Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Методична вказівка до підсумкового заняття з модуля 2.
Тема: Загальні закономірності метаболізму.
Метаболізм вуглеводів, ліпідів, амінокислот та його регуляція. (4год)
Актуальність теми: Знання основних закономірностей ензимології, біоенергетики та обміну вуглеводів, ліпідів, білків і амінокислот необхідні для розуміння регуляції метаболізму за умов норми і при розвитку патологічних станів.
Навчальнi цiлi:
Знати: основні процеси метаболізму вуглеводів, ліпідів, білків та амінокислот; взаємозв'язок між метаболізмом цих класів сполук і шляхи регуляції.
Вмiти: трактувати показники обміну вуглеводів, ліпідів, білків і амінокислот, активності ферментів в біологічних рідинах за умов норми та при патології.
Самостійна позааудиторна робота:
При підготовці до підсумкового контролю необхідно:
а) сироватки (плазми) крові: глюкоза, холестерин, кетонові тіла, сечовина;
б) шлункового соку: вільна, загальна, зв’язана соляна кислота, загальна кислотність;
в) сечі – сечовина.
г) Дати клініко-діагностичну інтерпретацію вмісту пірувату, лактату, фруктози, галактози, ліпопротеїнів, вільного аміаку в крові.
4. Перевірте рівень знань за банком тестових запитань.
Контрольні питання:
І. Завдання для письмового контролю:
1. ЦКТ є заключним етапом катаболізму білків, ліпідів і вуглеводів в якому окислення відбувається шляхом дегідрування 4-х субстратів: А) напишіть формули цих субстратів; В) назвіть ферменти і коферменти, які каталізують ці реакції; С) підрахуйте вихід АТФ за рахунок цих реакцій; Д) назвіть речовини – регулятори цих реакцій.
2. Активність низки ферментів залежить від кінцевих продуктів реакцій: А) як називається такий шлях регуляції; В) наведіть приклади такої реакції; С) назвіть фермент; Д) опишіть механізм.
3. Які зміни спостерігаються при надходженні в організм чадного газу? А) вкажіть місце дії СО;
В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідною схемою.
4.У циклі Кребса має місце реакція субстратного фосфорилювання: А) в чому заключається суть цієї реакції?; В) поясніть відмінність між субстратним і окисним фосфорилюванням; С) напишіть рівняння цієї реакції; Д) назвіть фермент.
5.Опишіть регуляцію циклу Кребса:А) перечисліть регуляторні ферменти циклу; В) назвіть їх активатори та інгібітори; С) опишіть механізм регуляції; Д) назвіть початкові субстрати циклу та розкрийте залежність між їх концетрацією та роботою циклу.
6.Які зміни спостерігаються при надходженні в організм 2,4- динітрофенолу: А) вкажіть місце дії; В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідь схемою.
7. У циклі Кребса в результаті окисного декарбоксилювання утворюється макроергічна сполука: А) напишіть рівняння реакції утворення цієї сполуки і назвіть її; В) назвіть фермент і коферменти, що каталізують цю реакцію; С) назівть вітаміни, що входять до складу коферментів; Д) назвіть активатори та інгібітори цієї реакції, та спосіб регуляції.
8. Які ферменти виділяються у вигляді зимогенів ( проферментів): А) як називається процес активації таких ферментів; В) наведіть приклади ферментів і відповідних активаторів; С) опишіть механізм активації; Д) яке біологічне значення синтезу цих ферментів у клітині в неактивній формі.
9. Які зміни спостерігаються при введенні в організм барбітуратів? А) вкажіть місце дії; В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідь схемою.
10. У ЦТК в одній з реакцій дегідрування має місце конкурентне гальмування активності фермента певним інгібітором: А) назвіть цей інгібітор; В) напишіть рівняння реакції, яку гальмує цей інгібітор; С) назвіть субстрат і продукт; Д) опишіть механізм дії інгібітора.
11. Важлива роль в регуляції активності ряду ферментів належить посттрансляційним модифікаціям: А) наведіть приклади таких ферментів і назвіть вид хімічної модифікації; В) як відбувається регуляція активності ферментів за цим механізмом?; С) які фактори впливають на цей процес? ; Д) як досягається зворотність цього способу регуляції активності ферментів?.
12. Які зміни спостерігаються при введенні в організм ціанідів? А) вкажіть місце дії; В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідь схемою.
13. Поясніть катаболітичну роль циклу Кребса. А) яка речовина окислюється в ЦТК і до яких продуктів?; В) в яких реакціях відбувається утворення кінцевих продуктів окислення?; С) відповідь підтвердіть відповідними рівняннями реакцій, назвіть ферменти і коферменти цих реакцій; Д) зробіть розрахунок виходу АТФ за один оберт циклу.
14. Опишіть регуляцію тканинного дихання і окисного фосфорилювання: А) що розуміється під дихальним контролем?; В) які показники характеризують енергетичний заряд клітини; С) розкрийте залежність між показниками енергетичного заряду клітини та станом процесів катаболізму і анаболізму.
15. Які зміни спостерігаються при надходженні в організм олігоміцину? А) вкажіть місце дії; В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідь схемою.
16. Цикл Кребса є амфіболічним шляхом, тобто крім катаболічної функції, може використовуватись для процесів анаболізму: А) які метаболіти циклу використовуються для процесів анаболізму, як субстрати; В) які речовини синтезуються з метаболітів циклу; С) якою реакцією відновлюється рівень оксалоацетату в клітині при використанні метаболітів циклу для процесів анаболізму; Д) напишіть рівняння цієї реакції, назвіть субстрати, фермент і кофермент.
17. Опишіть алостеричну регуляцію активності ферментів: А) вкажіть функцію і розміщення алостеричного центру ферментів; В) поясніть механізм дії алостеричних ефекторів; С) зворотна чи не зворотна дія алостеричних ефекторів і чому?; Д) які речовини виконують функцію алостеричних ефекторів?
18. Які зміни спостерігаються при надходженні в організм антиміцину А? А) вкажіть місце дії; В) поясніть механізм; С) підтвердіть відповідь схемою.
19.Складіть схему глюконеогенезу із пірувату, вкажіть ферменти і коферменти, напишіть формули вихідної речовини та кінцевого продукту, біологічне значення цього процесу.
20. Складіть схему глюконеогенезу із гліцеролу, вкажіть ферменти і коферменти, напишіть формули вихідної речовини та кінцевого продукту , біологічне значення цього процесу.
21.Складіть схему глюконеогенезу із аспартату, вкажіть ферменти і коферменти, напишіть формули вихідної речовини та кінцевого продукту, біологічне значення цього процесу.
22.Складіть схему глюконеогенезу із аланіну, вкажіть ферменти і коферменти, напишіть формули вихідної речовини та кінцевого продукту, біологічне значення цього процесу.
23.Складіть схему глюконеогенезу із лактату, вкажіть ферменти і коферменти, напишіть формули вихідної речовини та кінцевого продукту, біологічне значення цього процесу.
24.Складіть схему гліколізу в якій вкажіть використання та утворення високоенергетичних сполук, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
25.Складіть схему глікогенолізу в якій вкажіть використання та утворення високоенергетичних сполук, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
26.Складіть схему окисного декарбоксилювання піровиноградної кислоти, вкажіть ферменти, коферменти, фізіологічне знаення.
27.Складіть схему взаємозв'язку між процесами гліколізу в м'язах і глюконеогенезом в печінці, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
28. Складіть схему глікогенезу, вкажіть ферменти і використання АТФ, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
29.Складіть схему катаболізму фруктози до СО2 і Н2О, обчисліть енергетичний ефект, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
30.Складіть схему катаболізму галактози до СО2 і Н2О, обчисліть енергетичний ефект, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
31.Складіть схему катаболізму пальмітинової кислоти до СО2 і Н2О, обчисліть енергетичний ефект, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
32.Складіть схему катаболізму стеаринової кислоти до СО2 і Н2О, обчисліть енергетичний ефект, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
33.Складіть схему катаболізму гліцеролу до СО2 і Н2О, обчисліть енергетичний ефект, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
34.Складіть схему синтезу пальмітинової кислоти і напишіть хімічну формулу кінцевого продукту,
опишіть фізіологічне значення цього процесу.
35.Складіть схему синтезу гліцеролу з глюкози і напишіть хімічну формули вихідної речовини та кінцевого продукту, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
36.Складіть схему синтезу трипальмітину, виходячи з активної форми гліцеролу та пальмітинової кислоти, напишіть хімічну формулу кінцевого продукту, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
37.Складіть схему синтезу фосфатидилхоліну, виходячи з фосфатидної кислоти, напишіть хімічну формулу кінцевого продукту, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
38.Складіть схему синтезу холестеролу, назвіть регуляторний фермент і напишіть хімічну формулу кінцевого продукту, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
39.Опишіть будову, хімічний склад і функціонування в крові хіломікронів, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЛПВЩ, їх фізіологічну роль.
40.Складіть схему метаболізму кетонових тіл, вкажіть їх біологічну роль, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
41.Охарактеризуйте розщеплення білків у ШКТ, назвіть зимогени, механізми їх активації, субстратну специфічність протеолітичних ферментів.
42.Складіть схему катаболізму глутамату до СО2, NН3 і Н2О. Назвіть субстрати, продукти і ферменти, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
43.Складіть схему катаболізму аланіну до СО2, NН3 і Н2О. Назвіть субстрати, продукти і ферменти, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
44.Складіть схему катаболізму аспартату до СО2, NН3 і Н2О. Назвіть субстрати, продукти і ферменти, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
45.Складіть схему синтезу сечовини. Назвіть субстрати, ферменти і напишіть формулу кінцевого продукту, опишіть фізіологічне значення цього процесу.
ІІ. Питання до усного опитування:
1. Спадкова непереносимість фруктози: причини і прояви.
2. Есенціальна фруктоземія і фруктозурія: причини і прояви.
3. Галактоземія: причини і прояви.
4. Охарактеризуйте вплив інсуліну на обмін вуглеводів.
5. Охарактеризуйте вплив адреналіну на обмін вуглеводів.
6. Охарактеризуйте вплив глюкагону на обмін вуглеводів.
7. Охарактеризуйте вплив глюкокортикоїдів на обмін вуглеводів.
8. Охарактеризуйте типи і причини гіперглікемій.
9. Охарактеризуйте типи і причини гіпоглікемій.
10. Охарактеризуйте типи і причини глюкозурій.
11. Охарактеризуйте дослідження обміну вуглеводів методом цукрового навантаження.
12. Охарактеризуйте глікогенози: причини і прояви.
13. Причини і наслідки порушення травлення та всмоктування ліпідів у ШКТ.
14. Кетонемія і кетонурія: причини і прояви.
15. Гіперхолестеринемії: причини і прояви.
16. Атеросклероз: причини і прояви.
17. Порушення ліпідного обміну при цукровому діабеті.
18. Ожиріння: причини і прояви.
19. Жирове переродження печінки: причини і прояви.
20. Причини і наслідки порушення травлення та всмоктування білків у ШКТ.
21. Гіперамонієії: причини і прояви.
22. Фенілкетонурія: причини і прояви.
23. Алкаптонурія: причини і прояви.
24. Перечисліть компоненти шлункового соку за умов норми і охарактеризуйте їх роль.
25. Хвороба Хартнупа: причини і прояви.
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Методична вказівка до підсумкового заняття з модуля 2
Тема: Загальні закономірності метаболізму.
Актуальність теми: Знання основних закономірностей обміну речовин, ролі ферментів у цих процесах необхідні для розуміння регуляції метаболізму за умов норми і при розвитку патологічних станів.
Навчальнi цiлi:
Знати: основи медичної ензимології, механізми дії ферментів, основні закономірності метаболізму.
Вмiти: трактувати показники активності ферментів і енергетичного обміну , дії активаторів та інгібіторів.
При підготовці до підсумкового контролю необхідно:
Контрольні питання
Рівень знань перевірте за прикладами завдань, які наведені нижче:
1. Для нормального метаболізму клітинам необхідні макроергічні сполуки. Що належить до макроергів?
A. Креатинфосфат; B. Креатин; C. Креатинін; D. Глюкозо-6-фосфат;
E. Аденозинмонофосфат.
2. Яке із тверджень про оптимальне значення рН для α-амілази слини вірне: а) 6,8 – 7,4; б) 7,2 – 8,0; в) 3,5 – 5,5; г) 0,5 – 3,5; д) 1,5 – 2,5.
3. Хворий, 55 років, госпіталізований в інфекційне відділення з діагнозом вірусний гепатит. Підвищення активності якого органоспецифічного ферменту печінки буде спостерігатися в сироватці крові пацієнта?
Е. Креатинкінази
4. У хворого 60 років є клінічні ознаки інфаркту міокарда. Визначення активності яких ферментів сироватки крові підтвердять діагноз?
С. Протеїназа, фосфатаза, глюкокіназа; Д. Гемсинтетаза, альдолаза, гексокіназа
Е. Гідроксилаза, аргіназа, карбангідраза
5. Як змінюється швидкість розщеплення крохмалю в ротовій порожнині при:
а) неухильно зростає; б) не змінюється; в) знижується; г) зростає до певної межі
2) збільшенні концентрації α- амілази:
а) неухильно зростає; б) не змінюється; в) знижується; г) зростає до певної межі.
