003 |
|
ЗАТ "Донміськбанк" |
05.06.2002 |
7999 |
17.50 |
03.06.2003 |
|
Промінвестбанк |
28.10.2002 |
13331 |
17.00 |
28.10.2003 |
|
АКБ "Райффайзенбанк-Україна" |
27.11.2001 |
4533 |
8.25 |
28.02.2003 |
|
АКБ "Райфайзенбанк-Україна" |
30.10.2002 |
15995 |
8.50 |
15.11.2003 |
|
Зобов'язання за цінними паперами |
Х |
47405 |
Х |
Х |
|
Податкові зобов'язання |
Х |
8862 |
Х |
Х |
|
Інші зобов'язання |
Х |
466418 |
Х |
Х |
|
Усього зобов'язань |
Х |
601651 |
Х |
Х |
Недостатня кількість грошових коштів у результаті операційної діяльності стримує інвестування в оновлення основних виробничих засобів за рахунок власних коштів та ставить підприємство у фінансову залежність від банківських установ, призводить до значних витрат на сплату відсотків на банківські позики.
2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”
Світовий ринок чорних металів переживає нелегкі часи, причиною яких стала економічна криза декілька років тому в Азії. Криза стала результатом зниження попиту на сталь, що призвело до того, що ціни на метал упали до найнижчого рівня за останні 20 років. Постачальники з "дешевих" країн почали активно завантажувати США (найбільший споживач сталі у світі) своєю продукцією, вилучаючи при цьому американських споживачів із їхнього ринку. США відреагували на це введенням обмежень на імпорт сталі, підвищенням в'їзних тарифів на сортовий і плоский прокат виробництва Росії, України і Казахстану.
У грудні 2001 року відбулася конференція виробників і експортерів сталі. Американці намагалися переконати країни-учасниці зустрічі піти на скорочення виплавки сталі, а від Росії, Південної Кореї, Китаю і Японії зажадали проекти закриття неефективних заводів. В результаті, США, Японія і 37 інших країн (крім Бразилії й України) дійшли згоди про необхідність поетапного скорочення випуску металопродукції, пояснююче це світовим надвиробництвом чорних металів й підписали договір про скорочення до 2010 р. відповідних потужностей майже на 10%, із тією обмовкою, що США перегляне майже 40% мита на імпорт продукції. Зокрема Росія висловила готовність скоротити свої потужності на 5 млн. тонн, Південна Корея - на 10 млн. тонн, Японія - на 28 млн. т.
За оцінками експертів, світові потужності по виробництву сталі складають майже 1075 млн. тонн. У останні роки їхній приріст істотно випереджав підвищення попиту на продукцію. Для порівняння, у 2001 році споживання сталевої продукції досягло 768 млн. тонн. До кінця 2003 року очікувалося збільшення даного показника до 811 млн. тонн. Таким чином, навіть за умови досягнення цього показника надлишок складе більш 200 млн. тонн.
У ситуації, що склалася, США і ЄС були змушені обмежувати доступ іноземної продукції на свої ринки, щоб захистити власних виробників металу. Так, якщо у 2000 році Україна поставила у США 1,7 млн. тонн чавуна і сталі, то в 2001 році тільки близько 490 тис. тонн., зниження склало більш 70%. У 2002 році, у зв'язку з введенням США мита на ввезений, у тому числі металопрокат у розмірі від 4% до 40%, перспективи цього ринку практично зовсім звелися до нуля. Ще більше погіршують картину відповідні дії більшості інших країн, у тому числі ЄС, які крім жорсткого квотування ввели мито на сталь, що поставляється понад схвалених квот. Тому металургійні заводи України, що були зорієнтовані на експорт продукції в США і ЄС, прийняли рішення про значне збільшення частки постачань на внутрішній ринок.
За даними фірми "MEPS" (Великобританія) і експертної оцінки фірми-брокера "Bagclaus" (яка контролює 34% операцій на біржі металів м. Лондон) потреба в металопродукції з рядових марок сталі протягом останніх п'яти років має стійку тенденцію до зменшення. За цей період відзначається стабільний зріст попиту на легований метал підвищеної якості. В основному, високоякісний прокат із конструкційного легованого металу на світовий ринок пропонують головні заводи країн Європейської Співдружності (наприклад: "SAM", Монтро, Франція; "ARBED" Еш-Шифланте, Люксембург; "Co-Stell", Ширнис, Великобританія; "Cockerill Sambre", Шальруа, Бельгія).
ВАТ "ДМЗ" займає пріоритетне місце в рейтинговій оцінці діяльності металургійних заводів України і по окремих номенклатурних позиціях успішно конкурує з ними. Основними конкурентами у виробництві основних видів металопродукції є:
Таблиця 2.12 - Впливові конкуренти з основної продукції
|
Наймену- |
Наймену- |
Країна поход- |
Ступiнь конкуренцiї |
||
|
незначний вплив |
середній вплив |
значний вплив |
|||
|
Заготівка |
Алчевський МК |
Україна |
|
|
|
|
Заготівка |
Завод0 "Дніпроспецсталь" |
Україна |
X |
||
|
Заготівка |
Дніпровський МК ім.Дзержинського |
Україна |
X |
||
|
Заготівка |
МЗ ім.Петровського |
Україна |
X |
||
|
Сортовий прокат |
Завод "Днепроспецсталь" |
Україна |
X |
||
|
Сортовий прокат |
КГГМК "Криворіжсталь" |
Україна |
X |
||
|
Листовий прокат |
Алчевський МК |
Україна |
X |
||
|
Листовий прокат |
МК ім.Ілліча |
Україна |
X |
||
|
Листовий прокат |
ММК "Азовсталь" |
Україна |
X |
Прокатний переділ ВАТ "ДМЗ" має ряд переваг, у порівнянні з конкуруючими станами інших заводів:
Основними конкурентами ВАТ "ДМЗ", які перевищують його по рейтингу є "Азовсталь", "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь". Основними перевагами цих конкурентів перед ВАТ "ДМЗ" є:
переважаюча виробнича потужність таких металургійних гігантів як "Азовсталь", "Криворіжсталь",
введення новацій у сфері технічних і технологічних питань,
організація збутової мережі і налагодженість каналів реалізації продукції.
Ключовими перевагами ВАТ "ДМЗ" перед конкурентами є:
На заводі розроблено програму стратегічного розвитку, яка враховує прогнози розвитку ринку сталі, що передбачає збільшення обсягів виробництва сталевої продукції з більш глибоким рівнем переробки, розширення марочного складу сталей, які виплавляються, освоєння виплавки спецсталей, будівництво установок термічного опрацювання прокату, підвищення якості обробки, маркування та упакування готового прокату. Виконання усіх цих заходів дозволить як істотно збільшити річні виробничі потужності, так і поліпшити якість виробленої продукції, забезпечити оперативність виконання замовлень і відповідно значно зміцнити конкурентну позицію заводу на внутрішньому та на міжнародних ринках.
