Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
План
Вступ
1. Організаційна характеристика та облікова політика господарства.
2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів.
3. Облік виробничих запасів.
3.1. Економічний зміст матеріальних оборотних активів.
3.2. Оформлення надходження матеріалів від постачальників та з інших каналів.
3.3. Облік запасів на складах.
3.4. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів.
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.
Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.
Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.
Жодне підприємство — як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері — не може обійтися без запасів.
В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення
Запаси - це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.
В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи: сировина, основні і допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.
Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.
Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які і підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).
Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони с готовою продукцією.
Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).
При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.
Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства. Запаси обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.
Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальні формі. Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції.
Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному номенклатурному номеру. Номенклатурою матеріалів називається перелік матеріалів згрупованих за певною ознакою і відповідним чином зашифрованих, із зазначенням одиниці виміру. На складах на кожен вид, сорт, найменування запасів заповнюється матеріальний ярлик у якому зазначаються номенклатурний номер, назва запасу, марка або тип, розмір, сорт та одиниці виміру. Номенклатурний номер складається з 7 цифр, перші три з яких вказують на субрахунок, на якому в бухгалтерському обліку відображаються матеріальні цінності, наступні дві — номер групи матеріалів, а останні — порядковий номер матеріальних цінностей в групі. Присвоєння запасам номенклатурних номерів дозволяє уникати помилок під час здійснення записів у складському та бухгалтерському обліку.
У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має складський облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і паралізувати зусилля бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачання матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.
Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 «Виробничі запаси». В дебет записуються такі факти (господарські операції, події), які викликані: надходженням запасів; дооцінкою запасів (дооцінюються лише ті запаси, які раніше були уцінені і лише у межах сум уцінки). По кредиту рахунку 20 відображається списання запасів. Згідно з П(С)БО №9 виділяють головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; реалізація на сторону; інші (списання за невідповідності критеріям активу у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо).
Підсумкові дані стосовно надходження і вибуття запасів за синтетичними рахунками (субрахунками) записують у Відомість 5.1. Відомість ведеться у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і використання. Записи у Відомість 5.1 здійснюються на основі звітів матеріально відповідальних осіб щодо надходження запасів на склади, в цехи, на дільниці і їх використання, вибуття із місць зберігання за звітний період. Далі дані переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо, а потім до відповідних форм фінансової звітності.
Метою написання даної курсової роботи є вивчення існуючої практики організації обліку виробничих запасів та розроблення конкретних рекомендацій щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження виступає СТОВ Агрофірма « Брацлав » .
Для написання курсової роботи використовувались фактичні дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності базового господарства, статистичні матеріали, нормативно правові акти, велика кількість літературних джерел.
За своєю структурою курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел, таблиць, додатків.
2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів
Бухгалтерський облік на підприємствах призначений для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, віддзеркалювання в облікових і звітних документах повної і достовірної інформації про виробничо-господарську діяльність підприємства, додержування договірної і фінансової дисципліни.
У свою чергу, добре налагоджена й ефективно працююча система бухгалтерського обліку дозволяє аналізувати стан справ підприємства, контролювати надходження і витрату коштів, вчасно розраховуватися з дебіторами і кредиторами, з бюджетом. Створення такої фінансової системи є спільною справою керівника і бухгалтера. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства, який призначає і звільняє бухгалтера за своїм розсудом..
Нормативно-законодавчим актом , який регулює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в якому зазаначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками , причетним до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і подання до обліку первинних документів.
У зв’язку з нестабільністю економіки та недосконалістю законодавчої бази закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Національного банку України досить часто зазнають змін. Тому і бухгалтерський облік в Україні реформується і наближається до Міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і звітності. З 01.01.2000 року почалося практичне застосування нових національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [1;3]
Важливе значення для одержання різнобічної інформації , необхідної для управління і контролю , має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” Міністерством фінансів України розроблений і затверджений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу , зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об’єднані в класи з розділами активу , пасиву балансу і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства. Таким чином показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати – за даними рахунків 7-9 класів.
До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об’єктів, що обліковуються , Планом рахунків передбачені субрахунки. Кожному синтетичному рахунку і субрахунку , крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах. [3;2]
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями. Господарські операції відображають у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах на підприємстві здійснюють на основі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.[5;8]
Склад запасів, їх оцінку та порядок відображення у фінансовій звітності визначено П(С)БО 9 «Запаси». Положенням визначено, що запаси – активи, які:
Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва, на підприємстві мають бути постійно оборотні засоби в матеріальній формі. Так підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції.