3) при рН= 8,2:
а) неухильно зростає; б) не змінюється; в) знижується; г) зростає до певної межі.
4) при температурі 380С:
а) знижується; б) підвищується; в) максимальна.
6. У ЦТК в одній з реакцій має місце конкурентне гальмування при наявності інгібітора:
а) назвіть цей інгібітор; б) напишіть рівняння реакцій, яку гальмує цей інгібітор;
в) назвіть фермент і кофермент; г) який механізм дії інгібітора?
Література
Заняття № 4(27)
Тема: Специфічні шляхи обміну окремих амінокислот.
Актуальність: Перетворення вуглецевого скелету амінокислот відіграють важливу роль у взаємозв’язку різних метаболічних шляхів. Порушення їх зумовлені здебільшого генетичними дефектами, що зумовлює розвиток патологічних станів вже в ранньому віці. Знання біохімічних механізмів, які лежать в основі розвитку таких захворювань, необхідні для своєчасної профілактики, діагностики та лікування.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні шляхи обміну окремих груп амінокислот за умов норми, причини порушень та критерії діагностики.
Вміти: визначати залишковий азот крові та інтерпретувати одержані результати.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
|
Амінокислота |
Продукти обміну |
Спадкові хвороби |
Причини |
Прояви |
Принцип методу. Залишковий азот крові визначають в безбілковому фільтраті після осадження білків крові і з наступною мінералізацією безбілкового фільтрату концентрованою сірчаною кислотою. Азот всіх досліджуваних фракцій у вигляді аміаку зв’язується з сірчаною кислотою і утворює сульфат амонію, який з реактивом Несслера дає сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації аміаку, а значить і азоту в крові.
Хід роботи.
1. Отримання безбілкового фільтрату
В сухі пробірки наливають 1,8 мл дистильованої води. Потім додають 0,2 мл крові, 0,3 мл 10% р-ну вольфрамату натрію (або ТХО) і 0,2мл 2/3 н р-ну сірчаної кислоти. Суміш в пробірці ретельно перемішують, залишають на 15 хвилин і фільтрують в суху пробірку.
2. Спалювання
1 мл безбілкового фільтрату відмірюють в термостійку пробірку, додають 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю. Вміст пробірки обережно випаровують, а потім нагрівають до отримання безколірного мінералізату.
3. Фотометрування
Мінералізат охолоджують і додають до нього 10 мл води, 6 крапель 50% розчину їдкого натрію для нейтралізації кислоти по лакмусу і 0,5 мл реактиву Несслера. Одночасно готують контроль. Для цього до 10 мл води доливають 6 крапель 50% розчину їдкого натрію і 0,5 мл реактиву Несслера. Фотометрують проти контролю на ФЕКу при синьому світлофільтрі в кюветі на 5 мм. По готовому калібрувальному графіку знаходять відповідну кількість азоту.
Розрахунок проводять за формулою:
А х У х 100
Залишковий азот крові = ------------------- мг/100 мл, де
0,2
А – кількість азоту, знайдена по калібрувальному графіку в досліджуваній пробі, мг/мл,
У – загальний об’єм крові, отриманий після осадження білків крові (дорівнює 2,5 мл);
0,2 – кількість крові, взятої для аналізу, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/л) дорівнює 0,714.
Клініко-діагностичне значення
Підвищення залишкового азоту крові називається азотемією. Азотемія може бути двох видів: абсолютною (нагромадження в крові компонентів залишкового азоту) і відносною (дегідратація організму, наприклад, при блювоті, проносі). В залежності від причин, які викликають захворювання, абсолютна азотемія поділяється на ретенційну і продукційну. Ретенційна азотемія виникає в результаті недостатнього виділення з сечею азотвмісних сполук при нормальному попаданні їх в кров. Ретенційна азотемія може бути нирковою і позанирковою. При нирковій азотемії підвищення концентрації залишкового азоту в крові відбувається внаслідок порушення екскреторної функції нирок. Цей тип азотемії зустрічається при гломерулонефритах, піелонефриті, туберкульозі нирок, амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниження клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцево-судинної декомпенсації, локальному порушенні кровотоку в ниркових артеріях.
Продукційна азотемія зумовлена надлишковим поступленням в кров продуктів розпаду тканинних білків. Функція нирок при цьому не порушена. Азотемія такого типу спостерігається при кахексії, лейкозах, злоякісних пухлинах, лікуванні глюкокортикоїдами.
Зниження вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні і, іноді, при вагітності.
Література
Заняття № 28
Тема: Взаємозв'язок обміну білків, ліпідів, вуглеводів.
Актуальність: Взаємоперетворення білків, ліпідів та вуглеводів лежать в основі забезпечення організму енергією та метаболітами, які використовуються для потреб, що лежить в основі підтримання гомеостазу організму.
Навчальні цілі:
Знати: Взаємоперетворення вуглеводів, амінокислот та ліпідів в організмі людини.
Вміти: пояснити біохімічні показники біологічних рідин для оцінки метаболічних процесів.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Література
Заняття № 5 (1)
Тема: Структура, функції і катаболізм нуклеїнових кислот.
Актуальність: Нуклеїнові кислоти є хімічною основою спадковості. Знання структури, властивостей і механізмів передачі генетичної інформації необхідні для розуміння суті генетичних процесів, які протікають в клітинах.
Навчальні цілі
Знати: структуру і функції нуклеїнових кислот та їх мономерів.
Вміти: пояснити біологічну роль нуклеїнових кислот.
Самостійна поза аудиторна робота
В зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
1. Напишіть формули мононуклеотидів, які входять до складу РНК.
2. Напишіть формули мононуклеотидів, які входять до складу ДНК.
3. Проведіть розрахунок (у %) гуаніну, цитозину і тиміну у препараті ДНК, якщо відомо, що вміст аденіну становить 32%.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Виконайте наступні завдання:
1. Дати характеристику мононуклеотидів за наступною схемою:
2. Напишіть формулу динуклеотиду АМФ-ЦМФ і назвіть тип зв’язку між ними.
3. Напишіть формулу динуклеотиду дГМФ-дТМФ і назвіть тип зв’язку між ними.
4. Напишіть послідовність нуклеотидів одного ланцюга ДНК, другий ланцюг якої має послідовність /5 / АТГЦГЦТАГ /3 /.
5. Перечисліть ознаки які характеризують просторову структуру ДНК (модель Уотсона і Кріка):
кількість ланцюгів –
направленість –
комплементарність –
відстань між основами у полінуклеотидному ланцюгу –
крок спіралі –
стабільність вторинної структури забезпечується за рахунок –
в нейтральному середовищі ДНК проявляє властивості (кислотні, основні, амфотерні) –
6. Дайте характеристику нуклеосом.
7. Які особливості структурної організації тРНК пояснюють їх функції?
8. Які особливості структурної організації рРНК пояснюють їх функції?
9. Які особливості структурної організації мРНК пояснюють їх функції?
10. Складіть схему розщеплення ДНП і РНП у ШКТ і тканинах.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 6 (2)
Тема: Метаболізм пуринових нуклеотидів.
Актуальність: Пуринові основи відіграють важливу роль як структурні компоненти нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Знання метаболізму пуринових нуклеотидів необхідні для профілактики, діагностики і лікування патологічних станів, пов'язаних з порушенням обміну цих речовин.
Навчальні цілі
Знати: основні шляхи синтезу й розпаду пуринових нуклеотидів.
Вміти: визначати концентрацію сечової кислоти в біологічних рідинах і трактувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Складіть схему синтезу ГМФ і АМФ з ІМФ, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.
2. Складіть схему розпаду пуринових нуклеотидів до кінцевих продуктів, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення сечової кислоти в сечі”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Дайте характеристику метаболізму пуринових нуклеотидів за схемою:
І.Основний шлях синтезу: АМФ і ГМФ.
|
Вихідна речовина (хімічна формула) |
Проміжний продукт |
Ферменти |
Активатор |
Інгібітор |
ІІ. Запасний шлях синтезу:
|
Вихідна речовина (хімічна формула) |
Проміжний продукт |
Ферменти |
Активатор |
Інгібітор |
ІІІ. Катаболізм АМФ і ГМФ.
|
Вихідна речовина |
Проміжні продукти |
Кінцеві продукти |
Регуляторний фермент |
Активатор |
Інгібітор |
ІV. Порушення обміну:
|
Причини |
Прояви |
V. Виконати лабораторну роботу „Визначення рівня сечової кислоти в сечі” і захистити протокол.
Принцип методу. Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.
Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0,01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.
Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної проби, де до 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,75 мг чистої сечової кислоти) додали 1 мл 20% Na2CO3 і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0,81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (Х) відповідає:
0,75
Х = = 0,8 мг сечової кислоти
0,81
Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:
0,8 х А х В
Х = мг/добу, де
1,5
0,8 – маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;
А – кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;
В – добовий діурез, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0,0059.
Клініко-діагностичне значення.
Гіперурікурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легень, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз), а також, при підвищеному вмісті пуринів у їжі.
Гіпоурікурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресивній м’язевій атрофії, При подагрі солі сечової кислоти (урати) відкладаються в хрящах, м’язах і суглобах. Вміст сечової кислоти в крові може бути підвищений, а з сечею виділяється менше, ніж в нормі.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 7 (3)
Тема: Метаболізм піримідинових нуклеотидів.
Актуальність: Знання обміну піримідинових нуклеотидів необхідні для розуміння їх ролі та біохімічних основ патологічних станів, які виникають при їх порушенні в організмі.
Навчальні цілі
Знати: біохімічні механізми, які лежать в основі синтезу, розпаду і регуляції метаболізму піримідинових нуклеотидів.
Вміти: давати оцінку метаболітів синтезу та розпаду піримідинових нуклеотидів.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І. Напишіть рівняння реакцій синтезу УМФ, ЦМФ, дЦМФ, дТМФ.
ІІ. Напишіть рівняння реакцій катаболізму піримідинових нуклеотидів.
ІІІ. Розвяжіть ситуаційні задачі:
1. Дитина 3 роки страждає недоумкуватістю та важкою формою мегалобластичної анемії, стійкою до лікування вітаміном В12 та фолієвою кислотою. В сечі спостерігаються кристали оротової кислоти. Порушенням синтезу яких речовин зумовлена мегалобластична анемія?
A. Пуринових нуклеотидів
В.. АТФ
C . ГТФ
Д. Піримідинових нуклеотидів
Е. дАТФ
2. Локалізована в цитоплазмі карбомоїлфосфатсинтетаза ІІ каталізує реакцію утворення карбомоїлфосфату не з вільного аміаку, а з глютаміну. Цей фермент постачає карбомоїлфосфат для синтезу:
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
1.Охарактеризуйте синтез піримідинових нуклеотидів за схемою:
|
Вихідна речовина (хімічна формула) |
Проміжний продукт |
Ферменти |
Активатор |
Інгібітор |
2. Охарактеризуйте катаболізм піримідинових нуклеотидів за схемою:
|
Вихідна речовина |
Проміжні продукти |
Кінцеві продукти |
Регуляторний фермент |
Активатор |
Інгібітор |
3. Охарактеризуйте порушення обміну піримідинових нуклеотидів:
|
Причини |
Прояви |
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 8(4)
Тема: Біосинтез нуклеїнових кислот.
Актуальність: Генетична інформація з ДНК хромосом може бути передана шляхом точної реплікації або за допомогою рекомбінацій і транслокацій, що лежать в основі адаптації та мінливості організмів. Знання біохімічних механізмів синтезу нуклеїнових кислот необхідні для розуміння основних закономірностей, які реалізації генетичної інформації та регуляції цих процесів.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні механізми процесів синтезу нуклеїнових кислот,
Вміти: вміти пояснити причини спадкових захворювань.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І. Дайте визначення таких понять:
реплікація, транскрипція, трансляція, рекомбінація, транспозиція, екзон, інтрон.
ІІ. Дайте відповіді на наступні запитання:
1. Еукаріотичні клітини в своєму біологічному циклі використовують один із процесів обміну нуклеїнових кислот тільки одноразово. Назвіть його.
A. Транскрипція.
В. Трансляція.
С. Оксидоредукція.
Д. Трансамінування.
Е. Реплікація
2. Білки мембран мітохондрій кодуються переважно в
A. Ядерній ДНК
В. Плазмідній ДНК
С. Мітохондріальній ДНК.
D. Цитоплазматичній ДНК
E. Мембранній ДНК
3. Який з перелічених нижче ферментів каталізує синтез «затравки» в процесі реплікації:
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
1. Дайте характеристику синтезу ДНК за схемою:
|
Перелік компонентів |
Біологічна роль |
Етап синтезу |
2. Дайте характеристику синтезу РНК за схемою:
|
Перелік компонентів |
Біологічна роль |
Етап синтезу |
3. Складіть схему синтезу ДНК на матриці РНК.
4. Напишіть сумарне рівняння синтезу ДНК і РНК,
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 9( 5)
Тема: Біосинтез білка. Контроль експресії генів.