Варто зазначити, що на розвиток металургії України впливає ряд факторів: економічних, соціальних, технологічних, екологічних. Фахівці оцінюють їхній вплив на діяльність підприємства таким чином:
Таблиця 2.13 - Основні фактори, що впливають на діяльність ВАТ “ДМЗ”
|
Група факторів |
Опис проблем |
Ступiнь впливу на дiяльнiсть підприємства |
Якi змiни, що прогнозуються, мають вплинути на пiдприємство |
||
|
незначний вплив |
середній вплив |
значний вплив |
|||
|
Політичні |
Неудосконалене податкове законодавство |
|
X |
|
Зміна законодавства та податкової політики |
|
Фінансово-економічні |
Нестача обігових коштів, зріст цін на енергоносії, низька платоспроможність підприємств-споживачів на металопродукцію. |
|
|
X |
Зниження витрат на виробництво продукції,проведення робіт із скороченням бартерних операцій, ефективність використування грошових, матеріальних і трудових ресурсів. |
|
Виробничо-технологічні |
Необхідність удосконалювання технології, систем управління виробництва, заміна застарілого та морально зношеного обладнання. |
|
|
X |
Освоєння проектних параметрів ДП №2, капітально-відбудовний ремонт із модернізацією ДП №1, освоєння технології скритої донної продувки мартенівських печей, розширення сортаменту, поліпшення якості прокату. |
|
Соціальні |
Допомога малозабезпеченим та ветеранам заводу, дітям - сиротам. Капітальний ремонт об'єктів соціальної сфери. |
|
X |
|
Робота благодійного фонду "Наследіє" в підтримку соціально- незахищенних, вирокистання вільних фінансових ресурсів для забезпечення капремонтів |
|
Екологічні |
Забруднення навколишнього середовища викидами шкідливих речовин, малоефективна система газоочистки |
|
X |
|
Створення санітарно захисної зони та забезпечення екологічної безпеки виробництва, заміна системи газоочистки |
До економічних проблем, що вплинули на діяльність ВАТ "ДМЗ" у 2002 році, належать такі фактори:
Особливу актуальність набула проблема недостачі коксу для вітчизняного металовиробництва. Серед причин перебоїв із постачанням коксу експерти називають і недопоставки брухту чорних металів на вітчизняні підприємства. Брухту не вистачає, і металургам необхідно збільшувати виплавку рідкого чавуна для виробництва сталі, через що необхідні додаткові обсяги коксу, агломерату, окатишів, газу й електроенергії. Одним з заходів для вирішення цієї проблеми стало введення експортних мит на брухт, що у свою чергу викликало протест "брухтовиків", що на сьогоднішній день не бачать необхідності такої жорстокої, регуляторної політики з боку держави. Також існує проблема підвищення залізничних тарифів, що значно збільшить витрати металургійних підприємств. Все це створювало передкризові умови для діяльності підприємства.
Спираючись на існуючи конкурентні переваги ВАТ "ДМЗ", засновані на перевазі по якісних і цінових характеристиках основних конкурентів, у наслідок проведеної реструктуризації і технічного переозброєння ВАТ "ДМЗ", можливе доцільне стратегічне управління зовнішніми прогнозами і можливостями підприємства, пошук стратегії розвитку потенціалу і наступного завоювання лідируючої позиції на окремих сегментах міжнародних ринків і ринків України.
3 ШЛЯХИ ПІВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ “ДМЗ”
3.1 Політика підприємства в області якості продукції
Враховуючи значну насиченість металом світового ринку, жорстку конкурентну боротьбу (див підрозділи 1.3, 2.3 дипломної роботи), слід підкреслити, що сьогодні достойно конкурувати може тільки якісна продукція. Якість сьогодні – це необхідна передумова сталої роботи підприємства завтра. Під таким гаслом має проходити робота кожного підприємства, яке хоче посідати гідне місце на внутрішньому і зовнішньому ринку. Це дуже добре розуміється керівництвом і всім трудовим колективом ВАТ “ДМЗ”. Особливе значення при цьому приділено впровадженню на підприємстві заходів щодо відповідності продукції і всього виробничого процесу вимогам міжнародних стандартів якості.
Слід підкреслити, що в Україні продукція металургії обов’язковій сертифікації поки що не підлягає. Проте ВАТ “ДМЗ” добровільно сертифікував свою продукцію за допомогою незалежних сертифікаційних центрів:
Велику увагу на підприємстві приділено системному вирішенню проблеми якості шляхом виконання вимог міжнародного стандарту якості ISO. Варто зазначити, що з моменту появи стандартів ISO 9000 у 1987 році відповідну реєстрацію пройшло близько 250 тисяч організацій по всьому світу. Судячи з реакції, викликаної цією серією міжнародних стандартів, у який визначаються вимоги до систем управління якістю (Quality Management Systems QMS), багато хто вважає її найбільш значимою ініціативою подібного роду з числа запроваджених на початку 90-х років минулого сторіччя і спрямованих на підвищення якості створюваної продукції. Одна з причин успіху ISO 9000 пояснюється тим, що процес сертифікації на відповідність вимогам стандарту ISO 9000 допомагає підприємству оптимізувати його господарські і виробничі процеси.
Стандарт ISO 9001 визначає вимоги, яким повинна відповідати система якості, щоб гарантувати постійну відповідність продукції і послуг вимогам замовника. Він розроблений Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) для того, щоб підприємства могли використовувати його як основу при розробці власних систем якості. Цей стандарт може застосовуватися в будь-яких організаціях, незалежно від виду діяльності, розміру, форми власності і т.д. Усього на відповідність йому сертифіковані системи якості близько 500.000 підприємств в усьому світі, у тому числі в Україні - більш 500. В даний час наявність системи якості, що відповідає цьому стандарту, стає обов'язковим атрибутом будь-якої успішної і стабільної компанії.
Базові принципи ISO представлено в табл. 3.1.
У 1994 році стандарт ISO 9000 піддався змінам, пізніше він був ще переглянутий докорінно, нова версія одержала найменування ISO 9001:2000. Як і його попередник, відомий за назвою ISO 9001:1994, стандарт ISO 9001:2000 являє собою ціле сімейство взаємозалежних стандартів. Нова версія складається з трьох документів різного призначення: ISO 9000, що визначає основні поняття і терміни; ISO 9001 - серце нового стандарту -визначає вимоги до нових систем, і ISO 9004, що представляє собою рекомендації з впровадження і що конкретизує ISO 9001.
|
Назва принципу |
Зміст |
|
|
1 |
ОСНОВНА УВАГА КЛІЄНТУ |
Існування організації залежить від її клієнтів, і, отже, необхідно мати повне уявлення про нинішні і майбутні потреби своїх клієнтів, задовольняти їх і прагнути перевершувати їхні чекання. |
|
2 |
РОЛЬ КЕРІВНИЦТВА |
Єдність мети і розвитку організації забезпечують її керівники. Вони повинні створювати і підтримувати таку внутрішню обстановку, у якій співробітники організації виявляються цілком включеними в процес досягнення цілей організації |
|
3 |
Роль ВСІХ СПІВРОБІТНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ |
Основа організації - її співробітники на всіх рівнях, повне залучення яких у господарські процеси забезпечує максимальне використання їхніх можливостей на благо організації. |
|
4 |
Процесний ПІДХІД |
Очікуваний результат досягається більш ефективним способом, якщо взаємозалежні види діяльності і ресурси розглядаються як єдиний процес. |
|
5 |
ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ |
Ідентифікація, виділення і управління системою взаємозалежних процесів у залежності від поставленої мети істотно підвищує ефективність і рентабельність організації |
|
6 |
ПОЛІПШЕННЯ |
Постійне поліпшення повинне бути однією з незмінних цілей організації |
|
7 |
РІШЕНня, ЗАСНОВАНі НА ФАКТАХ |
Постійний аналіз реальної інформації є основою ефективності прийнятих рішень |
|
8 |
ЗВ'ЯЗКИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ |
Організація і її постачальники взаємозалежні, тому зв'язки, вигідні обом сторонам, тільки сприяють підвищенню їхньої ефективної здатності створювати продукти, що мають високу споживчу цінність |
В основі обох стандартів лежать різні моделі управління якістю. Стандарт ISO 9001:1994 визначає вимоги до 20 ключових параметрів, що організація повинна дотримувати для надання якісних товарів і послуг своїм клієнтам. Спочатку даний стандарт розроблявся для виробничих підприємств, що випускають різні корисні предмети (прилади, пристрої, споживчі товари і т.п.), однак старий ISO 9000 використовувався й у сфері обслуговування, і в компаніях, орієнтованих на різні процеси. Головна мета -гарантувати покупцю, що сертифікована організація випускає вироби очікуваного рівня якості. Дотримування вимог стандарту ISO 9001:1994 сконцентровано в такому вислові: “Документуйте все, що робите; робіть те, що зазначено в документах, і будьте готові це довести”.
Модель управління якістю в ISO 9001:2000 інша. В основі лежить модель процесу (Process Model). При цьому ніякої орієнтації на конкретний тип виробників немає. Модель процесу управління якістю, відповідно до нового стандарту ISO 9001, складається з чотирьох розділів:
Розділ 1: Адміністративна відповідальність;
Розділ 2: Управління ресурсами;
Розділ 3: Виробництво продукції і/чи послуги;
Розділ 4: Вимір, аналіз, поліпшення.
Інші розділи ISO 9001 носять допоміжний характер. Розділи з номерами від 0 до 3 обґрунтовують вихідні передумови виникнення нової моделі, розділ 4 - Система управління якістю - являє собою введення в саму модель процесу управління якістю, що містить зобов'язання організації по створенню документальної системи управління якістю.