Отже, оборотні засоби набувають матеріальної форми на двох стадіях кругообігу : на першій в результаті процесу закупок (постачання) витрачають гроші і одержують виробничі запаси; на другій стадії в результаті процесу виробництва матеріальні запаси перетворюються на нову готову продукцію. Таким чином здійснюється оборот засобів протягом одного виробничого циклу. Запаси відносять до оборотних засобів. [15;2]
Виробничі запаси відносяться до предметів праці. Предмет праці – це те, на що спрямована праця людини і що становить основу майбутнього продукту.
До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбанні для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.
Для обліку запасів призначено 2-й клас Плану рахунків „Запаси”. По відношенню до балансу вони активні. За дебетом відображають залишок матеріалів та їх наступне надходження, а за кредитом – вибуття.
Облік запасів повинен забезпечити : своєчасне і правильне оформлення документами надходження і вибуття цінностей; контроль за збереженням і раціональним їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень. [15;6]
Запаси, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей; податкова накладна; рахунок-фактура тощо.
Надходження запасів від власного виробництва оформляється накладною, яка виписується в двох примірниках. Один використовується як прибутковий документ складу, другий — як розходний документ цеху, що здав невикористані матеріали, відходи виробництва, напівфабрикати, готову продукцію.
Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції.
Після оприбуткування запасів на складі документи постачальників разом з прибутковими ордерами передаються до бухгалтерії для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.
Матеріально відповідальна особа (завідувач складу, комірник), приймаючи запаси на складі, здійснює перевірку відповідності даних документів постачальника фактичній наявності цінностей. У разі повної відповідності здійснюється оприбуткування запасів на складі, тобто прийняття їх для зберігання. Це підтверджується складанням прибуткового ордера.
Процес виробництва сільськогосподарської продукції потребує систематичного поповнення виробничих запасів. Джерелами їх надходження можуть бути промислові підприємства або установи та організації, які спеціалізуються на постачанні матеріальних цінностей для сільськогосподарських підприємств.
Особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що як виробничі запаси воно використовує значну частину виробленої продукції у вигляді кормів, насіння, а також продукти і відходи , одержані від переробки продукції у власному господарстві. Вироблена продукція може становити товарний запас при її продажу в майбутньому або зразу ж відправлятися на заготівельні пункти чи в торговельну мережу для реалізації. [14;70]
Наявність значних матеріальних запасів потребує організації належного складського і вагового господарства та системи обліку. Для зберігання цінностей створюються центральний склад і склади (комори) підрозділів, а також спеціалізовані склади для зберігання певних видів матеріалів (нафтопродукти, добрива)
Надходження і витрачання виробничих запасів оформляють первинними документами.
Контроль за правильністю ведення складського обліку та його відповідністю фактичній наявності цінностей і даним регістрів покладено на бухгалтерію. Його організація значною мірою залежить від ступеня використання обчислювальної техніки. [13;87]
Для забезпечення вчасного надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів, необхідна правильна організація структури документообігу. Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.
Життєвий цикл матеріальних цінностей на підприємстві складається з наступних етапів : надходження – видача у виробництво – повернення з виробництва.[12;343]
Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально – відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. [16;290]
Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів.
Якщо чиста вартість реалізації тих виробничих запасів, які раніше були уцінені і являються активами на дату балансу, в подальшому збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.
Переоцінка запасів здійснюється на дату балансу, тобто на дату складання звітності, а в кожному наступному періоді вартість запасів переглядається, і спочатку уцінені запаси можуть бути дооцінені. Тобто новою вартістю є найнижча з оцінок - собівартість, або переглянута чиста вартість реалізації. Таким чином, дооцінка запасів можлива тільки до рівня
початкової вартості у випадку, якщо ринкова вартість таких запасів спочатку знизилась, (і запаси були уцінені) а потім збільшилася.
3. Облік надходження виробничих запасів
3.1 Економічний зміст матеріальних оборотних активів
Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської 0продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (ви робничі запаси). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запа сів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу вироб ництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції, товарів.