Актуальність: Відомості про структуру генетичного коду, його властивості, знання біохімічних механізмів, які лежать в основі реалізації генетичної інформації необхідні для діагностики, профілактики і лікування спадкових захворювань.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні механізми реалізації генетичної інформації, етапи трансляції та регуляцію цього процесу.
Вміти: пояснити причини спадкових захворювань.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів дайте відповіді на наступні запитання:
1. Якою буде амінокислотна послідовність при трансляції такого фрагменту мРНК – ЦАУГАУГЦЦГУУ-?
2. У гемоглобіні серповидних еритроцитів у шостому положенні β-ланцюга глобіну замість глютамінової кислоти, що присутня в нормальному гемоглобіні А, відкритий валін. Яка зміна в кодоні привела до заміщення глутамату валіном?
3. Скільки необхідно макроергічних молекул для біосинтезу молекули білка, що містить 150 амінокислотних залишки?
4. Існує теорія, що мітохондрії є нащадками прокаріотичних клітин, що включились на визначеному етапі еволюції в цитоплазму клітин еукаріотів, і живуть у даний час у симбіозі з клітинами-господарями. Ця теорія підтверджується тим, що в мітохондріях:
A. Подвійна мембрана
В. Є кристи
С. Біосинтез білка починається з формілметіоніну
D. Відбувається цикл лимонної кислоти
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Напишіть рівняння активації амінокислот в цитоплазмі.
ІІ. Охарактеризуйте етапи трансляції за схемою:
|
Етап |
Компоненти |
Біохімічна роль |
ІІІ. Наведіть приклади посттрансляційних модифікацій білків:
|
Білок |
Суть модифікації |
ІV. Охарактеризуйте вплив інгібіторів на біосинтез білків:
|
Процес |
Інгібітор |
Механізм дії |
Практичне значення |
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 10( 6)
Тема: Біохімічні механізми мутації та репарації ДНК. Спадкові хвороби та генна інженерія.
Актуальність: Знання біохімічних основ реалізації генетичної інформації необхідне для розуміння механізмів виникнення спадкових захворювань та застосування сучасних методів генної інженерії для діагностики та лікування молекулярно-генетичних захворювань.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні механізми ушкодження та репарації ДНК, основи виникнення молекулярно-генетичних захворювань і генної інженерії.
Вміти: пояснити причини і наслідки спадкових порушень обміну білків, амінокислот, вуглеводів і ліпідів.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І.. Дайте визначення таких понять: репарація, рекомбінантна ДНК, вектор, плазміда, трансгенний організм.
ІІ. Дайте відповіді на наступні запитання:
1. Інтенсивність експресії генів контролюється розвиненою системою сигналів регуляції транскрипції. Ефективними активуючими елементами такої системи є специфічні послідовності ДНК, які звуться:
2. Водій, ремонтуючи автомобіль, ковтнув бензин, що містить тетраетилсвинець. Як захисна реакція в організмі збільшується частота транскрипції металотіонеїнового гена. Яка особливість структурної організації геному людини забезпечує детоксикацію організму від іонів важких металів?
A. Трансдукція
B. Генетична рекомбінація
C. Ковалентна модифікація
D. Ампліфікація генів
E. Делеція
3. Дитині віком 1 рік зробили щеплення проти кору, яке супроводжується синтезом в організмі відповідних антитіл. Які особливості структурної організації геному еукаріотів забезпечують можливість синтезу великої кількості індивідуальних імуноглобулінів (антитіл)?
A. Ковалентна модифікація гістонів
B. Послідовності, що повторюються
C. Генетичні рекомбінації
D. Ампліфікація генів
E. Ковалентна модифікація негістонових білків
ІІІ. Повторіть спадкові захворювання метаболізму амінокислот, вуглеводів, ліпідів (Модуль 3).
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризуйте генні мутації і процеси репарації ДНК.
|
Тип мутації |
Механізм мутації |
Механізм репарації |
ІІ. Охарактеризуйте спадкові захворювання людини.
|
Захворювання |
Причина |
Наслідок |
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 11 (7)
Тема: Структура, класифікація та механізм дії гормонів.
Актуальність: Регуляція процесів життєдіяльності організму, адаптації до умов зовнішнього середовища великою мірою перебуває під контролем гормонів. Знання структури гормонів необхідні для розуміння їх взаємодії з рецепторами і механізмів реалізації гормонального ефекту.
Навчальні цілі:
Знати: особливості будови різних груп гормонів, їх рецепторів та механізму дії.
Вміти: на підставі знань про структуру гормонів пояснити їх вплив на метаболічні процеси в організмі людини.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І. Складіть схеми, які демонструють механізм дії гормонів білково-пептидної і стероїдної природи.
ІІ. Дайте відповіді на поставлені запитання:
1. Зв’язування гормонів білково-пептидної природи та катехоламінів з мембранним рецептором як правило зумовлює утворення в клітині вторинних посередників-месенджерів. Який месенджер синтезується з АТФ?
а)цГМФ, б)АДФ, в) АМФ, г)цАМФ, д)цАДФ.
2. Іони кальцію – один з еволюційно найдревніших вторинних месенджерів в клітинах. Вони є активаторами глікогенолізу, що взаємодіють з:
а) кальцитоніном, б)кальциферолом, в)кіназою міозину, г)фосфорилазою С, д)кальмодуліном.
Контрольні питання
1. Хімічна природа, класифікація і номенклатура гормонів.
2 Специфічність дії гормонів. Рецептори і їх локалізація в клітині.
3. Механізм дії гормонів різної природи:
а) мембранний,
б) внутрішньоклітинний.
4. Вторинні посередники і їх роль в реалізації гормонального ефекту.
5. Регуляція секреції гормонів. Гіпо- та гіперфункції ендокринних залоз.
6. Методи дослідження гормонального стану організму.
Самостійна аудиторна робота.
І. Дайте характеристику різних груп гормонів за схемою
|
Ендокринна залоза |
Назва гормону |
Хімічна природа |
ІІ. Охарактеризуйте механізм дії гормонів за схемою:
|
Група гормонів |
Локалізація рецепторів |
Вторинний посередник |
Механізм дії |
Період піврозпаду в крові |
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 12 (8)
Тема: Гормони гіпофізу і гіпоталамусу, щитовидної та паращитовидної залоз.
Актуальність: Знання механізмів впливу гормонів гіпофізу та гіпоталамусу на функціонування інших залоз внутрішньої секреції необхідне для розуміння біохімічних механізмів порушень метаболізму, які лежать в основі розвитку патологічних станів. Гормонам щитовидної та паращитовидних залоз належить важлива роль в регуляції енергетичного та водно-сольового обміну в організмі.
Навчальні цілі:
Знати: хімічну природу, механізм дії, вплив на обмін речовин гормонів гіпофізу, гіпоталамусу, щитовидної та паращитовидних залоз.
Вміти: пояснити біохімічні механізми розвитку патологічних станів, які спостерігаються при гіпо- та гіперпродукції гормонів гіпофізу, гіпоталамусу, щитовидної та паращитовидних залоз.
Самостійна позааудиторна робота.
У зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
І. Написати рівняння реакцій синтезу тироксину.
ІІ. Дайте відповіді на ситуаційні задачі:
1. Рентгенограма скелета показала: остеопороз, розходження зубів, збільшення пазух черепа. При обстеженні: огрубіння рис обличчя, збільшення кісток, надбрівних дуг. М’які тканини гіпертрофовані. Збільшений язик та міжзубні проміжки (діастема), порушений прикус. Порушення синтезу якого гормону можна очікувати?
2. Хвора 50 років скаржиться на постійне відчуття спраги, швидку втомлюваність, запаморочення в голові. Добовий діурез 4-5 літрів. Рівень глюкози в крові 4,6 ммоль/л, в сечі глюкоза не виявлена. У даному випадку доцільно перевірити вміст у крові:
3. При операції на щитовидній залозі з приводу захворювання на Базедову хворобу, помилково були видалені паращитовидні залози. Виникли судоми, тетанія. Обмін якого біоелемента було порушено?
ІІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи «Визначення тироксину».
Контрольні питання
1. Гормони гіпоталамусу: структура, механізм дії, біохімічні ефекти. Порушення функції гіпоталамусу.
2.Гормони гіпофізу: структура, механізм дії, біохімічні ефекти. Порушення функції гіпофізу.
3. Тиреоїдні гормони щитовидної залози: структура, регуляція секреції. Порушення функції тиреоїдних гормонів.
4 . Кальцитонін і паратгормон: будова, регуляція секреції, механізм дії, біохімічні ефекти. Порушення функції цих гормонів.
Самостійна аудиторна робота.
Охарактеризуйте гормони гіпофізу, гіпоталамусу, щитовидної та паращитовидних залоз за схемою:
|
Назва гормону |
Місце утворення |
Механізм дії |
Хімічний ефект |
Ознаки гіпофункції |
Ознаки гіперфункції |
Виконати лабораторну роботу: «Визначення тироксину» і захистити протокол.
Принцип методу. При руйнуванні тиреоїдину утворюється йодид калію, з якого йод витісняється йодатом калію. Витіснення йоду з солі йодистоводневої кислоти є окисновідновною реакцією, де
йодид калію є відновлювачем, а йодат калію - окислювачем. Йод, який виділився, виявляють з
допомогою крохмалю (синє забарвлення) в кислому середовищі.
Хід роботи. В ступку вміщують 10 таблеток тиреоїдину і розтирають їх. Розтерту масу пересипають в колбочку для гідролізу, додають 20 мл 10% р-ну бікарбонату натрію. Колбочку зі зворотним холодильником ставлять на азбестову сітку і вміст кип’ятять точно 15 хвилин (з моменту закипання) на помірному вогні. Гідролізат охолоджують. У пробірку наливають 24 краплі гідролізату, додають 3 краплі 1% розчину крохмалю, 1 краплю фенолфталеїну, а потім 4 краплі йодату калію і приблизно 10-15 крапель 10% р-ну сірчаної кислоти до знебарвлення і появи синього кольору. Вільний йод, що виділився, дає синє забарвлення з крохмалем.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 13(9)
Тема: Гормони підшлункової залози. Цукровий діабет.
Актуальність: Гормонам підшлункової залози належить важлива роль в регуляції обміну вуглеводів, ліпідів та білків. Порушення секреції інсуліну зумовлює розвиток інсулінзалежного цукрового діабету - захворювання, яке зустрічається досить часто. Знання біохімічних механізмів дії гормонів підшлункової залози необхідні для розуміння порушень, які лежать в основі розвитку патологічних станів, пов'язаних з гіпо- та гіперфункцією цієї залози.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні механізми дії гормонів підшлункової залози.
Вміти: пояснити біохімічні механізми розвитку і ускладнень цукрового діабету, а також інших порушень функції підшлункової залози.
Самостійна позааудиторна робота
У зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
І. Складіть схему впливу інсуліну на обмін речовин у печінці і жировій тканині.
ІІ. Дайте відповіді на ситуаційні задачі.
1. При споживанні їжі виникає аліментарна (харчова) гіперглікемія, яка стимулює виділення інсуліну. У яких тканинах інсулін не підвищує проникність плазматичних мембран для глюкози?
2. Глюкагон, пептид утворюється А-клітинами підшлункової залози стимулює в печінці і жировій тканині ряд процесів. Виберіть процес який не притаманний глюкагону
3. В ендокринологічному відділенні з діагнозом цукровий діабет лікується жінка 40 років зі скаргами на спрагу, підвищений апетит. Які патологічні компоненти виявлені при лабораторному дослідженні сечі пацієнтки?
ІІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Якісна реакція на інсулін”.
Контрольні питання
1.Інсулін: будова, проінсулін і його перетворення в активний гормон, регуляція секреції, вплив на обмін вуглеводів, білків, ліпідів, молекулярні механізми дії.
2.Глюкагон: будова, регуляція секреції, вплив на обмін речовин, механізми дії.
3.Цукровий діабет: основні ознаки та ускладнення, біохімічні механізми їх розвитку. Методи лікування діабету. Препарати інсуліну.
4. Гіперінсулінізм: біохімічні і клінічні прояви.
Самостійна аудиторна робота.
І.Охарактеризуйте гормони підшлункової залози за схемою:
|
Назва гормону |
Місце утворення |
Механізм дії |
Біологічний ефект |
Ознаки гіпофункції |
Ознаки гіперфункції |
ІІ. Виконати лабораторну роботу: «Якісна реакція на інсулін”і захистити протокол.
Принцип методу. Інсулін дає характерні реакції на білок: біуретову, Геллера, Фоля, Міллона.
а) Біуретова реакція (Піотровського) відкриває петидний зв'язок в білку: до 5 крапель розчину інсуліну додають 5 крапель 10% розчину їдкого натрію, 2 краплі 1% розчину сульфату міді і все перемішують; вміст пробірки набуває фіолетового кольору.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 14 (10)
Тема: Гормони мозкового шару і кіркової речовини наднирникових залоз.
Актуальність: Гормони мозкового шару наднирників (адреналін, норадреналін) забезпечують адаптацію до короткотривалого і хронічного стресу. Гормони кори наднирників (глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, андрогени) мають істотний вплив на різні метаболічні процеси, зокрема, глюконеогенез, водно-сольовий обмін, їм належить важлива роль в адаптації до стресових ситуацій, проявляють протизапальну дію.