Всі вимоги до моделі процесу, викладені в чотирьох розділах нового стандарту, дані в більш загальній і менш наказовій термінології, ніж у попередній моделі. Менший ступінь конкретизації спрощує проходження стандарту підприємствам будь-яких видів діяльності.
У порівнянні з ISO 9001:1994, стандарт ISO 9001:2000 є значним кроком вперед. Основні його переваги полягають в наступному.
Врахування думки споживача (voice of the customer). Навіть поверхневий аналіз показує, який вплив відповідно до нового стандарту може мати споживач. Усе визначається двома факторами: Вимогами споживача на вході і Задоволенням споживача на виході. Організації знадобляться методи опису і контролю потреб і побажань споживача стосовно кожного замовлення, а також процеси і процедури виміру й аналізу ступеня задоволеності споживача.
Постійне поліпшення (continual improvment). Відповідно до ISO 9001:2000 для організації вже недостатньо просто вимірювати ступінь задоволеності споживача, потрібно буде підвищувати цей ступінь. Крім того, доведеться вимірювати й удосконалювати якість внутрішніх процесів. Постійне поліпшення - основне положення нової версії ISO 9000, споконвічно властиве моделі “Плануй-роби-перевіряй-дій”.
Постійне поліпшення - одна з основних задач управління якістю. Постійне поліпшення уніфікованої категорії продукт/послуга з наступним підвищенням ступеня задоволеності споживача є суттю моделей Демінга (Deming) і системи комплексного управління якістю (TQM total quality management).
Із січня 2000 року в ВАТ «Донецький металургійний завод» була впроваджена й успішно функціонувала система забезпечення якості відповідно до вимог міжнародного стандарту EN ISO 9002:1994 технадзорного суспільства TUV NORD.
У 2002 році діючу на підприємстві систему забезпечення якості було цілком перероблено відповідно до нових стандартів, прийнятих міжнародною організацією по стандартизації, в яких елементний підхід системи якості замінений принципом «процесного підходу», і трансформовано в Систему менеджменту якості (СМЯ). 20 березня 2003 року відбулася офіційна церемонія вручення ВАТ «Донецький металургійний завод» сертифіката відповідності Системи менеджменту якості за вимогами ISO 9001:2000 сертифікаційного суспільства TUV NORD.
Діюча в ВАТ «ДМЗ» Система менеджменту якості покликана забезпечити довіру не тільки до виробленої продукції або послуги, але і до самої організації. Центральним елементом СМК є Заява про політику в області якості. Політика в області якості передбачає повне задоволення вимог споживачів щодо якості продукції, яка їм поставляється. В умовах гострої конкуренції цін і якості робота ВАТ «ДМЗ» будується на основі концепції «нуль дефектів». Споживач є основною фігурою і змістом діяльності кожного працівника заводу. Системний підхід у управлінні якістю, що покладений в основу діючої СМК, дозволяє забезпечити якість на всіх стадіях виробництва, а саме - від пророблення запитів, що надходять, і складання контрактів до відвантаження готової продукції з підприємства.
Для реалізації обраної системи якості управлінським персоналом розроблено і впроваджено чіткі письмові інструкції (стандарти, положення), у розрахунку на те, що кожен співробітник буде працювати відповідно до цих інструкцій і виконувати роботу правильно з першого разу відповідно до розроблених регламентів, при цьому забезпечуючи належну якість на кожнім етапі виробничого процесу.
Система менеджменту якості поширюється на всі підрозділи ВАТ «ДМЗ», що виконують закріплені за кожним з них елементи в СМК. Відповідальність за планування, впровадження і підтримку в працездатному стані Системи забезпечення якості покладена на директора по якості - Уповноваженого керівництва підприємства по якості.
Контроль функціонування Системи менеджменту якості здійснюється за допомогою регулярного проведення внутрішніх аудитів підрозділів заводу. Підсумки роботи заводу за місяць і квартал обговорюються на нарадах по якості. Щомісяця у всіх виробничих цехах проводиться аудит виконання технології. Щокварталу Генеральний директор проводить перевірку й аналіз функціонування системи якості. Для виявлення задоволеності споживачів якості одержуваної продукції проводиться анкетування споживачів ВАТ «ДМЗ». Надалі планується впровадження на підприємстві елементів ідеології Total Quality management.
Стабільна якість продукції дозволило підприємству успішно пройти повторну сертифікацію листової судосталі наступними сертифікаційними органами Англійський Ллойд, Російський Морський Регістр Судноплавства, вперше сертифікувати суднову сталь за Правилами Німецького Ллойда, Французького Бюро Веритас і Дет Норске Веритас (Норвегія).
Система менеджменту якості забезпечила позитивне зрушення в ідеології підходу до питання задоволення споживача, тобто перехід до розробки адресних технологій під конкретного замовника з урахуванням вимог, пропонованих ринком до продукції замовника.
На підприємстві проводиться навчання персоналу основам управління якістю продукції. Персонал, зайнятий забезпеченням і удосконалюванням системи якості, регулярно проходить курси підвищення кваліфікації в навчальних центрах (TUV NORD, BUREAU VERITAS).
Контроль якості готової металопродукції і вхідної сировини в ВАТ «ДМЗ» здійснює Центральна контрольна лабораторія, статус якої відповідає Європейському стандарту EN 45001, Держстандарту України ДСТУ 3412-96, системі Укрсепро «Вимоги до іспитових лабораторій і порядок їхньої акредитації». У ЦКЛ створена система, що дозволила сформувати банк даних по всіх контрольованих якісних показниках металопродукції. Контроль проводять по методиках вітчизняних стандартів, ASTM, DIN.
В ВАТ «ДМЗ» створений відділ якості і сертифікації продукції, у який входить бюро аналізу якості й аудита виконання технології, служба вхідного контролю, СТК цехів, служба сертифікації і стандартизації, група статистичних методів аналізу.
З 2000 року на базі ВАТ «ДМЗ» успішно функціонує філія кафедри ДонНТУ «Управління якістю». В рамках договору підприємство бере участь у виконанні науково-дослідних робіт в області управління якістю. Кафедра ДонНТУ надає ВАТ «ДМЗ» консультації по розробці і впровадженню системи управління якістю на підприємстві.
Політика в області якості одержує розвиток за рахунок ефективних механізмів управління матеріально-технічним постачанням, виготовленням продукції з використанням ефективних технологічних процесів, атестованих засобів вимірювальної техніки і персоналу, зайнятого контролем якості сировини і готової продукції.
Реалізація цього принципу створює надійну основу для закріплення і розширення позицій заводу на ринку, а отже, для матеріального благополуччя працівників, розвитку виробництва і бізнесу.
3.2 Впровадження енергозберігаючих технологій
Підприємства чорної металургії є фактично найбільшими споживачами енергії з розрахунку на тонну виробленої продукції у порівнянні з багатьма іншими промисловими підприємствами. Природно, що затрати на енергоспоживання є вагомою складовою собівартості їхньої продукції і суттєвим чином впливають на її конкурентоспроможність. Тому для металургійних підприємств задача впровадження заходів щодо енергозбереження є вельми актуальною.
Слід зазначити загальну світову тенденцію зниження енергоємності металургійної продукції: якщо у 1950 році для виробництва тонни сталі було потрібно більш, ніж 11,000 кВт*год, а сьогодні ця величина складає приблизно 7,600 кВт*ч і з кожним роком знижується.
Варто підкреслити, що сьогодні проблеми енергозбереження привертають увагу не тільки окремих підприємств, але й міжнародних організацій, світової спільноти. Адже в умовах нестачі енергоресурсів та загострення питань охорони навколишнього середовища тут збігаються інтереси як окремих виробників, так і суспільства в цілому.
Тому невипадково, що ДМЗ, як одне з провідних металургійних підприємств України, бере участь у міжнародній програмі впровадження енергозберігаючих технологій у промисловості. Ініціаторами програми є Державний комітет України з енергозбереження, Департамент енергетики США. Розробники програми - Агентство з раціонального використання енергії та екології (АРЕНА-ЕКО), Україна, Тихоокеанська північно-західна національна лабораторія (PNNL), США Головною метою програми є надання допомоги найбільш перспективним підприємствам і компаніям України для залучення інвестування понад 100 мільйонів доларів шляхом розробки енергоефективних проектів. Ця програма базується на роботі, що вже триває кілька років і в рамках якої розроблено для впровадження і інвестування енергоефективних заходів на суму більше 40 мільйонів доларів.