Запаси-активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Щоб правильно організувати облік, всі виробничі запаси в сільськогосподарських підприємствах поділяються на такі класифікаційні групи:
• насіння і садівний матеріал;
• корми - концентровані, грубі, соковиті, тваринні і мінеральні корми тощо;
• нафтопродукти - гас, бензин, дизельне паливо, нігрол, автол, дизельне мас ло, солідол, технічний вазелін тощо;
• тверде паливо - дрова, вугілля, торф, брикет тощо;
• різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;
• запасні частини і ремонтні матеріали;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу І відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.
Завданням бухгалтерського обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва є:
• своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов'язані з над ходженням, зберіганням і витрачанням сільськогосподарської продукції, мате ріалів та інших запасів;
• здійснення точного і повного контролю за своєчасним оприбуткуванням, збе ріганням і економним витрачанням матеріальних цінностей у процесі вироб ництва, за додержанням встановлених норм витрат матеріалів;
• одержання на будь-яку дату точних даних про кількість сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів, які є в коморах, на складах і виробничих підрозділах підприємства та інших місцях зберігання і використання;
• систематичний контроль за транспортно-заготівельними витратами під час придбання запасів на стороні;
• своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використовуються в госпо дарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також го тової продукції, яка не користується попитом, і неліквідів. У Плані рахунків, затвердженому наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 для відображення запасів передбачено клас 2 "Запаси", який містить 9 рахунків:
20 "Виробничі запаси"
21 "Поточні біологічні активи"
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"
23 "Виробництво"
24 "Брак у виробництві"
25 "Напівфабрикати"
26 "Готова продукція"
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"
28 "Товари"
Для вірного визначення кількісних та якісних показників господарської діяльності підприємства велике значення мають наукові методи їх обчислення, особливо оцінки запасів.
3.2 Оформлення надходження матеріалів від постачальників та з інших каналів
Оцінка запасів - це спосіб вираження їх у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з компле ксом уявлень про ці факти.
Значну частку в активі балансу займають запаси, від правильної оцінки та відображення в обліку яких залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.
Запаси визнаються активами, якщо:
♦ існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);
♦ їх вартість може бути достовірно визначена.Таким чином, не всі товарно-виробничі запаси визнаються активами, а отже, можуть обліковуватись у складі запасів і повинні відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності. Це можуть бути товарно-виробничі запаси, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства (наприклад, подарунки) тощо. Такі запаси обліковуються як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливим в оцінці запасів є принцип який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.
Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.
Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 "Запаси", здійснюється на трьох етапах їх руху:
♦ при надходженні запасів;
♦ при вибутті запасів;
♦ на дату складання балансу.
Розглянемо особливості оцінки на кожному з етапів руху запасів.
Оцінка запасів при їх надходженні. Основою визначення вартості запасів є вартість їх придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:
♦ придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;
♦ виготовлення;
♦ передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внеси до статутного капіталу;
♦ безоплатної передачі;
♦ обміну на інші запаси.
При надходженні запасів на підприємство їх первісна варта формується наступним чином (Мал 1).
|
Порядок формування первісної вартості запасів |
|
|
Придбаних |
Собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання(п.9 П(С)БО №9). Формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво. |
|
Виготовлених власними силами |
Собівартість їх виробництва визначається за П(С)БО №16 «Витрати» (п.10 П(С)БО №9). Формування на стадії виробництва. |
|
Внесених до статутного капіталу |
Погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість запасів з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника (п.11 П(С)БО №9) |
|
Одержаних безоплатно |
Справедлива вартість запасів з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника (п.12 П(С)БО №9) |
|
Придбаних в результаті обміну на подібні активи |
Балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (п.13 П(С)БО №9) |
|
Проданих в результаті обміну на подібні активи |
Справедлива вартість отриманих запасів (п.13 П(С)БО №9) |
Мал.1. Порядок формування первісної вартості
Завдяки дії принципу історичної (фактичної) собівартості пріоритетною є доцінка запасів підприємства, виходячи з витрат на їх
виробництво та придбання.
