Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7: МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Міжнародні економічні відносини.
Ефективність національної економіки залежить не лише від результатів внутрішньої діяльності, а й від участі в міжнародних економічних відносинах (МЕВ).
Об'єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою.
Суб'єкти МЕВ — фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації.
Специфічними суб'єктами МЕВ виступають міжнародні підприємства — багатонаціональні корпорації (міжнародні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності), транснаціональні корпорації (національні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності).
Україна, як самостійний суб'єкт МЕВ, виступає з 1991 p., після проголошення і юридичного та політичного закріплення державного суверенітету.
Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від мети створення, завдань і напрямків діяльності.
Основними формами МЕВ є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу та міжнародна міграція робочої сили.
Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між національними господарствами.
Міжнародний рух капіталу — це його переміщення між країнами світу у пошуках більш вигідної сфери застосування.
Міжнародна міграція робочої сили - переміщення працездатного населення з країни в країну, викликане причинами переважно економічного характеру.
Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях:
– контактів (найпростіших економічних зв'язків, які мають епізодичний характер і регулюються, переважно, одиничними угодами);
– взаємодії (стійких економічних зв'язків на основі міжнародних угод і домовленостей, укладених на тривалий час);
– співробітництва (міцних економічних зв'язків, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями);
– інтеграції (проявляється у переплетінні національних господарств двох або декількох країн і проведені ними узгодженої торговельно-економічної політики).
Міжнародні економічні відносини являють собою систему економічних зв'язків різного рівня, що вийшли за межі національних господарств і здійснюються у різних формах між фізичними особами, юридичними особами, державними і міжнародними організаціями.
Сучасні МЕВ розвиваються у відповідності з певними принципами:
– еволюційний розвиток у відповідності з об'єктивними економічними законами;
– системність;
– еквівалентність обміну.
Україна проголосила, юридично закріпила та додержується наступних основних принципів у міжнародних економічних відносинах:
– суверенітету народу України;
– свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
– юридичної рівності і недискримінації;
– верховенства закону;
– рівного захисту інтересів українських та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами;
– еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
2. Платіжний баланс.
Платіжний баланс — співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (квартал, рік).
Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — по кредиту однієї статті та дебету іншої. У випадку, коли має місце безоплатне надання економічних цінностей запроваджується особлива стаття «трансферти» — група операцій проведених на безоплатній основі.
За характером операцій платіжні баланси включають два розділи: баланс поточних операцій; баланс капіталів та фінансових операцій.
Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції пов'язані з інвестиційною діяльністю і являють собою операції з активами та зобов'язаннями.
Сумарне сальдо рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом є сальдо платіжного балансу (ZB).
Дефіцит платіжного балансу означає, що жителі країни в даному періоді заплатили іноземцям більше (оплата благ плюс експорт капіталу), ніж одержали від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу).
Дефіцит платіжного балансу свідчить про не конкурентноздатність вітчизняних товарів та послуг на світовому ринку і активне втручання імпортної продукції.
Методи регулювання платіжного балансу, спрямовані на ліквідацію його дефіциту: дефляційна політика, бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика.
Дефляційна політика – політика, спрямована на зниження інфляції і стабілізацію економіки через обмеження бюджетних витрат та сукупне скорочення грошової маси.
В рамках бюджетно-податкової політики використовуються бюджетні субсидії експортерам, підвищення імпортного мита, пільгові податки для експортерів та іноземних інвесторів.
Монетарна політика передбачає, що зміна курсу національної валюти безпосередньо впливає на платіжний баланс країни. Якщо протягом певного часу валютні виплати країни перевищують надходження валюти з-за кордону, то курс національної валюти буде знижуватися.
Важливим елементом впливу на платіжний баланс є також валютні обмеження. Вони являють собою сукупність законодавчих або адміністративних обмежень на купівлю, продаж та інші операції з іноземною валютою.
3. Валютний ринок і валютні курси.
Існують спеціальні ринки, на яких може бути куплена або продана іноземна валюта і які називаються валютними ринками.
Національні валютні ринки існують у більшості країн світу і регулюються їх національним валютним законодавством.
Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються міждержавними угодами.
Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній. Це такі міста, як Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.
Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.
Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності.
Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи та посередники, насамперед банки та валютні біржі.
Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти та навпаки.
Валютний ринок має власну інфраструктуру.
Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий.
На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на валютній біржі.
Позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою.
Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.
Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.
Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки.
Серед структурних чинників можна назвати такі:
Валютна політика. На ринку складається реальний валютний курс — показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження, виходячи з завдань валютно-економічної політики.
Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.
4. Механізм зовнішньоекономічної політики.
Зовнішньоекономічна політика — це державна політика в галузі експорту та імпорту, мита, залучення іноземного капіталу і вивозу капіталу, здійснення спільних економічних проектів.
До основних елементів зовнішньоекономічної політики належать: зовнішньоторговельна політика, валютна політика, політика іноземного інвестування.