З 1997 року у програмі взяли участь промислові підприємства України, що інвестували понад 1,5 мільйона доларів власних коштів у впровадження заходів з енергоефективності.
Здійснення заходів на ДМЗ у рамках цієї програми, зокрема, впровадження на ТЕЦ додаткових електрогенеруючих потужностей (конденсаційних турбін), що використовують енергію низькопотенціальної пари, дозволить більш ефективно використовувати порівняно дешеві паливно-енергетичні ресурси (доменний и коксовий гази) і енергогенеруюче обладнання, що є на ДМЗ, а також збільшити виробництво власної електроенергії. Впровадження запропонованих енергозберігаючих заходів забезпечить щорічну економію електроенергії 215 млн. кВт•г (35% від об'єму споживання 2002 р.),
Проте, проблема підвищення конкурентоспроможності продукції ДМЗ за рахунок зниження її енергоємності не вичерпується вищезгаданими заходами і потребує подальшого опрацювання.
Слід зазначити, що в цілому виробництво сталі - це високоефективний процес, про що свідчать дані, приведені в табл. 3.2.
Таблиця 3.2. – Ефективність виробничих процесів в металургії
|
Процес |
Термічний КПД |
|
Доменна піч |
67.3% |
|
Печі з дуттям |
76% |
|
Виробництво сталі в кисневих конвертерах |
87.3% |
|
Електродугові печі |
83 % |
При цьому практично всі стадії процесу металургійного виробництва мають значні резерви енергозбереження. Найбільш енергоємною частиною процесу виробництва сталі є процес відновлення/концентрації залізної руди для витягу заліза, що міститься в ній, що відбувається в доменних печах і на який витрачається близько 75% енергії, споживаної на виробництво тонни нерафінованої сталі.
Проте перш ніж почати виробництво первинного заліза, необхідно підготувати руду й інші компоненти. Це вимагає великої витрати енергії і коштів, а також є можливістю для енергозбереження. Для збагачення залізної руди розробляються нові технології, щоб досягати більш ефективного процесу переробки низькоякісної руди і для досягнення великого процентного вмісту заліза на етапі завантаження в доменну піч. До таких націлених на енергозбереження технології належать:
Підготовка коксу також дає можливість застосування енергозбереження. Існує кілька способів підвищення ефективності коксувальної печі, наприклад, попереднє нагрівання коксу, що забезпечує його сухість. Це підвищує продуктивність печі, збільшує кількість і, отже, знижує питомі енерговитрати приблизно на 5 %.
Вугілля звичайно завантажується в коксувальні печі при температурі навколишнього середовища, і його вологість 6-12%. Одним зі способів забезпечення енергозбереження є попереднє нагрівання вугілля відкидним теплом, що мається в цеху. Попередньо нагріте вугілля завантажується при набагато більш високій температурі, що забезпечує його сухість.
Головні переваги попереднього нагрівання вугілля для виробництва коксу:
Існує два основних типи систем попереднього нагрівання вугілля:
Лабораторія Battelle надала звіт, де приведено приблизну оцінку потенційного енергозбереження за рахунок підігріву вугілля для коксувальних печей на рівні 0.10 MMBTU на тонну коксу. Після того на ряді коксохімічних заводів було відзначене енергозбереження за рахунок попереднього нагрівання, порівняне з наближеною оцінкою Battelle. На інших заводах відзначалося загальне заощадження палива близько 5% на тонну зробленого коксу.
Альтернативою вологому охолодженню є система сухого охолодження/гасіння, що прохолоджує розпечений кокс, що виштовхується з коксувальної печі. Сухе охолодження - це не нова концепція, вона була розроблена братами Шульцер у 20-х роках. У свій час більше сімдесяти коксових заводів Європи були обладнані установками сухого охолодження, але більшість з них було зупинено в той час, коли стали доступні необмежені постачання природного газу. На території Радянського Союзу використання сухого охолодження почалося на початку шістдесятих років, і зараз вважається обов'язковим для всіх нових коксохімічних комбінатів.
Значна частина заходів щодо енергозбереження на металургійних підприємствах пов’язана з підвищенням енергоефективності експлуатації доменної печі:
1.Використання більш високої температури дуття при незмінній швидкості дуття для зниження питомої витрати коксу (кілограм коксу на виробництво тонни чушкового чавуна). Це також знижує додаткові вимоги палива при подібній швидкості дуття.
2. Використання нагнітання вуглеводу. Це підвищує виробку доменної печі, за рахунок підвищення кількісного співвідношення доступного водню, що відновлює оксиди заліза швидше, ніж звичайний чадний газ, виведений з коксу.
3. Введення або натурального газу або паливного мазуту знижує питому витрату коксу і підвищує продуктивність печі. Хоча ці два інжектанта використовуються найбільш часто і є кращими, але через обмеження в їхній наявності і зростання їхньої вартості, використання в майбутньому, мабуть, буде скорочуватися. Ґрунтуючись на теоретичних дослідженнях, вугілля, з його високим співвідношенням вуглецю до водню є найбільш придатним додатковим паливом для інжекції. Як результат необхідності ретельно виконувати здрібнювання вугілля й обслуговування системою інжекції, тільки кілька компаній впровадили у себе практику інжекції вугілля. Інжекція вугілля через фурму впроваджена усього на п'ятьох американських, двох французьких, одній британській і, принаймні, на одній (колишній) радянській доменних печах. Приблизною оцінкою енергозбереження за рахунок інжекції визначеного додаткового палива є різниця запасу енергії коксу, що заміщається, і палива, що додається. Серед усіх традиційних інжектантів, вугілля, що коксується, показало найбільше відносне енергозбереження на тонну гарячого металу. Дослідження Управління гірських робіт (Bureau of Mines) свідчать, що завдяки інжекції вугілля варто очікувати збільшення продуктивності приблизно на 3%.
4. Підвищення енергоефективності доменної печі також може бути досягнуто завдяки використанню високого тиску у верхній частині доменної печі. Підвищення тиску у верхній частині доменної печі дозволяє підсилити дуття без флюідизування (розрідження) шихти чи значного збільшення зольного пилу. Іншим корисним фактором є збільшення часу втримання газів, що сприяє підвищенню ефективності шахтного стовбура й економії коксу. Існує оптимальний тиск у верхній частині для даного рівня повітряного струменя. До того ж, дуже високий тиск у верхній частині буде корисний тільки за умови гранично сильного повітряного струменя, відносно до розміру печі. Економія на питомій витраті коксу може бути суттєвою при збільшенні тиску у верхній частині від двох до десяти фунтів, якщо припустити, що швидкість повітряного струменя при роботі з низьким тиском наближається до максимального значення. Для забезпечення високого тиску у верхній частині розроблено спеціальну конструкцію верха печі, що крім виконання функції заслінки тиску служить для забезпечення рівномірного розподілу шихти. Розподіл шихти, як виявилося, є найважливішим критерієм для ефективної роботи печі.
5. При сильному повітряному струмені, що діє разом з високим тиском у верхній частині в сучасних печах, істотна кількість енергії може бути відновлена завдяки використанню турбін розширення. Така турбіна була встановлена в сталеплавильному цеху. Генератор використовує різницю тисків газу на вході і на виході турбіни для вироблення електроенергії. Вироблена потужність дорівнює 6500 кВт, що відповідає виробленню енергії на рівні 58 кВт год на тонну виплавленого металу. Така установка може бути корисною тільки за умови, що доменна піч експлуатується при тиску у верхній частині не менш 40 psi.
6. Пропонується використовувати збагачене киснем повітря для дуття в доменних печах. Використання кисню чи збагаченого киснем повітря зробить сильний вплив на термохімічні й експлуатаційні характеристики доменної печі. При тих же характеристиках дуття буде отримана більш висока температура. При дутті киснем гази доменної печі будуть володіти більшою теплотворною здатністю, чим при дутті повітрям.
Якщо допустити, що співвідношення чадний газ/вуглекислий газ залишається постійним, то теплотворна здатність кисневого дуття газу, що виходить у результаті, буде на рівні 250 БТЕ/см3. Повна величина теплоти газу доменної печі в даних умовах буде така сама, але питома масова витрата при кисневому дутті буде на половину менше, ніж при повітряному дутті. Співвідношення вуглекислий газ/чадний газ ймовірно збільшиться, при цьому роблячи більше тепла в печі, але при цьому буде менше теплотворна здатність газів доменної печі.