Навчальні цілі:
Знати: структуру, механізм дії гормонів наднирників.
Вміти: пояснити вплив гормонів наднирників на різні метаболічні процеси, провести й оцінити якісну реакцію на адреналін.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І. Складіть схеми:
1. синтезу катехоламінів і напишіть хімічну формулу адреналіну та норадреналіну.
2. синтезу гормонів кори наднирників і напишіть хімічні формули кортизолу, альдостерону.
ІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Якісні реакції на адреналін”.
Контрольні питання
1. Гормони мозкового шару наднирників:
а) будова;
б) біосинтез;
в) механізм дії;
г) інактивація;
д) біохімічні ефекти;
е) порушення функції катехоламінів: біохімічні зміни і клінічні прояви.
2. Гормони кори наднирників:
а) будова;
б) біосинтез;
в) регуляція секреції;
г) механізм дії;
д) біохімічні ефекти;
е) порушення функції: біохімічні зміни і клінічні прояви.
3. Застосування кортикостероїдів і їх синтетичних аналогів у клініці.
Самостійна аудиторна робота.
І.Охарактеризуйте гормони наднирників за схемою:
|
Назва гормону |
Місце утворення |
Механізм дії |
Біологічний ефект |
Ознаки гіпофункції |
Ознаки гіперфункції |
ІІ. Виконати лабораторну роботу: «Якісна реакція на адреналін” і захистити протокол.
Принцип методу. Адреналін дає слаболужну ракцію, легко окислюється на повітрі з утворенням адренохрому, внаслідок чого розчин забарвлюється в червоний колір. При взаємодії з нітритом спостерігається жовто-оранжеве забарвлення, з діазореактивом – червоне і з хлорним залізом – зелене. Реакція з хлорним залізом характерна для пірокатехінового кільця, яке входить в молекулу адреналіну та норадреноліну. При взаємодії діазореактиву з адреналіном рідина забарвлюється в червоний колір внаслідок утворення складної сполуки типу азобарвника.
а) Реакція з хлорним залізом.
Хід роботи. В пробірку наливають 10 крапель розчину адреналіну і додають 1 краплю хлорного заліза. Спостерігають зелене забарвлення внаслідок наявності пірокатехіну в молекулі адреналіну. Додають 10% розчину їдкого натрію і спостерігають вишнево-червоне забарвлення.
б) Діазореакція.
Хід роботи. До 6 крапель 0,5 % розчину сульфанілової кислоти додають 6 крапель 0,5 % розчину нітриту натрію (суміш діазореактиву), 10 крапель розчину адреналіну і 3 краплі 10 % розчину їдкого натрію. Спостерігають червоне забарвлення.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 15(11)
Тема: Гормони статевих залоз і плаценти.
Актуальність: Статевим гормонам належить важлива роль у забезпеченні репродуктивного здоров'я і регуляції метаболічних процесів, окремі з них мають добре виражену анаболічну дію, інші – підтримують гомеостаз кальцію в організмі.
Навчальні цілі:
Знати: будову, механізм дії статевих гормонів.
Вміти: пояснити біохімічні ефекти статевих гормонів за умов норми та при патології. Визначати продукти катаболізму (17-кетостероїди) та інтерпретувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Написати формули: тестостерону, естрону, естрадіолу, прогестерону.
2. Скласти схему синтезу статевих гормонів.
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Якісне визначення 17-кетостероїдів (реакція Ціммермана).
Контрольні питання
1. Чоловічі статеві гормони (андрогени):
а) будова;
б) біосинтез;
в) механізм дії;
г) регуляція секреції;
д) біохімічні ефекти;
е) порушення функції андрогенів: біохімічні зміни і клінічні прояви.
2. Жіночі статеві гормони (естрогени і прогестерон):
а) будова;
б) біосинтез;
в) механізм дії;
г) регуляція секреції;
д) біохімічні ефекти;
е) порушення функції андрогенів: біохімічні зміни і клінічні прояви.
3. Екскреція продуктів метаболізму статевих гормонів. Діагностичне значення визначення 17- кетостероїдів у сечі.
4.Використанння природних статевих гормонів і синтетичних аналогів у клінічній практиці.
Самостійна аудиторна робота.
І.Дайте характеристику чоловічих і жіночих статевих гормонів за схемою:
|
Назва гормону |
Місце утворення |
Механізм дії |
Біологічний ефект |
Ознаки гіпофункції |
Ознаки гіперфункції |
ІІ. Виконати лабораторну роботу: «Якісне визначення 17-кетостероїдів у сечі” і захистити протокол.
Принцип методу. 1. Якісне визначення 17-кетостероїдів (реакція Циммермана)
17-кетостероїди - кінцевий продукт обміну гормонів кори наднирників: гідрокортизону, кортизону та інших і, частково, чоловічих та жіночих статевих гормонів.
У сечі 17-кетостероїди містяться в зв’язаній з глюкуроновою кислотою формі (глюкуроніди). У здорових жінок за добу з сечею виділяється 6-15 мг кетостероїдів, у чоловіків - 15-25 мг.
Принцип методу базується на реакції 17-кетостероїдів з m-динітробензолом в лужному середовищі з утворенням продуктів конденсації фіолетово-рожевого кольору (максимум поглинання в межах 530 нм).
Хід роботи. Якісне визначення 17-кетостероїдів проводять в сухих пробірках та сухими піпетками. До 20 крапель сечі доливають 30 крапель m-динітробензолу, струшують та добавляють 6 крапель 30% розчину їдкого натрію до появи вишнево-фіолетового забарвлення (2 хвилини).
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 16 (12)
Тема: Гормони ШКТ. Ренін-ангіотензинова і калікреїн-кінінова системи. Ейкозаноїди.
Актуальність: Гормони з паракринною та аутокринною дією відіграють важливу роль у захисних реакціях організму, процесах травлення, регуляції метаболічних процесів.
Навчальні цілі:
Знати: структуру, механізм дії і біохімічні ефекти тканинних гормонів.
Вміти: пояснити вплив ейкозаноїдів, ренін-ангіотензинової, калікреїн-кінінової систем, гормонів ШКТ на метаболічні процеси за умов норми та при патології.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
І. Складіть схему синтезу простагландинів, тромбоксанів, лейкотрієнів.
ІІ. Дайте відповіді на ситуаційні задачі:
1. Хворому на ревматизм лікар призначив аспірин як протизапальний засіб, який блокує синтез речовин, пов’язаних з запаленням. Субстратом синтезу цих речовин є?
2. При дуоденальному зондуванні у пацієнта 38 років з діагнозом гострий дуоденіт виявлено зміни секреції бікарбонатів. З порушенням продукції якої біологічно активної речовини можуть бути пов’язані ці зміни?
A. Серотонін
B. Гістамін
C. Секретин
D. Холецистокінін
E. Простагландини
3. Який фермент продукується в нирках, надходить в плазму і бере участь в синтезі гормону ангіотензину, що підвищує артеріальний тиск?
A. Трипсин
B. Катепсин
C. Плазмін
D. Ренін
E. Хімотрипсин
ІІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення середньомолекулярних пептидів”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота.
І.Дайте характеристику тканинним гормонам за схемою:
|
Назва гормону |
Місце утворення |
Механізм дії |
Біологічний ефект |
ІІ. Виконати лабораторну роботу: «Визначення середньомолекулярних пептидів” і захистити протокол.
Принцип методу грунтується на осадженні високомолекулярних білків плазми крові трихлороцтовою кислотою з наступним визначенням в безбілковому фільтраті вмісту середньомолекулярних пептидів біуретовим методом або користуючись спектрофотомертром.
Хід роботи. В пробірку наливають 0,1 мл сироватки, додають 0,9 мл дистильованої води; 1 мл 15% розчину трихлороцтової кислоти і через 10 хвилин фільтрують. До фільтрату додають краплю фенолфталеїну, нейтралізують 10% розчином їдкого натрію до появи рожевого забарвлення і розводять в 5 разів. Відбирають 0,5 мл і визначають вміст пептидів, користуючись біуретовим методом .
Розрахунок проводять за формулою:
Х = А х 100,
де Х – вміст середньомолекулярних пептидів, мкг/мл;
А – вміст пептидів, мкг/мл;
100 – коефіцієнт розведення.
Клініко-діагностичне значення
Вміст середньомолекулярних пептидів збільшується внаслідок активації протеолітичних ферментів, що свідчить про деструкцію тканин. Кількість їх в крові значно збільшується при таких патологічних станах, як опікова хвороба, недостатність функції печінки або нирок, запальні процеси і свідчить про ступінь ендогенної інтоксикації.
Література:
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 17 (13)
Тема: Біохімія харчування людини. Обмін води і мінеральних речовин.
Актуальність: Біохімічний склад організму, енергетичне забезпечення фізіологічних процесів залежить від надходження поживних речовин, які необхідні для підтримання гомеостазу організму. Знання біологічної цінності компонентів їжі необхідні для вибору раціонального харчування і попередження виникнення патологічних станів.
Навчальні цілі
Знати: потреби організму в поживних речовинах, їх біологічну роль в організмі людини.
Вміти: визначати вміст кальцію в сироватці крові і трактувати одержані результати.
Самостійна поза аудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Дати характеристику поживних речовин (білків, ліпідів, вуглеводів, харчових волокон) за схемою: назва компоненту, потреби організму, біологічна цінність, біологічні функції.
2. Повторити матеріал модулів 2-4 стосовно порушень процесів травлення білків, ліпідів, вуглеводів у ШКТ.
3. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення кальцію в сироватці крові”.
Контрольні питання
1. Загальна характеристика компонентів харчування людини (білків, ліпідів, вуглеводів): потреби організму, біологічна цінність, біологічна роль.
2.Біохімічні механізми перетравлення поживних речовин, порушення перетравлення окремих груп речовин.
3.Біохімічна характеристика води: функції, вміст, розподіл, обмін води і його регуляція, водний баланс і його порушення.
Самостійна аудиторна робота
„Визначення кальцію в сироватці крові”
Хід визначення. До 4 мл робочого реагента для визначення кальція добавляють 0,05 мл (50 мкл) сироватки. Одночасно до 4 мл робочого реагента додають 0,05 мл стандартного розчину. Витримують 5-10 хв. при кімнатній температурі і потім вимірюють на фотоелектроколориметрі оптичну густину в кюветах на 10 мм проти контролю.
Контроль: до 4мл реагента добавляють 0,05 мл дистильованої води.
Вміст кальцію визначають за формулою:
Кальцій (ммоль/л) = Е досл. Х 2,5ммоль /л
Ест.
Едос. , Ест. – оптична густина, відповідно, дослідної проби і стандарту з концентрацією 2,5 ммоль/л.
Діапазон вимірювання від 0,5 до 3,5 ммоль/ л.
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 18 (14)
Тема: Жиророзчинні вітаміни.
Актуальність: Жиророзчинним вітамінам належить важлива роль в обміні речовин, забезпеченні росту та розвитку організму, антиоксидантному захисті організму.
Навчальні цілі
Знати: структуру, біохімічну роль, прояви недостатності та гіпервітамінозу жиророзчинних вітамінів.
Вміти: виявляти жиророзчинні вітаміни та аналізувати причини і молекулярно-біохімічні механізми виникнення патологій за гіпо-, гіпервітамінозів.
Самостійна поза аудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. напишіть хімічні формули вітамінів груп А, Д, Е, К, F.
2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Вивлення вітаміну Е”, „Виявлення вікасолу”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Дайте характеристику жиророзчинних вітамінів за схемою:
|
Назва вітаміну (хімічна, фізіологічна) |
Хімічна будова |
Біологічна роль |
Клінічні прояви |
Добова потреба |
|
|
гіповітамінози |
гіпервітамінозів |
ІІ. Виконати лабораторну роботи „Вивлення вітаміну Е”, „Виявлення вікасолу” і захистити протокол.
1.„Вивлення вітаміну Е”.
Принцип методу. Спиртовий розчин α – токоферолу окисляється хлорним залізом в токоферилхінон червоного кольору.
Хід роботи. В суху пробірку беруть 4-5 крапель 0,1 % спиртового розчину α – токоферолу, добавляють 0,5 мл 1 % розчину хлорного заліза, інтенсивно перемішують. Вміст пробірки набуває червоного забарвлення.
2. „Виявлення вікасолу”.
Принцип методу. Розчин вікасолу в лужному середовищі при наявності цистеїну забарвлюється в лимонно-жовтий колір.
Хід роботи. У вузьку пробірку наливають по 5 капель розчинів вікасолу і цистеїну та 5 мл розчину їдкого натрію. Спостерігають за появою лимонно-жовтого забарвлення.
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 19 (15)
Тема: Водорозчинні вітаміни (В1, В2, В3, В6, РР, Н).
Актуальність: Водорозчинні вітаміни відіграють важливу роль в обміні речовин, забезпечують повноцінний розумовий і фізичний розвиток у дитячому віці та підтримують гомеостаз організму дорослих людей.