Для правильного визначення первісної вартості придбаних запасів необхідно враховувати, що не всі витрати, пов'язані з надходженням запасів, включаються до їх первісної вартості (Мал.2)
|
Суми, що сплачуються згідно з договором постачальни-ку (продавцю), за вирахуванням непрямих податків. |
Суми ввізного мита. |
Суми непрямих податків у зв'язку з придба-нням запасів, які не відшкодо-вуються підприємст-ву. |
Транспортно-заготівельні витрати за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, Включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів. |
Інші витрати, які безпоси-редньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. |
|
Витрати, що включаються до первісної вартості запасів. |
||||
|
Первісна вартість (собівартість) придбаних запасів. |
||||
|
Витрати, які не включаються до первісної вартості запасів. |
||||
|
Понаднормо-ві витрати і недостачі запасів. |
Відсотки за користу-вання позика-ми. |
Витрати на збут. |
Адміністративні та інші витрати, не пов'язані безпосиредньо з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. |
Мал.2 Витрати, що виникають при надходженні запасів
Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), що виникають у процесі придбання запасів, можуть обліковуватися за двома варіантами:
1) прямо включатися до собівартості придбаних запасів;
2) відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних за місяць запасів.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:
- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місцях їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів;
- інших витрат, які безпосередньо подані з придбанням запасів і доведення їх до стану, у якому вони придбані для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику, і включається до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.
Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни „брутто” і метод ціни „нетто”.
При використанні методу ціни „нетто” в обліку реєструється „чиста” вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.
Метод ціни „брутто” передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.
Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначення собівартості придбаних запасів.
На підприємство виробничі запаси можуть надходити від постачальників, підзвітних осіб, від ліквідації основних засобів та інших
необоротних матеріальних активів.
Первинні документи:
які надходять від постачальника:
— рахунок фактура (Додаток 3);
— накладна(додаток 4 ), товарно-транспортна накладна;
— податкова накладна (з податку на додану вартість);
— платіжна вимога доручення;
— сертифікат якості, гарантійний талон тощо за необхідності;
які заповнюються на підприємстві при отриманні запасів:
— акт про приймання матеріалів ;
— прибутковий ордер ;
— довіреність(додаток 5 ) — видається працівнику для отримання запасів у постачальника;
— товарно-транспортна накладна (при доставці автомобільним транспортом);
— акт про нестачі;
— комерційний акт (в разі нестачі на залізниці);
— платіжна вимога-доручення або платіжне доручення (для оплати вартості отриманих запасів).
З партією товару постачальник передає товарно-супроводжувальні документи, податкову накладну та платіжний документ (платіжну вимогу-доручення).
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням стандартом бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.
Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:
- прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
- інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо);
- загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:
- постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва);
- змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності)
Таблиця 5
Відображення у бухгалтерському обліку
надходження запасів власного виробництва
|
№ з/п |
Зміст операції |
Кореспонденція рахунків |
|
|
Дебет |
Кредит |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Надійшли з виробництва і оприбутковані на склад: |
||
|
- відходи виробництва |
209 “Інші матеріали” |
23 “Виробництво” |
|
|
- малоцінні та швидкозношувані предмети |
22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” |
23 “Виробництво” |
|
|
- готова продукція |
26 “Готова продукція” |
23 “Виробництво” |
|
|
- продукція с/г виробництва |
27 “Продукція с/г виробництва” |
23 “Виробництво” |
|
|
- напівфабрикати |
25 “Напівфабрикати” |
23 “Виробництво” |
|
|
2 |
Приплід молодняку продуктивної та робочої худоби |
212 “Поточні біологічні активи тваринництва ” |
23 “Виробництво” |
|
3 |
Вибракувана із основного стада худоба (на залишкову вартість) |
||
|
Для відгодівлі |
212 “Поточні біологічні активи тваринництва” |
107 “Робоча і продуктивна худоба” |
|
|
|
Для реалізації |
90 “Собівартість реалізації” |
107 “Робоча і продуктивна худоба” |
Одним із джерел формування майна підприємства є власний капітал. Своєю чергою, власний капітал складається зі статутного капіталу, зменшеного на величину вилученого та неоплаченого капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку.
Згідно з НП(С)БО 1, статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на субрахунку 401 "Статутний капітал". Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.
Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал особливої ролі не відіграє. Важливість статутного капіталу випливає з інших функцій.
1. Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. І водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.
2. Величина статутного капіталу надає користувачам фінансової звітності підприємства інформацію про мінімальну величину його власного капіталу. Наприклад, якщо у господарському товаристві інші складові власного капіталу можуть зменшуватися власниками за власним бажанням, то для того, щоб зменшити розмір статутного капіталу, необхідно здійснити ряд передбачених законодавством процедур і не мати ніяких претензій зі сторони кредиторів.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з П(С)БО 9, запаси можна придбати шляхом внеску в статутний фонд. У цьому разі первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. На нашу думку, це можна трактувати так - справедливою вартістю запасів у цьому разі буде вартість, визначена статутними документами підприємства.