З одного боку, оскільки рівень потоку газу знизиться, обсяг доменної печі і розмір повітронагрівачів і компресорів може бути зменшений. З іншого боку, через високу вартість виробництва кисню, застосування кисневого дуття може бути економічно недоцільним у даний час.
7. Позадоменна десульфурація відноситься до тих процесів і технічних прийомів, що використовуються для зниження змісту сірки в гарячому металі зовні доменної печі. У традиційній практиці вміст сірки в доменній печі цілком контролюється добавками вапняку, що сприяє утворенню шлаку з високим вмістом сірки, а також за допомогою зниження вмісту сірки в металургійному коксі. Позадоменна десульфурація розглядається як засіб для виробництва сталі зі зниженим вмістом сірки і як метод підвищення продуктивності доменної печі. За рахунок застосування позадоменної десульфурації можна замість використання палив з низьким вмістом сірки перейти до використання еквівалентів палива з високим вмістом сірки, таким чином, розширюючи діапазон використаного коксу і додаткових палив які могли б бути використані в доменній печі. Позадоменна десульфурація може забезпечити енергозбереження на рівні 0.9 млн. ВТЕ на тонну зробленого гарячого металу. Така економія дозволила б понизити величину енергії, необхідної для виробництва нерафінованої сталі і сталеливарних виробів.
Вигоди від зниження виходу шлаку доменної печі містять у собі зростання виробництва на 3-4% при зниженні обсягу шлаку на 50 кг.
Кілька матеріалів і систем для позадоменної десульфурації використовуються в даний час у США. До них відноситься занурення розтрубів, що містять просочений магнієм кокс (так називаний Mag-Coke), уведення трубок (фурми) з вапном і/чи карбідом кальцію. Більшість провідних виробників сталі використовують у даний час позадоменну десульфурацію в сполученні з різними процесами в доменній печі.
8. Впровадження безупинного лиття сталі.
Велику частину виробленої сталі одержують у вигляді злитків, дозволяючи їм остудитися, а потім їх піддають нагріванню для одержання остаточної продукції. Безупинне лиття має значний потенціал для економії палива, оскільки в ньому відсутня стадія одержання злитків у процесі виробництва сталі, а також зростає вихід продукції приблизно на 10% у порівнянні з технологічним маршрутом одержання злитків.
Існує три типи машин безупинного лиття. В усіх трьох типах рідка сталь відливається в розливочний жолоб з ковша. Шиберний затвор дозволяє рідкій сталі надходити в мульду/ливарну форму й охолоджувальну камеру. В міру просування рідкої сталі через мульду, на ній утвориться тверда оболонка. Термічна усадка призводить до того, що тверда оболонка відокремлюється від мульди, і через низький коефіцієнт температуропровідності рідкої сталі отвердіння центральної частини в мульді відбувається дуже повільно. Температура рідкої сталі в ковші і розливному жолобі повинна контролюватися з великою точністю, щоб забезпечити плинність при мінімальному використанні палива. Як правило, температура випуску плавки при безупинному литті трохи перевищує температуру для відливки зі злитків.
Безупинне лиття має значний потенціал для економії палива в технологічному процесі переробки сталі. Крім економії палива при виробництві стали можна досягти зниження споживання електроенергії за рахунок потенціалу для зростання виходу продукції в порівнянні з технологією одержання злитків. Відповідно до оцінок, за рахунок використання процесу безупинного лиття можна досягти заощадження усіх видів спожитого палива на рівні 5.5%. Хоча безупинне лиття представляється як таке, що має великі переваги, існують певні обмеження, що стримують його поширення:
9. Підвищення ефективності нагрівального колодязя.
Більшість отриманих у сталеливарному виробництві злитків нагріваються до температури прокатки в нагрівальних колодязях, що використовують тепло газів, що виходять з доменної печі, коксувальної печі, спалювання природного газу і мазуту. Рекуперація теплоти може повертати велику кількість енергії від нагрівальних колодязів.
10. Використання печі повторного нагрівання
Перед прокаткою листових заготовок, квадратних заготовок і брусків потрібно попереднє нагрівання. Існує безліч типів печей повторного нагрівання, наприклад такі, як зі штовхальником безупинної дії, періодично безупинної дії і т.п. Кількість необхідної для повторного нагрівання енергії залежить від типу печі і від таких факторів, як ізоляція, коефіцієнт завантаженості і т.п. Головні шляхи для енергозбереження - використання систем рекуперації тепла, попереднє нагрівання заготовок, а також підігрів повітря для горіння. Можна чекати енергозбереження на рівні 30%.
11. Основні методи енергозбереження в печах для термічної обробки такі:
13. Ще одним перспективним напрямом енергозбереження може бути підвищення рівня автоматизації управління з використанням експертних систем і нейронних мереж зі штучним інтелектом для оптимізації роботи заводу і мінімізації експлуатаційних витрат.
Таким чином, задача підвищення конкурентоспроможності продукції ДМЗ за рахунок енергозбереження має досить широкий спектр напрямів свого вирішення. В сучасних умовах основну увагу доцільно сконцентрувати на формуванні довгострокової програми енергозбереження на ДМЗ, в рамках якої необхідно на базі детального аналізу існуючого технологічного процесу та резервів енергозбереження, які було визначено вище, розробити систему заходів щодо послідовного впровадження на підприємстві енергозберігаючих технологій. Результатом реалізації такої програми буде підвищення конкурентноспроможності продукції не тільки за рахунок зниження енергоємної складової її собівартості, але й за рахунок зростання загальної культури виробництва, формування іміджу підприємства як впроваджувача нових технологій і захисника навколишнього середовища.
3.3 Застосування стратегічного маркетингу як напрям підвищення конкурентоспроможності продукції
Ринковий успіх підприємств значною мірою залежить від своєчасного і ефективного застосування стратегічного маркетингу як найефективнішого засобу вирішення ринкових проблем.
Маркетинг у широкому розумінні - це система управління, яка оперативно досліджує вимоги ринку і відпо відає ним. На перших етапах функціонування ринкової економіки позитивні результати давав вже так званий тактичний маркетинг – організація просування і реалізації на ринку конкретного товару (продукції). В сучасних умовах все більшого значення набуває стратегічний маркетинг, який є інструментом прогнозування майбутніх параметрів складних виробничих систем [14]. Система стратегічного маркетингу будується на таких основ них принципах:
1. Врахування потреб, стану та динаміки по питу, ринкових тенденцій та кон'юнктури в про цесі приймання господарських рішень. Одна з головних задач маркетингу - зрозуміти, чого ба жають споживачі. З цього випливає важливість дослідницько-аналітичної функції стратегічного маркетингу.
2. Створення умов щодо максимального пристосування виробництва до вимог ринку, структури й характеру попиту, переслідуючи ви году не цієї ж хвилини, а прагнучи до довгостро кової роботи. Сучасна концепція стратегічного маркетингу ба зується на тому, що діяльність підприємства (проектно-конструкторська, виробнича, в галузі капітальних вкладень, збуту, сервісу і тощо) за снована на вивченні споживчого попиту і його змін у перспективі. При реалізації концепції мар кетингу центр ваги прийняття рішень зміщується від виробничих ланок підприємства до ланок, які відчувають "пульс" ринку.
3. Активний вплив на ринок, та на покупця за допомогою широкого набору заходів, передусім - з метою створення сприятливіших умов для ринкової і в цілому господарської діяльності під приємства, зміни переваг покупця на користь його товарів.
Отже, маркетинг - це така організація управ ління діяльністю товаровиробників, за якої в ос нові прийняття господарських рішень лежать не можливості виробництва (істотно, дуже важли ві), а вимоги ринку, існуючі й потенційні запити споживачів.