Навчальні цілі
Знати: структуру, коферментні форми водорозчинних вітамінів, біохімічні функції.
Вміти: аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення та наслідки патологій при гіпо- та гіпервітамінозах водорозчинних вітамінів.
Самостійна поза аудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Написати структурні формули вітамінів: В1, В2, В3, В6, РР, Н, С, фолієвої кислоти.
2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення вітаміну В6”.
Контрольні питання
І. Водорозчинні вітаміни (В1, В2, В3, В6, , РР, Н):
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризувати вітаміни: (В1, В2, В3, В6, РР, Н) за схемою:
|
Назва вітаміну |
Будова |
Кофермент |
Ферменти, реакції |
Клінічні прояви гіповітамінозу |
Добова потреба |
ІІ. Виконати лабораторну роботи „Визначення вітаміну В6 „.
Принцип методу. Вітамін В6 при взаємодії з розчином хлорного заліза утворює комплексну сіль типу феноляту заліза червоного кольору.
Хід роботи. До 5 крапель 1% розчину вітаміну В6 додають рівну кількість 1% розчину хлорного заліза і перемішують. Рідина набуває червоного кольору.
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 20 (16)
Тема: Водорозчинні вітаміни (С, В12, Р, Н, фолієва кислота). Вітаміноподібні речовини.
Актуальність: Водорозчинні вітаміни відіграють важливу роль в обміні речовин, забезпечують повноцінний розумовий і фізичний розвиток у дитячому віці та підтримують гомеостаз організму дорослих людей.
Навчальні цілі
Знати: структуру, коферментні форми водорозчинних вітамінів, біохімічні функції.
Вміти: аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення та наслідки патологій при гіпо- та гіпервітамінозах водорозчинних вітамінів.
Самостійна поза аудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Написати структурні формули вітамінів: С, Р, В12, фолієвої кислоти.
2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Кількісне визначення вітаміну С в сечі”.
Контрольні питання
І. Водорозчинні вітаміни (С, Р, В12, фолієва кислота):
ІІ. Вітамінопобібні речовини: ліпоєва кислота, пангамова кислота, холін, інозитол, убіхінон, карнітин, оротова кислота та ін., їх ролі в обміні речовин.
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризувати вітаміни: (С, Р, В12, фолієва кислота) за схемою:
|
Назва вітаміну |
Будова |
Кофермент |
Ферменти, реакції |
Клінічні прояви гіповітамінозу |
Добова потреба |
ІІ. Виконати лабораторну роботи „Кількісне визначення вітаміну С в сечі”.
Визначення вмісту вітаміну С в сечі дає уяву про забезпеченість організму вітаміном С, так як спостерігається відповідність між концентрацією вітаміну С в крові і кількістю його, що виділяється з сечею. В нормі за добу виділяється 20-30 мг або 113,55-170,33 мкмоль/добу. У дітей рівень цього вітаміну знижується при захворюванні цингою, а також гострих і хронічних інфекційних захворюваннях.
Хід роботи. В стаканчик або колбочку відмірюють 10 мл сечі і 10 мл дистильованої води, перемішують, підкислюють 20 краплями 10% розчину НСl і титрують 0,001 М розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолу до стійкого рожевого кольору. Кількість вітаміну в сечі розраховують за формулою:
0,088 х А х В
Х = , де
Б
Х – кількість аскорбінової кислоти, мг/добу;
А - об'єм розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолу, витраченого на титрування сечі, мл;
В – середня добова кількість сечі (для чоловіків -1500мл, для жінок – 1200 мл);
Б - об'єм сечі, взятої для титрування, мл;
0,088 – коефіцієнт для перерахунку отриманих результатів в одиниці маси (1мл 0,001 М розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолу відповідає 0,088 мг аскорбінової кислоти).
Література
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 21 (17)
Тема: Біохімія плазми крові.
Актуальність: Біохімічний склад плазми крові відображає зміни в метаболізмі клітин різних органів та надходження сполук з навколишнього середовища. Визначення компонентів плазми крові має важливе діагностичне та прогностичне значення.
Навчальні цілі
Знати: біохімічний склад крові та пояснювати їх біологічну роль.
Вміти: аналізувати стан здоров'я людини на підставі біохімічних параметрів плазми крові.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Охарактеризуйте характерні зміни біохімічних показників плазми крові при атеросклерозі:
Загальний холестерин-
ЛПНЩ –
ЛПВЩ –
Загальні триацилгліцероли –
Коефіцієнт атерогенності –
При цукровому діабеті:
Глюкоза –
Кетонові тіла –
Нв А1с ( глікозильований) –
Молочна кислота –
2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення вмісту білка біуретовим методом”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Дайте характеристику біохімічних компонентів плазми крові за схемою:
|
Компоненти |
Біохімічний ефект |
Норма |
Діагностичне значення |
ІІ. Виконати лабораторну роботи „Визначення вмісту білка біуретовим методом” і захистити протокол.
Визначення вмісту білка біуретовим методом.
Принцип методу. Вимірювання інтенсивності забарвлення, яке утворюється при взаємодії пептидних зв’язків білка з сульфатом міді в лужному середовищі. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації білка і визначається за допомогою фотоелектроколориметра.
Хід роботи. В першу пробірку наливають 0,1 мл сироватки крові, в другу - 0,1 мл стандартного розчину білка; в третю - 0,1 м 0,9% розчину хлориду натрію (контроль). У всі пробірки наливають по 5 мл біуретового реактиву, перемішують і через 30 хвилин визначають екстинкцію за допомогою ФЕКа в кюветах 10 мм при червоному світлофільтрі (750 нм) контрольного розчину.
Розрахунок проводять за формулою:
А х В
Х = --------- , де
С
Х – вміст білка в досліджуваній пробі, г/л;
А - екстинкція сироватки крові;
В - концентрація білка в стандартному розчині, г/л;
С - екстинкція стандартного розчину білка.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 22 (18)
Тема: Біохімія еритроцитів і лейкоцитів. Структура і функції гемоглобіну.
Актуальність: Особливості структури й метаболізму еритроцитів і лейкоцитів забезпечують процеси газообміну, знешкодження токсичних речовин, які відіграють першочергову роль у підтриманні гомеостазу організму.
Навчальні цілі
Знати: закономірності обміну речовин у форменних елементах крові і їх біологічну роль.
Вміти: визначати вміст гемоглобіну в крові і трактувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
У зошитах для протоколів:
1. Намалювати графік насичення гемоглобіну киснем. Про що свідчить форма кривої?
2. Написати рівняння реакцій, які пояснюють буферну функцію Нb.
3. Написати рівняння реакцій, які лежать в основі бактерицидної дії лейкоцитів.
4. Підготувати вихідні дані для виконання лабораторної роботи „Визначення гемоглобіну крові гемоглобінціанідним методом”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Дати характеристику еритроцитів і лейкоцитів за схемою:
|
Клітини крові |
Особливості будови |
Метаболічні шляхи |
Функції |
ІІ. Виконати лабораторну роботи „Визначення гемоглобіну крові гемоглобінціанідним методом”.
Принцип методу. Гемоглобін при взаємодії з залізосинеродистим калієм (червона кров'яна сіль) окислюється в метгемглобін (геміглобін), який з ацетонціангідрином утворює забарвлену сполуку геміглобінціанід, інтенсивність забарвлення якого пропорційна кількості гемоглобіну.
Хід роботи. 0,02 мл крові виливають до 5,0 мл трансформуючого розчину (готують з набору перед застосуванням і зберігають в посудині з темного скла) в пробірку і добре перемішують. Через 10 хвилин вимірюють на ФЕКу при 500-600 нм (зелений світофільтр) в кюветі з товщиною шару 10 мм проти сліпого досліду (трансформуючого розчину), на спектрофотометрі при довжині хвилі 540нм або на гемоглобінометрі. Стандартний розчин вимірюють при тих же умовах, що і дослідну пробу. Розрахунок проводять за допомогою калібрувальної кривої або за формулою:
Нв (г %) = Едосл. Х С х К х 0,001, де
Ест.
Едосл – екстинція дослідної проби;
Ест – екстинція стандартного розчину;
С – концентрація гемоглобінціаніду в стандартному розчині (мг%);
К – коефіцієнт розведення крові;
0,001 – коефіцієнт для перерахунку гемоглобіну з мг% в г%.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 23(19)
Тема: Метаболізм гемоглобіну. Порушення обміну гемоглобіну.
Актуальність: Гемоглобіну належить важлива роль у забезпеченні дихальної функції крові, підтриманні рН крові, детоксикації токсичних речовин.
Навчальні цілі
Знати: структуру, процеси синтезу і розпаду гемоглобіну.
Вміти: трактувати показники метаболізму гемоглобіну.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризуйте метаболізм гемоглобіну за схемою:
1. Синтез:
а) вихідні речовини:
б) ферменти:
в)порушення:
г) прояви:
2) катаболізм:
а) ферменти:
б) кінцеві продукти:
в) місце утворення:
г) концентрація в сироватці крові:
д) транспортна форма:
е) порушення:
є) прояви:
ІІ. Виконати лабораторну роботу „Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові”.
Принцип методу. Діазореактив дає з прямим (зв'язаним) білірубіном рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину (азобілірубін) пропорційна концентрації прямого білірубіну і може бути визначена фотометрично. Непрямий (вільний) білірубін можна перевести в розчинний стан додаванням до сироватки крові кофеїнового реактиву, який підвищує розчинність цього пігменту, і визначити з допомогою діазореакції. Загальний вміст обох форм білірубіну складає загальний білірубін. По різниці між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.
Хід роботи. В три пробірки наливають по 0,5 мл сироватки крові, розведеної у 2 рази ізотонічним розчином хлориду натрію. В першу пробірку (для прямого білірубіну) доливають 1,75 мл ізотонічного розчину, 0,25 мл діазореактиву (готового) і залишають на 10 хвилин. В другу пробірку (контроль) доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву і 0,25 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 10 хвилин фотометрують пробу проти води в кюветі на 5 мм при зеленому світофільтрі (530 нм) і вимірюють оптичну щільність азобілірубіну рожевого кольору. Розрахунок проводять по калібрувальному графіку, який будують на основі показників основного і робочих стандартних розчинів білірубіну.
В третю пробірку для загального білірубіну доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву, 0,25 мл діазореактиву і через 20 хвилин фотометрують проти води. Знаходять вміст загального і прямого білірубіну. Для визначення вмісту непрямого (вільного) білірубіну в сироватці крові із загального білірубіну вираховують показники прямого білірубіну і множать на розведення сироватки з урахуванням контролю. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (мкмоль/л) дорівнює 17,104.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 24(20)
Тема: Біохімія печінки.
Актуальність: Печінці належить важлива роль в обміні білків і амінокислот, ліпідів, вуглеводів, детоксикації ксенобіотиків, забезпечення гомеостазу організму.
Навчальні цілі
Знати: роль печінки в обміні білків, амінокислот, ліпідів, вуглеводів.
Вміти: трактувати біохімічні показники оцінки функціонального стану печінки.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторних робіт „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в печінці за схемою:
|
Сполуки |
Метаболічний шлях |
Вихідні речовини |
Кінцеві продукти |
Порушення |
Біохімічні критерії |
ІІ. Виконати лабораторні роботи „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.
1. Тімолова проба.
Принцип методу. При взаємодії сироватки з тімолово-вероналовим розчином з'являється помутніння внаслідок утворення глобуліново-тімолово-ліпідного комплексу.
Хід визначення і розрахунок: До 6 мл тімолово-вероналового буферного розчину добавляють 0,1 мл сироватки, залишають відстоятись 30 хв. і потім вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 630-690 нм (червоний фільтр) проти тімолово-вероналового буфера в кюветах з товщиною шару 1 см. Реакцію проводять при кімнатній температурі.
Розрахунок ведуть по калібровочному розчину сульфату барію, готують розведення відповідно одиницями помутніння по Шенк-Хогланд. Калібровочні розчини добре збовтують і негайно при довжині хвилі 630-690 нм в кюветах товщиною шару 2 мм проти води вимірюють.
2.Сулемова проба.
Принцип: Сулема в присутності мілкодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових функцій сироватки крові викликає осадження грубодисперсних часточок.
Хід визначення: До 0,5 мл сироватки добавляють 1 мл 154 ммоль/л розчину NaCl і титрують 1 г/л розсчином сулеми. Після появи вихідного зворотнього помутніння, титрують повільно з інтервалом 20-30 с до стійкого помутніння (через вертикальний шар рідини неможливо прочитати газетний текст). Результати сулемової реакції виражають в кількості мілілітрів розчину сулеми, які пішли на титрування.
Нормальні величини: 1,6-2,2 мл сулеми.
Принцип: При добавленні до сироватки крові розчину СаCl2 і нагрівають проходить порушення колоїдної стійкості сироватки.
Хід визначення: До 0,1 мл сироватки добавляють 4,9 мл води, перемішують, запрокидуючи пробірку і добавляють 0,1 мл 0,5% розчину СаCl2, взбовтують і нагрівають пробірку над полум'ям до одноразового закипання суміші. Охолоджують пробірку і дивляться на світло. Якщо пластівців немає, то в цю пробірку добавляють ще 0,1 мл СаCl2 і знову кип'ятять. Процедуру повторюють, поки не випадуть пластівці.