В бухгалтерському обліку надходження запасів від засновників в рахунок їх внеску до статутного капіталу буде відображено записом:
Дебет 20 “Виробничі запаси”
Дебет 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”
Дебет 28 “Товари”
Кредит 46 “Неоплачений капітал”
Запаси можуть надходити на підприємство шляхом бартерного обміну на інші матеріальні цінності. Бартерні відносини належать до безготівкових форм рахунків. У стандартів 9 „Запаси” при розгляді первісної вартості запасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться визначення вартості запасів, які надійшли внаслідок обміну. При цьому, даний стандарт описує формування вартості запасів при двох випадках бартеру запасів – обмін на подібні запаси та обмін на подібні запаси.
Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу, то первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива вартість, а різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, передану (отриману) в процесі обміну.
Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” подібними активами вважаються активи, котрі подібні за своїм функціональним призначенням і мають однакову справедливу вартість. Активи, які не підпадають під дане визначення, вважаються неподібними.
Класифікація запасів на подібні та неподібні має значення при відображенні в обліку бартерних операцій.
Бартер подібними запасами
Цей вид бартеру відбувається тоді, коли активи, які обмінюються, мають однакове призначення та застосовуються в одній галузі діяльності. Справедлива вартість при обміні подібними запасами має співпадати. Здійснюючи бартерну операцію подібними запасами, підприємства повинні узгодити між собою договірну ціну, яка не може бути нижчою від звичайної. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справедливої ціни нараховують податковий кредит і податкове зобов’язання.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду (рахунок 946 “Втрати від знецінення запасів”).
Бартер із неподібними запасами
Бартер неподібними запасами досить часто зустрічається при здійсненні розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає у тому. Що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку на запаси, щодо яких існує потреба на підприємстві.
При цьому згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід” сума доходу за бартерними контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які отримані чи підлягають одержанню підприємством.
Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
Подібними запасами є запаси, призначення яких співпадає та які мають однакову справедливу вартість. Всі інші запаси є неподібними.
Дохід від обміну неподібними активами визнається у розмірі справедливої вартості активів, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів (П(С)БО 15, пп.23, 24).
Згідно з П(С)БО 19 справедливою вартістю запасів є сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Визначення справедливої вартості для окремих видів запасів наведено у таблиці. 6.
Таблиця 6
|
Види запасів |
Визначення справедливої вартості |
|
Готова продукція і товари |
Ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів |
|
Незавершене виробництво |
Ціна реалізації готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутку), розрахованої за розміром прибутку аналогічної готової продукції |
|
Матеріали |
Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) |
Таким чином, для визначення справедливої вартості виробничих запасів підприємство може використовувати інформацію прайс-листів та інших подібних документів або скористатися послугами експерта.
3.3. Облік запасів на складах
Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному найменуванню і в розрізі окремих видів, розмірів і сортів. Складський облік (кількісній, сортовий, оперативний) матеріалів у СТОВ Агрофірма «Брацлав» веде матеріально відповідальна особа Богуш М.М. в Книзі складського обліку (Додаток 6). Книга складського обліку матеріалів оформлюється в бухгалтерії і видається під розписку матеріально відповідальній особі. Записи в книгах ведуть матеріально-відповідальні особи в день здійснення операції. Нумерація записів здійснюється по черзі з початку року або кварталу, після кожного запису виводиться залишок матеріалів. Підставою для записів є накладна, прибутковий ордер, лімітно-забірна картка, накладна-вимога, накладна на відпуск виробничих запасів на сторону.
Організують складський облік за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження виробничих запасів.
Аналітичний облік виробничих запасів передбачає відкриття аналітичних рахунків на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами), в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю і сумою вартості
Для забезпечення вірогідності даних складського обліку здійснюється систематичний контроль працівниками бухгалтерії за його веденням шляхом перевірки своєчасності і правильності оформлення первинних документів зі складських операцій.
У бухгалтерії застосовують сортовий, партіонний та оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріалів (найбільш поширений).
Сутність оперативно-бухгалтерського методу обліку полягає у тому, що на складі ведеться номенклатурно-кількісний облік матеріалів в книгах складського обліку. При цьому проводиться систематичний контроль за правильністю ведення складського обліку, який є складовою частиною бухгалтерського обліку. Правильність записів в книзі складського обліку працівник бухгалтерії підтверджує своїм підписом.