Основні функції стратегічного маркетингу і їх зміст полягають в такому:
- комплексне визначення поточного і про гнозування перспективного ринку і всього зов нішнього середовища підприємства;
- об'єктивна і самокритична оцінка підпри ємством своїх можливостей, сильних і слабких сторін, виявлення вразливих місць;
- обгрунтування в рамках моделі загально господарської діяльності підприємства ринкової стратегії з визначенням її цілей, задач і необхід них для їх досягнення ресурсів і механізмів;
- планування товарної політики, формування й управління товарним асортиментом, виходячи з вимог перспективного ринку та своїх можливостей;
- розробка цінової політики, спрямованої на забезпечення прибутку від реалізації товарів з урахуванням очікуваних вимог споживачів до ціни та вартості споживання товарів і передбачуваного рівня цінової конкуренції;
- формування попиту і заходи щодо стиму лювання збуту;
- планування і здійснення збутових опера цій;
- управління самою маркетинговою діяльністю.
Кожна з цих функцій важлива сама по собі, однак саме взяті у своїй єдності, у взаємозв'язку та взаємообумовленості, а також у контексті загальної цільової спрямованості вони забезпечують необхідні умови для успішної господарської діяльності підприємства.
Інакше кажучи, стратегічний маркетинг, який розглядається як генеральна господарська функція підпри ємства, - це системний підхід до вироб ничо-збутової діяльності з чітко поставленою метою і задачами, що нею визначаються, ретель но розробленими заходами щодо її досягнення, з відповідними організаційно-управлінськими, фі нансовими, матеріальними, технологічними, ка дровими та іншими засобами для здійснення цих заходів.
Варто підкреслити: оскільки стратегічний маркетинг являє собою певну систему, вивчати і впроваджувати його в практику необхідно лише як щось цілісне. Система маркетингу - це свого роду "управ лінський алфавіт". Не можна використовувати алфавіт з цілями, для яких його призначено, усу нувши з нього ті або інші літери - в ньому мають бути присутні вони всі - від "А" до "Я" [15].
Послідовне і повномасштабне застосування стратегічного маркетингу, яке передбачає докорінні зміни в характері роботи підприємства, вимагає великої підготовчої робо ти, в яку залучається практично весь колектив. Ця робота включає:
а) усвідомлення усіма членами колективу підприємства маркетингу як філософії ділового мислення, що зорієнтована на споживача, його потреби й запити (таким чином створюється єдиний тип мислення, що визначає загальну орі єнтованість);
б) чітке усвідомлення керівниками усіх рів нів того, що "може" маркетинг і за яких умов;
в) усвідомлення найвищим керівництвом мі сця й ролі служби (відділу) маркетингу як засобу підвищення ефективності господарської діяльно сті підприємства взагалі і ринкової особливо.
Тільки після завершення такого роду аналітико-виховної роботи доцільним є прийняття принципових практичних рішень. При цьому не обхідно виходити з того, що чим повніше у зада чах маркетингової служби будуть відображені її функції як інтегратора, тим ефективніше будуть застосовані можливості стратегічного маркетингу.
У зв'язку з проблемами конкурентоспромо жності особливої уваги заслуговують стадії ви користання продукції. Найважливішою перевагою, якою може во лодіти підприємство, повинно стати розпізнавання на ранньому етапі потреб, зовнішніх сил та тенден цій, які для інших залишились непоміченими, проте з часом набудуть важливого значення. Для цього необхідно:
- розпізнавати й обслуговувати тих покуп ців, чиї потреби випереджують потреби інших;
- досліджувати усіх нових покупців або посе редників з метою виявлення змін у конкуренції;
- відшукувати місцевості, де жорстке регу лювання споживчих якостей випереджує те, що пізніше буде введене в інших місцях;
- виявляти тенденції у вартості виробничих факторів;
- підтримувати стосунки з дослідницькими центрами;
- вивчати усіх конкурентів, особливо нових і незвичайних з метою протистояння їм.
Розуміючи важливість застосування сучасних ринкових інструментів, на ВАТ “ДМЗ” проведено велику роботу щодо впровадження системи стратегічного планування, створено відділ маркетингу, розроблено Програму стратегічного розвитку і технічного переозброєння, як одну із складових усього комплексу заходів, спрямованих на виживання і розвиток заводу. Вона включена в регіональну Програму науково-технічного розвитку Донбасу як її складова частина. Завершення програми планується до 2010 року. Її реалізація забезпечить річні виробничі потужності в наступному обсязі: але чавуну - 1300 тис.т., по сталі - 1500 тис.т., у т.ч. по безупинно литий слябовій заготівлі - 650 тис.т., по безупинно литий сортовій заготовці -1000 тис.т., по листовому прокату більш 400 тис.т, сортового прокату більш 450 тис.т.
Збільшення обсягів виробництва чавуна і мартенівської сталі, дозволить знизити їхню собівартість, збільшити завантаження наявних потужностей прокатного виробництва, ускладнити сортамент виплавлюваних сталей, у тому числі високолегованих і профілів, що прокочуються. Підвищення обсягу і якості продукції, що випускається, здійснюється за рахунок упровадження сучасних способів виплавки і розливання чавуна, сталі і сертифікації технологічного процесу для забезпечення конкурентспромож-ності на ринку.
Збільшення обсягів виплавки чавуна, поліпшення його якості і зниження собівартості намічене одержати за рахунок реконструкції і модернізації устаткування доменних печей, застосування сучасних технологічних процесів. Прикладом може служити вдмухування пиловугільного палива, збагачення дуття киснем і ін. Управління таким процесом передбачено на базі сучасних електронних засобів ведучих світових виробників. Обов'язковою умовою є устаткування доменних печей сучасними системами аспірації і газоочистки.
Збільшити виробничу потужність мартенівського цеху по рідкій сталі, планується за рахунок застосування сталерозливних ковшів із системою перемішування металу інертними газами, установки шиберних затворів типу Z - 21, реалізації високотемпературного нагрівання сталековшів, модернізації існуючої установки безупинного розливання стали для одержання слябів (далі УНРС), модернізації мартенівських печей, установки піч-ківш (далі ПК), будівництва комбінованої сортової машини безупинного лиття заготівель (далі МНЛЗ), дугової електросталеплавильної печі з газоочисними спорудженнями (далі ДСП), сучасних систем водопостачання для охолодження технологічних агрегатів.
Програму намічено виконувати поетапно з метою виключення зниження існуючого рівня виробництва при освоєнні нових технологій і навчання персоналу. Це дозволить контролювати результати впровадження окремого етапу, порівнювати відповідність отриманих економічних результатів розрахунковим даним і в цій залежності розподіляти темп і обсяг наступних капвкладень.
Мартенівські печі модернізуються з метою поліпшення умов організації технологічного процесу в цеху й узгодження роботи разом з установкою піч-ківш, що дозволить збільшити виробництво цеху в 2003 році до 1150тис. т/рік стали, знизивши витрату вогнетривких матеріалів і енергоносіїв. Газоочисні спорудження для установки піч-ківш дозволять скоротити викиди пилу і забезпечити дотримання необхідних санітарних вимог.
Реконструкція слябової УНРС проводиться шляхом відновлення вузлів і механізмів цього агрегату з метою підвищення якості злитка, збільшення продуктивності і збільшення потужності машини до 650 тис.т. на рік. Реконструкція УНРС почата у вересні 2001р. і проводиться разом з реконструкцією листопрокатного виробництва (стан 2300).
Будівництво експрес-лабораторії для хімічного аналізу стали, буде завершено до моменту пуску в роботу установки піч-ківш. Лабораторія повинна забезпечити швидке і своєчасне проведення хімічного аналізу стали при інтенсивній роботі печі-ковша. Основна мета цього заходу скоротити час від узяття проби до одержання хімічного аналізу, що не повинний перевищувати трьох хвилин.
Будівництво сортової комбінованої МНЛЗ виконується для виробництва квадратної заготівлі перетином від 100×100 до 160×160мм і можливістю її застосування для виробництва трубної заготівки діаметром 120-180мм. МНЛЗ буде робити квадратну заготівку для сортових станів і товарну круглу заготівку для реалізації в обсязі близько 300 тис. т./рік.
Сортова МНЛЗ дозволить збільшити вихід придатного металу на 15% за рахунок скорочення видаткового коефіцієнта, у порівнянні з розливанням стали в ізложниці. Крім того, скоротяться витрати на переділ злитка в сортову заготівку на обтискному стані 950/900.