Результати оцінюють, підраховуючи загальну кількість СаCl2 , який пішов на реакцію.
Нормальні величини: в нормі коагуляція настає при добавленні 0,4-0,5мл розчину СаCl2.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Заняття № 25(21)
Тема: Біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів у печінці. Мікросомальне окислення.
Актуальність: Печінка відіграє важливу роль у знешкодженні сторонніх речовин, які попадають із зовнішнього середовища і ендогенних токсичних метаболітів. Знання механізмів детоксикації необхідні для оцінки знешкодження функції печінки за умов фізіологічної норми та при патології. Навчальні цілі
Знати: біохімічні механізми інактивації ендо- та екзогенних токсичних речовин у печінці.
Вміти: інтерпретувати біохімічні результати дослідження знешкоджуючої функції печінки.
Самостійна позааудиторна робота
Узошитах для протоколів:
1.Запишіть типи реакцій мікросомального окислення (гідроксилювання, дезалкілування, відновлення).
2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Проба Квіка-Пітеля на знешкоджуючу функцію печінки”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Дати характеристику знешкоджуючої функції печінки за схемою:
|
Спосіб знешкодження |
Речовини, що знешкоджуються таким способом |
ІІ. Виконати лабораторної роботи „Проба Квіка-Пітеля на знешкоджуючу функцію печінки”.
Проба Квіка-Пітеля на знешкоджуючу функцію печінки.
Принцип методу. Проба заключається в нагрузці бензоатом натрію з наступним визначенням в сечі гіпурової кислоти. Синтез гіпурової кислоти з бензойної кислоти і амінокислоти гліцину здійснюється в печінці згідно рівняння:
С6Н5СООН + Н2N - CH2 - COOH → C6H5CONHCH2COOH + H2O
Проба здійснюється таким чином: Хворому після легкого сніданку (100 г білого хліба і 2 стакани води), дають випити розчиненого в 30 мл води 6 г бензойнокислого натрію - запиває цей розчин 1-м стаканом води. Хворий мочиться - отримують першу порцію сечі, після цього на протязі 4-х годин збирають сечу (друга порція). В отриманій сечі визначають наявність білка з допомогою сульфосаліцилової кислоти. При наявності в сечі білка його осаджують і відфільтровують. Для цього на кожні 100 мл сечі додають по 5 мл 20% розчину сульфату міді і однонормального розчину NаОН. Суміш нагрівають до кипіння і після охолодження фільтрують в градуйований циліндр для вимірювання об’єму.
Виділення гіпурової кислоти. В хімічну колбу наливають 20 мл сечі, додають 3 г NaCl і нагрівають, помішуючи, до повного розчинення солі. Після охолодження сечі до неї додають для кращої кристалізації гіпурової кислоти 0,4 мл розведеної 1:1 сірчаної кислоти і скляною паличкою протирають стінки колби. Процес кристалізації повинен продовжуватися 15 хв. при температурі 15oС. Після цього розчин фільтрують, осадок гіпурової кислоти на фільтрі відмивають від сірчаної кислоти охолодженим 30% розчином NaCl. Осад гіпурової кислоти переносять в колбу, де проводили осадження, додають 20 мл нагрітої води і розчиняють гіпурову кислоту при нагріванні.
Визначення гіпурової кислоти. Нагрітий розчин гіпурової кислоти титрують 0,1н розчином NaOH до слабо-рожевого кольору (індикатор фенолфталеїн). По кількості лугу розраховують вміст гіпурової кислоти. Результат виражають в грамах гіпурової кислоти або в % по відношенню до кількості прийнятого хворим бензойнокислого натрію.
Приклад розрахунку: 1 мл 0,1 н розчину NaOH еквівалентний 17,9 мг гіпурової кислоти. Якщо на титрування 20 мл сечі пішло 15 мл 0,1 н NaOH, то вміст гіпурової кислоти в 20 мл сечі складає 15 х 17,9 = 270 мг. Крім цього враховують поправку на розчинність гіпурової кислоти в сечі (1 мг в мл), тобто та кількість гіпурової кислоти, яка залишилась нерозчинною. Поправку додають до першого результату: 270 + 20 мг = 290 мг. Роблять перерахунок на загальну кількість сечі, виділеної за 4 год. В нормі за 4 години після прийому 6 г бензойнокислого натрію виділяється 3-4 г гіпурової кислоти. Значення менше за 3 г свідчить про недостатню знешкоджуючу функцію печінки.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 26(22)
Тема: Біохімія нирок і сечі.
Актуальність: Ниркам належить важлива роль у підтриманні гомеостазу організму завдяки регуляції водно-сольового обміну, кислотно-основної рівноваги, осмотичного й артеріального тиску, стимуляції еритропоезу, виділенню токсичних речовин.
Навчальні цілі
Знати: особливості метаболізму в нирках,механізм утворення і біохімічний склад сечі за умов норми та при патології.
Вміти: визначати компоненти сечі й дати клініко-діагностичну оцінку результатам дослідження.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів дайте відповіді на наступні запитання:
1. У хворого на цукровий діабет вміст глюкози в крові становить 14 ммоль/л. Визначіть кількість глюкози, яка виділиться з сечею хворого за добу при нормальному нирковому порозі й стійкій гіперглікемії. Діурез у хворого становить 6 л.
2. Як і чому змінюється рН сечі при :
а) переважно м'ясній дієті,
б) переважно молочній дієті,
в) голодуванні?
3. Кліренс речовини рівний 75. Що це означає?
4. Заповнити таблицю „ Біохімічні показники сечі”.
|
Показники |
Норма |
Патологія |
Причини |
Азот загальний
Амінокислоти
Амілаза
Ацетон (кетонові тіла)
Білок
Галактоза
Гемоглобін
Гідроксипролін
Глюкоза
Гомогентинзинова
кислота
Індикан
Калій
Кальцій
17-Кетостероїди
Креатинін
Креатин
Натрій
Порфірини
Сечова кислота
Сечовина
Уробілін
Білірубін
Фенілпіруват
Фруктоза
Фосфати
Хлориди
ІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи:
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
І. Виконати лабораторну роботу і захистити протокол.
ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА БІЛОК
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Грунтується на емпірично встановленому факті, що при нашаруванні сечі на азотну кислоту спостерігається стійке помутніння у вигляді кільця на межі обох рідин між 2-ю і 3-ю хвилинами при вмісті в сечі 0,033 г/л білка. Користуючись розведеннями сечі, знаходять таке розведення, яке дає утворення білого кільця через 2-3 хв.
ХІД РОБОТИ
Попередньо за допомогою якісних реакцій визначають наявність білка в сечі. Для цього використовують дуже чутливу реакцію з сульфосаліциловою кислотою – в пробірку вміщують 1 мл сечі і додають 3 краплі 20% розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка в сечі утворюється білий осад.
КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Здорові люди з сечею практично не виділяють білок, а тому поява білка в сечі (протеїнурія) свідчить про захворювання нирок або сечовивідних шляхів.
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ГЛЮКОЗИ В СЕЧІ
ЗА МЕТОДОМ АЛЬТГАУЗЕНА
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Базується на тому, що сеча, яка містить цукор при кип’ятінні з лугом набуває різних відтінків коричневого кольору. Продуктами реакції є молочна кислота та гумінові речовини.
ХІД РОБОТИ
4-5 мл сечі змішують в пробірці з 1 мл 10% розчину їдкого натрію або калію; кип’ятять 1 хвилину і залишають на 10 хвилин в штативі. При наявності цукру в сечі в пробірці утворюється один з відтінків стандартної шкали Альтгаузена.
КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Глюкозурія в сечі може спостерігатися при цукровому діабеті, гострих запальних процесах підшлункової залози, гіпертиреозі, акромегалії, синдромі Іценко-Кушінга, при захворюваннях печінки, внаслідок порушення синтезу глікогену, запальних процесах нирок, вагітності, надмірному вживанні вуглеводів з їжею.
Якісне визначення глюкози (реакції Тромера).
Реакція Тромера.
Принцип методу. Реакція грунтується на відновленні окисної міді у закисну.
Хід роботи. В пробірку наливають 1-2 мл сечі і доливають рівний об'єм їдкого натру. По краплях додають розчин мідного купоросу до появи незникаючої каламуті гідроокису міді. Обережно нагрівають верхню частину вмісту пробірки. Поява жовтого забарвлення гідрату міді, яке переходить в червоно-цеглянисте вказує на позитивну реакцію Тромера.
ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА АЦЕТОН І АЦЕТООЦТОВУ КИСЛОТУ
(ПРОБА ЛЕГАЛЯ)
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Ацетон і ацетооцтова кислота в лужному середовищі з нітропрусидом натрію утворюють продукти реакції забарвлені в червоний колір. При додаванні концентрованої оцтової кислоти утворюється комплексна сіль вишнево-червоного забарвлення.
ХІД РОБОТИ
У пробірку наливають 0,5 мл сечі, додають 0,5 мл розчину їдкого натрію і 5-7 крапель нітропрусиду натрію. Спостерігають за появою червоного забарвлення. Підкислюють розчин декількома краплями концентрованої оцтової кислоти. Червоне забарвлення набуває вишневого відтінку.
КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Кетонурія спостерігається при цукровому діабеті, дефіциті вуглеводів у харчуванні, перепродукції гормонів-антагоністів інсуліну (кортикостероїдів, тироксину, гормонів передньої долі гіпофізу та інших). Зниження кількості кетонових тіл не має клінічного значення. В ранньому дитячому віці тривалі розлади шлунково-кишкового тракту (токсикоз, дизентерія) можуть зумовити кетонемію в результаті хронічного голодування.
ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА КРОВ’ЯНІ ПІГМЕНТИ
(БЕНЗИДИНОВА ПРОБА)
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Базується на окисленні бензидину атомарним киснем, який утворюється при розпаді перекису водню кров’яним пігментом – гемоглобіном, який має пероксидазну активність.
ХІД РОБОТИ
До 20 крапель сечі додають рівний об’єм розчину бензидину в оцтовій кислоті і декілька крапель перекису водню. При наявності кров’яних пігментів сеча забарвлюється в синьо-зелений колір.
КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
В разі появи в сечі крові (вірніше еритроцитів) говорять про гематурію, а при наявності кров’яних пігментів – про гемоглобінурію.
Сеча при гематурії непрозора, має червонуватий відтінок. Гематурія спостерігається при пораженні сечовивідних шляхів (сечові камені, рак сечового міхура, цистіт).
Гемоглобінурія спостерігається при отруєнні гемолітичними отрутами і при ряді захворювань, які пов’язані з гемолізом еритроцитів.
ЯКІСНІ РЕАКЦІЇ НА ЖОВЧНІ ПІГМЕНТИ
(УНІФІКОВАНА ПРОБА РОЗІНА)
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Під дією йоду білірубін сечі окислюється в білівердин.
ХІД РОБОТИ
В пробірку наливають 4-5 мл сечі і обережно по стінках пробірки нашаровують розчин йоду. Поява на межі двох рідин зеленого кільця свідчить про наявність білірубіну.
КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Поява жовчних пігментів в сечі може спостерігатися при механічному перешкодженні відтоку жовчі і ураженнях печінки (гепатити, цирози), гемолітичних станах та захворюваннях кишечника (ентерити, кишкова непрохідність, схильність до запорів). Білірубінурія спостерігається при паренхіматозній та обтураційній жовтяницях.
ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА ФЕНІЛПІРОВИНОГРАДНУ КИСЛОТУ
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами трьохвалентного заліза комплексну сполуку забарвлену в синьо-зелений колір.
ХІД РОБОТИ
До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10% розчину FeCl3. При наявності в сечі фенілпіровиноградної кислоти через 30-60 секунд з’являється синьо-зелене забарвлення, яке поступово блідне і вицвітає через 5-30 хвилин в залежності від концентрації фенілпіровиноградної кислоти в сечі.
Аналогічну пробу можна проводити на фільтрувальному папері і на дитячій пеленці: смужку фільтрувального паперу змочують сечею, висушують на повітрі і наносять краплю 10% розчину FeCl3. Позитивна проба дає синьо-зелене забарвлення. Аналогічну пробу проробляють з сухою або мокрою пеленкою.
КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Вроджена відсутність у дітей в печінці ферменту 4- фенілаланінгідроксилази приводить до того, що фенілаланін не гідроксилюється і не перетворюється в тирозин.
Накопичення фенілаланіну та продукту його розпаду фенілпіровиноградної кислоти в крові і тканинах зумовлює інтоксикацію та порушення нормального розвитку мозку і появи тяжких розладів психіки дитини. Доказом цього спадкового захворювання – фенілпіровиноградної олігофренії є виявлення підвищеного вмісту фенілаланіну в крові і наявність фенілпіровиноградної кислоти в сечі.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
1. Якісна реакція на білок (із сульфосаліциловою кислотою).
Осадження концентрованими кислотами.