Взаємозв’язок між номенклатурно-кількісним обліком на складах і синтетичним обліком в бухгалтерії проводиться за допомогою «Книги залишків матеріалів» (сальдової книги або відомості ). Сальдова відомість відкривається на рік і ведеться за матеріально відповідальними особам.
Номенклатура матеріалів у книзі розташована за номерами синтетичних рахунків. Наприкінці місяця зав. складом складає Звіт про рух товарно-матеріальних цінностей (Додаток 7) по кожному виду цінностей , по яких відбувався рух протягом місяця. Після цього ці дані в бухгалтерії (або на ЕОМ) таксуються , підраховуються результати за групами матеріалів, синтетичним рахункам і складом. Отримані результати звіряють у бухгалтерії з відомістю про рух матеріалів в грошовому виразі. Тотожністю даних підтверджується правильність ведення складського обліку матеріалів.
3.4. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів
Важливим аспектом щодо організації обліку виробничих запасів на даному підприємстві є стан організації аналітичного і синтетичного обліку.
Облік запасів на СТОВ Агрофірма «Брацлав» здійснюється відповідно до П(С)БО 9.
На даному підприємстві виробничі запаси складаються із сировини й матеріалів, основних і допоміжних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, палива, тари й тарних матеріалів. Для одержання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами і процесами, організується аналітичний облік. З цією метою до окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків відкриваються рахунки аналітичного обліку. Аналітичний облік запасів дозволяє отримати інформацію про їх обсяг в цілому і за кожним видом окремо. Для ведення аналітичного обліку СТОВ Агрофірма «Брацлав» відкриває аналітичні рахунки, на яких обліковується окремі назви чи типи певних виробничих запасів. Аналітичні рахунки забезпечують докладну характеристику виробничих запасів на підприємстві. Аналітичний облік на підприємстві ведеться у розрізі грошових та натуральних показників. Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складі за допомогою книги складського обліку, що знаходиться на складі та ведеться за групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника.
Для узагальнення інформації про наявність і рух належних СТОВ Агрофірма «Брацлав» запасів сировини і матеріалів, запасних частин, тарних матеріалів, відходів основного виробництва Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”. За його дебетом відображають наявність та надходження запасів на підприємство, їх дооцінку, а за кредитом — витрачання на виробництво, переробку, відпуск на сторону, уцінку та інше.
Рахунок 20 має такі субрахунки:
— 201 «Сировина й матеріали»;
— 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
— 203 «Паливо»;
— 204 «Тара і тарні матеріали»;
— 205 «Будівельні матеріали»;
— 206 «Матеріали, передані в переробку»;
— 207 «Запасні частини»;
— 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;
— 209 «Інші матеріали».
Субрахунок 201 призначено для відображення наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
На субрахунку 202 відображають наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не входить до собівартості продукції цього підприємства, відображається на рахунку 28 “Товари”.
Субрахунок 203 використовують для обліку наявності палива, що купується або заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.
Субрахунок 204 призначено для відображення наявності та руху всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, а також матеріалів і деталей, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.
На 205 субрахунку підприємства-забудовники показують рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт. На даному субрахунку не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу.
Субрахунок 206 використовують для обліку матеріалів, які передано в переробку на сторону та які надалі входять до складу собівартості отриманих із них виробів.
Субрахунок 207 призначено для обліку придбаних чи виготовлених запчастин, готових деталей, вузлів агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни запчастин машин, обладнання, двигунів тощо, а також автомобільних шин у запасі та обороті.
Субрахунок 208 застосовують для обліку мінеральних добрив, отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепаратів і медикаментів, хімікатів. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
На субрахунку 209 ведуть облік бланків суворого обліку (за вартістю придбання) відходів виробництва, невиправного браку, матеріальних цінностей, що одержано від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива, зношених шин тощо.