Будівництво дугової електропечі для виплавки стали, дозволить вивести з експлуатації всі мартенівські печей. Сучасна електродугова піч ємністю 145тонн забезпечить випуск 120-130тонн рідкого металу у виді напівпродукту, для обробки його на установці піч-ківш і одержанні стали з заданими властивостями. ДСП намічено установити в мартенівському цеху недалеко від міксерного відділення. Передбачено роботу як із застосуванням рідкого чавуна (до 40% від ваги плавки), так і з твердою завалкою (металобрухт). У першому випадку продуктивність цеху буде складати 1500тис.т. у рік, а в другому -1150 тис.т. у рік.
Слід зазначити, що експлуатаційні витрати при виплавці стали на ДСП істотно скорочуються, а організація виробничого процесу спрощується. Заміна мартенівського виробництва на електросталеплавильне дозволить цілком вирішити проблему пилових викидів і забруднення навколишнього середовища, тому що будівництво нової електропечі проводиться в комплексі з пилогазоочисними спорудженнями.
Установка вакууматора для виробництва якісних марок сталей потужністю 400 тис.т. стали в рік не збільшує продуктивність цеху, але дозволяє виплавляти якісні і дорогі марки стали (наприклад, сталь ШХ-15 СВ і ін.). Вакуумування стали перед розливанням на МНЛЗ забезпечить високу якість трубних заготівель і дозволить робити сортовий прокат з високоякісних марок із собівартістю на 10% нижче, ніж з обтиснутої заготівки.
Програма передбачає скорочення експлуатаційних витрат на утримування устаткування на 30%, скорочення витрат на енергоносії (природний газ, вода, електроенергія) на 20%, зниження викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і забезпечення санітарних вимог. При цьому забезпечується достатнє зниження собівартості продукції (по чавуні на 30%, по сталі на 26%) і забезпечення рентабельності підприємства на рівні 8-10%. Це підвищить конкурентноздатність продукції ВАТ «ДМЗ» на внутрішньому і зовнішньому ринках металопродукції.
Сьогодні можна сказати, що Програма виконується і досягнуті перші успіхи: введений в експлуатацію перша черга доменної печі №2 після капітального ремонту і реконструкції. Введена в експлуатацію ДП-№2 має кращі техніко-економічні показники в Україні. Виробництво чавуна складає більш 1800 тонн у добу і передбачається постійне нарощування виробництва в наступні роки. Доменна піч №2 обладнана новим ливарним двором, газоочисткою, що забезпечать дотримання санітарних норм по забрудненню навколишнього середовища.
У сталеплавильному виробництві розробляється модернізація мартенівських печей, УНРС, сталерозливарних ковшів і іншого устаткування. Цього року вже дві мартенівські печі, при співробітництві з фірмою «Techcom Gmb» (Німеччина), переведені на систему схованої донної продувки ванни рідкого металу інертним газом по системі VVS із застосуванням нових вогнетривких матеріалів. До кінця року планується обладнати інші печі цією системою.
Випробувано і впроваджується новий тип проміжних ковшів з установками нагрівання, ремонту й обслуговування, у результаті отримані гарні результати на слябах УНРС. Продовжується впровадження багатьох інших заходів, що дозволяють у наступному році перетворити УНРС у сучасний агрегат.
У прокатних цехах досить високими темпами впроваджуються намічені заходи щодо модернізації і реконструкції прокатних станів, при цьому постійно нарощується обсяг виробництва, підвищується якість продукції, що випускається, розширюється її сортамент.
Реконструкція основних металургійних агрегатів обумовлює модернізацію і реконструкцію інфраструктури заводу, усіх допоміжних цехів і служб. Робота з удосконалювання техніки і технології виробництва проводиться як силами заводських фахівців, так і в співробітництві з багатьма проектними і будівельно-монтажними організаціями Донбасу, з якими в ВАТ «ДМЗ» зав'язалося багаторічне співробітництво.
Відзначаючи величезний обсяг проведеної на ВАТ “ДМЗ” роботи щодо впровадження стратегічного планування і маркетингу, варто звернути увагу на те, що основну увагу в стратегічних планах підприємства приділено технічним аспектам виробництва. Втім, визначальною рисою сучасного стратегічного маркетингу є посилення його соціальної спрямованості, визнання важливості не тільки технічних і економічних заходів, а й соціальних, нефінансових засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.
ВАТ “ДМЗ”, як вже було відзначено вище в дипломній роботі, є найстарішим підприємством міста Донецька, своєрідним “винуватцем” його виникнення як міста. Проте в останні роки підприємство частково втратило свої позиції як “візитної картки міста Донецьк”, поступившись більш економічно потужним сучасним структурам. Але помітне місце в регіоні, сильна соціальна позиція дає багато економічних переваг підприємству, таких як підтримка місцевої влади і населення, можливість залучення кращих трудових ресурсів, підвищення престижності торгової марки, допомогу у знаходженні нових споживачів, виході на нові ринки, що в кінцевому рахунку поліпшує конкурентні позиції підприємства. Тому ВАТ “ДМЗ” варто було б активізувати PR-політику підприємства, організовувати іміджеві рекламні кампанії, брати більшу участь в житті міста, ширше висвітлювати в засобах масової інформації діяльність підприємства, тим паче, що прогресивні зміни, що відбуваються на підприємстві, дають таку підставу.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження свідчить, що в сучасних умовах найважливі шою проблемою розвитку економіки України є підвищення росту та ефективності суспільного виробництва за рахунок випуску конкурентноспроможної продукції, і дозволяє зробити ряд висновків і пропозицій.
1. Категорія конкурентоспроможності є однією з головних у ринковій системі господарювання через те, що в ній концентровано відображаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого підприємства, а й у цілому економіки країни. Ці можливості реалізуються у товарах і послугах, що протистоять конкуруючим аналогам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В світлі цього під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти таку її характеристику, яка відображає її відмінність від товару-конкуренту як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення
Конкурентоспроможність – це найважливіший показник рівня розвитку економіки (національної, галузевої, регіональної, підприємств), своєрідний рейтинг її у співвідношенні з лідерами світовими, національними, регіональними, який у кінцевому рахунку характеризує всі сторони соціально-економічного функціонування суспільства.
2. Головними складовими конкурен тоспроможності продукції на зовнішньому і внутрішньому ринку є технічний рівень і рівень якості її виготовлен ня; відповідність продукції вимогам і стандартам країн-імпортерів, фірм-покупців тощо.
Більшість з проаналізованих в дипломній роботі підходів до оцінки конкурентоспромо жності продукції потребують зіставлення її параме трів з тим їх рівнем, який задається потребами покупця, а також оцінки відмінності даної про дукції від товару-конкуренту як за ступенем від повідності конкретній потребі, так і за затратами на її задоволення. Для такої оцінки потрібна об'єктивна інформація про технічний рівень, якість і ціну цієї продукції і її конкурентів, а та кож - про насиченість ринку товарами даного виду. Така інформація в більшості випадків є досить важкодоступною, то му що її формування вимагає цілеспрямованих дій, значних витрат, і поки ще не регламенту ється необхідними документами.
Такий стан справ примушує використовувати скісні, доступніші підходи до вирішення цієї задачі. В дипломній роботі доведено, що найбільш прийнятним є підхід, що скісно характеризує кон курентоспроможність не тільки окремих видів продукції, а й товаровиробників у цілому шляхом аналізу інфор мації про технічний рівень продукції; її експортабельність; сертифікацію.
3. Чорна металургія України в сучасних умовах є головною базовою і експортоутворюючою галуззю країни, виробляючи близько чверті всієї промислової продукції і понад 40% її експорту.
Визначальним є те, що сьогодні вітчизняна металургія функціонує в загальній системі світових господарських зв'язків, і її стан значною мірою залежить від тенденцій розвитку світової металургії.
Найважливішою перевагою чорної металургії України є її забезпеченість власними запасами залізних і марганцевих руд і коксівного вугілля світового значення, розвідані запаси яких забезпечують на доступний для огляду період не тільки потреби країни, але й експорт значного обсягу продукції.
Разом з металоспоживаючими галузями чорна металургія має стати основою економічної незалежності і базою створення і розвитку власних наукомістких і високотехнологічних виробництв і ефективної економіки. За таких умов задача підвищення конкурентоспроможності продукції металургії є важливою державною задачею і потребує пошуку всіх можливих резервів у цій сфері, об’єднання зусиль держави і окремих виробників металургійної продукції.