Принцип методу. При дії на білок концентрованих мінеральних і органічних кислот відбувається денатурація білка внаслідок дегідратації та утворення комплексних сполук. В більшості мінеральних кислот осад денатурованого білка може розчинитися при надлишку кислоти, хоча білок не повертається до нативного стану. Тільки в присутності азотної, сульфосаліцилової та трихлороцтової кислот утворюється стійкий осад і це застосовується в медичній практиці для визначення вмісту білка в біологічних рідинах.
Хід роботи. В чотири пробірки наливають по 1 мл кислот: в першу - концентрованої азотної кислоти; в другу - концентрованої сірчаної кислоти; третю - 10% розчину трихлороцтової кислоти, четверту - 2% розчину сульфосаліцилової кислоти. Обережно по стінці в кожну пробірку наливають рівний об’єм розчину білка. При додаванні надлишку азотної, трихлороцтової і сульфосаліцилової кислот осад не розчиняється, а при додаванні надлишку сірчаної кислоти осад розчиняється.
2. Якісне визначення глюкози (реакції Тромера, Фелінга).
Реакція Тромера.
Принцип методу. Реакція грунтується на відновленні окисної міді у закисну.
Хід роботи. В пробірку наливають 1-2 мл сечі і доливають рівний об'єм їдкого натру. По краплях додають розчин мідного купоросу до появи незникаючої каламуті гідроокису міді. Обережно нагрівають верхню частину вмісту пробірки. Поява жовтого забарвлення гідрату міді, яке переходить в червоно-цеглянисте 9 вказує на позитивну реакцію Тромера.
Реакція Фелінга.
Принцип методу. З реактивом Фелінга такий самий,як і при реакції Тромера. Перевагою реакції Фелінга є те, що мідь при надлишку реактиву не утворює окису міді. Реакція зупиняється на стадії утворення закису міді червоного кольрору, що дозволяє чітко визначити кінець реакції.
Хід роботи. До 1-2 мл сечі додають рівний об'єм реактива Фелінга та нагрівають. У випадку наявності глюкози в сечі спостерігають утворення осаду червоно-цеглянистого кольору закису міді.
3. Кількісне визначення глюкози (за методом Альтгаузена).
Принцип методу. Метод базується на тому, що сеча, яка містить цукор при кип’ятінні з лугом набуває різних відтінків коричневого кольору (від жовтого до темно-бурого). Продуктами реакції є молочна кислота та гумінові речовини.
Хід роботи. 4-5 мл сечі змішують в пробірці з 1мл 10% їдкого натрію або калію; кип’ятять 1 хвилину і залишають на 10 хвилин в штативі. При наявності цукру в сечі в пробірці утворюється один з відтінків стандартної шкали Альтгаузена.
Готують вихідний стандартний розчин. Для цього до сечі, яка не містить цукор, додають глюкозу з такого розрахунку, щоб її концентрація дорівнювала 4%. З цього розчину при розведенні сечі, яка не містить цукор, готують розчини різної концентрації за схемою:
№ Вихідний станд. Сеча, яка не містить Одержана концентрація
пробірки розчин (в мл) цукор (в мл) цукру в сечі, %
1 0,5 3,5 0,5
2 1,0 3,0 1,0
3 1,5 2,5 1,5
4 2,0 2,0 2,0
5 2,5 1,5 2,5
6 3,0 1,0 3,0
7 3,5 0,5 3,5
До всіх пробірок додають по 1 мл 10% лугу та кип’ятять.
4. Якісне визначення кетонових тіл (проба Легаля).
Проба Легаля на ацетон.
Принцип методу. Ацетон і ацетооцтова кислота з нітропрусидом натрію в лужному середовищі утворюють продукти реакції забарвлені в червоний колір. При додаванні крижаної оцтової кислоти утворюється комплексна сіль вишнево-червоного кольору.
Хід роботи. У дві пробірки наливають по 0,5 мл сечі: в першу - здорової людини (контроль), в другу - хворого на цукровий діабет. В обидві пробірки додають по 0,5 мл розчину їдкого натрію і по 5-7 крапель нітропрусиду натрію. Спостерігають за появою червоного забарвлення в другій пробірці (сеча хворого). Підкислюють розчин декількома краплями концентрованої оцтової кислоти. Червоне забарвлення набуває вишневого відтінку. Реакція Легаля малоспецифічна. Креатинін сечі при взаємодії з нітропрусидом натрію утворює аналогічне забарвлення, але в такому разі при додаванні концентрованої оцтової кислоти рідина не забарвлюється у вишневий колір.
Принцип роботи. Під дією йоду білірубін сечі окислюється в білівердин.
Хід роботи. В пробірку наливають 4-5 мл сечі і обережно по стінках пробірки нашаровують розчин йоду. Поява на межі рідин зеленого кільця свідчить про наявність білірубіну.
6. Якісне визначення кров'яних пігментів (бензидинова проба).
Бензидинова проба на гем гемоглобіну.
Принцип методу. Гемоглобін складається з 4-ох субодиниць, кожна з яких містить білок глобін і простетичну групу - гем, який надає крові червоного забарвлення. Виявлення гемінової групи грунтується на її здатності окислювати бензидин за допомогою перекису водню, утворюючи сполуку синього кольору, що поступово може переходоти в червоний. Ця дуже чутлива реакція використовується для виявлення навіть мінімальних кількостей крові в біологічних рідинах і широко застосовується в клінічній та судовій медицині.
Хід роботи. В пробірку вміщують 5 крапель 1% розчину крові, 5 крапель розчину бензидину, 2-3 краплі пероксиду водню і спостерігають за появою синього забарвлення.
7.Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту (проба Фелінга).
Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами трьохвалентного заліза комплексну сполуку, забарвлену в синьо-зелений колір.
Хід роботи. До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10 % розчину FeCl3. При наявності в сечі фенілпіровиноградної кислоти через 30 - 60 секунд з'являється синьо-зелене забарвлення, яке поступово блідне і вицвітає через 5 - 30 хвилин в залежності від концентрації фенілпіровиноградної кислоти в сечі.
Цю пробу можна робити на фільтрувальному папері і на дитячій пеленці: смужку фільтрувального паперу змочують сечею, висушують на повітрі і наносять краплю 10% розчину хлорного заліза. Позитивна проба дає синьо-зелене забарвлення. Аналогічну пробу проробляють з сухою або мокрою пеленкою.
Література
Заняття № 27(23)
Тема: Загальний аналіз сечі.
Актуальність: Дослідження біохімічного складу біологічних рідин, зокрема сечі, має важливе значення для діагностики і корекції патологічних станів.
Навчальні цілі
Знати: Біохімічний склад сечі за умов норми та порушення його при захворюваннях різних органів.
Вміти: визначати фізико-хімічні властивості і біохімічні компоненти сечі та інтерпретувати одержані результати.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів:
1. Дайте тлумачення понять: „поліурія”, „олігурія”, „анурія”, „гіперстенурія”, „гіпостенурія”,
„ ізостенурія”, „аміноацидурія”.
2. Охарактеризуйте аналіз сечі при наступних захворюваннях: цукровий діабет, нецукровий діабет, ревматизмі, ураженні паренхіми печінки, діареї, м'язовій дистрофії, нефритах.
ІІ. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу: контрольна робота „Загальний аналіз сечі”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Кожен студент самостійно проводить аналіз сечі і оформляє протокол за схемою:
Загальний аналіз сечі№ :
І. Фізико-хімічні властивості:
(визначають за допомогою лакмусового паперу).
ІІ. Визначення наявності білку, цукру, кетонових тіл, кров'яних пігментів, жовчних пігментів, фенілпіровиноградної кислоти (див. попередній протокол).
Результат -
Результат –
Результат –
Результат –
5. Визначення жовчних пігментів (проба Розіна).
Результат –
6. Визначення кров'яних пігментів (бензидинова проба).
Результат -
7. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту (проба Фелінга).
Результат-
Висновок
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 28(24)
Тема: Біохімія сполучної тканини.
Актуальність: Сполучна тканина становить понад 50 % маси тіла, входить до складу багатьох органів. Знання структури біохімічних компонентів сполучної тканини та їх метаболізму необхідне для розуміння механізмів розвитку патологічних станів.
Навчальні цілі
Знати: структуру біохімічних компонентів сполучної тканини та шляхи їх метаболізму.
Вміти: визначати рівень гідроксипроліну в сечі та інтерпретувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів дайте відповіді на наступні запитання:
1. Написати формулу трипептиду до складу якого входять специфічні для колагену амінокислоти: гліцин, оксіпролін, оксілізін.
2. Написати формулу десмозину.
3. Написати структурні формули мономерних ланок (дисахаридних одиниць) глікозаміногліканів сполучної тканини.
4. Одна із теорій пояснює причини старіння через надмірне утворення поперечних зшивок і зниження інтенсивності катаболізму колагену, назвіть ферменти, які каталізують гідроксилювання амінокислот в молекулі колагену;
- напишіть рівняння реакцій, які вони каталізують;
- яка роль аскорбінової кислоти і йонів Fе2+ в цьому процесі;
- яке значення має процес гідроксилювання;
- на якому етапі синтезу колагену відбуваються ці процеси;
- який фермент каталізує катаболізм колагену;
- який біохімічний показник використовується для оцінки обміну колагену;
- які гормони впливають на інтенсивність обміну колагену.
5. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Кількісне визначення гідроксипроліну в сечі”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
|
Компоненти |
Особливості будови |
Ферменти, які забезпечують метаболізм |
Порушення метаболізму |
Причини |
Наслідки |
2. Виконати лабораторну роботу „Кількісне визначення гідроксипроліну в сечі” і захистити протокол.
„Кількісне визначення гідроксипроліну в сечі”
Принцип методу. Ізатин утворює з гідроксипроліном специфічну сполуку синього кольору.
Хід роботи.
Фільтрувальний папір промивають розчином ізотину і висушують. Потім наносять на нього 1 каплю досліджуваної сечі і висушують протягом 10хв., змочують соляною кисло-тою і промивають водою. Інтенсивність забарвлення порівнюють з кольоровою шкалою.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 29(30)
Тема: Біохімія кісткової тканини.
Актуальність: Кісткова тканина є основною кістки і знання структури та метаболізму в кістковій тканині є важливими для розуміння біохімічних механізмів які лежать в основі патологічних змін кістки.
Навчальні цілі
Знати: Біохімічні компоненти кісткової тканини, їх структура та метаболізм.
Вміти: визначати рівень кальцію та фосфатів і трактувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
1. Напишіть хімічні формули гідроксі-, хлор-, фтор-, карбонатапатитів.
2. У процесах оссифікації (мінералізації) кісткової тканини важливу роль відіграють такі біологічно активні речовини, як:
а) вітаміни (перечисліть і вкажіть їх роль);
б) гормони (перечисліть і вкажіть їх роль);
в) ферменти (перечисліть і вкажіть їх роль).
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення концентрації кальцію в сироватці крові”, „ Визначення концентрації фосфору в сироватці крові”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ КАЛЬЦІЮ в сироватці крові
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Крезолфтамінкомплексон утворює з кальцієм в лужному середовищі комплекс червоно-фіолетового кольору, інтенсивність забарвлення якого пропорційна концентрації кальцію. В реакційну суміш необхідно додати гамма-оксихінолін для зв’язування металів, які заважають визначенню кальцію.
ХІД РОБОТИ
В дві пробірки наливають по 3 мл розчину крезолфталеїнкомплексону. Потім в першу додають 0,05 мл екстракту кісткової тканини, а в другу – 0,05 мл стандартного розчину кальцію. Через 5 хв. колориметрують на ФЕКу при довжині хвилі 500-600 нм (зелений світлофільтр) проти робочого розчину крезолфталеїнкомплексону.
Розрахунок проводять за формулою:
, де
Х – концентрація кальцію в сироватці крові (ммоль/л);
Едосл. – екстинція дослідної проби;
Ест. – екстинція стандартного розчину;
Сст. – концентрація Са в стандартному розчині.
ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФАТІВ в сироватці крові
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Для виявлення фосфатів використовують їх здатність утворювати з молібденовокислим амонієм в азотнокислому середовищі при нагріванні жовту важкорозчинну комплексну сполуку – фосфорномолібденовокислий амоній.
ХІД РОБОТИ
Беруть дві пробірки: в першу наливають 1 мл сироватки крові, в другу - 1 мл стандартного розчину фосфату. Потім в обидві пробірки добавляють по 4 мл води і 5 мл розчину трихлороцтової кислоти. Через 10 хвилин центрифугують при 3000 об./хв. З обох пробірок відбирають 5 мл безбілкового фільтрату, додають по 1 мл розчину молібденовокислого амонію, 0,2 мл розчину ейконогену та по 1,8 мл води. Через 20 хвилин колориметрують проти води на ФЕКу при червоному світлофільтрі (630-690 нм).
Розрахунок проводять за формулою:
Едосл х Сст
Х = --------------- , де
Ест
Х – концентрація фосфату в сироватці крові, млмоль/л;
Едосл – екстинція дослідної проби;
Ест – екстинція стандартного розчину фосфату;
Сст – концентрація стандартного розчину.
КЛІНІКО – ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Гіперфосфатурія може спостерігатися при рахіті, коли порушується реабсорбція фосфору в проксимальних канальцях нирок, при гіперпараттиреозі, коли посилюється секреція фосфатів в дистальних канальцях нирок.