Синтетичний облік виробничих запасів у СТОВ Агрофірма «Брацлав» ведеться у журналі-ордері № 5А с.-г. (Додаток 8), а аналітичний завідуючим складом у Книзі складського обліку. Кореспонденція з обліку надходження виробничих запасів відображена у таблиці 7
Таблиця 7
Основні бухгалтерські записи, якими оформлюються операції з виробничими запасами
|
№ |
Найменування операції |
Згідно плану рахунків |
На підприємстві |
||
|
Д-т |
К-т |
Д-т |
К-т |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Облік операцій з купівлі запасів за грошові кошти |
|||||
|
1. |
Відображено суму запасів, придбаних за кошти, без ПДВ |
20 |
63 |
20 |
63 |
|
2. |
Відображено суму ПДВ, включену до вартості запасів, на рахунок 644, якщо оприбуткуванню передувала передоплата, або на 641, якщо оприбуткування перша подія |
644, 641 |
63 |
644, 641 |
63 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Облік операцій придбання запасів підзвітною особою |
|||||
|
1. |
Відображено суму запасів, придбані підзвітною особою, без ПДВ |
20 |
372 |
20 |
372 |
|
2. |
Відображено суму ПДВ в складі податкового кредиту |
644 |
372 |
644 |
372 |
|
Облік надходження запасів як внесок до статутного капіталу |
|||||
|
1. |
Нарахована сума статутного капіталу, відображена в установчих документах |
46 |
46 |
- |
- |
|
2. |
Відображено суму запасів, внесену засновниками в якості внеску до статутного капіталу |
20 |
46 |
- |
- |
|
Відображення обліку запасів, одержаних безоплатно |
|||||
|
1. |
Оприбутковано безоплатно одержані запаси |
20 |
719 |
- |
- |
|
Відображення в обліку бартерних операцій з обміну подібними активами |
|||||
|
Варіант 1: балансова вартість дорівнює справедливій вартості |
|||||
|
1. |
Списано “старі” запаси |
361 |
28 |
361 |
28 |
|
2. |
Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ |
361 |
641 |
361 |
641 |
|
3. |
Оприбутковано “нові” запаси |
28 |
631 |
28 |
631 |
|
4. |
Відображено податковий кредит |
641 |
631 |
641 |
631 |
|
5 |
Здійснено взаємозалік заборгованостей |
631 |
361 |
631 |
361 |
|
Відображення в обліку бартерних операцій з обміну подібними активами |
|||||
|
Варіант 2: балансова вартість перевищує справедливу вартість |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1 |
Списано “старі” запаси за балансовою вартістю |
361 |
20 |
361 |
20 |
|
Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи зі звичайної вартості (припустимо, що звичайна вартість дорівнює справедливій) |
361 |
641 |
361 |
641 |
|
|
3. |
Оприбутковано “нові” запаси |
20 |
631 |
20 |
631 |
|
4. |
Відображено податковий кредит |
641 |
631 |
641 |
631 |
|
5. |
Здійснено взаємозалік заборгованостей |
631 |
361 |
631 |
361 |
|
6. |
Віднесена на витрати різниця між балансовою та справедливою вартістю |
94 |
361 |
94 |
361 |
Висновки та пропозиції
В процесі функціонування підприємства в умовах ринкової економіки перед одною із необхідних передумов ефективної діяльності є економія матеріальних ресурсів. Окрім того перед підприємством постає проблема безперебійного забезпечення виробничого процесу сировиною, матеріалами та комплектуючими, що вимагає створення виробничих запасів. За таких умов зростає значення надійної системи бухгалтерського обліку та контролю виробничих запасів та виникає необхідність їх постійного вдосконалення. Це обумовлює особливу актуальність теми роботи на сьогоднішній час.
Курсова робота виконана на матеріалах СТОВ Агрофірма «Брацлав». Це підприємство досить ефективно працювало протягом останніх років і отримувало прибутки.
За результатами виконання роботи можна зробити висновки, що бухгалтерський облік відіграє ведучу роль як джерело інформації для управління виробничими запасами підприємства.
На базовому підприємстві бухгалтерський облік організовано відповідно до чинного законодавства. Організаційна структура бухгалтерій визначається специфікою діяльності підприємств. Схема документообороту налагоджена відповідним чином і документація щодо обліку запасів повністю відповідає вимогам бухгалтерського обліку та звітності, затвердженим типовим положенням.
Аналізуючи в цілому діяльність підприємств з обліку виробничих запасів, можна виокремити деякі негативні аспекти:
– складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи;
– низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств .
Окремою проблемою є пересортування, яке може бути викликане як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. До суб’єктивних причин належить і людський фактор, тобто помилки співробітників, викликані не недостатньою кваліфікацією бухгалтера чи комірника, а браком потрібних знань . Через це інформація з одного й того ж документа може бути неоднаково відображена в обліку різних підрозділів.
Що ж стосується досліджуваного об’єкта, СТОВ Агрофірма «Брацлав», то можна зробити наступні висновки:
На СТОВ Агрофірма «Брацлав»контроль за веденням складського господарства, за збереженням виробничих запасів здійснюється у вигляді інвентаризації, яка проводиться на підприємстві один раз на рік, перед складанням річної бухгалтерської звітності, станом на 1 листопада. Але цього недостатньо, щоб у повному обсязі контролювати умови зберігання, надходження, витрачання виробничих запасів, щоб усунути можливість псування виробничих запасів та скоєння крадіжок виробничих запасів. Тому необхідність впровадження внутрішнього аудиту на СТОВ Агрофірма «Брацлав» є досить доцільною пропозицією. Контроль за запасами необхідно здійснювати у відповідності з наступними принципами:
1) завозити матеріали необхідно лише ті, що використовуються у виробництві;
2) розмір запасу кожного виду сировини та матеріалів встановлювати з урахуванням середнього виробничого запасу, який містить поточну потребу, підготовчий та гарантійний запаси;
3) зберігання запасів організовувати за сучасними ресурсозберігаючими технологіями;
4) запаси повинні підлягати повному обліку, маркуванню та етикетуванню;
Впровадження на практиці цих напрямків удосконалення значно підвищить ефективність діяльності СТОВ Агрофірма «Брацлав», дозволить отримувати достовірну і об’єктивну інформацію, що в цілому позитивно вплине на стан бухгалтерського обліку підприємства.
Список використаної літератури
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.//Уряд.Кур’єр, 1996, 28 червня.
2. Закон України “Про власність”, затверджений Постановою ВРУ №885-12 від 26.03.91 р. (із змінами №75/95-ВР від 28.02.95 р.) // ВВР. – 1995. — №13. – Ст. 85.
3. Закон України “Про підприємництво”, затверджений Постановою ВРУ №785-12 від 26.06.90 р. (із змінами №2788-ІІІ від 15.11.2001 р.).
4. Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою ВРУ №1577-12 від 19.09.91 р. (із змінами №2409-ІІІ від 17.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №31. – Ст. 146.
5. Закон України “Про підприємства в Україні”, затверджений Постановою ВРУ №888-12 від 27.03.91 р. (із змінами №2470-ІІІ від 29.05.2001 р.) // ВВР. – 2001. — №32. – Ст. 172.
6. Закон України “Про податок на додану вартість”, затверджений Постановою ВРУ №168/97 від 03.04.97 р. (із змінами №2831-ІІІ від 29.11.2001 р.).
7. Закон України “Про систему оподаткування”, затверджений Постановою ВРУ №77 від 18.02.97 р. (із змінами №2740-ІІІ від 20.09.2001 р.).
8. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Постанова ВРУ №996-XIV від 16.07.99 р.
9. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.07.99р. №996-ХІV //Бухгалтерський облік і аудит. – 1999, №6. – С.9-14.
10.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87// Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №6.- С.17-20.
11.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.// Бухгалтерський облік і аудит — 1999. — №6. — С.21-26.
12.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений наказом Міністерства фінансів України №205 від 28.04.2001р.// Бухгалтерський облік і аудит — 2001. — №5. -С.29-30.
13.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене Наказом МФУ №291 від 30.11.99 р.
14.Бухгалтерський облік за національними стандартами. — Т.: Економічна думка, 2000. — 236 с.
15.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік, — Житомир: ПП Рута, 2000.-С.365-376.
16.Величко О. Г., Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. — Д.: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. — 768 с.
17.Голов С., Пархоменко В. Новий План рахунків: побудова і застосування // Бухоблік і аудит. — №1. — 2000. – С. 21-22.
18.Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: 2001 : Навч. посіб. / М.В. Кужельний (ред.). — 6.вид. — К. : А.С.К., 2001. — 266 с.
19.Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посіб. — К. : А.С.К., 2001. — 416 с.
20.Дерій В. А., Кізима А. Я. Аудит: Курс лекцій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: ТАНГ, 2001. — 76 с.
21.Кузьмінський А.М. та ін. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища школа, 1993. — 126 с.
22.Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник / Київський національний економічний ун-т. — К., 2000. — 258с.
23.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. — К.: А.С.К., 2000. — 784 с.