4. ВАТ "ДМЗ", яке є базовим для дипломного дослідження, - одне з найстаріших металургійних підприємств України. Завод заснований створеним в Англії в 1869 році акціонерним "Новоросийским обществом каменоугольного, железоделательного и рельсового производств". Днем народження заводу вважається дата початку регулярної виплавки сталі - 24.01.1872 року.
Донецький металургійний завод має славетну історію свого становлення і розвитку, його трудовий колектив вносив значний вклад в економіку країни в мирні і воєнні роки. За успішну роботу по відбудові виробничих агрегатів і забезпеченню фронтів Великої Вітчизняної війни металом колективу Донецького металургійного заводу десять разів присуджувався перехідний Червоний Прапор Державного комітету оборони СРСР, який залишено заводу на постійне зберігання.
У 1996 році Донецький металургійний завод ім. Леніна перетворено у відкрите акціонерне товариство «Донецький металургійний завод». З вересня 1998 року підприємство почало функціонувати в рамках дії Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області».
Початок ХХІ століття завод зустрів як сучасне підприємство повного циклу. Це здійснилося завдяки реструктуризації заводу та залученню значних інвестицій. Внаслідок реструктуризації було створено цілий ряд незалежних підприємств, які працюють у комплексі на договірних умовах.
5. Основний напрямок діяльності підприємства - це освоєння і випуск якісної металопродукції, обсяги виробництва якої зростають протягом останніх років.
Сировину для виробництва основної продукції підприємство отримує переважно з України.
На регіональному ринку споживачами сортового прокату є Дружковський метизний завод, Артемівський завод "Перемога Праці" та інші машинобудівні та металообробні підприємства. Основними споживачами на українському ринку по трубній заготівці є Нікопольський ЮТЗ, Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К Лібкнехта, Дніпропетровський трубний завод ім. Леніна.
63% від загального відвантаження на експорт ВАТ “ДМЗ” відправляє в Росію, 18% - в Білорусію, 7% складає експорт в країни дальнього зарубіжжя.
6. Аналіз виробничо-господарської діяльності та фінансового стану ВАТ «ДМЗ» свідчить про те, що в складних умовах ринку підприємство змогло не тільки вижити, а й досить успішно функціонувати.
Серед негативних особливостей сучасного стану підприємства слід відзначити:
високий ступінь зносу основних засобів виробничого призначення (60,5% на кінець 2002 року), причому цей показник має тенденцію до зростання;
значну частку (понад 80%) матеріальних затрат у собівартості продукції;
нестачу грошових коштів у результаті операційної діяльності, що стримує інвестування в оновлення основних виробничих засобів за рахунок власних коштів та ставить підприємство у фінансову залежність від банківських установ, призводить до значних витрат на сплату відсотків на банківські позики.
Серед позитивних рис сучасного стану справ на підприємстві варто відзначити досить високий рівень менеджменту, розуміння керівництвом важливості застосування сучасних технологій, в тому числі й управлінських.
7. Незважаючи на складні умови конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках, ВАТ "ДМЗ" займає пріоритетне місце в рейтинговій оцінці діяльності металургійних заводів України і по окремих номенклатурних позиціях успішно конкурує з ними.
Серед факторів, що впливають на діяльність ВАТ “ДМЗ”, найбільш значний вплив мають за оцінками фахівців фінансово-економічні (нестача обігових коштів, зріст цін на енергоносії, низька платоспроможність підприємств-споживачів металопродукції) та виробнично-технологічні фактори (необхідність удосконалення технології, систем управління виробництва, заміна застарілого та морально зношеного обладнання).
Основними конкурентами ВАТ "ДМЗ", які перевищують його по рейтингу є "Азовсталь", "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь".
Ключовими перевагами ВАТ "ДМЗ" перед конкурентами є гнучкість виробництва, що виражається в можливості виконання дрібних замовлень із легованих марок сталі, у силу специфіки виробництва і невеличких обсягів сталеплавильних агрегатів та гнучка політика по термінах виконання замовлень і умов постачань, що свідчить про використання сучасних методів управління і дотриманні зобов'язань перед партнерами.
8. Жорстка конкурентна боротьба на ринку продукції чорної металургії обумовлює той факт, що сьогодні достойно конкурувати може тільки високоякісна продукція. Це добре розуміється керівництвом і всім трудовим колективом ВАТ “ДМЗ”. Особливе значення при цьому приділено впровадженню на підприємстві заходів щодо відповідності продукції і всього виробничого процесу вимогам міжнародних стандартів якості.
В умовах, коли продукції металургії України не підлягає обов’язковій сертифікації, підприємство успішно пройшло добровільну сертифікацію листової судосталі такими сертифікаційними органами, як Англійський Ллойд, Російський Морський Регістр Судноплавства, сертифікувало суднову сталь за Правилами Німецького Ллойда, Французького Бюро Веритас і Дет Норске Веритас (Норвегія).
В березні 2003 року відбулася офіційна церемонія вручення ВАТ «ДМЗ» сертифіката відповідності Системи менеджменту якості за вимогами ISO 9001:2000 сертифікаційного суспільства TUV NORD.
Політика в області якості має розвиватися за рахунок ефективних механізмів управління матеріально-технічним постачанням, виготовленням продукції з використанням ефективних технологічних процесів, атестованих засобів вимірювальної техніки і персоналу, зайнятого контролем якості сировини і готової продукції.
9. Підприємства чорної металургії є фактично найбільшими споживачами енергії з розрахунку на тонну виробленої продукції у порівнянні з багатьма іншими промисловими підприємствами. Затрати на енергоспоживання є вагомою складовою собівартості їхньої продукції і суттєвим чином впливають на її конкурентоспроможність. Тому для металургійних підприємств задача впровадження заходів щодо енергозбереження є вельми актуальною.
Задача підвищення конкурентоспроможності продукції ДМЗ за рахунок енергозбереження має досить широкий спектр напрямів свого вирішення. Дослідження, проведене в ході виконання дипломної роботи, показало, що в сучасних умовах основну увагу доцільно сконцентрувати на формуванні довгострокової програми енергозбереження на ВАТ “ДМЗ”, в рамках якої необхідно на базі детального аналізу існуючого технологічного процесу та резервів енергозбереження, запропонованих в дипломній роботі, розробити систему заходів щодо послідовного впровадження на підприємстві енергозберігаючих технологій. Результатом реалізації такої програми може бути економія близько 30% енергоспоживання, а також підвищення конкурентоспроможності продукції не тільки за рахунок зниження енергоємної складової її собівартості, але й за рахунок зростання загальної культури виробництва, формування іміджу підприємства як впроваджувача нових технологій і захисника навколишнього середовища.
10. В ринковій економіці успіх підприємства значною мірою залежить від своєчасного і ефективного застосування стратегічного маркетингу як найефективнішого засобу вирішення проблем виробництва і збуту продукції.
Маркетинг у широкому розумінні - це система управління, яка оперативно досліджує вимоги ринку і відпо відає ним. Стратегічний маркетинг, який розглядається як генеральна господарська функція підпри ємства, - це системний підхід до вироб ничо-збутової діяльності з чітко поставленою метою і задачами, що нею визначаються, ретель но розробленими заходами щодо її досягнення, з відповідними організаційно-управлінськими, фі нансовими, матеріальними, технологічними, ка дровими та іншими засобами для здійснення цих заходів.
В дипломній роботі зазначено, що на ВАТ “ДМЗ” проведено велику роботу щодо впровадження системи стратегічного планування, створено відділ маркетингу, розроблено Програму стратегічного розвитку і технічного переозброєння, як одну із складових усього комплексу заходів, спрямованих на виживання і розвиток заводу. Вона включена в регіональну Програму науково-технічного розвитку Донбасу як її складова частина.
В якості заходів, спрямованих на удосконалення маркетингової діяльності, ВАТ “ДМЗ” варто було б активізувати PR-політику підприємства, організовувати іміджеві рекламні кампанії, брати більшу участь в житті міста, ширше висвітлювати в засобах масової інформації діяльність підприємства, тим паче, що прогресивні зміни, що відбуваються на підприємстві, дають таку підставу. Адже Донецький металургійний завод обрав правильний напрямок свого розвитку. Методичне здійснення обраного курсу дозволяє з упевненістю дивитися в майбутнє, додає сили і впевненість трудовому колективу в завтрашньому дні, що дуже важливо в сучасних умовах.
ЛІТЕРАТУРА
Д О Д А Т К И
PAGE 5
PAGE 89