Гіпофосфатурія – при гіпопараттиреозі, рахіті з високим вмістом кальцію в їжі, остеопорозі, інфекційних захворюваннях, гострій атрофії печінки, акромегалії.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 30(26)
Тема: Біохімія м'язової тканини.
Актуальність: Знання біохімічного складу м'язової тканини, молекулярних механізмів, які лежать в основі роботи м'язів, необхідні для розуміння принципів діагностики та лікування захворювань м'язів.
Навчальні цілі
Знати: біохімічний склад, особливості метаболізму і молекулярні механізми роботи м'язів.
Вміти: визначати концентрацію креатиніну і трактувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів дайте відповіді на наступні запитання:
1. Напишіть рівняння синтезу креатину, вкажіть місце синтезу.
2. Напишіть рівняння реакції синтезу креатинфосфату, вкажіть фермент і місце синтезу.
3. Напишіть рівняння реакції утворення креатиніну.
4. Добове виділення з сечею креатину – 1,2 г, креатиніну – 0,3г, .
а) обчисліть креатиніновий показник;
б) при яких патологічних станах може спостерігатись?
5. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення креатиніну в сироватці крові”.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
|
Тип м'язів |
Особливості будови |
Метаболічні шляхи |
Порушення |
Принцип методу. Креатинін при взаємодії з пікриновою кислотою в лужному середовищі утворює червоний таутомер пікрату креатиніну, який зумовлює появу стійкого оранжево-червоного забарвлення. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації креатиніну. Вміст креатиніну в сироватці крові в нормі складає 50-100 мкмоль/л.
Хід роботи. До 2 мл сироватки додають 6 мл насиченого розчину пікринової кислоти. Через 5 хв пробірку ставлять на 15-20 сек. в киплячу водяну баню. Вміст пробірки центрифугують або фільтрують, після чого відбирають 4 мл надосадкової рідини і виливають в іншу пробірку. До центрифугату додають 0,2 мл 10% розчину їдкого натрію і добре перемішують. Якщо з'являється помутніння, яке може бути в результаті випадання в осад фосфатів, розчин центрифугують. Загальний об’єм розчину доводять дистильованою водою до 10 мл і залишають на 10 хвилин. Після цього колориметрують, порівнюючи з контрольною пробою при зеленому світлофільтрі (довжина хвилі 525 нм) в кюветі з товщиною шару 20 мм. Екстинкцію визначають не пізніше ніж через 20 хвилин після додавання їдкого натрію.
Контрольну пробу ставлять паралельно. Для цього до 3 мл насиченого розчину пікринової кислоти додають 0,2 мл 10% розчину їдкого натрію і загальний об’єм доводять дистильованою водою до 10 мл.
Для стандартної проби замість сироватки беруть 2 мл робочого стандартного розчину, в якому концентрація креатиніну дорівнює 0,1 ммоль/л. Проби при цьому не центрифугують.
Розрахунок концентрації креатиніну (Х) проводять за формулою:
Едосл
Х = --------- х 0,1 ммоль/л
Ест
де
Едосл - екстинкція дослідної проби;
Ест - екстинкція стандартної проби;
0,1 – концентрація креатиніну в стандартній пробі, ммоль/л.
Необхідно пам’ятати, що прямолінійна залежність між величиною екстинкції і вмістом креатиніну зберігається тільки при його концентрації в межах 0,026-0,352 ммоль/л.
Визначення креатиніну проводять для дослідження функції нирок. Вміст його в сироватці крові збільшується при значному порушенні функції нирок. Подвоєння, наприклад, вмісту креатиніну в крові відповідає зниженню фільтрації на 50%.
Підвищення вмісту креатиніну в крові може бути при кишковій непрохідності, закупорці сечовивідних шляхів, гіперфункції наднирників, при вагітності.
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 31(27)
Тема: Біохімія імунної системи.
Актуальність: Імунна система забезпечує розпізнавання, зв'язування та знешкодження антигенів як інфекційного, так і неінфекційного походження.
Навчальні цілі
Знати: біохімічні компоненти імунної системи та механізми розвитку імунодефіцитних станів.
Вміти: інтерпретувати біохімічні показники,які характеризують стан імунної системи.
Самостійна позааудиторна робота
І. У зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
1. Дайте визначення понять: „антиген”, „антитіло”, „комплемент”.
2. Дайте відповідь на тестові завдання:
А) Біохімічною основою реакцій клітинного імунітету є каталітична активність лізосомальних гідролаз, які визначають високий рівень цитотоксичної дії таких лімфоїдних клітин, як:
Б) Імуноглобуліни в організмі людини реалізують гуморальну імунну відповідь на надходження чужорідних макромолекул–антигенів. За хімічною природою небілкового компоненту в їх складі вони належать до складних білків:
В) Молекули антитіл складаються із легких (L) та важких (H) поліпептидних ланцюгів, які з’єднані між собою зв’язками:
Д) Під час епідемії грипу в дитячому садку для профілактики дітям інтраназально вводили інтерферон, що у клітинах індукує синтез ферменту фосфорилювання і фактор ініціації, що модифікує трансляції. Визначте, який це повинен бути фермент?
A. Гексокіназа
B. Фосфорилаза
C. Креатинкіназа
D. Кіназа фосфорилази
E. Протеїнкіназа
3.До первинних імунодефіцитних станів відносять хворобу Брутона (агаммаглобулінемія), що характеризується різким зниженням активності антибактеріального імунітету, який проявляється важким перебігом бактеріальних інфекцій. Які біохімічні показники крові характеризують цей стан?
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
1.Дайте характеристику імуноглобуліна за схемою:
|
Клас |
Молекулярна структура |
Біологічна роль |
Біологічна дія |
2.Дайте характеристику медіаторам і гормонам імунної системи за схемою:
|
Фактор |
Місце утворення |
Хімічна природа |
Функція |
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 32(28)
Тема: Біохімія нервової системи.
Актуальність: Нервова система забезпечує регуляцію, координацію та інтеграцію всіх процесів і функцій живих організмів. Знання біохімічного складу, особливостей метаболічних шляхів необхідні для розуміння молекулярних основ пам'яті, мислення, свідомості за умов норми та діагностики і лікування патологічних станів.
Навчальні цілі
Знати: біохімічний склад нервової тканини, метаболічні шляхи, молекулярні механізми проведення і передачі нервового імпульсу, пам'яті.
Вміти: давати оцінку біохімічним показникам, які характеризують стан нервової системи.
Самостійна позааудиторна робота
І. В зошитах для протоколів виконайте наступні завдання:
1. Напишіть рівняння реакції синтезу ацетилхоліну, назвіть фермент.
2. Напишіть рівняння реакції зв’язування аміаку в клітинах мозку, назвіть ферменти.
3. Напишіть рівняння реакцій синтезу адреналіну, дофаміну, серотоніну, ГАМК.
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Література
4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Методична вказівка до підсумкового заняття з модуля 3.
Тема: „Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій.” (4 год)
Актуальність теми: Знання біохімічних механізмів передачі спадкової інформації, регуляції обміну речовин і особливостей біохімічного складу, метаболізму і механізмів функцій спеціалізованих тканин необхідні для розуміння основних закономірностей гомеостазу організму та розвитку патологічних станів.
Навчальнi цiлi:
Знати: біохімічні механізми передачі спадкової інформації, механізми дії та основні закономірності впливу гормонів на метаболічні процеси, особливостей біохімічного складу, метаболізму і механізмів функцій спеціалізованих тканин.
Вмiти: пояснити причини і прояви патологічних станів, які зумовлені порушенням ендокринної системи та генетичного апарату.
Самостійна позааудиторна робота:
При підготовці до підсумкового контролю необхідно:
Контрольні питання:
І. Завдання для письмового контролю:
1- а група
1.Синтез і розпад пуринових нуклеотидів.
2.Синтез і розпад піримідинових нуклеотидів.
3.Скласти схему реплікації ДНК, вказати необхідні для цього компоненти, біологічне значення цього процесу.
4.Скласти схему синтезу і дозрівання РНК і вказати необхідні для цього компоненти.
5.Назвати компоненти білоксинтезуючої системи і описати стадії біосинтезу білка.
6.Дайте характеристику АКТГ, ТТГ, ФСГ і ЛГ за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії .
7. Дайте характеристику СТГ за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
8.Дайте характеристику гормонів задньої долі гіпофізу за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
9. Дайте характеристику тироксину і трийодтироніну за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
10. Дайте характеристику кальцитоніну і паратгормону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
11.Дайте характеристику інсуліну за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
12.Дайте характеристику глюкагону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
13.Дайте характеристику адреналіну за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
14.Дайте характеристику глюкокортикоїдів за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
15.Дайте характеристику мінералокортикоїдів за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
16.Дайте характеристику тестостерону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
17.Дайте характеристику естрогенам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
18.Дайте характеристику простагландинам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
19.Дайте характеристику лейкотрієнам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
20.Дайте характеристику прогестерону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
21.Дайте характеристику гастрину, секретину і холецистокініну за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
22.Дайте характеристику ренін-ангіотензиновій системі за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти.
23.Дайте характеристику калікреїн-кініновій системі за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти.
2-а група
1.Дайте характеристику вітаміну А за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
2.Дайте характеристику вітаміну Д за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
3.Дайте характеристику вітаміну Е за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
4.Дайте характеристику вітаміну К за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
5.Дайте характеристику вітаміну В1 за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
6.Дайте характеристику вітаміну В2 за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
7.Дайте характеристику вітаміну В3 за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
8.Дайте характеристику вітаміну В6 за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
9.Дайте характеристику вітаміну РР за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
10.Дайте характеристику вітаміну Н за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
11.Дайте характеристику вітаміну С за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
12.Дайте характеристику вітаміну В12 за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
13.Дайте характеристику фолієвій кислоті за схемою: хімічна природа, коферментні форми, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
3-а група:
1. Білки плазми крові: методи розділення, місце синтезу, функції.
2. Ліпіди плазми крові ( холестерин, ліпопротеїни): місце синтезу, біологічна роль.
3. Гемоглобін: структура, типи, функції.
4. Метаболізм (синтез, розпад) гемоглобіну.
5. Роль печінки в обміні вуглеводів.
6. Роль печінки в обміні ліпідів.
7. Роль печінки в обміні амінокислот.
8. Шляхи знешкодження токсичних речовин у печінці.
9. Енергетичне забезпечення скелетних м'язів і серцевого м'яза в умовах спокою, помірного й максимального фізичного навантаження.
10. Колаген: особливості будови, посттрансляційні модифікації, катаболізм, функції.
11. Еластинові волокна: склад, структура, функції.
12. Протеоглікани сполучної тканини: склад, структура, функції.
13. Особливості обміну речовин у нирках. Біохімічні механізми стадій процесу утворення сечі.
14. Особливості обміну вуглеводів, ліпідів, амінокислот та білків у нервовій системі.
15. Структура, синтез, біологічна дія та інактивація ряду нейромедіаторів.
16. Склад і структура товстих і тонких філаментів скелетних м'язів та молекулярні механізми м’язового скорочення та розслаблення .
17. Утворення й резорбція кістки, роль вітамінів, гормонів, ферментів, структура апатитів.
18. Будова, класифікація та біологічна роль імуноглобулінів.
ІІ. Питання до усного опитування :
1. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при цукровому діабеті.
2. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіперпаратиреозі.
3. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіперфункції кори надниркових залоз.
4. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіперфункції щитовидної залози.
5. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіпофункції щитовидної залози у дорослих і дітей.
6. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіпофункції кори надниркових залоз.
7. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при нецукровому діабеті.
8. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при стероїдному діабеті.
9. Охарактеризувати біохімічні зміни та клінічні прояви гіпо- та гіперпродукції соматотропіну.
10. Охарактеризувати біохімічні зміни та клінічні прояви гіпо- та гіперпродукції АКТГ.
11. Охарактеризувати біохімічні зміни та клінічні прояви гіпо- та гіперпродукції ТТГ.
12. Охарактеризувати біохімічні зміни та клінічні прояви ускладнень цукрового діабету.
13. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при базедовій хворобі.
14. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при Адісоновій хворобі.
15. Охарактеризувати причину виникнення, клінічні симптоми, порушення обміну речовин при гіпер- і гіпоальдостеронізмі.
16 Порушення синтезу гемоглобіну: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
17. Жовтяниці: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
18. Біохімічні показники плазми крові, що характеризують азотистий обмін, в нормі і за умов патології.
19. Порушення обміну білків та амінокислот у печінці: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
20. Порушення обміну ліпідів у печінці: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
21. Порушення обміну вуглеводів у печінці: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
22. Порушення знешкоджуючої функції печінки: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
23. Захворювання м'язів: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
24. Захворювання кісток: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
25. Порушення структури і обміну колагену: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
26. Мукополісахаридози: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
27. Захворювання сполучної тканини: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
28. Захворювання міокарда: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
29. Порушення процесів фільтрації у нирках: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
30. Порушення процесів реабсорбції у нирках: причини, симптоми, біохімічні показники, які характеризують такі стани.
Література: